Міністерствоаграрної політики України
Сумськийнаціональний аграрний університет
Кафедраспеціальної зоотехнії
Курсоваробота
здисципліни:
Технологіявиробництва продукції птахівництва
натему :
Біологічніособливості індиків та качок
Суми– 2009
План
Вступ
1.Біологічні особливості качок
1.1 Породні групи
1.2 Особливості утримання качок
2.Біологічні особливості індиків
2.1 Породні групи
2.2 Особливості утримання індиків
3.Розрахункова частина
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В основу сучасноїпромислової технології виробництва яєць і м’яса покладено біологію птиці. У процесіодомашнення з метою досягнення високих господарсько-корисних показників людина змінилаприроду птиці. До особливостей птиці належать: висока нормальна температура тіла,відсутність зубів, скороспілість і плодючість, розвиток ембріона поза тілом матері,інстинкт насиджування, щорічна зміна оперення, здатність до акліматизації, всеїдність,здатність давати продукцію в штучних умовах і нестись без самців.
За Н.Я. Гридіним,нормальна температура тіла в курей становить 40,5 – 42º, гусей 40 – 41º,цесарок 41 – 42 º і голубів – 40,6 – 42ºС. Висока температура зумовленаенергійним обміном речовин (інтенсивними процесами окислення). Так, птиця на 1 кгживої маси за хвилину вдихає 0,5 – 0,7 л повітря, що в чотири рази більше, ніж увеликої рогатої худоби.
Відсутністю зубівпояснюється необхідність систематичного забезпечення птиці гравієм, що сприяє кращомуперетиранню кормів у м’язовому шлунку, а звідси і повнішому використанню їх.
Скороспілість і високаплодючість птиці дає змогу в короткий строк мати багато продуктів харчування високоїякості. Яйцеві породи курей вже в 5-місячному віці і раніше починають нестися, ам’ясні курчата і каченята у віці 49 – 55 днів досягають забійної маси. Завдяки високійздатності до відтворення, птиця дає багато продукції на одиницю своєї живої маси.При середньорічній несучості 220 – 260 шт. яєць від однієї курки можна мати понад120 курчат, при вирощуванні яких загальна жива маса становить 180 кг, або 90 кгїї живої маси. Тільки маса яєць, знесених за рік, перевищує живу масу курки у 5– 7 разів.
Розвиток ембріонапоза тілом матері дає змогу організувати штучне виведення молодняка сільськогосподарськоїптиці протягом року за допомогою інкубаторів.
Періодичне виявленняінстинкту насиджування (квоктання) позитивне при природному насиджуванні яєць інегативне при штучному виведенні молодняка. У період квоктання птиця не несе яєць.У зв’язку з цим ведеться постійна робота, спрямована на ліквідацію інстинкту насиджування.Як відомо, в курей породи леггорн і російської білої інстинкт насиджування мінімальний.
Щорічна заміна оперення(линяння) є причиною припинення яйцекладки на тривалий період. Тому ведеться роботапо скороченню непродуктивного періоду у птиці, для чого застосовують примусове линяння.Добре розвинена акліматизаційна здатність птиці забезпечує можливість розведенняїї у всіх кліматичних зонах.
Всеїдність сільськогосподарськоїптиці є дуже цінною біологічною ознакою, оскільки для годівлі можна використовуватикорми рослинного і тваринного походження.
Здатність птиці житиі мати високу продуктивність в умовах необмежених польових вигулів і клітковогоутримання дала змогу перевести виробництво продукції птахівництва на промисловуоснову з високим рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів.
Завдяки здатностінесучок нестися без самців у промислових підприємствах можна утримувати несучококремо і тим самим збільшувати поголів’я самок при наявності тих самих виробничихпотужностей і збільшувати вихід продукції з одиниці площі приміщень.
Здатність свійськоїптиці виробляти високоцінні продукти харчування є однією з основних біологічнихособливостей. Відомо, що одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні А на 15– 17%, В2 – 10 – 13%, Д – 13 – 40%. Білокяйця засвоюється людиною майже повністю.
Основна біологічнаособливість птиці – розмноження шляхом відкладання яєць. Ця особливість дає можливістьштучно виводити молодняк у будь-яких кількостях і будь-яку пору року, уникати сезонності,планувати технологічні групи за строками і кількістю, а племінний матеріал (яйця)зберігати і перевозити на значні відстані. Особливістю процесів злиття чоловічихта жіночих клітин та наступного розвитку ембріонів у птиці є те, що сам процес заплідненняпроходить у статевій системі самиць (лійці яйцепроводу), а ембріональний розвиток– поза організмом матері. Унікальним є те, що природа створила середовище (яйце),у якому ембріон може розвиватися окремо від материнського організму, використовуючийого поживні речовини.
На процес заплідненняприродою відведено всього близько 20 хвилин.
Порівняно із ссавцями,птиця відрізняється будовою тіла, внутрішніх органів, поведінкою, має генетичніта фізіологічні особливості. Кістки у птиці тонші, твердіші та міцніші. Трубчастікістки тонкостінні, без кісткового мозку, містять повітря. Скелет птиці має особливубудову, яка пов’язана з пристосуванням організму до літання.
Шкіра птиці, на відмінувід ссавців, більш тонка. З добре розвинутим підшкірним шаром, який утворює складки.Це надає птахам більшої рухомості. У шкірі немає потових і сальних залоз. Лише уділянці хвостових хребців є невелике скупчення видозмінених сальних залоз, що носитьназву куприкової залози.
Особливості диханняу птиці обумовлені наявністю, крім легень, повітряних мішків, які пронизують майжевсе тіло, з’єднуючись одним кінцем з легенями, а іншим – з трубчастими кістками.Можна сказати, що птиця має подвійне дихання. В середньому свійська птиця за 1 годвдихає близько 1000 см³ кисню з розрахунку на 1кг живої маси.
Сечовий міхур відсутній,нирки виділяють продукт обміну азоту (сечову кислоту) густу білу, малорозчинну уводі речовину – в клоаку. Органи слуху у птиці не мають вушних раковин, але розвиненідобре. Птахи чують незначний звук на відстані до 50м. Птиця може розрізняти солодке,гірке, солоне, кисле завдяки органам смаку, які локалізовані в основі язика. Органинюху розвинені слабо.
Таким чином, враховуючибіологічні особливості птиці можна досягти бажаних результатів при її вирощуванні.
качкаіндик вирощування продуктивність раціон
1. Біологічні особливостікачок
Домашнякачка походить від крижня, який у наш час у великій кількості гніздиться і живеу різних географічних зонах земної кулі.
Качкасвійська — птах ряду гусеподібних родини качиних. Диких качок було одомашнено приблизноза тисячу років до нашої ери в Європі, Азії, Північній Америці та Південній Америці.Качківництво є одним з найважливіших резервів виробництва м’яса.
ЗаЧ. Дарвіном, у домашніх качок властивості і ознаки, притаманні їх дикому предку,змінилися в порівнянні з іншими видами домашньої птиці значно менше. Від дикогопредка домашні качки успадкували всеїдність і здатність порівняно легко адаптуватисядо найрізноманітніших умов зовнішнього середовища. В той же час в процесі одомашненняі направленої селекційної роботи качки придбали виключно високі продуктивні якості,що дозволило їм зайняти значне місце в м’ясному виробництві багатьох країн.
Необхідновідзначити, що до останнього часу у селянських господарствах розводили переважномісцевих безпородних качок в умовах близьких до природних — на ставках, озерах, річках з використаннямприродних кормів водоймищ. У зв'язку з цим населення не прагнуло змінювати методиутримання, оскільки качки економічно себе виправдовують. Вони легко пристосовуютьсяяк на обмежених ґрунтових і водних вигулах, так і в приміщеннях на підлозі без вигулів,можуть поїдати сухі розсипчасті і гранульовані корми.
Високанесучість свійських качок у порівнянні з дикими є результатом штучного відбору іпідбору, а також створення відповідних умов годівлі, утримання і догляду.
Укачки оперення густе з розвиненим пуховим покривом, добре прожирюється секретомкуприкових залоз, що забезпечує його водостійкість. Тіло видовжене, шия довга, гнучка,дзьоб плескатий, пальці з’єднані плавальною перетинкою, хвіст короткий. Забарвленняоперення самців і самок різне, а іноді зустрічається і майже однакове. Від качокодержують м’ясо, яйця, пух і пір’я. М’ясо соковите, висококалорійне. Залежно відпороди жива маса дорослих самців 3 – 4 кг, самок – 2,5-3,5 кг.
Статевазрілість наступає у 6-7 місяців. М'ясні породи качок несуть до 140-150 яєць за одинцикл, а яйценосні — до 200-250 і більше, у той час як дика — всього 6-10 яєць нарік. Наведені дані свідчать про можливість швидкого й ефективного впливу на організмкачок. Багаторазове комплектування батьківського стада качками, що були виведеніу різні місяці року, відповідні умови утримання і годівлі — фактори, завдяки якимкачки можуть нести яйця цілий рік.
Яйцекладкау качок починається у віці 5-6 міс і триває повні півроку в залежності від термінувиведення каченят. При цьому більш продуктивні качки ранньовесняного виведення.По закінченню яйцекладки у них відбувається процес линяння, через 3-4 місяці вонизнову починають нести яйця. Яйцекладка у переярих (однорічних) качок більш тривалаі менш інтенсивна, ніж у молодих, але молодняк, що був виведений з яєць переярих(однорічних) качок, має вищу життєздатність.
Назаплідненість яєць особливо помітний вплив справляє статеве співвідношення качок і селезнів у стаді.Нормальним навантаженням на одного селезня вважається у важких м'ясних ліній 1:3- 4, у більш легких — 1:5.
Навідміну від суходільної птиці, у качок процес яйцекладки відбувається з 2-3 год.ночі до 10 год. ранку (до 6 год. кількість яєць уже становить 70%, до 8 год. — 95%).
М'ясокачок за своїм хімічним складом відрізняється від м'яса інших видів птиці високимвмістом білка, мінеральних елементів, вітамінів. Використовуючи порівняну невибагливістькачок до умов утримання, їх легко розвести і виростити в будь-якій кліматичній зоні. Від однієї качки пекінської породиза рік отримують 40-50 каченят, які в процесі вирощування до 50-60-денного вікудають не менше 80-100 кг м'яса.
Качківництвомає свої біологічні особливості, однією з яких є линяння (ювенальне і вікове). Підчас линяння змінюється оперення і поверхневі шари епітелію шкіри. Батьківське стадокачок, укомплектоване молодняком, що був виведений у березні-квітні, линяє, як правило,двічі на рік: перше линяння влітку — у червні-липні, друге — восени. Після закінченняяйцекладки (до осені) повністю поновлюється дрібне і середнє пір’я. Літнє й осіннєлиняння з однаковою інтенсивністю (тривалість кожного 60 днів). Качки, на відмінувід іншої сільськогосподарської птиці, мають підвищену нервову збудливість, дужелякливі. Коли у приміщенні, де містяться качки, з'являються гризуни, вони починаютьметушитись і наносити травму одна одній, тому вночі доцільно вмикати світло з розрахунку0,4-0,5 Вт на 1м2 площі підлоги, роботи по догляду за птицею слід суворо виконуватиза денним розпорядком дня. Порушення і різка зміна режиму догляду і утримання можутьпривести до передчасного линяння, зниження і повного припинення яйцекладки.
Качки м’ясного типу мають велику живу вагу, дуже скороспілі.При правильній годівлі і гарному догляді молодняк у віці 60-70 днів досягає 2-2,5кг і повністю придатний для забою. Від кожної качки впродовж року виводять і вирощуютьне менше 40 качат. До м’ясного типу належать такі породи: пекінські, сірі, українські,чорні, білогруді, білі московські, ейльсбюрі, руанські.
1.1 Породні групи
Пекінські качки — одна з кращих і найбільш поширенихпорід, яка має такі характерні особливості: голова велика, широка, подовжена, дзьоборанжево-жовтий, дещо увігнутий, середніх розмірів, ноги невисокі, товсті, червонувато-оранжевогокольору, поставлені ближче до задньої частини тулуба, шия товста, середньої довжини,оперення біле, тулуб довгий, піднятий, груди широкі, глибокі, спина довга, широка,з нахилом до хвоста.
Пекінські качки скороспілі і гарно відгодовуються, дужевитривалі й добре переносять суворі зими. Жива вага дорослого селезня — 3,5-4, качки- 3-3,5 кг і більше. Яйценосність — 80-120 яєць на рік. Середня вага яйця — 85-90г.
Сірі українські качки мають міцну статуру і тонкий кістяк,добре розвинені м’язи, щільне і пишне оперення. Одержані три основні різновиди українськихкачок: сірі, глинясті і білі. Голова у них невелика, злегка витягнута, з блискучимиочима і міцним дзьобом; ноги короткі, міцні, широко розставлені, корпус досить широкий,глибокий і довгий. У селезнів голова темно-сірого кольору, з лискучим зеленуватимполиском, дзьоб оливковий, шия темно-бура, нижня частина тулуба світло-сіра,крила сіро-бурі з лискучими синіми дзеркальцями, облямованими з боків чорними ібілими смугами. Шия, спина, груди і нижня частина тулуба бурі, крила темно-буріз синіми дзеркальцями. Жива вага селезнів — 3,5, качок — 2,5-3 кг. Середня яйценосність- 120, максимальна — 250 яєць на рік.
Чорні білогруді качки дуже скороспілі і добре відгодовуються.Тушки качок, забитих у 65-70-денному віці, досягають 2,5 кг. М’ясо їх значно жирнішеі краще за м’ясо качок інших порід.
Чорні білогруді качки мають злегка піднятий тулуб з дужеглибокими грудьми. Спина широка, довга, із значним нахилом до хвоста. Хвіст трохипіднятий. Оперення чорне, частіше грудей і живота біла. У селезнів верхня частинашиї з синьо-фіолетовим полиском. Ноги невисокі, помірної товщини, чорні, розташованізначно ближче до задньої частини тулуба. Дзьоб злегка увігнутий, середньої довжини,повністю темний або аспидний. Очі блискучі, досить великі, чорні. Крила розвинені,міцні, щільно прилягають до боків.
Качки типу загального використання характеризуються порівняновисокою яйценосністю і гарними м’ясними якостями. До 60-65-денного віку жива вагакачат уже становить 1,5-1,6 кг. Кращих з них залишають для поповнення батьківськогостада, решту б’ють на м’ясо. Перспективні породи цього типу: орпінгтон, хакі-кемпбелл.
Хакі-кемпбелл. Качки цієї породи виведені вкінці минулого століття в Англії методом складного репродуктивного схрещування,в якому використовували індійських бігунів, руанських і маларадських качок. Качкихакі-кемпбелл характеризуються високою яйценосністю, доброю якістю м’яса. Оперенняу цієї породи коричневого кольору (хакі), на спині і крилах воно більш світле. Уселезнів колір пір’я голови, шиї і грудей коричнево-бронзовий, на решті тулуба — з буро-пісочним полиском. Жива вага селезнів -2,5-3, качок — 2-2,5 кг. Яйценосність- 150-200 яєць на рік і більше. Качки хакі-кемпбелл дуже рухливі і добре їдять наводоймищах І пасовищах М’ясо відгодованих качок хакі-кемпбелл смачне і ніжне.
Мускусні качки. Зовнішній вигляд мускусних качокдуже оригінальний: корпус довгий і широкий, груди середньої довжини, крила до 34см, міцні і дуже сильні, шия досить коротка, голова довгаста, над дзьобом і білянього м’ясні нарости — корали. У селезня ці нарости більші, ніж у качки, і між основоюдзьоба та ніздрями є м’ясистаґуля. Під час переляку або хвилювання пір’яна голові цієї породи качок піднімається, створюючи своєрідний чуб, що притаманнетільки їм.
Мускусні качки відрізняються від інших ще однією характерноюособливістю: під час ходіння вони рухають головою вперед-назад, особливо селезні.Очі в качок великі, блискучі, блакитного або сірого кольору, дзьоб середньої довжиниі ширини, блідо-тілесного, іноді з блідо-рожевим полиском, або темно-рожевого кольору,хвіст довгий, злегка піднятий, з жорстким пір’ям, ноги відносно короткі, колір їхваріює від блідо-оранжевого і яскраво-жовтого до бурувато-жовтого і темно-свинцевого,навіть чорного. Жива вага дорослих качок сягає 3, селезнів — 6 кг, яйценосність- 70-120 яєць на рік, вага яйця — 70-80 г, тривалість інкубаційного періоду — 34-36днів. Качки добре відгодовуються, від них отримують смачне, ніжне, нежирне, темногокольору м’ясо, яке нагадує м’ясо диких качок.
1.2 Особливості утримання качок
У промисловому качківництві нині застосовують такі способивирощування каченят на м’ясо: на глибокій підстилці, сітчастій підлозі, відгодівельнихмайданчиках та комбінований.
Найефективнішимє вирощування каченят у багатоярусних кліткових батареях. Нині цей спосіб набуваєвсе більшого визнання. Дані численних досліджень свідчать про переваги клітковоговирощування каченят на м’ясо. Розміщення птиці в двох’ярусних батареях дає можливістьзбільшити виробничу потужність у 1,9-2,1 раза. При цьому жива маса каченят у забійномувіці підвищується на 200-300 г, що пов’язано з утриманням каченят невеликими групами,зменшенням кількості рухів, підвищенням засвоєння кормів. Головна перевага полягаєу повній механізації виробничих процесів, за винятком посадки каченят. В результатіпродуктивність праці підвищується.
Добових каченят у кліткових батареях розміщують за двомаспособами: розсаджують відразу на всі яруси (щільність посадки — 14 голів/м2 площісітки) або спочатку на верхній ярус, а потім після двох тижнів — на решту. При першомуспособі зменшуються затрати ручної праці, а витрати тепла на обігрів всього залупташника збільшуються.
Загальним є підготовка приміщень до прийняття каченят,методи відбору добового молодняка, вимоги до мікроклімату, забій каченят у 7-8-тижневомувіці. Перетримка молодняка призводить до збільшення витрат кормів, зниження категорійтушок та рівня рентабельності виробництва.
Для економії тепла і створення оптимальних умов мікрокліматузастосовують комбінований спосіб обігріву добових каченят. Обігрівають електробрудерамита установками типу ІКУФ і «ЛУЧ», що складаються з комплекту комбінованих опромінювачівта щита управління. Кожна конструкція має дві лампи інфрачервоних променів та однуультрафіолету, які розміщені під відбивачем. За 10-12 год. до посадки каченят установкивмикають на 6-8 год. з наступним провітрюванням приміщення.
Обігріваннялампами ІЧ-опромінення посилює біологічні процеси в організмі, що зумовлює підвищенняприродних захисних функцій організму каченят.
Оптимальна дія УФ променів позитивно впливає на вітамінний,білковий, вуглеводний, газоенергетичний обміни.
/>/>Відносна вологість повітря повинна бутив межах 65% — 75 %, для тижневих каченят допускається 50 %, а 6-7 — тижневих — до80%.
В перші 2-3 доби практикують постійне освітлення, потімсвітловий день починають щоденно скорочувати на 45 хв й доводять до 15 год. На такомурівні його залишають до кінця вирощування.
2. Біологічні особливостііндиків
Індичка – крупна сільськогосподарськаптиця, належить до роду курячих, родини індичок, різновиду північноамериканських.Своє походження вона веде із західної півкулі. Одомашненні індички місцевим населеннямСША. Дикі види птиці влаштовують гнізда прямо на землі. Навесні самки відкладають15-20 яєць. Іноді вони виводять індичат і восени. Трапляється, що дикі самці приєднуютьсядо стад свійських індичок. Є дані, що потомство, одержане від схрещування свійськихіндичок з дикими самцями, відрізняється кращою життєздатністю, витривалістю. Індичкимають велику живу масу, міцні ноги, могутні крила, швидко бігають і можуть злітатина високі дерева.
У Європу вперше індичкибули завезені іспанцями і швидко поширились по всій європейській території. Їх можнарозводити майже повсюди, за винятком районів Крайньої Півночі. Вони не примхливідо корму, у літній час добре пасуться. Самки дуже гарні квочки, дбайливо виходжуютьіндичат. Взимку дорослі індички не бояться холоду і при повноцінній годівлі нормальнопереносять морози.
Індики належать довидів птиці з гарним зором і можуть сприймати ультрафіолетове світло у прилеглійдо фіолетової ділянки спектру як видиме світло.
2.1 Породні групи
Бронзові індички. Середня жива маса молодих самців 7-7,5,самок – 4,5-5 кг, несучість – 50-100 яєць. Індички відзначаються високою запліднюваністюяєць, хорошим виводом і життєздатністю молодняку. Птиця красиво оперена: у самцівна шиї у верхній частині грудей пір’я чорного кольору, на нижній – з оксамитово-чорнимвідтінком; пір’я спини чорне з бронзовим полиском; у верхній частині стегна оперенняз білим облямуванням; кінці стернового пір’я (хвоста) білі; махове пір’я (крил)– чорне з білими смугами. Особливість оперення самок – пір’я махове, спини і грудеймають біле облямування. Дзьоб у обох статей бурувато-жовтий, біля основи значнотемніший; очі темно-карі; плесна у молодої птиці чорні, а у дорослої чорнувато-рожеві.Голова, шкірний наріст та корали у самців червоного кольору, який може переходитив білий і яскраво-синій.
Бронзові широкогруді. Жива маса дорослих самців – 15-16, самок– 8-9 кг. Оптимальний вік забою для самців 161-167 днів при досягненні живої маси13-14 кг, для самок — відповідно 154-160 днів при 7-7,5 кг. Несучість – 55-60 яєць.Дана порода відповідає сучасним вимогам інтенсивного індиківництва, але не пристосованадо пасовищного утримування. Її широко використовують при створенні високопродуктивнихпорід, ліній та кросів індичок.
Північнокавказькі бронзові. Порода створена схрещуванням місцевихіндичок з бронзовими широкогрудими. Ця птиця має свої характерні ознаки: тулуб подовженоїформи, груди глибокі, невеликі, злегка оперена голова, високі ноги; дуже рухлива.Середня жива маса самців – 13-14, самок – 6,5-7 кг, несучість – 75-80 яєць. Дляних притаманні досить висока запліднюваність яєць (90-95%) і виведення молодняку(80% і більше).
Білі широкогруді. Індички цієї породи одержали найбільшепоширення. Вони характеризуються кращими м’ясними якостями, скороспілістю, вищоюнесучістю. Серед білих широкогрудих індичок виділені три основні різновиди: важкі,середні і легкі. Вони відрізняються головним чином за м’ясною скороспілістю і відтворювальнимиякостями. Жива маса дорослих самців важких ліній і кросів становить 22-25 кг, самок– 10-11 кг; середніх – відповідно 15-17 і 6-7 кг, легких ліній і кросів – 8-9 і4,5-5,5 кг. Яйцекладка починається у віці 260 днів і триває 6-7 місяців. За цейперіод отримують 100-120 яєць масою 80-90 г.
Московські бронзові і білі. Ці дві породні групи мають міцний складтіла, високу яйценосність і гарні відтворювальні здатності. Період яйценосностіпочинається у віці 270 днів. За рік отримують 80-100 яєць від однієї індички. Середнямаса яєць 85 г. жива маса дорослих індичок складає 7,5 кг, індиків – 13 кг.
Пальові. Виведені шляхом відбору з місцевих індиків Грузії. Тулубширокий; голова невелика; груди широкі, глибокі, випуклі; спина широка; крила розвиненідобре; хвіст довгий; ноги міцні; оперення пальово-коричневе. Середня маса індиків– 12 кг, індичок – 6 кг. Яйценосність – 40-50 яєць масою 80 г. статева зрілістьнастає у віці 8-10 місяців.
2.2Особливості утримання індиків
В конкретних умовах виробництва застосовують різні способи вирощуванняіндиченят на м'ясо. На деяких фермах неспеціалізованих господарств індиченят вирощуютьдо 20-денного віку в кліткових батареях, з 3- до 9-тижневого віку — в акліматизаторахз обмеженими вигулами, після чого до 21—26-тижневого віку в літніх таборах.
У спеціалізованих господарствах і на фермах по виробництву м'ясаіндиків поширений спосіб, при якому індиченят до 6—9-тижневого віку вирощують укліткових батареях, потім на підлозі в пташниках-відгодівельниках з соляріями чиобмеженими вигулами. Тривалість вирощування— 17—21 тиждень.
У промисловому індиківництві застосовують інтенсивне вирощуванняіндиченят з добового віку і до кінця у пташниках з механізацією основних виробничихпроцесів, регульованими мікрокліматом та світловим режимом. Розрізняють три варіантицього способу вирощування індиченят: на підлозі, у клітках без пересадок, а такожкомбіноване, коли індиченят першого віку (1—3, 1—8 тижнів) вирощують у пташникахз утриманням на підлозі.
Інтенсивність росту самок і самців індиченят неоднакова, відмінностіпочинають проявлятися з 2-місячного віку. У самок інтенсивний ріст в основному закінчуєтьсядо 17-тижневого віку, у самців триває 21—26-тижнів. З урахуванням цієї біологічноїзакономірності у сучасній технології виробництва м'яса індиків успішно застосовуютьроздільне за статтю вирощування молодняка.
Для вирощування індиченят на м'ясо комплектують кондиційну групумолодняка одного віку, який сортують не пізніше 10—12 год. після виймання з інкубатора.Основні ознаки його: жива маса індиченяти не менше 48 г (середній крос) і 50 г (важкийкрос), пух рівний, блискучий, крила притиснуті до тулуба, індиченята рухливі, добрестоять на ногах, живіт м'який, підтягнутий, пуповина зарубцьована, клоака рожева,чиста. На вирощування приймають також індиченят з невеликим збільшенням живота,рихлим пухом, з не зовсім зарубцьованою пуповиною. Особин слабких, малорухливих,з опущеними крилами, великим внутрішньоутробним жовтком, нерівномірним пухом, щозлипся, а також явних калік вибраковують і відправляють на утилізацію. Якщо в господарствізастосовують роздільне вирощування, то при сортуванні індиченят розподіляють застаттю.
Індиченята, на відміну від інших видів сільськогосподарської птиці,дуже вимогливі до умов годівлі та утримання. Тому успішне вирощування їх можливелише за суворого дотримання вимог технологічних нормативів щільності посадки, температури,вологості, оптимального обміну повітря, повноцінної годівлі й забезпечення водою.У перші дні вирощування молодняка навіть невеликі відхилення температурного режимувід оптимального негативно впливають на його ріст і збереження. Щільність посадкиіндиченят на кінець вирощування повинна бути на 1 м2 площі підлоги: середній крос— 4, важкий — 3 голови.
При високій температурі в індиченят спостерігається задишка, вонип'ють багато води, опускають крила, лежать на підлозі, при низькій — скупчуються,майже не підходять до годівниць та напувалок. Навіть короткочасне зниження температуриможе призвести до масової загибелі молодняка від удушення під час скупчення. Особливоретельний контроль за дотриманням режиму повинен бути вночі, оскільки саме в цейчас вони можуть загинути від скупчення.
Оптимальний температурний режим встановлюють залежно від вікута методу вирощування індиченят. При утриманні на підлозі необхідно контролюватитемпературу в приміщенні та під брудерами
Відносна вологість повітря для індиченят у перші три дні вирощуванняповинна бути в межах 70—75 %, в наступні — 60—70%. Обмін повітря забезпечуєтьсяпримусовою вентиляцією. Залежно від зовнішньої температури у теплу пору року в приміщенняподають на 1 кг живої маси 5 м3/год свіжого повітря, у холодну — 0,6. Швидкістьруху повітря в зоні розміщення птиці у теплу пору року —0,2—0,6 м/с, у холодну—0,01—0,5. Для індиченят старшого віку (9 тижнів) допускається підвищення швидкостіруху повітря до 1,5 м/с. Збільшення швидкості руху повітря у пташнику понад норму(особливо в холодну пору року), може призвести до простудних захворювань індиченят.
Тривалість світлового дня для м'ясних індиченят встановлюють зурахуванням їх віку: 1-3-добових — 24 год, 4-20-ти добових— 17, 21-56— 14, 57 дібі старше — 8 год. Інтенсивність освітлення пташника для молодняка 1—3-добового віку—50 лк, 4-20 – 30лк, 21-56 – 15 лк, 57 діб і старше — до 5 лк. На ніч вмикають контрольнеосвітлення (0,2 Вт на 1 м2 площі) з тим, щоб індиченята не скупчувались і знаходилигодівниці й напувалки. Недотримання світлового режиму, зокрема тривале й інтенсивнеосвітлення, може бути причиною масових розкльовів.
Організовуючи годівлю м'ясних індиченят, необхідно враховуватиїх біологічні особливості, які полягають у тому, що індиченята не відразу післявиведення починають клювати корм, чутливіші до його зміни та вимогливіші до якості.Індиченят на м'ясо бажано вирощувати роздільно: самок — не більше 16, самців — небільше 23 тижнів. Висока інтенсивність росту індиченят зумовлює підвищену потребув обмінній енергії, сирому протеїні, вітамінах та інших біологічно активних речовинах.
Важливо, щоб після розміщення індиченят у секціях вони відразумогли поїдати корм. Тому перед посадкою індиченят годівниці заповнюють комбікормом.До 5-добового віку для годівлі індиченят застосовують годівниці-деки, з 6- до 40-добового— жолобкові годівниці, а потім — бункерні. При інтенсивному вирощуванні індиченятна м'ясо високої ефективності досягають, використовуючи гранульовані комбікорми.Перші два тижні комбікорм згодовують у вигляді крупки, а потім до 8-тижневого віку— гранульований з розміром гранул 1,5—3 мм, з 9—17-тижневого— 3,5—5 мм. У першідні вирощування корм роздають 5—6 разів на добу, у старшому віці — 2—З рази, а привикористанні автогодівниць—1—2 рази. Комбікорм у годівницях повинен бути постійно,щоб індиченята могли поїдати його досхочу. Годівниці заповнюють на одну третинувисоти, щоб корм не розсипався.
Фронт годівлі на одну голову молодняка для середнього кросу неменше 4см, важкого – 5; фронт напування – 2см. До 5-7-добового віку індиченят напуваютьз вакуумних напувалок, а потім із жолобкових проточних.
З 15-денного віку їм двічі на тиждень засипають гравій -3% відденної даванки комбікорму, що сприяє кращому перетиранню корму.
У перший день індиченятам згодовують крутозварені подрібнені яйця,а також пшеничну чи кукурудзяну крупу.
3.Розрахунковачастина
1. Розраховуємопродуктивність на середню несучку:
(100% — 97,5%): 2= 1,25%
97,5% + 1,25% = 98,75%≈98,8%- збереженість курей за пів року
30000*98,8:100=29640гол.
2. Розраховуємопотужність птахоферми:
29640*232=6876480шт. яєць
3. Розраховуємопотребу добових несучок:
30000*1,7=51000 гол.
4. Враховуючи,що із закладених яєць виводиться 50% курочок і 50% півнів, нам необхідно отримати51000*2=102000 гол. курчат
5. Оскільки вихідкурчат становить 81%, то необхідно
102000 гол. – 81%
Х гол. – 100%
Х=102000*100:81=125926шт. яєць
6. Так, як вихідплемінних яєць 76%, то необхідно
125926 – 76%
Х – 100%
Х=125926*100:76=165692шт. яєць
7. Для отримання165692 шт. яєць при яйценосності батьківського стада 242 шт. яєць нам необхідно:
165692:242=685 гол.курей несучок батьківського стада.
8. Так, як передбачається3-х кратне комплектування нам необхідно:
165692:3=55231 шт.яєць для однієї інкубації
9. Оскільки збереженістьбатьківського стада 95% за рік, а за пів року 97,5% нам необхідно:
685 – 97,5%
Х – 100%
Х=685*100:97,5=703гол. курей несучок
10. Враховуючи,що статеве навантаження 1:10 на одного півня, нам необхідно 703:10=70 півнів
Отже всього нам необхідно703+70=773 гол. батьківського стада.
Дані заносимо у таблицю
ТаблицяЦех Розмір цеху Несучість, шт. Збереженість, за 12 міс.,% Статеве співвідношення Розмір поголів’я Племін-них яєць,%
Виводимість,
% Промисловий 10000 232 97,5 - 30000 - - Інкубаційний 55231 - - - - - 81 Батьківського стада 773 242 95 1:10 773 76 - Ремонт. молодняку 10000 - - - 51000 - -
11. Розраховуємопотребу в приміщеннях:
1) для курокнесучок
Місткість одного пташника10000 гол., отже
30000:10000=3 пташника
2) для ремонтногомолодняку:
51000:10000=5,1≈6пташників
Оскільки яєчних курчатвирощують для ремонту 150 днів, а дезінфекцію проводять протягом 32 днів, то циклвикористання триває 150+32 =182 дні
Отже за рік це приміщенняможна використати 365:182=2 рази.
Тоді 6:2=3 пташника
3) для батьківськогостада:
773:10000=0,08=1 пташник
12. Складаємоструктуру раціонів:
Таблиця. Раціон длямолоднякаНазва корму Кількість корму
ОЕ,
ккал
СП,
г
Са,
мг
Р,
мг
Nа,
мг Кукурудза імпортна 37,5 123 3,2 0,023 0,109 0,011 Ячмінь без плівок 12 36,6 1,5 0,008 0,042 0,004 Шрот соєвий (46%) 15 39,8 7,5 0,059 0,117 0,008 Дріжджі кормові(40-45%) 3 8,3 1,3 0,031 0,042 0,005 Рибне борошно(48-50%) 4 10,8 1,9 0,32 0,256 0,088 М’ясо-кісткове борошно,(>36%) 4 8 1,4 0,42 0,214 0,062 Висівки пшеничні 3 5,5 0,5 0,004 0,03 0,001 Пшениця цільна 20 51,9 2,5 0,012 0,08 0,004 Крейда 1 - - 0,33 - - Сіль 0,5 - - - - 0,186 Разом 100 283,9 19,8 1,207 0,89 0,369 Норма 280 19 1,1 0,8 0,3
Таблиця. Раціон дляремонтного стадаНазва корму Кількість корму
ОЕ,
ккал
СП,
г
Са,
мг
Р,
мг
Nа,
мг
Кукурудза
(імпортна) 15,5 50,8 1,3 0,009 0,045 0,005 Ячмінь з плівками 38,5 102,8 4,3 0,023 0,131 0,015 Пшениця цільна 25 64,9 3,2 0,015 0,1 0,005
Шрот соняшниковий
(>40%) 3 8 1,2 0,01 0,027 0,002 Дріжджі кормові (40-45%) 3 8,3 1,3 0,026 0,04 0,005 Рибне борошно (48-50%) 3,5 9,5 1,7 0,28 0,224 0,077 Висівки пшеничні 4 7,3 0,6 0,006 0,04 0,002 Черепашки 0,7 - - 0,115 0,161 - Крейда 5,8 - - 1,9 - - Сіль 1 - - - - 0,372 Разом 100 251,6 13,6 2,4 0,768 0,483 Норма 250 13,5 1,2 0,8 0,4
Таблиця. Раціон длябатьківського стадаНазва корму Кількість корму, г
ОЕ,
ккал
СП,
г
Са,
мг
Р,
мг
Nа,
мг
Кукурудза
(імпортна) 38 124,6 3,3 0,023 0,11 0,011
Ячмінь
з плівками 30 80,1 3,3 0,018 0,102 0,012
Шрот соєвий
(40-45%) 17 42,5 7,1 0,065 0,111 0,007 Кормові дріжджі(40-45%) 5 13,8 2,1 0,052 0,07 0,008 М’ясо-кісткове борошно(>36%) 5 10 1,7 0,525 0,268 0,078 Крейда 4 - - 1,32 - - Сіль 1 - - - - 0,372 Разом 100 271 17,5 2,003 0,661 0,488 Норма 270 17 3,1 0,8 0,4
13. Обґрунтуваннявикористання кормів в раціонах
Кукурудза – необхідна,цінна за поживністю культура для годівлі птиці. Це високоенергетична культура: на100 г корму припадає 330 ккал обмінної енергії, 9 г сирого протеїну.
Ячмінь – добре засвоюєтьсяптицею, особливо у подрібненому вигляді. На 100 г ячменю з плівками припадає 267ккал обмінної енергії і 11,1 г сирого протеїну.
Висівки пшеничні –добре засвоюваний корм, що містить у 100 г 183 ккал обмінної енергії і 15,2 г сирогопротеїну. При малій концентрації енергії є цінним джерелом протеїну, особливо внизькокалорійних кормах.
Соєвий шрот – рослиннийкорм, що багатий протеїнами. В ньому багато вітамінів групи В і Е, мікроелементівкальцію і фосфору. В 100 г шроту міститься 250 ккал обмінної енергії і 42 г сирогопротеїну.
Дріжджі кормові засвоїм амінокислотним складом близькі до кормів рослинного походження. Є цінним джереломвітамінів групи В. У раціон їх вводять до 7%. В 100 г дріжджів міститься 42,3 гсирого протеїну і 275 ккал обмінної енергії.
Рибне борошно містить60 — 65 % сирого протеїну, вітаміни А і D, мікроелементи: кальцій, фосфор і натрій.Його вводять в раціон 3- 7 %
Крейду і сіль вводять,щоб збагатити раціон мінеральними речовинами, які необхідні для формування скелету(кістяку) та нормального розвитку організму.
14. Розраховуємопотребу в кормах на вирощення партії птиці
1) потреба вкормах батьківського стада
Для 773 гол. батьківськогостада необхідно:
773 гол*0,13кг*365днів=36678,9 кг=366,8 ц
2) потреба в кормахремонтного стада
51000 гол. *0,13кг*150днів=994500кг=9945 ц
15. Розраховуємо потребув окремих кормах:
1) для батьківськогостада:
Кукурудза: 366,8 ц– 100%
Х ц – 38%
Х= 366,8*38:100=139,4ц
Аналогічно розраховуємопотребу в решті кормів
Ячмінь – 101ц
Шрот соєвий – 57,3ц
Кормові дріжджі –16,8 ц
М’ясо-кісткове борошно– 16,8 ц
Крейда – 13,5 ц
Сіль – 3,4 ц
2)для ремонтного стада:
Кукурудза – 1541,5ц
Ячмінь – 3828,8ц
Пшениця – 2486,3ц
Шрот соняшниковий– 298,4 ц
Дріжджі кормові –298,4 ц
Рибне борошно – 348,1ц
Висівки пшеничні –397,8 ц
Черепашки – 69,6 ц
Крейда – 576,8 ц
Сіль — 99,5 ц
3)для молодняка:
Кукурудза – 3729,4ц
Ячмінь – 1193,4 ц
Шрот соєвий – 1491,8ц
Дріжджі кормові –298,4ц
Рибне борошно – 397,8ц
М’ясо-кісткове борошно– 397,8 ц
Висівки пшеничні –298,4 ц
Пшениця – 1989ц
Крейда – 99,5ц
Сіль – 49,7 ц
Розраховуємо загальнупотребу в кормах:
Кукурудза – 5410,3ц
Ячмінь –5123,2ц
Пшениця – 4475,3ц
Шрот соєвий – 1549,1ц
Шрот соняшниковий– 298,4ц
Рибне борошно – 745,9ц
Висівки пшеничні — 696,2ц
Кормові дріжджі –613,6ц
М’ясо-кісткове борошно– 414,6
Крейда – 689,8ц
Черепашки – 69,6ц
Сіль – 152,6 ц
Розраховуємо посівніплощі під зернові культури:
Врожайність кукурудзи– 40ц/га
1га – 4т
Х га – 541,03т
Х=135,3 га кукурудзи
Врожайність пшениці30 ц/га
1 га – 3 т
Х га – 447,53т
Х=149,2 га пшениці
Врожайність ячменю35ц/га
1 га – 3,5т
Х га – 512,32т
Х=146,4 га ячменю
16.Складаємо програмувентиляції для пташників
1) Розрахуємо загальнуживу масу птиці
Для ремонтного молоднякуна одне приміщення, де знаходиться 10000 гол. живою масою 1,5 кг
10000 гол. *1,5кг=15000кг
Для батьківськогостада живою масою 1,7 кг
773 гол.*1,7кг=1314,1кг
2) Розрахуємо потребувентиляції на теплий період при повній потужності
Для ремонтного молоднякуна одне приміщення
15000*7,7 м³/год=115500м³/год
Для батьківськогостада:
1314,1* 6,8 м³/год=8936м³/год
Враховуючи, що вентиляторипташника не можуть працювати на повну потужність, потрібно збільшити значення на10%
Для ремонтного молоднякуна одне приміщення
115500м³/год*1,1=127050м³/год
Для батьківськогостада
8936 м³/год*1,1=9830м³/год
3) Розраховуємо кількістьвентиляторів:
Потужність одноговентилятора 12000 м³/год
Для ремонтного молоднякуна одне приміщення
127050 м³/год:12000 м³/год=10,6=11 шт.
Оскільки всього 6пташників, то необхідно всього 11*6=66 шт.
Для батьківськогостада:
9830 м³/год:12000м³/год=0,81=1шт.
Отже загальна кількістьвентиляторів 66+1=67 шт.
17. Розраховуємо потребув освітленні
1) Розраховуємо площіпташників
Ремонтного молодняку
На 1м² — 18 гол.
Х м² — 10000гол.
Х = 10000:18=555,5≈556м²
За нормами питомапотужність освітлення у пташниках має становити
5 Вт/м²
Тоді загальна потужністьосвітлення:
556 м² *5 Вт/м²=2780Вт
Світлоточок буде (60Вт ламп):
2780 Вт: 60 Вт=46,3≈47шт.для одного пташника
Для 6 пташників необхідно:47*6=282 шт.
Батьківського стада
На 1 м² — 16гол.
Х м² — 773 гол.
Х =773:16=48,3 м²
Загальна потужністьосвітлення: 48,3 м² *5 Вт/м²=241,5 Вт
Для цього необхідно60 Вт ламп: 241,5: 60=4 шт.
Всього необхідно:282+4=286 шт. ламп
Розпорядок роботина птахофабриці.
Прийняття зміни, заправленнядезбар’єрів…………………….800-805
Огляд птиці і перевіркавентиляційної установки…………….805-815
Очищення напувалок……………………………………………815-830
Годівля молодняку………………………………………………830-910
Миття напувалок…………………………………………………910-950
Прибирання приміщень…………………………………………950-1130
Підготовка корміві годівля молодняку………………………..1130-1200
Перерва на обід………………………………………………….1200-1300
Огляд птиці і відбірослабленого молодняку…………………1300-1330
Прибирання приміщень………………………………………...1330-1530
Прибирання тамбуріві біля приміщень……………………….1530-1620
Годівля птиці…………………………………………………….1620-1650
Прибирання робочогомісця……………………………………1650-1700
Передача зміни…………………………………………………..1700-…
Список використаноїлітератури
1. Абакумов В.П., Спиридонов А.Ф., ТардатьянГ.А. Интенсивное производство мяса уток – М.: Колос, 1980
2. Кадура М.І., Пономарьова Ж.В., ШищенкоЄ.П. Виробництво качиного м’яса на інтенсивній основі – К.: «Урожай», 1988
3. Ковацкий Н.С. Новое в промышленном утководстве– М.: Агропромиздат, 1988
4. Коровин Р.Н., Байдевлятов А.Б., БессарабовБ.Ф. Советы птицеводам – К.: «Урожай», 1997
5. Кочиш И.И., Смирнов Б.В., Смирнов С.Б.Фермерское птицеводство – М.: Колос, 2007
6. Остапенко В.І. Секрети птахівництва вприватному господарстві – Львів, 2001
7.Острівний І.М., Батюжевський Ю.Н., ШелюгЛ.К. Птахівництво – К.: «Вища школа», 1981
8. Пигарев Н.В., Столяр Т.А. Технология производства продуктовптицеводства и их переработка: учебник – М.: Агропромиздат, 1991
9. Сікачина В.І., Оненко В.І. Вирощуванняі розведення качок – К., 2002
10. Сметнёв С.И. Птицеводство – М.: Колос, 1987
11. Справочная литература. Куры, гуси, уткии индейки: Разведение, выращивание – Д.: Донеччина, 2000
12. Царенко О.М., Достоєвський П.П., БайдевлятовА.Б. та ін. Підвищення ефективності вирощування гусей та качок у фермерських і присадибнихптахівничих господарствах України – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1999
13. Царенко О.М., Достоєвський П.П., БайдевлятовА.Б. та ін. Підвищення ефективності вирощування індичок, цесарок, фазанів, перепелівта м’ясних голубів у фермерських і присадибних птахівничих господарствах України– Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1999
Періодичні видання:
14. Научно-производственный журнал: Птицеводство, 2009
15. Науково-виробничий журнал: Сучасне птахівництво,2007
16. Спеціалізований журнал з питань птахівництва:Ефективне птахівництво, 2007/2008