УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКЕОБЛАСНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇАКАДЕМІЇ НАУК

ВІДДІЛ:ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ

СЕКЦІЯ:ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІВІДНОСИНИ НАСУЧАСНОМУЕТАПІ: ПРОБЛЕМИТА ПЕРСПЕКТИВИ.

НАУКОВАРОБОТА
УЧНЯ 11-АКЛАСУ
КОЛЕГІУМУ№96
М.ЗАПОРІЖЖЯ
МИКЛАШЕВСЬКОГООЛЕГА
ВОЛОДИМИРОВИЧА

НАУКОВИЙКЕРІВНИК
ВИКЛАДАЧКОЛЕГІУМУ №96
КОВАЛЬСЬКИЙАНДРІЙ
ВІКТОРОВИЧ

ЗАПОРІЖЖЯ
2003
МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКЕОБЛАСНЕ ВІДДІЛЕННЯ
МАЛОЇАКАДЕМІЇ НАУК

ВІДДІЛ:ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ

СЕКЦІЯ:ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІВІДНОСИНИ НАСУЧАСНОМУЕТАПІ: ПРОБЛЕМИТА ПЕРСПЕКТИВИ.

НАУКОВАРОБОТА
УЧНЯ 11-АКЛАСУ
КОЛЕГІУМУ№96
М.ЗАПОРІЖЖЯ
МИКЛАШЕВСЬКОГООЛЕГА
ВОЛОДИМИРОВИЧА

НАУКОВИЙКЕРІВНИК
ВИКЛАДАЧКОЛЕГІУМУ №96
КОВАЛЬСЬКИЙАНДРІЙ
ВІКТОРОВИЧ

ЗАПОРІЖЖЯ
2003

Зміст
Вступ....................................................................................................................................1

РозділІ. Сучаснийстан українсько-російськихвідносин уполітичнійсфері.............3

І.1 Напрямкиукраїнсько-російськихвідносин уполітичнійсфері…………………3

І.2Українсько-російськівідносини вЄвроатлантичномуінтер’єрі...........................5

І.3. Існуючіпроблеми вукраїнсько-російськихвідносинах.......................................6

І.4. Історіявиникненняпроблем вукраїнсько-російськихвідносинах......................7

І.5 Шляхивирішенняпроблем.......................................................................................9

І.6. Майбутнєукраїнсько-російськихвідносин уполітичнійсфері.........................10

РозділІІ. Україно-російськівідносини уекономічнійсфері........................................11

ІІ.1.Сучасний станукраїнсько-російськихвідносин уекономічнійсфері..............11

ІІ.2.Українсько-російськіекономічнівідносини усвітовомузначенні...................14

ІІ.3.Проблеми існуючів українсько-російськихекономічнихвідносинах.............15

ІІ.4Історія виникненняпроблем у економічнихстосунках Росіїта України..........16

ІІ.5. Шляхивирішенняпроблем у економічнихвідносинах.....................................17

ІІ.6.Стосунки Українита Росії венергетичнійсфері................................................20

ІІ.7.Майбутнєукраїнсько-російськихвідносин уекономічнійсфері......................21

РозділІІІ. Сучаснийстан українсько-російськихвідносин усоціальнійсфері…….26

ІІІ.1.Головні напрямкиукраїнсько-російськихвідносин усоціальнійсфері.........26

ІІІ.2.Проблемиукраїно-російськихвідносин соціальнійсфері...............................28

ІІІ.3.Історія виникненняі шляхи вирішенняпроблем у соціальнійсфері..............29

Висновки...........................................................................................................................31

Списоквикористанихджерел.........................................................................................33

Додатки

Вступ

Відносиниз Росією булиі залишаютьсяодним із пріоритетівукраїнськоїполітики. Насьогодні відцих відносинзалежить іекономічна,і політична,і соціальнасфери, в кожнійз яких склалисясвої проблеми.На сьогодніце дуже актуальнатема, тому щосаме в останніроки обидвідержави сталирозуміти важливістьцих стосунків(див. Діаграму1). Підтвердженнямтому став 2002 рікУкраїни у Росіїта 2003 — рік Росії вУкраїні.
У нашчас розпочавсяновий етап вукраїнсько-російськихвідносинах.Вони сталибільш прагматичними, базуються наспробах пошукуспільних інтересівта взаємовигідномувирішеннііснуючих проблем.Саме ці зміниі визначають, як сучаснийстан українсько-російськихвідносин, такі перспективиїх подальшогорозвитку. Сучаснийетап українсько-російськихвідносин маєстати базисомдля їх подальшогорозвитку тавизначенняперспектив.Саме тому вивченнясучасного стануукраїнсько-російськихвідносин єдосить актуальним, має надатиможливістьдля визначенняперспективукраїнсько-російськихвідносин, спираючисьна історичнийдосвід.
Метоюроботи буловивчення сучасногостану українсько-російськихвідносин, визначенняїх проблем таперспектив.При підготовціроботи булипоставленітакі завдання:
1) Визначитистан українсько-російськихвідносин начас початкунового етапув їх розвитку(прихід до владиВ.Путіна).
2) Розглянутинапрямкиукраїнсько-російськихвідносин.
3)Охарактеризуватиіснуючі проблемив українсько-російськихвідносинах.
4) Розглянутишляхи їх виникнення.
5) Дослідитизапропонованіна сучасномуетапі шляхивирішенняіснуючих проблем.
6) Ретельновивчити сучаснийстан українсько-російськихвідносин.
7) Вивчитиперспективиподальшогорозвитку вукраїнсько-російськихвідносинах.
Практичнезначення роботиполягає у тому, що вона можебути використанадля більш ґрунтовноговивчення поставленихпроблем, дляознайомленняз сучасноюісторією Українипід час проведенняуроків історіїУкраїни, спецкурсівз історії.
Об’єктомнауковогоаналізу є саміукраїнсько-російськівідносини зусіма їх проблемами.Історіографічноюбазою дослідженнявиступаютьпраці істориків, політологів, соціологів, економістів, журналістів, політиківприсвяченістану українсько-російськихвідносин насучасномуетапі. Більшістьз цього комплексуматеріалівскладаютьстатті опублікованів журналах тагазетах: «Політикаі час», «Дзвін»,«Віче», «Політичнадумка», «ГолосУкраїни», «Российскийэкономическийжурнал», «Визвольнийшлях», «Сучасність»,«Людина і влада»та інші.
Середїх авторівпотрібно відзначити: МирославДністрянський«Місце Українина політичнійкарті світу»; Гушер А.И.«Российско-украинскиеотношения: экономическийи политическийаспект»; МихайлоГончар «Відгомінсерпневогострусу»; СергійПронін «Перспективисоціально-економічногорозвитку йгосподарськоїінтеграціїУкраїни і Росії»; ОлександрГриневич «Українаі Росія: ще одинкрок у вірномунапрямі»; ОлександрГудима «Якіподарунки готуєУкраїні Росіяу новому, 2002 році»; Олег Гринів«Україна іРосія: партнерствочи протистояння?», Посланняпрезидентадо ВерховноїРади та інші.
Новизнароботи полягаєу тому, що булазроблена спробаузагальнити, проаналізуватирізноплановідослідженняприсвяченісучасному етапув українсько-російськихвідносин, визначитиїх проблемита перспективиподальшогорозвитку.
Структурароботи складаєтьсяіз вступу, 3розділів, висновківта спискуінформаційнихджерел. У вступісформульованіосновні завданняроботи, метароботи і новизна,її практичнезастосування.В 1 розділірозглянутаполітична сфераукраїнсько-російськихвідносин, їїпроблеми, шляхивирішення цихпроблем таперспективирозвитку. В 2розділі дослідженаекономічнасфера з усімасвоїми проблемами, запропонованішляхи вирішенняіснуючих проблемта розглянутомайбутнєукраїнсько-російськихекономічнихвзаємин. 3 розділприсвяченийстану соціальноїсфери в міждержавнихвідносинах, там також виділеніпроблемиукраїнсько-російськихвідносин тазапропонованішляхи їх вирішення.У висновкахнаведені загальніпідсумки роботита висновки, щодо кожногоз трьох розділів.В додатку міститьсядопоміжнийматеріал ─діаграми, результатсоціологічногодослідження.

РозділІ. Сучаснийстан українсько-російськихвідносин уполітичній
сфері

І.1 Напрямкиукраїнсько-російськихвідносин уполітичнійсфері

Українаі Росія, доситьчасто назвицих країнзустрічаютьсяразом. Це пояснюєтьсятим, що країнитривалий часіснували поряд, крім того географічнаспорідненість(більш як 2250 км.спільногодержавногокордону), входженнядо єдиноїСхідноєвропейськоїполітичноїсистеми. Отже, все це об’єднуєУкраїну і Росію, а значить штовхаєна співпрацю.Зараз дві державипов’язанідоговором «Простратегічнепартнерство»з травня 1997р. ісаме він ставбазою для подальшогорозвиткуросійсько-українськихвідносин.
ВідносиниУкраїни таРосії заслуговуютьвеликої увагине тільки урядів і політиків, політичноактивних громадянцих держав, алеі політиківЄвропи і за їїмежами. Не дивно, адже ці відносинине тільки хвилюютьнароди двохдержав, але ів деякій мірірозставляютьгеополітичніакценти. Широкомасштабнийдоговір, підписанийпрезидентамиУкраїни таРосії, візитиВ.Путіна доУкраїни, візитиЛ.Кучми до Росіїта програмадовгостроковоїекономічноїспівпраці знялиполітичнунапругу і визначилишляхи укріпленняспівпраці, алеяк показуєреальний політичнийпроцес, залишаєтьсянемало питань, та і загальнаатмосферавідносин обохдержав малозмінилась.[13; 96]
РокиіснуваннянезалежноїУкраїни показують, що її зв'яз­киз Росією зберігаютьсвоє винятковезначення. Встратегічно­муплані Українаобрала шляхпереходу відвідносин залеж­ностіта підпорядкуваннядо взаємодіїрівноправнихсуб'єк­тів —незалежнихдержав. Величезніматеріальніресурси Росіїтак само необхіднідля становленнясуверенноїекономікиУк­раїни, які передовітехнологіїрозвинутихкраїн. Не слідзабу­вати, щоі найрозвинутішікраїни світукористуютьсяросійсь­кимгазом, лісом, нафтою та іншимиприроднимибагатствами.Не можна незважати й нате, що найближчимчасом Росіямо­же перетворитисяна могутню, економічноміцну країну,і нам куди вигіднішемати порядспільника, аніжсупротивника.В перспективіУкраїна можеспівпрацюватиз Росією практичнов усіх галузяхекономіки тагуманітарноїсфери. Обстоюваннярівноправностіу відносинахз Росією є важливимполітичнимзавданнямУкраїни нанайближчийперіод. Реалізаціятакого курсувимагатимеподоланнязначних труднощів, пов'язаних зіскладнимипроцесаминаціональноїсамоідентифікації, усвідо­мленнямсвого місцяу світі, вдосконаленнямоснов зовнішньоїі внутрішньоїполітики, подальшимреформуваннямекономіч­ноїсистеми й усьогосуспільногобуття. [16;88]
Українаі Росія маютьіс­тотні спільніінтереси, середяких — збереженнямиру і ста­більностіу взаєминах.Сферою можливоїкоопераціїє, напри­клад, конверсіявійськово-промисловогокомплексу, екологія, розвитококремих науково-технічнихнапрямів. Насьогодні ба­зовіправові таполітичніпроблеми унаших міждержавнихвід­носинаху цілому вирішені.Набув чинностіДоговір продружбу, співпрацюі партнерствоміж Україноюта Ро­сійськоюФедерацієюта угоди щодоЧорноморськогофлоту, які заклалиміцний правовийфундамент увідносинахміж двома державамиі відіграютьзначну стабілізуючуроль на Євро­пейськомуконтиненті.Завершивсяетап невизначеностіта вза­ємнихпретензій, якийґрунтувавсяна історичнихобразах, емо­ціях, кон'юнктурнихмотивах, щочасом призводилидо загостреннявідносин. Договірвідкриваєпростір длярівноправноїспівпраці двохкраїн, дозволяєна принциповоновій основіпідходити довирішенняпроблем, щовиникають.
Утой же час постійноюскладовоюросійськоїполітики залишаєтьсяпраг­неннявтримати Українуу сфері своговпливу, зберегтиреаль­ні важелітиску на неї.Головний напрямок«завоювання»Ук­раїни — цевтягуванняїї у нові інтеграційніструктури накшталт союзуБілорусь-Росіяабо зміцненняорганізаційнихструктур СНДчерез поступовем'яке перетворенняцього об'єднанняіз співдружностідержав на державнуспівдружність.[16; 89] Прицьому необхідновідзначити, що у сучаснихумовах якщоРосія зацікавленау тісній політичнійспівпраці цезовсім не означає, що вона готовапіти на такіпоступки векономічнійсфері які бзавдали їйзначних збитків(у цьому відношенніполітика В.Путіна відрізняєтьсявід політикиБ. Єльцина).

І.2Українсько-російськівідносини вЄвроатлантичномуінтер’єрі

Якмолода незалежнадержава, Українапрагне створитистабільнусистему міжнародноїрегіональноїспівпраці, щополітично таекономічноубезпечитьїї. Передовсімйдеться пророзвитокторгово-економічнихзв'язківі виробничоїкооперації, пошук перспективнихринків збуту.Водночас Українівсе ще доводитьсявирішуватипроблеми, пов'язаніз незавер­шеністюпроцесу політичноїй економічноїемансипації, рест­руктуризацієюекономічнихзв'язків. ПошукУкраїною ор­ганічногомісця у системіміжнароднихвідносин відбуваєтьсяза умов зростаючоговпливу європейськихреалій. Певназалежністьвід Росії, уповільненістьреформ обмежуютьпартнерськийпо­тенціалкраїни. Сьогоднінаціональнійбезпеці Українинасам­передзагрожуютьвнутрішняекономічнакриза, політичнане­стабільність, військово-політичнікризи у сусідів.З'явилися ізовсім новіризики, такіяк ризик утратинаціональноїконку­рентоспроможностіна світовихринках тощо.Усі ці проблемиє водночасскладовоювідносин зРосією. Томудля Україниє важливимякнайшвидшезмінити свійімідж як одногоз регіо­нівколишньогоСРСР і завоюватиавторитетсамостійноїєвро­пейськоїдержави. Досягтицього можливолише в процесівідродженняі зміцненнявласної державності, відтвореннянаціональноїекономіки, утвердженнягромадянськоїідентичності.
НавзаємовідносиниУкраїни і Росіїістотно впливатимутьзовнішні чинникиі насампередпо­зиція СШАта західноєвропейськихкраїн. Слідконстатувати, що в останнійперіод тутнамітиласятенденція добільшоїзба­лансованостіполітики. Якщораніше ці країни, надто ж США, абсолютизувалисвої відносиниз Росією і невизнавалиУк­раїну суб'єктомміжнародноїдіяльності, то приблизноз почат­ку 1994р. адміністраціяпрезидентаБ. Клінтонапочала нада­вативідносинамз Україноюсамостійногозначення. У тойже час на сучасномуетапі ці відносинистали доситьнеоднозначними.Це пов’язаназ зміною політикиСША у зв’язкуз приходом довлади у США Д.Буша. Україназіткнуласяз погіршеннямставлення досебе з бокуСША. Серед найбільшяскравих прикладів“кольчужний”скандал, симпатіїправлячих кілСША до українськоїопозиції, скандалпов’язанийз плівкамимайора Мельниченката його перебуванняму США. Це не моглоне послабитипозиції нашоїкраїни на світовійполітичнійарені.
Суперечливішийвплив па міжнароднестановищеУк­раїни і наїї відносиниз Росією чинитьдинамічнийпроцес єв­ропейськоїінтеграції.Для постсоціалістичнихкраїн Централь­ноїЄвропи, а такождля нових незалежнихдержав постра­дянськогопростору посталаоб'єктивнанеобхідністьістотно уточнитивласні геополітичнікоординати, які б відповідалиїх­нім параметрам, політичним, економічнимта духовно-культур­нимцінностям іінтересам. Узв'язку з цимстратегічнимна­прямомукраїнськоїзовнішньоїполітики нанайближчедеся­тиліттямає бути подальшацілеспрямованаінтеграціяУкраїни в європейськуспільноту. Шляхдо Європи є дляУкраїни та­кожі шляхом зміцненняїї незалежностіі, на жаль, незавжди гармонуєз російськимипретензіями.
Європіпотрібна, звичайно, стабільна таекономічноміцна Українаяк чинникнеконфліктностіна східномута, можливо, південно-східномунапрямах. Однак, щоб досягтитакої ста­більностій міцності, яків майбутньомумогли б відповідатистандартамЄС, Українасьогодні фактичнопідштовхуєтьсяЄвропою дорозширенняспівпраці зРосією як найближчимпартнером. Сенстакоїпозиції короткоможна визначититак: Українаможе ввійтив Європу тількичерез Росію.
Такийпідхід явнокореспондуєтьсяз російськимбаченням. Заним Українаі Росія маютьпросуватисядо Європи одночас­но.Однак очевидно, що у такий спосібпрактично неможе йти мовапро інтеграціюУкраїни в Європу, оскільки міжзахідно­європейськимі російськимбаченням цієїпроблеми існуєприн­циповарізниця, якачасто лишаєтьсяпоза увагою.Адже, як­щокритеріємзацікавленостітаким сценаріємдля Європи єна­сампередекономічнийчинник, то уРосії він ґрунтуєтьсяна по­літичніймотивації..[16;87-94]


І.3.Існуючі проблемив українсько-російськихвідносинах
--PAGE_BREAK--
До основнихоб’єктивнихчинників, щоускладнюютьрівно­правнеспівробітництвоУкраїни з Росією, слід віднеститакі. З бокуУкраїни: незавершеністьформуваннянаціональноїдер­жави, надмірна, незбалансованаінтеграціянаціональногогосподарствау нереформованийпростір СНД, однобічназалеж­ністьвід її джереленергопостачаннята окремихвидів сирови­ни; недостатнярозвиненістьпочуття національноїприналеж­ностій патріотизмусеред значноїчастини населенняУкраїни, наявністькомплексуменшовартості.Проте найбільшоюперешкодоюна шляху становленнярів­ноправнихміждержавнихвзаємин є позиціясамої Росії.Пер­ше і, мабуть, найголовнішеполягає в тому, що серед населен­няРосії склалосяі панує уявленняпро Українуяк органічнучастину Росії.Слов'янськаспорідненістьобох народівсприяє посиленнютаких уявлень.
Щеодин важливийчинник — внутрішнянестабільністьв Росії, пов'язаназ прагненнямрізних політичнихеліт та угру­пованьприйти до влади(їх політикапо відношеннюдо Українидосить частовідрізняється), а окремих автономій— домогтисябільшої самостійностіабо й незалежності.Занепокоєназбере­женнямвласної цілісностіРосія дещопослабилареінтеграційнуполітику стосовноколишніх союзнихреспублік.Однак за умовзміцненняросійськоїдержавності, стабілізаціїїї внут­рішньогостановища, азараз це почаловідчуватися, пострадянськікраїни не гарантованівід виявівімперськогодомінування.[16; 88-89]
Візьмемо, наприклад, такухворобливудля нас проблемуяк визначеннястатусу російськоїмови в Україні.Згідно з позицієюдеяких російськихполітиків таекспертів, ситуація видаєтьсякатастрофічноюзавдяки політиці«видавлювання»усієї російськомовноїкультури зукраїнськогопублічногосоціальногопростору. Якщож удатися довисновківдеяких українськихідеологів, токатастрофавиникає черездіаметральнопротилежніпричини — через хибнуполітикудискримінаціїукраїнськоїмови. Причиноютаких розходженьдумок є різнаполітичнаорієнтаціяУкраїни, якщосхідноукраїнськідіячі маютьздебільшогопроросійськінастрої, тозахідноукраїнські-проєвропейськіорієнтації.Це теж одна зпроблемукраїнсько-російськихвідносин. Ціта інші проблемив українсько-російськихвідносинахвиникли незараз і длятого щоб їхкраще зрозумітими маємо зупинитисяна історії їхвиникнення.

І.4.Історія виникненняпроблем вукраїнсько-російськихвідносинах

Слов’янськаспорідненістьобох народівсприяє посиленнюуявлень у російськоїполітичноїеліти та значноїчастини народупро Українуяк частинуРосії. Особливосильні такіуявлення вМоскві, якатривалий часутверджуваласьяк столицянадцентралізованоїавторитарноїдержави, що урізний спосіббеззас­тережнопідпорядкуваласобі довколишнійпростір. Другаоб­ставинаполягає в тому, що після ейфорії, викликаноїперемо­гою(серпень 1991 р.) надпутчистами, російськідемократипо­чинаютьусвідомлювативеличезнівтрати, пов'язаніз розваломСРСР. Найголовніше— Росія втратиластатус наддержави.Тепер вонахворобливосприймає будь-якікоопераційно-інтеграційніформуваннябез її безпосередньоїучасті, що, зокрема, можна проілюструватиініціативоюУкраїниінституціаналізуватиГУУАМ, появаякого створюєдещо нову ситуаціюв інтегра­ційномупроцесі натеренах СНД.[16; с. 88-89]Отже, розбіжностіу поглядах тасуперечки слідшукати ще у1991 році, коли двідержави розвивалисвої міжнароднівідносини.
Великоїшкоди відносинамзавдав період90-их років, колиу стосункахне було рівноправності.Період характеризувавсянав’язуваннямРосії своєїволі Україні, це завдаловеликої шкодиостанній, зокрема, уповільнилоінтеграціюдо Європейськоїспільноти, загальмувалорозвиток векономічнійсфері, зробилоУкраїну щебільше залежноювід Росії. Таце, як виявилось, на руку Москві, яка хоче зберегтиконтроль надУкраїною, якщоне політичнийто хоча б економічний.
Створеннянезалежноїдержави Українине тільки примусилоросіян переосмислитихарактер їхвласної політичноїі етнічноїприналежності, але і визначиловелику геополітичнуневдачу Росії.Це означаловтрату потенційнобагатої індустріальноїі сільськогосподарськоїекономіки і52 млн. чоловік, етнічно і релігійнонайбільш тіснопов’язанихз росіянами, які здатні булиперетворитиРосію в дійсновелику і впевненув собі державу.НезалежністьУкраїни такожпозбавила Росіїїї домінуючогоположення наЧорному морі, де Одеса булажиттєво важливимпортом дляторгівлі зкраїнамиСередземномор’яі всього світув цілому. [1;114].Росіянидуже боліснопереживаютьцю втрату, самеце і є великоюпроблемою вукраїнсько-російськихвідносинах.
Розглядаючиісторію виникненняпроблем вукраїнсько-російськихвідносинах, не можна незгадати історіюз Чорноморськимфлотом. До 1991 рокуЧорне море буловідправноюточкою Росіїв плані проекції своєї військово-морськоїмогутностіна район Середземномор’я.Але в середині90-их років Росіязалишиласяз невеликоюбереговоюсмугою Чорногоморя і з невирішенимспірним питаннямз Україною проправа на базуванняв Криму залишківрадянськогоЧорноморськогофлоту.[1; 114].Ця проблемабула актуальноюще зовсім недавно, а присутністьна територіїнезалежноїдержави російськихвійськ, продовжуєхвилюватиУкраїну сьогодні.Витоки ж проблемслід шукатище під час самогоподілу радянськогоЧорноморськогофлоту. Зокрема, він був поділенийтак, що і українськаі російськачастини флотуне можуть працюватиодна без одної, отже, їм потрібнеспільне місцебазування, аце ще одна можливістьдля Росії зберегтисвою присутністьу Криму. Усі ціпроблеми, яківиникли з початку90-х років потребуютьвирішення ішляхи для цьогоіснують.

І.5Шляхи вирішенняпроблем

Українаі Росія за 12 роківсвого співіснуваннянаробили багатопомилок і створилине менше перепонна шляху своєїспівпраці. Аотже, помилкислід виправляти, відтак і Україніі Росії першза все потрібноусвідомитихарактер своїхвідносин зусіма своїмивадами і недоліками.
Щодо проблемирівноправностівідносин, тотут більшезалежить відРосії, від їїбажання підходитина паритетнихзасадах. РольУкраїни в ційпроблемі — співпрацюватиз російськимидемократичнимиколами, якіпідтримуютьрівноправнівідносини, дояких зобов’язуєДоговір продружбу.
Проблемудвосторонньоїполітичноїнеобізнаностіможна вирішитишляхом створеннянауково-дослідницькихцентрів, якіб вивчали сучаснийстан відносинміж державами.Зокрема, в Українііснує Національнийінститутукраїнсько-російськихвідносин, а збоку Росії немає аналогічнихструктур і цейде не на користьдержавам.[24]
Проблемуз Чорноморськимфлотом слідвирішуватиукладаннямвзаємовигіднихміждержавнихдоговорів, якіб засвідчилиспільні інтересита спільнінавчальніпрограми наЧорному морі, чітко розділитисфери впливу.Ці заходи змоглиб пом’якшитиукраїнсько-російськівідносини.
Проблемупромисловоїконкуренціїміж двома країнами, яка значноюмірою викликаєі протиріччяу політичнійсфері, можнавирішити спільноюспівпрацею.Є дуже багатосекторів світовогоринку, де Українаі Росія, якімають великийнауково-технічнийпотенціал, могли б успішноспівпрацюватина ринку третіхкраїн і не створюватиштучної конкуренціїміж своїмипідприємства.[30]

І.6. Майбутнєукраїнсько-російськихвідносин уполітичнійсфері
Умайбутньомув українсько-російськихвідносинахнеобхіднаоптимізаціязовнішньоекономічнихкурсів держав, тобто зменшеннянегативнихнаслідків іпосиленняпозитивнихефектів занеминучоїширокомасштабноїінтеграціїекономіки обохкраїн у світовегосподарство, а держав уєвропейськіта світовіполітичніструктури. [18; с. 20]Разомз тим слід вирішитипроблеми, якізаважаютьрозвиватисядвом державам.Але прогнозуватистан українсько-російськихвідносин умайбутньомудуже важко, адже наприклад, в Росії прихідоднієї ключовоїособи можекардинально змінити державнуполітику повідношеннюдо України.

РозділІІ. Україно-російськівідносини уекономічнійсфері

ІІ.1.Сучаснийстан українсько-російськихвідносин уекономічнійсфері

Співпрацяв економічнійсфері зРосією — однез пріоритетнихзавдань України(див. Діаграму2). Обидві державизалишаютьсязначною міроювзаємозалежнимиз ресурсноїта технологічноїточок зору, мають розгалуженумережу багатосторонніхекономічнихзв'язків, прагнутьдо цивілізованоїінтеграціїу світовийекономічнийпростір. Особливостіглобальногоі національногорозвитку потребуютьвід Україниі Росії формуваннясвоїх відносину стратегічнійперспективісаме на економічномуфундаменті, максимальновикористовуючинасампередвзаємний потенціал, міжрегіональнеспівробітництвота взаємозв'язкиз міжнароднимиекономічнимиорганізаціями.
Востанні рокиекономічнівідносиниУкраїни з РФпочали набуватиознак ста­більності.Вони стаютьменш заполітизованими, більше підпорядковуютьсяспільним інтересам.Активізуєтьсяна взаємовигіднихзасадах співробітництвов аерокосмічнійгалузі, нафтопереробнійпромисловостіта енергетиці, суднобуду­ванні.Значної динамікинабуває співпрацяв металургійномукомплексі, хімічнійпромисловості, транспортномумашинобудуванні.Відчутно пожвавивсярозвиток регіональнихзв'язків.
Безумовнимдосягненнямстало врегулюванняпроблемизаборгованостіза російськийгаз, яка протягомбагатьох роківнегативновпливала назагальний станта атмосферуекономічноїспівпраці: цеякраз той випадок, коли обидвісто­рони зумілизробити крокназустріч однаодній.
Урегулюваннядеяких борговихпроблем, як іпрорив у рядісфер спільноїдіяль­ності, реальнішевисвітлилипотенціалспівробітництваміж обома державами.Україна маєнасампередвідповістина російськийінтелектуальнийвиклик у роз­робціта впровадженніекономічноефективноїзаконодавчоїбази, формуваннісприятливогоекономічногосередовищатощо.[16;122-123]
Отже, сучасний станхарактеризується взаємнимпожвавленнямдій відноснообох країн, спостерігаєтьсяявище нормалізаціївідносин (саметак називаютьсьогоднішністосунки в двохкраїнах). Економічназалежністьі криза штовхаєна співпрацюі вже сьогодніможна стверджувати, що Росія дляУкраїни є вигідним економічнимпартнером.Доказом цьомує сьогоднішнійетап веденняполітики, Українарозвиває тісніекономічністосунки зРосією, і навпаки Росія з Україною.Значно почастішализустрічі президентіві голів урядівдвох держав.Головнимипитаннями, щообговорюютьсяє економічні, тож це свідчитьпро розвитоку економічнійсфері. Сьогодніможна відзначититакі важливікроки зробленідержавами унапрямі розвиткуекономік: «Великийдоговір» утравні 1997р., якийзасвідчив, щоУкраїна і Росія стратегічніпартнери; 2002 рікпроголошенийроком Українив Росії. Всі ціпроведенізаходи сталиосновою на якійбудується новийетап українсько-російськихвідносин. [6]
НиніУкраїна і Росіязалишаютьсявзаємнимипостачаль­никамистратегічнихвидів сировиннихресурсів іматері­аліві зацікавленів збереженнііснуючихтоваропотоків.Зокрема, Українапоставляє доРосії залізнуруду, марга­нець, титан, уран, Росія до України- енергоносії, кольо­ровіметали, лісоматеріали, целюлозу. Близько60 відсотківпромисловостіРосії працюєна обслуговуванняукраїнсь­кихАЕС.
Водночасринок продукціїкінцевогопризначення, особ­ливоорієнтованийна задоволенняспоживчихпотреб, в Україніна 60, а в Росії- більш, як на70 відсотківсфор­мованийза рахунокімпорту (переважноз країн позамежа­ми СНД).Масованийімпорт широкогокола споживчихтоварів доУкраїни і Росії, хоча і сприяєнасиченнюнаціо­нальнихринків і активізаціїгосподарськогообороту, посуті перешкоджаєрозвитку багатьохвітчизнянихгалузей, якіпрацювали наспоживчі секториекономік обохкраїн, консервуєдеформовануїх структуру.Тому координаціяпріоритетнихнапрямів прогресивнихструктурнихзрушень упромисловостізокрема і векономікахобох країн вцілому є спільнимзавданнямУкраїни і Росії.
СпільністьекономічнихінтересівУкраїни і Росіїполягає такожу взаємовигідномувикористанніпотужної ірозгалуженоїтранспортноїінфраструктуриУкраїни (залізницьі автомобільнихшляхів, морськихпортів, магістральнихтрубопроводіві ліній електропередач).
Тількизалізничнимтранспортомчерез Українущорічно транспортуєтьсяблизько 40 млн.тонн російськихтоварів, майжеполовина з яких(у 1996 р. — 19,5 млн. тонн, у 1997 р. -18,6 млн. тонн)відправляютьсячерез портиАзовськогота Чорногоморів в іншікраїни. Причомублизько 80 відсотківтранзиту черезці порти становитьпродукція, вироблена напідприємствахсаме РосійськоїФедерації. [9;28]
Фінансоведонорство Росії─важливий факторрозвитку України.За даними«Российскогоэкономическогожурнала», сума щорічних«енергетичних»боргів Україниперед Росієюв період з 1994-2000роки не опускаласьнижче 2-2,5 млрд.доларів, а вокремі роки(1997-1998) перевищувала3-3,5 млрд. Українськіджерела називаютьдещо скромнішусуму боргу. Алезараз не існуєконкретноїцифри, яка моглаб охарактеризуватиенергетичнийборг Україниперед Росією.Це напрямупов’язане зкрадіжкамиу трубопроводахУкраїни. Тожзрозуміло чомуКиїв стверджуєменшу цифруотриманогогазу й нафти, ніж називаєйого Москва.
Насьогодні відомоодне: Українане спроможназаплатити заенергетичнийімпорт у повномуоб’ємі ні валютою, ні товарнимипоставками, оскільки маютьв торгівлі зРосією від’ємнесальдо. ОднакКиїв до сих пірне погодивсяна варіантпогашення боргуза схемою: «Власністьза борги». Одназ останніх угодз Росією (жовтень2001року) ─чергова Російськапоступка: боргза газ ціноюв 1,4 млрд. доларівреструктурованийстроком на 12років з трьохрічнимпільговимперіодом (причомуприйнята мінімальнаоцінка заборгованості, запропонованаукраїнськоюстороною). Тимне менш питанняпро можливевикористанняборгових активівРосії у відносинахз Україноюзалишаєтьсявідкритим.
Слід зазначити, що Росія давнопильнує заможливістюзаволодітичи, принаймні, постави підконтроль найважливішіактиви України, давно всімзрозуміло. Ів цьому році Росії вдалосязробити цілеспрямованіуспішні крокиу відповідномунапрямку. Якзазначалось, датою активізаціїпроцесу передачіодною з нашихключових активіву «спільнеуправління»Росії можнавважати 9 червня2002 року. Саме вцей день ПрезидентиУкраїни таРосії підписалиЗаяву про стратегічнеспівробітництвоу газовій сфері, в котрій, зокрема, доручили своїмурядам підготуватиугоду стосовностворенняконсорціумупо управліннюй розвиткугазотранспортноюсистемою України.Наступногодня канцлерНімеччиниШредер, котрийтакож прийнявучасть у зустрічіу Санкт-Петербурзі, також приєднавсядо спільноїугоди про співпрацюу використанніукраїнськоїсистеми длязабезпеченнястабільнихпоставок газудо ЄС.
Слідприйняти доуваги, що Росіїза останнірік-два вдалосярозгорнутидосить потужнуагітаційнукампанію, вкотрій Україназвинувачуваласяу несанкціонованомувідборі газу.Тому недивно, що одним з мотивівнеобхідностістворенняконсорціумубуло те, що Українасама нібитоне спроможнауправлятискладнимисучаснимипроектами. Нажаль, урядомне була проведенаналежна інспекціядостовірностізвинувачень, насампереду фактах (читакі дійсномали місце?)про зриви поставоксировиннихресурсів чизниження рівнявнаслідокнесанкціонованоговідбору українськоюстороною газу, що направлявсядо Європи. Вагомимчинником такогопоспіху, а тому, безумовно, йекономічногота політичногопрограшу слідвіднести те, що Україна всеще не має прийнятноїекономічноїстратегіїрозвитку, втой час, як Росіястратегічномуплануваннюта реалізаціїстратегічнихзадумів приділяєвелику роль.Тож потрібнаактивізаціяспівпраці самев тих сферах, де взаємніінтереси збігаються,і пошук компроміснихвзаємовигіднихваріантів там, де виникаютьрозбіжності.

ІІ.2.Українсько-російськіекономічнівідносини усвітовомузначенні

Українсько-російськівідносини векономічнійсфері, чи цікавитьце світ, чи важливоце для іншихкраїн? Перш завсе це важливодля країн, якіреалізуютьекономічніпрограми зУкраїною таРосією, ведутьз ними торгівлю.Варто відзначити, що Росія є великоюсировинноюбазою для світу, зокрема длякраїн ЗахідноїЄвропи. Доляж України уцьому процесідуже незначна.Тобто Українана даному етапізалишаєтьсяневпливовоюна стан світовоїекономіки. Вонавідіграє рольпосередникаміж російськимекономічнимладом тазахідноєвропейським.Це є результатомполітичноїта економічноїневизначеності.
Звичайнокрім двосторонніхвідносин іУкраїна, і Росіярозвиваютьсвої міжнародніконтакти, причому і ті, якійдуть не накористь економічнимвідносинамУкраїни і Росії.Дуже активновиступає протитакого розвиткуподій Росія, яка дуже нехоче щоб Українаінтегруваласясе до Європейськоїекономічноїсистеми, томущо північнийсусід не хочевтрачати контролюнад українськоюекономікою.
Разомз тим Українаі Росія співпрацюютьу ряді проектівсвітовогозначення. Прикладомє те, що ниніміж Україноюі Росією навищому рівнідосягнутадомовленістьпро спільнізусилля щодопоширенняприсутностіросійськогоі українськогоозброєння насвітовомуринку. Пріоритетноюдля обох країнє програмаствореннявійськово-транспортноголітака АН-70 — нового поколінняавіаційноїтехніки — призначеногояк для озброєнняВПС Росії іУкраїни, такі для поверненняпозицій насвітовомуринку. [9; с.29]
    продолжение
--PAGE_BREAK--
ІІ.3.Проблеми існуючів українсько-російськихекономічнихвідносинах

У попередніхпараграфахми визначили, що серед країнсвіту і СНДРосія потенційноважливий іодночасно одинз найбільшскладних дляУкраїни партнерівпо економічнійспівпраці. Зтого моменту, як дві найбільшііз екс-республікСРСР почалибудувати своївзаємини вякості сувереннихдержав, господарськаскладова системиіз двосторонніхвідносин виступаєфокусом конфліктнихзіткнень національнихінтересів.Серед цихсуперечностейможна виділититакі проблеми:
історичнаспільністьекономік Україниі Росії, однакововажливих дляобох країн.[15]
Цезумовлено тим, що економікаУкраїни і Росіїраніше булаєдиною радянською,і за 11 роківгосподарствожодної з цихкраїн не зумілостати самостійним.Так одна ізнайперспективнішихгалузей України, авіаційна, отримує ізРосії до 70% готовихвиробів і 95%матеріалів.Росія скорочуєвидобутокнафти, однієюз причин єнедостатньорозвиненанафтопереробнагалузь, тодіяк Українаспроможнапереробляти80 млн. тонн нафтив рік, але невикористовуєсвій потенціалнавіть на 10%. [10;72-73]
утратакерованостіекономічнимипроцесами, недостатнійрозвиток ринковихважелів економічногорегулювання.[9; с. 20]
Цеспричинилорозрив економічнихі технологічнихзв’язківміж обома країнами.Інвестиційнакриза, інфляційніпроцеси, експансіявнутрішніхринків іноземнимитоварами таінші негативніявища призвелидо втрати Україноюза цей час понадполовину ВВП 57,1%; Росією — 41,4 %.
 гостраконкуренціяв окремих сегментахсвітового ринку(зокрема, продукціячорної металургії, кольоровіметали).
 відмінністьконституційнихустроїв.
 відмінністьсамоорієнтації кожної з країну геополітичномупросторі.
 відсутністьузгодженоїнормативно-правовоїбази між країнами.
 економічнауразливість, залежністькраїн одна відодної.
Ці та багатоінших причинне давали можливостірозвиватисьекономікамобох країн. Тожне дивно, щоекономічнівідносини міжУкраїною іРосією у першіроки їх незалежностіназиваютьзастоєм.

ІІ.4Історія виникненняпроблем у економічнихстосунках Росіїта України

Щоб розібратисьу проблемаху сучаснихекономічнихвідносинахміж Україноюі Росією, слідрозглянутиісторію їхвиникнення.Більшістьпроблем виниклиз розпадом СРСР(економічнакриза у країнах, несамостійністьекономік) тапроблеми, щоїх набули країнивже за самостійногожиття (проблемиз газифікацієюУкраїни та велектроенергетиці).Отже, проблему відносинахУкраїни з Росієюне зменшується, а з часом збільшується.Тому не дивно, що такі індустріальнорозвиненікраїни, як Українаі Росія, на протязіодинадцятироків свогонезалежногоіснування безвійн, природнихкатаклізмівзалишаютьсяу стані глибокоїекономічноїкризи і масовогозбіднення свогонаселення, ізроку в рікдемонструютьсвою нездатністьнаправити хідподій в контрольованерусло і навітьне можутьорганізуватинадійне і доступнеенергозабезпеченнянаселення івсієї економіки.
Але в Україніі Росії наявніспільні регіональніінтереси напострадянськомупросторібезпосередньопов’язана зісхожістюсоціально-економічнихпроцесів, щовідбувалисьв обох країнахпротягом1991-1997років. І ціінтереси реалізуютьсяу виробничійформі двосторонніхвідносин збереженійз часів СРСРвзаємодоповнюваностігосподарськихкомплексівУкраїни і Росії.Головне у тому, що українськапереробнапромисловістьсильно залежитьвід коопераційнихпоставок зінших країнСНД, тому щоструктураіндустрії вреспублікахСРСР формуваласьне за принципомствореннязамкнутихтехнологічнихциклів.
ВструктуріобробноїпромисловостіУкраїни явнонедостатнядоля кінцевихвиробів, готовихдо реалізаціїна ринку, відповідногіпертрофованавага проміжнихпродуктів ─вузлів, деталей, компонентів, які тільки вкоопераціїз Росією таіншими країнамиСпівдружностіможуть трансформуватисяв готову продукцію(Без коопераціїз країнами СНД, зокрема з Росією, Україна можезабезпечитилише 28% об’ємупромисловостімашинобудівноїпродукції).
Цеможна розглянутина прикладімашинобудування.Машинобудівнізаводи Запоріжжя, Луцька, Кременчука, Херсона, Сімферополявикористовуютьсяпоставки вузліві деталей зРосії. [10; с. 74]

ІІ.5.Шляхи вирішенняпроблем у економічнихвідносинах

Ключемвирішенняпроблем у економічнійсфері в українсько-російськихвідносинахє узгодженняінтересів тагармонізаціяпідходів обохсторін до головнихнапрямів, шляхіві механізміврозбудови цихстосунків.Українамає виходитиз необхідностівикористаннясвоїх конкурентнихпереваг тапослабленнянегативнихчинників, у т.ч. пов'язанихз потужнішимпотенціаломРосійськоїФедерації.
Слідзосередитиувагу на стратегічнихнапрямах, визначенихДоговором таПрограмоюекономічногоспівробітництвана 1998 — 2007 рр., зокремадальшому поглибленнівиробничоїкооперації, удосконаленнірежимів вільноїторгівлі, по­етапномуформуванніспільногоринковогопростору. Основнийакцент необхідноперенести нарозвиток тихсфер співробітництва, які сприяютьекономічномузростаннюУкраїни, захистуїї національнихінтересів, зміцненнюекономічноїбезпеки.
Новаситуація, щосклалася вукраїнсько-російськихвідносинах, обумовлює такішляхи реалізаціїнаших зовнішньоекономічнихінтересів наперспективу:
— створення умовдля розвиткудовгостроковогоекономічногоспівробітниц­твав пріоритетнихгалузях;
— забезпеченняекономіко-правовоїбази для повнішоговикористаннявітчиз­няногонауково-технічногопотенціалу, виробничихпотужностей;
— поверненняпозицій, утраченихукраїнськимисуб'єктамигосподарюванняв Росії, щопередбачаєактивізаціюзусиль промисловихта комерційнихструктур, поновленняпопередніхі встановленнянових коопераційнихзв'язків зросійськимипідприємствами,істотне розширенняучасті суб'єктівгосподарюванняУкраїни вінвестиційнихпроектах, щоздійснюватимутьсяв Росії;
— реалізаціяв повному обсязірежиму вільноїторгівлі таусунення перешкодна шляху просуванняукраїнськихтоварів наросійськіринки, зокремачерез укладеннянової двосторонньоїугоди про вільнуторгівлю;
— створеннятранснаціональнихкорпорацій, фінансово-промисловихгруп, спільнихвиробничихта банківськихструктур іззабезпеченнямвигідних дляУкраїни умов;
— остаточневирішенняпитань, пов'язанихз відносинамивласності наоб'єкти колишньогоСРСР згідноз Угодою від15 січня 1993 р.
Алгоритмдій на російськомунапрямі маєбазуватисяна застосуваннінових комплекснихпідходів додвосторонніхвідносин, яківідповідалиб сучаснимпо­літичнимреаліям, а такожпріоритетнимінтересам нашоїдержави, пов'язанимз європейськоюінтеграцією..[17;135]
Стабільніпартнерськівідносини зРосією — органічнаскладова процесуінтегруванняУкраїни в Європу.При цьому стратегіяекономічногопартнерствамає будуватисяна фундаментіспільних інтересів, а не залежностей.Росія є найбільшимторговим партнеромУкраїни, алетаким же важливимпартнером єдля Росії Україна, причому внайпріоритетнішихгалузях, відрозвитку якихзалежать рівеньвідносин Росіїз ЄС та ефективністьінтегруванняу світову системугосподарства.Заради своїхвзаємних інтересівобидві країнимають зосередитизусилля навиконаннідосягнутихдомовленостей, що дасть змогуперейти віддеклараційдо практичнихі прагматичнихформ співробітництваіз взаємнимурахуваннямсвоїх життєвоважливих інтересів.Ідеться провзаємний розвиток:
─ ринківзбуту;
─співробітництвав енергетичнійсфері (розвитокєдиної енергетичноїсисте­ми; забезпеченняенергоносіями, спільне використаннянафтопереробнихта інших виробництвпаливно-енергетичнихкомплексів);
─транспортноїмережі;
─спільнихвиробничихструктур, коопераційнихта технологічнихзв'язків;
─фондовихринків та процесіввзаємоінвестування;
─спільногоринку трудовихресурсів;
─регіонів, спільних зонгосподарськоїдіяльності, контактнихтериторій зіствореннямзовнішньогопоясу економічноїпідтримкиукраїнськихінте­ресіву Росії і російськихв Україні.
Водночасефективністьреалізаціїспільних економічнихпроектів істотнозалежатимевід рівня взаємодіїз ЄС та іншимиміжнароднимиструктурами, формуван­няраціональнихекономічнихвідносин умежах СНД, відвиходу на ринкитретіх країнз продукцієюспільнихвисокотехнологічнихвиробництв(військовотехніч­ної, авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічноїта інших галузей).
Державамає активносприятизовнішньоекономічнійдіяльностігосподарюючихсуб'єктів на«російськомунапрямі».Прицьому головнимикритеріямипідвищенняефективностіукраїнськоїзовнішньоекономічноїполітики маютьбути:
─збільшенняобсягів експортутоварів тапослуг (будівництво, транспорт, туризм,
тощо);
─збереженняпозитивноїдинаміки сальдозовнішньоїторгівлі;
─ поліпшенняструктуриекспорту таімпорту;
─підвищенняконкурентоспроможностітрадиційнихвидів українськогоекспорту;
─просуванняна російськийринок принциповонових товарів;
─створеннясприятливихумов для інвестицій;
─ Захиствнутрішньогоринку від масованогоімпорту російськихтоварів, аналогияких у достатніхобсягах виробляютьсяв Україні. [17;125-126]

ІІ.6.Стосунки Українита Росії венергетичнійсфері

Енергетика─галузь, де вукраїнсько-російськихвідносинахнакопичилосянайбільшепроблем. Алевона ж має інайбільшийпотенціал длявзаємовигідноїспівпраці.Протягом десятипопередніхроків буврозповсюдженийміф про практичноповну залежністьУкраїни відросійськихенергоносіїв.Справді, Росіяє головнимпостачальникоменергоресурсівв Україну, алеця залежністьдалеко неодностороння.І річ не лишев тім, що Українамає розвиненуінфраструктурутранспортуванняна зовнішніринки російськихнафти, газу, аміаку.
Українськінафтопереробнізаводи (НПЗ)будувалисядля переробкисаме російськоїнафти, щобзабезпечитивисоку ефективністьекспортунафтопродуктівдо Європи, їхніпотужностіповністюзабезпечувалипотреби Україниі практичновесь колишнійсоюзний експортцієї продукції.Ефективністькоопераціїв даній сферівизнає і російськийкапітал, якийз року в рікнарощує своюприсутністьв українськійнафтопереробці.Російськінафтові компаніїстали власникамидвох українськихнафтоперероб­нихзаводів, зокреманайбільшогов Україні ─ЛиНОСу, активнорозширюютьмережу автозаправнихстанцій, щосвідчить проїхні довгостроковіплани на украї­нськомуринку. Приватизаціяними НПЗ в Українідала змогуповніше їхзаванта­жуватиі забезпечилаконкурентоспроможністьвиробленихнафтопродуктів.На жаль, Росієюзапровадженийтакий порядокекспорту нафтив Україну, заякого компаніям-експортерамне повертаєтьсяПДВ і з нихстягуєтьсяекспортне мито.
Обидвікраїни взаємозалежніі в атомнійенергетиці.Російське АТ«Концерн ТВЕЛ»щорічно постачаєУкраїні тепловиділяючізбірки на загальнусуму 200- 250 млн. дол.США. Власнапромисловістьзадовольняєлише 15% потребядерно енергетичногокомплексуУкраїни в обладнанні, матеріалах, приладах, рештапоставляєтьсяз Росії, країнСНД та Заходу.Водночас 20% урановоїсировини, щонадходитьдо РФ, видобуваєтьсяв Україні (45% — уКазахстані,10% — в Узбекистані).
Взаємозалежністьу газовій сферіне обмежуєтьсянаданням Україноюпослуг, транзитуросійськогогазу до Європи.Вона сама залишаєтьсявеликим споживачемросійськогоприродногогазу (понад 30%усього російськогоекспорту цихресурсів).
Ниніпропускнаспроможністьгазотранспортноїсистеми Українина вході (східнийта північнийнапрямки) становить290 млрд. м3на рік, на виході(західній напрямок)- 170 млрд. м3на рік, у т. ч. назахідних кордонах- 140 млрд.м3. За попереднімиоцінками, у2001 р. Україназабезпечилатранзит 124,4 млрд.м3російськогоприродногогазу на експорт.Йому належитьдомінуюче місцев забезпеченніпотреб Європив енергоносіях- 30% на європейськомуринку, а дляокремих країнЦентральноїЄвропи-100%.
Європейськийпопит на природнийгаз зростає,і можна очікуватиістотногозбільшенняйого експортуз Росії та країнКаспійськогорегіону. Протереалізаціяросійськихпроектів прокладаннянових трубопроводівв обхід Українивже до середининаступногодесятиліттяможе призвестидо зменшеннятранзиту газуче­рез нашутериторію до60 — 70 млрд. м3нарік, а відтакдо скороченнядоходів Ук­раїнивід газотранзитуна суму близько1,2 млрд. дол. США.Збереженняпозицій у ційсфері значноюмірою залежатимевід поліпшеннятехнічногостану газотранспортноїсистеми, активностіурядової політики, ефективностізусиль Міністерствапалива та енергетикиі НАК «НафтогазУкраїни» вукладаннідовгостроковихдоговорів протранзит газув Європу таучасті Росіїв проектахрозширенняпотужностейукраїнськоїгазотранспортноїсистеми.
Не меншоїуваги потребуютьі питання нафтовоготранзиту. Серйознимвикли­комукраїнськомупроекту Євроазійськогонафтотранспортногокоридору єнама­ганняРосії активізуватипроцеси транспортуваннянафти північнимшляхом. Зок­рема, уже наприкінці2001 р. введено вдію першу чергуБалтійськоїтрубопровід­ноїсистеми, щодасть можливістьекспортуватичерез портПриморськ(Ленін­градськаобласть) набалтійськийринок 12 млн. тнафти на рік.У 2001 р. завершенобудівництвонафтопроводу«Тенгіз — Новоросійськ»Каспійськоготрубопровідногоконсорціуму(КТК), що створилопередумовидля зменшеннятранзитуказахстанськоїнафти черезОдеський терміналта Феодосійськунафтобазу.Такий розвиткуподій потребуєвід МЗС, Міністерствапалива та енергетики(НАК «НафтогазУкраїни») активізаціїзусиль длязабезпеченнязавантаженняукраїнськихнафтопроводів.Гострою іневідкладноює для Українинеобхідністьузгодженняз російськимурядом таміжнароднимикомпаніямиякі видобувають, продають такупують каспійськунафту проблемиактивноговикористанняможливостейнафтопроводу«Одеса — Броди»для транс­портуваннянафти з басейнуЧорного морядо Центральноїта ЗахідноїЄвропи.

ІІ.7.Майбутнєукраїнсько-російськихвідносину економічнійсфері

Вконтекстіусього вищезазначеного важливо розглянутивірогіднісценарії розвиткуукраїнсько-російськихвід­носин. Тутможна визначитидва найбільшузагальненихваріанти розвиткуяк Росії, такі України ─зростання тадисипації. Підзростаннямслід розумітипоєд­наннястійкогосоціально-економічногопіднесенняз політичноюстабільністюдержави, громадянськимконсенсусомщодо подальшогорозвитку суспільства, мінімізацієюконфліктогенноїнапруги в ньому.А дисипація- це поєднанняеко­номічногоспаду (депресії)з перма­нентноюполітичноюнестабільністю(метастабільністю)держави таневиз­наченістю(неоднозначністю)щодо подальшогорозвитку суспільстваіз збе­реженняму ньому значногоконфліктогенногопотенціалу.
Суспільно-політичніта економічнітрансформації, що відбуваютьсяв Ук­раїні таРосії, у кінцевомупідсумку можутьзвестися доспектра з чотирьохвіро­гіднихсценаріїв умаксимальноуза­гальненомувигляді:
зростаючі Україна та Росія;
дисипація України і Росії.
зростання України при дисипації РФ;
дисипація України при зростанні РФ.
Першийсценарій означаєфактичноконкурентно-партнерськівідносини міждвома країнами, другий — млявеспів­робітництвопри інтравертнійзаглиб­леностікраїн у внутрішнюпроблематику.Розвиток подійза третім сценаріємбув би найбільшперспективнимдля України, оскільки цепризвело б до«стратегічноговідриву» Україниі виходу її з«російськоїтіні». Четвертийсценарій єнайбільш небезпечним, оскільки подальшеослабленняУкраїни фактичноунеможливитьбудь-який спротивзростаючійРосії, політикаякої щодо Українизалишаєтьсяінваріантною, що підтверджуєтьсяусім періодомдвосторонніхвідносин.
Так, чиінакше, а відносиниміж Україноюі Росією є доситьспецифічнимиі це не може непозначитисяв майбутньому.Зокрема, російськіпоступки стосовногазових боргівУкраїни, маютьприхованийзміст: з однієїсторони Росіяробить Україніподарунок реструктуруєборги на 12 років, а з іншої сторонице дає можливістьРосії поставитиекономікуУкраїни у щебільш залежнестановище, щодасть змогуманіпулюватиУкраїною. І цецілком ймовірнийваріант, аджедля Росії завждибув характернимекстенсивнийрозвиток. ТожРосія завждибула, є і будене передбачуванимпартнером дляУкраїни, і цеслід пам’ятати.[3; 43-44]
У відносинахз Росією Українапрагне встановленняреальногорівноправногопартнерства.Тривалий спільнийперіод історичногорозвитку Українита Росії надаєвідносинамдвох країнознак особливості.Проте особливістьвідносин — ніза яких обставин- не може служитипідставою длявідходу віднорм та принципівміжнародногоправа у сферіміждержавнихстосунків.Особливістьвідносин з РФозначає їхпріоритетністьдля України, виключаючипри цьому наявністьбудь-яких перевагдля Росії порівняноз іншими суб'єктамиміжнароднихвідносин, і єтаким чиномне преференційною.[12; 12-17]Встановленнярівноправнихпартнерськихвідносин залежитьі від того, якоюбуде Росія впроцесі своєїпосттоталітарноїеволюції. Можнарозглядатитри можливихсценарії подальшогорозвитку РосійськоїФедерації:
Перший — миролюбна, демократична, цілісна (в нинішніхкордонах) федеративнадержава з ринковоюекономікоюзахідного типу.
Другий — авторитарнакраїна з реформованоюбагатоукладноюекономікою, реінтеграціоністськимиамбіціями таполітикоюпротистоянняЗаходу.
Третій — розпадфедерації, виникненняна її теренахаморфнихквазидержавнихутворень, союзівфедеративногочи/та конфедеративноготипу з виокремленнямта домінуваннямрозвиненихрегіонів зрізнотипноюекономікоюпри збереженнісимволічноїцентральноївлади в Москві.
Перший сценарій, ймовірно, можнавважати позитивнимваріантомроз­витку.Логічно в цьомувипадку очікувативід Росіїпрагматичногопідходу допитань рівноправногопартнерства.За таких обставинМосква будезацікавленав співпраціз Україною лишенастільки, наскількиросійськаекономіказалежить відукраїнської.А ступінь цієїзалежності, як відомо, невисокий.Водночас існуючасильна залежністьукраїнськоїекономіки відросійської, в разі виборуКиєвом орієнтаціїна стратегічнепартнерствоз Москвою, можепризвести допідпорядкованогоросійськимінтересамрозвитку економікиУкраїни та дозбільшенняступеня їїзалежностівід Росії.
На цьомуфоні 10-річнапрограма економічногоспів­робітництваміж Росією таУкраїною неседля останньоїряд тактичнихпереваг (збіль­шенняобсягів експортуукраїнськоїпродукції доРосії, частковезавантаженнявиробничихпотужностейросійськимизамовленнями, зниження гостротипроблеми забезпеченняенергоносіямитощо). Однак уцілому слідконстатувати, що реалізаціяданої програмипринесе Україністратегічнийпрограш ─збіль­шенняі без того надмірноїекономічноїзалежностівід РосійськоїФедерації.
Два іншихсценарії, якіможна визна­читияк негативні, матимутьхарактер­нимирисами політичнунестабільністьта розвитоксепаратизмуу Російськіфедерації. ДляУкраїни цевкрай невигідно, бо вона опинитьсяміж двох вогнів, Заходом і Сходом.Такий розвитокподій не підена користьекономіціУкраїни і державів цілому. Отжевидно нашуполітичну іособливо економічнузалежністьвід Росії, і цюзалежністьпотрібно скорочувати.[3;44-45]
Із всьогосказаного проекономічнусторону відносинміж Україноюі Росією можназазначитифактори, якіб допомоглиУкраїні вмайбутньому:
─вихідУкраїни таРосії із системноїкризи, модернізаціяїхніх економічнихсистем іконкурентноспроможнеприлученнядо світовоїекономікиможливі тількиза радикальноїоптимізаціїїхніх національнихекономічнихі політичнихстратегій; [3;19]
─налагодженняекономічнихстосунків зРосією виходячиз розумінняважливостізв’язків зРосією дляекономічноїі соціальноїстабільності, необхідностіїх деполітизаціїта переведенняу площинувзаєморозумінняі взаємноївигоди;
─створенняумов для розвиткудовгостроковогоекономічногоспівробітництвав пріоритетнихгалузях;
─забезпеченняекономіко-правовоїбази для повнішоговикористаннявітчиз­няногонауково-технічногопотенціалу, виробничихпотужностей, у тому числішляхом збільшеннязбуту продукціїна ринку Росії, поглибленнякоопера­ційнихзв'язків міжпідприємствамиобох держав, активізаціяінвестиційно­госпівробітництва;
─реалізаціяв повному обсязірежиму вільноїторгівлі таусунення перешкодна шляху просуванняукраїнськихтоварів наросійськіринки, зокремачерез укладеннянової двосторонньоїугоди про вільнуторгівлю;
─створеннятранснаціональнихкорпорацій, фінансово-промисловихгруп, спільнихвиробничихта банківськихструктур іззабезпеченнямвигідних дляУкраїни умов.
Основнийакцент необхідноперенести нарозвиток тихсфер співробітництва, які сприяютьекономічномузростаннюУкраїни, захистуїї національнихінтересів, зміцненнюекономічноїбезпеки. Алгоритмдій на російськомунапрямі маєбазуватисяна застосуваннінових комплекснихпідходів додвосторонніхвідносин, яківідповідалиб сучаснимполітичнимреаліям, а такожпріоритетнимінтересам нашоїдержави, пов'язанимз європейськоюінтеграцією.

РозділІІІ. Сучаснийстан українсько-російськихвідносин усоціальнійсфері

ІІІ.1.Головні напрямкиукраїнсько-російськихвідносин усоціальнійсфері

Соціальнасфера в українсько-російськихвідносинахперебуває нев найкращомустані і в нійсклалося неменше проблемніж в економічнійі політичній.Варто згадативідомі вже всімпроблеми: стосовносезонноїзаробітчанськоїміграції українцівв Росію, щододіалогу культурУкраїни і Росії, щодо визначеннястатусу російськоїмови в Україніта ін. Стосовноостанньоїпроблеми заразточаться гострісуперечки удвох державах.Отже зосередимосяна найактуальнішихпроблемах.
Стосовнодосягнень іневдач російськоїкультури вУкраїні і українськоїв Росії на сьогодніможна стверджувати, що проблемаросійськоїмови в Україніштучно створенаі підкинутаУкраїні, бостатистикасвідчить: школиз російськоюмовою навчанняскладають 42,7%всіх шкіл України, не рахуючизмішаних (двомовних), у вузах російськоюмовою навчається55,6% молоді. Допослуг росіян24382 масові тауніверсальнібібліотеки, сукупний фондяких налічуєпонад 387 млн.примірниківкниг і журналів, зокрема російськоюмовою — понад240 млн. примірників(62%). Крім тогоросіяни маютьшироке представництвоу ВерховнійРаді. Ситуаціяз книгодрукомв Україні більшсприятливадля росіян ніждля самих українців, адже в Україніне видаєтьсяі чверті книгукраїнськоюмовою. Росіянипредставленіполітичнимипартіями, громадськимирухами, національно-культурнимитовариствами.[22]І це при тому, що останнійперепис населення(грудень 2001р.)засвідчивзменшеннякількостіросіян. Однакдля Росії цепитання є складовоюїї зовнішньоїполітики.
Стосовноукраїнців вРосії ми маємотакі дані: загальнакількістьукраїнців уРосії — 4,3 млн чоловік, Проте, в українській(часом і в російській)пресі називаютьсяцифри від 10 до20 мільйонівукраїнців, яківираховуютьсяавторами шляхомекстраполяціїпоказниківприродногоприросту українськогонаселення тайого міграційнихприпливів. ВРосії сьогоднінараховуєтьсяпонад 90 громадськихорганізацій, серед них найбільшебуло створеноу Москві — 6, по 2 і більше- в РеспублікахКомі та Саха(Якутія), Краснодарському, Красноярськомута Приморськомукраях, Магаданській, Мурманській, Новосибірській, Сахалінськійі Тюменськійобластях. І целогічне завершенняроку Українив Росії. Надзвичайноважливу рольв цих умовахпокликанавідігратиукраїномовнапреса. Привідсутностітеле- і радіомовленняїї значеннязростає щебільше. В останніроки у Росіїсвіт побачилитакі виданняяк «Українськийвибір», «Українськийкур’єр», «Тинди-Ринди»,«Невідомагазета», «Українськийклуб», журналукраїнськоїфантастики«Брати», «Інформаційнийбюлетень Об’єднанняукраїнцівМоскви» (всі- Москва), «Криниця»(Уфа), «Ріднеслово» (Челябінськ),«Українецьна ЗеленомуКлині» (Владивосток),«Українськеслово» (Мурманськ),«Українськародина» (Сургут),«Козацькеслово» (Краснодар), дайджест «ЗабутаУкраїна»(Санкт-Петербург),«Українськийвісник» (Сиктивкар)та інші — всьогоблизько 20 видань.Найстабільнішіз них — «Українськийвибір» (Москва)та «Криниця»(Уфа); інші ж, немаючи будь-якоїдержавноїпідтримки, після виходукількох чиселприпиняютьсвоє існування.На відміну відросійськихоб’єднань вУкраїні, діяльністьяких характеризуєтьсязначним рівнемполітизації, українськітовариствав РосійськійФедерації — неполітичніоб’єднанняз яскраво вираженимикультурологічнимита економічнимиустремліннями.Серед напрямківїх діяльності:
— взаємодіяз органамидержавної владита громадськимиоб’єднаннямиУкраїни і Росії;
— сприяннязбереженнюй розвитковіукраїнськоїкультури, мовита освіти;
— видання ірозповсюдженняукраїнськоїпреси та літератури, розвиток бібліотечноїсправи;
— захистінтересів танадання допомогиукраїнцям, зокрема бажаючимпереселитисяв Україну, турботапро репресованихрадянськимрежимом.
Стосовнозаробітчанськоїміграції: сьогоднів Росії працюютьсотні тисячгромадян України, а сезоннихробітників, згідно з данимиміграційнихслужб — мільйони. ВМоскві великакількістьвільних робочихмісць і зовсімне тому, що таммаленькі зарплати, а тому що тампроживає до70% пенсіонерів.Всього в Росіїне вистачає7-8 млн. робочихрук в промисловості, будівництві, сільськомугосподарстві.Саме ці причинита несприятливаекономічнаситуація вУкраїні штовхаєсотні тисячукраїнцівшукати щастяв Росії. [19;5]

ІІІ.2.Проблемиукраїно-російськихвідносин соціальнійсфері

Найбільшоюпроблемою усоціальнійсфері є невизначеністьдвох державстосовно своїхцілей та неузгодженістьдій, які штовхаютьдо появи новихпроблем тасуперечностей.Серед такихпроблем: міграціїукраїнськогонаселення доМоскви, російськомовнапроблема вУкраїні, проблемаукраїнців уРосії, проблемаспільноговивчення історичногоминулого двохнародів та ін.Ось, як виглядаєсучасна картина відношеннядо проблемистатусу російськоїмови урізних регіонахУкраїни.
/>15/03/2002Опитуваннянаселення02УПЕН034/28-02[26]
Яквидно, у регіонахдуже різніпідходи довирішенняпроблем, причинацьому — контраст політичнихорієнтирівміж Заходомі Сходом в Україні.
Впроживаючиху Росії українцівтеж є проблеми.Характернимдля діяльностіукраїнськихгромад в Росіїє й те, що більшістьз них все щеперебуваютьв стадії організаційногостановлення.Кількістьактивістів, як правило, невелика. Високийрівень розпорошеностімісць компактногопроживання, значна відстаньміж осередками, відсутністьдобре налагодженогозв’язку міжними, слабкийфінансово-економічнийстан громадстворюютьтруднощі всправі координаціїдіяльностіукраїнськихтовариств. Прицьому значнійчастині організаційпритаманнівнутрішнінепорозуміннясеред активу, що нерідкопризводитьдо розколу вжеіснуючих товариств.Скажімо, в невеликомумістечку Приморськогокраю — Спаську-Дальньомунині діють 2об’єднання:«Зелений Клин- Україна» та«Зелений Клин- Черемош».[1]

ІІІ.3.Історія виникненнята шляхи вирішенняпроблем у сферісоціальнихвідносин

Історіявиникненняпроблем соціальноїсфери ще глибшаніж економічнаі політична.Так історіяпроблем українціву Росії сягаєще періодузаселеннятериторії.Близько 5% українськогонаселенняРосійськоїФедераціїстановлятьавтохтонніукраїнці, якіспоконвікупроживали абобули першимипоселенцямина територіїКурської таВоронізькоїобластей, Кубані, Ставропольськогокраю, Поволжя, Сибіру, ДалекогоСходу. Тож цебуло початкомасиміляціїукраїнськогонароду до російськоїкультури. Сучаснаж мовна проблемавиникла, як вУкраїні такі в Росії, з-завідсутностідієвих домовленостейміж Україноюі Росією.[22]
Щодопроблеми сезонноїміграції, товона виниклав результатітого, що в умовахекономічнихнегараздівукраїнці намагаютьсязнайти шляхидля того щобзабезпечитисобі життя, аз усіх сусідніхдержав найлегшепотрапити доРосії. Від виникненняцієї проблемиі до сьогодніне було видно, щоб державивирішувалицю проблему.
Проблеминаціонально-культурногорозвитку росіянв Україні таукраїнців вРосії мають, скоріше за все, морально-психологічні, а не юридично-правовікорені. З поглибленнямдвосторонніхвідносин, зростаннямдовіри одиндо одного, економічнимпідйомом ціпроблеми знайдутьсвоє вирішення.Однак, цілкомзрозуміло, щокрім прийняттяправових актівнеобхідні щей певні організаційнікроки по створеннювідповіднихумов для реалізаціїпроголошенихправ, в томучислі — забезпеченняспеціальнихзаходів і програмз метою організаціїзакладів освіти, підтримкикультури. Прицьому важливовикористатидосвід 20-х — початку30-х років, колина територіїРосії діялапідтримуванадержавою мережаукраїнськихкультурно-освітніхта інформаційнихзакладів. Можливорік Україниу Росії та рікРосії в Україністануть початкомпозитивнихзмін у цій сфері.[22]
Українськанезалежністьє важливимісторичнимшансом для обохкультур (українськоїі російської)у процесіусвідомленняїх спорідненостій відмінностіта досягненнянового рівняу національно-культурнійсамоідентифікації.Вона вимагаєзміни принципівукраїнсько-російськихвідносин угуманітарнійсфері, звільненнявід міфів минулого.Також національно-культурнасамоідентифікацявимагає зміниконцептуальнихоснов українсько-російськогокультурногодіалогу, появинової етики, необхідноїдля подібногодіалогу, етики, яка буде ґрунтуватисяна взаємнійтолерантності, коректностіі відкритостіодин одному.[14; 134]
Потрібниймайбутнійперехід відзадоволенняпотреб вузькогосоціальногопрошарку новихприватнихпідприємціві пов’язаноїз ними державно-політичноїбюрократіїдо задоволенняпотреб усьогонаселення, національно-орієнтованогокапіталу. І цестосуєтьсяобох країн.[18; с. 20]

Висновки

Зпроведеногодослідженняможна зробитивисновок, щоУкраїна і Росіяє взаємозалежнимиу економічнійсфері, ця взаємозалежністьштовхає обидвікраїни на співпрацю.Одними з головнихпроблем, щозаважаютьрозвиткуукраїнсько-російськихвідносин уполітичнійсфері є проблемарівноправностістосунків, невизначеністьчітких політичнихорієнтирів.В економічнійсфері: однобічназалеж­ністьвід російськихджерел енергопостачання, незбалансованаінтеграціянаціональногогосподарства, економічнауразливістьта залежністькраїн одна відодної. У соціальнійсфері: міграціїукраїнськогонаселення доМоскви, російськомовнапроблема вУкраїні, проблемаукраїнців уРосії, проблемаспільноговивчення історичногоминулого двохнародів.
Щодошляхів вирішенняцих проблемто проаналізувавширізноплановідослідженняприсвяченісучасному стануукраїнсько-російськихвідносин можнавиділити вполітичнійсфері такі: створеннянауково-дослідницькихцентрів, якіб вивчали сучаснийстан відносинміж державами; потрібно визначитиспільні цілі, які б задовольнялиобидві держави; відносини маютьбудуватисяна спільнійзацікавленості, взаємовигодіта рівноправності, лише за такихумов можливанормальнаспівпраця. Векономічнійсфері: узгодженняінтересів тагармонізаціяпідходів обохсторін до головнихнапрямів, шляхіві механізміврозбудови цихстосунків; створення умовдля розвиткудовгостроковогоекономічногоспівробітниц­твав пріоритетнихгалузях; остаточневирішенняпитань, пов'язанихз відносинамивласності наоб'єкти колишньогоСРСР згідноз Угодою від15 січня 1993 р. Усоціальнійсфері: з поглибленнямдвосторонніхвідносин, зростаннямдовіри одиндо одного, економічнимпідйомом ціпроблеми знайдутьсвоє вирішення, однак, цілкомзрозуміло, щокрім прийняттяправових актівнеобхідні щей певні організаційнікроки по створеннювідповіднихумов для реалізаціїпроголошенихправ, в томучислі — забезпеченняспеціальнихзаходів і програмз метою організаціїзакладів освіти, підтримкикультури.
Урезультатідослідженняукраїнсько-російськихвідносин можназробити деякіузагальнюючівисновки:
1)Українсько-російськівідносини єодним з визначальнихфакторів дляподальшоїісторії України.
2) Головниминапрямкамиукраїнсько-російськихвідносин єстосунки векономічнійта політичнійсфері.
3) Укожній з цихсфер склалисясвої проблеми.
4) Насучасному етапів українсько-російськихвідносинахстоїть питаннявирішення цихпроблем.
5) Кожназ сторін у тійчи іншій мірізацікавленау їх вирішенні, при чому кожназ сторін пропонуєсвої шляхи їхвирішення.
6) Вирішенняіснуючих проблеммають статиосновою дляподальшогорозвитку вукраїнсько-російськихвідносинах.
7) Існуючіперспективизаслуговуютьна увагу як збоку України, так і з бокуРосії. Кожназ сторін зацікавленав активізаціївідносин.
8) Розвитокукраїнсько-російськихвідносин маєсприяти посиленнюпозицій обохкраїн у світі.Цьому можутьдопомогти лишеспільні діїдвох держав.
Визначаючимайбутнєукраїнсько-російськихвідносин, слідзауважити, щоУкраїні слідспівпрацюватиз Росією запринципом: «Унас не має друзів, у нас не маєворогів ─ у насє власні інтереси».Тобто Україніслід уникнутирізних “братерських”стосунків зРосією і наперший планвисунути власніінтереси, цепослужитьшляхом до розв’язанняпроблемирівноправності(див. Діаграму3) та багатьохінших політичнихі економічнихпроблем, бо надержавномурівні не можебути людських емоційнихпочуттів, тобтоУкраїна і Росіяможуть бутилише партнерамита добримисусідами.

Списоквикористанихджерел
Бжезинский З. Великая шахматная доска.— Москва: Международные отношения.— 1999.— С. 114-135.
Богацька Е. Державно-політичні, церковні та виховно-вишкільні питання // Визвольний шлях.— 1996.— №8.— С. 940-948.
Гончар М. Відгомін серпневого струсу // Політика і час.—1999.—№2.— С. 33-45.
Гринів О. Україна і Росія: партнерство чи протистояння?— Львів: Інститут народознавства НАН України.—1997.— 348 С.
Гудима О. Які подарунки готує Україні Росія у новому, 2002 році // Голос України.— 2002.— №10(2761).— С. 6.
Демчук Р. Євген Марчук: Нормалізація наших відносин з Росією буде сприяти інтеграції України в європейські структури // День.— 2000.— №207.
Дністрянський М. Місце України на політичній карті світу // Дзвін.— 1999.— №2.— С.84-89.
Дубина О. Велике призначення: мрії про минуле // Людина і влада.— 2000.— №1.— С. 96-105.
Жангожа Р. Україна і Росія на пострадянському просторі. Інтереси спільні і специфічні // Віче.— 1998.— №7(76).— С.16-29.
Косикова Л. Производственное сотрудничество России с Украиной: тенденции и противоречия // Российский экономический журнал.— 2001.— №10.— С. 70-76.
Криза владних інститутів. Аналітична доповідь. / ред. Юрчишин В.— Київ.— 2002.— С. 13-14.
Кудряченко А. Українсько-російські відносини: шлях до рівноправного співробітництва // Нова політика.— 1998.— №1.— С. 12-17.
Лузан А. Украина и Россия: факторы отчуждения и сближения // Віче.— 1998.— №6 (75).— С.96-111.
Пирожков С. Деякі проблеми українсько-російських відносин в контексті великого договору // Сучасність.— 1999.—№9.— С. 128-135.
Пирожков С. От украинско-российской конфронтации несут потери обе стороны // День.— 1997.— №187.
Пирожков С. Українсько-російські відносини в Євроатлантичному інтер’єрі. // Політична думка.— 1999.— №3.— С. 87-95.
Послання президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2001 році / ред. Гальчинський А.С.— Київ.— 2002.— С. 122-140.
Пронін с. Перспективи соціально-економічного розвитку й господарської інтеграції Росії та України // Політична думка.— 1999.— №3.— с. 19-23.
Тимошенко В. Россия нуждается в квалифицированных украинский рабочих // Тижневик 2000.— 2002.— 8.XI.— С. 5.
Храмов В. Українсько-російкі відносини: моделі національної безпеки // Віче.— 2000.— №3(96).— С. 10-30.
Шерр Д. Коли ж росіяни усвідомлять реальність незалежності України? // Політика і час.— 1998.— №6.— С.17-20.
apopok.narod.ru/business.html
23.www.razom.org.ua/news/2print/?news_id=283
24.http://www.niss.gov.ua/iso/book/panorama/vusatiuk.htm
25.www.niurr.gov.ua/ru/conference/communication/virtual_field.htm
26.www.fom.ru/reports/frames/body/u0202407.html
27.www.e-journal.ru/p_bzarub-st3-6.html
28.db.socionet.nw.ru/RuPEc/xml/rus/article-polstd/ruspolstd2000-6-110.xml
29.www.niurr.gov.ua/ukr/ainst.htm
30.www.korrespondent.net(22 листопада2001)