МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Навчальний центр Миколаївського комплексу
Одеської національної юридичної академії
Кафедра правових дисциплін
Цивільно-правова спеціалізація
КУРСОВА РОБОТА
з екологічного права України
Тема
Правове регулювання охорони та використання надр
Миколаїв– 2009
Зміст
Вступ ...........................................................................................................................3
Розділ І.Особливості правакористування надрами..........................................6
1.1. Поняттянадр і їх відмінність від корисних копалин..........................7
1.2. Поняттята зміст надрокористування..................................................11
1.3. Класифікаціяправа користування надрами........................................15
Розділ ІІ. Державнеуправління та контроль в галузі охорони та використання надр..................................................................................................18
2.1. Державне управління у галузівивчення, використання та охорони
надр......................................................................................................................19
2.2. Контроль у галузі вивчення,використання та охорони надр......................................................................................................................22
Розділ ІІІ. Відповідальністьза порушення законодавства про надра...........26
3.1. Дисциплінарнавідповідальність...............................................................28
3.2. Цивільно-правовавідповідальність..........................................................29
3.3. Адміністративнавідповідальність............................................................31
3.4. Кримінальнавідповідальність...................................................................33
Висновок
Список використаноїлітератури
Вступ
Світовий досвідсвідчить, що основу економіки та промислового прогресу будь-якої державистановлять видобуток і використання мінеральних ресурсів, які переважнознаходяться в надрах. Україна має практично всі види мінеральних ресурсів длярозвитку національної економіки, але внаслідок інтенсивного видобуваннякорисних копалин стан навколишнього природного середовища і здоров'я людейпіддається суттєвій техногенній небезпеці, яка призводить до екологічної кризи.
Значення надр ужитті суспільства неоціненне. Вони є унікальним прикладним ресурсом, який маєвиняткову економічну цінність як частина геологічного середовища, що можевикористовуватися і як операційно-просторовий базис діяльності людей. Увзаємозв'язку з іншими природними ресурсами надра є окремим природним об'єктом,який має особливий правовий режим.
Актуальністьтеми. Підвищеннязагального рівня соціально-економічного розвитку суспільства неминучесупроводжується збільшенням споживання невідновних природно-мінеральнихресурсів, інтенсивною розробкою родовищ корисних копалин, тому охорона таефективне використання надр є однією з нагальних проблем сучасності. Процесреформування гірничодобувної галузі та інтенсивне використання надр вимагаєпостійного вдосконалення їх правової охорони, нормативного забезпечення,раціоналізації та екологізації надрокористування.
Затримка вреформах у сфері правовідносин користування та охорони надр впливає на темпивпровадження в життя прогресивних ідей екологічного законодавства. Ті зміни тадоповнення в законодавстві про надра, які вже відбулися стосовно окремих видівнадрокористування, компенсують відставання у реформуванні механізмів реалізаціїзаконних прав і інтересів суб’єктів надрокористування, але не дозволяють повноюмірою вирішувати правові конфлікти як з точки зору забезпеченняприродоохоронної спрямованості законодавства про надра, так і державнихгарантій реалізації встановлених цим законодавством можливостей длянадрокористувачів.
Слідконстатувати, що сучасне законодавство про надра України знаходиться у станірозвитку, а тому йому притаманні такі риси, як непослідовність, незавершеність,деяка неузгодженість з іншими галузями права, відсутність чітких юридичнихвизначень та гарантій. Такий незадовільний стан законодавства при кризітехногенної екологічної безпеки в умовах росту темпу процесу закриття шахтприведе до виникнення серйозних по наслідках надзвичайних ситуаційтехногенно-екологічного характеру. Для відвернення цього необхідна дійоваправова база удосконалення механізму регулювання, управління та контролюсуспільними відносинами в процесі використання та охорони надр.
Проблемаускладнюється тим, що в Україні відсутні фундаментальні дослідження з питаньнадрокористування.
Все це зумовлюєнеобхідність комплексного дослідження проблем правового регулюваннявикористання і охорони надр з метою удосконалення законодавства про надра тапрактики його застосування.
Метою дослідження є поглибленнязнань з теорії і практики правового регулювання використання і охорони надр набазі аналізу проблем визначення підстав і порядку виникнення, реалізації,припинення та змісту права надрокористування, обсягу прав і обов’язківсуб’єктів надрокористування, гарантій державної охорони їх прав та механізмуреалізації природоохоронних пріоритетів при користуванні надрами, захистіекологічних, економічних і майнових інтересів держави, громадян, підприємств,установ і організацій.
Мета дослідженнязумовила такі основні завдання наукового пошуку:
— науково оцінитиіснуючі теоретичні концепції та позиції науковців стосовно предмета дослідженняз урахуванням здійснюваних соціальних, економічних змін у державі, побудовигромадянського суспільства і правової держави, захист прав і законних інтересівсуб’єктів правовідносин надрокористування;
— виявитиоб’єктно-суб’єктний склад правовідносин у сфері надрокористування для окремихвидів користування надрами з метою конкретизації прав і обов’язків суб’єктів;
— дослідитиособливості правового регулювання використання та охорони надр;
Об’єктом дослідження виступають суспільнівідносини, що складаються з приводу правового регулювання використання іохорони надр та охорони довкілля при здійсненні надрокористування.
Предметом дослідження є правове регулюваннявикористання і охорони надр, відповідні нормативно-правові акти іправозастосовча практика.
Методидослідження. Методологічну основудослідження складають використані автором методи: системного аналізу татлумачення правових норм, діалектичний, формально-логічний, комплексний,порівняльно-правовий, історичний та інші загальнонаукові й спеціальні методи.
Науковоюосновою написаннякурсовової роботи стали наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжнихвчених-правознавців з проблем екологічного права та екологічного законодавства:Шем'якова О.П., Шемшученка Ю.С., Рябця К.А., Малишка М.І, Мухитдинова Н.Б., Тищенко Г.В. та інших.
Роботаскладається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаноїлітератури.
У першому розділірозкриваються основні особливості права користування надрами, надається поняттянадр і їх відмінність від корисних копалин, поняття та зміст надрокористування,класифікація права користування надрами.
У другому розділіміститься детальний розгляд питань державного управління та контролю в галузіохорони та використання надр.
У третьомурозділі розкривається проблема відповідальності за порушення законодавства пронадра в залежності від видів юридичної відповідальності.
РозділІ.Особливості права користування надрами
Правокористування надрами є різновидом права природокористування і має своїособливості. Його слід розглядати як об'єктивне та суб'єктивне право. Якоб'єктивне право — це один із центральних інститутів гірничного права, тому щонадра становлять виключну власність народу України і надаються тільки вкористування (ст. 4 Кодексу про надра). Цей інститут включає сукупністьправових норм, що регулюють правовий режим використання надр, підстави іпорядок виникнення та припинення права користування надрами, основні права таобов'язки надрокористувачів.
Основнімінеральні ресурси Землі містяться в її товщі і об'єднуються під загальноюназвою «надра». Деякі, ресурси знаходяться у верхніх шарах земної кулі, деякі — на її поверхні. Мінеральні ресурси відносяться до категорії невідновнихресурсів. Загальні запаси їх у міру використання зменшуються. Невідновністьмінеральних ресурсів має відносний характер, оскільки геохімічні процеси, щовідбуваються у земній корі, приводять і тепер до утворення нових сполук, якіможуть бути використані людиною, особливо після переміщення їх ближче доповерхні Землі. Однак створення нових мінеральних ресурсів відбуваєтьсязвичайно настільки повільно, що практично не може бути взято до уваги. Тому їхі слід вважати невідновними[1].
Відносини, яківиникають у зв'язку з вивченням, використанням і охороною надр та використаннямвідходів гірничодобувного комплексу і пов'язаних із ним переробних виробництв(торфу, сапропелей та інших специфічних мінеральних ресурсів, включаючипідземні води, ропу соляних озер і заливів морів) називаються гірничими відносинами.Вони регулюються: Конституцією України, Законом України «Про охоронунавколишнього природного середовища», Кодексом України про надра, Гірничимзаконом України, законами України «Про державну геологічну службу України»,«Про концесії», «Про угоди про розподілі продукції», «Про нафту і газ», «Прорентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат», «Про державнерегулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів ідорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», «Про видобування тапереробку уранових руд», «Про поводження з радіоактивними відходами»,розпорядженнями і указами Президента України, а також постановами КабінетуМіністрів України з питань вивчення, використання і охорони надр, нормативнимиактами Мінприроди України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуаційта у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи таіншими актами законодавства України.
Метою даногорозділу курсової роботи є розкриття поняття та змісту надр та надрокористування,надання класифікації права користування надрами.
1.1 Поняття надр і їх відмінністьвід корисних копалин
Термін «надра» відомийзаконодавству давно. Цей термін вживався ще в декреті «Про землю», в іншихзаконодавчих актах, але в жодному з них на той час прямо не визначалося поняттянадр. У тих же із них, які регулювали відносини, пов'язані з користуваннямнадрами, фактично йшлося лише про корисні копалини.
Інтерес додослідження правових питань надрокористування підвищився одночасно з розробкоюОснов законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра і був викликанийнеобхідністю визначити коло відносин, на яке повинно поширювати свою дію новезаконодавство. У зв'язку з цим з'явилися і спеціальні теоретичні напрацювання,в яких розглядалося поняття надр, містилися цікаві теоретичні узагальнення тависновки [2].
Визначення надрбуло вперше дано в проекті Основ законодавства про надра. В науковій літературітакож було запропоновано визначення цього поняття. Так, Б. Єрофєєв вважав, щонадра — це геометричний простір і весь його вміст, що знаходиться під земноюповерхнею [3]. Таке визначення булоприйнятним на той час, але на сучасному етапі воно потребує конкретизації.
Чиннезаконодавство України про надра вийшло на більш високий якісний рівень. Правовевизначення надр законодавець ставить сьогодні у залежність від тих соціальних,економічних процесів, які відбуваються в Україні.
Поняття «надра» єключовою правовою дефініцією, від змісту якої залежить сфера регульованихвідносин та шляхи розвитку гірничого законодавства. Відповідно до ст. 1 КодексуУкраїни про надра від 27 липня 1994 року №132/94-ВР[4] надра— це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дномводоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення таосвоєння.
На думку О.П.Шем'якова, при визначенні поняття надр, як юридичної категорії, слід виходити знайбільш суттєвих юридично-значущих ознак, до яких необхідно відноситиприродно-екологічні, геолого-економічні, соціально-правові властивостісамостійного об'єкта природного середовища — надр. При цьому він вважає занеобхідне відобразити співвідношення надр з підземними водами, накопиченнямимінеральної сировини техногенного походження та іншими природними об'єктами[5].
Вспеціальній літературі постає питання про розмежування таких природнихоб'єктів, як земля і надра, а також сфери застосування земельного і надровогоправа. Трапляється, що корисні копалини виходять на земну поверхню. З огляду наце поширеною є думка, що частина поверхні землі є складовою надр. Однак земля інадра за своїм положенням в навколишньому природному середовищі, якіснимипоказниками, властивостями, цілями використання — різні природні об'єкти, якіне можуть переходити один в одного. Як правильно зазначав Н. Мухітдінов,розмежовуючи ці об'єкти, слід виходити з особливостей правового режиму, а не зприродного зв'язку надр і землі[6].
Аналіз теоретичних поглядів щодозмісту поняття «надра» свідчить про їх залежність від двох критеріїв. Це,по-перше, види користування надрами, по-друге, індивідуалізація надр задопомогою співвідношення з іншими природними об'єктами. У Кодексі України пронадра їх ідентифікація здійснюється шляхом вказівки на межізіткнення із частинами інших природних об'єктів — поверхнею землі, дномводоймищ. Для визначення нижньої межі застосовується суб'єктивний критерій — доступність для геологічного вивчення та освоєння[7].
Відповідно до ст. 2 Закону України«Про державну геологічну службу України» геологічне вивчення надр— це спеціальні роботи і дослідження, спрямовані на отримання інформації пронадра з метою задоволення потреб суспільства. Для виявлення можливостей людиниефективно впливати на природні процеси, регулювати напрями і напруженістьтакого впливу і передбачається визначення нижньої межі надр. Щодо визначенняверхньої межі надр, то цілком правильно вважає М. Бринчук, що надра розташованінижче шару родючого ґрунту[8].
Відповіднодо ст. 1 Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 року № 1127-ХІV [9] кориснікопалини — це природнімінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їхобробки.
Вониза своїм значенням поділяються на корисні копалинизагальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалиндо корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється КабінетомМіністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органувиконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціональноговикористання надр (ст. 6 Кодексу України про надра).
До копалинзагальнодержавного значення відносяться: вугілля, руда, нафта, природний газ таінші.
До копалинмісцевого значення відносять: пісок, глина, камінь, галька, вапно та інші.
Віднесеннякорисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюєтьсяКабінетом Міністрів України за поданням Кабінету України з питань геології тавикористання надр.
Запасимінеральної сировини в світі величезні.
Прогнозні ресурсихімічного палива оцінюються в обсязі близько 12800 млрд т, із яких вугілляскладає приблизно 11200 млрд т, нафта – 740млрд т, природний газ – 630 млрд т.
У сучасний періодщорічно з надр землі видобувають близько 120млрд.т. руди та інших кориснихкопалин.
Великівидобування гірничих порід здійснюється на території України. У республіціщорічно видобувається 5,3 млн.т. нафти, 28,1 млрд. м3 газу, майже 137 млн.т.кам’яного та 9,3 млн.т. бурого вугілля.
Визначенняпонять «родовища корисних копалин» та «техногенні родовища корисних копалин»регламентовані у ст. 5 Кодексу України про надра:
Родовища корисних копалин — це нагромадженнямінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, надні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними дляпромислового використання.
Техногенні родовища корисних копалин — це місця, денакопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини,запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнутитакож внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктівпереробки мінеральної сировини. Усі родовища кориснихкопалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові,становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оціненіродовища корисних копалин — резерв цього фонду.
Державнийфонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.
Державнийфонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчоївлади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надрразом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.[10]
1.2Поняття та змістнадрокористування
Правокористування надрами є різновидом права природокористування. Це один з інститутів екологічногоправа, який формується у системі гірничого права, має свої особливості, включаєв себе сукупність правових норм, що регулюють підстави і порядок виникнення,зміни та припинення права надрокористування, права та обов 'язкинадрокористувачів.
Правокористування надрами похідне від права виключної власності українського народуна надра. Воно має яскраво виражений цільовий характер, оскільки при наданніділянок надр у користування обов'язково вказується конкретна мета, з якою вониповинні використовуватися та для якої вони надаються [11].
Суб'єктами права користування надрамизгідно зі ст. 13 Кодексу України про надра можуть бути підприємства, установи,організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.Тобто суб'єктами права користування надрами в Україні визнається коло осіб, яків установленому законом порядку набули право користування надрами і несуть у зв'язкуз цим відповідні права і обов'язки щодо геологічного вивчення, раціональноговикористання надр та їх охорони.
Об'єктами права користування надрами єконкретні юридично відокремлені (визначені) ділянки надр, закріплені на правікористування за певними суб'єктами.
Змістом правакористування надрами є права і обов'язки, які встановлені законодавством Українипро надра для суб'єктів права користування надрами щодо наданих їм ділянокнадр.
Усі суб'єктиправа користування надрами мають право:
—здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплекснурозробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціальногодозволу (ліцензії);
—розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбаченозаконодавством або умовами спеціального дозволу (ліцензії) та угодою пророзподіл продукції;
—здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензії) консерваціюнаданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
—право на першочергове продовження строку тимчасового користуваннянадрами.
До основнихобов'язків користувачів надр згідно зі ст. 24 Кодексу України про надраналежать:
—використання надр відповідно до цілей, для яких їх було надано;
—забезпечення повноти геологічного вивчення, раціонального, комплексноговикористання та охорони надр;
—забезпечення безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища;
—приведення земельних ділянок, порушених при користуванні надрами, в стан,придатний для подальшого їх використання в суспільному виробництві;
—виконання інших вимог щодо користування надрами, встановленихзаконодавством України.
Користуваннянадрами на території України, її континентального шельфу і виключної (морської)економічної зони є платним.
Платасправляється у вигляді платежів за користування надрами; відрахувань загеологорозвідувальні роботи за рахунок державного бюджету; збору за видачуспеціальних дозволів (ліцензій) та акцизного збору. Платежі можуть справлятисяяк разові внески або регулярні платежі, що визначаються згідно з відповіднимиеколого-економічними розрахунками залежно від економіко-географічних умов ірозміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, від станугеологічного вивчення території та ступеня ризику.
Нормативи платиза користування надрами та порядок її справляння встановлюється КабінетомМіністрів України.
Плата закористування надрами може вноситися як у вигляді грошових платежів, так і внатуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншоївиробленої продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крімрадіоактивної сировини та продуктів її переробки, благородних металів, алмазівта коштовних каменів, матеріалів та послуг оборонно-військового характеру, атакож інформації, що віднесена до державної таємниці (ст. 32 КпН України)[12].
Підстави виникненняправа користування надрами. Надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям ігромадянам лише за наявності в них спеціального дозволу (ліцензії) накористування ділянкою надр. Спеціальні дозволи в межах конкретних ділянок надаютьсяспеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам,які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічніможливості для користування надрами. Ліцензія видається за заявою суб'єктапідприємницької діяльності. Надання таких дозволів здійснюється післяпопереднього погодження з відповідною місцевою радою питання про наданняземельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли в наданніземельної ділянки немає потреби. Ліцензії на користування надрами надаєДержавний комітет природних ресурсів України за погодженням з відповіднимиміністерствами та відомствами, як правило, на конкурсних засадах у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України[13]. Рішення провидачу ліцензії або відмова в ній надається протягом не більше 30 днів від дняподання заяви та необхідних документів.
Підстави іпорядок припинення права користування надрами. Право користування надрами може бутиприпинено (повністю чи частково), зупинено на деякий час через підстави,передбачені чинним законодавством. Підстави припинення права користуваннянадрами передбачені у ст. 26 КпН України.
Правокористування надрами припиняється у разі:
/>1)якщо відпала потреба у користуванні надрами;
/>2)закінчення встановленого строку користування надрами;
/>3)припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
/> 4)користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливаютьна стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища абошкідливих наслідків для здоров'я населення;
/>5)використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення іншихвимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;
/>6)якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективнихплощ та родовищ нафти та газу — 180 календарних днів не приступив докористування надрами;
/>7)вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянкинадр.
/>Правокористування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а увипадках, передбачених пунктами 4,5,6 цієї статті, у разі незгоди користувачів,- у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельноюділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку./> Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припиненняправа користування надрами. Землевласники і землекористувачі можуть бутипозбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу іпрісних підземних вод та права користування надрами для господарських іпобутових потреб у разі порушення ними порядку і умов користування надрами нанаданих їм у власність або користування земельних ділянках місцевими радами абоіншими спеціально уповноваженими органами в порядку, передбаченомузаконодавством України.
Екологічнезаконодавство передбачає також випадки зупинення (тимчасової заборони) іобмеження права надрокористування. Це означає тимчасову заборонунадрокористування до виконання необхідних природоохоронних заходів, тобтозупиняється користування надрами.
Обмеженням праванадрокористування є випадки, коли на певний період (до виконання необхіднихприродоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидівзабруднюючих речовин як у цілому по підприємству, так і на окремих йоговиробничих підрозділах.
Надрокористуванняобмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) в разі перевищеннянадрокористувачами лімітів використання надр, порушення екологічних нормативіві стандартів, а також вимог екологічної безпеки у спеціально передбаченихвипадках[14].
Правокористування надрами припиняється, обмежується або зупиняється Державнимкомітетом України по нагляду за охороною праці або місцевими радами, які надалинадра в користування шляхом анулювання наданого гірновідводного акта івилучення гірничого відводу в натурі, а також Державним комітетом природнихресурсів України шляхом анулювання наданої ліцензії.
1.3 Класифікація правакористування надрами
Право надрокористування залежно від строків поділяють згіднозі ст. 15 Кодексу України про надра на: постійне (беззаздалегідь установленого строку) та тимчасове. Тимчасовеправо надрокористування, у свою чергу, поділяється на короткострокове — доп'яти років і довгострокове — до двадцяти років.
Перебігстроку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу накористування надрами, якщо в ньому не передбачено інше.
Відповіднодо припису ст. 6 Закону України «Про державну геологічну службу України» від 4листопада 1999 року № 1216-ХІУ такі дозволи на користування ділянками надр,прийняття рішень про їх припинення або анулювання надає уповноваженийцентральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та використаннянадр. Цим режимом запроваджено механізм здійснення державного контролю длязабезпечення раціонального, комплексного використання надр з метою задоволенняпотреб у мінеральній сировині, інших потреб суспільного виробництва, гарантіїбезпеки людей, майна та навколишнього природного середовища при користуваннінадрами[15].Головноюкласифікаційною ознакою поділу права користування надрами на види є мета їхвикористання. Від неї залежить зміст прав та обов'язків надрокористувачів,суб'єктний склад та інші питання правового регулювання відповідних відносин.Згідно зі ст. 14 КпН України розрізняють такі види користування::
—геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислові розробки кориснихкопалин загальнодержавного значення;
—видобування корисних копалин;
—будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних ізвидобуванням корисних копалин, у тому числі споруд дляпідземногозберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливихречовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;
—створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове,культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічнізаповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади таін.);
—задоволення інших потреб (ст. 14 Кодексу України про надра).[16]
Кожен видкористування надрами може мати відповідні підвиди. Наприклад, видобуваннякорисних копалин може бути розмежоване на видобування загальнопоширених інезагальнопоширених корисних копалин.
Розділ ІІ.Державне управління та контроль в галузі охорони та використання надр
Охорона надр єоб'єктивною необхідністю забезпечення інтересів нинішнього і майбутніх поколіньнароду України.
Правоваохорона надр —це система заходів (організаційних, технічних, технологічних, соціально-економічних,екологічних, правових тощо), передбачених чинним законодавством України,спрямованих на забезпечення раціонального використання надр і мінеральнихресурсів, недопущення шкідливого впливу робіт, пов 'язаних із користуваннямнадрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин,що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд, запобіганняшкідливому впливу гірничих робіт на стан навколишнього природного середовища,життя і здоров’я людей.
Основними вимогамив галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивченнянадр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр укористування і недопущення самовільного користування надрами; раціональневилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, назбереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, щоексплуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищкорисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, щовпливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ абоускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованості та самовільній забудовіплощ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавствомпорядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр припідземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненнішкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержанняінших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природногосередовища (ст. 56 Кодексу України про надра)[17].
2.1 Державнеуправління у галузі вивчення, використання та охорони надр
Управління у галузі охорони та використання надр є способом організації діяльності відповідних органів зметою забезпечення виконання правових норм гірничого законодавства івпорядкування суспільних відносин у зазначеній галузі. Вонохарактеризується наявністю суб'єктів, об'єктів управління, а такожуправлінських функцій.[18]
Основнимзавданням державного управління відносинами надрокористування є забезпечення відтвореннямінерально-сировинної бази, її раціонального використання і охорони надр.
Завданнямидержавного управління є:
—визначення обсягів видобування основних видів корисних копалин напоточний період і на перспективу по Україні в цілому і по регіонах;
—забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази і підготовка резервуділянок надр, які використовуються для будівництва підземних споруд, непов'язаних з видобуванням корисних копалин;
—встановлення квот на поставку мінеральної сировини, що видобувається;
запровадження зборів (платежів),пов'язаних з користуванням надрами, а також регулювання цін на окремі видимінеральної сировини;
— встановленнястандартів (норм, правил) у галузі геологічного вивчення, використання іохорони надр, безпечного ведення робіт, пов'язаних з користуванням надрами.
Органи державногоуправління в галузі використання і охорони надр прийнято поділяти на организагального і спеціального державного управління.
Органи загальногодержавного управління в галузі використання і охорони надр — це уповноваженіоргани державної виконавчої влади, на які поряд із загальними повноваженнями всфері соціально-економічного розвитку держави покладені також функції щодозабезпечення вивчення, ефективного використання і охорони надр. Такимиорганами, зокрема, є: Президент України; Рада національної безпеки і оборониУкраїни; Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Автономної Республіки Крим;обласні, районні та міські державні адміністрації.
Органиспеціального державного управління відносинами надро-користування — спеціальноуповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функціїуправління в галузі вивчення, використання і охорони надр, забезпечення безпекиробіт при користуванні надрами, охорони прав надрокористувачів, охоронинавколишнього природного середовища від забруднення, пов'язаного знадрокористуванням тощо.
Органиспеціальної компетенції, які здійснюють функції державного управління в галузівивчення, використання і охорони надр, за характером своїх завдань і діяльностіподіляють на два основних види: міжгалузеві і галузеві (відомчі).
Такими органамиє, зокрема, органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології —Мінприроди України, МОЗ України, МНС та у справах захисту населення віднаслідків Чорнобильської катастрофи; органи спеціалізованого природоресурсногота галузевого управління — Держкомприродресурсів України, МінпаливенергоУкраїни тощо.
Міністерствоохорони навколишнього середовища України є спеціально уповноваженим органомвиконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціональноговикористання надр. Основними завданнями зазначеного органу є: забезпеченняреалізації державної політики у сфері геологічного вивчення і раціональноговикористання надр; забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази, організаціягеологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного,інженерно-геологічного та еколого-гео-логічного вивчення надр, пошуку ірозвідки корисних копалин на території України, в межах територіальних вод,континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України,раціонального використання надр; здійснення державного моніторингу геологічногосередовища та мінерально-сировинної бази, проведення еколого-геологічнихдосліджень; здійснення державного контролю за геологічним вивченням надр,участь у здійсненні державного контролю і нагляду за охороною та використаннямнадр. До спеціальних органів, які здійснюють регулювання гірничих відносин,належить також Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захистунаселення від наслідків Чорнобильської катастрофи ДержнаглядохоронпраціУкраїни, який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади,що здійснює державне нормативне регулювання питань забезпечення промисловоїбезпеки на території України, а також спеціальні дозвільні, наглядові іконтрольні функції. Основним завданням цього органу є: організація і здійсненняна території України промислової безпеки і державного нагляду за всіманадрокористувача-ми та дотриманням вимог по безпечному веденню робіт упромисловості; здійснення гірничого нагляду; розробка і здійснення заходів щодопрофілактики виробничого травматизму та ін. У регіонах України, де ведутьсяпошукові та геологічні роботи, створюються територіальні геологічні управлінняі трести, межі компетенції, яких часто не збігаються з межами адміністративнихрайонів і областей. Порядок організації пошукових і розвідувальних робітвизначається інструкціями і положеннями Мінприроди України. Деякі функції вгалузі управління відносинами надрокористування в Україні покладено навідомства добувних галузей промисловості (вугільної, нафто- та газодобувноїтощо).
Основнимифункціями державного управління у галузі геологічного вивчення, використання іохорони надр є: планування використання і охорони надр; державна експертиза таоцінка запасів корисних копалин; державний облік та кадастр родовищ, запасів іпроявів корисних копалин та державний баланс запасів корисних копалин; правоверегулювання розподілу та перерозподілу надр і корисних копалин; державнийконтроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їхвикористанням та охороною надр; вирішення спорів з питань користування надрами[19].
2.2 Контроль угалузі вивчення, використання та охорони надр
Контроль в галузівикористання і охорони надр уявляє собою одну з функцій державного управлінняякістю навколишнього середовища, систему заходів, спрямованих на організаціюмоніторингу геологічного середовища, перевірку додержання фізичними іюридичними особами вимог і правил щодо раціонального надрокористування, охоронинадр та забезпечення екологічної безпеки. Державний контроль в сфері охоронинадр і мінеральних ресурсів можливо розглядати і як діяльність уповноваженихдержавних органів по перевірці дотримання всіма фізичними і юридичними особамивимог надрового і гірничого законодавства та застосування заходів попередженняправопорушень в цій галузі. Щодо такого роду діяльності державних органів частозастосовується термін контрольно—наглядова діяльність, тому постає питання пророзмежування нагляду і контролю.
В правовій літературі немає чіткого відокремлення контролю і нагляду всфері державного управління. За думкою А.І. Жмотова контроль характеризуєтьсяглибоким проникненням в оперативно — службову діяльність і вміщує перевіркуфактичного результату та застосування заходів за результатами перевірки. Наглядспрямований переважно на виявлення фактів правопорушень і впровадження заходівз їх усування.[20] Таким чином поняттяконтролю ширше ніж поняття нагляду. Нагляд уявляє собою складову частину,елемент контролю. Контроль в галузі охорони навколишнього природного середовищаі використання природних ресурсів включає в себе наглядза додержанням вимог екологічного і природоресурсового законодавства.Відокремити контроль і нагляд можливо і відповідно форм контрольного процесу.Контролю відповідає інформаційна та попереджувальна форма, нагляду —попереджувальна та каральна.
Проблема контролю у державному управлінні за вивченням,використанням і охороною надр тісно пов'язана з процесами, що характерні длясучасного етапу розвитку держави та новим розумінням ролі державногоуправління. В сучасних умовах контроль відіграє перш за все регулятивну роль,проте має і превентивне значення. Сутність контролю полягає в тому, що суб'єктуправління здійснює урахування і перевірку того, як об'єкт, що управляється,здійснює його приписи з метою блокування відхилень діяльності від заданоїуправлінської програми, а у разі виявлення порушень — приведення системи, щоуправляється, у стабільний стан за допомогою соціальних регуляторів.[21]Екологічний контроль уявляє собою підсистему в управлінні якістю навколишньогоприродного середовища, елементами якої є підконтрольні суспільні відносини,методи і критерії контролю, правові засоби і контролюючі органи.[22]Видом екологічного контролю є контроль в галузі використання і охорони надр.Специфіку його визначають підконтрольні суспільні відносини. Найбільш важливіособливості правовідносин визначає їх об'єкт. Щодо екологічних іприродоресурсових правовідносин, в цій якості виступають природні об'єкти, якимпритаманні такі ознаки як природничий характер походження, існування в межахприродних екологічних систем в тісному взаємозв язку з іншими природнимиоб'єктами. До таких ознак відносять також спроможність виконуватижиттєвозабезпечуючі функції або соціально-економічну значущість.[23]
Державнийконтроль за використанням та охороною надр у межах своєї компетенції здійснюютьради, органи державної виконавчої влади на місцях, Мінприроди України, МНС та усправах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і їх органина місцях (ст. 61 Кодексу України про надра). Державний контроль за геологічнимвивченням надр (державний геологічний контроль) здійснюється Мінприроди Українита його органами на місцях. Органи державного геологічного контролю перевіряютьвиконання державних програм геологорозвідувальних робіт, використання рішень зпитаньметодичного забезпечення робіт по геологічному вивченню надр,обгрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективністьробіт по геологічному вивченню надр, повноту вихідних даних про кількість та якістьзапасів основних і спільно залягаючих корисних копалин, своєчасність іправильність державної реєстрації робіт по геологічному вивченню надр, наявністьспеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр та виконання передбаченихними умов; виконання рішень Державної комісії України по запасах кориснихкопалин; дотримання під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалинтехнологій, які забезпечували б необхідне їх вивчення; збереженнярозвідувальних гірничих виробок і свердловин для розробки родовищ кориснихкопалин, а також геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, щоможуть бути використані під час подальшого вивчення надр.
Органи державногогеологічного контролю в межах своєї компетенції забезпечують вирішення іншихпитань щодо геологічного вивчення надр.
Органамдержавного геологічного контролю надано право: а) припиняти всі види робіт погеологічному вивченню надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил іможуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт абопризвести до значних збитків; б) зупиняти діяльність підприємств і організацій,що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій)або з порушенням умов, передбачених цими дозволами; в) давати обов'язкові длявиконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічноговивчення надр. Органам державного геологічного контролю відповідно дозаконодавства України можуть бути надані й інші права по запобіганню іприпиненню порушень правил та норм геологічного вивчення надр.
Завданнямдержавного нагляду за безпечним веденням робіт, пов'язаних із використаннямнадр, є забезпечення дотримання всіма надрокористувачами законодавства,затверджених у встановленому порядку стандартів, норм, правил по безпечномуведенню робіт, запобіганню і усуненню їх шкідливого впливу на населення,навколишнє природне середовище, будівлі і споруди, а також по охороні надр.
Державний наглядза безпечним веденням робіт, пов'язаних із користуванням надрами, покладаєтьсяна органи державного гірничого нагляду, які здійснюють свою діяльність увзаємодії з органами державного геологічного контролю, природоохоронними йіншими контрольними органами, професійними спілками. Державний нагляд заведенням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, атакож використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничийнагляд) здійснювався Держнаглядохоронпраці України та його органами на місцяхвідповідно до Положення про порядок здійснення державного гірничого нагляду,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. Ниніці фунції є компетенцією МНС та у справах захисту населення від наслідківЧорнобильської катастрофи.
Крім того,здійснюється виробничий контроль за використанням і охороною надрпідприємствами, установами і організаціями (надрокористувачами), якіперебувають у віданні відповідних органів.[24]
РозділІІІ. Відповідальність за порушення законодавства про надра
Відповідальністьв екологічному праві є важливим складовим елементом правового забезпеченняраціонального природокористування, відновлення екологічних об’єктів і охоронидовкілля, яка, в свою чергу, має на меті покарання винних, припинення іпопередження порушень законодавства у галузі природокористування та охоронинавколишнього природного середовища, а також поновлення порушених праввласників природних ресурсів і природокористувачів тощо.
Порушеннязаконодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну,цивільно-правову, кримінальну відповідальність.[25]
Згіднозі ст. 65 Кодексу України «Про надра» відповідальність за порушеннязаконодавства про надра наступає при:
— самовільному користуванні надрами; порушенні норм, правил і вимог щодопроведення робіт по геологічному вивченню надр;
— порушенні правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному середовищу;
— вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативнихвтрат корисних копалин;
— наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;
— пошкодженні родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєвообмежують можливість їх подальшої експлуатації;
— порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;
— невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна інавколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаного зкористуванням надрами;
— знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову ікультурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських ігеодезичних знаків;
— незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а такождублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічномувивченні надр і розробці родовищ;
— невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок свердловин, які ліквідованоабо законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодозбереження родовищ гірничих виробок і свердловин на час консервації, — несутьдисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальністьзгідно з законодавством України (ст. 65 Кодекс України про надра).
Важливимелементом правового регулювання використання і охорони надр є екологічнавідповідальність за порушення відповідної нормативно-правової бази. У теоріїправа підтримується ідея щодо існування двох форм такої відповідальності —економічної та юридичної. Підставою економічної відповідальності вважаєтьсяфакт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу правомірноюдіяльністю (викиди забруднюючих речовин у межах дозволеного), тоді як юридична(еколого-правова) відповідальність грунтується на факті правопорушення. Однак упершому випадку йдеться про спеціальне використання атмосферного повітря, надр,вод для викидів або захоронения забруднюючих речовин (подібно до того як воднезаконодавство — ст. 48 Водного кодексу України — визначає спеціальневодокористування як забір води з водних об'єктів та скидання в них зворотнихвод). Порядок використання природних об'єктів для зазначених цілей передбачаєодержання спеціального дозволу (ліцензії), додержання екологічних нормативіввмісту токсичних речовин у викидах, стягнення плати за спеціальне користування.
Улітературі пропонується і визначення економіко-правової відповідальності яквідповідальності за наслідки нераціонального, навіть злочинного,природокористування, що стосується еколого-економічних і соціальних інтересівсуспільства, господарюючих суб'єктів і громадян в межах норм і правилраціонального природокористування та охорони довкілля.[26]На думку автора, заслуговує на підтримку позиція Є.Додіна, який вважає, що знабранням чинності Конституцією України стало неможливим прийняття законів, якіпередбачають застосування економічних та фінансових санкцій.[27]Тому спірною уявляється думка В.Костицького про те, що організаційно-правовиймеханізм стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища єнеобхідною умовою подальшої оптимізації фінансових заходів, спрямованих наліквідацію та нейтралізацію наслідків цього забруднення.[28]Згідно погляду О.Сурілової, плата стягується за спеціальне використанняприродних ресурсів, а не за забруднення довкілля. Звичайно, порядок стягненняплати необхідно вдосконалювати з урахуванням підвищення науково-технічногорівня господарського механізму і змін стану навколишнього природного середовищаз метою зменшення обсягів його забруднення.[29]
3.1Дисциплінарна відповідальність
Дисциплінарнавідповідальність за порушення законодавства про надра полягає у застосуваннідисциплінарних стягнень до працівників, які вчинили дисциплінарніправопорушення (проступки). Такими правопорушеннями, зокрема, у сферіпроведення гірничих робіт є:
—невиконання правил безпеки та правил технічної експлуатації, єдинихправил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів, щорегулюють безпеку проведення гірничих робіт, прийнятих у встановленому законодавствомпорядку;
—прийняття технічних рішень, що не відповідають вимогам гірничогозаконодавства;
—проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядкутехнічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог;
—перекручення розрахунків і показників безпеки гірничих робіт;
—невиконання законних вимог спеціально уповноважених державних органів усфері проведення гірничих робіт;
—пошкодження вентиляційних приладів, засобів протипожежного захисту тапорушення режиму вентиляції;
—порушення встановлених правил вибухозахисту електроустаткування;
—невиконання заходів щодо запобігання газодинамічним явищам;
—куріння та користування вогнем на гірничих підприємствах, а такожпроведення вогневих і підривних робіт з порушенням правил безпеки;
—проведення гірничих робіт на гірничих підприємствах без виконанняпротиаварійних заходів;
—виведення з ладу апаратури газового, струмового та проти-аварійногозахисту, сигналізації та зв'язку, а також самовільне проникнення у підземнігірничі виробки;
—інші передбачені законами України правопорушення (ст. 49 Гірничого законуУкраїни).
Застосуваннядисциплінарних стягнень до працівників гірничих підприємств регулюєтьсяКодексом законів про працю України та Гірничим законом України (ст. 51).
3.2Цивільно-правова відповідальність
Цивільно-правовавідповідальністьза порушення законодавства про надрокористування являє собоюпокладання на винувату фізичну чи юридичну особу в установленому порядкунесприятливих майнових наслідків за вчинене конкретне правопорушення в межах,передбачених чинним законодавством, тобто обов'язку відшкодувати заподіянушкоду (збитки). Цей вид відповідальності, як правило, виражається в двохформах: відшкодуванні збитків і стягненні неустойки. Правовою підставоюцивільної відповідальності за порушення нормативних приписів пронадрокористування є ст. 67 Кодексу України про надра.
Згідно з цієюстаттею підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язанівідшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про надра,в розмірах і порядку встановлених законодавством України.
При цьому слідрозрізняти відшкодування збитків, заподіяних правопорушенням, і відшкодуваннязбитків, заподіяних без правопорушення. Наприклад, коли надрокористувачу надаєтьсяземельна ділянка, яка правомірно вилучається у землекористувача,надрокористувач зобов'язаний відшкодувати колишньому землекористувачу збитки вмежах, встановлених спеціальним законодавством. У даному випадку немаєправопорушення, однак у силу нормативного припису надрокористувач зобов'язанийвідшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва(ст. 207 ЗК України).
Гірничодобувніпідприємства, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою длянавколишнього природного середовища життя і здоров'я громадян, можуть бутизобов'язані відшкодувати шкоду згідно зі статтями 1187, 1188 ЦК України завідсутності безпосередньої вини в заподіянні шкоди. Можливі й інші випадкивідшкодування надрокористувачами заподіяної ними шкоди без наявності їх вини.
У переважній жебільшості випадків цивільна відповідальність застосовується за умови наявностівини в діяннях заподіювана шкоди. Це загальний принцип юридичноївідповідальності, який застосовується і в разі порушення вимог гірничого законодавства.
Загальні підставивідповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.
Поширенимправопорушенням у галузі надрокористування є невиконання багатьманадрокористувачами обов'язку по приведенню земельних ділянок, порушених прикористуванні надрами, в стан, придатний для їх подальшого використання.Наявність значної частини невідновлених земель, порушених при розробці родовищкорисних копалин і торфу, пояснюється тим, що землекористувачі й органипрокуратури майже не пред'являють позовів про спонукання надрокористувачів допроведення робіт по рекультивації земель. Якщо землекористувачі самі виконалироботи по рекультивації земель, то вони мають право на стягнення знадрокористувачів усіх понесених ними витрат у межах проектної вартості робіт.
Часто користувачінадр допускають псування земель. У цьому випадку вони зобов'язані відшкодуватизбитки з урахуванням усіх вимушених витрат по відновленню родючості землі, атакож доходів, які могли б отримати землекористувачі за час приведення земель устан, придатний для використання за призначенням.
У процесіздійснення надрокористування збитки можуть бути заподіяні тваринному світу,водним і лісовим ресурсам, будівлям і спорудам, здоров'ю громадян і т.п. У цихвипадках визначення заподіяної шкоди здійснюється відповідно до спеціальнихнормативних актів, які регулюють порядок відшкодування збитків, або зурахуванням вимог ст. 1166 ЦК України, якщо порядок відшкодування шкоди нерегулюється спеціальним законодавством[30].
3.3Адміністративна відповідальність
Адміністративнавідповідальність за порушення законодавства про надра передбачена Кодексом України проадміністративні правопорушення (КУпАП).
Цим кодексомвстановлено, що самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямійчи прихованій формі порушують право державної власності на надра (ст. 47), тягнутьза собою накладення штрафу на громадян від чотирьох до шести неоподатковуванихмінімумів доходів громадян і на посадових осіб від десяти до чотирнадцяти такихнеоподатковуваних мінімумів.
Порушення вимогщодо охорони надр передбачається ст. 57 КУпАП. Нею встановлено накладенняштрафу на громадян від чотирьох до шести, на посадових осіб від десяти дочотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за самовільнузабудову площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимогщодо охорони навколишнього природного середовища, будівель і споруд відшкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, знищення абопошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а такожмаркшейдерських і геодезичних знаків.
Друга і третячастини цієї статті передбачають накладення штрафу на посадових осіб дочотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вибіркову відробкубагатих ділянок родовищ, яка призводила до негативних наслідків, псуванняродовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використаннязапасів, а також втрату маркшейдерської документації, невиконання вимог щодопроведення гірничих розробок і бурових свердловин, які ліквідуються абоконсервуються, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок ібурових свердловин на час консервації.
Порушення правилі вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр, яке може призвести абопризвело до негативних наслідків у цій галузі, тягне відповідно до ст. 58 КУпАПнакладення штрафу на посадових осіб від десяти до чотирнадцятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладатиадміністративні стягнення за зазначені екологічні правопорушення мають праводержавні органи по нагляду за охороною праці (ст. 231 КУпАП), органи державногогеологічного контролю (ст. 231і КУпАП) та органи Міністерстваекології та природних ресурсів України (ст. 242' КУпАП).
Загальний порядокпровадження в справах про адміністративні правопорушення та виконання постановпро накладення адміністративних штрафів за зазначені екологічні правопорушенняпередбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.[31]
3.4Кримінальна відповідальність
Кримінальнавідповідальність передбачена за такі діяння, які становлять суспільну небезпеку іпорушують законодавство про використання і охорону надр. Цей видвідповідальності застосовується значно рідше порівняно з іншими видамивідповідальності, оскільки в кримінальному законодавстві встановлено більшвузьке коло злочинних правопорушень у цій сфері.
Стаття 240 ККУкраїни передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановленихправил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чидовкілля, а також за незаконне видобування корисних копалин, крімзагально-поширених. Цей злочин карається штрафом до п'ятдесятинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк додвох років[32].
Ті самі діяння,вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, абоякщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкінаслідки, караються обмеженням волі на той самий строк, з конфіскацієюнезаконно добутого і знарядь видобування.
Кримінальнавідповідальність встановлена за порушення правил безпеки під час виконанняробіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємствіособою, яка зобов'язана їх дотримуватися (статті 272, 273 КК України). До такихробіт законодавець відніс також гірничі роботи. Гірничі роботи — це комплексробіт із проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і вийманнягірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості проявунебезпечних і шкідливих виробничих факторів (ст. 1 Гірничого закону України).Якщо порушення правил безпеки гірничих робіт створило загрозу загибелі людей чинастання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, виннаособа карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі настрок до трьох років. Якщо це правопорушення спричинило загибель людей або іншітяжкі наслідки, винна особа карається обмеженням волі на строк до п'яти роківабо позбавленням волі на строк до восьми років. Ця відповідальність стосуєтьсяпосадових осіб, до кола обов'язків яких належить контроль за дотриманням правилбезпеки гірничих робіт і правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах абоу вибухонебезпечних цехах, а також норм розробки надр з урахуванням найбільшповного і комплексного їх використання та економічної доцільності.
Встановлена такожкримінальна відповідальність за порушення законодавства про континентальнийшельф України. Зокрема, порушення законодавства про континентальний шельфУкраїни, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає заексплуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки,заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів абонебезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибеліабо загрожувало життю чи здоров'ю людей, караються штрафом від ста до двохсотнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк дотрьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіхзнарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину, або безтакої. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи наконтинентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це непередбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України, або спеціальним дозволом,виданим у встановленому законом порядку, караються штрафом від п'ятдесяти доста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шестимісяців, з конфіскацією обладнання (ст. 244 КК України)[33].
Висновок
Зробивши курсоведослідження проблеми правового регулювання охорони та використання надр, авторроботи дійшов до таких висновків.
Правовевизначення надр законодавець ставить сьогодні у залежність від тих соціальних,економічних процесів, які відбуваються в Україні.
Поняття «надра» єключовою правовою дефініцією, від змісту якої залежить сфера регульованихвідносин та шляхи розвитку гірничого законодавства. Відповідно до ст. 1 КодексуУкраїни про надра, надра — це частина земної кори, що розташована підповерхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних длягеологічного вивчення та освоєння.
Поняття надр слідвідрізняти від поняття корисних копалин, адже поняття надр є ширшим. В ст. 5 Кодексу про надракорисні копалини визначені як мінеральні речовини в надрах, на поверхні землі,в джерелах вод та газів, на дні водойм, які за кількістю, якістю та умовамизалягання є природними для промислового використання, а ст. 6 цього Кодексуподіляє їх за своїм значенням на дві групи — корисні копалинизагальнодержавного та місцевого значення. Загальнодержавне і місцеве значенняяк критерій розмежування корисних копалин визначається інтересами їхнародно-господарського і виробничо-економічного використання. В умовах переходудо ринкової економічної системи і лібералізації виробничих відносин увикористанні корисних копалин як матеріальної бази господарської діяльностіоднаково заінтересовані як держава, так і регіони. Надмірна централізація, як інадмірна регіоналізація корисних копалин можуть однаково негативно впливати нарозвиток виробничо-економічних відносин. Тому виникає необхідність врозмежуванні між центром і регіонами повноважень щодо здійснення прававласності на надра і їх корисні копалини[34].
Виходячи із поставленоїзадачі — виявити об’єктно-суб’єктний склад правовідносин у сферінадрокористування, автор дійшов до таких узагальнень: суб'єктами правакористування надрами згідно зі ст. 13 Кодексу України про надра можуть бутипідприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземніюридичні особи та громадяни. Тобто суб'єктами права користування надрами вУкраїні визнається коло осіб, які в установленому законом порядку набули правокористування надрами і несуть у зв'язку з цим відповідні права і обов'язки щодогеологічного вивчення, раціонального використання надр та їх охорони. Об'єктамиправа користування надрами є конкретні юридично відокремлені (визначені)ділянки надр, закріплені на праві користування за певними суб'єктами.
Щодо особливостейправового регулювання використання та охорони надр, то цей напрямок діяльностідержавних органів потребує найбільш ретельного вивчення та вдосконалення. Отже,правове регулювання раціонального, комплексного використання та охорони надрполягає у правовому забезпеченні системи економічних, правових,еколого-соціальних, управлінських, технологічних та науково-технічних заходів,спрямованих на якомога повне та раціональне вилучення з надр їх кориснихвластивостей (геолого-економічних, санітарно-гігієнічних, екологічних тощо) зодночасним збереженням якості навколишнього природного середовища тамаксимально можливим його відтворенням, що має забезпечити безпеку здоров'я та життялюдей, задоволення їх майнових й екологічних інтересів та економічних інтересівсуспільства. Сучасне законодавство про надра України знаходиться у станірозвитку, а тому йому притаманні такі риси, як непослідовність, незавершеність,деяка неузгодженість з іншими галузями права, відсутність чітких юридичнихвизначень та гарантій. Такий незадовільний стан законодавства при кризітехногенної екологічної безпеки в умовах набираючого темпу процесу закриттяшахт приведе до виникнення серйозних по наслідках надзвичайних ситуаційтехногенно-екологічного характеру. Для відвернення цього необхідна дійоваправова база удосконалення механізму регулювання, управління та контролюсуспільними відносинами в процесі використання та охорони надр.
Списоквикористаної літератури
Нормативно– правові джерела
1. Кодекс України Про надра (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 36). – 1994.
2. Кодекс України проадміністративні правопорушення. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. –Ст. 57,58,237, 242.
3. Кримінальний кодекс України( зі змінами та доповненнями станом на 25.11.2008 р.) -Х.: ООО «Одисей», 2008.– Ст. 240, 244, 272, 273.
4. Цивільний кодекс України від16 січня 2003 року, поточна редакцiя вiд 14.06.2008 р. ( Відомості ВерховноїРади (ВВР), 2007, NN 40-44). – 2008.- Ст. 1166, 1187, 1188.
5. Гірничий закон України від 6жовтня 1999 року № 1127-ХІУ //Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 50.- Ст.1.
6. Закон України «Про державнугеологічну службу України» від 4 листопада 1999 року № 1216-ХІV ХІУ //Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 53.- Ст. 2, 6, 49.
7. Про затвердження порядкуобмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльностіпідприємств, установ, організацій у разі порушення ними законодавства проохорону природного середовища: Постанова Верховної Ради України від 29 жовтня1992 року // Відомості Верховної Ради України. -1992. — № 46. — Ст. 637.
8. Про затвердження перелікуматеріалів, продуктів та послуг, що не можуть бути використані як плата закористування надрами: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994року № 825 // ЗП України. — 1995. — № 2. — Ст. 41
9. Про затвердження Порядкунадання спеціальних дозволів на користування надрами: Постанова КабінетуМіністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1540 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 40. — Ст. 210.
10. Про стандотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності,пов'язаної з надрокористуванням в Україні: Постанова Верховної Ради України від20 листопада 2003 р.№ 1310-IV// Офіційний вісник України. — 2003. — №43.
Спеціальналітература
11. БринчукМ.М. Экологическоеправо (право окружающей среды). — М., 1998. – С. 522.
12. ГавришС.Б. Основные вопросы ответственности за преступления против природной среды(проблеми теории и развития уголовного законодательства Украини). Автореф.докт. дис / Харьков, 1994. — С. 14.
13. ГладковH.A., Михеев А.В, Галушин В.М. Охрана природы: Учеб. пособие для студентовбиолог. специал. пед. ин-тов. — К.: Вища школа, 1980. – С. 80..
14. Головченко В., Потьомкін А. Хто маєправо на користування надрами в Україні? // Підприємництво, господарство іправо. -2008. — № 9. – 120 с.
15. ГоршеневВ.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. — М., 1987. — С. 23,64.
16. Государствєнно-правовоеуправление качеством окружающей среди. / Аракелян М.Р., Белый И.Л., Долгополова Л.Д.,Долматова Н.И., Миндзаев М.А. — Киев-Одесса, 1983. – С. 120-121.
17. ДодинЕ.В. Административная деликтология: Курс лекций. — Одесса, 1997. — С.66.
18. Екологічнеправо України За редакцією професорів А.П. Гетьмана і М. В. Шульги. -Харків,«Право», 2005. – 219 -220..
19. Екологічнеправо України. Академічний курс: Підручник/За заг. Ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ«Видавництво «Юридична думка», 2005. – С. 460 — 495.
20. ЕрофеевБ.В.Советскоеземельное право. -М., 1965. – С. 120.
21. Жмотов А.И.Государственное управление охраной природи в СССР. — Саратов, 1983. – С. 103..
22. КобецькаН.Р. Екологічне право України: Навч. посіб. / Н.Р.Кобецька. — 2-ге вид.,перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 163.
23. КостицькийВ. Правові питання плати за забруднення навколишнього середовища // ПравоУкраїни. — 1997. — № 12. — С. 42.
24. МалишкоМ.І.Екологічне право України: Навчальний посібник. — К.: Видавничий Дім«Юридична книга», 2001. — С. 200 -201.
25. МухитдиновН.Б.Правовыепроблеми пользования надрами. — Алма-Ата, 1972. — С. 33, 34./>/>
26. ПаламарчукВ., Мішеній Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінніприродокористуванням та охороною навколишнього середовища(теоретико-методологічні аспекти) // Право України. — 1998. — № 6. — С. 31.
27. ПетровВ.В. Экологическое право России. — M., 1995. — С. 265—266.
28. РябецьК.А… Екологічне право України: Навчальний посібник.-К.: Центр учбовоїлітератури, 2009. – С. 254-269.
29. СуріловаО., Актуальні питання екологічної відповідальності за порушення законодавствапро використання і охорону надр// Право України. – 2001. — №5.-С. 81-84.
30. Сыродоев Я.А.К вопросу опонятий недр и правовой классификации полезных ископаемых // Правоведение. — 1966. — № 2. — С. 22.
31. ТищенкоГ.В. Екологічне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів тафакультетів. — К.: ТП Пресе, 2003. — С. 225.
32. Шем'яковО.П. Правове регулювання використання та охорони надр: Автореф. дис. к.ю.н.:12.00.06. — X., 2003. С. 5.
33. Экологическоеправо Украйни: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. — Одеса, 2001. — С. 75.