Етапи, стадії та моделі інноваційного процесу

Національний університетбіоресурсів і природокористування України
Реферат
на тему:
«Етапи, стадії та моделі інноваційного процесу»
Київ 2010

Вступ
Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю йнестабільністю процесів, які відбуваються на ринку (постійними на ринку є лишезміни). З цього випливає, що основою конкурентного успіху підприємства-новаторає спроможність виявити реально існуючі чи потенційні потреби й попит споживачівщодо інновацій (або сформувати їх) і задовольнити їх ефективнішим, ніжконкуренти способом.
Мета нашоїроботи, визначити етапи, стадії і моделі інноваційного процесу тому, що насьогоднішній день сучасне підприємство не може розвиватися без впровадженняінновацій.
В цьому рефератіми встановимо наскільки актуально на сьогоднішній день необхідністькомплексного використання державного регулювання й ринкового механізму длястворення інноваційної моделі розвитку.

Рушійною силоюекономічного розвитку є, як правило, інновації та інноваційний шлях розвитку. Науково-технічнийпрогрес (НТП), визнаний в усьому світі як найважливіший фактор економічногозростання, все частіше пов’язується з поняттями «інновація», «інноваційнийпроцес». Це єдиний у своєму роді процес, який поєднує науку, техніку, економікута підприємництво. Він полягає в держанні новацій і триває від зародження ідеїдо її комерційної реалізації. [3, с. 19]
Одним з основнихпонять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу.Незважаючи на те, що в спеціальній літературі трапляється багато різноманітнихпідходів до визначення цього явища, суть їх зводиться до одного висновку, асаме: інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширеннямінновацій.
Інновації– новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатнітехнології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого,адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшуютьструктуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. [4, c. 1]
Інноваційнадіяльність (ант. innovation – введення новинок, нововведення) – діяльність,спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень тарозробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.
Об'єктом інноваційноїдіяльності є інновація. Слід розрізняти терміни «новація».
Новація (лат. novatio – оновлення,зміна) – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результатфундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сферілюдської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт.
Інноваційний лаг – період міжпоявою новації та її впровадженням.
З моментуприйняття новації до реалізації та розповсюдження вона набуває нової якості,тобто стає інновацією. У світовій економічній літературі існує багато визначеньінновації, причому вітчизняні науковці синонімом терміна «інновації» вважаютьтермін «нововведення». Термін «інновація» запровадив австрійський економістЙозеф Шумпетер (1883–1950), який у 1912 р. в праці «Теорія економічногорозвитку» вжив словосполучення «нова комбінація».
Інновація(нововведення) – кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримавутілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту,нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується упрактичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг. [2, с. 15]
Розвиток будь-якого навчально-виховного закладу, тобто перехідйого у новий якісний стан, не може здійснюватися інакше, як через освоєннянововведень, через інноваційний процес, який є складним за своєю структуроюфеноменом. У структурі інноваційних процесів виокремлюють такі два рівні:
1) предметно-технологічний мікрорівень, що поділяє нововведення начастини (стадії, етапи, цикли), аналізуючи його змістовий аспект;
2) макрорівень, на якому розглядають взаємодію окремихнововведень, визначають особливості їх поєднання, трансформацію тощо. [1, с. 21]
Інноваційнадіяльність і інноваційний процес pа своїм змістом дещо розрізняються. Інноваційний процес є ширшим поняттяніж інноваційна діяльність. Він охоплює всі стадії створення новинки: від ідеїдо конкретного продукту, технології або послуги, які використовують угосподарській практиці; всі етапи життєвого циклу інновації, включаючи їїдифузію у нові умови чи місця застосування. А інноваційна діяльність полягає вдіях людей, спрямованих на створення чи впровадження інновації на певній стадіїінноваційного процесу.
Інноваційнийпроцес – процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняєнові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створенняновизни та її практичного використання.
Під часінноваційного процесу не лише створюються очікувані інноваційні продукти, а йможуть виникати супроводжувальні інновації, які є побічним результатомкреативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі.
Спрощено модельінноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука – техніка– виробництво.
Наука
На цьому етапірозробляють теоретичні основи певної проблеми. Охоплює стадії фундаментальних іприкладних досліджень.
1. Фундаментальнідослідження. Спрямовані на вивчення теоретичних засад процесів чи явищ.Поштовхом до їх проведення є виникнення гіпотези, яка потребує підтвердження.Результатом фундаментальних досліджень можуть бути відкриття.
Відкриття – науковийрезультат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі невідомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотновпливає на НТП і розвиток цивілізації, слугує джерелом винаходів.
Світовий досвідпоказує, що фундаментальні дослідження дають позитивний результат лише у 10%випадків; практичне застосування цієї кількості матиме ще менше. Г. Фордвказував: «Самі по собі ідеї цінні, але кожна ідея вона тільки ідея. Завданняполягає в тому, що реалізувати її практично».
Якщо дослідженнямають цілеспрямований, пошуковий характер у процесі яких використовують ідеїщодо матеріальності існуючих теоретичних знань, то позитивних результатів будебільше. Ці дослідження завершуються обґрунтуванням та експериментальною оцінкоюнових методів задоволення суспільних потреб. Їх результатом є винаходи.
Винахід – результатнауково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), що відображаєпринципово новий механізм, який може стати основою появи значної частиниінновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.
Наведені данізасвідчують тенденцію до значного скорочення часу між відкриттям і йогопрактичним застосуванням у XX ст. Це зумовлено усвідомленням вигоди, яку можнамати від швидкої реалізації інновації, і можливостями, які відкриває технічнийта організаційних рівень сучасних спеціалізованих науково-технічних закладів тадослідницьких лабораторій великих корпорацій.
Фундаментальнівідкриття і винаходи характеризуються, як правило, великим проміжком часу відформулювання гіпотези до практичного застосування винаходуІнтервал між винаходом і його впровадженням (роки) Відкриття Рік появи відкриття Рік практичної реалізації Інтервал (роки) Фотоапарат 1727 1839 112 Телефон 1820 1876 56 Магнітний запис звуку 1880 1931 42 Радіо 1867 1902 35 Телебачення 1907 1945 38 Синтетичний каучук 1910 1938 30 Рдар 1925 1938 13 Синтетичні волокна 1930 1939 9 Атомна бомба 1939 1945 6 Напівпровідники 1941 1951 10 Комп'ютер з пам'яттю 1945 1949 4 Транзистор 1948 1953 5 Інтегральна схема 1958 1961 3 Мікропроцесор 1968 2 Персональний комп'ютер 1972 1974 2 Персональний комп'ютер 1972 1974 2
Фундаментальнінаукові дослідження здійснюються у спеціалізованих наукових закладах іфінансуються державою та корпораціями. Щодо України, то вона за останнєдесятиліття майже втратила накопичений науковий потенціал, фінансуванняфундаментальних досліджень недостатня і тому вони не дають відчутнихрезультатів.
2. Прикладнідослідження. Визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих упроцесі фундаментальних досліджень. їх результатом є нові технології, новіматеріали, нові системи. Ці дослідження також потребують значних інвестицій, єризикованими і виконуються, як правило, на конкурсній основі галузевиминауково-дослідними інститутами чи вузами на замовлення держави або за рахуноквеликих промислових компаній, акціонерних товариств, інноваційних фондів тощо.
Техніка
На цьому етапівтілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплюєстадії дослідно-конструкторських та проектно-конструкторських робіт, якіспрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовуваннядослідних зразків нової техніки, технології чи нового продукту. Визначаютьтехнічні характеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічнудокументацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальневиробництво. Ці роботи можна здійснювати силами самих організацій (за умоваминаявності відповідних лабораторій, конструкторських бюро (КБ),експериментального виробництва.
Виробництво(комерціалізація нововведення)
Це етапвпровадження у виробництво нового продукту, розроблення програми маркетингу іпросування новинки на ринок. Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їхповністю бере на себе суб'єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти успеціальних фондах і використовуючи позичковий капітал (банківські кредити).
Цей етап охоплюєкілька стадій:
– дослідженняринку: вивчають ринок до сприйняття нововведення; якщо новий продукт ще невідомий ринку, оцінюють можливість формування нових споживчих потреб, які вінможе задовольняти; визначають форму просування новинки на ринку, можливість їїмодифікації для окремих її сегментів;
– конструювання:формують дизайн новинки з дотриманням естетичних, ергономічних, функціональнихвимог та з урахуванням преференції споживачів вибраного сегмента ринку(сучасність, комфортність, вишуканість, компактність, цінові характеристикитощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;
– ринковепланування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд,можливі ринки збуту; оцінюють витрати на виготовлення і прогнозування майбутнідоходи від продажу;
– дослідневиробництво: налагоджують і відпрацьовують технологічний процес; складаютькошторис витрат;
– ринковевипробування: здійснюють рекламну кампанію до появи товару на ринку; визначаютьпрогнозну ціну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; занеобхідності вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;
– комерційневиробництво: формують портфель замовлень на виготовлення партій товару;укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми; вибираютьканали збуту; проектують і створюють систему управління виробництвом;виготовляють і реалізують продукцію у запланованих обсягах; відпрацьовуютьсистему управління якістю; вдосконалюють політику ціноутворення і методистимулювання збуту.
Етапкомерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процеси. Однакновий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило.Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства,придбавши відповідну ліцензію (лат. Iicentia – право). Відбуваєтьсядифузія нововведення-процес його поширення для використання у нових місцях,сферах чи умовах.
Інвестування упридбання нововведень є найменш ризикованими, тому багато фірм включаються вінноваційний процес саме на цій стадії. Найтиповішими, щодо дифузій єтехнологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність.
Інваріантність(лат. Invfriantis – незмінний) нововведення зберігатинезмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни узовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і врізних сферах.
Прикладомінваріантності базового нововведення є штучне волокно нейлон, винайденепрацівниками фірми Dupon. Спершу його використовували лише длявиготовлення парашутів, потім у трикотажний(панчохи) та легкій промисловості (нейлоновісорочки, плащі, куртки із наповнювачем тощо); відтак воно знайшло застосуванняв галузі автомобільної промисловості як корд для автомобільних шин. [2, с. 16 – 17]
Результати інноваційної діяльності практично реалізуються наринковому етапі, який включає в себе впровадження на ринок, розширення ринку,зрілість продукту і спад. [1. с. 22]
Організація,стаючи учасниками інноваційного процесу на певному його етапи, зіставляютьвигоди, які вони можуть отримати, і витратити. При цьому слід обміркувати, якіджерела фінансування використовувати і на яких умовах. Результати, які можутьотримувати організації на різних етапах інноваційного процесу та необхідніджерела фінансування інноваційної діяльності наведено у табл. 1.2
Отже,завершальною ланкою і результатом інноваційного процесу є створення певного конкурентоспроможногопродукту. Проте конкурентоспроможність залежить від ступеня новизни ідеї, взятуза основу нового продукту чи технології. Якщо ідея принципово нова, то великаімовірність тривалого життя новинки. Вона швидко поширюється і приноситьсуттєву комерційну вигоду новаторам і суспільству загалом. Іншими словами,економічне зростання зумовлене інноваційним розвитком, основою якого єстворення наукомістких продуктів.
Інноваційний процес спрямований на створення необхідногоринку продуктів, технологій або послуг і здійснюється в тісній єдності ізсередовищем: його спрямованість, темпи, мета залежать відсоціально-економічного середовища, в якому він функціонує й розвивається. [2, c. 18–19]
На відміну від НТП, інноваційний процес не закінчується так званимупровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги абодоведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається йпісля впровадження, бо в міру поширення (дифузії) нововведення вдосконалюється,стає ефективнішим, набуває раніше невідомих споживчих властивостей. Цевідкриває для нього нові горизонти застосування і ринки, а, отже, й новихспоживачів.[3, c.21]
Результатиінноваційної діяльності організацій і джерела її фінансування на різних етапахінноваційного процесуХарактеристики Етапи інноваційного процесу Фундаментальні дослідження (пошукові роботи) Прикладні дослідження Конструкторські та експериментальні розробки Комерціалізація новинки та її дифузія Зміст інноваційної діяльності Генерація ідей, обґрунтування та експериментальна перевірка їх здатності задовольняти суспільні потреби Визначення кількісних характеристик нового продукту, вибір чи розроблення технології виготовлення Створення дослідних зразків нової продукції, коректування і доробка технічної документації, розроблення стандартів та технічних умов Дослідження ринку, розроблення маркетингових програм, організація виробництва і продажу новинки, обґрунтування доцільності продажу ліцензії на випуск нового продукту іншим підприємствам Джерела фінансування Державний бюджет, в т.ч. за програмами науково-технічного розвитку Державний бюджет, кошти замовників, інноваційних фондів, технопарків, технополісів Власні кошти підприємств, кошти замовників (гаранти), у виняткових випадках – кошти держбюджету Власні кошти підприємницьких структур, емісія цінних паперів, банківські кредити, залучення коштів фірм-партнерів Рівень ризику Дуже високий Високий Середній Середній Очікувана віддача Комерційна вигода відсутня, але у випадку позитивних результатів зростає вірогідність фінансування наступних робіт У випадку позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування науково-дослідних робіт У випадку позитивних результатів збільшуються обсяги фінансування дослідно-конструкторських робіт Дохід від реалізації нового продукту на ринку чи від продажу ліцензії на новий продукт
Однак не всіпідприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів.Інноваційна діяльність таких підприємств може ґрунтуватись на вдосконаленні тамодифікації існуючих товарів, пошуку іншої сфери їх застосування, поширенні їхна інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей. Підприємство можескористатися готовими науково-технічними розробками, які мають комерційнупривабливість, через придбання ліцензій, застосування франчайзингових (англ. Franchising – угода про проведення права навикористання торгової марки включно з технологією ведення бізнесу) чи лізингових (англ. Lysis – довготермінова оренда) схем. У такій ситуації дуже важливо знати. Який вид інноваційноїдіяльності може принести найбільшу користь суб’єкту підприємства.
Знання, не затребувані суспільством, не мають можливостіефективного використання. Вони не можуть бути матеріалізовані в умовах відсутностідійового механізму їх доведення до відповідної стадії. В умовах ринковоїекономіки слід формувати підприємницьке середовище на всіх стадіяхінноваційного процесу, забезпечити взаємодію науки та виробництва, що дозволитьздійснити не тільки реалізацію знань, але і їх відтворення на якісно вищому.
Забезпечення високої конкурентоспроможності економіки Українизначною мірою залежить від ступеня активізації інноваційного процесу,формування й реалізації ефективної інноваційної моделі. Ця модель представляєсобою не лише сукупність, а систему заходів, що вживаються для досягненнявизначених цілей, і адекватним до неї співвідношенням і взаємодією держави таринку.
На сучасному етапі, як правило, виділяють п'ять рівнівінноваційного процесу, кожному з яких властива адекватна інноваційна модель.Так, Рой Росвелл визначає відповідно п'ять моделей [1, c, 22–23]:
I покоління: 1955 – середина 60-х рр. Модель, яка підштовхуєтьсятехнологіями, характеризується простим лінійно-послідовним процесом з акцентомна провідну роль науково-дослідних робіт та ставленням до ринку лише як доспоживача. Слабка реакція на сигнали ринку.
II покоління: середина 60-х – початок 70-х рр. Лінійно-послідовнамодель з акцентом на провідну роль ринка, на потреби якого реагує науково-досліднийсектор.
III покоління: 70-ті – середина 80-х рр. Модель побудована накомбінації I та II поколінь з акцентом на взаємодію технологічних можливостей зпотребами ринку.
IV покоління: середина 80-х років – сучасність. Японська модельпередового досвіду. Відрізняється тим, що акцент робиться на паралельнудіяльність інтегрованих груп та зовнішні зв'язки. Такий підхід дозволяєприскорити рішення завдання, що є надзвичайно важливим для швидкого виходу наринок і забезпечення лідерства.
V покоління: сучасність – майбутнє. Модель стратегічних мереж.Стратегічна інтеграція та встановлення зв'язків. До паралельного процесудодаються нові функції. Це процес, у якому науково-дослідні роботи ведуться звикористанням інформаційних систем нового покоління, за допомогою нихформуються стратегічні зв'язки.
Отже, модель інноваційного процесу включає такі складовіструктурні етапи:
Фундаментальні дослідження – це концепції і теорії,які розробляються в академічних інститутах, вищих навчальних закладах,галузевих спеціалізованих інститутах і лабораторіях. Фінансуванняфундаментальних досліджень здійснюється в основному із засобів державногобюджету на безповоротній основі.
Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні іпошукові, це початкова стадія інноваційного процесу, насичена науковимидослідженнями. Встановлено, що близько 90% тем фундаментальних досліджень маютьнегативний результат, а з решти 10% не всі мають практичний вихід. Основна метафундаментальних досліджень є пізнання, вивчення теорії питання.
Дослідження прикладного характеру – це вирішенняспеціальних проблем, оцінка можливостей. Дослідження мають практичнуспрямованість, здійснюються в усіх наукових закладах і фінансуються як зарахунок бюджету (державні наукові програми), так і за рахунок замовників данихрозробок. Прикладні дослідження плавно переходять у розробку і проектування.
Дослідно-конструкторські і експериментальні розробки проводяться як успеціальних лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, так ів науково-виробничих підрозділах великих промислових підприємств. На даномуетапі джерела фінансування ті, що і на другому етапі, а також власні коштиорганізацій.
Процес комерціалізації, тобто вихід з одержанимнововведенням на ринок для впровадження його у виробництво і є основною метоюінноваційної діяльності.
Загальну модельінноваційного процесу з урахуванням трансферу технологій, здатностінововведення до вдосконалення та застосування в інших сферах зображено на рис. 1.1
Існують окремі фактори, які впливають на розвиток інноваційнихпроцесів.
/>
Загальна модель інноваційного процесу з урахуванням трансферунововведень
Аналіз моделей інноваційного розвитку свідчить про ускладненнямеханізму взаємодії держави та ринку з кожним послідовним етапом їхньогорозвитку, при цьому збільшується значення ринку. В останній моделі маркетингнаявний на всіх стадіях інноваційного процесу: від фундаментальних дослідженьдо після продажного обслуговування. Комерціалізація результатів відбуваєтьсятакож на всіх стадіях, у той час як у моделі першого поколіннянауково-дослідний сектор слабо реагує на потреби ринку. Ринок виступає тількияк споживач нововведень, представлених продуктами або технологіями. В другомута третьому поколіннях маркетинг передує стадії виробництва, а потім робитьсяакцент на зв'язок технологічних спроможностей та можливостей з потребами ринку.В четвертій моделі рамки ринку розширюються, складаються внутрішні та зовнішнісфери ринку, а в рамках п'ятої моделі пріоритету набуває рух економіки внапрямку формулювання інноваційної системи шляхом створення конкурентних умов.
Ринкова економіка з розвинутим конкурентним середовищем саманароджує стимули, мотивації до розробки й впровадження інновацій в індустріальнорозвинутих країнах. Держава стає більш досвідченою в управлінні якнауково-технічним прогресом, так і в регулюванні ринковими процесами. За такихумов відбувається визначення поточних та стратегічних напрямків інноваційногорозвитку, головних завдань і методів їх вирішення. Наголос робиться на побудовувисокоефективної інноваційної інфраструктури, заохочення використання якісноголюдського фактору, обмеження виконання великих національних проектів засприяння держави, децентралізація прийняття рішень з заохоченням приватноїініціативи. Відбувається відмовлення від ролі «держави-підприємця» на користьролі «держава-творець стимулів», визначених на забезпечення глобальноїконкурентоспроможності й розвиток потенціалу країни.
Підкреслюючи значення ринку в різноманітних інноваційних моделях,слід мати на увазі, що рух у розвитку ринкових процесів відбувається вадекватному зв'язку та взаємодії з процесом розвитку та вдосконаленнядержавного регулювання. Держава оволодіває більш складними формами й методамиуправління. В сучасних моделях наявне поєднання вдосконаленого державногорегулювання та ринкового саморегулювання економіки. При цьому і державне, іринкове саморегулювання мають бути адекватні один одному та інноваційнійсистемі в цілому. [1, с. 23–24] Вони не можуть суперечити й рухатись упротилежному напрямку. Інноваційна модель не може носити системний характер увипадку одночасного формування конкурентного середовища, з одного боку, і увипадку підтримки з боку держави окремих структур інноваційного процесу, зіншого. В сучасній інноваційній моделі підприємницька активність не повиннапідмінятись діяльністю держави в галузях, де її присутність, як правило, не єефективною.
НТП і прогрес в інноваціях ґрунтуються на складній системівзаємозв'язку елементів, які виробляють різноманітні типи знань, управляють їхпотоками, розподіляють їх та забезпечують використання. Ефективністьінноваційного процесу залежить від того, яким чином основні дійові особивзаємодіють один з одним як елементи колективно системи створення йвикористання знань, наскільки сучасними є технології, які при цьомувикористовуються.

Висновки
Розглянувши поставлені питання, можна сказати, що поняття«інновації», «інноваційна діяльність» досить швидко і надійно ввійшло досучасного вітчизняного економічного лексикону. Воно означає самостійний виддіяльності підприємства, пов’язаний з управлінням процесами відновлення всіхоб’єктів господарювання в ринковій економіці. На зміну одному формам і методамкерування економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністюбуквально змушені займатися всі організації, усі суб'єкти господарювання віддержавного рівня керування до знову створеного товариства з обмеженоювідповідальністю в сфері малого бізнесу. Під інноваціями розуміється прибутковевикористання нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг,організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого,фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часувід зародження ідеї, створення і поширення нововведення і до його використанняприйнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовностіпроведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.
Ситуація, що склалась в українській економіці, дає нові можливостідля розвитку насамперед сфер, що пов’язані з інноваційною діяльністю. Фірми(підприємства) проводять наукові дослідження та розробляють нову продукцію зметою диверсифікації виробництва, його модернізації, створення високихтехнологій і сучасного виробничого потенціалу шляхом заміни машин таустаткування. Під впливом зростаючої внутрішньої і зовнішньої конкуренціїінновації стають найважливішим елементом менеджменту на фірмі (підприємстві).Нові ідеї і продукти, прогресивні технології й організаційні рішення дедалібільшою мірою визначають успіх підприємницької діяльності, забезпечуютьвиживання і фінансову стабільність фірми (підприємства). У свою чергу,інноваційна спрямованість стратегії і тактики розвитку виробництва ставить новівимоги до змісту, організації і методики управлінської діяльності, що зумовлюєнеобхідність формування й удосконалення специфічних форм інноваційноїдіяльності.

Список використаної літератури
1. С.В. Зосько, Организационно-экономическиймеханизм инновационного развития // Прометей – 2006 – №2 [20]
2.М.А. Йохна, В.В. Стадник. Навчальний посібник: Економіка іорганізація інноваційної діяльності // К. видавничий центр «Академія» — 2005 р.с. 400
3. М.М. Кулаєць,Практикум з економіки і організації інноваційної діяльності в АПК // К.ННЦ «Інститут аграрної економіки» – 2009 р. с. 480
4. ЗУ «Проінноваційну діяльність» від 04.07.2002 р.