Екологічна експертиза Житомирської області

Міністерство освіти і науки України Житомирський державний технологічний університет Реферат На тему: «Екологічна експертиза Житомирської області» Виконала: Забусик А. В. Студентка 3 курсу гр. ЕО-23 Перевірила: Коцюба І. Г. Житомир 2011 Зміст 1. Попередня стадія експертизи 2. Аналітична стадія експертизи 5 2.

1 Геофізичні та інші характеристики території 5 2.1.1 Клімат та метеорологічні фактори 1.2 Рельєф 9 2.1.3 Гірничогеологічні умови 1.4 Водні об’єкти 1.5 Грунти та їх характеристики 13 2.1.6 Лісові ресурси 1.7 Рослинний і тваринний світ 20 2.

1.8 Населення і соціальна сфера 2.2 Фактори антропогенного впливу на компоненти природного середовища, їх характеристика, спрямованість та об’єми впливу 2.1 Промислове виробництво 22 2.2.2 Сільськогосподарське виробництво 2.3 Комунальне господарство 2.4 Транспорт 2.5 Енергетика 2.6 Рекреація 2.7 Туризм 30 2.3 Оцінка існуючого стану території 31 2.4

Оцінка факторів антропогенного впливу на компоненти природного середовища 2.5 Прогнозні фактори та об’єми антропогенного впливу на компоненти природного середовища 2.6 Виявлення та формування екологічних проблем на території 42 2.7 КЕСЛ. 3. Збалансованість природного потенціалу території з антропогенним навантаженням 3.1 Визначення ступеня збалансованості щодо компонентів природного середовища. 4

7 3.1.1 Повітряний басейн. 1.2 Водні ресурси. 1.3 Визначення техногенного навантаження за басейновими ділянками і території в цілому. 1.4 Земельні ресурси. 51 3.1.5 Лісові ресурси. 1.6 Тваринний світ. 1.7 Населення та соціальна сфера. 54 3.1.8 Інтегрована (комплексна) оцінка стану природного середовища 4. Заходи по стабілізації екологічної ситуації 56

4.1 Повітряний басейн: 4.2 Водний басейн. 4.3 Земельні ресурси. 58 4.4 Лісові ресурси. 4.5 Тваринний світ. 59 4.6 0хорона пам'яток історії і культури. 60 4.7 3аповідні території та рекреації, 5. Природоохоронні заходи. 5.1 Порядок визначення і розробки. 5.2 Визначення пріоритетності заходів (рискування). 5.3 Заключний етап експертизи.

62 Література 1. Експертиза проводиться по Житомирському району. Житомирський район розташований у північно-східній частині Житомирської області. Терміни проведення експертизи 1.03.2011-11. Замовник екологічної експертизи Кафедра екології Житомирського державного технічного університету. 2. Аналітична стадія експертизи 2.

1 Житомирської області. Територія району становить 144143 га, що складає 4,8% території області. Район розташований в двох грунтово-кліматичних зонах. Південна частина відноситься до лісостепу, а північна – до Полісся. За адміністративно-територіальним поділом до складу району входять 30 сільських і одна селищна ради, в яких налічу

ється 87 сільських населених пунктів та 3 селища міського типу: Озерне, Гуйва та Новогуйвинське. До районної ради обрано 62 депутати, до місцевих рад – 507. Чудновським і Романівським районами, а також з містом Житомиром (яке не входить у Житомирський район, хоч і є його центром). Основний транспортний вузол зв’язку розташований в м.

Житомир, де перетинаються залізничні та автомобільні шляхи. Залізничний вузол має п’ять напрямків: Коростень, Коростишів, Фастів, Бердичів, Новоград-Волинський. Щільність залізничних доріг складає 71 км/тис. . 2.1.1 Клімат та метеорологічні фактори Клімат Житомирського району помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня ~ −5.7 °C, а в липні — близько +18,9 °

C. Річна кількість опадів на півночі ~ 600мм, а на півдні ~ 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метереологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі. 1.2 Рельєф Житомирський район має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і п

івденно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі району знаходиться Білокоровицький кряж. Крім того на території району є Білокоровицько-Топильнянський кряж. 2.1.3 Гірничогеологічні умови Район багатий на цінні будівельні матеріали. Запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадорит, граніт, габро) практично не обм

ежені. Розвідані в районі поклади лабрадоритів та габро становлять 86% запасів цих каменів в Україні. На Головинському і Поромівському родовищах добувають унікальні за красою і якістю оздоблювальні каміння – пегматити й мармур. Широке застосування в промисловості знаходить п’єзокварц, без якого не можлива сучасна електроніка. Унікальним є родовище кварцитів, де сконцентровано майже 89% загальнодержавних запас

ів. На ряді родовищ району добувають самоцвіти – берил, топаз, кварц, червону яшму, гірський кришталь, турмалін, аметист, опал, халцедон та багато інших – з подальшою його переробкою та виготовленням ювелірних виробів. Житомирщина має значні запаси високоякісного будівельного каменю, поклади якого поширені майже по всій її території. Запаси граніту залягають у сприятливих геолого-економічних зонах, що дає можливість видобувати та обробляти його у значних обсягах. Поклади фосфорної сировини Стремигородського ільме

ніто-апатитового родовища в Кростенському районі становлять понад 85% запасів України. 3 горючих корисних копалин є буре вугілля і торф. В районі розвідані та експлуатуються джерела мінеральних вод, зокрема радонових, та лікарські грязі. 2.1.4 Водні об’єкти Головні ріки — Тетерів, Гуйва (річка), Гнилоп'ять, Кам'янка, р. Шийка, Бобрівка. Протяжність р. Тетерів в межах району 43.9 км, р.

Гуйва – 20,0 км, р. Гнилоп’ять – 18,2 км. На території району розміщено 4 водосховища: “Відсічне” (с. Тетерівка), “Денишівське” (с. Дениші), “Млинище” (с. Млинище), “Ліщинське” (с. Ліщин). Загальна площа водного дзеркала цих водосховищ складає 475 га, корисна ємність – 19,89 млн. . Більшість річок та водосховищ району, які є основними джерелами питної води, страшенно занедбані: замулені, маловодні, мілкі, сильно забруднені.

Більш як 20% водопроводів області не відповідають санітарним нормам, а 502 кілометри водогінних мереж перебувають у аварійному стані. Третина перевірених епідеміологами колодязів наповнені водою, непридатною до споживання, бо за останні два роки у питній воді різко зріс вміст нітратів, які практично неможливо вилучити будь-якими обробками. Основними причинами забруднення водних об’єктів є: • скид недостатньо очищених ст

ічних вод через системи каналізацій; • надходження у річки забруднюючих речовин з мереж зливової каналізації. Також забруднювачами поверхневих вод району є очисні споруди підприємств комунального господарства, частка стічних вод яких становить біля 88% від загальної кількості забруднених стоків. Зменшення скиду забруднюючих речовин планується здійснювати за рахунок поліпшення ефективності роботи очисних споруд, шляхом проведення

їх реконструкції, заміни насосного та технологічного обладнання, що використало свої технічні можливості. Зменшення надходження забруднюючих речовин до поверхневих водойм зі стічними водами передбачається шляхом упорядкування та підвищення технічного та технологічного рівня водопровідно-каналізаційних систем, запровадженням водозберігаючих форм водоспоживання, встановленням водомірних приладів на мережах водопостачання. 2.1.5 Грунти та їх характеристики Ґрунти: на півночі-дерново-підзолисті; на п

івдні - чорноземи звичайні. Серед зональних типів ґрунтів переважають дерново-підзолисті ґрунти піщані, глинисто-піщані й супіщані, оглеєні (52,4% площі області). У балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні й торфово-болотні ґрунти. В лісостеповій частині області – сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових «о

стровах» формуються ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (3 % площі області). 2.1.6 Лісові ресурси Загальна площа земель лісового фонду району становить близько 40554 га, у тому числі вкритих лісом — 39388 га . Лісистість території району — 31,2 %, що дещо менше науково обґрунтованої (38 %). Основними лісокористувачами в районі є Житомирське де

ржавне лісомисливське господарство, об'єднання «Житомирліс», у господарському віданні якого перебуває 27000 га, або 68 % усіх лісових площ району, та ДП «Радомишльагроліс», Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс», яке в даний час оформляє документи на право користування землею на площі приблизно 11000 га що становить 27,2 %, ліси Міністерство оборони 1630 га (4 %),

Малинське ДЛМГ — 210 га , Коростишівське ДЛМГ — 117 га (разом 0,8 %). У породному складі лісового фонду району переважають хвойні породи. 2.1.7 Рослинний і тваринний світ Тваринний світ району різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців – 67, птахів – 270, риб – 30. Найпоширеніші тварини – лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова,

кроти, хом’як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів – тетерів, рябчик, шпаки, дятли, синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки та ін. Акліматизовано оленя благородного й фазана. У річках і озерах – щука, краснопірка, лин, лящ, карась, сом, у ставках – короп, окунь тощо. Рослинний світ району характеризується великою різноманітністю флористичних комплексів

і є джерелом цінних сировинних ресурсів: лікарських, харчових, технічних, тощо. За даними Науково-дослідного інституту статистики в Житомирському районі щорічно гине 300-500 га лісових насаджень, 80% усіх лісових масивів мають ознаки погіршання фізіологічного стану дерев, 4,2% лісів пошкоджені хворобами та шкідниками. Ці показники щороку зростають. Така ситуація вимагає не лише проведення регулярного лісового монітор

ингу, а ще й розробки механізму охорони та відтворення лісів. 2.1.8 Населення і соціальна сфера Населення району складає 68,5 тис. чоловік (2006), в тому числі в місцевих умовах проживають біля 300 тис. Всього нараховується 90 населених пунктів. Основними сферами зайнятості в районі є промисловість (Житомир), освіта, культура, медицина та ін. В районному центрі є маршрути автобусів, широка сітка закладів торгівлі, ринкі, заклади комунального обслуговування населення. Освітні заклад

и (школи) є в кожному населеному пункті. Територія району, зокрема селищ добре озеленена, промислових підприємств багато, як правило, всі вони розташовані в межах населених пунктів або на їх окраїнах. Район має велику мережу рекреаційних закладів. Народжуваність на 1000 жителів у Рівненському районі становить 22 чол. Протягом останніх років загальні показники народжуваності почали поступово вирівнюватись. Народжуваність у селах перевищила м

іські темпи. Негативні тенденції і погіршення загальних показників природного приросту населення зумовлюються зростанням рівня смертності. За даними обласного управління охорони здоров’я Житомирської області, майже половину від загального числа померлих складають люди, що страждали серцево-судинними захворюваннями. У працездатному віці кожен третій гине від нещасних випадків, отруєнь і травм. 2.2 Фактори антропогенного впливу на компоненти природного середовища, їх характеристика, спрямо

ваність та об’єми впливу 2.2.1 Промислове виробництво Протягом останніх років збереглись позитивні тенденції в розвитку промисловості. Найбільший приріст виробництва спостерігається в харчовій, хімічній промисловості, машинобудуванні, металургії та обробці металів. У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, легка промисловість, деревообробна промисловість та промисловість будівельних мат

еріалів. Основна продукція машинобудування й металообробки – верстати металорізальні і деревообробні, шляхові машини й устаткування, прилади й засоби автоматизації, кріогенне устаткування, електротехнічні вироби. Харчова галузь представлена більш, ніж 120 підприємствами хлібопекарної, кондитерської, пиво-безалкогольної, м’ясо-молочної, цукрової, борошномельної, лікерно-горілчаної промисловості. В районі є спиртний заводи - Житомирський лікерно-горілчаний завод –

107 років. Розвиваються м’ясна, молочна, маслосироробна, овочеконсервна галузі. В районі виробляється майже 9% усієї маслосироробної і молочної продукції, понад 3% кондитерських виробів України. Легка промисловість представлена в основному підприємствами швейної, взуттєвої, трикотажної галузей, виробництво лляних тканин (Житомирський льонокомбінат). Підприємствами хімічної промисловості області виробляються хімічні волокна та нитки, лакофарбові вироби, вироби з пластмаси, кормові антибіо

тики. В області розвинутий лісовиробничий комплекс, основною продукцією якого є меблі, фанера, папір, будівельні матеріали й музичні інструменти. На підприємствах лісової, целюлозно-паперової й деревообробної промисловості виробляються меблі, столярні вироби, папір, картон, лісоматеріали тощо. Основу паливно-енергетичної бази області становлять місцевий торф та буре вугілля,

а також привізна нафта і газ. 2.2.2 Сільськогосподарське виробництво Житомирський район – однин з районів області, в яких за попередні роки не відбулося суттєве скорочення обсягів сільськогосподарського виробництва. Виробництвом сільськогосподарської продукції в області займається 721 сільськогосподарське підприємство, 638 фермерських господарств, 7,2 тис. індивідуальних селянських господарств та близько 340 тис. особистих підсобних господарств. В структур

і сільськогосподарського виробництва переважає рослинництво, що складає 53,5%, на долю тваринництва припадає 46,5%. Рослинництво має зерново-картоплярський напрям у Поліссі і зерново-буряківничий – у лісостеповій зоні. Серед рослинництва виділяються вирощування зернових та зернобобових культур, провідні серед яких озима пшениця, озиме жито, яровий ячмінь, овес, зернобобові, гречка, просо. Вирощування картоплі є другою за значенням галуззю рослинництва в регіоні.

Також значну частку серед технічних культур займають цукрові буряки, льон-довгунець, хміль. Житомирщина є регіоном, де збирають 75% українського хмелю й 30% льону-довгунця. Тваринництво спеціалізується на вирощуванні худоби м’ясо-молочного напрямку, також розвинені свинарство; допоміжні галузі – птахівництво, вівчарство, бджільництво. 2.2.3 Комунальне господарство Котельні міст і населених пунктів щороку викидають в атмосферу сажу, зважені речовини, оксиди азоту і вуглецю та інше

, відбувається випадання і забруднення цими речовинами грунту. В м. Житомирі є каналізаційна мережа, організоване водопостачання. Житловий комплекс району представлений одноповерховою приватною забудовою, лише в м. Житомирі багатоповерхові житлові будинки. Стан водопроводів і системи газопостачання катастрофічний, спричинений тривалим терміном експлуатації, відсутністю коштів

на капітальний ремонт. Магістральні газопроводи і газорозподільчі станції є у Житомирі та інших крупних населених пунктах Озеленення урбанізованих територій, зокрема міст достатнє. 2.2.4 Транспорт Основний транспортний вузол зв’язку розташований в м. Житомир, де перетинаються залізничні та автомобільні шляхи. Залізничний вузол має п’ять напрямків: Коростень, Коростишів, Фастів, Бердичів, Новоград-Волинський.

Щільність залізничних доріг складає 71 км/тис.м2 По території району проходять: • 2 автостради міжнародного значення — М06 (Київ — Чоп), М21 (Житомир — Могилів-Подільський); • 1 автострада національного значення — Н03 (Житомир — Чернівці); • 2 автостради регіонального значення — Р18 (Житомир — Попільня — Сквира — Володарка — Ставище), Р28 (Мозир — Житомир).

Загальна протяжність автомобільних шляхів на території району 492 км з них твердим покриттям – 346,8 км. 2.2.5 Енергетика Територією району проходять багато ліній електропередач, різної напруги. Якщо говорити про їх територіальне розповсюдження то воно наступне: найбільша густота ЛЕП біля промислових центрів району – м. Житомира, а також біля населених пунктів.

Значних, високої напруги ЛЕП на території району небагато, але вплив електромагнітних полів на населення і НПС фіксується. 2.2.6 Рекреація На території району в м. Житомир є організовані зони рекреації – зелені зони, парки, сквери. Потенційно придатними рекреаційними зонами є лісові насадження поблизу міст і смт, ліси. Їх ми можемо віднести до неорганізованих зон рекреації, антропогенний тиск на які незначний. Об’є

кти природно-заповідного фонду також можуть використовуватися як зони відпочинку, що звичайно не виключає шкідливий антропогенний вплив на них. 2.2.7 Туризм В районному центрі знаходиться декілька бюро подорожей і екскурсій, Краєзнавчий музей. В районі знаходяться пам’ятники і пам’ятні місця, що пов'язані з подіями Великої Вітчизняної Війни (1941-1945 рр.), археологічні пам’ятники (поселення епохи ранньої бронзи), а також цікаві об’єкти природи. Територією району проходять туристські маршрути. Ступінь цінності те

риторії для туристського освоєння, зважаючи на економічну ситуацію в районі – низький. Потенційно придатними зонами для туризму і відпочинку є більшість лісових територій району. Але, якщо говорити про загальний вплив туризму на стан місцевості то він також незначний. Значне місце в туристській мережі можуть становити об’єкти ПЗФ, але тільки у межах їх екологічних паспортів. 2.3 Оцінка існуючого стану території З метою стабілізації екологічної ситуац

ії, підвищення ефективності використання природних ресурсів в області розроблено та впроваджується ряд природоохоронних програм, серед яких – Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки», «Програма розвитку водопровідно-каналізаційного господарства на 1998–2010 роки» та ряд інших. Виконання ряду заходів, передбачених програмами, дозволило у певній мірі зменшити техногенне навантаже

ння на навколишнє природне середовище, стабілізувати екологічну ситуацію в районі й покращити деякі показники. Разом з тим, не дивлячись на позитивні зміни стану навколишнього природного середовища, в області існує ряд екологічних проблем: • проблема поводження з побутовими відходами, звалища яких у переважній більшості населених пунктів області потребують приведення до безпечного екологічного стану; • проблема зберігання, утилізації та знешкодження токсичних відходів. Сер

ед особливо небезпечних – непридатні для застосування отрутохімікати та пестициди, нафтовідходи, ртуть; • проблема забруднення водних ресурсів, причиною якого є скиди неочищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо до водних об’єктів та через системи каналізації; • охорона земельних ресурсів від деградаційних процесів; • ліквідація радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній станції. 9 районів і місто Коростень (9,8 тис. кв. км) знаходятьс

я у зоні радіаційного забруднення. 2.4 Оцінка факторів антропогенного впливу на компоненти природного середовища Найвищі рівні вмісту важких металів встановлені в пробах ґрунту, відібраних в санітарно-захисних зонах промислових підприємств. Виявлено перевищення ГДК важких металів в пробах ґрунту, відібраних на сільгоспугіддях в Житомирському районі: по міді (2.1 ГДК), свинцю (1.4 ГДК). Перевищення ГДК міді встановлено в 76 з 98 досліджених проб (77.6%). Вміст міді в м

ежах від 5 до 10 ГДК виявлено в 6 пробах, >10 ГДК - в 2 пробах, >20 ГДК - в 2 пробах. Грунти потерпають від нестачі органічної речовини, що має надходити з органічними добривами. Для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в районі необхідно вносити не менше 14 т/га стандартного гною, фактично ж вноситься лише 3.2 т/га. Внесення мінеральних добрив зменшилося до 40 кг поживних речовин на 1 га.

Такий низький рівень застосування мінеральних добрив зберігається протягом останніх 4-х років і забезпечує повернення лише 50 % фосфору і 40 % калію, винесених з врожаєм. Поряд з недостатнім внесенням мінеральних добрив порушений баланс між азотом, фосфором, калієм. Азотних добрив вноситься в 5-6 разів більше, ніж калійних і фосфорних. Переважно одностороннє внесення азоту сприяє більш інтенсивному винесенню фосфору

і калію та збідненню ґрунтів на ці елементи. Крім того, азотні добрива, підкислюючи ґрунт, знижують стійкість рослин проти хвороб, підсилюють зростання бур’янів, що у кінцевому рахунку негативно впливає на якість продукції та призводить до нераціональних втрат поживних речовин, у тому числі й азотних добрив. Вапнування створює сприятливі умови для використання азотних добрив, підвищує стійкість рослин проти хвороб, змінює склад і кількість бур’янів на полях. Різко збільшу

ється кількість бульбочкових бактерій не тільки під бобовими, а й під іншими культурами сівозмін. 2.5 Прогнозні фактори та об’єми антропогенного впливу на компоненти природного середовища При визначенні прогнозного стану компонентів природного середовища враховується інформація за минулі 5 років, дані планових рівнів розвитку підприємств про форми господарювання, про інтенсивне господарювання на території району, пов’язуючи це з розвитком продуктивних сил (зростання,

занепад, стабілізація). Але виходячи з умов нестабільності, спаду виробництва будемо здійснювати короткострокове планування, прогнозування на 2-3 роки. Звичайно необхідно врахувати збільшення техногенного навантаження на НПС, що передбачає збільшення викидів у атомосферу, природні води, забруднення грунтового покриву. З метою розв’язання вищевказаних проблем здійснюється комплекс організаційних та екологічних заходів, які, зокрема, передбачають: • посилення еф

ективності державного контролю за станом навколишнього середовища, особливо в регіонах підвищеного антропогенного навантаження на довкілля, попередження та недопущення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, які можуть призводити до забруднення довкілля; • реконструкцію та забезпечення ефективної роботи комунальних очисних споруд; • проведення комплексу заходів по ліквідації джерел забруднення підземних вод нафтопродуктами в Житомирському районі; • збереження та розширення територій з прир

одним станом ландшафту, посилення державного контролю за об’єктами природно-заповідного фонду області; • посилення контролю за охороною надр та видобуванням корисних копалин; • подальше впровадження економічних механізмів регулювання природокористування та охорони навколишнього природного середовища; • проведення державної екологічної експертизи проектів та об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, запровадження механізму екологічного аудиту; • розвиток науково-дослідн

их робіт з екологічної тематики; • удосконалення еколого-пропагандистської діяльності. Піднесенню ефективності управління природоохоронною справою на державному та регіональному рівнях у найближчій перспективі сприятиме:  створення Національного та регіональних екологічних фондів;  запровадження екологічного аудиту;  запровадження механізму еколог

ічного страхування юридичних та фізичних осіб на випадок заподіяння ними шкоди навколишньому середовищу, аварій та стихійних лих;  забезпечення чіткого розмежування повноважень органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та спеціально уповноважених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки;  розроблення нової методики нарахування збитків за порушення чинного законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерн

ої безпеки;  розроблення нової інструкції про порядок видачі дозволів на спецводокористування;  розроблення механізму видачі дозволів і лімітів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів та введення платності користування ними;  розроблення Положення про екологічний контроль автотранспорту;  розроблення Методики п

ідготовки протиаварійних заходів на екологічно небезпечних об’єктах, в тому числі планів ліквідації наслідків можливих аварій та порядку дій у разі виникнення аварійних ситуацій, що спричинили забруднення довкілля;  створення на державному рівні сприятливих умов для залучення у природоохоронну галузь зарубіжних грантів та кредитів;  запровадження системи економічного стимулювання ефективно

ї екологічної діяльності на умовах:  встановлення податкових, цінових, кредитних, митних та інших пільг для підприємств та фондів, які виготовляють конкурентоздатну, екологічно чисту, безвідходну продукцію, реалізують природоохоронні, ресурсозберігаючі технології і заходи та надають екологічні послуги;  підвищеного рівня оподаткування екологічно небезпечної продукції та технологій;  запровадження аукціонної системи купівлі-продажу ліцензій н

а право викидів, скидів забруднюючих речовин;  розроблення Інструкції щодо розмежування повноважень та взаємодії виконавців комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва. 2.6 Виявлення та формування екологічних проблем на території На підставі оцінок існуючого стану компонентів НПС та факторів антропогенного впливу (пофакторно), а також прогнозного стану на перспективу речей я ви

явив наступні реальні екологічні проблеми різного масштабу, вирішення яких дозволить довести якість НПС до оптимального стану. Проблеми відрізняються своєю різноманітністю, масштабами та відзеркалюють санітарно-екологічні, соціально-економічні, урбаністичні, технологічні, аграрні та інші реалії, що склалися на території Рівненського району. Основними забруднювачами атмосферного повітря області є підприємства міст Житомира, Бердичева та

Коростеня, загальний внесок яких у забруднення складає відповідно 20%, 12,9% та 7,6%. За останні п’ять років спостерігається перевага викидів пересувних джерел над викидами від стаціонарних, що в першу чергу пов’язано з проведенням газифікації міста та зростанням кількості індивідуальних автотранспортних засобів. Щоб зменшити надходження забруднюючих речовин у повітря, треба, насамперед, виконувати природоохоронні заходи задля досягнення технологічних гранично допустимих викидів та п

осилювати контроль за токсичністю відпрацьованих газів автомобільних двигунів. З метою недопущення забруднення навколишнього середовища та поліпшення екологічної обстановки необхідно: • забезпечити кожне господарство типовим отрутосховищем, спеціалістами по захисту рослин та завідувачами складами, щорічно проводити навчання працюючих в ланках захисту рослин; • робочі розчини пестицидів готувати тільки на механізованих розчинно-заправних вузлах; • розширити асортимент б

іологічних засобів захисту рослин; • організувати постійний лабораторний контроль якості сільськогосподарської продукції на залишкову кількість хімічних засобів захисту рослин; • посилити контроль за дотриманням санітарних правил та техніки безпеки при зберіганні, транспортуванні та застосуванні пестицидів. 2.7 КЕСЛ Значення регіонального індексув антропогенного навантаження визначається по формулі

Ів’=Ka’*dF’ де: Ka’ - ранг антропогенного навантаження dF’ - доля площі і-ого виду природокористування Розрахунки ведемо у табличній формі. Розрахунок коефіцієнту антропогенної навантаження ландшафту басейну річки. Ступінь антропогенної перетворюваності і-им видом природокористування визначається ka’=Ів’*q’*dF’ де: q’-індекс ступеня перетворюваності ландшафто Визначаємо сукупний коефіцієнт антропогенної перетворенності басейну р

ічки: . Визначаємо ступень антропогенної перетворенності за шкалою запропонованою П.Г. Шищенко. Кап < 3.80 - слабо перетворені; 3.81 < Кап < 5.30 - перетворені; 5.31 < Кап < 6.50 - середньо перетворені; 6.51 < Кап < 7.40 - сильно перетворені; Кап > 7.41 - дуже сильно перетворені.

3. Збалансованість природного потенціалу території з антропогенним навантаженням Умовами екологічиоі рівноваги є: • відтворення компонентів природного середовища, яке забезпечує їх баланс, заліснення, залуження, природні болота, відтворення заплави річки Стубла. • відповідність ступеня перетворюваності ландшафтів, враховуючи масштаби промислових, комунально-побутових забруднень НПС. • відповідність ступеня біохімічної активності екосистем в межах окремих та всієї території (внесення м

інеральних та органічних добрив, що забезпечуватимуть бездифіцитний баланс гумусу на землях с/г призначення). • відповідність рівня фізичної стійкості ландшафтів відповідно до рівня антропогениого навантаження (залуження схилів, створення лісосмуг, впровадження агрохімічних заходів, які забезпечуватимуть протиерозійну стійкість). • баланс біомаси на порушених і слабо порушених ділянках екосистеми. Дані умови не виконуються для

Житомирського району, в зв’язку з посиленням антропогенного навантаження (Критерієм якості НПС є ГДК, забруднюючі речовини за своєю концентрацією перевищують ГДК) 3.1 Визначення ступеня збалансованості щодо компонентів природного середовища. 3.1.1 Повітряний басейн Штучне забруднення атмосфери є результатом діяльності промислових підприємств, транспортних засобів, утилізації побутових відходів. Атмосферні забруднювачі под

іляють на первинні, які безпосередньо поступають в атмосферу, і вторинні, які є продуктом перетворення первинних. Так сірчистий газ окислюється до сірчаного ангідріду, який при взаємодії з водяною парою утворює сірчану кислоту. Подібним чином в результаті хімічних, фотохімічних, фізико-хімічних реакцій між забрудннючими речовинами і компонентами атмосфери утворюються вторинні забруднювачі. Основним джерелом штучного забруднення атмосфери є промислові підприємства, транспортні засоби, підп

риємтва комунального сектора, сільського господарства. В результаті їх діяльності в атмосферу виділяються наступні газові викиди: – вуглекислий газ (СО2) – чадний газ (СО) – сірчистий газ (SO2) – оксиди азоту (N2O, NO2, NO) – сполуки хлору – сполуки фтору Важливим джерелом атмосферних забруднень є транспортні засоби всіх видів. Середньостатистичний автомобіль за рік пробігу забирає з атмосфери 4,

35 т кисню, викидаючи 3,25 т вуглекислого газу, 0,53 кг оксиду вуглецю, 0,093 т вуглеводнів, 0,027 т оксидів азоту. Автомобільні викиди – це суміш близько 200 речовин, серед яких альдегіди з різким запахом і сильною подразливою дією, канцерогенні речовини, які можуть викликати ракові захворювання та інші. Основними джерелами забруднення повітряного простору над сільськими районами є тваринниц

ькі і птахокомплекси, агрохімічні склади, сховища протравленого насіння, поля з внесеними на них отрутохімікатами і мінеральними добривами. 3.1.2 Водні ресурси Джерела забруднення внутрішніх водойм. Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймищах у зв’язку із скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють або можуть створити незручності, роблячи воду даних

водоймищ небезпечною для використання, завдаючи збитку народному господарству, здоров’ю і безпеці населення Забруднення поверхневих і підземних вод можна розподілити на такі типи:  механічне – підвищення змісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видам забруднень;  хімічне – наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсичної і нетоксичної ді

ї;  бактеріальне і біологічне – наявність у воді різноманітних патогенних мікроорганізмів, грибів і дрібних водоростей;  радіоактивне – присутність радіоактивних речовин в поверхневих або підземних водах;  теплове – випуск у водоймища підігрітих вод теплових і атомних електростанцій. Основними джерелами забруднення і засмічення водоймищ є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підпри

ємств, крупних тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних копалин; води шахт, рудників, обробці і сплаві лісоматеріалів; скидання водного і залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди і т.ін. Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водоймища, призводять до якісних змін води, які, в основному, виявляються в зміні фізичних властивостей води (зокрема, поява непри

ємних запахів, присмаків і т.ін.), у зміні хімічного складу води (зокрема, поява в ній шкідливих речовин), в наявності плаваючих речовин на поверхні води і відкладанні їх на дні водоймищ. Виробничі стічні води забруднені, в основному, відходами і викидами виробництва. Кількісний і якісний склад їх різноманітний і залежить від галузі промисловості, її технологічних процесів. Їх ділять на дві основні групи: неорганічні домішки, що містяться, у тому числі і токсичні, і ті, що містять

отрути. 3.1.3 Визначення техногенного навантаження за басейновими ділянками і території в цілому На території Житомирського району наявні такі джерела забруднення водних ресурсів (Тетерів, Гуйва (річка), Гнилоп'ять, Кам'янка, р. Шийка, Бобрівка): цукровий завод, харчова промисловість, система тваринницьких комплексів та промислових підприємств. Якість води не відповідає вимогам по деяким показникам і відносится до

КП групи водокористування. В контрольному створі середньорічні показники якості води мали значення (мг/л): завислі речовини – 15,4, сухий залишок – 43,2, БПК5 – 6,2 (1,8 ГДК), амоній – 0,69, нітрити - 0.30 (1.9ГДК), фосфати - 0.24. Основне забруднення ріки відбувається в районі населених пунктів. Основна маса забруднень надходить з територ

ії інших районів та областей, це зумовлено с/г напрямком розвитку району. Для визначення об’ємів забруднень, що надходять з інших районів треба налагоджувати систему спостережень на кордонах району, що є недоцільним. 3.1.4 Земельні ресурси Порушення (руйнування) ґрунтів — складний комплекс антропогенних і природних процесів зміни фізико-хімічних і механічних характеристик ґрунту. Як правило, першою причиною порушення ґрунтів е процеси, ініційовані діяльністю людини (це, наприклад

, механічна обробка ґрунтів, трансформація шарів землі в будівництві, переущільнення ґрунтів унаслідок діяльності транспорту, випасання худоби, зрошення або інші зміни режиму ґрунтових і поверхневих вод, забруднення ґрунтів та ін.). Результати цих первинних змін можуть багаторазово посилюватися під впливом природних чинників, наприклад, вітру, дощових потоків тощо. 3.1.5 Лісові ресурси Наслідками знищення лісів стали: ɨ

92; активізація ерозійних процесів, що спричинило безповоротну втрату значної частини українських чорноземів та родючих ґрунтів;  зміління великих та пересихання багатьох малих річок;  масова поява рухомих пісків, пилових бур, засух та інших негативних природних явищ, як наслідок голодних років у степових і лісостепових регіонах тощо. Після нац

іоналізації лісів у 1918 році організація лісового господарства опиралась, з одного боку, на загальнодержавну власність основних масивів лісу, а з другого, на принципи ринкової економіки. На початку 1930 року лісове господарство було об'єднане з лісовою промисловістю, тобто підпорядковане їй. Основні заготівельники деревини були звільнені від плати за неї, рубати ліс стали відповідно до потреб споживачів деревини. Лісівників, які намагалися активно захищати стратег

ічні державні інтереси, було репресовано. У наступні 30 років основним завданням лісового господарства було забезпечення деревиною народного господарства. Індустріалізація, колективізація, війна, відновлення зруйнованого господарства - все це потребувало деревини, і ліс знову рубали за потребою. 3.1.6 Тваринний світ Антропогенний вплив на тварин здійснюється двома шляхами: 1) безпосередньо шляхом знищення, 2) опосередковано в результаті зміни умов їх і

снування — це розорювання великих територій суші, осушення боліт, спорудження гребель і каналів, а також забруднення довкілля (ґрунтів, рослинності, водойм, повітря). Руйнування людиною місць мешкання тварин (біотопів) призвело до того, що на сьогодні під загрозою знищення перебувають близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах. Окрім повного вимирання, поширеним явищем стало часткове вимирання, тобто різке зменшення чисельності виду або його зникнення в

окремих країнах та регіонах. Загалом вплив на біоту здійснюється внаслідок антропогенних процесів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на біологічні об'єкти (рослинний світ і царство тварин) аж до їхнього знищення, або зумовлюють погіршення їх репродуктивних або інших функцій. Процеси безпосереднього впливу спричинюють ушкодження або загибель біологічних об'єктів. Подібними процесами вважаються усвідомлені дії людини (пов'язані з полюванням, збиранням, рибальс

твом, промисловою заготівлею рослин, вирубуванням лісів, знищенням рослин і тварин унаслідок промислового та цивільного будівництв) чи непередбачені. Разом із первинними процесами прямого впливу на біоту також впливають вторинні процеси деградації екосистем. Наприклад, вирубування лісів призводить до заміни біоценозів і появи пустель. Вилучення біологічних видів, коли досягається критичний мінімум популяції, зумовлює їх деградацію та вим

ирання. Форми опосередкованого впливу на біоту пов'язані з порушенням рівноваги природних екосистем. Основними причинами цих явищ е дії людей, котрі у зв'язку з неосвіченістю, технічною неспроможністю, моральною недосконалістю та ін. не можуть або не хочуть передбачати вторинні наслідки впливу на біоту та запобігати їм. Найхарактерніші такі процеси:  блокування за допомогою технічних споруд (трубопроводи, дамби, насипи, транспортні магістралі)

або об'єктів первинної екодеструктивної діяльності (кар'єри, відвали, канали) шляхів міграції тварин; наприклад, у тундрі за допомогою трубопроводів перегороджують звичні шляхи міграції оленів;  ускладнення або повне блокування пересування тварин, з метою задоволення репродуктивних функцій (наприклад, каскади водосховищ, що перешкоджають нересту риби);  порушення умов зростання рослин і проживання тварин унаслідок різноманітних видів забруднення, кис

лотних опадів, так званих факторів занепокоєння (шуми, вибухи, вібрація), особливо у період розмноження;  спрощення екологічних зв'язків;  гіпертрофія кількості популяцій деяких біологічних видів, які е кориснішими, ніж інші види (звичайно, це погіршує умови життя останніх);  порушення екологічної рівноваги у зв'язку з вилученням частини популяцій або привнесенням (інтрод

укцією) чужорідних для певної екосистеми видів. 3.1.7 Населення та соціальна сфера Визначення демографічної ємкості території і ступеня відхилення від оптимальних значень. Демографічна ємкість - максимальна чисельність населення, що розміщене у межах території, за умов забезпечення основних потреб людини за рахунок міоцевих ресурс

ів, при цьому повинні виконуватись вимоги екологічної збалансованості території. Демографічну ємкість визначають після вирішення питання про комплексну оцінку території та де ще допускається функціонування і будівництво промислових, с/г та інших об'єктів. Як правило, демографічна ємкість визначається за формулою: D - демографічна ємкість території, чол. Т територія, що здобула позитивну оцінку, га. Н - орієнтовна потреба територ

ії одної тисячі жителів, залежно від характеру внробничо-господарської діяльності (бази) -на цій території (орієнтовний показник 20-30 га.). 3.1.8 Інтегрована (комплексна) оцінка стану природного середовища Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля є: енергетика і підприємства ядерної галузі, промисловість, сільське господарство, транспор і ін. 4. Заходи по стабілізації екологічної ситуації 4.1

Повітряний басейн ля забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік забруднюючих речовин перегляда

ється Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спец

іально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької д

іяльності, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: • неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; • неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; • дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. 4.2

Водний басейн Одним з важливих питань захисту навколишнього природного середовища є охорона водного басейну від забруднень. Вода є однією з найбільш необхідних і найпоширеніших речовин. Вона необхідна для життя, оскільки бере участь у кожному процесі, що відбувається в рослинах та в живих організмах. Вона є потужним розчинником, і живі організми використовують водні розчини для функціонування біологічних процесів. Загальний об’єм води на нашій планеті оцінюється вр

ажаючою цифрою – 135 мільйонів кубічних кілометрів. Проте запаси питної води не перевищують трьох процентів. За даними ООН, сьогодні близько 1,3 млрд людей не забезпечені питною водою ні в якісному ні в кількісному відношенні. Проблема полягає в тому, що прісну воду, необхідну для життя людини, випиває її дитя – сучасна індустрія. Водні екосистеми, які розташован

і біля міських поселень, з давніх часів служили для сплавлення побутових відходів. Біологічні можливості водних екосистем настільки великі, що вони до певного моменту, використовуючи кисень, розчинений у воді, самоочищалися від побутового забруднення. Перехід людства від примітивного землеробства до індустріалзації, проявився в зміні кількісних і якісних характеристик відходів, які різко погіршили ц

інність водних ресурсів. Багато річок (або їх окремих ділянок) в Україні фактично перетворилися на колектори стічних вод. Особливо забруднюють водойми стічні води хімічної промисловості. Вони містять органічні домішки з специфічними токсичними властивостями, які знижують вміст у воді кисню, збільшують її окислюваність. Основним напрямком охорони водних ресурсів повинно стати очищення стоків як промислових, так і комунальних.

Одночасно, слід активніше впроваджувати технології, які б зменшували до мінімуму хімічні забруднення наземних і підземних вод. При проектуванні, будівництві і експлуатації очисних станцій важливим напрямком є широке використання новітніх методів гідравлічних розрахунків споруд очищення, застосування контрольно-вимірювальних приладів і автоматичних систем керування для забезпечення найбільш економічної експлуата

ції очисних споруд. Основним напрямом підвищення продуктивності очисних станцій є не збільшення існуючих потужностей, а інтенсифікація процесів очищення. 4.3 Земельні ресурси Система заходів у галузі охорони земель включає: • державну комплексну систему спостережень; • розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; • створення еколог

ічної мережі; • здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; • економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; • стандартизацію і нормування. 4.4 Лісові ресурси Лісозахисні заходи направлені на збереження лісової рослиності. У Житомирському районі повинні домінувати вибіркові рубки з збереженням першого ярусу. Обов’язкові лісо

відновлювальні роботи, створення запасів води для пожежотушіння. Для захисту лісів від пожеж необхідно вести пояснювальну роботу серед населення та залучати волонтерів для догляду за лісом. Перспективним є залучення молодіжних організацій. Для підвищення продуктивності лісів треба вводити нові сорти дерев, нові способи лісорозведення. 4.5 Тваринний світ Охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, осв

ітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ. Охорона тваринного світу забезпечується шляхом: ɨ

07; встановлення правил та науково обгрунтованих норм охорони, раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу; встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктів тваринного світу;  охорони від самовільного використання та інших порушень встановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу;  охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин; =

607; запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів; формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні;  встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; розроблення

і впровадження програм (планів дій) щодо збереження та відтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;  розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, створення центрів та "банків" для зберігання генетичного матеріалу;  встановлення науково обгрунтованих нормативів і лім

ітів використання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування; регулювання вилучення тварин із природного середовища для зоологічних колекцій; надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій; організації наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;  виховання громадян у

дусі гуманного ставлення до тварин; пропаганди важливості охорони тваринного світу;  здійснення контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;  проведення заходів екологічної безпеки; запобігання проникненню в природне середовище України чужорідних видів диких тварин та здійснення заходів щодо недопущення негативних насл

ідків у разі їх випадкового проникнення;  створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;  урахування питань охорони тваринного світу під час встановлення екологічних нормативів та здійснення господарської діяльності; регулювання вивезення за митний кордон України об'єктів тваринного світу;  стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу; =

607; проведення відповідно до законодавства інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об'єктів тваринного світу. 4.6 0хорона пам'яток історії і культури Необхідно проводити роботи по посиленню нагляду за такими об’єктами,посилення захисту, проінформованість населення про статус того чи іншого об’єкта. Надання статусу новим об’єктам. 4.7 3аповідні території та рекреації На території району розташована достатня кількість об’єктів П

ЗФ, але слід брати до уваги той факт, що більшість об’єктів – малі, та немають охорони відповідно до їх статусу. На території району відсутні заповідники. Тобто основним напрямом роботи є підвищення категорії об’єктів та їх укрупнення. В найкоротші терміни повинний бути розроблений науковообгрунтований план території. Створення біокоридорів та біорезерватів є основними заходами. Необх

ідною мірою є також пропаганда серед населення охорони дикої природи. Залучення штатних працівників для охорони та дослідження. 5. Природоохоронні заходи 5.1 Порядок визначення і розробки Основні проблеми:  значний відсоток розораності з усіма витікаючи ми наслідками;  малі площі недоторканих земель, лісів ПЗФ, луків, які не використовуються;  проблема забруднення та виведення з використання значн

их земельних площ, що зайняті, або забруднені фосфогіпсовими відходами;  незбалансованість використання природних ресурсів та біоти, погіршення їх якості;  проблема малих річок. 5.2 Визначення пріоритетності заходів (рискування) Порядок ранжування заходів, їх слід виконувати за кожним компонентом природного середовища (атмосфера, земельні ресурси та інше): ᠋

8; освітня робота (інформованість населення, навчання екології у школах та інших учбових закладах);  реконструкцію промисловості і с/г (екологізація ведення с/г для забезпечення підтримкі і покращення кількісного і якісного стану грунтів);  заліснення і залуження схилів (забезпечить вирішення проблем: збільшення площі лісів, луків, збільшення видового і

кількісного складу рослинного і тваринного світу, забезпечить захист від водної і вітрової ерозії, переведення поверхневого стоку в підземний);  раціоналізація водозабору, відповідність його всім екологічним вимогам. 5.3 Заключний етап експертизи Заключний етап екологічної експертизи є узагальнюючий висновок за схемою: Висновок екологічної експертизи території Житомирського району Житомирської області проведеної з

1.03.2011 по 25.05.2011. 1. Загальні відомості про територію. Житомирський район розташований у південній частині Житомирської області. Територія району становить 144143 га, що складає 4,8% території області. Район розташований в двох грунтово-кліматичних зонах. Південна частина відноситься до лісостепу, а північна – до Полісся. Район межує з Червоноармійським, Черняхівським, Коростишівським, Андрушівським, Бердичівськи

м, Чудновським і Романівським районами, а також з містом Житомиром (яке не входить у Житомирський район, хоч і є його центром). 1.1 .Назва території за адміністративним поділом. Рівненський район Рівненської області. 1.2 .Кліматична зона та геологічна провінція до яких віднесена територія. Клімат Житомирського району помірно континентальний. 1.3.Розмір площі території. Площа 144143 га. 1.4. Чисельність населенння (міського, сільського, всього). Населення району

складає 68,5 тис. чоловік (2006), в тому числі в місцевих умовах проживають біля 300 тис. Всього нараховується 90 населених пунктів. 1.5.Переважаючий вид господарської діяльності. Переважає зернове рослиництво та мясо-молочне твариництво. 2. Характеристика господарської діяльності. 2.1 . Промисловість, структура, потужність, стан. Основними галузями промисловості Житомирського району є: машинобудування, льонарство, меблеве виробництво і металообробка, лі

сова і деревообробна, харчова, добувна промисловості. (РЗВА, РЗТА, Азот, Рівельон, Газотрон). 2.2.Сільське господарство, його структура, обсяги виробництва, (показники абсолютні, відносні). Сільське господарство: зернові і зернобобові культури; плідоягідні насадження; свині (75-80 голів свиней на 100 га ріллі); овечки і кози (голів овечок і кіз на 100 га сільськогосподарських угідь – 3-4); птиця (голів птиці на 100 га посів

ів зернових культур – 200-300 тис. голів). 2.4.Транспорт (всі види), загальна характеристика транспортної мережі (густота, довжина). Основний транспортний вузол зв’язку розташований в м. Житомир, де перетинаються залізничні та автомобільні шляхи. Залізничний вузол має п’ять напрямків: Коростень, Коростишів, Фастів, Бердичів, Новоград-Волинський. Щільність залізничних доріг складає 71 км/тис. . 3. Існуючий стан природного середовища. 3.1 .Водний басей

н (баланс, його оцінка та інше). Забруднення поверхневих і підземних вод можна розподілити на такі типи:  механічне;  хімічне;  бактеріальне і;  радіоактивне;  теплове. 3.2. Основні джерела забруднення повітряного басейну. Основним джерелом штучного забруднення атмосфери є промислові підприємства, транспортні засоби, підприємтва комунального сектора, сільського господарства. В результат

і їх діяльності в атмосферу виділяються наступні газові викиди: – вуглекислий газ (СО2) – чадний газ (СО) – сірчистий газ (SO2) – оксиди азоту (N2O, NO2, NO) – сполуки хлору – сполуки фтору Важливим джерелом атмосферних забруднень є транспортні засоби всіх видів. 3.3. 3емельні ресурси (структура землекористування, включаючи державний, резервний та інші фонди). В загальному по району спостерігається тенденція до досить стрімкого зниження вмісту гумусу в ґрунті (за період з 1961 р. по

1981 р. зменшився з 2,2 % до 1,8 %), а також азоту, фосфору і калію. 3.4. Лісові ресурси (загальна характеристика, площа території, лісистість у %). Наслідками знищення лісів стали:  активізація ерозійних процесів, що спричинило безповоротну втрату значної частини українських чорноземів та родючих ґрунтів;  зміління великих та пересихання багатьох малих річок; 

1692; масова поява рухомих пісків, пилових бур, засух та інших негативних природних явищ, як наслідок голодних років у степових і лісостепових регіонах тощо. 3.17.Твариний світ. Наявність на території видів диких тварин і птахів, що занесені в Червону книгу. Представники тваринного світу Житомирського району, занесені до Червоної книги України: ссавці: Тхір степовий (білий); птахи: Змієїд, Орел-карлик,

Орлан-білохвіст, Балобан, Журавель сірий, Пугач; комахи: Бражник джмелевидка, Бражник мертва-голова, Шовкопряд-ендроміс, Шовкопряд кульбабовий, Сатурнія-аглія, Сатурнія мала. 4. Прогноз 4.1 Відносно основних показників стану природного середовища з найбільш вірогідного сценарію розвитку продуктивних сил Внаслідок економічного спаду і демографічної кризи можна зробити висновок, що інтенсивність природокористування буде знижуватись

. Але слід взяти до уваги, що зниження життєвого рівня населення викличе несанкціоноване використання природних ресурсів. Воно може завдати більшої шкоди ніж регламентоване. Відсутність грошей на природоохоронні програми призведе до переходу більшості небезпечних об’єктів в аварійний стан. 5. Пропозиції Основними умови виконання природохоронних заходів є постійне фінансування та контроль державних структур. На першому етапі слід провадити освітню роботу, на друго

му – реконструкцію промисловості і с/г, на третьому – реорганізація території. На мою думку внаслідок таких заходів стан території суттєво покращиться. Література 1. Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. Видання друге стереотипне, — Ж.: ВКО "Газета "Житомирський вісник", 1993. 2. Природа Житомирщини. Під заг. ред. А.С. Малиновського. —

К.: Вища школа, 1984.