Київський гуманітарнийінститут
Факультет ЗФН
Спеціальність фінанси
Курсова робота
З дисципліни “Фінанси”
на тему:
Податок на додану вартість ійого роль в формуванні доходів бюджету
Роботу виконала:
Студентка 3 курсу
Підвальна О.О.
Науковий керівник Сахно Л.С.
Біла Церква 2010 р.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засадидослідження податку на додану вартість
1.1 Податковий облік податку надодану вартість5
1.2 Платники податку
1.3 Об’єкти оподаткування таоперації, що не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування
1.4 База оподаткування
1.5 Ставка податку
1.6 Порядок визначення суми податку,що підлягає сплаті або відшкодуванню з бюджету
Розділ 2. Особливості оподаткуваннядеяких операцій
2.1 Оподаткування при реалізаціїтовару за договором комісії27
2.2 Оподаткування при придбаннітовару за договором доручення
2.3 Оподаткування при використаннізворотної тари
2.4 Оподаткування при застосуваннівекселів в якості оплати
2.5 Оподаткування при ліквідаціїосновних засобів
2.6 Оподаткування туристичноїдіяльності
2.7 Сплата податку на додану вартістьподатковим векселем при імпорті продукції
Розділ3. Роль податку на додану вартість в державний бюджет
3.1Аналіз надходжень податку на додану вартість до зведеного бюджету України
Висновок
Література
Додатки
Вступ
Податок на поданувартiсть є однiєю з форм унiверсальних акцизiв, що набула свого розвитку в ХХстолiттi. На сьогоднi цей податок становить вагому частку в доходах бюджетiвбагатих європейських країн. За своєю економiчною сугнiстю податок на доданувартiсть є непрямим податком, де об’єктом оподаткування є не дохід чи прибуток,а розмір витрат для кожного конкретного споживача товару, роботи чи послуги.Тому цей податок у соцiальному розумiннi вважається найнесправедливiшим.
Водночас призначних темпах росту суспiльного добробуту в бiльшостi країн свiту ця його вадавтрачає своє значення. Головними стають його фiскальнi переваги, тобторегулярнiсть надходження до бюджету, простота обрахування, неможливiстьзникнення обєкта оподаткування [5].
Запровадженняподатку на додану вартiсть передбачає необхiднiсть визначення поняття доданоївартості, її складових. Доданою вважається вартiсть, що додається в процесівиробництва товару до вартостi сировини, матеріалів, палива на кожній стадіїруху товарів від виробника до споживача.
Величина доданоївартості розраховується як різниця між вартістю продукції, що реалізується, івартістю сировини і матеріалів, використаних у процесі їх виробництва. Доданавартість може бути розрахована також шляхом додавання складових елементів, щохарактеризують її структуру – заробітної плати з нарахуваннями на неї до фондівсоціального забезпечення, прибутку, процентних платежів, амортизації.
Введення ПДВпотребує вибору методів його обчислення. У практиці обчислення ПДВзастосовується декілька методів, проте найпоширенішим є так званий кредитний.Він був прийнятий і в Україні. Суть цього методу полягає в тому, що сумаподатку, що пiдлягає сплатi до бюджету, визначається як різниця мiж сумоюподатку, отриманого вiд покупців, i сумою податку, сплаченого постачальникамматерiальних ресурсiв, спожитих в процесi виробництва.
Такий методобчислення зобов’язань із податку на додану вартість має певні вади. Основна зних полягає у наявностi часового розриву між сплатою податку в ціні придбанихматеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалiзації виробленоїпідприємством продукції, оскільки сплаті до бюджету пiдлягає різниця. Величинацього розриву залежить від тривалості виробничого циклу i в деяких галузях можебути досить значною. Тут має значення також швидкість реалiзації продукції.Якщо виробнича продукцiя з тих чи iнших причин не реалізується, то підприємствоне може вiдшкодувати податок на додану вартість, сплачений в ціні придбанихматеріальних ресурсів та основних фондiв, що спричиняє вимивання оборотнихкоштів.
В умовахнедостатнього сукупного попиту на товари, або низької якості іконкурентноспроможності багатьох видів продукцiї, що ускладнює її реалізацію,ця вада податку досить суттєва i створює певні труднощі в його застосуванні.Проте переваги податку на додану вартість досить значнi. Він стимулює експорт,оскільки є внутрішнім податком, і обороти з експорту не оподатковуються. Вінзабезпечує стабільність податкових надходжень до бюджету, досить зручний увизначенні податкових зобов’язань.
Все це зумовилопостійне зростання обсягу податку в доходах бюджетів багатьох країн [14].
Розмір ПДВ і йогопитому вагу в ВВП й доходах зведеного бюджету в Україні характеризують данітаблицi 1(Додаток 1).
Як свiдчать данітаблиці, останніми роками частка ПДВ у ВВП і доходах зведеного бюджету дещоскоротилася, однак вона становить нинi бiльш як п’яту частину доходiв зведеногобюджету, що й зумовлює його значення для держави в цiлому [5].
Розділ 1.Теоретичні засади дослідження податку на додану вартість
Одним із основних податків, які стягуються на територіїУкраїни безперечно вважається податок на додану вартість (Додаток 2) [6]. Цейподаток вважається непрямим податком. Вперше цей податок було введено на територіїФранції. Цікавим є той факт, що він повинен був стримувати збільшення обсягіввиробництва. На сьогодні ж в Україні цей податок вважається самим корумпованимподатком. Найбільша кількість порушень, за статистикою Державної податковоїслужби, пов'язана саме з нарахуванням, сплатою, а особливо, відшкодуваннямцього податку з бюджету. В державній податковій інспекції навіть створеноспеціальний відділ по боротьбі з незаконним відшкодуванням податку на доданувартість. Всі ці аспекти роблять цей податок цікавим для аналізу та детальноговивчення.
Основою для обліку податку є відповідний закон України«Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зподальшими змінами та доповненнями. Цей Закон визначає платників податку надодану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелікнеоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостіоподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету [14].
1.1 Податковий облік податку на доданувартість
Облік податку на додану вартість здійснюють на підставіпервинного документа — податкової накладної.
Аналітичний облік податку на додану вартість ведуть у Реєстрівиданих та отриманих податкових накладних. Записи операцій у первиннихдокументах та реєстрі здійснюють одночасно. Тому слід контролювати ідентичністьданих як у первинних документах, так і аналітичних реєстрах, оскількирозбіжності свідчитимуть про помилки. Процеси нарахування, сплати та відображенняу відповідних документах сум ПДВ доцільно здійснювати за алгоритмом, наведенимв додатку 3.
Оскільки податковий кредит з ПДВ — це сума, на яку платникмає право зменшити податкове зобов'язання з ПДВ, то ця обставина викликаєпосилену увагу з боку контролерів. Основним документом, що засвідчує право наподатковий кредит є Податкова накладна. Але є випадки, коли за відсутностіподаткової накладної платник має право на податковий кредит. У додатку 4систематизовано перелік таких документів.
У додатку 5 наведено особливості заповнення Реєстру безподаткової накладної.
Слід зазначити, що після 31 березня 2005 р. збільшиласягранична сума розрахунків за товарними чеками, платіжними та розрахунковимидокументами з 20 грн. до 10 000 грн. Ця норма поширюється тільки на розрахункиготівкою. При безготівковому розрахунку сума податку, включена до складуподаткового кредиту, завжди має підтверджуватися податковою накладною.
Обмеження 200 грн. (без ПДВ) за день поширюється тільки: накасові чеки, в яких не зазначено індивідуальний податковий номер продавця, алеє фіскальний номер. На готельні рахунки, транспортні квитки, рахунки за послугизв'язку, послуги за показаннями приладів обліку сумового обмеження немає.
Змінами узаконодавстві передбачено, що платник ПДВ має право на податковий кредит нелише у разі відмови постачальника надати податкову накладну, а й при порушенніним порядку її заповнення [6].
1.2 Платники податку
Платник податку — особа, яка зобов'язана здійснюватиутримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа,яка імпортує товари на митну територію України.
До них відноситься будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність тареєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягаютьоподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Згідно до Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації якплатник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставкитоварів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальноїкомп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом,нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третімособам, протягом останнім 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн.(без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режимоподаткування використовує така особа згідно із законодавством. Також до цієїкатегорії осіб відносяться:
— особа, що уповноважена вносити консолідований податок зоб'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствамизалізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, щоперебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленомуКабінетом Міністрів України;
— особа, яка поставляє товари (послуги) на митній територіїУкраїни з використанням глобальної або локальної комп'ютерних мереж, при цьомуособа-резидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійнепредставництво, зареєстроване на території України;
— особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованогомайна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставкитоварів (послуг) в розмірі 300 000 грн. чи ні, а також незалежно від того, якийрежим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
— будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб) — ввозить(пересилає) товари (супутні послуги) на митну територію України для їхвикористання або споживання на митній території України, незалежно від того,який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, завинятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять(пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх якпоштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягаютьоподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортнихзасобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів,які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштовогосоюзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.
Будь-які інші особи мають право зареєструватися платникомподатку за своїм добровільним рішенням, за винятком фізичних осіб, які обралисплату фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування,обліку та звітності або здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору впорядку, встановленому законодавством [14].
1.3 Об’єкти оподаткування та операції, що не єоб’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
— поставки товарів та послуг, місце видання яких знаходитьсяна митній території України, втому числі операції з передачі права власності наоб'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторськоїзаборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу укористування лізингоотримувачу (орендарю).
Поставка товарів — будь-які операції, що здійснюються згідноз договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовимидоговорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари закомпенсацією незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатноїпоставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) набаланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди(лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови якихпередбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно непізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачітоварів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчогоуправління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів,які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження)на такі товари іншій особі.
Поставка послуг — будь-які операції цивільно-правовогохарактеру з виконання робіт, результатом виконання яких є передачанематеріальних активів, надання послуг, надання права па користування аборозпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також зпоставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацією, атакож операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг,зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами умежах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способипередачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти праваінтелектуальної, в тому числі промислової власності.
— ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпортуабо реімпорту (далі — імпорту). З метою оподаткування до імпорту такожприрівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територіюУкраїни товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числіу разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю- резиденту або іншій особі задорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які непередбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачаютьїх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезенняпов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначенихдоговорів; поставка товарів з території безмитних магазинів, інше.
— вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режиміекспорту або реекспорту (далі — експорту). З метою оподаткування до експортутоварів також прирівнюється: вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митногокордону України за договорами фінансового лізингу, застави та іншимидоговорами, які не передбачають передання права власності на такі товари(майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у томучислі якщо таке вивезення пов'язане із припиненням дії зазначених договорів,тощо [12].
Не є об'єктом оподаткування операції з:
— випуску (емісії), розміщення в будь-якій формі управліннята продаж (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, обміну зазначених ціннихпаперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської тадепозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності зуправління активами.
Ці норми не застосовуються до операцій з продажу бланківдорожніх,
банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахунковихта платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток;
— передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також улізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову(відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньопереданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого уфінансовий лізинг: нарахування та сплата процентів або комісій у складіорендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, щоне перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановленуна день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу,розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договоруфінансового лізингу; по об'єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземнійвалюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсувалют; визначеного Національним банком України на момент сплати; передачі майнау заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсноївимоги кредитора та його повернення, якщо місце такої передачі (повернення)знаходиться на митній території України;
— грошових виплат основної суми консолідованої іпотечної заборгованості тапроцентів, нарахованих на неї, об'єднання та/або купівлі (продажу)консолідованої іпотечної заборгованості, заміною однієї частки консолідованоїіпотечної заборгованості на іншу, або поверненням (зворотним викупом) такоїконсолідованої іпотечної заборгованості відповідно до закону резидентом або найого користь;
— надання послуг із страхування в т.ч. іззагальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавногопенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів;
— обігу валютних цінностей (у тому числі національної таіноземної
валюти),банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за виняткомтих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких єпродажна вартість; операції, пов'язані з випуском, обігом та погашенням білетівдержавних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України;виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; прийняттяставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні призначенідля використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні,поставки негашених поштових марок України, конвертів або листівок з погашенимипоштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок дляфілателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість;
— надання послуг згідно п.3.2.5 Закону;
— оплата вартості державних платних послуг у вигляді зборів,державного мита тощо;
— виплат у грошовій формі заробітної плати, пенсій,стипендій, субсидій, дотацій, дивідендів, роялті у грошовій формі або у виглядіцінних паперів, які здійснюються емітентом;
— надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг зторгівлі та/або управління цінними паперами корпоративними правами,деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати;
— поставки за компенсацію сукупних валових активів платникаподатку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під цим слідрозуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включеннявалових активів підприємства чи його частини до складу активів іншогопідприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (єправонаступником) підприємства, що продає такі активи;
— безоплатної передачі у державну власність чи комунальнувласність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власністьоб'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платникаподатку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операціїздійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевихорганів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межахїх повноважень. Це положення поширюється на: операції з безоплатної передачіоб'єктів з балансу платника податку, майно якого перебуває в державній абокомунальній власності, на баланс іншої юридичної особи, майно якої перебуваєвідповідно в державній або комунальній власності; операції з безоплатноїпередачі неприватизованих об'єктів житлового фонду (включаючи місця загальногокористування та прибудинкові будівлі і споруди), а також об'єктів соціальноїінфраструктури (в тому числі об'єкт їх незавершеного будівництва) з балансуплатника податку на баланс юридичної особи, майно якої перебуває в державнійабо комунальній власності, чи безпосередньо на баланс відповідної місцевоїради;
— інші випадки, передбачені Законом [9].
Звільняються від оподаткування операції з:
— поставки вітчизняних продуктів дитячого харчуваннямолочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконуютьфункції роздаточних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановленимиКабінетом Міністрів України;
— поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобівмасової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів,підручників та навчальних посібників українського виробництва, словниківукраїнсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичнихвидань друкованих засобів масової інформації на митній території України;
— поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячимимузичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільноговиховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освітизакладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг,незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно зпереліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послугз розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках;
— поставки товарів спеціального призначення для інвалідів завстановленим переліком;
— поставки послуг з виплати і доставки пенсій, а такожгрошової допомоги населенню, яка надається за рахунок бюджету відповідно дозатверджених соціальних програм;
— поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованихта
і допущених до застосування в Україні лікарських засобів,виробів медичного призначення та послуг з охорони здоров'я (при наявностіліцензії) за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік невстановлено, діє перелік минулого року; поставки путівок на санітарно-курортнелікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років;
— поставки в порядку та в межах норм, встановлених Кабінетом МіністрівУкраїни, послуг з: утримання дітей у дошкільних закладах, школах-інтернатах,кімнатах-розподільниках установ Міністерства внутрішніх справ України;
утримання осіб у будинках для престарілих та інвалідів;харчування та облаштування на нічліг осіб, які не мають житла, у спеціальновідведених для цього місцях; харчування дітей у школах, професійно-технічнихучилищах та громадян у закладах охорони здоров'я; харчування, забезпеченняречовим майном, комунально-побутовими та іншими послугами, що надаютьсяспецконтингенту в установах пенітенціарної системи згідно з переліком, затвердженимКабінетом Міністрів України;
— надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом(крім
таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на якірегулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції,визначеної законом. Це звільнення не поширюється на операції з наданняпасажирського транспорту в оренду (прокат);
— подання благодійної допомоги, а саме безоплатна передача товарів(робіт, послуг) особам, визначеним як благодійні організації згідно до Закону
України «Про оподаткування прибутку підприємств» зметою їх безпосереднього використання у благодійницьких цілях, а також операціїз безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) набувачам (суб'єктам)благодійної допомоги відповідно до законодавства. Під безоплатною передачеюслід розуміти поставку товарів (робіт, послуг) набувачам благодійної допомогибез будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій їх вартості збоку таких отримувачів або інших осіб. Порушення цього правила прирівнюється донавмисного ухилення від оподаткування особою, яка надає такі товари і(послуги). Не підлягають звільненню від оподаткування операції з
подання благодійної допомоги у вигляді товарів (робіт,послуг), оподатковуваних акцизним збором, цінних паперів, нематеріальнихактивів та товарів (робіт, послуг), призначених для використання угосподарській діяльності, а також тих, що ввозяться на митну територію України,крім товарів, які підпадають під дію міжнародних договорів.
— оплати вартості фундаментальних досліджень,науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт особою, якабезпосередньо отримує такі кошти з рахунку Державного казначейства України.
— поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, щопідпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗВД та послуг (крім грального талотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами таорганізаціями і громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю,де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягомпопереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельностіпрацюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягомзвітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці,що відносяться до складу валових витрат виробництва.
— інші випадки, передбачені Законом.
Підприємство має право займатися різними видами діяльності,які передбачені статутом та не суперечать діючому законодавству. При цьому одинвид діяльності може оподатковуватись або звільнятися від оподаткування. Втакому випадку підприємство зобов'язане вести окремо податковий облікоподатковуваних та неоподатковуваних операцій [11].
1.4 База оподаткування
База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг)визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної завільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору,ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язковихплатежів) за винятком податку на додану вартість, що включається до цінитоварів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складудоговірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальнихі нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньопокупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартостітоварів (послуг). Податок розраховується за наступною формулою:
ПДВ = ПВ*Спдв,
де ПВ — продажна вартість без ПДВ;
Спдв — ставка податку.
У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або зчастковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних)операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг),натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають утрудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) умежах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на якене відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягаютьамортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницькоїдіяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткуваннявизначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайніціни.
Для товарів, які імпортуються, базою оподаткування єдоговірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості,зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування,навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетинумитного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та іншихвидів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати завикористання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів,акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язковихплатежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у цінутоварів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним)курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, щопередує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митногоконтролю відповідно до митного законодавства.
Податок розраховується за наступною формулою;
ПДВ = (МВ+НВ М+А) • Спдв,
де МВ — митна вартість в грн.;
НВ — накладна витрати, пов'язаніз імпортом (транспорт, вантажні послуги тощо), грн.;
М — мито, грн.;
А — акцизний збір (при імпортуванні підакцизних товарів);
Спдв — ставка податку.
Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їхнадання на митній території України, базою оподаткування є договірна(контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, атакож інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку надодану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно іззаконами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується вукраїнські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, щодіяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт,який засвідчує факт отримання послуг.
Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яказміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою переглядцін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, сумиподаткових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувачапідлягають відповідному коригуванню.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення сумикомпенсації на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податковихзобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведенийтакий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значенняподатку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту занаслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим якплатник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковийкредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшеннясуми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податковихзобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведенийтакий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значенняподатку;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту занаслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим якплатник податку на дату проведення перерахунку.
Зменшення суми податкових зобов'язань платникаподатку-постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданихособам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки,дозволяється лише:
а) при поверненні раніше поставлених товарів у власністьпостачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;
б) при переглядіцін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів [8].
1.5 Ставкаподатку
На сьогоднізаконодавчо встановленні дві ставки для нарахування
податку на додану вартість:
— 20%;
- 0 %.
Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених відоподаткуванння, та операцій, до яких застосовується нульова ставкаоподатковуються за ставкою 20 відсотків.
При цьому закон встановлює вичерпний перелік операцій, дояких застосовується нульова ставка податку на додану вартість. До нихвідносяться операції з:
— експорту товарів та супутніх такому експорту послуг. Товаривважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідченийналежно оформленою митною вантажною декларацією;
— поставки для заправки або постачання морських (океанських)суден, що використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирівабо вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецькоїдіяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуютьсядля рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах іншихкраїн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються замежі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;
— поставки для заправки або постачання повітряних суден, щовиконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирівабо вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України тавідправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місцятимчасового базування; поставки для заправки (дозаправки) та постачаннякосмічних кораблів, а також супутників;
— поставки товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібноїторгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю(безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом МіністрівУкраїни:
— поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним,морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу тавантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України;
Нульова ставка податку не застосовується, якщо товари(супутні послуги), що експортуються, звільняються від оподаткування.
Особливу увагу необхідно приділити визначенню місця поставкитоварів або послуг що експортуються. Ці умови регламентуються п. 6.4. та 6.5.Закону | України «Про податок на додану вартість» [14].
1.6 Порядок визначення суми податку, що підлягаєсплаті або відшкодуванню з бюджету
Відповідно до закону підприємство має можливість при певнихумовах обрати для себе податковий період який буде дорівнювати календарномумісяцю або календарному кварталу.
Звітний (податковий) період — період, за який платник податкузобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.Основна маса платників повинна застосовувати місячний період. Хто ж має правообрали для себе квартальний період?
Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого заминулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищує 300000,00 грн. можевибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податковогоперіоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідкамиостаннього податкового періоду календарного року. При цьому квартальнийподатковий період починає застосовуватися з першого податкового періодунаступного календарного року. У разі якщо протягом будь-якого періоду з початкузастосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операційплатника податку перевищує зазначену суму, такий платник податку зобов'язанийсамостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на якийприпадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій деклараціїза наслідками такого місяця.
Протягом обраного податкового періоду платник веде облікподаткового кредиту та податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання — загальна сума податку, одержана(нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.
Датою виникнення податкових зобов'язань із поставки товарів(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягомякого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) набанківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), щопідлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівковікошти — дата оприбуткування в касі платника податку, а при відсутностітакої-дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговуєплатника податку;
— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — датаоформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платникомподатку.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставкитоварів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є датанадходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або датаотримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючизменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями передтаким бюджетом.
Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів єдата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягаєсплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг)є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт(послуг), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніхпослуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податковогокредиту або податкових зобов'язань платника податку — відповідно такогоекспортера або імпортера.
З 1 липня 2005 р. підприємство має право вибрати касовийметод податкового обліку при умові, що протягом останніх дванадцяти календарнихмісяців мала оподатковувані поставки, вартість яких не перевищує 300 000,00грн. Порядок реєстрації та застосування регламентується п.7.3.9- Закону. Основоюзастосування цього методу є те, що зобов'язання платника податку нараховуютьсяза датою отримання коштів за товари, роботи, послуги. Платник податку, що обравкасовий метод обліку, не має права його застосовувати до імпортних таекспортних операцій та операцій з поставки підакцизних товарів.
Застосування касового методу зупиняється з податковогоперіоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податкуприймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дативиникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту чи досягає обсягуоподатковуваних операцій, що перевищує 300 000.00 грн.
Податковий кредит — сума, на яку платник податку має правозменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Податковий кредит звітногоперіод складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податкупротягом такого звітного періоду у зв'язку з:
— придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їхімпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуванихопераціях у межах господарської діяльності платника податку;
— придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів танезавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у томучислі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/абопоставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарськоїдіяльності платника податку.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватисяв операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються відоподаткування, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, тоз метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданимиза їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такоговикористання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення,будівництва, спорудження).
Не включається до складу податкового кредиту та відноситьсядо складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбаннілегкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основнихфондів.
Сума податку, нарахована (сплачена) туристичним оператором узв'язку з придбанням (створенням) туристичного продукту, не підлягає включеннюдо складу його податкового кредиту та включається до складу його валовихвитрат.
У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/абопридбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого)податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використаннятаких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредитвважається дата здійснення першої з подій:
— або дата списання коштів з банківського рахунку в оплатутоварів (робіт, послуг), дата виписки рахунку (товарного чека) — в разірозрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
— або дата отримання податкової накладної, що засвідчує фактпридбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на включення суми податку на додану вартість доподаткового кредиту надається лише при наявності первинного документа. До нихвідносять:
— податкову накладну;
— вантажно митну декларацію;
— касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг),загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіксального номера, але безвизначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такогонарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
— транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, якийвиставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість якихвизначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу,суму податку та податковий номер продавця;
Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:
— порядковийномер податкової накладної;
— датувиписування податкової накладної;
— повну абоскорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище,ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої, як платник податку надодану вартість;
— податковийномер платника податку (продавця, покупця);
— місце розташування юридичної особи або місце податковоїадреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість:
— опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість(обсяг, об'єм);
— повну або скорочену назву, зазначену у статутних документахотримувача:
— ціну поставки без врахування податку;
— ставку податку і відповідну суму податку у цифровомузначенні;
— загальну суму коштів, які підлягають сплаті з урахуваннямподатку.
Податкова накладна виписується на кожну повну або частковупоставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) немістить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставленихтоварів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленомуцентральним органом державної податкової служби України, та враховується увизначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігатиподаткові накладні протягом строку, передбаченого законодавством длязобов'язань із сплати податків.
Податкова накладна видається платником податку, якийпоставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою длянарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою длянарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи зрозрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками умежах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівковихрозрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чирозрахунковий документ, що підтверджує прийняті платежу постачальником відотримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такою платежу,суми податку та податкового номера постачальника.
Таким чиномплатник податку по закінченні податкового періоду розраховує загальні сумиподаткового зобов'язання та кредиту. Платник податку веде реєстр отриманих тавиданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за йоговибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата їївиписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а такожреєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладнутакому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включенняїї до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні сумиподатку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредитутакого платника податку.
Сума податку, що підлягає сплаті або відшкодуванню зарезультатами податкового періоду визначається за формулою:
СП = ПЗ-ПК,
де: СП — сума податку, що підлягає сплаті або відшкодуванню;
ПЗ — податковий зобов'язання звітного періоду;
ПК — податковий кредит звітного періоду:
В разі отримання позитивного значення ця сума підлягає сплатідо бюджету у терміни, визначені для звітного податкового періоду.
В разі отримання негативного значення — ця сума підлягаєбюджетному відшкодуванню. Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненнюплатнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,визначених Законом.
Платник податку може прийняти самостійне рішення прозарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшенняподаткових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Зазначене рішення відображається платником податку уподатковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якомувиникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно знормами цієї статті.
При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховуєтьсяпри розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування таприйняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подаєвідповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про поверненнятакої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається
у податковій декларації. При цьому платник податку вп'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органуДержавного казначейства України копію декларації, з відміткою податковогооргану про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізіплатників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування,копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності,та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митнихдекларацій, у разі наявності експортних операцій. Протягом 30 днів, наступнихза днем отримання податкової декларації, податковий орган проводитьдокументальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Занаявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетноговідшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства,податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзнуперевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахуваннятакого бюджетного відшкодування.
Такі особи не мають права на отримання бюджетноговідшкодування:
а) особа, яка була зареєстрована як платник цього податкуменш ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заявана бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій заостанні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетноговідшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання абоспорудження основних фондів); не проводила діяльність протягом останніх 12календарних місяців;
б) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами,встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, щопередбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального,встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Зведені результат обліку відображаються у податковихдеклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону[14].
Розділ 2. Особливості оподаткування деяких операцій
2.1Оподаткування при реалізації товару за договором комісії (консигнації)
У випадках коли платник податку здійснює діяльність зпоставки товарів,
отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки,доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, щоуповноважують такого платника податку (далі — комісіонера) здійснювати поставкитоварів від імені та за дорученням іншої особи (далі — комітента) без переданняправа власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цихтоварів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшенняподаткових зобов'язань комісіонера є дата, визначена законом як перша подія, адатою збільшення суми податковою кредиту комісіонера є дата перерахуваннякоштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсаціївартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язанькомітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товаріввід комісіонера.
Комісія передбачає передачу товару від комітента комісіонерудля подальшої реалізації. При цьому не переходить право власності на товар відкомітента до комісіонера. При цьому зобов’язання у комітента виникають лишепісля отримання коштів.
Розглянемоприклад:
Приклад 1
ТОВ «А » — комітент в квітні передає ТОВ «В „комісіонеру для реалізації товар на суму 600 тис. гри. в т.ч. ПДВ. В травні ТО“» отримало від ТОВ «А » кошти за реалізований товар всумі 360 тис. грн.
Відображення операцій в обліку див. у таблиці 2.1.
Таблиця2.1
Комісійнавинагорода, що підлягає сплаті комісіонеру, визначена в розмірі 2% відреалізованого товаруМісяць Зміст операції Бухгалтерський запис Сума, тис. грн. Дебет Кредит 1 2 3 4 5 Облік у комітента Квітень Відвантаження товару 28 “Товар на реалізації" 28 «Товар на складі» 600 Травень Отримання коштів 311 361 360 Відображається реалізація товару 902 28 “Товар на реалізацію" 600 361
702 600 Нарахована комісійнавинагорода(360x2/100) 93 685 7,2 Облік у комісіонера Квітень Отримано товар на реалізацію за договором комісії 024 600 Травень Реалізовано комісійний товар 024 360 Перераховані кошти за товар комітенту 631 З11 360 Оприбутковано товар 28 631 300 Відображено податковий кредит 641 631 60 Нарахована комісійна винагорода 361 703 7,2 /> /> /> /> /> />
У випадках коли платник податку здійснює підприємницькудіяльність
з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбанів осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійнавинагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначеннякомісійної винагороди встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі коли платник податку експортує товари (супутніпослуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податкуна умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які непередбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) відтакого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного(експортного) відшкодування мас такий інший платник податку. При цьомукомісійна винагорода, отримана платником податку — експортером від такогоіншого платника податку, включається до бази оподаткування цим податком заставкою 20% та не включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), якіекспортуються [4].
2.2 Оподаткування при придбанні товару (послуг) задоговором доручення
У разі коли платник податку (далі — повірений) здійснює діяльністьз придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи(далі — довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного єдата перерахування коштів (поставки в управління цінних паперів, іншихдокументів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів(робіт, послуг) або поставки інших видів компенсацій вартості таких товарів(робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата переданнятаких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель незбільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, іншихдокументів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих)повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий періодотримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням [14].
2.3Оподаткування при використанні зворотної тари
Вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту)визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разіколи протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строкине більше дванадцяти календарних місяців, з моменту отримання зворотної таривона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається добази оподаткування отримувача [3].
2.4 Оподаткування при застосуванні векселів в якостіоплати (відстрочення)
облік податок доданий вартість
У разі коли платник податку здійснює операції з поставкитоварів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно Закону, під забезпеченняборгових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простогоабо переказного векселя або інших боргових інструментів (далі — вексель),випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірнавартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахуваннядисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентнимивекселями — договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайніціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бутинараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодоювекселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошовогопогашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірнавартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахуваннядисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентнимивекселями — договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайніціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бутинараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з Законом векселі (крімподаткових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та незмінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку,крім податкових векселів.
2.5 Оподаткування при ліквідації основних засобів
Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фондиліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаютьсяособі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основнихфондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чипереведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основнихвиробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють намомент такої поставки, а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами,але не менше їх балансової вартості.
Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основнівиробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням абозруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, колиосновні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їхзнищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в іншихвипадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, втомучислі в разі викрадання основних фондів, або коли платник податку надає органудержавної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання абоперетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд неможе використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.
У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуютьсякомплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які маютьвартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів абоінших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основногофонду.
2.6 Оподаткування туристичної діяльності
Туризм — тимчасовий від'їзд фізичної особи з місця постійногопроживання на строк у межах України від 1 до 365 діб, включаючи день від'їздута приїзду; за межі України від 1 до 183 діб, включаючи день від'їзду таприїзду. Не вважається туризмом від'їзд фізичної особи з місця постійногопроживання з метою працевлаштування, внаслідок виконання професійнихобов'язків, з іншими підприємницькими цілями або з метою зміни громадянства абоотримання виду на проживання чи права на роботу в іншій країні або в сімейнихсправах.
Туристичний ваучер (путівка) — документ визначеної форми, щодає право туристу на отримання туристичної послуги або їх комплексу згідно зумовами письмового договору з туристичного або екскурсійного обслуговування.
Туристичний оператор — особа, що поставляє туристичнийпродукт від власного імені, має ліцензію на туроператорську діяльність та дляякої цей вид діяльності є виключним відповідно до закону.
Туристичний агент-особа, що поставляє туристичний продукт відімені туристичного оператора та має ліцензію на турагентську діяльністьвідповідно до закону.
Туристичніпослуги — послуги з розміщення у готелі (мотелі, кемпінгу, інших місцяхтимчасового проживання), харчування, транспортного, ексурсійно-інформаційногота іншого туристичного обслуговування (включаючи послуги з страхуваннятуристів) або їх комбінації.
Туристичний продукт-сукупність туристичних послуг, якіпридбаються туристичним оператором та поставляються туристу таким туристичнимоператором або за його дорученням — туристичним агентом, за обов'язкової наявностітуристичної послуги з розміщення туриста та якнайменше однієї іншої туристичноїпослуги. Для цілей нарахування ПДВ туристичний продукт вважається товаром.
Базою оподаткування при поставці туристичного продуктутуристичним оператором на користь фізичних осіб, які безпосередньо споживаютьцей продукт, є винагорода такого туристичного оператора, а саме різниця міжвартістю поставленого ним туристичного продукту (без урахування цього податку)та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання(створення) такого туристичного продукту (без урахування ПДВ).
При поставці туристичного продукту туристичним оператором накористь інших осіб базою оподаткування є вартість таких туристичних послуг (безурахування ПДВ).
Базою оподаткування для операцій, які здійснюютьсятуристичними агентами, є комісійна винагорода, яка нараховується (виплачується)туристичним оператором на користь такого туристичного агента, у тому числі зарахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту.
Поставка туристичного продукту з місцем його надання намитній території України може здійснюватися виключно резидентом, який маєвідповідну ліцензію та відповідає вимогам чинного законодавства [14].
2.7 Сплата податку на додану вартість податковимвекселем при імпорті продукції
Податковий вексель — це письмове безумовне грошовезобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів упорядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банкамишляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на доданувартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.Протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеномувекселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку,передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.
Тепер платники податку при імпорті товарів на митну територіюУкраїни та при умові оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чинеповної, періодичної чи попередньої декларацій) можуть за власним бажаннямнадавати органам митного контролю податковий вексель на суму податковогозобов'язання, один примірник якого залишається в органі митного контролю,другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державноїподаткової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надаєтьсяплатнику податку. Податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженнюкомерційними банками шляхом авалю, які зобов'язані оплатити податковий вексельу разі його неоплати платником у строк.
Сума, зазначена у податковому векселі, включається до сумиподаткових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадаєтридцятий календарний день з дня поставки такого податкового векселя органумитного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сумаподатку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховуєтьсяу розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, вякому податковий вексель погашено. Кабінет Міністрів України має правовизначити більш довгі строки погашення податкового векселя для окремих видівдіяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з використаннямдовгострокових договорів. У наступному звітному (податковому) періоді сума, щобула зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредитуплатника податку.
Розглянемо приклад:
Приклад 2
Таблиця 2.2
Відображеннясплати ПДВ векселем при імпорті товарів№ п/п Зміст операції Бухгалтерський запис Сума Дебет Кредит 1 2 3 4 5 1. Отримано товар від постачальника у квітні 28 632 500 2. Видано вексель на суму ПДВ (право на податковий кредит не виникає) 644 621 100 3. Відображено ПДВ у складі зобов'язань у травні 643 641 100 4. Відображаємо погашення векселя 621 643 100 5. Відображено податок у складі податкового кредиту за червень 641 644 100
Платник податкуможе самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахуваннякоштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, обов'язки зпогашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковийвексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види плати за користуванняподатковим векселем не нараховуються;
Дія цього пунктуне поширюється на операції з імпортування на митну територію Українипідакцизних товарів та товарів, що відносяться до товарних груп 1 -24Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також наоперації з імпортування на митну територію України будь-яких товарів що здійснюєтьсяособами, що були зареєстровані як платники цього податку менш ніж дванадцятькалендарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке імпортування, чи тих,які є суб'єктами оподаткування за правилами, встановленими законодавством зпитань спрощених систем оподаткування [9].
Розділ 3. Роль податку на доданувартість в державний бюджет
3.1 Аналіз надходжень податку на доданувартість до зведеного бюджету України
Україна переживає економічну кризу.Одним з головних чинників є податкова система. З одного боку, вона незабезпечує державу достатніми і надійними доходами, що породжує фінансову кризудержави на макрорівні, а з другого — підриває фінансову базу підприємницькихструктур, чим вимовлює кризу в мікроекономічному середовищі.
З огляду на це, виникає потреба углибокому аналізі способів мобілізації доходів держави, обґрунтуваннянапрямків, форм і методів підвищення результативності її фінансової діяльності.
У країнах із розвинутою ринковоюекономікою державні доходи становлять значну частину валового внутрішньогопродукту і мають величезний вплив на його перерозподіл і розширене відтворення.
У всіх постсоціалістичних економіках уперіод переходу до ринку частка державних доходів у ВВП стала зменшуватися.Також тенденція і спостерігалася в Україні. Питома вага доходів Зведеногобюджету у ВВП становила у 2004 році 43,5%, у 2005 році – 38,1%, у 2006 – 37,1%,у 2007 році – 29,4%, у 2008 році – 27,7%.
Світовий досвід підтверджує, що існуютьрізні фінансові способи мобілізації доходів держави. У найзагальнішому виглядіїх поділяють на податкові й неподаткові. Однак на сучасному етапі найважливішуроль відіграє податкова діяльність.
Основним джерелом доходів бюджетівбазового рівня є регулюючі доходи, перш за все — прибутковий податок згромадян, податок на прибуток підприємств, з прямих податків, та ПДВ, знепрямих податків.
Однак, як перелік регулюючих доходів,так і нормативи їх розподілу між державними і місцевими бюджетами постійнопереглядаються.
Спочатку ПДВ був одним з основним регулюючихдоходів місцевих бюджетів, а пізніше він став спрямовуватися до Державногобюджету України.
Державний бюджет України — цецентралізований фонд фінансових ресурсів держави, які використовуються длявиконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України. Ворганізаційному аспекті бюджет — це план утворення і використання фінансовихресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави.
Сукупність всіх бюджетів є Зведенимбюджетом України, який використовується для аналізу визначення засад державногорегулювання економічного і соціального розвитку.
Як вже відомо,основним джерелом формування доходів Зведеного бюджету України виступаютьподатки.
В 2008 роціподаткові надходження склали 76% доходів Зведеного бюджету України.
Із них податок надодану вартість складає 25% Зведеного бюджету України, податок на прибуток зпідприємств 19%, прибутковий податок з громадян 12%, акцизний збір – 4%.Найбільшу частку займає ПДВ (1/4 частину Зведеного бюджету України).
Зупинимось детальніше на аналізі ПДВ вдоходній частині Зведеного бюджету. В доходній частині бюджету України податокна додану вартість за період 2005 – 2008 років мав досить помітні коливання. З2007 року надходження від податку на додану вартість зменшились, алезалишається домінуючим.
З точки зору формуваннянадходжень у бюджет податок на додану вартість серед непрямих податків займаєперше місце. Це пов’язано з більшим переліком товарів, та з меншою залежністювід циклу економічної кон’юнктури. Більш детальніше зміни надходжень від ПДВможна прослідкувати по таблиці 3.1.
Як видно з данихтаблиці 3.1. протягом 2005 – 2007 років відбувалося постійне зростаннянадходжень від податку на додану вартість: у місцеві бюджети у 2005 – 2006роках надходження склали відповідно 3004,4 млн. грн. (66,3%) і 3480,9 млн. грн.(55,7%), що помітно перевищує надходження до Державного бюджету: у 2005 році на32,6%, а у 2006 році на 11,0%. У 2007 – 2008 роках надходження до Зведеногобюджету відбувалося вже тільки з Державного бюджету України. Хоча воно ізабезпечило стовідсоткове надходження, але в 2008 році відбулося помітнезниження – на 782,2 млн. грн., менше ніж у попередньому році.
Таблиця3.1
ПДВ у бюджетахУкраїни в 2005–2008 рокахПоказники 2005 2006 2007 2008 Зведений бюджет, млн. грн. в т. ч.: 4529,9 6246,2 8242,3 7460,1
Державний бюджет всього
у % до Зведеного бюджету України
1525,5
33,7
2765,3
44,3
8242,3
100,0
7460,1
100,0
Місцеві бюджети всього
у % до Зведеного бюджету України
3004,4
66,3
3480,9
55,7
—
—
—
—
Але, якщовраховувати індекс інфляції, реальні надходження як від податку на доданувартість, так і інших податків, постійно зменшуються. Такі дані свідчатьнасамперед про те, що в Україні зменшився обсяг виробництва, а такожвідбувається приховування податків, і не останнє місце займає той факт, що післяприйняття нової редакції Закону України «Про податок на доданувартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. було прийнято ще десятки законівпро внесення в нього змін та доповнень. За таких умов значна кількістьплатників цього податку майже автоматично поповнює кількість потенційнихпорушників, а отже значні суми не надходять до бюджету, через неможливістьсвоєчасно простежити усі зміни та застосувати їх на практиці [6].
Висновок
Після розкриття теми “Податок на доданувартість та його роль у формуванні бюджету” та підводячи підсумки, можназробити слідуючі висновки.
Податок на додану вартість, як ібудь-який інший податок, має свої недоліки і переваги.
Основним недоліком податку на доданувартість, як непрямого податку, є те, що він закладається в ціну товарів і тимсамим підвищує її, що спричиняє недоступність деяких товарів, якіоподатковуються податком на додану вартість малозабезпеченим верствамнаселення. Аналіз чинного законодавства з податку на додану вартість засвідчивще один істотний недолік — подвійне оподаткування. Такий факт має місце приоподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на доданувартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існуєвелика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких єсобівартість – одна із складових бази для нарахування податкового зобов’язанняз податку на додану вартість. Очевидно, що в такий спосіб держава вирішує своїфіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податковоїполітики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимальноочищена від інших непрямих податків і платежів.
Широке застосування податку на доданувартість зумовлене чисельними його перевагами, серед яких найголовнішими є те,що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання;інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, якеопосередковано стимулює процес інвестування.
Широка база оподаткування податком надодану вартість сприяє ваговому зростанню доходів держави від податків наспоживання. У загальній системі податків та обов’язкових платежів податок надодану вартість посідає особливе місце і є одним з основних джерел доходноїчастини Зведеного бюджету України.
Вилучення податку на всіх етапах рухутоварів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктамипідприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податкубезпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів задотриманням платіжної дисципліни. В Україні на даний час встановлено двіставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковуються переважнакількість робіт, послуг, товарів.
Встановлення нульових ставок наекспортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу тапідвищення конкурентноспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченогоекспортером за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються дляздійснення експортних операцій.
Оподаткування власне доданої вартості,сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапівиробництва чи просування товарів наближають податок на додану вартість допрямих податків із точки зору прогресивності оподаткування.
А широке коло платників податку надодану вартість, які належать до різних галузей і форм господарювання, значноюмірою визначає його універсальність.
Розглядаючи більш конкретно ставкиподатку на додану вартість, слід особливо звернути на два моменти. Перший – пов’язанийз розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28%, її розмірперевищував усі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки податку надодану вартість до 20% є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання ітакий розмір податкової ставки є завищеним. У період становлення ринковихвідносин рівень оподаткування товарів народного споживання має бутипоміркованішим.
Другий момент – визначається кількістюставок, що використовуються. Встановлення єдиної ставки податку значно спрощуєсистему функціонування та обслуговування податку на додану вартість.
Якщо податок на додану вартістьобчислюється за єдиною ставкою до всього споживання, то податок пропорційнийспоживанню, але регресивний стосовно річного доходу. Тому, щоб послабити такурегресивність бажано було б встановити нижчу ставку на ті товари, якіспоживаються низькоприбутковими групами населення і в той же час підвищитиставки на групи товарів і послуг, що споживаються переважно високодохіднимигрупами населення. В результаті така диференціація ставок податок втрачає своюнейтральність із зменшенням регресивності [4].
У перспективі доцільно поступовопереходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципами: товарипершої необхідності – знижена ставка, товари розкоші – підвищена ставка, усіінші товари – стандартна ставка. Розмір ставок податку на додану вартість маютьвизначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів.Враховуючи скрутний фінансовий стан у державі, необхідно зазначити, що запровадженнядиференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовитьзростання адміністративних витрат щодо обслуговування податку на доданувартість та значно ускладнить механізм його дії.
Діючим податковим законодавством Українипередбачено широку систему пільг з податку на додану вартість. Вірогідно, щоперелік пільг продиктовано намірами соціальної справедливості. Звільнення тогочи іншого товару, роботи, послуги від податку на додану вартість передбачаєавтоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені вцьому і платники податку на додану вартість і його носії, оскільки у першихз’являється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізаціїпродукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюєтьсяподатковий тиск. Отже, звільнення від податку на додану вартість має на метідва основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верствнаселення (соціально-політичні мотиви); по-друге, стимулювання випуску окремихвидів товарів, робіт, послуг.
Разом з тим характерною рисою податку надодану вартість як із позиції фіскальної достатності, так і з позиціїекономічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартостітоварів. Тому широка система пільг щодо сплати податку на додану вартість єнедостатньо економічно виправданою.
Таким чином, податок на додану вартістьпосідає значне місце в податковій системі України. Він має свої переваги танедоліки, як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягівспоживання. Завдання науки про податки полягає в подальшому вдосконаленнімеханізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так івеликих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід – це єдиний правильнийшлях.
Література
1. Закон України “Про ПДВ”.
2. Закон України “Про системуоподаткування”.
3. Азаров М.Я. та ін. Все проподатки: Довідник – К.: Експерт – Про, 2000. – 492с.
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державніфінанси України.: Підручник – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 608с.
5. Василик О.Д. – Податкова системаУкраїни.: Навч. посібник. – К.: ВАТ “Поліграф – книга ”, 2004. – 478с.
6. Ватуля І.Д., Ватуля М.І., РибалкоЛ.В. Податки, збори, платежі. Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури,2006. – 352с.
7. Гикиш Л.В. Финансы: Учебн. пособие.– 3- е изд., стереотип.- К.: МАУП, 2001. – 91с.
8. Золотько І.А. Податкова система.:Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 203с.
9. Колісник М.К., Алєксєєв І.В.Вівчір О.Й. та ін. Гроші і кредит: Навч. посібник. — Львів: Вид. Нац.університету “Львівська політехніка”, 2004. – 167с.
10. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д.Податкові системи. Навч. посібник. – К.: МАУП, 2004. – 205с.
11. Опарін В.М. Фінанси: Навч.посібник. – 2- е вид.: доп. і переробл. – К.: КНЕУ, 2002. – 238с.
12. Романенко О.Р. Фінінси: Підручн.2- е вид. Стереотип. – К: Центр навч. лі –ри, 2004. — 310с.
13.Финансы: Учебн. пособие/ Под ред.А.М. Ковалевой. – 4- е изд., перераб. и доп. – М.: – Финансы и статистика,2000. – 381с.
14. Чернелевський Л. М., Редзюк Т.Ю.Податковий облік і контроль. Навч. посібн. – 2- е вид., переробл. і доп. – К.:Пектораль, 2006. – 316с.
15.Чугунов І.Я. Бюджетний механізмрегулювання економічного розвитку. – К.: НІОС, 2003. – 485с.
Додаток 1
Таблиця1
Динаміка ПДВ ійого частка у ВВП і доходах зведеного бюджету УкраїниПоказники 2004 2005 2006 2007 2008 2009 ВВП 81519,0 92484,0 103869,0 127126,0 170000,0 220600,0 Доходи зведеного бюджету 23021,6 28112,0 28441,1 32512,3 49117,9 60812,1 ПДВ 6246,2 8242,3 7460,1 8399,5 9441,4 13471,2 Частка ПДВ, % У ВВП 7,7 8,9 7,2 6,6 5,5 6,1 У доходах зведеного бюджету 27,1 29,3 26,2 25,8 19,2 22,1
Додаток 2
Таблиця2
Податок на доданувартістьз/п Ознаки Характеристики 1 Код податку 14010000—14010600 2 Платники податку
Згідно із ст. 2 Закону це будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) здійснює операції з реалізації конфіскованого майна;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком за нормами цієї статті,
Застереження:
— по-перше, незалежно від досягнутих обсягів поставки, обов'язковій реєстрації платником ПДВ підлягає особа, яка поставляє товари з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж;
— по-друге, обов'язковій реєстрації підлягає особа, яка імпортує товари на митну територію України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує. Це не поширюється на фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, але ввозять товари в межах неторгового обороту 3 База оподаткування
Операції з поставки товарів (послуг), вартість яких визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайної ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) за винятком ПДВ, що включається до ціни товару. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг); по імпорту — договірна вартість, але не менше митної вартості з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону;
вартість тари, що визнана договором як зворотна, але не повернута у визначені строки, що не перевищують 12 календарних місяців;
залишкова вартість виробничих або невиробничих фондів, що ліквідуються за самостійним рішенням платника або передаються безоплатно особі, яка не зареєстрована платником податку на прибуток — така операція розглядається як поставка;
у туристичній діяльності — комісійна винагорода (для турагентів), винагорода або вартість туристичних послуг (для туроператорів). 4 Ставки податку 20 %; 0 % 5 Податковий період
Місяць; квартал
Якщо обсяги поставки не перевищують 300 000 гри (без ПДВ), то платник ПДВ може вибрати квартальний період 6 Дата та форма декларування податку Податкова декларація з податку на додану вартість. До 20 числа місяця, наступного після звітного періоду, при місячному податковому періоді; не пізніше 40 днів після звітного кварталу, при квартальному податковому періоді 7 Дата сплати податку До 30 числа після звітного місяця; протягом 10 днів після граничного строку декларування податку 8 Джерело покриття податку Сума податку включається у продажну ціну (непрямий податок) 9 Пільги Довідник пільг №36 на 01.01.2006 р. — 110 пільг 10 Нормативне забезпечення
1. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями);
2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ;
3.Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» від 25.06.2005 р.
4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про ПДВ» про оподаткування сільськогосподарських підприємств» від 18.12.2005 р. № 2987-ІУ.
5. Порядок заповнення та надання податкової декларації з ПДВ від 30.05.1997 р. № 166 у редакції від 15.06.2005 р. №213
6. Лист ДПА України «Щодо порядку відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств сум ПДВ, сплаченого при придбанні легкових автомобілів» від 27.05.2005 р. № 14787/7/15-1117.
7. Лист ДПА України «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ при реалізації основних фондів другої групи у період з 01.01.2005 р. по 31.03.2005 р. №23255/7/16-1517
Додаток 3
/>
Рисунок1.Документальне відображення розрахунків з ПДВ
Додаток 4
Таблиця3
Документи, щодають право на податковий кредит без податкової накладної№ Документи Обов'язкові реквізити в документі/ особливості заповнення Примітки / обмеження Норма Закону про ПДВ 1
Документи, якими оформляється поставка товарів (послуг) за готівку або з розрахунками картками платіжної системи, банківськими чеками, персональними чеками:
• товарний чек;
• платіжний або розрахунковий документ (касовий чек, чек із термінала тощо)
1) загальна сума платежу;
2) сума податку;
3) податковий номер постачальника (ІПН)
У межах граничної суми, установленої НБУ для готівкових розрахунків (10 тис. грн.) протягом одного дня з
одним постачальником
Абз. перший пп.
7.2.6 2 Касовий чек
1) загальна сума платежу;
2) сума податку; 3)фіксальний номер РРО (без визначення податкового номера постачальника (ІПН)) Загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. на день (без ПДВ)
Абз. шостий пп.
7.2.6 3
• транспортний квиток;
• готельний рахунок;
• рахунок за послуги зв'язку;
• рахунок за інші послуги, вартість яких визначається за показанням приладів обліку (за даними водолічильників, електролічильників тощо)
1) загальна сума платежу;
2) сума податку;
3) податковий номер постачальника (ІПН) (за винятком документів, форму яких установлено міжнародними стандартами)
1) обмежень щодо суми немає;
2) якщо в готельному рахунку відсутні обов'язкові реквізити для податкового кредиту, їх можна «запозичити» з касового чека (який часто додасться до готельного рахунка)
Абз. п'ятий
пп. 7.2.6 4 ВМД при імпорті товару Оформлена згідно з вимогами законодавства ВМД, яка підтверджує сплату ПДВ Пп.7.2.7 5 Заява зі скаргою Складається відповідно до загальноприйнятих норм діловодства, якщо постачальник відмовився надати податкову накладну або заповнив її з порушеннями Подається разом із декларацією за звітний податковий період (в якому має бути надано податкову накладну). До заяви додаються копії документів, що підтверджують факт сплати податку (товарний чек тощо) Абз. другий та третій пп. 7.2.6
Додаток 5
Таблиця4
Порядокзаповнення реєстру за документами, не підтвердженими податковими накладними№ з/п Документи Особливості заповнення деяких граф Реєстру отриманих ПН (розділ І) 1
• товарний чек
• платіжний або розрахунковий документ
Графа 2 «Дата отримання» — фактична дата отриманого документа (найчастіше іде дата авансового звіту);
графа 3 «Номер» — номер документа (фіскальний номер касового чека, номер залізничного квитка, готельного рахунка, товарного чека, рахунка за послуги тощо);
графа 4 «Назва постачальника» — із наданого документа переноситься до назви постачальника; графа 5 «ІПН постачальника» — переноситься із документа • касовий чек
• транспортний квиток
• готельний рахунок
• рахунок за послуги зв'язку
• документи при наданні послуг, вартість яких визначається за показаннями приладів обліку 2 • ВМД при імпорті товарів
Графа 2 «Дата отримання» — дата оформлення ВМД;
графа 3 «Номер» — номер ВМД з позначкою «ВМД» (ВМД № 002659);
графа 4 «Назва постачальника» — зазначається не лише постачальник,
а й країна нерезидента (Фірма «Троя», Росія);
графа 5 «ІПН постачальника» — проставляється «X» 3 • заява зі скаргою Заноситься окремо кожний документ, зазначений у заяві (аналогічно п.1 цієї табл.), що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту
Якщо документ єдодатком до авансового звіту, до Реєстру потрібно занести окремо кожнийдокумент, а не переносити до нього рядок «Авансовий звіт №» і проставлятизагальну суму ПДВ.