ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ
1.1 Діяльність в контексті свята
1.2 Класифікація свят
1.3 Вплив свят на формування ірозвиток психічних процесів дітей з порушеннями слуху
РОЗДІЛ ІІ. ПІДГОТОВКА І ОРГАНІЗАЦІЯСВЯТА В ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ З НЕДОЛІКАМИ СЛУХУ
2.1 Етапи роботи
2.2 Особливості підготовки свята
2.3 Особливості проведення свят в школідля дітей з порушеннями слуху
РОЗДІЛ ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУРОБОТИ ДИТЯЧИХ САДКІВ ПО ПІДГОТОВЦІ І ОРГАНІЗАЦІЇ СВЯТ
3.1 Аналіз організації свят в Лебединськійспеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху
3.2 Методичні рекомендації.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Дитячесвято – важлива частина життя дитини, це радісна подія, яка дозволяєрозслабитися, забутися, а інколи і просто відпочити від буднів. І вже майжеафоризмом сталі слова: «Без свят не буває дитинства!» Свята духовнозбагачують дитину, розширюють її знання про навколишній світ, допомагаютьвідновлювати старі добрі традиції, об'єднують і спонукають до творчості.Займаючись його підготовкою, педагоги, вихователі, батьки повинні в першу чергуорієнтуватися на інтереси кожної конкретної дитини й групи дітей, для якихготується це свято. І головний критерій підбору матеріалу тут – видовище,яскравість і веселість. Але це в масовій школі. А в школі для дітей зпорушеннями слуху – це не тільки розважальний захід, але й важка підготовчаробота й відмінна ситуація для розвитку й навчання дітей з порушеним слухом.Свято використовується для підбиття підсумків навчання, є зручною ситуацією дляповторення пройденого за останній час матеріалу. Свято розвиває дітей, готує їхдо творчої, продуктивної діяльності, допомагає вирішувати багато специфічнихзадач виховання і навчання дітей з порушеннями слуху.
Об'єктнашого дослідження – виховання дітей з недоліками слуху.
Предмет– процес підготовки і організації свят в школі для дітей з недоліками слуху.
Мета– узагальнити педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят вспеціальних установах для дітей з порушеним слухом, виявивши характерніособливості даного виду роботи.
Метавизначила наступні завдання:
· Проаналізувати наявну літературу зпроблеми;
· Проаналізувати досвід роботи зпідготовки і проведення свят (Лебединська спеціалізована школа для дітей знедоліками слуху);
· Виявити значення свят для розвитку дітейз недоліками слуху;
· Виявити особливості процесу підготовки іпроведення свят.
Передбачаєтьсявикористовувати наступні методи дослідження:
· Аналіз літератури з проблеми;
· Спостереження за процесом проведеннясвята;
· Бесіди з педагогами;
· Вивчення і аналіз матеріалів Лебединськоїспеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху.
РОЗДІЛІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ
1.1Діяльність в контексті свята
свято спеціалізована школа порушений слух
Враженнядитинства часто залишаються в пам'яті на все життя. Їх яскравість і багатствоможуть зігріти і прикрасити душу людини на довгі роки. У загальний ланцюградісних настроїв, незабутніх емоцій дитинства свої особливі відчуття іпереживання вносять свята. Свята – це радість спілкування, радість творчості таспівтворчості, радість самовираження, радість розкріпачення і взаємозбагачення.
Узв'язку з тим, що для повноцінного всестороннього розвитку дітей з порушеннямислуху, необхідно використовувати для розвитку їх мови, мислення, координаціївсі можливі ситуації, свято в даному випадку повинне мати не тількирозважальні, але і розвиваючі навчальні функції.
Головнезавдання педагогів, використовуючи інтерес дітей, їх захопленість, синтезуватив даному виді діяльності і естетичне, і етичне виховання, уміння бачити ірозуміти прекрасне, а також всі ті уміння і навички, які діти опанували за весьперіод навчання.
Свято– це прекрасна ситуація для активізації мови, її комунікативної функції. Свято– це мовне середовище, яке так необхідне дітям з порушеннями слуху. Святорозкриває багатющі можливості всестороннього розвитку дитини з порушеннямислуху.
Убудь-якому святі присутні різноманітні види мистецтва: література, музика,живопис, театр, пантоміма. Таким чином, свято є синтезом практично всіх видівмистецтв. А широке використання їх засобів в роботі з дітьми з пониженим слухомдозволяє розширити кругозір, сформувати погляди і норми поведінки дитини,розвинути її творчі здібності. У різноманітних видах діяльності виявляютьсясхильності, формуються певні уміння і навички. На святі діти не тількиговорять, але танцюють, співають, малюють. Діти вчаться підпорядковувати своїрухи відповідно до ритму музики, розрізняти музичні темпи, відображати їх врухах, іграх, супроводжуючи мовою.
Убудь-якому святі присутні різноманітні види діяльності – це і музична, і мовна,і образотворча. Також слід виділити особливий вид діяльності – спілкування.
Психологіявизначає діяльність як внутрішню (психічну) і зовнішню (фізичну) активністьлюдини, регульовану усвідомлюваною метою. [16, с.99]
Длянашого дослідження є важливим визначення діяльності таких психологів, як Бєлов М.Я.,Виготський Л.С., Гальперін П.Я., Леонтьєв А.Н., які розуміють під діяльністюсистему взаємодій суб'єкта з світом, в процесі яких відбувається виникнення івтілення в об'єкті психологічного образу і реалізація опосередкованих нимвідносин суб'єкта в наочній діяльності.
Упсихології, філософії, педагогіці представлені різні класифікації видівдіяльності. Найбільш поширеною є наступна класифікація:
· Репродуктивна діяльність, яка спрямованана отримання вже відомого результату відомими засобами;
· Продуктивна (творча) діяльність, якаспрямована на вироблення нових цілей і відповідних до них засобів абодосягнення відомої мети за допомогою нових засобів.
Аналізданої класифікації дозволяє говорити, що діяльність – це активна формавідношення до об'єкту. [8, с.8]
Творчадіяльність – це діяльність людини, в ході якої вона створює щось нове. Неважливо, чи буде це якою-небудь річчю зовнішнього світу або побудовою розумуабо відчуття. У педагогіці творча діяльність визначається як об'єктивний чинникрозвитку особистості дитини. Професійне призначення педагога полягає в тому,щоб організувати процес формування особистості, тобто організувати життя дитинияк постійне сходження до культури, взаємодія з світом на рівні сучаснихдосягнень культури, щоб в ході такої взаємодії протікав максимальний розвиток особистостіі на рівні даного розвитку він входив в соціальне життя.
Провіднимвидом діяльності у дітей з порушеннями слуху є діяльність репродуктивна,оскільки провідний вид мислення – наочно-дієвий, наочно-образне мислення тількиформується, а словесно-логічне на даному етапі розвитку практично відсутнє.Діти з порушеннями слуху всі дії виконують «за шаблоном», їх мисленнядуже конкретизоване, і як наслідок цього говорити про творчу діяльність щерано. На даному етапі формуються передумови для розвитку творчої діяльності вподальшому.
Основоюбудь-якого свята є музична діяльність. У масовій школі вона складається зпісень і танців. Розучування і виконання пісень в школі для дітей з порушеннямислуху – дуже складна і копітка робота. І найважче в ній, напевно, – практичнавідсутність видимих результатів: у дітей з великим ступенем втрати слуху, якправило, відсутнє злиття мови, словесний і логічний наголос, а також інтонація.Але все-таки спів представляється нам важливим елементом навчання мови дітей зпорушеним слухом, оскільки він надає велику допомогу в процесі розвиткуслухового сприйняття, розвитку голосу і вимови.
Насвятах в масовій школі в музичній діяльності переважають, як правило, пісні, а вшколі для дітей з порушеннями слуху пісні, навпаки, зустрічаються вкрай рідко.І провідними в даному виді діяльності тут стають танці.
Впроцесі постановки танцю проводиться велика робота по розвитку слуховогосприйняття. Дітей необхідно навчити розрізняти музичні такти і ритм музики,необхідно так само розучити рухи танцю, що у свою чергу впливає на розвитоккрупної моторики, координації і м'язової пам'яті. Також танець дозволяє дітям зпорушеннями слуху через набір певних рухів відчути характер і ритм музики.
Неостанню роль в святі, як в масовій, так і в школі для дітей з порушеннями слухуграє мовна діяльність, яка, в основному, зводиться до розучування віршів.Основна відмінність даного виду діяльності в школах для дітей з порушеннямислуху від масових полягає в ретельнішому відборі мовного матеріалу відповіднодо стану мови і можливостей кожної конкретної дитини, а також в підготовчійроботі, що передбачає повне і всестороннє вивчення тексту, що дозволяє нетільки завчити і відтворити слова в певній послідовності, але і зрозумітивнутрішній зміст вірша, його сенс, а також оволодіти всіма словами твору імаксимально використовувати їх в активному словнику.
Оскількидля дітей з пониженим слухом, у зв'язку з обмеженим об'ємом словника,порушеннями голосу і вимови, читання віршів представляє особливі труднощі, тоданий вид діяльності недостатньо широко використовується на святах. На нашудумку, читання віршів та інша мовна діяльність на святі не тільки бажана іможлива, але й необхідна, оскільки це створює можливості для розвитку мови,створює таке необхідне для дітей з пониженим слухом мовне середовище; дитина,поставлена в умови публічного виступу, відчуває свою відповідальність: вонаповинна говорити, говорити так, щоб його зрозуміли. Дітям подобаєтьсявиступати, показувати те, що вони вміють. Свято є хорошою ситуацією дляактивізації мови.
Великуроль в процесі підготовки свята грає образотворча діяльність, в процесі якоїрозвивається зорова пам'ять, дрібна моторика, увага і акуратність.
Образотворчадіяльність володіє величезною пізнавальною силою, дозволяючи дітям з недолікамислуху використовувати зоровий аналізатор. На допомогу зоровому аналізатору назаняттях образотворчою діяльністю є можливість привернути і інші підлягаючізберіганню аналізатори – дотик, рухову чутливість. Зоровий ряд, що сприймаєтьсядитиною в процесі образотворчої діяльності, поєднується зі словом. На основіпоєднання зорового образу зі словом у дітей з недоліками слуху формуються уявленняпро навколишній світ. [6, с.25-26]
Навичкиі уміння, що складають техніку малювання, аплікації, орігамі, мають руховийхарактер. А рухи складають основу формування уявлень про форму, величину,простір і т.д.
Длярозвитку моторики людини велике значення має дозрівання нервово-м'язовогоапарату і засвоєння досвіду попередніх поколінь. Освоєння рухів дитиноюздійснюється під впливом вихователя. Особливо важливим для розвитку дитини єоволодіння рухами рук. Розвиток рухів руки багато в чому залежить відоволодіння знаряддями й інструментами. Людська рука як робочий орган починаєрозвиватися рано і поступово удосконалюється в процесі різноманітної діяльностіі зокрема образотворчої. [5, с.18-19]
М.М.Кольцова прийшла до висновку, що формування мовних областей кори головногомозку здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від рук, а точніше відпальців. І цей факт повинен використовуватися в роботі з дітьми з порушеннямислуху.
Особливостіобразотворчої діяльності полягають в тому, що для її здійснення важливий нетільки розвиток руки, а сумісний розвиток руки і ока. Зоровий контроль за рухомнеобхідний на всіх етапах створення зображення. І на заняттях з образотворчоїдіяльності у дітей з порушеннями слуху необхідно розвивати координацію ока іруки, оскільки і те, й інше бере участь у дітей з порушеннями слуху в процесімовної діяльності.
Діти,готуючись до свята, роблять подарунки батькам (листівки мамі до 8 березня),беруть участь в процесі оформлення залу (сніжинки, прикраси для ялинки доНового Року, листя до свята осені і т.п.), використовуючи для цього аплікацію,орігамі і малювання. Дуже важливо, щоб дитина розуміла, що своєю працею вонабере участь у загальній справі. Дітям цікаво спостерігати, як їх стараннямизвичний зал перетворюється то на казковий засніжений ліс, то на весняну зеленуполяну, то на осінній парк.
Основнучастину костюмів, необхідних для виступу на святі, готують батьки дітей іпедагогічний колектив дитячого садку, а невеликі доповнення до костюмів інеобхідні аксесуари діти можуть зробити самі.
Спілкування,як особливий вид діяльності, активно використовується як в процесі підготовки,так і безпосередньо при проведенні свята. Воно відбувається між дітьми іпедагогом, батьками, персонажами дії і, звичайно ж, між самими дітьми.
Длянас представляє інтерес точка зору психологів (А.В. Петровського, А.В.Брушлінського, В.П. Зінченка та ін.) на спілкування як на багатоплановий процесрозвитку контактів між людьми, який породжується потребами спільної діяльності.
Спілкуваннявключає обмін інформацією між учасниками спільної діяльності, який може бутиохарактеризований як комунікативна сторона спілкування. Спілкуючись, людизвертаються до мови як до одного з найважливіших засобів спілкування. Ісурдопедагогу необхідно уловити початок цього спілкування, щоб якби ненавмисно,непомітно підвести дітей до використання саме усної мови як засобу міжособовогоспілкування.
Другасторона спілкування – взаємодія тих, що спілкуються – обмін в процесі мови нетільки словами, але й діями, вчинками.
Нарешті,третя сторона спілкування припускає сприйняття тими, хто звертається один доодного. Дуже важливо, наприклад, чи сприймає один з партнерів по спілкуваннюіншого як такого, що заслуговує довіри, розумної, тямущої, підготовленої людиниабо ж наперед припускає, що той нічого не зрозуміє і ні в чому, повідомленомуйому, не розбереться. І дуже важливе завдання для педагогів і вихователів –створити в колективі теплу, доброзичливу обстановку, навчити дітей терпимості,налагодити їх спілкування «на рівних», так, щоб не було скривджених іобділених, щоб яскрава, весела, добра подія в житті дитини – свято – необернулося для нього психічною травмою, щоб в його пам'яті на довгі рокизалишилися тільки хороші, світлі спогади, а не гірка образа.
Такимчином, в єдиному процесі спілкування можна умовно виділити три сторони:передача інформації, взаємодія і взаємосприйняття. Знання закономірностейспілкування і розвиток навичок і здібностей спілкування особливо важливі дляпедагога, професійне завдання якого може бути успішно вирішене тільки в томувипадку, якщо йому вдасться продуктивно включити дітей в спільну діяльність,налагодити взаєморозуміння і взаємодію.
Отже,в процесі підготовки і проведення свята використовуються різноманітні видидіяльності (музична, мовна, образотворча діяльність і спілкування).Використання різноманітної діяльності не тільки визначає зміст свята, але івирішує ряд специфічних завдань: розвиває слухове сприйняття, вимову, голос,розширює активний словник дитини, розвиває крупну і дрібну моторику, розширюєуявлення дітей про навколишній світ, сприяє формуванню навичок спілкування.
1.2Класифікація свят
Ушколах для дітей з порушеннями слуху традиційно проводяться наступні свята:
Святоосені. Проводиться зазвичай в жовтні місяці. Це свято прощання з літом. Залприкрашений жовтим листям, зображеннями овочів і фруктів. Оскільки це свято єпершим в навчальному році і діти на заняттях в основному займалися повтореннямматеріалу, пройденого минулого року, основу свята складають видовища і ігри.
НовийРік. Дітей традиційно вітає Дід Мороз з Снігуронькою. Діти водять хороводнавколо ялинки. Зал прикрашений різнокольоровими гірляндами, виблискуючимиліхтариками, іграшками й сніжинками. Діти показують Дідові Морозу свої танці,пісні, читають вірші. Новий Рік – найвеселіше свято для всіх. Тому вонозазвичай буває найяскравішим, таким, що саме запам'ятовується. Педагогипридумують безліч ігор, сюрпризних моментів. Дітей приходять привітати з НовимРоком найрізноманітніші казкові герої. У завершенні свята Дід Мороз дарує дітямподарунки.
ВосьмеБерезня. Діти вітають своїх мам, бабусь, вчителів і вихователів зі святом. Назаняттях з образотворчого мистецтва діти готують подарунки для мам. Хлопчикампояснюється, що це свято всіх жінок, і дівчаток теж треба поздоровляти цьогодня. Потрібно бути ввічливими і уважними до них.
Цісвята можна умовно розділити на два типи:
Табл.1
/>
Табл. 2 Основні цілі святТип Назва Цілі КАЛЕНДАРНІ Восьме Березня Виховання почуття поваги і вдячності до жінки Новий Рік Формування ставлення до свята як прекрасної радісної події; розвиток емоційної сфери дітей ТЕМАТИЧНІ Свято Осені Виховання вміння бачити прекрасне в природі
Слідзазначити, що глибокі зміни, що охопили нашу країну й суспільство в останнідесятиліття, корінним чином змінили соціальну спрямованість навчання. На жаль,з дитячого садку пішли такі поняття як патріотизм, любов до Батьківщини. Іразом з цим перестали наголошуватися всі радянські свята. Серед них опинився йДень Перемоги. Але в той же час в школах з'являються й нові свята.
1.3Вплив свят на формування і розвиток психічних процесів дітей з порушеннямислуху
Молодшийшкільний вік – час формування і активного розвитку всіх без виключенняпсихічних процесів. Свята, як частина навчально-виховної роботи, як частинадитинства, грають важливу роль у розвитку цих процесів. Найбільший вплив вони маютьна розвиток уваги і пам'яті.
Увагарозглядається психологією як спрямованість і зосередженість свідомості, щоприпускають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активностііндивіда. [16, с.231]
Захарактером походження і за способами здійснення виділяють два основні видиуваги: довільну й мимовільну. Мимовільна увага виникає і підтримуєтьсянезалежно від свідомих намірів людини. Увагу викликає все незвичайне.Найрізноманітніші подразники, що володіють фактично однією тільки загальноювластивістю – новизною, привертають увагу тому, що реакція на них не ослабленав результаті звички. А свято для дитини – це завжди маса нових, яскравихвражень. На святі часто використовуються сюрпризні моменти, міняються дійові особистостіі види діяльності. Таким чином, можна говорити про постійне використання на німмимовільної уваги дітей.
Довільнаувага – це зосередження, свідомо направлене й регульоване. Воно виникає, якщо вдіяльності людина ставить перед собою певне завдання і свідомо виконує програмудій. Необхідність вольових зусиль для організації уваги яскраво виявляється привходженні в роботу, при виникненні в ній ускладнень, ослабленні пізнавальногоінтересу, а також за наявності перешкод (нових, сильних або емоційно значущихподразників).
Впроцесі підготовки свята сурдопедагог пояснює дітям важливість майбутньогозаходу, тематику свята, розповідає, що на нім буде і що треба буде зробитидітям. Таким чином, перед дітьми ставиться завдання, яке вони за допомогоюпедагогів і виконують. Так запускається механізм і відбувається тренуваннядовільної уваги.
Крімдовільної і мимовільної уваги, може бути виділений ще один особливий її вид – післядовільнаувага. Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значущимистають зміст і сам процес діяльності, а не тільки його результат, як придовільному зосередженні, то є підстава говорити про післядовільну увагу.Діяльність так захоплює в цьому випадку дитину, що від неї не вимагаєтьсяпомітних вольових зусиль для підтримки уваги.
Оскількиу дітей молодшого шкільного віку з порушеннями слуху довільна увага дуженестійка, в основному в процесі підготовки і проведення свят використовуєтьсямимовільна і післядовільна увага. Але слід пам'ятати, що довільна увагарозвивається на основі мимовільної.
Такимчином, підготовка і проведення свят в школі для дітей з порушеннями слуху єодним із засобів розвитку всіх видів уваги у дітей.
Процеспідготовки і проведення свят грає велику роль в розвитку пам'яті.Запам'ятовування, збереження і подальше відтворення індивідом його досвіду іназивається пам'яттю. [16, с.291] В пам'яті розрізняють основні процеси:запам'ятовування, збереження, відтворення і забування. За характеромпсихологічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову,емоційну, образну і словесно-логічну. В процесі підготовки і проведення свята удітей використовуються і розвиваються всі вищеназвані види пам'яті.
Руховапам'ять – запам'ятовування, збереження і відтворення різних рухів і їх систем.Вона активно використовується в постановці танців, жестовому співі, а також удітей з порушеннями слуху, у зв'язку з використанням дітьми дактилогії іжестової мови, вона тісно пов'язана зі словесно-логічною пам'яттю.
Емоційнапам'ять – це пам'ять на відчуття. Емоції завжди сигналізують про те, якзадовольняються потреби й інтереси, як здійснюються відносини з навколишнім світом.Свята завжди багаті різними емоціями, а емоційна пам'ять завжди виявляєтьсясильнішою за інші види пам'яті. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значенняв житті і діяльності кожної людини.
Такожпсихологія виділяє і образну пам'ять – пам'ять на уявлення, на картини природиі життя, а також на звуки, запахи і смаки. Вона буває зоровою, слуховою,дотиковою, нюховою і смаковою.
Узв'язку із зниженням значення слухової пам'яті, у дітей з порушеннями слуху необхіднорозвивати і наповнювати зорову пам'ять, використовуючи підлягаючий зберіганнюзоровий аналізатор, оскільки зорова пам'ять є основною опорою в процесінавчання дитини з пониженим слухом. Тому свято в школі для дітей з порушеннямислуху повинне бути наповнене яскравими зоровими образами. Оформлення залу,костюми також повинні бути яскравими і такими, що запам'ятовуються.
Змістомсловесно-логічної пам'яті є думки. Думки не існують без мови, тому пам'ять наних і називається не просто логічною, а словесно-логічною. Оскільки думкиможуть бути втілені в різну мовну форму, то відтворення їх можна орієнтувати напередачу або тільки основного змісту матеріалу, або його буквального словесногооформлення. Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається смисловійобробці, то буквальне заучування його виявляється вже не логічним, а механічнимзапам'ятовуванням. Спираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічнапам'ять стає такою, що веде до них, і від її розвитку залежить розвиток всіхінших видів пам'яті.
Святав школах для дітей з порушеннями слуху носять тематичний характер і всі вірші,пісні, ігри підпорядковані, як правило, одній темі. Над текстами на заняттях порозвитку мови, ознайомленню з навколишнім світом проводиться велика робота, щодозволяє дітям не тільки завчити слова і їх послідовність, але і зрозуміти зміст.
Рухова,образна і словесно-логічна пам'ять не можуть існувати ізольовано одна від одної,оскільки між собою зв'язані перш за все відповідні сторони предметів і явищзовнішнього світу, а отже, і форми їх віддзеркалення. І для дітей з порушенимслухом, у зв'язку із зайвою деталізацією мислення, дуже важливе формуванняобширного, різностороннього і повного уявлення про навколишній світ.
Зівсього вищесказаного можна зробити висновок, що проведення барвистих, цікавих,емоційно багатих свят сприяє розвитку різних видів пам'яті у школярів зпорушеним слухом.
Свято– один із засобів повноцінного і всестороннього розвитку особистості дитини знедоліками слуху, синтез практично всіх видів мистецтв. В процесі підготовки іпроведення свята використовуються різноманітні види репродуктивної діяльності,що дозволяє вирішувати ряд специфічних завдань: розвивати слухове сприйняття,голос і вимову дітей, розширювати активний словник, розвивати моторику,розширювати уявлення дітей про навколишній світ, сприяти формуванню навиківспілкування. І хоча творчої діяльності у дітей з порушеннями слуху в молодшомушкільному віці як такої ще немає, в ході підготовки і проведення святаформуються передумови для її розвитку. Свята як частина навчально-виховногопроцесу мають великий вплив на розвиток психічних процесів.
РОЗДІЛІІ. ПІДГОТОВКА І ОРГАНІЗАЦІЯ СВЯТА В ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ З НЕДОЛІКАМИ СЛУХУ
Підготовкаі проведення свята в школі для дітей з порушеннями слуху – довга, копітка іскладна робота, що вимагає складної спільної діяльності вчителів, вихователів,музичного керівника і звичайно ж дітей. Щоб організувати цю роботу, всімнеобхідно послідовно діяти по єдиному плану, долаючи один за іншим всі етапипідготовки свята.
2.1Етапи роботи
Вивчаючидосвід роботи дитячих садків і шкіл по організації свят, ми виділили наступніетапи роботи над святом. Розглянемо їх:
Iетап – попереднє планування.
IIетап – робота над сценарієм.
IIIетап – попереднє знайомство дітей з святом.
IVетап – репетиції.
Vетап – проведення свята.
VIетап – підбиття підсумків.
VIIетап – післядія свята.
Іетап. На початку навчального року проводяться збори педагогічного колективу, наякому обговорюється план роботи на рік. Відбувається вибір свят івстановлюються терміни їх проведення.
Надругому етапі починається безпосередня підготовка до свята. Вчителі,проглядаючи програми з розвитку мови, розвитку слухового сприйняття і вимови,відбирають мовний матеріал для дітей своєї групи, враховуючи їх індивідуальніособливості, здібності і знання. Музичний керівник підбирає танці, причомупідбір здійснюється з урахуванням можливостей кожної конкретної дитини і групидітей в цілому. Якщо ступінь володіння усною мовою дозволяє дітям співати, томузичний керівник разом з вчителем вибирають пісню, яку діти зможуть виконати.
IIIетап. На даному етапі підготовки створюється сценарій свята, що включаєвідібраний вже мовний і музичний матеріал. Причому перше в навчальному роцісвято (звичайно це свято осені) будується на дуже простому матеріалі. У святовключається якомога більше видовищ і ігор, а музична мовна діяльність дітейбудується на здобутих вже цього року уміннях і навичках. На подальших святахвидовища та ігри поступово витісняються виступами дітей і педагогам вжезалишається тільки роль ведучого.
Такимчином, свято в школі для дітей з порушеннями слуху використовується длязакріплення вивченого матеріалу, підбиття підсумків.
Колисценарій готовий, вчителі і вихователі проводять в своїх групах заняття, наяких дітям розповідається про майбутнє свято, пояснюється що це за свято і чомувоно присвячене. Якщо це свято вже наголошувалося минулого року, то всізгадують, що на нім було. Педагог з'ясовує, що діти запам'ятали і принеобхідності заповнює пропуски в пам'яті дітей.
Післятого, як діти з'ясували, що це за свято, їм пояснюють хто буде присутній на ньому(батьки, вихователі, вчителі, діти з інших груп і т.д.) і що робитимуть самідіти. На даному етапі діти повинні зрозуміти свої завдання, усвідомити своюроль в процесі підготовки і проведення свята, щоб в ході розучування віршів,постановки танців, підготовки залу вони бачили, розуміли, для чого вони цероблять. Необхідно поставити перед дитиною мету, до якої вона рухатиметься з допомогоюпедагогів.
IVетап. Після визначення цілей і завдань починається безпосередня робота порозучуванню віршів, пісень, постановки танців, оформленню залу, виготовленнюаксесуарів до костюмів. На даному етапі йде також робота над сценарієм, кудивносяться зміни і корективи, що з'явилися під час роботи. Таким чином,остаточний варіант сценарію з'являється вже безпосередньо перед початком свята.
Vетап. Коли приходить той самий довгожданий день, коли перетворений іприкрашений зал повний глядачів і діти із завмиранням серця чекають початку дії,свято починається, проходить і закінчується, але не закінчується робота надсвятом.
VIетап – це підбиття підсумків. Як ми вже відзначали, дитяча, та й дорослапам'ять довго зберігає світлі, радісні, яскраві враження, якими багате свято. Ізавдання педагогів на цьому етапі полягає в тому, щоб «прив'язати» доцих спогадів ті уміння, навички і знання, які діти отримали на святі і впроцесі його підготовки. Для цього проводяться бесіди, в яких діти згадують, щоїм сподобалося, за допомогою педагога виділяється найбільш важливе і головне всвяті, пояснюються незрозумілі моменти.
VIIетап – післядія свята. На цьому етапі закріплюються найбільш змістовні ібарвисті враження, пов'язані з тематикою свята, вони відображаються в малюнкахі ліпленні.
Намузичних заняттях діти повторюють танці, що подобаються їм, і дії окремихперсонажів. Деякі виступи повторюються кілька разів, міняючи виконавців.
Всеце допомагає глибше відчути зміст свята, зберегти про нього хороші спогади і,що дуже важливо для дітей з порушеним слухом, максимально використовувати цюситуацію для навчання і розвитку.
2.2Особливості підготовки свята
Зупинимосяна особливостях підготовки свят в школах для дітей з порушеннями слуху.Будь-яка діяльність дітей з недоліками слуху відрізняється своєрідністю впорівнянні з тими, що чують. Тому ми розглянемо різні види діяльності,використовувані в процесі підготовки свята, з урахуванням специфіки роботи зглухими і слабочуючими школярами.
Мовнадіяльність. Мовна діяльність на святах в школах длядітей з порушеннями слуху полягає, в основному, в читанні віршів і виконанняпісень.
Впроцесі вивчення досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей знедоліками слуху ми виявили закономірність зміни співвідношення мовногоматеріалу, використовуваного дітьми на святі. Так, у виступі середньої групиперевага була віддана віршам, а на святі старшої і початкової групи буловідмічено ширше використання пісень, хоча вірші також займали своє місце вструктурі мовної діяльності, використовуваної на святі.
Впроцесі підбору мовного матеріалу вчитель проглядає програмні вимоги до усноїмови дітей, словник, яким діти опанували за останній час і підбирає вірші,керуючись даними критеріями і тематикою свята. Багато віршів при цьомуадаптуються, піддававшись переробці. Складніше справа йде з підбором пісень,оскільки разом з вищевикладеними вимогами до підбору мовного матеріалунеобхідно підібрати музичний супровід, максимально доступний для слуховогосприйняття дитини з порушеним слухом.
Прирозподілі мовного матеріалу вчителеві необхідно враховувати індивідуальніособливості кожної дитини. Одним дітям, через їх індивідуальні психологічніособливості, краще доручити індивідуальні виступи, іншим, щоб не виникалопсихотравмуючих ситуацій, краще виступати разом з іншими дітьми (наприклад,виконуючи пісню), а деяким, особливо в початковий період навчання, може бутидоцільна взагалі роль глядача. Розподіляючи мовний матеріал, вчитель враховуєсловник, яким опанувала кожна конкретна дитина, а також стан його усної мови:звуковимовні можливості і якість голосу.
Узв'язку з тим, що у школярів з порушеннями слуху у багато разів більш обмежениймовний досвід і нижчий рівень узагальнень, ніж у їх однолітків, що чують, їмнедоступні віршована форма і переносне значення текстів, розрахованих на їходнолітків, що чують. В зв'язку з цим їм пропонують спрощені тексти. [7, с.273]
Дляроботи над віршем в школах для дітей з порушеннями слуху використовуєтьсяметодика навчання читанню розповіді Б.Д. Корсунської.
Длязнайомства дітей з віршем вчитель записує його на дошці і читає разом з дітьмивголос по фразах, пояснюючи зміст кожної фрази і прагнучи конкретизувати, що удітей при читанні виникає уявлення, максимально використовуючи при цьомунаочність (іграшки, картинки і т.п.). Потім знов прочитують вірш хором. Якщопри первинному читанні дітям ставляться питання, що допомагають уточнитизначення окремих слів (особливо займенників), то повторне хорове читання текстувірша під керівництвом педагога здійснюється без них. Двократним читаннямзакінчується перше заняття.
Надругому занятті діти не читають тексту, що знаходиться перед ними. Педагогставить дітям запитання, відповідаючи на які вони можуть користуватися текстом.Це вже питання більш узагальнені в порівнянні з тими, які ставляться дітям вході читання. Після такого розбору діти переказують текст вірша.
Якщов процесі підготовки до роботи над текстом виявляється необхідність вякому-небудь слові або граматичній формі, педагог робить їх змістом занять,присвячених формуванню узагальнень. Також проводиться робота по складаннюпропозицій з складними для дітей словами, що зустрічаються в тексті вірша(зазвичай найбільші труднощі викликають дієслова).
Післятакої роботи над текстом вірша, воно дається одному з дітей для заучуваннянапам'ять. Ця робота проводиться вже індивідуально. Якщо є така можливість, тотекст дається батькам для занять вдома. Особлива увага при цьому приділяєтьсяроботі над словесним наголосом, ритмом та інтонацією.
Подібнаробота проводиться по кожному віршу, який читатиметься на святі.
Данапідготовча робота передбачає повне і всестороннє вивчення тексту, що дозволяєне тільки завчити слова в певній послідовності, але і зрозуміти внутрішнійзміст вірша і його зміст.
Роботанад піснею займає більше часу, оскільки спочатку проводиться розучування їїтексту по методиці, описаній вище. Паралельно на музичних заняттях дітислухають музику, а вже потім, коли текст вивчений дітьми, він об'єднується змузикою. Подальшу роботу над піснею ми розглянемо нижче, оскільки вонапроводиться на музичних заняттях і входить до складу музичної діяльності.
Якми вже зазначали в попередньому розділі, як особливий вид діяльностівиділяється спілкування. У даному параграфі нас цікавить мовне спілкуваннядітей з порушеним слухом.
Якої-небудьособливої роботи по розвитку мовного спілкування в процесі підготовки іпроведення свята не проводиться. Діти не навчаються яким-небудь навичкамспілкування безпосередньо до свята. Скоріше, навпаки: підготовка і проведеннясвята в школі для дітей з порушеннями слуху – це мовне середовище, одна зситуацій, в якій необхідно проводити роботу по розвитку мовного спілкування.
Музичнадіяльність. Музична діяльність дітей з порушеннямислуху на святі полягає у виконанні танців і пісень.
Дітиз порушеннями слуху без спеціального навчання сприймають звуки тільки яквібрацію, відрізняючи при цьому шумову вібрацію від музичної. При виконаннямузики на фортепіано їм доступно лише акордове звучання в середньому і низькомурегістрі. В той же час вони здатні реагувати на динамічні відтінки – розрізнятисилу акордів, також здатні розрізняти темпові відмінності – чергування акордівшвидких і повільних.
Такимчином, основною особливістю музики для дітей з порушеннями слуху є її акордовийвиклад, підкреслене акцентування акордів низьких регістрів і відсутністьплавних переходів при їх зміні. При цьому ліва рука музичного керівника завждиповинна грати голосніше за праву.
Іншоюважливою специфічною відмінністю є використання пауз. Це не просто вказівка навизначений, раз і назавжди встановлений, час музичного мовчання. Паузи тутучать дитину вслухуватися, чекати музику, стежити за її початком і закінченням.Вони допомагають відчути форму твору, окремі його елементи: частини, фрази іт.д. [21, с.11]
Виходячиз цих особливостей сприйняття музики дітьми з порушеним слухом, музичнийкерівник відбирає музичний матеріал для використання його на святі.
Роботупо постановці танцю починає сурдопедагог. Він пояснює тематику і зміст танцю,знайомить дітей з його персонажами і їх основними діями.
Безпосередньопри постановці танцю навчання дітей з порушеннями слуху руху під музикуведеться також, як і в масових школах, але має деякі відмінності. За основутанцю беруться природні рухи і рухи, якими діти опанували на заняттяхфізкультурою, оскільки оволодіння новими рухами, необхідними для постановкиякого-небудь конкретного танцю, практично неможливе. Це пов'язано з тим, щонайбільші відхилення у фізичному розвитку дітей з порушеннями слуху спостерігаютьсяв руховій сфері дитини. Особливо страждають такі якості, як точність,рівновага, координація рухів, швидкісно-силові якості. Зниження або втратаслуху приводить до порушення діяльності вестибулярного апарату, що забезпечуєстатичну і динамічну рівновагу. Це приводить до утруднень диференціації руховихвідчуттів. Сурдопедагогами називаються такі особливості моторики глухих, як:невпевнена човгаюча хода (У.І. Флері), невпевненість і нескоординованість рухів(Н.А. Рау), мала рухливість (З.І. Пуніна, І.Н. Мусатов), сповільненість рухів(А.О. Костанян). [15, с.6]
Якнаслідок цього, навчання кожному новому руху займає дуже тривалий період часу,який часто може не співпадати з періодом підготовки до свята.
Готуючисьдо розучування танцю, діти спочатку слухають музику, прагнуть запам'ятати їїритмічну структуру, відплескують її. Після цього музичний керівник, наспівуючимелодію, показує послідовність танцювальних рухів.
Рухатисяпід музику і одночасно сприймати її звучання дітям з порушеннями слуху важко.Музична вібрація, що проникає до них, через підлогу зливається з рухами ніг.Тому рекомендується закінчувати переміщення на наперед встановленому місці.Наприклад, діти стоять в крузі, кожен запам'ятовує своє місце. Одночасно зпочатком музики вони біжать вперед по кругу і, зупинившись на своєму первинномумісці, продовжують рухатися до закінчення музики. [21, с.14]
Вихователь,присутній на репетиції, «суфлює» дітям – показує необхідні рухи, часпочатку й завершення їх виконання. Доцільно іноді в процесі постановки танцюнамагатися замінювати зоровий вид контролю на слуховий. І вже необхідно робитиспроби виконання танцю з опорою тільки на слухове сприйняття.
Відмінноюрисою пісень є те, що вони побудовані з урахуванням особливостей сприйняттямузики дошкільниками з порушеним слухом: мелодія будується на чергуванні гучнихакордів; музичні фрази невеликі, такі, що чергуються паузами, оскільки диханняу дітей коротке, мова сповільнена; зміст пісень повинен бути доступний івідомий дітям.
Слова,використовувані в пісні, на початку опрацьовуються на заняттях зсурдопедагогом.
Дітиз порушеннями слуху під час співу не чують один одного, але, бачивши як ті, щостоять поряд вимовляють слова і діють під музику, активніше включаються в спів.[21, с.19] Також, під час співу, вони не чують і музику, тому при виконанняпісень застосовується диригування.
Розучуванняпісні, також як і танцю, починається з прослуховування мелодії і вичленення їїритмічної основи, на яку потім накладається мова.
Упочатковий період навчання всі пісні ігрові. Одночасно діти виконують рухи,відповідні змісту пісні. Ці рухи не тільки допомагають дітям зрозуміти змістпісні, але і служать допоміжним засобом для розвитку співацьких навиків. Томупри відборі пісень до свята ретельно продумуются рухи, щоб вони сприяли мовномудиханню, відповідали смисловому змісту і були емоційно забарвлені. [21, с.19]
Взагаліутворення співацьких навиків не є самоціллю. У дітей з порушеннями слуху вонинабувають особливого значення, оскільки прямо служать розвитку і поліпшенню їхзвукової мови. У них немає безпосереднього життєвого слухового досвіду. Томузавдяки музиці, спеціально адаптованій і доступній сприйняттю, діти зпорушеннями слуху можуть отримати уявлення про ритмічність, злиття, чергуваннянаголошених і ненаголошених звуків. Ці уявлення вони переносять потім в своюмову.
Активнуучасть в процесі підготовки і проведення свята беруть музичний керівник ісурдопедагог. Тісний контакт між ними, узгодженість дій, єдність вимог, щопред'являються дітям, – необхідні умови для успішної підготовки свята в школідля дітей з порушеним слухом. Ніщо так не заважає досягненню поставленої мети,як суперечливі вимоги педагогів, і це шкідливо в будь-якому виховному процесі.
Образотворчадіяльність. В процесі підготовки свята, дляоформлення залу, виготовлення яких-небудь частин костюмів і атрибутів до нихабо ігор, широко використовуються різні види образотворчої діяльності. Цеаплікація, орігамі, малювання.
Вході занять по образотворчій діяльності діти з порушеннями слуху глибшепізнають навколишній світ і вчаться передавати свої враження і уявлення.
Умінняправильно бачити, сприймати навколишній світ приходить до дитини з порушеннямислуху не відразу. Спостереження показують, що маленькі глухі і слабочуючі діти,що поступають в школу, не виявляють цікавості до того, що їх оточує.Відсутність слуху і мови обмежує можливості дітей в сприйнятті дійсності і тимобідняє їх естетичні відчуття. А одним з головних засобів естетичного вихованняглухих і слабочуючих дітей є образотворча діяльність. [1, с.110]
Займаючисьобразотворчою діяльністю, діти вчаться сприймати навколишній світ, виділятипредмети і їх властивості. В допомогу зоровому сприйняттю притягуються іншіпідлягаючі зберіганню аналізатори – дотик, рухова чутливість. Те, що дитинасприйняла, поєднується зі словом, яке дається в доступній для дитини формі. Наоснові поєднання плотського образу зі словом формуються уявлення, які можутьбути потім викликані, актуалізовані по слову. Таким чином, образотворчадіяльність стає засобом формування у дітей з порушеннями слуху повноцінноїмови. [2, с.4]
Аплікація– один з улюблених у дітей видів образотворчої діяльності: ъх радують яскравийколір паперу, вдале ритмічне розташування фігур; великий інтерес викликає у нихтехніка вирізання і наклеювання. Специфіка аплікації дає дітям можливістьактивніше засвоювати знання про колір, будову предметів, їх вплив, площиннійформі і композиції. У аплікації є можливість пересувати вирізані елементи,порівнювати, накладаючи одні на інші. Це дозволяє засвоювати композиційнізнання і уміння, що важливе не тільки для створення сюжетних і декоративнихаплікацій, але і для малювання.
Впроцесі підготовки до свята елементи аплікації можна використовувати дляприкраси залу, класу, виготовлення подарунків батькам, оформлення костюмів длявиступів.
Прироботі з молодшими дітьми вихователь наперед готує вирізані з паперу фігури,показує дітям як їх треба наклеїти, щоб вийшло красиво і акуратно. Старшимдітям можна запропонувати самостійно вирізувати нескладні фігури по напереднамальованих на папері контурах.
Прикраситизал до свята можна також малюнками дітей, відповідних тематиці свята. Але нанаш погляд, вигідніше використовувати малювання як підбиття підсумків. Післяпідсумкової бесіди можна запропонувати дітям відобразити отримані враження вмалюнку. Для цього необхідно використовувати як наочне, так і сюжетнемалювання. У зв'язку з тим, що сюжетне малювання викликає у дітей з порушеннямислуху великі труднощі, в молодших класах можна запропонувати розфарбуватималюнки, заготовлені вихователем. У старших класах доцільно обговорити найбільшвподобані моменти і допомогти їм самостійно намалювати те, що більше всьогозапам'яталося. Після, по малюнках дітей можна спробувати скласти розповідь просвято.
Можливо,що дітям буде цікаво намалювати когось з героїв свята (наочне малювання). Дляцього вчитель повинен показати їм готові малюнки із зображенням того або іншогоперсонажа.
Чудововиглядають в святковому залі прикраси, виконані в техніці орігамі. У дітейвикликає великий інтерес складання з паперу іграшок, якими можна нарядитиялинку. Орігамі можна також використовувати у виготовленні подарунків батькам.В цьому випадку зазвичай використовують орігамі у поєднанні з аплікацією.Оскільки ця робота складна і трудомістка, на виготовлення подарунка зазвичайвідводять декілька занять: спочатку діти складають фігури (квіти, пташки,метелики, човники і ін.), потім наклеюють на заготовлений фон. При цьомувихователь показує дітям як краще оформити композицію на папері.
Оскількивиготовлення орігамі, особливо в початковий період навчання, викликає у дітейскладнощі, то для виготовлення прикрас, подарунків потрібно використовуватинайбільш прості фігури, які діти зможуть скласти самостійно. Складні фігуридіти можуть скласти із заготовок, на яких добре видно лінії згинів. Доцільно уміру накопичення дітьми навиків поступово ускладнювати фігури.
2.3Особливості проведення свят в школі для дітей з порушеннями слуху
Вдалепроведення свята в школах для дітей з порушеннями слуху визначає перш за вседобре продуманий сценарій. Він повинен бути в міру насичений видовищами івиступами. Свято зазвичай триває не більше 35-45 хвилин.
Різноманіттяяскравих вражень іноді може викликати у дітей загальмованість. Тому зал напередготується і прикрашається, щоб діти могли його подивитися до свята, провести вньому репетицію. Причому краще провести цю репетицію ще і в костюмах, щоб вонине утрудняли руху, щоб діти звикли до них.
Увиступах беруть участь всі діти. Це досягається перш за все тим, що частинатанців, ігор, хороводи виконуються колективно. Крім цього, кожна дитинавиступає індивідуально або з невеликою групою дітей. Індивідуальні виступидопомагають соромливим дітям подолати боязкість, розвивають упевненість в своїхсилах, долають скутість в рухах.
Різноманітнадіяльність педагогів на святі. Найвідповідальнішою є роль ведучого. Йогоемоційність, жвавість, уміння безпосередньо спілкуватися з дітьми багато в чомувизначають загальний настрій і темп ведення свята. Ведучий винен не тількидобре знати програму, але й уміти швидко реагувати на несподівані випадковізміни.
Вчителіі сурдопедагоги, не виступаючі в яких-небудь ролях, знаходяться з дітьми свогокласу. Вони уважно стежать, як сприймають діти той або інший виступ, пояснюютьпо ходу дії не зрозумілі дітьми моменти, звертають увагу на персонажі, що зновз'являються, коротко обговорюють, хто це, акцентують увагу дітей на мові цьогоперсонажа. Також вони готують атрибути і деталі костюмів, переодягають дітей,підказують рухи в танці, диригують при виконання пісень і допомагають принеобхідності проведенню гри.
Узв'язку з тим, що увага дітей з порушеннями слуху нестійка, постійновикористовуються які-небудь сюрпризні моменти, костюми персонажів робляться поможливості яскравими і такими, що запам'ятовуються.
Великезадоволення приносять дітям сольні і групові виступи педагогів. Вони можутьпоказати різні танці або виконати роль якого-небудь персонажа.
Щобпонизити стомлюваність дітей, потрібні часті зміни видів діяльності. Для цихцілей на святі використовуються ігри. Вони дозволяють дітям розслабитися і порухатися.На святах в школі для дітей з порушеннями слуху завжди використовуються ігри, зякими діти вже знайомі, в які вони вже грали на музичних заняттях, заняттях пофізичному вихованню і т.д. Це пов'язано з тим, що пояснення правил гри, показдій що грає на святі може зайняти дуже багато часу. А свято повинне бутипроведене в хорошому темпі і невиправдані паузи, як і розтягнутість виступів, ідуже велика їх кількість стомлює дітей, розхолоджує їх, порушує єдину лініюемоційно-фізіологічного навантаження.
Такимчином, ми розглянули етапи організації і проведення свят в школі для дітей зпорушеним слухом, виділили особливості підготовки і проведення свят з поглядувикористання в нім різних видів діяльності школярів.
РОЗДІЛІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ РОБОТИ ДИТЯЧИХ САДІВ ПО ПІДГОТОВЦІ І ОРГАНІЗАЦІЇ СВЯТ
3.1Аналіз організації свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей знедоліками слуху
Особливостіпідготовки і проведення свят для школярів з порушеннями слуху ми розглядаємо наоснові вивченого нами досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи длядітей з недоліками слуху.
Слідзазначити, що свята, що проводяться в цій школі дуже відрізняються один відодного. На наш погляд, це пояснюється тим, що педагогічний колектив школипо-різному уявляє собі основні цілі і завдання свята. У деяких класах на першийплан виходить емоційне спілкування, тоді як в інших першочерговими є завданнянавчання і розвитку. Тому перша відмінність, на якій зупиняється увага, – цевидовище свята в класі, який ми умовно назвемо №1 і різноманітністьвикористовуваних видів діяльності на святі в класі № 2.
Проаналізуємодіяльність дітей того і іншого класів на святах, присвячених дню ВосьмогоБерезня, які проводилися в 2005 і в 2006 роках.
Табл.3
/>Клас
Виступи №1 №2 ПІСНІ – 6% ВІРШІ – 44% ТАНЦІ 80% 31% ІГРИ 20% 19%
Зприведеної таблиці видно, що на святі в класі №1 не використовується спів дітейі читання віршів, тоді як в класі №2 6% виступів дітей – це пісні, причомуспівають діти голосом, а не жестами, і 44% виступів – читання віршів. Такимчином, мовна діяльність дітей на святі в класі №2 використовується в 50%виступів. Цю різницю можна пояснити різним станом слуху і мови дітей в класах№1 і №2.
Укласі №1 80% виступів складають танці, а в класі №2 танців всього 31%. Слідзазначити, що танці дітей в класі № 1 виглядають набагато яскравішими, оскількивелике значення тут надається костюмам дітей. Наприклад, костюми для «Танцюмаленьких качат» дуже вдало, на наш погляд, імітують голови цих качат. Длятанцю звірів використовуються шапочки-маски вовка, лисиці, пінгвіна, зайця таін. Взагалі практично для кожного виступу використовуються свої костюми. У класі№2 костюми менш цікаві. Наприклад, для «танцю ляльок»використовуються тільки великі банти для дівчаток і «метелики» дляхлопчиків, зроблені з кольорового цигаркового паперу. На наш погляд, цезв'язано і з матеріальними можливостями і з умінням залучити батьків в процеспідготовки свята.
Ігрина святах займають приблизно однаковий об'єм від загального числа виступів. Це20% в класі №1 і 19% в класі №2. Але в класі № 1 вони розподілені по ходу дії,а в класі №2 – ігри використовуються як елемент, що завершує свято.
Розглянемоосновну відмінну особливість цих двох свят. Свято в класі №1 влаштовуєтьсяпедагогічним колективом для дітей і їх батьків. А в класі №2 свято влаштовуютьсамі діти, звичайно ж, за допомогою педагогів, але тільки для батьків. Йогонавіть скоріше можна назвати святковим концертом, на якому діти показують всете, чому вони навчилися в школі за останній час. Наприклад, Петя І. і Валя Д.читають вірші, що є для них великим досягненням. Навіть може створитисяпомилкове враження, що діти просто повторюють завчений матеріал, але требабачити осіб цих дітей, щоб зрозуміти, яке задоволення вони отримують відвиступів, як вони стараються і як свідомо йдуть до наміченої мети – порадуватисвоїх мам і бабусь. А в класі № 1 те, що все відбувається викликає живийінтерес як у батьків, так і у дітей. Свято рясніє сюрпризними моментами.Справжній, живий Карлсон викликає у всіх бурю емоцій. Він вступає в живий ібезпосередній контакт із залом, залучає до дії всіх присутніх, використовуючидля цього свою чарівну квітку. Дуже цікавим і приємним сюрпризом для всіхприсутніх стають сумісні ігри і танці дітей і їх мам. (Гра «Мама шукаєсвою дитину» і сумісний танець маленьких качат.)
Насвяті в класі №2 відсутність сюрпризних моментів обумовлена тим, щопедагогічний колектив і діти виступають як єдине ціле, як одна команда, у якоїне може бути таємниць один від одного (нехай навіть і дуже приємних). Вонироблять одну загальну справу – влаштовують сюрприз для своїх мам і бабусь.Таким чином, вся діяльність дітей на святі відбувається усвідомлено, дітирозуміють, для чого вони все це роблять, вони йдуть до поставленої ним напочатковому етапі підготовки до свята мети. І основний вид уваги у дітей насвяті – довільна увага. А в класі № 1 вся діяльність дітей і їх увага ґрунтуються,в основному, на інтересі, на яскравих сюрпризних моментах.
Танців класі № 1 чергуються з іграми. Це дозволяє дітям розслабитися, відчути себебільш невимушено. Також це є постійною зміною видів діяльності, що дозволяєпостійно використовувати мимовільну увагу дітей. Взагалі структура свята вцьому класі дуже продумана. На початку ведуча поздоровляє присутніх з святом ідіти виконують три танці (танець – пісня квітів, танець з хусточками і танецьквітів з обручами). При цьому увага глядачів задоволена стійка. Як тільки вонапочинає знижуватися – з'являється головний сюрпризний момент свята – Карлсон.Все в захваті, увага відновлена. Молодша група виконує танець «Посварилися»і знову міняється вид діяльності – починається рухома гра. Після гри – танець збалалайками – і знову гра, в яку вже притягуються і мами. Після гри – два танціі знову притягуються глядачі. Мами танцюють з дітьми. Цей танець включає іігрові моменти. Таким чином, на протязі всього свята за рахунок змін видівдіяльності постійно підтримується мимовільна увага глядачів, як дітей, так і їхбатьків.
Укласі №2 ігри були зведені в один блок, що завершує свято. Це, на наш погляд,зроблено для того, щоб діти не розгальмовувалися, не відволікалися від основноїмети дії. Але слід відмітити, що їм було важко утримувати свою увагу такийтривалий період часу. І можливо, було б непогано рівномірно розподілити ігри походу свята. Хоча, можливо, це і зруйнувало б його цілісність як дії.
Насвяті в класі №2 50% виступів дітей – різноманітна мовна діяльність. Кожнадитина самостійно читає вірш, Ілля Б., Яна П. і Руслан Н. читають невеликівірші (один чотиривірш), присвячені мамі, Петя І. – бабусі, Нелля Н. розповідаєвірш про весняне сонечко, Валя Д. про пиріжок. Всі діти хором співають пісню. Ав класі № 1 усна мова дітей використовується всього один раз: у пісні-танці, дедіти середньої групи підспівують в приспіві «ля-ля-ля». Звичайно, цеобумовлено рівнем мовного розвитку. У класі №2 діти в спілкуванні з педагогамиі між собою використовують як жестову мову, дактилогію, так і усну мову. Самеце дозволяє використовувати усну мову дітей для виступів на святі. А в класі №1 діти при спілкуванні між собою використовують тільки жести. Низький рівеньмовного розвитку, на наш погляд, пов'язаний з тим, що переважна більшість дітейокрім порушеного слуху, мають ще супутні захворювання. Наприклад, у деякихучнів страждає зір, у інших – органічне враження головного мозку. Практично увсіх дітей спостерігається загальне фізичне недорозвинення. Хоча, на нашпогляд, і за цих умов необхідно максимально використовувати мовні можливостідітей. Можна включати короткі, двустрочні вірші, використовувати доступнівимові дітей слова в спілкуванні з персонажами дії.
Насвяті в класі № 1 ведуча і Карлсон супроводжують всю свою мову жестами, що позасумнівом, полегшує розуміння їх дітьми і їх батьками (приблизно у 50% батьківслух також порушений). Таким чином, встановлюється невимушена обстановка іповне взаєморозуміння. А в класі №2 єдина використовувана мова – усна. І хочатакий підхід спричиняє за собою ряд певних труднощів, але в той же час віндозволяє розвивати слухове сприйняття дітей, примушує їх вслухуватися івдивлятися, створює на святі мовне середовище.
Недивлячись на такі великі відмінності в підходах до процесу підготовки іпроведення свят, не можна сказати, що якесь свято краще або гірше. Навітьаналізуючи, розбираючи ці свята на складові і порівнюючи моменти, що найбільшвідрізняються, не можна однозначно ставити плюс або мінус. Як ми з'ясували,практично за кожним мінусом стоїть плюс, а за кожним плюсом є якийсь мінус.Так, наявність сюрпризних моментів підтримує увагу глядачів, будить інтерес додії. А їх відсутність дозволяє дітям діяти більш усвідомлено, розвиває їхдовільну увагу. Використання усної мови дітей обумовлене вимогамиіндивідуального підходу. І використовувати усну мову для виступу на святі чині, необхідно дивитися стосовно кожної конкретної дитини і до всієї групидітей, присутньої на святі.
Зпогляду загальної педагогіки свята необхідні дітям, щоб відпочити іповеселитися, зняти емоційну і психічну напругу. А з погляду сурдопедагогіки, свята,як і будь-яку іншу ситуацію необхідно використовувати для навчання. З одногобоку, діти з порушеннями слуху практично позбавлені дитинства. Їх навчанняпочинається раніше і саме по собі інтенсивніше в порівнянні з їх однолітками,що чують. І свято повинне дати їм можливість відпочити і повеселитися. Але зіншого боку, це інтенсивне навчання необхідне їм в їх подальшому житті, іупускати можливості, підготовки, що надаються процесом, і проведення свята,просто жаль.
3.2Методичні рекомендації
Вивченнядосвіду роботи з підготовки і проведення свят в Лебединській спеціалізованійшколі для дітей з недоліками слуху в класах №1 і №2 дозволяє нам виділитинаступні методичні рекомендації:
1. Діяльність дітей на святі повинна бутиусвідомленою. Дитині потрібно пояснити, що таке свято, для чого він розучуєпісні і танці і т.д. Тільки за цієї умови можна створити необхідні мотивидіяльності і, відповідно, досягти добрих результатів.
2. Мовний матеріал до свята потрібнопідбирати відповідно до програмних вимог по розвитку мови дітей, орієнтуючисьна активний словник дітей. При цьому важливо враховувати індивідуальніможливості кожної дитини, стан його усної мови.
3. При розучуванні віршів необхіднозвертати увагу не тільки на заучування тексту і його звукове оформлення, але йна внутрішній зміст.
4. При постановці танців доцільновикористовувати рухи, вже розучені дітьми (на заняттях по фізкультурі,ритмопластиці), оскільки використання добре знайомих рухів розширює рамкироботи над виразністю, змістом танцю.
5. При постановці ігрових пісень необхідноретельно продумувати використовувані під час співу рухи, для того, щоб вонисприяли повноцінному мовному диханню, несли емоційне забарвлення, відповіднесмисловому змісту пісні.
6. Необхідне широке використання образотворчоїдіяльності в процесі підготовки свята, оскільки участь в загальній справіформує у дітей відчуття колективізму, прикраса залу, групи, створення костюмівсприяє розвитку творчості дітей.
7. Свято не повинне бути розтягнуте в часі.Його тривалість не повинна перевищувати 35-45 хвилин, оскільки довше дітямважко утримувати увагу на тому, що відбувається.
8. У структуру свята необхідно включатирізні сюрпризні моменти, ігри. Для того, щоб підтримувати увагу дітей важливодати їм можливість в потрібний момент розслабитися, пограти, відпочити.Постійна зміна видів діяльності дозволяє підтримувати інтерес дитини.
9. В ході свята вчителі повинні допомагатидітям орієнтуватися в дії, що відбувається, якщо виникає необхідність,роз'яснити те, що незрозуміло комусь з дітей.
10. Після проведення свята важливо закріпитиотримані дітьми враження і знання. Для цього проводяться бесіди з дітьми.Доцільно використовувати образотворчу діяльність в підбитті підсумків свята,оскільки це сприяє закріпленню отриманих вражень, розвиває образну пам'ять.
11. В процесі підготовки і проведення святанеобхідна чітка, взаємозв'язана робота музичного керівника, вчителя, поможливості, батьків і, звичайно, дітей. Тільки за цієї умови свято пройдеуспішно і залишить яскраві спогади у всіх його учасників.
ВИСНОВКИ
Святов школі для дітей з порушеннями слуху – це не тільки розважальний захід, але івелика, важка підготовча робота, а також природна ситуація для розвитку інавчання дітей.
Миз'ясували, що свято, як синтез мистецтв, включає різні види діяльності: мовну,музичну, образотворчу, і особливий вид діяльності – спілкування. Всі видидіяльності дитини з порушеннями слуху відрізняються деякою своєрідністю. Це обумовлюєвиникаючі в процесі підготовки свята складнощі: необхідність ретельного відборумовного матеріалу; тривале розучування віршів, пісень, танців; формування необхіднихнавиків спілкування.
Мивідзначили, що добре організовані свята благотворно впливають на розвитокпсихічних процесів: пам'яті, уваги; створюють прекрасну ситуацію для розвиткумови дитини, що не чує, для закріплення знань, отриманих на різних заняттях;сприяють його етичному вихованню.
Вивченнядосвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху дозволяєнам зробити висновок про те, що на всіх етапах підготовки і проведення святнеобхідна тісна взаємодія педагогів, музичного керівника, які в співпраці здітьми і їх батьками повинні терпляче долати труднощі, обумовлені особливостямироботи з глухими і слабочуючуми дітьми.
Узагальненнядосвіду роботи і аналіз свят, проведених в Лебединській спеціалізованій школідля дітей з недоліками слуху в класі №1 і класі №2 дозволяє нам виділити дварізні підходи до проведення свят: у одному з них основна увага приділяєтьсярозвитку дітей, їх мовній діяльності; у іншому – видовищу того, щовідбувається, емоційному спілкуванню дітей, батьків і педагогів. Це визначаєосновні відмінності розглянутих нами свят.
Миприйшли до висновку, що в святах для дітей з порушеннями слуху необхіднопоєднувати і те і інше. Свята повинні бути яскравими, цікавими, насиченимирізноманітною діяльністю, орієнтованими як на розвагу, так і на розвиток дітей.Крім того, на святі і під час підготовки до нього важливо створити умови дляповноцінного емоційного і мовного спілкування дітей.
Узагальнюючививчений досвід роботи Лебединській спеціалізованій школі для дітей знедоліками слуху, ми виділили методичні рекомендації по підготовці і проведеннюсвят в школах для дітей з порушеннями слуху.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. БеловаН.И. Специальная дошкольная сурдопедагогика. М.: Просвещение, 1985.
2. ВенгерА.А. Обучение глухих дошкольников изобразительной деятельности. М.:Просвещение, 1972.
3. ВыготскийЛ.С. Воображение и творчество в детском творчестве. М.: Просвещение, 1991.
4. КольцоваМ.М., Рузина М.С. Ребенок учится говорить. Пальчиковый игротренинг. СПб., 1998.
5. КомароваТ.С. Как научить ребенка рисовать. М.: Столетие, 1998.
6. КораблеваЛ.В. Роль изобразительной деятельности в познании окружающего мира дошкольникамис недостатками слуха. // Тезисы международной конференции «Ребенок всовременном мире», Т.II «Здоровье ребенка». СПб: Научный центрпроблем диалога, 1993.
7. КорсунскаяБ.Д. Методика обучения глухих дошкольников речи. М.: Просвещение, 1969.
8. КрасильниковаО.А. Обучать и воспитывать творчеством. // Реабилитация творчеством – важнейшаясоставляющая коррекционно-развивающей работы. СПб., 1998.
9. КудрявцеваГ.П. Коррекция познавательной деятельности средствами изобразительногоискусства. // Коррекционная направленность обучения и воспитанияслабослышащих./ Под ред. Аслановой Л.А., Красильниковой О.А. СПб., 1997.
10. Лебедева О.А. Общешкольныепраздники и их роль в развитии детей. // Реабилитация. Образование. Развитие. СПб., 1998.
11. Леонтьев А.Н. Избранныепсихологические произведения. М.: Педагогика, 1983.
12. Методика музыкального воспитания вдетском саду. / Под ред. Ветлугиной Н.А. М.: Просвещение, 1982.
13. Методика обучения изобразительнойдеятельности и конструирования. / Под ред. Комаровой Т.С. М.: Просвещение,1991.
14. Методы изучения аномальных детей. /Под ред. Дьячкова А.И., Розановой Т.В., Яшковой Н.В. М.: Просвещение, 1965.
15. Никитина М.И.Психолого-педагогическая характеристика детей младшего школьного возраста снедостатками слуха. // Никитина М.И., Пенин Г.Н., Пономарева З.А. Воспитаниемладших школьников с нарушением слуха. СПб., 1996.
16. Общая психология. / Под ред.Петровского А.В. М.: Просвещение, 1986.
17. Палкина Т.Н. Речевые праздники вшколе слабослышащих детей. // Коррекционная направленность обучения ивоспитания слабослышащих. Под ред. Аслановой Л.А., Красильниковой О.А. СПб.,1997.
18. Программа воспитания и обученияглухих детей дошкольного возраста. М., 1991.
19. Седова М.Ю. Роль праздника вкоррекции личности слабослышащего ребенка. // Реабилитация творчеством –важнейшая составляющая коррекционно-развивающей работы. СПб., 1998.
20. Тарабарина Т.Н. Оригами и развитиеребенка. Ярославль: ООО «Академия развития», 1996.
21. Яшунская Г.И. Музыкальное воспитаниеглухих дошкольников. М.: Просвещение, 1977.