Цивільне право

Міністерство освіти і науки України
ВідкритийМіжнародний Університет
РозвиткуЛюдини “Україна”
ХмельницькаФілія
Контрольна робота з Цивільного права
                         
2005

Зміст
1 Поняття та види угод. 3
2 Об’єкти авторського права. 8
3 Реєстрація походження дитини від батьків, що перебувають в шлюбі 14
Література: 17
1 Поняття та види угод
Під угодоюрозуміється дія громадян таюридичних осіб, спрямована на встановлення,зміну, припинення циві­льних прав абообов’язків. Для угоди характерними є такіознаки.
1.         Угодою визнається лише та дія, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правабо обов’язків. Якщо буде встановлено, що дія була спрямована на якийсь інший результат, то така дія не будеви­знаватися угодою. Так, якщогромадянин порушує права інших суб’єктів,то така його дія, хоча вона й створює змінуправ та обов’язків, не може вважатися угодою, оскільки фактично вона спрямована на зовсім інший результат — порушити чиєсь право. Або наприклад:особа гасить пожежу, рятуєпотопаючого, віддає знахідку її власникові— не правомірні дії, але й вони не є угодами, бо виникли не з метоювстановлення, зміни, припинення прав або обов’язків. Такі дії називаютьсяюридичними вчинками.
2.         Угодою визнається така дія, яка не лише була спрямована на результат, а й призвела довстановлення, зміни або припиненняцивільних прав або обов’язків. Укладаючизаповіт, спадкодавець вчиняє дію, спрямова­ну на встановлення для спадкоємців прав та обов’язків. Домовленість між наймодавцем і наймачем про підви­щенняплати за користування переданим у найом май­ном встановлює зміну прав та обов’язків сторін у дого­ворі найму.Розірвання договору найму, укладеного на невизначений строк з ініціативинаймача чи наймодавця, призводить доприпинення існуючих цивільних прав та обов’язків між цими суб’єктами.
3 Угодою визнається діяюридично незалежних, рів­ноправнихосіб. Якщо працівник міліції вилучає у гро­мадянина автомобіль з метоюпереслідування правопо­рушника, то така дія не будевважатися угодою, тому що працівник міліціїреалізував свої владні повноваження. Небудуть угодами також адміністративні акти органів державного управління, якіхоча і породжують цивільні правовідносини(зобов’язання про передачу будівель і спорудміж державними юридичними особами), але вчиняються як власні акти суб’єктів адміністративного пра­ва. Ті особи, яким ці акти адресовані, повинні їхвико­нати незалежно від свого бажання.
Угода може призвести довстановлення цивільно-правовихнаслідків як безпосередньо, так і б поєднанніз іншими юридичними фактами.Прикладом безпосеред­ньогопородження угодою цивільних прав і обов’язків може бути договір купівлі-продажу. Сам момент укла­дання названого договору породжує обов’язокпродавцяпередатимайно у власність покупцеві, а покупецьзо­бов’язується прийняти майно і сплатити за ньогопевну грошову суму, В деякихвипадках укладанняугоди є не­достатнім для породження прав і обов’язків Наприклад, для виникнення права на перехід спадщининедостатньо одного заповіту, потрібно ще й відкриттяспадщини, що виникаєв день смерті спадкодавця. Вданому випадку встановленняправ і обов’язків відбувається на підставі поєднання угоди (заповіту) і події — факту смерті.
Угоди, які вчиняють громадяниі юридичні особи, є досить різноманітними, а томувимагають певної класифі­кації. Вона може проводитись за різними критеріями: зачислом сторін, волевиявлення яких необхідно для виник­нення угоди, за співвідношеннями прав та обов’язків сторін в угоді;за моментом, з яким пов’язується виникнення угоди; за значенням підстав угодидля її дійсності і т.п.
У залежності від числасторін, волевиявлення яких потрібне для виникнення угоди,угоди поділяють на одно-, дво- та багатосторонні. Односторонньою визнаєтьсяугода, длявиникнення якої досить ДІЇоднієї сторони Наприклад, заповіт,акт прийняття спадщини, оголо­шенняконкурсу і т.п. При цьому треба мати на увазі, що хоча угода й породжується волею однієї особи, але її правові наслідки тією чи іншою мірою зачіпають ін­тереси іншихосіб. Так, заповіт можескладатися для то­го, щоб позбавитиспадщини тих, хто ЇЇ отримав би при відсутностізаповіту. Крім того, в одностороннійугоді може бути об’єднана волякількох осіб (оголошення конкурсу).
Якщо для виникнення угодипотрібні зустрічні ДІЇдвох сторін, то це двостороння угодаДвосторонньою угодою виступає договір; двосторонняугода може вини­кнути лишетоді, коли зустрічні дії сторін будуть пого­джені, що означає усунення розбіжностей відносноумов угоди. Наприклад, дляукладання договору купівлі-продажупотрібно погодити зустрічну волю покупця і продавця. У двосторонній угоді на боці кожної ізсторін можуть виступати як поодній особі, так і по кілька осіб, але воля всіх учасників, які виступають на одній стороні угоди, повинна виражати єдину волю.
Для виникненнябагатосторонньої угодипотрібне во­левиявлення трьох і більше сторін.Вони можуть бути як зустрічними(трьох- або чотирьохсторонній обмін жит­лом), так і спрямованими до однієї мети (сумісна діяль­ність). Багатосторонні угоди теж являютьсобою догово­ри. В багатосторонній угоді кожний з її учасників є са­мостійноюстороною і виражає індивідуальну волю.
Угоди поділяються наплатні й безоплатні. У платнійугоді дії однієї сторони відповідає обов’язок іншої сторони вчинити зустрічну дію, пов’язану знаданням будь-якого майна. Удоговорі купівлі-продажу продавець передає майно (річ) у власність покупця, а останній зобо­в’язаний прийняти це майно і сплатити занього певну грошову суму. Вдеяких угодах гроші можуть слугувати не лише оплатою вартості речей, а й виконання робіт, надання послугтощо. З іншого боку, і речі можуть пере? даватися другій стороні не за гроші, а в обмін на іншу річ, або надання послуг. У безоплатнійугодіобов’язок здійснитите чи інше майнове надання покладається на одну сторону. Зустрічного майнового задоволення цясторона не отримує.Наприклад, передача майна за дого­вором дарування. Безоплатними будуть договори: позики грошей без стягнення процентів;безоплатного користу­ваннямайном; доручення без зобов’язання виплати по­віреному винагороду. Безоплатними є односторонніуго­ди. Платний чибезоплатний характер угоди обумовлює­ться законом, погодженням сторін, або витікає із змісту правовідносин, породжених угодою. Договіркупівлі-продажу завждиплатний. Договір дарування не сумісний з оплатою. Договори схову, дорученняможуть бути як платними, так і безоплатними — це залежить від домов­леності сторін.
В залежності від моментувиникнення угод, угоди по­діляються на консенсуальні й реальні.Для укладання кон­сенсуальноїугоди достатньопогодження волі учасників угоди,В момент, коли узгодження воль проведено від­носно всіх суттєвих умов (а в передбачених закономви­падках ще й належним чиномоформлене), угода вважає­тьсяукладеною. З цього моменту у її сторін виникають відповідні права і обов’язки.Так, за договором купівлі-продажупокупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього повну грошову суму. Права і обо­в’язки сторін цього договору виникають з моментуйого укладання, Більшість угодє консенсуальними. Для укла­данняреальноїугоди одноговолевиявлення (узгодження воль)сторін недостатньо. Потрібно також вчинити фак­тичні дії (наприклад, передачу майна). Лише післявчи­нення фактичних дій угодавважається укладеною. Якщо консенсуальніугоди виконуються, то реальні — здійсню­ються. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні(позичальникові) у власністьгроші або речі, визначені родовоми ознака­ми, а позичальник зобов’язується повернути таку жсуму грошей або рівнукількість речей того ж роду і якості. Права і обов’язки сторін договору позики виникають нез моменту його укладання, а з моментупередачі речі.
За значенням підстав длядійсності угоди останні по­діляються на каузальні іабстрактні. Під підставою угоди розуміютьїї юридичну мету. Наприклад, договір майно­вого найму дає можливість наймачеві одержати чужу річ у тимчасове користування за плату, а за договоромдару­вання дарівник передає безоплатнодругій стороні майно у власність.
Ці угоди, а такожбільшість інших є каузальними, оскільки мають на меті досягнення певногоправового результату. Угода, в якій відсутня мета, тобтопідстава укладання, може бути визнананедійсною. Якшо, наприклад, у борговійрозписці не визначено мету, тобто немаєпояснення, чому А. видав розписку В., то така роз­писка не повинна мати юридичної сили. Вабстрактній угоді допускаєтьсязамовчування мети угоди. Прикладом абстрактноїугоди може слугувати вексель. Належним чиномоформлений вексель зберігає юридичну силу не­залежно від того, чи виконані ті зобов’язання у зв’язку з якими він був виданий.
У період становлення ринкових відносин все біль­шого значення набувають біржові угоди. Біржовимина­зиваються угоди, укладеш членамибіржі між собою без­посередньо чи через своїх представників на біржових торгах, про взаємну передачу прав і обов’язківвідносно майна, яке допущено до обігуна біржі в строки і поряд­ку, встановлені статутом біржі і правиламибіржової торгівлі.
До біржових угод застосовуються загальні правила про відповідні договори (купівлі-продажу, комісіїто­що). Але біржовими статутами можуть бути передба­чені й інші умовибіржових угод, які складають комер­ційнутаємницю сторін і не підлягають розголошенню без їх згоди.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові угодиподіляються на:
—   угоди з реальним товаром, які укладаютьсяз метою купівлі-продажу конкретного товару.  Різновидність такої угоди — бартерна угода;
—   ф’ючерсні угоди — це угоди, щопередбачають пере­ дачу акційабо товару та виплату грошової суми через визначений строк після укладання угоди за ціною,вста­новленою в угоді. Ф’ючерсні угоди, як правило, уклада­ються з метою страхування угод з реальнимтоваром;
—   угоди з цінними паперами.
Спори, пов’язані зукладанням біржових угод, роз­глядаються в біржовому арбітражі, рішення якогоможе бути оскаржене в судіабо арбітражі.2 Об’єкти авторського права
1. Об’єктами авторського права є твори, а саме:
1) літературні тахудожні твори, зокрема: романи, поеми, статті та іншіписьмові твори; лекції, промови, проповідіта інші усні твори; драматичні,музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичнітвори (з текстом або без тексту); аудіовізуальнітвори; твори живопису, архітектури,скульптури та графіки; фотографічнітвори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичнітвори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та іншіпереробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складовихчастин є результатом інтелектуальноїдіяльності; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за доборомабо упорядкуванням їх скла­дових частин є результатом інтелектуальноїдіяльності; інші твори.
Твори є об’єктамиавторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, атакож способу чи форми їх вираження.
Авторське право непоширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або матема­тичні концепції як такі.
Комп’ютерні програмиохороняються як літературні твори.
Компіляції даних (базиданих) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охоронане поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.
Акторське право єінститутом права інтелектуальної власності, що становить собою систему правовихнорм, які регулюють суспільні відносини щодо створення і використання творів літератури, науки тамистецтва. Основними джерелами ав­торського права в Україні поряд із Конституцією та ЦК є Закон „Проавторське право і суміжніправа", закони України від 5 червня 1997 р. «Про видавничусправу», від 13 січня1998 р. «Про кінематографію», від 20 травня 1999 р. «Проархітектурну діяльність», від 23 березня 2000 р. «Про розповсюдженняпримірників аудіовізуальних творів,фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», Порядокдержав­ної реєстраціїавторськогоправа і договорів, які стосуються права автора на твір,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1756,постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 18 січня 2003 р. №72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використанняоб’єктів авторського права ісуміжних прав» та ін.
Україна є учасницею рядуміжнародно-правових актів у сфері авторського права, які відповідно дост.9 Конституції єчастиною національного законодавства. До них належать: Бернська конвенція про охоронулітературних і художніх творів (Берн, 1886 р.), Всесвітня конвенція проавторське право (Женева, 1952 р.), Договір Всесвітньоїорганізації інтелектуальної власності про авторське право (Женева, 1996 р.).
В коментованій статтівизначено коло об’єктів авторського права. Зазначений перелік загалом збігається з видами об’єктівавторського права, передбаченими За­коном «Про авторське право і суміжні права». Водночас як в ЦК,так і в Законі «Проавторське право і суміжні права», перелік об’єктів авторського права не є вичерпним. Таким чином, авторсько-правовійохороні підлягають, крім передбачених у законі, й будь-якіінші твори, якщо вони відповідають наступним критеріям: вони є результатами творчої діяльності в галузі літератури, науки імистецтва.
Творча діяльністьпередбачає створення чогось нового, оригінального, невідомого до цього часу. Тому не може визнаватися об’єктомавторського права результат діяль­ності, яка не є творчою, наприклад, переписаний з книги текст;
результат творчої діяльності має бути виражений в об’єктивнійформі, при­датній для сприйняття івідтворення. Форма об’єктивного вираження твору може бути різною: письмова, усна, електронно-цифроватощо. Водночас ідеї, образи, думки тощо,які не об’єктивовані назовні, а лише існують у свідомості автора, становлять лишеавторський задум і авторським правом не охороняються.
Першу групу об’єктівавторського права становлять літературні та художні твори. До них належать, зокрема:
—   письмові твори (романи, поеми, оповідання,повісті, новели, вірші, статті та ін.);
—   усні твори (лекції, промови, проповіді, доповіді тощо);
—   драматичні твори (комедії, трагедії, трагікомедії тощо),музично-драматичні твори (опери, оперетти,мюзікли тощо), пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;
—   музичні твори з текстом і без тексту(пісні, симфонії, увертюри, етюди тощо);
—   аудіовізуальні твори — твори, що фіксуютьсяна певному матеріальному носії (кіноплівці,магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретнихсигналів, які відображають (закодовують)рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняттяяких є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана,телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певнихтехнічних засобів. Видами аудіові­зуального твору є кінофільми,телефільми, відеофільми, діафільми, слайдо фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровимита ін.;
—   твори живопису (пейзажі, натюрморти,портрети тощо), архітектури (будівлі, споруди, парки, тощо), скульптури,графіки;
—   фотографічні твори. Закон «Проавторське право і суміжні права» передбачає охорону не тількифотографічних творів, а й творів, одержаних способами, анало­гічнимифотографії(наприклад, слайди);
—   твори ужиткового мистецтва — творимистецтва, в тому числі твори художнього промислу, створені ручним або промисловим способом для користування упобуті або перенесені напредмети такого користування (твори декоративного ткацтва, різьблення, кераміки, ливарства, ювелірні вироби та ін.);
—   ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуютьсягеографії, топографії, архітектури і науки;
—   переробки літературних та художніх творів(похідні твори) — твори, що є твор­чою переробкою інших існуючих творів без завдавання шкоди їх охороні(анотації, адаптації,аранжування, обробки фольклору, інші переробки твору) чи його творчим перекладом на іншу мову. До похідних творів не належать аудіовізуальнітвори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чипішими мовами інших аудіовізуальних творів(ст.1 Закону «Про авторське право і суміжні права»);
—   збірники творів, одержані в результатіпідбору та розташування творів, що є результатом творчої діяльності (упорядкування). До них належатьенциклопедії, періодичні збірники, збірники науковихпраць, антології та ін.
Другу групу об’єктівавторського права становлять комп’ютерні програми. Від­повідно до визначення, наведеного у ст.1 Закону«Про авторське право і суміжні права», комп’ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів,цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі,придатній для зчиту­ваннякомп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або ре­зультату(це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктномукодах).
Третя група об’єктівавторського права — це компіляції даних (бази даних). Вони одержують авторсько-правовуохорону за умови, що за добором або упорядкуванням їх складових частин вони є результатомінтелектуальної діяльності. Відповідно до Закону «Про авторське право ісуміжні права» база даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншоїнезалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частинякої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої єдоступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальноїпошукової системи на основіелектронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.
Об’єктами авторськогоправа можуть бути й інші твори, якщо вони відповідають критеріямтворчого характеру та вираження в об’єктивній формі.
Відповідно до ст.9 Закону«Про авторське право і суміжні права» авторсько-правовій охороні підлягає як весь твір, так і йогочастина, яка може використовува­тися самостійно, в томучислі оригінальна назва твору.
В ЦК підкреслюється, щотвір є об’єктом авторського права незалежно від його завершеності, призначення, цінності, об’єктивноїформи. Тобто охороні підлягає будь-якийтвір науки, літератури, мистецтва незалежно від його художньої цінності та інших критеріїв. Наприклад, об’єктомавторського права є як шедевр, створений відомим художником, так і дитячиймалюнок, який не має високої художньої цін­ності. Основною є вимога щодо творчого характеруствореного твору та вираження йогов об’єктивній формі. Віднесення твору до об’єктів авторського права не вимагає будь-яких формальностей, тобто для цьогоне потрібно реєструвати твір, одержува­ти охоронний документ тощо. Твірпідлягає охороні як у завершеному, так і в неза­вершеному вигляді (наприклад,ескіз). Авторсько-правова охорона не залежить від призначення, жанру, обсягу,мети твору (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).
Частина 3 ст.433 ЦКвизначає перелік об’єктів, що не охороняються авторським правом — ідеї, процеси, методи діяльності,математичні концепції як такі. У ст.8 Закону «Про авторське право і суміжні права» передбачено, щопередбачена цим Закономправова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поши­рюється на будь-які ідеї, теорії,принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття,навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, про­ілюстровані у творі. Іншимисловами, авторське право охороняє форму вираження твору, а не його зміст. Наприклад, авторопублікував у журналі статтю, у якій деталь­но описав створений ним пристрій. У цьому випадкуоб’єктом авторсько-правової охоронибуде сама стаття. Водночас на описаний у статті пристрій авторське право непоширюватиметься.
Відповідно до ч.4коментованої статті комп’ютерні програми за режимом правової охорони прирівнюються до літературнихтворів. Аналогічний підхід закріплений у ст. 14 Закону «Про авторське право і суміжні права», в якійтакож передбачено, що така охорона поширюється на комп’ютерніпрограми незалежно від способу чи форми їх вираження. Прирівнення комп’ютернихпрограмам за режимом правової охорони до літературних творів відповідаєміжнародно-правовим актам. Зокрема ст.4Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право 1996 р. (Україна приєдналась до цього міжнародногодоговору Законом від 20 вересня 2001р.) передбачено, що комп’ютерні програми охороняються як літературні твори в розумінні ст.2 Бернської конвенції з охоронилітературних та художніх творів. У Директиві Ради ЄС про правову охорону комп’ютернихпрограм (91/250/ЄЕС), прий­нятій уБрюсселі 14 травня 1991 р., також передбачено, що держави-члени будутьохороняти комп’ютерні програми авторським правом поряд з літературними творами урозумінні Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.
Правовій охороні підлягають компіляції даних (базиданих) як такі. Це — об’єктив­на формаподання і організації даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути втілені в комп’ютернійпрограмі. Творчий характер створеннябази даних проявляється в підборі і впорядкуванні певних відо­мостей незалежно від того, чи належать вони до об’єктівавторського права. Об’єктом авторськогоправа є сама компіляція даних, а не дані та інший матеріал, що входять до неї. Авторсько-правова охорона компіляції данихне зачіпає авторське право на складовіцієї компіляції.
3 Реєстрація походження дитини відбатьків, що перебувають в шлюбі
Реєстрація встановленнябатьківства провадиться на підставі спільної заяви батьків або судовогорішення, а в разі смерті мате­рі, визнання матері недієздатною, позбавлення їїбатьківських прав чи неможливості встановити місце її проживання — за зая­вою батька.
Реєстрація встановленнябатьківства щодо дітей, які досягли повноліття, допускається лише за їхзгодою.
Реєстрація встановлення батьківствапровадиться на підста­ві спільної заяви батьків, заяви чоловіка, якийвважає себе бать­ком, або рішення сулу провстановлення факту батьківства і факт} визнання батьківства; в разісмерті матері дитини, визнання матерінедієздатною, позбавлення її батьківських прав або неможливостівстановити її місце проживання — за заявою батька(див. статті 125, 127 СК та коментарі до них).
Реєстрація встановленнябатьківства за дорученням або че­резпредставника не допускається.
Якщо один з батьків з поважнихпричин не може особисто з’явитися дооргану РАЦСу для реєстрації встановлення бать­ківства, його підпис на заяві має бути засвідчений нотаріусом або прирівняним до нього органом у встановленомузаконом порядку.
До заяви про реєстраціювстановлення батьківства долаєть­сясвідоцтво про народження дитини. У тих випадках, коли ре­єстрація встановленнябатьківства провадиться одночасно з ре­єстрацієюнародження дитини, свідоцтво про народження ди­тини не додається.
Якщо запис акта про народженнязнаходиться в іншому ор­гані РАЦСу,його копія має бути витребувана в триденний строк для уточнення зазначених відомостей і додана до заяви.
Реєстрація встановленнябатьківства провадиться незалеж­но від того, чи перебуває батько дитини вшлюбі, тому згода його дружини на реєстраціювстановлення батьківства не пот­рібна.
Не допускається встановленнябатьківства за заявою особи, визнаноїнедієздатною внаслідок душевної хвороби або слабо­умства, а також за заявою опікуна цієї особи.
Згідно з ч. 2 коментованої статті реєстрація встановлення батьківства щодо осіб, які досягли повноліття,допускається ли­ше за їх згодою. Втакому разі до заяви батьків обов’язково до­дається письмова згода повнолітньої о на встановлення бать­ківства.Ця згода може діставати вияв як в окремій заяві повно­літнього, так і в його підписі під спільною заявою батьків (бать­ка). Водночас повнолітній зазначає, хоче вінвзяти прізвище батька або ж залишитисяпід прізвищем матері.
Література:
1.  ЦивільнийКодекс України.
2.  СімейнийКодекс України.
3.  Науково-практичнийкоментар Цивільного Кодексу України. – Київ, 2004.
4.  Науково-практичнийкоментар Сімейного Кодексу України – Київ,2003.
5.  І.А.Бірюков, Ю.О. Заіка, В.М. Співак «Цивільне право України» — Київ, 2000.
6.  О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцова «Цивільне право України» — Київ, 2004.