Функції та принципи державного управління

міністерство освіти і науки україни
ХМЕЛЬНИЦЬКЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТАПРАВА
ЗАОЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ВІДДІЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ „ПРАВОЗНАВСТВО”
 
 
 
 
 
Навчальна дисципліна:
адміністративне  право України

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Варіант № 10

                                                  Виконав: Тисяк Л., студент
                                                                    третьогокурсу, група №2 ВПО

                                                   Перевірив:

Хмельницький
2007

План
 
1.Дайтехарактеристику державному управлінню як виду соціального   управління.Проаналізуйте функції та принципи державного управління
2.Розкрийтепоняття, функції та організацію санітарно-епідеміологічного нагляду
3. Завдання
4.Нормативно-правові акти та література

1. Дайте характеристикудержавному управлінню як виду соціального управління. Проаналізуйте функції тапринципи державного управління.
У вітчизняній і зарубіжній юридичній літературінемає за­гальновизнаного поняття державного управління, що пов'яза­но з різнимипідходами до розв'язання цього важливого пи­тання. Державне управліннятлумачать з погляду змісту, сут­ності, форм, яких воно набуває і в якихфункціонує, відмежування від інших форм (видів) державної діяльності(законодавчої, судової). Представники загально-соціологічних наукових напрямівпід час дослідження проблем управління виходять з його реального змісту якспецифічного виду су­спільної діяльності, спрямованої на систематичнездійснення певного впливу людей на суспільну систему в цілому або на її окреміланки, на підставі пізнання й використання властивих системі об'єктивнихзакономірностей і тенденцій, з метою за­безпечення її функціонування тадосягнення поставлених цілей.
«В адміністративно-правовій науці найпоширенішимє по­няття державного управління як самостійного виду держав­ної діяльності, щомає організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, особливої групидержавних органів (по­садових осіб) щодо практичної реалізації функцій ізавдань дер­жави в процесі повсякденного й безпосереднього керівництваекономічним, соціально-культурним та адміністративно-по­літичним будівництвом»1.Незважаючи на деякі відмінності, всі автори відзначають організуючий,виконавчо-розпорядчий характер управлінської діяльності, спрямований на виконан­нязавдань і функцій держави.
Особливості сучасного державного управління, йогоеволю­ція пов'язані з процесами зміни соціально-економічної та по­літичноїсистем. Значення держави та її управління економі­кою і соціально-культурною
1  Адміністративне правоУкраїни. (підручник для  юридичних вузів і факультетів. / Ю.П, Битяк,  В.В.Богуцький, В.М. Паращук та ін.); за ред… Ю.П. Битяка. –Харків. «Право». 2000.-520с.
сферою за сучасних умов не тільки непослаблюються, а й посилюються, про що свідчить інтен­сивна правотворча діяльність,спрямована на регулювання відносин у цих сферах. Конституція України такождозволяє державі активно впливати на економічні, соціальні, культурні,політичні процеси, на формування ринку й ринкових відно­син. Звичайно,діяльність держави та її органів не завжди може позитивновпливати на ринкові процеси, але органи виконав­чої влади якраз і створюють длястимулювання державою рин­кової економіки. Цю діяльність і мають оцінювати зарезуль­татами функціонування управлінської системи, змінами в ме­тодахуправління, його характері.
Зміни в соціально-економічній системі йдержавному ладі, перехід до ринкових відносин, місцевого самоврядування обу­мовилизміни в мотивації та методах державного управління — воно не зводиться лише допрямого управління економікою та соціально-культурною сферою, прямогоуправління діяльністю окремих підприємств і установ з боку вищих органів наоснові принципу «влада — підкорення». Відбувається процес розроб­лення заходів,спрямованих на стимулювання самостійності в діяльності підприємств і установ,пошук напрямів заохочення такої діяльності. Владна управлінська діяльність можевияв­лятися по-різному, а державне регулювання має свої особли­вості не тількив сферах економіки, соціальної, культурної, ад­міністративно-політичної діяльності,а й у окремих галузях.
У деяких випадках управління пов'язано збезпосереднім розпорядництвом, носить «командний характер», ґрунтується наімперативних приписах, заборонах, що обмежують са­мостійність. Проте вонодедалі більше здійснюється у формі нормативного регулювання, використаннядозволів і рекомен­дацій, надання допомоги, сприяння й координації. Застосуван­нялише жорстких варіантів управління суспільними процеса­ми суперечить заданіймоделі розвитку суспільства, та й сама система вже не «дозволяє» державівтручатися в усі питання управління й практичної діяльності, як це було допроголошен­ня Україною незалежності. Державне управління і зараз охоп­лює тісамі галузі та сфери суспільства, але його роль у них стає новою, принциповозмінюється вплив на здійснювані про­цеси. Превалюючого значення набуває функціядержавного регулювання, від якої жодна держава не може відмовитися, оскількизаконодавство поширюється на всі галузі та сфери і є прерогативою держави.Однак законодавче регулювання саме значною мірою залежить від того, державнимичи недержав­ними є ті чи інші об'єкти та які структури здійснюють управ­ліннягалуззю, сферою, об'єктом. Від цього залежить і рівень державного впливу нарозв'язання питань управління й діяльності. Але в основі того, що відбувається,все ж таки лежать особливості й значення галузей і сфер, а також процеси прива­тизації,зміни форм власності, лібералізації цін, розвитку зов­нішньоекономічноїдіяльності тощо, які впливають на від­повідні галузі та сфери.
Система державного управління складається зповсякден­ного здійснення певних функцій. Термін «функція» застосо­вують дляпозначення діяльності будь-яких державних органів незалежно від їх мети.Функціонувати — значить діяти, бути в дії, виконувати обов'язки. Функція є іобов'язок, і коло діяль­ності, й призначення. Функція управління як поняття — цепевний напрям спеціалізованої діяльності виконавчої влади, зміст якоїхарактеризується однорідністю та цільовою спря­мованістю.
Характер завдань, пов'язаних із управлінням,впливає на сутність управлінських функцій. Завдання, що здійснюють органидержавного управління, є вельми різноманітними. Кож­на управлінська акціяпередбачає наявність певної мети та ви­користання для її досягнення відповіднихзасобів. Сутність і призначення управлінських функцій обумовлено системоюсоціально-економічних, соціально-політичних та інших чин­ників, що існують удержаві1.
 
1Див.: Державне управління:  теорія  і практика  /   За заг. ред. Авер'янова В.Б. — К.: Юрінком Інтер, 1998. – с. 59.
 
Відповідно до ст. З Конституції України права йсвободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль­ностідержави1.
Змістом виконавчої влади як самостійного видудержавної діяльності є комплекс функцій, у яких безпосередньо вияв­ляється владно-організуючийзміст державного управління, яке здійснюють у різних процесуальних формах черезпос­тійний інформаційний обмін між суб'єктом та об'єктом управління на основіпрямих і зворотних зв'язків. Функція управлін­ня пов'язує в одне ціле запланованийрезультат, практичну діяльність по виконанню намічених завдань і одержаний ре­зультат.
Функції управління — це відносно самостійні йоднорідні частини змісту управлінської діяльності, в яких виражаєтьсявладно-організуючий вплив суб'єкта управління на об'єкт.
Отже, функцію державного управління можнавизначити як частину управлінської діяльності держави, яку здійснюють на основізакону чи іншого правового акта органи виконавчої влади притаманними їмметодами для виконання завдань дер­жавного управління.
Особливості державного управління полягають такожу тих функціях, на виконання яких його спрямовано. Ці функції складають змістдержавного управління як самостійної фор­ми діяльності, що має певну мету,однак запланований резуль­тат може бути досягнутий лише в разі правильноговстанов­лення завдань управління, забезпечення матеріальними, люд­ськимиресурсами, законодавчою основою, об'єктивною інформацією.
Державне управління як вид соціального управлінняобо­в'язково містить три елементи: прийняття рішення, його вико­нання та контрольза реалізацією. Державне управління — це частина державної діяльності, що маєсвоїм основним призна­ченням здійснення виконавчої влади. Державний
 
1Див.:  КонституціяУкраїни від 28.06.1996 р. № 254к/96- ВР//ВВР.- 1996.- № 30  Ст. 141. (зізмінами та доповненнями внесенеми Законом України  від 8 грудня 2004року N 2222-IV.) ст. 46
характер та­кого управління полягає в тому, що вйого процесі реалізуються  завдання, функції та інтереси держави. Для йогоздійснення створюють спеціальні органи (встановлюють посади), які діють урамках законів і в межах своїх повноважень.
Виконавча діяльність є основним призначеннямдержавно­го управління й складає першу, найважливішу його сторону. Разом з тим,для безпосереднього управління економікою, со­ціально-культурним будівництвом іадміністративно-політич­ною діяльністю характерною є розпорядча діяльність, якаста­новить інший бік державного управління. Виконавча й розпо­рядча діяльністьорганів виконавчої влади виявляється у відносинах влади і підпорядкування,наданні суб'єктам, що її здійснюють, юридично-владних повноважень.
Як самостійній формі державної діяльностідержавному управлінню притаманні характерні риси, що випливають з його природи— здійснення виконавчих і розпорядчих повноважень:
а) загальнодержавний характер, оскільки воноохоплює най­важливіші сторони життя держави й суспільства;
б) спрямованість на виконання Конституції тазаконів Ук­раїни (підзаконна діяльність);
в) юридично-владний, розпорядчий характер;
г) організаційний зміст, за допомогою якогодосягають ре­гулювання й координації спільної праці людей;
ґ) активність і цілеспрямованість, маєбезпосередніми об'єк­тами свого впливу галузі економічного, соціального йадміні­стративно-політичного будівництва;
д) безперервне та постійне здійснення.
Змістом державного управління є комплекс функцій,які називаються функціями управління. Через їх реалізацію суб'єк­ти виконавчоївлади здійснюють управлінські процеси, дося­гають поставленої мети. Функціяуправління пов'язує в одне ціле запланований результат, практичну діяльність звиконан­ня намічених завдань і одержаний результат. Запланований результат можебути досягнутий лише у разі, коли правильно, з урахуванням реальних можливостей(забезпечення матері­ально-фінансовими, людськими ресурсами (фахівцями), об'єк­тивноюінформацією, законодавчою основою тощо) визначе­но управлінські завдання.Функції державного управління є відносно самостійними елементами виконавчоїдержавної діяльності, що здійснюється на основі закону чи іншого право­вогоакта спеціальною системою органів виконавчої влади при­таманними їм методами.За мету функції управління мають ви­конання завдань держави та суспільствашляхом владно-орган­ізуючої діяльності в різних процесуальних формах.
Державне управління здійснюють відповідно допринципів (засад), закріплених Конституцією України. В сучасній юри­дичнійлітературі систему принципів державного управління, як правило, не розглядають.Проте слід зазначити, що будь-яка діяльність, а тим більш управлінська, маєпевну основу. Конституція України дозволяє віднести до принципів держав­ногоуправління такі: відповідальності органів виконавчої вла­ди (посадових осіб) задоручену справу перед людиною і дер­жавою; верховенства права; законності;участі громадян та їх об'єднань в управлінні; рівноправності громадян вуправлінні; гласності.
Принцип відповідальності органів виконавчої влади(посадо­вих осіб) за доручену справу перед людиною і державою випли­ває зізмісту статей 3,17,19 Конституції України тощо. Згідно зі ст. З Конституціїдержава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпеченняправ і свобод людини є головним обов'язком держави.
Органи виконавчої влади відповідальні передПрезидентом України, підконтрольні й підзвітні Верховній Раді України в межах,передбачених статтями 85, 87 Конституції України, органам виконавчої владивищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, установлених законом.Рішення ви­щих органів є обов'язковим для нижчих згідно з розподілом їхповноважень. Взаємовідносини вищих і нижчих органів вико­навчої владиздійснюються на основі субординації.
Принцип верховенства права в Україні закріплений уст. 8 Конституції. Відповідно до нього Конституція України має найвищу юридичнусилу, а її норми є нормами прямої дії. За­кони та інші нормативно-правові актиприймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй.
Принцип законності безпосередньо пов'язанийз принципом верховенства права і з нього випливає, а також базується на по­ложенняхКонституції України, згідно з якими Україна є суве­ренною і незалежною,демократичною, соціальною, правовою державою. Органи державної влади й органимісцевого самовря­дування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише напідставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією тазаконами України. Законність повинна бути реальною. Закон став в Україніосновним джерелом права, прийнятим відповід­но до Конституції. Реальністьзаконності гарантовано насампе­ред обов'язком державних органів та їх посадовихосіб додер­жуватися її, відповідальністю перед народом України, а також судовимконтролем (у тому числі з боку Конституційного Суду України), прокурорськимнаглядом, контролем з боку спеціаль­но створених органів виконавчої влади(інспекцій, адміністрацій, комісій, комітетів) і правом громадян на звернення вдержавні та громадські органи, в тому числі суд.
Відповідно до ст. 38 Конституції України1громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, всеук­раїнськомута місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державноївлади та органів місцевого са­моврядування. У здійсненні функцій державногоуправління громадяни беруть участь шляхом об'єднання в
 
1 Див.: Конституція України від 28.06.1996 р.№ 254к/96- ВР//ВВР.- 1996.- № 30 Ст. 141. (зі змінами та доповненнямивнесенеми Законом України  від 8 грудня 2004 року N 2222-IV.) ст. 4
політичні партії та громадські організації. Черезтакі об'єднання громадяни  здійснюють захист своїх прав і свобод, задовольняютьпо­літичні, економічні, соціальні, культурні та інші інтереси. Громадяникористуються рівним правом доступу до держав­ної служби, а також до служби ворганах місцевого самовряду­вання. Вони мають рівні конституційні права ісвободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень заознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання,за мовними чи іншими ознаками. Конституційні права і свободи гарантуються і неможуть бути скасовані. Обмеження на участь у державному управліннівстановлюються виключно законом (засуджені до покарання у вигляді позбавленняволі, недієздатні).
Принцип гласності в державному управлінніпов'язано на­самперед з вільним доступом громадян до інформації про діяльністьорганів виконавчої влади всіх рівнів, окрім відомо­стей, які є державноютаємницею або іншою захищеною зако­ном таємницею. Кожному гарантовано правовільного досту­пу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів іпредметів побуту, а також право на її поширення. Таку інфор­мацію ніким не можебути засекречено (ст. 50 Конституції).
Кожному гарантовано право знати свої права іобов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права іобов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку,встановленому законом, а недоведені є нечинними.
Стаття 32 Конституції гарантує кожному судовийзахист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєїсім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право навідшкодування матеріальної і моральної шко­ди, завданої збиранням, зберіганням,використанням та поши­ренням такої недостовірної інформації.
 
2. Розкрийтепоняття, функції та організацію санітарно епідеміологічного нагляду.
Законом України «Про забезпечення санітарного таепіде­мічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.1 вре­гульованосуспільні відносини, що виникають у сфері забезпе­чення санітарного йепідемічного благополуччя населення, визначено відповідні права й обов'язкидержавних органів, підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері,вста­новлено порядок організації державної санітарно-епідеміоло­гічної службита здійснення державного санітарно-епідеміоло­гічного нагляду в Україні.
Відповідно до Положення про державнийсанітарно-епіде­міологічний нагляд в Україні2 такий наглядздійснюють уста­нови й заклади державної санітарно-епідеміологічної службисистеми МОЗ України: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України;управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України;центральна са­нітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська рес­публіканськасанітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні, районні у містахсанітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральнісанітарно-епідеміо­логічні станції на залізничному, повітряному, водному транс­порті,санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, а також станції басейнів іпортів; відповідні установи, заклади, з'єднан­ня, частини й підрозділидержавної санітарно-епідеміологіч­ної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону,Служби без­пеки України.
Державну санітарно-епідеміологічну службу Україниочо­лює головний державний санітарний лікар України — перший заступник Міністраохорони здоров'я України.
 
1 Див:.  Закон України від 24лютого 1994 року «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччянаселення» // ЗУ. — Т.6. – С.197-220.
2 Див:.  Постанова КМУ від 22червня 1999 року №1109 «Про затвердження Положення про державнийсанітарно-епідеміологічний нагляд в Україні» //ОВУ. -1999. — №25. — Ст.1178.
Керівництво державною санітарно-епідеміологічноюслуж­бою АРК здійснює головний державний санітарний лікар АРК.
Керівництво державною санітарно-епідеміологічноюслуж­бою області, міст Києва та Севастополя здійснює відповідно головнийдержавний санітарний лікар області, міст Києва та Севастополя, якого призначаєна посаду й звільняє з посади головний державний санітарний лікар України запогоджен-ням із відповідною обласною, Київською та Севастопольською міськоюдержавною адміністрацією.
Державну санітарно-епідеміологічну службу врайоні, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікарвідповідно району, міста, району в місті.
Керівництво державною санітарно-епідеміологічноюслуж­бою на водному, залізничному, повітряному транспорті здійснює відповідноголовний державний санітарний лікар водного, залізничного та повітряноготранспорту, якого при­значає на посаду та звільняє з посади головний державнийса­нітарний лікар України.
Здійснення державного санітарно-епідеміологічногонагля­ду є найважливішим напрямом діяльності державної санітар­но-епідеміологічноїслужби. Його мета — контроль за додер­жанням юридичними та фізичними особамисанітарного зако­нодавства, попередження, виявлення й усунення шкідливоговпливу небезпечних чинників на здоров'я людей і застосуван­ня в необхіднихвипадках заходів правового характеру щодо порушників.
Для виконання покладених на них завдань органисанітар­но-епідеміологічного нагляду мають право застосовувати ад­міністративно-попереджувальнізаходи, заходи адміністратив­ного припинення та заходи адміністративногостягнення.
До адміністративно-попереджувальних заходів,зокрема, належать: відвідування об'єктів для проведення перевірок до­держаннясанітарного законодавства; витребування від юри­дичних осіб і громадян даних,що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів, здоров'я людей;введення каран­тину; проведення обов'язкових профілактичних щеплень; обо­в'язковиймедичний огляд стану здоров'я відповідних груп працівників, громадян тощо.
Заходи адміністративного припинення застосовуютьу ви­падках, коли в примусовому порядку необхідно припинити протиправні дії тазапобігти їх шкідливим наслідкам. Прикла­дами таких заходів можуть слугувати:вимога до порушника санітарного законодавства припинити протиправну поведінку;обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції тарозширення об'єктів; обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидання) забруднюючихречовин; вилучення з реалізації продуктів харчування, хімічних і радіоак­тивнихречовин, біологічних матеріалів; опечатування при­міщень, джерел енергії,агрегатів, механізмів та іншого облад­нання.
Адміністративні стягнення накладають за вчиненняправо­порушень, передбачених КпАП у сфері, яку розглядаю. У КпАП встановленоадміністративну відповідальність за: пору­шення санітарно-гігієнічних ісанітарно-протиепідемічних пра­вил і норм (ст. 42); виробництво, заготівлю,реалізацію сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препара­ти понадгранично допустимих рівнів концентрації (ст. 42і); заготівлю,переробку або збут радіоактивно забруднених про­дуктів харчування чи іншоїпродукції (ст. 422); виробництво, зберігання, транспортування абореалізацію продуктів харчу­вання чи продовольчої сировини, забрудненихмікроорганіз­мами та іншими біологічними агентами понад гранично допус­тимихрівнів (ст. 423); незаконне виготовлення, придбання, збе­рігання,перевезення, пересилку наркотичних засобів або психотропних речовин без метизбуту в невеликих розмірах (ст. 44); ухилення від обстеження й профілактичноголікуван­ня осіб, заражених венеричною хворобою (ст. 45); порушеннявстановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалі­зації тазастосування донорської крові або її компонентів і пре­паратів (ст. 45і);умисне приховування джерела зараження ве­неричною хворобою (ст. 46) тощо1.
Справи про ці правопорушення розглядаютьадміністра­тивні комісії, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніхсправ (міліції), органи, установи й заклади державної санітар­но-епідеміологічноїслужби. Стягненнями, що накладають, є штраф, конфіскація або вилученняпредметів правопорушен­ня, адміністративний арешт.
 
1. Див:. Кодекс       України        про        адміністративні правопорушення зпостатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2006 року / Відп.ред. Е.Ф.Демський.- К.: Юрінком Інтер, 2006. — 1088с.
 
3. Завдання.
 
 К. відбув покарання захуліганські вчинки, але після звільнення з місць позбавлення волі не став нашлях виправлення: пиячив, тричі протягом півроку притягувався доадміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв у громадськихмісцях, двічі його доставляли до райвідділу органів внутрішніх справ і робилиофіційні попередження за протиправні вчинки, що порушують громадський порядок.Після цього начальник райвідділу ОВС виніс постанову про встановлення за К.адміністративного нагляду строком на три роки і про застосування щодо ньоготаких обмежень: заборона виходу з будинку з 21 год. до 6 год. ранку;  заборонакерування транспортними засобами; заборона виїзду з району проживання вособистих справах.
Проаналізуйте відповідність даного рішеннячинному законодавству.
Складіть проект протоколу про розпивання спиртнихнапоїв у громадських місцях.
РОЗВ’ЯЗОК:
Начальник райвідділу ОВС не мав правазастосовувати своєю постановою адміністративний нагляд за  гр… К., оскількивідповідно до ст. 5 ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами,звільненими з місць позбавлення волі» яка встановлює порядок встановленняадміністративного нагляду, таким правом наділений виключно  суд.
Крім того в ст…10 зазначеного закону не  передбачається такого обмеження як заборона керування транспортнимизасобами. І ще одне порушення полягає в тому що строк адміністративного наглядувстановлюється від одногороку до двох років і не  може перевищувати  термінів,передбачених законом для погашення або зняття судимості. (ст… 6 вказаного закону). Отжетільки суд може за поданням начальника райвідділу ОВС встановити адміністративнийнагляд за гр… К.

ПРОТОКОЛ
проадміністративне правопорушення
м. Дрогобич                                             «12» червня  2007 року
    
Я, уповноважена посадова особа райвідділу МВС України в Дрогобицькому районі, лейтенант міліції, Іванов Іван Іванович,  керуючись ст. 254, 255, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, склав цей протокол про те, що по вул. Шевченка 5, біля будинку творчості, о 3 год. 00 хв. зафіксував розпивання спиртних напоїв на вулиці, появу в громадському місці у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль,  що суперечить ст… 178 КУпАП та передбачено за її порушення відповідальність.
Свідки правопорушення:
1) Сидорук Микола Миколайович        
2) Федоренко Федір Федорович
Відомості про особу, стосовно якої складено протокол:
Петренко Петро Петрович, 1978 року народження, м. Дрогобич, вул… Челюскіна 2д/45. Паспорт серії ХМ №125689 виданий Дрогобицьким РВУМВС України в Житомирській області 01.02.1996 р. Проживає за зазначеною адресою. Тел. 23-45-69. Тимчасово не працює.
Гр. Петренко Петру Петровичу роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також його права та обов'язки, передбачені ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі).
Підпис _____________________
Від дачі пояснень відмовився
Підпис особи, щодо якої складено протокол, _____________________________________________
Підпис  свідків:
1.      __________________________________________________
2. ______________________________________________________
Протокол подається на розгляд до
Дрогобицького районного суду
 
Уповноважена посадова особарайвідділу МВС
України в Дрогобицькому районі                        Іванов Іван Іванович
  Ознайомлений 
____________
(підпис) Петренко Петро Петрович

4. Нормативно-правові акти талітература.
 
1.    Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР//ВВР.- 1996.- № 30 Ст. 141. (зі змінами та доповненнямивнесенеми Законом України  від 8 грудня 2004 року N 2222-IV.) ст. 46
2. Кодекс України проадміністративні правопорушення. Київ. «Аттіка» 2006 р.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1січня 2006 року / Відп.ред. Е.Ф.Демський. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 1088с.
4.      Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий).- X.:ООО«Одиссей», 2000. — 1008с.
5. Закон України від 24 лютого 1994 року «Про забезпеченнясанітарного і епідемічного благополуччя населення» // ЗУ. — Т.6. –С.197-220.
6. Закон України від 1 грудня 1994 року «Про адміністративнийнагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» // ВВРУ. — 1994.- №52. -Ст.455; 1995. — №10. — Ст.64; ОВУ. — №25 Спеціальний випуск. — Ст.1146.
7. Постанова КМУ від 22 червня 1999 року №1109 «Прозатвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні»//ОВУ. -1999. — №25. — Ст.1178.
8.  Законодавство    України    про    адміністративну  відповідальність   //   Бюлетень   законодавства   і юридичної практикиУкраїни. -1997. — №3. — 240с.
9.  Державне управління:  теорія  і практика  /   За заг. ред. Авер'яноваВ.Б. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 432с.
10. Адміністративне право України. (підручник для  юридичних вузіві факультетів. / Ю.П, Битяк,  В.В. Богуцький, В.М. Паращук та ін.); за ред…Ю.П. Битяка. –Харків. «Право». 2000. -520с.
02.07.2007р.                                                                                            Тисяк Л.