на тему„Географія Австрії”
учняІІІ-А курсу
черкаськогофізико-математичного ліцею
ШкольногоМаксима
Дата: четвер, 17 серпня2004 р.
Зміст
1. Зміст
2. ЕГП Австрії
3. історична довідка
4.економіка країни
5.природа
1) рельєф
2) клімат
3) природні ресурси
4) корисні копалини
5) тваринний світ
6) навколишнє середовище
6. населення
1) етнічний склад
2) демографічна ситуація
3) структура розміщення населення
4) релігія
5) освіта
6) засоби масової інформації
7) загальнонаціональні свята
7.господарство
8.географія зовнішньоекономічних зв‘язків
Політичне і економічне положення Австрії
Австрія – невелика країна розміщена вцентрі Європи, складається із 9 федеративних земель: Нижньої Австрії, ВерхньоїАвстрії, Бургерланда, Штирії, Каринтії, Тіроля, Форальберга, Відня іЗальцбурга. Місто Відень – столиця Австрії – прирівняне в адміністративномувідношенні до земель. Поділ країни на землі склався історично: майже кожна із земель – колишнє самостійне феодальневолодіння. Фактично сучасна Австрія – централізована держава.
У Австрії немає виходу до моря. Тут наплощі 84000 кв. км. проживають 11 мільйонів людей, тобто менше ніж у Великому Лондоні.Географічне положення Австрії сприяє її співпраці з іншими європейськими країнами,із яких вона безпосередньо межує з сімома: на сході – Чехією, Угорщиною,Словаччиною, на заході – Німеччиною, Італією, Швейцарією, КнязівствомЛіхтенштейн. Це забезпечує Австрії сприятливі транспортно-географічні умови длявзаємовигідної торгівлі з сусідніми країнами.
ТериторіяАвстрії витягнута у вигляді клину, сильно звуженого на заході і розширеного насході. Така конфігурація країни нагадує, на думку деяких гроно винограду.Найбільшими містами являються Відень, Грац, Лінц і Зальцбург. Положення в центрі Європи робить Австріюперехрестям ряду транс’європейських меридіональних шляхів (із скандинавськихкраїн і держав центральної Європи через альпійські перевали Бреннер і Земмерінгв Італію і інші країни). Обслуговування транзитних перевезень вантажів іпасажирів дає Австрії деякі прибутки в іноземній валюті.
Крім цього, як легко встановити пофізичній карті, державні кордони Австрії більшою частиною співпадають зприродними рубежами – гірськими хребтами або річками. Тільки з Угорщиною,Чехією і Словаччиною (на невеликому відрізку) вони проходять майже по рівніймісцевості.
Коли наш співвітчизник, направляючись вАвстрію поїздом, пересікаючи Чесько-Австрійський кордон у північно-східномурайоні країни, він буває трохи розчарований. Де ж альпійська Австрія? Кругом,наскільки бачить око, рівна, як стіл, безлісна розорана рівнина. Де-не-дез‘являються зелені островки садів і виноградників, цегляні хатинки та одинокідерева на межах і вздовж доріг. Рівнини і горбисті низовини пролягають звідсидалеко на південь вздовж усього кордону з Угорщиною і займають 20% території.Але досягнувши Відня, ми попадаємо в більш типову для Австрії природнесередовище: гори, Віденський ліс (Вінервальд) – північно-східний форпост Альп івисочинно-горбиста широка і відкрита долина Дунаю, яка помітно підвищується взахідному напрямку. Якщо спробувати піднятись на одну з вершин Віденськоголісу, наприклад, Каленберг („Лиса гора”), то далеко на півночі і на північномузаході в голубому тумані за Дунаєм можна розгледіти невисокі, покриті лісом,гранітні кряжі Шумави, тільки деякі вершини яких піднімаються трохи вище 700 метрів.Ця давня височина займає 1/10 території країни.
Дійсно, Альпи – основний ландшафт вАвстрії, вони (разом з передгір‘ями) займають 70% площі країни. Це – СхідніАльпи. Так прийнято називати частину альпійської гірської системи, яка лежитьна схід від долини Верхнього Рейну, по якому тут проходить державний кордон ізШвейцарією. В чому відмінність Східних Альп від Західних? На схід відРейнського розлому альпійські хребти приймають широтну направленість, починаютьрозходитись і знижуватись. Східні Альпи ширше і нижче Західних, вони більшдоступні. Тут менше льодовиків, і самі великі з них приблизно вдвоє коротші,ніж в Швейцарії. У Східних Альпах більше лугів і особливо лісів, і кориснимикопалинами Східні Альпи набагато багатші, ніж Західні.
Якщо пересікти Альпи із півночі напівдень, то легко можна помітити, що геологічна будова і склад гірських порідрозташовується симетрично відносноосьової зони. Ця зона – найбільш висока і потужна, покрита льодовиками існігами група хребтів, серед яких виділяються Високий Тауерн з найвищою точкоюкраїни – двохголовою вершиною Глосглокнер („Великий Дзвонар”), досягаючою 3997м; Ецтальські, Штубайські, Ціллертайські Альпи. Всі вони разом з прилеглими ззаходу і сходу хребтами складені з твердих кристалічних порід – гранітами,гнейсами, кристалічними сланцями. Самий великий льодовик – Пастерце – маєдовжину близько 10 км. і площу 32 км2.
На північ і на південь від осьової зонилежать хребти, складені твердими осадовими породами, в основному вапняками ідоломітами: Ліхтальські Альпи, Карвендель, Дахштейн, Хохшват і інші хребтиПівнічних Вапнякових Альп аж до згаданого вище Віденського лісу на крайньомупівнічному сході. На відміну від пікоподібних вершин кристалічних хребтіввапнякові гори – це гігантські моноліти з більш-менш плоскими малонахиленимиповерхнями і вертикальними або навіть нависаючими схилами. Гори більшоючастиною оголені, тут зустрічаються провали ґрунту, печери і інші формикарстового рельєфу, утворені талими і дощовими водами в розчинних вапняках і доломітах.
Периферійну зону Альп утворюютьневисокі з м‘якими обрисами вершин і схилів Передальпи, складені рихлими осадовимипородами. А в межах Австрії ця зона добре виражена на півночі, а на півдні вонавідсутня.
Одна із особливостей Альп заключаєтьсяв тому, що вони розчленовані глибокими і широкими поперечними долинами, завдякичому глибочинні частини Альп відносно легко доступні, а невисокі зручніперевали дозволяють без особливого труда пересікати країну з півночі на південьв цілому ряду місць. Так, відомий перевал Бреннер має висоту 1371м., а перевалЗеммерінг – 985 м. Невипадково через альпійські перевали давно прокладенізалізниці, причому деякі – без тунелів.
Історична довідка.
В древні часи і в раннє середньовіччячерез землі сучасної Австрії, розташовані на перехресті важливих торговихшляхів, головним із яких був шлях по Дунаю, проходило багато різних племен.Деякі із них залишили свій слід в етногенезі австрійського народу: помітнийвплив на формування австрійської етнічної общини зробили кельти, які поселилисятут в V-VIвіках до нашоїери.
Завоювання австрійських земельримлянами, які почались в ІІ віці до нашої ери, привело до поступовоїроманізації місцевого кельтського населення. В адміністративному відношенні ціземлі увійшли в різні римські провінції: Паннонію – на сході, Норікум – вцентрі, Рецію – на заході.
Велике значення для історії Австріїмало заселення її земель германськими (баварами, алеманами) і слов‘янськими(головним чином словаками) племенами. Наоснові переважно германських племен баварів і алеманів, які злилися з деякимислав‘янськими і з залишками кельтських і інших племен раннього середньовіччя, іформувалась австрійська етнічна община.
В VII-VIIIвіках землінинішньої Австрії не складували ще єдиного цілого, а входили в різнієвропейські держави: західні і північні (з германським населенням) – вБаварське герцогство, східні – (зі слов’янським населенням) – в слов‘янськудержаву Карантанію. В кінці VIII віка обидві держави були включені в складФранкської імперії Карла Великого, а після її розділу в 843 році стали частиноюгерманського Східнофранкського королівства.
В VII-Xвіках землі сучасної Австрії підверглисьспустошливим набігам кочівників, спочатку баварів (VIIIсторіччя), а потім угорців (IX-Xсторіччя).
У другій половині Xсторіччя на території сучасної Верхньої і Нижньої Австрії була утворенабаварська Східна марка, яку стали називати Ostarrichi(Австрія). Вона-то внаслідок і стала ядром австрійської держави.
В XIIвіці Австрія, які багато інших європейських країн, увійшла до складу „Священної Римськоїімперії”.
В XVвіці в склад австрійської держави буливключені майже всі його сучасні землі, за винятком Зальцбурга і Бургерланда.Однак це політичне об‘єднання було ще нестійким, його кордони частенькозмінювалися, області, які входили в державу, були зв‘язані між собою лишединастійними зв‘язками.
В XII-XVвіках Австрія була одною з процвітаючихв економічному плані країн Європи. Розвиток феодалізму в Австрії відрізнявсьдеякими особливостями. До XVсторіччя феодальна залежність селян булав ній значно слабшою ніж в сусідніх країнах: покріпачення селян проходило тут повільніше із-за довготермінових переміщеньнаселення і набігів кочівників. В гірських районах, де люди в основномузаймалися тваринництвом, особливо в Тіролі, зберігалось вільне селянство,об‘єднане в сільські общини.
В XVвіціАвстрія стала не тільки економічним, але і політичним центром „СвященноїРимської імперії”, а її герцоги – Габсбурги – імператорами. На фоні загальногоекономічного і політичного підйому розквітає і культура середньовічних австрійськихміст, в першу чергу Відня, потім Граца і Лінца. Велике значення мало заснуванняв 1365 році Віденського університету.
В XVIвіціАвстрія очолила боротьбу країн південно-східної Європи проти турецькогонашестя. Скориставшись ослабленням у зв‘язку з війнами проти турків Чехії таУгорщини, Австрія включила більшу частину їх територій у склад своїх володінь,почавши з цього часу перетворюватись на багатонаціональну державу.
В цей період все більше укріплюється ірозвивається економіка країни. У гірській промисловості (добування руди залізаі свинцю в Тіролі, Штирії, Верхній Австрії) уже в XVIвіці починається зародженнякапіталістичних відносин. Перші мануфактури з‘явились і у виробництві оксамиту,шовку, предметів розкошу.
В XVIII-XIXвікахфеодально-абсолютистська Австрія була центром католицької реакції в Європі.Вона була ініціатором інтервенції проти революційної Франції, а пізнішеприймала участь у всіх анти французьких коаліціях, очолювала боротьбу протиреволюційного руху в Європі.
Поразка наполеонівської Франції вєвропейських війнах початку XIXсторіччя ще більше утвердило зовнішнє положення Австрії. Згідно з рішеннямВіденського конгресу 1814-1815 рр. їй не тільки вернули завойовані Наполеономземлі, Але і віддали область Північної Італії в обмін на Південні Нідерланди.
У другій половині ХІХ сторіччя Австріявтратила свою гегемонію в європейських справах. Боротьба з Прусією заверховність серед германських держав закінчилась поразкою Австрії в австро-пруськійвійні 1866 року. Створення союзу германських держав (1867р.) проходило підегідою Прусії і без участі Австрії.
В 1867 р. Австрія стала дуалістичноюмонархією Австро-Угорщиною. Австрійські і угорські правлячі класи заключилисоюз для експлуатації і знищення опору інших народів.
В кінці ХІХ сторіччя – на початку ХХвіка в зовнішній політиці Австрії пройшли зміни: не досягши гегемонії середгерманських держав, які були об‘єднані Прусією в 1871 році, Австрія почаланаступ на Балкани, що привело до загострення відносин між Росією і зближенню зНімеччиною. В 1882 році був створений так званий Троїстий союз між Австро-Угорщиною,Німеччиною і Італією, який виступив у Першій світовій війні проти країнАнтанти.
В 1918 році Австро-Угорська монархіярозпалась на три держави – Австрію, Чехословаччину, Угорщину: крім того,частина її земель увійшла в склад Румунії, Югославії і Польщі.
В 1938 році війська фашистськоїНімеччини окупували Австрію. Вся економіка країни була підпорядкована військовимпотребам Німеччини. У Другій світовій війні Австрія брала участь, як частинаНімеччини.
В березні 1945 року радянські військаперейшли кордон Австрії. 13 квітня вони ввійшли у Відень і скоро після цьогоРадянська Армія і союзні війська визволили всю країну.
Після розгрому фашистської Німеччини подомовленості між СРСР, США, Великобританією і Францією вся територія Австріїбула тимчасово розділена на чотири зони окупації.
По ініціативі Радянського Союзу в 1955році був підписаний Державний договір про відновленні незалежної ідемократичної Австрії і припинення окупації. В цьому ж році австрійськийпарламент прийняв закон про постійний нейтралітет Австрії.
Економіка країни
Австрія належить до числа найбільш розвинутихкраїн Європи. В останні роки економіка країни розвивається швидкими темпами.Найбільшим інвестором являється Німеччина (близько 30% інвестицій). Об‘ємпромислового виробництва збільшився в 1995 році на 4,6% і досяг 334,5 млрд.шилінгів.
Ведучими галузями промисловостіявляються: машинобудування, металургія, а також хімічна, целюлозно-паперова,гірничо-видобувна, текстильна і харчова. Одна третя частина об‘єму промисловоговиробництва припадає на державний сектор економіки.
Австрія має продуктивне сільськегосподарство. Виробляються майже всі види сільськогосподарської продукції,необхідної для забезпечення населення. Найбільш важливою галуззю с/г являєтьсятваринництво.
Туризм – одна із найбільш прибутковихгалузей австрійської економіки. Щорічні прибутки від туризму складають більшніж 170 мільярдів шилінгів. Австрія торгує більш ніж зі 150 країнами світу.Близько 65% експорту і 68% імпорту припадає на країни Європейського Союзу.Основними торговельні партнери для Австрії – це Німеччина (40%), Італія,Швейцарія. На частку Росії припадає всього-на-всього 1,5%.
Золотовалютні резерви країни склали на2004 рік 283 мільярдів шилінгів.
По рівню доходів на душу населенняАвстрія займає 9 місце в світі. Ріст цін на товари широкого вжитку склав 3,5%.Рівень безробіття склав 5,4%
Природа
1.Рельєф.
Головнийфактор. Який встановлює природні особливості на території Австрії це Альпи. Їх білоголові вершини видні в країні з будь-якої точки. Майже ¾ країни займають Східні Альпи,які є нижчими і ширшими в порівнянні з Західними. Кордон між ними співпадає ззахідним кордоном Австрії і проходить по долині верхнього Рейну. У СхіднихАльпах менше льодовиків, але більше лісів і лугів, ніж у Західних. Найвища точкаАвстрії – гора Грослокнер у Високих Таурене – не досягає 4 тис. м. (3797 м.) Знайвищих вершин стікає самий великий льодовик Східних Альп – Пасьерце –довжиною більш ніж 10 км. Також покриті снігом і льодом вершини гребеневої гранітно-гнейсовоїзони гір – Ецтальських, Штубайських, Циллертальських Альп. В цій кристалічнійзоні найбільш ярко виражені так званіальпійські форми рельєфу — гострігребні, виорані льодовиками круто-стінні долини. На північ і на південь відгребеневої зони розташована відома льодяна – Айсрізенвельт (світ льодовихвелетнів) в горах Тенненгебірі, на південь від Зальцбурга. Про негостинність,дикості тутешніх місць говорять самі назви гірських масивів: Тотес-Гебірге(метрові гори), Хеллен-Гебіре (пекельні гори) і т.д. Вапнякові Альпи на північпереходять в Передальпи, які сходинками спускаються до Дунаю. Це невисокі гори,оброслі лісом, місцями їх схили розорані, А широкі сонячні долини досить густозаселені.
Якщо геологічно молоді Альпи доцільнопорівнювати з Кавказом, то гори, які лежать по другу, ліву сторону Дунаю,нагадують Урал. Це частина давньогобогемського масиву, яка була майже повністю зруйнована часом. Висота цієїприкордонної височини – лиш 500 метрів і тільки в декількох місцях вона досягає1000 метрів.
Місцевості зі спокійним рельєфом,рівнинні або горбисті низовини займають лиш 1/5 площі всієї країни. Це, передусім придунайська частина Австрії і прилегла до неї західна окраїна Середньодунайської рівнини. Тут проживає переважна більшість населення і знаходиться „центртяжіння” всієї країни.
2. Клімат.
Великі контрасти рельєфу – від низовиндо сніжних гір обумовлюють вертикальну зональність клімату, ґрунтів,рослинності.
ВАвстрії велика площа родючих земель, теплий і достатньо вологий (700-900мм.опадів в рік) „виноградний” клімат. Вцьому слові все: досить тепле, довге літо зі середньою температурою липня +20градусів і тепла сонячна осінь. На рівнинах і передгір‘ях порівняно м‘яка зимаз середньою температурою січня –1 –5 градусів. Однак велика альпійська частина„не наділена” теплом. З підняттям на кожні 100 метрів температура падає на0,5-0,6 градусів. Снігова лінія знаходиться на висоті 2500-2800 метрів. Літо ввисоких горах холодне, сире, вітряне, нерідко випадає мокрий сніг.Зимою опадівтут щебільше: На схилах гір збираються велетенські товщі снігу, які частенько безочевидних причин обвалюються зносячи все на своєму шляху. Рідко зима обходитьсябез жертв; руйнуються будівлі, дороги, лінії електропередач… А інколи всередині зими сніг раптово зникає. Так було, наприклад, під час „білої” олімпіадина початку 1976р. На околицях Інсбурга. Звичайно сніги „зганяються” теплимипівденними вітрами – фенами.
3. Природніресурси.
Гірську частину країни відрізняє великакількість чистої прісної води. Вона накопичується у вигляді снігів і льодовиківна протязі більшої частини року, щоб літом поповнити води Дунаю, а такожпоповнити озера, які лежать на шляху до Дунаю. Альпійські річки визначаютьрежим Дунаю: особливо повноводним він буває як раз літом, коли рівнинні річкизазвичай мілішають. Притоки Дунаю – Інн,Зальцах, Єнс, Драва – містять в собі великі запаси енергії, але всі вони несудоходні і тільки частково використовуються для лісосплаву. В країні багатоозер, особливо в північних передгір‘ях Альп і на півдні, в Клагенфуртськійвпадині. Вони льодовикового походження, їх котловани розорані древнімильодовиками; як правило, озера глибокі, з холодною, прозорою водою. Такого типує Боденське озеро, яке належить Австрії тільки частково.
Рослинні зони на території Австріїзмінюють одна одну в наступному порядку: широколистні (з дуба, бука, ясена)ліси в долині Дунаю змінються змішаним лісом передгір‘я. Вище 2000-2200м. Їхвитісняють хвойні (переважно ялиново-піхтові, частково соснові) ліси.
Гірські ліси – одне з національнихбагатств Австрії. На карті рослинності Середньої Європи австрійські СхідніАльпи виглядають немов єдиний крупний зелений острів. Серед малихзахідноєвропейських держав тільки Фінляндія і Швеція мають більшу площу лісівніж Австрія. Особливо багато придатних для промислової експлуатації лісів вВерхній (гірській) Штирії, за що її і називають „зеленим серцем Австрії”.Напевно, не випадково колір прапора землі Штирії, її народних костюмів –зелений. В період німецької окупації Другої Світової війни австрійським лісамбуло нанесено великої шкоди. Над лісами і розрідженими карликовими чагарниками– субальпійські (матти) і альпійські (альми) луги.
В жаркілітні місяці починається бурне танення снігу в горах, що приводить до великихпаводків, в тому числі і на Дунаї, рівень якого підіймається інколи на 8-9м.
Все жАльпи, як „конденсатор вологи”, мають неоціненне значення для Австрії: стікаючіз них повноводні ріки, особливо Інн, Енс, Зальцах, Драва слугують джереламиневичерпної водної енергії. Крім того, Австрія має великі запаси прісної води,зосередженої крім льодовиків і річок в багаточисельних альпійських озерах(найбільше озер знаходиться в місцевості Зальцкаммергут). Крім того Австріїналежить південно-східна частина Боденського озера на західній окраїні країни імайже цілком мілководне озеро Нейзідлер-Зее на її східній окраїні.
4.Кориснікопалини.
В Австрії досить багато видів корисних копалин,але серед них дуже мало таких, які б ішли на експорт. Винятком є магнезит, якийіде для виробництва вогнетривів і частково для отримання з нього металевогомагнію. Залягає магнезит в штирійських, каринтійських і тірольських Альпах.
Енергетичних корисних копалин дуже мало.Це досить скромні родовища нафти (23 млн.т.) і природного газу (20 млрд.куб.м.)в Нижній і частково Верхній Австрії. Навіть при австрійських масштабахдобування ці запаси, по даним прогнозам, будуть вичерпані на протязі двохтисячоліть. Трохи більші запаси бурого вугілля (в Штирії, Верхній Австрії іБургенланді), але він низької якості. Порівняно якісні залізні руди, з високимвмістом металу є в Штирії (Ерцберг) і в Каринтії (Хюттенберг). У невеликійкількості трапляються руди кольорових металів – свинцево-цинкова в Каринтії(Блейберг) і мідна в Тіролі (Міттерберг). З хімічної сировини практичнезначення кам‘яна сіль (в Зальцкамергуті), а з інших корисних копалин – графіт і польовий шпат.
5. Твариннийсвіт.
В гірських лісах, в основному в заповідниках, живуть копитні –благородні олені, сирени, гірські барани, гірські козли. З пташок – глухарі,куріпки. На рівнинах, де вже майже всі землі оброблені, великих звірів вжедавно нема. Але поки що тут ще зустрічаються лисиці, зайці, гризуни.
6. Оточуючесередовище.
Оточуюче середовище в Австрії поки що незнаходиться під такою загрозою забруднення, як в більшості інших промисловорозвинутих країн Європи. В першу чергу це стосується Альп з їхнім рідкимнаселенням і також незначної по відношенню до цієї території промисловості.Австрійська влада зацікавлена в збільшенні популярності в Європі курортів вАльпах, приймаються деякі міри, спрямовані на обмеження забруднення в країні,але в недостатній мірі. Демократична спільнота і наукові кола Австрії звертаютьувагу на недопустимий стан забруднення промисловими відходами Дунаю нижче Відняі річок Мура і Мюрца.
Усистемі заходів з охорони природи велику роль грають заповідники. Їх в Австрії12 з загальною площею 0,5 млн.га. Вони єу всіх природних зонах – Від степових країв озера Нейзідлер-Зее до високогоТауерна. Більшість заповідників знаходиться в Альпах.
Політичний устрій держави
Австрія– це демократична, парламентська і федеративна республіка. Глава держави –федеральний президент, який обирається населенням на термін 6 років. Найвищийзаконодавчий орган – парламент, який складається з двох палат: Національноїради і Федеральної ради. Національна рада, до складу якої входить 183 депутатаобирається на термін в чотири роки. Члени Федеральної ради, до складу якоївходить 63депутата, обираються ландтагами (парламентами земель). Найвищийвиконавчий орган – це управління на чолі з федеральним канцлером.
В Австрії існує декілька політичнихпартій:
— соціал-демократи; ця партіянараховує близько 500 тис членів і зберігає найбільший вплив на осіб найманоїпраці. У сфері її впливу знаходяться профспілки;
— австрійська народна партія,нараховує 750 тис членів і складається з 6-ти самостійних організацій;
— австрійська партія свободи,нараховує всього на всього 60 тис осіб;
— зелена альтернатива,основна сфера діяльності якої – екологія;
— об‘єднання австрійськихпрофспілок, об‘єднує всього на всього 60% осіб найманої праці.
НАСЕЛЕННЯ
1. Етнічнийсклад.
Населення Австрії відносно однорідне ветнічному відношенні: близько 97% його чисельності складають австрійці. Крімтого, в Австрії, в окремих районах Штирії, Каринтії і Бургенланда живуть невеликігрупи словенців, хорватів і угорців, а у Відні – ще й чехи і євреї. Багато хтоз австрійських громадян рахує себе не тільки австрійцями, але й по походженню зтієї чи іншої провінції, також штирійцями, тірольцями і т.д.
Австрійці спілкуються на австро-баварськихдіалектах німецької мови, які значно відрізняються від літературної мови.Літературна німецька мова вживається головним чином як письмова або в офіційнихвипадках, а також при розмові з іноземцями. Під впливом місцевих сленгів їїсловниковий запас отримав деяку своєрідність.
2.Демографічна ситуація.
Одна з головних особливостей населенняАвстрії – припинення його збільшення з початку 70-х років. Це пояснюєтьсявеликим спадом народжуваності. Якби не середня тривалість життя, яка трошкизросла і в 2003 р. досягла 76 років, демографічна ситуація б ще гіршою.Спад народжуваності пов‘язаний з тяжким матеріальним станом більшостіавстрійського населення, так і з наслідками Другої Світової війни. Невеликийприріст населення ще зберігся в менш розвинених західних альпійських землях, атакож у сільській місцевості. Австрійські спеціалісти прогнозують, що до 2010року чисельність населення в країні істотно не зміниться, але скорочення часткимолодих віків, і підвищення частки похилих віків загрожує зменшенням трудовихресурсів.
3.Структура розміщення населення.
Територія країни заселена дуженерівномірно. При середній густоті населення по країні 90 чоловік на 1 кв. км.вона коливається від 150-20 і більше чоловік – в східних районах, прилягаючихдо Відня, до 15-20 – в Альпах. Набільшій частині території країни сільське населення живе по хуторах і окремимиподвір‘ями – це пояснюється тим, що сільському населенню не вистачає зручнорозташованої землі. Із-за тяжких умов життя доля Альпійського населення постійнозменшується, відбувається переселення з гір – „бергфлюхт”. Вище 1000 метрів надрівнем моря постійно живе близько 2% населення країни. В містах (з кількістюжителів більш ніж 2 тисячі чоловік) проживає 77% населення країни, але длямандрівника Австрія не залишає враження міської країни. Справа тому, що більшніж чверть міщан зосереджена в самому великому місті країни – Відні. Половинавсього міського населення проживає в невеликих містах з населенням до 100 тисяччоловік. Таким чином великі міста від 100 до 250 тис. для цієї країни нехарактерні. Їх лише чотири: Грац, Лінц, Зальцбург і Інсбург. Функції цих містдуже різноманітні, чого не можна сказати про велику кількість невеликихмістечок, більша частина яких – „однозначна”. В них переважають, як правило,одна або дві промислові галузі.
Швидкий ріст чисельності міськогонаселення пов‘язаний з підвищенням частки несільськогосподарських занятьактивного населення. В 2003 році частка промисловості, включаючи будівництво іремесло, складала більш ніж 42%, а в сільському господарстві – близько 14%(проти 31% в 1967), в транспорті і зв‘язку – 10%.
4. Релігія.
За відомостями міжнародного обстеженняцінностей, проведеного в 2002-2003рр., відвідують церкву, молитовні доми раз вмісяць і частіше 43% австрійців (8 місце з 27 країн Європи і ПівнічноїАмерики). Якщо ж об‘єднати відомості цих міжнародних обстежень в 1990-1991,1995-1997 і 2002-2003рр., то Австрія займе 22 місце з 60 країн світу повідвідуванні церков раз в тиждень і частіше (30% австрійців відвідували церквуз такою регулярністю).
В той жечас під час опитування в 2003 роцітільки 6,1% австрійців заявили про те, що вони не вірять в Бога (ще 8,3% вірять в Бога, але не вірять вжиття після смерті). (На території Австрії християнство почало розповсюджуватисяз кінця 3 – початку 4 сторіччя нашої ери.)
Релігійніорганізації.
Найбільшою релігійною організацією –Римсько-католицька Церква (ІІІ сторіччя) Держава підтримує церкву: в країнііснує 1%-й податок, який повинні платити всі громадяни країни. Римсько-католицькацерква в 2003 р. мала 5651583 віруючих (72,2% населення).
Другою по чисельності є ЄвангелічнаЦерква Аусбурського і Гельветинського віросповідання (ЄЦАіГВ), яка об‘єднує двіавтономні одна від одної церкви (лютеран і реформаторів). Лютерани іреформатори отримали право вільного віросповідання своїх віросповідань лише1781р., а повністю вирівняні в правах з католиками – ще через сторіччя.
5.Освіта.
Загальнообов‘язкова освіта в Австріїпочинається з шестирічного віку і продовжується дев‘ять років. Навчання вдержавних школах і отримання вищої освіти – безплатне. В Австрії є 18 ВУЗів, 12університетів. Віденський університет (заснований в 1365 році) є найстарішим зіснуючих університетів німецькомовних країн.
6.Засобимасової інформації.
В Австрії видається більш ніж 35щоденних газет. Їх разовий тираж приблизно 3,5 млн. екземплярів. Теле- і радіомовлення здійснює державна компанія ЕРФ. Національне інформаційне агентство –Австрійське Агентство друку (АПА).
7.Загальнонаціональнісвята.
Вознесіння Христове, Другий день Трійці,Свято тіла Христового, Національне свято Австрійської республіки (26.10), святовсіх святих (1.11) День св. Діви Марії(8.12), а також Різдво (25 і 26.12).
8.Оподаткування.
Австрія,як і більшість країн Західної Європи, володіє досить складною, багаторівневоюсистемою оподаткування, при цьому велика частина податків збирається черезФедеральну податкову службу. Місцеві жподатки не дуже значні.
Австрійськезаконодавство розмежовує всіх фізичних і юридичних осіб на податкоплатників знеобмеженою і обмеженою податковою відповідальністю. Необмеженавідповідальність означає, що податок сплачується з усіх прибутків, отриманих якв країні так і за її межами. Таку відповідальність несуть приватні особи зпостійним місцем проживання в Австрії, а також компанії, юридична адреса абооргани управління яких знаходяться в Австрії. Відповідно, обмеженувідповідальність несуть приватні особи, які проживають за кордоном, ікорпорації, які не мають в країні ніорганів управління, ні юридичної адреси. В цьому випадку оподаткуваннюпідлягають окремі види прибутку, отриманого в Австрії, наприклад прибуток віддіяльності, яка здійснюється через постійні представництва або відділення.
Основнівиди податків: 1) на інвестиції 2) на прибуток 3) корпоративний 4) напідприємницьку діяльність 5) на майно 6) з обороту (податок на доданувартість(ПДВ)) 7) на нерухомість 8) на спадок і подарунки.
Господарство
1.Загальнівідомості.
Після утворення Австрії, як самостійноїдержави в 1918 році вона на протязі 20-х 30-х років переживала сильну економічнуі політичну кризу. Втративши свої окраїнні володіння – індустріальну Чехію іаграрні території Угорщини, а також будучи навантажена величезними витратами наутримання багаточисленного чиновницького апарата, який раніше керуваввелетенською імперією, а тепер залишився без роботи, Австрія довго не моглапризвичаїтись до нових умов. В роки аншлюсу німецькі монополії мали свійконтроль над тисячами австрійських підприємств і прагнули налагодити експлуатацію природних ресурсівАвстрії в цілях Німеччини. Було побудовано велику кількість гідроелктростанцій,підприємства чорної і кольорової металургії, хімічні заводи.
Після Другої Світової війни колишнянімецька власність перейшла в Австрії в руки держави, в чому був зацікавленийавстрійський народ.Натеперішній момент в Австрії націоналізовані головніпідприємства важкої промисловості і банки. На державних підприємствахвиробляються в основному електроенергія, чавун і сталь, алюміній, добувається залізнаруда, буре вугілля, нафта і природ