Міністерствоосвіти і науки України
Рівненськийдержавний гуманітарний університет
кафедраекономічної кібернетики
Курсоваробота
здисципліни
„Політекономія”
натему:
„Формуванняукраїнської ринкової системи”
Підготував:
студент1 курсу
факультетуДКМ
спеціальність„Економічна кібернетика”
групиЕК-11
КузьмічБ.С.
Перевірив:
доц.ГалухаВ.Л.
Рівне– 2008 р.
Содержание
РОЗДІЛ1. ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ
1.1. Поняття ринку, умови йогоформування і розвиту..................................5-10
1.2. Ринок та основні йогоелементи.............................................................10-12
1.3. Становлення ринкових інституцій вУкраїні..........................................12-14
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ СТАНОВЛЕННЯ ТАРОЗВИТКУ РИНКОВИХ ВІДНОСИН……………………………………………………………………15-
2.1. Особливості становлення ринковихвідносин в Україні ………………….
2.2. Ринкова ціна,кон'юнктура…………………………………………………...
2.3. Закони попиту тапропозиції…………………................................................
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИУКРАЇНИ.............
ВИСНОВКИ.............................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ…
Вступ
Ринок — досягненнялюдства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу.Ринкове господарство є середовищем, «атмосферою», в рамках і здопомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарноговиробництва.
Ринок як самодостатній,автоматично діючий, саморегульований механізм – це абстракція, яка деякою міроювідбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок – це один з феноменів, який зумовлюєскладну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринковізакономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масовасвідомість.
Сьогодні Україна маєстатус „країни з ринковою економікою”. Проте, питання переходу до ринковоїекономіки й по цей день гостро стоїть перед нашою державою, оскільки Україна вповній мірі ще не відповідає всім тим „європейським стандартам”, які мають бутинаявні у країни з таким статусом.
Звичайно, Україна, якнова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишньогонародногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною забагато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшовринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн,а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіхнаціональних політичних, економічних, географічних та інших особливостейісторичного розвитку України.
Актуальність теми. Дослідження української ринкової системи, основних елементів, типів тамеханізму.
Предметом дослідженняформування ринкової системи на сучасному етапі.
Мета курсової роботидослідити та виявити основні чинники, які впливають на процес формуванняринкової системи.
Об'єктом дослідженнявиступає ринкова система в Україні.
Метою курсової роботи єдослідження українського ринку.
Структура роботи. Увідповідності з поставленою метою та завданнями дана робота складається звступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальнийобсяг дослідження – 30 сторінок.
РОЗДІЛ1. ФОРМУВАННЯРИНКОВОЇ СИСТЕМИ
1.1. Поняття ринку,умови його формування і розвитку.
Мабуть, найпопулярнішимсловом сьогодні в нашому суспільстві як на побутовому рівні, так і в науковихпрацях, публіцистиці є слово “ринок”. Зумовлено це переходом України в новусистему координат, якою для нас є ринкова економіка. Які ж причини їївиникнення, умови, в яких вона відтворюється, функції, які виконує всуспільстві? Для того щоб відповісти на ці запитання, слід з’ясувати, що являєсобою ринок.
З давніх часів риноквизначали як місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів.Ось чому у багатьох слово “ринок” асоціюється з базаром – місцем обмінувироблених благ. Це вірно лише частково. Ринок – поняття більш широке і містке.Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де купуються продуктихарчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаютьсяі купуються цінні папери (акції, облігації), — фондові біржі. На товарнихбіржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якіснимипоказниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасникиабо більше беруть на себе юридичні зобов’язання, якими визначаються їхні дії тавідповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводуіснуючих та потенційних товарів утворюють ринки.
Як явище господарськогожиття ринок з’явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичногорозвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства.Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появуекономічно-самостійних, юридично незалежних господарюючих суб’єктів і перехідвід натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарногообміну та ринку. В сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку,неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншогорозвивається засоби зв’язку, акти купівлі-продажу можуть здійснюватися задопомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв’язку. Для цього непотрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а отже, місце дляїхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін,який ведеться за законами виробництва і обігу.
Проте, коли мова йдепро ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну(він може відбуватися і у неринковій формі – наприклад, бартеру), а така сфера,в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своєвідбиття у ціні. Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу маєдосягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення,тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновагапопиту і пропозиції. Будь-які намагання замінити ринок якимось центром, заякими цінами реалізувати товари, чи сучасними досягненнями науково-технічногопрогресу, в тому числі електронної обчислювальної техніки, не дали позитивногоефекту. Інтереси суб’єктів виробництва не реалізуються, виробництворозвивається повільними темпами, спотворюється його структура, порушуєтьсяекономічна і соціальна рівновага в суспільстві.
Сучасна економікавийшла на такі параметри розвитку, що централізоване управління, в тому числівстановлення цін на всі вироблені товари стало гальмом науково-технічного івиробничого розвитку. Досить сказати, що номенклатура виробництва досягла 24млн. найменувань, десята частина яких щорічно оновлюється. В цих умовахзіставляти витрати і результати може лише ринок. Це більш потужний і досконалиймеханізм, ніж будь-яка найдосконаліша техніка і технологія.
Ринок забезпечуєзв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення,його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту,суспільного характеру праці, що втілюється в нього. Будь-яка споживна вартістьпочинає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена навиробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдякидосягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, якухочуть продати продавці. В такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту іпропозиції, що й веде до рівноваги. Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якоїпропозиція відповідає попиту.
Рівновага ринкових цінзабезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою іневиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможнимпопитом і пропозицією.
Якщо ж рівноваги міжпопитом і пропозицією немає, то ринок через такий його інструмент, як ціна,впливає і на виробництво. Недостатня кількість якихось споживних вартостей наринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливаєна виробництво: зумовлює його розширення або зменшення. Отже, економіка, щофункціонує в ринкових умовах, розвивається за ринковими законами: вартості,попиту і пропозиції, середнього прибутку та ін. Ось чому, будуючи ринковуекономіку, не можна взяти з собою “хороші” закони і закономірності (наприклад,якісні товари, широкий асортимент їх) і позбавитись “поганих” (безробіття, банкрутство).
Сутність ринковихзв’язків невіддільна від свободи підприємництва і конкуренції. Головнимінтересом підприємця є збільшення прибутку. А це означає, що в ринкових умовахвідбувається протидія інтересів як різних підприємців між собою, так і підприємціві працівників, зайнятих виробничою діяльністю. Як розв’язати суперечність,досягти балансу інтересів перелічених суб’єктів?
Добровільний обмін міжвиробниками, покупцями, робітниками і власниками інших факторів виробництва наоснові цін відображає сутність ринкової економіки. Складається враження, що намслід будувати так званий вільний ринок, який повинен регулюватися стихійно. Алейдучи цим шляхом, ми відтворили б ринок 150-200-річної давності. Безперечно,мова йде не про такий ринок. Його немає і в сучасному розвиненому суспільстві,де він являє собою діалектичну взаємодію ринкових і свідомо регульованих тапідтримуваних зв’язків між суб’єктами суспільного виробництва.
Вільні ринковівідносини у розвинених країнах у традиційному розумінні існують у дужеобмежених масштабах і застосовуються у сфері обслуговування (окремі їїнапрями), галузях матеріального виробництва з невисоким рівнем капіталоємності,у галузях, що тільки зароджуються. В цілому у матеріальному і нематеріальномувиробництві, заснованому на великому капіталі, домінує не стихія ринку, асистема замовлень, які являють собою свідомо організований зв’язок міжвиробником і споживачем. Мають місце й інші форми використання свідоморегульованих зв’язків у сучасній економіці західних країн, у тому числі черезбюджетні канали перерозподілу валового національного продукту, акти держави,які регламентують інвестиційну політику, ціноутворення, умови найму таексплуатації робочої сили тощо.
З цілковитоюупевненістю можна стверджувати, що свідомо регульовані зв’язки в економіцірозвинених країн будуть зміцнюватися у зв’язку з подальшим усуспільненнямвиробництва, досягненнями науково-технічного прогресу, створенням могутніхінформаційних служб, служб прогнозу тощо.
Отже, долаючистереотипи старого мислення, виступаючи за все нове, не можна скеровуватиекономіку у русло стихійних ринкових відносин, які асоціюються з поняттямвільного ринку.
Поняття “вільний ринок”має нести зовсім інший зміст: надання права вільного вибору споживачеві того чиіншого блага у межах доходів, якими володіє населення, і рівня цін, щосклалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність економічного суб’єкта відвладних структур та їхніх чиновників, по-друге, вільний вибір товару, по-третє,диктат на ринку споживача, а не виробника.
Досвід розвиненихкраїн, а також нашої країни, країн, що нехтували ринковими відносинами, довів:модель без ринкової економіки безперспективна, вона придушує інтереси людей,паралізує всіляку ініціативу, сповільнює економічний і соціальний розвиток.Ринок є одним з найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем,характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони товарногогосподарства.
Ринкові відносинидинамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну пам’ять економічнихперетворень, здійснених людством, а й особливості історичних, економічних,природничих, соціально-політичних, національних, культурних та інших умоврозвитку різних країн. Реальний стан цих умов визначає ступінь розвиткуринкових відносин. У зв’язку з цим характер ринку і ринковий механізм:мотивація праці, критерії ефективності, ступінь розвитку банківсько-кредитноїсистеми, організація та методи регулювання – у різних країнах мають значнівідмінності.
Сучасний ринок яквисокорозвинений продукт цивілізації докорінно відрізняється від ринку епохивільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількостітоварів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення,регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави,високі організованість та виконавча дисципліна.
Отже, ринок є складнимутворенням, що являє собою, з одного боку, сферу обміну, сукупність процесівкупівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого –забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесувідтворення, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в діюекономічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічнезростання, вивести країну на рівень сучасних досягнень науково-технічного ікультурного розвитку.
Для того, щоб у нашійкраїні була побудована ринкова економіка, функціонував реальний ринок, якийвиконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови,випробувані світовою практикою.
До них належать:
По-перше, наявністьсуб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними,можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу.Досягти цього можна трансформацією існуючих відносин власності у різноманітніформи – індивідуальну, приватну, акціонерну, державну, кооперативну, змішану;
По-друге, еквівалентнийобмін товарів. Ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг тощо невизнає;
По-третє, конкуренція,яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницькоїдіяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів,примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючицим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
По-четверте, вільнеціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктівекономічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементивиробництва;
По-п’яте, реальнаінформація про ринок у його суб’єктів.
Якщо подібних умов нестворено, то те, що називають ринком, є псевдо ринком, де гроші не виконуютьсвоїх функцій.
Законами, декретами,указами будь-якої владної структури ввести ринок нікому і ніколи не вдавалося.Він є об’єктивною категорією. Проте суспільство, в тому числі держава, можутьстворити сприятливі умови для його відтворення. Єдність економічних і юридичнихпередумов є середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.
1.2. Ринок та основні йогоелементи.
Ринок ставзакономірним результатом розвитку заснованих на поділі праці внутрішніх інаціональних ринків товарів, що вийшли за державні кордони. Він являє собоюсферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародномуподілі праці, та інших факторах виробництва.
Становленнянайпростішої форми внутрішнього ринку, де усе збувається виробником покупцю зрук у руки, а усе, що купується, відразу ж оплачується і забираться покупцем,відноситься до самої ранньої стадії становлення товарного виробництва,заснованого на поділі праці. З появою грошей між продавцем і покупцем встаєкупець, що робить послуги з продажу товарів, і змінювала, що позичає на цегроші.
Відразу післявиникнення ринки почали спеціалізуватися. З'явилися національні ринки товарів,у рамках яких роздрібні ринки відокремилися від оптових, ринки праці, ринкикапіталу, а частина ринку вже орієнтувалася на іноземних покупців.
З XVI до середини XVIII століття мануфактура, яка заснована на поділі праці, створювала умови длябільш масштабного виробництва товарів. Для такого виробництва міські ринки іярмарки ставали тісними. Поступово вони розширювалися до регіональних,міждержавних і, нарешті, світових масштабів. Міжнародні ринки являли собоючастину національних ринків, що була безпосередньо зв'язана з закордоннимиринками. Вони виникли в Європі, на Близькому Схід, на Далекому Сході.Промисловість була тісно зв'язана з національними ринками. Товари для вивозу зарубіж являли собою готові продукти і вироблялися з місцевої сировини. Торгівляносила двосторонній характер. Великі географічні відкриття спричинили за собоюактивний розвиток вивозу товарів у знову відкриті землі і стали найважливішимфактором розвитку капіталізму в Європі. Швидко багатіли купці нового часу,часто разом з монархами своїх країн прагнули до нових ринків і нових джерелкапіталу. Спрага золота, нових земель, заморських товарів стимулювало одне знайбільших підприємств людства – хвилю експедицій з Європи на пошуки новихземель і торгових шляхів. Експедиції Колумба, Васко да Гами, Магеллана, Єрмакарозсунули межі тодішнього ринку в багато разів. Господарські зв'язки міжрегіонами усталилися після початку масового фабричного виробництва готовихвиробів у XIX в. спочатку в Західній Європі, а потім у Північній Америці, Россіі Японії. Переважно це були доступні усім прості і дешеві споживчі товари; вонивироблялися як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Їхньому збутусильно сприяли пароплави, залізниці, телеграф. Так у епоху первісного капіталувідбулося стягування, переростання локальних центрів міждержавної торгівлі вєдиний ринок. Його остаточне формування завершилося до рубежу XIX-XX століть,коли товарне виробництво у ведучих країнах досягло високого рівня розвитку.Таким чином, еволюцію ринку можна представити: внутрішній ринок – національнийринок – міжнародний ринок – світовий ринок.
Основу для виникненнясвітового ринку заклали міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація.
1.3. Становленняринкових інституцій в Україні
Формування ринковоїекономіки в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, якііснували лише в зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховуєекономічні, політичні, історичні та психологічні особливості, характерні длянашої країни.
Передусім зазначимо, щоУкраїна ніколи не мала високорозвинених товарно-грошових відносин. Становленняїх по суті розпочало¬ся після скасування кріпацтва у 1861 р. і відбувалося нафоні знач¬них феодальних пережитків. Значним було втручання держави векономіку.
Після 1917р. впродовжмайже 70 років країна йшла шляхом роз¬витку економіки, який ігнорував ринок,вважаючи його рудиментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий:створено суспіль¬ство з низькою ефективністю виробництва і відсталим рівнемжиття людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою еко¬номікою,підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відом¬чим, відсутністюдемократичних інституцій. Це сприяло проведен¬ню політики автаркії, тобтоекономічного відособлення від світово¬го ринку. Саме тому Україна не посідаєвідповідного місця у міжна¬родному поділі праці, в зовнішньоекономічнихзв'язках.
У нас була відсутнявизначальна ринкова інституція — еко¬номічна самостійність господарюючихсуб'єктів. Саме вона га¬рантує незалежність суб'єктів ринкової економіки, їхнюекономічну відповідальність, без чого ринку бути не може. Більшість підприємствУкраїни належали державі, управлялись її органами, що зумовлюва¬ло високийступінь монополізму.
Відтворення інституційбагато суб’єктних власників відбувається через роздержавлення власності, їїтрансформацію у різні форми — колективну, приватну. Це сприяє розвиткурізноманітних форм гос¬подарювання та відтворенню конкурентного середовища.
На 1 липня 1998 р. вУкраїні було приватизовано понад 59 тис. об'єктів, у тому числі 15,7 тис.об'єктів (26,8 відсотка) державної та 43,6 тис, (73,5 відсотка) комунальноїформ власності. Майже повністю роздержавлені підприємства легкої (93,5відсотка), деревообробної та целюлозно-паперової промисловості (91,9 відсотка).Вони вироб¬ляють близько 98 відсотків продукції кожної галузі.
Внаслідок приватизаціїта акціонування підприємств, розвитку фермерства та інших форм господарюваннявсе значнішу роль почи¬нає відігравати недержавний сектор економіки.
Невіддільноюінституцією ринку є вільні ціни, за допомогою яких в умовах конкурентногосередовища здійснюється еквівалент¬ний обмін, а отже, реалізуються інтересипродавця і покупця, відтво¬рюється рівновага в економіці. Проте це класичне положенняеконо¬мічної теорії діє лише за наявності відповідних інших ринкових умов:монополізації сфер розподілу, обміну і виробництва, наявності різних формгосподарювання, великих, середніх, малих підприємств, які управляються не зєдиного центру, а самостійними товаровиробника¬ми. В Україні усіх цих передумовпоки що в розвиненому вигляді немає.
Лібералізація цін привисокому рівні монополізму призводить до обов'язкового зростання їх і нестворює стимулів до виробництва. Навіщо виробляти додаткову продукцію, якщоприбуток залежить від зменшення її кількості в умовах монополії? Отже, те, що єпра¬вильним теоретично і діє за умов, які відтворюють ринкове середо¬вище убудь-якій країні, не може бути правильним для економіки, де не створенівідповідні ринкові інституції.
Конкуренція, вільнеціноутворення як необхідні інституції ринку можуть функціонувати лише за умовнаявності ринкової інфраструк¬тури (бірж, інформаційно-комерційних, оптових тапостачальницьких організацій, пунктів прокату), культури ведення ринковоїекономіки.
Для того щоб суб'єктинаціонального ринку не тільки мали ринко¬ву інфраструктуру, право власності назасоби виробництва і продук¬цію, а й могли реалізувати це право, крімекономічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процесвідпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню рин¬ковогосередовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєвізміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринковіперетворення. Юридичні закони мають відбивати реалії економічного життя, бутинаціленими на відтворення конкурен¬тного середовища. Слід відпрацювати механізмреалізації цих законів.
Відтворюючи ринковіінституції, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхніх свідомості,бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буденастроєна на ринкову хвилю, ринок не формуватиметься. Цей процес можеза¬тягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід урахувати, щопсихологічний стан наших людей нині досить складний і суперечли¬вий. Вони нетільки мало знають про ринок, а й вважають, що дер¬жава кинула їх напризволяще.У такій обстановці вибір моделі й шля¬ху побудови ринку має надзвичайно важливезначення.
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМСТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
2.1. Особливостістановлення ринкових відносин в Україні.
Формування ринковоїекономіки в Україні треба розпочинати з відтворення ринкових інститутів, якііснують лише в зародковому стані. Це повинно відбуватися за схемою, якавраховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості,характерні для нашої країни.
Передусім зазначимо, щоУкраїна ніколи не мала високорозвинених товарно-грошових відносин. Їїстановлення по суті розпочалося після скасування кріпацтва у 1861 р. І відбувалосяна фоні значних феодальних пережитків. Великим було втручання держави векономіку.
Після 1917 р. Протягоммайже 70 років країна йшла шляхом розвитку економіки, який ігнорував ринок,вважаючи його рудиментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий:створено суспільство з низькою ефективністю виробництва і відсталим рівнемжиття людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою економікою,підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відомчим, відсутністюдемократичних інститутів.
Однією з головнихпричин, що призвела до побудови такого суспільства, була панівна доктрина “безринкового соціалізму”. Ця теорія сприяла проведенню політики автаркії, тобтоекономічного відособлення від світового ринку. Саме тому Україна не займаєвідповідного місця у міжнародному поділі праці, в зовнішньоекономічнихзв’язках.
У нас відсутнійвизначальний ринковий інститут – економічна самостійність господарюючихсуб’єктів. Саме він гарантує незалежність суб’єктів ринкової економіки, їхнюекономічну відповідальність, без чого ринку бути не може. Більшість підприємствУкраїни належать державі, управляються її органами, що сприяє високому ступенюмонополізму. Промислові підприємства, великі за обсягом виробництва,вузькоспеціалізовані. Останнє з суто технологічних причин не дає можливостішвидко розукрупнити їх, а отже, і приватизувати. За цих умов формальна замінадержавного власника на приватного не тільки нічого не змінить, а й сприятимеподальшому зменшенню обсягів виробництва продукції, зниженню її якості,усуненню тих початкових елементів конкуренції, які вже мали місце за державноївласності. До того ж відбувається швидкий занепад і руйнування гігантськихпідприємств, які є домінуючими у нашій економіці.
Відтворення інститутубагато суб’єктивних власників має відбуватися шляхом роздержавлення власності,її трансформації у різні форми – колективну, індивідуальну, державну. Цесприятиме утворенню багатьох форм господарювання та відтворенню конкурентногосередовища.
Невіддільним інститутомринку є вільні ціни, за допомогою яких в умовах конкурентного середовищаздійснюється еквівалентний обмін, а отже, реалізуються інтереси продавця іпокупця, відтворюється рівновага в економіці. Проте це класичне положенняекономічної теорії діє лише при наявності відповідних інших ринкових умов:демонополізації сфер розподілу, обміну і виробництва, наявності різних формгосподарювання, великих, середніх, малих підприємств, які управляються не зєдиного центру, а самостійними товаровиробниками. У нас усіх цих передумов покищо немає в розвиненому вигляді.
Лібералізація цін привисокому рівні монополізму призводить до обов’язкового зростання їх і нестворює стимулів до виробництва. Навіщо виробляти додаткову продукцію, якщоприбуток залежить від зменшення її кількості в умовах монополії? Отже, те, що єправильним теоретично і діє за умов, які відтворюють ринкове середовище убудь-якій країні, не може бути правильним для нашої економіки, де поки що нестворені відповідні ринкові інститути.
Нерозуміння цьоготеоретичного положення владними структурами України, зняття обмежень на ціни вумовах монопольного характеру виробництва, розриву господарських зв’язківвикликало бурхливе зростання цін, зниження купівельної спроможності карбованцяі відповідно нарощування грошової емісії для підтримування товарообороту.
В умовах перехідноїекономіки визначення купівельної спроможності грошей таким ціновим зіставленнямне є раціональним. Гонитва грошей за цінами триватиме доти, доки ціни не будутьобмеженими і не стабілізується купівельна спроможність карбованця, не будутьстворені умови для стимулювання товарного виробництва.
Ось чому в сучаснихумовах нам, як і іншим постсоціалістичним країнам, що переходять до ринковоїекономіки, необхідне ринкове регулювання, в тому числі щодо ціноутворення.
Конкуренція, вільнеціноутворення як необхідні інститути ринку не можуть функціонувати черезвідсутність ринкової інфраструктури (бірж, інформаційно-комерційних, оптових тапостачальницьких організацій, пунктів прокату), культури ведення ринковоїекономіки (немає досвіду робити і кадрів).
Створення ринковоїінфраструктури відбувається повільно, з великими відхиленнями. Товарних бірж,наприклад, у нас засновано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. І цезрозуміло: не так просто за короткий час перейти після стількох років життя вумовах командно-розподільчої економіки до системи координат, де діють закониринку, немає такого втручання в економіку з боку держави. Проте процесформування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати.Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.
Для того щоб суб’єктинаціонального ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності назасоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крімекономічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процесвідпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринковогосередовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєвізміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринковіперетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бутинаціленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізмреалізації цих законів.
Відтворюючи ринковіінститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхньої свідомості,бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буденастроєна на ринкову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес можезатягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, щопсихологічний стан наших людей нині досить складний і суперечливий. Вони нетільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще.У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливезначення.
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Українська економікавпродовж 2006р. продемонструвала позитивну динаміку розвитку, долаючи негативнінаслідки суттєвого підвищення вартості енергоресурси не початку року, відбуласьпевна адаптація суб'єктів до но¬вих умов господарювання.
Про це свідчитьприскорення темпів економічного зростання. Реальне зростання ВВП за 2006 р,становило 7% (до 2005 р.), обсягів виробництва промислового продукції 6.2%.
Позитивну динамікуекономічного зростання визначили покращення кон'юнктури на зовнішніх ринках,підтриман¬ня високих темпів реального зростання доходів населення та інвестиційв основний капітал. Результат зростання зовнішнього та внутрішнього попитуінвестиційного та споживчого віддзеркалився на пропозиції товарів та послуг
Протягом 11 місяцівспостерігалась висхідна динаміка валової доданої вартості майже всіх видівекономічної діяльності Збільшення обсягів виробництва у промисловості тапідвищення реальних наявних доходів населення привело до зростання попиту напослуги суміжних видів економічної діяльності — торгівлі і транспорту, валовадодана вартість яких зросла відповідно на 15,6% і 9.8%. Зростання обсягівінвестицій у будівництво як з боку при ватних інвесторів, так з боку держави,в більшій мірі, сприяло прискоренню зростання реальних темпів валової доданоївартості будівництва (на 8,8%).
Інвестиційний попит,простимульований підвищенням цін на енергоресурси, демонстрував у 2006 р.позитив¬ну динаміку: темпи зростання інвестицій в основний капітал за 9 місяцівстановили 116.1% (проти 103,4% за 9 місяців 2005 р.).
Проведення Урядомполітики, спрямованої на покращення добробуту населення, привело до зростанняреальної заробітної плати штатних працівників за 2006 р. проти 2005 р. на18,3%, реальних наявних доходів населення за січень-листопад — на 16,3%. Цевідбулось під впливом державного регулювання мінімальних державних соціальнихгарантій (заробітної плати, пенсії за віком), збільшення пенсій окремимкатегоріям гро¬мадян, стимулювання підприємницької діяльності та зростаннязайнятості.
За 2006 р. фактичнідоходи державного бюджету перевищили планові на 0,4% (проти недовиконання у2005 р. на 2,5%). Видатки державного бюджету за рік перевищили доходи на 3,8млрд. грн. проти 7,9 млрд. грн. у 2005 р. Дефіцит бюджету в основномуфінансувався за рахунок отримання надходжень від зовнішніх (10,2 млрд. грн..)та внутрішніх запозичень (1,6 млрд. грн.) зменшення коштів на рахунках Уряду(на 1,2 млрд. грн.) та надходження коштів від приватизації.
Депозити фізичних осібза 2006 р. зросли на 45.8%, Високі інфляційні очікування населення в періодпарла¬ментських виборів вплинули на структуру росту депозитів: у національнійвалюті вони збільшились всього на 37,2%, тоді як в іноземній валюті на 57.5%при зменшенні відсоткових ставок на депозити як в національній, так і віноземнім валюті.
За 2006 р. індексспоживчих цій становив 111.6% проти 110,3% у 2005 р. Підвищення цін на газ дляекономіки в цілому на початку 2006 р. викликало адміністративне підвищення цін(тарифів) на послуги для населення (газ, електроенергія, житлово-комунальні,зв'язок, пасажирські залізничні перевезення), що було основним факторомприскорення інфляції.
Зростаюча динамікаобсягів кредитування (загальний обсяг кредитних вкладень у 2006 р, збільшивсяна 71%), у тому числі інвестиційного спрямування, супроводжувалась зниженнямсередньозваженої середньомісячної відсоткової ставки за кредитами внаціональній валюті на 1.3 відсоткового пункту до 15.1%,
Курс гривні до долараСША залишався стабільним — 5.05 грн/дол. США. Міжнародні валютні резерви накінець грудня 2006 р. — становили 22,3 млрд. дол. США (з початку рокузбільшились на 2.86 млрд. дол. США). Такий рівень резервів є достатнім дляпокриття потенційних ризиків платіжного балансу і становить 5,7 місяцяпрогнозного імпорту.
Макроекономічнастабільність, що спостерігалась у 2006 р… дає всі підстави для оптимістичногопогляду в майбутнє.
Реалізацій заходівУряду, спрямованих на реформування економіки дозволить отримати зростаннявалового внутрішнього продукту у 2007 р. на рівні 6-7%, обсягів виробництвапромислової продукції на 7-9%.
Основними факторамизростання у 2007 р. будуть:
по-перше, пожвавленнязовнішньоекономічної активності. В умовах деякого покращення кон'юнктури насвітових ринках для українського товаровиробника та лібералізації зовнішньоїторгівлі в результаті вступу до СОТ очікується збільшення обсягів експорту івідповідним пожвавленням виробництва в експортоорієнтованих секторах економіки.
по-друге, активізаціяінвестиційної діяльності,
Основною ознакоюрозвитку у 2007 р. буде створення умов для прискореногоінвестиційно-інноваційнойного роз¬витку виробництва шляхом підвищенняінвестиційної привабливості економіки, впровадження у виробництво новітніхнаукових розробок, розширення доступу інвесторів до виробничих об'єктів, зміниструктурних пріоритетів в економічній політиці держави, підвищення ефективностідержавних, інвестицій,
Стабільнамакроекономічне середовище, прозорість процедур приватизації, передбачуванафіскальна політика призведуть до підвищення активності з боку іноземнихінвесторів.
Розширенняінвестиційної складової розвитку дасть можливість започаткувати та розгорнути умайбутньому якісні зрушення у структурі економіки. Це буде основою длядовгострокового економічного зростання на рівні не нижче 6%, що відбуватиметьсяв умовах досягнення низьких темпів інфляції та забезпечення стабільностінаціональної валюти.
Передбачається, що докінця 2008 р. Уряд створить умови для незворотного виходу України на траєкторіюстійких темпів зростання, до кінця 2011 р. — для переходу до етапупостіндустріальної економіки загального добробуту,
Зростання реального ВВПупродовж 2007-2011 рр. буде супроводжуватися зміною структури внутрішньогопопиту і виробництва доданої вартості. Підвищення ефективності внутрішніхфакторів зростання відбуватиметься внаслідок проведення структурних реформ таформування сприятливого інвестиційного клімату.
Передбачається, щопокращення інвестиційного іміджу України сприятиме зростанню обсягів прямихінозем¬них інвестицій в економіку (близько 4 млрд. дол. США в середньому зарік).
Збільшення рівняінвестицій в економіку та інноваційного наповнення інвестицій дасть можливістьпідвищити її конкурентоспроможність.
У цілому, сталеекономічне зростання в середньо строковій перспективі забезпечуватиметьсярозширенням внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, підвищеннямефективності використання виробничих ресурсів та науково-технологічногопотенціалу, зміцненням конкурентоспроможності української економіки та зниженняменергоємності економіки країни. Середньорічні темпи розвитку промисловості вперіод 2007-2011 рр. прогно¬зуються на рівні 108%. Передбачаються висока темпизростання в машинобудуванні, харчовій та легкій промисло¬вості, металурії,хімічній та нафтохімічній промисловості.
На період 2007-2011 рр.прогнозується подальше поступове підвищення рівня життя населення. Дії Урядубудуть спрямовані на підвищення розміру мінімальної заробітної плати до розмірупрожиткового мінімуму шляхом дер¬жавного регулювання мінімального рівнязаробітної плати, упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях наоснові Єдиної тарифної сітки, зменшення рівня безробіття та інше. Реальнасередньомісячна заробітна плата зростатиме в середньому на рік на 10-11%.
У середньостроковійперспективі динаміка споживчих цін визначатиметься стабільністю економічногорозвитку і проведенням виваженої грошово-кредитної та податково-бюджетноїполітики. Передбачається зниження рівня індексу споживчих цін (з грудня догрудня попереднього року) до 104-105% у 2011 р. На динаміку формування цій упромисловості, зокрема, впливатиме ефективне функціонування внутрішньогоенергоринку та помірне коливання світових цін на енергоносії. За таких умовіндекс цін виробників у промисловості зменшить¬ся до 106-107% у 2011 р.
Отже, головнимпідсумком у середньостроковій перспективі повинно стати стале економічнезростання, яке ба¬зуватиметься на розширенню внутрішнього споживчого таінвестиційного попиту, зміцненні конкурентоспроможності української економіки,підвищенні ефективності використання виробничих ресурсів танауково-технологічного потенціалу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. Базилевич В.Д.,Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368с.
2. Башнянін Г.І.,Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Навчальний посібник. – К.:Видавництво „Ніка-Центр Ельга”, 2000. – 527с.
3. Бутук О.І.Макроекономіка: Навч.посіб. – К.: Знання, 2004. – 514с. – (вища освіта ХХст.)
4. Економічнаенциклопедія: У трьох томах. Т.1/Редкол.:…С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.:Видавничий центр „Академія”, 2000. – 864с.
5. Економічнаенциклопедія: У трьох томах. Т.2/Редкол.:…С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.:Видавничий центр „Академія”, 2001. – 848с.
6. Єщенко П.С.,Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч.посіб. – К.: Вища шк.., 2005. – 325с.: іл.
7. За загальноюредакцією Ю.В.Ніколенка. Основи економічної теорії. Підручник. 3-тє вид.-Київ:ЦУЛ,2003. – 540с.
8. Інтернет,www.vuzlib.net
9. Інтернет,patent.net.ua
10. Інтернет, portal.rada.gov.ua