Міністерство освіти інауки УкраїниПолтавський державнийпедагогічний університетімені В.Г. КороленкаПсихолого-педагогічнийфакультет
Кафедра соціальної і корекційної педагогіки
Курсова робота
Особливості логопедичної роботи з дорослими при афазії
студентки 4курсу
заочноговідділення
(група ДФ-49)
ШабельникЛюдмили
Михайлівни
Науковийкерівник
ас. О.І. Олефір
Полтава 2008 р.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Афазія, як основнийнаслідок втрати мовлення
1.1 Короткі історичні відомості проафазію
1.2 Симптоматика і механізми виникненняафазії
1.3 Нейропсихологічна класифікаціяафазії А. Лурія
Розділ 2. Специфіка логопедичноїроботи з дорослими при афазії
2.1 Принципи коренційної роботи приеферентній моторній афазії
2.2 Коректувально-педагогічна роботапри акустико–мнестичній афазії
Список використаної літератур
Додатки
Вступ
Афазія – повнаабо часткова втрата мовлення, зумовлена локальними ураженнями головного мозку.
На сьогоднішнійдень ця хвороба є найбільш поширеною серед людей з порушенням мозковогокровообігу, травмами, пухлинами, інфекційними захворюваннями головного мозку.Можна чітко стверджувати, що поки існуватимуть причини розвитку хвороби,афазія буде розвиватися.
Безлічпсихологів, науковців, лікарів розробляли і будуть розробляти все новітехнології для подолання наслідків цієї хвороби.
Афазія дужескладна проблема, якщо виникає у дитини.
Об’єктом дослідження є причинивиникнення афазії у дорослих.
Предмет –корекційно-педагогічна і логопедична робота з хворими.
Мета дослідження- простежити процес виникнення, проходження та специфіка корекційної роботи приафазії у дорослих.
Завдання:
1. Дослідитиісторичні відомості про афазію
2. Визначитисимптоматику і механізми виникнення афазії
3. Ознайомитисяз нейропсихологічною класифікацією афазії вченого А. Лурія
4. Вивчитиспецифіку логопедичної роботи з дорослими при афазії
5. Визначитикорекційну роботу на різних класифікаціях хвороби
6. Специфікавикористання різних прийомів та підходів до кожної людини з афазією.
Діагностика урізних форм афазії має вагоме значення і проводиться з метою виявленнявогнищевих уражень кори головного мозку різної локалізації. При афазіїпроводять комплексне, поетапне і диференційоване стаціонарне лікування взалежності від основного захворювання, форми афазії, віку хворого іневрологічного статусу.
Ми визначили що,основними завданнями є подолання труднощів і дефектів усного і писемногомовлення, порушення розумінь.
В логопедичнійроботі використовуються загально дидактичні принципи навчання (наочності, доступності,усвідомленості та ін.).Проте необхідно пам`ятати, що вищі кіркові функціїлюдини, яка розмовляла і писала організовані трохи інакше, ніж унерозмовляючої дитини. Тому при складанні плану коректувально-педагогічноїроботи потрібно дотримуватися певних правил та положень, які описані у моїйроботі. Також потрібно використовувати різноманітні вправи по корекційнійроботі.
Розділ 1.Афазія, як основний наслідок втрати мовлення
1.1 Короткі історичні відомості про афазію
Афазія- повна або часткова втрата мовлення, зумовлена локальними ураженнямиголовного мозку.
У1861 р. французький лікар П. Брока продемонстрував мозок хворого на афазію зобширним розм'якшенням в області лівої середньої мозкової артерії, охоплюючимзадні відділи третьої лобової звивини. Брока вважав, що одержав доказ локалізаціїцентру усного мовлення в лобових відділах мозку. В 1874 р. Верніке описав 10хворих з ураженням скроневих відділів кори головного мозку зліва з порушеннямрозуміння мовлення і своєрідними розладами експресивного мовлення, письма ічитання. Це дало йому підставу пов'язати розвиток сенсорної афазії злокалізацією патологічного осередку в задній третині верхньої скроневоїзвивини.
ВідкриттяБрока і Вернікє поклали початок дискусії вчених двох напрямів: «локалізаціоністів»і «антилокалізацюністів». Дискусія тривала протягом п'ятдесяти років. Першіприв'язували складні психічні функції до певних ділянок мозку (Ліхтгейм, 1855;Лібманн, 1905). Вони стояли на прогресивних позиціях. Проте серед«локалізаціоністів» були і парадоксальні вузькі локалізаціоніські напрями. Так,Клейст локалізував не тільки цілі функції — рахунок, письмо, читання — вокремих ділянках мозку, але і «особистісне і суспільне Я», «любов доБатьківщини» та ін. Безумовно, що ранні роботи Клейста і інших вузьких«локалізаціоністів» породили бурхливі Виступи«аптилокалізіціоністів», ряд яких також виказував раціональнізапереченпя. але серед них, у свою чергу, були і ортодоксальні погляди,наприклад, П. Марі рахував хворих з афазією дементними, психічнохворими.Найбільший афазіолог Гольдштейн вважав, що порушення складних функцій не можнаспіввідносити з окремими ділянками кори бо мозок людини працює як єдине ціле.Він пов'язував порушення складних психічних Функцій при захворюваннях головногомозку із змінами інтелектуальної діяльності, з ураженням глибинних«інстинктів», з порушенням «абстрактної установки» і «категоріальноїповедінки».
Особливийвнесок в розуміння складних психічних функцій був внесений Джексоном, який ще в1863 р. показав, що кожна функція має складну «вертикальну» організацію, істверджував, що можна локалізувати симптом, але не можна локалізувати функцію,оскільки вона має складну ієрархічну будову від іііі-і.'юї лапки до витої. Проводилися спеціальні дослідження окремих проявів порушеньвищих психічних функцій, наприклад, різних видів апраксії, у тому числіапраксії артикуляційного апарату (Лібманн), аграматизма (А. Пік); порушеннюскладних форм мовленнєвої діяльності (розумінню складних логіко-граматичнихзворотів), що виявляється при семантичній афазії, присвячені праці X. Хеда. В Росії вивченню проблемлокалізації вищих психічних функцій передував вихід монографії І. Сеченова«Рефлекси головного мозку», яка зробила великий вплив на роботи В.Тарковського, М. Аствацатурова, М. Кроля й інших російських учених.
1.2 Симптоматика і механізми виникнення афазії
Причинамивиникнення афазії є порушення мозкового кровообігу (ішемія, геморагія), травми,пухлини, інфекційні захворювання головного мозку.Афазії судинного генезу часто виникають у дорослих людей в результатірозриву аневризми судин головного мозку, тромбоемболії, викликаних ревматичноюхворобою серця, а черепно-мозковими травмами афазії нерідко спостерігаються упідлітків й осіб молодого віку. Афазія виникає приблизно в третині випадківпорушень мозкового кровообігу, найбільш часто спостерігається моторна афазія.
Удітей афазія виникає рідше, як результат черепно-мозкової травми, пухлинних утвореньабо ускладнень після інфекційної хвороби.
Афазія- один з найважчих наслідків мозкових уражень, при яких системно порушуєтьсявся мовленнєва діяльність. Складність мовного порушення при афазії залежить відлокалізації ураження (розташування осередку при крововиливі в підкірковихвідділах мозку), величини осередку ураження, залишкових і функціональнозбережених елементів мовленнєвої, діяльності, при ліворукості. Реакціяособистості хворого на мовний дефект і особливості відновлення функції(наприклад, ступінь автоматизації) визначають фон відновного навчання. В основібудь-якої форми афазії лежить та або інша первинно порушена нейрофізіологічна інейропсихологічна передумова (наприклад, порушення динамічного абоконструктивного праксису, фонематичного слуху, апраксії артикуляційного апаратута ін., що веде до специфічного системного порушення розуміння мовлення,письма, читання, рахунку. При афазії специфічно системно порушується реалізаціярізних рівнів, сторін, видів мовленнєвої діяльності (усне мовлення, мовнапам'ять, фонематичний слух, розуміння мовлення, писемне мовлення, читання, рахунокта ін.). Великий внесок у розуміння порушення мовлення при афазії внесений як нейрофізіологією,так і нейропсихологією і нейролінгвістикою.
Еферентнамоторна афазія.
Еферентнамоторна афазія виникає при ураженні передніх гілок лівої середньої мозковоїартерії. Вона супроводжується, як правило, кінестетичною апраксією, що виражається в труднощах засвоєння івідтворення рухової програми.
Ураженняпремоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів,що приводять до звукових, складових і лексичних перестановок, повторам.Мимовільні повтори слів, складів, є наслідком неможливості своєчасногоперемикання з одного артикуляторпого акту на іншій, утрудняють, а іноді роблятьповністю неможливим усне мовлення, читання.
Аферентнакінестетична моторна афазія.
Аферентнакінестетична моторна афазія виникає при ураженні вторинних чан постцентральнихі нижньої-тїм'яних відділів кори головного мочку, розташованих позад і відцентральної або роландової борозни. Вторинні поля пост центральних і нижньо-тімянихвідділів тісноно пов'язані з первинними полями, для яких характерна чітка соматотопічнабудова. Нервові волокна, що несуть імпульси віднижніх протилежних кінцівок розташовуються у верхніх відділах цієї зони.Нервові волокна, що несуть імпульси від верхніх кінцівок, -— в середніхвідділах, імпульси, що поступають відобличчя, губ, язика, глотки — в нижніх постцентральнихвідділах. Ця проекція побудована не по геометричному. а за функціональнимпринципом: чим більше значення мас та або інша область периферичнихтактильно-кінестетичних рецепторів або іншого активного органу і чим більшаступінь свободи має той або інший руховим сегмент: суглоб, фаланга пальців,язик, губи і т. д. тим більмо територію маг його представництво в соматопїчнійпроекції кори. Суттєво, що соматонічна проекція органів, що беруть участь вартикуляції звуков, значно більше представлена в лівому, домінантному помовленню півкулі.
Відомо,що кожний мовний звук вимовляється одномоментним включенням або виключеннямпевної групи просторово організованих артикуляційних органів. Так. вторинніполя, що приймаючи комплексну. симультанну участь в організації тієї або іншоїфонеми, пов'язані з первинними, проекційними полями. Проте не завждивраховується, що змикання губ і язика при вимові м і н є меншнапруженою, ніж при 6 і п, д і т. Більш напружені єзмикання при вимові глухих фонем к і т, але при цьому голосові складкиопиняються в ненапруженому стані. Труднотами визначення них тонкихдиференціальних кінестетичних ознак фонем пояснюється виникнення при аферентніймоторній афазії грубої аграфії, алексії, порушень розуміння мовлення.
Сенсорнуафазію вперше описав німецький психіатр Верпікс. Він довів, що сенсорна афазіявиникає при ураженні задньої треті скроневої звивини лівої півкулі у праворуких.Провідною рисою цієї форми афазії с порушення розуміння мовлення при сприйманні її на слух. Тривалий час причинипорушення розуміння при цій формі залишалися неясними. Лише у 30-ті роки XX ст. вітчизняними психологами буловстановлено, то в основі мовної акустичної агнозії лежить порушення фонемногослуху.
Акустико-мнестичнаафазія.
Процесслухового, акустичного запам'ятовування є прямим продовженням процесусприйняття, тобі акустико-гностичного аналізу звукового складу слова. Зовнішнійвплив, а тим більше необхідність запам'ятати наступне слово, по значенню непов'язане з попереднім неминуче гальмує і блокує акустико-мнестичні процеси.
Акустико-мнестичнаафазія виникає при уражені середніх і задніх відділів скроневої ділянки.
А.Лурія вважав, що в її основі лежить зниження слухо-мовної пам'яті, якевикликане підвищеним гальмуванням слухових слідів. При сприйнятті кожною новогослова і його усвідомленні хворий втрачає попереднє. Це порушення виявляєтьсятакож при повторенні серій складів і слів.
Семантичнаафазія.
Семантичнаафазія виникає при ураженні тім’яно-потиличної області домінантної по мовленнюпівкулі. При поразці тім'яно-потиличних (абозадніх, нижнє тім'яних) відділів півкулі головного мозку зберігається плавнасинтагматична організація мовлення, не відмічається ніяких пошуків звуковогоскладу слова, відсутні явища зниження слухомовноїпам'яті або порушення фонематичного сприйняття.
Спостерігаютьсяспецифічні амнестичні труднощі при пошуках потрібного слова або довільній назвіпредмету, коли хворі при труднощах знаходження токсичної парадигми звертаютьсядо опису функцій і якостей цього предмету синтагматичними засобами, тобто незамінюють одне слово іншим (вербальні парафазії) а замінюють слово цілоюфразою, говорять « ну, це те, чим пишуть", а з другого боку, є характернийдля цієї форми афазії складний імпресивний аграматизм.
Імпресивнийаграматизм і амнестичні трудності при амнеетико-семантичній афазії мають багатозагального з вираженою просторово-конструктивною апраксією, оскільки первиннопорушеною передумовою при ційформі афазії є орієнтування в просторовоорганізованих семантичних координатах, характерних для складних парадигм,парадигм-синонімів: наприклад, брат — дядько (інваріантом значення слова дядькоє чоловік, а не певний родич батька, який знаходиться в складному семантичномупросторі родинних відносин.
Динамічнаафазія.
Динамічнаафазія виникає при ураженні задньолобових відділів лівої домінантної помовленню півкулі тобто відділів третього функціонального блоку — блокуактивації, регуляції і планування мовленнєвої діяльності.
Основним мовленнєвим дефектом при ній формі афазії є трудність, а іноді іповна неможливість активного розгортання висловлювання. При динамічній афазіїправильно вимовляються окремі звуки, повторюються без, аргикуляторних труднощівслова й короткі речення, проте те комунікативна функція мовлення все ж такивиявляється порушеною. При грубій вираженості розладу відмічаються не тількимовленнєва, але і загальна аспонтанність, безініціативність, виникає вираженаехолалія, а іноді і ехопраксія, коли як би механічно повторюються заспівбесідником не тільки вимовлені ним слова, питання, але і рухи.
1.3 Нейропсихологічна класифікації афазії А. Лурія
Існуютьрізні класифікації афазій: класична, неврологічна класифікаціяВерніке-Ліхтгейма лінгвістичні класифікації X. Хеда й інших, кожна з яких відображаєрівень розвитку неврологічною, психологічною, фізіологічною і лінгвістичною наук,характерних для того або іншого історичною періоду розвитку вчення про мовлення.В даний час загальноприйнятою є нейропсихологічнакласифікація афазій А.Лурія. нейропсихологічний підхід до організації вищих кіркових функцій А.Лурія є продовженням нейрофізіологічних відкриттів І. Павлова, Н. Берштейна іП. Анохина про системну організації функцій і «зворотну аферентацію», а такожнейропсихологічних і психологічних поглядів Л. Виготського, О. Леонтьева і іншихпсихологів. В 1947 р. А. Лурія формулює принцип системної будови і динамічноїпоетапної локалізації вищих кіркових функцій. Ним розроблені методи вивчення порушеньпсихічної діяльності, різних пізнавальних процесів людини. Нейропсихологічнаметодика, запропонована А. Лурія, дозволяє досліджувати різні симптоми ісиндроми, закономірні поєднання симптомів, що виникають при ураженні тих абоінших структур мозку. Використання цієї методики дозволяє не тільки робитивисновок про наявність тієї або іншої форми афазії, але і діагностувати місцеураження головного мозку. Ним доведено, що при будь-якій формі афазіїпорушується реалізація мовленнєвої діяльності.
Воснову сучасної нейропсихології і нейролінгвістики покладено вчення про рольвнутрішнього мовлення і мислення. Біля витоків психолінгвістики стоять імена Ф.де Сосюра і Бодузна де Куртене, що поклали початок диференціації понять «мова»і «мовлення», — «парадигматичні» і «синтагматичні» відносини, «статика» мови і«динаміка» мовлення.
Прирізних формах афазії по-різному порушується «парадигматична» організаціяімпресивного і експресивного мовлення (А. Лурія, 1975).
А.Лурія розрізняє шість форм афазій: акустико-гностичну і акустико-мнестичнуафазії, що виникають при ураженні скроневих відділів кори головного мозку, семантичнуафазію і аферентну моторну афазію, виникаючі при ураженні нижніхтім'яних відділів кори головного мозку еферентну моторну афазію і динамічнуафазію, виникаючі при ураженні премоторних і задньолобових відділів кориголовного мозку (зліва у праворуких).
Афазії,що виникають при уражені верхньо-скроневих і нижньо-тім'яних зон, що входять удругий функціональний блок (А. Лурія, 1979), називаються задніми формами афазії.Це афазії, при яких порушуються парадигматичні відносини.
Афазії,що виникають при ураженні задньо-лобових відділів мозку, що входять в третійфункціональний блок, називаються передніми афазіями.
Прицих формах афазії порушуються синтагматичні співвідношення. При ураженнімовленнєвих зон відбувається порушення первинної передумови, здійснюючоїспецифічну діяльність відповідної системі аналізатора. На основі первинного порушенняаналізатора виникає вторинний, також специфічний розпад всієї функціональноїсистеми мови і мовлення, тобто виникає порушення всіх видів мовної діяльності: розуміння мовлення, усного іписемного мовлення, рахунку та ін. Характер і ступінь порушення розуміннямовлення його експресивної форми, читання і письма залежать перш за все не відвеличних вогнища ураження в корі головного мозку, а від тих гностичних (кін естетичної, акустичноїабо оптичної) передумов, які по-різному вносять свій внесок з реалізацію різнихмовленнєвих процесів.