ВСТУП
Виробництво –найважливішаскладова економіки будь-якої країни, яка дозволяє забезпечити його економічну йполітичну безпеку. Ринкова економіка передбачає, що головною рушійною силоюрозвитку підприємства є конкуренція. Конкурентоспроможність, у свою чергу,ґрунтується на ефективності діяльності підприємства. Ці два поняття євзаємозалежними.
Кожнепідприємство в ході своєї діяльності є учасником конкурентної боротьби заспоживача, і одним з важливих елементів для підприємства є визначення механізмузабезпечення конкурентоспроможності, розробки стратегії діяльностіпідприємства. Це і є його основною метою господарювання. Можливість подальшоговиживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить відрівня його конкурентоспроможності. Конкуренція є важливим елементом ринковогомеханізму, без неї ринкові відносини неможливі.
Дослідженняконкуренції передбачає виявлення основних чинників, які визначаютьконкурентоспроможність підприємства на ринку і ступінь застосуванняінструментів маркетингових досліджень. З урахуванням результатів дослідженняконкурентоспроможності розробляється стратегія, спрямована на конкурентнепротистояння одного чи декількох підприємств на ринку.
Розв’язанняпроблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції підприємствбезперечно вимагає вирішення комплексу техніко-організаційних питань.
Метою даної роботи є:
1) Визначення й аналізтих факторів, за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару.
2) Визначити, що ж цевласне таке – конкурентоспроможність товару.
3) Які шляхи підвищенняконкурентоспроможності товарів, що випускаються підприємством.
1.ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ
Конкурентоспроможність— сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечуютьзадоволення конкретної потреби.
Спочаткуконкурентоспроможність товарів оцінювали за допомогою психофізичного законуВебера — Фехнера, що пояснює психологію споживачів і формалізацію їхньоговибору. Привабливість певного товару залежить від сукупності його властивостей(характеристик, показників), що зумовлюють задоволення певних потреб. Цясукупність характеристик називається якістю товару. Дослідження в цій галузі,хоча й не були позбавлені теоретичного інтересу, проте мали обмежене значення,оскільки ґрунтувались на абстрактній ідеї про психологію індивідуума. Кількіснихметодів прогнозування вибору покупцем певного товару за їх допомогою виробленонебуло.
Конкурентоспроможністьвизначається відношенням корисного ефекту до сумарних витрат, пов'язаних зпридбанням і експлуатацією товару:
mах,àД0=Е:ЦС
де Е —економічний ефект;
ЦС — цінаспоживання.
Конкурентоспроможністьтовару — поняття складне й інтегральне, оскільки охоплює не лише економічні татехнічні, а й технологічні показники. Її оцінюють залежно від того, є товаркінцевим продуктом, призначеним для задоволення певних потреб (індивідуальнихабо суспільних), чи засобом виробництва інших товарів. Упершому випадку порівняння й оцінювання здійснює споживач, який купує певнийтовар за певну ціну. У другому випадку завдання можна поділити на дві частини:визначення потреб і вибір альтернативних способів їх задоволення.
Алгоритм визначення наведено на схемі 1.
Конкурентоспроможністьзавжди визначається в порівнянні з іншими товарами, а також на підставі рівнязадоволення потреб потенційних споживачів. Рівеньконкурентоспроможності оцінюють за допомогою системи одиничних, групових таінтегральних показників.
Схема1.Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності товару/> /> /> /> /> /> /> />
/>
2.МЕТОДИКИВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Рівеньконкурентоспроможності оцінюють за допомогою системи одиничних, групових таінтегральних показників.
Одиничні показникивідображають відсоткове відношення рівня будь-якого технічного або економічногопараметра до величини того самого параметра виробу-конкурента:
/>
де q — одиничний параметричний показник;
Р— величина параметра виробу, що досліджується;
Р100— величина параметра виробу, взятого за зразок (який задовольняє потребу на100 %).
Груповий показник (G) об’єднує одиничні показники (qi) однорідної групи параметрів(технічних, економічних, естетичних) за допомогою вагових коефіцієнтів (ai), визначених експертнимспособом:
/>,
Інтегральний показникконкурентоспроможності товару щодо товару-зразка — це числова характеристикаконкурентоспроможних товарів, що є відношенням групового показника затехнічними параметрами до групового показника за економічними параметрами:
/>
де Інп, Ітеп — груповийпоказник за параметрами відповідно нормативними та техніко-економічними;
Іцс — груповий показникціни споживання.
Якщо К 1, товар має вищуконкурентоспроможність.
Якщо метою оцінюванняконкурентоспроможності товару є прийняття рішення щодо виведення його на ринок,прогнозована оцінка конкурентоспроможності товару така:
K= 1,6 і більше — дужеперспективне;
К = 1,40-1,59 —перспективне;
К = 1,20-1,39 —малоперспективне;
К = 1,00-1,19 —неперспективне.
Конкурентоспроможністьтовару характеризується технічними, комерційними, організаційними таекономічними параметрами. Кожна характеристика (одиничний показник якостітовару) вимірюється у певній (специфічній) одиниці, а тому здебільшогопоказники непорівнянні між собою. Наприклад, колір автомобіля не можнапорівнювати із силуетом, максимальною швидкістю чи часом гальмування. Протеавтомобіль марки «Wolkswagen» привабливіший, ніж «Жигулі»,за сукупністю показників. А це можна з'ясувати, сформувавши комплексніпоказники якості й порівнявши їх.
Як правило, показники якості засобів виробництва пов'язані з якістю продукту,що виробляється. За наявності такого зв'язку питання про порівняльну оцінкупереходить зі сфери засобів виробництва у сферу споживчих товарів.
Обираючи альтернативніспособи задоволення потреб, необхідно дотримуватись єдності мети. Єдність метиє основою порівняння й оцінювання. Певна річ, вантажі можна перевозитивантажівкою і високої, і низької якості. Єдність мети як основи порівняннясприяє принциповому поділу показників якості. Розрізняють так званікласифікаційні показники. Наприклад, якщо одна з двох вантажівок не придатнадля перевезення певних вантажів через їх габарити, порівняти ці вантажівкинеможливо, і тоді маємо не варіанти одного об'єкта, а два різних об'єкти, що неможуть замінити один одного.
Розглянемо показники,що відіграють роль обмежень:
Показники безпекитовару для життя, здоров'я і майна людей. Товари, що не відповідають цимобмеженням, не підлягають реалізації, їх якість оцінювати не потрібно. Отже, неможна порівнювати кількість нещасних випадків у процесі виробництва зтехнологічними можливостями устаткування. Але завдання можна сформулюватиінакше: які засоби виробництва доцільно вибирати для того, щоб досягтивстановленого рівня безпеки.
Показники, що забезпечуютьекологічність товару.
Технічніпоказники:
· класифікаційні — визначають належністьвиробу до певного виду, класу, типу продукції;
· конструктивні — характеризують конструкторсько-технологічнірішення;
· нормативні — відповідають міжнародним стандартам,нормам, правилам;
· ергономічні (гігієнічні,антропометричні, фізіологічні, психологічні) — засвідчують відповідність товарувластивостям людського організму та психіки;
· естетичні — характеризують єдністьзмісту й форми предмета.
Приклад.Розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності двох видів виробівхлібопекарської промисловості: батонів «турецького» і звичайного(табл.1.1). За нормативними параметрами груповий показникдорівнює одиниці. Дані, отримані за допомогою методу експертних оцінок,наведено в балах від нуля до одиниці. Значущість показника підвищується.
Таблиця1.1
Вихіднідані для обчислення інтегрального показника конкурентоспроможності виробівПродукт Показник Сорт борошна Кількість яєць шт., на 1 кг борошна Час сходження тіста хв. Собівартість одного виробу, що випускається грн. Ціна реалізації одного виробу, грн. Добові обсяги реалізації, грн. Батон звичайний (базовий продукт) Експертна оцінка 0,9 1 0,9 0,5 0,6 4500 Абсолютне значення і-го техніко-економічного параметра 2 4 5 Загальні характеристики Вищий 2 30 Батон «турецький» (порівнюваний продукт) Експертна оцінка 0,9 1 0,9 0,6 0,9 6000 Абсолютне значення і-го техніко-економічного параметра 3 2 3 Загальні характеристики Вищий 1 15
1. Визначаємо груповийпоказник конкурентоспроможності за техніко-економічнимипоказниками:
/>
де а. — коефіцієнтвагомості г-го параметра (визначається за допомогою експертних оцінок); Р.,
Рт — абсолютне значенняг-го технічного параметра виробу відповідно порівнюваного й базового;
п — кількість технічнихпараметрів.
Підставляючи числовідані, дістаємо:
/>
2. Визначаємо груповийпоказник конкурентоспроможності за економічними показниками:
/>
де т — кількістьекономічних параметрів;
С, Со. — вартісневираження витрат на виробництво товару;
Ц., Цо. — цінареалізації порівнюваного і базового товарів.
Підставляючи числовізначення, отримаємо
Іцс = 0,6 • 0,9: 0,5 •0,6 = 0,648.
3. За формулоюобчислюємо показник конкурентоспроможності:
К = 2,39: 0,648 =3,68.
Відповідь: батон«турецький» має вищу конкурентоспроможність порівняно з батономзвичайним.
За певними умовамиконкурентноспроможність визначається різними показниками.
За комерційнимиумовами: рівнем ціни; терміном постачання; умовами оплати; рівнем митнихзборів, податків і коштів, витрачених на придбання товарів; мірою відповідальностіпродавців за виконання зобов'язань.
За організаційнимиумовами придбання та використання товару: наближенням продавців до покупців,доставкою продавцями товарів до місць споживання; зручністю розрахунків;сервісним обслуговуванням.
За економічнимиумовами споживання: енергоємністю та економічністю у споживанні сировини наодиницю продукції, що випускається; вартістю сировини та експлуатаційнихматеріалів; безвідходністю технологій; надійністю, періодичністю і витратами наремонт; чисельністю і кваліфікацією обслуговуючого персоналу; рівнем заробітноїплати працівників.
Оцінкаконкурентоспроможності методом узагальнення здійснюється з урахуванням зведенихвитрат:
З = С + Ен
де С — собівартістьтовару;
Ен — нормативнийкоефіцієнт ефективності капіталовкладень.
Розбіжності в якостізасобів виробництва (і споживчих товарів, коли точно відома потреба, для якоївони призначені) можна визначити за двома формулами:
С(Б) — С(А) (товар Адає економію) та КВ(А) — КВ(Б),
де KB —капіталовкладення (товар А дорожчий).
Щоб зробити вибір накористь товару А, необхідно визначити нормативний коефіцієнт ефективностікапіталовкладень Ен. Товар А матиме вищі характеристики якості, якщовиконуватиметься нерівність
(С(Б) — С(А)): (КВ(А)- КВ(Б)) > Ен
Або
С(А) + Ен(А)
Рівеньконкурентоспроможності визначається прибутком П, тобто різницею між ціноютовару Ц, для виробництва якого використовуються засоби виробництва А або Б, ізведеними витратами 3:
П(А) = Ц(А) — 3(А);П(Б) = Ц(Б) — 3(Б).
Знаючи рівеньконкурентоспроможності, зв'язок між рівнем задоволення потреб та обсягомпродажу, можна оцінити обсяг надходжень (залежить від розміру партії товару), аотже, і прибуток при досягненні запланованого масштабу збуту.
Основними видамиконкуренції є: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія,чиста монополія.
3.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ
Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високої
монополізації виробників регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а — з точністю навпаки — виробництво й адміністративно-командний механізм розподілу регулювали споживання, формували потреби і смаки покупців.
У цих умовахпроблема конкурентоспроможності товару у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, те зважувалася лише у відношеннітієї продукції, що підлягала реализации назовнішньому ринку. З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні, природно, різко загострилася, іїї рішення зажадало від усіх суб'єктів ринкуактивного пошуку шляхів і методів підвищенняконкурентоспроможності вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямкомфінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожноговиробника стає підвищенняконкурентоспроможностівиробленого їм товару для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.
Добросовісна конкуренція направлена наотримання прибутку не лише за рахунок вдосконалення споживчих якостейпродукції, а й шляхом надання більш якісних послуг. На Заході вважають, щопідвищення рівня конкурентоспроможності можливе, якщо націлити підприємства на:
> постійневпровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;
> незміннескорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;
>підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрівипускаються;
>використання нової технології;
>використання нової техніки;
> розробкунового дизайну товарів;
>впровадження нововведень в системі розподілу та збуту.
ВИСНОВКИ
Перехід доринкової економіки не можливий без забезпечення конкурентоспроможності товарів.Це стосується умов як зовнішнього, так і внутрішнього ринків, коли одна знайвагоміших ознак – конкуренція стає невід’ємною складовою частиною ринковоїекономіки.
На даному етапірозвитку економіки підприємства, насамперед торговельні, знаходяться в жорсткійконкурентній боротьбі і для виживання в ринковому середовищі їм потрібнозабезпечити стійкі позиції на ринку, а це можливо лише за умови забезпеченняконкурентоспроможності підприємств торгівлі.
Аналізконкурентоспроможності товару с недостатнім для формування висновку проконкурентоспроможність організації в цілому, хоча в більшості випадківвикористовується саме такий підхід. Конкурентоспроможність організації — поняття комплексне, котре має охоплювати не лише сферу якості продукції, щовипускається. Такий метод має ще меншу цінність для практичного використання всучасних умовах господарювання, аніж той, який заснований на теорії ефективноїконкуренції. На сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин необхідне більшглобальне бачення проблеми конкурентоспроможності організації для адекватноговисновку про його рівень.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Болюх М. А.,Бурчевський В. З., Горбаток М. І. та ін.Економічнийаналіз: Навч. посібник; За ред. акад. НАНУ,проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ,2003. — 556 с.
2. ПоповичП. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. –Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 365 с.
3. Примак Т. О.Маркетинг: Навч. посібник. — К.: МАУП,2004. — 228 с.:
4. КалинаА. В. Економічний аналіз: Навч. посібник для дистанційного навчання/ За наук.ред. В. В. Захожая. – К.: Університет «Україна», 2006. – 254 с.