Міністерство науки та освіти України
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВІРСИТЕТ
Реферат на тему:
«Технологія соціального захисту»
Запоріжжя, 2010
План
Вступ
1 Поняття соціального захисту
2 Соціальний захист як складовасоціальної політики
3 Принципи соціального захисту
Висновок
Література
Вступ
В умовах трансформації економіки України – переходу відкомандно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності доприватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблемасоціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжуєтьсястрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Переддержавою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарківнаселення.
Система соціального захисту в Україні перебуває в кризовому стані.Невдоволені пенсіонери. Більшість з них добросовісно пропрацювали десятки роківна виробництві, але тепер позбулися своїх накопичень, а на свою пенсію равітьне мають можливості заплатити за квартиру, не можуть нормально харчуватися,купити обнову, поремонтувати телевізор. Невдоволені працівники бюджетної сфери,що по кілька місяців не можуть одержати заробітну плату, оскільки у держави немає для цього коштів.
Відіграючи активну роль у проведенні соціальної політики, державау ринковій економіці не перетворюється у відділ соціального забезпечення.Організація системи соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між рівнемсоціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого працівника,загальними економічними результатами виробництва та комерційно-фінансовоїдіяльності господарських організацій.
Об’єкт дослідження – соціальний захист.
Предмет – технологія соціального захисту.
1 Поняття соціального захисту
Соціальний захист — це система державного гарантування правгромадян України на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової аботимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежнихвід них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченихзаконодавством України. А тому соціальний захист слід розглядати як системузаконодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, щонадає: а) працездатним рівні умови для поліпшення свого добробуту зарахунок особистого трудового внеску; б) непрацездатним і соціальновразливим прошаркам населення, насамперед, дітям, молоді, що навчається,інвалідам, пенсіонерам, молодим, неповним та багатодітним сім’ям переваги вкористуванні суспільними фондами споживання, в прямій матеріальній підтримці, узниженні податків.
Заходи соціального захисту, з одного боку, мають забезпечуватипасивну підтримку тих членів суспільства, котрі з якихось причин опинилися ускрутному становищі. Пасивна підтримка виражається у соціальній допомозі особічи сім’ї, які не мають достатніх засобів для існування. З другого боку,соціальна допомога за своєю суттю має бути адресною, тобто надаватися тількитим, хто її потребує. Соціальний захист виконує свою реабілітаційну функцію,яка полягає в тому, щоб допомогти людям, котрі потрапили у скрутну життєвуситуацію, та подолати зубожіння.
Щоб полегшити адаптацію населення до нових умов життя у перехіднийперехід, потрібно розширювати коло суб’єктів соціальної політики за рахунокнедержавних організацій. Вони можуть узяти на себе захист найнезахищенішихверств населення, а, наприклад, у пенсійному забезпеченні істотно доповнитидіяльність державних органів.
Кожна форма соціального захисту має свою специфіку, та все ж, усівони побудовані за єдиними принципами: всезагальності соціального захисту,всебічності та різноманітності його видів; забезпечення за рахунок державних ісуспільних коштів без будь-яких утримань із заробітної плати працівників.2 Соціальний захист як складова соціальної політики
Сьогодні існує стійка тенденція до зменшення природного приростунаселення. Депопуляція набула стійкого характеру і в близькій перспективі неможна розраховувати на зниження її темпів. Є підстави очікувати посилення цьогопроцесу.
Оскільки знизився потенціал відтворення населення, то звідси йдетенденція постаріння, особливо в сільській місцевості. Процес постаріннянаселення має наступні наслідки: працездатні особи мають високе “наснаження”особами непрацездатного віку. Також така тенденція спричиняє до збільшенняпотреб в послугах сфери охорони здоров’я. Все це разом призводить до збільшенняпотреби у фінансах, а при їх недостачі в населення — у соціальному захисті.
Аналіз соціально-економічних процесів, які відбуваються не тількив нашій, а й в інших країнах, переконливо доводить необхідність спеціальнихзаконодавчих та організаційних заходів щодо соціального захисту і підтримкинаселення. Отже, перехід до ринкової економіки неможливий без створеннянадійної системи соціального захисту населення. Виходячи з цього та спираючисьна світовий і вітчизняний досвід розвитку основних галузей праванайоптимальнішим способом комплексного вирішення зазначених негативних процесівважливо шляхом розробки Соціального кодексу України як законодавчого актапрямої дії.
Основним завданням Соціального кодексу повинно бути правове забезпеченнядотримання конституційних гарантій шляхом здійснення загальнообов’язковогодержавного страхування, функціонування мережі державних, комунальних, приватнихзакладів охорони здоров’я та соціального обслуговування, інших організаційнихта фінансових заходів, що здійснюються безпосередньо державою, або сприянняздійсненню таких заходів громадянами та іншими недержавними органами.
Прийнятими в Україні нормативними та законодавчими актамипередбачено, що елементами системи соціального захисту на сучасному етапі є:
1. державні гарантії в галузі зайнятості, підготовки таперепідготовки кадрів;
2. компенсація населенню збитків у зв’язку з разовим підвищенням цінна товари і послуги при проведенні комплексної реформи підвищення цін;
3. індексація грошових доходів населення при поточному підвищенні цінна товари і послуги та введення механізму перегляду мінімальної заробітноїплати, пенсій, стипендій тощо;
4. індексація вкладів населення в Ощадбанках у зв’язку із зростаннямцін та інфляційними процесами;
5. захист інтересів споживача за допомогою різноманітнихсоціально-економічних інновацій, пов’язаних із переходом від «ринку продавця»до «ринку покупця» (стимулювання розвитку споживчого сектора економіки,антимонопольне регулювання, сприяння діяльності споживчих асоціацій та ін.).
Розглянемо деякі складові механізму соціального захисту,спрямованого на закріплення форм і рівнів надання економічної підтримки ігарантій дотримання соціальних прав різних верств населення.
Рівень життя людей, які позбавлені можливості брати участь усуспільному виробництві, повністю або значною мірою залежить від держави. Доцієї категорії належать: особи, які не підлягали працездатному віку, серед якихбільшість становлять діти в сім’ях, а також діти, які перебувають у спеціалізованихдитячих закладах; інваліди з дитинства; особи, які досягли непрацездатного віку(пенсіонери, а також особи, що з різних причин не мають права на пенсійнезабезпечення); тимчасово непрацездатні внаслідок захворювання, вагітності іпологів, по догляду за дитиною та хворими членами сім’ї.
Разом із пенсійним забезпеченням складовими соціальної допомогинепрацездатним, а також малозабезпеченим громадянам є:
1. надання грошової допомоги і пільг сім’ям, які виховують дітей;
2. надання натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам(забезпечення безкоштовними обідами, безкоштовним проїздом на транспорті,одягом, паливом, оплата житла тощо);
3. обслуговування пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатнихгромадян у будинках-інтернатах, територіальних центрах соціальногообслуговування, а також відділеннями соціальної допомоги вдома.3 Принципи соціального захисту
Соціальний захист в Україні ґрунтується передусім надиференційованому підході до різних соціально-демографічних прошарків і групнаселення у разі вибору мети, форм, методів та джерел фінансування, механізмівсоціального захисту залежно від рівня працездатності людини та способів ірозміру одержуваних нею доходів. Щодо економічно активних груп населення,держава повинна створювати і створює макроекономічні передумови для їхматеріального самозабезпечення.
Соціальний захист населення України здійснюється за такимипринципами:
- визначення соціального захисту пріоритетним напрямом діяльностісуспільства і держави;
- законодавче визначення основних соціальних гарантій;
- загальнодоступність і гарантований рівень соціального забезпеченнянайнагальніших життєвих потреб для всіх громадян;
- визначення рівня наданих гарантій на підставі соціальнихнормативів;
- законодавчо встановлений розподіл відповідальності між державою,роботодавцями та працівниками щодо забезпечення гарантій із соціальногострахування;
- забезпечення непрацездатному населенню рівня життя, якийвідповідає встановленому законом прожитковому мінімуму;
- відповідність основних засад соціального захисту рівнюсоціально-економічного розвитку держави.
Важливим принципом соціального захисту є комплексність гарантій,які суспільство надає кожному своєму членові. Ці гарантії забезпечуютьзбереження його найважливіших соціальних прав, у тому числі oxoплюють різністорони життєдіяльності людини — умови праці, соціально-побутові умови, рівеньжиття. Використовуючи гнучкі нормативи, можна розподіляти суспільні фондиспоживання на соціально справедливій основі.
Принцип інтегративності системи повинен діяти на рівні держави,регіону, трудового колективу з чітким визначенням функцій, прав івідповідальності кожного з них. Бажано було б, щоб соціальні гарантії,передбачені на державному (вищому) рівні і на нижчих рівнях, доповнювалися тарозвивалися, щоб трудові колективи в межах зароблених коштів встановлювалидодаткові до державних гарантій пільги й переваги для своїх працівників таїхніх сімей щодо забезпечення житлом, дитячими дошкільними закладами, належнимиумовами для відпочинку, поліпшення умов праці, пенсійного та соціальногозабезпечення.
Принцип суттєвого збільшення ролі особистих доходів у підвищеннірівня життя населення та задоволенні соціально значущих потреб слід розумітитак, що активність людини у сфері праці, заповзятливість та ініціатива неможуть бути задіяні ринковими чинниками за збереження зрівнялівки в розподілісуспільних фондів споживання. Значну частку цих фондів мають отримуватипереважно непрацездатні члени суспільства.
Висновок
У статті 46 Конституції України закріплене право громадян насоціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, частковоїабо тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття знезалежних від них обставин, а також по старості та в інших випадках,передбачених законом. Це право, як зазначається в частині другій цієї статті,гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунокстрахових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а такожбюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережідержавних, комунальна приватних закладів для догляду за непрацездатними. Прицьому пенсії І інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джереломіснування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом. Таким чином, згідно зі статтею 46 Конституції Україниможна стверджувати, що її норми в цілому встановлюють таке саме право, якетрадиційно в міжнародній та вітчизняній юридичній практиці позначаєтьсяспеціальним терміном „право на соціальне забезпечення". Це правонасамперед складається з пенсійного права, права на соціальну допомогу та правана соціальний догляд. Право на соціальне забезпечення як одне з невід'ємних іневідчужуваних прав людини визнане світовим співтовариством і закріплене втаких міжнародно-правових актах,
Види та система соціального захисту в Україні
- пенсії (ПФ, ФСС);
- допомога по безробіттю (ФЗ);
- система короткотермінових грошових допомог при хворобі, принародженні дитини (ФСС, ПФ).
- Універсальні системи
- програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);
- державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);
- допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);
- державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);
- державна система освіти(МБ, ДБ).
- соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії наЧАЕС
Література
1. Управління трудовим потенціалом Васильченко В.С.,Гриненко А.М., Грішнова О., Керб Л.П. — Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 403 с.
2. Гайдуцький П.І., Подолєва О.Е. Фінансування соціальноїполітики. — К.: УАДУ, 1995.
3. Правознавство: Підручник / за ред. В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко,С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. — К.: КНЕУ, 2003.- 767 с
4. Спікер П. Соціальна політика: теорії та підходи. – К.: Фелікс,2000.-400с.
5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійнезабезпечення: у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальноїполітики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45с