Соцiальная статистика

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
1.1. Джерела статистики
1.2. Складові частини статистики
1.3. Основні поняття в статистиці
2. Методсоціальної статистики
3. ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
ВИСНОВОК
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Статистика — багатогалузева наука, якаскладається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними їїчастинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складовічастини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються ка­тегоріїстатистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засобианалізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і проце­си,що мають місце в економіці, розробляє систему еконо­мічних показників і методививчення народного господар­ства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва,сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст іме­тоди обчислення показників, що відображують особли­вості кожної окремоїгалузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умові характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ іпослуг населенням.
1ПРЕДМЕТСОЦІАЛЬНОЇСТАТИСТИКИ1.1Джерела статистики
Слово «статистика» означає суму знань продержаву. В сучасному розумінні статистика обіймає:
1) статистичні дані, отримані шляхом масовихспосте­режень;
2) статистичну практику, тобто діяльність статистич­нихустанов, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища іпроцеси;
3) статистичну науку.
3а образним висловлюванням Н. К. Дружиніна, ста­тистикапостає як дволикий Янус: вона — наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягомтривалого і складного шляху формування статистики ці дві функції постійновзаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичноїнауки.
Первинною формою статистики був господарськийоблік, поява якого відноситься до глибокої давнини і пов'язана з утвореннямдержав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельністьнаселення, склад земель, поголів'я худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнахСтародавнього світу склались розвинуті систе­ми державного та адміністративногообліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так,Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепи­су населення Китаю в 2238 р. до н. е. ВБіблії, у Четвер­тій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоло­вічогонаселення, здатного носити зброю.
Античний світ змінив характер господарськогообліку. Окрім державного обліку з'являється облік з ініціативи банкірів,торговців, власників майстерень, де працювали раби, і латифундій. З розширеннямзв'язків і уявлень про світ виникли описи держав. Арістотель описав 157 міст і держав свого часу.
У стародавньому Римі був утворений перший стати­стичнийорган — ценз дляпроведення переписів вільних громадян. Значний імпульс до розвитку дістав облікпри­ватних господарств.
З Середньовіччя до наших часів збереглосяунікальне зведення даних загального земельного перепису Англії «Книга страшногосуду». Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.
Точність і вірогідність господарського облікубули невисокі. В повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами«більше — менше» і лише вкрай­ньому випадку—кількісними вимірниками. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі,який у своїй фундаментальній енциклопедичній праці «Сума арифметики, геометрії,учення про пропорції і відношення» (1494) заклав основи бухгалтерського обліку.
Розвиток бухгалтерського обліку і первинноїреєстра­ції фактів, накопичування масових даних про суспільні явища інеобхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищі закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, якфілософія і математика, які допомогли усвідо­мити значення статистики як засобусоціального пізнан­ня, — ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. сталонеминучим формування статистики. На початку цього процесу виділилось дванапрями: державознавство і політична арифметика.
Державознавство часто називають описовою школоюстатистики, її представники основними завданнями ста­тистики вважалисистематизоване описування тих фак­тів, які визначають велич та могутністьдержави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесніхарактеристики, а математичні методи пізнання недооці­нювались. Незважаючи навсе це, безперечним досягненням державознавства слід вважати сукупністьрозробле­них показників і створення спеціальної системи збору статистичнихданих про масові явища.
Школа політичних арифметиків при вивченні соціаль­нихявищ перевагу віддавала кількісним характеристи­кам. Основоположник її В. Петтівикористав новий спосіб доведення. Замість словесних порівнянь, похвали і аб­страктнихаргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.
Політичні арифметики в цілому вірно визначилисуть статистики, її завдання і значення як методу соціального пізнання, їхуспіхам сприяв нерозривний зв'язок з прак­тичною, політичною і економічноюдіяльністю. 1.2 Складовічастини статистики
 
Розглядаючи суспільні явища як масові іспираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ,статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкістьзмін, тісноту взаємозв'яз­ків і взаємозалежностей. Все це дає підставутвердити, що статистика — один із засобів пізнання суспільного життя.
Статистика — багатогалузева наука, якаскладається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними їїчастинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складовічастини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються ка­тегоріїстатистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засобианалізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і проце­си,що мають місце в економіці, розробляє систему еконо­мічних показників і методививчення народного господар­ства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва,сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст іме­тоди обчислення показників, що відображують особли­вості кожної окремоїгалузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умові характеру праці, рівня життя, прибут­ків, споживання матеріальних благ іпослуг населенням.
1.3 Основні поняття встатистиці
З поняттям про предмет статистики тісно пов'язаніпоняття статистичної закономірності і статистичної сукуп­ності.
Статистична закономірність — це повторюваність, по­слідовністьі порядок в явищах. Закономірності масових соціально-економічних явиш властивілише сукупностям і за своєю природою статистичні. Об'єктивною основою існуванняїх є складне переплетення причин, які форму­ють масовий процес:
— основних;
— загальних для всіх подій масового пронесу;
— індивідуальних для кожної з них окре­мо, алевипадкових для маси.
Якщо числа подій великі, вплив випадкових причинвзаємно урівноважується.
Статистичні закономірності масових соціально-економічнихявищ відображають характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства вконкретних умовах простору і часу. При цьому вони проявляються по-різному.
Це мо­жуть бути закономірності:
1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчитьпро збільшення чисельності населення, зростання тривалості життя, зменшеннясередньо­го віку обрання шлюбу);
2) структурних зрушень (збіль­шення часткиміського населення в загальній його чисель­ності, а також частки населенняпохилого віку в сільській місцевості);
3) розподілу елементів сукупності (розподілнаселення за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим доходом);
4) зв'язку між явищами (залежність про­дуктивностіпраці від фондоозброєності, собівартості про­дукції від продуктивності праці,врожайності від родючо­сті ґрунту, плинності робітників від умов праці).
Закономірності масового процесу властиві лишесукуп­ностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реальногосвіту, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.
Статистична сукупність — це певна множинаелемен­тів, поєднаних умовами існування і розвитку. Так, при вивченнікваліфікаційного рівня робітників підприємства елементом сукупності виступаєокремий робітник, межі сукупності визначені рамками підприємства. Елемент су­купності— робітник — є носієм кваліфікаційного рівня. У реальному житті існує складнепереплетення різних сукупностей і елементів їх. Наприклад, вивчаючи про­мисловість,статистика розглядає її як сукупність під­приємств, але кожне підприємство, всвою чергу, це сукупність робітників, верстатів тощо. Специфічна рисастатистики —узагальненняданих по сукупності в цілому. Передумовою і початком такого узагальнення маєбути вимірювання, тобто приписування явищу числових зна­чень.
Статистичним еквівалентом притаманних елементамсукупності властивостей є ознака. Кожний елемент су­купностіхарактеризується низкою ознак, значення яких змінюються від елемента доелемента або від одного пе­ріоду до іншого. Ознака, яка приймає в межах сукуп­ностірізні значення, називається варіюючою, а відмін­ність, коливання значеньознаки — варіацією. Склад елементів іспосіб об'єднання їх визначають структуру су­купності.
Отже, поняття статистичної сукупності включає всебе співіснування елементів чи їх повторюваність у часі, ко­ливання значеньознаки від елемента до елемента, наяв­ність певної якісної спільності міжелементами і озна­ками.
Ознаки поділяють на кількісні і атрибутивні(словес­ні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітнаплата), то застосовують загально ви­знані еталони і одиниці виміру. Дляатрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутностівластивості, що вивчається (категорійні підрахунки).
Набір властивостей явища і відповідних їм чиселна­зивають шкалою вимірювання. Теоретично існує багато типів шкал. Зарівнем вимірювання і допустимими ариф­метичними діями виділяють метричну,номінальну, по­рядкову (рангову) шкали.
Метрична— це звичайна числова шкалаобчислен­ня, яку використовують для вимірювання фізичних вели­чин (ваги,довжини, часу) або результатів обчислення {прибуток, середня заробітна плата).Ознаки метричної шкали поділяють на дискретні і неперервні. Дискретні маютьлише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби: кількістьтракторів, число відпрацьованих днів. Неперервні ознаки мають будь-які значенняв певних межах — вік, врожайність. Така визначеність неперервної ознаки дещоумовна, її завжди можна пред­ставити дискретною (вік — число виповнених літ таін.).
Номінальна — не шкала найменувань. «Оциф­ровка» ознак цієї шкалипроводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те самечисло, а неподібним — різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, якіприймають значення «1» або «0» залежно від наявності чи відсутностівластивості, що ви­вчається.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тількивідношення подібності елементів, а й послідовно­сті — порядку. Це відношеннятипу «більше, ніж», «краще, ніж» тощо. Кожному пункту шкали приписується число— ранг, число балів або будь-яка монотонно зро­стаюча функція (—2, —1, 0, 1,2), що відбиває послідов­ність значень, але не відстань між ними.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупностіхаракте­ризуються практично необмеженим числом різних ознак, проте відносномети дослідження вони мають загальні властивості, що дає підставу розглядати їхяк якісно од­норідні.
Сукупність — не механічне об'єднання елементів, а упорядкованасистема, кожний елемент якої являє со­бою єдність загального і одиничного,необхідного і ви­падкового. Необхідність виступає як атрибут загального іпроявляється сталими властивостями елементів. Ці вла­стивості зумовлені впливомоб'єктивно необхідних умов існування та розвитку масового явища, тоді якпоодино­кі, неповторні властивості є наслідком дії випадкових причин.
2 Метод соціальної статистики
Статистична методологія — це комплекс спеціальних,властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських (діалек­тична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз,синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількіснимописуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючихпоказників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
Основні принципи статистичного дослідження ґрунтуютьсяна принципах матеріалізму. Так, статистика вивчає суспільні явища не ізольованоодне від одною, а виходячи з їх взаємозв'язку і взаємозалежності; виділяє різнітипи і форми суспільних явищ, вивчає особливості їх та оцінює вплив факторів,які формують варіацію та дина­міку явиш. Суспільні явища розглядаються в їхрозвитку, випиляються напрями та тенденції розвитку, перехід не­значнихкількісних змін у корінні якісні.
Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізуі синтезу. З одного боку, статистика виділяє і окремо вивчає деякі частиниявища, які відрізняються умовами і стадіями розвитку, а з іншого, за допомогоюпритаманних лише їй способів узагальнює дані по всіх частинах, дає відображенняявища в цілому, в усій сукупності його сторін, тенденцій і форм розвитку.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженнімає бути визначення суті яви­ща, що вивчається, його властивостей і якісноїсвоєрідно­сті. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логікипредмета пізнання, що є об'єктивного ослоною методологічних рішень.
Будь-яке статистичне дослідження послідовно прохо­дитьчотири етапи.
Перший етан — збір первинного ста­тистичного матеріалу шляхомреєстрації фактів чи опи­тування респондентів.
На другому етані зібрані дані під­лягаютьсистематизації і групуванню.
На третьому — хід характеристики окремих елементів переходятьдо узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.
Четвертий передбачає аналіз варіації, динаміки,взаємозалежностей.
За результатами аналізу висновки можутьбути описані в тексті, подані у формі таблиць і графіків.
Етапи об'єднуються метою дослідження. На кожномуз них використовують ті методи, які спроможні дати гли­боку і всебічнухарактеристику явищ, що вивчаються. В арсеналі статистики наявні методививчення варіації, диференціації і сталості, швидкості й інтенсивності роз­витку,узагальнюючі індекси, регресійні моделі та iн. Статистичні методипов'язані з математикою. У них спільні методи обробки й оцінки даних, але різніпредмети пі­знання. Математична статистика вивчає закономірності явищ вабстрактній формі, статистика як су­спільна наука характеризує розміри іспіввідношення су­спільних явищ у конкретних умовах існування і розвитку їх.
3. ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
Як суспільна наука статистика не може розвиватисьпоза розвитком теоретичних наук про суспільство, зокре­ма економічної теорії ісоціології.
Спираючись на суть, якісну природу явищ, шляхомузагальнення масових да­них статистика вивчає:
— характер;
— дію основних законів у реальному житті.
Допускаючи, що комплекс умов і чин­ників, якіформують закономірності, в майбутньому зали­шаться незмінними, статистикапроводить прогнозні розрахунки, які конче необхідні при обґрунтування напря­мівсоціально-економічної політики.
ВИСНОВОК
Отже,можна зробити такий висновок:
1) Статистика— багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які,будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою.
2) Слово «статистика» означає суму знань продержаву. В сучасному розумінні статистика обіймає:
— статистичні дані, отримані шляхом масовихспосте­режень;
— статистичну практику, тобто діяльність статистич­нихустанов, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища іпроцеси;
— статистичну науку.
3) Специфічна риса статистики — узагальнення даних посукупності в цілому.
4) Статистична методологія — це комплекс спеціальних,властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується назагально філософських (діалек­тична логіка) і загальнонаукових (порівняння,аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількіснимописуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диферен­ціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючихпоказників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.        Соціально-економічна статистика: Підручник / А.В. Головач.- К.:Вища школа..., 1991 р.
2.        Кинг. У., Клиланд Д. Стратегичесое планирование и хозяйственнаяполитика .- М.: Прогресс, 1982 г.