/>
Вступ
2500 років тому Будда показав, що можливо звільнитися від буденних проблем, він дав своїм послідовникам в руки ключдо вищого і надійного щастя. Це щастя міститьв собі звільненнявід всіх страждань зумовленихіснуванням, довершене знання природи всіх явищ, а також необмежену можливість допомагати іншим на шляху до звільненняі прояснення. Будда три рази повертав Колесо Дхарми, що означає, що він дав три великих цикли вчень, які відповідали різним здібностям учнів і показували їм шлях на щастя. Відтоді в розпорядженні його послідовників є методи, що дозволяють досягати такого ж стану“довершеного прояснення” як Будда.
Протягом життя, в різних життєвих ситуаціях через слова, символи або просто своїм власним прикладом, Будда давав своїм учням керівництво по послідовнихкроках на шляху до звільненняі прояснення. Оскільки його учнями були люди різних здібностей і менталітету, від зовсім простих до королів, від новачків до архатіві високих бодхісатів, що вже знаходятьсяна високих рівнях, виник безперервний шлях, який однозначно приводивдо мети.
Усього кажуть про 84000 різних вчення, які діють як протиотрути проти відповідного числа всіляких завіс і перешкод. ВченняБудда можна порівняти з гігантською аптекою, де є ліки проти кожної хвороби.
Зчасів Будди уйого послідовників є ті частинивсієї повноти вчень, які відповідають їх можливостям, що дозволяє здійснюватиподальші кроки в розвитку. Тому протягом 2500-літньої історії Буддизму виникли різні традиції. Ці традиції розповсюдилисязІндії по всіх азіатських країнах і культурах і звідти вже по інших частинах світу. Центри різних буддійських традицій є по всьому світу.
Загальнакількість буддистів по більшості відомостей дорівнюєдесь 400 мільйонам. Сюди підходятьще ті, які по різних причинах не можуть офіційно назватисебе буддистами. Так, лише в комуністичному Китаї біля150 мільйонів буддистів, які по наявнихобставинах навряд чи можуть відкрито практикувати.
Ця кількість постійно росте. Передусім на Заході в останні роки підвищується інтерес до Буддизму. Але, незважаючи на те, що потік інформації через засоби масової інформації надзвичайно збільшився, вельми скрутно отриматиуявленняпро весь Буддизм, який за більш ніж 2500 років існування розвинув крайню багатогранність. Найбільш проста модель отримання уявлення про всі традиції орієнтуватися на три повороти Колеса Дхарми. Так можна дізнатисяяк стало можливо, що здекількохпрактичних рад, які Будда дав своїм прямим учням, з'явиласясвітова релігія Буддизм. Три повороти Колеса Дхарми
Змісттрьох поворотів Колеса Дхарми коротко в наступному: в першому повороті Будда пояснював Чотири Благородні Істини, які, з одного боку, ясно показують нашу ситуацію в кругообігу існування і причини цього, і, з іншого боку, пояснюють також і звільненнявід страждань і труднощів і причини для цього. Удругому повороті колеса Дхарми він показав далі, що природа всіх речей пуставід дійсного, незалежного існування. Тут він вчив найвищій істині — Праджняпарамиті. І в третьому повороті, Будда дав вченняпро властиву всім істотам Будда-природі, яка вже наділена всіма довершеними якостями прояснення.
Якщоми подивимосяна ці три повороти Колеса Дхарми з точки зору різних традицій Буддизму, то перший поворот буде основою для традиції Тхеравади, яка, в розрізі Великої Колісниці, Махаяни, описується як Мала Колісниця, або Хинаяна. Ця традиція практикується головним чином в південних країнах Буддизму, як, наприклад, Шрі Ланка, Бірма, Таїланд, Лаос і Камбоджа. Тут наголос робиться на позитивній зовнішній поведінці і звільненнівід страждань зумовленихіснуванням через усвідомлення відсутності себе в особистості.
Другий і третій поворот Колеса Дхарми складаютьоснову Великої Колісниці Махаяни. Вона практикувалася в основному в північних країнах Буддизму: Гімалайських -Тібеті, Лхадаке, Непалі, Сиккиме, Бутані, а також в Монголії, Китаї, Японії, В'єтнамі, Тайвані, Кореї і т.д. Назва Махаяна відноситьсядо великого настрою цієї Колісниці, бажанню досягнути стануБудди для того, щоб звільнитивсіх істот від страждання. У рамках Махаяни існує подальше розділенняна Колісницю Сутри і Колісницю Тантри. Спрощеноможна сказати, що другий поворот Колеса Дхарми в основному створить Колісницю Сутри, яка також є основною практикою більшості країн Махаяни. Колісницю Сутри називаютьтакож Колісницею Причини, оскільки тут створюються причини для прояснення. Усвідомлення пустотності або відсутність самостійностівсіх явищ здійснюєтьсяза допомогою ретельного дослідження речей і через практику відповідної медитації.
Третій же поворот Колеса Дхарми є якнайважливішою основою для Колісниці Тантри, яка в своїй повнійформі практикується сьогодні лише в Тібетськом Буддизмі. У деяких інших традиціях, як наприклад, в більшості пішкілЧань-Буддизму в Китаї і Дзен-Буддизму в Японії, передаються окремі аспекти Колісниці Тантри. Інші назви буддійської Тантри, наприклад, такі: Таємна Мантраяна і Ваджраяна або Алмазний Шлях. Її називаютьтакож Колісницею Плоду, оскільки в ній учень ототожнюється безпосередньо з плодом — довершеним станомБудди. У Тантрах Будда вчив, що найвищі якості прояснення вже зараз є в думці, і треба тільки видалитиповерхневізавіси, які втримуютьнас від переживання Будди -природи власного розуму. Історичний ракурс
Зісторичного розвитку Буддизму можна дізнатися, як зпрактики вмісту цих циклів вченьз'явилисявідомі нам сьогодні традиції. Хоч сам Будда давав тільки усні вчення, однак його ранні учні записалиці вченняі передавали їх далі в первинній формі. Великі буддійські майстри склали пізніше подальші труди, в яких роз'яснювали вченняБудди. Наголос робився на справжню і точну передачу вчення. Вже в Індії через сторіччявиникли різні лінії передач, які могли організувати три цикли вчень.
Безпосередньо післячасу Будди всі рівні вченьне могли відкрито практикуватися. Деякі стали дуже таємними або передавалися дуже малою кількістю людей. У перші 400-500 років післяБудди, який, згідно з більшістю джерел, жив з 563 по 479 до н.е., відкрито практикувалася тільки Мала Колісниця. Взагальнійскладності із 18 підшкілМалої Колісниці лише небагато які добилисявизнання, ті що постійно піклувалися про автентичність передачі. Головним чином це були Найстаріші (Тхера) в збірці. Звідсиі пішла назва Тхеравада (букв. ВченняНайстаріших Ордена), що зараз використовується як термін для обох нині існуючихшкіл Малої Колісниці — Стхавіравадіни і Сарвастівадіни.
Хоч другий період індійського Буддизму, коли стали відомі махаянськівченняСутри, почавсявже другому сторіччідо н.е., але коли перші тексти літератури по Праджняпарамиті були розголошені, в Індії вже пануючим стало християнське літочислення. Це сталосязавдяки двом великим майстрам, передбаченим Буддою, Нагарджуной і Асангой, які жили уII або V ст. н.е., а також завдяки великому Університету Наланди (біляII в. н.е.), який більше за 1000 років був центром отримання і поширеннявченьМахаяни. Взагалі можна приблизно говорити про період в 500 років, коли вченнядругого повороту Колеса Дхарми були в основному впорядковані.
Причина того, що більшість традицій північного Буддизму містятьці рівні вченняполягає в тому, що в цей період в Індію прийшли перші перекладачі і переклали тексти на свої мови. Вже в першому сторіччін.е. почалосяпоширенняБуддизму по Центральній Азії і Китаю. У третьому сторіччівченнядосягли Бірми, Камбоджі, Лаоса, В'єтнаму і Індонезії. У IV і V ст. багато які важливі буддійські тексти були перекладені на китайську мову Кумараджей (344-413), Хуі-юанем (334-416), і іншими. Приблизно біля520 г. н.е. в Китай прийшов великий індійський майстер Бодхидхарма і став фундаторомЧань-Буддизму. Дзен-Буддизм в Японії почавсядекількомароками пізніше, в 538 р., і в 594 р. він став державною релігією.
Потім наступивтретій великий період індійського Буддизму, час великих йогиніві реалізованих майстрів, так званих Махасиддх. Послідовники Будди розвинулися і стали здатніпрактикувати і вищі вченняБудда — Ваджраяну або Алмазний Шлях. Хоч ці майстри, що володіли незвичайнимиздібностями (санскр. Сиддхи), були обох статей і всіх соціальних класів, були також звичайнімандруючі йогіни, які дуже часто були вельми незвичайнівиглядом і поведінкою. Традиція Алмазного Шляху об'єднує найбільш важливі майстри того періоду в групу 84 махасиддх, головним зяких був Сараха. Як знак своєї реалізації вони складалибагато пісень, які стали відомі як дохи.
До знищення Буддизму мусульманами і індуїстами можна говорити про 1500 років індійського Буддизму і його три великі періоди, приблизно по 500 років кожний. Ці три періоди відповідають трьом поворотам Колеса Дхарми, що означає, що в цих періодах в Індії практикувалися всі рівні вченняБудда.
Коли у восьмому сторіччіпо запрошенню тібетськогокороля Трізонга Децена в Тібет прийшов великий майстер Падмасамбхава (тіб. ГуруРінпоче) і там розповсюдивБуддизм, він зробив особливий наголос на тантричнийаспект вчення, Алмазний Шлях, і зробив його доступним для широких верств. Відтоді під Тібетським Буддизмом можна мати на увазі Алмазний Шлях. Одночасно король піклувався про те, щоб на тібетськийбули перекладені багато важливих буддійських текстів. Ці ранні вченняі передачі привелидо розвитку першої зчотирьох великих тібетськихтрадицій, традиції Ньінгма, що буквально означає Стара традиція.
Пізніше, в XXI в. був другий великий період перекладу, під час якого в Тібет були принесені подальші передачі. Це привелодо Нових традицій (тіб. Сарма), зяких найбільш відомими єКагью, Сакья і Гелугпа.
Марпа— перекладач (1012-1097) приніс в Тібет зІндії особливі передачі, які йшливід майстра Тілопи (988-1069) і вченняМахамудри, що складаютьядро традиції Кагью. ДрогмиЛоцава (933-1074) дав лінію передачі індійського майстра Гаядхари (або Вірупи) Кхену Кенчог Гьялпо (1034-1102), який потім заснував традицію Сакья.
Великий індійський майстер Атіша (982-1054), відправився в Тібет і разом з перекладачем Рінчен Сангпо (958-1055) і своїм основним учнем Дромтенпой (1004-1065) заснував традицію Кадампа, вченняякої були пізніше взятіза основу традиції Гелуг (або Ганден) Дже Цонкхапой (1357-1419).
Суть цих передач увсіх чотирьох традиціях однакова, оскільки вони всі спираються на вченнясамого Будда і коментарі індійських майстрів. Різниця полягає в коментарях, які індійські вчителя завжди давали відповідно до схильностей учнів. Таким чином, вони мають різні наголоси. Так, старі школи, наприклад, більш орієнтовані на практику, нові ж більш підкреслюють глибоке вивчення Дхарми. Ці передачі більше за 1000 років передавалися в чистій формі, не уриваючись, внаслідок чого ті, що практикують досягали повногорозуміння природи розуму.
І зараз в Тібетськом Буддизмі можна через швидкі і ефективні методи Алмазного Шляху досягнути прояснення за дуже короткий час. Адже практика Алмазного Шляху міститьв собі всі рівні вченьБудда і проходитьпід керівництвом кваліфікованих вчителів. Це дійсна причина того, чому сьогодні стільки людей у всьому світі відкриваються якраз цьому напрямуБуддизму. Якщо, з одного боку, справжня передача гарантує, що мета практики може бути дійсно досягнута, і, з іншого боку, коли може бути встановленийпрямий зв'язок з справжньоюситуацією тут і зараз, з повсякденним досвідом, то це дозволяє дуже легко прийняти цей подарунокБудди. Різні традиції Буддизму — просто упаковка, в якій знаходитьсяБуддизм. Змістже — цей безперервний шлях до довершеного збагнення природи власного розуму, шлях на необумовлене щастя.
Це був усього лише огляд основних традицій Буддизму. Детальний виклад не вмістився б в рамки короткого реферату. Було б неможливо описати весь історичний розвиток, повнийзмістокремих шкіл і всьі нинішніх підшкіл. Проте, я сподіваюся, що зміг передати цим оглядом деяке невелике загальнеуявлення, яке не приведедо того, що різноманіття цих традицій буде ще більш заплутаним…