Зміст
Вступ
1.Психолого-педагогічний аналіз проблеми
1.1 Теоретичніоснови ознайомлення першокласників з природою
1.2 Організаціяспостережень у 1 класі як основний метод накопичення конкретних знань
2. Методикапроведення уроків «Я і Україна» в 1 класі
2.1 Мета тазавдання курсу
2.2 Аналізметодів та прийомів навчання «Я і Україна» в 1 класі
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
Знань про природу першокласники набувають при вивченні рядупредметів. У курсі «Я і Україна. Навколишній світ» вони дізнаються про природунайближчого оточення. Тема «Природа навколо нас» включає такі підтеми: «Порироку», «Рослини», «Тварини», «Охорона природи», «Правила поведінки дітей уприроді». У процесі сільськогосподарської праці у дітей виробляються практичніуміння і навички по вирощуванню рослин і догляду за ними, підгодівлі зимуючихптахів. На уроках образотворчого мистецтва і музики першокласники вчатьсярозуміти естетичну цінність природи. Отже, лише на міжпредметній основі вчительзможе забезпечити виконання накреслених програмою завдань по ознайомленню дітейз природою.
У процесі дослідницького навчання дітей встановлено, що у нихнайвища пізнавальна активність проявляється під час спостереження об’єктівнавколишньої дійсності, дій із конкретними предметами, розв’язання навчальнихзавдань в ігровій формі та в навчальних ситуаціях, коли життєвий досвідзастосовується у процесі продуктивної діяльності.
Психологинаголошують: якщо змалку привчати дитину спостерігати предмети і явища навколо,ті або інші аспекти життя, то в неї розвинеться така риса особистості, якспостережливість, тобто здатність помічати в об’єктах малопомітне, але важливедля розуміння їх суті. Ставши в молодших класах одним із видів навчальноїдіяльності, спостереження пізніше перетворюється в один із найважливішихметодів наукового пізнання світу.
Мета роботи –охарактеризувати методику навчання курсу «Я і Україна» в 1 класі.
Відповіднодо мети сформульовані наступні завдання:
1.Проаналізувати дидактичну та методичну літературу з проблеми.
2.Виокремити методичні вказівки та особливості навчанняпершокласників природознавству.
3.Підсумувати методичну діяльність з проблеми на сторінках курсовоїроботи.
Об’єкт роботи –навчання 6-річних першокласників природознавству.
Предмет – методиканавчання курсу «Я і Україна».
1. Психолого-педагогічний аналіз проблеми
1.1 Теоретичні основи ознайомлення першокласників з природою
Джерелом знань про зміни в природі по сезонах є спостереження, щоїх проводять шестилітні діти на екскурсіях, цільових прогулянках, а пізніше – ісамостійно.
У процесі безпосереднього спілкування з природою розв’язуютьсяосвітні, розвивальні та виховні завдання: формуються уявлення про навколишнюприроду; діти оволодівають загально пізнавальними уміннями і навичками(виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за однієюознакою, помічати зміни у спостережуваних об’єктах, робити висновки за допомогоюучителя); здійснюється екологічне виховання учнів. Відповідно до програмипершокласники щоденно повинні спостерігати за станом неба, опадами, вітром;епізодично – за рослинами, тваринами, працею людей. Як засвідчує практика,часто учні одержують завдання для самостійних спостережень, ще не володіючивідповідними навичками цієї діяльності. Тому спочатку слід організуватиспостереження під безпосереднім керівництвом учителя на уроках-екскурсіях,цільових прогулянках, які проводяться під час динамічної паузи між уроками та удругу половину дня. Цільові прогулянки можна віднести до фрагментарнихнавчальних занять, під час яких організовуються короткочасні спостереження, щопоєднуються з відпочинком дітей на свіжому повітрі. Продумуючи цільовіпрогулянки, перші екскурсії, учитель повинен пам’ятати, що діти шестилітньоговіку швидко стомлюються від одноманітних спостережень, тривалих бесід ірозповідей. Тому в спостереження слід включати пізнавальні завдання,супроводжувати їх іграми, виконанням практичних завдань.
Цільову прогулянку для ознайомлення з ознаками ранньої осені слідпровести теплого осіннього дня. Учитель звертає увагу дітей на Сонце: яке воноза формою? за кольором? чи так само гріє, як влітку? тепліше чи холодніше сталонадворі порівняно з літом? Діти одержують завдання визначити, якого кольорунебо. Щоб допомогти їм, учитель послідовно показує один за одним квадрати зкольорового паперу. Діти порівнюють їх із кольором неба і вибирають відповіднийквадрат. «Чи є на небі хмари?» – наступне запитання учителя. Діти такожспостерігають, чи є вітер, дають його словесний опис (теплий, лагідний). Дляузагальнення спостережуваних явищ дітям пропонується завдання на логічнемислення: «Коли це буває?». Учитель говорить: «Ще яскраво світить Сонце.Надворі тепло, але не жарко. Дме легенький вітерець. Небо голубе, безхмарне.Коли це буває?»
Наступне завдання учителя: намалювати Сонце за допомогою паличкина землі (чи крейдою на асфальті – залежно від умов). Діти малюють коло зпроменями. «Ось так ми будемо відтепер позначати сонячні дні у нашому«Календарику», – говорить учитель (див. Мал. 1).
Для створення уявлення про хмарний день слід дочекатисявідповідної погоди. Під час прогулянки вчитель дає завдання провестиспостереження: куди дівається Сонце у хмарний день? чи часто воно виглядає з-захмар? якого вони кольору? що нагадують за своїми обрисами? рухаються, чи стоятьна місці? чи є вітер? який він? яке за кольором небо? тепло чи холодно надворі?Учням пропонується уявити, як би вони намалювали сьогоднішній день, і передатице словами. Учитель підкреслює, що у хмарні дні часто йде дощ. Діти одержуютьзавдання систематично спостерігати за станом неба, опадами, вітром.
/>
Мал.1. Календар спостережень для учнів 1 класу (всі ілюстрації розміщують вкишеньках)
Набуті знання закріплюються у процесі виконання завдань програми з– образотворчого мистецтва: діти придумують казку «На що схожі хмари», малюютькомпозиції «Світить сонечко на небі», «Сонечко виглянуло Із-за хмар», «Хмари ідощик» та ін.
Наслідки спостережень фіксують раз на тиждень у «Календарику»,вміщеному в підручнику, за допомогою умовних знаків, що намальовані поряд(роботу цю проводити у день, коли є заняття з предмета «Ознайомлення із навколишнімсвітом»).
На одній із прогулянок слід навчити дітей спостерігати за птахамиза таким планом: як називається птах? який він за розмірами (великий, малий,середніх розмірів)? чим вкрите тіло? яке забарвлення оперення? який дзьоб? якпересувається по землі? чим живиться? які видає звуки? чи боїться людей?
Знання, набуті внаслідок безпосереднього спілкування дітей зприродою, узагальнюються на уроці «Ознаки осені». Працюючи з підручником, учнівиділяють характерні ознаки осені у неживій та живій природі, праці людей.
Проте цим уроком робота по ознайомленню дітей з ознаками осені незакінчується. Вони продовжують вести спостереження у природі, фіксують їх разна тиждень у «Календарику». Більшість учителів веде і класні календарі природита праці людей. Зверху наклеюють ілюстрацію із зображенням пори року. Нижчеприкріплюються великі за розміром кишені, у які діти вставляють щоденновідповідно до змін у погоді картки з тим чи іншим умовним знаком («сонячно»,«хмарно», «дощ», «сніг»), а також ілюстрації, власні малюнки рослин, тварин,картинки із зображенням праці людей.
Для формування цілісного уявлення про осінь слід провестиекскурсію на тему «Пізня осінь». Екскурсія проводиться на те ж місце, де дітиспостерігали золоту осінь.
У бесіді підбиваються підсумки спостережень за неживою природою.Діти відмічають, що Сонце мало тепла посилає на Землю; стало значно холодніше;все частіше небо вкривається хмарами; ідуть дрібні, затяжні дощі; дмуть холоднівітри; ранком бувають приморозки, від яких замерзають калюжі. Дітямпропонуються загадки: «Що за гість, що тепло їсть?», «Прозорий, наче скло, тане вставиш у вікно» тощо.
Діти спостерігають пізню осінь, порівнюючи її із золотою.Відмічають, що листяні дерева стоять голі, а сосна та ялина зеленіють; у паркустало просторіше, але сумніше. Діти порівнюють сосну і ялину за листям,встановлюють, що в обох дерев є листочки – хвоїнки. Вони зелені, вузенькі,вкриті восковим нальотом; дерева їх на зиму не скидають. Проте у ялини хвоїнкикороткі, розміщені на гілках поодиноко, а у сосни – довгі, ростуть попарно.
Діти помічають, що на деяких деревах і кущах є плоди, багато їх іна землі; порівнюють плоди ясена, клена, липи, горобини між собою. Назакріплення знань проводиться гра «Знайди дерево за плодом». Учитель роздає дітямплоди. За його сигналом вони повинні підбігти до дерева, з якого у них плоди.Учні збирають плоди для підгодівлі птахів узимку.
По дорозі додому відмічають, що вже не видно комах, менше сталоптахів.
Взимку першокласники продовжують спостерігати за неживою і живоюприродою. Увага їх звертається на такі ознаки зими: Сонце стоїть низько; днікороткі, а ночі довгі; холодно; небо часто вкрите хмарами, проте бувають і яснідні; дмуть холодні вітри; замерзають водойми; йде сніг; дерева і кущі стоятьголі, лише хвойні зеленіють; одні птахи відлетіли у теплі краї, інші –наблизились до житла людини.
Великий інтерес викликає у дітей взимку сніг. Тому зимового дня,коли йде сніг, слід провести з ними цільову прогулянку, мета якої – ознайомитидітей із снігом, сніжинками. Надворі, розмістивши учнів півколом, дайте їмзавдання поспостерігати, як падають сніжинки. Для порівняння покажіть падіннякамінця. Діти роблять висновок: сніжинки падають повільно, вони кружляють,вітер відносить їх убік. Подальші спостереження дітей вчитель спрямовує такимизапитаннями: чи видно Сонце на небі? якого кольору небо? чим воно вкрите? Учнямпропонується впіймати сніжинку і розглянути, яка вона. Проте сніжинка в рукахрозтає. Діти роблять висновок, що від тепла сніжинка стає краплиною води.Вчитель показує, як треба ловити сніжинку на рукавичку. Діти розглядають, якасніжинка за формою, на що схожа, скільки має променів (бажано показати їмсніжинку через лупу). Діти малюють сніжинки на снігу, граються у сніжки,ліплять «снігову бабу».
Під час екскурсії на тему «Ознаки зими» робота по формуванню удітей образних уявлень про природу взимку триває. Для екскурсії краще обратиясний, сонячний день і проводити її у тому ж місці, що й восени. По дорозіпровести бесіду: яке сьогодні Сонце? високо чи низько воно піднімається взимку?яке небо? коли вам більше подобається природа – пізно восени, чи взимку? чому?
Слід звернути увагу дітей на красу зимового пейзажу, для описуякого допомогти їм підібрати образні порівняння: «Земля вкрилася снігом, неначебілою скатертиною», «Сніг білий, неначе цукор», «На сонці сніжинки іскряться,ніби маленькі зірочки» та ін. Діти відгадують загадку: «Біле, а не цукор,м’яке, а не вата, без ніг, а йде».
Учитель запитує, чи впізнають діти дерева, з якими познайомилися восени.Пропонує приглянутися до їхньої кори, гілок, плодів. Діти легко впізнаютьбілокору берізку, милуються її красою. У липи стовбур майже чорний, уосики – зеленкуватий. Нехай діти доторкнуться до кори, порівняють її урізних дерев. Вони помітили, що у дуба вона товста, з глибокими тріщинами; уберези й осики – гладенька. Вчитель розповідає, що кора захищає дерева відморозу; чим старіше дерево, тим товща у нього кора, тому старі дерева кращевитримують сильні морози. Дерева взимку поснули, відпочивають. Як тількипригріє сонечко, прийде весна – вони прокинуться, зазеленіють. «Звідки жвізьмуться у них листочки?» – ставить проблемне запитання вчитель. Дітирозглядають бруньки, помічають, що вкриті вони твердими лусочками, волосками,які й захищають їх від морозів. Учитель пропонує з’ясувати, які вони на дотик,понюхати їх.
Якщо зустрінеться зламана гілка, слід обережно зрізати її з тим,щоб помістити у куточку живої природи. Діти спостерігатимуть, як із бруньокрозвиваються листочки (чи квіти) і зроблять висновок: щоб пробудити рослини відзимового сну, потрібні тепло і вода. Вони і взимку живі, їх треба берегти, неламати.
Діти спостерігають за зимуючими птахами: горобцями, воронами(галками, граками); порівнюють їх за величиною, голосом, зовнішніми ознаками,поведінкою. Для закріплення уявлень проводять гру «Горобці й ворони». Учительрозділяє дітей на дві групи – «горобців» і «ворон»; вони наслідують рухи йголоси тих птахів, яких зображають. «Горобці» стрибають і цвірінькають,«ворони» ходять перевалюючись, хитають голівками і кричать «кар-кар».
Знань про птахів першокласники набувають і на уроках трудовогонавчання, де виділена тема «Заготівля кормів і підгодівля птахів».Спостерігаючи за птахами біля годівнички, діти повинні навчитися розрізнятиокремих птахів (синиць, снігурів, горобців) за зовнішнім виглядом, повадками,голосом. Щоб активізувати цю роботу, їм слід дати пізнавальні завдання: якігодівнички частіше відвідують птахи? чому? яким кормам віддають перевагу ті чиінші пернаті?
Набуті знання узагальнюються і систематизуються на уроці «Ознакизими». Працюючи із сторінками підручника, діти вказують, які зміни побачилилісовички на пейзажному малюнку зими порівняно з осінню, який вигляд маютьлистяні і хвойні дерева, яких тварин можна зустріти взимку, як люди їмдопомагають, чим займаються дорослі і діти в цю пору року; як треба одягатися,щоб не застудитись.
Під час весняних спостережень першокласники встановлюють ознакивесни в неживій і живій природі, праці людей. Щоб активізувати цю роботу, можнаорганізувати гру «Розвідники». Завдання можуть бути різноманітними: дізнатися,яке дерево першим вкриється листям, зацвіте; хто першим помітить метелика,шпака, ластівку тощо.
На одній з прогулянок вчитель пропонує вказати на зміни, якісталися зі снігом: він брудний, дірчастий, розтає, з-під нього біжать струмки.«Чому ж так змінився сніг?» – запитує вчитель і звертає увагу дітей на те,як світить сонечко, яке небо, теплий чи холодний дме вітер. Діти слухають, якдзюрчить струмок, пускають по ньому паперові човники. Вони помічають, що першза все сніг розтає біля стовбурів дерев, будинків, на пагорбах.
Під час прогулянок є можливість показати дітям набубнявіннябруньок, розпускання листочків, появу перших квітів, метеликів, приліт птахівта ін.
Екскурсію з теми «Весна» бажано провести до мішаного лісу. Подорозі діти спостерігають за змінами у неживій природі. Сонце піднімаєтьсявище, ніж взимку, світить яскравіше. Небо стало синім і на ньому з’явилисягарні купчасті хмари. Сніг залишився лише у ровах. Біжать струмки.
Для опису спостережуваних явищ учитель допомагає першокласникампідібрати відповідні епітети, порівняння, метафори. Так, сонечко вони називаютьясним, теплим, променистим, усміхненим, ласкавим; струмочок – біжить, дзвенить,співає, з весною розмовляє.
Знайомляться першокласники і з іншими ранньоквітучимирослинами – первоцвітом, медункою, вчаться впізнавати їх за формоюлисточків, квітів. Учитель розповідає про значення цих рослин для людини,пропонує зірвати і з’їсти по кілька листочків первоцвіту, в яких міститьсябагато вітамінів.
Діти спостерігають за комахами (метеликами, бджолами, джмелями),які відвідують ранньоквітучі рослини, за тим, як вони живляться.
Завдання педагога – навчити дитину милуватися незірваною квіткою,невпійманим метеликом. Він запитує: «Який настрій у вас з’являється, коли післязимових холодів ви вперше побачите метеликів? де вони були взимку? чомуметеликів називають «пурхаючими квітами»?»
І, нарешті, пропонуються запитання, при відповіді на які необхідновизначити свою позицію, відстояти свою точку зору у ставленні до природногооб’єкта: як ти поступиш, коли побачиш красивого метелика? чому не можна ловитиметеликів?
Для узагальнення спостережень учитель ставить запитання: «Хто жрозбудив ліс від зимового сну?» Діти відповідають, що ліс розбудила весна. Вонапринесла з собою світло, тепло, яке розтопило сніг. А якщо є світло, тепло,вода – рослини оживають. Це спостерігали діти у куточку живої природи.
На закріплення знань про ранньоквітучі рослини можна провести гру«Аптека». Діти обирають «аптекаря». До нього по черзі підходять «хворі», вониописують, яку лікарську рослину хочуть купити, не називаючи її. «Аптекар»повинен показати цю рослину. Якщо він не справляється із завданням, обираєтьсяінший.
На уроці з теми «Ознаки весни» діти, працюючи з підручником,виділяють характерні ознаки цієї пори року в природі та праці людей.
Для перевірки знань дітей про пори року можна провести дидактичнугру «Що спочатку, що потім?». Учитель роздає дітям конверти із картинками, на якихзображені • різні пори року. За його командою діти виймають картинки ізконверта і розкладають їх у такій послідовності, в якій зображені на них явищавідбуваються у природі.
Відчути красу весняної природи допоможуть дітям уроки музики, наяких вони розучують українські народні пісні: «Вийди, вийди, сонечко», «Ой,минула вже зима», слухають твори І. Дунаєвського «Шпаки прилетіли»,Чайковського «Підсніжник» та ін.
На уроках з тем «Рослини», «Тварини», як і на попередніх,систематизуються і поглиблюються знання дітей, набуті внаслідок безпосередніхспостережень, на основі чого у них формуються загальні уявлення про рослини ітварин.
Збагаченню знань про рослини сприяють уроки сільськогосподарськоїпраці, які проводяться у куточку живої природи та на навчально-досліднійділянці. У куточку живої природи першокласники знайомляться з кімнатнимирослинами, вчаться доглядати за ними (очищають листя від бруду, розпушуютьґрунт, поливають рослини, пересаджують їх); створюють город на підвіконні(висаджують цибулю на перо, сіють кріп, петрушку); закладають досліди навиявлення потреби рослин у воді, теплі, світлі; спостерігають за ростом ірозвитком рослин.
Восени першокласники спостерігають за роботою старших дітей напришкільній ділянці, допомагають їм. Весною уже самі включаються у посильнупрацю: готують ґрунт для грядок, висівають насіння овочевих і квіткових рослин,доглядають за ними.
У процесі ознайомлення з природою найближчого оточення дітидізнаються не лише про господарське значення рослин і тварин, але й проестетичну, рекреаційну цінність природного середовища. У них слід формуватиуявлення, що людина – невід’ємна складова частина природи і берегтиприроду – її святий обов’язок.
Діти цього віку повинні усвідомити, що вони зможуть принестикористь природі хоча б тим, що не будуть їй шкодити: забруднювати навколишнєсередовище побутовими відходами, ламати дерева і кущі, руйнувати пташинігнізда, мурашники та ін.
Робота з екологічного виховання дітей проводиться під часбезпосереднього спілкування їх з природою; на уроках «Охорона природи»,«Правила поведінки у природі» набуті знання уточнюються і систематизуються.Формуванню свідомого, відповідального ставлення до навколишнього середовищасприяє ігрова діяльність дітей, зокрема ситуаційні ігри. Саме в ході гри дитинавключається в такі ситуації, які можуть трапитись у реальному житті. Так, підчас прогулянок можна провести гру «Покажи, який ти є». Її мета – перевірити, якповодяться діти на природі і яка їх реакція на втручання людини в природнесередовище. Маршрут вчитель визначає завчасно. Слід передбачити зустрічі дітейз різними природними об’єктами і прослідкувати за їхньою поведінкою, вчинками,аналіз яких і здійснюється в кінці маршруту. Так, штрафні очки записуються,якщо діти галасують, не йдуть стежкою, а топчуть траву, не помічають і неприбирають побутове сміття (папір, консервні банки) тощо. Ситуації, в якіпотрапляють діти на маршруті, можуть бути різними. Це залежить від місцевихумов та винахідливості вчителя.
Першокласники включаються і в практичну природоохороннудіяльність: вони збирають корми для зимуючих птахів, підгодовують їх узимку.При цьому слід пам’ятати одне з основних правил підгодівлі птахів: протягомусього сезону в годівничках регулярно повинен бути корм. Про нього слідпотурбуватись завчасно. У вересні силами учнів можна заготовити насіннядикорослих рослин: чортополоху, кінського щавлю, кропиви, лободи. Взимку, колиземля вкриється снігом, насіння цих рослин стає недоступним для птахів. Зриватиплоди треба разом із верхньою частиною стебла з тим, щоб можна було зробитиневеликі снопики і зимою встромлювати їх прямо в сніг поряд із годівничкою.
Отже, слід виділити деякі особливості ознайомлення шестилітніхдітей з природою.
1. Джерелом знань про природу є перш за все сама природа, що оточуєдитину. Формування уявлень про пори року, рослини, тварин найближчого оточення,працю людей не обмежуються уроками, а відбувається і під час цільовихпрогулянок, екскурсій, які проводяться в позаурочний час, та під час роботи нанавчально-дослідній ділянці.
2. Короткочасне перебування учнів у стінах класу під час уроківвикористовується вчителем для узагальнення і поглиблення знань, набутихвнаслідок безпосереднього спілкування з природою.
3. Провідними методами пізнання природи є спостереження, якіпроводяться переважно під безпосереднім керівництвом учителя, а також ігровадіяльність дітей. Використовуючи інші методи навчання (бесіда, розповідь,робота з підручником, наочними посібниками), учитель постійно опирається наспостереження, життєвий досвід дітей, а включаючи їх в ігрові ситуації,забезпечує активізацію пізнавальної діяльності, доступність засвоєнняматеріалу.
1.2 Організація спостережень у 1 класі як основний методнакопичення конкретних знань
Несекрет, що провідною діяльністю першокласників на уроках «Я і Україна» єспостереження. Порівняно з іншим видами діяльності, спостереження є вирішальнимв побудові уроків курсу, а отже і потребує глибокого аналізу в нашій роботі.
Провідноюдіяльністю, якою починають оволодівати діти з 1 класу, є навчально-пізнавальна.Будь-яке пізнання розпочинається зі сприймання явищ, предметів, подійнавколишнього світу, що відбувається через відчуття їх окремих ознак,властивостей, частин, які діють на відповідні аналізатори. Так, наприклад, підчас першого ознайомлення з квіткою у дітей виникають різні відчуття: це їїколір, форма, запах, розмір тощо. Всі ці ознаки самі собою не існують, аналежать конкретному об’єктові природи. Тому у свідомості дитини виникає образквітки. Він складається із сукупності відчуттів, які не зводяться до простоїсуми. Це пояснюється тим, що будь-який наочний образ сприймання відображаєоб’єкт, який характеризується цілісністю, зв’язками, взаємовідношеннями міжйого ознаками, властивостями, частинами.
Всівідчуття синтезуються у цілісний образ, який має свою структуру. При цьомукожна якість зіставляється з цілим, а цілісний образ залежить від особливостейсприйнятих частин. Отже, сприймання є результатом аналітико-синтетичноїдіяльності аналізаторів.
Систематичненавчання у школі потребує розвитку сприймання як цілеспрямованої, планомірноїдіяльності, що називається спостереженням. Значущість спостережень напочатковому етапі навчання полягає насамперед у тому, що вони забезпечують йогонаочно-чуттєву сторону, створюють основу для осмисленого засвоєння елементарнихпонять. Адже, хоч і зростає тенденція до розвитку логічного мислення в молодшихшколярів та узагальнення знань, у 1 класі ще зберігається наочно-дійове інаочно-образне пізнання, а елементарні поняття відображають предметну сутністьнавколишнього світу.
Успішністьвикористання спостережень у 1 класі залежить від розуміння вчителемпсихофізіологічних особливостей сприймання 6‑літніх першокласників, сутіспостереження, його видів, методики організації у процесі навчання.
Яксвідчать психолого-педагогічні дослідження, у дітей шестирічного вікусформовано деякі риси сприймання як цілеспрямованої діяльності зокрема, вониможуть виділяти знайомі предмети серед інших об’єктів, деякий час зосередженоїх розглядати, виділяти певні ознаки, властивості або частини. Але характернимє і те, що першокласники в першу чергу сприймають і називають ті елементиоб’єктів, які одразу впадають в очі, тобто яскраві, незвичайні, що викликаютьінтерес, зацікавлюють у конкретній ситуації. Шестилітки здебільшого слаборозрізняють суттєве і несуттєве, головне і другорядне. Вони поєднують виділеніознаки без розуміння логічних зв’язків між ними, узагальнюють істотне інеістотне. Під час сприймання нового об’єкта розпізнавання його здебільшогоздійснюється за випадковою ознакою, оскільки, не вміючи виділяти головне,дитина орієнтується на якусь відому деталь. За цією деталлю признає в ньомузнайомий об’єкт і називає його. Наприклад, побачивши на малюнку кита, зауважує,що на ньому зображено рибу, бо тварина має подібний з рибою хвіст і плаває уводі.
Недиференційованістьсприймання у першокласників, нечіткість та невиразність образів складних імалознайомих об’єктів вже з перших днів зумовлюють труднощі в навчанні.
Організаціяспостережень розпочинається з постановки і дальності цілей конкретизується узавданнях, які необхідно виконати, щоб її досягти. Зауважимо, що в ціляхспостережень необхідно чітко виділяти їх результати та об’єкти. Наприклад,поспостерігайте за станом неба; поспостерігайте за поведінкою птахів тощо.
Напочатковому етапі навчання у 1 класі цілі і завдання спостережень формулюєвчитель, а учні їх сприймають. Щоб вони були сприйняті кожним школярем як йоговласні і перетворилися в мотив діяльності, необхідна робота для їхусвідомлення. Вона зумовлюється, по-перше, різним рівнем опорних знань та вміньучнів. По-друге, тим, що сприймання під час спостереження має цілеспрямований,вибірковий характер, а кожний його об’єкт – різноманітні ознаки, властивості,частини, зв’язки, які можуть сприйматися з різних боків і різних точок зору.
Об’єктиспостереження повинні бути більш-менш знайомі першокласникам, доступні,нескладні за будовою. Важливо, щоб їх істотні ознаки, властивості чи структурнічастини виділялися на фоні неістотних своїм кольором, розміщенням, буливиразними і чіткими.
Вміру набуття учнями певного досвіду цілеспрямованого сприймання об’єктиспостереження поступово змінюються. Вони стають складнішими за будовою, меншвідомими, а контраст між істотним і неістотним зменшується. Водночас вибраніоб’єкти завжди мають бути значущими для учнів, викликати у них зацікавленість.Це впливає на мотивацію діяльності, створює позитивний настрій, сприяєзосередженню уваги.
Наоснові конкретних завдань спостереження складається його план. Під час роботи зпершокласниками використовується простий, елементарний план, але віннеобхідний, оскільки забезпечує певну послідовність у діяльності учнів,усвідомлення ними своїх дій, а також уникнення стихійності, різнихвипадковостей.
Щобскладений план першокласники усвідомили і змогли ним користуватися, вінзакріплюється під час бесіди, відображається з допомогою умовних знаків абокоротко записується словами на дошці, на таблиці чи в індивідуальних картках.Поступово діти залучаються до визначення і формулювання цілей та плануванняспостережень разом з учителем, самостійно за зразком і за аналогією.
Безпосереднєспостереження за вибраним об’єктом розпочинається із сприймання його в цілому,щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього. Після цього за планомздійснюється детальне сприймання ознак, властивостей, частин, передбаченихціллю.
Дляаналізуючого сприймання дітей у 1 класі характерним є те, що спочатку в ньомузначне місце мають зайняти практичні дії. Такі дії готують дітей до сприйманнязором, тобто до оволодіння перцептивними діями, а вони в свою чергу єпідготовкою до здійснення аналізу як розумової дії.
Результатианалізу у процесі спостереження – окремі якості порівнюються між собою та звідповідними якостями подібних знайомих об’єктів. Під час порівнянняздійснюється відбір ознак: одні з них оцінюються як характерні або істотні,інші – як випадкові або другорядні. Виділені ознаки, частини узагальнюються,але обов’язково на рівні цілісного об’єкта.
Якбачимо, сприймання, мислення і мовлення є основними процесами спостереження, задопомогою яких воно здійснюється і які в ньому цілеспрямовано розвиваються.Крім названих, у процесі спостереження функціонують і також розвиваються інші,не менш важливі психічні процеси дитини, зокрема, пам’ять. Адже під часспостережень використовуються відомі знання та вміння для впізнання об’єктів,порівняння їх якостей, узагальнення, висловлення певних суджень.
Спостереженняпотребує від дітей значних вольових зусиль для зосередження довільної уваги назаданих об’єктах. У зв’язку з цим велике значення має мотивація цього видудіяльності. Для першокласників сильними мотивами серед інших є інтерес іпозитивні емоції.
Навітьнайпростіші спостереження є складною пізнавальною діяльністю, на яку суттєвийвплив мають всі сторони особистості дитини: воля, довільна увага, емоції,інтереси, набутий досвід – знання і вміння. Тому оволодіння молодшими школярамиумінням спостерігати – тривалий процес, який реалізується поступово, під часорганізації і проведення різних видів спостережень. У 1 класі використовуютьсярозпізнавальні спостереження, спостереження за змінами і розвитком об’єктів тавідтворювальні спостереження. Зазначені види різняться насампередспіввідношенням між сприйманням і мисленням.
Розпізнавальнеспостереження пов’язане з вивченням нових для дітей об’єктів навколишньогосвіту або у зв’язку з виконанням практичної діяльності. У процесі йогоздійснення застосовуються різні способи цілеспрямованого обстеження об’єктів:виявлення їх частин, ознак, властивостей, розміщення у просторі. Психологивважають доцільним дотримуватися такої послідовності обстеження предмета:
–цілісне сприймання предмета, формування загального враження про нього;
–виділення основних частин предмета, виявлення його особливостей (форма, розмір,колір);
–визначення просторового розміщення одних частин предмета відносно інших (вище,нижче, зліва, справа);
–виділення додаткових і дрібних частин, визначення їх просторового розміщеннявідносно основної частини;
–повторне цілісне сприймання предмета, закріплення враження про нього, виділенняосновної частини.
Урозпізнавальному спостереженні при домінуванні сенсорних дій сприйманняконтролюється мисленням. Завдяки мисленню добираються способи дій, дотримуєтьсяпланомірність сприймання, здійснюється аналіз, синтез, узагальненнясприйнятого. В результаті розпізнавального спостереження у школярів формуютьсяуявлення (образи) про предмети і явища навколишнього світу. Вони оволодіваютьсенсорними еталонами, уміннями застосовувати різні способи сприймання.
Розпізнавальніспостереження бувають різні за складністю. Так, наприклад, на уроках «Я іУкраїна» розрізняють такі види:
1.Спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Мета – сприйняти окрему ознаку,властивість, частину. Спосіб обстеження визначається особливостями об’єкта іпоставленою метою. У висновках такого спостереження відображається усвідомленаналежність частини до цілого.
2.Спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Мета – сприйняти сукупністьознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одиничногоуявлення про цей об’єкт відповідно до поставленої мети. Щоб його сформулювати,необхідно проаналізувати сприйняті ознаки, виділити випадкові і характерні.Перші пропускаються, а другі складають опис – визначення об’єкта.
3. Спостереженняведеться за групою подібних предметів або явищ. Мета – сприйняти івиділити їх характерні ознаки. Результатом є загальне уявлення про них. Щобзробити висновок стосовно групи об’єктів, спочатку ведуться спостереження заокремими об’єктами цієї групи. У кожному з них сприймаються якості, передбаченіцілями спостереження. Далі об’єкти порівнюються і визначаються подібні ознаки.Вони і складають зміст висновку.
Длястворення у свідомості дітей правильного образу предмета чи явища і йогозапам’ятовування використовуються спеціальні прийоми. Вони допомагаютьзатримувати увагу дітей на об’єктах, перевіряти і коригувати засвоєні знання тауміння. Наприклад, після розгляду предмета школярам пропонується заплющити очі,уявити його і розповісти про нього. Якщо допускаються помилки, організовуєтьсяповторне сприймання, але тих частин образу, які нечіткі, розпливчасті абонеправильні.
Одниміз прийомів організації запам’ятовування образу сприйнятого є розфарбовуваннячорно-білих малюнків у зошитах з друкованою основою. Можна практикувативиконання елементарних зображень з пам’яті. Вони малюються переважно вдома, авикористовуються на уроках. Ефективним прийомом є імітація звуків, рухівпредметів і явищ навколишнього світу. Застосування його може відбуватися вігровій формі: одні учні зображають, а інші – відгадують.
Успішністьоволодіння молодшими школярами спостереженням забезпечується цілеспрямованимзалученням їх до цього виду навчально-пізнавальної діяльності під час вивченнявсіх навчальних предметів та позаурочної і позакласної роботи, починаючи з 1класу.
2. Методика проведення уроків «Я і Україна» в 1 класі
2.1 Мета та завдання курсу
Унавчальному плані на в інваріантній частині виділено курс «Я і Україна.Навколишній світ», який може реалізуватися варіативно – через предметний змістабо шляхом його інтеграції. Зауважимо, що в зв’язку з прийняттям Державногостандарту початкової освіти цей предмет набуває виняткового значення длядосягнення кінцевих результатів початкової освіти.
Останнімироками спостерігається різке зменшення кількості дітей, що відвідують дошкільнізаклади, а відтак багато шестирічних першокласників прийдуть до школинепідготовленими.
Науроках з курсу «Я і Україна. Навколишній світ» долаютьсяорганізаційно-педагогічні бар’єри, що значно полегшує період адаптаціїпершокласників до нових умов (знижується тривожність дітей), впливає наемоційний стан дитини, її працездатність, здоров’я тощо.
Вивченняцього курсу допоможе розвантажити інші дисципліни від питань, які не мають доних безпосереднього відношення (формування культури поведінки, бережливогоставлення до природи, предметного світу та ін.), дадуть можливість учителюсконцентруватись на специфічних завданнях кожного предмета (формуванняобчислювальних навичок, оволодіння технікою читання, письма та ін.).
Провіднаідея курсу «Я і Україна. Навколишній світ» – сформувати в учнів уявлення процілісність світу; природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльностілюдини, її належність і до природи, і до суспільства.
Крімтого, у процесі реалізації програми треба мати на увазі й інші важливі завдання,виконання яких має свідчити про успішність навчання:
–накопичувати і використовувати знання для того, щоб розрізняти те, що належитьдо природи і те, що зроблене людьми;
–розрізняти і встановлювати найпростіші взаємозв’язки в природі й суспільстві;
–вести спостереження, виконувати елементарні досліди, практичні роботи дляперевірки своїх ідей;
–застосовувати;, навчально-пізнавальні вміння, сформовані під час вивченнякурсу, в подібних, змінених, нових навчальних ситуаціях;
–використовувати знання, вміння і навички в своїй життєвій практиці.
Великаувага має приділятися формуванню загально-навчальних умінь і навичок, як-от:спостерігати, аналізувати, порівнювати, групувати, встановлюватипричиново-наслідкові зв’язки тощо.
Томув змісті курсу знайшли відображення актуальні проблеми, які інтегрують елементизнань з різних галузей.
Суспільствознавчийнапрям курсу охоплює знання про людину як складноорганізовану моральну ісамооцінну істоту; знання про українське суспільство; довкілля, в якому живедитина; способи пізнання й орієнтації у навколишньому житті; сприяє поетапномуусвідомленню єдності компонентів: «Я – сім’я – школа – рідний край – Україна»;розкриває взаємодію людей у сім’ї, колективі, суспільстві; передбачає активнеспілкування дітей з соціальним і природним оточенням; накопичення досвідуособистісного ставлення до системи цінностей українського суспільства, зокрема,етнічних, загальнонаціональних, загальнолюдських.
Природознавчийнапрям охоплює систему знань (емпіричні факти, уявлення, поняття) про об’єктинеживої та живої природи, взаємозв’язки і залежності між ними; поглиблює ірозширює уявлення, елементарні поняття та закономірні зв’язки і залежності міжними; ознайомлює учнів з різноманітністю природи, господарською діяльністюнаселення, охороною і збереженням природи рідного краю, України; з системоюцінностей у ставленні до природи, до людей, до самого себе; спрямовує практичнудіяльність учнів, пов’язану з охороною природи та свого здоров’я.
Дозмісту програми, крім перелічених, включено знання, що сприяють розвиткумислення дитини, спостережливості, самостійності, активності. А такожособистісні, які виражають ставлення до отримуваних знань, створюютьміжсуб’єктність спілкування в процесі пізнавальної, комунікативної діяльності івиявляються у переживаннях, смислотворчості учнів та є потужним джереломмотивації їхнього навчання.
Суспільствознавчіта природознавчі знання на предметному рівні конкретизуються такими темами:«Про тебе самого»; «Родина, рідня, рід»; «Людина серед людей»; «Природа навколонас»; «Твій рідний край»; «Твоя країна – Україна».
2.2Аналіз методів та прийомів навчання «Я і Україна» в 1 класі
Сутністьвикористання педагогічних методів передбачає інтелектуальну активністьшестирічних школярів, їхню успішність, працездатність, розвантаження нервовоїсистеми за рахунок:
–забезпечення максимальної відповідності змісту навчального матеріалу рівнямрозвитку учнів, правильного співвідношення елементів відомого і невідомого;ефекту новизни; емоціогенності навчального матеріалу; використання елементівпроблемності, які потребують подолання пізнавальних утруднень, продовжуютьрадість перемоги над ними;
–організації колективної діяльності (взаємного навчання) на уроках, у ході якоїдіти включаються в багатопланову безпосередню взаємодію один з одним, щостворює сприятливі умови для їх самоутвердження; врахування темпів іособливостей залучення до спільної роботи.
Колективнадіяльність учнів можлива за умови організації проектного навчання. Цей методпередбачає групові форми роботи.
Організовуючироботу в групах, учителю варто передбачити ефективність вибраної формидіяльності; подбати про підготовку матеріалу для роботи в групах; прозабезпечення психологічного клімату на уроці тощо.
Дляповноцінної реалізації програми передбачено підручник «Я і Україна. Віконечко».
Упідручнику виділено ті ж розділи, що і в програмі. Зміст кожного наступногорозділу збагачується у певній послідовності: від окремих конкретних фактів доелементарних узагальнень, що забезпечує взаємодію старих і нових знань,попереднього і нового досвіду.
Підручникпередбачає багатоманітні розумові та практичні дії учнів, спрямовані напереробку одержаної інформації з різних джерел.
Церізні досліди з повітрям, водою, ґрунтом; завдання на співвіднесення рослин ітварин з місцем їх зростання й проживання; встановлення послідовності явищ іподій (що з чого, що – за чим та ін.); встановлення причиново-наслідковихзв’язків (чому люди шанують хліб; звідки нам відомо про гірке і солодке; чомунебезпечно колупатись у вусі гострими предметами та ін.); на виявлення чемностій вихованості дітей в особистій поведінці та у ставленні до людей (як повинензвернутися хлопчик до перехожого, щоб дізнатися, котра година; як требаповодитись у храмі, бібліотеці тощо); на виявлення життєвої позиції щодо інших(що ти скажеш хлопчикові, який поламав дерева); на виявлення милосердя,чуйності (що ти скажеш, якщо твій друг забився і йому боляче…); на виявленнярозуміння дитиною стану інших людей.
Підручникприваблюватиме шестирічну дитину неадекватністю постановки навчальних завдань,які спрямовані на організацію пошуково-дослідницької робота.
Упідручнику чимало завдань, які передбачають спільну роботу шестирічнихпершокласників з батьками або іншими членами родини. Орієнтуючи батьків наспівпрацю з дитиною, вчитель розкриває важливість такої співпраці. З одногобоку, підвищується здатність дитини до адаптації у нових умовах, з іншого –обізнаність батьків у шкільних справах дитини. Адже відомо, що здебільшогоспільна діяльність батьків і дітей виявляється у прибиранні квартири,приготуванні обіду тощо.
Основнийзміст підручника реалізує істотні цілі предмета.
Засобомзасвоєння основного змісту підручника виступає система навчально-пізнавальнихта практичних завдань, яка передбачає формування в учнів уявлень про органичуття, їх важливість у пізнанні навколишнього світу; збереження здоров’я дитинив різних непередбачених ситуаціях; уявлень про професії батьків; про історію назвинаселеного пункту, вулиці; вмінь користуватися спеціальними методами вивченняоб’єктів природи, рукотворних предметів (виконати дослід, практичну роботу,вести спостереження тощо).
Окрімцього, для активізації процесу засвоєння основного змісту, його систематизації,узагальнення та посилення практичної спрямованості введено до підручникарізноманітні рубрики: обговоріть правила; перевір; поміркуй; запам’ятай;полічи; обстеж; висій зернятко; підгодовуй птахів; змайструй з батькамигодівничку для птахів тощо. Завдяки цьому урізноманітнюється також діяльністьдитини, підтримується інтерес до предмета.
Оскількиосновним методом накопичення конкретних знань з курсу є безпосередніспостереження учнів, практична та дослідницька діяльність, то основна рольпідручника полягає у систематизації знань учнів, навчанні школярів зв’язуватиокремі факти в ціле, розкривати їх у взаємозв’язках і взаємозалежностях.
Методичнанестандартність уроків має запобігти перевантаженню учнів, створити позитивнетло навчання, стимулювати виникнення в дітей інтересу до пізнання.
Особливостіпроведення уроків у 1 класі полягають у тому, що засвоєння переважної частиниматеріалу забезпечується шляхом безпосередніх спостережень за об’єктами природиі суспільства; проведення елементарних дослідів; виконання практичних робіт,прогностичних завдань; включення дитини в ігрову ситуацію; розв’язання ситуаційморального вибору; обговорення змісту українських народних казок; відгадуваннязагадок; розмірковування над прислів’ями, приказками, фольклором сміховогожанру, розучування закличок, веснянок, мирилок тощо.
Важливона уроці забезпечити комфортність дитини, оскільки негативні емоції утруднюютьзасвоєння навчального матеріалу. Психологи стверджують, що пригадуваннявивченого здійснюється на тлі переживання того стану, в якому була отриманаінформація. Якщо ж ознайомлення з навчальним матеріалом відбувалося в ситуаціїдискомфорту, то разом із внутрішнім небажанням відтворювати неприємніпереживання у дитини мимовільно виникає й опір до відтворення засвоєногозмісту.
Матеріалкурсу «Я і Україна. Навколишній світ» розташовано за принципом концентричності.Це дає змогу з кожним уроком (на складнішому навчальному матеріалі) розвивати,розширювати, збагачувати, систематизувати уявлення й елементарні поняття дітейпро явища навколишньої дійсності, створювати з одних фактів основу длярозуміння інших, збагачувати моральний досвід.
Розповідьучителя в першому класі є одним із способів викладання нового матеріалу.Розповідь – це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу абоопис певного природного об'єкта чи явищ природи. До розповіді вчитель вдаєтьсятоді, коли вивчається тема, з якої в дітей немає відомостей або вони незначні,а текст підручника не дає повних уявлень про предмети або явища. Розповідьучителя дає учням можливість ознайомитися з матеріалом у послідовному,систематичному вигляді, вчить їх правильно й логічно мислити. Вона повиннастворити в учнів образні уявлення про виучувані предмети і явища.
Розповідьучителя за формою викладу повинна бути доступною і популярною з урахуваннямвіку і рівня розвитку дітей, зрозумілою всім учням, а не окремим з них, повиннабути яскравою й емоційною, пробуджувати інтерес і активізувати розумовудіяльність учнів. Розповідь повинна бути також ідейно спрямованою, не міститипомилок і неточностей. Розповісти чітко і просто вчитель зможе лише тоді, колисам знатиме досконало той матеріал, який пояснює дітям. Щоб докладноознайомитися з науковим трактуванням того або іншого питання, вчительвикористовує різні додаткові джерела: енциклопедії, науково-популярнулітературу, довідники та ін. Розповідь повинна бути логічно і стилістичноправильною, не містити неправильних слів. Тільки правильно побудована, емоційнаі яскрава розповідь захопить дітей, зацікавить їх, буде прикладом правильноїпобудови відповіді. Вона повинна мати і виховне значення.
Зусіх форм живого слова найефективнішою для учнів молодших класів є бесіда –діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу. Вона активізуєпедагогічний процес, збуджує мислення дітей, підвищує працездатність ісамодіяльність учнів. Німецький педагог А. Дістервег зазначав, щобудь-який метод поганий, якщо привчає учня до простого сприймання абопасивності, і добрий в тій мірі, в якій пробуджує в ньому самодіяльність.
Бесідупроводять тоді, коли можна послатися на факти, які хоча б частково відомі дітямз прочитаних книг, з власних спостережень над предметами або явищами середприроди, в куточку живої природи, на навчально-дослідній ділянці. Проте бесідуможна побудувати і на маловідомому або навіть не відомому учням матеріалі приумові використання роздавального матеріалу, картин, таблиць, карт, кіно – абодіафільмів та ін. її проводять у формі запитань учителя і відповіді учнів.Іноді учні також ставлять запитання, які потребують вичерпної відповіді.Запитання до учнів треба ставити так, щоб вони збуджували думку, самостійнемислення, спонукали до відповіді. Конкретні, точні, чіткі запитання дають змогупроводити бесіду послідовно, логічно пов'язувати в окремі частини програмнийматеріал. Провести жваву, насичену навчальним матеріалом, логічну, цікаву длядітей бесіду нелегко, особливо для молодого вчителя. К.Д. Ушинськийзвертає увагу на те, що запитання, відповіді на які розкривають повністю змістпрочитаного, не так легко поставити, як може здатися на перший погляд, інаставнику слід спершу самому засвоїти зміст статті і підготувати запитання донеї. Спочатку краще попередньо навіть записувати ці запитання.
Длявивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприйманняїх у натурі, вчитель використовує й графічні наочні посібники: картини,таблиці, схеми, кольорові листівки, роздавальні картки тощо.
Потребав демонструванні графічних наочних посібників зумовлена тим, що уявлення, якідістають діти тільки з розповіді вчителя або читання статті і які не закріпленізоровими образами, можуть бути неправильні. Отже, демонстрування навчальнихтаблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в учнівобразні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища.
Проведеннядослідів має велике навчальне і виховне значення. Вони дають можливістьпоказати виникнення, розвиток і дію певного явища, яке іноді безпосередньоспостерігати неможливо і механізм якого може залишитися недоступним розуміннюдітей. Під час досліду можна показати і розглянути ті чи інші властивостіпредметів або речовин, простежити хід якогось виробничого процесу. Постановкадосліду збуджує інтерес учнів, розвиває їх спостережливість і мислення.
Укласі за допомогою дослідів можна не тільки демонструвати і довести дорозуміння дітей деякі явища природи, а й з'ясувати причинні взаємозв'язки вприроді, розкрити причини виникнення окремих явищ, у доступній для дітей форміознайомити із законами природи, розкрити матеріалістичну суть природнихпроцесів і явищ.
Наводимоорієнтовне планування матеріалу предмета «Я і Україна. Навколишній світ».Важливо зазначити, що вчитель має творчо підійти до його використання, занеобхідності поміняти уроки місцями, внести деякі зміни до змісту матеріалуокремих уроків (див. Додаток А).
Отже,як бачимо до основних методів та прийомів навчання курсу «Я і Україна» в 1класі слід віднести наступні:
· робота з підручником;
· спостереження;
· розповідь учителя;
· бесіда;
· наочні і практичні методи.
Вартосказати, що використання одного методу чи групи на певному уроці не єефективним і припустимим. Всі методи в процесі навчання слід використовувати всистемі, з планомірним їх чергуванням і взаємозамінюванням. Разом з цим урокислід насичувати різноманітними ігровими та цікавими моментами, щоб покращуватисприймання учнів, динаміки на уроці та зацікавленості дітей (комплектприродознавчих ігор для першокласників див. Додаток Б).
Висновки
Джерелом знань про природу є перш за все сама природа, що оточуєдитину. Формування уявлень про пори року, рослини, тварин найближчого оточення,працю людей не обмежуються уроками, а відбувається і під час цільовихпрогулянок, екскурсій, які проводяться в позаурочний час, та під час роботи нанавчально-дослідній ділянці.
Короткочасне перебування учнів у стінах класу під час уроківвикористовується вчителем для узагальнення і поглиблення знань, набутихвнаслідок безпосереднього спілкування з природою.
Провідними методами пізнання природи є спостереження, які проводятьсяпереважно під безпосереднім керівництвом учителя, а також ігрова діяльністьдітей. Використовуючи інші методи навчання (бесіда, розповідь, робота зпідручником, наочними посібниками), учитель постійно опирається наспостереження, життєвий досвід дітей, а включаючи їх в ігрові ситуації,забезпечує активізацію пізнавальної діяльності, доступність засвоєнняматеріалу.
Отже, основними особливостями навчання першокласників на уроках «Яі Україна» є:
· насичення процесу навчання наочними посібниками;
· використання екскурсій для спостереження учнів за природою;
· використання ігор та інших розвантажувальних методів;
· опора на життєвий досвід дітей;
· активізація пізнавальної діяльності тощо.
Говорячи про освіту першокласників, слід пам’ятати, що їх навчанняє обов’язковою ланкою та першою сходинкою, яка забезпечує майбутній розвитокособистості не лише в школі, але й подальшому житті.
Список використаної літератури
1. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умоватворчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 16–19.
2. Карпенчук С.Г.Теорія і методика виховання. – К., 1997.
3. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства впочаткових класах: Навчальний посібник. – К.: Веселка, 1998. – С. 147–226.
4. Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця:Методика викладання. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – С. 98–142.
5. Габдулхаков Ф.А. Зрительная наглядность в начальномобучении // Русский язык в национальной школе. – 1988. – №3. – С. 45–47.
6. Дрига О.М., Рах А.П. Технические средства обученияв общеобразовательной школе. – М., 1985.
7. Каштанова А.А. Некоторые приемы работы с детьми //Начальная школа. – 1995. – №7 – С. 34–38.
8. Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства впочаткових класах. – К.: Вища школа, 1975. – 176 с.
9. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічнийрозвиток особистості. – К.: Вища школа, 1984.
10. Нарочна Л.К.,Ковальчук Г.В., Гончарові К.Д. Методика викладання природознавства. –К.: Вища школа, 1990. – 302 с.
11. Паламарчук В. І.Динамічні таблиці для початкової школи. – К.: Освіта, 1992.
12. Савченко О.Я. Дидактикапочаткової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.
13. Сухомлинський В.О.Вибрані твори. – Т. 2 – М.: Просвещение, 1979.
14. Яковенко Н.П. Использованиесредств наглядности и занимательного материала на уроках // Начальнаяшкола. – 1997. – №3 – С. 32–34.
15. Халатян К.С. Какя использую наглядность // Начальная школа. – 1987. – №7. – С. 27–28.