Природно-заповідний фонд Харківської області

2

Зміст

Вступ

1. Природно-заповідний фонд Харківської області

2. Характеристика головних обєктів природно-заповідного фонду Харківської області

3. Інформація про природно-заповідний фонд м. Харкова

Заключення

Список використаної літератури

Вступ

Екологічна ситуація, що склалась сьогодні на планеті, потребує пошуку ефективних засобів і шляхів захисту навколишнього природного середовища від знищення. На сьогодні всім зрозуміло, що необхідно зберегти природу не тільки як умову існування людини, але й як обовязкову основу її гармонійного розвитку.

Україна, починаючи з Декларації про незалежність, сформувала розуміння можливості екологічних проблем. Принципові положення щодо цього зафіксовані в Конституції, формуючи політико-правову базу розвитку природокористування, екологічної безпеки і охорони природи. Прозоре, чисте повітря, ріки, озера, джерела, зелені ліси та інші природні угіддя з властивим їм світом рослин і тварин, захищені від водної та вітрової ерозії поля, багата й різноманітна квітуча земля - це величезне, безцінне національне багатство, справді життєво необхідне середовище для повноцінного творчого життя всього народу.

Один із шляхів збереження природного середовища є формування екологічної культури особистості, яку неможливо сформувати без наявності у людини певних знань та переконань, які в свою чергу, регулюють практичну діяльність особистості у навколишньому середовищі, підпорядковують її вимогам раціонального природовикористування та є показником свідомого і відповідального ставлення до природи.

У роботі сьогодення необхідно приділити особливу увагу реалізації на практиці таких важливих моральних категорій, як екологічні ціннісні орієнтації і стосунки з навколишнім природним середовищем, розуміння екологічних проблем, результативність у їх вирішенні, відповідальність за наслідки практичної діяльності у навколишньому середовищі та осмислення неповторності природи.

На Харківщині багато мальовничих куточків природи, красивих озер, невеличких степових ділянок, місць поселень рідкісних видів тварин. Всі вони потребують нашої уваги і турботи.

Природно-заповідний фонд Харківщини виконує важливу екологічну, освітню, виховну та природно-охоронну діяльність.

1. Природно-заповідний фонд Харківської області

Заповідна справа на Харківщині бере свій початок з ХІХ століття. Сучасна мережа природно-заповідного фонду області започаткована у 1972р. Зі створенням у 1989. обласного комітету з охорони природи робота по введенню нових заповідних територій та обєктів активізувалась.

Природно-заповідний фонд Харківської області складають природні комплекси та обєкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділення з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання і складова частина світової системи природних територій та обєктів, що перебувають під особливою охороною. В національній мережі налічується понад 6728 територій та обєктів загальною площею 2354,2 тис. га, що складає майже 4% території держави. З 1991 до природно-заповідного фонду області було введено 58 цінних територій та обєктів площею 17365,5 га. На сьогодні природно-заповідний фонд області налічує 211 територій та обєктів загальною площею 43150,6 га, що становить 1,37% від загальної площі області.

Розміщення заповідних територій та обєктів в області нерівномірне. Найвищий відсоток заповідності в Печенізькому районі - 28, 15%, Зміївському - 8,45%, Чугуївському - 3,48%. Серед районів області є й такі, де відсоток заповідності є низький. Це Сахновщинський район - 0,02%, Шевченківський - 0,03%, Золочівський район - 0,05%. Але в більшості районів відсоток заповідності становить біля 1%.

Основними категоріями природно-заповідного фонду є: заказники - 139, памятки природи - 42, а також заповідні урочища, парки-памятки садово-паркового мистецтва, ботанічний сад, зоопарк, дендропарки, регіональні ландшафтні парки.

Ізюминками природно-заповідного фонду області є:

· Ботанічний сад загальнодержавного значення ХНУ ім. Каразіна, заснований у 1804 році, якій був введений до заповідного фонду в 1977 р. Колекція ботанічного саду налічує 1500 видів флори. До неї входять реліктові, рідкісні види місцевої та світової флори та екзотики.

· Харківський зоопарк загальнодержавного значення, який займає друге місце в Україні. Тут зберігається колекція диких тварин, серед яких особливої уваги заслуговують види, що знаходяться на грані зникнення не тільки в Харківській області, але й у світі.

· Парк-памятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Краснокутський», заснований І. В. Каразіним. Має цінну багату колекцію рослин, в тому числі інтродукованих з Криму, Азії, Америки, Європи.

· Дендропарк Харківського аграрного університету ім. В.В. Докучаєва загальнодержавного значення заснований у 1972 р. Має цінну колекцію дендрофлори.

· Регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» - перший в області заповідний обєкт багатофункціонального призначення. Тут охорона природи поєднується з наукою, дослідною та просвітницькою роботою.

· Лісовий заказник місцевого значення «Григорівський бір», який представляє собою цінний лісовий масив в межах міста. Тут охороняється біля 100 видів флори та фауни.

· Гідрологічний заказник місцевого значення «Салтівський», де зберігається водно-болотне угіддя в межах промислового міста, яке є місцем зростання більше 200 видів флори та мешкання 32 видів птахів.

· Ботанічна памятка природи місцевого значення «Сад ім. Т.Г.Шевченка», яка представляє собою 20 вікових дубів віком 200-300 років. Ці дуби є залишками корінних дубових лісів, які в минулому росли на території м. Харкова.

· Ботанічна памятка природи місцевого значення «Дерево гінкго» - реліктові рослини третинного періоду.

2. Інформація про природно-заповідний фонд м. Харкова

Природно-заповідний фонд м. Харкова складають 15 територій та обєктів загальною площею 439,85 га, що становить 1,44% від площі міста. До складу заповідного фонду входять 2 обєкта загальнодержавного значення - ботанічний сад ХНУ найстаріший в Україні (заснований у 1804 році). Колекція ботанічного саду включає релікти, рідкісні види місцевої та світової флори, екзоти. Кількість видів флори складає 1500 видів. Сьогодні в ботанічному саду проводиться ремонт оранжерейного комплексу, теплиць, водопровідної і поливної систем. Необхідне проведення капітального ремонту приміщень, яким понад 100 років, придбання огорожі ботанічного саду по вулиці Отакара Яроша (1700 м), ліквідація підтопленої території по вулиці Отакара Яроша. Коштів на вирішення цих проблем недостатньо, тому управлінням щорічно виділяються кошти за рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища.

Харківський державний зоологічний парк починає свою історію з 1895 року і займає одне із ведучих місць в державі. За цінністю зооколекції зоопарк займає друге місце в Україні після Київського і восьме серед зоопарків СНД. Більшість рідкісних видів тварин в умовах зоопарку дають потомство: риби, плазуни. Значно гірша ситуація з птахами та ссавцями. Так, в 1990 році нараховувалось 120 видів птахів, зараз тільки 100 видів. Колекція ссавців була представлена 89 видами, зараз вона складає 75 видів. Деякі види ссавців представлені в одному екземплярі (слон, тапір, лев, білий ведмідь). Причинами цього є зникнення союзної організації (зоообєднання), відсутність валютних коштів на придбання тварин, розрив звязків з державами СНД, відсутність коштів на придбання тварин з метою комплектування пар, збільшення видового складу. В зоопарку зберігається колекція диких тварин, серед яких особливої уваги заслуговують рідкісні види та ті види фауни, які знаходяться на грані зникнення. Це орел-бородач, сніговий гриф, тигровий пітон, шимпанзе, білий ведмідь, амурський тигр та ті тварини, які в умовах зоопарку дали потомство. Серед них олень Давида, мандаринка, орлан-білохвіст, фазан Свайно, сухоніс, барбус вишневий, антигона. Для збереження колекції тварин та діяльності зоопарку, як науково-освітньої установи необхідні кошти та проведення заходів по реконструкції та благоустрою. З метою збереження зоопарку як заповідного обєкта управління щорічно виділяє кошти за рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища.

Ботанічна памятка природи місцевого значення «Сад ім. Т. Г. Шевченка» загальною площею 0,75 га охороняється СКП «Харківзеленобуд». Памятка включає 20 вікових дубів від 200 - 300 років, що є залишком корінних дубових лісів, які в минулому росли біля міста Харкова. Заповідний обєкт знаходиться в задовільному стані.

«Помірки» - ботанічна памятка природи місцевого значення загальною площею 120,4 га. Знаходиться у віданні СКП «Харківзеленобуд». Розташована в урочищі «Помірки» лісопаркового господарства в кв. кв. 8,916,2329. Памятка природи представляє собою ділянку лісу з насадженням дубу, клену, берези, хвойних порід, ліщини, бересклету та ранньоквітучими рослинами. Територія ботанічної памятки природи потребує санітарного догляду, встановлення інформаційно-охоронних знаків загальнодержавного зразку. Обовязків припис наданий 23.03.2001 р.

«Сокольники-Помірки» - ботанічна памятка природи місцевого значення загальною площею 163,1 га. Знаходиться у віданні СКП «Харківзеленобуд». У кв. 53, 54 - заповідна територія є в задовільному стані. В кв. 52, 60,61, 65, 68 є необхідність в проведенні санітарного догляду. Обовязків припис на даний 23. 03. 2001р.

«Інститутська» - ботанічна памятка природи місцевого значення загальною площею 0,35 га. Знаходиться під охороною УкрНДІЛГА ім. Висоцького. Ботанічна памятка включає 15 дерев - екзотів: ялиці - одноколірна та колюча, севдотсуга, ялівець віргінський, горіх серцевидний, платан кленолистний, ліщина деревовидна, евкомія вязолиста.

3. Характеристика головних обєктів природно-заповідного фонду Харківської області

Розширення мережі природно-заповідного фонду області проводиться згідно з рішенням облради від 20. 11. 1997 р. «Про резервування для наступного заповідання природних територій та обєктів», яким затверджений перелік цінних територій і обєктів у кількості 199 загальною площею 79719,8 га. Виконання цього рішення дасть можливість довести кількість обєктів природно-заповідного фонду до 364, площу до 110258 га, а процент заповідності до 3,5.

На виконання цього рішення з 1997 по 2001 роки до природно-заповідного фонду області були введені 30 територій і обєктів загальною площею 13911,9 га. Як результат проведеної роботи процент заповідності в області збільшився з 0,8 до 1,37.

Крім того, на виконання Указу Президента України від 10. 03. 1994 р. № 79 «Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій» в області проводиться робота щодо створення першого в області національного природного парку - «Гомільшанські ліси» загальною площею 14314,8 га на території Зміївського та Первомайського районів.

Заповідні куточки природи рідного краю мають нецінне значення для виховання, освіти та формування екологічного світогляду населення. Тому збереження природного багатства області є моральним обовязком кожного громадянина нашої країни перед Землею та людством.

ПАРК-ПАМЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ «КРАСНОКУТСЬКИЙ»

Один з небагатьох старовинних парків, що збереглися до наших часів. Початок його створення датується кінцем XVIII століття.

Ця територія - одне з найулюбленіших місць відпочинку мешканців райцентру та гостей Краснокутчини. Відвідувачі мають змогу ознайомитись з великою колекцією деревних та чагарникових рослин, доторкнутись до давньої історії нашого краю, побачити підземні хода колишнього монастиря.

В минулому Краснокутський парк мав назву - «Основянський Акліматизаційний сад Івана Івановича та Івана Назаровича Каразіних». Він є одним з найвідоміших і найстаріших центрів інтродукції та акліматизації рослин, цінних у декоративному та господарському відношенні.

Тут вперше акліматизовано більше 50 видів рослин, що збагатили флору України. Серед них: гінкго дволопатевий, айлант найвищий, бундук канадський,клени червоний та канадський цукровий (сріблястий), гледичія, каштани, шовковиця, платан західний, тополі канадська та бальзамічна, ялина чорна та червона, гльоди, кизил, обліпиха. Багато з цих рослин розповсюджені по парках, садах, селах та містах України.

В парку збереглися найстаріші в Україні маточні дерева таких цінних видів: сосна Веймутова, сосна сибірська, ялиця однокольорова, ялиця Лоуа, липа американська, липа повстяна та інші.

Велику цінність також мають дерева з цілющими властивостями: актинідії, гльоди, горобини, жимолості, кизил, лохина, обліпиха.

Краснокутською дослідною станцією садівництва, у віданні якої знаходиться парк, проведені роботи по розчистці його території від чагарників, очищено верхній став, відновлена ялинова алея, що відділяла парк від плодового саду, розчищені доріжки, розпочаті роботи по реставрації підземних ходів козачого монастиря, що існував на території парку, встановлено памятники засновникам парку батьку і сину Каразіним.

Працівники станції постійно збільшують кількість та розширюють асортимент саджанців декоративних, плодових та ягідних, в тому числі і мало розповсюджених лікарських культур.

Мандруючи парком, немов переносишся до екзотичних куточків нашої планети. Тільки за останні роки в парку посаджені метасеквойя, кавказька модрина, східна біота, ягідний тис та інші екзоти.

Тут зустрічаються такі види ялин: звичайна і пірамідальна, балканська і колюча, а також гірляндна. Ясен - американський, звичайний, золотавий, плакучий, ланцетний. На території парка нараховується 355 видів дерев і чагарників.

Краснокутський парк має оригінальну архітектурно-композиційну побудову. Увагу відвідувачів привертають ставки, споруджені ще ченцями Петропавлівського монастиря, звязані з ними канали, що розташовані по дну балки. При створенні парку були споруджені тераси, доріжки, майданчики, альтанки і місточки, а джерельця дбайливо захищені дубовим зрубом.

Довкола парк оточений високими деревами, що залишились від природного лісу або висаджені при створенні парку. Дерева та схили балки захищають його від суховіїв у літній період, а в зимову пору - від холодного вітру та затримують сніг.

В найжаркішу і найсухішу пору літа повітря в парку свіже і вологе. Парк прекрасний на протязі цілого року. Блакить пролісків та яскраві жовті квіти кизилу змінює свіжа зелень перших весняних листочків лип, грабів, буків. Тільки високо підняті віти могутніх дубів та бундуків канадських ще довго залишаються чорними, безлистими та темні стрункі ялини підкреслюють яскраву світлу ніжність весняного листу. Особливо красивий парк восени у неповторному багряно-золотаво-зеленому вбранні своїх алей.

Ніколи за всю понад двохсотлітню історію в межах парку не застосовувались отрутохімікати. Тому так густо заселили його птаство та інші «жителі». Десятки соловїв теплими травневими ночами влаштовують тут свої співочі конкурси. На деревах і доріжках часто зустрічаються білки. З початком весни в парк прилітають сотні пташок: синиць, дроздів, шпаків, голубів, удодів, мухоловок та інших.

В ставках живуть черепахи, в гущавині вечорами фуркають їжаки, інколи з сусідніх лісів навідуються косулі, куниці, а то і кабан забреде до огорожі старого парку.

НАТАЛІЇВСЬКИЙ ПАРК

Ця своєрідна памятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення має площу 48 гектарів. Парк був закладений у 1884 році цукрозаводчиком І. Харитоненком. Зараз тут розміщено протитуберкульозний санаторій. На території парку ростуть переважно сосни віком від 70 до 100 років, а також зовсім молоді дерева. Зелені крони сосен та їх червоно-жовті стовбури разом складають цікаву композицію.

Тут зустрічаються окремі екземпляри дуба черешчатого віком від 300 до 400 років. Колекція вічнозелених екзотів включає цінну декоративну породу-сосну Веймутова, яка має мяку, тонку та довгу хвою. Стовбур цього дерева, покритий сірою корою, вінчає густа пірамідальна корона.

Зовсім інший вигляд у кримської сосни, яка має крону плоскої форми, голки цього дерева довгі та дуже жорсткі. Сосна трьох хвойна привертає увагу відвідувачів своєю незвичайною здібністю - давати молоді паростки від пеньків свіжо зрубаних дерев.

Прикрасою парку є сибірська та одноколірна піхти, які привезли на Харківщину з Красноярського краю та Північної Америки. Сибірську піхту можна побачити поруч з фонтаном, який споруджений на тому місці, де в минулому стояв маєток господарів маєтку.

Місцеві жителі дуже пишаються тутешньою колекцією лип, яка включає кавказький, кримський, дрібнолистий та великолистий види. Дуже цінним є клен Шведлера, який восени приваблює увагу яскраво-червоним листям.

Різні види катальпи влітку впізнають по великим листям салатового кольору. Взимку ці дерева можна відшукати по довгим стручкоподібним коробочкам. Тому катальпа отримала кумедну назву «макаронне дерево».

У старих дубів та більшості сосен зелена крона знаходиться на значній висоті. Внаслідок цього погляд відвідувача вільно проходить далеко вглиб парку між стовбурами дерев. До центрального вїзду в заповідну зону примикає каштанова алея, яка майже до берега ріки тягнеться через парк. В деяких місцях дерева-ветерани змінили молоді каштани. Три алеї - каштанова, дубова, ялинкова зєднують різні корпуси старовинного будинку.

Особливе місце в парку відведено кущам ялівцю. Це не тільки красива декоративна рослина-довгожитель, але ще й дуже корисна тому, що виділяє в повітря велику кількість летючих речовин-фітонцидів, які ефективно знешкоджують мікроорганізми та грибки.

Логічним продовженням Наталіївського парку в минулому був сад карликових сортів різних плодових дерев, який знаходився на родючих ґрунтах неподалік від Наталіївки. На схилах яру свого часу створено пять терас, укріплених міцними підпорними стінами, через які вивели мідні дренажні труби.

Під назвою «Співаючі тераси» це місце охороняється державою як памятка архітектури. Справа в тому, що дугоподібна форма будови, як лінза, збирає сонячні промені, це значно підсилює звуки. Заслуговує на увагу і розташована на території парку церква, над проектом якої працював видатний архітектор А. Щусев. Церква в доброму стані збереглася і сьогодні, вона є високохудожньою культовою спорудою.

БОТАНІЧНИЙ САД ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. В. Н. КАРАЗІНА

Цей природно-заповідний обєкт загальнодержавного значення заснований на початку XIX століття одночасно з Харківським університетом. В Харкові - найстаріший ботанічний сад України, його історія повязана з діяльністю відомих вчених - В.М. Черняєва, М.С. Турчанінова, А.М. Бекетова, В.М. Арнольді, О.А. Коршикова, Е.М. Лавренка, Л.А. Шкорбатова та інших.

У 1804 році університету за клопотанням першого попечителя Харківського навчального округа графа С. О. Потоцького мешканцями Харкова було надано 28 десятин вільної міської землі для використання під Університетський сад, на якій вже в перші роки було висаджено сотні видів рослин місцевої і світової флори. В 1914 році сад мав оранжерейний комплекс, теплиці та парники, а також найбагатший гербарій світової флори.

У роки громадянської та Великої Вітчизняної війни сад втратив значну частину колекційного фонду, знаменитий гербарій потрапив до загарбників.

З 1944 року почалося відновлення колекцій ботанічного саду. Зараз сад розташований на двох земельних ділянках загальною площею 41,9 га.

На території саду по вулиці Клочківській розміщено дендрарій і оранжерейний комплекс. Тут вирощуються рослини вологих тропічних лісів, вологих та сухих субтропіків, пустель та напівпустель. Це представники Австралії та Нової Зеландії, Південно-східної Азії, Африки, Середземноморя, Центральної та Південної Америки, Китаю та Японії. Колекційний фонд тропічних і субтропічних рослин налічує понад 2000 таксонів. Особливу цінність становлять самшит болгарський, якому понад 130 років, фінік пальчастий (понад 60 років), дуб камяний (понад 70 років), саговник відігнутий (понад 50 років), аспленій гніздо подібний (50 років), ехінокактус Грусона (понад 60 років) та колекція сукуленів, вік деяких екземплярів перевищує 50 років.

На новій території по вулиці Отакара Яроша зібрано багатющі колекції деревно-чагарникових та травянистих рослин відкритого ґрунту місцевої і світової флори: понад 1000 видів і форм деревних і чагарникових рослин, понад 1000 видів травянистих рослин природної флори, понад 2000 видів і сортів квітково-декоративних рослин. У колекціях ботанічного саду налічується 95 видів, занесених до Червоної Книги України та 15 видів, занесених до Європейського Червоного списку. Дендрарій закладено за ботаніко-географічним принципом, де представлено комплекси флори нашої країни та різноманітних географічних зон планети: «Північний Схід України», «Європа», «Середземноморя», «Сибір», «Далекий Схід», «Середня Азія», «Північна Америка», «Китай і Японія».

Ботанічний сад може пишатися і багатою колекцією глодів, горіхів, ялин, ялиць, ялівців, жимолостей, ірисів, тюльпанів, лілій, півоній, жоржин, нарцисів, орхідей, гіацинтів. Широко представлені також сосни, дуби, яблуні, цибулі, очитки, астильби, лілійники, примули, айстри багатолітні. Особливу цінність становлять реліктові види: гінкго дволопатеве, метасеквойя гліптостробовидна, тис ягідний, тис гострокінцевий, тсуга канадська, ефедра двоколоса, тпатринія сибірська, лунарія оживаюча, кремяник гарний, ос мунда розкішна, бруслина карликова, дріада восьмипелюсткова, діоскорея кавказька. У саду росте 77 видів ендеміків, 650 видів лікарських рослин.

Майже 1400 видів, форм та сортів деревно-чагарникових і травянистих рослин вперше інтродуковано на північному сході України.

Харківський ботанічний сад веде велику просвітню роботу - проводить екскурсії для населення, організує на своїй базі учбову та виробничу практику для студентів профільних вузів, надає консультації по вирощуванню рослин.

МУЗЕЙ ПРИРОДИ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

Музей був заснований в 1807 році. Спочатку це був невеликий кабінет природознавчої історії, який перетворився на значний учбовий науково-просвітницький центр України.

В 1964 році музей отримав окремий будинок по вулиці Тринклера, загальною площею близько 5 тис. кв. метрів. З цього часу в історії музею почався новий етап.

В 23 залах розгорнуті експозиції відділів: геологічного, безхребетних та хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи.

Маючи великі наукові фонди (майже 250 тис. експонатів), музей на протязі свого існування забезпечує учбовий процес природничих факультетів Харківського національного університету та інших навчальних закладів міста Харкова та області. Музей постійно відвідують харківяни та гості першої столиці України.

Ідея охорони природи знайшла відображення в переважній більшості експонатів і дає уявлення про розвиток життя на Землі, багатство тваринного світу, закони складних взаємодій в навколишньому середовищі. Тут демонструють матеріали з питань охорони повітря, ґрунту, надр, водних та біологічних ресурсів, показують різноманітність тваринного світу та його охорону в різних ландшафтах та кліматичних зонах.

Цікава колекція мушлів налічує близько тисячі видів, які зібрані з акваторій майже всіх морів та океанів земної кулі. Фонди музею зберігають велику колекцію комах (майже 100 тисяч екземплярів різного систематичного складу). Серед хребетних можна побачити рідкісні та зникаючі види тварин. Це - дводишні риби, совиний папуга, качкодзьоб, єхидна, а також вже зниклі - мандрівний голуб, селерова корова.

Увагу відвідувачів привертають скелети - фінвала (довжина 26 метрів), кашалота (довжина 14 метрів), чучела сивучів, тюленів, крупного моржа (довжина 4 метра), калана. Колекція мавп, одна з найбільших в Україні, нараховує понад 100 екземплярів 52 видів.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТНИЙ ПАРК «ПЕЧЕНІЗЬКЕ ПОЛЕ»

В 1999 році на Харківщині зявилася нова категорія обєктів природно-заповідного фонду - регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле», розташований в Печенізькому районі на площі 4,99 тис. га. Він утворений з метою збереження в природному стані типових та унікальних природних комплексів і забезпечення умов організованого відпочинку населення. Територія ландшафтного парку вигідно відрізняється від прилеглої місцевості наявністю значної кількості рідкісних та зникаючих видів.

Серед тварин, занесених до Європейського Червоного списку, тут мешкають видра, сліпак звичайний, орлан-білохвіст, стрепет. 12 видів хребетних входять до Червоної книги України: тхір степовий, горностай, борсук, видра, тушканчик великий, журавель сірий, луні - степовий та польовий, гадюка степова тощо.

В рослинному покриві переважає степова рослинність. Дуже різноманітна флора балки Гнилушка. Це - найбільша степова ділянка області, що збереглася до нашого часу. Ніде немає таких значних за площею територій природного степу з характерною саме для Слобожанщини фауною та флорою. Тут зростає більше 20 видів злаків, 12 представників осок, 6 - жовтців, 4 - шавлії. Серед видів, занесених до Червоної книги України, - ковили, сон чорніючий, зозулинець болотний, косарики тонкі. Зустрічається багато рідкісних видів, що охороняються в області: адоніс весняний, півники угорські та низькі, анемона лісова.

Співробітники ЗАТ «Екоагрофірма» «Фауна», яка розташована на території ландшафтного парку. Кілька років тому взялися за відновлення популяції дуже поширеного колись в цих краях птаха-дрохви. Сьогодні дрохва занесена до Європейського Червоного списку та Червоної книги України становить кілька сотень і навіть десятків особин. З території Харківської області дрохва давно зникла повністю. Роботи по інкубації та ре інтродукції дрохви в природу, що проводяться на території ландшафтного парку, не мають аналогів не тільки в Україні, а й в інших країнах Європи.

В 1999 році створений «Міжнародний Фонд Дрохви», президентом якого є справжній ентузіаст-природолюб - В. Ф. Свинарьов. Затверджена Міжрегіональна науково-практична програма - «Збереження степу та відтворення східноєвропейської популяції дрохви в Україні».

БУРЛУЦЬКИЙ ТА КАТЕРИНІВСЬКИЙ ЗАГАЛЬНОЗООЛОГІЧНІ ЗАКАЗНИКИ

Близько пятдесяти років існує бабачиний заказник під райцентром Великий Бурлук. Спочатку він мав статус місцевого значення. В 1977 році на його базі з метою збереження та відновлення чисельності сурка-бабака створені заказники загальнодержавного значення.

«Бурлуцький» заказник має площу 326 гектарів. Він являє собою розгалужену систему балок та ярів, які простягаються від селища Великий Бурлук до села Катеринівка.

Поруч з Бурлуцьким заказником, між селами Катеринівка та Рогозянка, розташовані зелені яруги з великим степовим урочищем «Мізерне». Це - заказник «Катеринівський» площею 527 гектарів. Сьогодні території цих заказників входять до складу регіонального ландшафтного парку «Великобурлуцький степ».

На території державних заказників заборонені всі види полювання, рибальства, заготівлі або знищення рослинності, що є кормовою базою бабаків. Тут дозволяється лише господарська діяльність, що не може спричинити шкоду тваринам.

Місце розташування бабаків відшукати дуже легко. На ділянці, яка густо заселена тваринами, до 10% території вкриті сурчинами. Це невеличкі курганчики, які досягають 1 метр у висоту, їх діаметр складає до 10 метрів. Глибина бабачиної оселі доходить до 3-х метрів, загальна довжина ходів інколи простягається на 60 метрів. Крім основних ходів, ця працелюбна степова тварина біля свого житла в різних місцях робить, на випадок небезпеки, декілька не глибоких нір, які служать їй тимчасовою схованкою.

Сурок-бабак доволі велика тварина, його довжина сягає 60 см. До початку вересня сурки набирають вагу до 9 кілограмів. Вони мають хутро сірувато-соломяного кольору з рудим відтінком. Вже в середині травня поруч з норами зявляються молоді бабачата. На протязі літа, виходячи по кілька разів на день із своїх сховищ, вони пасуться разом з дорослими тваринами на зелених галявинах. За весну і літо сурок накопичує більше 1 кілограма жиру. Восени бабак дуже рідко виходить на поверхню тому, що в цей час висихають майже всі степові трави.

Вересень - це пора, коли сурчині родини чистять свої норки, викидають з них сміття, готують житло до суворої зими. Незабаром сурки починають залягати в сплячку. В сонячні дні «бабиного літа» інколи ще можна побачити бабаків-одинаків, які гріються на сонці. Але більша частина в цей час вже спить.

Заходи по збереженню і відновленню чисельності бабака в заказниках дали свої наслідки: кількість цієї рідкісної тварини зараз дозволяє переселяти бабаків в інші райони та за її межі.

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗООЛОГІЧНИЙ ПАРК

Харківський зоопарк заснований в 1895 році за пропозицією Південноросійського товариства акліматизації, яке в той час очолював відомий вчений-зоолог, професор Харківського імператорського університету Олександр Федотович Брандт.

Спочатку на території Університетського саду була відкрита виставка свійських тварин та 31 птахів. Пізніше експозиція поповнювалась дикими тваринами, яких подарували товариству харківські меценати та доставили з заповідника Асканія-Нова.

В наступні роки було споруджено акваріум, за проектом архітекторів С. І. та І. І. Загоскіних збудували бджільницько-шовківничу станцію з музеєм та пташником.

В 1918 році зоопарк було націоналізовано. З 1921 року почалася відбудова та розширення споруд зоопарку, які зараз розташувались на території загальною площею 22 гектара.

Харківський зоопарк третій за віком після Московського та Петербурзького, він входить в двадцятку найстаріших зоологічних парків світу. За цінністю зооколекцій займає друге місце в Україні після Київського і восьме - серед зоопарків СНД. В зоопарку мешкає близько 400 видів тварин, з яких понад 40 - рідкісні, занесені до Червоних книг. Серед них: сніговий гриф, тигровий пітон, орле бородач, білий ведмідь та інші.

Харківський зоопарк - учасник Міжнародної програми по збереженню і розведенню видів тварин, що зникають.

Зараз на території зоопарку багато дерев та чагарників різних видів, збудовано декоративні басейни для птахів, реконструйовано «Дім слонів». Найбільшою будовою останніх років є приміщення для утримання ведмедів.

РОСІЙСЬКИЙ ОРЧИК

Цей загально зоологічний заказник місцевого значення, розташований на території Зачепилівського району, має загальну площу 1006 гектарів. Унікальний орнітологічний комплекс «Російський Орчик» став місцем поселення рідкісних видів птахів. Найбільша увага науковців тут звернута на нічну чаплю-квакву, яка поширена на півдні Європи, в Америці, Африці, а також зустрічається в деяких куточках України. На Харківщині це єдине місце її помешкання.

Квакви ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони сидять на деревах або в чагарниках, ховаючись від сонячних променів. А коли наступає вечір, вилітають на полювання. Основу раціону цих птахів складають комахи, ящірки, гризуни.

В заказнику оселилися такі рідкісні птахи, як сірі гуси, лебеді-шипуни, крачки білощокі, кулики-ходуличники, чаплі, поганки, мешкають кабани, лосі, козулі.

САД ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

Площа складає - 27 гектар. Час створення - 1805 рік. Довгий час сад носив назву Університетського. Справа в тому, що фахівці університету постійно збагачували дендрологічну колекцію новими видами рослин, проводили тут чималу дослідницьку роботу.

Велику увагу ентузіасти-біологи приділяли створенню мальовничих квіткових клумб, які й зараз приваблюють своєю красою численних відвідувачів. В 1950 році тут було створено перший в Україні розарій, зявилися декоративні кущі і нові види екзотичних дерев.

Прикрасою саду в ті роки стали монументальні сходи з водним каскадом, що побудували на західному кінці головної алеї на честь 300-річчя з дня заснування Харкова. Багато саджанців було надіслано харківянам з Канади.

Посланець дружньої країни - клен сріблястий гарно почуває себе в центрі міста. Глід біло-махровий більш ніде не зустрічається в інших харківських парках. Цей чагарник вражає красою у пору цвітіння, коли на гілках рослин розпускаються численні білі квіти.

В центрі саду росте тополя Болле з красивою пірамідальною кроною та гладкою сіро-зеленою корою. Добре акліматизувалася айва звичайна. Особливі якості відрізняють тополю духмяну, її листя після дощу насичують повітря приємним ароматом. Поруч можна побачити сосну кримську, дуб червоний, платан західний, різноманітні види бузку.

Двадцять дубів віком 200-300 років, що розташовані, на території саду імені Т.Г. Шевченка, взяті під охорону держави. Вони є ботанічною памяткою природи місцевого значення.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК «ГОМІЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ»

Цієї природно-заповідної території немає на карті області, але пройде небагато часу і здійсняться мрії кількох поколінь харківських природолюбів про створення саме в цій місцевості національного природного парку.

Парк планується розмістити на площі 14314,8 гектар на території Зміївського та Первомайського районів в долині річок Сіверський Донець та Гомольша. Ядром майбутнього парку є ландшафтний заказник місцевого значення «Гомільшанська лісова дача». Це - один з наймальовничіших куточків Харківщини. Ідея його створення народилася в середині XIX століття і належить видатним харківським вченим: О.В. Гурову, А.М. Краснову, В.І. Талієву, Є.М. Лавренку та іншим.

В другій половині XX століття багато сил та енергії справу вивчення та обґрунтування необхідності створення тут національного природного парку внесли вчені-харківяни: В. Ліленкін, Л.М. Горелова, В.М. Грамма, О.С. Лисецький, Г.П. Дубинський, Т.В. Догадіна, К.Д. Ермоленко, І.М. Ремізов.

Професор Харківського університету А.М. Краснов назвав цю місцевість харківською Швейцарією. не без підстави, її рельєф - від гірського до плоскої заплави. Тутешні ландшафти контрастні та мальовничі: вкриті реліктовими дібровами віком 100-140 років, схили Сіверського Дінця є одним з найкращих дібровних масивів північно-східної України. Старі соснові бори перемежаються з осиковими, чорно вільховими та вербовими лісами, заплавними болотами. Залісені «гірські» краєвиди Козачої гори з глибокими яругами змінюють луки та великі озера.

В межах майбутнього парку зростає понад 800 видів судинних рослин, серед яких близько 40 видів - рідких, а також занесених до Червоної книги України. Флора парку включає також майже 140 видів лікарських рослин, серед них: тюльпан дібровний, аконіт Бессера, вязіль стрункий, аконіт дібровний, косарики тонкі, валеріана російська.

Багата і різноманітна місцева фауна. В навколишніх лісах зустрічаються тварини, занесені до Європейського Червоного списку (вечірниця велетенська, вухань бурий, деркач, сліпак звичайний, поліксена, тощо), 38 видів тварин, що мешкають тут, занесено до Червоної книги України, серед них: борсук звичайний, горностай, норка європейська, райдужниця велика, джміль вірменський, мідянка, бражник Прозерпіна. 66 видів тварин нараховує Червоний список Харківської області, в їх числі: шуліка чорний, рибалочка голуба, ропуха сіра, жаба ставкова, гадюка звичайна, кажанок північний, цікада чорна. Увагу фахівців привертає рідка різнокольорова ящірка, релікт третинного періоду.

Серед крупних тварин в парку є лосі, козулі, кабани, лисиці. Особливу цікавість відвідувачів викликають колонії сірої чаплі в затоці Косач біля селища Коробови Хутори.

Тут чимало цінних історичних памяток. Знайдені сліди стоянок камяного віку, руїни поселення зрубової культури бронзового віку, городища, кургани-могильники скіфської та словянської культури.

З багатьма місцевостями парку повязані народні легенди. Створення національного природного парку дозволить зберегти унікальну природу харківської Швейцарії, впорядкувати рекреаційну діяльність в найпопулярнішому місті відпочинку мешканців Харкова та області.

Заключення

Ми живемо на планеті Земля, вчимося, працюємо, відпочиваємо і, порою не замислюємося над тим, наскільки світ природи неповторний, прекрасний, але вкрай уразливий.

Природний механізм дуже складний і цільний, і якщо розладжується одне кільце цього ланцюга, порушується весь природний комплекс. Не можна змиритися з тим, що на наших очах зникають цілі види тварин і рослин, і цей процес постійно триває. Сьогодні під загрозою зникнення кожний 5-й представник ссавців, кожний 10-й вид птахів.

Тому охорона перлин Слобожанського краю-унікальних в природному відношенні територій та обєктів, що знаходиться під охороною держави-головна задача майбутніх поколінь.

Водночас, на Харківщині багато цікавих місцевостей, ще не заповідних, але таких, що потребують повсякденної уваги та охорони.

Заповідні куточки природи рідного краю мають неоцінне значення для виховання, освіти та формування екологічного світогляду населення.

Тому збереження природного багатства області є моральним обовязком кожного громадянина нашої країни перед Землею і людством.

ПЕРЕЛІК ВИДІВ РОСЛИН, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОЇ ОХОРОНИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Види, які занесені до Червоного списку Харківської області

Граб звичайний

Список використаної літератури

1. Саппа Н. Н., Харьковщина заповедная. - Х.:Прапор, 1987.

2. Екологічний вісник. Х., 2001.

3. Червона книга України, Тваринний світ, К. 1994.

4. Червона книга України, Рослинний світ, К. 1996.

5. Перелік видів рослин та тварин, що потребують особливої охорони в Харківській області УкрНДІ екологічних проблем, лабораторія проблем природних територій особливої охорони. Х., 2002.