МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ЕТНОЛОГІЇ ІПРАВА
КАФЕДРА ІСТОРІЇ СЛОВЯНСЬКИХНАРОДІВ
КонтрольнароботаЗАРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ
на тему: «Тшинецька культура»
Вінниця — 2009
План
Вступ
1. Дослідженнятшинецької археологічної культури
2. Похованнята житла
3. Кераміката вироби з кременю і бронзи
4. Господарство
5. Датуваннятшинецької археологічної культури
Висновок
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Вступ
У північних лісахі лісостепу утворилась так звана Тшинецька культура. Територія її поширеннясягала досить далеко за межі України на захід. Вчені в Україні і Польщі дотеперсперечаються – єдина це була культура чи певна епоха культурної єдності. ЇЇносії адаптували знання попередників до нових умов і, спираючись на досвід,створили форми ведення господарства, ідеально пристосовані до навколишньогосередовища. Невеликі, у дві-три сотні жителів поселення, розташовувалися вглибині лісових масивів чи на берегах невеликих річок. Це давало змогу, непобоюючись нападів, вирощувати хліб на випалених ділянках, пасти худобу налісових галявинах, ловити рибу, дичину, збирати гриби, ягоди, мед. У північнихлісах остаточно складалися всі основні риси майбутньої слов’янської культури. Утшинецьких поселеннях зустрічались усі типи будівель, характерних дляукраїнських сіл лісосмуги. А уклад життя і способи ведення господарства наВолині, наприклад, до середини минулого століття залишалися такими самими, яктри-чотири тисячі років тому.
З Волиннюпов'язаний і ще один цікавий момент. Дослідження свідчать, що в цьому регіонінайповніше зберігся антропологічний тип, який сягає корінням ще часів Трипілля.Навколишні дрімучі ліси і болота за всіх часів зводили нанівець будь-якітехнологічні переваги військ супротивника. Колісниці, кіннота в місцевих хащахпросто грузнули. Тож жителі цього регіону, уникнувши наслідків чисельнихвторгнень, характерних для центральних і південних районів, зуміли зберегти здобутів стародавності культурні і побутові традиції.
1. Дослідженнятшинецької археологічної культури
Даніпорівняльного мовознавства, топоніміки та археології привели багатьохдослідників до висновку, що область між Одером та Дніпром є найвірогіднішоюправітчизною слов’ян (Додаток №1). На думку лінгвістів, складання слов’янськоїспільності відноситься до ІІ тисячоліття до н. е. Тому археологічні пам’яткиепохи бронзи на згаданій території набувають великого значення. Тепер доситьдобре вивчено тшинецьку культури епохи бронзи в Польщі, але відповідні їй зачасом пам’ятки Північної України та Південної Білорусії досліджені значно гіршеі в літературі майже невідомі.
Перші розкопкипам’яток епохи бронзи північної частини Лівобережної України були проведенні щев 70 – 80 – х роках минулого століття (Самоквасов, 1908; Бранденбург, 1908).Дослідження цих пам’яток у західних районах Полісся пов’язане з іменами геологаГ. Оссовського та археолога Люба – Радзимирського. На початку ХХ століття В.Б.Антонович (1901) видав археологічну карту всіх відомих на той час археологічнихпам’яток Волині та Полісся, серед яких були пам’ятки епохи бронзи. Ця карата,що мала значно вищий науковий рівень, ніж усі попередні археологічні карти, невтратила свого значення й сьогодні. Слід також відзначити розвідки М.Ф.Біляшівського, здійснені в ті ж роки у південному ті західному Поліссі.
Для дослідженняпам’яток тшинецької культури на Україні велике значення мали розкопкиВойцехівського могильника, здійснені С.С. Гамченком та розкопки біля Народич.Слід також відзначити роботи М.Я. Рудницького та Я. Марачевського в Сумськійобласті, де ними було відкрито та частково розкопано поселення поблизу с.Мар’янівна, яке протягом багатьох років було єдиним поселення бронзового віку,відомим на території північної частини лівобережної України.
Наприкінці 30-хроків ХХ століття деяких успіхів було досягнуто також у вивченні західнихрайонів Північної України, що знаходилася на той час у межах Польщі. Ю.Полянський, О. Цинкаловський, Я. Фіцке, В. Рогозинський та інші місцевіархеологи здійснили розвідки та невеликі розкопки у Ровенській і Волинськійобластях.
ПісляВеликої Вітчизняної війни протягом багатьох років велику роботу проводилакомплексна експедиція „Великий Київ” під керівництвом П.П. Єфименка, що виявилав околицях Києва велику кількість пам’яток тщинецької культури. З 1949 по1955р. Група співробітників Інституту археології АН УРСР працювала на Сеймі,Десні та Сулі. Одним з важливих наслідків здійснених тут експедицій буловиявлено пам’яток сосницького типу, що складають найбільш східну групутщинецької культури. Вивчення західних районів Північної України в основномупроводилося львівським інститутом суспільних наук. Експедиції М.Ю. Смішка, Ю.М.Захарука, І.К. Свешнікова та ін. Виявили й дослідили пам’ятки тшинецькоїкультури. Особливе значення мали розкопки на Костянецькому поселенні – першомупоселенні тщинецької культури, дослідженому на значній площі, і стратиграфічніспостереження Ю.М. Захарука на поселенні в с. Ставок. Дуже цікавими виявилисяматеріали поселення в с. Мошни. Протягом останнього десятиріччя в Прип’ятськомубасейні та ва Верхньому Дніпрі працювали експедиції Інституту археології Києва,Москви та Мінська. Найбільш важливим наслідком їх роботи можна вважати сам фактвідкриття величезної кiлькостi пам’яток епохи бронзи, чим спростовується теоріяпро майже цілковиту незаселеність Полісся у цей період.
Донедавнього часу окремі, нечисленні пам’ятки середнього періоду бронзового віку,вiдомi на території лісостепової та поліської України, відносилися дослідникамидо комарiвської, а не до тшинецької культури. Пояснюється це тим, що до появиузагальнюючої праці О. Гардавського тшинецька культура була майже невідомарадянським археологам, тоді як дуже близька до неї й краще дослідженакомарiвська культура була знана досить добре. В наступні роки, післянагромадження нових фактів, публікації матерiалiв та появи серії праць протшинецьку культуру, стало очевидним, що пам’ятки Пiвнiчної України, які маютьбагато спільного з комарiвською культурою, все ж є значно ближчими дотшинецької культури. Тепер багато хто з дослiдникiв у Польщі (О. Гардавський,О. Цинкаловський, И. Костжевський) і в нашій країні (С. С. Березанська, В. Ф.Iсаєнко, М. М. Чернявський) називають їх тшинецькими, хоча iншi (І. К.Свешнiков), як і раніше, відносять до комарiвської культури.
2.Поховання та житла
Середпам’яток тшинецької культури на Україні перше місце за кiлькiстю посiдаютъпоселення, яких відомо зараз близько 200. На жаль, бiльшiсть їх дужезруйновано. Топографiчнi умови розміщення поселень добре вивчені: останнізавжди розташовувалися вздовж берегів річок, на дюнних пiдвищеннях та останцяхв заплаві або на низьких ділянках надзаплави. На деяких поселеннях проведенірозкопки (Костяниць Ровенської області, Солов’є Хмельницької області, МошниКіровоградської областi, Здвижiвка Київської області (додаток №2), ПустинкиЧернiгiвської областi, Волинцеве Сумської областi та ін.). Ці розкопки далиможливість скласти уявлення про планування поселень та конструкцію жител.Поселення звичайно складалися з 15-20 жител, розташованих двома рядами вздовжводи. Житла споруджувалися близько одне до одного, звичайно перпендикулярно доберега. Особливо цiкавi дані одержано при розкопках поселення поблизу с.Пустинка Чернiгiвської області, майже повністю дослідженого. Тут біля кожногожитла було виявлено добудову господарського призначення, в тому числі спорудина стовпах. Останні, очевидно, призначалися для зберігання зерна. РозкопкиПустинкiвського поселения, а також спостереження, одержані під час дослідженняінших пам’яток, дають змогу запропонувати реконструкції жител. Це булиземлянки, досить великі за розмірами (10х5 м; 12х6 м при глибини 1-1,5 м).Зсередини стінки їх були вкриті дерев’яними плахами або плетеним хмизом; іззовнішнього боку їх присипано землею, викинутою з котлована. Висота жителсягала 2 м. дах був двосхилим. ймовірно, його виготовляли з комишу. Землянапідлога на окремих ділянках була викладена глиняними вальками та зверхувимащена глиною. В кількох житлах виявлено земляні нари. Цей тип жителхарактерний головним чином для Подніпров’я. У західних областях Пiвнiчної Українирозкопаних жител майже немає; не виключено що домобудівництво цих районів малосвої особливості.
Майжеповне дослідження Пустинкiвського поселення дало змогу провести деякіпідрахунки щодо загальної кiлькостi жителів поселення. Так, якщо в середньомуплоща житла становила 50-б0 м2 в кожному житлі мешкало 10-15 людей,то на всьому селищі, яке налічувало 15-20 жител, одночасно могли мешкати 200-250чоловік.
Поховальнийобряд тшинецької культури на Україні вивчений за багатьма курганами зтiлопокладенням та кількома ґрунтовими могильниками з обрядом тiлоспалення.
Курганнімогильники дослiдженi у Войцехiвцi, Кустiвцях, Теклинi, Дитиничах тощо.Підсумовуючи найбільш характерні риси, можна відзначити, що курганирозташовувалися по вододілах річок або на високих берегових ділянках. Звичайновони невеликі за розмірами (діаметр 12-15 м, висота 1 м). Поховання знаходилисяна рiвнi давнього горизонту або в неглибоких ямах. Досить частими е колектнвнiпоховання, очевидно сiмейнi. Кiстякн завжди скорчені, переважно у положенні набоку. Орiєнтацiя східна або західна. У курганному насипу й під ним завжди єсліди тризни у вигляді вогнищ, розкиданого дрібного вугілля, кісток тварин таскупчень кераміки. Поховальний інвентар, порівняно небагатий й одноманітний,складається з кількох посудин, виробів з кременю та каменю, досить рідко — металевих прикрас. Помітною є різниця в iнвентарi чоловічих та жіночих, а такожбідних і багатих поховань. Всі згадані вище риси добре простежуються уВойцехівському могильнику.
Заостанні роки виявлено досить велику кiлькiсть зруйнованих безкурганнихмогильників із залишками тiлоспалень. У шести пунктах — у селах Вишеньки,Воропаїв, Бiлгородка, Таценки, Новоукраїнка, Платовище Київської областi — проведено невелнкi розкопки. В усіх випадках могильники виявлені нанадзаплавний терасі, в піщаних дюнах. Спалення, очевидно, проводилося десь у іншомумiсцi. Перепалені кістки (iнодi з попелом) потiм складалися в урни та неглибокозакопувалися. досить часто такі кістки висипалися в конiчнi або овальні ямкиглибиною 25-30 см. Залишки кісток, що не вміщалися у посудину або ямку,висипалися поруч з ними. Разом з кальцинованими кістками звичайно трапляються уламкипосудини. Так, при кількох незруйнованих похованнях могильника поблизу с.Плитовище було знайдено уламки різних посудин. Це свідчить про звичай розбиватипосуд під час спалення небіжчика або під час тризни.
Територіальнета хронологічне спiввiдношення могильників з тiлоспаленням та курганів досінеясне, але складається враження, що могильники з тiлоспаленням більшхарактерними для пiвнiчно-схiдних придніпровських районів.
3.Кераміка та вироби з кременю і бронзи
Основнучастину знахідок на поселеннях та в могильниках становить кераміка (Додаток №3),яка поки що є найбільш характерною ознакою тшинецької культури на Україні. Між керамікоюпоселень та могильників немає значної рiзницi. Вона аналогічна затехнологічними ознаками, формою посудин, орнаментацією. Крім форми найбільш специфічнимиознаками посуду є: домішка до глина крупних зерен подрібненого, а iнодi йперепаленого граніту; маленькі тріщини, що на зразок павутиння вкривають поверхнюпосудини навколо крупних зерен гранiту; своєрідний блиск поверхні, що виникає врезультаті ангобування посудини більш рідким розчином підфарбованої глини;потовщені вінця з горизонтально або косо зрізаним краєм; прокреслений геометричнийвізерунок, що вкриває звичайно верхню третину посудини.
Посуд,особливо знайдений на поселеннях, дуже фрагментований, отже, не можна впевненотвердити, що відновлено всі його форми, що колись існували. Однак основні й найбільшпоширені типи кераміки, очевидно, вдалося реконструювати. Це тюльпаноподiбнiпосудини, горщики, миски, кубки, «дiрчастi» посудини, покришки, ложки тощо.
Найчастішетрапляються тюльпаноподiбнi посудини висотою 30-40 см. Вони мають стрункийвисокий тулуб, ледь розширений у середній частині, широку шайку з трохивiдiгнутими вінцями та маленьке денце. Є кілька варiантiв цих посудин. Убiльшостi випадків тюльпаноподiбиi посудини орнаментовані лише під вiнцями.Найчастіше орнамент складається з кількох прокреслених оперізуючих лiнiй, iнодiперерваних вертикальними рисками, трикутників, опущених вершинами донизу,овалів. Більш рідким є орнамент у вигляді ямок, «перлин», наліпних валиків.Окремо слід відзначити орнамент, нанесений шнуром, намотаним на гнучку основу(так званий колючий дріт) цей візерунок, так само, як і орнамент у вигляді «перлин»,є найбільш характерний для посуду тшинецької культури у пiвнiчно-схiднiй частиніПравобережної України.
Другоюпоширеною формою посуду є горщики, що мають звичайно більш шорстку поверхню.Шийка таких посудин трохи звужена, вінця короткі, вiдiгнутi назовні; стінкипоступово звужуються до плоского, досить широкого денця. Орнаментовані горщики звичайнонадколами, розміщеними під вiнцями зовні або зсередини посудини.
Великагрупа посуду це миски. Звичайно вони старанно виготовлені, поверхня їх добрезагладжена.
Заформою миски поділяються на три групи: пiвсферичнi, конiчнi, шоломоподiбнi.Миски, особливо конічні, орнаментувалися дуже рідко. Під назвою кубків або чаш об’єднаноокруглотiлий посуд, досить різний за формами. Від іншої кераміки кубки та чашівiдрiзняються меншими розмірами, старанною обробкою та багатим орнаментом, що складаєтьсяз прокреслених лiнiй, овалів, трикутників, крапок, рідше — наліпних горбиків.Майже на кожному поселенні знайдені фрагменти посудин, стінки яких вкритобагатьма наскрізними отворами. Можна гадати, що найбільш поширеною формоюдірчастої кераміки були пляшкоподiбнi посудини, хоча вiдомi також глибокіконiчнi миски та чаші. Багато дірчастих посудин прикрашено орнаментом.Невелику, але досить специфічну групу кераміки становлять покришки. Вониконічної форми, iнодi мають рельєфний бортик вздовж краю. Деякі покришкиорнаментовані прокресленими лiнiями. На багатьох поселеннях знайдено глиняніложки довжиною 10-12 см. Іноді вони мають отвір для дерев’яного або кістяногодержака. Звичайно такі ложки вважають ллячками і пов’язують з металургійнимпроцесом. Однак жоден з цих виробів не має тут слідів обпалення абоошлакованостi, притаманних ллячкам. Тому слід вважати більш вiрогiдним, що в цьомувипадку ложки мали звичайне побутове призначення.
Крімпосуду до керамічних виробів тшинецької культури на Україні належать глиняніпряслиця. Здебільшого вони виготовлені з такої само глини, що й посуд (тобто здомішкою подрібненого гранiту), досить рiзноманітнi за розмірами та формою:конічні, бiконiчнi, кулясті, плоскі. Своєрідною є група так званих рогатихпряслиць (знайдені у Теклинському кургані, на поселеннях Народичі, Мошни, Бортничіта в інших місцях), також відомих у пам’ятках комарівської культури. Деякі зних прикрашені орнаментом у вигляді насічок та наколiв; на пряслиці зТеклинського кургану є якась піктограма.
Найбільшпоширеними виробами з кременю є серпи, виявлені майже ва всіх поселеннях та вбагатьох могильниках. Вирізняється кілька типів цих серпів. Для західних районівПравобережної України найбільш характерними є серпи так званого волинськоготипу, виготовлені з чудового світлого волинського кременю. Поверхня їх стараннооброблена, лезо нерідко додатково оброблене дрібною двобічною ретушшю. Цедосить великі за розмірами вироби: довжина їх сягає 18-20 см при ширині 4-6 см.Поодинокі екземпляри таких серпів виявлені в Подніпров’ї, однак в цілому для Подніпров’яхарактерним є дещо інший тип серпів, виготовлених з місцевого сіруватого, майженепрозорого кременю. Вони менші за розмірами, мають менш вигнуте лезо iнаближаються за формою до витягнутого трикутника. Таким є, наприклад, серп,знайдений на поселенні Мошни. Своєрідними є серпи пiвнiчних районів, зокрема ті,що знайдені на поселеннях у Прип’ятському басейні. Це вузьке видовжені знаряддяіз сильно вигнутим тонким лезом.
На поселенняхтшинецької культури трапляються й інші знаряддя праць з кременю (Додаток №4),зокрема рiзноманiтні скребки; дуже рідкими є знахідки долотоподібних сокирок. Слідзгадати крем’яні вістря до стріл серцевидної та трикутної форм із черешками. Подібнівістря знайдені в Народичах, Пустинцi, Войцехівському могильнику та інших місцях.У селах Вельбовне та Могиляни знайдено два великих крем’яних вістря до списів (трикутноїта листовидної форми) з довгими прямокутними стержнями для насадки. Нечисленнікам’янi вироби представлені просвердленими сокирами, переважно плоскими, з клиноподібнимробочим краєм та потовщеним обушком. Поодинокими є знахідки долотоподібнихсланцевих сокирок.
У1948р. Дубно-Кременецькою археологічною експедицією було обстежено рядкрем’яних майстерень, частина яких, очевидно, належить до епохи середньоїбронзи. Багато таких майстерень, де виготовлялись серпи, вістря до списів,тесла, виявлено в районі м. Кременця.
Здостатньою на те підставою до тшинецької культури можна віднести кількамайстерень поблизу с. Сапанiв (урочища Зіньки, Піски, Ставки), де разом з численнимикрем’яними виробами різної стадії виготовлення виявлена типова тшинецька кераміка.Племенам досліджуваної культури належали, напевно, i майстерні поблизу сілШепетин i Беренцi на південь від Кременця, навколо яких розмiщенi поселеннятщинецької культури. Вивчення матерiалiв різних майстерень вказує на те, що останнібули до деякої мiри спецiалiзованими. Складається враження, що в епоху бронзи вПолiссi існували майстерні двох типів: більш універсального призначення, девиготовлялися рiзноманiтнi крем’яні вироби, та спецiалiзованi, що вироблялизнаряддя лише одного виду (серпи, сокири, вістря до стріл та ін.).
Розкопкипоселень особливо могильників тшинецької культури на Україні дали невеликукiлькiсть бронзових виробів, переважно прикрас. Можна припустити, що основначастина знайдених бронзових виробів була привезена вже в готовому вигляді.Разом з тин немає сумніву, що мiсцевi майстри знали не тільки холодне куванняметалу, а й весь процес лиття. Про це свідчить, зокрема, знахiдка чотирибічноїливарної формочки для відливання кельтів і доліт на поселенні поблизу с.Зазим’я Київської області.
Прикрасиподіляються на чотири основні типи: шпильки, браслети, фібули, кільця. Шпильки,яких відомо тепер близько 20, розрізняються в основному за формою головки — ромбічні, спіральні, круглі або конічні. Деякі з них орнаментовані насічками.Найбільш поширеними серед бронзових прикрас є браслети, виготовлені або зкруглого в перерiзi дроту, або з плоскої вузької металевої стрічки. У деякихбраслетів кiнцi зiмкнутi, у інших — оформлені на зразок круглих спiральннхщитків, що близько стоять один від одного.
Набагатьох поселеннях i в кількох похованнях знайдено поодинокі або подвiйнiспiральнi щитки та їх уламки. Здебільшого це фрагменти фібул так званогоочковидного типу. Уламки такої фібули (щиток разом із шпилькою) виявлені приодному з поховань в с. Дитиничi. Крім того, бронзові спiральнi щитки застосовувалисяяк привіски у багатьох прикрасах.
Доситьвелику групу становлять кільця. Найчастіше вони виготовлялися з тонкого дроту,завернутого у два-три оберти. Трапляються також кільця, виготовлені із відноснотовстого дроту, з кінцями, які дуже близько сходяться. Звичайними є зімкнутікільця, округлі в перерiзi. В могильниках й на поселеннях зрідка трапляються бронзовіпронизки, виготовлені з тонкої металевої пластини, завернутої у вузькутрубочку, а також трикутні бронзові бляшки, один кінець яких завернутий упетельку.
Бронзовихзнарядь праці майже не знайдено, за винятком шил, що походять з поселень вМошнах, Бортничах, Старосіллi та ін. На поселенні в с. Мошни виявлено маленькийбронзовий ніж, трикутний у перерiзi. В ужитку були також й iншi знаряддя праці,про що свідчить згадана вище ливарна формочка із Зазим’я.
4.Господарство
Господарськийуклад племен тшинецької культури на Україні зумовлювався географічнимиособливостями поліських земель. Основним багатством Полісся є пасовиська та ліси;ділянки, придатні для землеробства, становлять лише незначну його частину.Отже, у господарстві стародавніх мешканців Полісся домінувало, очевидно,скотарство. Фауністичні рештки свідчать, що основу стада становила великарогата худоба. Природні умови Полісся сприяли також розведенню свиней. У значноменшій кількості розводили дрібну рогату худобу та коней.
Об’єктивнідані, що свідчать про заняття племен тшинецької культури землеробством, обмеженінечисленними знахідками зернотерок, розтиральників та крем’яних серпів. Знахідкипалеоботанічного матеріалу з різних пам’яток часу неоліту — бронзи свідчать проте, що в цей період у лісовій смузі Європи вже були відомі м’яка пшениця,полба, ячмінь, просо i, очевидно, льон. При початкових примітивних формахземлеробства найбільш зручно засівати ділянки з родючими наносами мулу, яких уПоліссі було чимало. Хоча загальний рівень продуктивних сил епохи бронзи дає підставидослідникам твердити про наявність в ті часи орного землеробства, в лісовій смузіта в умовах Полісся підсічне землеробство існувало ще протягом довгого періоду.Цей спосіб є дуже трудомістким, тим більше, що через кожні 2-З роки треба булозалишати старі підсiки та переходити на нові місця. Враховуючи малу родючість лісовихпідзолів, неважко зрозуміти, що таке землеробство, до того ж при дуже низькомурівні обробки ланів, не могло забезпечити потреб населення. Воно, очевидно булодуже важливим, але все-таки допоміжним заняттям, що давало додаткові продуктидо скотарства.
Багатствона ліси та водойми давало змогу успішно займатися полюванням та рибальством.
5.Датування тшинецької археологічної культури
Датуваннятшинецької культури на Україні встановлюється на підставі стратиграфічнихданих, шляхом порівняння з більш ранніми та більш пізніми культурами, а такожза допомогою деяких датованих металевих виробив. Як уже згадувалось вище, в с.Ставок Ківецівського району Волинської області була досліджена землянкастжижовської культури шнурової кераміки, перекрита піччю комарівської культури.Бiльшiсть дослідників датує стжижовську культуру 1800-1500 рр. до н. е. Про те,що стратиграфія у Ставку не є випадковою, свідчать спостереження польських археологіву Російовi, де кілька маленьких курганів межановицької групи культури шнурової керамікибуло перекрито курганом тшинецької культури.
Здругого боку, на двошарових поселеннях у селах Ворошилiвка та Стара Гута Житомирськоїобласті нижній шар з керамікою тшинецької культури був перекритий шаромбiлогрудівської культури Таким чином, стратиграфічні спостереження даютьпідстави віднести тшинецькі пам’ятки на Україні до часу між культурами пізньоїшнурової кераміки (1900-1600 рр. до н.е.) та білогрудівською культурою (ХІ – ІХст. до н.е.).
Хронологічнийдіапазон більшості металевих виробів тшинецької культури на Україні в ціломуширший, ніж межі, встановлені даними стратиграфії. Більш (вузьку дату мають лишедва типи прикрас: браслети із спіралевидними кінцями та шпильки з головками у виглядіромбічного щитка. Згідно з польською хронологічною системою ці браслети з’являютьсяу II періоді бронзи й існують до кінця IV періоду (тобто у 1450 – 1000 рр. дон.е.), набуваючи найбільшого поширення у III періоді (1400 – 1200 рр. до н.е.).Багато близьких за типом браслетів, хоча й дещо відмінних від тшинецьких,знайдено в пам’ятках абашівської, андронівської та інших більш східних культур,де їх датовано серединою — третьою чвертю II тисячоліття до н.е.
Але найбільшнадійну підставу для датування пам’яток тшинецької культури на Україні даютьдві шпильки із ромбічною головкою, що походять з Гуляйгородського кургану.Майже цілком аналогічну шпильки відомі у добре датованих комплексах. Одна з нихвходить до складу Бородинського скарбу, який бiльшiсть археологів відносять доХV – ХIV ст. до н.е. другу знайдено у кургані №б Комарівсъкого могильника, якийТ. Сулімирський датує ХІІІ ст. до н. е. Така ж шпилька, знайдена на поселенні вітенбергськоїкультури Себеш у Румунії, датована часом мікенських шахтових гробниць.
Длядатування тшинецької культури на Україні деякі підстави дає також згадана вищеливарна формочка із Зазим’я: бронзові знаряддя, які в ній відливали, належатьдо ХIІІ – ХІI ст. до н. е.
Нарешті,для визначення хронології тшинецької культури на Україні важливе значення маєдатування синхронних сусiднiх культур комарівської та зрубної. Першу датованоХV – ХII ст. до н.е., другу — ХV – IХ ст. до н. е. Приблизно до цього ж часу(1450-1100 рр. до н.е.) належить тшинецька культура в Польщі. Отже, засукупністю даних тшинецька культура на Україні може бути датована ХV – початкомХI ст. до н.е.
Природно,що протягом чотирьох століть свого існування тшинецька культура на Українізазнавала змін. Тому є можливість виділити групи пам’яток раннього та більшпізнього часу, різниця між якими в основному простежена у керамiцi.
Призначній схожості пам’яток середньої бронзи, поширених на територій ПiвнiчноїУкраїни, в археологічному матерiалi окремих й районів, головним чином укерамiцi, помітна деяка своєрiднiсть. Це дає змогу, хоча й попередньо, виділититут чотири локальні групи пам’яток, або чотири варіанти культури: ровенський,прип’ятський, київський, сосницький. Порівняно з іншими найбільшу своєрідністьмає сосницький варіант.
Ровенськийваріант на пiвднi межує з комарiвською культурою. «Сусідство» з близькою таспорідненою культурою, природно, не могло не відбитися на пам’ятках ровенськоговаріанта й не вплинути на них досить сильно. Цей вплив проявився у поширеннізначно більшої, ніж в інших варіантах, кiлькостi металевих виробів; в такихтипових для комарівської культури посудинах, як вази з вушками та без них,черпаки, кубки, й притаманній комарiвськiй культурі орнаментації у виглядіканелюр, шишечок, наліпних вушок тощо.
В ціломутшинецька культура в Польщі та на Україні, так само, як i комарiвська культура,належала до єдиної етнокультурної області, об’єднані спiльнiстю матеріальної тадуховної культури i населеної спорідненими за мовою племенами.
Теперважко розкрити більш-менш переконливо i ясно процес складання тшинецькоїкультури на Україні. Оскільки немає доказів переселення носіїв цієї культури з іншихтериторій, можна говорити лише про й місцеве походження, а також про генетичнізв’язки з попередніми культурами пізнього Трипілля та шнурової кераміки, щопростежені на пiдставi схожості у поховальному обряді та керамiцi.
Висновок
Тшинецька археологічна культура поширена у середнійсмузі Центральної та Східної Європи, приблизно від р.Вартана заході до р. Сейм на сході, існувала приблизно з XVI ст. до середини XII ст. до н.е., а потім увійшласкладовим елементом у лужицьку культуру. Названаза залишками поселення поблизу Тшинця Люблінського воєводства (Польща).Тшинецька культура характеризується трупопокладенням, безкурганними ікурганними могильниками. Для тшинецької культури характерні кам'яні і крем'янізнаряддя, керамічні вироби. Племена займалися тваринництвом і землеробством.Пам’ятки Тшинця в Україні досліджувала С.С. Березанська. Об’єднавчою ознакоюкультури виступає тюльпаноподібний посуд та рогаті «прясла» — специфічнакатегорія речей тшинецької археологічної культури.
Списоквикористаної літератури
1. БерезаскаяС.С. Пустинка – поселение эпохи бронзы на Днепре. – К., 1974.
2. АрхеологіяУкраїнської РСР: У 3-х томах. – К., 1971-1975. Т.1.
3. ВинокурІ.С, Телєгін Д.Я Археологія України: Навч. посібник. – Тернопіль, 2004.
4. ЗалізнякЛ.Л. Археологія України: Навчальний посібник, К., 1996.
Додаток 1
Розселеннятшинецької культури
/>
Додаток 2
План житлатшинецької культури поблизу с. Здвижівка
/>
Додаток 3
Керамікатшинецької культури
/>