МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКАДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ
Кафедра Історії та теорії мистецтва
ЗотіковаНаталія Владиславівна
На шляху до модерну:
Образно-стилістичний аналіз картини М. С. Ткаченка«Весна» зі збірки Харківського художнього музею
Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства,
професор кафедри ІТМ
Соколюк Л. Д.
Харків2007
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ I. Стан дослідженості творчої спадщини М. С. Ткаченка
РОЗДІЛ ІІ. Вплив досягнень західноєвропейськоїхудожньої культури другої половини XIX ст. на творчість М. С. Ткаченка
РОЗДІЛ ІІІ. Образно-стилістичні особливості картини М.С. Ткаченка «Весна»
3.1. Пейзаж М. С. Ткаченка «Весна» в контекстірозвитку українського пейзажного жанру початку XX ст
3.2. Принципи стилю модерн в картині «Весна»
ВИСНОВКИ1
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ДОДАТОК А. СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ
ДОДАТОК Б. АЛЬБОМ ІЛЮСТРАЦІЙ
ВСТУП
Актуальністьтеми.Український пейзаж кінця XIX — початку XX ст. — яскраве явище в історії українського мистецтва. У цейперіод він займає панівне місце серед інших жанрів художньої творчості. Крімтого, в ньому знайшли відображення умонастрої українського народу часівнаціонального піднесення, що тоді панували в суспільстві. Українська культуратієї доби була націлена на виявлення свого національного духу, своєїсамобутності, всотувала швидкими темпами досягнення європейськогомистецтва — імпресіонізму, постімпресіонізму і т. д. Але до сьогодні немаєспеціального дослідження, яке було б присвячено українському пейзажу кінця XIX — початку XX ст., в тому числі й такому йогопредставнику, яким був М. С. Ткаченко, виходячи із сучасного станумистецтвознавчої науки. Єдина монографія Ю. Ф. Дюженко «Михайло СтепановичТкаченко» була видана в 1963 р., коли такі напрями в мистецтві, якімпресіонізм, модерн, авангардні течії з політичних причин ще засуджувались якне відповідні радянській ідеології. Все вищесказане свідчить про актуальністьнашої теми.
Тема: На шляху до модерну:образно-стилістичний аналіз картини М. С. Ткаченка «Весна» зі збіркиХарківського художнього музею.
Об’єктдослідження: пейзажнийжанр у творчій спадщині М. С. Ткаченка
Предметдослідження: стильовіособливості картини «Весна» М. С. Ткаченка
Метадослідження: провестиобразно-стилістичний аналіз картини М. С. Ткаченко «Весна», виявившизв'язок його творчості з західноєвропейською художньою культурою та ідеяминаціонального піднесення в Україні на межі XIX і XX ст.
Завдання:
1. Проаналізуватистан дослідженості проблеми.
2. Розглянутитворчу еволюцію М. С. Ткаченка у пейзажному жанрі.
3. Висвітлитивплив модерну на творчість М. С. Ткаченка.
4. Виявитистилістичні та композиційні особливості картини «Весна».
Структуракурсової роботи: Роботамістить вступ, три розділи основного тексту, висновки,список використаної літератури та додатки ( ілюстрації та списокілюстрацій ).
РОЗДІЛІ
Стан дослідженості теми
Через історичніобставини, що склалися, творчість українського пейзажиста М. С. Ткаченказалишилась недостатньо дослідженою. Він пішов з життя під час Першої світовоївійни. Події кінця 1910-х – першої половини 1920-х років пов’язані, перш завсе, з агітаційно-масовим мистецтвом. З утвердженням соціалістичного реалізму вукраїнському мистецтві розпочалась боротьба з формалізмом та націоналізмом.Тому зв’язок творчості М. С. Ткаченка з західноєвропейською культурою мігрозглядатися лише з негативного боку протягом 1930-х – 1950-х років. Так само внегативному аспекті розглядався національний характер його творів.
Ім’я та деякітвори М. С. Ткаченка згадуються в ряді видань, присвячених історії українськогомистецтва. Це книги П. І. Говді [2], Н. А. Кожина [8,9], Ю. П.Нельговського [3], А. А. Жаборюка [5]. У цих працях творчість Ткаченкарозглядається в руслі реалістичного напряму. В такому аспекті він подається і вдодатковому виданні «Словник художників України» [21].
В спеціальніймонографії Ю. Ф. Дюженка «Михайло Степанович Ткаченко» [3] автор, який впершепроаналізував твори Ткаченка, що збереглися в музейних та приватних колекціях,обережно вказує на вплив імпресіонізму на творчість Ткаченка, проте одразу жоговорюється, що він не був імпресіоністом, не пов’язує його зі стилем модерн.Разом з тим цей дослідник подає достатньо багато творів художника, що свідчатьпро зв’язок його творчості з європейськими течіями в мистецтві. Але багато вчому праця Дюженка віддзеркалює рівень мистецтвознавчої науки тих років.
Нічого сутньонового у вивченні нашого питання не внесла і кандидатська дисертація В. І.Пархоменко [16], де автор вирішилароздивитись всю історію пейзажу, починаючи з голландського та закінчуючиукраїнським.
У кандидатськійдисертації Л. Д. Соколик [22], що присвячена історії художньої освіти вХаркові, приділяється увага М. С. Ткаченку як пейзажисту, як вихованцюхарківської пейзажної школи, вказується на зв'язок його творчості зі стилеммодерн, але автор спеціально не аналізує стильову еволюцію цього художника.
Проблемихарківської пейзажної школи кінця XIX – початку XX ст. у своїх дослідженнях роздивляються Т. В. Павлова [15] і Л. Л.Савицька [18]. Втім роботи останньої більше торкаються специфіки національногосприйняття пейзажу як такого, ніж стилістики і спеціально не зупиняється наобразно-стилістичному аналізі картини Ткаченко «Весна».
В теоретичномуосмислені нашої проблеми ми спиралися на роботи Д. В. Сарабьянова [19, 20], Г. Ю. Стернина [23, 24], Л. Л. Савицької [17], Т. В. Павлової [15].
Джерельноюбазоюдослідження стали твори М. С. Ткаченка в музейних зібраннях та приватнихколекціях, каталог його виставки.
Методидослідження:основним методами дослідження стали прийнятий в мистецтвознавстві методобразно-стилістичного аналізу та порівняльний.
Висновки до Ірозділу: Аналіз стану дослідженості проблеми показав, що тільки з наступомвідлиги з другої половини 1950-х років позиції мистецтвознавців щодо творчостіМ. С. Ткаченка дещо почали змінюватись, і вона вже не розглядалась лише якпрояв «формалізму» та «націоналізму». Це спостерігається в монографії Ю. Ф.Дюженка «Михайло Степанович Ткаченко» (К.,1963). Втім і його дослідження малообмежений характер, що зумовлено станом мистецтвознавчої науки тих років. В кінці1980-х – на початку 2000-х рр. у працях деяких українських мистецтвознавцівспостерігаються зрушення. Але, як показує аналіз джерел, ще не проведено доситьповного образно-стилістичного аналізу його картин, зокрема пейзажу «Весна» (Іл.2). Це і зумовило звернення до даної теми.
РОЗДІЛІІ
Вплив досягнень західноєвропейської художньоїкультури другої половини XIXст… натворчість М. С. Ткаченка
В другій половиніХІХ – на початку ХХ ст. Україна переживає період національного піднесення.Українське мистецтво прискореними темпами освоює європейський досвід,європейські досягнення – такі напрямки, як імпресіонізм, постімпресіонізм,авангардні течії тощо. В цей період відбувається піднесення пейзажу вукраїнському живописі, становлення пейзажу як жанру. Пейзаж набуваєсамостійного ідейно-естетичного значення, відзначається своїм особливимобразним ладом.[7] Помітне місце в українськомупейзажному живописі займає М. С. Ткаченко.
МихайлоСтепанович Ткаченко народився 18 листопада 1860 року в Харкові. Початковухудожню освіту одержав у Д. І. Безперчого, М. Д. Раєвської-Іванової та Є. Є.Шрейдера. Д.І. Безперий був учнем видатного російського митця К. П. Брюлова.[22]Він, працюючи в гімназіях, давав своїм учням основи серйозної академічноїпрофесійної освіти, але його метод викладання ще зберігав зв'язок зкласицистичною системою. М. Д. Раєвська-Іванова у своїй школі забезпечувалаповноцінну професійну підготовку перш за все у рисунку, але навчання пейзажномуживопису в її системі викладання займало досить скромне місце, хоча саме цейжанр на межі ХІХ – ХХ ст. починав відігравати все більшу роль в системімистецтв. Тому можна стверджувати, що студії Є. Шрейдера належить особливезначення у вихованні харківських пейзажистів, серед яких був і М. Ткаченко.
В 1879 роціТкаченко зарахований вільним слухачем до Академії мистецтв в Петербурзі, а вжев 1880 році став її учнем. Тут він навчався у пейзажному класі у М. К. Клодтата В. Д. Орловського.[3] Рисунку як основи професіїнавчався у П. П. Чистякова. Закінчив Академію у 1887 році зі званням художникапершого ступеня та був нагороджений великою золотою медаллю за картину«Сільське кладовище» (нині знаходиться у Львівській картинній галереї), а разомз нею здобув і право пенсіонерської поїздки за кордон. Незважаючи на рішучіпропозиції конференц-секретаря Академії мистецтв основний час присвятити роботів Італії і всіляко уникати Парижа, Ткаченко вирішив працювати саме тут. Парижкінця ХІХ ст. – світова столиця художнього життя.
Живучи за кордоном, у Франції, Ткаченко бере участь утамтешніх виставках, активно оволодіває найсучаснішими досягненнямиєвропейської художньої культури. Пише морські пейзажі, намагається використатидеякі принципи зображення природи, до яких зверталися імпресіоністи. Доситьпорівняти його марину «Скелястий берег» (Іл. 3) ікартину Клода Моне «Скелі в Бель-Іль» (Іл. 4). [4]
«Скелястий берег» належить до тієї пори творчостіТкаченка, коли вже цілком склались особливості його живописного бачення ірозкрилися колористичні здібності.При всій закінченості живопису, приретельному аналізі форми й кольору пейзаж відрізняється безкомпромісноюсвободою виконання, активністю і насиченістю барв. Картина справляє враженнязібраності як за композицією, так і за колоритом. Водночас в ній виявляєтьсявелика уважність до незначних, хоча і характерних, деталей. Картина слугуєнаочним прикладом, що ілюструє видатні здібності Ткаченка-колориста. Художниквикористовує безліч відтінків у скелях: від рожево-вохристих ісірувато-стальних до лілових і бурих. Ще більше їх на воді — від кобальтових,яскраво-фіолетових і зеленувато-блакитних до ніжно-фіолетових і перлистих. Івсе ж живопису бракує витонченості. Можна навіть сказати, що в цілому він дещогрубуватий. В цьому, між іншим, і полягає одна з характерних особливостейтворчої манери Ткаченка, якій властива енергійність ліплення і міцність мазка. Ю.Ф. Дюженко, автор єдиноїна сьогодні монографії, присвяченій життю та творчості Ткаченко, відмічав, що своїм колористичним ладом, синювато-фіолетовим тоном«Скелястий берег» (Іл. 3) дуже близький до марини Моне «Скелі в Бель-Іль» (Іл.4).[4]
Проте вхудожньому житті Франції імпресіонізм вже був пройденою сторінкою. Новепокоління митців свої погляди звертало до стилю модерн (Art Nouveau – фр.). Свою діяльність розгортають набіди, що відходять відпринципів зображення натури попередниками, які намагалися досягти найбільшоївідповідності тому, що бачить око, і спрямовують свої пошуки до більшоїузагальненості, умовності. Щоб ближче познайомитися з новими віяннями, Ткаченкорозпочинає навчання у студії Кормона і виробляє свій новий творчий метод,привносячи його в український пейзажний живопис. Прояви цього методу можнаспостерігати у низці його картин, зокрема «Весна» (ХХМ), «Трибанна церкваТаращанського повіту Київської губернії» (Іл. 5), «Вечір. Кипариси» (Іл. 6) (Харків,приватна колекція) та ін.[22]
Висновки до ІІрозділу: Якпейзажист М. С. Ткаченко почав формуватися ще в період навчання у Харкові, і вцьому особливе значення належить студії Є. Шрейдера, а далі – пейзажистам,професорам Санкт-Петербурзької академії мистецтв М. Клоду та В. Орловському.Втім як оригінальний митець він склався під час перебування та навчання вПарижі у студії Кармона під впливом досягнень західноєвропейської художньоїкультури, особливо імпресіонізму, модерну.
Розділ ІІІ
Образно-стилістичні особливості картини М. С.Ткаченка «Весна»
3.1. Пейзаж М. С. Ткаченка «Весна» в контексті розвитку українськогопейзажного жанру початку XXст.
Пейзажнатворчість М. С. Ткаченка розвивалась паралельно з творчістю ряду українськихмайстрів, що у той час підняли мистецтво пейзажу в Україні на досить високийрівень, зробили його широко визнаним, розкривши його неповторну, самобутнюкрасу і привнесли в нього новітні досягнення європейської художньої культури.
Відчуттясвоєрідності українського пейзажу ріднить Ткаченка з такими художниками, якВасильківський і Левченко. Проте, якщо Васильківський у виборі мотивів і вманері образотворення був дещо раціоналістичним, а у Левченка переважалаінтимність, то Ткаченко в кращих своїх творах, скориставшись здобутком обох,немовби об'єднав ці особливості й творив широкі й лірично теплі,яскраво-барвисті образи рідної природи.
Винятковим етапому творчості майстра являє його картина «Трибанна церква Таращанського повітуКиївської губернії» (1915) (Іл. 5). Написана пастозно на тонованому картоні,робота зберігає свіжість етюда. Мазок лягає з розривами, крізь які просвічуєтепла, охриста поверхня картону. Чудово передано повітря: воно живе, вібрує.Відчуття тиші, зачарованого замилування красою рідної землі передусімдосягається колоритом, що будується на протиставленні холодної сині неба йтеплості картону у розривах ритмічного доторкання пензля, локального кольоруземлі і складного кольору стіни церкви з рожевими, бузковими, жовтими таоранжевими відтінками. Легко, непримушено митець ліпить мазком форму і разом зтим досягає враження монументальності образу. [22]
Особливостіпластичної мови модерну з її підкресленою силуетністю використовує Ткаченко і впейзажі «Вечір. Кипариси» (1910-ті рр.) (іл.6), створюючи ідилічну картинутаємничості, упокореності внутрішнього стану кутка південної природи, щопідтримується і теплою кольоровою гамою, хоча холодна, що остуджувала теплопульсуючого життя, була більш усталеною прикметою живопису модерну.
Крім Ткаченкамайстром, в творчості якого спостерігається вплив модерну, був художник зФеодосії Костянтин Богаєвський – учень А. Куїнджі у Санкт-Петербурзькійакадемії мистецтв. Його своєрідний «романтичний пейзаж» сприймається як символстарого Криму, що зберігає сліди історії. Богаєвський поповнює коло мотивів,які гуртуються навколо певних понять, поширених у пейзажному жанрі стилюмодерн, як то зображення пориву вітру, бурі, хвилі тощо. Таким поняттям длямитця стає хмара.
Пейзажну технікуБогаєвський розвиває і в формі монументальної картини-панно, що вже сама пособі була породженням творчих інтенцій стилю з його спрямованістю до синтезумистецтв. Панно Богаєвського в особняку М. П. Рябушинського у Москві (1912)створювало ілюзію замкненого романтичного середовища, виступаючи втіленняммрії, нездійсненної в реальному житті.
Основою сюжетівмодерну часто ставав прадавній епос, народна міфологія. Улюбленою темоюБогаєвського була Кіммерія з її легендарним народом – кіммерійцями, що задалеких часів мешкали на землях Криму. З кіммерійською темою перегукуються ійого пейзажі.
3.2.Принципи стилю модерн в картині «Весна»
Картина М. С.Ткаченка написана у 1906 році. На передньому плані художник зобразив групувисоких, рідких, безлистих дерев, на яких зрідка видніються сорочі гнізда. Управому кутку – чагарник. Пригріло сонце. В глибині композиції – дві типовоукраїнські хатини, білі стіни яких добре видно крізь пронизане сонцем мереживодерев. Крізь них проглядають і яскраві дахи на другому плані і навіть бузковадалечінь горизонту. На шворці й на тинах розвішана білизна, що вабить до себеяскравими кольорами. Зазеленіла трава в садку, перша, ще несмілива зеленьпофарбувала верхівки дерев. Все навколо залите чистим прозорим повітрям. Сонце висвітлює рожевими променями їх стіни і стріхи.Таким же лагідним теплом зігріті ніжна трава й протоптана стежка, химернемереживо іще голих гілок. Тіні блакитні або смарагдові, колір всюдиузгоджується в тоні, ніде не утворюючи контрастів. [8]
Закоханістьхудожника у рідний крайсповнює мотивщирою теплотою почуттів, поезією весняного пробудження природи. Сила цього твору М. С.Ткаченка – у винятково правдивій передачі весняного пробудження природи, якадосягається передусім засобами колориту. Художник моделює форму винятковокольором, не вдаючись до світлотіні. В картині домінують тонкі і ніжні, зматовим відтінком, оранжевий, жовтий, смарагдово-зелений, голубий та ліловийкольори, які надають творові підкресленої барвистості, підсилюючи його емоційнезвучання. Якщо в ранніх роботах митця, виконаних попідмальовку і в стриманих тонах, проступала графічність, то тепер, у зрілийперіод його творчості, панують барви. Завдяки використанню додатковихнейтральних тонів, Ткаченко уникає загострених контрастів (смарагдова зеленьтрави й активний, насичений жовтогарячий колір дахів). Матовий живопис неба,майже графічна манера, у якій написано дерева, що не встигли ще вкритисялистям, гнучкість і витонченість ліній їхніх гілок, контрастність і свіжістьколірної палітри, а також загальна декоративність роботи дозволяють назвати їїданиною захопленню художника стилем модерн. Декоративність у поєднанні зпрагненням до узагальненості пейзажного образу – це якраз і є те, чим збагативМ. С. Ткаченко український пейзажний живопис дорадянського періоду. [1,10,11]
Мажорне звучанняколірних плям вдало підкреслене ритмічним рисунком дерев і хат. Звернувшись до рішення проблемиживописного синтезу, що стояла тоді перед європейським та вітчизняниммистецтвом, художник зумів по суті пленерній гамі надати декоративного характеру.Безпосередність передачі натури у всій її конкретності, вірності реальнихкольорових співвідношень у світлоповітряному середовищі Ткаченко поєднує збільшим узагальненям, з монументально-декоративним підходом до розкриття образурідної землі. Пензель художника торкається полотна то м’яко, делікатно, товибухає в самому центрі полотна на осліпляючому світлі напруженим експресивниммазком. Нерідко мазок, лягаючи на полотно, не формує об’єм, а утворює ритмічнийлад картини. Художник змушує працювати разом з мазком лінію, посилюючи ритм,надаючи твору декоративності та орнаментальності. Тут, безперечно, сказавсявплив українського народного мистецтва, котре він полюбляв і ретельно вивчав. [22]
Висновки. У контексті розвиткуукраїнського пейзажного жанру на межі ХІХ і ХХ століття творчість М. С.Ткаченка має свої неповторні особливості. У той час як П. Шевченко захоплювавсяпленером, с. Васильківський багато в чому орієнтувався на барбізонців. Усіх цихтрьох представників харківської школи в українському пейзажі об’єднувала любовдо рідного краю, до України і прагнення відтворити її неповторну красу. Втім усвоїх стильових пошуках М. Ткаченко пішов далі, звернувшись до пошуків унапрямку модерн. Про це свідчить його картина «Весна». У порівнянні зкримчанином К. Богаєвським, який так само використовував досягнення модерну,створюючи свої романтичні, фантастичні за темою пейзажі, Ткаченковикористовував реальні мотиви.
ВИСНОВКИ
Проведений вроботі аналіз літературних джерел показав, що творчість видатного українськогопейзажиста М. С. Ткаченка, який працював на межі ХІХ і ХХ століть, вивченанедостатньо. Особливо це стосується його зв’язків з західноєвропейськоюхудожньою культурою другої половини ХІХ – початку ХХ століть та розвитком унапрямі осягнень нового на той час стилю – модерн.
Порівнянняпейзажних творів М. С. Ткаченка з пейзажами тогочасних харківських майстрів С.І. Васильківського та П. О. Шевченка показало, що їх об’єднувало прагнення відтворити неповторну красу рідного краю та привнесення в пейзажний жанрдосягнень європейського мистецтва. Втім усі троє різняться у своїх стильовихпошуках. Найсучаснішим тоді був Ткаченко, який жив у Парижі і засвоювавнайновіші віяння. Ткаченко у ряді проаналізованих нами творів показав себемайстром модерну. Від кримчанина К. Богаєвського, який створював фантастичніпейзажі, Ткаченко відрізнявся тим, що звертався до реальних мотивів,використовуючи досягнення модерну.
Образно-стилістичнийаналіз картини М. С. Ткаченко «Весна» зі збірки Харківського художнього музеюпоказав, що своєрідність цього твору ґрунтується на поєднанні безпосередньоговідтворення натури у всій її конкретності, вірності реальних кольоровихспіввідношень у світлоповітряному середовищі з узагальненням, з декоративністюу підході до розкриття образу рідної землі.
Список ВИКОРИСТАНОЇ літератури
1. БелічкоЮ. В. Український живопис. 100 вибраних творів / Белочко Ю. В. —К.: Мистецтво, 1985. — 226 с.
2. Говдя П.І. Українське мистецтво другої половини XIX — початку XX ст… / П. Говдя. — К.: Мистецтво, 1964. —42 с.
3. ДюженкоЮ. Ф. Михайло Степанович Ткаченко / Ю. Дюженко. — К.: Мистецтво,1963. — 42 с.
4. ДюженкоЮ. Ф. Михайло Степанович Ткаченко: Каталог виставки творів до сторіччя з днянародження / Ю. Ф. Дюженко, А. З. Житницкий. — Харків:1962. — 48 с.
5. ЖаборюкА. А. Український живопис останньої третини XIX –початку XX ст./ А.А. Жаберюк. — Київ-Одеса: Либідь, 1990.- 310 с.
6. З історіїукраїнського мистецтва. — Мелітополь: Аквілон, 2000.- 180 с.
7. Історіяукраїнського мистецтва у 6-ти т. — Т. 4, кн. 2. — К., 1969
8. Кожин Н.А. Украинское искусство XIV — начала XX вв. / Кожин Н. А. — Львов: Украинскийполиграфический институт им. И. Федорова, 1958.- 148 с.
9. Кожин Н.А. Украинское искусство XIX — начала XX вв. / Кожин Н. А. —Львов: Украинский полиграфический институт им. И. Федорова, 1976.-210 с.
10. ЛобановськийБ. Б. Українське мистецтво другої половини XIX — початку XX ст. / Б. Б.Лобановський, П. І. Говдя. — К.: Мистецтво, 1989. — 206 с.
11. Мистецькаскарбниця Харкова / Харків: Астрон+, 2004. — 256 с.
12. МитціУкраїни — К.: Українська енциклопедія, 1992. — 846 с.
13. НельговськийЮ. П. Українське мистецтво від найдавніших часів до початку XX ст. / Ю. П. Нельговський, Д. В.Степовик, Л. Г. Членова. — К.: Радянська школа, 1976. — 136 с.
14. ОвсійчукВ.А. Українське мистецтво / В. А. Овсійчук, Д. П. Крвавич,С. О. Черепанова. — Львів: Світ, 2005. — 267 с.
15. ПавловаТ. В. Фотомистецтво Харкова останньої третини XX ст. (на матеріалі пейзажного жанру):Автореф. дис…канд… мистецтвознавства. — Х., 2007.
16. ПархоменкоН. В. Становление и развитие реалистического пейзажа вукраинском изобразительном искусстве XIX — начала XXвеков (до 1917г.): Дис… канд. искусствоведения. —М., 1980. — 186 с., ил.
17. СавицкаяЛ. Л. На пути обновления: Искусство Украины в 1890 — 1910-е годы / Лариса Савицкая. — Х.: ТОЭксклюзив, 2003.- 468 с.
18. СавицькаЛ. Л. Етнографічний живопис України як відображення національного менталітету /Савицька Л. // Народна творчість та етнографія.- 2002. — № 3. — с. 36-45.
19. Сарабьянов Д. В.Русская живопись XIX века средиевропейских школ: Опыт сравнительного исследования. — М.: Сов. Художник,1980. — 261 с., ил.
20. СарабьяновД. В. Стиль модерн / Сарабьянов Д. В. — М.: Искусство, 1989. —294 с.
21. Словникхудожників України / К.: Головна редакція УРЕ, 1973. — 271 с.
22. Соколюк Л. Д. Кистории художественной жизни Харькова: Эволюция харьковской художественнойшколы во второй половине XVIII —начале XX века: Дис… канд.искусствоведения. — Х., 1986. — Т. 1. — 166 с.
23. Стернин Г. Ю. Проблемы русскогоизобразительного искусства на рубеже XIX — XX вв. — В кн.: Художественныепроцессы в русском и польском искусстве XIX — начала XX века. — М.: Наука, 1977, с. 17 — 34.
24. Стернин Г. Ю. Художественная жизньРоссии на рубеже XIX — XX веков. — М.: Искусство,1970. — 293 с.
ДОДАТОКА
СПИСОКІЛЮСТРАЦІЙ
Іл. 1 «Прибій на морі» 1902—1906.Пастель. Харківський державний музей образотворчого мистецтва.
Іл. 2 «Весна» 1906. Олія.Харківський державний музей образотворчого мистецтва.
Іл. 3 «Скелястий берег» 1906. ОліяПриватне зібрання. Харків.
Іл. 4 «Скалі в Бель-Іль» 1886. Олія,полотно. Державний музей образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкина. Москва
Іл. 5 «Трибанна церква Таращанськогоповіту Київської губернії», Харків, приватна колекція, 1915
Іл. 6 «Вечір. Кипариси» Харків,приватна колекція
ДОДАТОК Б
АЛЬБОМІЛЮСТРАЦІЙ