Етимологія назв музичних інструментів в англійській та українській мовах

Зміст
Вступ
І.       Теоретичні основи порівняльного аналізу назв музичнихінструментів
1.1 Походженняслів як об’єкт прикладного лінгвістичного аналізу
1.2 Специфіка тематичної групи «Музичніінструменти»
ІІ.      Порівняльнахарактеристика походження англійських та українських назвмузичних інструментів
2.1Експериментальна процедура формування корпусу вибірки
2.2 Етимологічні характеристики назвмузичних інструментів в англійській та українській мові
Висновки
Список літератури
Додаток
Анотація

Вступ
Для вивченнясловникового складу мови важливим є розуміння етимологічного аспекту, аджепоходження слова значною мірою впливає на його зовнішню та внутрішню форми,значення та сферу функціонування. В етимології мови втілені рисиісторико-культурного та соціального досвіду певної спільноти людей. З огляду наце вивчення проблем етимології, зокрема джерел запозичених слів є актуальнимдля сучасних лінгвістичних досліджень.
Метою нашогодослідження є порівняння етимології назв музичних інструментів в англійській таукраїнській мовах.
Матеріаломдослідження слугували лексичні одиниці, взяті зі стандартної класифікаціїмузичних інструментів в англійській та українській мовах.
Методамидослідження були метод етимологічного та порівняльного аналізів.

Розділ І. Теоретичні основи порівняльного аналізу назв музичнихінструментів.
1.1 Походження слів як об’єкт прикладноголінгвістичного аналізу
В сучасній мовознавчій практиці термін етимологія має різнізначення.
1. Розділмовознавства, що вивчає походження слів.
2. Походження(стосовно словесного знака). Нам відома етимологія слова «тетрадь».Воно походить від грецького tetras, ролів відмінок tetrados – «четвертачастина аркуша».
3. Встановленняпоходження слова. В тому ж значенні вживаються терміни: етимологізація,етимологування, етимологічний аналіз.
4. Етимологізувати– означає встановлювати первісне (істинне, основне) значення слова, тобто відшукуватите вихідне слово (етимон), від якого пішло слово, що роздивляється.Етимологічний розбір є визначенням морфологічного устрою слова, що існувавраніше і його минулих словотворчих зв’язків.
Процесвстановлення таких зв’язків називається науковим аналізом, а його результати –науковою етимологією [11, c. 8 — 11].
Змістнауково-етимологічного аналізу зводиться до наступних трьох завдань:
1. дляосновних оригінальних слів даної мови – зіставлення зі словами споріднених мові простежування їх формальної та змістової історії вглиб до мови-основи;
2. для слів,які є похідними всередині даної мови, — встановлення їх складових частин:кореня, основи й формантів у рамках даної мови;
3. длязапозичень – зазначення джерела запозичення.
Етимологічнословники більшості мов далекі від однорідності. В українській та англійськіймовах вони складаються з двох шарів – власного (питомого) пласту слів та запозиченогопласту слів. В англійській мові власне англійські слова становлять лише 30відсотків від усієї кількості слів англійського словника, але належать до числанайбільш уживаних слів в мовленні та письмі. Питомий елемент англійської мовискладається з таких часто вживаних слів як артиклі, прийменники, займенники, сполучники,допоміжні дієслова, а також слова на позначення буденних предметів та ідей(house, child, water, go, come, eat,good,bad) [8, c. 13]. Слова, що належать допитомої англійської лексики характеризуються граматичною та лексичноюзначимістю, широкою вживаністю та розвиненою полісемією; вони найчастішеодноскладні, мають велику словотворчу силу і входять до складу фразеологізмів.Питомим елементом в англійській мові є германський.
Вукраїнській мові виділяють три основні шари корінної лексики з погляду їїпоходження: спільнослов'янський, доякого входить і найдавніша, спільно індоєвропейська лексика,спільносхіднослов'янський і власне український.
Спільнослов'янськалексика — це слова, успадковані через давньоруську ізспільнослов'янської (праслов'янської) мови; найдавніший шар українськоїлексики, її ядро. Спільнослов'янські слова втратили свою мотивованість і мають,як правило, непохідну основу. Наприклад: мати,око, кінь, молоко, воля; сидіти, орати, вміти, учити; хитрий, глухий; один,сто; ваш, там, куди; про, а, ні.
Більшістьспільнослов'янських слів поширена в усіх слов'янських мовах, ясна річ, ізфонетичними відмінностями, що відбивають специфіку кожної з них.
Середспільнослов'янської лексики виділяють найстародавніший прошарок — спільно-індоєвропейські слова. Наприклад: сестра,брат, вовк, зима; вода, небо, ніч. спільно-індоєвропейські слова збереглися вблизькому звучанні в інших мовах, що належать до індоєвропейської сім'ї.Спільнослов'янська лексика — це найбільш стала й уживана частина словникаукраїнської мови. Особливо багатим і різноманітним є склад спільнослов'янськихіменників.
Важливуі велику групу спільнослов'янської лексики складають дієслова — назви дій,робіт, процесів: стояти, лежати, йти, брати, жити, воювати. Чимало вукраїнській мові спільнослов'янських за походженням прикметників — назвкольору, смаку, розміру, духовних та фізичних якостей людини, властивостейречей та ін.: рудий, довгий, малий, вузький, кислий, солодкий, мудрий, хитрий,лютий, глухий, косий, легкий, теплий, рівний. Спільнослов'янськими запоходженням є ряд числівників (один, два, три, сім, вісім, десять, сто),більшість займенників (я, ти, ми, він, вини, хто, мій, наш, сам, весь),непохідні прийменники, сполучники, частки (з, за, при, над, у, до, о, а, чи,ні, ж, би) та ін.[7].
Значний пластсловника займають так звані запозичення. Це слова, що були взяті мови-джерела,щоб заповнити номінативні ніші в мові, що запозичує.
Середлінгвістичних факторів, що стимулюють тенденції до запозичення, можна назватитакі:
· щобуникнути полісемії у зв’язку з закріпленням різних значень за вже існуючимисловами: варення -«зварені в цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди тафрукти», а джем (англ. jam) – «желеподібне варення»;
· щобвживати одне слово замість комбінації слів: вправний стрілець – снайпер (англ. sniper),біг на короткі дистанції – спринт (англ. sprint) [5, c. 40].
Запозиченняпроникають до мови двома шляхами – через усне мовлення (через індивідуальні контактимовців), через письмове мовлення (через непрямий контакт за допомогою книг таелектроніки).
Можна виділитиспільний для англійської та української мов елемент серед джерел запозичення.Це так званий класичний елемент (грецький, латинський).
Серед іншихджерел запозичення в англійській мові можна виділити скандинавський елемент.Скандинавські слова значною мірою були запозичені між ІХ і ХІІ сторіччямвпродовж датських завойовувань. В цей період було запозичено багато слів ідеякі з низ наявні в сучасній англійській мові (cake, egg, sky,flat).Скандинавські елементи стали частинами багатьох географічних назв.
Найбільшчисленними в англійській мові є французькі запозичення. Вони можуть бутирозподілені на такі дві групи – запозичення ХІІ – ХV сторіччя та пізнішізапозичення (починаючи з ХVІ сторіччя). Ранні запозичення належать до періодунорманських завойовувань. Наповнення англійського словника французькими словамипочинається в ХІІ сторіччі і досягає великих масштабів в ХІІІ та ХІV сторіччі.Серед найбільш ранніх запозичень були прості короткі слова (air, arm). Зважаючина те, що органи влади знаходились в руках французів, відбувалося запозичення вюридичній, воєнній, церковній сферах (attorney). Також французькі запозиченняохоплювали побутові аспекти життя того часу, такі як слова на позначеннясоціальних положень, кухарських та ювелірних термінів.
Пізнішізапозичення з французької пов’язані із торгівлею та індустрією і належать до ХVІІ- ХVІІІ ст. В цей час також відбувалися запозичення в технічній та філософськійсферах.
Іншими мовами,слова з яких представлені в словнику сучасної української мови є італійська,іспанська, німецька, датська та російська, але кількість слів, запозичених ізцих мов незначна.
В українськіймові найдавнішими запозиченнями є старослов’янські запозичення. Також значнугрупу становлять германські запозичення, які відбувалися в Х – ХІІІ сторіччях,що є наслідком політичних контактів. Це запозичення у воєнній тасуспільно-політичній сферах вжитку. В ХІV — ХVІІ ст. починаються запозичення вюридичній сфері із введенням Магдебурзького права, в ХVІІІ ст. із входженнямУкраїни до складу Австро-Угорщини виникають запозичення в адміністративнійсфері, а потім і в науковій. В ХХ ст. виникають запозичення, пов’язані ізвійною та агресією.
Численною групоюв ряді запозичень в українську мову є польські запозичення, які виникають у ХІVПольські запозичення не лише численні а й дуже важливі, бо охоплюють майже всісфери життя. Це такі слова як барвінок, вельможний, зичити, кохання, ліжко, підлога,половник.
Інша велика група– російські запозичення, які виникають з 1654 року з початку регулярнихконтактів між двома країнами. Серед цих запозичень можна виділити групу т. з.сов’єтизмів – слів, що були створені в часи Радянського Союзу і позначаютьсоціальні та політичні феномени того періоду (політрук, ударник, комсорг).
Запозичення ж зінших мов не численні. До них належать білоруські, тюркські, французькі,датські, англійські.
Особливу групузапозичень становлять так звані інтернаціоналізми. Інтернаціоналізми – цездебільшого термінологічні утворення з морфем латинського та грецькогопоходження у різних сферах життя – науки, політики, культури тощо. Їхньоюособливістю є те, що ні в грецькій, ні в латині таких слів не було. Такіінтернаціоналізми могли виникати у різних мовах і мають схожу форму і приблизнооднаково звучать в українській та англійській мовах [1, 3, 9]
Існують такі типизапозичень: лексичні запозичення, кальки та семантичні запозичення.
Лексичнізапозичення – це слова іншомовного походження, що перейшли до мови, щозапозичує без втрати лексичного значення та форми: meeting та мітинг, гривня таhryvnya.
Перекладнізапозичення (кальки) – це запозичення, які не дотримуються форми оригіналу, азмінюються при перекладі: surplus value та додана вартість. Окрім кальокіснують і так звані напівкальки, в яких одна частина слова перекладається, аінша запозичується: television та телебачення.
Семантичнізапозичення – це запозичення значення слова іншомовного походження: англійськеслово red набуло свого значення «communists», запозичивши його від переносногозначення слова червоний «який стосується революційної діяльності,пов’язаний з радянським соціалістичним ладом». Українське слово зеленийнабуло свого значення «який є захисником природного середовища»(Партія Зелених) під впливом свого англійського двійника green – «relatingto or beneficial to the natural environment, concerned about environmentalissues and supporting policies aimed at protecting the environment». [5,c. 39]
1.2Специфіка тематичної групи «Музичні інструменти»
англійський лінгвістичний музичний інструмент
Основоположнакласифікація, що базується на акустичних властивостях музичних інструментів,була розроблена французькими музикологами Ф.Гевартом («Nouveau traited'instrumentation», 1885), В. Ш.Махійоном(англ. VictoraCharlesa Mahillona), та вдосконалена австрійськими вченими Е. М. фонХорнбостела (англ. Ericha Moritza vonHornbostela) i К. Заксом (англ. CurtaSachsa), в 1914 році. Ця класифікація отримала назву КласифікаціїЗакса-Хорнбостеля. За цією класифікацією музичні інструментиподіляються в залежності від джерела звуку наступним чином:
1. Ідіофони — джерелом звуку є коливаннясамого тіла інструменту, напр. дзвін, ксилофон,трикутник, тарілки, кастаньєти, гонги та ін.
2. Мембранофони — джерелом звуку є коливаннянатягнутої мембрани, по якій вдаряють руками або спеціальним приладом(паличками, калаталкою тощо). До мембрафонів належать барабани, литаври, том-томи та ін.
3. Хордофони — джерелом звуку є коливаннянатягнутої струни (абокількох струн). В залежності від способу, в який музикант видобуває звук зіструни, розрізняють:
—  щипкові —струна вщипується пальцем або спеціальним приладом. До щипкових відносяться: (арфа, клавесин, лютня, бандура, торбан, балалайка та ін.);
—  смичкові —звук видобувається за допомогою смичка́ (скрипка,альт, віолончель, контрабас, колесна ліра);
—  ударні —по струні вдаряють паличками або молоточками (фортепіано, цимбали, гусла).
4. Аерофони — джерелом акустичнихколивань є стовп повітря, замкнений в резонансному просторі стовбуруінструменту. В залежності від способу, в який виконавець збуджує коливаннястовпа повітря, аерофони поділяються на:
—  флейтові,в тому числі:
· окаринові(у вигляді посудин, напр. окарина),
· повздовжніфлейти — інструмент тримають у повздовжному положенні. Розрізняють такожодностовбурні інструменти (напр. блок-флейта, сопілка) та багатостовбурні (най, флейтаПана)
· поперечніфлейти — оркестрові флейти (див. флейта).
—  язичкові —коливання стовпу повітря збуджується тростиною, яка починає вібрувати підтиском повітря, що вдувається виконавцем. Розрізняють язичкові з однієютростиною, як, наприклад в кларнета і саксофона,та подвійною, як наприклад в гобоя, фагота,зурні.
—  флейтово-язичково-клавішні,зі складною механікою, до яких відносяться орган, а також акордеони, баян тощо.
—  Мундштучні— коливання збуджуються губами виконавця, що прикладаються до мундштука. Це —мідні духові — труби, тромбони, валторни, різноманітні роги, а також трембіта. [3]
Але з появою цієїкласифікації почали казати про її недосконалість. Першу спробу критичноговідношення до системи Хорнбостеля-Закса зробив П.Н. Зімін. Він пише, що до їїоснови закладається декілька ознак, а саме: здатність чи нездатність тілзвучати самостійно, завдяки своїм природним особливостям; форма тіла, щозвучить та фізичний стан речовини тіла, що звучить. Вказуючи на недоліки усіхвідомих йому систем, Зімін приходить до висновків, що основним дефектом усіхцих систем є побудування їх за принципом класифікаційного дерева, тобто розміщенняв плані однокоординатної побудови. Він пише, що такий принцип не може бутивизнаний зручним і пропонує двокоординатний принцип, коли по горизонталівідкладаються акустичні особливості інструмента, а по вертикалі – відношення долюдини, природи і до механічної сили. В підсумку у Зіміна виникають двакласифікаційних дерева, що направлені і горизонтально, і вертикально іперетинаються посередині.
Усі інструментиЗімін поділяє на дві великі групи:
1. інструментиіз звучанням твердого тіла,
2. інструментизі звучанням газового об’єму
Найбільш вдалим,за класифікацією Зіміна, вважається той, що присвячено ударним музичнимінструментам. Вони поділяються на три підкласи.
КласифікаціяЗіміна не дуже популярна порівняно із класифікацією А. Модра, що представлена вйого праці «Музичні інструменти», у тому розділі, де він торкаєтьсякласифікації музичних інструментів. Надалі представлено класифікацію музичнихінструментів за Модром.1. Самозвучніінструменти:а) звстановленою висотою звука;б) зневстановленою висотою звука.2.  Інструменти, щозвучать оболонкою:а) звстановленою висотою звука;б)невстановленою висотою звука.3. Струнні інструменти:а) ті, що скользять;б) щипкові: згрифом та без грифа;в) ударні: зклавіатурою та без клавіатури;4. Духові інструменти:а) лабіальні: поперечніта продольні;б) з тростю: зпростою тростю та з подвійною тростю;в) амбушурні: натуральніта хроматичні;г) багатоголосні:з клавіатурою та прості. [10]

Розділ ІІ. Порівняльнахарактеристика походження англійських та українських назв музичних інструментів
2.1 Експериментальна процедура формування корпусувибірки
Зі стандартноїкласифікації музичних інструментів, наведеної в інтернет енциклопедії «Wikipedia»взяли 48 англійських одиниць: Accordion
Bagpipe,Balalaika, Bandura, Banjo, Bassoon, Bayan, Bell, Castanets, Clarinet,Contrabass, Cornet, Cymbals, Domra, Drum, Fife, Flute, Gong, Guitar, Gusli,Harmonica, Harp, Harpsichord, Helicon, Horn, Kettle-drum, Lute, Mandolin, Oboe,Ocarina, Organ, Piano, Saxophone, Sopilka, Tambourine, Tom-tom, Torban,Trembita, Triangle, Trombone, Trumpet, Tuba, Ukulele, Vibraphone, Viola,Violin, Violoncello, Xylophone.
Через перекладнийелектронний словник «Lingvo» ми зробили переклад всіх одиниць:акордеон, волинка, балалайка, бандура, банджо, фагот, баян, дзвін, кастаньєти,кларнет, контрабас, корнет, тарілки, домра, барабан, дудка, флейта, гонг,гітара, гусла, гармонь, арфа, клавесин, гелікон, валторна, литаври, лютня,мандоліна, гобой, окарина, орган, фортепіано, саксофон, сопілка, бубон,том-том, торбан, трембіта, труба, туба, гавайська гітара, вібрафон, альт,скрипка, віолончель, ксилофон.
Повний переліканглійських слів та їх відповідників надано у додатку.
Дослідженняназв музичних інструментів проводилося за групами стандартної класифікаціїХорнбостеля-Закса, яка розподіляє музичні інструменти на чотири основні групи –ідофони, мембранофони, аерофони та хордофони. З використаних у нашій роботіодиниць до групи ідофони належать 5 слів (дзвін, трикутник, тарілки,кастаньєти, гонг), до групи мембранофони належать 4 слова (барабан, бубон,литаври, том-том), до групи аерофони належать 20 слів (саксофон, сопілка,трембіта, тромбон, труба, туба, орган, окарина, гобой, гармонь, валторна,гелікон, флейта, дудка, корнет, кларнет, баян, волинка, акордеон, фагот), догрупи хордофони належать 19 слів (арфа, лютня, бандура, фортепіано, вібрафон,гусла, гітара, гавайська гітара, мандоліна, домра, віолончель, скрипка, альт,контрабас, балалайка, банджо, клавесин, торбан, ксилофон). Класифікаціювідображено у діаграмі на рис. 1.1.
/>
Рис. 1.1.Поняттєва схема тематичної групи
2.2Етимологічні характеристики назв музичних інструментів в англійській таукраїнській мові
Оскільки мисистематизували назви музичних інструментів на декілька підгруп, вважаємологічним проаналізувати ці підгрупи окремо.
У підгрупі «Аерофони»,яка є найбільш численною та охоплює 20 одиниць кількість запозичених назв ванглійській мові становить 20 одиниць, питомої лексики не виявлено. Більшістьзапозичень з французької мови (trumpet, tuba, flute, cornet, clarinet,bassoon), достатньо велика кількість з німецької(accordion, fife, bagpipe) таіталійської(trombone, ocarina, oboe) мов, незначна кількість походить згрецької(saxophone, helicon), української (sopilka, trembita), латинської(organ, harmonica), російської (bayan) та старої англійської (horn) мов. Вукраїнській мові кількість запозичених назв становить 17 одиниць, до питомоїлексики належать 2 слова (сопілка, дудка), 1 слово (труба) не маєзагальноприйнятої етимології. Більшість запозичень належить до німецької мови(фагот, корнет, флейта, гобой, туба), значну групу становлять запозичення зросійської (гармонь, баян, волинка, акордеон) та з італійської (окарина,тромбон), незначну кількість становлять запозичення з польської (валторна),румунської (трембіта), англійської (саксофон), грецької (гелікон) тафранцузької (кларнет) мов. Результати аналізу демонструє рис 2.1.
/>
Рис. 2.1.Кількісні параметри походження англійських та українських музичнихінструментів.
У підгрупі «Хордофони»,яка є другою за кількістю і охоплює 19 одиниць кількість запозичених назв ванглійській мові становить 19 одиниць, питомої лексики не виявлено. Більшістьзапозичень з французької мови (lute, piano, mandolin, harpsichod) таіталійської мови (violoncello, violin, viola, contrabass). Достатньо велика кількість запозиченьз російської (gusli, domra, balalaika), української (bandura, torban) тагрецької (guitar, xylophone) мов. Незначну кількість становлять запозичення згавайської (ukulele), латинської (vibraphone), африканської (banjo), староїанглійської (harp) мов. В українській мові кількість запозичених назв становить19 одиниць, до питомої лексики належать 2 слова (гусла, скрипка). Більшістьзапозичень належить до німецької (арфа, вібрафон, гітара, гавайська гітара,альт), значну групу становлять запозичення з італійської (лютня, фортепіано,віолончель, контрабас) та французької (клавесин, мандоліна) мов, незначнукількість становлять запозичення з грецької (ксилофон), польської (бандура),тюркської (торбан), російської (балалайка), казахської (домра), англійської(банджо). Результати аналізу демонструє рис 2.2.
/>
Рис. 2.2.Кількісні параметри походження англійських та українських музичнихінструментів.

У підгрупі "Ідофони"загальна кількість розглянутих одиниць становить 5. Кількість запозичениходиниць в англійській мові становить 4 одиниці, до питомої лексики належить 1слово(bell). Слова у цій группі належать до латинської (triangle), російської(cymbals), іспанської (castanets) та малайської (gong) мов. В українській мовікількість запозичених слів становить 4, до питомої лексики належить 1 слово(дзвін). Слова у цій групі належать до польської (тарілки), грецької(трикутник), іспанської (кастаньєти) та англійської (гонг) мов. Результатианалізу демонструє рис. 2.3.
/>
Рис. 2.3.Кількісні параметри походження англійських та українських музичних інструментів
У підгрупі «Мембранофони»загальна кількість розглянутих одиниць становить 4. Кількість запозичениходиниць в англійській мові становить 4, питомої лексики при аналізі невиявлено. Слова у цій групі належать до середньо датської мови (tromme,kettle-drum), французької (tambourine) та гінді (tom-tom). Кількістьзапозичених слів в українській мові становить 3, до питомої лексики належитьодне слово (бубон). Слова у цій групі належать до російської (барабан),грецької мови (литаври) та гінді (том-том). Результати аналізу демонструє рис.2.4.
/>
Рис. 2.4.Кількісні параметри походження англійських та українських музичнихінструментів.

Висновки
1. Шарзапозиченої лексики англійської й української мов містить як спільні, так івідмінні елементи. Далі наведено висновки, що базуються на даних, що взяті зтаблиць та діаграм нашого дослідження.
2. В англійськіймові в трьох із чотирьох груп (за винятком ідофонів) представлений французькийелемент. У групі аерофонів та хордофонів цей елемент є найчисельнішим(становить 6 та 4 одиниці відповідно). Другим за чисельністю є італійськийелемент, представлений у групі аерофонів та хордофонів (становить 3 та 4одиниці відповідно). Також значною кількістю представлений російський елемент –в групі аерофонів та хордофонів (становить 3 та 2 одиниці відповідно),німецький елемент (3 елементи в групі аерофонів), грецький (4 елементи) талатинський (4 елемента). Останні рівномірно розподілені по групам.
3. Вукраїнській мові найбільш численними є німецький, італійський та російськийелементи. Німецький представлений у групі аерофонів та хордофонів (5 та 5елементів). Російський представлено в групі аерофонів, хордофонів тамембранофонів (4, 1 та 1 елементи відповідно). Італійський елемент представленов групі аерофонів та хордофонів (2 та 4 елемента відповідно). Також значноюкількістю представлені польський (3 одиниці), англійський (3 одиниці) тафранцузький (3 одиниці) елемента.
4. Якщопорівняти дві мови, то серед спільних рис можна виділити те, що і вукраїнській, і в англійській мові представлено класичний елемент (грецька мова талатина), що пов’язано із історичним розвитком мов індоєвропейської мовноїсім’ї, італійський, французький та німецький елементи, що пов’язано ізособливостями запозичення культурної лексики. Серед відмінностей можнапобачити, що в українській мові на відміну від англійської більшою мірою представленонімецький (3 в англійській та 10 одиниць в українській мові) та російський (5 ванглійській та 6 одиниць в українській мові). В українській мові на відміну віданглійської представлено польський елемент. В англійській більшою мірою ніж вукраїнській представлено французький елемент (11 одиниць в англійській та 3одиниці в українській мові). Причиною можна назвати особливості культурних ісуспільно-політичних зв’язків двох країн.
5. Проаналізувавшипитому лексику в англійській та українській мовах, можемо побачити, що вінпредставлений незначною кількістю в обох мовах, в українській мові нарахувалибільше одиниць, що є результатом того, що в стандартній класифікації булонаведено приклади українських народних інструментів і не було наведено прикладівнародних англійських. Тому ці дані до уваги ми не беремо.
6. дослідженнязапозиченої лексики сприяє висвітленню взаємодії історико-соціальних і власнемовних чинників у формуванні лексичного складу мови.

Список літератури
1. Арнольд И. В. Лексикология современногоанглийского языка: Ученик для ин-тов и фак-тов ин. яз. – М.: Высш. шк., 1986. –296 с.
2. Блюм Д. Гармоническое сольфеджио. –Спб.: Питер, 1996, — 117 с.
3. Верба Л. Г. Порівняльна лексикологіяанглійської та української мов: Посібник для перекладацьких відділень вузів. –Вінниця: Нова книга, 2003. – 160 с.
4. Вікіпедія. Інтернет енциклопедія. www.wikipedia.com.
5. Деменчук О. В. Порівняльна лексикологіяанглійської та української мов. Навчальний посібник. – Рівне: Перспектива,2005. – 166 с.
6. Етимологічний словник української мови:У 7 т. / Уклад.: Р. В. Болдирев, В. Т. Коломієць, А. П. Критенко, О. С.Мельничук. – К.: Наук. думка, 2004.
7. Зубков М. Сучасне ділове мовлення. – Х.:Торсінг, 2001. – 281 с.
8. Ніколенко А. Г. Лексикологія англійськоїмови – теорія і практика. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 528 с.
9. Раєвська Н. М. Лексикологія англійськоїмови. – К.: Вища школа, 1979. – 303 с.
10. Скоробогатский А. М. Оркестр русских народныхинструментов. М.: Нота, 2006, — 98 с.
11. Етимология. Учебное пособие. – Спб.:Питер, 2001. – 221 с.
12. Ginzburg N. A. course in modern EnglishLexicoogy. – M.: Higher School Publ. House, 1966. – 275 p.
13. Online etymological dictionary. www.etymonline.com.

ДодатокАнглійське слово Етимологія Українське слово Етимологія Bell O.E. belle, North Sea Gmc. belle, PIE base bhel дзвін цсл. звєнєти Triangle L. triangulum трикутник три+кут(гр.) Cymbals Rus. tsymbali тарілки п.; свч. Talier; іт. tagliere Castanets
Sp. castaneta,
L. castanea кастаньєти ісп. castaneta Gong Malay gong гонг
англ. Gong;
явансько-індонез. gung
1. ГрупаІдофони.Англійське слово Етимологія Українське слово Етимологія Drum M.Du. tromme барабан р. барабан; тат. дарабан Tambourine Fr. tambourine; O.Fr. tubouf бубон псл. boubene Kettle-drum Kettle+drum литаври гр. taurea Tom-tom Hindi tam-tam, imitative origin том-том гінді tam-tam
2. ГрупаМембранофони.Англійське слово Етимологія Українське слово Етимологія Harp O.E. hearpe; Gmc. kharpon;L.L. harpa арфа нім. Harfe Lute O.Fr. lut;O.Prov. laut;Arabic al-ud лютня іт. liuto; араб. al-ud Bandura Ukr. bandura бандура п. bandura; іт. Pandura; лат. Pandura; гр. «кіфара» Piano Fr. piano; It. piano фортепіано іт. fortepiano Vibraphone L. vibratos + phone вібрафон нім. vibrieren Gusli Rus. gusli гусла псл. *godsli Guitar Gk. khitara гітара нім. Gitarre; ісп. guitarra Ukulele Hawaian ukulele гавайська гітара див. гітара Mandolin Fr. mandoline;It. mandolino мандоліна фр. mandoline; іт. mandolino; лат. pandura Domra Rus. domra домра каз. домбира Violoncello It.violoncello, viola віолончель іт. violoncello Violin It. violino, viola скрипка псл. skrip Viola It. viola;O.Prov. viola;M.L. vitula альт нім.; іт. Alto; лат. altus Contrabass іт. contrabasso контрабас іт. contrabasso Balalaika Rus. balalaika балалайка р. балалайка Banjo African origin (Bantu) mbanza банджо англ. banjo Harpsichord Fr. harpechorde; Mod.L. harpichordsum клавесин фр. clavecin; ср. лат.clavicymballum Torban Ukr. torban торбан тюрк. turban Xylophone Gk. xylon + phone ксилофон Gk. xylon + англ. phone
2. ГрупаХордофони.Англійське слово Етимологія Українське слово Етимологія Saxophone Antonie Joseph Sax + Gk. phonos саксофон англ. саксофон Sopilka Ukr. sopilka сопілка стсл. sopeltь, sopeti Trembita Ukr. trembita трембіта Рум., молд. trimbita, стсл. trzhbitsa; іт. trombetta; лат. tuba Trombone It. trombone; Gmc. source trrumba тромбон іт. trombone Trumpet O.Fr. trompette труба Загальноприйнятої етимології не має Tuba Fr. tuba; L. tuba туба нім. Tuba Organ L. organicus; Gk. organikos орган лат. organum Ocarina It. Ocarina окарина іт. ocarina Oboe It. oboe;M.Fr. hautbois гобой нім. Oboe, фр. hautbois Harmonica L. harmonicus гармонь р. гармонь; нім. Harmonica; лат. harmonicus Horn O.E. horn;Gmc khurnaz; Gk. karnon, L. cornu валторна п. waltornia; нім. Waldhorn Helicon Gk. helikon гелікон гр. helikon Flute O.Fr. flaute;O.Prov. flaut;L. flare флейта нім. Flotе; лат. flare Fife Ger. Pfife;O.H.G. pfifa дудка слав. дуда Cornet O.Fr. corn; L. cornu корнет нім. kornett; фр. cornette; лат. corne Clarinet Fr. clarinette кларнет фр. clarinette; ст. фр. clarine Bayan Rus. bayan баян р. баян Bagpipe Bag+pipe волинка давньорос. волынь Accordion Ger. akkordion акордеон рос. акордеон; фр. Accordieon; нім. Akkord Bassoon Fr. bassoon, It. bassone фагот нім. Fagott; лат. Fagus.
4. Група Аерофони

Summary
The knowledge ofthe vocabulary system comprise as its obligatory component the knowledge of itsetymological aspect, as the origin of words can considerably influence itsinner and outer form as well as the sphere of the functioning. The etymology ofa definite language vocabulary demonstrates specific historical, cultural andsocial features proper to a certain ethno cultural community. This accounts foretymology problems being actual in modern linguistic studies and determines theactual value of their study.
The aim of ourresearch was to compare the etymology of names of musical instruments inUkrainian and English language.
The material ofthe investigation were words denoting musical instruments in English andUkrainian language.
The methods ofinvestigation were the method of etymological analysis and the method ofcomparative analysis.
The researchconducted in the paper mad it possible to draw the following conclusions, whichare made on the base of tables and illustrations of the research:
1. The layerof borrowings comprises both common and different elements in English andUkrainian.
2. InEnglish the French element belonged to 3 of 4 groups (excluding Idophones).This element is the most numerous in Aerophones and Chordophones (6 and 4 wordsaccordingly). The Italian element is second by number and is represented inAerophones and Chordophones (3 and 4 words accordingly). The Russian element isnumerous too in Aerophones and Chordophones (3 and 2 words accordingly). So arethe German (3 elements in Aerophones), Greek (4 elements) and Latin (4elements). The last two are divided between groups evenly.
3. German,Italian and Russian elements are the most numerous in Ukrainian. The German isrepresented in Aerophones and Chordophones (5 and 5 words). Russian isrepresented in Aerophones, Chodophones and Membranophones (4, 1 and 1 word).Italian element is represented in Aerophones and Chordophones (2 and 4 elementsaccordingly). Polish (3 words), English (3 words) and French (3 words elements)are numerous too.
4. We cansay that the common feature between the two languages is that the classicalelement (Greek and Latin) is represented both in English and in Ukrainian whencomparing them. This fact is connected with the historical development of allthe Indo-European languages. Italian, French and German elements arerepresented in both languages too, which is connected with specific features ofborrowing of words denoting cultural elements. We can see that German elementis represented by the greater quantity in Ukrainian than in English (3 elementsin English and 10 in Ukrainian), and so is the Russian (5 elements in Englishand 6 in Ukrainian). Polish element is represented in Ukrainian while inEnglish it isn’t. The French element is represented by the greater number ofunits in English than in Ukrainian (11 units in English and 3 in Ukrainian). The reason is specific features of cultural, social and political connections of thetwo countries.
5. When wehave analyzed native lexical elements in English and Ukrainian, we saw that itis represented by insignificant quantity in both languages. In Ukrainian nativeelement is represented by the larger quantity of elements which can beexplained by the fact that the words were taken from the standartclassification and there were no national English instruments and there weresome Ukrainian. That is why we do not pay much attention to these results.
6. The studyof borrowed words helps to bring out interaction of historical, social andlanguage factors in the formation of a certain language vocabulary.