Вступ
Сьогодніпровідні практики та теоретики педагогіки працюють над нових способів подачіучням знань, формування вмінь та навичок, що допоможуть їм збагатитися духовно,не втратити розуміння національної самобутності нашого народу в різних галузяхкультури, у тому числі й у мистецтві слова. Водночас у наукових розвідкахйдеться про те, яких компетентностей мають набувати випускники наших шкіл, щоббути готовими до життя. Компетентнісно орієнтований підхід до формування змістуосвіти має бути врахований і авторами підручників. Окрім того, що навчальнакнига повинна виховувати молодь, яка орієнтується в сучасному суспільстві,інформаційному просторі, ринкових відносинах, особливу увагу варто звернути навиховання національно свідомої, духовно багатої особистості, яка знає своюмову, історію, культуру, літературу. Освітній процес сучасної школи маєвіддзеркалювати реалії життя, його суперечності, негаразди, позитивні танегативні тони та відтінки. Освітяни вважають, що дитина, яка навчається,повинна бути зорієнтована в тому, що побачить за межами школи, з якоюреальністю матиме справу, коли вступить у самостійне життя.
Насьогодні автори, які пишуть підручники з української мови, працюютьвідокремлено один від одного, а бажано, щоб вони об’єдналися й працювалисинхронно, консультуючись один в одного стосовно тих основних віх виховання, атакож знань, умінь і навичок, які вони закладають у своїх навчальних книгах,щоб не було повтору, але щоб один підручник доповнював інший і цим самимпоглиблював знання учнів, ведучи їх до пошуку цікавих знахідок чи то з мови, чиз літератури, чи з історії. Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить відвивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Новімотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування,дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладанняукраїнської мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних,достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з цієї дисципліни.
Намою думку, лише цей незначний перелік проблем робить дану тему надзвичайноактуальною та гідною наукового дослідження. Адже саме навчальні видання повиннібути оформлені бездоганно, відповідати програмі, містити завдання та вправи,які б підвищували мовну культуру сучасних школярів.
Метунаписання цієї роботи вбачаю в аналізі підручника з української мови длясередніх загальноосвітніх шкіл, а також у внесенні пропозицій для підвищенняякості навчального видання.
Поставленамета передбачає розв’язання таких основних завдань:
– визначити відповідністьматеріалу підручника навчальній програмі з дисципліни «Українська мова»;
– проаналізувати текст тапозатекстові елементи підручника;
– окреслити виховне, освітнєзначення вміщених вправ та завдань, їх роль у формуванні грамотної та творчоїособистості;
– провести анкетування учнів 9класу та їхніх батьків із метою визначення позитивних та негативних аспектівпідручника;
– запропонувати шляхиредакторського удосконалення навчальної книги.
Оскількипідвищення рівня мовної освіти сучасних школярів реалізується на урокахукраїнської мови, то об’єктом нашого аналізу ми обрали підручник «Українськамова» (підручник для 9 класу). Редакторський аналіз підручника – це предмет дослідження.Практичне значення курсової роботи вбачаємо в тому, що на основі редакторськогоаналізу підручника й проведення анкетування учнів 9 класу та їхніх батьків булорозроблено низку пропозицій щодо вдосконалення подання матеріалу, а такожзапропоновано цікаві методичні завдання та схеми, які можуть бути використанівчителем на уроці.
Курсоваробота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використанихджерел та додатків. Перший розділ «Особливості підготовки навчальних видань»складається з двох підрозділів. У підрозділі «Загальна характеристика видань»подано визначення типів усіх навчальних видань згідно з ДСТУ 3018–95 «Видання.Основні види. Терміни та визначення», але основну увагу зосереджено напідручнику як об’єкті аналізу та різних підходах до його тлумачення відомимипедагогами К.Д. Ушинським, Д.Д. Зуєвим. Другий підрозділ розглядаєпідручник як основний вид навчальної літератури, його структуру. При роботі зпідручником обов’язково потрібно пам’ятати про його відповідність програмі, атакож основні функції, які він повинен виконувати. Структура цього типу навчальнихвидань містить текст та позатекстові компоненти.
Удругому розділі «Редакторський аналіз підручника з української мови для 9класу» проаналізовано підручник видавництва «Освіта» за загальною редакцієюМ.І. Пентилюк «Українська мова». У першому підрозділі «Відповідність підручниканавчальній програмі» нами було зіставлено вимоги програми з їх реалізацією впідручнику, прослідковано реалізацію виховної. Освітньої та розвиваючої функціїнавчання. Виявлено недоліки в рівні науковості та доступності тексту, визначенопозитивний виховний вплив пропонованих завдань та текстів для розвиткузв’язного мовлення учнів. У другому й третьому підрозділах «Текстові компонентипідручника» та «Позатекстові компоненти підручника» відповідно зробленопрактичний аналіз структури підручника. Описано сильні та слабкі сторониметодичного апарату й усіх типів текстів, роль ілюстрацій у формуванніестетичного смаку школярів.
Третійрозділ «Шляхи редакторського удосконалення підручника з української мови для 9класу» має суто прикладне значення. У ньому на основі анкетуваннядев’ятикласників та їхніх батьків запропоновано шляхи позитивних змін упідручнику, зроблено акценти на типових помилках.
Курсоваробота супроводжується науково-довідковим апаратом. Зокрема, вступ; висновки,що дають відповіді на завдання, які ми ставили перед собою, розпочинаючи роботунад аналізом підручника; додатки (анкети, приклади схем, вправ і завдань, якіможуть використовуватися учнями для самоосвіти або ж вчителями для урізноманітненняроботи на уроках).
/>1. Особливості підготовкинавчальних видань
/>
1.1 Загальна характеристика видань навчальної літератури
Сучаснінавчальні видання покликані комплексно реалізовувати розвивальну домінантуосвіти ХХІ століття, виховувати прагнення до саморозвитку та самоосвіти, вчитикритично мислити, використовувати отримані знання та вміння для творчогорозв’язання проблем.
Кожнакнига має свої особливості, за якими відрізняється від інших. Задля змалюваннязагальної картини різноманітності навчальних видань ми пропонуємо їх перелік,подаємо визначення використовуючи державний стандарт України (ДСТУ 3017–95).Він поширюється на видавничу продукцію і встановлює терміни та визначенняосновних типів видань.
Згіднозі стандартом видання – це документ, який пройшов редакційно-видавничеопрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, міститьінформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державнихстандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення таполіграфічного виконання.
Навчальне видання – виданнясистематизованих відомостей наукового або прикладного характеру, викладених узручній для вивчення і викладання формі.
Згідностандарту до навчальних видань належать:
Навчальний посібник –навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник у викладінавчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого йогопідрозділу.
Навчально-наочний посібник – навчальне образотворче видання матеріалів, які містятьілюстративно-наочні матеріали, що сприяють вивченню і викладанню дисципліни,засвоєнню їх змісту.
Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни,яке, окрім викладу навчального матеріалу, містить методичні вказівки ірекомендації щодо викладання дисципліни або організації самостійної роботиучнів, розвитку і виховання особистості.
Навчальна програма –навчальне видання, яке визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певногонавчального предмета, курсу, дисципліни, розвитку і виховання особистостівідповідно до вимог державних стандартів освіти та навчальних планів.
Хрестоматія – навчальневидання літературно-художніх, історичних, наукових, мистецьких чи інших творівабо їх частин, які є об'єктом вивчення певної навчальної дисципліни абовиховання особистості відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми(різновид – книга для читання).
Практикум – навчальневидання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, уміньі навичок, їх систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння(різновиди – збірник задач і вправ, тестові завдання, збірники текстівдиктантів і переказів, інструкції до лабораторних і практичних робіт, робочізошити, дидактичні матеріали).
Методичні рекомендації – навчальневидання для студентів з методики засвоєння навчальної дисципліни.
Тексти лекцій – навчальневидання, яке містить повний виклад лекційного матеріалу до затвердженоїнавчальної дисципліни (всіх лекцій або змістового блоку).
Атлас – альбом зображеньрізних об’єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), що пропонується з метоюнавчання або практичного виконання.
Завершуючиперелік навчальних видань, хочемо детальніше зупинитися на підручнику, який єоб’єктом нашого аналізу. Визначення цьому типу навчальної літератури давалибезліч вчених, зокрема, К.Д. Ушинський, Д.Д. Зуєв, І.Я. Лернер. Роботакожного з низ була безпосередньо пов’язана з дидактикою, як розділом педагогіки,являла собою симбіоз практичного досвіду з теоретичними напрацюваннями, тарізнились підходи, методики, які були покладені в основу навчання підростаючогопокоління. Наприклад, Д.Д. Зуєв, говорячи про підручник як засіб навчання,зазначав: «Підручник покликаний сприяти засвоєнню конкретних знань, виробленнюв учнів у процесі учіння умінь і навичок, досвіду самостійної творчоїдіяльності, уміння орієнтуватися у предметі, шукати і знаходити необхіднуінформацію» [5, с. 14]. К.Д. Ушинський, дидактичні положення якоголежать в основі сучасної вітчизняної педагогіки, писав: «Хороший підручник –фундамент хорошого навчання. Підручники повинні відповідати виховним, освітнімі розвиваючим цілям навчання, основним дидактичним принципам і правилам» [5, с. 14].
Усвоєму дослідженні ми буде послуговуватись визначенням згідно зі стандартомДСТУ 3017–95, де зазначається, що підручник – це навчальне видання зсистематизованим викладом дисципліни, що відповідає її програмі та офіційнозатверджене як таке.
У підручники вміщуютьосновний матеріал з певної дисципліни, який є обов’язковим длязасвоєння. Зміст підручника повинен відповідати програмі з конкретноїдисципліни, а його назва – дисципліні.
/>1.2 Основнізасади створення підручників, особливості композиції
Системізасобів навчання, яка містить усю основну навчальну інформацію й сприяєорганізації процесу її засвоєння, найважливішу роль відводить підручнику.
Практикастворення підручника має певні принципові відмінності щодо змісту побудови,мови, художнього оформлення та поліграфічного виконання.
Пристворенні підручників необхідно дотримуватися:
– високого науково-методичногорівня;
– написання в доступній формі;
– пов’язаності навчальногоматеріалу з практичними завданнями;
– наявності необхідногодовідкового апарату;
– тісних між предметнихзв’язків.
Упідручнику втілюються важливі компоненти змісту освіти: знання про природу,суспільство, техніку, людину, способи діяльності, закони тощо.
ЯрославаКодлюк, у своїй праці «Що потрібно знати вчителю про шкільний підручник»,виділяє такі функції підручника:
1.Освітню – полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягусистематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки,формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок.
2.Розвивальну – сприяє розвитку учня, формує його перцептивні, мнемонічні,розумові, мовні та інші здібності.
3.Виховну – полягає в його здатності впливати на світогляд учня, його моральні,естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалюватипевні риси особистості школяра.
4.Управлінську – передбачає програмування певного типу навчання, його методів,форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.
5.Дослідницьку – полягає в спонуканні учня до самостійного розв’язування проблеми[7, с. 6].
Основні функції підручника пов’язані з системою дидактичнихпринципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності йпослідовності, всебічності, зв’язку з життям та ін. Виходячи з того, щореалізація функцій навчальної книги визначається не окремим фактором, а їхсукупністю редакторові потрібно звернути уваги і на оформлення підручника, йогополіграфічне виконання.
Підручник повинен забезпечити науковість змісту матеріалу, точність,простоту і доступність його викладу, чіткість формулювання визначень, правил,законів, ідей, точну і доступну мову тексту, правильний розподіл навчальногоматеріалу за розділами і параграфами. Сучасний підручник має бутиінтелектуальним самовчителем, ефективним у ситуації максимального включенняучня в роботу з текстом і послідовності в опрацювання усіх його сторінок.
Змістнавчального матеріалу в підручнику може формуватися за пов’язаними між собоюгенетичним (в історичній послідовності), логічним (відповідно до сучасноїлогічної структури конкретної науки), психологічним (з урахуванням пізнавальнихможливостей учнів) принципами.
Оскількипідручник – модель процесу навчання, яка має забезпечити єдність змістової(носій змісту освіти) та процесуальної (засіб навчання для учня і вчителя)сторін, то саме в підручнику мають бути представлені основні елементи змістуосвіти з урахуванням типу навчального предмета та вікових особливостейшколярів: знання, уміння і навички; досвіт творчої діяльності; емоційно-цінніснеставлення до світу. Водночас підручник має пропонувати методичні підходи довивчення навчального матеріалу, прийоми, засоби і форми організації навчальноїдіяльності. [1, с. 55].
«Структурапідручника містить тексти та позатекстові компоненти» [1, с. 55]. Текстипідручника поділяють на основний, додатковий і пояснювальний. За характеромвідображення дійсності й дидактичною метою вони бувають теоретичні й емпіричні.Тексти теоретичного характеру містять: теорії, закономірності, методологічнізнання, а емпіричного характеру – факти, явища, події, вправи, правила.
Запровідним методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють на:
1) репродуктивні– високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням тексти підручника, яківідповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання;
2) проблемні– тексти підручника (форма монологу), у яких визначено суперечності,розв’язується проблема, аргументується логіка руху думки;
3) програмовані– зміст «подається» частинами, а засвоєння кожного «кроку» інформаціїперевіряється контрольними запитаннями;
4) комплексні– які містять певні дози інформації, необхідної учням для розуміння проблеми, асама проблема визначається логікою проблемного навчання.
«Позатекстовимикомпонентами підручника є:
1.Апарат організації засвоєння – запитання і завдання, інструктивні матеріали(пам’ятки, зразки розв’язків задач, прикладів), таблиці, надписи-пояснення доілюстрованого матеріалу.
2. Ілюстративнийматеріал.
3. Апараторієнтування – вступ, зміст, бібліографія» [1, с. 55].
Усізапитання й завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнівможна поділити на репродуктивні та продуктивні. Репродуктивні запитання потребуютьвід учнів відтворення знань без істотних змін. Продуктивні питання і завдання передбачаютьтрансформацію знань, істотні зміни в структурі засвоєння знань або пошук новихзнань, – продуктивні.
Працюючиз підручником, учитель доповнює його матеріал додатковою інформацією, оскількизміст підручника нерідко надто конспективний, і знання, почерпнуті лише знього, будуть обмеженими. Використовуватиме він на уроці й додатковий місцевий,краєзнавчий матеріал, маневруватиме методичними прийомами під час викладуматеріалу з огляду на те, що для одних учнів він може бути занадто складним, адля інших – надто простим.
/>2. Редакторська оцінка підручниказ української мови для 9 класу
2.1 Відповідність підручниканавчальній програмі, реалізація виховної, освітньої та розвиваючої функції навчання
Донедавнашкільний підручник був зорієнтований переважно на інформаційну і відтворювальнуфункції, які в основному закріплювали авторитарну модель навчання: учитель мавпередавати знання, а учень – оволодіти ними. Автори підручника, який обранийнами для аналізу, ставили перед собою зовсім іншу, нову мету – створення станууспіху, співпраці та співтворчості, навчального діалогу, конструювання ситуаціївибору.
Змістнавчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальноюпрограмою. Відповідно до навчальних створюють підручники.
Однієюз переваг аналізованого підручника є його майже стовідсоткова відповідністьнавчальній програмі. Мовна змістова лінія реалізується в п’яти розділах:«Повторення вивченого у 8 класі» (3 год.), «Синтаксис і пунктуація» (6 год.),«Складне речення» (30 год. – така кількість навчальних годин зумовлена тим, щоце основна тема цього року, яка включає 22 параграфи й саме над вивченнямдев’ятикласниками складносурядного та складнопідрядного речень зосередженаосновна увага), «Складне синтаксичне ціле» (7 год.), «Повторення тасистематизація вивченого» (3 год.).
Аналізуючисоціокультурну змістову лінію, хочемо відмітити, що в підручнику вона зреалізованане повністю. Тематика текстів частково змінена. Якщо програмові тексти маютьсуто національне забарвлення, і передбачають розгляд учнями тем «Душа болить зарідну Україну», «Я вірю в майбутнє твоє, Україно», то менш абстрактні розповідаютьпро наших видатних художників, письменників, майстрів різних промислів. Їхнєзначення не можна недооцінити, оскільки описувані події та постаті підібраніретельно, змушують дітей гордитися своїм народом. Мовленнєва змістова лінія впідручнику представлена широким спектром завдань та творів, цікавих рольовихігор, які дають змогу учням розвивати зв’язне мовлення, вчитися логічнобудувати розповідь та формулювати думку. Різноманітні алгоритми сприяютьвізуальному запам’ятовуванню матеріалу та грамотності відповіді.
Попривсю свою наукову цінність, підручник повинен сприяти й процесу виховання, якийреалізується в різноманітних завдань, що формують в учнів високі моральніякості. Аналізуючи цю вимогу програми, можемо сказати, що авторами вміщено значнукількість текстів на тему «Правила спілкування» [18, с. 29], якіпрослідковуємо в різних рубриках. Зокрема, на нашу думку, важливе значення маєрубрика «Антисуржик», яка надзвичайно актуальна в наш час, адже перенасиченняскрізь і всюди діти чують іноземні мови, а найчастіше російську, які впливаютьна їхню мовну освіту. Така рубрика покликана виховувати громадянина, який досконалознає свою рідну мову, шанує її та грамотно спілкується [18, с. 101,133].
Учас нових інформаційних технологій, зміни суспільно-економічних формацій,швидкого зростання обсягів інформації інтерес до проблем шкільного підручникаяк носія цієї інформації на сучасному етапі актуалізується. Це пояснюєтьсянеобхідністю створення підручників нового покоління, завдання яких – сприятиособистісному розвитку учнів відповідно до специфіки навчального курсу.
/>2.2 Текстовікомпоненти підручника
ВерховнаРада України 6 липня 2010 року ухвалила Закон «Про внесення змін дозаконодавчих актів України з питань загальної середньої та дошкільної освіти(щодо організації навчально-виховного процесу)» згідно якого школярі зновунавчатимуться 11 років. Нова реформа освіти – це вихід з ситуації, яка склаласьсьогодні. Адже додатковий 12-й рік навчання багатьох відвернув від продовженнянавчання у школі. Тепер охочі зможуть повернутися за парти.
Усвоєму дослідженні ми працюємо над аналізом підручника, укладеного до вимогдванадцятирічної освіти, у якої було безліч перевага і «Українська мова» М.І.Пентилюк, яскравий тому приклад. Адже перехід загальноосвітніх середніхзакладів України на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання зумовивнеобхідність створення оновлених засобів навчання, зокрема підготовки якіснихпідручників нового покоління, які відповідатимуть сучасній освітній ситуації:нормативній базі функціонування загальноосвітньої школи, державним стандартамосвіти, особистісно-орієнтованій моделі навчання.
Підручник«Українська мова» для 9-го класу М.І. Пентилюк має гриф «РекомендованоМіністерством освіти і науки України». Гриф такого виду, згідно наказу МОНУкраїни №973 від 23.12.2004, надається новоствореним підручникам і навчальнимпосібникам, які підлягають апробації; іншим видам навчальних видань, що реалізуютьокрему авторську методичну лінію у викладі навчального матеріалу; засобамнавчання і навчальному обладнання. Цей Гриф також надається підручникам,створеним у період переходу загальноосвітніх навчальних закладів на новийзміст, структуру і 12-річний термін навчання, що видаються масовим тиражем іпідлягають апробації. Витяг з наказу пояснює чому ми не вважаємо вид грифунашого підручника помилковим, і продовжуємо роботу над його аналізом.
Одниміз структурних компонентів підручника є текст, який, в свою чергу, поділяєтьсяна основний, додатковий та пояснювальний.
Основний текст підручника(навчального посібника) – це дидактично та методично оброблений ісистематизований автором навчальний матеріал.
Додатковий текст доповнюєта поглиблює зміст основного. Він спрямований на посилення наукової доказовостіта емоційного навантаження підручника (наприклад, цікава в пізнавальному планіінформація). Зокрема, це тексти рубрик «Пізнай себе і світ», «Читайукраїнською!».
Пояснювальний текст міститьнавчальний матеріал, необхідний для розуміння та ґрунтовного засвоєння. Йогохарактерна ознака – тісний зв'язок з основним текстом. Сюди можна віднестирізноманітні пояснення термінів, що вміщені наприкінці кожного тексту ([18, с. 83]пояснення терміну «осанна») [7, с. 7].
Викладання матеріалу внавчальній книзі має відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічноюпослідовністю. Композиція підручника, терміни, прийоми введення до тексту новихпонять, використання засобів наочності мають бути направлені на те, щобпередати учневі певну інформацію, навчити його самостійно користуватися книгою,зацікавити, викликати інтерес до предмета, що вивчається.
Умотивованість поділунавчального матеріалу на розділи, їх послідовність, наявність зв’язків між ними– це важлива вимога, яка висувається до підручника. У нашому випадку розділипобудовані так, що новий матеріал вивчається на основі вже відомого. Це даєзмогу учням самостійно виводити певні визначення, легко встановлювати паралеліміж суміжними поняттями. Наприклад, тема «Складні речення з різними видамизв’язку» вивчається на основі уже засвоєного учнями матеріалу про складнеречення, складносурядні та складнопідрядні типи зв’язку, розділові знаки приоформленні кожного з них.
Дотримана у підручникувимога унормованості навчального матеріалу, однотипності оформлення в межаходного ступеня рубрикації. Одним із найбільших розділів підручника є «Складнеречення», у ньому 22 параграфи й орієнтуватися маючи лише їх загальний перелік,було б важко. Авторами продумана ця деталь: маємо 5 підрозділів, кожен з якихвміщує по 3–4 параграфи. Такий поділ робить зміст легким у користуванні, ученьшвидко зорієнтується та знайде потрібний йому матеріал. Обсяг матеріалу впараграфах займає в середньому 5–6 сторінок, це залежить від теми, якавивчається та кількості визначених на неї годин у програмі, Все назване дозволяєучням опанувати той матеріал, який визначений для дев’ятикласників.
Тексти для підручникапідібрані дуже вміло, з урахуванням вікових особливостей дітей. У результатічого учень може працювати з ними як під керівництвом учителя, так і самостійно.
Працюючи над визначеннямий термінами, що входять у наукову базу підручника, варто зазначити, що деякіпояснення є занадто складними, поширеними й найчастіше не під силу школярам.Наприклад, на с. 124–125 учням запропоновано прочитати та запам’ятати двісторінки теорії, де описані складнопідрядні речення з підрядними місця та часу.Така надмірність, на нашу думку, є цілковито не виправданою, оскільки учні незможуть ґрунтовно засвоїти поданий матеріал у такій кількості. Ми знаходимотакож поняття, які перевантажені прикладами, увага при читання розсіюється,основне виділити важко і як наслідок – недотримання принципу доступностінавчального матеріалу. Варто вказати й такий недолік, як перенесення правила з непарноїсторінки на парну [18, с. 41].
При роботі надпідручником нами було виявлено й деякі неточності в поданні визначень термінів.Наприклад, до тексту «Велесова книга» [18, с. 136], наведено такепояснення поняття «аутортреніг» – індивідуальний тренувальний режим. Однакзгідно тлумачного словника української мови – «це комплект вправі прийомів, розрахованих на самонавіювання» [2, с. 15]. Такіневідповідності ставлять під сумнів науковість видання та викликають недовірудо нього.
Розгляд у змістіпідручника системи знань в єдності з методами пізнання дає змогу застосовуватинабуті знання на практиці. Усі тексти розширюють кругозір учнів, сприяютьсамоосвіті. Зокрема, цікавими є тексти, вміщені в рубриці «Пізнай себе і світ»,– «Ораторське мистецтво», «Ліверпуль – культурна столиця Європи», уривок іздовідника «Українська минувшина» чи рубрика «Видатні українці» – «Зачарованийкрасою» (про М. Коцюбинського), «Осяяні красою і талантом» (про М. Башкирцевута К. Білокур). Та як недолік слід відзначити те, що тексти, наявні врубриках різняться між собою: від уривку з художнього твору й публіцистичногонарису до офіційно-публіцистичних текстів про діалог чи етикет. Учням важкоорієнтуватися, адже рубрики розміщені хаотично, рідко тексти прив’язані довиучуваних тем, що порушує логічність викладу навчального матеріалу.
/>2.3 Позатекстові компоненти підручника/>/> Апарат організації засвоєння як структурнийкомпонент підручника представлений завданнями і вправами, запитаннями івідповідями на них, зразками оформлення записів, пам’ятками, узагальнюючимитаблицями, поліграфічним виділенням тощо. «Основне призначення апаратуорганізації засвоєння, на думку Ярослави Кодлюк, – навчити дитину вчитися;сформувати в школярів інструмент, за допомогою якого здобуваються знання;запропонувати вчителеві орієнтовний зразок організації навчальної діяльностіучнів» [7, с. 7].
Деякіавтори підручників вміщують наприкінці теми (розділу) узагальнюючі запитання йзавдання, які мають проблемний характер, вчать порівнювати виучувані явища,встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. У такий спосіб вони забезпечуютьповторення, узагальнення й систематизацію основних положень теми.
Питання та завдання(для самоперевірки та контролю засвоєння знань) у навчальній книзі забезпечуютьнайефективніше опрацювання учнем навчального матеріалу під час самостійноїроботи. Такі контрольні запитання та завдання, що розміщені наприкінці кожноїструктурної частини книги (глави, параграфа) мають сприяти формуваннюпрактичних прийомів і навичок логічного мислення [6, с. 41].
Слід пам’ятати, щометодично правильно поставлені питання та завдання є запорукою того, що процесзасвоєння знань під час самостійної роботи з книгою приведе до їх практичногозастосування. Зокрема, запитання на зразок: «У яких випадках ставиться тире ускладному реченні? Аргументуйте прикладами», «Чи може у тексті складнесинтаксичне ціле становити одну з мікротем? Доведіть прикладами з попередніхвправ» – спонукають учнів до послідовної роботи над параграфом, вибірковістьвиконання завдань унеможливить відповідь на узагальнюючі запитання.
Підчас написання навчальних книг потрібно орієнтувати учня на активну пізнавальнудіяльність, самостійну творчу працю. Щоб полегшити засвоєння навчальногоматеріалу, автори підручників пропонують учням частково виконані вправи:подається лише початок виконання або пропущено окремі ланки в ході виконаннятощо.
Дляформування в учнів умінь і навичок автори включають у підручник пам’ятки [18,с. 156], алгоритми [18, с. 163], зразки міркувань [18, с. 116]. Важливезначення з-поміж складових апарату організації засвоєння займають таблиці [18,с. 231], які можна застосувати для повідомлення нової інформації,узагальнення й систематизації знань.
Аналізованийпідручник насичений різноманітними умовними позначеннями. Читачам пропонується16 рубрик, які мають на меті допомогти у вивченні української мови в 9 класі.Всі вони вміщують різні завдання і вправи, мають теоретичний чи практичнийхарактер.
Рубриками«Прочитайте та запам’ятайте», «Із секретів синтаксису» передбачено допомогтиучням засвоїти теоретичний матеріал. Інколи автори підручника, ніби забуваючи,що їхня аудиторія – це учні, хоч і старшокласники, але ж не студенти, вміщуютьзанадто великий обсяг теорії: як дев’ятикласник може осмислити і запам’ятати 2сторінки тексту [18, с. 124–125], де описано складнопідрядне речення зпідрядним місця та часу. Захаращеність визначення прикладами розсіює увагу,важко виділити головне, та й не зрозуміло, чому два поняття подані разом, аджевони виступають темами окремих параграфів. «Подумайте та дайте відповіді» і«Запитання та завдання для повторення й узагальнення», «Тести» передбачаютьузагальнення знань в кінці параграфу, розділу та в кінці року відповідно. Першарубрика вимагає досконалого знання навчального матеріалу, учень повинен добреорієнтуватися в змісті параграфу. Відповідно «Запитання та завдання….» вміщеніу вигляді самостійної роботи, яка поділена на три рівня: від найпростішихзавдань, де достатньо знань, отриманих із підручника та на уроці, до творчихвправ, з якими учень впорається, вміючи узагальнювати, логічно мислити, уявлятита аналізувати. «Тести» вміщені як додаток та є своєрідною підготовкою до ЗНО.Запитання поділені на рівні: спочатку з однією правильною відповіддю, потім здвома, далі потрібно встановити відповідність, послідовність і на сам кінець –самостійно розв’язати, використовуючи всі знання набуті протягом року. Длясвідомого дев’ятикласника, який задумується над своїм майбутнім, такий видроботи є надзвичайно корисним.
Рубрика«Пунктуаційний практикум» звертає увагу учнів на особливості розстановкирозділових знаків. Ця рубрика вміщує лише одну вправу й знаходимо її всередньому 2 рази на параграф. Оскільки вивчення української мови передбачаєформування, у першу чергу, практичної грамотності, то кількість завдань такоговиду катастрофічно недостатня.
Підчас аналізу підручника ми помітили, що інколи під заголовком рубрики«Комунікативний практикум» подано завдання з пунктуації [18, с. 40], якідля неї зовсім не притаманні. Взагалі, названа рубрика – це один із найкращихрізновидів завдань у підручнику. Вона передбачає ситуативні та ігрові завдання,які цікаві для учнів. Усі завдання пов’язані з темою, яка вивчається, алеводночас потребують широкого кругозору. Учні вчаться будувати зв’язнівисловлювання, виступати перед публікою, а основне – вони мають змогу використативсе вивчене на практиці. Наприклад, запропоновано таке завдання: «Уявіть, щовас з однокласниками обрали делегатами на науково-практичну конференцію«Ремесла та промисли українців: минувшина та сучасність». Складіть діалог,використовуючи інформацію, одержану на уроці, про ремесла та промисли вУкраїні. Вживайте цитати». Важливо сказати, що це завдання цілком реальновиконати на уроці, оскільки попередньо подана гарна пізнавальна розповідь проремесла України. Учням не потрібно користуватися додатковими джерелами. А зіншого боку, вчитель, готуючись до уроку, може запропонувати дітям це завданняпідготувати вдома, й провести урок з застосуванням інноваційних методівнавчання.
Тавсе-таки інколи хороші завдання цієї рубрики розміщені невдало. Ось наприклад, урозділі «Складне речення» на першому вступному уроці дітям запропонованозавдання: «Розгляньте репродукцію картини Опанаса Сластіона «Проводи на Січ».Які народнопісенні образи використав художник? Складіть план твору-опису закартиною і напишіть твір, використовуючи складні речення. Назвіть їх ознаки таспособи зв’язку між частинами». У цілому завдання ніби дуже хороше, у дітейрозвивається уява, зв’язне мовлення, творчість. Однак варто пригадати, що целише перше вступне заняття й учням не під силу відразу писати твір,використовуючи складні речення, і не маючи ніякого теоретичного підґрунтяпояснювати зв'язок між ними.
Щобнавчитися самостійно засвоювати новий матеріал, учням пропонують використовуватисхеми, таблиці, проблемні питання, об’єднані рубрикою «Мовознавче дослідження».Але значну частину завдань, що знаходимо під заголовком цієї рубрики, вартозастосовувати до «Пунктуаційного практикуму», оскільки вони передбачалитрансформацію простих речень в складні, пояснення розділових знаків. Схеми йтаблиці ж виправдали очікування: вони вносили ясність у навчальний матеріал [18,с. 98,108]. Та на жаль уведені в параграфи не систематично, а вибірково. Напревеликий подив такого ж роду схеми подано й у рубриці «Слово – диво» [18, с. 178],яка мала зовсім інше призначення і покликана, за словами авторів, «прилучитидітей до творення поетичного образу». Надзвичайно корисні алгоритми, які станутьу пригоді учням і в 10–11 класах, наприклад «Алгоритм синтаксичного розборубезсполучникового складного речення», представлені в рубриці «Мовознавчедослідження», яка зовсім їх не передбачала.
Виявитиздібності учнів, розвивати в них фантазію покликана рубрика «Краса врятуєсвіт», у якій подано галерею художніх полотен живописців-класиків та нашихсучасників.
Текстив рубриках «Видатні українці», «Пізнай себе і світ» наповнені цікавоюінформацією. Вони дають змогу учням збільшити свій світогляд і водночасвміщують завдання відповідно до теми: визначити стилістичну рольскладнопідрядних речень, виписати складні речення й накреслити до них схеми.Завдання ніби завуальовані, і при правильному керівництві вчителя учні небудуть задумуватися, що виконують рутинну роботу, виписуючи речення.
Проблемасучасної молоді полягає у відсутності культури спілкування. Ми впевнені, що цевідбувається не внаслідок небажання дітей виконувати ті чи інші норми етикету,а внаслідок незнання елементарних правил. Рубрики «Культура мовлення» та«Антисуржик» покликані виховувати в сучасних школярів пошану до старших,грамотність у складанні офіційних документів, на елементарному рівні (заява таавтобіографія – с. 256, 290), а також викорінювати слова-паразити змовлення дев’ятикласників.
Щоброзширити коло захоплень і зацікавити учнів україномовною літературою, авторамипідручника була введена рубрика «Читайте українською!». Вона розміщена в кінцікожного параграфа, тексти різноманітні: уривки з історичних повістей [18, с. 34],фантастичних романів [18, с. 90], науково-фантастичних романів [18, с. 299],нариси про видатних людей [18, с. 127].
Рубрика«Мудрість народна» знайомить дітей з українськими приказками та прислів’ями,пропонує учням використовувати їх у побудові висловлювань [18, с. 178].
Кожназ проаналізованих рубрик вимагає від учнів зосередженості творчості тапрактичного досвіду. Та одним із найбільших недоліків є те, що розміщені вонихаотично, безсистемно, інколи в межах одного параграфа знаходимо одну і ту жрубрику двічі або й тричі [18, с. 50–53]./>/>Ілюстративний матеріал підручника реалізує йогофункції специфічними засобами – кольоровим і чорно-білим зображенням. Засловами Я. Кодлюк: «…він слугує наочною опорою мислення, яка посилюєпізнавальний, емоційний, естетичний та інші аспекти навчального матеріалупідручника, а також є носієм певної інформації, засобом виховного впливу научнів» [7, с. 8]. До ілюстративного матеріалу належать: ілюстрації, таблиці,схеми, плани, діаграми тощо. Важливо, щоб ілюстрації відповідали віку дітей,особливостям їхнього сприйняття.
Вибір виду ілюстраційзалежить від мети, яку ставить перед собою автор.
Можна сформулюватитакі загальні рекомендації авторам з ілюстрування навчальних книг:
– ілюстраціївикористовують лише у тих випадках, коли вони розкривають, пояснюють абодоповнюють інформацію, що міститься в книзі. Їхня наявність дозволяє авторамчіткіше, точніше та образніше передати програмні матеріали, що викладаються;
– вигляд ілюстраціймає відповідати ступеню підготовленості учнів;
– під час підготовкиілюстрацій слід враховувати можливості відтворення їх типографією та іншіфактори. Ось чому на цьому етапі важливою є спільна робота автора, редактора таверстальника;
– ілюстрації у виглядісхем не повинні повторювати матеріалу основного тексту або містити зайвуінформацію, що відволікає читача від засвоєння теми;
– однотипні ілюстраціїв підручнику мають бути виконані в одній техніці;
– у статистичних данихдоцільно використовувати графіки та діаграми, які є ефективним засобом передачіінформації між величинами та явищами, що вивчаються;
– доцільновикористовувати кольорові ілюстрації, які не тільки збагачують інформацію, а йакцентують увагу читачів на основних ідеях ілюстрованого матеріалу.
В аналізованомупідручнику більшість ілюстрацій пов’язані з вправами, біля яких розташовані.Недотримана ця вимога на с. 139 №173, малюнок не лише не пов'язаний зтекстом, а ще й не якісно оформлений – не чіткий, розмиті контури. Порушенаодна з вимог, яка висувається до наочності в підручниках для середньоїзагальноосвітньої школи.
Основна частина ілюстрацій,що використані, доповнює завдання. Наприклад, до тексту «Пояснення тризуба»[18, с. 103] учням із пізнавальною метою запропоновано розглянутизображення тризуба на монетах часів Київської Русі; до твору «Блиск і вбогістьлегендарної Качанівки» [18, с. 185] додано зображення дворянської садиби вс. Качанівка, що допомагає учням зрозуміти описи, подані в тексті. Іншийрізновид ілюстрацій у підручнику об’єднано в рубриці «Краса врятує світ», девміщені репродукції картин художників-класиків і сучасних майстрів пензля.Учням подано такі завдання: «Розгляньте репродукцію картини Юрія Камишного «Кожномумила своя сторона». Підготуйте опис картини з елементами роздуму, увівши донього складнопідрядні речення різних видів» [18, с. 124]; «Розгляньтерепродукцію картину Фотія Красицького «Гість із Запорожжя». Пофантазуйте, прощо могли розмовляти персонажі картини. Опишіть зображену ситуацію, використовуючискладносурядні речення» [18, с. 80]. Як бачимо, ілюстрації в підручнику зукраїнської мови виправдані. Вони не лише дають учням нові знання, а йдопомагають використати на практиці набуті./>/>Апарат орієнтування допомагає учням швидко йбезпомилково орієнтуватися в структурі підручника. Цей структурний компонентохоплює такі складові: передмову, зміст, рубрикацію, шрифтові й кольоровівиділення, сигнали-символи, предметні та іменні вказівники, бібліографію,колонтитул [7, с. 8].
Зміст – це пошуковий компонент апаратуповідомлення, перелік наведених у книзі заголовків рубрик [10, с. 501].Заголовки змісту точно повторюють заголовки в тексті. Скорочувати заголовки взмісті або давати їх в іншій редакції порівняно із заголовками в тексті недозволяється. Авторами аналізованого підручника вимога дотримана. Позначенняступенів прийнятої рубрикації («частина», «розділ», «параграф» та їхніпорядкові номери) написані в один рядок з відповідними заголовками івідділяються від них крапкою. Усі заголовки в змісті починаються з прописноїлітери, крапка в кінці заголовка не ставиться. Останні слова кожного заголовказ’єднані крапками з відповідним номером сторінки в правому стовпчику змісту.
Для зручностікористування виданням зміст варто перенести на початок і помісти передпередмовою.
Зі змістом книги тіснопов’язана рубрикація. Рубрика – це позначення окремої частини матеріалу,а рубрикація включає систему рубрик підручника. Основою рубрикації є заголовки[7, с. 8].
В аналізованомупідручнику заголовки виділені білими буквами на блакитному тлі.
Вступ (передмова) у навчальній книзі відповідаєтаким основним вимогам: характеризує роль та значення дисципліни; показує місцедисципліни (її частини) серед інших дисциплін, містить формулювання основних завдань,що ставляться перед учнями під час вивчення навчальної дисципліни.
Для позначенняструктурних елементів підручника використані спеціальні знаки й зображення, якімають назву сигнали-символи. Згідно поділу вчених можемо виділити в нашомупідручнику такі: геометричні, буквені, знаки, рисунки, позначки у вигляді смугина полях [7, с. 8].
У підручнику в кінцікожного розділу вміщено списки не то використаної, не то рекомендованоїлітератури під заголовком «Бібліографічне бюро». У передмові, де пояснені всіструктурні елементи, його немає, тому учням та й учителям і батькам важкозорієнтуватися в призначенні.
Вказівники та колонтитули в підручникуне вміщені.
Аналіз позатекстових та текстовихкомпонентів підручника дає змогу зробити висновок про те, що змістова частинапідручника потребує доопрацювання, наповнення сучасним цікавим матеріалом,якісними схемами, ілюстраціями, які нестимуть додаткову корисну інформацію,залучення засобів організації пізнавальної і творчої діяльності учнів.
/>3. Шляхи редакторськогоудосконалення підручника з української мови для 9 класу
Насьогодні, на жаль, дуже важко віднайти видання, до якого б не виниклозауважень. Навіть найкомпетентніші працівники видавництв часто допускаютьпомилки, які знижують якість книги й негативно позначаються на всій видавничійгалузі. Тому нерідко однією з найважливіших складових програми діяльностівидавництва є перевидання – повторна підготовка до друку та випуск тих книг,які вже побачили світ.
Вартозазначити, що процес створення якісного підручника надзвичайно складний івідповідальний. Прикро, що вчителі часто не мають змоги самостійно обирати заяким підручником працювати, адже лише вони знають про особливості дітей їхкласу, і методика, яка підходить для одних цілком непридатна для інших.
Оскількипідручник це в першу чергу навчальне видання створене для школярів, то, на нашудумку, під час його створення варто враховувати побажання саме цієї категоріїчитачів. Тому, в ході дослідження, нами було проведено анкетування дев’ятикласниківта їх батьків загальноосвітньої школи №2 м. Володимира-Волинського. Вопитуванні взяло участь 19 учнів та 19 батьків. Кожен учасник отримав бланк іззапитаннями (для учнів та батьків вони були різними, 12 та 8 запитаньвідповідно). Проаналізувавши відповіді учнів, ми отримали таку загальну картину– надмірність у поданні теорії, не відповідність рівню її викладу призвели дотого, що: 84% дев’ятикласників важко працювати з аналізованим навчальнимвиданням; 95% часто не розуміє зміст прочитаного; лише 16% учнів не звертаютьсяза допомогою до дорослих при підготовці до уроку; 84% не в змозі запам’ятатизміст параграфу, тому зазубрюють нові терміни; насторожує, що тільки 11%опитаних можуть розібратися в запропонованих визначеннях. Плутанина у рубриках,їх несистематизованість призводить до того, що 68% опитаних не розуміютьзапропоновані завдання, вважають узагальнюючі питання занадто важкими чинесуттєвими. На думку 58% учнів, матеріал підручника є цікавим та пізнавальним,74% легко розбираються в малюнках та схемах. На жаль, лише 11% школярів можутьсамостійно підготуватися до уроку за допомогою аналізованого підручника і якрезультат – 95% опитаних не відносять наш підручник до розділу хороших таякісних навальних книг з української мови і не хотіли б користуватися цимвиданням.
Відповідібатьків на питання анкети стали логічним продовженням ставлення дітей допідручника, що аналізувався: 84% відповіли, що дитина не розуміє змістпрочитаного, 89% що кожного разу допомагають з підготовкою домашніх завдань. 95%батьків позитивно оцінили схеми та малюнки до завдань, та прикро, що 47%недоцільним вважать вміщений словник термінів та понять. На думку, більшостіопитаних підручник є неякісним та не відповідає їх уявленням про навчальневидання, по 89%.
Враховуючирезультати анкетування та власне нашого редакторського аналізу підручника,пропонуємо шляхи його удосконалення:
– систематизувати поданнярубрик у межах параграфу та розділу в цілому;
– подавати теоретичнийматеріал більш стисло, не перенасичуючи прикладами, які розсіюють увагу;
– провести чіткі межі міжзавданнями, які вміщені у різних рубриках;
– замінити частинутеоретичного матеріалу на схеми та алгоритми;
– покращити якістьполіграфічного оформлення ілюстрацій;
– перенести зміст підручникана початок.
Такізміни можемо мотивувати ще й тим, що лише системні знання про українську мову,які учні здобувають в середній школі, стають надійною базою для формуванняправописних вмінь і навичок, а також для формування загальної мовноїкомпетенції особистості, потрібної впродовж усього життя. Для учнів 9 класутакі акценти надзвичайно актуальні, адже значна частина з них продовжуватимесвоє навчання в коледжах і технікумах, де як правило більша увага приділяєтьсяспеціалізованим предметам, а не українській мові.
Комунікативнийзмістова лінія, яка дуже вдало реалізована в аналізованому підручнику дає змогудев’ятикласникам розвивати свої навички діалогічного та монологічного мовлення,адже старша школа вимагає виступів перед публікою, вміння висловити свою думку,обґрунтувати відповідь. Варто пам’ятати і те, що вивчення дисципліни«Українська мова» має на меті розвиток в учнів практичних навичок, щодосягається виконанням великої кількості вправ на виучувану тему. Ми пропонуєморозширити методичний апарат підручника за рахунок письмових завдань (див.Додаток Б), додати до теоретичного матеріалу схеми, які б систематизувализнання й були б спрямовані на візуальне сприйняття та запам’ятовування (див.Додаток В).
Виходячиз вимог чинної програми, найактуальнішим залишається завдання виховати мовнуособистість – людину, яка любить і шанує рідну мову, володіє її виражальними багатствами,користується нею, дбає про її збереження і розвиток. Щоб виконати це завдання,потрібен підручник, який відповідав би сучасним умовам та враховував думку йогоосновних користувачів – учнів та вчителів.
Нанашу думку, щоб викликати зацікавленість, в аналізованому підручнику повиненбути матеріал, який не лише розкриває зміст програми з української мови, а йінформація, що сприятиме інтелектуальному розвитку, формуванню культурно-естетичноїпам’яті. Варто вміщувати тексти з українознавства, етнопедагогіки таетнофілосіфії.
Длятого, щоб навчання було цікавим непотрібно залишати без уваги інтегративніметодики, які включають введення в структуру уроку інноваційних методівнавчання. Наприклад, ділова гра «Навчаючи – учусь» (робота в парах), «Мікрофон»(діти швидко передаючи уявний чи справжній мікрофон по ряду, відтворюютьзасвоєне в логічному порядку), «Перезва» (учні формулюють запитання будь-кому зкласу і відповідають на поставлене до них), для формування вмінь відстоюватисвою позицію – проблемне завдання «Згоден? – Незгоден? – Обґрунтуй!»
Вцілому методи навчання в школі відповідають освітній і виховній меті, змістовіосвіти. Кожен урок має певну структуру, що визначає послідовність його етапів.На кожному етапі вирішується конкретне завдання, що позначається на виборіметодів навчання. Вибір кожного з них залежить від вікових особливостей учнів,навчально-матеріальної бази школи, її географічного розташування. Обираючиметод навчання, вчитель має враховувати необхідність зміни видів діяльності науроці, щоб підтримати їхню увагу, зацікавленість. Адже одноманітність набридає,учням стає нецікаво, вони починають нудьгувати, що знижує ефективність процесунавчання.
Сучаснийвчитель української мови має безліч можливостей для формування грамотної особистостіз міцними теоретичними знаннями. Знаючи особливості учнів свого класу, вмілообравши методи та маючи хороший підручник, талановитий педагог об’єднує усіелементи успішного процесу навчання та виховання.
Висновки
Навчанняукраїнської мови в сучасній школі має бути спрямоване на формування особистості,яка вільно володіла б засобами мови у будь-якій мовленнєвій ситуації,додержувалася правил мовленнєвого етикету. При цьому треба забезпечити свідоместавлення учнів до вивчення мови, зокрема орфографії та пунктуації як важливихелементів правописної грамотності.
Длявивчення рівня підготовки, якості оформлення та залучення передовогопедагогічного досвіду для створення сучасних підручників нами було обрано однез видань навчальної літератури видавництва «Освіта», а саме підручник«Українська мова» для 9 класу.
Вході аналізу ми дійшли висновку, що це видання підготовлене на професійномурівні, насичене цікавим та пізнавальним матеріалом, відповідає програмі,залучає учнів до активної пошукової діяльності. Основна мета підручника –відновити та поглибити, закріпити та розширити, узагальнити та систематизуватиправописні знання та вміння з тем, передбачених програмою, виробити практичнівміння та навички, вдосконалити усне та писемне мовлення.
Текстита позатекстові компоненти аналізованого підручника вимагають доопрацювання.Основний текст поданий надміру, інколи учням треба засвоїти сторінку, а то ібільше теорії; пояснювальні тексти вміщені несистематично, часто подаючи неточніабо і неправильні визначення. Найкращі – додаткові тексти, у них найменшенедоліків. Автори пропонують цікаві тексти у рубриці «Читай українською!» та«Пізнай себе і світ». Апарат організації засвоєння викликає найбільшезауважень, адже пропонується дуже мало вправ на засвоєння учнями нових знань,систематизацію та закріплення вивченого матеріалу. Підручник добре унаочнений,ілюстрації в основному прив’язані до тексту, та трапляються випадки неякісногополіграфічного оформлення. Апарат орієнтування, опрацьованого видання – цевступ, де показано місце дисципліни у комплексі наук, сформульовано основнізавдання, які ставляться перед учнями у ході вивчення дисципліни;сигнали-символи, а саме букви, геометричні фігури, знаки, рисунки, позначки увигляді смуги на полях, які допомагають орієнтуватися в тексті; зміст, у якомукожен ступінь рубрикації відрізняється один від одного; а також списки не товикористаної, не то рекомендованої літератури під заголовком «Бібліографічнебюро».
Умітиграмотно писати – життєва потреба кожного. Щоб бути грамотним, самого лишезнання орфографічних та пунктуаційних правил недостатньо, потрібна різноманітната ефективна практика письма, пов’язана з постійним мисленням. У зв’язку з цим,окрім традиційних форм роботи у підручнику запропоновано завдання, спрямованіна аналіз та осмислення, порівняння та зіставлення мовних явищ, розвитоктворчих здібностей учнів, уміння міркувати та узагальнювати. Виконуючи вправина текстовій основі, учні не лише зможуть засвоїти мовний матеріал, а й поглибитита розширити знання з інших навчальних предметів (історії, образотворчогомистецтва, української літератури). Пізнавальну активність іпошуково-дослідницьку діяльність стимулюють завдання ігрового характеру («Хтошвидше?», «Хто більше», «Третє зайве»). Органічно увійшли в підручник схеми таалгоритми, завдяки їм учні мають чіткі знання, вміють правильно аналізуватимовні явища.
Зметою визначення позитивних та негативних рис підручника, було проведеноанкетування учнів 9 класу та їх батьків. Опрацьовані результати показали, щоучням важко працювати з поданим матеріалом, діти не розуміють зміст прочитаногота не в змозі самостійно підготуватися до уроку. Батьки позитивно оцінилисловник термінів та унаочнення підручника. Але в цілому картина не дужерадісна, тому що основна маса опитаних не вважають наш підручник якісним тапідходящим для вивчення української мови у школі.
Нанашу думку, при врахуванні всіх зауважень, аналізований підручник допоможеучням засвоїти навчальний матеріал, виробить у них навички самостійноговиконання вправ, розширить світогляд і стане незамінним помічником вчителя накожному уроці./>
Списоклітератури
/>
1. Вашуленко О. Особливостіметодичного апарату підручників з рідної мови / О. Вашуленко //Початкова школа. – 2005. – №9. – С. 55–57
/>2. Великийтлумачний словник української мови / [уклад. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь:ВТФ «Перун», 2005. – С. 15
/>3. Волошина Н.Підручникотворення на порозі 3 тисячоліття / Н. Волошина //Українська література. – 2006. – №3. – С. 2–4
/>4. Видання.Основні види. Терміни та визначення: ДСТУ 3017 – 95. [Чинний від 1996–01–01]. –К.: Держспоживстандарт України, 1996. – 47 с. – (Національний стандартУкраїни)
/>5. Кодлюк Я.Дидактика шкільного підручника / Я. Кодлюк // Рідна школа. – 2003. – №6.– С. 12–14
/>6. Кодлюк Я.Підручник для початкової школи: психолого-педагогічні основи побудови / Я. Кодлюк //Початкова школа. – 2008. – №6. – С. 39–43
/>7. Кодлюк Я. Щопотрібно знати вчителю про шкільний підручник / Я. Кодлюк //Початкова школа. – 2004. – №15. – С. 6–9
/>8. Караман С.Новий підручник для 9 класу гімназій та ліцеїв / С. Караман // Дивослово.– 2002. – №5. – С. 61
/>9. Методичнірекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальнихзакладах у 2009–2010 навчальному році // Дивослово. – 2009. – №7–8. – С. 2–9
/>10. Нищета В.Життєтворчий аспект шкільної мовної освіти / В. Нищета // Дивослово.– 2009. – №7–8. – С. 2–9
/>11. Рябова О.Апробація навчальної літератури як один із шляхів вирішення проблем якісної підготовкипідручників сучасної школи / О. Рябова // Початкова школа. – 2007. – №9.– С. 12–13
12. Українська мова Програма для загальноосвітніх навчальних закладів //К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – С. 40 – 45
/>13. Фурман А.Підручник у модульно-розвивальній системі: зміст, структура, оформлення / А. Фурман //Рідна школа. – 2000. – №7. – С. 23–31
/>14. Хом'як І.Формуємо грамоту особистість / І. Хом'як // Дивослово. – 2010. – №3. – С. 60
/>15. Юзюк В.Громадянське виховання на уроках рідної мови у 9 класі / В. Юзюк //Дивослово. – 2007. – №6. – С. 5–7