Контрольнаробота
Варіант№ 1
Предмет і метод статистичноїнауки. Історія розвитку суспільної науки „Статистика”.
План
1. Загальне поняття статистики
2. Предмет і метод статистичноїнауки
3. Предмет, цілі і завданняправової статистики
4. Галузі правової статистики
5. Історія розвитку
6. Історія розвитку українськоїстатистичної науки
1. Загальне поняття статистики
Термін“статистика” походить від латинського слова status, що означає стан, становищеі був уведений як науковий термін у 1749 р. німецьким ученим П. Ахенвалем, якийуперше почав читати нову дисципліну “Статистика” у Марбурзькому університеті.Нині статистикою називають:
1)сукупність числових показників, що характеризують суспільні явища іпроцеси (чисельність населення країни, кількість виробленої продукції, обсягтоварообігу, кількість зареєстрованих злочинів та ін.);
2)діяльність людей із збирання та узагальнення даних про різноманітні явищаі процеси громадського життя (заповнення статистичних карток на кримінальнусправу, на підсудного, на цивільну справу, на виконавче впровадження, журналівобліку тощо);
3)самостійну науку, яка має свій предмет дослідження і методи його вивчення.
Міжстатистикою як наукою і статистичною практикою існує тісний зв’язок. Будь-якастатистична діяльність — це науково організована робота. Тому статистичнапрактика керується наукою, а статистична наука спирається на практику,узагальнюючи досвід практичної роботи, дістаючи з цього нові ідеї.
Длятого, щоб усвідомити, як виникли ці значення терміна “статистика”, і длярозуміння еволюції статистичних методів потрібно було б ознайомитися з історієювиникнення статистики.
Статистика— практична діяльність людей із збирання та обробки інформації — виникла зутворенням держави як господарський облік. Слово “статистика” спочаткувживалось і перекладалось як “державознавство”. Щоб керувати державою, потрібнабула інформація про кількість населення, склад земель, майновий стан населення,чисельність чоловіків, придатних до військової справи, та ін. У стародавні часив країнах склались розвинені системи державного й адміністративного обліку. Яксвідчить історія, починаючи з 435 р. до н. е. у Римі кожні п’ять роківпроводився перепис населення, де були дані про майновий стан жителів, поділенихна соціальні групи.
УСтародавньому Китаї, починаючи приблизно з 2300 р. до н. е., проводилисьпереписи населення, земель, торгівлі, ремесел. У Єгипті орієнтовно з 2200 р. дон. е. був уведений поточний облік населення. Епоха Відродження змінила характергосподарського обліку. Крім державного, з’явився облік з ініціативи банкірів,торговців, власників майстерень.
Уцей час (1495 р.) заклались основи бухгалтерського обліку. Розвитокбухгалтерського обліку і первинної реєстрації фактів, накопичування масовихданих про суспільні явища, необхідність їх узагальнення, розвиток такихфундаментальних наук, як математика, філософія, зумовили виникнення статистикияк науки.
Зрозвитком суспільного поділу праці, обміну, виникненням міст, розвиткомпромисловості, посиленням централізованої влади в масштабі країни змінюєтьсяхарактер та зміст статистичних робіт. Статистика значно розширює коло об’єктіввивчення, виникають статистичні органи, що займаються збиранням, обробкоюстатистичних даних з різноманітних питань життя суспільства.
Історіярозвитку статистики довга, багатогранна, цікава.
Першимистатистиками, творцями статистики як науки вважаються англійські «політичніарифметики» Дж. Граунд і У. Петті, які застосували статистичні методи прививченні природного руху населення в Лондоні та при обчисленні багатства,прибутку, чисельності та складу населення, але слово «статистика» вони невживали.
У1746 р. німецький професор філософії та права Г. Ахенваль уперше почав читатинову дисципліну і назвав новий курс «Статистикою».
Починаючиіз середини XVIII ст. словом «статистика» стали називати фактичні знання продержаву. З часом зміст цього терміна ускладнювався, розширювався, уточнювався.
2. Предмет і метод статистичної науки
Змістстатистики, як теоретичної дисципліни, визначається предметом дослідження.
Статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв’язку зїхньою якісною стороною, досліджує числове вираження закономірностейсуспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.
Потребуєпояснення визначення предмета статистики.
1.Кількісна сторона характеризує розміри, обсяги, кількісні співвідношення, темпирозвитку, поширення, повторюваність у часі й у просторі об’єктивно існуючихявищ і процесів. Це одна із головних ознак предмета статистики.
2.Статистика вивчає масові суспільні явища і процеси, тому щостатистичні закономірності виявляються тільки при вивченні великого числаодиниць сукупності (закон великих чисел), тобто статистична сукупність має бутирепрезентативною.
Статистична сукупність — велика кількість окремих явищ, елементів, об’єднаних єдиноюякісною основою, умовами розвитку, загальною ознакою (населення країни,кількість підприємств, судів тощо).
Кожнеявище, елемент сукупності називається одиницею сукупності (кожна людина,підприємство, суд та ін.).
Статистична закономірність — повторюваність, послідовність, порядок у явищах.Виявляється тільки при вивченні великого числа одиниць сукупності.
Статистичний показник — поняття, категорія, за допомогою якої статистика виражаєрозмір досліджуваних явищ та існуючі між ними відношення, зв’язки. Ці показникизавжди вказують на те, до якого місця і часу належать явища, у яких одиницяхвони виражені (чисельність населення України на 01.01.2000 — 49,6 млн. чол.;середня заробітна плата в Україні у грудні 1999 р. — 218,92 грн., або на 17,4 %менша порівняно з груднем 1998 р.).
Статистичніпоказники пов’язані між собою в систему статистичних показників (населення,валовий внутрішній продукт тощо).
Методологічноюбазою статистики є діалектика. Такий методологічний підхід зумовлює вивченнясуспільних явищ не відокремлено, а у взаємозв’язку і взаємозумовленості, удинаміці.
Методи статистичних досліджень — це сукупність прийомів і засобів, щовикористовуються для збирання, обробки та аналізу інформації.
Доосновних методів належать: метод масових спостережень, групувань, відносних,середніх величин, графічний, індексний, кореляційний, балансовий.
Методистатистики пов’язані з етапами статистичного дослідження: статистичнеспостереження; зведення та групування даних спостереження; обчисленняузагальнюючих показників та їх аналіз.
Щобправильно і своєчасно впливати на процеси, що відбуваються в суспільстві,потрібно мати об’єктивну і вичерпну інформацію про розвиток і тенденції цихпроцесів. Це можливо тільки при побудові у країні надійної системи обліку.
Державний облік — планомірно організована система реєстрації, підрахунку,систематизації, контролю суспільних явищ і процесів.
Облікє головним джерелом інформації. Єдина система обліку складається з трьох йоговидів.
Оперативний (первинний) облік являє собою реєстрацію окремих фактів у момент їхздійснення або відразу після цього.
Бухгалтерський — неперервний, суцільний документальний облік господарськихзасобів і джерел їх утворення у грошовому вираженні. Метою є виявленняфінансових результатів роботи.
Статистичний облік — це реєстрація фактів і явищ соціально-економічного життя зазатвердженими формами звітності в масштабі держави або окремих територій чигалузей. Це всеосяжний, всебічний облік. Його базою є оперативний табухгалтерський облік.
Статистика— багатогалузева наука. Вона складається з окремих розділів, або галузей.
Структурастатистичної науки:
•теоріястатистики розробляєкатегорії статистики, загальні методи і засоби статистичного аналізу,теоретична база всієї статистичної науки і практики;
•економічнастатистика вивчаєекономічні явища і процеси, розробляє систему економічних показників та методіввивчення економіки країни, регіону як одного цілого;
•галузевістатистики розробляютьметоди обчислення показників, що відображають особливості окремих галузей;
• соціальнастатистика вивчає умови і характер праці, рівень життя, прибутки населення,споживання ним матеріальних благ і послуг. До соціальної статистики відноситьсяі правова статистика. Керує всією статистичною роботою в масштабах країниДержавний комітет статистики України, у масштабах кожної області, міст Києва іСевастополя, Автономної Республіки Крим — статистичні управління відповідногорівня.
Існуєі відомча статистика. Сфера її діяльності визначається міністерствами івідомствами самостійно за узгодженням з органами державної статистики.
3. Предмет, цілі і завдання правової статистики
Правова статистика вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, щостосуються діяльності правових і юридичних органів, тенденції та закономірностірозвитку в конкретних умовах місця і часу в нерозривному зв’язку з їх якіснимихарактеристиками.
Цілі правовоїстатистики — це кількісна характеристика правових явищ, процесів і заходів,розкриття їхньої якісної своєрідності, безпосередньої діяльності правоохороннихорганів з позиції дотримання ними законності в роботі й оцінка її ефективності.
Основнізавдання правової статистики:
1)здійснення всебічного обліку, збирання й аналізу статистичної інформаціїпро факти соціально-економічного життя, що детермінують правопорушення;
2)розробка і впровадження наукових методів обліку, міжнародних стандартів ірекомендацій;
3)забезпечення достовірності, об’єктивності, оперативності, стабільностіпоказників правової статистики, що служать надійною базою для розробкидержавної політики у сфері боротьби зі злочинністю, сприяють побудові правовоїдержави;
4)забезпечення доступності, відкритості, гласності зведених статистичнихданих про правові явища.
Теоретичноюосновою, базою правової статистики є теорія статистики. Для виконанняпоставлених завдань правова статистика використовує методи теорії статистики.
4. Галузі правової статистики
Залежновід характеру, обсягу й органів, що займаються збиранням і обробкоюстатистичної інформації, правова статистика поділяється на такі галузі:
1.Статистика конституційного судочинства характеризує діяльністьКонституційного Суду України, фіксує, скільки виявлено порушень конституційногозаконодавства, скільки справ розглянуто Конституційним Судом і які винесенірішення.
2.Кримінально-правова статистика визначає весь комплекс заходів по боротьбі зізлочинністю, дає кількісно-якісну характеристику всіх скоєних злочинів, осіб,які скоїли злочин, і покарань. Своїми показниками вона відтворює всі стадіїкарного процесу, характеризує рівень, структуру і динаміку злочинів. Вартосказати, що правова статистика характеризує тільки ті злочини, що буливиявлені, зареєстровані і щодо яких проводилися ті чи інші дії чизастосовувалися методи адміністративного або суспільного впливу.
3.Адміністративно-правова статистика займається обліком адміністративнихправопорушень за їх видами, заподіяних збитків, адміністративних стягнень органамадміністративної юрисдикції, адміністративному судочинству.
4.Цивільно-правова статистика являє собою облік цивільно-правових спорів, щоперебувають на розгляді загальних і арбітражних судів, результатів діяльностізагальних і арбітражних судів за стадіями цивільного судочинства.
5.Статистика прокурорського нагляду характеризує діяльність органівпрокуратури з нагляду за виконанням законності в різних сферах життя країни.
6.Господарсько-правова статистика характеризує діяльність органіварбітражу з розгляду господарських спорів між юридичними особами.
7.Статистикадисциплінарних порушень відображає стан трудової дисципліни на державнихпідприємствах. Ці зведення подаються керівництвом підприємств і обов’язкововідбиваються у статистичній звітності різних міністерств і відомств.
Усігалузі правової статистики пов’язані між собою, їх комплексне використання даєзмогу вивчити правові явища з різних боків і виявити закономірності в розвиткуправових явищ.
5. Історія розвитку
Будь-яканаука відокремлюється у самостійну в той момент, коли вона формується у певнусистему знань. Збирання числових даних про населення, площу орної землі,поголів'я худоби, кількість воїнів тощо проводилось ще у стародавній Греції,Римі, Єгипті. Однак цей процес був надто примітивним, аби вести мову прозародження статистичної науки.
Вдругій половині ХУІІ сторіччя почали з'являтись праці, які мали на метіпідкорити збирання та обробку числових даних певним теоретичним основам.Сформувалась галузь знань, яка доповнювала певну політичну основу і мала назву“державоведення”. Один із засновників цієї науки професор Геттингенськогоуніверситету Г.Ахенваль запропонував використовувати термін “статистика”.
Початокформування наукових засад статистики слід пов'язувати з виникненням теоріїймовірностей. Особливе значення мали праці Б.Паскаля та Я. Бернуллі, щостосувались закону великих чисел, який у свою чергу, є важливим принципомстатистичної теорії. В другій половині ХУІІ сторіччя були опубліковані працітак званої школи “політичної арифметики”. Так, праці англійського економіста В.Петті можна вважати першими взірцями аналізу економічної ситуації за допомогоюнаявної статистичної інформації. У ХУІІІ ст. були сформульовані принципистатистико-математичної обробки даних про народонаселення, а саме розроблялисьтаблиці смертності. В той же час розпочалось дослідження розвитку економіки,наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та ін.
УХІХ ст. багато країн Європи (Франція, Прусія, Бельгія, Англія) утворилиспеціальні установи, які займались збиранням та опрацюванням статистичнихданих. Почали регулярно проводитись переписи населення та інші статистичнідослідження. В 1885 р. був створений постійний міжнародний статистичний орган –Міжнародний статистичний інститут. Діяльність у галузі практичної статистикизумовила необхідність розробки її методологічний та наукових засад. В працях П. Лапласа, К. Гаусса, А. Лежандра, П. Чебишева та ін. розроблені теоретичні питання теорії ймовірностей стосовно статистичних досліджень, такожпочались пошуки філософських основ статистики. Так, у працях А.Кетле здопомогою статистичних методів робилась спроба дослідити закони розвиткулюдства (суспільства). В цих працях, передусім “Соціальна фізика”, зробленоспробу сформувати основні методологічні положення статистики.
ВРосії у ХІХ ст. сформувалась школа статистики політико-економічного напрямку.Великий внесок у розвиток статистичної науки зробили К.Герман, К.Арсен'єв,А.Чупров, Ю.Янсон, Д.Журавський.
6. Історія розвитку української статистичної науки
Статистичнаробота цінилася завжди. Витоки української статистики сягають часів КиївськоїРусі. Вже тоді було налагоджено збір інформації про суспільні явища і процеси,про економічне життя, стан соціального розвитку. Спершу статистика мала сутопрактичний характер і для стягнення податків. У ХVI-XVII ст. у зв’язку зоподаткуванням певних груп населення в межах Речі Посполитої збиралисястатистичні дані для складання реєстрів, які включали об’єкти (земля, млини,корчми) або голів родин. У козацько-гетьманській державі статистичні матеріали(про кількість населення, його майнове становище, ведення сільськогогосподарства, ремесла тощо) одержувались під час проведення переписів населеннядля обкладання подвірним податком. Матеріали цих переписів збереглися урукописних книгах другої половини XVII ст. і першої чверті XVIIІ ст. (переписЛівобережної України 1666 р. та ін.).
Унікальнуісторичну цінність мають матеріали перепису козацького стану, здійсненого занаказом гетьмана України Богдана Хмельницького у 1649 році. Переписи всьогочоловічого населення, так звані ревізії, проводились на Україні з 1782 до 1857р.
Зпершої половини ХІХ ст. Осередками статистичних досліджень були губернськікомітети і бюро, результати досліджень публікувались у спеціальних виданнях,здебільшого у формі щорічних пам’яткових книг.
Усередині ХІХ ст. було створено кафедри статистики у Київському та Харківськомууніверситетах.
Пореформенийперіод (1861-1917рр.) увійшов в історію як етап становлення та розвиткудержавної і земської статистики. Статистичні дослідження земств надавалиможливість одержувати докладні відомості про стан сільського господарства,соціально-економічні процеси на селі.
Початокрозвитку статистики України за радянських часів відзначався великоюінтенсивністю: проводились значна кількість спеціальних переписів, складеноперший баланс народного господарства. Як і в інших сферах державного ісуспільного життя, у статистиці допускався плюралізм ідей, концепцій, фаховихпідходів, вивчення і критичне освоєння зарубіжного досвіду.
Однаквже наприкінці 20-х рр. ставав усе відчутнішим тискадміністративно-бюрократичної системи.
Ізрозпадом колишнього СРСР і здобуттям України незалежності почалася нова ерарозвитку статистики.
Заразоргани державної статистики перебувають на перехідній стадії робіт, коливпроваджуються у практику міжнародні статистичні стандарти та рекомендації,розширюються статистичні роботи, засновані на принципово нових для Україниметодологічних засадах, починаються спостереження за новими явищами в економіціта суспільстві.
Нинісміливо можна стверджувати, що закінчився перший етап реформування українськоїстатистики. При цьому вдалось зберегти національні особливості побудови таорганізації статистики.
Державна статистика в сучасній Україні
Натеперішній час органи державної статистики перебувають на перехідній стадіїробіт, коли впроваджується у практику міжнародні статистичні стандарти тарекомендації, розширюються статистичні роботи, засновані на принципово новихдля України методологічних засадах, починаються спостереження за новими явищамив економіці та суспільстві.
Зароки незалежності України розроблені, затверджені Кабінетом Міністрів іпослідовно реалізовані дві довгострокові програми розвитку державноїстатистики. Головним їхнім підсумком стало створення принципово новоїстатистичної системи, яка, з одного боку, в основному адаптована до міжнароднихправових норм і статистичних стандартів, а з другого – враховує національнуспецифіку та забезпечує вимоги перехідної економіки.
Зметою подальшої модернізації та реформування національної системи статистикибуло розроблено і відповідною урядовою постановою затверджено Стратегіюрозвитку державної статистики на період до 2008 року. Нею визначено наступну,третю програму розвитку статистики України, яка є програмним документомдержавної політики в галузі статистики. Вона визначає основні завдання танапрями розвитку державної статистики у середньостроковій перспективі іспрямована на створення принципово нової системи збору, обробки та поширення статистичноїінформації.
Зменшеннязвітного навантаження – це базовий принцип взаємодії з респондентами, що є якюридичними, так і фізичними особами. Щороку органами державної статистикизбирається та обробляється понад 200 форм державних статистичних спостереженьрізної періодичності. Слід зазначити, що ДКС постійно працює над скороченням їхчисельності та обсягів.
Головнимзавданням органів державної статистики було і залишається повне і своєчаснезадоволення потреб всіх наших користувачів у достовірній і якісній статистичнійінформації (експрес-інформації, економічні доповіді, статистичні бюлетені,збірники тощо як у друкованому, так і в електронному вигляді).
Список використаних джерел
1. Вашків П.Г., Пастер П.І.,Сторожук В.П., Ткач Є.І. Теорія статистики: Навчальний посібник. — К.: Либідь,2001.
2. Захожай В.Б., Федорченко В.С.Правова статистика: Навчальний посібник – К.: МАУП, 2003.
3. Мармоза А.Т. Теоріястатистики: Навчальний посібник — К.: Ельга, Ніка — Центр, 2003. — 392 с.
4. Статистика: Конспект лекцій,Тернопіль, 2006р.
5. Статистика: Підручник/ С.С. Герасименкота ін. — К.: КНЕУ,2000
6. Тимченко С.М. Судові таправоохоронні України: Навчальний посібник — К.: Центр навчальної літератури,2004.
7. Інтернет сайт Головногоуправління статистики у Київській області – www.oblstat.kiev.ua.