Поняття, предмет, метод, система, джерела,суб’єкти і зміст правовідносин по праву соціального забезпечення
Вкожній промислово-розвиненій цивілізованій державі соціальне забезпеченнязаймає важливе місце в системі гарантій здійснення прав і свобод громадян.
Термін«соціальна захищеність» вперше з’явився в США. В СРСР він виник в юридичнійлітературі в перші роки радянської влади. Офіційно термін «соціальнезабезпечення» закріплено в міжнародному Пакті про економічні, соціальні такультурні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р.
Ідеяпро право соціального забезпечення як певну систему правових норм виникла вСРСР в середині 50х років. Лише в 70х р.р.право соцзабезпечення як галузь права дістало визнання в юридичній науці йнабуло статусу самостійної навчальної дисципліни у вищих юридичних навчальних закладах.Але ми в коледжі вивчаємо її в межах трудового права.
Післяпроголошення незалежності України розпочато створення системи соцзахистунаселення. Закладаються основи правової і нормативної бази страхування,удосконалюються діючий порядок управління цими засобами.
Цягалузь права включає широку, внутрішньо узгоджену хоча і не кодифіковану,сукупність правових норм.
В ст. 46Конституції України є термін «соціальний захист», який ширший терміну «соціальногозабезпечення».
Правосоціального забезпечення – це система створюваних державою правових,економічних та організаційних засобів, направлених на компенсацію чимінімізацію наслідків зміни матеріального чи соціального стану громадян, атакож щільно пов’язані з ними процедурні відношення по установленню юридичнихфактів і вирішенню спорів.
Вколо громадських відносин, які охоплюються предметом права соціальногозабезпечення входять такі компоненти: загальне поняття соціальногозабезпечення, коло осіб, що забезпечуються, об’єм видів соціального забезпечення,рівень забезпечення, джерела фінансування, відносини, пов’язані з зобов’язаннямдержави і роботодавців по утриманню визначеного контингенту непрацездатнихгромадян та інші.
Доних примикають і щільно пов’язані з ними відносини по здійсненню соціального страхування,формуванню і використанню Пенсійного фонду і Фондів соціального страхування,виплаті різних допомог сім’ям з дітьми, медичному і санаторно-курортномуобслуговуванню громадян, наданню пільг і переваг ветеранам війни та праці зарахунок соціальних фондів.
Мета соціального забезпечення – забезпечити рівень життя непрацездатних громадян не нижчевстановленого державою прожиткового мінімуму, Звідси і розбіжності в поняттіпредмета: одні теоретики включають в нього всі соціально-економічні відносини повідшкодуванню втраченого заробітку і забезпеченню потреб громадян з державногота громадських фондів, незалежно від їх результатів праці. Інші – тільки те, щопов’язане з забезпеченням непрацездатних, хворих і багатодітних сімей. Треті –лише обслуговування непрацездатних.
Крім того,предмет вивчає і фінансові джерела забезпечення непрацездатного населення –діяльність держави по створенню соціальних фондів і використання їх поцільовому призначенню.
Окрімпредмета правового регулювання, ознакою диференціації галузей права, юридичнанаука визнає метод правового регулювання громадськихвідносин.
Методправа соціального забезпечення – це сукупність прийомів і способів, за допомогою якихрегулюються громадські відносини, які складають предмет даної галузі права.
Розглянемоособливості метода права соціального забезпечення:
1. Поєднання централізованого,локального і індивідуального рівнів регулювання громадських відносин даноїгалузі і права.
Виключнозаконами України визначаються основи соціального захисту, форми і видипенсійного забезпечення (ст. 92, 46 Конституції).
Налокальному рівні (в межах окремого ПОУ) в нецентралізованому порядку, зарахунок фінансових джерел власника дозволяються додаткові види соціальногозабезпечення з метою підвищення соціального захисту працівників конкретноїорганізації. Такі умови можуть бути включені до колективного договору чи планусоціального розвитку ПОУ.
Індивідуальнийрівень. Умови про надання додаткових пільг в сфері соціального забезпечення(пенсії, допомоги тощо) можуть бути передбачені в індивідуальному трудовомудоговорі працівника з роботодавцем. Крім того, кожен громадянин може укластирізні індивідуальні договори в сфері соціального забезпечення, з центромсоціального обслуговування на надання послуг на дому; з недержавним пенсійнимфондом про додаткове пенсійне забезпечення тощо.
2. Методу права соціальногозабезпечення притаманний специфічний порядок установлення прав і обов’язківсуб’єктів – способи визначення змісту правовідносин (договірний, недоговірний).
Убільшості випадків для правовідносин в сфері соціального забезпеченняхарактерний недоговірний порядок. Пояснюється це перевагою централізованогорегулювання в даній сфері: види пенсій, допомог, компенсацій тощо, їх розміри,порядок призначення і надання визначаються державою і суб’єкти правовідносин неможуть ці норми змінювати.
Однак,права і обов’язки суб’єктів в цій галузі можуть установлюватись не тількинормативним, але і договірним шляхом в межах конкретного ПОУ. По-перше, вколективному договорі можуть бути передбачені більш пільгові умови в порівнянніз діючим законодавством (надбавка до пенсії, достроковий вихід на пенсію тощо).По-друге, закріплення гарантій можливо в індивідуальному трудовому договорі(надання матеріальної допомоги у випадку уходу у відпустку, безкоштовне щорічнесанаторно-курортне лікування, безкоштовні ліки у випадку захворювання тощо).При цьому, згідно ст. 9 КЗпПУ умови договорів, які погіршують становищепрацівників порівняно з законодавством України є недійсними. При більш пільговомузабезпеченні дозволяється повна свобода сторін.
3. В праві соціального забезпеченнявідображена специфіка стану (взаємовідносин) суб’єктів правовідносин(координація, субординація). Традиційно в теорії права є два види взаємозв’язкуміж суб’єктами правовідносин: координація і субординація. При відносинахкоординації сторони рівні між собою, при відносинах субординації одна із сторінпідкоряється іншій стороні, тобто це відносини влади – підлеглості.
Правовийстатус суб’єктів права соціального забезпечення не вписується в класичні рамкипро рівність чи підлеглість сторін. Учасники відносин по соціальномузабезпеченню економічно нерівні, але адміністративно незалежні один від одного.
Крім того,майнові права і свобода вибору поведінки належать тільки фізичній особі,а майнові обов’язки покладені на державні органи. Тому відносини, яківиникають між ними і фізичними особами при реалізації конституційного права насоцзабезпечення, можна назвати відносинами координації.
4. Специфіку методу правового регулюваннявідображає і характер правових норм – спосіб правового впливу на поведінкусуб’єктів (імперативний, диспозитивний). Імперативному способу регулюванняпритаманний метод влади і підпорядкованості, (субординації), а диспозитивному –метод юридичної рівності (координації). Метод права соціального забезпеченнявикористовує ці два методи в поєднанні з іншими способами – прийомамирегулювання: дозволом, наказом, забороною.
Говорячипро систему права соціального забезпечення необхідно чітко розрізняти три різнихпоняття: система галузі права, система науки, система учбового курсу.
Системаправа соціального забезпечення як галузі права – це сукупність об’єктивновзаємопов’язаних правових інститутів і норм, розташованих у визначеній, науковообґрунтованій послідовності відповідно до специфіки відносин, що регулюються.Елементами даної галузі є: правова норма, підінститут, інститут, комплекснийінститут, підгалузь.
Нормаправа є первинним компонентом системи, якій регулює поведінку учасниківгромадських відносин і складається із трьох елементів: диспозиції, гіпотези,санкції. Норми права, об’єднуючись по предметній ознаці, створюють інститути,підінститути і комплексні інститути.
Основнимиінститутами права соцзабезпечення є: трудовий стаж, пенсії, допомоги, пільги,соціальне обслуговування. Їх можна розділити на більш дрібні структурні одиниці– підінститути. Так, інститут допомог містить такі підінститути: допомогигромадянам, які мають дітей; допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомогапо безробіттю, допомога на поховання тощо. Інститут пенсій містить такіпідінститути як: пенсії по державному пенсійному забезпеченню; пенсії подержавному пенсійному страхуванню; недержавні пенсії.
В правісоціального забезпечення є і підгалузі: пенсійне право, право соціальногообслуговування тощо.
Системанауки права соціального забезпечення – це система наукових знань, поглядів,ідей про комплекс громадських явищ, які входять в сферу соціальногозабезпечення. Наука вивчає галузь як систему права, історію виникнення і перспективирозвитку галузі, науковий аналіз міжнародних правових норм, загальнізакономірності і тенденції цієї галузі в інших державах, наслідки науковихдосліджень. Предмет науки ширше предмета галузі.
Системаучбового курсу – складається із трьох частин: загальної, особливої,спеціальної.
Взагальній частині курсу вивчаються питання предмету, методу даної галузі права,правовідносини в галузі, принципи, система, суб’єкти і джерела правасоціального забезпечення.
Вособливій частині учбового курсу вивчаються окремі інститути: трудовий(страховий) стаж, пенсійне забезпечення, забезпечення допомагати, пільги,соціальне обслуговування тощо.
Вспеціальній частині розглядаються питання міжнародно-правового регулюванняправовідносин сфери соціального забезпечення, а також законодавство зарубіжнихкраїн про соціальне забезпечення населення.
Під джерелами права соціального забезпечення слідрозуміти сукупність нормативно-правових актів, котрі регулюють громадськівідносини, які складають предмет даної галузі права.
Особливістюджерел права соціального забезпечення є відсутність єдиного кодифікованогонормативного акту, як це прийнято в багатьох галузях права (ЦК, КК, Сімейнийкодекс, КЗпПУ тощо).
Традиційнокласифікація нормативних актів здійснюється по таким критеріям: по юридичнійсилі; по органу, який прийняв акт; по сфері дії; по формі акта; по інститутамгалузі права; по терміну дії; по колу осіб, на кого розповсюджується дія акту.
Основнимнормативно-правовим актом, що встановлює право громадян на соціальний захист, є КонституціяУкраїни.
Далі йдутьміжнароднідоговори(угоди), щоУкраїна уклала з рядом зарубіжних країн або приєдналася до них і на які данозгоду Верховною Радою України.
ЗакониУкраїнибувають конституційними, кодифікованими, поточними.
УказиПрезидентаУкраїни – в якихмістяться правові норми, що регулюють відносини з соцзабезпечення.
ПостановиКабінету МіністрівУкраїни. Одні з них приймаються по дорученню ВРУ, Президента, інші безтаких доручень. Вони можуть конкретизувати норми законів, регламентуватипорядок призначення окремих видів пенсій, встановлювати коло осіб, які маютьправо на пенсію, визначати умови призначення пенсій, допомог і інші питання.
Нормативніакти,роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду.Фонду соціального страхування України. Їх можна поділити на дві групи. Допершої відносяться накази, роз’яснення, інструкції, які видаються Міністерствомзгідно з наданим йому ВРУ правом давати роз’яснення по питанням роз’яснення ЗУ «Пропенсійне забезпечення» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування». По змісту такі роз’яснення є офіційними і обов’язковими для всіхПОУ, які застосовують норми пенсійного законодавства.
До другоїгрупи відносяться роз’яснення керівничо-методичного характеру, які видаютьсяМіністерством в межах своєї компетенції в формі наказів і інструкцій попитанням діяльності підлеглих органів соціального захисту населення, яківходять в систему Міністерства.
До підзаконних нормативних актів, які регулюють відносини по соцзабезпеченню,відносяться накази, інструкції і роз’яснення, які видаються іншими центральнимиорганами (Пенсійним фондом, Фондами соціального страхування, Мінздравом,Мінфіном, Нацбанком України). Вони приймаються самостійно, спільно чи з участюпрофспілок. Більшість їх носить інформаційний інструкційно-методичний характер.
В системінорм права соцзабезпечення функціонує незначна кількість різноманітних видів локальних актів, які приймаються ПОУ в порядкустимулювання трудової діяльності працівників.
Суб’єктиправа соціальногозабезпечення – це учасники правовідносин по соцзабезпеченню, які маютьсоціально-забезпечувальну правосуб’єктність на даний вид забезпечення.Правовідносини в цій сфері є двосторонніми. Одним із суб’єктів завжди є окремийгромадянин, а в деяких випадках – сім’я (з приводу пенсії у випадку втратигодувальника). В залежності від виду соціального забезпечення суб’єктом цихправовідносин може бути неповнолітній, дитина-сирота, інвалід, безробітний,непрацездатний, біженець, примусовий переселенець, людина похилого віку тощо.Іноземці і аполіди, які на законних підставах знаходяться на території України,по загальному правилу, в сфері соцзабезпечення мають рівні права з громадянамиУкраїни.
Другимсуб’єктом соціально-забезпечувального право відношення є орган, якийзобов’язаний призначити і надати той чи інший вид соцзабезпечення.Правосуб’єктність цього органу визначається і обмежується метою і задачамизаради яких він створений.
Для різнихвидів соцзабезпечення органами, які їх здійснюють можуть бути: державні органисоціального захисту населення; органи служби зайнятості (по допомогам побезробіттю); Пенсійний фонд; Недержавні пенсійні фонди, Фонди соціальнихстрахувань; органи освіти, у віданні яких є дитячі установи; пенсійні органи міністерстві відомств (оборони, внутрішніх справ, СБУ та ін); роботодавці тощо.
Об’єкт правовідносин – це те, з приводучого виникає той чи інший вид правовідносин: грошові виплати (пенсії, допомоги,компенсації); соціальні послуги (соцобслуговування на дому громадян похилоговіку та інвалідів; санаторно-курортне лікування; протезування тощо); натуральнадопомога (речі, продукти, ліки, транспортні засоби для інвалідів тощо);різноманітні пільги.
Змістомправовідносин євзаємні права і обов’язки сторін. Особливістю змісту правовідносин посоцзабезпеченню є те, що одна сторона – фізична особа – має право вимагатинадання потрібного їй виду забезпечення, а друга сторона, до якої звернута цявимога, при наявності всіх передбачених законодавством умов, зобов’язана виконатицю вимогу.
Підставоюдля виникнення, зміни чи припинення правовідносин в сфері соцзабезпечення єрізні юридичні факти, як подій (інвалідність, тимчасова непрацездатність,смерть), так і дії. Особливістю правовідносин в цій сфері є обов’язковий заявочнийпорядок в реалізації права на той чи інший вид соціального забезпечення. Дотого часу, поки людина (або її законний представник) не напише заяву зпроханням призначити йому пенсію, допомогу чи інший вид соцзабезпечення, ніяківиплати, послуги йому не будуть надані тобто не виникнуть і відповідніправовідносини.
Щостосується правової природи правовідносин в сфері соцзабезпечення, тотрадиційно їх класифікація проводиться по таким підставам, як види соцзабезпечення, терміни існування в часі; на матеріальні, процедурні, процесуальні. Можлива також класифікація по видам іформам соцзабезпечення.
Повидам соціальногозабезпечення виділяють правовідносини у зв’язку з наданням:
а)грошових виплат (пенсії, допомоги тощо);
б)натуральних видів допомоги (продукти, речі, ліки, транспорт, технічні засобидля інвалідів);
в)соціальних послуг і пільг (соціальне обслуговування похилих, інвалідів, дітей,медична допомога, санаторно-курортне лікування тощо).
Построкам існуванняв часі ці правовідносини поділяються на 3 види:
1.Правовідносини, які припиняються однократним виконанням обов’язку (допомога навипадок народження дитини, на поховання);
2.Правовідносини з абсолютно встановленим строком існування в часі, тобто змоменту їх виникнення заздалегідь відомо коли вони будуть припинені (допомогапо догляду за дитиною до 3х років, пенсія по інвалідності).
3.Правовідносини з відносно невизначеним строком існування в часі (пенсія повіку).
По видамсоцзабезпечення в залежності від джерела грошових засобів бувають:
а) правовідносиниза рахунок бюджетів усіх рівнів і позабюджетних державних соціальних фондів;
б)правовідносини по забезпеченню із недержавних засобів (недержавних пенсійнихфондів, благодійних фондів, засобів окремих юридичних чи фізичних осіб і т. п.).
По формам державного соціальногозабезпечення можна провести таку класифікацію:
· правовідносинипо державному соцзабезпеченню;
· правовідносинипо державному соціальному страхуванню;
· правовідносинипо наданню державної соціальної допомоги.
Процедурні правовідносини виникають зприводу призначення всіх видів соціального забезпечення і встановленняюридичних фактів, які мають значення для надання тих чи інших видівзабезпечення. Наприклад, для призначення пенсії по інвалідності необхідноспочатку установити факт інвалідності.
Процесуальні правовідносини, які входять впредмет права соцзабезпечення, пов’язані з розглядом спорів, що виникають в ційгалузі. Залежно від характеру спору він може бути розглянутий вищестоящиморганом або в суді.
Відмінностіправа соціального забезпечення від трудового, адміністративного та фінансовогоправа
Єдиногокритерію відмінності не існує. Відмінності по предмету і методу регулювання. Трудове право – предмет – трудовадіяльність людини незалежно від форм власності, а соцзабезпечення – соцзахист,матеріальне забезпечення і обслуговування непрацездатних громадян. По суб’єктам:в трудових відносинах робітник і роботодавець, в соцзабезпеченні –непрацездатний громадянин і орган соцзахисту. Трудові відносини входять до колавиробничих відносин суспільства, а відносини по соціальному забезпеченню – докола соціально-забезпечуючих відносин. В рамках трудових правовідносингромадянин відіграє активну роль і реалізує своє конституційне право на працю,що ж стосується соцзахисту, то він пасивний в реалізації даного права насоціальний захист. Є і спільне: трудовий стаж, трудова інвалідність і т. п.
Адміністративнеправо – нимвизначається соціальна політика держави в сфері соцзабезпечення, видаютьсянормативні акти, встановлюються умови, розмір і порядок надання допомоги(забезпечення), визначаються джерела фінансування соцзабезпечення. Але органисоцзахисту і громадяни не пов’язані відносинами підпорядкованості. Основнівідмінності – по предмету права.
Фінансовеправо – нимрегулюються процес накопичення і розподілу грошових коштів необхідних длясоцзабезпечення, контроль за раціональним і ефективним використанням коштів поїх цільовому призначенню.
Пенсійнеправо входитьдо галузі права соціального захисту і є його підгалуззю.