Основидіяльності прокуратури України
План
1. Прокуратура та її місце в системі органів державноївлади
2. Функції прокуратури
3. Система прокуратури та організація її роботи
4. Акти прокурорського реагування
5. Кадрове забезпечення органів прокуратури
Питання для самоконтролю
Джерела та література
1. Прокуратура та її місце в системіорганів державної влади
Прокуратура України – самостійнийцентралізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органівдержави та забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний та державнийлад, права і свободи людини, а також основи демократичного устрою засобами іметодами, що передбачені законом. Прокуратура не підпорядковується виконавчійабо судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань іпротиваг між гілками влади, які формуються та утверджуються у державі післяприйняття нової Конституції. Фундаментальні гілки влади – законодавча,виконавча та судова, які уособлюють єдину державну владу та її поділ, зовсім невиключають можливості існування інших функціонально самостійних правовихінститутів. Їх наявність визначається реальними потребами побудови правовоїдержави і державно-правового життя суспільства в даний конкретний період,необхідністю демократичних форм контролю гілок влади у випадках, коли їх діяльністьне відповідає принципам і положенням Конституції.
Проголосивши незалежність, Україна першоюсеред колишніх республік СРСР 5 листопада 1991 року прийняла Закон України«Про прокуратуру», який було введено в дію 1 грудня 1991 року. Самецей день відзначається як День працівників прокуратури.
Відповідно до ст. 121 Конституції Українина прокуратуру покладено:
– підтримання державного обвинувачення всуді;
– представництво інтересів громадянина абодержави в суді у випадках, визначених законом;
– нагляд за додержанням законів органами,які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
– нагляд за додержанням законів привиконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні іншихзаходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободигромадян.
У ст. 123 Конституції України передбачено,що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються законом.Прийняття Верховною Радою Закону України «Про внесення змін до ЗаконуУкраїни „Про прокуратуру“1, безумовно, сприяє посиленнюправозахисного потенціалу прокуратури, уточненню її наглядових повноважень.Зміни в законодавстві, пов'язані з судово-правовою реформою, рішенняКонституційного Суду України, накази Генерального прокурора України детальновстановлюють компетенцію прокуратури. ;
Правоохоронна діяльність прокуратури єелементом втілення обов'язку держави з утвердження та забезпечення прав ісвобод людини, відповідає вітчизняним традиціям здійснення нагляду завиконанням правових норм. Дієвий механізм органів прокуратури – один з гарантівзаконності та правопорядку, він сприяє реалізації принципу верховенства права,що є основним у правовій державі.
Правовою основою організації і діяльностіорганів прокуратури є Конституція, Закон України “Про прокуратуру”,кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, адміністративне,виправно-трудове, господарсько-процесуальне законодавство та інші закониУкраїни (в частині, що не суперечить Конституції України), а також визнаніУкраїною відповідні міжнародні договори та угоди.
Діяльність органів прокуратури спрямованана всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїмзавданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією Українинезалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної таекономічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншимизаконами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних,політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина;
3) основ демократичного устрою державноївлади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.
Пріоритетним напрямом діяльностіпрокуратури є захист прав і свобод людини. Для цього прокуратура має обмежитинеправомірну або таку, що межує із правопорушенням, дію певного кола державнихорганів та посадових осіб передбаченими законом засобами. При цьому органипрокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян назасадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціальногопоходження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань,службового чи майнового стану та інших ознак.
Оскільки в Україні визнається і діє принципверховенства права, то функціонування прокуратури як державного інституту,діяльність її посадових осіб підпорядковуються тільки нормативно-правовимактам. Принцип верховенства права передбачає визначальну, провідну роль права успіввідношенні права і політики, права й ідеології, права й економіки. НормиКонституції України є нормами прямої дії, внаслідок чого прокуратура, зокрема,може представляти інтереси громадянина або держави в суді для захистуконституційних прав безпосередньо на підставі Основного Закону, і це належнимчином гарантується навіть у разі відсутності інших нормативних актів.
З іншого боку, рішення, дії чибездіяльність прокурорів можуть бути оскаржені в судовому порядку. Суд не можевідмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа безгромадянства вважає, що її права і свободи порушено чи порушуються, створеноперепони для їх реалізації чи мають місце утиски прав і свобод.
В Законі України “Про прокуратуру” (ст. 6)закріплено принципи організації та діяльності прокуратури, де зазначено, щооргани прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему,яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням прокурорів нижчогорівня вищому;
2) здійснюють свої повноваження на основідодержання Конституції України та чинних на території нашої держави законів,незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішеньгромадських об'єднань чи їх органів;
3) захищають у межах своєї компетенціїправа і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно віднаціонального чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії,політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;
4) вживають заходів щодо усунення порушеньзакону, від кого 6 вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення увстановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ціпорушення;
5) діють гласно, інформують державні органивлади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.
Суть принципу єдності полягає в тому, щокожний орган прокуратури, її посадові особи діють у межах своєї компетенції,виступаючи як представники єдиної системи прокурорських органів. Це – важливаструктурна ознака, оскільки внаслідок цього забезпечується єдність завдань, щостоять перед прокурорами різних рівнів, загальність методів, форм їх діяльностіз основних напрямів роботи, а також засобів реагування на порушення закону.Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи прокуратури вживають заходівщодо усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення увстановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ціпорушення, виходячи з єдності мети і завдань, що стоять перед прокуратурою.
Сувора підпорядкованість органівпрокуратури по вертикалі, яка ґрунтується на принципі централізації прокурорськоїсистеми, є не лише фактором виконавської дисципліни, що само по собі важливо вдіяльності прокуратури. Вона гарантує, що будь-який акт прокуратури маєвідповідати закону, наказам Генерального прокурора. Для скасування незаконного,необґрунтованого рішення, що його прийняв прокурор нижчого рівня, відповідномукерівникові органу прокуратури надано право одноособове вирішити це питання.
Незалежність прокуратури означає, що всіпрокурори здійснюють свої повноваження незалежно від органів державної влади ісамоорганізації населення, політичних партій і громадських об'єднань.Конституційний Суд України визнав, що зі способу призначення Генеральногопрокурора України на посаду та звільнення його з посади не випливають відносинипідпорядкованості органів прокуратури України іншим органам державної влади,зокрема тим, які здійснюють повноваження щодо призначення на посаду тазвільнення з посади Генерального прокурора України.
Принцип гласності в діяльності прокуратурихарактеризується тим, що органи прокуратури виконують покладені на них завданнягласно, інформуючи громадян, а також органи державної влади про результатисвоєї роботи, про стан та додержання законів органами і установами, щодо якихпрокуратура здійснює наглядові функції. Цим прокуратура зміцнює правовийпорядок, запобігає порушенню прав і свобод людини, формує громадську думкунавколо правопорушень і осіб, які їх допустили, впливає на правосвідомістьгромадян, підвищуючи їх правову культуру.
Для ефективного виконання прокуратуроюправозахисної ролі законодавством передбачено гарантії незалежності таповноваження, що значно відрізняють ЇЇ від інших правоохоронних органів.Втручання органів державної влади, посадових осіб, засобів масової інформації,громадсько-політичних організацій та їх представників у діяльність прокуратуриз нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознакизлочину, забороняється.
Вплив у будь-якій формі на працівникапрокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитисяприйняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбаченузаконом.
Звернення представників влади, іншихпосадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, щоперебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-якій вказівок абовимог щодо результатів їх вирішення.
Як втручання у здійснення прокурорськогонагляду, розслідування злочинів кваліфікуються звернення народних депутатівУкраїни, депутатів органів місцевого самоврядування, посадових осіб,представників засобів масової інформації до прокурора з вимогою надатиінформацію, що становить службову таємницю або таємницю слідства, виконати чине виконати конкретні наглядові чи слідчі дії або здійснити їх всуперечзаконові.
Передбачені законом повноваження прокурора братиучасть у засіданнях органів законодавчої і виконавчої влади, а також органівсамоорганізації населення є одним з важливих проявів особливого статусупрокуратури в здійсненні контрольних функцій. Разом з тим встановлено заборонупрокурору входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів,утворюваних радами або їх виконавчими органами.
Отже, посідаючи непідпорядковане місце всистемі поділу державної влади, прокуратура всю свою діяльність спрямовує назахист законом передбачених прав і свобод громадян та інтересів держави віднеправомірних посягань, утвердження принципу верховенства права.
2. Функції прокуратури
Конкретні функції прокуратури слідрозглядати у двох аспектах. По-перше, вони ґрунтуються на існуючій нормативнійбазі та перевірені практикою, а тому підлягають уточненню і вдосконаленнювідповідно до історичних умов формування правової держави. Сьогодні прокуратуразалишається доступним для населення і надійним державним органом, що забезпечуєзахист прав і свобод громадян, інтереси держави. На вимогу прокурорів останнімироками поновлено права сотень тисяч людей у галузі трудових, житлових та іншихправовідносин.
По-друге, конституційні положення дещозвужують сферу діяльності прокуратури. Як уже зазначалося, крім передбачених уст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України „Про прокуратуру“функцій, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функціюнагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попередньогослідства. Це також закріплено в Перехідних положеннях до Закону України»Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру».
Принципово важливим є законодавчезастереження про те, що на прокуратуру не може покладатися виконання функцій,не передбачених Конституцією України і Законом України «Про,прокуратуру».
Підтримання державного обвинувачення всуді. Однією з основних функцій діяльності прокуратури є підтримання державногообвинувачення в суді. Конституційне положення про визнання винним та прозастосування кримінального покарання тільки судом визначає судовий розглядцентральною вирішальною стадією кримінального процесу. Тому участь прокурора всудовому розгляді є однією з найважливіших ділянок його діяльності. Участьпрокурора в суді як державного обвинувача – важлива гарантія винесення судомзаконного, обґрунтованого вироку та додержання передбачених законом прав таінтересів громадян. Слід підкреслити, що суд та прокуратура при розглядікримінальних справ мають схожі завдання, але прокурор сприяє їх виконаннюзгідно з принципом змагальності особливими методами.
У державах з високорозвинутою системоюправа не виникає питання про необхідність участі прокурора при розглядікримінальних справ у суді. Без обвинувача справа не розглядається, а неявкапрокурора в судове засідання тягне за собою відкладення розгляду справи. Вчинному кримінально-процесуальному законодавстві, яке теж передбачаєзмагальність як одну з найважливіших засад, це питання детально нерегламентовано.
Прокуратура сьогодні не має реальнихможливостей забезпечити підтримання державного обвинувачення у кожній справі узв'язку з відсутністю бюджетного фінансування для введення до штату близькодвох тисяч додаткових працівників. Але демократичні зміни, деякі позитивнізрушення у сфері економічних реформ в Україні найближчим часом, очевидно, такиприведуть до встановлення обов'язку підтримання державного обвинуваченняпрокурором у кожній кримінальній справі, що її розглядає суд.
Державне обвинувачення завжди спрямованопроти конкретної особи. У кожному випадку воно є персоніфікованим і складаєтьсяз виявлення (встановлення) цієї особи. Сутність державного обвинуваченняполягає в сукупності дій прокурора з відстоювання перед судом обвинувальноговисновку про передбачений законом злочин, що його вчинила особа, яка перебуває налаві підсудних.
«Захисник, як і обвинувачений, незобов'язаний доказувати невинність або меншу винність обвинуваченого, а такожобставини, що виключають його кримінальну відповідальність. Слідчий і суд такожне вправі перекладати, а точніше покладати, обов'язок доказування на захисника,як і на обвинуваченого».
У суді, крім прокурора, в ролі обвинувачаможуть виступати й інші особи – потерпілий або його представник, причому вонивиконують функцію обвинувачення не тільки у справах, порушених за скаргою потерпілого,айв інших кримінальних справах, користуючись правами сторони у процесі та маючисвій власний інтерес. Термін «державне обвинувачення» вживаєтьсязаконодавцем тільки при регламентації діяльності прокурора у суді.
Джерелом державного обвинувачення єдіяльність органів дізнання та досудового слідства, зусиллями яких особа,викрита як така, що вчинила злочин, у зв'язку з чим має постати перед судом.Підтримуючи обвинувачення в суді, прокурор привселюдно обвинувачує підсудногота наполягає на застосуванні до нього справедливого покарання, допомагає суду укваліфікованому вирішенні справи, привертає увагу до причин та умов, що сприяливчиненню злочину.
Державний обвинувач бере участь у допитахпідсудного, потерпілого, свідків, у дослідженні висновків експертів та речовихдоказів. Він розпочинає судові дебати у кримінальній справі, виступаючи зобвинувальною промовою. У ній він аналізує матеріали справи, докази, рисиособистості підсудного, висловлює міркування з питання призначення мірипокарання. Об'єктивність та незалежність прокурора в суді гарантованапередбаченою законом можливістю для прокурора відмовитися від підтриманнядержавного обвинувачення, якщо дані судового слідства не підтверджуютьпред'явленого підсудному обвинувачення, виклавши у своїй постанові мотививідмови.
Гласний та змагальний судовий процесстворює сприятливі умови для оцінки доказів, виявлення обставин, які булираніше невідомі чи не піддавалися дослідженню або які відображені впроцесуальних документах з істотними порушеннями закону. Зосередження в одинчас та в одному місці всіх процесуальних осіб, які мають відомості про злочин,перевірка їх показань під різними кутами зору прокурором та захисником,послідовний та безперервний допит підсудного, потерпілого, свідків, експертівдають можливість з'ясувати розбіжності у їх показаннях і сприяють логічномуаналізу та синтезу всієї сукупності доказів.
Прокурору для відмови від обвинувачення необов'язково переконатися у невинності особи, йому досить втратити переконання упровині, оскільки невинність не з'ясовується, а презюмується. Відмова відобвинувачення означає, що, на думку прокурора, підсудний має бути виправданий.Проте чинне законодавство (ст. 264 КПК України) передбачає обов'язок судуроз'яснити потерпілому та його представнику їх право вимагати продовженнярозгляду справи та підтримувати обвинувачення.
Після винесення судом вироку прокурорзобов'язаний вжити у встановленому законом порядку заходів щодо виправленняпомилок, які мали місце, висловити свою незгоду з мірою покарання, визначеноюсудом, якщо вона не відповідає тяжкості злочину та суспільній небезпеці особи,яка його вчинила. Для цього прокуратура має визначені законом повноваження,незалежно від того, чи набрав вирок законної сили, чи ні.
Таким чином, підтримання державногообвинувачення – це діяльність прокуратури у встановленихкримінально-процесуальним законом формах, яка складається з аналізу матеріалівсправи та доказування вини особи в судових органах, сприяння постановленнюзаконного, обґрунтованого та справедливого вироку.
Представництво прокурором інтересівгромадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Представництвопрокурором інтересів громадян або держави в суді – одна з важливих гарантійзабезпечення захисту прав і свобод громадян, законних інтересів держави.Судовий порядок захисту прав і свобод громадян значно розширюється. Участьпрокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх.
Формами представництва є:
– звернення до суду з позовами або заявамипро захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичнихосіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правовихактів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
– участь у розгляді судами справ;
– внесення апеляційного, касаційного поданняна судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Навряд чи можна погодитися з точкою зору,що «функція представництва інтересів громадянина або держави в суді є дляпрокурора новою». За цивільно-процесуальним та арбітражно-процесуальнимзаконодавством прокуратура мала і раніше право на подання позову (заяви) досуду. Останніми роками саме прокуратурою у порядку цивільного судочинствазупинено незаконну приватизацію значної кількості важливих народногосподарськихоб'єктів, а також забезпечено повернення в багатьох випадках державних коштів,поновлено права неповнолітніх при незаконних махінаціях з житлом і т. ін.
Прокуратура представляє інтересигромадянина чи держави в суді від імені держави, здійснюючи це представництвочерез прокурорів, які є уповноваженою на це державною інституцією. Тому ніякихдовіреностей чи доручень прокурору не треба, оскільки він не представляєінтереси конкретної особи чи органу влади. У межах своєї компетенції,визначеної законом, він діє як представник держави, маючи водночас і всіпроцесуальні права позивача. Прокурор самостійно визначає підстави дляпредставництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництвов будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому законом.
Право прокурора на позов регламентованецивільно-процесуальним та господарсько-процесуальним законодавством, наказамиГенерального прокурора України. Він зобов'язаний використати це право длязабезпечення захисту соціальних прав громадян, а також відшкодування шкоди,завданої державі, державним підприємствам, установам та організаціям, стягненнязаборгованості перед бюджетом, пенсійним фондом та ін. Правозахисна діяльністьпрокуратури не протиставляється аналогічній діяльності суду, а лише доповнюєїї. Більше того, суд може визнати необхідним на свій розсуд обов'язкову участьпрокурора в суді для надання висновків з метою здійснення покладених на ньогообов'язків.
Процесуальне становище прокурора у роліпозивача дещо відрізняється від становища інших осіб, які заявляють позов уцивільній справі. Так, прокурор не несе судових витрат, до нього не може бутипред'явлено зустрічного позову, він не може укласти мирову угоду, а рішеннясуду за позовом прокурора поширюється не на прокурора, а на особу, в інтересахякої пред'явлено позов.
Громадяни, юридичні особи та держава вособі її органів самостійно звертаються до суду за захистом своїх порушенихправ та інтересів, що охороняються законом. Прокурор же здійснює представництвов суді лише тоді, коли громадянин неспроможний через фізичний чи матеріальнийстан або з інших причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні праваабо реалізувати процесуальні повноваження. Захист прав неповнолітніх,недієздатних, обмежено дієздатних, безвісно відсутніх прокурор здійснює в суді,представляючи їх інтереси, лише тоді, коли батьки, усиновителі, опікуни тапіклувальники, органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування не виконуютьпередбачених законом обов'язків.
Прокурор має право подавати позов догосподарського суду в інтересах держави. Інтереси держави можуть збігатисяповністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів,державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств зчасткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати своїінтереси не тільки в їх діяльності, а й у діяльності приватних підприємств,товариств, захисті підприємств з іноземними інвестиціями.
За Конституцією України всі форми власностіюридичне рівноправні. Тому прокурор з урахуванням того, що "інтересидержави" є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку самостійновизначає, посилаючись на закон, на підставі якого подається позов, в чому самевідбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави,обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган,уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах'.
Відповідно до ст. 120 ЦПК України прокурормає право вносити апеляційне подання на рішення суду, що не набрало законноїсили, коли він брав участь у справі. Право прокурора на внесення касаційногоподання у порядку нагляду сприяє зміцненню законності в цивільному судочинстві,оскільки є оптимальним варіантом взаємодії суду і прокуратури, наповнення новимзмістом правозахисної ролі останньої. Намагання на законодавчому рівні вирішитице питання інакше може завдати істотної шкоди реалізації громадянами своїх правщодо судового захисту і ні в якому разі не принижує ролі суду, який приймаєостаточне рішення.
Враховуючи реальний стан економіки в нашійдержаві та зниження життєвого рівня великої частини населення, сьогодні єпередчасною і необґрунтованою спроба усунути прокуратуру від забезпечення задопомогою судових засобів додержання конституційних прав громадян і перш за всесоціально-економічних:
права кожного на працю, належні, безпечні іздорові умови праці, заробітну плату, не нижче визначеної законом, та насвоєчасне її отримування, права приватної власності і т. ін.
Нагляд за додержанням законів органами, якіпроводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Нагляд за додержанням законів органами, якіпроводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство,спрямований на забезпечення встановленого порядку, виявлення і розкриття злочинів,розгляду заяв та повідомлень про них, законності здійснення оперативнихзаходів, слідства, правомірності прийнятих зазначеними органами рішень.«Розслідування злочинів – це така діяльність, у якій зведено до мінімумубудь-які „зовнішні“ види контролю (наприклад, народний, громадський,позавідомчий). У зв'язку з чим прокурорський нагляд тут має бути максимальний,з імперативними повноваженнями прокурора».
Предметом правозахисної діяльностіпрокуратури при цьому
є перш за все інтереси суспільства, держави,їх охорона від злочинних посягань. Не менш важливе значення має також захистправ і законних інтересів потерпілих від злочину громадян, забезпеченняоб'єктивного розгляду їх заяв і скарг, вжиття заходів для відшкодування їмматеріальних та моральних збитків. Сутність правоохоронної діяльностіпрокуратури виявляється у протидії виникненню та розвитку протиправних вчинківу першу чергу з боку державних органів та їх посадових осіб, які маютьспеціальні, визначені законом повноваження з обмеження конституційних правгромадян, нейтралізації та ліквідації порушень, правової оцінки вчиненого тапритягнення винних до відповідальності.
Прокурорський нагляд заоперативно-розшуковою діяльністю поширюється на оперативні підрозділи:
1) органів внутрішніх справ – кримінальнута спеціальну міліцію, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованоюзлочинністю, оперативно-розшукові підрозділи державної автомобільної інспекції;
2) органів служби безпеки – розвідку,контррозвідку, військову контррозвідку, підрозділи захисту національноїдержавності, по боротьбі з корупцією та організованою злочинною діяльністю,оперативно-технічні, оперативного документування;
3) прикордонних військ – підрозділи зоперативно-розшукової роботи;
4) управління державної охорони України –підрозділ оперативного забезпечення охорони;
5) органи державної податкової служби –оперативні підрозділи податкової міліції;
6) органи й установи Державногодепартаменту України з питань виконання покарань – оперативні підрозділи.
Повноваження прокурора, встановленікримінально-процесуальним законодавством та іншими нормативними актами,поширюються на слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки іподаткової міліції, що об'єднані процесуальним поняттям «органипопереднього розслідування»2. Так, у ст. 227 КПК України передбачені такіповноваження:
• перевірка кримінальних справ, матеріалівта інших відомостей про вчинені злочини; скасування незаконних танеобґрунтованих постанов слідчих та осіб, які проводять дізнання; дачаписьмових вказівок про розслідування злочинів; безпосередня участь упровадженні окремих слідчих дій або розслідування у повному обсязі будь-якоїсправи;
• санкціонування проведення окремих слідчихдій; продовження строку розслідування та погодження утримання під вартою як запобіжногозаходу;
• повернення кримінальних справ органампопереднього слідства з вказівками щодо провадження додаткового розслідування;вилучення справи від органу дізнання і передача її слідчому; усунення особи,яка проводить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання абопопереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуваннісправи; порушення кримінальної справи або відмова порушити її; закриття абозупинення провадження у кримінальних справах; затвердження обвинувальноговисновку; направлення справи до суду.
Значення прокурорського нагляду на цьомукомплексному напрямі правоохоронної діяльності важко переоцінити. Як відомо,при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та попередньогослідства неминуче зачіпаються, а часто й істотно обмежуються права і законніінтереси громадян, гарантовані Конституцією України та іншими законами (правона свободу, недоторканність житла і т. ін.).
При виконанні професійного обов'язку здодержання порядку розгляду заяв і повідомлень про злочини прокурор повиненстежити за тим, щоб всі заяви та повідомлення були зареєстровані і щодо нихсвоєчасно було прийнято одне з таких рішень:
порушено кримінальну справу; відмовлено впорушенні кримінальної справи; заяву направлено на розгляд за належністю.
Порядок попереднього розслідування злочинівдетально регламентовано Кримінально-процесуальним кодексом України.Прокурорський нагляд за безумовним його додержанням є однією з гарантійзабезпечення прав учасників кримінального процесу (підозрюваних,обвинуваченого, потерпілого, свідків), невідворотності відповідальності завчинений злочин. Генеральний прокурор України вимагає зосередити зусилля напідвищенні рівня прокурорського нагляду для того, щоб ефективно впливати нарезультативність і якість дізнання та слідства, сприяти розкриттю злочинів,захисту особи, її конституційних прав, а також інтересів держави і суспільствавід злочинних посягань при неухильному додержанні органами слідства та дізнаннявимог закону'.
Нагляд за додержанням законів при виконаннісудових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходівпримусового характеру, пов'язаних з обмеженнями особистої свободи громадян.Прокуратура, здійснюючи цю функцію, покликана забезпечити, з одного боку, законністьперебування затриманих, заарештованих, осіб, що за вироком суду чи з .іншихзаконних підстав перебувають у виправно-трудових установах, а з іншого –законність діяльності закладів для виконання судових рішень у кримінальнихсправах та закладів, що
застосовують інші заходи примусовогохарактеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.
Цей напрям прокурорської діяльності істотновідрізняється від інших як за методами його здійснення, так і заповноваженнями. Прокурор не тільки перевіряє законність правових актів, щовидаються адміністрацією установи виконання покарань, а й здійснює нагляд зазаконністю всієї діяльності цієї установи.
Згідно з вимогами закону прокуратураздійснює нагляд для того, щоб своєчасно і правильно виконувалися вироки; утриманнязасуджених у місцях позбавлення волі проводилося не інакше, як на підставах і впорядку, встановлених законом; забезпечувалося додержання встановлених закономправ та обов'язків засуджених; виконувалося законодавство про умовно-достроковезвільнення засуджених від відбуття покарання.
Предметом нагляду є додержання законностіпід час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення,виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходипримусового характеру, які призначає суд, додержання встановленогокримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбуванняпокарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.Прокурорський нагляд поширюється на адміністрації слідчих ізоляторів, установвиконання покарань; інспекції виправних робіт органів внутрішніх справ;державних виконавців; адміністрації підприємств та інших закладів, що причетнідо виконання судових вироків; військове командування у тих випадках, колизасуджений підлягає направленню у дисциплінарний батальйон чи утриманню нагауптвахті.
Прокурор має широкі контрольно-наглядовіповноваження. Так, він має право у будь-який час відвідувати піднагляднізаклади, опитувати осіб, які там утримуються, знайомитися з усіма документамита матеріалами, перевіряти відповідність закону наказів та розпорядженьадміністрації місць позбавлення волі. Йому також надано право вимагати відпосадових осіб створення належних умов, що забезпечують права затриманих, осіб,узятих під варту, засуджених та осіб, щодо яких застосовано примусові заходи.Він може також отримувати від згаданих посадових осіб пояснення. Прокурорнаділений повноваженнями відміняти незаконне дисциплінарне стягнення, накладенена особу, яка відбуває покарання, або негайно звільняти її своєю постановою ізштрафного ізолятора, приміщення камерного типу, дисциплінарного ізолятора,з-під варти, якщо встановлено, що особу затримано або взято під варту беззаконних підстав.
Прокурор зобов'язаний періодично проводитикомплексні перевірки додержання законів як у місцях виконання покарань, так іпри виконанні інших заходів примусового характеру, що їх призначає суд.
Імперативний характер повноважень прокуроращодо додержання порядку та умов тримання затриманих, заарештованих, засудженихдо позбавлення волі та інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходипримусового характеру, випливає із ст. 45 Закону України «Пропрокуратуру». Виконання прокуратурою цієї функції спрямовано також навиконання Україною підписаних міжнародно-правових угод і конвенцій, зокремаМіжнародного пакту про громадянські і політичні права. Міжнародних стандартнихправил поводження з ув'язненими, Зводу принципів захисту всіх осіб, щопіддаються затриманню або ув'язненню у будь-якій формі.
Нагляд за додержанням і застосуваннямзаконів. Предметом цього виду нагляду є правозастосовна діяльність органівдержавної влади, підприємств та посадових осіб, яка має відповідати вимогамКонституції України та чинним законам. Прокуратура здійснює нагляд за додержаннямі застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншимицентральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної РеспублікиКрим, органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськимиорганізаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від формвласності, підпорядкованості та належності.
З урахуванням стану законності прокуратурамає забезпечити постійний нагляд за додержанням соціально-економічних,політичних, особистих прав і свобод громадян, військовослужбовців та членів їхсімей, прав та інтересів соціальних груп, які потребують державної допомоги ізахисту; законодавства про порядок розгляду скарг, особливо з питань виплатизаробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат, охорони праці,здоров'я, освіти, житлових прав; природоохоронного законодавства.Загальнонаглядова діяльність прокуратури приносила і здатна принести ще багатокористі як державним інтересам, так і справі І захисту прав громадян.
Органи прокуратури безплатно й оперативнореагують на порушення законодавства, а тому соціальне малозахищена частина |населення, зважаючи на порівняно дорогі адвокатські послуги та І тривалістьсудових процедур, звертається за юридичною допомогою саме до них. Ефективністьдіяльності прокуратури підтверджується і тим, що за її ініціативою державіповернуто майже і З млрд. грн., 53 млн. доларів, чимало іншої валюти2. і
Для успішного здійснення загальнонаглядовихдій прокурору надані необхідні повноваження. Вони дають можливість йому ісвоєчасно встановити порушення закону, притягнути порушника І до встановленоїзаконом відповідальності та вжити заходів для усунення причин та умов, щосприяли цим порушенням закону.
Прокурору не надано право безпосередньовідміняти чи змінювати неправове рішення, підміняти органи відомчого управліннята контролю, втручатися у господарську діяльність, якщо така діяльність несуперечить чинному законодавству. Але його вимоги при встановленні фактупорушення закону, які реалізуються у вигляді протесту, припису, подання чипостанови, є обов'язковими до розгляду і корекції неправового рішення згідно ззаконом.
При здійсненні загального нагляду прокурормає право:
• безперешкодно за посвідченням, щопідтверджує займану посаду, входити до приміщення органів державної влади таорганів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ таорганізацій (незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності), довійськових частин, установ без спеціальної перепустки;
• мати доступ до документів і матеріалів,необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, й тих,що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію;
• письмово вимагати надання зазначенихдокументів та матеріалів для перевірки, видачі необхідних довідок, у тому числіщодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішенняпитань, пов'язаних з перевіркою;
• вимагати для перевірки правозастосовніакти та інші акти й документи
• одержувати інформацію про стан законностізаходи щодо її забезпечення;
• вимагати від керівників та колегіальнихорганів проведення перевірок. ревізій діяльності підпорядкованих іпідконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур (незалежно.від форм власності), а також виділення спеціалістів для проведення перевірок,відомчих та позавідомчих експертиз;
• викликати посадових осіб і громадян,вимагати від них усних чи письмових пояснень щодо порушень закону.
Слід зазначити, що реалізація прокуроромпредставництва інтересів громадянина або держави в суді навряд чи можлива безповноважень, властивих нагляду за додержанням і застосуванням законів.З'ясувати обставини порушення, зібрати докази для відстоювання правової позиціїпри судовому розгляді позову (заяви) прокурор може, лише маючи передбаченізаконом права.
Збереження за прокуратурою функції наглядуза додержанням і застосуванням законів законодавець пов'язує з формуваннямнових державних органів, що здійснюватимуть контроль за додержанням законів.Реалізуючи принципи створення правової держави, останніми роками з'явилися іпочали діяти такі інститути, як Уповноважений Верховної Ради України з правлюдини, Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Антимонопольнийкомітет, органи виконавчої влади, що забезпечують захист прав споживачів,експортний контроль тощо. У зв'язку з цим в умовах перехідного періодупрокуратура дещо звузила межі прокурорського втручання. Дискусія щодо обсягуповноважень з нагляду за додержанням і застосуванням законів в умовахперехідного періоду пов'язана з державно-правовою реформою, здійсненням у їїмежах адміністративної реформи. Вирішення на законодавчому рівні меж цихповноважень безумовно сприятиме наповненню новим змістом правозахисноїдіяльності прокуратури, стрижнем якої була й залишається охорона прав і свободгромадян.
Слідство в органах прокуратури. Згідно зкримінально-процесуальним законодавством досудове слідство проводять слідчі,прокуратури у справах про вбивства, зґвалтування, злочини у сфері службовоїдіяльності, злочини проти правосуддя, довкілля та інші. Крім того, у всіхсправах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливовідповідальне становище, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Продержавну службу» та особами, посади яких віднесено до 1–3 категорії посад,працівниками правоохоронних органів досудове слідство проводиться слідчимипрокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступників,прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можутьрозслідуватися й інші злочини (ст. 112 КПК України)'. .
У Генеральній прокуратурі України,прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливихсправах! слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст таінших прирівняних до них прокуратурах працюють слідчі в особливо важливихсправах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських – старші слідчі іслідчі.
Усі рішення про спрямування слідства іпровадження слідчих дій слідчий прокуратури приймає самостійно, за виняткомвипадків, коли законом передбачено одержання згоди, затвердження чи санкції відпрокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.Законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли для прийняття й реалізаціїрішень слідчому необхідно одержати санкцію чи згоду прокурора.
Правові підстави, форми й методи здійсненняпрокурорського нагляду за додержанням законів слідчими прокуратури ідентичнітим, які прокуратура застосовує, реалізуючи свої повноваження, щодо слідчихслужби безпеки, органів внутрішніх справ та податкової міліції. Однак оскількипрокурор організаційно несе відповідальність за роботу слідчих (як керівникструктурного підрозділу), то іноді складається враження, що він є«начальником» слідчого, особою, яка керує розслідуванням. Тому важливорозрізняти процесуальну діяльність прокурора та слідчого, що базується накримінально-процесуальному законодавстві, і трудові відносини органупрокуратури і слідчого, які мають ґрунтуватися виключно на основі трудовогозаконодавства, наказів та інструкцій Генерального прокурора України (наприклад,забезпечення прокурором району робочого місця слідчого, забезпечення телефоном,канцелярським приладдям, доручення розслідування конкретної кримінальноїсправи, виклик на місце події і т. ін.).
Крім вищеперелічених функцій прокуратури,на неї покладено координацію діяльності по боротьбі зі злочинністю. Генеральнийпрокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність поборотьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки,органів податкової міліції, органів митної служби та інших правоохороннихорганів. Щоб забезпечити координацію цих органів, прокурор скликаєкоординаційні наради, організує робочі групи, витребує статистику та іншунеобхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційногокомітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією при ПрезидентовіУкраїни.
3. Система прокуратури та організація їїроботи
Систему прокуратури України становлять:Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, містКиєва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні інші,прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури регіонів, військовапрокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військовіпрокуратури гарнізонів (на правах міських), а також навчальні заклади,науково-дослідні та інші установи.
Військові прокуратури, що входять досистеми прокуратури України, які очолює заступник Генерального прокурораУкраїни – начальник головного управління військових прокуратур, здійснюють своїповноваження у Збройних Силах України, Прикордонних військах України та іншихвійськових формуваннях.
У системі органів прокуратури діютьспеціальні прокурори (на правах районних), що підпорядковуються обласному прокуророві.До спеціальних прокуратур, за принцип організації діяльності яких взятовиокремлення найбільш специфічних сфер, що потребують особливої правоохорони,належать природоохоронні, транспортні, прокуратури з питань нагляду задодержанням кримінально-виконавчого законодавства та деякі інші.
Генеральна прокуратура України єцентральним органом системи прокуратури, що його очолює Генеральний прокурорУкраїни, який керує діяльністю всіх прокуратур і підпорядкованих закладів тазабезпечує виконання завдань, покладених Конституцією та Законом України«Про прокуратуру».
Відповідно до Конституції України вінпризначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється зпосади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один. разна рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада можевисловити недовіру Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку зпосади. ' Генеральний прокурор звільняється-з посади також у разі: ;
закінчення строку, на який його призначено;
неможливості виконувати свої повноваженняза станом здоров'я;
– порушення вимог щодо несумісності;
– набрання законної сили обвинувальнимвиярком щодо нього;
– припинення його громадянства;
– подання заяви про звільнення з посади завласним бажанням.
Строк повноважень Генерального прокурора тапідпорядкованих йому прокурорів – п'ять років.
Генеральний прокурор України спрямовуєроботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю, призначаєпершого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівниківструктурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральноїпрокуратури України, затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованихорганів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання, призначає за погодженнямз Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної РеспублікиКрим, призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорівобластей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних,міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів.
Відповідно до законодавства він визначаєпорядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури таінших спеціалістів. Досить важливим є те, що він відповідно до законів Українивидає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження,затверджує положення та інструкції.
Структуру Генеральної прокуратуристановлять головні управління, управління та відділи. У Генеральній прокуратуріУкраїни, прокуратурі Автономної Республіки Крим, прокуратурах областей, містКиєва і Севастополя та прирівняних до них прокуратурах утворюються колегії.Колегії в органах прокуратури є дорадчими органами, рішення яких реалізуютьсянаказами відповідних прокурорів. Колегія Генеральної прокуратури України утворюєтьсяу складі Генерального прокурора, його першого заступника, заступниківпрокурора, прокурора Автономної Республіки Крим та деяких керівників апаратуГенеральної прокуратури. Персональний склад колегії Генеральної прокуратуриУкраїни затверджується наказом Генерального прокурора. Персональний складколегій прокуратур обласного рівня затверджує Генеральний прокурор України заподанням відповідного прокурора.
Система органів прокуратури може ефективнодіяти лише за умови належної організації роботи. Організація роботи – цезасоби, форми й методи реалізації завдань, що покладені на органи прокуратури,її рівень при здійсненні правоохоронної діяльності визначається науковообґрунтованими управлінськими рішеннями. Головним в організації роботи євизначення основних напрямів роботи, належне планування, забезпечення дієвогоконтролю виконання, правильний добір і розстановка кадрів.
Результативність здійснення нагляду завиконанням законів визначається правильною організацією праці, вдосконаленнямстилю і методів роботи прокурорів та слідчих усіх ланок прокурорської системи.В обстановці швидких змін державного, політичного, економічного тасоціально-культурного життя країни органи прокуратури намагаються уникнутистереотипів у своїй діяльності, що склалися роками, а також займають активнупозицію щодо порушень законності, напрацьовують адекватні заходи боротьби зправопорушеннями.
Для працівників органів прокуратурихарактерна обізнаність щодо стану законності та правопорядку, висока професійнаерудиція та виконавська дисципліна, а стилю їх роботи притаманне прийняттяобґрунтованих рішень, відкрите спілкування з громадянами, протистояннябудь-яким місцевим та протиправним проявам,
Для ефективного виконання співробітникамипрокуратури своїх обов'язків встановлено певну систему їх розподілу. Якпра" вило, між співробітниками районної, міської ланки обов'язкирозподіляються за галузевим принципом, коли на заступника чи помічникапрокурора району покладаються виконання роботи, контроль та аналітичнадіяльність за одним з напрямів прокурорського нагляду (наприклад, нагляд задізнанням в органах внутрішніх справ). Виконання службових обов'язківпрацівниками прокуратур вищого рівня організовано за зонально-предметнимпринципом, при якому прокурор управління чи відділу контролює діяльність однієїчи кількох підлеглих прокуратур і здійснює нагляд, аналізує роботу з окремогопитання (наприклад, законність затримань і арештів) у межах компетенціїпрокуратури відповідного рівня. При цьому враховуються теоретична підготовка іпрактичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівників.
Генеральна прокуратура України, орієнтуючипідлеглих прокурорів на підвищення дієвості прокурорського нагляду, намагаєтьсяуникнути бюрократизму, вимагає виключити практику складання численних аналізівта узагальнень у районній, міській ланках органів прокуратури і спрямовує їхроботу на реальний вплив на стан боротьби зі злочинністю та зміцненнязаконності. За критерій оцінки правоохоронної діяльності органів прокуратуриберуться повнота та своєчасність використання прокурорами наданих їмповноважень, принциповість і наполегливість в усуненні порушень законів,притягнення винних до відповідальності.
Планування роботи – одна з умов успішноговиконання органами прокуратури завдань щодо здійснення нагляду за точнимвиконанням законів. Воно дає змогу правильно визначити напрям роботи,раціонально розподілити сили та максимально використати можливості із зміцненнязаконності та правопорядку. Прокурори вищого рівня можуть вносити зміни допланів роботи підлеглих прокуратур, а також забезпечують дієвий контроль завиконанням планових завдань.
Важливе місце в організації роботи органівпрокуратури посідають питання обліку та звітності, внаслідок чого є можливістьотримувати дані про стан злочинності в державі та заходи, що їх вживають різніоргани державної влади. Згідно із законом Генеральна прокуратура України разомз Міністерством внутрішніх справ України та іншими заінтересованимиміністерствами та відомствами за погодженням з Міністерством статистики розробляєсистему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність,розкриття і розслідування злочинів. Здійснюючи конституційну функцію нагляду занеухильним додержанням законів органами, що проводять розшукову діяльність,дізнання та слідство, органи прокуратури виявляють і ставлять на облікприховані злочини, за допомогою системи статистичної звітності сприяютьоб'єктивній оцінці ефективності діяльності правоохоронних органів з розкриттязлочинів та стану законності при їх розслідуванні.
На прокурорів Автономної Республіки Крим,областей, міст Києва і Севастополя, міських та районних і прирівняних до нихпрокурорів покладається персональна відповідальність за належне веденнястатистики в органах прокуратури та її достовірність. Зрозуміло, що лише маючиточну інформацію про складні процеси у боротьбі зі злочинністю, можна вживатиадекватних заходів законодавчого, організаційно-управлінського характеру.
Окремим напрямом в організації роботи єзабезпечення особистого прийомі/ громадян усіх рівнів та розгляд заяв ізвернень громадян, підтримання ділових зв'язків із засобами масової інформації.Органи прокуратури були й залишаються відкритими для спілкування з населенням,роз'яснюючи громадянам чинне законодавство як індивідуально при відвіданні нимипрокуратури, так і через пресу, радіо і телебачення. У разі коли громадянинзвертається з приводу порушення прав, починають перевірку, за потреби вживаютьвідповідних заходів щодо їх захисту.
Порядок розгляду скарг, заяв та пропозиційгромадян регулюється Законом України «Про звернення громадян»,кримінально-процесуальним законодавством та наказами Генерального прокурораУкраїни. У згаданому Законі (ст. 29) встановлено, що «нагляд задотриманням законодавства про звернення громадян, здійснюється Генеральнимпрокурором України та підпорядкованими йому прокурорами, відповідно до наданихїм чинним законодавством повноважень, вони вживають заходів до поновленняпорушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників довідповідальності.
Ця норма Закону є важливою ще й тому, щозаконодавець уже після прийняття Конституції України поклав саме на прокуратурупевні повноваження щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів. Для їхвиконання звичайно потрібні повноваження і саме ті, які здійснювала прокуратурав порядку „загального нагляду“, забезпечуючи охорону прав і свободгромадян. Таким чином, правоохоронна діяльність прокуратури, яка побудована начіткій системі, має внутрішню організаційну лапку, підпорядкована закономірностям,що дають можливість адекватними формами і методами виявляти порушення закону тавідповідно на них реагувати. Централізація органів прокуратури, вертикальнепідпорядкування прокурорів нижчого рівня та незалежність їх від будь-якогомісцевого впливу є основою зміцнення законності, забезпечення демократичнихпринципів правової держави.
4. Акти прокурорського реагування
Визначені законом повноваження прокуратуриреалізуються у формі актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів єте, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурорареагувати на порушення закону.
Протест прокурора – один з основнихправових засобів реагування прокурора на виявлені порушення закону. Протест направовий акт (наприклад, наказ чи постанову про притягнення. особи додисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності) заявляєтьсяу разі, коли той суперечить законові. У ньому міститься вимога про усуненняпорушення, приведення акта відповідно до чинного законодавства або йоговідміну. Сфера застосування протесту не обмежена лише правовими актами. Законпередбачає можливість опротестування незаконних дій, щоб припинити їх тапоновити порушене право.
Протест заявляється прокурором, йогозаступником до органу, який видав цей правовий акт, або до вищого органу.Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковомурозглядові відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк післяйого надходження. Про наслідки розгляду протесту у цей же строк повідомляєтьсяпрокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення відйого розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання актанезаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моментуодержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченогозаконом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правовогоакта.
Заява до суду направляється відповідно дочинних положень цивільно-процесуального законодавства, а також з урахуваннямпідвідомчості та підсудності справи.
Письмовий припис про усунення порушеньзакону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, якідопустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовійособі, які правомочні усунути порушення. Він вноситься у разі, коли порушеннязакону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави,підприємства, установи та організації, а також громадянам, якщо не буде негайноусунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про Що повідомляється прокурору.
Припис використовується, як правило, в разіреальної загрози спричинення тяжких наслідків, аварій, екологічних та іншихкатастроф і спонукає органи державної влади чи самоврядування, посадових осібдо активних дій щодо здійснення запобіжних заходів. Наприклад, при зволіканні звідселенням мешканців будинку, що загрожує обвалом, прокурор письмовим приписомвимагає термінового вирішення цього питання, оскільки може бути завдано шкодужиттю і здоров'ю громадян.
Орган чи посадова особа можуть оскаржитиприпис вищестоящому прокуророві, який зобов'язаний розглянути скаргу протягомдесяти днів, або до суду.
Подання прокурора є актом прокурорськогореагування, спрямованим на усунення порушення закону; причин цих порушень іумов, що їм сприяють. Право внесення подання належить прокуророві та йогозаступникові.
Подання ґрунтується на матеріалахпрокурорської перевірки, а підставою для його внесення є виявлені фактипорушень і, як правило, стосуються групи таких порушень.
Подання вноситься в орган чи посадовійособі, компетенція яких дає змогу вжити реальних заходів щодо усунення порушеньзакону, причин цих порушень та умов, що їм сприяли. Вимоги прокурора повиннімати лише правову спрямованість і не мати характеру втручання у господарськусферу. Разом з вимогами, спрямованими на усунення причин правопорушень, якправило, ставиться питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної іматеріальної відповідальності.
Подання підлягає негайному розглядові, і непізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних конкретних заходів щодоусунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідкиповідомлено прокурору. Нерідко направлені прокурору повідомлення є звичайнимибюрократичними відписками. Для того, щоб звести до мінімуму формалізм уреагуванні на подання прокурорів, вони аналізують повідомлення і в разі потребипорушують питання про персональну відповідальність винних посадових осіб, якіне вжили належних заходів реагування на виявлені прокурором порушення. У ст.1856 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено можливістьнакладання штрафу за залишення посадовою особою без розгляду чи несвоєчаснийрозгляд подання, протесту чи припису прокурора.
Колегіальний орган (сесія місцевої ради,виконком, колегія міністерства і т. ін.), куди внесено подання, повідомляєпрокурору про день засідання, який має право особисто взяти участь у йогорозгляді. Обговорення подання у такому випадку проходить у публічній формі інерідко набуває характеру дискусії. Важливо, щоб прокурор аргументовано йкваліфіковано міг дати пояснення і переконати у необхідності вжиття відповіднихзаходів.
Кримінально-процесуальне, цивільнепроцесуальне та господарське процесуальне законодавство передбачають правопрокурора на апеляційне та касаційне подання щодо порушень закону з конкретнихкримінальних, цивільних та господарських справ у зв'язку з оскарженням вироків,рішень, ухвал і постанов судів.
Постанова про дисциплінарне провадження,провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальноїсправи виноситься прокурором щодо посадової особи або громадянина у разіпорушення ними закону. Наприклад, під час прокурорської перевірки виявлено, щочерез недбалість працівника при виконанні ним своїх службових обов'язківзавдано матеріальної шкоди державі. Отже, є конкретна особа, щодо якої приз'ясуванні ступеня вини та розмірів шкоди має бути вирішено відповідно дозакону питання про дисциплінарну, матеріальну чи кримінальну відповідальність.Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративнепорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідниморганом у десятиденний строк після надходження, якщо інше не встановленозаконом. Постанова прокурора про порушення кримінальної справи передається длярозслідування слідчому того органу, який має розслідувати справу, додержуючисьпринципу підслідності.
Постанова прокурора є одним з поширенихактів прокурорського реагування і застосовується не лише у випадках визначенняперсональної відповідальності. Кримінально-процесуальне законодавство,визначаючи компетенцію прокурора щодо органів дізнання і слідства, передбачаєвикористання постанови для реалізації ним своїх повноважень. Саме постановоюпрокурор скасовує незаконні, необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які проводятьдізнання, закриває або зупиняє провадження у кримінальних справах і т. ін.
Вимога прокурора про надання йомудокументів та матеріалів, довідок та інформації, а також про проведенняперевірок та ревізій є одним з актів прокурорського реагування. Посадові особита громадяни повинні з'являтися за викликом прокурора (повісткою) і даватипояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою.
Виконання обґрунтованих законом вимогпрокурора не може бути пов'язане з будь-якими умовами і здійснюється у строки,передбачені законом або погодженні з прокурором. Документи та інформація,необхідні органам прокуратури для здійснення покладених на неї наглядовихфункцій, проводиться безплатно. Невиконання без поважних причин законних вимогпрокурора і ухилення від явки у прокуратуру тягнуть за собою встановленузаконом відповідальність. У Ст. 1855 Кодексу України про адміністративніправопорушення передбачено адміністративну відповідальність посадової особи заневиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки або ревізіїдіяльності підпорядкованих підприємств, про надання необхідних матеріалів, атакож відповідальність посадових осіб та громадян за ухилення від прибуття завикликом прокуратури1.
Досить схожим з вимогою прокурора є такийакт прокурорського реагування, як вказівка прокурора органам, які проводятьоперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. Вона єобов'язковою до виконання, дається у випадках, передбаченихкримінально-процесуальним законодавством, а саме: про розслідування злочинів,про обрання, зміну, скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину,проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин (ст. 227 КПКУкраїни).
Подання цивільною позову з метою захистуінтересів держави, а також громадян є також актом прокурорського реагування, щотягне за собою порушення судового провадження. Саме суд має підтвердити своїмрішенням обґрунтованість викладених у позові чи заяві прокурора вимог, поновитипорушені права та притягнути винних до цивільно-правової відповідальності.
Акти прокуратури повинні бути законними,обґрунтованими, вмотивованими, юридичне і стилістично грамотними, чіткими зазмістом, а також містити правову аргументацію та роз'яснення порядкуоскарження. У протесті, поданні, приписі або постанові Прокурора обов'язковозазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення тащо і в який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення. У цихта інших документах мають зазначатися правові наслідки невиконання викладенихвимог та Вказуватись посада, класний чин та прізвище особи, яка підписала акт. Отже,реагування органів прокуратури па порушення закону може відбуватися лише упередбачених законом формах. Прокуратурою обов'язково має бути встановленопорушення закону, після чого точно і в межах компетенції використано весьпередбачений законодавством арсенал засобів прокурорського реагування.
5. Кадрове забезпечення органів прокуратури
Особливий характер діяльності прокурорів іслідчих прокуратури зумовили необхідність визначення ряду істотних вимогпрофесійного та морально-етичного плану щодо осіб, які призначаються на ціпосади.
Прокурорами і слідчими можуть призначатисягромадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральніякості. Працівники прокуратури повинні мати високі людські якості, бутипринциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїхпрофесійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю танепідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватися вимог закону,виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприятиутвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуваннюправосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Особи, які не мають досвіду практичноїроботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком доодного року. Особи, вперше призначені на посаду помічників прокурорів,прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури складають Присягу працівникапрокуратури.
На посади прокурорів Автономної РеспублікиКрим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорівпризначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органахпрокуратури або на судових посадах не менш як сім років. На посади районних іміських прокурорів призначаються особи віком не молодше 25 років і зі стажемроботи в органах прокуратури або на судових посадах не менш як три роки.
Для цієї категорії керівників органівпрокуратури, поряд з Моральними та професійними якостями, важливе значення маєнаявність організаторських здібностей, вміння керувати колективом, а такожвирішувати завдання у складних обставинах, що постійно змінюються.
Прокурори і слідчі прокуратури підлягаютьатестації один раз на п'ять років. Основним завданням атестації є визначенняслужбової відповідності особи посаді, яку вона обіймає,, встановленняперспективи використання потенційних можливостей і здібностей працівника,визначення напрямів підвищення кваліфікації, а також вирішення у певнихвипадках пропозицій про переміщення кадрів або звільнення з посади.
Прокурорам і слідчим органів прокуратури,працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чинивідповідно до посад, які вони обіймають, і стажу роботи. Класний чин – цеспеціальне персональне звання прокурорського працівника як державногослужбовця, що присвоюється з урахуванням посади, яку він обіймає, стажу, знаньта досвіду, а також за конкретними результатами роботи особи. Порядокприсвоєння і позбавлення класних чинів визначається Положенням про класні чиникерівників прокуратури України, затвердженим Верховною Радою України 6листопада 1991 року.
Працівникам органів прокуратуривстановлюється 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державнийрадник юстиції 1-го класу, державний радник юстиції 2-го класу, державнийрадник юстиції 3-го класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодшийрадник юстиції, юрист 1-го класу, юрист 2-го класу, юрист 3-го класу. Класнічини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3-гокласів присвоюються Президентом України, інші класні чини – Генеральнимпрокурором України.
Важливою умовою забезпечення незалежностіпрокурорів і слідчих прокуратури при здійсненні ними їх повноважень єгарантована законом недоторканність особи цих працівників. Нанесення тілеснихушкоджень, образа, погроза щодо працівника прокуратури чи його близькогородича, а також знищення їхнього майна, інші насильницькі дії у зв'язку звиконанням прокурором або слідчим прокуратури своїх службових обов'язківтягнуть за собою встановлену законом відповідальність (статті 342, 343, 345,346–349 Кримінального кодексу України). Збитки, заподіяні знищенням абопошкодженням майна прокурору, слідчому чи пенсіонеру з числа прокурорськихслідчих працівників, членам їхніх сімей і близьким родичам у зв'язку звиконанням працівником прокуратури своїх службових обов'язків, відшкодовуютьсядержавою у повному обсязі за рахунок державного бюджету.
Законом України „Про прокуратуру“встановлено порядок заохочень, передбачено заходи матеріального та соціальногозабезпечення, правового та соціального захисту працівників органів прокуратури.Передбачається матеріальне та соціальне забезпечення прокурорських працівниківз урахуванням надбавок за вислугу років та класні чини.
За порушення закону, неналежне виконанняслужбових обов'язків чи вчинення ганебного вчинку прокурори і слідчі несутьвідповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України,затвердженим Верховною Радою України 6 листопада 1991 року.
Крім загальних підходів до дисциплінарноївідповідальності, для співробітників прокуратури з метою забезпеченнябездоганних моральних якостей цим нормативним документом встановлено, що у разівчинення працівником діяння, несумісного з перебуванням на роботі в органахпрокуратури, його звільняють незалежно від часу вчинення проступку.
Історія не раз підтверджувала, щозловживання владою, перебування на відповідальних посадах нечесних осібпризводить до грубих порушень закону, веде до тоталітаризму. У демократичнійправовій державі цьому немає місця. „Для людини, яку зараз незаконнозаарештовано чи безпідставно віддано до суду, не має значення чи є це порушеннязакону поодиноким, чи порушення закону мають масовий характер. У питанняхпорушення законності, особливо у сфері кримінального судочинства, не можнамислити категоріями великих чисел. І єдиного порушення закону досить, щобпоставити питання про відповідальність слідчого чи прокурора“. Будь-якіпорушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисциплінипідривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави тасуспільства.
Одним із досягнень Генеральної прокуратуриУкраїни є збереження у сучасних умовах основного кадрового потенціалупрокуратури, встановлення необхідного балансу між досвідченими і молодимипрацівниками. Саме завдяки їх зусиллям підвищується дієвість нагляду, стаєправилом не лише виявлення конкретного порушення закону і притягнення винних довідповідальності, а й створення умов, що виключають порушення законності умайбутньому.
Проблеми вдосконалення прокурорськогонагляду як загалом, так і за окремими напрямами є важливими у плані побудовидійсно демократичної правової держави.
Питання для самоконтролю
1. Які завдання покладено на прокуратуру?
2. На яких принципах будується діяльністьорганів прокуратури?
3. Які функції виконує прокуратура?
4. Охарактеризуйте систему органівпрокуратури.
5. Перелічіть повноваження Генеральногопрокурора України, а також підстави його призначення та звільнення.
Джерела та література
1. Конституція України.-К.,1996.
2. Закон України “Про прокуратуру” від 5.11.1991 року.//ВВРУ.-1991.-№53. Голос України.-1993.-22 грудня. Урядовий кур’єр.-2001.-26липня.-№132.
3. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”від 18 лютого 1992 року// ВВРУ.-1992.-№22, 1999.-№4.
4. Законодавство України про судову і правоохороннудіяльність: Збірник нормативних актів / Відп. ред. В.С. Стефанюк. – К.: ЮрінкомІнтер, 2001. – 352 с.
5. Кримінальний кодекс України.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України.
7. Цивільно- процесуальний кодекс України.
8. Постанови Пленуму Верховного Суду України іззагальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. – К.: ЮрінкомІнтер, 1999.
9. Указ Президента України „Про День працівниківпрокуратури”від 2 листопада 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 листопада.
10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.Навч. Посіб. За ред. Я.Кондратьєва.-К.: Юрінком-Інтер.,2002.
11. Молдован В.В. Правоохоронні органи: Опорніконспекти.-К.,1998.
12. Мостова І.М., Потеряхін О.А. Правоохоронні органиУкраїни.-К.,1998.
13. Шумський П. В. Прокуратура України. – К.: Вентурі.– 1998. – С. 179.
14. Басков В. Й. Прокурорский надзор. – М.: БЕК, 1996.
15. Михайленко А. Р. Расследование преступлений:законность й обеспечение прав граждан. – К.: Юрінком Інтер. – 1999
16. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінальногопроцесу в Україні.-К.: Юрінком Інтер.-1999.
17. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади //Вісник прокуратури. -1999. — № 2. — С.27.
18. Прокуратура України: проблеми сьогодення імайбутнього // Юридичний вісник України. – 1999. – 22–28 липня. – № 29.
19. Вернидубов І. Підтримання прокуратурою державногообвинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України.// ПравоУкраїни.-1998.- №4.-С.27-30.
20. Главгородський В., Руденко М. Становлення ірозвиток Української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі(концептуальні проблеми)// Право України.-1996.-№1.
21. Руденко М. Прокуратура у світлі реалізації положеньКонституції України.// Право України.-1996.-№11.