КУРСОВА РОБОТА
ВЗАЄМОДІЯ МИТНИХ ОРГАНІВ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ Т А ПІДПРИЄМСТВАМИ,УСТАНОВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Вступ
митний орган правоохоронний служба
Особливістю розвиткумитної служби в Україні є той факт, що створення власної системи митних органівйшло паралельно з розбудовою всього державного механізму. Від митної службиколишнього СРСР Україні залишилося лише 25 митниць на західному відділкудержавного кордону, а чисельність службовців митних органів не перевищувала 2,6тисячі осіб. Тому розпочинати довелося майже з нуля. Згідно з п. 2Постанови Верховної Ради УРСР «Про введення в дію Закону Української РСР Промитну справу в Українській РСР» від 25 червня 1991 р. митні органи СоюзуРСР, розташовані на території України, переходили під її юрисдикцію, а їхнємайно та фінансові ресурси – у власність України. Ця ж постанова зобов'язувалаКабінет Міністрів до 1 липня 1991 року забезпечити виконання п. 2 цієїПостанови, утворити необхідну кількість митниць та вжити інших заходів щодоорганізації митної системи України.
Після підтвердження наВсеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. Акту проголошеннянезалежності України, Указом Президента України від 11 грудня 1991 року булостворено Державний митний комітет України (ДМК).
Указом Президента Українивід 29 листопада 1996 р. (зі змінами та доповненнями від 23 березня 1998 р.)Державний митний комітет України було ліквідовано, а на його базі створеноДержавну митну службу України як центральний орган виконавчої влади. У пункті 1цього Указу вказувалося, що: «митну справу також здійснюють регіональнімитниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, якіутворюються у встановленому порядку».[1]Крім того, було утворено Центральну енергетичну митницю та в зонах діяльностірегіональних митниць – відділення по боротьбі з контрабандою і порушеннямимитних правил, підпорядковані безпосередньо Держмитслужбі України.
Далі Указ Президента від24.08.2000 №1022/2000 «Питання Державної митної служби України», який вносивзміни в Указ Президента від 29 листопада 1996 р. (зі змінами тадоповненнями від 23 березня 1998 р.) та затверджував Положення проДержавну митну службу України. [2]
Становлення митноїсистеми, яка б відповідала нормам Європейського співтовариства, вимагаєвироблення стратегії та тактики, співробітництва митних органів з іншимидержавними службами, створення власної нормативно-правової бази.
Важко перебільшити рольмитних органів у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, особливо усфері економіки, у протидії наркобізнесу та контрабанді. Результативна боротьбаз особливо небезпечними видами контрабанди можлива лише за умови взаємодії таповного взаєморозуміння із Прикордонними військами. Службою безпеки України,Міністерством внутрішніх справ. За своєю суттю митні органи не тількифіскальні, але виконують і правоохоронні функції. Також митні органи взаємодіютьз ветеринарною, екологічною, фітосанітарною та іншими службами, якізабезпечують повний митний контроль згідно зі своєю специфікою роботи.
На сьогоднішній день,актуальним залишається питання про вдосконалення організаційної структуриДержавної митної служби України, посилення взаємодії з правоохоронними таіншими державними органами, співпраця з підприємствами, установами іорганізаціями, фізичними особами, активізувати роботу по встановленню таукріпленню міжнародних зв’язків.
Основними напрямкамиданого дослідження будуть:
Ø Визначення статусу, структури Державної митної служби України
Ø Опис основних функцій, завдань Держмитслужби
Ø Опис механізму взаємодії з правоохоронними та іншими державнимиорганами
Ø Опис механізму взаємодії з підприємствами, установами іорганізаціями
Ø Міжнародне співробітництво Державної митної служби України.
1. Місце Державної митноїслужби України в системі органів державної виконавчої влади 1.1 Система митних органів України
Згідно з Положенням «ПроДержавну митну службу України», Державна митна служба України (ДержмитслужбаУкраїни) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, якийзабезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. ДіяльністьДержмитслужби України спрямовується і координується Кабінетом МіністрівУкраїни. [3]
Держмитслужба Українистворюється Президентом України, її Голова призначається Президентом України.Призначення заступників Голови, встановлення структури та чисельності особовогоскладу апарату Держмитслужби віднесено до компетенції Кабінету МіністрівУкраїни. У складі Держмитслужби утворюється колегія, яка складається з Голови,заступників голови, які є членами колегії відповідно до займаної посади таінших керівних працівників Держмитслужби, також можливе включення до складуколегії керівників інших органів державної влади, установ та організацій.Рішення колегії затверджуються наказами Голови Держмитслужби.
Сам центральний апаратДержмитслужби складається з відповідних підрозділів – управлінь, відділів тощо.Структура і чисельність апарату визначаються Головою Держмитслужби. Длянайкращого вивчення завдань і функцій структурних підрозділів Держмитслужбиможна класифікувати їх за функціональними ознаками на дві групи: виробничі, щовідповідають за окремі ділянки митної діяльності та штабні, підрозділизабезпечення, які зайняті внутрішньоапаратною роботою.
До виробничих підрозділіввідносяться такі підрозділи Держмитслужби як: Митно-тарифне управління, доскладу якого входять – відділ митно-тарифного регулювання, відділ номенклатури,відділ економічних митних режимів; Управління митних доходів та платежів,Управління статистики, контролю та аналізу, Управління організації митногоконтролю, Управління по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил,Управління нетарифного регулювання. Управління з вертифікації сертифікатів тапоходження товарів тощо.
До так званих «штабних» відносятьсявсі підрозділи, які займаються внутрішньовідомчими, обслуговуючими справами,забезпечуючи життєдіяльність самої організації як системи. Серед такихпідрозділів: Академія митної служби, Київський та Хмельницький центрипідвищення кваліфікації, Інформаційно-аналітичне управління, Управліннякадрами, Управління справами, Правове управління, Центральна митна лабораторія,постачальне митне господарство, господарсько-експлуатаційне митне управління,автотранспортне митне господарство тощо. Крім того, задля виконання своїхфункцій при Держмитслужбі створюються різні спеціалізовані організації таустанови, як-от митні лабораторії, установи по зберіганню та реалізації митнихвантажів та конфіскованих товарів і предметів.
Але слід зауважити, що насьогоднішній день проходить реорганізація центрального апарату Державної митноїслужби України і назви підрозділів і їх функції можуть бути змінені.
Держмитслужба України єюридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, має власнийбаланс, розрахункові та інші рахунки у банківських установах, має власнупечатку установленого зразку із зображенням Державного герба України та власноюназвою.
Середній рівеньуправління в системі митних органів України представлений регіональнимимитницями, створення яких було обумовлено швидким збільшенням кількості митнихустанов, що виявило необхідність передати частину управлінських та координуючихфункцій від центрального органу управління – Держмитслужби на регіональнийрівень з метою удосконалення та підвищення ефективності керування митноюсистемою.
Відповідно до ст. 9МКУ, 8 липня 1994 року постановою Кабінету Міністрів України було створенорегіональні митниці (до 1996 р. – територіальні митні управління).Положення про регіональні митниці, їх структура та штати затверджуютьсяДержмитслужбою. Бориспільська та Севастопольська митниці не включаються доскладу митних установ, які підпорядковуються територіальним митницям. [4]
Відповідно до цього Положення регіональна митниця єдержавною установою, що входить в єдину систему органів Державної митної службиУкраїни і у встановленому порядку безпосередньо здійснює митну справу.Регіональна митниця разом із безпосереднім здійсненням митної справи організує,координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць і спеціалізованихмитних організацій в межах повноважень, визначених Державною митною службоюУкраїни. До складу установ, підпорядкованих регіональній митниці, крім митницьможуть входити спеціалізовані митні організації.
Базовими підрозділамисистеми митних органів України, на які покладено безпосереднє здійснення митноїсправи, є митниці та митні пости. Питання створення та ліквідації митниць, атакож визначення території регіону діяльності митниці вирішуютьсяДержмитслужбою України. У залежності від розміщення регіону діяльності митниціостанні можна класифікувати на прикордонні (зовнішні) та внутрішні. Відповіднодо ст. 12 МКУ прикордонні митниці розміщуються на митному кордоні України,який співпадає з державним кордоном, в пунктах пропуску через державний кордон,через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річне, повітряне таінше сполучення. Внутрішні митниці розміщуються в інших районах митноїтериторії України, а також у пунктах на митному кордоні України, де вінспівпадає з межами спеціальних економічних зон та на території спеціальнихекономічних зон. [5]
У безпосередньомупідпорядкуванні митниць знаходяться митні пости, через які митниці здійснюютьсвої завдання щодо реалізації митної справи. Митні пости створюються іліквідуються Держмитслужбою за поданням регіональних митниць. Митний пост єокремим підрозділом системи митних органів, який забезпечує безпосереднійконтроль за переміщенням через митний кордон України товарів, валюти, валютнихцінностей та транспортних засобів; проводить стягнення мита та митних зборів,проваджує справи про контрабанду та порушення митних правил, накладаєадміністративні стягнення. Територія регіону діяльності митного поставизначається Держмитслужбою та входить до складу регіону, підвідомчогорегіональній митниці.1.2 Основні функції та завданняДержавної митної служби України
Основні завданняДержмитслужби визначені ч. 2 ст. 9 МКУ та п. 3 «Положення проДержавну митну службу України», затвердженого Указом Президента України від 24серпня 2000 року №1022/2000.
Основними завданнямиДержмитслужби України є:
Ø забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;
Ø захист економічних інтересів України;
Ø контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
Ø використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулюванняпри переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
Ø удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів таінших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
Ø здійснення разом з Національним банком України комплексногоконтролю за валютними операціями;
Ø здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органамивиконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержанняучасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньомуринку;
Ø боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
Ø розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи. [6]
Пункт 4 цього Положеннявихзначає компетенцію Держмитслужби. Зокрема Держмитслужба України відповіднодо покладених на неї завдань:
1) організовує таконтролює діяльність митних органів;
2) забезпечує своєчасне іповне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язковихплатежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи;
3) вживає разом з іншимиорганами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконноговивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбанняукраїнського народу;
4) сприяє у межах своєїкомпетенції здійсненню заходів щодо захисту прав споживачів товарів, яківвозяться в Україну, а також прав інтелектуальної власності у процесізовнішньоекономічної діяльності;
5) розробляє та здійснюєсамостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодозапобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення;
6) організовує таконтролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання усправах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушеннямитних правил;
7) веде митну статистику;
8) веде разом з іншими уповноваженимиорганами виконавчої влади Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічноїдіяльності;
9) здійснює верифікацію(встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України;
10) забезпечує в межахсвоєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці,контроль за її збереженням у системі митних органів України, додержанняпосадовими особами митних органів України вимог законодавства щодо порядкувикористання та збереження інформації з обмеженим доступом;
11) реалізовує у межахсвоєї компетенції державну кадрову політику;
12) бере участь упідготовці проектів програм розвитку митної справи, соціального захисту їїпрацівників;
13) створює,реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку регіональні митниці,митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальнізаклади;
14) організовуєреконструкцію та спорудження пунктів.пропуску через державний кордон Українидля автомобільного сполучення;
15) здійснює відповіднодо законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, щоналежать до сфери її управління;
16) забезпечує гласністьу діяльності митних органів, здійснює в установленому законодавством порядкуінформування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питаньмитного законодавства;
17) бере участь упідготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення,денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнароднідоговори України;
18) виконує інші функції,що випливають з покладених на неї завдань. [7]
Держмитслужба України маєправо:
Ø залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчоївлади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками)для розгляду питань, що належать до її компетенції;
Ø представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням уміжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;
Ø одержувати в установленому законодавством порядку від центральнихта місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,підприємств, установ та організацій, а також громадян інформацію, документи іматеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
Ø скликати в установленому порядку наради з питань, що належать доїї компетенції.
Держмитслужба України підчас виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними тамісцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а такожз відповідними органами іноземних держав. [8]
В наступних розділах мидетально розглянемо механізми взаємодії митних органів з іншими центральними тамісцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а такожз відповідними органами іноземних держав.
2. Взаємодія Державної митноїслужби України з іншими державними органами 2.1 Взаємодія з правоохоронними органами
Становлення митноїсистеми, яка б відповідала нормам Європейського співтовариства, вимагаєвироблення стратегії та тактики, співробітництва митних органів з іншимидержавними службами, створення власної нормативно-правової бази.
Важко перебільшити рольмитних органів у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, особливо усфері економіки, у протидії наркобізнесу та контрабанді. Результативна боротьбаз особливо небезпечними видами контрабанди можлива лише за умови взаємодії таповного взаєморозуміння із Прикордонними військами, Службою безпеки України,Міністерством внутрішніх справ. За своєю суттю митні органи не тількифіскальні, але виконують і правоохоронні функції. Також митні органи взаємодіютьз ветеринарною, екологічною, фітосанітарною та іншими службами, якізабезпечують повний митний контроль згідно зі своєю специфікою роботи (Додаток1). [9]
Відповідно до ст. 16МКУ митні органи України в своїй діяльності взаємодіють з іншими державнимиорганами, підприємствами та громадянами. Державні та інші органи, які увідповідності до-законів України не здійснюють загальне керівництво митноюсправою, не мають права приймати рішення, що входять до компетенції митнихорганів України, або іншим чином втручатися в діяльність цих органів. Стаття 17МКУ регламентує взаємодію митних органів з іншими правоохоронними органами,зокрема передбачає необхідність інформувати відповідний орган проправопорушення, розслідування якого входить до компетенції цього органу. [10]
Взаємодія здійснюється надержавному рівні – між центральними апаратами Держкомкордону, Держмитслужбою,МОЗ, Мінсільгосппроду, Мінприроди, Мінтрансу, МВС, СБУ; на обласному рівні – міжуправліннями Прикордонних військ, прикордонними загонами, окремимиконтрольно-пропускними пунктами (ОКПП), митними органами, МВС, обласнимиуправліннями внутрішніх справ та служби безпеки, УВС організації роботи натранспорті, державними управліннями охорони навколишнього природногосередовища, управліннями МОЗ, Мінсільгосппроду; на районному рівні – міжприкордонними підрозділами (комендатурами, контрольно-пропускними пунктами(КПП), митницями, міськими і районними відділами внутрішніх справ, відділами охорониздоров'я, управліннями сільського господарства і продовольства, інспекціямиохорони навколишнього середовища, підрозділами дорожньої міліції, органамивнутрішніх справ на транспорті, міськими, районними і міжрайонними підрозділамиобласних управлінь Служби безпеки з іншими державними службами
Напрямками взаємодії єрозроблення та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення ірозкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань,протидії організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконномупереміщенню через кордон товарів та інших предметів; розслідування та розкриттязлочинів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розшук тазатримання карних злочинців; обмін інформацією про наміри і спроби порушеньдержавного кордону, незаконному переміщенню через державний кордон валюти,сировини, значних обсягів промислових виробів та сільськогосподарськоїпродукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей,крадених автомобілів; внесення до відповідних інстанцій, міністерств тавідомств пропозицій щодо усунення виявлених причин і умов, які сприятимутьздійсненню порушень законодавства про державний кордон та митну справу, тапропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України; узагальненняпідсумків та розробка нових форм взаємодії.
Основні форми взаємодії –це проведення спільних засідань колегій міністерств та відомств, оперативнихнарад їх керівного складу; проведення спільних операцій за єдиним планом тазадумом з комплексним використанням сил і засобів; створення спільнихоперативних штабів (робочих груп) для координації дій (за необхідності);оперативний обмін інформацією, що стосується спільної діяльності на кордоні (якправило в письмовій формі), з дотриманням вимог конспірації та захистувідомостей, що передаються. [11]
З метою раціональноговикористання сил та засобів, виключення дублювання при здійсненніприкордонного, митного та інших видів контролю виділяють таке розмежування вроботі зацікавлених міністерств та відомств:
– переговорний процесіз суміжними державами і міжнародними організаціями, вирішення питань візовогов'їзду до України іноземних громадян – Міністерство закордонних справ України;
– охорона державногокордону і спеціальної (вільної) економічної зони; забезпечення паспортногоконтролю під час перетинання державного кордону; координація робіт, пов'язанихз проведенням делімітації та демаркації кордону; боротьба з нелегальноюміграцією – Державний комітет у справах охорони кордону України;
– охорона державногокордону у повітряному просторі – Війська Протиповітряної оборони України;
– організаціятранспортного сполучення через державний кордон; організація діяльності,реконструкції та будівництва пунктів пропуску через державний кордон длязалізничного, водного і повітряного сполучення; вирішення питань шляховогобудівництва у прикордонних районах – Міністерство транспорту України;
– забезпеченнямитного контролю; організація діяльності, реконструкції та будівництва пунктівпропуску через державний кордон для автомобільного сполучення – Державниймитний комітет України;
– забезпеченняветеринарного і фітосанітарного контролю у пунктах пропуску через державнийкордон – Міністерство сільського господарства і продовольства України;
– забезпеченнясанітарно-карантинного контролю, медичного обслуговування громадян у пунктахпропуску через державний кордон – Міністерство охорони здоров'я України;
– забезпеченняекологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон – Міністерствоохорони навколишнього природного середовища України;
– здійснення упунктах пропуску через державний кордон контролю за вивезенням з Україникультурних цінностей – Міністерство культури України;
– забезпеченняохорони громадського порядку і безпеки автомобільного руху у прикордоннихрайонах, у тому числі на під'їздах до пунктів пропуску, профілактика і боротьбазі злочинністю; вирішення питань паспортизації громадян України та перебуванняіноземних громадян в Україні – Міністерство внутрішніх справ України;
– координаціятранспортного сполучення для виїзду за кордон з метою туризму – Державнийкомітет України по туризму. [12]
Розглянемо взаємодіюмитних органів з деякими основними державними службами при здійсненні митногоконтролю.
Взаємообмін інформацією.
Одним із основнихнапрямків взаємодії є: взаємообмін правдивою, найповнішою і своєчасноюінформацією.
Обсяг інформації, розмежуванняїї відповідно до вирішуваних завдань зацікавлених структур міністерств івідомств визначається ними під час відпрацювання планів взаємодії. При цьомуособлива увага звертається на визначення, кому і яка інформація потрібна татермін її надання.
Взаємодіючі структурніпідрозділи інформують один одного по лінії оперативно-чергової служби або черезвідповідних фахівців структурних підрозділів:
а) негайно:
– в пунктах пропускучерез державний кордон – про пасажирів, які перетинають державний кордон задипломатичними паспортами, та про офіційні делегації;
– про ознаки, щосвідчать про підготовку до порушення державного кордону України, затриманихпорушників державного кордону;
– про виявленихосіб, які проходять за обліком оперативних завдань;
– про виявленізасоби диверсій, терору, допущені провокаційні дії та конфліктні ситуації упунктах пропуску через державний кордон;
– про фактивиявлення на кордоні екологічно небезпечних речовин і заходах щодо їхлокалізації;
– про виявленнявипадків завезення з рослинними вантажами карантинних та особливо небезпечнихшкідників, збудників хвороб рослин чи бур'янів, що відсутні в України;
– про спробипереміщення через державний кордон крадених транспортних засобів;
– про осіб, щопрямують через кордон, у яких виявлені ознаки небезпечних інфекційнихзахворювань;
б) щоденно:
– про оперативнуобстановку на державному кордоні України;
– про порушеннясанітарного, ветеринарного, екологічного, фітосанітарного та інших видівконтролю;
– про громадянУкраїни, які декілька разів були затримані як порушники митних правил;
– про осіб, якінамагались протиправне перевезти через кордон товарно-матеріальні цінності насуму понад 200 мінімальних заробітних плат та про джерела їх придбання (якщотакі встановлені);
– про стан криміногенноїобстановки в прикордонних районах та навколо пунктів пропуску, можливіпровокації в районах пунктів пропуску через державний кордон;
– про виявлені упроцесі розбору дані про організаторів, посібників, місця зосередження,маршрути прямування мігрантів та інше;
– про спробипереміщення через державний кордон злочинців, які перебувають в розшуку, в томучислі з міжнародних угруповань;
– про спробизлочинних угруповань втягнути представників контрольних служб у протиправнідії;
– про факти ускладненнясанітарно-епідеміологічної обстановки на кордоні і в прикордонних районах. [13]
Держмитслужба та їїоргани здійснюють митний контроль шляхом перевірки документів, оглядутранспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду,переогляду, обліку предметів, переміщуваних через митний кордон України та іншідії передбачені митним законодавством, з метою забезпечення дотриманнядержавними органами, підприємствами та їх посадовими особами, а такожгромадянами порядку переміщення через кордон України товарів, транспортнихзасобів та інших предметів.
З метою прискоренняприкордонно-митного контролю він здійснюється за можливістю спільно з іншимивидами контролю. При цьому контроль багажу і ручної поклажі осіб, транспортнихзасобів і вантажів здійснюється під час в'їзду в Україну – після прикордонногоконтролю, під час виїзду – до прикордонного контролю.
Приймають відПрикордонних військ, органів СБ, МВС і реалізують у встановленому порядкуінформацію про проведення цілеспрямованого митного огляду речей і особистогоогляду осіб, які прямують через державний кордон.
Приймають відПрикордонних військ та підрозділів внутрішніх справ затримані предмети, які єпредметами контрабанди чи порушенням митних правил.
Самостійно або спільно зприкордонниками оглядають транспортні засоби і вантажі з метою виявлення зброї,боєприпасів, вибухових, отруйних, токсичних, радіоактивних, наркотичних речовинта інших предметів, заборонених до ввезення в Україну і вивезення з України. [14]
Служба безпеки та їїпідрозділи спільно з оперативно-розшуковими органами Прикордонних військопрацьовують і вживають заходів протидії спробам використання нелегальнихканалів для закидання на територію України зброї, боєприпасів, наркотичнихречовин та інших заборонених до провезення предметів і матеріалів.
Здобувають, перевіряють іреалізують інформацію про виникнення можливих провокацій та конфліктнихситуацій на кордоні і в пунктах пропуску через нього, підготовку та здійсненняконтрабандних операцій і спроб порушення кордону.
Направляють на КПП Прикордоннихвійськ дані про терористів і осіб, яким закрито в'їзд в Україну, приймаютьрішення за інформацією, одержаною від ПКК Прикордонних військ стосовно такихосіб.
У разі потреби берутьучасть у з'ясуванні обставин порушення (спроб порушення) державного кордонуУкраїни, в тому числі, за фактами виявлення засобів терору і диверсій,контрабанди під час перетинання державного кордону.
Надають допомогуПрикордонним військам у проведенні експертизи документів на право перетинаннядержавного кордону, вилучених під час прикордонного і митного контролю.
Здійснюють спільно з КПППрикордонних військ, органами Держмиткому і МВС заходи щодо виявлення передумоввиникнення надзвичайних подій і ситуацій, які можуть призвести до серйозногоускладнення обставин у пунктах пропуску через держаний кордон України.
Спільно з Держмиткомомготують та проводять операції щодо припинення діяльності організованих групконтрабандистів і зарубіжних контрабандних центрів.
Здійснюють оперативнезабезпечення контрольованих поставок наркотичних речовин і психотропнихзасобів.
За необхідності,виділяють у тимчасове користування митних органів технічні засоби і засобизв'язку для проведення спільних дій або окремих видів митного контролю. [15]
Держкомкордон розробляєразом іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо правовогооформлення кордонів України із суміжними державами та реалізації міжнароднихдоговорів з питань режиму державного кордону.
Розробляє і вносить разомз Держмитслужбою до Кабінету Міністрів України узгоджені з відповіднимиміністерствами і відомствами пропозиції щодо вдосконалення діяльності пунктівпропуску через державний митний кордон України.
Вживає заходів дорозвитку ділових зв'язків з командуванням прикордонних військ країн, з якимиукладено відповідні договори та угоди.
Організує видачу візіноземним громадянам і особам без громадянства у пунктах пропуску черездержавний кордон України.
Разом з митними органамита іншими контрольними органами, визначають місця прикордонного, митного таінших видів контролю.
Контролюють режим упунктах пропуску через державний кордон, а при необхідності встановлюють уприміщеннях і місцях, де здійснюється прикордонний контроль, додаткові режимніправила, які регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь уконтролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонногопрямування.
Здійснюють пропуск дорежимної зони пункту пропуску співробітників органів ДМСУ, СБУ, МВС, МОЗ,Мінсільсьгосппроду, Мінтрансу, Мінприроди та прокуратури, які перебувають привиконанні службових обов'язків за пред'явленими службовими посвідченнями, а залінію паспортного контролю – за встановленими перепустками.
Організують взаємодію зконтрольними службами в пунктах пропуску з метою підтримання режиму у пунктахпропуску через державний кордон, приймають остаточне рішення щодо пропускучерез кордон осіб та транспортних засобів.
Самостійно або разом зорганами СБУ, МВС і Держмитслужби виконують оперативні завдання стосовно осіб,які прямують через державний кордон.
У зв'язку з відсутністюнеобхідних умов на новостворених ділянках кордону по утриманню порушниківкордону, передають в підрозділи внутрішніх справ осіб, затриманих вадміністративному порядку на строк від трьох годин до десяти діб наукраїнсько-російській, українсько-білоруській, українсько-молдавській та іншихділянках кордону за письмовими відношеннями командирів прикордоннихпідрозділів.
Передають в органи внутрішніхсправ затримані автомототранспортні засоби, що знаходяться в розшуку, та осібякі керували ними. Під час затримання осіб і транспортних засобів за спробунезаконного вивезення з України товарів негайно викликають працівників митницьдля їх передачі, а за неможливості цього – передають осіб, транспортні засоби івантажі в найближчу митницю. [16]
МВС та його підрозділисамостійно або у складі оперативно-військових груп взаємодіючих органівприпиняють незаконне вивезення товарів та інших предметів за межі держави позапунктами пропуску. У разі виявлення осіб і транспортних засобів з контрабандою,предметами і товарами, забороненими до ввезення (вивезення) в Україну (зУкраїни), передають їх до найближчого митного органу.
МВС та його підрозділизабезпечують охорону громадського порядку і безпеку дорожнього руху вприкордонних районах, на дорогах і в місцях, які прилягають до пункту пропуску.
Здійснюють в межах своєїкомпетенції оперативно-розшукові та інші заходи з метою викриття злочинів таправопорушень, запобігання незаконному вивезенню за межі держави матеріальнихцінностей, сировини і сільськогосподарської продукції, в першу чергу позапунктами пропуску.
При отриманні інформаціївід митних органів або Прикордонних військ про затримання значної кількостітоварів, сировини, сільськогосподарської продукції, що незаконно вивозяться,вживають заходи до виявлення джерел і умов їх придбання.
Беруть участь в охоронігромадського порядку, запобігання злочинності й припинення злочинівбезпосередньо у пунктах пропуску через державний кордон, без втручання упроведення прикордонного, митного та інших видів контролю і діяльність служб,що їх здійснюють.
У зв'язку з відсутністюнеобхідних умов на новостворених ділянках кордону по утриманню порушниківкордону, приймають в ізолятори тимчасового утримання від підрозділівПрикордонних військ осіб, затриманих в адміністративному порядку, на строк відтрьох годин до десяти діб, за письмовими відношеннями командирів прикордоннихпідрозділів.
Мінтранс погоджує звідповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів івантажів, оформлює дозволи (ліцензії) перевізникам України для здійснення нимиміжнародних перевезень пасажирів та вантажів, відповідно до укладених Україноюміжурядових угод.
Державне підприємство «Укрінтеравтосервіс»Мінтрансу забезпечує контроль виконання угод про міжнародне автомобільнесполучення та системи дозволів на право виконання міжнародних перевезень,здійснює збір за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобівіноземними власниками безпосередньо на контрольно-пропускних пунктах державногокордону, контролює вагові та габаритні параметри автотранспортних засобівіноземних власників та разом з ДАІ організовує їх проїзд по території України,здійснює технічне обслуговування, ремонт рухомого складу іноземних тавітчизняних власників, забезпечує протиепідемічну готовність виїжджаючих українськихтранспортних засобів, спеціальну підготовку членів екіпажів (бригад) з питаньпрофілактики і боротьби з особливо небезпечними інфекціями.
Мінтрас виділяє санітарніпричали (стоянки), майданчики, тупики і відповідно обладнує їх. [17]
МОЗ та його органиподають до Кабінету Міністрів узгоджені з Держкомкордоном та іншими зацікавленимиміністерствами і відомствами пропозиції щодо тимчасового обмеження чиприпинення сполучення через кордон, або встановлення карантину для людей. Вониздійснюють медичний (санітарний) огляд транспортних засобів, екіпажів,пасажирів, вантажів при одержанні відомостей про наявність на українських таіноземних транспортних засобах хворих із симптомами інфекційного захворювання,комарів, загиблих пацюків та ін.
Забезпечують державнийсанітарний нагляд за об'єктами, розташованими в пунктах пропуску, а такожнадають першу невідкладну медичну допомогу особам, які перетинають державнийкордон (за необхідності). Також вживають заходи щодо санітарної охоронитериторії України від заносу і розповсюдження карантинних та інших небезпечнихінфекційних захворювань.
Мінсільгосппрод подає доКабінету Міністрів узгоджені з Держкомкордоном та іншими зацікавленимиміністерствами і відомствами пропозиції щодо запровадження карантинного режимув пунктах пропуску.
Мінсільгосппрод та йогооргани здійснюють контроль за транспортуванням через державний кордон Українитварин, продуктів і сировини тваринного походження, кормів, біологічних іветеринарних препаратів та інше, здійснюють спільно з зацікавленимиорганізаціями ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи при експорті,імпорті тварин, продуктів і сировини тваринного і рослинного походження таінших вантажів, підконтрольних регіональній службі державного ветеринарного іфітосанітарного контролю.
Вживають карантиннихзаходів щодо охорони території України від проникнення із-за кордонукарантинних та інших небезпечних шкідників, збудників хвороб рослин чибур'янів, здійснюють фітосанітарний контроль підкарантинних матеріалів таоб'єктів, що перетинають державний кордон.
Мінсільгосппрод здійснюєекспрес-аналіз хімічних речовин, які використовуються в сільськомугосподарстві. [18]
Щодо практичної роботи,то тут можна виділити наступні спільні операції.
Порядок взаємодіїструктурних підрозділів Держкомкордону та Державної митної служби поза місцемрозміщення пунктів пропуску через державний кордон, у межах прикордонної смугий прикордонного контрольованого району визначається «Інструкцією про порядоквзаємодії структурних підрозділів Держкомкордону України і підрозділів митноїварти України», яка введена в дію наказом Держкомкордону і Державної митноїслужби України від 24 лютого 1997 р., №74/83. Спільна робота здійснюєтьсяв рамках спеціальної операції «Кордон». [19]
Із підрозділами МВСУкраїни (УБОЗ, ДАІ, «Беркут», Держслужба охорони «Титан» та ін.) взаємодіявідбувається шляхом проведення спеціальних операцій («Кільце», «БАЗА», «Пошук»,«Переогляд»), рейдів і застосування спільних заходів.
Взаємодія з підрозділамиСБ України проходить у рамках комплексних багатоцільових операцій та у форміповсякденної оперативно-службової діяльності. При цьому приділяється увагаобміну необхідною для планування та здійснення спільних операцій інформацієюпро оперативну обстановку не тільки на державному кордоні, але й на митнійтериторії України.
Спільні заходи зпідрозділами Державної податкової адміністрації організовуються для проведенняоперацій «Акциз», «БАЗА», «Переогляд». Крім того останнім часом одержалапоширення така нова форма взаємодії з ДПА, як пошукова робота по виявленню йприпиненню діяльності фіктивних комерційних фірм, які є суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності. [20]Також з метою забезпечення повного і об'єктивного розгляду справ арбітражнимисудами про стягнення податку на додану вартість встановлено напрямки взаємодіїорганів ДПА та ДМС. [21]
Окремо хотілося бзупинитися на взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами призахисті працівників митниць від злочинних посягань на їх життя, здоров'я узв'язку з виконанням службових обов'язків. Актуальність цього питання невикликає сумнівів і відповідає реаліям сьогодення.
Захист працівників митнихорганів та їх близьких родичів здійснюється згідно з законом України «Продержавний захист працівників суду і правоохоронних органів», іншимизаконодавчими актами України. Під державним захистом працівників правоохороннихорганів слід розуміти здійснювану компетентними органами від імені держави і напідставі Закону в інтересах суспільства й окремих осіб систему спеціальнихзаходів попередження можливості чи припинення здійснюваного злочиннимиелементами фізичного або психологічного впливу на працівників правоохороннихорганів з метою перешкодження виконання ними покладених на них обов'язків абореалізації даних їм прав, а також посягань на їх особисто чи їх близькихродичів життя, здоров'я, майно у зв'язку з їх службовою діяльністю. [22] 2.2 Взаємодія митних органів з місцевими органамивлади
Жодна з демократичнихкраїн не надає всіх владних прерогатив будь-якому одному органові. Натомістьпрактикується опосередковане керівництво країною за допомогою різноманітнихуправлінських структур. В рамках виконання певних програм встановлюються істають регулярними контакти між різними організаціями та установами. Отже мовайде про складові частини механізму загальнодержавної системи урядування.
Важливою складовоючастиною системи державного управління є митна служба та її органи. Томупитання про характер взаємодії та правові відносини між митними і місцевимиорганами влади є досить суттєвим і на сьогодні, на жаль, не повністювизначеним. Особливістю правового статусу місцевих державних адміністрацій єте, що в ньому певним чином поєднуються повноваження загальної та спеціальноїкомпетенції. Зокрема повноваження спеціальної компетенції здійснюють структурніпідрозділи місцевих державних адміністрацій, до яких віднесені питаннягалузевого чи функціонального управління на відповідній території (наприклад,управління охорони здоров'я, фінансове управління тощо). З огляду на це середмісцевих державних органів виділяються органи двох типів:
– органи, щопідпорядковані міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади імають певні зв'язки з місцевими державними адміністраціями;
– органи, щопідпорядковані голові відповідної державної адміністрації і водночас повиннівраховувати вимоги з реалізації завдань відповідного міністерства чи іншогоцентрального органу виконавчої влади.
Згідно із зазначенимитипами місцевих органів визначається різний характер їх відносин з іншимиорганами виконавчої влади, а також порядок призначення керівників.
Треба окремо звернутиувагу на процедуру призначення керівників Кримської регіональної митниці.Відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим (ст. 29) доповноважень Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим віднесенопогодження призначення на посади і звільнення начальника і заступниківначальника Кримської регіональної митниці. [23]Але згідно з митним законодавством начальник регіональної митниці призначаєтьсяна посаду та звільняється з посади Указом Президента України за поданням ГоловиДержавної митної служби України. Заступники начальника регіональної митниціпризначаються на посади та звільняються з посад наказом Голови ДержмитслужбиУкраїни. [24]
Державна митна службаУкраїни здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці,митниці, спеціалізовані митні управління та організації, що становить системуорганів управління митною справою. Кількість, зона діяльності, місцядислокації, компетенція регіональних митниць (митниць), підпорядкування їммитних установ, в тому числі спеціалізованих митних організацій, а також митнихпостів визначаються Держмит-службою України. Отже, регіональні митниці тамитниці відносяться до першого типу місцевих органів і в типових положеннях проних до їх основних функцій віднесено те, що вони взаємодіють з місцевимиорганами державної влади й управління в межах повноважень, наданих митноюслужбою.
У випадках, передбаченихчинним законодавством, рішення Державної митної служби є обов'язковими длявиконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органамимісцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх формвласності та громадянами. Держмитслужба, у разі потреби, видає разом з іншимицентральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування спільні акти. Згідно зі ст. 16 Митного кодексу України – державніта інші органи, що відповідно до чинного законодавства не здійснюють загальногокерівництва митною справою, не мають права приймати рішення, які входять докомпетенції митних органів України або іншим чином втручатися у діяльність цихорганів.
У свою чергу ЗаконУкраїни «Про місцеві державні адміністрації» в ст. 31 визначає, що головимісцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органівміністерств та інших центральних органів виконавчої влади, сприяють їм увиконанні покладених на ці органи завдань.
З питань здійсненняповноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органівміністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні іпідконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій. В цій жестатті зазначено, що голова місцевої державної адміністрації має правопорушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої владивмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їхтериторіальних органів, на підставі чого міністерство, інший центральний органвиконавчої влади повинен у місячний термін надати обгрунтовану відповідь абоприйняти рішення. [25]Згідно з цим Законом місцеві державні адміністрації мають широкі повноваження ісеред них потрібно визначити ті, які стосуються територіальних митних органів.До компетенції місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначенихКонституцією і законами України, належить вирішення питаннязовнішньоекономічної діяльності, а звідси і повноваження в галузі міжнароднихта зовнішньоекономічних відносин, які визначені в ст. 26 Закону «Промісцеві державні адміністрації», сьомий пункт якої наголошує, що «місцевадержавна адміністрація сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб,створенню умов для їх належного функціонування». Інші повноваження, що вказанів цій статті, спрямовані на зміцнення економічного потенціалу регіону і тутдійсно є широке поле для плідного співробітництва і взаємодії місцевихадміністрацій з митними органами. Адже одним з основних завдань регіональнихмитниць та митниць є створення сприятливих умов для розвиткузовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, атакож прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.
Не можуть не торкатисьтериторіальних митних органів повноваження місцевих державних адміністрацій вгалузі соціально-економічного розвитку (ст. 17), зокрема те, що місцевадержавна адміністрація вносить за погодженням з відповідними органами місцевогосамоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон,зміну статусу та території цих зон. Також надзвичайно важлива роль місцевихдержавних адміністрацій, як координуючого органу, у забезпеченні взаємодіїмитних органів з іншими правоохоронними органами та контрольними службами врегіоні. Ефективна взаємодія за основними вищезазначеними напрямами митних органівз місцевими органами влади здатна забезпечити успішне виконання законів,урядових рішень та регіональних програм розвитку. Але не секрет, що інколи намісцях виникають непорозуміння між керівниками цих органів виконавчої влади.Отже, інколи керівники митних органів знаходяться не у зовсім зручному для себестановищі і шукають ненормативні шляхи вирішення виникаючих конфліктів абозмушені йти на компроміси. Зрозуміло, що цього не повинно бути. Тому з бокуДержавної митної служби доцільно було б розробити документ, який би чітко тадетально на грунті чинного законодавства визначав правові підстави, за котримиповинен діяти керівник митного органу при взаємодії з місцевими органами влади.Також доцільно було б доводити до всіх митних органів прецеденти, які виникаютьз подібних питань на місцях, з їх аналізом та висновками. Звичайно, тільки врізноманітному поєднанні взаємозалежних стосунків між різними органамивиконавчої влади та органами самоврядування, на основі досконалогозаконодавства можливе системне оновлення всього змісту діяльності органівуправління, на що спрямована і концепція адміністративної реформи в Україні, вякій зазначено, що метою реформування місцевих органів виконавчої влади є:
– підвищенняефективності здійснення державної політики уряду на територіальному рівні;
– спрямування їхдіяльності на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, розширення видівдержавних (управлінських) послуг та підвищення їх якості;
– гармонійнепоєднання загальнодержавних та місцевих інтересів з урахуванням особливостейтериторіального розвитку;
– сприяннястановленню та розвитку місцевого самоврядування на основі його чіткогофункціонального розмежування з повноваженнями виконавчої влади. [26]
3. Взаємодія Державної митної служби України зпідприємствами, установами, організаціями
Не зважаючи на те, щоДержавна митна служба України є державним органом, який регулює та контролюєдіяльність суб’єктів ЗЕД, є певні механізми взаємодії працівників митнихорганів та працівників підприємств, установ і організацій, а також фізичнихосіб.
Перш за все ця взаємодіявиявляється і інформаційній сфері. Суб’єктам для здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності необхідна певна нормативно-правова інформація, яка надається митнимиорганами. Також митними органами надаються консультації з проблемних питаньрегулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу суб’єктами ЗЕД моженадаватися інформація щодо певних проблемних питань, які потребують рішення,також спеціалістами певних підприємств може надаватися інформація, яка можебути корисна при здійсненні митними органами своїх функції.
Більш детально я хочузупинитися на такому аспекті взаємодії митних органів та підприємств, якзберігання товарів під митним контролем на підприємстві.
Відповідно до Порядкузберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митнутериторію України, під митним контролем, затверджений Наказом ДМСУ від 05.01.99№4, існують певні правила за якими підприємства можуть зберігати товари підмитним контролем на складі підприємства. [27]
Варіант зберіганнятоварів під митним контролем є альтернативним варіанту зберігання цих товарівна митному ліцензійному складі (МЛС). При цьому зберігання товарів під митнимконтролем можливе за наявності хоча б однієї з таких умов (якщо інше непередбачено чинними нормативно-правовими актами):
а) підприємство маєвласні складські приміщення, які відповідають вимогам до таких приміщень;
б) невиправдано великівідстані між місцезнаходженням одержувача товару та МЛС;
в) у зоні діяльностімитного органу відсутні МЛС;
г) наявні МЛС неспроможнізберігати потрібні обсяги товарів;
ґ) наявні МЛС неспроможнізабезпечити спеціальні умови зберігання відповідних товарів;
д) увезення вантажівблагодійної допомоги;
е) визнання митницеюнеобхідності подальшого зберігання товарів під митним контролем у разі, якщоМЛС, на якому розміщено такі товари, не забезпечує дотримання митного режиму, ав зоні діяльності митного органу відсутні інші МЛС.
Передання товарів назберігання під митним контролем провадиться з дозволу начальника митногооргану, його заступника або іншої уповноваженої відповідним наказом начальникамитниці посадової особи.
Після фактичногонадходження вантажу в митний орган призначення представник підприємствазвертається з письмовою заявою за підписами керівника та головного бухгалтерацього підприємства на ім'я начальника митного органу. Формою Заяви передбаченонадання підприємством зобов'язання подати попередню вантажну митну декларацію(декларацію-зобов'язання), заповнену відповідно до розділу 3.1 Порядкузаповнення граф ВМД, у встановлений строк. До заяви додаються необхіднізовнішньоекономічні документи.
У разі виконання вимог,митний орган дає дозвіл на зберігання товарів під митним контролем. Якщопідприємство є порушником митних правил при здійсненні зовнішньоекономічнихоперацій або допускало порушення строків подання декларації-зобов'язання, тоначальник митного органу має право заборонити зберігання товарів під митнимконтролем.
Дозволом на зберіганнятоварів під митним контролем є резолюція посадової особи митного органу.
Передання товарів насклад для зберігання під митним контролем здійснюється у присутності посадовоїособи митного органу, уповноважених осіб підприємства та у відповідних випадках– власника цього складу. Факт такого передання в обов'язковому порядкуфіксується в Акті. Технологію присвоєння реєстраційних номерів та обліку Актівначальник митного органу визначає та затверджує самостійно.
Декларація-зобов'язаннямає бути подана підприємством митному підрозділу в обов'язковому порядку на 15-йдень перебування товарів під митним контролем.
Підприємства зберігаютьтовари в обладнаних складських приміщеннях до завершення митного оформлення заумови виконання вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повномуобсязі, зокрема статей 23, 26 Митного кодексу України, а також нормативнихактів Держмитслужби.
Склад, призначений длязберігання товарів під митним контролем, повинен мати всі необхідні умови длязабезпечення митного контролю.
Якщо товари черезгабарити або з інших причин не можуть зберігатись у закритих приміщеннях, то зарішенням начальника митного органу дозволяється використовувати відкритімайданчики, що перебувають у межах території підприємства, яке приймає вантажна зберігання, за умови функціонування цілодобового поста охорони. Територіяпідприємства повинна бути огороджена.
Власник складузобов'язаний: сприяти здійсненню митного контролю; вести облік і подавати навимогу митного органу звіт щодо товарів, які зберігаються на складі під митнимконтролем; забезпечувати доступ посадових осіб митного органу до товарів, щозберігаються на складі під митним контролем, у будь-який час; на вимогу митногооргану безоплатно надавати приміщення, обладнання і засоби зв'язку дляздійснення митного контролю та митного оформлення; виконувати іншізобов'язання, що встановлюються чинним законодавством.
Відповідальність задекларування товарів зі сплатою всіх належних платежів, у тому числі митногозбору за перебування товарів під митним контролем, несе підприємство, щорозмістило товари на зберігання під митним контролем, або
Відповідальність задотримання вимог щодо зберігання товарів під митним контролем несе власникскладу.
Товари, що зберігаютьсяпід митним контролем, знімаються з контролю після сплати всіх належнихплатежів, у тому числі митного збору за перебування товарів під митнимконтролем, на підставі оформленої вантажної митної декларації відповідно дообраного митного режиму.
4. Міжнародне співробітництво Державної митної службиУкраїни
Основними формамиміжнародного співробітництва Державної митної служби України на сьогоднішнійдень є: співробітництво в рамках діяльності міжнародних організацій; обмінінформацією; розслідування за запитами іншої держави; проведення спільнихоперацій; проведення контрольованих поставок; здійснення спільного митногоконтролю (для суміжних держав); співробітництво в галузі підготовки особовогоскладу митних органів; надання технічної допомоги; видача (екстрадиція). [28]
Найбільш впливовою таавторитетною в світі міжнародною організацією з питань митного співробітництває Всесвітня митна організація (ВМО). Одним з найважливіших результатів їїдіяльності в напрямку організації міжнародного співробітництва у боротьбі змитними правопорушеннями є Міжнародна конвенція про взаємну адміністративнудопомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні митних правопорушень, якабула підписана 9 червня 1977 р. в Найробі та набрала чинності 21 травня1980 р. (Найробійська конвенція). Найробійська конвенція стала базовимміжнародним документом з питань митного співробітництва у боротьбі з митнимиправопорушеннями. Основною метою Конвенції є забезпечення правової основи длянадання митними адміністраціями договірних сторін допомоги у відверненні,розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства. Україна не єучасницею Наиробійської конвенції. Разом з тим відповідно до плану заходів щодозабезпечення реалізації стратегії інтеграції України до Європейського Союзу тапріоритетів Спільної робочої програми імплементації Угоди про партнерство іспівробітництво між Україною та Європейським Союзом протягом 1999 р.Держмитслужба України повинна була вжити цілий ряд відповідних заходів,зокрема, здійснити імплементацію концепції розвитку стосунків з ЄС у галузімитної справи та підготувати приєднання до найважливіших митних конвенцій, дояких відноситься і Найробійська.
З моменту проголошенняУкраїною незалежності було укладено низку міжнародних договорів та угод змитних питань. Переважна більшість багатосторонніх міжурядових та міжвідомчихугод з митних питань, учасницею яких є Україна, створені та діють в рамках СНДСеред основних документів слід назвати такі:
1. Угода проспівробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15 квітня 1994 р.,що набула чинності з 7 листопада 1994 р.
2. Угода провзаємодопомогу та співробітництво митних служб у боротьбі з незаконним обігомнаркотичних засобів та психотропних речовин 1994 р.
3. Угода про спрощення тауніфікацію процедур митного оформлення на митних кордонах від 8 липня 1994 р.
4. Угода проспівробітництво в галузі підготовки та підвищення кваліфікації митнихпрацівників від 23 листопада 1994 р.
5. Угода про Єдинутоварну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності СНД від 3 листопада 1995 р.
6. Угода проспівробітництво митних служб з питань затримання та повернення культурнихцінностей, що незаконно ввозяться та вивозяться від 15 квітня 1994 року. [29]
Згадані документи сталиправовою основою для взаємодії та співробітництва митних органів країн-учасницьСНД у більшості сфер їх діяльності.
Серед багатосторонніхміжнародно-правових документів, що створені та діють в рамках СНД, доцільнотакож згадати «Міждержавну програму спільних заходів боротьби з організованоюзлочинністю та іншими видами небезпечних злочинів на території держав-учасницьСпівдружності Незалежних Держав на період до 2000 року». Цю програму буловведено у дію рішенням Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав від 17травня 1996 р. Ряд пунктів даної програми передбачає вжиття заходів вкримінально-правовій та адміністративно-правовій сферах, виконання якихбезпосередньо покладається на митні органи. Стосовно співробітництва нашоїДержави з країнами Європейського Союзу 16 червня 1994 р. була підписанаширокомасштабна Угода про партнерство та співробітництво між Європейськимиспівтовариствами і Україною. Вона була ратифікована з боку України 10 листопада1994 р. і набула чинності з 1 березня 1998 р. Угода охоплює такожпитання співробітництва держав у митних справах. Зокрема, от. 76 визначенопорядок взаємодії держав-учасниць в митних питаннях. Так, у п. 1 ст. 76зазначено, що: «Метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень,що мають бути прийняті відносно торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигодиі досягнення зближення української митної системи з митною системоюСпівтовариства». П. 2 ст. 76 передбачено, що: «Співробітництво,зокрема, включає обмін інформацією; удосконалення методів роботи; запровадженняоб'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа, взаємозв'язокміж транзитними системами Співтовариства та України; спрощення перевірок таформальностей, які стосуються перевезення товарів; підтримку введення сучаснихмитних інформаційних систем; організацію семінарів і навчальних циклів». [30]
Безпосередньо жвзаємодопомога між адміністративними органами у митних справах Сторін маєздійснюватись відповідно до положень Протоколу про надання адміністративниморганам взаємної допомоги у вирішенні митних питань, який відповідно до п. 3ст. 76 додається до тексту Угоди.
Зараз існує також цілийряд багатосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу в кримінальних справах,які можуть успішно використовуватись у боротьбі із контрабандою. Положеннямицих угод передбачено, що взаємодопомога між договірними сторонами здійснюєтьсячерез уповноважені компетентні органи сторін. Уповноваженими компетентнимиорганами в більшості угод призначаються центральні установи прокуратури,юстиції або міністерства внутрішніх справ. Безпосередньо взаємодопомога укримінальних справах про контрабанду здійснюється саме через ці установи.Україна є договірною стороною декількох таких багатосторонніх угод. Так,Законом України від 10 листопада 1994 р. було ратифіковано (іззастереженнями) Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних,сімейних та кримінальних справах, яку було підписано у Мінську 22 січня 1993 р.
Договірними Сторонамиконвенції є держави-члени СНД. Договірні сторони внесли до Конвенції зміни тадоповнення Протоколом від 29 березня 1997 р., який Україною булоратифіковано (із застереженнями) Законом України від 3 березня 1998 р.
Обов'язково треба згадатиряд міжнародних конвенцій, положення яких виконуються українськими митнимиорганами. Вони беруть участь у боротьбі із кримінальними злочинами таадміністративними правопорушеннями, що передбачено:
1. Міжнародною конвенцієюпро припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними 1923 р.
2. Міжнародною конвенцієюпо боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 р.
3. Конвенцією про заходи,спрямовані на заборону та упередження незаконного ввезення, вивезення тапередачу права власності на культурні цінності 1970 р.
Що стосуєтьсядвосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу та співробітництво в митнихсправах, то більшість з них створена на базі Найробійської конвенції або моделідвосторонньої Угоди про адміністративну взаємодопомогу у належному застосуваннімитного законодавства та у попередженні, розслідуванні і боротьбі з митнимиправопорушеннями, яка була підготовлена і запропонована увазі країн-членівРадою митного співробітництва. (Додаток 2) [31]
Як свідчить аналіз чиннихдвосторонніх угод про взаємодопомога та співробітництво в митних справах,учасницею яких є Україна, їхні тексти містять такі положення: сферазастосування угоди; спрощення митних формальностей; надання свідчень; передачавідомостей; передача документів; розслідування; експерти і свідки; форма ізміст запиту; порядок виконання запиту; документи. Двосторонні угоди проспівробітництво та допомогу в митних справах, крім вже згаданих розділів,містять положення про:
– порядоквикористання отриманих відомостей;
– підстави длявідмови у сприянні;
– перелік виключеньіз зобов'язань про взаємодопомогу;
– порядоквідшкодування витрат, що завдані під час виконання дій, які передбачені угодою.
Необхідно такожзазначити, що до тексту двосторонніх угод про співробітництво та взаємодопомогув митних справах може включатись розділ, присвячений питанню боротьби ізнезаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Але наявністьтакого розділу в тексті угоди не можна розглядати, як загальноприйнятупрактику, тому що проблема боротьби з незаконним обігом наркотиків, у рядівипадків, є предметом окремої угоди. [32]
Висновки
За час, що пройшов змоменту створення української митниці, митна справа перетворилася наповноцінний інститут державної влади, а митна діяльність стала важливимджерелом поповнення державного бюджету.
Становлення митноїсистеми, яка б відповідала нормам Європейського співтовариства, вимагаєвироблення стратегії та тактики, співробітництва митних органів з іншимидержавними службами, створення власної нормативно-правової бази.
Митні органи України усвоїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами тагромадянами. Проблеми, які виникають у їх роботі, вирішуються згідно іззаконодавством України. Всі факти, виявлення під час митного контролю порушеньта злочинів, які не являють собою контрабанду, митні органи повідомляють органампопереднього слідства.
З іншого боку,правоохоронні органи повідомляють митним органам України, маючи фактиправопорушень, що пов'язані з порушенням митних правил або контрабандою.
Взаємодія здійснюється надержавному рівні – між центральними апаратами Держкомкордону, Держмитслужбою,МОЗ, Мінсільгосппроду, Мінприроди, Мінтрансу, МВС, СБУ; на обласному рівні – міжуправліннями Прикордонних військ, прикордонними загонами, окремимиконтрольно-пропускними пунктами (ОКПП), митними органами, МВС, обласнимиуправліннями внутрішніх справ та служби безпеки, УВС організації роботи натранспорті, державними управліннями охорони навколишнього природногосередовища, управліннями МОЗ, Мінсільгосппроду; на районному рівні – міжприкордонними підрозділами (комендатурами, контрольно-пропускними пунктами(КПП), митницями, міськими і районними відділами внутрішніх справ, відділами охорониздоров'я, управліннями сільського господарства і продовольства, інспекціямиохорони навколишнього середовища, підрозділами дорожньої міліції, органамивнутрішніх справ на транспорті, міськими, районними і міжрайонними підрозділамиобласних управлінь Служби безпеки з іншими державними службами
Напрямками взаємодії єрозроблення та здійснення узгоджених заходів щодо запобігання, виявлення ірозкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань,протидії організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконномупереміщенню через кордон товарів та інших предметів; розслідування та розкриттязлочинів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розшук тазатримання карних злочинців; обмін інформацією про наміри і спроби порушеньдержавного кордону, незаконному переміщенню через державний кордон валюти,сировини, значних обсягів промислових виробів та сільськогосподарськоїпродукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей,крадених автомобілів; внесення до відповідних інстанцій, міністерств тавідомств пропозицій щодо усунення виявлених причин і умов, які сприятимутьздійсненню порушень законодавства про державний кордон та митну справу, тапропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства України; узагальненняпідсумків та розробка нових форм взаємодії.
Основні форми взаємодії –це проведення спільних засідань колегій міністерств та відомств, оперативнихнарад їх керівного складу; проведення спільних операцій за єдиним планом тазадумом з комплексним використанням сил і засобів; створення спільнихоперативних штабів (робочих груп) для координації дій (за необхідності);оперативний обмін інформацією, що стосується спільної діяльності на кордоні (якправило в письмовій формі), з дотриманням вимог конспірації та захистувідомостей, що передаються.
Активним є міжнароднеспівробітництво Державної митної служби України.
Державна митна службаУкраїни на міжнародній арені проводить активну діяльність. За минулих шістьроків (час існування митної служби України) встановлено зв'язки з багатьмакраїнами, насамперед із сусідніми – Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Молдовою,Російською Федерацією, Республікою Бєларусь, а також з деякими державамиПричорномор'я – Туреччиною, Грузією та Болгарією. Великі надії покладаються нарозвиток взаємовигідного партнерства з країнами Балтії, Західної Європи таПівнічної Америки, які уже сьогодні надають допомогу у підготовці таперепідготовці українських митників, технічному оснащенні Митної службиУкраїни. Найвагомішу допомогу протягом останніх років Державній митній службіУкраїни надали фахівці Сполучених Штатів Америки, Франції, Німеччини,Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії. СпівробітничаєДержавна митна служба України також з митними органами багатьох держав уборотьбі з контрабандою наркотиків, зброї, валюти, промислових і продовольчихтоварів, предметів старовини та іншими правопорушеннями.
Підписання міжурядовихугод щодо взаємної допомоги в митних справах зі згаданими державами сприятимеобміну досвідом щодо нових методів боротьби з порушеннями митногозаконодавства, наданню інформації з метою визначення митної вартості товарів такраїни їх походження, дотриманню встановлених заборон, обмежень і контролю.
Не зважаючи на те, щоДержавна митна служба України є державним органом, який регулює та контролюєдіяльність суб’єктів ЗЕД, є певні механізми взаємодії працівників митнихорганів та працівників підприємств, установ і організацій, а також фізичнихосіб.
Перш за все ця взаємодіявиявляється і інформаційній сфері. Суб’єктам для здійсненнязовнішньоекономічної діяльності необхідна певна нормативно-правова інформація,яка надається митними органами. Також митними органами надаються консультації зпроблемних питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергусуб’єктами ЗЕД може надаватися інформація щодо певних проблемних питань, якіпотребують рішення, також спеціалістами певних підприємств може надаватисяінформація, яка може бути корисна при здійсненні митними органами своїхфункції.
Але успішна протидія спробам протиправногопереміщення товарів та інших предметів через митний кордон України вимагаєнових форм і методів боротьби, об'єднання спільних зусиль митних іправоохоронних органів. Для цього доцільно в новому Митному кодексі України тав законодавчих актах, що регламентують діяльність відповідних правоохороннихорганів, закріпити обов'язковість взаємодії останніх із цих питань,конкретизувати її напрями, форми й методи. Регулювання ж цих проблем відомчими(міжвідомчими) нормативно-правовими актами, на мою думку, є недостатнім.
На сьогоднішній день, основним напрямкомвдосконалення взаємодії митних органів та інших державних органів є уніфікаціябаз даних і інформаційних каналів обміну інформацією.
Щодо співпраці з суб’єктами ЗЕД та фізичнимиособами, то тут основним напрямком вдосконалення, повинно стати формуванняпозитивного іміджу Державної митної служби України та довіри як до органу, якийстоїть на захисті економічних інтересів України, і кожного суб’єкта окремо.
І звичайно завжди є об’єктивні моментивдосконалення взаємодії – розробка стабільного, «прозорого» законодавства,покращення економічної ситуації в країні, формування єдиної чіткої мети тамеханізму взаємодії державних та недержавних органів.
Саме виконання зазначених заходів дасть змогупосилити ефективність взаємодії між органами Державної митної служби України таіншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями тафізичними особами.
Використана література
1. КонституціяУкраїни від 26 червня 1996 року
2. КонституціяАвтономної Республіки Крим // Офіційний вісник України. – 1999. – №1
3. Митний кодексУкраїни. – К., 1999.
4. Закон України «Промісцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –№20
5. Указ ПрезидентаУкраїни «Про Державну митну службу України» від 29 листопада 1996 р. №1145/96(В редакції Указу №216/98 від 23.03.98).
6. Указ Президентавід 24.08.2000 №1022/2000 «Питання Державної митної служби України»
7. «Положення проДержавну митну службу України», затверджене Указом Президента України від 24серпня 2000 року №1022/2000.
8. Про затвердженняТипового положення про регіональну митницю та Типової структури регіональноїмитниці, Наказ ДМСУ 28 січня 1997 р. №27
9. Про затвердженняТипового положення про митницю та Типової структури митниці, Наказ ДМСУ від 26березня 1998 року №169
10. Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійсненняконтролю на державному кордоні, затверджена Наказом ДМКУ №181 від 20.06.95
11. Інструкція про порядок взаємодії структурних підрозділівДержкомкордону України і підрозділів митної варти України, введена в дію наказомДержкомкордону і Державної митної служби України від 24 лютого 1997 р., №74/83
12. Про порядок взаємодії митних та залізничних органів України,спільний Наказ Державної адміністрації Залізничного транспорту України таДержавної митної служби України від 8 квітня 1999 року №105-Ц/209
13. Про взаємодію митних органів та органів державної податковоїслужби при розгляді спорів в арбітражних судах, спільний Наказ ДПАУ та ДМСУ №589від 01.12.98
14. Порядок зберігання підприємствами товарів та інших предметів,увезених на митну територію України, під митним контролем, затверджений НаказомДМСУ від 05.01.99 №4
15. Угода про партнерство та співробітництво між Україною іЄвропейськими Співтовариствами та їх державами-членами, ратифікована ЗакономУкраїни №237 від 10.11.94
16. Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра.Видання друге. – К.: ДМСУ, 2000 с. – 542 с.
17. Зенільченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митнасправа. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 190 с.
18. Інформаційно-аналітичні матеріали ДМСУ // www.customs.gov.ua
19. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України. –Одеса: Юридична література, 2001. – 256 с.
20. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцевесамоврядування. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
21. Куркин М.В. Проблеми забезпечення безпеки суб'єктівкримінального процесу. – Харків, 1999. – 211 с.
22. Мазур А.В. Система митних органів України //Проблеми законності. – №43. – 2000. – с. 102–108
23. Основи митної справи / За ред. Ю.П. Соловкова, П.В. Пашка.– Х.: РА-Каравелла, 2000. – 320 с.
24. Письменний І. Взаємодія митних органів з місцевими органами влади //Вісник АМСУ, №3, 1999, с. 24–27
25. Сандоровский К.К. Таможенное право в Украине. – К.:Вентури, 2000. – 208 с.
26. Таможенное законодательствоУкраины. Сборник нормативных актов. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 608 с.
27. Терещенко С. Основи митного законодавства в Україні. – К.: АТ «Август»,2001. – 422 с.
28. Федькін А. Міжнародне співробітництво у боротьбі з митнимиправопорушеннями // Митна справа. – №1. – 2000. – с. 58–61
29. Христенко С.Г. Деякі питання взаємодії митних органів зіншими правоохоронними органами при здійсненні митної справи // Проблемизаконності. – №43. – 2000. – с. 108–112