Економічна сутність та значення рентабельності підприємства

Вступ
В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.
Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці — вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре відладженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.
Один з чинників підвищення ефективності — вдосконалення структури економіки. Вищими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічний прогрес і успішне рішення соціальних задач, добиватися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу.
Основою економіки вже довгий час є підприємство. Ефективність його діяльності — це і робочі місця, і національний дохід, і форма ринкової інфраструктури.
Актуальність темиполягає в тому, що для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.
Предмет дослідження. У сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.
Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Саме шляхи підвищення рівня рентабельності підприємства стали об'єктом дослідженняв даній курсовій роботі. Розгляд питання здійснювався на прикладі виробничо-комерційної фірми «Володар», яка створена в серпні 1998 р. По організаційно-правовій формі — це товариство з обмеженою відповідальністю.
Структура курсової роботи викладена в трьох розділах. Перший розділ – теоретичне дослідження прибутковості і рентабельності діяльності підприємства та фактори, що на них впливають…
Другий розділ – аналітичний. Цей розділ включає наслідки аналізу, використані для виявлення тенденції, недоліків у фінансовій діяльності фірми, узагальнення результатів аналізу.
Третій розділ має про позиційний характер, в якому наведені шляхи покращення діяльності підприємства, а саме, шляхи підвищення прибутковості та рентабельності.
Економічна сутність та значення рентабельності підприємства.
Прибутковість діяльності підприємства, умови її забезпечення.
При прийнятті рішень, пов'язаних управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та продаж.
Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Пояснення терміну «рентабельність» не визначає різних думок, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.
Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, яки залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати.
Додатковий продукт — чистина чистого продукту, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.
Прибуток — це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми.
Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва — це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форми чистого доходу підприємств.
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.
На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства, впливає встановлений державою порядокформування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні.
Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки, свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвиток ринкових відносин; ціноутворенням.
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства єйого операційний прибуток. Операційний прибуток — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітній період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій.
Отримання операційного прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.
По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (робот, послуг). Як правило цей прибуток має основну питому вагу в складі операційного прибутку. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).
По-друге, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в операційному прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування.
По-третє, ця діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.
До них належать:
прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;--PAGE_BREAK--
невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;
штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
прибуток від завищення цін і тарифів;
курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
прибуток (збиток) від спільної діяльності.
З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств“ від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.
Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств.
1.2 Система показників рентабельності.
Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.
Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.
При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:
1) показники рентабельності продукції;
2) показники рентабельності капіталів (активів);
3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.
Перша групапоказників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства (рис.1.1).
/>

Рис. 1.1 Показники рентабельності продукції
Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції базисного та звітного періоду.
Друга групапоказників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні к/>ошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал (рис.1.2).
Рис. 1.2 Показники рентабельності капіталів
Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.
Дані показники — практичні. Вони відповідають вимогам власників. Наприклад, адміністрацію підприємства інтересує віддача (доходність) всіх активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів — віддача на інвестований капітал; власників та засновників — доходність акцій.
Кожний з перерахованих показників легко моделюється по факторним залежностям (рис. 1.3).
/>/>
Рис. 1.3 Факторна залежність показників рентабельності
Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів (або виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників обороту виробничих фондів).
Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій доходності продаж необхідно прискорювати обіг виробничих активів.
Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів (рис.1.4).
/>/>
Рис. 1.4 Показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.
Дані показники дають уяву про ступінь важливості для підприємства забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція рентабельності розраховується на підставі притоку грошової „готівковості“, широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона більше пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками є ознакою інтенсивного типа виробництва, ознакою „здоров'я“ економіки і фінансового стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує перебудови звітності підприємства. Ця робота минається лише на початковій стадії.
Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуваних ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.
Основні показники рентабельності:
Рентабельність продукції;
Рентабельність продаж;
Рентабельність активів;
Рентабельність текучих активів;
Рентабельність власного акціонерного капіталу.
1. Рентабельність продукції:
/>(1.1)
Рпр — рентабельність продукції;
Пр — прибуток від реалізації продукту;
С – повна собівартість реалізації продукції.
Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.
2. Рентабельність продаж:
/>(1.2)
RОS— рентабельність продаж;
В- виручка від реалізації без податків, включених до ціну продукції.
Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.
3. Рентабельність активів:
/>(1.3)    продолжение
--PAGE_BREAK--
RОА- рентабельність активів;
Пч- чистий прибуток;
Аср- середня величина активів за певний період.
Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого.
4. Рентабельність поточних активів:
/>(1.4)
Рта- рентабельність поточних активів;
Ат.ср- середня величина поточних активів підприємства.
Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні що вкладена у поточні активи.
5. Рентабельність власного акціонерного капіталу :
/>(1.5)
RОЕ- рентабельність власного акціонерного капіталу;
Кс- середня величина власного капіталу підприємства.
Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди.
На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає показник рентабельності активів.
В ринковій економіці приділяється велике значення порівнянням прибутку з прибуткоутворюючими факторами і базами її формування.
При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується західними методиками:
По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації (менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);
По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення підприємства;
Основні класи показників рентабельності
Фінансові коефіцієнти рентабельності
1
2
1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу)


1.1.Коефіцієнт обмеженого рівня валового прибутку
1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку від основної (операційної) діяльності
1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку всієї діяльності підприємства
1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого прибутку
1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності
2.Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів
2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих
активів
2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований капітал
2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал
3.Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів
3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору
3.2.Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу
3.3.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу
Система фінансових коефіцієнтів рентабельності (табл. 1.1)
По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу показників рентабельності по секторам основної діяльності, по підприємствам — аналогам і підприємствам — конкурентам.
Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра об'єднує три основним класи показників (табл. 1.1)
1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку (доходу).
2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням виробничих активів.
3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних грошових коштів.
1.3 Фактори, що впливають на рентабельність підприємства
Прибуток є об'єктивною економічною категорі­єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу ва­лового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі­нансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господа­рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага­тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи під­приємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений держа­вою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визна­чення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо­дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ­лені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівар­тості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу ви­робництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, зали­шків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виро­бів. За умов формування ринкової економіки державного регулюван­ня рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюєть­ся можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збіль­шення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсут­ність належної конкуренції, монопольне становище деяких підпри­ємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.
Таким чином можна зробити висновок, що можливості підпри­ємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рента­бельність є досить суттєвими.
Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівар­тості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якіс­ним показником діяльності підприємств, показником її ефективнос­ті. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, по­слуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.
Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошо­вій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (вико­нання) та реалізацію.
Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі­вартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівар­тість продукції.
Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до ува­ги таке.
По-перше,склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на со­бівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Поста­новами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові поло­ження з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.    продолжение
--PAGE_BREAK--
На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі поло­ження, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).
Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівар­тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соці­альні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних акти­вів, інші витрати.
По-друге,у складі витрат, що включаються в собівартість, роз­мір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:
відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне стра­хування, соціальне страхування, страхування на випадок безро­біття);
амортизація основних засобів і нематеріальних активів; » витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон­дів;
інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на фінансування автомобільних доріг).
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати.
2. Аналіз рентабельності діяльності ТОВ ВКФ „Володар”.
2.1 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
В даній курсовій роботі розглянуто рентабельність виробничо-комерційної фірми „Володар”, яка створена в січні 1997 р. По організаційно-правовій формі — це товариство з обмеженою відповідальністю.
ТОВ ВКФ „Володар” є комерційною організацією, мета діяльності якої є отримання прибутку шляхом виробничо-комерційної діяльності.
Це мале підприємство займається виготовленням консервів на орендованих лініях. ТОВ ВКФ „Володар” працює в селищі Кохнівка Кременчуцького району.
Виробнича структура управління складається з:
1. генерального директора;
2. виконавчого директора;
3. замісника виконавчого директора:
по технологічним питанням – головний інженер; інженер механік, інженер по технологічному обладнанню, ремонтно-інструментальний відділ; відділ контролю якості.
по виробництву – технолог; рибо-роздільний відділ; фасовочний відділ; автоскладальне відділення.
по загальним питанням – складський відділ; транспортний відділ, підсобне господарство; канцелярія:
головного бухгалтера:
бухгалтер.
бухгалтер касир.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).
Прибуток — це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.
Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.
Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:
систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;
визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;
виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;
оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;
розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і прибутку є:
1. накладні на відвантаження продукції;
2. дані аналітичного бухгалтерського обліку;
3. дані фінансової звітності ф.№2 «Звіт про прибутки і збитки»;
4. форма №5-ф «Короткий звіт про фінансові результати»;
5. відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку підприємства.
Слід зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники прибутку:
— операційний прибуток;
— прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;
— прибуток від іншої реалізації;
— фінансові результати від позареалізаційних операцій;
— оподатковуваний прибуток;
— чистий прибуток.
Операційний прибутокскладається з прибутку від реалізації продукції(виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати(витрати на виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і прибуток від іншої реалізації.
Оподатковуваний прибутокявляє собою різницю між балансовим прибутком і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС, природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих таборів, будинків старих і т.д.).
Чистий прибуток— це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні в благодійні фонди.
У процесі аналізу необхідно вивчити склад операційного прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.
Проведемо аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового прибутку ТОВ ВКФ „Володар” (Табл.2.1)
Як показують дані табл. 2.1 план по операційному прибутку перевиконаний на 9,13%. Темп її приросту до минулого року склав 21,04%. Найбільшу частку вопераційному прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції (95,93%). Питома вага позареалізаційних фінансових результатів у 2004 р.склав 4,07%.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Питома вага прибутку від реалізації продукції в загальній сумі балансового прибутку в 2004 р. у порівнянні з 2003 р. збільшився на 1,87% (95,93-94,06).
Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни її суми.
Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості:
— обсягу реалізації продукції;
— структури продукції;
Зміст операційногоприбуток


2003 р.
2004 р.
Сума,тис. грн.
Струк тура, %
План
Факт
Сума,тис. грн.
Структура, %
Сума,тис. грн.
Структура, %
Операційний прибуток
1893,35
100
2100
100
2291,73
100
Прибуток відреалізації продукції
1780,92
94,06
2100
100
2198,47
95,93
Позареалізаційніфінансові результати
112,43
5,94




93,26
4,07
Таблиця 2.1 Динаміка і виконання плану балансового прибутку за 2004 рік
— собівартості продукції;
— рівня середньо-реалізаційних цін.
Обсяг реалізації продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукціїприводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить довідповідного росту суми прибутку і навпаки.
Зміна рівня середньо-реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.
Проведемо аналіз впливу перерахованих вище факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з планової, використовуючи дані, приведені в табл.2.2.
Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок.
План по сумі прибутку від реалізації продукції в звітному році підприємство перевиконало на 98,47 тис. грн. (2198,47-2100), чи на 4,69%.
Проведемо факторний аналіз методом ланцюгових підстановок, послідовно заміняючи планову величину кожного фактора фактичної (табл. 2.3)
Спочатку потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів і плановій величині інших факторів. Для цього варто розрахувати відсоток виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку скорегувати на цей відсоток.
Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному й у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складі), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддана впливу структурного фактора, ніж виторг.
На даному підприємстві виконання плану по реалізації складає:
Показник
План
Факт
Відхилення (+,-)
Виконання плану
Обсяг реалізованої продукції
1954,545
1985,584
31,038
101,59%
Виручка від реалізації (продукції ПДВ, акцизного податку й інших відрахувань)
10750
10920,710
170,71
101,59%
Повна собівартість реалізованої продукції (ПС)
9650
9722,240
72,24
100,84%
Прибуток від реалізації продукції (П)
2100
2198,470
98,47
104,69%
Таблиця 2.2 Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції (тис.грн.)
/>(2.1)    продолжение
--PAGE_BREAK--
РП- реалізованої продукції;
VРП- обсяг реалізованої продукції (плановий і фактичний).
Якби не змінилася величина інших факторів, сума прибутку повинна була б збільшитися на 1,59% і скласти 2133,348 тис. грн. (2100 101,59%).
Потім варто визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат:
/>(2.2)
Ц- рівень цін;
С- собівартість продукції.
Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто відняти умовну суму витрат:
/>(2.3)
За даними табл. 2.2 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.
Слід зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг реалізованої продукції і собівартість одиниці продукції. Це зв'язано з тим, що фактична ціна в порівнянні з планом не змінилася. Також в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.
Показник
Умови розрахунку
Порядок розрахунку
Сума прибутку
Обсяг реалізації
Собівартість одиниці продукції
План
1954,545
4,43
(Ц-Спл)VРПпл
2100,00
Умовний
1985,584
4,43
(Ц-Спл)VРПфакт
2133,35
Факт
1985,584
4,39
(Ц-Сфакт)VРПфакт
2198,47
Таблиця 2.3 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції
1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:
/>(2.4)
Пусл1- прибуток умовний;
Ппл- прибуток плановий.
2. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:
/>(2.5)
Пфакт- прибуток фактичний.
3. Сумарна зміна прибутку:
/>(2.6)
Цей же результат одержуємо як суму відхилень за рахунок впливу окремих факторів:
/>(2.7)
Аналіз показує, що план прибутку був перевиконаний головним чиномза рахунок зменшення собівартості одиниці реалізованої продукції(збільшення склав 65,12 тис. грн.). Відчутний внесок вніс і другий фактор -збільшення обсягу реалізованої продукції. За рахунок впливу цього фактора прибуток збільшився на 33,35 тис.грн.
Проведемо аналіз впливу факторів на суму фактичного прибутку звітного року, у порівнянні з попереднім роком, використовуючи дані з табл.2.4.
Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна аналогічно виконати способом ланцюгових підстановок.
Прибуток від реалізації продукції в 2004 році в порівнянні з 2003 зросла на 417,554 тис.грн. (2198,47-1780,918), чи на 23,45%.
Показник
2003
2004
Відхилення, (+,-)
Темп росту
Обсяг реалізованої продукції
1959,320
1985,584
26,264
101,34%
Виручка від реалізації продукції (без ПДВ)
10384,396
10920,712
536,316
105,16%
Повна собівартість реалізованої продукції (ПС)
8603,478
8722,240
118,762
101,38%
Прибутковий податок від реалізації продукції
1780,918
2198,472
417,554
123,45
Таблиця 2.4 Вихідні дані для факторного прибутку від реалізації продукції 2004 р. порівняно з 2003 р. (тис. грн.)    продолжение
--PAGE_BREAK--
За даними табл.2.4 можна установити, як змінилася сума прибутку за рахунок кожного фактора.
Слід зазначити, що в даному випадку на зміну рівня прибутку в звітному році в порівнянні з попереднім впливало три фактори першого рівня (табл.2.5):
— обсяг реалізованої продукції;
— собівартість одиниці продукції;
— рівень середньореалізаційних цін.
Це пов'язано з тим, що в умовах розглянутого підприємства немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що воно випускає всього один вид продукції.
1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:
/>(2.8)
Показник
Умови розрахунку
Порядок розрахунку
Сума прибутку,
тис. грн..
Обсяг реалізації тис. бан.
Ціна одиниці продукції
Собівартість одиниці продукції
База
1959,320
5,30
4,391
(Ц-С)VРП
1780,918
Усл1
1985,584
5,30
4,391
(Ц-С)VРП1
1804,791
Усл2
1985,584
5,50
4,391
(Ц1-С)VРП1
2201,907
Звіт
1985,584
5,50
4,391
(Ц1-С1)VРП1
2198,472
Таблиця 2.5 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції
2. Зміна прибутку за рахунок зміни ціни одиниці продукції:
/>(2.9)
3. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:
/>(2.9)
4. Сумарна зміна прибутку:
/>(2.10)
Цей же результат одержуємо як суму відхилень прибутку за рахунок впливу окремих факторів:
/>(2.11)
Аналіз показує, що найбільший вплив на збільшення прибутку в звітному році зробило підвищення рівня середньо-реалізаційних цін (397,117 тис.грн.).
Слід зазначити негативний вплив збільшення рівня собівартості на загальну суму прибутку: незначне підвищення собівартості одиниці продукції (на 0,002 грн.) зменшило загальну суму прибутку на 3,435 тис. грн.
Незначне зменшення прибутку внаслідок підвищення собівартості було компенсовано за рахунок збільшення ціни одиниці продукції, а також за рахунок збільшення обсягу випуску продукції. І в підсумку загальна сума прибутку в звітному році збільшилася на 417,554 грн. у порівнянні з попереднім роком. І це, безсумнівно, є позитивним результатом господарської діяльності підприємства за звітний рік.
Як було видно з попередніх пунктів, рівень цін, їхня зміна впливає на рівень прибутку, тому при аналізі прибутку підприємства не можна не враховувати ті фактори, що безпосередньо впливають на рівень цін на продукцію розглянутого підприємства.
На зміну рівня цін впливають наступні фактори: якість реалізованої продукції, ринки збуту, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси.
При аналізі діяльності ТОВ ВКФ „Володар” особливу увагу варто приділити розгляданню впливу такого фактора, як ринки збуту, тому що цей фактор значно впливає на рівень середньо-реалізаційних цін. Відомо, що в умовах сучасної російської економіки більшість підприємств випробують недостачу так званих «живих» грошей. Тому в практиці наших підприємств часто зустрічаються такі види господарських операцій, як бартер, взаємозаліки, взаємне списання заборгованостей, і ін.
Розглянуте підприємство реалізує свою продукцію по досить широкому спектрі збутових каналів. У силу вищевказаної специфіки, а також у силу недостачі оборотних коштів, підприємство змушене встановлювати різні рівні цін на свою продукцію для різних покупців. Наприклад, велику частину своєї продукції підприємство реалізує за договірними цінами численним оптовим покупцям (в основному, це юридичні особи), але частина продукції підприємство реалізує Астраханському Рибоконсервному комбінату в рахунок оплати за оренду заводу, частина продукції реалізується по лінії взаємозаліків з різними постачальниками сировини, і т.д.
Розрахуємо зміну середньої ціни реалізації в залежності від ринків збуту продукції (табл. 2.6)
Ринки збуту
Ціни за бан., грн.
Обсяг реалізації, тис. бан.
Структура
реалізації, %
Змінення середньої ціни за бан., грн.
план
факт
план
факт
+/-
Реалізовано рибокомбінату
5,10
293,182
198,558    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
20,70%
Умов 1
1985,584
5,30
4,391
(Ц-С)VРП1/(С∙VРП1)
20,70%
Умов 2
1985,584
5,50
4,391
(Ц1-С)VРП1/(С∙VРП1)
25,26%
Звіт
1985,584
5,50
4,391
(Ц1-С1)VРП1/(С1∙VРП1)
25,20%
Таблиця 2.7 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності підприємницької діяльності в звітному році (2004 р.) у порівнянні з попереднім (2003 р.)
3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:
/>(2.17)
4. Загальна зміна рівня рентабельності:
/>(2.18)
Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:
/>(2.19)
Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося в зв'язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність підвищилася на 4,56%.
Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,06%.
У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 2004 р. у порівнянні з 2003 р. склало 4,50%. Тобто з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції, підприємство стало одержувати прибутку на 4,5 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.
Детермінована факторна модель показника рентабельності продажів, обчисленого в цілому по підприємству, має наступний вид:
/>(2.20)
В умовах розглянутого підприємства, рівень рентабельності продажів залежить від середнього рівня ціни і собівартості виробу (підприємство робить один вид продукції):
/>(2.21)
Складемо табл. 2.8 де і покажемо вплив кожного фактора на рівень рентабельності продажів підприємства.
Показник
Умови розрахунку
Порядок розрахунку
Рівень рентабельності, %
Ціна одиниці продукції, грн.
Собівартість продукції, грн.
База
5,30
4,391
(Ц-С)/Ц
17,15%
Умов 1
5,50
4,391
(Ц1-С)/Ц1
20,16%
Отче
5,50
4,391
(Ц1-С1)/Ц1
20,13%
Таблиця 2.8 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності продажів у звітному році (2004 р.) в порівнянні з попереднім (2003 р.)
1. Зміна рівня рентабельності продажів за рахунок зміни ціни одиниці продукції:
/>(2.22)
2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни собівартості одиниці продукції:
/>(2.23)
3. Загальна зміна рівня рентабельності:
/>(2.24)
Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:    продолжение
--PAGE_BREAK--
/>(2.25)
Отримані результати свідчать про те, що збільшення рівня рентабельності відбулося, як і в попередньому аналізі, у зв'язку з підвищенням середнього рівня цін. При збільшенні ціни одиниці виробу з 5,30 грн. до 5,50 грн. рентабельність продажів підвищилася на 3,01%.
Ріст собівартості реалізованої продукції на 118,762 тис. грн. викликав зниження рівня рентабельності на 0,03%.
У підсумку загальна зміна рівня рентабельності в 2004 р. у порівнянні з 2003 р. склало 2,98 %. Тобто з кожної гривні продажів підприємство стало одержувати прибутку на 2,98 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.
Проведемо аналіз рентабельності виробничого капіталу:
/>(2.26)
F-середньорічна вартість основних засобів;
E-середньорічна вартість матеріальних оборотних фондів.
Аналіз будемо проводити аналогічно факторному аналізу рентабельності в попередніх пунктах, тобто методом ланцюгових підстановок.
Показник
Умови розрахунку
Порядок розрахунку
Рівень рентабельності, %
Балансовий прибуток, тис. грн.
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.
База
1780,92
13789,240
980,460
П(F+E)
12,06%
Умов 1
2198,470
13789,240
980,460
П1(F+E)
14,89%
Умов 2
2198,470
12289,830
980,460
П1(F1+E)
16,57%
Звіт
2198,470
12289,830
1029,360
П1(F1+E1)
16,51%
Таблиця 2.9 Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну рівня рентабельності
виробничого капітана в звітному році (2004 р.) в порівнянні з попереднім (2003 р.)
1. Зміна рівня рентабельності виробничої діяльності за рахунок зміни величини балансового прибутку:
/>(2.27)
2. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни середньорічної вартості ОПФ:
/>(2.28)
3. Зміна рівня рентабельності за рахунок зміни середньорічної вартості залишків оборотних коштів:
/>(2.29)
4. Загальна зміна рівня рентабельності виробничої діяльності:
/>(2.30)
Той же результат можна одержати як суму змін за рахунок впливу кожного фактора:
/>(2.31)
За результатами проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:
Найбільше збільшення рівня рентабельності виробничої діяльності відбулося в зв'язку з підвищенням величини балансового прибутку. При збільшенні величини прибутку на 417,55 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 2,83%.
За рахунок зменшення середньорічної вартості ОПФ на 1499,41 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 1,68%.
Збільшення середньорічної вартості залишків оборотних коштів на 48,9 тис. грн. привело до зменшення рентабельності за рахунок впливу цього фактора на 0,06%.
У підсумку загальна зміна рівня рентабельності виробничої діяльності в 2004 р. у порівнянні з2003 р. склало 4,45%. Тобто, з кожної гривни вартості ОПФ і ОС, підприємство стало одержувати прибутку на 4,45 коп. більше в звітному році в порівнянні з попереднім.
3. Обґрунтування резервів підвищення фінансових результатів та рентабельності підприємства
3.1 Характеристика резервів покращення фінансових результатів та рентабельності підприємства
Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.
Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.
Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.
Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.
Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.
Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.
Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.
Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.
Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.
Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.
Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства
Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:
а) практична діяльність владних структур;
б) різноманітні види законодавства;
в) фінансові інструменти (заходи, стимули);
г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);
д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;
е) макроекономічні структурні зміни;
є) програми приватизації державних підприємств;
ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.
10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:
1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;
2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.
11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.
12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:
а) склад та технічний рівень основних фондів;
б) масштабів виробництва та діяльності;
в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.
Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.
При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.
3.2 Обгрунтування резервів підвищення прибутку і рентабельності та оцінка їх ефективності
Резерви збільшення прибутку
Основними джерелами резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. (рис.3.1).
/>/>
Рис.3.1 Резерви збільшення прибутку
1. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок резервів збільшення обсягу реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду:
/>(3.1)
На розглянутому підприємстві при існуючому устаткуванні і рівні організації виробництва максимальний обсяг виробництва може досягати значення 2200 тис. бан. у рік.
Таким чином, резерв росту обсягу реалізації продукції складає:
/>(3.2)
У звітному році сума прибутку, що приходиться на одиницю продукції склала:
/>(3.3)
Резерв зростання прибутку складає:
/>(3.4)
2. Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг підраховуються в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції збільшується на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту:
/>(3.5)
Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних утрат часу і т.д.), при оптимізації потокових процесів на підприємстві, при більш раціональному використанні основних і оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,20 грн.
При цьому прибуток збільшується на наступну величину:
/>(3.6)    продолжение
--PAGE_BREAK--
3. Що стосується такого фактора, як якість продукції, то в даному випадку його розглядати недоцільно, оскільки підприємство випускає продукцію тільки одного сорту відповідно до вимог ДСТУ.
4. Аналогічно тому, як був підрахований резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення собівартості можна підрахувати резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення ціни.
Консерви, вироблені підприємством являються товаром, попит на який малоеластчний .
Тому при незначному підвищенні відпускної ціни попит на дану продукцію залишиться на колишньому рівні. Звичайно, цей резерв варто використовувати дуже обережно, тому що необгрунтоване підвищення ціни може змусити покупця відмовитися від покупки товару даної фірми.
Рівень середньореалізаційних цін може бути збільшений шляхом пошуку більш вигідних ринків збуту, де цю продукцію можливо реалізувати по більш високих цінах.
При оптимізації структури ринків збуту на даному підприємстві реально підвищити рівень середньореалізаційних цін на 0,15 грн.
Підвищення прибутку в цьому випадку складе:
/>(3.7)
/>(3.8)
На закінчення аналізу необхідно узагальнити усі виявлені резерви зростання прибутку (табл. 3.1).
Джерело резервів
Відповідне підвищення прибутку, тис. грн.
Збільшення обсягу продаж
237,405
Зниження собівартості продукції
440,000
Оптимізація структури збуту
330,000
Разом
1007,405
Таблиця 3.1 Вплив резервів росту прибутку на її зміну
Резерв підвищення рівня рентабельності складе:
/>
/>(3.9)
/>(3.10)
Ми бачимо, що після впровадження описаних вище заходів рентабельність виробничої діяльності може збільшитися на 32, 92% і скласти: 58,12 %.
Резерви збільшення рентабельності
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:
/>(3.11)
де Р↑R-резерв росту рентабельності;
Rв-рентабельність можлива;
Rф— рентабельність фактична;
R↑П -резерв зростання прибутку від реалізації продукції;
VРПвi-можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявленихрезервів його росту.
Висновок
На основі проведеного аналізу господарської діяльності ТОВ ВКФ „Володар” можна зробити наступні висновки:
1) Насамперед, не можна не помітити, що результати фінансово-господарської діяльності підприємства в 2004 році помітно покращилися в порівнянні з 2003 р. А саме:
Фізичний випуск і реалізація продукції збільшилися на 1,34%;
Виручка від реалізації підвищився на 5,16%;
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції знизилися на 3,60%;
Прибуток від реалізації продукції збільшилася на 23,45%;
Рентабельність продажів збільшилася на 17,38%.
Усе це говорить про успішне функціонування підприємства в звітному році. Більш того, порівнюючи темпи зростання прибутку і виторги від реалізації, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при не значному росту випуску продукції показники прибутку і рентабельності виросли на досить значну величину. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів.
2) Однак у роботі підприємства є і деякі негативні моменти:
Підприємство випускає усього лише один вид продукції одного сорту, тобто відсутня диверсифікованість виробництва, унаслідок чого на показниках роботи підприємства може сильно позначитися коливання попиту на його продукцію;
Частина своєї продукції підприємство реалізує по більш низьких цінах іншим підприємствам у формі взаємозаліків, що негативно позначається на його фінансових результатах;
Не можна не відзначити деяке збільшення собівартості одиниці продукції в 2004 р. у порівнянні з 2003 р., хоча, швидше за усе воно викликано інфляційними моментами і компенсується ціною, що збільшилася.
3) У ході аналізу були виявлені резерви зростання прибутку за рахунок декількох факторів:
За рахунок збільшення обсягу реалізації продукції;
За рахунок зниження собівартості товарної продукції;
За рахунок підвищення середньо-реалізаційних цін внаслідок оптимізації структури реалізації продукції.
За результатами аналізу можна зробити наступні пропозиції:
А) По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільше повно використовувати знаходяться в його розпорядженні ресурси, і в першу чергу воно повинно використовувати виявлений резерв по виробництву на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. У нашому випадку додатковий приріст обсягу продукції, що випускається, може дати підприємству 237,405 тис. грн. додаткового прибутку.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Б) Зниження собівартості також значно може збільшити одержувану підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:
Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);
Оптимізація потокових процесів на підприємстві.
Пророблений аналіз показав, що після проведення відповідних заходів щодо зниження собівартості підприємство може дістати додатковий прибуток у розмірі 440,000 тис. грн.
В) Немаловажним фактором одержання додаткового прибутку є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі -до 100%. Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якнайнижче.
Як було показано в ході проведеного аналізу, при впровадженніпропонованихзаходів підприємство може дістати додатковий прибуток у розмірі 1007,45 тис. грн. При цьому рентабельність виробничої діяльності збільшиться на 32,92 %.
Список літератури
Закон України від 4 лютого 1998 р. «Про підприємництва в Україні».
А.М. Поддєрьогін, Фінанси підприємства – К.: 2000.
С.Ф. Покропивного, Економіка підприємства – К.: 2000.
М.Д. Білик, І.А. Золотко, Податкова система України – К.: 2000.
А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, Макроекономіка – К.: 1999.
Т.А. Агапова, С.Ф. Серегина, Макроекономика – М.: 2001.
Л.Н. Чечевицина, Макроекономіка – Р на Д.: 2000.
В.М. Опорин, Фінанси – К.: 1999.
В.В. Радіонова, Фінанси – М.: 1996.
К.А. Доброзична, Общая теория финансов – М.: 1992.
Л.И. Прокопенко, Управление производством – М.: 1990.
Некрасов, Державне регулювання економіки – К.: 1998.
Михайлова, Державне регулювання – Л.: 1999.
Німбах, Гроппейм, — Фінанси – К.: 2000.
Стоякова, Финансовый менеджмент – М.: 1999.
А.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун, Анализ хозяйственной деятельности предприятия в промішленности – М.: 1996.
Шиншила А.К., Вартакан С.С., Микрюнов В.А., Бухгалтерський учт и финансовый анализ на комерческих пердприятиях – М.: 1996.
Краюхина Г.А., Экономический анализ – М.: 1998.
Бухгалтерская отчетность ТОВ ВКФ „Володар” за 2003 та 2004 г.