МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічного аналізу і фінансівКУРСОВА РОБОТАз дисципліни «Страхування»
на тему: «Медичне страхування та проблеми його розвитку вУкраїні»
Студентки2 курсу
ГромикоОлени АндріївниКривий Ріг
2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТА ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ
1.1 Сутність медичного страхування
1.2 Обов’язкове медичне страхування
1.3 Добровільне медичне страхування
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ЗМЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Сучасний стан медичногострахування в Україні
2.2 Роль страхових компаній змедичного страхування
2.3 Аналіз діяльності страховоїкомпанії з медичного страхування
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ
3.1 Світові базові моделі фінансування охорони здоров'я:закордонний досвід
3.2 Проблеми і перспективи розвиткумедичного страхування в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Запровадження вУкраїні ринкової економіки супроводжується виникненням ряду соціальних проблем,серед яких слід відмітити збільшення диференціації в доходах населення,зростання рівня безробіття та загальне погіршення рівня життя населення. Узв’язку з цим однією з основних задач соціально-орієнтованої економіки державивиступає зважена податкова політика, забезпечення соціальної захищеності відбезробіття та інфляції, забезпечення соціальних гарантій громадянам. Усівищенаведені заходи можна об’єднати в одне поняття – соціальний захист.
Соціальний захист– це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих назахист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах.Результатом цих заходів є стан захищеності або безпека людини, особи. Такимчином до соціального захисту треба віднести соціальну допомогу, соціальнестрахування, сімейну та гендерну політику, програми зайнятості, охоронуздоров’я та ін.
Об’єктомдослідження даної роботи є один з видів соціального страхування, а саме медичнестрахування, яке тісно пов’язане з іншим напрямком соціального захисту, такимяк охорона здоров’я.
Зсоціально-економічної точки зору медичне страхування є однією з найважливішихскладових національних систем охорони здоров’я. Актуальність даного питанняполягає у тому, що медичне страхування є формою захисту від ризиків, щозагрожують найціннішому в особистому та громадському відношенні – здоров’ю тажиттю людини. Медичне страхування як форма соціального захисту у сфері охорониздоров’я представляє собою гарантії забезпечення медичною допомогою за любихобставин, у тому числі у зв’язку із хворобою та нещасним випадком.
Медичнестрахування ознаменоване цілою низкою досліджень та публікацій. А саме, цепраці таких фахівців як, М. Клімов, Н. Андріїшина, Е. Писанець, Є. Поліщук, М.Мних та інших вчених, якими розглянуто необхідність та особливості медичногострахування в Україні, а також проблеми та можливі шляхи їх вирішення.
Метою даноїроботи є висвітлення існуючих проблем і перспектив розвитку медичногострахування в Україні.
Для досягненняпоставленої мети планується вирішити такі задачі:
1. Визначитисутність та види медичного страхування
2. Розкритисучасний стан і проаналізувати діяльність страхових компаній з медичногострахування
3. Проаналізуватисвітові базові моделіфінансування охорони здоров'я
4. Розкритипроблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні.
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ
1.1 Сутністьмедичного страхування
Важливим елементом системи страховоїмедицини є медичне страхування. Медичне страхування – вид особистогострахування на випадок втрати здоров’я від хвороби або внаслідок нещасноговипадку. Медичне страхування застосовується з метою мобілізації та ефективноговикористання коштів на покриття витрат на медичне обслуговуваннястрахувальників [1].
Медичне страхування пов'язане ізкомпенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, атакож інших витрат, спрямованих на підтримку здоров'я.
Об'єктом страхуванняє майнові інтереси, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язанііз здоров'ям страхувальника (застрахованої особи), а саме – витрати, якіпов’язані із отриманням медичної допомоги або медичних послуг при порушенністану здоров’я, хворобою та втратою працездатності застрахованої особи. Отже,об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Мета йогопроведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страховоговипадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів іфінансування профілактичних заходів.
Суб'єктамимедичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані, медичніустанови.
Страховики — це незалежні страхові організації, які мають статус юридичної особи і ліцензіюдержави на право здійснювати медичне страхування.
Страхувальники– дієздатні фізичні або юридичні особи, які мають право укладати договористрахування на свою користь або на користь третіх осіб.
Застраховані— це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Якщо фізичнаособа укладає договір страхування відносно себе самої, то страхувальник ізастрахований є однією особою.
У медичномустрахуванні страховим випадком є звернення застрахованої особи під часдії відповідного договору до медичної установи (з передбачених у договорістрахування) у разі гострого захворювання, загострення хронічного захворювання,травми або інших нещасних випадків з метою дістати консультативну,профілактичну або іншу допомогу, яка потребує надання медичних послуг у межахїх переліку, передбаченого договором страхування.
Страхове відшкодування здійснюється шляхом оплати медичномузакладу вартості медичного обслуговування Застрахованої особи у межах страховоїсуми та переліку видів медичних послуг згідно Програми страхування, визначеноїДоговором добровільного медичного страхування.
Договірмедичного страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком,згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страховоговипадку оплатити медичні послуги, а страхувальник зобов’язується сплачуватистрахові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору[1].
Згідно з інструкцією «Про порядок видачісуб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страховоїдіяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль заїх дотриманням» від 15 липня 1996 року було визначено, що страховики можутьотримати ліцензію на два види страхування за напрямком медичного страхування:страхування здоров'я на випадок хвороби та безперервне страхування здоров'я, щопроводяться в добровільній формі.
Страхування здоров'я на випадок хворобипередбачає страхування медичних витрат на випадок конкретної хвороби, яказазначається в договорі страхування. Наприклад, це можуть бути різні інфекційніхвороби, хвороби серцево-судинної системи, систем дихання. Договір страхуванняможе укладатися стосовно якоїсь однієї хвороби або цілого ряду хвороб, що турбуютьстрахувальника. У разі настання страхового випадку страхова сума або її частинавиплачується застрахованій особі. Якщо правила страхування передбачають оплатустраховиком надаваних застрахованому медичних послуг, то така оплатаздійснюється за його розпорядженням.
Безперервне страхування здоров'япередбачає поліклінічне обслуговування застрахованого (включаючи й аптечне),стаціонарне обслуговування, послуги невідкладної медичної допомоги, а такожстоматологічну допомогу. Воно проводиться на випадок захворювання, яке триваєне менш як два тижні. При цьому договори страхування укладаються на строк неменш як три роки. У разі настання страхового випадку передбачаються послідовнівиплати застрахованому в межах терміну та місця дії договору страхування протягомперіоду захворювання[1].
Обидва розглянуті види добровільногомедичного страхування не передбачають будь-якої виплати після закінчення строкудії договору страхування.
1.2 Обов’язковемедичне страхування
Медичне страхування можепроводитися в обов'язковій і добровільній формах. Вибір форми медичногострахування в кожній країні залежить від конкретних економічних ікультурно-історичних умов, від особливостей демографічних і соціальнихпоказників, рівня захворюваності та інших факторів, які характеризуютьзагальний стан здоров'я і рівень медичного обслуговування.
Обов'язкова формамедичного страхування використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охороназдоров'я, а добровільна — там, де поширені приватні страхові програми.
Медичне страхування, якепровадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскількипорядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язковаформа страхування координується державними структурами. Страхові платежі,сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язковемедичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризуєтьсябезприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу плануватимедичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фондухарактеризується стабільністю[2].
Обов'язкове медичнестрахування базується на таких принципах: загальності, державності,некомерційності.Принцип загальності полягає в тому,що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання,рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принципдержавності означає, що кошти обов'язкового медичного страхування — це державнавласність. Держава забезпечує сталість системи обов'язкового медичногострахування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення(наприклад, пенсіонерів). Некомер-ційний характер обов'язкового медичногострахування базується на тому, що його здійснення і прибуток — це несумісні речі.Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування є джереломпоповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бутизасобом збагачення[3]. Для обов'язкового медичного страхування характерне те,що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і увстановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіхзастрахованих. За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці маютьвідраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховийфонд, яким керує держава. Частина цього фонду може створюватись і за рахуноквнесків, які утримуються із заробітної плати працюючих. Частина кожної зісторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхуваннята вартості медичного обслуговування. Із коштів створеного страхового фондувідбувається відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікуваннязастрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров'я[4].В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладаються програмиобов'язкового медичного обслуговування. Ці програми визначають обсяги й умовинадання медичної та лікувальної допомоги населенню. Програма охоплює мінімальнонеобхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який маєправо ними користуватися[5]. Суб'єктами обов'язкового медичного страхування єстраховики, страхувальники, застраховані, медичні установи.
Страховики — ценезалежні страхові організації, які мають статус юридичної особи і ліцензіюдержави на право здійснювати медичне страхування. Страхові медичні організації зарахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомогизастрахованим, а також інші види діяльності з охорони здоров'я громадян.Медичне страхування як основу спеціалізації страховика важко поєднати з іншимивидами страхової діяльності, зважаючи на його специфічність. При проведеннімедичного страхування страховикові необхідно мати справу з багатьма клієнтами,які страхуються, повсякденно вирішувати з ними питання з приводу настаннястрахових випадків і виплати значних за обсягом страхових сум[1].
Страхові медичніорганізації несуть відповідальність за необгрунтовану відмову укласти договіробов'язкового медичного страхування, несвоєчасне внесення платежів зі сплатипослуг медичної установи, невиконання умов договору медичного страхування. Якщострахова медична організація не відповідає обґрунтованим вимогамзастрахованого, він має право розірвати з нею договір страхування й укластийого з іншою страховою медичною організацією. Страховики — це незалежністрахові організації, які мають статус юридичної особи і ліцензію держави направо здійснювати медичне страхування. Страхові медичні організації за рахунок сформованих страховихфондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а також інші видидіяльності з охорони здоров'я громадян. Медичне страхування як основуспеціалізації страховика важко поєднати з іншими видами страхової діяльності,зважаючи на його специфічність. При проведенні медичного страхуваннястраховикові необхідно мати справу з багатьма клієнтами, які страхуються,повсякденно вирішувати з ними питання з приводу настання страхових випадків івиплати значних за обсягом страхових Сум[1].
Для контролю за якістюмедичних послуг у страхових медичних організаціях, як правило, створюютьсяспеціальні експертні комісії, які мають перевіряти в медичних установахправильність установленого діагнозу, лікування тощо. Коли в результатіперевірки виявляться порушення з боку медичної установи, то до неї можуть бутизастосовані певні санкції. Крім того, страхова медична організація можезамінити медичну установу, в якій обслуговується застрахований. Отже, страховімедичні організації захищають права та інтереси громадян при одержанні нимимедичної допомоги згідно з програмами обов'язкового медичного страхування. Страховамедична організація може бути створена в будь-якій організаційно-правовійформі. Однією з цих форм є акціонерна форма. Акціонерна форма організаціїстраховика дозволяє йому сконцентрувати в себе значні фінансові ресурси ізабезпечує дієвий контроль за діяльністю страхових організацій та медичнихустанов. Водночас, у Західній Європі саме акціонерна форма створення страховихмедичних організацій виявилась найбільш непопулярною, оскільки під час здійсненнядіяльності у сфері охорони здоров'я важко розраховувати на сталі прибутки. УНімеччині, навпаки, ця форма посідає значне місце. При цьому законодавствоНімеччини зобов'язує страхові медичні організації значну частину прибуткупередавати на користь клієнтів[1].
Страхові медичніорганізації здійснюють свою діяльність на основі договорів про співробітництвоіз медичними установами. У системі обов'язкового медичного страхуваннястраховиком можуть бути і фонди обов'язкового медичного страхування, які являютьсобою самостійні державні некомерційні фінансово-кредитні установи, створюванідля реалізації державної політики в галузі медичного страхування. Такі фондистворюються на державному і територіальному рівнях.
Страхувальникамив системі обов'язкового медичного страхування для працюючого населення єроботодавці (підприємства, установи, організації; селянські (фермерські)господарства; особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особиякі займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, якімають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовуютьпрацю найманих працівників у особистому господарстві; для непрацюючогонаселення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів,інвалідів, безробітних, що зареєстровані в установленому порядку) — органидержавного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації[1].
Застраховані — цегромадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Медичні установияк суб'єкти обов'язкового медичного страхування являють собою ті установи, якімають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмамиобов'язкового медичного страхування (лікувально-профілактичні установи,науково-дослідні інститути, інші установи, що надають різні види медичноїдопомоги). Ліцензія — це державний дозвіл медичній установі на здійснення неюпевних видів діяльності і послуг за програмами обов'язкового медичногострахування. Ліцензію повинна мати будь-яка медична установа незалежно відформи власності.
Крім того, вона маєпройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам.
Медичні установиздійснюють свою діяльність на підставі договору зі страховими медичнимиорганізаціями, який передбачає обов'язок медичної установи надавати застрахованомуконтингенту медичну допомогу певного обсягу та якості в конкретні строки (умежах програми обов'язкового медичного страхування). У договорі встановлюютьсяобсяг лікувально-діагностичної допомоги і нормативи відшкодування витрат. Занадання медичних послуг медичні установи одержують плату[1].
Медична установа несевідповідальність за відмову в наданні медичної допомоги застрахованому,невідповідність медичних послуг за обсягом та якістю умовам договору зістраховою медичною організацією. Розрахунки з медичними установами здійснюютьсястраховими організаціями за фактично надану застрахованим медичну допомогу чипослугу. Це забезпечує контроль за якістю медичної допомоги та використаннямкоштів, дає можливість створити економічні стимули для поліпшенняобслуговування застрахованих громадян у медичних закладах[1]. Системаобов'язкового медичного страхування зобов'язує страхувальників укладативідповідні договори із страховиками, згідно з якими застраховані мають право наодержання медичних послуг, перелік і обсяг яких установлюється програмамиобов'язкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системиобов'язкового медичного страхування. При укладенні договору страховик видаєстрахувальникові страховий договір, а застрахованому — страховий поліс, якиймає силу договору. У договорі обов'язкового медичного страхування визначається,що страхова організація бере на себе зобов'язання з оплати медичних та іншихпослуг, що їх буде надано застрахованому згідно з програмою обов'язкового медичногострахування. У свою чергу, страхувальник зобов'язується сплачувати внескистраховій організації. У договорі обумовлюються розмір, строки і порядоквнесення страхових внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разіневиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Страховий полісобов'язкового медичного страхування підтверджує право громадянина на одержаннямедичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування. Обов'язковемедичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основніпершочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Томунезадоволений страховий інтерес Реалізується організацією добровільногомедичного страхування.
1.3 Добровільнемедичне страхування
медичнестрахування здоров'я україна
Розглянемо детальніше добровільнемедичне страхування (ДМС).
За своїм призначенням медичнестрахування є формою захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров'я збудь-якої причини. Воно пов'язане з компенсацією громадянам витрат, зумовленихоплатою медичної допомоги, та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я:
· відвідуваннямлікарів та амбулаторним лікуванням;
· придбанняммедикаментів;
· лікуванням устаціонарі;
· отриманнямстоматологічної допомоги, зубним протезуванням;
· проведеннямпрофілактичних та оздоровчих заходів тощо.
Суб'єктами добровільногомедичного страхування є:
· страхувальники — окремі дієздатні громадяни,підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійніорганізації та фонди;
· страховики — страхові компанії, що маютьліцензії на здійснення цього виду страхування;
· медичні установи, що надають допомогу на засобимедичного страхування і також мають ліцензію на здійсненнялікувально-профілактичної діяльності.
Страхові фондидобровільного медичного страхування утворюються за рахунок:
· добровільнихстрахових внесків підприємств та організацій;
· добровільнихстрахових внесків різних груп І населення;
· добровільнихвнесків окремих громадян. Добровільне медичне страхування може бути індивідуальнимі колективним.
При індивідуальномустрахуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, якіуклали договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей,батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів[6].
При колективномустрахуванні страхувальником, як правило, є підприємство, організація, установа,яка укладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або іншихфізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніхгрошових засобів.
Страхові організаціїукладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від формвласності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, якузобов'язується гарантувати страховик[6].
Страховий поліс з добровільногомедичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливістьвибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичногострахування розширюють можливості і поліпшують умови надання профілактичної,лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги[6].
Договір з добровільногомедичного страхування може, зокрема, передбачати:
· ширше правовибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування;
· поліпшення умовутримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях;
· наданняспортивно-оздоровчих послуг та інших засобів профілактики;
· подовженнятривалості післялікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніхумовах;
· діагностику,лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини;
· розвиток системисімейного лікаря;
· страхуваннявиплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства напільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат;
· участь уцільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництвалікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичногоустаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції(протези, ліки, діагностика і т. ін.) цих підприємств та організацій.
Тарифи на медичні та інші послуги здобровільного медичного страхування встановлюються за згодою страховика імедичної установи, що обслуговує застрахованих.
Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основістраховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворюваннястрахувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо[6].
При співіснуванніобов'язкового та добровільного медичного страхування держава повинназапровадити механізми, які б забезпечували неможливість реалізації програмдобровільного медичного страхування за рахунок погіршення реалізації програм зобов'язкового медичного страхування.
Мета ДМС — гарантування громадянам(застрахованим особам) при настанні страхового випадку оплати вартості медичноїдопомоги за рахунок коштів страхових резервів та фінансування профілактичнихзаходів.
Головні завдання ДМС:
1. забезпеченняохорони здоров'я населення;
2. забезпеченнявідтворення населення;
3. розвитокмедичного обслуговування;
4. фінансуваннясистеми охорони здоров'я;
5. перерозподілкоштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верстваминаселення.
Особливості ДМС визначаються його місцем в системісоціально-економічних гарантій громадян і полягають у такому:
· ДМС є однією ізформ особистого страхування;
· воно є важливимринковим компонентом, що доповнює системи обов'язкового загальнодержавногомедичного страхування і соціального забезпечення;
· програми ДМСобираються за бажанням страхувальника і залежать від його платоспроможності;
· ДМС ґрунтуєтьсяна принципі страхової солідарності, зміст якої полягає в тому, що застрахованаособа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховимдоговором згідно зі сплаченим страховим платежем. Перевищення вартості медичнихпослуг над внесками страхувальника є можливим завдяки тому, що частиназастрахованих, які внесли премії до страхової компанії, не потрапляють устрахову ситуацію і не користуються послугами медичних закладів[6].
Особливості договорів ДМС:
1. Предметом договоруДМС є зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку здійснитивиплату страхової суми (або її частини) страхувальнику (застрахованому) наоплату вартості медичної допомоги (медичних послуг) певного переліку та якостів обсязі обраної страхувальником програми медичного страхування. Ці виплатиздійснюються страховиком незалежно від суми, яку має отримати застрахованаособа за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, сум задоговорами добровільного медичного страхування, укладеними з іншимистраховиками, а також суми, що має бути сплачена як відшкодування заподіяної їйшкоди з боку третіх осіб згідно цивільного законодавства України.
2. Одержувачемстрахової виплати може бути не тільки застрахована особа, а й лікувальний закладабо асістанська компанія, яка забезпечує отримання допомоги (медичних послуг).
3. Договори ДМСпередбачають обов'язковість конкретної застрахованої особи, майнові інтересикотрої застраховано.
4. Договори маютьтрьохсторонній, а подекуди багатосторонній характер.
5. Територія діїдоговору ДМС не обмежується місцезнаходженням страховика[6].
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ЗМЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1 Сучасний станмедичного страхування в Україні
Розвиток національної системи страхування за останніп’ять років (1997-2001р.) характеризується високою динамікою. При цьому, обсягистрахових операцій на ринку неухильно ростуть, а страховики грають в економіціусе більш значиму роль. Загальний обсяг страхових платежів (внесків) за всімавидами страхування за 2001 р. склав 3 030 507 тис. грн.; зростання за п'ятьроків — у 7,4 разів. Населенню й організаціям у 2001 р. страховиками здійсненострахових виплат 424 205 тис. грн., що більш ніж у 3,3 рази перевищує страховівиплати, здійснені в 1997 р[7].
Важливу роль у розвитку страхової справи, захистуінтересів страхових організацій відіграють об’єднання страховиків. Усе більшзначиму роль починають грати також страхові брокери. У зв'язку з уживаннямзаходів щодо удосконалення правової бази страхування, уведенням нових видівобов'язкового страхування можна прогнозувати подальше значне зростаннястрахових операцій, і як наслідок цього, — зростання загальних обсягівакумулювання коштів у сфері страхування. Але на фоні цих оптимістичних прогнозівпродовжує існувати досить кризова ситуація в Україні щодо розвитку особистихвидів страхування, зокрема, медичного страхування.
Частка особистого страхування, з урахуваннястрахування життя, в загальних показниках страхового ринку України щорічнонеухильно зменшується. Так, у 1997 році частка особистого страхування склала16,66%, а вже у 2001 році — 7,08%[7].
Зокрема, добровільне медичне страхування, якважливий елемент страхової медицини, забезпечує право кожного громадянина наодержання медичної допомоги. Соціально-економічне значення добровільногомедичного страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані врамках соціального забезпечення і соціального страхування, до максимальноможливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування ідіагностики; застосування найбільш сучасних медичних технологій; забезпеченнякомфортних умов лікування тощо).
В Україні в 2001 році цей вид страхуванняздійснювали 79 страховика, які одержали 56617,2 тис. грн. страхових платежів, ут. ч. 32915,9 тис. грн. від страхувальників – громадян.
Страхові платежі, передані в перестрахування, у 2001році склали 1411,3 тис. грн., у яких брали участь 12 страховиків[7].
Середній рівень перестрахування за період 1997-2001роки склав 5,2%.
Страхові виплати в 2001 році склали 37 092,5 тис.грн., у яких брали участь 63 страховика. Середній рівень виплат за період1997-2001 роки склав 60%.
Максимальний розмір страхових виплат, здійсненийодним страховиком склав 5561,1 тис. грн. або 14,9% по виду.
У 2001 році частка страхувальників-громадян склала61,5%.
Максимальна кількість договорів страхування,укладених протягом звітного періоду, з розрахунку на один страховика — 168 345,що складає 4,7% від загальної кількості укладених договорів по цьому виді страхування.
Кількість діючих договорів страхування в 2001 роцісклало 3 573 256, у т.ч. за рахунок страхувальників громадян 2198 055, і впорівнянні з 1997 роком збільшилося в 540 разів[7].
По обсягах отриманих страхових платежів страховикипредставлені різними групами. Найбільший показник страхових платежів складає 9068,6 тис. грн., а середній по виду 716,67 тис. грн.
Серед переваг щодо отримання медичної допомоги(медичних послуг) перед державними і приватними системами медичної допомоги, атакож відомчою медициною можна виділити наступне: а) забезпечення більшоїдоступності, якості і повноти щодо задоволення різноманітних потреб населення внаданні медичних послуг, що є ефективнішою формою порівняно з державнимфінансуванням системи охорони здоров'я; б) у разі порушеннялікувально-профілактичним закладом стандартів медичних послуг страхова компаніяможе частково або повністю не оплачувати вартість таких послуг; в) ніякихфінансових розрахунків у лікарні застрахованій особі робити не потрібно, бо змедичною установою за фактом надання застрахованій особі медичної допомоги(медичних послуг) розраховується страхова компанія[7].
Концепція розвитку системи добровільного медичногострахування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення нормативно-методичноїбази. Робота в цьому напрямку може будуватися поетапно, поєднуючи зусилля всіхзацікавлених структур: органів державної влади, страхових організацій тамедичних установ.
Необхідним вважається також проведення ряду заходіворганізаційного характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів,які б забезпечили рішення наступних найбільш важливих проблем:
1. Забезпечення конкурентного середовища на ринкумедичних послуг у разі прийняття законодавчих актів з питань обов‘язкового соціальногомедичного страхування;
2. Створення умов розвитку ДМС в якості ефективногодоповнення до обов‘язкового соціального медичного страхування, яке бзабезпечувало покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межахобсягу і рівня, визначених програмами обов‘язкового соціального медичногострахування;
3. Здійснення оподаткування сукупного доходугромадян у разі отримання страхових виплат за договорами ДМС відповідно до базита ставок, які передбачені до обов‘язкового соціального медичного страхування;
4. Посилення зацікавленості роботодавців у турботіпро збереження здоров'я своїх працівників шляхом встановлення економічнихстимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на ДМС;
5. Законодавче врегулювання питання щодо можливостіюридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страховихплатежів за договорами ДМС своїх працівників до складу собівартості продукції;
6. Підвищення надійності страхових організацій, щопрацюватимуть у системі ДМС, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензуваннявідповідно до чітко встановлених критеріїв;
7. Забезпечення надходження коштів у систему ДМС,підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхомстворення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення намедичні послуги;
8. Забезпечення контролю за використанням єдинихстандартів усіма медичними установами, що працюють у системі ДМС, незалежно відїхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми. Вищенаведенасистема заходів, спрямованих на реалізацію Концепції розвитку ДМС в Україні,дозволить: — створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення водержанні доступної і високоякісної медичної допомоги; — суттєво зменшитинавантаження на державний та місцеві бюджети; — зменшити долю тіньової медицинив системі медичного забезпечення; — уникнути необґрунтованих витрат, викликанихнаданням зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку; — підвищити фінансовий стан працівників медичних установ[7].
Державна політика розвитку медичного страхування якчастина загальної соціальної та економічної політики України повинна визначатиосновні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правовоговпливу у сфері соціального захисту населення з урахуванням державних інтересівта пріоритетів, в т. ч. шляхом підтримки медичного страхування в таких основнихнапрямах, як: формування нормативно-правової бази, удосконалення податковоїполітики, удосконалення державного нагляду, підвищення фінансової надійностістраховиків, підвищення страхової культури населення, підготовка таперепідготовка кадрів[7].
2.2 Рольстрахових компаній з медичного страхування
На вітчизняномуринку добровільного медичного страхування діють більше 60 страхових компаній,що мають різні можливості, досвід і авторитет. Найбільш відомі з них — цеДержавна акціонерна страхова компанія «Укрінмедстрах», закрите акціонернетовариство «Акціонерна страхова компанія «Остра-Київ», відкрите акціонернетовариство «Страхова компанія «Алькона», відкрите акціонерне товариство«Страхова компанія «Оранта-Донбас», закрите акціонерне товариство «Страховакомпанія «Кредо-Класик», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія«Надра», закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрнафтотранс» таінші[1].
Кожна страховакомпанія прагне принести в страховий бізнес щось своє, що вигідно вирізнятимеїї серед конкурентів.
Програми, якіпропонують страхові компанії з добровільного медичного страхування, можнаподілити на чотири основні категорії:
— поліклінічнеобслуговування, в тому числі аптечне;
— стаціонарнеобслуговування;
— послугиневідкладної швидкої медичної допомоги;
— стоматологія.
Деякі страховікомпанії пропонують різноманітний додатковий сервіс: медичне обслуговування надому, закріплення довіреного лікаря, безплатна видача полісів зі страхуваннямедичних витрат при поїздках за кордон, пільгове страхування для членів сім'ї,спеціальні програми для дітей і вагітних. Широкий спектр страхових програм,різних за ціною і набором послуг, їх комбінація, дає можливість вибрати поліс,виходячи із потреб і фінансових можливостей. Крім цього, страхова компаніянадає знижки, інколи в розмірі до 25% постійним клієнтам[1].
Страховікомпанії, які здійснюють медичне страхування, можуть об'єднуватися з метоюсприяння розвитку відкритого та рівнодоступного для всіх медичного страховогоринку, забезпечення допомоги в здійсненні медичного страхування, організаціїюридичного захисту прав страховиків і страхувальників, координації зусильстраховиків на ринку медичних послуг[1].
Прикладом цього єАсоціація «Українське медичне страхове бюро», членами якої є 28 страховихкомпаній України, що представляють її 12 областей, АР Крим та місто Київ.
Для досягненнямети Асоціація здійснює таку діяльність:
— представляє інтересисвоїх членів у відносинах з державними органами України, міжнароднимиорганізаціями;
— розробляєметодологію медичного страхування, стратегію і тактику його впровадження вУкраїні;
— сприяєформуванню розвинутої інфраструктури медичного страхового ринку;
— аналізує чиннезаконодавство України з питань страхової діяльності та охорони здоров'я, готуєпропозиції щодо його вдосконалення;
— вивчає іаналізує стан та перспективи розвитку медичного страхування в Україні та за їїмежами;
— пропагує ідеїмедичного страхування серед населення;
— сприяєзалученню іноземних інвесторів у програми медичного страхування та охорониздоров'я населення;
проводитьконференції, семінари та інші заходи. Розвиток добровільного медичногострахування можна прослідкувати відповідно до динаміки надходжень страховихплатежів за 1997-2000 рр.
ЗАТ СК«Остра-Київ» –одна з відомих українських страхових компаній здійснює медичне страхування зпочатку 2000 р. Оплату наданих медичних послуг вона здійснює по різнихпрограмах страхування[1].
За програмою«Поліклініка» ЗАТ СК «Остра-Київ» оплачує вартість перевезення, госпіталізаціїзастрахованої особи, консультації лікарів, здійснення лабораторних досліджень ідіагностичних тестів, допомогу вдома, первинний огляд стоматолога. Вона включаєобслуговування як дорослих, так і дітей.
Програма«Невідкладна медична допомога» передбачає оплату приїзду бригади швидкоїмедичної допомоги, первісний огляд хворого, його перевезення і госпіталізацію,встановлення попереднього діагнозу. Страхова сума за цією програмою не маєобмежень.
Специфікастрахової програми «Стаціонарна допомога» полягає у відсутності попередньогомедичного обстеження до укладання договору страхування та відшкодування витратна лікування туберкульозу. Важливою особливістю є те, що у договорах невстановлюється франшиза[1].
На сучасномуринку страхових послуг в Україні помітне місце займає ДАСК «Укрінмедстрах».Компанія здійснює медичне страхування як громадян України, так і нерезидентів.Вона пропонує такі медичні послуги згідно з програмами медичного страхування:
— амбулаторно-поліклінічна допомога;
— стаціонарнадопомога;
— швидка медичнадопомога;
— комплекснамедична допомога;
— сімейний поліс;
— медичнареабілітація;
— екстренамедична допомога;
— програма«Медичне ускладнення».
Страховимвипадком, зацією програмою, є будь-яке захворювання (гостре, хронічне, наслідки травми), завинятком венеричних захворювань, захворювань, що передаються статевим шляхом,алкоголізму, наркоманії, безпліддя, штучного переривання вагітності, синдромунабутого імунодефіциту[1].
Медичні послугинадаються як у договірних лікувальних закладах міжрегіональної страховоїкомпанії „Надра", так і в будь-яких інших лікувальних закладах натериторії України. Застрахований має право вибирати лікувальний заклад.
Компанія надаєтакож знижку залежно від кількості застрахованих до 20% від суми страховогоплатежу. Отже, добровільне медичне страхування гарантує застрахованим особамвисокоякісну та кваліфіковану медичну допомогу, але для більшості громадянУкраїни ці послуги залишаються недоступними через значну їх вартість[1].
2.3 Аналіздіяльності страхової компанії з медичного страхування
Розглянемопрограми добровільного медичного страхування акціонерної страхової компанії„Остра", що забезпечують лікування й діагностику в кращих клініках м.Києва та України[1].
Страхувальникампропонуються такі програми.
Для дорослих (від16 до 65років):
1) поліклінічнеобслуговування (включаючи стоматологічну допомогу);
2) поліклінічнеобслуговування та невідкладна допомога (включаючи стоматологічну допомогу);
3) невідкладнамедична допомога;
4) планова таекстрена допомога (включаючи невідкладну допомогу).
Для дітей (від 1року до 16років):
1) поліклінічнеобслуговування та невідкладна допомога (включаючи стоматологічну допомогу);
2) планова таекстрена стаціонарна допомога (включаючи невідкладну медичну допомогу).
За програмою„Поліклінічне обслуговування" для дорослих ЛГ К „Остра" організовуєта оплачує лікування застрахованої особи з амбулаторних умовах.
Страхова сума завесь період страхування становить 50 000 гри. у тому числі 1500 грн. настоматологічну допомогу.
Згідно зукладеним договором компанія оплачує такі види послуг при наданні амбулаторноїмедичної допомоги:
1) консультаціїта інші професійні послуги лікарів;
2) проведеннядіагностичних тестів, у тому числі ультразвук та рентген;
3) проведеннялабораторних досліджень;
4) наданнядопомоги в домашніх умовах;
5) стоматологічнадопомога (первинний огляд стоматолога, лікування, рентген, анестезія).
За програмою„Поліклінічне обслуговування та невідкладна допомога" для дорослихстрахова сума становить 30000 грн. у випадку надання допомоги в поліклініці (утому числі 1500 грн. на стоматологічну допомогу) та 2000 грн. за невідкладноюдопомогою на одного застрахованого.
Перелік послугполіклінічного характеру відповідає вище переліченим. Крім того, компаніяорганізовує та оплачує медичні послуги невідкладної допомоги при виникненні узастрахованого стану, який загрожує життю, внаслідок захворювання, загостренняхронічних захворювань, травм, опіків, отруєння, позаматкової вагітності, якийвимагає невідкладного медичного втручання[1].
Невідкладнамедична допомога передбачає виїзд бригади швидкої допомоги додому, первиннийогляд хворого, встановлення попереднього діагнозу та надання відповідноїдопомоги (уколи, первинна обробка ран, хірургічні перев'язування тощо) ізподальшим транспортуванням хворого до лікарні.
Наступна програмапередбачає надання тільки невідкладної медичної допомоги для дорослих, якаохоплює перелік послуг, наведених у попередньому абзаці. Страхова сума на весьперіод страхування становить 2000 грн.
Для дорослихіснує також можливість укласти договір страхування за програмою „Планова таекстрена стаціонарна допомога", яка включає й невідкладну допомогу.Страхова сума, гарантована страховою компанією, становить 35000 грн., в томучислі 2000 грн. на невідкладну медичну допомогу[1].
За цією програмоюкомпанія організовує та оплачує послуги невідкладної медичної допомоги талікування застрахованого в екстреному порядку в умовах стаціонару при:
1) позаматковійвагітності;
2) виникненні узастрахованого гострих захворювань;
3) загостренніхронічних захворювань;
4) травмах;
5) опіках;
6)отруєннях.
Плановастаціонарна допомога також пов'язана з необхідністю лікування гострихзахворювань, станів, пов'язаних із загостреннями хронічних хвороб,травмуванням, опіками, отруєннями, якщо таке лікування здійснюється занаправленням лікаря.
Програми, щорозраховані на дитячий контингент, аналогічні за змістом із відповідними програмамидля дорослих. Медичне обслуговування клієнтів страхова компанія організовуєчерез визначені програмами поліклініки та спеціалізовані медичні служби„Борис" і „Дитина"[1].
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ
3.1 Світові базові моделі фінансуванняохорони здоров'я: закордонний досвід
Нагромадженийбагаторічний світовий досвід у галузі медичного страхування свідчить про високуефективність різних моделей та систем медичного страхування та страхуванняздоров’я. До теперішнього часу визначаються три основні види фінансуванняохорони здоров’я: державне, через обов’язкове та добровільне медичнестрахування та змішана форма. Треба зауважити, що ці види у відокремленомувигляді практично не використовуються ні в одній державі, але в деяких державахвони займають домінуюче положення. Так, наприклад, в Англії, Ірландії,Шотландії, Італії та Данії домінує державна система фінансування. В такихкраїнах як Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Швеція та Японіядомінує система обов’язкового медичного страхування, в той час, як у США маєперевагу змішана форма фінансування медичної допомоги, де біля 90% американцівкористуються послугами приватних страхових компаній.
Однією з першихкраїн, де було запроваджено медичне страхування, являється Німеччина. Системамедичного страхування створена в Німеччині ще в 1881 році.
Основнимпринципом німецької системи медичного страхування являється те, що уряд не берена себе відповідальність за фінансування охорони здоров’я (за винятком деякихйого сегментів), а лише створює умови для того, щоб необхідні фонди булистворені працівниками та роботодавцями, а також здійснює нагляд зафункціонуванням усієї системи медичного страхування. В Німеччині дієдецентралізована система медичного страхування. Ним займається біля 1200страхових кас (страхових фондів) побудованих по професійному принципу (шахтарі,фермери, моряки та ін.), по територіальному принципу та ерзац каси.Територіальні страхові каси беруть на себе страхування тих категорій, що не охопленістрахуванням на підприємствах. Всі три різновиди кас входять у системукерованого державою медичного страхування [8].
Головна функціяуряду по відношенню до медичного страхування – забезпечення відповідностідіяльності страхових кас нормам закону, зокрема, забезпечення виконаннястрахових програм. У зв’язку з цим держава надає медичному страхуваннюобов’язковий характер та визначає його головні умови – базові ставки страховихвнесків, схему фінансування та організації медичної допомоги, приймає участь уформуванні цін на медичні послуги, надає недержавним органам – страховимкомпаніям та асоціаціям лікарів значні функції в управлінні системою з наданнямїм прав представляти інтереси застрахованих та інтереси медичних працівників[8].
У Франції медичнестрахування було введено в 1910 році спочатку у вигляді фондів взаємодопомоги,а починаючи з 1928 року ці фонди були перетворені в страхові компанії. Втеперішній час у Франції існує єдина ієрархія страхових кас, діє вертикальнасистема медичного страхування: могутня страхова організація – Національнастрахова організація (національна каса страхування найманих робітників), яказнаходиться під контролем Міністерства соціального забезпечення та праці йобіймає собою 78% населення, має 129 місцевих відділень, кожне з якихвідповідає за страхування в окремому регіоні і не конкурує між собою. Місцевівідділення мають певну автономію, але, в цілому, підлягають адміністративномуконтролю з центру[9].
У США існуєсистема медичного страхування, що базується на сполученні центральногострахового фонду із сіткою місцевих незалежних страхових організацій. Коштиакумулюються в центральному фонді, що не несе адміністративних функцій, а потімрозділяється страховим організаціям на основі законодавчо затвердженої форми розрахунків.Ця система діє в США в частині програм «Медікер» та «Медікейт». Ці системиобіймають більш ніж 20% населення, групове страхування по місцю роботи складає58% населення та добровільного медичного страхування не по місцю роботи 2%.Біля 15% населення не мають доступу до медичного страхування і являють собоюмалозабезпечені, безробітні, бездомні та члени сімей працівників підприємств,що не мають системи медичного страхування. Наявність роботи не гарантуєотримання медичної страховки. Найбільш широко медичним страхуванням охопленіробітники промисловості, державні службовці, члени профспілки, робітники, щопрацюють повний робочий день. Втрата робочого місця автоматично приводить довтрати медичної страховки[9].
Таким чином, уСША медичне страхування тісно пов’язане із трудовою діяльністю. Економікамедичного обслуговування в США — парадоксальне об’єднання недоліків танадмірностей. США витрачують на охорону здоров’я 11,5% валового прибутку –більш ніж будь-яка інша країна в світі і, в той же час, більш ніж 15% населенняамериканців не мають ніякого фінансового захисту від великих витрат на медичнудопомогу у зв’язку з відсутністю у них страхових медичних полісів[10].
Хочеться матинадію, що Україна, при запровадженні страхової медицини, нової системи наданнямедичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за наданіпослуги перейме саме позитивний світовий досвід та врахує ті помилки, через якіпройшли інші країни, а не буде винаходити власний велосипед, як завжди, чомусь,з квадратними чи трикутними колесами.
3.2 Проблеми таперспективи розвитку медичного страхування в Україні
Відомо,що в умовах фінансової та економічної нестабільності охорона здоров'я потерпаєнайбільше, оскільки коштів на неї виділяється ще недостатньо. Її фінансування потребуєзначного поліпшення, бо здійснюється, як правило, за методом залишковогофінансування цієї галузі. Це призвело до відсталої матеріальної бази, низькогорівня медичного обслуговування, дефіциту лікарських препаратів і, як результат— стан здоров'я населення в Україні незадовільний [11].
Незважаючина конституційні гарантії безплатності медичної допомоги, значна частинамедичних послуг стала по суті платною. Пацієнти оплачують необхідні длялікування ліки і видаткові матеріали, мають господарські витрати за харчування,постільну білизну й навіть платять за послуги молодшого медичного персоналу [12].
Однимз найбільш реальних позабюджетних джерел фінансування є медичне страхування, щотрадиційно поділяється на обов'язкове й добровільне. Форми організаціїмедичного страхування закріплено статтею 6 (добровільного страхування) тастаттею 7 (обов'язкового страхування) Закону України «Прострахування».
Щододобровільного медичного страхування в Україні, то його популярність рік у рікзростає, про що свідчить ріст як кількості укладених договорів, так і сумстрахових платежів. Проте значного поширення на вітчизняному страховому ринкувоно ще не набуло, що підтверджує вітчизняна статистика, згідно якої часткапослуги добровільного медичного страхування у загальному об'ємі страховогоринку складає лише 2,6%, при загальній кількості застрахованих даним видомстрахування у 2% від загальної кількості населення, в т.ч. індивідуальнихстрахувальників — менше 1%. Хоча, останнім часом – в умовах кризового розвиткуукраїнської економіки – на вітчизняному страховому ринку добровільне медичнестрахування поступово завойовує свої позиції, поступаючись за темпами зростанняхіба що автомобільному страхуванню.
Насьогодні в Україні на ринку добровільного медичного страхування реально працюєблизько 30 страхових компаній. Найпоширеніші страхові продукти на випадокнастання страхової події гарантують виплату страхових сум безпосередньомедичним установам, при ньому забезпечується вибір медичної установи йлікувального персоналу, контроль і експертиза якості лікування, що забезпечуєпочуття захищеності застрахованим особам. На сьогодні середній рівень виплатпри добровільному медичному страхуванні становить понад 60% [13].
Разомз тим, економічні умови розвитку ринку добровільного медичного страхуваннякоригуються із розвитком економіки, зміною рівня життя громадян, появою наринку добровільного медичного страхування нових гравців і тому потребуютьадекватної оцінки та теоретичного осмислення сучасних основних проблем таперспектив поширення даного виду страхування, що головним чином визначеніреаліями вітчизняних економічних умов.
Так,за показниками вітчизняного страхового ринку добровільного медичногострахування за період 2006-2008 рр. простежується приріст валових страховихпремій з 326396,7 тис. грн. у 2006 р., до 433118,6 тис. гри. у 2007 р. та укінцевому результаті, до 578254,5 тис. грн. у 2008 р. Проте, така тенденціязростання страхових платежів по ДМС одночасно простежується на ряду іззростанням валових страхових виплат: з 211448,2 тис. грн. у 2006 р., до297184,4 тис. грн. у 2007 р та до 408819,76 тис. грн. у 2008 р. [14].
Причому, страховики констатують, що структура попиту на добровільне медичнестрахування останніми роками зазнала значних змін. По-перше, усе активнішецікавляться цим видом страхування вітчизняні підприємства, що турбуються просоціальний захист своїх працівників, тоді як раніше серед покупців булипереважно іноземці. По-друге, медичне страхування перестає бути привілеємкиївських підприємств. До процесу страхування енергійно долучаються регіони.Так, у деяких компаніях обсяги регіональних продажів полісів добровільногомедичного страхування уже значно перевищують столичні.
Загаломже, нині в Україні оформити поліс добровільного медичного страхування пропонують,за даними журналу «Експерт Україна», близько 80-и страхових компаній, алепо-справжньому зацікавлені в цьому виді страхування і роблять на нього ставкутільки близько тридцяти. Серед них «ПРОСТО-страхування», «ІНГО-Україна»,«АСКА», «Інкомстрах», «РZU Україна», «Провідна», «АLLIANZ Україна», «Алькона», «Оранта», «Кредо-Класик», а також«Нафтагазстрах» [15]
Незважаючина в цілому позитивні тенденції у розвитку добровільного медичного страхуванняна теренах вітчизняного страхового ринку, даний сегмент поки що є доситьпроблематичним. Насамперед, це стосується того, що самі страховики не надтобажають зв'язуватись з медициною, оскільки на їх переконання це невиправданоскладно і невигідно, з точки зору страхових виплат, рівень яких нижче 45-60% неопускається, зумовлюючи діяльність вітчизняних страховиків практично на межірентабельності. В свою чергу, українці не поспішають купувати полісидобровільного медичного страхування, тому що. вони, як і раніше, залишаютьсядосить дорогим задоволенням.
Важливоюпроблемою, крім цінового фактора, є те, що на сьогодні ринок добровільногомедичного страхування розвивається поки що основним чином за рахуноккорпоративного напрямку. Страхування ж фізичних осіб є для страховиків невигідним, оскільки заплативши за медичну страховку, що є очевидним свідченнямнаявних або потенційних проблем зі здоров'ям, клієнт прагне до максимумувикористовувати поліс. Корпоративні ж клієнти прибутковіші, оскільки компаніїстрахують відразу 100-500 працівників (часто за найдорожчою програмою з великимнабором послуг), багато хто з яких взагалі не ходить до лікарів.
Неменш важливою проблемою, є те, що нині страхові компанії не мають реальногомеханізму контролю за якістю наданих страхувальнику послуг та важелів впливу наполіпшення якості обслуговування саме в закладах охорони здоров'я державної ікомунальної форм власності. У зв'язку з цим розвиткові добровільного медичногострахування суттєво перешкоджає проблемний державний медичний сектор. Цепорушує питання того, що система добровільного медичного страхування не можединамічно розвиватись, якщо їй не відповідає належний рівень інфраструктуриохорони здоров'я. Тому, останнім часом спостерігається тенденція до будівництвавласних клінік страховиками. [16]
Існують інедоліки кадрово-дидактичного забезпечення галузі, що зумовлені наявністюнедостатньої кількості фахівців сфери охорони здоров'я які мають сучасні знанняй досвід з медичного страхування, а також відсутністю у навчальних програмахвсіх вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації тематикимедичного страхування [15].
Щодообов'язкового медичного страхування в Україні, то воно дотепер не впровадженочерез скептичне ставлення депутатів до цього виду страхування й дозаконопроектів, з ним пов'язаних. З всіх законопроектів, на мій погляд, вартийнайбільшої уваги Проект Закону України «Про фінансування охорониздоров'я», в якому чітко проглядається зовсім новий концептуальний підхіддо розв'язання проблеми фінансування охорони здоров'я. Однією зі складових багатоканальноїсистеми фінансування, є фінансування медичних установ через обов'язкове медичнестрахування. Цей шлях, згідно з проведеними економічними розрахунками, даєдодатково до бюджетної частини фінансування 7,54 млрд. грн. у рік (станом на2003 рік). Добровільне медичне страхування забезпечить близько 1 млрд. грн.,інші джерела фінансування приблизно 500 млн. грн. на рік [13].
Реалізаціязапропонованого варіанта обов'язкового медичного страхування передбачаєтьсячерез страхові механізми. Причому на першому етапі передбачається створенняумов для розвитку й впровадження медичного страхування працюючого населення якдобровільного на базі державної програми, що не вимагає практично ніяких витратз боку держави. Для розвитку медичного страхування в Україні необхідновпроваджувати такі заходи: вдосконалення законодавчого поля у сфері медичногострахування; розширення послуг медичного страхування, які повинні охоплюватицикл: лікування хвороби, профілактика, санаторно-курортне лікування; підвищеннястрахової культури населення у сфері надання медичних послуг, шляхом введеннядієвого контролю за їх виконанням; розширення системи підготовки фахівцівмедичного страхування, які повинні володіти базовими знаннями з маркетингу,менеджменту та фінансів.
Отже,виходячи з вищенаведеного огляду, можна зробити лише один висновок, щоальтернативи медичному страхуванню немає. Медичне страхування — це єдиний шляхвиходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи.Головне, щоб це усвідомили наші політики і почали активно діяти у напрямкустворення сприятливих умов для його розвитку
Першимкроком у цьому напрямку має бути створення і прийняття законодавчої бази, яка бзатвердила обов'язкове медичне страхування.
На ринкудобровільного медичного страхування необхідно розвивати і конкуренцію середстраховиків, що спеціалізуються на даному виді страхування, від чого маєвиграти, насамперед, вітчизняний споживач. Оскільки конкурентне середовище вперспективі створить умови для зниження ціни купівлі страхового полісу здобровільного медичного страхування, а також підвищення рівня якості медичнихпослуг, які пропонуватимуться страховиками страхувальникам.
Водночасрозвиток добровільного медичного страхування вимагає також значногоудосконалення нормативно-методичної бази, зміни податкової політики, підвищенняфінансової надійності страхових компаній а також підвищення страхової культуринаселення, зокрема й медичних працівників.
Такасистема заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволенняпотреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги,зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицинив системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат нанадання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку,підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.
ВИСНОВКИ
Після вирішенняпоставлених завдань можна зробити наступні висновки.
Зараз розвиток системиохорони здоров'я в Україні відбувається в умовах внутрішніх протирічсоціально-економічного розвитку держави. Галузь потерпає від непослідовноїсоціально-економічної політики, нерівних умов для ведення медичної практикирізними суб'єктами господарювання та несприятливого інвестиційного клімату вгалузі охорони здоров'я.
Багаторічний світовийдосвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різнихмоделей та систем медичного страхування та страхування здоров'я. Існують триосновні види фінансування охорони здоров'я і у відокремленому вигляді вони практичноне використовуються ні в одній державі, але в деяких державах займаютьдомінуюче положення. Так, в Англії, Ірландії, Шотландії, Італії та Даніїдомінує державна система фінансування. В таких країнах як Німеччина, Франція,Австрія, Бельгія, Нідерланди, Швеція та Японія домінує система обов'язковогомедичного страхування, в той час, як у США має перевагу змішана формафінансування медичної допомоги.
Дуже важливо, щоб Українапри запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги,введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейнялапозитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли іншікраїни.
Медичне страхування, якепровадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскількипорядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язковаформа страхування координується державними структурами. Страхові платежі,сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язковемедичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризуєтьсябезприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу плануватимедичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фондухарактеризується стабільністю.
Концепція розвитку системи добровільного медичногострахування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного вдосконаленнянормативно-методичної бази. Робота в цьому напрямку може будуватися поетапно,поєднуючи зусилля всіх зацікавлених структур: органів державної влади,страхових організацій та медичних установ.Необхідним вважається такожпроведення ряду заходів організаційного характеру
Таким чином,потрібна перебудова економіки охорони здоров'я і вона повинна починатися зукріплення фінансової основи галузі, із зміни загальної схеми фінансування, щопередбачає обов'язковий перехід від бюджетної системи фінансування до змішаноїбюджетно-страхової системи, що фінансується при активній участі підприємств,установ, організацій різних форм власності з елементами добровільного медичногострахування населення. Такимчином, державна політика розвитку медичного страхування як частина загальноїсоціальної та економічної політики України повинна визначати основні принципи,напрями і форми економічного впливу у сфері соціального захисту населення.Медичне страхування має бути підтримано нормативно-правовою базою;удосконаленням податкової політики та державного нагляду; підвищеннямфінансової надійності страховиків, страхової культури населення; підготовкою таперепідготовкою кадрів.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. http://www./
2. Страхування:Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. – Вид. 2-ге,перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002.
3. Поліщук Є.Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує системного вирішення// Соціальне страхування. – 2008. – №2 – С.13-16.
4. Єрмілов В.Питання медичного страхування в сучасній Україні: пройдені шляхи і перспективи// Соціальне страхування. – 2008. – №1 – С. 18 — 21.
5. ЯковлеваТ. Соціально-правові передумови запровадження обов’язкового медичногострахування / Т.Яковлева // Підприємництво, господарство і право. – 2008. –№11. – С.71-74.
6. БазилевичВ.Д., Базилевич Н.С. Страхова справа.–Київ: Знання, 1998.
7. http://www.ukrreferat.com/
8. Системаохорони здоров’я та соціального страхуванняв Німеччині. Режим доступу: forinsurer.com/public/03/04/17/1047
9. ГориславецьЛ. Медичне страхування: вчимося у США та Європи? Режим доступу: www.panorama.pl.ua/doc.php?id=3535
10. Медичнестрахування в Австрії, Фінляндії, Швеції, Італії, Ізраїлі, США. Режим доступу: www.likar.info/profi/articles/405.html
11. Мних М.В.Медичне страхування та необхідність його запровадження в Україні / М. В. Мних// Економіка та держава. — 2007. -№ 2. — С. 40-41
12. ВоробйоваТ. Договір добровільного страхування медичних витрат як новий інструментстрахового ринку / Т. Воробйова //Підприємництво, господарство і право. — 2007. -№ 3.-С. 48-51
13. Ялтинськакооперація. Медичне страхування в Україні //Страхова справа. — 2006 -№3.-С.60-61
14. http://www.dfp.gov.ua
15. КапшукО.Г., Ситник А.П., Пащенко В.М. Сучасний стан і перспективи розвиткудобровільного медичного страхування в Україні / О.Г. Капшук // Фінансовіпослуги. -2007.- №2. -С.17-21
16. ЧерешнюкГ.С., Сергета І.В., Пилипчук В.Л., Краснова Л.І., Проблеми впровадженнядобровільного медичного страхування та шляхи їх розв'язання / Г. С. Черешнюк //Фінансові послуги. — 2006. — №2. — С.22-26