Аналіз фінансових результатів банку

Зміст
 
Вступ. 2
1. Теоретичні засади аналізу фінансовихрезультатів банку. 4
1.1 Методи аналізу. 4
1.2 Методика оцінювання рейтинговими агенствами фінансовихрезультатів банку  4
1.3 Доходи, витрати і прибуток як основні чинники аналізуфінансових результатів банку  8
2. Аналіз фінансових результатів ВАТ “КБ“Надра банк”. 22
2.1 Динаміка доходів, прибутку. 22
2.2 Загальна організаційно-економічна характеристика банку. 26
2.3 Аналіз фінансової стійкості ВАТ “КБ “Надра”. 30
3. Напрямки підвищення ефективностіуправління фінансовими результатами комерційного банку. 34
3.1 Методи урегулювання фінансової стійкості ВАТ “КБ “НадраБанк”. 34
3.2 Вихід ВАТ “КБ “Надра Банк” з кризової ситуації 35
3.3 Діяльність НБУ щодо урегулювання кризової ситуації убанківській сфері 40
Висновки. 44
Список використаних джерел. 47
 
Вступ
 
Актуальність теми. Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якійґрунтується вся діяльність, пов'язана з кредитно-фінансовим обслуговуваннямгосподарства, є комерційні банки. Вони створюють другий (за порядком, але не зазначенням) рівень банківської системи після центрального банку. Комерційнібанки — це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють операції у різнихсекторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства всіх галузейекономіки та населення.
Комерційні банки відіграють важливу роль в економічних перетвореннях, яківідбуваються в нашій країні. Як регулятори грошового обігу і центри акумуляціїгрошових ресурсів і їх перерозподілу, комерційні банки володіють важливимиважелями впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу і інші сфери економіки, атакож на розвиток економічних і суспільних відносин.
Провідна роль банківської системи у залученні, накопиченні та розміщеннікоштів з метою фінансування суб’єктів всіх галузей національної економікивимагає особливо уважного ставлення до управління їх розвитком. Результатианалізу динаміки банківської системи за основними показниками дозволяютьстверджувати, що на цей час банківську систему України в основному сформовано іподальший її розвиток прямо залежить від ефективності діяльності вже існуючихбанків та від їх здатності забезпечити ринок банківськими продуктами.
Прибуток є однією із стратегічних цілей управління та найважливішимоб’єктом аналізу і прогнозування діяльності банку. В сучасних умовахгосподарювання питання про стабільність фінансової діяльності українськихкомерційних банків набуває особливого значення. Їх нестійкий фінансовий стан, зодного боку, і необхідність розширення інвестицій в економіку, з другого боку,загострюють цю проблему, перетворюють її в одне з актуальних теоретичних іпрактичних питань національної економіки.
Теоретичною основою дослідженнястали концепції банківської справи та менеджменту,моделі оцінки і регулювання прибутковості, ліквідності і фінансової стійкостікомерційного банку, які викладені в наукових працях вітчизняних та іноземнихдослідників цієї проблеми.
Метою курсової роботи єузагальнення методичних і теоретичних засад та розробка практичних рекомендаційщодо управління прибутковістю комерційного банку в сучасних ринкових умовахгосподарювання.
Відповідно до поставленої мети було вирішено ряд завдань:
— узагальнити сутність прибутку банку;
— дослідити методику оцінки прибутковості комерційного банку;
— розкрити сутність управління прибутковістю банку;
— виявити структуру та динаміку доходів та видатків комерційного банку;
— проаналізувати прибутковість та ефективність управління комерційнимбанком;
— визначити шляхи підвищення ефективності управління прибутковістюбазового банку.
Предметом дослідженняє фінансова діяльність комерційного банку, методи і інструменти їїоцінки, а також процес управління прибутковістю.
Об`єктом курсової роботиє практика роботи українського акціонерного банку “Надра”. Це універсальнийбанк, що надає повний спектр банківських послуг.
1. Теоретичні засади аналізуфінансових результатів банку 1.1Методи аналізу1.2 Методика оцінювання рейтинговими агенствамифінансових результатів банку
Доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку.В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком завідповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за тойсамий період для забезпечення цієї діяльності. Різницю між доходами і витратамипротягом року називають результатом. Чистий прибуток у банках визначається одинраз на рік станом на 1 січня. Поряд з економічним прибутком існує поняттяоблікового прибутку. Саме існування економічного та облікового прибуткуобумовлює суттєву різницю у визначенні ефективності діяльності банку. Реальнийприбуток буде відображений у балансі лише за рік.
Аналіз прибутковості — це складне завдання з певних причин. По-перше,кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братисядо уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів івитрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень таінтерпретацій [34, с. 33].
За своєю структурою доходи, витрати і прибуток банку відповідаютьнапрямам його діяльності. Для банку важливо знати не лише загальний результатдіяльності за конкретний період, а й володіти інформацією про джерела даногорезультату. Останнє визначається через зіставлення окремих груп доходів івитрат у розрізі конкретних рахунків, клієнтів, груп клієнтів, за операціями,послугами по підрозділах банків чи філіях.
Тому розрізняють фінансові результати від операційної та не-операційноїдіяльності банку, фінансові результати від здійснення кредитних операцій,операцій з цінними паперами, операцій з іноземною валютою.
Дослідження фінансових результатів за джерелами їх формування дає змогувсебічно оцінити прибуток банку за його складовими та утворюючими факторами.
Прибуток до оподаткування банку складається з:
— чистого процентного доходу, який визначається як різниця між процентними доходами і процентнимивитратами банку;
— чистого комісійного доходу, який визначається як різниця між комісійними доходами і комісійнимивитратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які єджерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів;
— дивідендного доходу —доходу, отриманого від цінних паперів на продаж та інвестиційних цінних паперів;
— чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з ціннимипаперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;
— прибутку/збитку від інвестиційних цінних паперів — прибутку/збитку від продажу цінних паперів наінвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;
— прибутку від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії і дочірніустанови та інших інвестицій;
— іншого операційного доходу. Таким чином, операційний дохід банку є сумою перелічених вище видівприбутку;
— прибуток від операцій —це різниця між операційним доходом банку та сумою загально-адміністративнихвитрат і витрат на персонал;
— прибуток до оподаткування —різниця між прибутком від операцій та витратами на безнадійні та сумнівніборги;
— прибуток після оподаткування — різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток;
— чистий прибуток/збиток банку — це прибуток після оподаткування, скоригований на суму непередбаченихдоходів/витрат.
Слід зауважити, що непередбачені доходи і витрати не можуть братися доуваги для фінансової оцінки банку.
Метою аналізу прибутку та рентабельності є виявлення основного центру прибутковості банку тафакторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельностібанку на основі ефективного управління доходами і витратами. Відповідно до метивизначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності:
— оцінка виконання плану прибутку;
— аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;
— факторний аналіз прибутку;
— аналіз формування та розподілу прибутку;
— визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;
— аналіз показників ефективності діяльності комерційного банку;
— аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпекибанку).
Інформаційне забезпечення аналізу прибутку та рентабельності формуєтьсявідповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом інформаційнабаза аналізу прибутку та рентабельності може не відрізнятися від інформаційноїбази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової тафактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку тарентабельності обов'язково залучається інформація, отримана внаслідокдослідження доходів і витрат банку [41, с. 28].
Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування здійснюється заданими звіту про фінансові результати. Для обчислення абсолютного розміруприбутку використовується інформація про доходи і витрати банку, яка дає змогувизначити прибуток у цілому та за його складовими:

/>(1.2)
де, П — прибуток банку до оподаткування;
Д1 — процентний дохід;
Д2 — комісійний дохід;
Д3 — чистий торговельний дохід;
Д4 — інші банківські операційні доходи;
Д5 — інші небанківські операційні доходи;
Д6 — повернення списаних активів;
Д7 — непередбачені доходи;
В1 — процентні витрати;
В2 — комісійні витрати;
В3 — інші банківські операційні витрати;
В4— загально-адміністративні витрати;
В5 — витрати на персонал;
В6 — відрахування в резерви та списання сумнівних активів;
В7 — непередбачені витрати.
Виходячи з наведеного рівняння, яке характеризує утворення прибуткубанку, можна визначити прибуток за його складовими:
/>,                                                                                  (1.3)
де, П1 — чистий процентний дохід;
/>,                                                                               (1.4)
де, П2 — чистий комісійний дохід;

/>,                                                                                (1.5)
де, П3 — чистий торговельний дохід;
/>,                                  (1.6)
де, П4 — інший прибуток.
Загальний аналіз прибутку банку до оподаткування потребує побудовианалітичної таблиці, яка відображає динаміку його абсолютного обсягу, складу іструктури. Така таблиця будується безпосередньо за даними звітів за попереднійі звітний роки, або, якщо аналізують доходи і витрати банку, інформація моженадходити з відповідних аналітичних таблиць. Другий підхід до формуванняаналітичної таблиці дає змогу використати дані групувань доходів і витрат за їхвидами й істотно знижує трудомісткість розрахунків.
Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітнихфакторів. Деякі з них було розглянуто в попередніх параграфах. Це доходи івитрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним іобчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі.
Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку (тобтозбільшення доходів на відповідну суму веде до збільшення прибутку на ту самусуму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотний впливвитрат (тобто збільшення витрат призводить до зменшення  1.3Доходи, витрати і прибуток як основні чинники аналізу фінансових результатівбанку
Розглядаючи сутність прибутку, слід зазначити такі його характеристики.
По-перше, прибуток являє собою форму доходу підприємця, що виконує певнийвид діяльності. Ця зовнішня, найпростіша форма вираження прибутку є разом з тимнедостатньою для її повної характеристики, оскільки у ряді випадків активнадіяльність у будь-якій сфері може й не бути пов'язана з отриманням прибутку.
По-друге, прибуток – це форма доходу підприємця, який вклав свій капіталз метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривнопов'язана з категорією капіталу — особливим фактором виробництва — і вусередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.
Наступною характеристикою прибутку є те, що він не є гарантованим доходомпідприємця, який вклав свій капітал у той чи інший вид бізнесу, а являєрезультат вмілого та успішного виконання цього бізнесу. Однак у процесі веденнябізнесу підприємець унаслідок своїх невдалих дій або об'єктивних причинзовнішнього характеру може не тільки позбутися очікуваного прибутку, але йповністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є здебільшого іплатою за ризик здійснення підприємницької діяльності (рівень прибутку і рівеньпідприємницького ризику знаходяться в прямо пропорційній залежності).
Також слід зауважити, що прибуток характеризує не весь дохід, отриманий упроцесі підприємницької діяльності, а лише ту його частину, яка «очищена» відвитрат на виконання цієї діяльності.
У той же час прибуток є вартісним показником, що виражений у грошовійформі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненоговартісного обліку всіх пов'язаних з ним основних показників — вкладеногокапіталу, отриманого доходу, понесених витрат тощо, а також з чинним порядкомподаткового регулювання [27, с. 17].
З урахуванням розглянутих основних характеристик прибутку його визначенняв найбільш узагальненому вигляді можна сформулювати таким чином: прибуток — цевиражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, щохарактеризує його винагороду за ризик виконання підприємницької діяльності і єрізницею між сукупним доходом та сукупними витратами в процесі виконання цієїдіяльності.
Висока роль прибутку в розвитку банку та забезпеченні інтересів йогозасновників і персоналу визначає необхідність ефективного та безперервногоуправління ним.
Найважливішим фактором, що впливає на суму всіх видів прибутків банку, єрозмір доходів банку, який отримується в процесі діяльності.
Доходи банку — цезбільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшеннязобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за виняткомзбільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).
Доходи є базою для розвитку його діяльності, яка забезпечує розв'язаннятаких завдань.
По-перше, основна частина доходів банку є джерелом покриття витрат,пов'язаних із здійсненням банківської діяльності. Реалізація цього завданнязабезпечує самоокупність операцій банку.
По-друге, частина доходів банку є джерелом формування його чистогоприбутку. За рахунок прибутку банк формує фонди та резерви для подальшого йогорозвитку та зниження ризиків. За допомогою реалізації цього завдання банкрозвивається в довгостроковому періоді та забезпечує самофінансування розвиткубанку на розширеній основі в майбутньому періоді.
Банківські доходи банку прийнято поділяти на процентні та непроцентні.
До процентних доходів належать: процентні доходи за коштами, розміщенимив НБУ; за коштами до запитання; за операціями репо; за короткостроковимидепозитами; процентні доходи за коштами, розміщеними в інших банках; за депозитамиовернайт; за короткостроковими та довгостроковими депозитами й кредитами; закредитами овернайт; за фінансовим лізингом; процентні доходи за кредитамисуб'єктам господарської діяльності; за овердрафтом; за дисконтними векселями;за факторинговими операціями та іншими кредитами, наданими суб'єктамгосподарської діяльності; процентні доходи за кредитами фізичним особам;процентні доходи за цінними паперами та інші процентні доходи [35, с. 88].
До непроцентних доходів належать: комісійні доходи за операціями збанками: від розрахунково-касового обслуговування, за операціями з ціннимипаперами, від операцій з валютою; комісійні доходи за операціями з клієнтами:від РКО, від кредитного обслуговування, за операціями з цінними паперами тощо;результат від торговельних операцій, а також інші банківські операційні доходи(безпосередньо пов'язані з діяльністю банку) та інші небанківські операційнідоходи (доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечуютьїї здійснення доходи від продажу основних засобів, нематеріальних активів тавід фінансових інвестицій; надходження за аудиторські послуги, від оренднихоперацій тощо).
Слід зауважити, що наведена класифікація не є єдиною, але вона, на думкувітчизняних фахівців, найповніше розкриває суть та джерела походження доходівбанку.
Економічний прибуток — церізниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатомдіяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок рухугрошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.
Одним із фундаментальних та узагальнюючих показників ефективностіфінансово-комерційної діяльності банку є відношення прибутку банку до йогокапіталу. У кінцевому випадку, саме прибутковість власного капіталугосподарюючого суб’єкту безпосередньо впливає на привабливість його акцій. Це,однак, не характерне для швидко зростаючого банку, який з метою забезпеченнянеобхідної капітальної бази змушений здійснювати нові емісії, що зумовлюєзниження доходу на капітал. Тому на протязі декількох років після розміщеннянового випуску акцій прибутковість капіталу не може виконувати роль надійногоіндикатора ефективності функціонування банку [64, с. 63].
Визначення міри впливу окремих чинників на динаміку прибутковостікапіталу банку, що дає можливість відкоригувати орієнтири для його фінансовогомеханізму, віддзеркалюють наступні взаємозв'язки:
 
Прибуток      Прибуток       Активи
 -------------- = — х—               (1.1)
Капітал        Активи           Капітал
Тобто прибутковість капіталу банку знаходиться в прямій залежності відвіддачі активів та у зворотній залежності від достатності капіталу. Виходячи зцього, банку вигідно функціонувати на межі ризику, тобто з найменшимзабезпеченням активів власним капіталом.
Прибуток банку — різницяміж його доходом і витратами.
Балансовий прибуток банку —сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсовихрізниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки відреалізованих операцій.
Дохід банку — загальна сумакоштів, отриманих від здійснення активних операцій.
Існують наступні види банківського доходу:
— отримані відсотки;
— доходи і комісія з послуг;
— доходи від операцій з цінними паперами;
— доходи від інкасації грошового виторгу й перевезення цінностей;
— доходи від діяльності негоспрозрахункових підрозділів банку;
— доходи від операцій іззолотом і дорогоцінними металами;
— доходи з операцій касового обслуговування Держбюджету і державногоборгу;
— штрафи, пеня, отримані неустойки.
Прибуток до оподаткування банку складається з:
— чистого процентного доходу, який визначається як різниця між процентними доходами і процентнимивитратами банку;
— чистого комісійного доходу, який визначається як різниця між комісійними доходами і комісійнимивитратами. Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які єджерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів;
— дивідендного доходу —доходу, отриманого від цінних паперів на продаж та інвестиційних ціннихпаперів;
— чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з ціннимипаперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;
— прибутку / збитку від інвестиційних цінних паперів — прибутку/збитку від продажу цінних паперівна інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;
— прибутку від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії і дочірніустанови та інших інвестицій;
— іншого операційного доходу.
Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами івитратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку дооподаткування, є:
— обсяг капіталу банку;
— рівень ефективності використання активів банку;
— мультиплікативний ефект капіталу;
— рентабельність доходу.
Функціями прибутку банку на сучасному етапі розвитку є:
— економічна функція прибутку, полягає в забезпеченні достатностікапіталу банку та його зростання, а відповідно і розвитку банку;
— соціальна функція, яка полягає в забезпечення стабільного стійкогорозвитку населення та нарощення їх капіталу за рахунок банківської системи.
Джерелом банківського прибутку є доходи, отримані в результаті створенняі реалізації банком свого продукту. Сутність «технології» банківськоїдіяльності полягає в тому, що комерційний банк частину власного капіталу ітимчасово вільних фінансових ресурсів, що акумулював у виді грошових коштів,передає суб'єктам господарювання, які відчувають потребу в додаткових коштах.Він робить це за певну плату.
Таким чином, передані банком грошові кошти є специфічним товаром, що має,як будь-який товар, споживну вартість і ціну. Споживна вартість цього товаруполягає в його спроможності задовольняти потреби позичальників у грошовихкоштах і приносити банку процентний доход.
Створюється враження, що позичені банком грошові засоби самі по собінароджують нові гроші (доход). Однак, ще К. Маркс доводив, що всі види доходівмають одне джерело – додаткову вартість.
Таким чином, згідно з його теорією, процентний доход банку – перетворенаформа частини додаткової вартості. Це пояснюється тим, що тимчасово вільнікошти банку, передані в користування суб'єктові господарювання (підприємству),саме в процесі його виробництва виконують функцію самозростання капіталу.
Доход, отриманий функціонуючим підприємством, розпадається на підприємницькийдоход, який воно отримує, і позичковий процентний доход, який отримує банк.Крім того, банк отримує ще і непроцентні доходи як оплату інших послуг (крімпослуг за розміщення коштів), наданих ним юридичним і фізичним особам. Цідоходи є часткою перерозподілених доходів отримувачів цих послуг. Отже сукупнийдоход банку складається з процентних і непроцентних доходів. Він і є джереломприбутку банку, що утворюється як різниця між його доходами і видатками [42, с.72].
Прибуток банку являє собоюрізницю між його доходом і витратами. Класифікація прибутку банку наведена втабл. 1.1.

Таблиця 1.1
Систематизація прибутку банку за основними класифікаційнимихарактеристикамиОзнаки класифікації прибутку Види прибутку, що відповідають класифікаційним ознакам 1 2 Джерела формування прибутку
Реалізація банківського продукту
Прибуток від реалізації майна
Прибуток від позареалізаційних операцій Основні напрями для діяльності
Прибуток від операційної діяльності банку
Прибуток від інвестиційної діяльності банку
Прибуток від фінансової діяльності банку Склад елементів, що формують прибуток
Маржинальний прибуток
Валовий прибуток (прибуток до сплати податків)
Чистий прибуток Характер неінфляційного «очищення» прибутку
Прибуток номінальний
Прибуток реальний Характер обкладання прибутку податками
Прибуток, що оподатковується
Прибуток, що неоподатковується Період формування прибутку
Прибуток минулого року
Прибуток звітного року
Запланований прибуток Регулярність формування прибутку
Прибуток, що формується регулярно
Непередбачуваний прибуток Характер використання прибутку
Нерозподілений прибуток
Розподілений прибуток Значення загального результату діяльності
Прибуток у звичайному його розумінні
Від’ємний прибуток (збиток)
Балансовий прибуток банку —це сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі відкурсових різниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки відреалізованих операцій.
Основним джерелом банківського прибутку є прибуток від відсотковоїрізниці, що визначається як отримані відсотки мінус сплачені.
Визначення сутності прибутку як економічної категоріїмає важливе значення для управління процесами його формування, виявленняфакторів, що впливають на його величину, дає знання, необхідні для розробкизаходів щодо збільшення прибутку, його максимізації і перспективногопланування. Існують різні (так звані «суб'єктивні» й «об'єктивні») теоріївизначення прибутку, але вони стосуються до прибутку, що утворюється в процесівиробництва продукції в галузях матеріального виробництва. Щодо походженняприбутку комерційних банків, то це питання недостатньо досліджене.
Фінансові результати діяльності банку характеризуютьсядвома показниками, що відображаються в звіті (форма №2-КБ): прибуток (збиток)до оплати податку і прибуток після сплати податків.
Прибуток (збиток) банку до оплати податку складається із складовихчастин, що відповідають основним видам продукту (послуг) банку, поданих на рис.1.1.Прибуток (збиток) банку до сплати податків Прибуток (збиток) від основної банківської діяльності Прибуток (збиток) від небанківської діяльності Прибуток (збиток) від розміщення коштів, кредитів і операцій із цінними паперами Прибуток (збиток) від інших небанківських операцій Прибуток (збиток) від комісійних послуг Прибуток (збиток) від операцій із резервами Результат від торговельних операцій (прибуток «+», збиток «—») Прибуток (збиток) від непередбачених операцій Прибуток (збиток) від інших банківських операцій
Рис. 1.1. Складові частини прибутку (збитку) банку
При аналізі прибутку (збитку) банку необхідно, по-перше, дати загальнуоцінку виконання плану і динаміки прибутку і, по-друге, проаналізувати йогоскладові. Цей аналіз необхідний для оцінки ефективності основних видів продукту(послуг) банку, а отже, і роботи працівників банку щодо надання цих послуг.Результати цього аналізу можна використати в управлінні діяльністю банку і примотивації діяльності його працівників. У звітності банку (форма № 2-КБ)відсутня інформація про складові прибутку (залежно від основних видів його продукту).Тому їх необхідно визначити. Це можна зробити шляхом згрупування доходів івидатків у дві групи, які пов'язані з банківською операційною (основною)діяльністю і небанківською діяльністю, а видатки банку, крім того, розділити напрямі і накладні [30, с. 93].
Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростанняйого доходів, а як наслідок — і прибутковості банку, що є одним із основнихджерел поповнення власного капіталу банку.
У світовій практиці спостерігається як постійне зростання банківськихактивів, так і рівня дохідності за ними. І хоча збільшується частка доходів,отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг,проценти, отримані від кредитних операцій банку, становлять основну часткубанківських доходів. Ця тенденція спостерігається і в Україні. При цьомувнаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківськихдоходів одержується у вигляді процентів за користування кредитними коштами, щобули надані банком платоспроможним клієнтам.
Структура банківських доходів має такий вигляд:
1. Доходи від проведення активних операцій:
— доходи від кредитування;
— доходи від інвестиційних операцій.
2. Доходи від комісійних операцій:
— доходи від розрахунково-касового обслуговування;
— доходи від трастових операцій;
— доходи від факторингових операцій;
— доходи від лізингових операцій;
— інші доходи від комісійних операцій.
3. Інші доходи.
Доходи від кредитування складаються з процентів за банківськими позиками,а також з облікових процентів, що одержуються при обліку векселів. Близько 70%доходів банки отримують саме від надання позик.
Важливе значення для зростання дохідності банків має інвестиційнийпортфель цінних паперів банку. Обсяги доходу з цього джерела залежать відрозміру й структури інвестиційного портфеля, а також дохідності різних видівцінних паперів.
Основну масу доходу від комісійних операцій банки отримують у виглядікомісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів.Інші види комісійних доходів становлять незначну частку в загальному обсязідоходів через нерозвиненість ринку таких послуг, як трастові, факторингові,лізингові та ін.
До інших видів доходу від комісійних операцій належать:
— комісія за надання гарантій та порук;
— плата за акцептні операції банку;
— плата за фінансування капітальних вкладень та інші інвестиційніпослуги;
— комісійні за здійснення валютних операцій;
— комісійна винагорода за консалтинговими послугами.
Оскільки прибуток банку — це різниця між валовими доходами та валовими витратамибанку, розглянемо структуру його витрат.
Структура витрат банку. Витрати банку включають:
Операційні витрати: сплачені проценти за залученими банком коштами;сплачена комісія; витрати на операції з цінними паперами; витрати на валютніоперації; витрати на розрахунково-касове обслуговування; витрати на страхуваннямайна, цінностей ризику; інші операційні витрати [76, с. 83].
Неопераційні витрати: витрати на утримання персоналу; витрати, пов'язаніз експлуатацією основних фондів банку; інші витрати.
Найбільшу частку в загальній сумі витрат банку становлять витрати навиплату процентів за залученими банком ресурсами (виплати за депозитами, зарахунками до запитання, за депозитними сертифікатами тощо). Ці виплати набагатоперевищують виплати за іншими статтями і становлять більш як половинуопераційних витрат.
Комісійні виплати — це виплати, які здійснює банк у процесі проведеннясвоїх активних операцій і надання послуг клієнтам, а також витрати з веденнякореспондентських рахунків.
Витрати на валютні операції — це витрати на розрахункове обслуговуваннязовнішньоекономічної діяльності.
Неопераційні витрати включають: заробітну плату працівників банку,витрати на утримання приміщень та устаткування й інше.
До складу інших витрат належать витрати, які непередбачені іншимистаттями. Це судові витрати, сплачені банком штрафи тощо.
Банківські менеджери повинні здійснювати щомісячний аналіз рівня доходівта витрат банку як у цілому, так і за статтями з метою мінімізувався витрат таотримання прибутку.
Банки зацікавлені в збільшенні чистого доходу, і для цього в їхньомурозпорядженні є такі можливості:
— підвищення рівня дохідності від використання кожної складової активів;
— здійснення перерозподілу активів на користь тих, що дають найбільшийдохід;
— зменшення процентних та непроцентних витрат.
В умовах ринкової економіки отримання прибутку тазабезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якогосуб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи.Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулюванняперсоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скороченнявитрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішногопроведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогурозширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.
Капітал — найважливіший індикатор фінансового станубанку. Але неможливо протягом тривалого часу підтримувати стабільний станкапіталу без адекватних доходів. Прибуток і капітал взаємно підкріплюють одинодного. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал, оскільки банк можевикористати весь чистий дохід для поповнення своєї бази капіталу, або він можевикористати частину цього доходу на виплату дивідендів акціонерам. У будь-якомувипадку акціонери отримають більший дивідендний дохід, ніж від інших подібнихінвестицій. Вони з більшим бажанням придбаватимуть додаткові акції такогобанку.
У свою чергу, сильна позиція капіталу допомагаєзбільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентнихфінансових коштів для банку. Якщо банк збільшує свій капітал через випуск новихакцій і використовує прибуток для оплати своїх зобов'язань, його процентнівитрати зменшуються. По-друге, кредитори бажають мати справу з добрекапіталізованим банком. Отже, добре капіталізовані банки платять меншіпроцентні ставки за своїми зобов'язаннями, тим самим зменшуючи свої процентнівитрати. Добре капіталізовані банки можуть також працювати із менш ліквіднимиактивами, оскільки можуть вільно отримувати кредитні ресурси, якщо це їмпотрібно. Вони можуть розміщувати більше коштів у дохідних активах [11, с. 53].
Збитки, з іншого боку, можуть швидко зменшити абознищити капітал банку. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль заприбутковістю банків.
Значення банківського прибутку важко переоцінити. Вінважливий для всіх учасників економічного життя і залежить від ряду чинників:
— від отриманих та сплаченихпроцентів за банківськими операціями;
— від питомої ваги непроцентнихдоходів;
— від поточних витрат;
— від структури активів і пасивів.
Резерви зростання дохідності звичайно знаходять упідвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої вагидохідних активів та скорочення питомої ваги недохідних активів.
Не випадково концепція високорентабельної банківськоїдіяльності, яка доволі поширена в США, базується на трьох «китах»:
— максимізації доходів (віднаданих кредитів та операцій із цінними паперами, а також підтримка гнучкоїструктури активів, яка пристосована до змін процентної ставки);
— мінімізації витрат (черезоптимізацію структури пасивів, зменшення втрат від безнадійних позичок,жорсткий контроль за накладними витратами;
— грамотному й ефективномуменеджменті.
Отже, отримання прибутку є однією зі стратегічнихцілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльностібанку.
Разом із тим прибуток необхідно розглядати якекономічний показник діяльності установи, а не як кошти. Розрізняють кількавидів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткуваннята чистий. Відповідно до економічної теорії економічний прибуток відрізняєтьсявід «бухгалтерського» прибутку (балансового) на суму «неявних» витрат(можливих, але упущених витрат). Інакше кажучи, економічний прибуток — цепевний надлишок доходу над економічними витратами, які є сукупністю витратбанку.
На практиці в обліку та аналізі суб'єктівгосподарювання економічний прибуток не використовується. Він розраховуєтьсялише по банківській галузі і включається в сукупність показників звіту проприбутки і збитки. У банківській системі України економічний і балансовийприбуток фактично збігаються.
2. Аналіз фінансових результатів ВАТ “КБ “Надра банк” 2.1 Динаміка доходів, прибутку
Визначимо складові частини його прибутку перед оплатою податку (табл. 2.1і 2.2). Завдяки розрахунку в цих таблицях завершено підготовку інформаційноїбази, що використовується для аналізу прибутку комерційного банку.
Таблиця 2.2
Розрахунок складових частин прибутку ВАТ “КБ “Надра Банк” за 2007 рік,тис. грн.Доходи Витрати Прибуток (+), збиток (-) Група доходів сума прямі накладні разом складові частини сума 1. Доходи основної банківської діяльності 1.1. Процентні доходи 1277 649 757 1 406 від розміщення коштів, кредитів і операцій із цінними паперами — 129 1.2. Непроцентні доходи Комісійні доходи 387 47 230 277 від комісії + 110 Результати від торговельних операцій (прибуток «+», збиток «—») 208 X 123 123 від торговельних операцій + 85 Інші банківські операційні доходи 1 30 1 31 від інших банківських операцій -30 Разом по п. 1 1873 726 1 111 1 837 від основної діяльності + 36 2. Інші небанківські операційні доходи (група 649) 1 X X від інших небанківських операцій + 1 3. Зменшення резервів (група 670), відрахування в резерв (група 770) - 32 X 32 від операцій із резервами -32 4. Непередбачені доходи (розділ 68), непередбачені витрати (розділ 78) - від непередбачених операцій - Разом 1874 758 1111 1869 +5
Для довідки: Накладні витрати:
КР=1111/1873=0,593 X X X X X X
У 2007 році ВАТ “КБ “Надра Банк” отримав прибуток 5 тис. грн.
Процентні доходи склали 1277 тис. грн., прямі витрати – 649 тис. грн.,накладні витрати — 757тис.грн., в сумі витрати — 1406 тис. грн., отже збитоксклав – 129 тис. грн. Комісійні доходи принесли банку прибуток в сумі 110 тис.грн., тому що дохід складав 387 тис. грн., витрати прямі становили — 47 тис.грн., накладні — 230 тис. грн., разом — 277 тис. грн. Результати відторговельних операцій принесли також прибуток 85 тис. грн.
Інші банківські операційні витрати склали 30 тис. грн.
Отже, отримали незначне перевищення доходів над витратами, відповідно — 1874 тис. грн. та 1869 тис. грн.
Таблиця 2.2
Розрахунок складових частин прибутку ВАТ “КБ “Надра Банк” за 2008 рік,тис. грн.Доходи Витрати Прибуток (+), збиток (-) Група доходів сума прямі накладні разом складові частини сума 1 2 3 4 5 6 7 1. Доходи від основної банківської діяльності 1.1. Процентні доходи 785 209 360 569 від розміщення коштів, кредитів і операцій із цінними паперами + 216 1.2. Непроцентні доходи Комісійні доходи 825 145 379 524 від комісії + 301 Результати від торговельних операцій (прибуток «+», збиток «-») 8 - 4 4 від торговельних операцій + 4 Інші банківські операційні доходи 2 128 1 129 від інших банківських операцій — 127 Разом по п.1 1620 482 744 1226 від основної діяльності + 394 2. Інші небанківські операційні доходи (група 649) + X X - від інших небанківських операцій - 3. Зменшення резервів (група 670), відрахування в резерви (група 770) + + X X від операцій із резервами - 4. Непередбачені доходи (розділ 68) і непередбачені затрати (розділ 78) + + X X від непередбачених операцій - Разом 1620 482 744 1 226 + 394
Для довідки: Накладні витрати:
КР=744/1620=0,459 X X X X X X
З табл. 2.2 видно, що прибуток ВАТ “КБ “Надра Банк” складається з доходіввід основної банківської діяльності (процентних та непроцентних доходів),комісійних доходів, доходів від торговельних операцій, інших банківських операційнихдоходів та небанківських операційних доходів.
За 2008 рік для ВАТ “КБ “Надра Банк” процентні доходи склали 785 тис.грн., з них: прямі 209 тис. грн., накладні 360 тис. грн., прибуток склав 216 тис.грн. Комісійні доходи склали за той самий період 825 тис. грн., з них: прямі 145тис. грн., накладні 379 тис. грн., прибуток склав 301 тис. грн.
Результати від торговельних операцій разом принесли банку прибуток 4 тис.грн.
Разом АКБ «Промінвестбанк» було отримано дохід 1620 тис. грн., витратисклали 1226 тис. грн., отже прибуток становив 394 тис. грн.
У процесі аналізу прибутку ВАТ “КБ “Надра Банк” необхідно дати загальнуоцінку виконання плану і динаміки суми прибутку перед сплатою податків, їїскладових частин, визначити фактори та їх кількісний вплив на зміну величиниприбутку, розробити пропозиції по збільшенню прибутку на перспективу.
Аналіз прибутку ВАТ “КБ “Надра Банк” починається загальною оцінкоювиконання плану прибутку і його динаміки (табл. 2.3).

Таблиця 2.3
Загальна оцінка динаміки прибутку ВАТ “КБ“Надра Банк”, тис. грн.
Складові:
прибуток (+), збиток (-) Роки Відхилення 2007 2008 Процентні доходи -19 517 536 Торгівельні доходи 53 4 -49 Інші банківські операції -30 -127 -97 Інші небанківські операції 1 - -1 Разом 5 394 389
Із табл. 2.3 видно, що ВАТ “КБ “Надра Банк” за 2008 рік значно покращив своюдіяльність, що призвело до збільшення прибутку на 389 тис. грн., або на 98,7%.Якщо за 2008 рік було отримано прибутку 394 тис. грн., то за такий же період2007 року — тільки 5 тис. грн.
Це пояснюється прибутковою діяльністю по розміщенню коштів, прибутки відякої склали 345 тис. грн.; прибуток від комісії збільшився на 191 тис. грн.
Прибуток (збиток) від інших видів послуг, які приносять непроцентнідоходи, аналізується прийомом порівняння фактичних даних звітного періоду зплановими або даними за минулий період, виявляється відхилення від плану абозміни за період, що аналізується (табл. 2.3) і вивчаються причини їх допущення.Цей аналіз повинен бути направлений на пошук можливостей розширення кількостіпослуг, що надаються (їх диверсифікацію) і визначення резервів збільшення зарахунок цього прибутку. Особливу увагу слід звертати на доцільність витрат.
Таким чином, для підвищення прибутковості своєї діяльності ВАТ “КБ “НадраБанк” слід вжити такі заходи: збільшити ставку процентів за активні послуги ізменшити ставку процентів за залучені кошти; збільшити частку власних коштівбанку в загальній сумі фінансових ресурсів; зменшити співвідношення власних ізалучених коштів; активізувати роботу по диверсифікації послуг.
2.2 Загальнаорганізаційно-економічна характеристика банку
ВАТ “КБ “Надра Банк” – це універсальна фінансова установа, один ізнайбільших банків країни. Ми розпочали свою діяльність 26 жовтня 1993 року якневеликий галузевий банк, що орієнтувався насамперед на обслуговуваннякорпоративних клієнтів. У 1998 році ВАТ “КБ “Надра Банк” отримав кредитну лініюЄвропейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), спрямовану на підтримкумалого та середнього бізнесу, а також кредитну лінію Міжнародного банкуреконструкції та розвитку (МБРР), спрямовану на реструктуризацію вугільної помисловості.Крім того, як асоційований член наш банк налагодив співпрацю з міжнародноюплатіжною системою пластикових карток American Express.
Розширюючи свою присутність на міжнародному ринку, ВАТ “КБ “Надра Банк” у1999 році приєднався до системи SWIFT і почав надавати послуги електроннихплатежів, а як принциповий член здійснював емісію карток Eurocard/MasterCard.Наш банк увійшов до складу організацій-партнерів міжнародної системи WesternUnion, що здійснюють грошові перекази у даній системі. Це дало змогуобслуговувати як державні, так і муніципальні компанії.
Основні види нашої діяльності:
надання кредитів та структурованого фінансування;
відкриття поточних, депозитних та накопичувальних рахунків;
здійснення операцій з валютою та дорогоцінними металами;
надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківськихоперацій;
здійснення грошових переказів і міжнародних розрахунків;
випуск банківських платіжних карток, проведення операцій з ними;
проведення операцій на грошовому ринку і на ринках цінних паперів;
здійснення інвестиційної діяльності;
надання торгового фінансування;
проведення документарних операцій;
розрахунково-касове обслуговування.
Організаційна структура банку забезпечує його оптимальну присутність укожному регіоні країни. Відділення здійснюють продаж послуг і обслуговуванняклієнтів.
Регіональні управління (РУ) ВАТ “КБ “Надра Банк” працюють нарегіональному рівні – займаються операційною підтримкою та розвитком бізнесу увідділеннях, а також здійснюють контроль за їхньою діяльністю. Міжрегіональніуправління (МРУ) працюють на міжрегіональному рівні – приймають рішення щодокредитування клієнтів і розвитку бізнес-напрямів в областях. Центральний офіс,що знаходиться в місті Києві за адресою: вул. Артема, 15, здійснює загальнеуправління структурними підрозділами усіх рівнів, постановку та контрольреалізації стратегічних цілей банку.
Загальні збори акціонерів
Вищий орган управління ВАТ “КБ “Надра Банк”, що приймає основні рішенняза ключовими питаннями діяльності та розвитку банку, зокрема:
визначає загальний напрям розвитку банку;
затверджує Статут банку, а також внесення будь-яких змін до нього;
приймає рішення про зміну розміру статутного капіталу, випуск банкомнових акцій;
обирає та відкликає Голів і членів Спостережної Ради і Ревізійної комісіїбанку, Голову Правління – Президента банку;
затверджує річні результати діяльності банку, розподіл прибутку та дивідендів;
приймає рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора,затвердження ліквідаційного, розподільчого чи передавального балансу;
затверджує звіти і висновки Ревізійної комісії, звіти Голови Правління –Президента банку і незалежних аудиторів.
Упродовж 2008 року відбулося одне чергове засідання Загальних зборівакціонерів.
Спостережна Рада банку
Орган, відповідальний за виконання рішень Загальних зборів акціонерів іконтроль за діяльністю Правління. Спостережна Рада визначає і затверджуєзагальну стратегію розвитку банку, його перспективні та річні плани діяльності,приймає рішення про створення або діяльність дочірніх установ банку, приєднаннядо нього інших юридичних осіб, визначає ключові питання організації ідіяльності Правління, взаємодії з реєстратором і зовнішнім аудитором,встановлює порядок формування і використання фондів банку, проведення ревізійта ін.
До складу Спостережної Ради банку входять акціонери банку або їхпредставн ики. Очолює Спостережну Раду Голова, який обирається Загальнимизборами акціонерів. На 1 січня 2009 року кількість членів Спостережної Радистановила вісім осіб. Троє членів Спостережної Ради, у тому згідно з критеріяминезалежності, визначеними у Положенні про Спостережну Раду банку. Відповідно дозатвердженого Положення про Аудиторський Комітет Спостережної Ради, у 2008 роцітривала робота над організацією його діяльності.
Правління банку
Виконавчий орган управління, на який покладається відповідальність заздійснення управління усією поточною діяльністю банку, дотримання визначенихЗагальними зборами акціонерів та Спостережною Радою цілей, стандартів тапринципів, забезпечення ефективної організаційної структури і оптимальної схемипідпорядкування, а також чіткий розподіл обов’язків і повноважень між функціональнимипідрозділами. Голова Правління – Президент банку є найвищою посадовою особоюбанку, очолює Правління і звітує перед Загальними зборами акціонерів таСпостережною Радою. При Правлінні діють спеціальні комітети:
Кредитний комітет. Відповідальний за обговорення та винесення рішень щодокредитних пропозицій корпоративних клієнтів.
Малий кредитний комітет. Відповідальний за надання рекомендацій дляподальшого прийняття рішень щодо кредитних заявок фізичних осіб і суб’єктівмалого та середнього бізнесу.
Комітет з управління активами і пасивами. Відповідальний за прийняттярішень щодо управління ринковими ризиками та ризиком ліквідності,ціноутворення.
Операційний комітет. Відповідальний за прийняття рішень щодо управлінняопераційними ризиками, щодо проектів, пов’язаних з інформаційними технологіями,затвердження банківських процесів.
Комітет кадрового менеджменту. Відповідальний за прийняття рішень зпитань кадрової політики та планування кар’єрного зростання.
За підсумками 2008 року чисті активи ВАТ “КБ “Надра Банк” зросли майже на44% та склали на кінець року понад 30,5 млрд гривень. За даним показником нашбанк за результатами року займає 9-е місце в банківській системі України.
Основна питома вага у зростанні чистих активів ВАТ “КБ “Надра Банк” належитькредитно-інвестиційному портфелю, який збільшився майже на 10 млрд гривень.Досягти такого зростання вдалося завдяки проведенню збалансованої кредитноїполітики, що передбачала пропонування максимальної кількості інноваційнихкредитних продуктів, покликаних максимально задовольнити потреби клієнтів тазабезпечити індивідуальний підхід до кожного з них, у поєднанні з обґрунтованоюціновою політикою.
Кредити, надані клієнтам корпоративного сегмента, склали 7,5 млрдгривень, або близько 31% кредитного портфеля банку. Загалом за звітний ріккредитний портфель корпоративних клієнтів зріс майже на 33%, що свідчило проуспішну діяльність нашого банку у цьому сегменті ринку.
У 2008 році ВАТ “КБ “Надра Банк” приділяв значну увагу обслуговуваннюклієнтів малого та середнього бізнесу. Завдяки застосуванню індивідуальногопідходу в обслуговуванні клієнтів даної групи та розробці й впровадженнюспеціальних кредитних продуктів банку вдалося збільшити портфель кредитів,наданих представникам малого та середнього бізнесу, на 60% до 3,2 млрд гривень.
Роздрібне кредитування у 2008 році залишалося одним із пріоритетнихнапрямів розвитку ВАТ “КБ “Надра Банк”. Завдяки пропонуванню клієнтамунікального для банківської системи України продуктового ряду та активніймаркетинговій підтримці банку вдалося наростити портфель кредитів фізичнимособам на 6,7 млрд гривень до 13,6 млрд гривень. У загальному кредитномупортфелі частка кредитів, наданих роздрібним клієнтам, за звітний рікзбільшилася з 47% до 55%. Портфель цінних паперів банку зріс на 1,1 млрдгривень, в основному за рахунок торгового портфеля. При цьому дохід ВАТ “КБ“Надра Банк” від операцій з цін-ними паперами за підсумками 2008 року склав137,8 млн гривень, що свідчило про виважену політику банку в сфері здійснення інвестиційта забезпечувало диверсифікацію джерел отримання прибутку. 2.3 Аналіз фінансової стійкості ВАТ “КБ “Надра”
Проаналізуємо нормативи діяльності ВАТ “КБ “Надра Банк” (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Фактичне значення нормативів діяльності ВАТ “КБ “Надра Банк” у 2007‑2008 рр.Показник 2007 рік 2008 рік
факт.
Виконання норм. Вимоги, %
факт.
Виконання норм. Вимоги не, % 1 2 3 4 5 Норматив миттєвої ліквідності (Н4) 154,21 Не менше 20 80,14 Не менше 20 Норматив поточної ліквідності (Н5) 138,67 Не менше 40 107,89 Не менше 40 Норматив короткострокової ліквідності (Н6) 26,68 Не менше 20 26,52 Не менше 20 Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) 21,03 Не перевищувати 25 20,08 Не перевищувати 25 Норматив великих кредитних ризиків (Н8) 121,35 800 120,70 800 Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) 0,12 Не має перевищувати 5 0,15 Не має перевищувати 5 Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) 0,25 Не має перевищувати 40 0,27 Не має перевищувати 40 Норматив інвестування в цінні папери (Н11) 10,87 Не має перевищувати 15 11,25 Не має перевищувати 15 Норматив загальної суми інвестування (Н12) 18,69 Не має перевищувати 60 29,08 Не має перевищувати 60 Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13) 4,58 Не має перевищувати 35 7,61 Не має перевищувати 35 /> /> /> /> /> /> />
Взагалі, ліквідність банку означає збалансованість між строками та сумамипогашення активів і виконання зобов'язань банку, а також строками та сумамиінших джерел і напрямів використання коштів, типу надання кредитів і здійсненнявитрат. Вона характеризується нормативними показниками (Н4-Н6), значення яких залежить,в основному, від ефективності депозитної та кредитної політики банку. Банкиповинні прагнути дотримуватися нормативів ліквідності на мінімально допустимомурівні, оскільки це дозволить їм поєднувати необхідну ліквідність із достатньовисокою прибутковістю.
Значення нормативу Н4 – миттєвої (або абсолютної) ліквідності – ВАТ “КБ“Надра Банк” згідно табл. 2.4 досягло на 01.01.2009 р. 80,14%. Тобто банк маєможливість миттєво погашати свої зобов'язання.
Фактичне виконання нормативу поточної ліквідності (Н5) також значноперевищує вимоги НБУ (40%). Його значення коливається в межах від 138,67% на01.01.2008 р. до 107,89% на 01.01.2009 р., що вказує на спроможність ВАТ “КБ“Надра Банк” задовольнити потреби своїх клієнтів.
Норматив короткострокової ліквідності повинен бути не менше 20%. Банк непорушував даний норматив (на 01.01.2008 р. він становив 26,68%, а на 01.01.2009р. – 26,52%. Це вказує на достатній обсяг високоліквідних засобів у робочихактивах балансу банку.
Загальною рисою виконання ВАТ “КБ “Надра Банк” нормативів ліквідності єперевищення фактичних значень над нормативними, що спричиняє збільшенняприбутковості банку в наслідок достатньо ефективної політики у сфері залученнята розміщення коштів.
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента(Н7) визначає максимально допустимий обсяг активних операцій з одним клієнтом взалежності від розміру власного капіталу банку. Одним позичальником вважаютьсяспоріднені компанії, компанії, які контролюються однією особою. Даний норматив,значення якого не повинно бути більше 25%, призначений для обмеження кредитногоризику банку, що відображається в диверсифікації його кредитних ресурсів і непопущенні надмірної концентрації шляхом обмеження ризику на одногопозичальника. У ВАТ “КБ “Надра Банк” цей норматив постійно виконувався,оскільки банк має значний обсяг капіталу, який зберігає його від кредитногоризику. Найбільше значення нормативу Н8 спостерігалося на 01.01.2008 р.(21,03%).
Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначає граничний розмір великихкредитів відносно власного капіталу банку. НБУ вимагає, щоб сукупний обсягвеликих кредитів не перевищував 8-кратний обсяг власного капіталу. Завдякизначному розміру капіталу банк стабільно дотримується цього нормативу.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,наданих одному інсайдеру (Н9) та усім інсайдерам (Н10) Банку взагалі не повинніперевищувати 5% та 40% відповідно. Як свідчить світова банківська практика, зоцінкою ризику інсайдерських кредитів можуть виникати труднощі черезсуб'єктивізм підходів до визначення кредитоспроможності позичальників, унаслідок чого можуть виникнути проблеми з погашенням цих кредитів. Данінормативи також були дотримані ВАТ “КБ “Надра Банк”. Їх максимальні значеннястановили на одного інсайдера 0,15% та на усіх інсайдерів – 0,27% на 01.01.2009р.
Як видно з розрахунку нормативів розміру отриманих та наданихміжбанківських позик (табл. 2.4) ВАТ “КБ “Надра Банк” значною мірою не залежитьвід міжбанківського кредитного ринку. Значення нормативів максимального розмірунаданих міжбанківських позик (Н12) та отриманих (Н13) є значно нижчими віддозволених НБУ.
3. Напрямки підвищенняефективності управління фінансовими результатами комерційного банку 3.1Методи урегулювання фінансової стійкості ВАТ “КБ “Надра Банк”
Серед найважливіших характеристик ефективності роботи господарюючогосуб’єкту в ринкових умовах виступає ціна його акцій. Разом з тим, на тлінерозвиненості українського фондового ринку, цей показник навряд чи будеадекватно характеризувати діяльність банків. Причина полягає у тому, щопереважна більшість акцій навіть провідних вітчизняних банків не бере участь убіржовому обороті. Це примушує фінансових аналітиків використовуватиіндикатори, які заміняють показник ринкової вартості акцій рядом відноснихпоказників прибутковості.
Одним із фундаментальних та узагальнюючих показників ефективностіфінансово-комерційної діяльності банку є відношення прибутку банку до його капіталу.У кінцевому випадку, саме прибутковість власного капіталу господарюючогосуб’єкту безпосередньо впливає на привабливість його акцій. Це, однак, нехарактерне для швидко зростаючого банку, який з метою забезпечення необхідноїкапітальної бази змушений здійснювати нові емісії, що зумовлює зниження доходуна капітал. Тому на протязі декількох років після розміщення нового випускуакцій прибутковість капіталу не може виконувати роль надійного індикатораефективності функціонування банку.
У західній практиці прибутковість капіталу базується на ринковихпоказниках і, як правило, знаходиться дещо вище за рівень безризиковоїпроцентної ставки, коливаючись в межах 6-8%, в той час як прибутковість активів– в рамках 1-2%. В українській практиці критеріальні рівні для вищезазначенихпоказників поки що не встановлені, що в цілому відображає процес формуваннявітчизняного банківського сектору.
Слід відмітити, що високі значення прибутковості капіталу у групі великихбанків забезпечуються, перш за все, не прибутковістю активів (середній їїрівень у великих банків (0.006) є нижчим, ніж у дрібних (0.01) – коефіцієнт19), а виключно за рахунок другого фактору – відношення чистих активів докапіталу (коефіцієнт 6). Середнє значення цього показника складало для групи великихбанків 10.2, в той час як для малих – 2.85.
Крім того, істотне перевищення середнього значення відношення чистихактивів до капіталу у великих банків, порівняно з середніми (10.2 проти 6.3),не дивлячись на лідерство останніх у прибутковості капіталу (0.15 у середніхпроти 0.7 у крупних) дає всі підстави прогнозувати, що відрив у прибутковостікапіталу між великими та середніми банками у майбутньому буде мати тенденцію доскорочення. Це можна пояснити тим, що в умовах загострення конкуренції наукраїнському банківському ринку, для банків найбільш прийнятним шляхом розвиткубуде не підвищення цін, а розширення масштабів операцій та нарощенняприбуткових активів. Тому висока питома вага чистих активів у крупних банківпотенційно сприятиме збільшенню їх прибутковості у перспективі. 3.2 Вихід ВАТ “КБ “Надра Банк” з кризової ситуації
Аналізуючи діяльність банків, слід враховувати, що поєднання невисокоговідношення прибутку до активів із досить значною нормою прибутку на капітал (цеє характерним для таких банків, як «Південний» та Укрінбанк) говорить про те,що в структурі пасивів вони мають високу долю зобов’язань та низьку часткувласного капіталу (як видно із даних додатку Б, питома вага залучених коштів упасивах зазначених банків становить 72 та 83% відповідно). Необхідно відмітити,що стабільність фінансового механізму таких банків у майбутньому може бути підзагрозою, хоча з точки зору його власників вони функціонують ефективно.
Явний дисбаланс процентної «вигоди» на користь банків потенційно загрожуєскороченню у майбутньому їх ресурсної бази та доходності, тому політика банків,направлена на підвищення ефективності фінансового механізму в умовахміжбанківської конкуренції повинна зберігати баланс економічних інтересівучасників процесу «заощадження-кредити», що відповідатиме принципу забезпеченняінтересів учасників фінансових угод, визначеному у першому розділі даноїроботи. Крім того, це викликано і суто практичною необхідністю – саме доход відопераційної діяльності українських банків є найвагомішим (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Структура доходів банків України, %Статті доходів 2005 2006 2007 2008 процентні 66 62 63 66 комісійні 19 20 23 27 інші доходи 15 18 14 7 Усього 100 100 100 100
Необхідно відмітити, що рівень чистої процентної маржі (відношеннярізниці процентних доходів та витрат до середнього обсягу активів) наділенийвластивістю вловлювати посилення конкуренції та ступінь доступності банку донедорогих зовнішніх джерел фінансування.
Слід зазначити, що різні за величиною банки мають неоднакові рівніпроцентної маржі. Так, процентна маржа дрібних банків є, як правило, більшою,ніж у крупних, за рахунок великої частки у зобов’язаннях «дешевих» депозитівпорівняно з великими, яким часто доводиться купувати значну частину пасивів, атакож надання позик клієнтам з вищим ризиком, що обумовлює підвищенняпроцентної ставки.
З метою досягнення більш детальної картини прибутковості, задля уникненнявпливу на процентний прибуток банку з боку активів, за якими не отримуються проценти(особливо якщо вони фінансуються за рахунок процентних пасивів), а також з бокудепозитів, за якими не нараховуються проценти (особливо якщо за їх рахунокфінансуються процентні активи), банківським менеджерам доцільно визначативеличину чистого спреду:
 
Процентні доходи             Процентні витрати
Чистий спред=------------------------------– — (3.1
Середні доходні активи    Середні платні пасиви
У боротьбі за клієнта зарубіжні банки часто проводять політику демпінгу,встановлюючи процентну ставку за кредитами на декілька пунктів нижче ринкової.Внаслідок цього прибутковість таких операцій може дорівнювати нулю, щокомпенсується збільшенням на банківських рахунках оборотних коштів клієнтів,обслуговуючи які банки отримують значні та стабільні комісійні надходження.
Так, якщо «на початку 1990-х років комерційні банки економічно розвиненихкраїн отримували приблизно третину своїх доходів від торгівлі на валютнихбіржах у вигляді плати за надані клієнтам послуги», то в сьогоднішніх умовах удеяких країнах, зокрема, у США «комісійні доходи за здійснення платежів, прийомдепозитів та інші послуги клієнтам забезпечують до 40% усього прибутку банків».Необхідно відмітити збільшення питомої ваги непроцентних доходів у загальномуїх обсязі і у вітчизняних банківських установ (табл. 3.1).
Деякі автори стверджують, що подібна тенденція може може свідчити пропоганий менеджмент у банку та зниження його конкурентоспроможності, оскількибанк може втратити свою частку на ринку.
З таким твердженням важко погодитись. Не дивлячись, як правило, на вагомучастину процентних доходів банку в загальному їх обсязі, спрямованістьфінансового механізму банку не може зводити лише до орієнтації на прибуткипроцентного характеру, оскільки це підвищуватиме залежність його доходної базивід однорідних операцій (кредитних, інвестиційних).
Стабільно висока питома вага процентних доходів банків України на початку1990-х років була, передусім, наслідком високої інфляції. Зниження темпівінфляції (за інших рівних умов) змушує банки переглядати процентні ставки,здійснювати пошук нових клієнтів, розширювати асортимент послуг, що врешті-рештвідображається на зростанні питомої ваги комісійних доходів. Останнє,думається, у найближчі рокивідбуватиметься не за рахунок зниження процентних доходів (оскільки вітчизнянаекономіка перехідного типу відчуває гостру потребу у банківських кредитах), адоходів від діяльності, що незначним чином впливає на стійкість конкурентнихпозицій банку (валютні операції, інші операційні доходи). В цілому ж, зростанняпроцентних та непроцентних доходів є вагомим свідченням посилення позицій банкуна конкурентному ринку, збільшення його ринкової частки. Як справедливозазначається, «здатність фірми заробляти задовільний обсяг грошових коштіввизначається її конкурентоспроможністю».
При плануванні обсягу та структури процентних операцій банківськимменеджерам доцільно враховувати певну специфіку ціноутворення у банківськійсправі: із вартості фінансування випливає вартість кредитування. По ційпричині, процентний доход банку, як правило, зменшується в умовах підвищенняпроцентних ставок на ринку (за рахунок часового лагу між підвищенням депозитнихта відповідним збільшенням кредитних ставок) та зростає на тлі тенденції до їхзниження (за рахунок часового лагу між зменшенням депозитних та відповіднимзменшенням кредитних ставок).
Важливим фактором підвищення конкурентоспроможності банку є оптимальне (змінімальним ризиком та максимальною віддачею) розміщення банківських коштів урізні види активів у відповідності з його стратегічними програмами, основнамета яких – максимізація та стабілізація банківської маржі у довгостроковійперспективі.
Однак сьогодні при управлінні активами прослідковується, на наш погляд,негативна закономірність – надмірна орієнтація багатьох банків на один метод,що виправдав себе, наприклад, на формування загального фонду грошових ресурсів(як правило, це крупні багатофілійні банки), оскільки він не потребує складнихфінансових розрахунків. У цьому випадку, в одному фонді мобілізуються всікошти, які надходять в банк з найрізноманітніших джерел. У подальшому їхрозподіл відбувається за найбільш вигідними на даний момент напрямками, безбудь-якої «прив’язки» до джерела ресурсів. Не дивлячись на те, що вказанийметод відкриває банку широкі можливості для проведення активних операцій, йоговикористання не сприяє вирішенню дилеми «ліквідність–прибутковість».
Немало банків поки що управляють активами за методом конверсії (розподілуактивів), який дозволяє подолати обмеженість методу загального фонду коштів,визначаючи вимоги до ліквідності щодо кожного з джерел ресурсів (найзначніші –для вкладів «до запитання», менші – для строкових, ощадних, найменші – длявласного капіталу). У подальшому, розміщення коштів відбувається за напрямками,що відповідають стабільності певного джерела. Основною перевагою цього методу єоптимізація обсягу необхідних ліквідних активів та додаткове вкладеннявивільнених коштів у кредити та інвестиції, що призводить до підвищення нормиприбутку [46, c. 96].
Разом з тим, даний метод не завжди передбачає незалежність використаннякоштів від джерел їх формування. У вітчизняній практиці засновники і пайовикибанку є подекуди одночасно і його позичальниками. В результаті немала частинавкладів, що відкриваються, йде на кредити власникам цих же вкладів. Загалом же,банківським менеджерам треба враховувати, що будь-який метод управлінняактивами зорієнтований на середній, а не граничний рівень ліквідності, оскількиці методи не враховують необхідність задоволення можливих заявок на кредити абопроведення інших термінових операцій.
Крім того, визначення стабільності конкретного ліквідного джерела можебути ускладненим. Як показує практика, у разі виникнення фінансової кризи тапаніки серед населення, динаміка порівняно стабільних ресурсів (якими єстрокові та ощадні вклади) є самою непрогнозованою. З іншого боку, рух коштівза вкладами «до запитання» довгий час може бути мінімальним або не відбуватисявзагалі. На нашу думку, визначення у межах клієнтських ресурсів «до запитання»частки умовно-стабільних коштів, через обрахування розміру незнижуваногозалишку за всією клієнтською базою банку, дасть можливість доходного розміщенняумовно-стабільних ресурсів. 3.3Діяльність НБУ щодо урегулювання кризової ситуації у банківській сфері
Відносна прогнозованість макроекономічних процесів, що спостерігається вУкраїні упродовж останніх років, створює умови для розширення діяльності банківу інвестиційній сфері. Вигідним об'єктом інвестування за таких умов можуть бутицінні папери першокласних емітентів із зростаючою позитивною курсовою різницею,що властиве для періоду фінансової стабілізації в країні, а також цінні папери,що випущені безпосередньо клієнтами банку, що дає оперативну інформацію простан справ партнера та можливість впливати на перебіг подій у його бізнесі.
Зокрема, для невеликих і середніх банків, що складають переважну частинувітчизняної банківської системи, враховуючи певну обмеженість їх фінансовихресурсів, на нашу думку, прийнятною стратегією у сфері здійснення інвестиційможе стати більш-менш рівномірний розподіл ресурсів між цінними паперами різноїтерміновості, за яким при надходженні часу погашення найбільш короткостроковогоінструменту вивільнені кошти спрямовувались у активи з приблизно аналогічнимтерміном повернення, що і щойно погашені. Підтримка таким чином рівномірноїдиверсифікації активів за термінами сприятиме як стабілізації прибутковості зарахунок довгострокових вкладень, так і збереженню ліквідності, що даютькороткотермінові, а також підвищенню гнучкості фінансового механізмубанківської установи: певна частина інвестованого капіталу весь часпогашається, що дає можливість його реінвестування у нові активи.
На відміну від дивідендів, доходи і збитки від операцій з ціннимипаперами у більшості економічно розвинутих країн не виділяються як самостійністатті у фінансовій звітності банків. Причина полягає у тому, що вонирозглядаються як важкопрогнозовані, будучи залежними від численних факторів,які лежать поза межами контролю з боку банку. Крім того, збитки від операцій зцінними паперами не завжди можна вважати власне збитками: термінова ліквідаціяінвестиційної позиції може бути викликана значним підвищенням доходності на наіншому сегменті ринку, що дасть можливість компенсувати втрати.
Сьогодні, внаслідок нерозвинутості фондового ринку України, часткависоколіквідних активів банку, вкладених в цінні папери є досить незначною. Цепосилює суперечність в діяльності банку, яка полягає у тому, що високоліквідніактиви приносять незначні доходи (або взагалі їх не приносять). Одним із шляхівїї вирішення є проведення банком операцій з обміну іноземної валюти,використовуючи залишки коштів в касі і на коррахунку, які одночасно можутьприносити банку прибуток у вигляді маржі між ціною покупки валюти та їїпродажу.
Якщо управління ризиками, пов’язаними з обміном валют, може здійснюватисяза допомогою цінової політики банку, оскільки обсяг готівкових валютнихоперацій, порівняно з безготівковими, є набагато меншим, то купівля-продажіноземних валют призводить до формування певної валютної позиції, що вимагаєзастосування банком відповідних заходів щодо управління валютним ризиком.
Одним із недоліків хеджування валютних ризиків за допомогою похіднихфінансових інструментів є значні витрати банку на комісійні та посередницькіпослуги. На нашу думку, вибіркове хеджування (найбільш нестійких валют) можнарозглядати як один із способів зниження загальних витрат банку. Також,думається, з метою уникнення витрат банку на хеджування ризиків у випадку, колитенденції ринку залишаються стабільними або сприятливими, доцільним будездійснювати хеджування ризиків тоді, коли відповідні ринкові показники (курсивалют, процентні ставки) досягли наперед встановленого банківськими аналітикамипевного граничного рівня [28, c. 46].
На жаль, на сьогоднішній день в Україні відсутній ефективно функціонуючийринок фінансових деривативів, що, на тлі обмеженості можливостей українськихбанків щодо диверсифікації валют (спектр валют, з якими працюють вітчизнянібанки, є дуже вузьким) поступово висуває на перший план серед засобівпом’якшення впливу на стабільність фінансового механізму банку коливаньринкової вартості його валютних активів і пасивів лімітування валютнихоперацій.
Ліміти валютних операцій можуть мати як часовий (скажімо, відкриттявеликих позицій на короткий проміжок часу) так і вартісний характер. Числовізначення лімітів валютних позицій мають базуватися на оцінці потенційних втрат.Очевидно, ліміти за більш «рухливими» та менш ліквідними валютами мають бутименшими за ліміти за стійкими та ліквідними. Коли національна валюта схильна дозначної девальвації, усі короткі позиції банку у стійких іноземних валютахмають бути суворо обмежені, рівно і як довгі позиції у валюті, що девальвує [11,c. 78].
При цьому, якщо валютні позиції відносно малі, прийнятним буде, на нашудумку, встановлення банком єдиного ліміту для групи валют у сукупності. У цьомувипадку, валова відкрита валютна позиція банку може бути визначена двомаспособами. За наявності хаотичної, нестійкої кон’юнктури на валютному ринку,коли будь-які позиції у будь-яких валютах можуть призвести до збитків, найбільшдоцільним буде обмеження валютної активності банку у певних валютах мінімальноюпозицією у найбільш нестійкій валюті. Із досягненням ринкової стабільності, длябанку більш вигідним буде сумування абсолютних значень відкритих позицій урізних валютах, що розширюватиме його можливості щодо оперування валютнимиактивами та отримання прибутку.
З метою підвищення ефективності хеджування валютних ризиків, в зарубіжнійбанківській практиці знайшов широке розповсюдження так званий метод «неттингу»,який заключається в максимальному скороченні кількості валютних операцій,що компенсується їх укрупненням. По мірі централізації ризику, його рівеньчастково знімається з філій або підрозділів банку і переноситься на центральнуланку банківської установи, що володіє ширшим арсеналом засобів йогохеджування.
Маніпулювання строками платежів в іноземних валютах, залежно відочікуваних коливань валютних курсів, дасть змогу закрити короткі позиції запевними валютами до зростання їх курсу та довгі позиції – до зниження.Найпоширенішою формою подібної тактики є прискорення чи сповільнення погашеннязобов’язань в іноземній валюті. Разом з тим, переважна більшість фінансовихугод передбачає штрафні санкції при змінах термінів платежів, у зв’язку з чимдоцільність застосування цих методів буде тоді, коли курсовий виграш перекриєсуму нарахованих штрафів [22, c. 89].
Висновки
За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
Економічний прибуток — церізниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатомдіяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок рухугрошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.
Балансовий прибуток банку —сума прибутку й надходжень від реалізованих операцій, у тому числі від курсовихрізниць за іноземними операціями і дебетовим сальдо мінус збитки відреалізованих операцій.
Існують наступні види банківського доходу: отримані відсотки; доходи ікомісія з послуг; доходи від операцій з цінними паперами; доходи від інкасаціїгрошового виторгу й перевезення цінностей; доходи від діяльностінегоспрозрахункових підрозділів банку; доходи від операцій із золотом ідорогоцінними металами; доходи з операцій касового обслуговування Держбюджету ідержавного боргу; штрафи, пеня, отримані неустойки.
Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами івитратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку дооподаткування, є: обсяг капіталу банку; рівень ефективності використанняактивів банку; мультиплікативний ефект капіталу; рентабельність доходу.
Одним із фундаментальних та узагальнюючих показників ефективностіфінансово-комерційної діяльності банку є відношення прибутку банку до йогокапіталу. У кінцевому випадку, саме прибутковість власного капіталугосподарюючого суб’єкту безпосередньо впливає на привабливість його акцій. Це,однак, не характерне для швидко зростаючого банку, який з метою забезпеченнянеобхідної капітальної бази змушений здійснювати нові емісії, що зумовлюєзниження доходу на капітал. Тому на протязі декількох років після розміщеннянового випуску акцій прибутковість капіталу не може виконувати роль надійногоіндикатора ефективності функціонування банку.
Джерелом банківського прибутку є доходи, отримані в результаті створенняі реалізації банком свого продукту. Сутність «технології» банківськоїдіяльності полягає в тому, що комерційний банк частину власного капіталу ітимчасово вільних фінансових ресурсів, що акумулював у виді грошових коштів,передає суб'єктам господарювання, які відчувають потребу в додаткових коштах.Він робить це за певну плату.
Прибуток ВАТ “КБ “Надра Банк” складається з доходів від основноїбанківської діяльності (процентних та непроцентних доходів), комісійнихдоходів, доходів від торговельних операцій, інших банківських операційнихдоходів та небанківських операційних доходів.
За 2008 рік для ВАТ “КБ “Надра Банк” процентні доходи склали 785 тис.грн., з них: прямі 209 тис. грн., накладні 360 тис. грн., прибуток склав 216 тис.грн. Комісійні доходи склали за той самий період 825 тис. грн., з них: прямі 145тис. грн., накладні 379 тис. грн., прибуток склав 301 тис. грн.
У 2008 році в порівнянні з 2005 роком загальна сума витрат ВАТ “КБ “НадраБанк” зросла на 110112,87 тис. грн., або на 28,20 % за рахунок збільшенняпроцентних витрат на 31978,10 тис. грн., або на 30,64 % та витрат на утриманняперсоналу на 79369,50 тис. грн., або на 86,94%, та збільшенням комісійнихвитрат на 1188,71 тис. грн. або на 11,78 % при зменшенні відрахувань в резервита списання безнадійних активів на 8784,52 тис. грн., що свідчить прополіпшення якості активних операцій, зменшення сумнівної та безнадійноїзаборгованості.
У західній практиці прибутковість капіталу базується на ринковихпоказниках і, як правило, знаходиться дещо вище за рівень безризиковоїпроцентної ставки, коливаючись в межах 6-8%, в той час як прибутковість активів– в рамках 1-2%. В українській практиці критеріальні рівні для вищезазначенихпоказників поки що не встановлені, що в цілому відображає процес формуваннявітчизняного банківського сектору.
Крім того, істотне перевищення середнього значення відношення чистихактивів до капіталу у великих банків, порівняно з середніми (10.2 проти 6.3),не дивлячись на лідерство останніх у прибутковості капіталу (0.15 у середніхпроти 0.7 у крупних) дає всі підстави прогнозувати, що відрив у прибутковостікапіталу між великими та середніми банками у майбутньому буде мати тенденцію доскорочення. Це можна пояснити тим, що в умовах загострення конкуренції наукраїнському банківському ринку, для банків найбільш прийнятним шляхом розвиткубуде не підвищення цін, а розширення масштабів операцій та нарощенняприбуткових активів. Тому висока питома вага чистих активів у крупних банківпотенційно сприятиме збільшенню їх прибутковості у перспективі.
На сучасному етапі можливості банків України щодо нарощення прибутковостіактивів та капіталу дещо обмежені, оскільки збільшення прибутковихактивівповинно підкріплюватися адекватним розширенням ресурсної бази. В умовах низькоїдовіри до банківської системи це питання ускладнюється тим, що останніми роками доходність банків Українизначною мірою забезпечувалась за рахунок інтересів вкладників.
Списоквикористаних джерел
1.  Закон України «Про банки і банківськудіяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III зі зм. та доп. станом на № 532-V(532-16) від 22.12.2007 // ВВР, 2008, № 10, ст. 90.
2.  Закон України “Про Національний банк України” вiд20.05.1999 № 679-XIV зі змінами № 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 //ВВР, 2007,№ 9, № 10-11, ст. 96.
3.  Алавердов А. Р. Стратегический менеджмент вкоммерческом банке: Учебник. — М.: Маркет ДС, 2008. — 569 с.
4.  Алєксєєв І.В., Ольшанська М.В. Банки яксуб'єкти трансформаційного процесу «кооперування — інтеграціяпідприємств» // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип. 2. —С. 266-274.
5.  Васюренко Л. В., Федосік І. М. Ресурси комерційногобанку: Теоретичний та прикладний аналіз. — Х.: ПП Яковлєва, 2003. — 87 с.
6.  Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічнийаналіз діяльності комерційних банків. — К.: Знання, 2007. — 463 с.
7.  Волкова Н.И. Стратегия предпринимательскойдеятельности банков // Проблеми і перспективи розвитку банківської системиУкраїни. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ,2005.- 267 c.
8.  Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л.Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. — К.: ВидавництвоЄвропейського ун-ту, 2004. — 240 с.
9.  Герасимович А. М. Аналіз банківськоїдіяльності. — К.: КНЕУ, 2007. —600 с.
10. Грушко В.І., Лаптев С.М.,Любунь О.С. Банківський нагляд. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 264с.
11. Давиденко Н.М.Концептуальна модель оцінки фінансового стану банківських установ // Актуальніпроблеми економіки.- 2007.- № 9.- C.30-38.
12. Денисенко М. П. Гроші такредит у банківській справі. — К.: Алерта, 2004. — 478 с.
13. Денисенко М. П., КабановВ. Г., Худолій Л. М. Грошово-кредитна діяльність банків. — К.: Європейськийун-т, 2004. — 340 с.
14. Денісов С. В., Іващенко В.В., Краснобрижа Г. А., Невлюдов І. Ш., Новоселов С. П. Основи банківськоїсправи. — Х.: ХНУРЕ, 2002. — 131 с.
15. Домрачев В. М. Міжнароднібанківські розрахунки. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2008. — 88 с.
16. Дробязко А., Сушко В.Банки Украины. Обобщенный портрет по итогам 2005 года // Финансовые риски.-2005.- № 4.- C.19-40.
17. Дударенко О.А. Банківськіресурси, їх складові та проблема акумуляції // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.15: Збірник наукових праць: Наукове видання.-Суми: УАБС НБУ, 2007.- 336 c.
18. Єпіфанов А. О., Маслак Н.Г., Сало І. В. Операції комерційних банків. — Суми: Університетська книга,2008. — 522 с.
19. Зайцева І.П. Сутність тазначення основних бюджетів комерційного банку // Формування ринкових відносин вУкраїні.- 2007.- № 2.- C.82-88.
20. Зянько В. В., Коваль Н.О., Тептя О. В. Банківський менеджмент. — Вінниця: ВНТУ, 2008. — 127 с.
21. Зянько В. В., Тептя О. В.Банківська справа. — Вінниця: ВНТУ, 2004. — 114 с.
22. Калашнікова Т. В.Банківські операції.— Х.: ХНАУ, 2005. — 80с.
23. Калініченко О. Новіорганізаційні підходи до управління банком як джерело підвищення стійкостібанку // Банківська справа.- 2007.- № 2.- C.83-90.
24. Кириченко О. А., МіщенкоВ. І., Щербань В. П., Яценюк А. П., Гіленко І. В. Банківський менеджмент. — К.:Знання, 2005. — 832 с.
25. Кирій Р.П. Особливостібанківських послуг як об'єкта управління в конкурентному середовищі //Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип. 2. — С. 397-403.
26. Коваленко В. В. Фінансовиймоніторинг банків. — Суми: ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2005. — 120 с.
27. Колесников В. И., ЧерненкоВ. А., Мельникова С. А. Кредит и его основные формы. — СПб.: ИздательствоСПбГУЭФ, 2001. — 74 с.
28. Копилюк О. І, КульчицькаН. С. Фінансовий менеджмент в банку. — Л.: Видавництво Львівської комерційноїакадемії, 2005. — 108 с.
29. Копилюк О.І., Музичка О.М.Теоретичні підходи до розкриття сутності банківських ресурсів // Формуванняринкових відносин в Україні.- 2007.- № 5.- C.18-22.
30. Костюченко О. А.Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційнібанки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютнезаконодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківськоїтаємниці. — К.: А.С.К., 2007. — 624 с.
31. Кочетков В. М. Основианалізу банківської діяльності. —К.: Видавництво Європейського університету, 2005. — 116 с.
32. Крухмаль О.В. Оцінкафінансової стійкості на підставі визначення критеріїв динамічної стабільностідіяльності банку // Актуальні проблеми економіки.- 2007.- № 9.- C.43-51.
33. Кузьмін В. В., АндрейченкоО. В. Банківські операції. — К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2007.— 418 с.
34. Лаврушин О. И., АфанасьеваО. Н., Корниенко С. Л. Банковское дело: современная система кредитования. — М.:Кнорус, 2008. — 260 с.
35. Лаврушин О. И., МамоноваИ. Д., Валенцева Н. И., Ширинская З. Г., Штайн Й. Х. Управление деятельностьюкоммерческого банка (Банковский менеджмент). — М.: Юристъ, 2005. — 687 с.
36. Лазепко І. М., АлексеєнкоМ. Д., Сивульський М. І. Банківські операції. — К.: Університет«Україна», 2008. — 328 с.
37. Латковська Т. А.Фінансово-правові питання формування центральних та державних банків в Україні,країнах центральноєвропейської та англосаксонської систем права. — О.: Юридичналітература, 2008. — 280 с.
38. Любунь О. С., Потійко Ю.А., Лаптєв С. М., Шевченко К. Є., Денисенко М. П. Система банківськогоменеджменту. — К., 2005. — 356 с.
39. Любунь О.С. Стратегічнепланування та управління банківською діяльністю // Фінанси України.- 2005.- №11.- C.81-87.
40. Мартюшев О.О.Організаційно-методологічне забезпечення стратегічного планування комерційногобанку // Фінанси України.- 2005.- №10.- C.60-68.
41. Мещеряков А.А.Теоретико-практичні засади побудови фінансового менеджменту банку // Формуванняринкових відносин в Україні.- 2007.- № 6.- C.53-57.
42. Орлюк О.П. Банківськасистема України. Правові засади організації. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 240с.
43. Парасій-Вергуненко І. М.Аналіз банківської діяльності. —К.: КНЕУ, 2003. — 347 с.
44. Пашута А. Проблеми іперспективи розвитку банківської системи України // Вісник Національного банкуУкраїни.- 2007.- № 1.- C.44-48.
45. Петрук О. М. Банківськасправа. — К.: Кондор, 2004. — 462 с.
46. Плісак Т. О. Облік тааналіз діяльності комерційного банку. — К.: КНТЕУ, 2003. — 520 с.
47. Подік С. М., Ігнатенко В.І. Банківська справа: теорія і практика. — К.: Фада, ЛТД, 2007. — 642 с.
48. Полозенко Д.В. Банківськасистема України в умовах функціонування іноземних банків // Фінанси України.-2007.- № 5.- C.91-95.
49. Примостка Л. О. Фінансовийменеджмент у банку. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.
50. Разуменко І.М. Проблеми таперспективи розвитку комерційних банків України на регіональному рівні //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірникнаукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
51. Сало І. В., Криклій О. А.Фінансовий менеджмент банку. — Суми: Університетська книга, 2008. — 313 с.
52. Стечишин Т.Б. Впливглобалізаційних процесів на розвиток банківської системи України// Соц.-екон.дослідж. в перехід. період. — 2008. — Вип. 2. — С. 301-309.
53. Сухарський B. C.Ощадно-банківська справа. — Тернопіль: Астон, 2003. — 464 с.
54. Тиркало Р. І., Гуцал І.С., Чайковський Я. І. Банківська справа. — Т.: Карт-бланш, 2001. — 314 с.
55.  Токмакова І.А., Краснов В.Г. Сутність і структурафінансового ринку // Фінанси України. – 2001. – № 12. – С. 112-120.
56. Фролов С. М. Банківськасправа та основи митного регулювання в Україні: теорія та практика. — Суми:Університетська книга, 2004. — 367 с.
57. Череп А. В., Андросова О.Ф. Банківські операції. — К.: Кондор, 2008. — 407 c.
58.  Черкасова С. В. Інвестиційна діяльністькомерційних банків на ринку цінних паперів // Фінанси України. – 2003. – № 10.– С.130 — 134.
59. Шевцова О.Й., АртеменкоТ.Ю. Складові стратегічного управління банком // Проблеми і перспективирозвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Науковевидання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.
60. Шелудько Н. М. Управлінняфінансовою стійкістю комерційних банків. — К.: Інститут економіки НАН України,2002. — 228 с.
61. Штейн О.І. Стратегіякомерційного банку на ринку банківських послуг // Економіст.- 2007.- № 1.-C.44-48.
62. Шульга Н.П. Управлінняекономічним капіталом банку // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. — 2008. —Вип.1. — С. 299-305.
Додатки
 
Баланс банку
АКТИВИ БАНКУ*
01.01.2009
 
Сума (тис. грн)
   
  Кошти в НБУ та готівкові кошти банку 422 482
  Цінні папери, що рефінансуються НБУ 702 012
  Кошти в інших банках 3 084 915
  Резерви під заборгованість інших банків
  Резерви у відсотках до активу 0.0
  Цінні папери у торговому портфелі банку 1 076 631
  Цінні папери в портфелі банку на продаж 162
  Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж 412.0
  Резерви у відсотках до активу 3.74
  Кредити, що надані 24 391 894
  Резерви під заборгованість за кредитами 1 522 659
  Резерви у відсотках до активу 6.24
  Основні засоби 1 728 823
  Нематеріальні активи 4 443
  Нараховані доходи до отримання 1 209 730
  Резерви під заборгованість за нарахованими доходами 406 754
  Резерви у відсотках до активу 77.52
  Інші активи 961 846
  Резерви під інші активи 35 360
  Резерви у відсотках до активу 37.45
  Усього активів 30 547 480
   
 
Усього активів
30 547 480
 
ПАСИВИ БАНКУ*
01.01.2009
Сума (тис. Грн)
Зобов’язання банку Кошти банку 12 296 683 Кошти юридичних осіб 5 221 369 Кошти фізичних осіб 9 551 862 Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком 272 Боргові цінні папери, емітовані банком Нараховані витрати, що мають бути сплачені 420 481 Відстрочені податкові зобов'язання 49 102 Інші зобов`язання 1 169 242 Усього зобов`язань 28 709 012
Капітал банку Статутний капітал 390 363 Емісійні різниці 638 910 Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку 640 710 Резерви переоцінки основних засобів 142 186 Прибуток/Збиток минулих років 442 Прибуток/Збиток поточного року 25 857 Усього власного капіталу 1 838 469
Усього пасивів
30 547 480 /> /> /> />