План
Вступ… 3
1. Поняття платоспроможності і значення її оцінки… 4
1.1. Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємств. 4
1.2. Методика розрахунку показників платоспроможності 8
2. Аналіз платоспроможності підприємства… 14
2.1. Характеристика фінансового-господарської діяльностіТОВ «Таргет» 14
2.2. Аналіз показників платоспроможності ТОВ “Таргет”. 17
2.3. Аналіз причин передкризового стану ТОВ “Таргет”. 27
3. Рекомендації щодо виходу підприємства з передкризовогостану… 30
3.1. Можливі причини неплатоспроможності 30
3.2. Шляхи виходу з передкризового стану для ТОВ “Таргет”. 32
Висновки… 36
Список використаних джерел… 38
Вступ
В даний час, зпереходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійністьпідприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значенняфінансової стійкості і платоспроможності суб'єктів господарювання. Усе цезначно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення івикористання коштів.
Основною метоюфінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що даютьоб'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків ізбитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами ікредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточнийфінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчі чи більшвіддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Пiдводячипідсумки викладеного, слiд зазначити, що актуальнiсть роботиполягає в необхідності проведення оцiнки платоспроможностi підприємства якодного з основних етапів здійснення оцінки фінансового стану суб٬єктугосподарювання.
Метою даноїроботи євизначення понять платоспроможності і підприємства та проведення її оцiнки.
Головними завданнямироботи є:
— визначенняпрогресивного зарубiжного досвiду оцiнки ризику за позикою;
— аналiзвітчизняної практики визначення платоспроможності та кредитоспроможностi позичальника;
— визначенняперспектив вдосконалення методик оцiнки кредитоспроможностi іплатоспроможності.
Для виконання роботи було проаналізовано теоретичні матеріали, таматеріали періодичних видань./>1. Поняття платоспроможностіі значення її оцінки1.1. Теоретичні основи аналізуплатоспроможності підприємств
Сьогодні, нажаль, більшість підприємств не можнахарактеризувати як стабільними та такими, що мають стійкий фінансовий стан. Самев такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансовогостану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий станпідприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіхелементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністювиробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, щовідображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже,фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності,платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, діловоїактивності та оборотності.
Фінансовий станпідприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показникамиліквідності й платоспроможності. Розрізняють поняття майнової (абсолютної)ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна)ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступіньліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієїтрансформації.
Фінансова ліквідністьозначає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання уповному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначаєтьсяполітикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої —уникнення неліквідності і неплатоспроможності завдяки пошуку в необхіднихобсягах резервів коштів та інших ліквідних активів.
Суттєвою ознакоюліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів надкороткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишківкоштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін позавиробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва.Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшенняіммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченоїдебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо. У таблицірозкрито фактори, які впливають на збільшення або зменшення ліквідностіпідприємства.
Таблиця 1.1.
Факторивпливу на ліквідність підприємства.Фактори, що впливають на збільшення ліквідності
Фактори, що впливають на зменшення
ліквідності одержання довгострокового кредиту погашення довгострокових позик інвестування капіталу грошові виплати Прибутки збитки амортизаційні відрахування податки на дохід від дооцінки активів скорочення дебіторської заборгованості інвестиції в основні засоби скорочення запасів збільшення дебіторської заборгованості повернення наданих позик погашення короткострокових кредитів продаж необоротних активів використання резервних фондів
Платоспроможністьпідприємства відбиваєнаявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків закредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характернимиознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів нарозрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторськоїзаборгованості. Про неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності:«Збитки», «Кредити і позики, не погашені в строк»,«Прострочена кредиторська заборгованість», «Векселі видані,прострочені». Іншим індикатором фінансового стану підприємства являєтьсяйого стійкість. Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке зарахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допуститиневиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись зі своїмизобов¢язаннями. Поняття фінансової стійкостіпідприємства тісно пов¢язане із поняттямйого перспективної платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити фінансовіможливості підприємства на відповідну перспективу.
Фінансовастійкість — це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійнуплатоспроможність. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриттявкладень капіталу дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, щоведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення йогостійкості.
У ринковихумовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюєтьсяза рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів — за рахунок позикових засобів, фінансова стійкість підприємства є важливоюаналітичною характеристикою.
Оцінка фінансовоїстійкості підприємства має на меті проведення об¢єктивного аналізу величини та структури активів тапасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансовоїстабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарськоїдіяльності підприємства цілям його статутної діяльності.
Загальновідомо,що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток відосновної діяльності, є дуже важливими показниками фінансового становищапідприємства, наявних тенденцій його розвитку. Однак вони не можутьхарактеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умовбільшу суму прибутку отримає те підприємство, яке володіє більшим капіталом,використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє тареалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівеньефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зіздійсненими витратами.
Як доводить практика,фінансовий стан більшості підприємств України не можна охарактеризувати“стійким” та “стабільним”. Для того, щоб визначити причини даної тенденції,необхідно визначити головні причини та проблеми, з яким сутикається сьогоднішнєпідприємство.
Так, основні проблеми, зякими зіштовхуються і які не можуть вирішити більшість неблагополучнихпромислових підприємств, а також головні причини їх виникнення запропоновані нарис.1.1. (в успішних підприємств проблемибагато в чому схожі, однак такі підприємства володіють здатністю і потенціаломдля їх подолання)./> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
ПРОБЛЕМИ />
Низька ліквідність (дефіцит грошових коштів)
Заборгованість перед бюджетом, персоналом, постачальниками ( прострочена кредиторська заборгованість)
Низька рентабельність власного капіталу
(всього капіталу) /> /> />
ПРИЧИНИ
Нераціональне управління фінансами />
Низька прибутковість діяльності /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис.1.1. Проблеми втрати фінансовоїрівноваги, з якими можуть зіштовхнутися підприємства та причини їх появи.
Ще декілька років тому неіснувало детальної загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансовогостану промислового підприємства. Однак, нещодавно було проведено спробистворити систему показників, які б забезпечували однозначність підходів приоцінці фінансово-господарського стану підприємств.
Так, 17 січня 2001 р. з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій, передбачених статтями 156-2 - 156-4 Кримінального кодексу України — приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств були затверджені наказом №10 Міністерства Економіки України “Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства”.
Відповідно до вказаних Рекомендаційпоточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий станбудь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збігобставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітноїплати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів) не інакше, як через відновленняплатоспроможності.1.2. Методика розрахунку показників платоспроможності
Платоспроможністьпідприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої єзабезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Великачи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшимчи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активівдовгостроковими джерелами.
Прогнозованіплатіжні можливості організації за умови погашення короткостроковоїдебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів (з урахуваннямкомпенсації здійснених витрат) відображає коефіцієнт покриття (коефіцієнтліквідності):
/> .
Даний коефіцієнтпоказує, у якому ступені підприємства здатно погасити свої поточні зобов'язанняза рахунок оборотних коштів. Нижньою межею коефіцієнта покриття можна вважати1,0. [28]
Миттєвуплатоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності,що показує, яку частина короткострокової заборгованості може покритиорганізація за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень,швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають:короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткостроковукредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резервимайбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви. Показникрозраховується по формулі:
/>
Нормальнеобмеження />, розповсюджене векономічній літературі, означає, що щодня підлягають погашенню 20% короткостроковихзобов'язань підприємства, іншими словами, у випадку підтримки залишку коштів нарівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходженняплатежів від контрагентів) короткострокова заборгованість, що має місце назвітну дату, може бути погашена за 5 днів (1:0,2).[28]
Загальнаплатоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всізобов'язання підприємства (короткострокові і довгострокові) усіма її активами.Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується по формулі:
/>
Природним єнаступне обмеження для коефіцієнта: />
Основнимфактором, що обумовлює загальну платоспроможність, є наявність у підприємствареального власного капіталу. [16]
Самі по собі цікоефіцієнти не несуть серйозного значеннєвого навантаження, однак, узяті за рядтимчасових інтервалів, вони досить повно характеризують роботу підприємства.
Підставою длявизнання структури балансу незадовільною, а підприємства — неплатоспроможним євиконання однієї з наступних умов:
- коефіцієнтпоточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
- коефіцієнтзабезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду — менше 0.1.
Платоспроможністьпідприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризуєкоефіцієнт поточної ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованостіорганізація може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашеннядебіторської заборгованості:
/>
Нормальнеобмеження означає, що кошти і майбутні надходження від поточної діяльностіповинні покривати поточні борги. Для підвищення рівня поточної ліквідностінеобхідно сприяти росту забезпеченості запасів власними оборотними коштами, длячого варто збільшувати власні оборотні кошти й обґрунтовано знижувати рівеньзапасів.[3]
Коефіцієнтзабезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштіву підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:
/>
Він визначаєтьсяяк відношення різниці між обсягами джерел власних коштів (реальний власнийкапітал) і фактичною вартістю основних коштів і інших позаоборотних активів(підсумок I розділу активу балансу) до фактичної вартості оборотних коштів, щознаходяться в наявності у підприємства, у виді виробничих запасів,незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторськихзаборгованостей і інших оборотних активів (підсумок II розділу активубалансу).[3]
У залежності відотриманих конкретних значень кт.л. і коб.аналіз і оцінка структури балансу розвиваються по двох напрямках :
а) у випадку, якщо хоча б одинз цих коефіцієнтів менше гранично припустимого значення, варто визначитикоефіцієнт відновлення платоспроможності за 6 місяців за такою формою :
/>
де: кт.л.1 — фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.)наприкінці звітного періоду ;
kт.л.0 — фактичне значення коефіцієнта поточноїліквідності (кт.л.) початку звітного періоду ;
6 — період відновлення платоспроможності в місяцях ;
Т — звітний період у місяцях ( 12 місяців ) ;
Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності приймезначення більш 1.0, це свідчить про наявність реальної можливості впідприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт виявитьсяменше 1.0, то в підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність.[19]
б) Якщо кт.л.і коб. більше відповідних граничних значень чи рівні їм,варто розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності за 3 місяці :
/>
де: 3 — період утрати платоспроможності ;
Т — звітний період ( 12 місяців ) ;
kт.л.норм — нормативне значення коефіцієнта поточної
ліквідності ( кт.л. ), рівне 2 .[19]
Якщокоефіцієнт утрати платоспроможності кут. прийме значення більше 1,то в підприємства є реальна можливість не втратити свою платоспроможність.
Крім проаналізованої вищемоделі, для прогнозування фінансового становища підприємства, вибору йогофінансової стратегії, а також визначення ступеня можливості банкрутства можнавикористовувати іматематичні моделі.
На Заході дляпрогнозування можливості банкрутства широко використовується індекс Е.Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту профінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованихакцій [10].
У 60-ті роки Е. Альтманвивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їх даніз показниками розквітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Е. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшоюмірою залежить можливість банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. Урезультаті була отримана така модель:
Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6К3+ 1,4 К4+ 1,2 К5
При цьому:
К1 = Балансовий прибуток/ Сума активів,
де К1 — рентабельністьактивів
К2 = Виручка відреалізації продукції (без ПДВ) / Сума активів,
де К2 — ресурсовіддача
К3 = Власний капітал /Притягнутий капітал,
де К3 = відношеннявласного капіталу (по ринковій оцінці) до притягнутого капіталу (коефіцієнтфінансового розвитку)
К4 = Реінвестованийприбуток / Сума активів
К5 = Власні оборотнікошти / Сума активів
Весовые коэффициентыкаждого показателя рассчитаны на основе статистических данных о банкротствахфирм за 22-летний период. Вероятность банкротства по показателю Альтманаоценивается по следующей шкале:
Якщо результат буде менше1,81 — можливість банкрутства підприємства дуже висока; якщо Z лежить у межахвід 1,81 до 2,675 — зона невизначеності; при Z вище 2,675 — низька можливістьбанкрутства.
Якщо Z
Через рік – зімовірністю 95%;
Через 3 роки – зімовірністю 48%;
Через 4 роки – зімовірністю 30%;
Через 5 років – зімовірністю 30%.
Однакзастосовувати коефіцієнт Альтмана для оцінки імовірності банкрутстваукраїнських підприємств можна з великою часткою умовності, тому що ваги даноїфункції необхідно розраховувати по вітчизняній статистиці, а досить тривалихдинамічних рядів поки немає.
2. Аналіз платоспроможностіпідприємства 2.1.Характеристика фінансового-господарської діяльності ТОВ «Таргет»
Товариство з обмеженою відповідальністю “Таргет”зареєстроване Печерською районною Радою народних депутатів м. Києва і діє напідставі Законів України: “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Пропідприємства” та інших нормативних актів України, а також власного Статуту іУстановчого договору, які визначають порядок створення, діяльності,організації, реорганізації і ліквідації товариства.
Для вирішення статутних цілей предметом діяльності Товариствав країні та за її межами визначаються:
- продаж металопрокату, заключення договорів напостачання (посередницька діяльність), зборка й установка металоконструкцій.
- продаж та обслуговування устаткування для харчовоїпромисловості та відповідних технологій, включаючи, але не обмежуючись,обладнання, харчові добавки, барвники, необхідні матеріали;
- розробка, виробництво, установка, налагодження,ремонт та обслуговування устаткування загального та спеціального призначення;
- надання науково-технічних, виробничих,маркетингових, консалтингових послуг.
Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти,інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.
Для досягнення цілей дяльності Товариства Засновникамистворено Статутний фонд. Статутний фонд вноситься у вигляді грошей та майна.Розмір і розподіл Статутного фонду визначається в Установчому договорі простворення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Таргет”.
Структура управління підприємством склалася наступним чином –вище керівництво, бухгалтерія, виробництво, збут і маркетинг.
Організаційна структура підприємства є лінійною.
Організаційна структура підприємства представлена на рис.2.1.
/>
Рис. 2.1. Організаційнаструктура підприємства.
Загальне керівництво і розробку загальної стратегії фірмиздійснює генеральний директор.
Керівництво з усіх фінансових і комерційним питанням іконтроль діяльності керівників структурних підрозділів здійснює комерційнийдиректор.
Заступники генерального директора здійснюють керівництво надвиробництвом, а також контролюють маркетингову діяльність і рекламну політику.
Менеджери з збуту ведуть роботу з плануванню і здійсненнюпродаж продукції на основі договорів з оптовими та роздрібними ринковимиоператорами і розробляють і організовують схеми постачань.
Вони на початку кожного місяця на основі даних про попит ізміст ринку, що надаються відділом маркетингу, розробляють плани продажпродукції по різних напрямках і ведуть роботу з ведення клієнтів.
Контроль за фінансовою діяльністю фірми здійснює головнийбухгалтер, до якої надходить інформація про наявність і рух коштів і здійсненняфінансово- господарських операцій. Головний бухгалтер очолює бухгалтерію іпланово-економічний відділ, і відповідає за належне документальне оформленняусіх фінансових операцій, веде бухгалтерську документацію, здійснює контроль задоходами і витратами фірми, вчасно нараховує і перелічує податки в бюджет,подає бухгалтерську, податкову і статистичну звітність.
Секретар фірми обробляє і приймає всю інформацію, щонадходить на фірму, передає керівнику, а також у відповідні підрозділи фірми,веде документацію, відповідає на всі телефонні дзвонки, надає первиннуінформацію клієнтам.
Поширюють рекламу, роблять вивчення ринку і споживачівпідприємства робітники відділу маркетингу підприємства.
Комерційні угоди на продукцію укладають менеджери по збуту,на яких покладається відповідальність при заключенні угоди. Якщо вартість угодиперевищує 1 тис. грн., то угода обов'язкова узгоджується з вищим керівництвомфірми.
Угоди з іншими підприємствами на надання транспортних послуг,постачання, крунооптові продажі заключуються заступниками директора чидиректором фірми.
В даний час сильними сторонами підприємства можна назвати:
— розмаїтість видів продукції;
— гнучка система знижок;
— належний рівень професійної підготовки працівниківпідприємства.
Слабкими сторонами фірми можна назвати:
— недостатній розвиток торгової мережі. Основний ринок збутупродукції підприємства – м. Київ. Цю проблему підприємство планує вирішитишляхом пошуку іногородних партнерів;
— недостатно розвита матеріально-технічна база, необхідневідновлення основних фондів підприємства.
З розширенням обсягів діяльності, утворенням філій іпредставництв планується відповідне збільшення ланок організаційноїструктури. 2.2. Аналіз показників платоспроможності ТОВ “Таргет”
Фінансовий станпідприємства характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) та джерел їх формування (особистий капітал таобов'язки, тобто пасивів). Ці відомості наведені в балансі(формі №1) та Звіті про фінансові результати (формі №2) досліджуваногопідприємства.
Основними факторами, яківизначають фінансовий стан підприємств є, по-перше,виконання фінансового плану та поповнення по мірі потреби особистого оборотногокапіталу за рахунок прибутку й, по-друге, швидкість обертання оборотних засобів (активів).
Ринкові умовигосподарювання зобов’язують підприємство в будь-який період часу бути здатнимпогасити свої короткострокові зобов’язання, тобто бути ліквідним.
Ліквідність – цездатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальноїфінансово-господарської діяльності. Показники ліквідності вважаються найбільшважливими із всіх аналітичних показників кредитоспроможності позичальника [12].
Підприємство вважаєтьсяліквідним, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов’язання.При цьому важливо врахувати, що для успішного фінансового управлінняпідприємства наявні (готівкові) кошти більш важливі, ніж прибуток. Їхвідсутність на рахунках в банку в силу особливих обставин кругообігу коштів(неспівпадання моменту потреби і вивільнення коштів в кожний даний момент) можепризвести до кризового фінансового стану підприємства.
У вітчизняній практиціаналіз платоспроможності і ліквідності підприємства здійснюється порівняннямзасобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених впорядку зниження ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, згрупованих застроками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків. По сутіліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.
Аналіз балансупідприємства, що аналізується, наводиться нижче у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Аналізбалансу (агрегований баланс) АКТИВ На початок періоду, тис. грн. На кінець періоду, тис. грн. ПАСИВ На поч. періоду, тис. грн. На кін. періоду, тис. грн. /> /> 1.Найбільш ліквідні активи, А1 0,1 0,5 1.Найбільш термінові зобов’язання, П1 7,1 3,6 /> 2.Активи, що швидко реалізуються, А2 6,2 14,6 2.Короткострокові пасиви, П2 7,4 73,2 /> 3.Активи, що реалізуються повільно, А3 12,0 72,8 3.Довгострокові пасиви, П3 - - /> 4.Активи що важко реалізуються, А4 6,9 27,5 4.Постійні пасиви, П4 10,7 60,1 /> 5.БАЛАНС 25,2 115,4 5. БАЛАНС 25,2 115,4 />
Аналізуючи ліквідністьбалансу за даними таблиці слід відмітити, що у звітному періоді спостерігаєтьсянедостача ліквідних активів першої та другої групи – найбільш ліквідних та таких, що швидко реалізуються, для покриття термінових та короткострокових зобов’язань на початок періоду в розмірах 7,1 та 7,4 тис.грн., і на кінець періоду на 3,6 і 73,2 тис.грн. відповідно. Однак оскільки підприємство не має зобов’язань по довгострокових кредитах і позиках, то цячастина активів може направитися на покриття термінових та короткострокових зобов’язань, що відносяться до другої групи. Цієї суми буде достатньо, оскільки перевищення коштів на початок звітного періоду складає 3,8 тис.грн., а на кінец періоду – 11,1 тис. грн.
Таким чином недостатняліквідність балансу може свідчити пронеоднозначний фінансовий стан підприємства.
Як уже відзначалося,ступінь перетворення поточних активів у грошову готівку неоднакова. У зв’язку зцим у світовій і вітчизняній практиці вираховують три відносні показникиліквідності.
Перший показник – цекоефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує негайну готовністьпідприємства погасити свою термінову заборгованість. Формула для розрахунку цього показника має такий вигляд:/>
Грошові кошти + цінні папери + рахунки до сплати
Короткострокові зобов’язання />КА.Л.=
Теоретично значення цьогокоефіцієнта вважається достатнім, якщо воно знаходиться в межах 0,2-0,35.
Другий показник – цекоефіцієнт загальної ліквідності. Від першого він відрізняється тим, що до суминайбільш ліквідних активів додається ще і сума короткострокової дебіторськоїзаборгованості. Формула для розрахунку даного показника буде така:
Грошові кошти, розрахунки та інші активи
Короткострокові зобов’язання />КЗ. Л.=
Теоретично значення цьогокоефіцієнту не повинно бути менше 0,7-0,8.
Третій показник – цекоефіцієнт покриття – найбільш загальний показник ліквідності. Він характеризуєспіввідношення між усіма поточними активами і короткостроковими зобов’язаннями,а тому формула для його розрахунку буде мати такий вигляд:/>
Оборотні активи
Короткострокові зобов’язання />КП.=
Цей коефіцієнт показуєдостатність оборотних засобів для того, щоб погасити свої борги на протязіроку.
Розрахунок коефіцієнтівліквідності по підприємству, що аналізується, наведено нижче у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Показникиліквідності№ Види показників На початок періоду, тис.грн. На кінець періоду, тис.грн. Зміни за звітний період 1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (А1/(П1+П2)) 0,007 0,008 0,001 2. Коефіцієнт загальної ліквідності (А1+А2)/(П1+П2) 0,45 0,21 -0,24 3. Коефіцієнт покриття (А1+А2+А3)/(П1+П2) 1,36 1,24 -0,12
Виходячи з даних таблиціможна сказати, що коефіцієнти абсолютноїта загальної ліквідності не відповідають визначеним нормам,однак цьому є пояснення: у підприємства великий обсяг кредиторськоїзаборгованості виник в результаті договірних відносин з постачальниками, увідповідності до яких їх продукція реалізується на умовах відстрочки платежу, ау випадку її непродажу може бути повернена постачальнику. Підприємство будевважатися повністю ліквідним, коли значення коефіцієнту абсолютної ліквідностісягатиме встановлених теоретичних норм, і в таких випадках розрахунки коефіцієнтівзагальної ліквідності і коефіцієнта покриття не проводять, але виходячи з даноїситуації, такі розрахунки просто необхідні, і вони показують, що: коефіцієнтзагальної ліквідності за звітний період зменшився і на кінець звітного періодустановить 21,0%. Цеозначає, що підприємство при надходженні в строк дебіторської заборгованості,що відображена на балансі, може погасити свої боргові зобов’язання на 21,0%. Коефіцієнт покриття на протязізвітного періоду зменшився на 0,12. Це зумовлено тим, що все-таки темпизростання ліквідних коштів менші, ніжтемпи росту короткострокових зобов’язань.
На основі коефіцієнтапокриття можна визначити питому вагу власних коштів у оборотних активах. Дляцього необхідно із одиниці виключити її відношення до значення коефіцієнтупокриття, тобто
(1,0-(1,0/1,24)=1,0-0,801=0,199)
Отже, в оборотних активахдоля власних коштів складає 19,9%.
Теоретичне значеннякоефіцієнта покриття повинно знаходитися в межах 1,7-2,0. Виходячи з нашихрозрахунків можна сказати, що підприємство здійснює діяльнвсть за рахунок власних коштівлише на 20 відсотків.
Таким чином,незважаючи на покращення фінансового стану підприємства за звітний період фінансовий стан, можна сказати, що підприємство знаходитьсяв передкризовомустані, тому виникаєнеобхідність застосуваннязаходів щодо фінансового оздоровлення.
Фінансовий станпідприємства характеризується мірою фінансової незалежності від зовнішніхджерел фінансування своєї діяльності, можливістю у необхідні строки сплачуватисвої фінансові зобов'язання, тобто платоспроможністю.
Обчислюючи співвідношенняміж окремими статтями та підсумком балансу можна розрахувати показникифінансової стабільності.
Важливішим показникомфінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії. Він обчислюєтьсяяк співвідношення загальної суми джерел власних коштів до підсумку балансу.
У нашому прикладікоефіцієнт автономії становить:
на початок періоду
10,7 / 25,2 = 0,43
на кінець періоду
60,1 / 115,4 = 0,53.
Цей коефіцієнтхарактеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерелфінансування. Чим вищезначення коефіцієнту, тим краще фінансовий стан. В нашому прикладі значеннякоефіцієнту автономії на кінець звітного періоду підвищилося, тобто відбулося деякепокращення фінансового стану. Вважається, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати сумувласних джерел фінансування. Таким чином, якщо це співвідношення становитьменше 0,5, то фінансування за рахунок залучених коштів здійснюється в допустимихмежах.
Фінансування діяльностіпідприємства за рахунок довгострокових кредитів і позик дозволяє значнорозширювати масштаби виробництва і отримувати більший прибуток.
Коефіцієнтдовгострокового залучення позикових коштів обчислюється як питома вагадовгострокових позикових коштів у загальному обсязі власних джерел фінансуванняі прирівняних до них довгострокових позикових коштів.
У нашому прикладізалучення довгострокових позикових коштів не було, тому цей коефіцієнтвідсутній.
Фінансовастабільність підприємства залежить як від складу джерел фінансування, так і віднапрямків розміщення коштів в активах підприємства. Для визначення мобільностівикористання власних коштів підприємства обчислюється коефіцієнт маневреності,якій характеризує питому вагу власних оборотних коштів у загальному обсязіджерел власних коштів. За рахунок власних коштів покривається основна частинавиробничих запасів і розрахунків з дебіторами. Тому, чим вище коефіцієнтманевреності, тим більше можливостей для підприємства у використанні власнихкоштів.
Сума власних оборотнихкоштів дорівнюєсумі власного капіталу і довгострокових пасивів за вирахуванням позаоборотнихактивів:
на початок періоду складає 3,8 тис. грн. =(10,7 – 6,9),
а на кінецьперіоду, 32,6 тис. грн. = (60,1 – 27,5)
Коефіцієнт маневреностівласних коштів
на початок звітногоперіоду дорівнює 0,151 = (3,8 / 25,2),
а на кінець періоду: 0,282 = (32,6 / 115,4)
Збільшеннякоефіцієнту на звітну дату на 0,131 слід оцінити хоч і позитивно, але не доситьсуттєво.
Стабільністьструктури оборотних коштів, які змінюються в процесі господарської діяльності,характеризується коефіцієнтом співвідношення власних оборотних коштів дозагальної суми оборотних коштів.
Значення цьогокоефіцієнту складає
на початок періоду: 0,207 = (3,8 / 18,3),
на кінець звітногоперіоду: 0,371 = (32,6 / 87,9)
Збільшення коефіцієнту на 0,164 свідчить про зміну структури оборотнихкоштів у напрямку збільшення часткивласних оборотних коштів у сумі оборотних засобів підприємства.
Важливим економічнимпоказником фінансової стійкості є коефіцієнт накопичення амортизації, якийхарактеризує інтенсивність вивільнення коштів, які вкладені в основні засобипідприємства і нематеріальні активи. Цей коефіцієнт обчислюється якспіввідношення суми нарахованої амортизації основних засобів і нематеріальнихактивів, до первісної вартості цих активів.
На початок звітногоперіоду віндорівнював: 0,042 = (0,3 / 7,2)
на кінець аналізуємогоперіоду: 0,052 = (1,5 / 29,0)
Збільшення значення даного коефіцієнту свідчитьпро поступове оновлення існуючого на підприємстві обладнаннята впровадження в дію нових технологій та устаткування.
За звітний рік значнозросли запаси товарно-матеріальних цінностей товариства, які на кінець рокустановлять 72,8 тис. грн. (табл. 2.3).
З наведених даних видно,що на кінець 2002 р. не змінилися виробничі запаси, вле значно збільшилисяобсяги готової продукції та товарів, які разом займають понад 95% загальноївартості запасів.
Таблиця 2.3.
Запаситоварно-матеріальних цінностей
за 2001-2002 рр. (тис. грн.)Назва На кінець 2001 р. На кінець 2002 р. 2002 р. в % до 2001 р. 2002 р. питома вага в % Виробничі запаси 3,0 3,0 100,0 4,2 Готова продукція і товари 9,0 69,8 775,6 95,8
Разом
12,0
72,8
606,7
100,0
В зв’язку з цим збільшились і обсяги оборотів повзаєморозрахункам з постачальниками та покупцями та розміри дебіторської такредиторської заборгованості на кінець року (див. таблиці 2.3, 2.4).
Таблиця 2.4.
Аналіз дебіторської заборгованості за 2001 –2002 рр. (тис. грн.)Показники На кінець 2001 р. На кінець 2002 р.
2002 р.
в % до 2001 р.
2002 р.
питома вага в % Дебіторська заборгованість: — за відвантажені товари 6,0 13,2 220,0 90,4 — по розрахункам з бюджетом 0,2 0,9 450,0 6,2 — за виданими авансами - 0,5 - 3,4 Разом 6,2 14,6 235,5 100,0
Показники таблиці 2.4 свідчать, що в загальній сумі дебіторськоїзаборгованості найбільшу питому вагу займає заборгованість за відвантаженітовари, яка за рік збільшилась майже у 2,2 разів. За звітний період збільшиласятакож і дебіторська заборгованість по розрахункам з бюджетом, яка відображаєзаборгованість по відшкодуванню бюджетом податку на додану вартість.
З таблиці (табл. 2.5) видно, що в структурікредиторської заборгованості на кінець 2002 р. високу питому вагу у 95,3% займають авансові платежі за товари, які на 01.01.2002 р. не були відвантажені.Більше ніж в п’ять разів зменшилася заборгованість по заробітній платі, щообумовлено зростанням обсягів діяльності.
На кінець звітного періоду по статті “Інші поточнізобов’язання” значиться поточна заборгованість перед бюджетом по податку надодану вартість, термін сплати якої не настав.
Простроченої кредиторської та дебіторськоїзаборгованості товариство не має.
Таблиця 2.5.
Аналіз кредиторської заборгованості за 2001 –2002 рр. (тис.грн.)Показники На кінець 2001 р. На кінець 2002 р.
2002 р.
в % до 2001 р. 2002 р. питома вага в % Кредиторська заборгованість: — за товари, роботи, послуги 7,4 73,2 989,2 95,3 — по розрахункам з бюджетом 0,3 - - 0,0 — з позабюджетних платежів 1,1 - - 0,0 — з оплати праці 2,6 0,5 19,2 0,7 — інші поточні зобов'язання 3,1 3,1 100,0 4,0 Разом 14,5 76,8 529,7 100,0
За звітний період збільшились власний капіталтовариства на 49,4 тис.грн. або на 461,7%, загальна вартість господарськихзасобів – на 90,2 тис. грн. або на 357,9% та власні обігові кошти – на 19,9тис.грн. або 265,8 % (див. таблицю 3.6).
Дані таблиці показують, що коефіцієнт забезпеченнявласними коштами на кінець року підвищівся і знаходиться в нормальних межах –1,8, при прийнятому оптимальному значенні 2 – 2,5.
Таким чином, проведений сукупний аналізгосподарсько-фінансового стану підприємства говорить про неоднозначне становищенашого підприємства. Практична відсутність ліквідного капіталу призводить дозатримки в розрахунках з постачальниками та іншими об’єктами зовнішньогосередовища, що призвело до збільшення заборгованості за останній рік.
Таблиця 2.6
Аналіз фінансової стійкості товариства (тис.грн.)Рядок Показники На початок року
На
кінець року На кінець року в % на початок року 1 Запаси та затрати: всього 12,0 72,8 606,7 2 Грошові кошти, розрахунки та інші активи 6,3 15,1 239,7 3 Всього поточних активів 18,3 87,9 480,3 4 Власний капітал 10,7 60,1 561,7 5 Основні засоби та позаоборотні активи 6,9 27,5 398,6 6 Власні обігові кошти (рядок 3 –рядок 4) 7,6 27,8 365,8 7 Коефіцієнт забезпечення власними коштами (рядок 5/рядок 2) 1,1 1,8 16,4 8
Господарські засоби – всього
(рядок 3+5) 25,2 115,4 457,9 9 Коефіцієнт фінансової залежності (рядок 8/4) 2,36 1,92 81,4 10 Коефіцієнт фінансової автономії (рядок 4/8) 0,42 0,52 123,8 11 Виручка від реалізації продукції 342,3 532,6 155,6
Відносно низький рівень поточних активів призводить дофінансової нестабільності, погіршується платоспроможність підприємства. Однакситуацію, яка склалась на кінець звітного періоду, не можна вважатипредкризовою, бо постійно нарощуються обсяги власної діяльності.2.3. Аналіз причин передкризового стану ТОВ “Таргет”
Постійно мінливаекономічна ситуація в країні приводить до різких змін на ринках сировини іматеріалів, збуту, що впливає на економічний стан підприємства, зобов'язаноговижити в цих умовах.
Існує безлічпроблем. І перші з них — як закупити дешеву якісну сировина, виходячи зобмежених ресурсів, як її швидше завезти і вчасно розрахуватися зпостачальниками? Як розширити ринок збуту і продати вигідно свою продукцію?
Основні причинининішньої ситуації по збуту продукції полягають у наступному:
· Падінняпопиту на ринку металопрокату, що зв'язано в більшому ступені з перенасиченнямринку металопродукцією і збільшенням числа конкурентів
· Дефіциткоштів у споживачів.
· Несвоєчасневиконання замовлень споживачів через відсутність матеріалів, що більше залежитьне від підприємства, а від постачальників і посередників.
· Непродуманасистема ціноутворення і відсутність гнучкої системи оплати за продукцію.
· Важкефінансове положення підприємства.
· Внутрішнянеорганізованість.
· Незавжди продумана практика одержання коштів і їхнє використання.
Аналізуючи звітнідокументи підприємства, так само, можна виявити й інші, більш конкретні,причини сформованої ситуації.
Постійнадебіторська заборгованість перед підприємством ніколи не буде сприятиполіпшенню фінансового стану.
Ріст зобов'язаньна перший погляд покривається ростом оборотного капіталу, але при розрахункуможна зробити висновок що швидкість росту зобов'язань перевищує ріст оборотногокапіталу.
Так само причиноючасткової неплатоспроможності можна назвати малу кількість коштів у наявності.
Причини частковоїнеплатоспроможності ТОВ «Таргет» можна охарактеризувати як внутрішніі зовнішні.
До зовнішніхпричин відносяться: нестабільна економічна ситуація в країні, нестабільністьпопиту на ринку, недостача коштів у споживачів, а також несумлінністьпартнерів.
До внутрішніхпричин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміннякерувати доходами, випережаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів іоборотного капіталу, відсутність у наявності коштів.
Негативновплинули також: висока собівартість реалізації товарів, нерозмірні витрати,низька виручка (собівартість складає близько 90% від виручки), усе це говоритьпро недоцільність даного виробництва.
3. Рекомендації щодо виходупідприємства з передкризового стану 3.1.Можливі причини неплатоспроможності
Представляєтьсяочевидним, що неплатоспроможність прямо пропорційна обсягу зобов'язань. Дійсно,абсолютно платоспроможним є підприємство, капітал якого цілком є власним, азобов'язання відсутні.
Такяк зобов'язання виникають завжди (наприклад по податках), це означає, що данепідприємство з випередженням (авансом) виконує свої зобов'язання. Воно нікомуне повинно, і питання про його неплатоспроможність просто не виникає.
Утой же час підприємство може абсолютно не мати власного капіталу, працюватицілком на позикових коштах і залишатися платоспроможним. Усі залежить відвиручки.
Наприклад,підприємство, не маючи ні одиниці власного капіталу, працює цілком на позиковихкоштах в обсязі 1000 умовних одиниць. Але якщо його середньоденна виручкадорівнює 100 одиницям, воно устигає розрахуватися з кредиторами за 10-деннийцикл і ніяких проблем з його платоспроможністю в кредиторів не виникає.
Такесправедливо, однак, якщо кредиторів улаштовує 10-денний цикл, тобто вонисхильні відпускати свої кошти і товари в позичку на 10 днів.
Звищенаведеного прикладу випливає, що неплатоспроможність насамперед оберненнопропорційна виручці. Чим менше виручка, тим вище неплатоспроможність (природно,при наявності зобов'язань).[13]
Узагальному і цілому неплатоспроможність підприємства, як тенденція прямопропорційна обсягу зобов'язань і оберненно пропорційна величині середньоденноївиручки.
Якщоза визначений період темпи росту зобов'язань були вище темпів приросту виторгу,то підприємство просунулося в напрямку росту неплатоспроможності.
Узагальному випадку причинами неплатоспроможності є фактори, що впливають на:
· зниження чи недостатній ріст виручки;
· випереджальнийприріст зобов'язань.
Уповільненнятемпів росту виручки або її абсолютне зниження спостерігається при:
· затоваренні,коли ринок знижує попит на продукцію через її незадовільну якість, високої ціничи зниження на неї потреби;
· зростаючомунеповерненні платежів за відвантажену продукцію, коли підприємство працює зненалежним покупцем чи не вільно у виборі належного;
· звуженніринку за рахунок обмеження на нього доступу шляхом уведення заборон, квот,митних бар'єрів і т.д.
Іншимисловами, тут прості причини: чи не беруть продукцію (послуги) чи беруть, але неплатять, чи не пускають на ринок.
Випереджальнийтемп приросту зобов'язань спостерігається у випадках, коли:
· підприємствоздійснює неефективні довгострокові фінансові вкладення (капіталовкладення), щоне супроводжуються відповідним ростом виручки. Тут може бути і розрив міжсьогоднішніми вкладеннями і завтрашнім приростом виторгу.
· підприємствозавантажує виробництво надлишковими (непрацюючими) запасами, що не збільшуютьобсягів виробництва і виручки;
· підприємствонарощує кошти в розрахунках, що практично не мають відносинь до виручці;
· підприємствонесе збитки.
Данийкомплекс загальних причин неплатоспроможності характерний для всіх підприємств,що випробують труднощів своєчасного розрахунку за своїми обов'язками, незалежновід країни виробництва і ринку.[21]
Ситуаціяособливо збільшується, коли відсутне планування і керування грошовими потоками.
Узагальному і цілому причини неплатоспроможності можуть бути зведені до двохосновних:
· відставаннявід запитів ринку (по пропонованому асортименті, по якості, за ціною і т.д.). Уцьому випадку можна говорити про хворобу бізнесу;
· незадовільномуфінансовому керівництву підприємством, коли воно надлишково обтяжуєтьсязобов'язаннями. У даному випадку можна говорити про хворобу фінансовогокерування чи менеджменту.[20]
Першийвипадок найбільше наочно відображається на виручці, другий — на прирості масизобов'язань.
Узагальному випадку причини неплатоспроможності можуть бути наступними:
· зниження чи недостатній ріст виручці (затоварення, звуження ринку, неповерненняплатежів);
· випереджальнийприріст зобов'язань (неефективні фінансові вкладення, надлишкові запаси,нарощування коштів у розрахунках);
· відставаннявід запитів ринку.3.2. Шляхи виходу з передкризового стану для ТОВ“Таргет”
Головназадача, що стоїть перед колективом у такий складний період, — перейти нанормальний, звичайний режим роботи. Для чого необхідно в першу чергу виконатиперед кредиторами зобов'язання, забезпечені заставою, погасити заборгованість убюджетні і позабюджетні фонди, і, нарешті, розрахуватися з кредиторами, з якимиведеться постійна робота, за сировину, матеріали і т.д.
Рекомендаціїз оздоровлення економічної діяльності підприємства можна виділити в наступніетапи.
1. Перший етап.
Нацьому етапі необхідно підготувати план фінансового оздоровлення підприємства.
Стан ресурсів:
- кадри:
Необхідназаміна кадрів на більш кваліфіковані і скорочення персоналу для зниженнявитрат на виробництво і підвищення конкурентноздатності продукції, що випускається.
- фінанси:
Узв'язку з тим, що підприємство знаходиться в складній фінансовій ситуації,кредитування вкрай скрутне, однак необхідно будь-яким способом залучитидодаткові кошти для подальшої реалізації господарської діяльності.
- сировинаі матеріали:
Намомент ситуації, що створилася, відсутня необхідна для безперебійної роботикількість сировини. Необхідно відновити зв'язку з постачальниками іпосередниками, зацікавити їх у необхідності подальшої підтримки економічнихзв'язків
- продукція:
Усяпродукція, що знаходилася на складах і придатна для реалізації -невисокоїякості. У зв'язку з цим, повернення до старих позицій на ринках збуту готовоїпродукції можливе тільки при зниженні ціни (це буде можливо при зниженнівитрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадрового складубільш компетентним).
Длярішення задач першого етапу підприємству необхідно зробити фінансову чи товарнудопомогу від посередників, постачальників чи зацікавлених клієнтів, банків. Атак само є можливість реорганізації ТОВ в акціонерне товариство з випускомакцій і залученням капіталу, що дозволило б зробити продукцію, реалізувати її,нагромадити фінанси для рішення задач другого етапу.
2. Другийетап
Нацьому етапі необхідно збільшити обсяги виробництва і реалізації. Шляхомретельно спланованої роботи в області маркетингу підприємству відкриється такаможливість, як поліпшення позицій на ринках збуту продукції. Обмеженням дляодержання більш високих результатів є недостача оборотних коштів.
Нацьому етапі необхідно спланувати стабілізацію виробництва шляхом:
· створеннябільш удосконаленої системи керування,
· поліпшенняякості продукції.
3. Третійетап
Дрібнимикроками збільшуючи виробництво і збут, підприємству вдасться установитизадовольняючі обсяги по випуску продукції і зробити повне погашеннякредиторської заборгованості.
Длятого, щоб вирішити існуючі проблеми, що стоять на сьогоднішній день передпідприємством, директору товариства необхідно більш чітко планувати роботумаркетингової служби (більш ґрунтовно вивчати ринки збуту, шукати незаповненініші, вивчати ринок сировини, ретельніше займатися питаннями цінової політики),а також розвивати фінансовий менеджмент.
Такимчином, головною метою підприємства, що опинилося в скрутному положенні, єперехід на нормальний режим роботи. Для цього необхідно погасити всізаборгованості. Це досить важко в стані часткової неплатоспроможності, алеможливо. Варто розробити план по оздоровленню економічної діяльностіпідприємства. Він може складатися з трьох етапів. Необхідно проаналізувати станресурсів підприємства на сьогоднішній момент і можливості підприємства намайбутнє. При наявності можливості одержати фінансову чи товарну допомогупідприємство може розплатитися з боргами і збільшити виробництво і збут.Необхідно також розглянути можливість реорганізації товариства з обмеженоювідповідальністю в акціонерне товариство з випуском акцій і залученнямкапіталу.
Висновки
Уданій курсовій роботі розглядається важливість аналізу господарськоїдіяльності підприємства, складовою частиною якого є аналіз платоспроможності,основною метою якого є одержання невеликого числа ключових параметрів, що даютьоб'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків ізбитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами ікредиторами.
Актуальністьі практична значимість теми курсової роботи обумовлена низкою причин. По-перше,у даний час, в українській економіці добра половина підприємств є збутковими зарезультатами діяльності, деяки з них слід вже давно оголосити банкрутами, аотримані кошти перерозподілити на користь ефективних виробництв, що безсумнівноб сприяло оздоровленню вітчизняного ринку. По-друге, в умовах масовоїнеплатоспроможності господарюючих суб'єктів, особливого значення набуваютьзаходи для запобігання кризових ситуацій, а також заходи, спрямовані навідновлення платоспроможності підприємства і стабілізацію його фінансовогостану.
Утеоретичній частині розглядається підстави для визнання підприємстванеплатоспроможним. Приводиться методика аналізу діяльності підприємства,розрахунок показників ліквідності і платоспроможності.
Вдругій частині аналізується діяльність ТОВ «Таргет», ґрунтуючись наметодиці, приведеної в першій частині курсової роботи. Розбираються причини, щообумовили сформовану ситуацію на підприємстві.
Урекомендаційній частині приводяться можливі причини неплатоспроможності і шляхивиходу з кризової ситуації.
Наоснові проведеного аналізу фінансової діяльності ТОВ «Таргет» булизроблені наступні висновки. Не дивлячись на збільшення капіталу в 2002 році,його фінансова стійкість погіршилася по ряду показників, збільшилисязобов'язання підприємства перед кредиторами. Більшість показників, щохарактеризують платоспроможність, зменшилися і знаходяться на рівні нижченорми, що порозумівається, в основному, наявністю в підприємства значної сумикредиторської заборгованість.
Уцілому на основі проведеного аналізу, були зроблені висновки, що свідчать пропроблеми, зв'язаних, насамперед, з поточним оперативним керуванням фінансами.Керуванню фінансами на підприємстві приділяється, занадто, мала роль. Цезв'язано з тим, що підприємство існує, порівняно недавно, форми внутріфірмовихзвітів ще не відпрацьовані. Власне кажучи, керування фінансами відбувається нарівні бухгалтерської служби і керівника підприємства. Тому необхідноорганізувати службу керування фінансами і провести ряд заходів щодо поліпшенняфінансового стану відповідно до даних рекомендацій.
Список використаних джерел
1. АртеменкоВ.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. — М. «ДИС», 2001.
2. БакановМ.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа, М., «Финансы и статистика»,2000.
3. ГлазуновВ.Н. Анализ финансового состояния предприятия. // Финансы. – 1999. – №2.
4. Ефимова.О.В.Финансовый анализ. — М., «Бухгалтерский учет», 2001.
5. КовалевВ.В. Финансовый анализ. — М., «Финансы и статистика», 1999.
6. Курсэкономического анализа. / Под ред. Баканова Н.И., Шеремета А.Д. – М.: Финансы,1998.
7. ЛуневВ.П.Тактика и стратегия управления фирмой. Учебное пособие. — М., «ДИС», 2001.
8. ЛюбушинН.П. и др. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия.: Уч.пособиедля вузов / М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.
9. МеджибовськаН. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок // Банківськасправа. — 1998. — №1. — С.24.
10. МелкумовЯ.С. Теоретическое и практическое пособие по финансовым вычислениям. — М.,Инфра-М, 2002.
11. ОлексієнкоМ., Ольшанський В., Лілак Д., Перпшков Є. Кредит і кредитні правовідносини:економічна природа і практика законодавчого регулювання. — К.: Козаки, 1999.-143 с.
12. ОльшаныйА.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт. / Под ред.ИщенкоЕ.Г., Алексеева В.И. — М.: «Русская деловая литература», 2001. — 352с.
13. ПоповичВ.М., Степаненко А.И. Управление кредитними рисками заемщика, кредитора,страховщика. / Учебно-методическое пособие. — К.: Правові джерела, 2001. — 260с.(рос.).
14. РадионовН.В., Радионова С.П. Основы финансового анализа: математические методы,системный подход. – Спб.: Альфа, 1999.
15. Руководствопо кредитному менеджменту / Под ред. Б.Здвардса. -М.: ИНФРА-М, 1998. — 464с.(рос.).
16. РусакН.А., Русак В.А. Основы финансового анализа. – Минск: ООО«Меркаванне», 2001.
17. СавицкаяГ.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.: Учеб.пособие. – 4-е изд.,перераб.и допол. – Минск: Новое знание, 1999.
18. Севрук М.Экономический анализ в условиях самостоятельности предприятия //Финансы, 1999,№4.
19. СусіденкоВ.Т. Організація і методи управління кредитною діяльністю комерційного банку. — Вінниця: «Логос», 1997. — 238 с.
20. СусіденкоВ.Т. Характеристика задач та елементів кредитного менеджменту в банках. //Ефективність підприємницької діяльності: Зб. наук. пр. — К.: Київ. держ.торг-екон. університет, 1998.- 184 с.
21. Теория ипрактика антикризисного управления / под ред. С.Г. Беляева, В.И. Кошкина. — М.,ЮНИТИ, 1998.
22. ХедервикК. Финансовый и экономический анализ деятельности предприятия. Под ред. Ю.М. Ворапаева.– М.: Финансы и статистика, 2000.
23. ХелфертЭ. Техника финансового анализа. / Перев.с англ. Под ред. Л.П. Белых. – М.:Аудит, ЮНИТИ, 1999.
24. ШереметА.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. — М.: Инфра, 2002.