Зміст
1. Охорона праці на підприємстві
1.1 Умовита охорона праці
1.2 Заходиз охорони праці на підприємстві
1.3 Програмавступного інструктажу
1.4 Заходиз техніки безпеки на підприємстві
1.5 Протипожежнатехніка безпеки
2. Загальнахарактеристика підприємства
2.1 Простворення «ПВТК»
2.2 Видидіяльності за КВЕД
2.3 Предметдіяльності підприємства
3. Структурауправління
4. Роботиз енергозбереження на підприємстві
5.Техніко-економічні показники основного енергоспоживаючого обладння та контрольно-вимірювальнихприладів
5.1 Газовікотли
5.2 Лічильники електроенергії
5.3 Лічильники води
6.Індивідуальне завдання. Системи та прилади обліку ПЕР, які випускаються вУкраїні та закордоном
8. Список літературних джерел
1. Охорона праці на підприємстві
1.1 Умови та охорона праці
В цілях забезпечення здорових та безпечних умов праці,зниження виробничого травматизму адміністрація забовязується:
Забезпечити фінансування всіх робіт та заходів по охороніпраці і техніці безпеки.
Проводити щоквартальний аналіз виробничого травматизму іпрофесійних захворювань з розробкою заходів та конкретних завдань про їх попередженнята зниженню. Фінансувати медогляд водіїв в встановлені строки.
Додержуватись законодавчих і нормативних актів по охороні,безпеці праці (ст. КЗпП України « Закон про охорону праці»), своєчасно розроблятиі переглядати нормативно-технічну документацію по охороні праці. Забезпечитипрацюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншиминормативними документами.
Своєчасно забезпечувати працюючих спецодягом, спецвзуттям таіншими засобами індивідуального захисту згідно Типових норм, здійснюватиналежний догляд за ними та зберіганням згідно діючим правилам.
У зв`язку із введенням у дію Закону України «Про загальнообов`язковедержавне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійногозахворювання, які причинили втрату працездатності» завести реєстри потерпілихна виробництві, підготувати необхідні документи для передачі їх фондусоціального страхування України.
Не допускати утворення заборгованості з виплати допомоги такомпенсації шкоди відповідно до ст.11 Закону України « Про охорону праці»потерпілим на виробництві, які через нещасні випадки і професійні захворюванняотримали стійку втрату працездатності та сім`ям загиблих на виробництві.
1.1 Заходиз охорони праці на підприємстві
Загальні положення:
– вступний інструктаж. Проводиться інженером служби охоронипраці. Вступний інструктаж по охороні праці проводиться зі всіма працівниками,що знов приймаються на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи для даноїпрофесії або посади, характеру майбутньої роботи. Також він проводиться зпрацівниками, що відряджаються в організацію, і працівниками сторонніх організацій,що виконують роботи на виділеній ділянці, освітніх установ, що вчаться,проходять виробничу практику і інших осіб що беруть участь у виробничійдіяльності організації;
– первинний інструктаж на робочому місці. Проводитьсякерівником підрозділу;
– періодичний інструктаж проводиться 1 раз в 6 місяців, якщоробота пов’язана з підвищеною небезпекою – 1 раз в 3 місяці;
– позаплановий інструктаж проводиться керівником підрозділупри зміненні умов праці, зміненні технологічного процесу, при порушенні правилохорони праці і технологічного процесу;
– цільовий інструктаж. Проводиться керівником підрозділу приаваріях, стихійних лихах;
– проходження робітником обов’язкового медоглядів(попередній, періодичний). Особи молодше 21 року проходять медогляд кожен рікне залежно від професії;
– інструктажі з питань трудового розпорядку та дисципліни, атакож по існуванню для кожної спеціальності інструменту.
Інструктажі проводяться з обов’язковим записом в журналіобліку інструктажів.
1.3Програма вступного інструктажу
Загальні відомості про підприємство, характерні особливостівиробництва, об'єкти підвищеної небезпеки.
Загальні правила поведінки працівників на території підприємствавиробничо-технологічної комплектації, у виробничих і допоміжних приміщеннях.Розміщення основних цехів і допоміжних ділянок, безпека руху на території підприємствавиробничо-технологічної комплектації.
Основні положення Закону України „Про охорону праці",Кодексу законів про працю, і нормативних актів про охорону праці. Вирішенняспірних питань між працедавцем і працівником на підприємстві.
Законодавство про охорону праці ґрунтується на КонституціїУкраїни і складається із Закону України «Про охорону праці», Кодексу законівпро працю (КЗОП), Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування від нещасних випадків і професійних захворювань", іншихнормативних правових актів України.
Дія законодавства поширюється на всіх юридичних і фізичнихосіб які відповідно до законодавства використовують найману працю, і на тих, щопрацюють.
Кожен працівник має право на:
– надання йому роботи, обумовленої трудовим договором;
– робоче місце, відповідне вимогам охорони праці;
– обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків навиробництві і професійних захворювань відповідно до законодавства України;
– надання достовірної інформації від працедавця, відповіднихдержавних органів про умови і охорону праці на робочому місці, про існуючийризик пошкодження здоров'я, а також про заходи по захисту від дії шкідливих абонебезпечних виробничих чинників;
– відмова від виконання робіт в разі виникнення небезпеки дляйого життя і здоров'я унаслідок порушення вимог охорони праці, за виняткомвипадків, передбачених законами, до усунення такої небезпеки;
– забезпечення засобами індивідуального і колективногозахисту працівників відповідно до вимог охорони праці за рахунок засобівпрацедавця;
– забезпечення безпечним методам і прийомам праці за рахунокзасобів працедавця;
– професійну перепідготовку за рахунок засобів працедавця увипадках, визначених законодавством України.
– участь через своїх представників в розслідуванні нещасноговипадку на виробництві, що стався з ним, або його професійного захворювання;
– позачерговий медичний огляд (обстеження) відповідно домедичних рекомендацій із збереженням за ним місця роботи (посади) і середньогозаробітку на час проходження вказаного медичного огляду;
– компенсації, встановлені законодавством України, колективнимдоговором, трудовим договором, якщо він здобув на важких роботах і роботах зішкідливими або небезпечними умовами праці.
Працівник зобов'язаний:
– дотримувати вимоги інструкції по охороні праці, правилавнутрішнього трудового розпорядку;
– правильно застосовувати засоби індивідуального іколективного захисту;
– проходити: навчання безпечним методам і прийомам виконанняробіт, інструктаж по охороні праці, стажування на робочому місці і перевіркузнань вимог охорони праці;
– якнайшвидше сповіщати свого безпосереднього абовищестоящого керівника про будь-яку ситуацію, яка загрожує життю і здоров'юлюдей, про кожен нещасний випадок, що стався на виробництві, або про погіршеннястану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання;
– проходити обов'язкові попередні (під час вступу на роботу)і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди.
Основні небезпечні чинники характерні для підприємства,особливості їх дії на працівника. Методи і способи попередження нещаснихвипадків і профзахворювань. Засоби індивідуального колективного захисту.Порядок видачі.
До зон небезпечних виробничих чинників, що постійно діють,відносяться робочі місця, проходи і проїзди до них, що знаходяться:
– поблизу неізольованих частин електроустановок;
– ближче 2 м від неогороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більш;
– в місцях, де містяться шкідливі або небезпечні речовини вконцентраціях вище гранично допустимих або присутні небезпечні і шкідливіфізичні чинники з параметрами вище гранично допустимих рівнів.
До зон потенційно небезпечних виробничих чинників слідвідносити не огородженні і незахищені:
– ділянки і території поблизу будівлі, що будується(споруди);
– поверхи (яруси) будівель і споруд, над якими виконуютьсяроботи;
– зони переміщення машин, механізмів, технологічногоустаткування або частин, вузлів, деталей, робочих органів;
– зони, над якими відбувається переміщення вантажіввантажопідйомними кранами;
– зони розташування устаткування з отруйними, агресивними,легкозаймистими, радіоактивними, вибуховими і тому подібними небезпечнимиречовинами, а також зони, де персонал може попасти під дію небезпечних ішкідливих чинників.
Безпека експлуатації електроустановок забезпечується:
– вживанням надійної ізоляції струмопровідних частин інадійного захисного заземлення (занулення) електроустановок;
– вживанням надійного і швидкодіючого автоматичноговідключення при пошкодженні ізоляції електроустановок;
– широким використанням захисних засобів, попереджувальнихнаписів, плакатів, блокувань;
– вживанням зниженої напруги (малої напруги) до 42 В і наособливо небезпечних ділянках — до 12 В;
– вживанням додаткової (подвійною, посиленою) ізоляції;
– вживанням електричного розділення мереж, захисноговідключення.
Сучасні засоби індивідуального захисту розділяються залежновід призначення на наступні класи:
– костюми ізолюючі (пневмокостюми, скафандри);
– засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори)
– одяг спеціальний захисний (кожухи, кожушки, жилети, фартухиі т. д.);
– засоби захисту ніг (чоботи, черевики, боти і т. д.);
– засоби захисту голови (каски захисні, шлеми і так далі);
– засоби захисту особи (щитки захисні);
– засоби захисту очей (окуляри захисні);
– засоби захисту органів слуху (шлеми, навушники);
– засоби захисту від падіння з висоти і інші запобіжні засоби(запобіжні пояси і так далі);
– засоби дерматологічні захисні (захисні і оновлюючі засоби,очисники шкіри);
– засоби захисту комплексні (конструктивні пристроїзабезпечують захист двох і більше органів).
Засоби колективного захисту залежно від призначенняпідрозділяються на класи:
– засоби нормалізації освітлення приміщень і робочих місць;
– засоби захисту від електричного струму і підвищеного рівнястатичного електричного струму;
– засоби захисту від дії механічних чинників;
– засоби захисту від хімічних чинників;
– засоби захисту від падіння з висоти;
– засоби захисту від знижених і підвищених температур,температурних перепадів повітря і устаткування.
Основні вимоги виробничої санітарії і особистої гігієни.
Створення нормальних побутових умов на виробництві, своєчаснеі якісне забезпечення тих, що працюють санітарно-побутовими приміщеннями має особливезначення.
Підприємства і організації повинні мати вбиральні, душові,умивальники і т.д. Відстань від робочих місць у виробничих будівлях доубиралень, курильних, приміщень для обігріву, душових, питних приймається небільше 75 м, а від робочих місць на майданчику підприємства — не більше 150 м.
Основні причини нещасних випадків. Обставини і причиниокремих характерних НС які сталися на підприємстві унаслідок порушення вимогбезпеки.
Основними причинами нещасних випадків є:
– невідповідність технологічного процесу правилам і нормам поохороні праці;
– відсутність технологічних карт, заходів, що забезпечуютьбезпечні і здорові умови праці;
– відсутність належного керівництва і технагляду задотриманням норм технічної експлуатації, техніки безпеки, внутрішнього трудовоюрозпорядку і санітарних правил при виконанні робіт;
– низька трудова дисципліна;
– недоліки в організації робочого місця і незадовільний йогостан (захаращення робочих місць, проходів, розкиданими матеріалами, виробами,устаткуванням і відходами виробництва, відсутність планування і незадовільнийвміст території, поганий стан пола, перекриттів, безсистемне розташуванняустаткування.)
– нераціональне освітлення.
– незадовільний стан вантажних майданчиків.
– несправний стан або відсутність допоміжних пристроїв.
– відсутність або недостатність інструктажу і навчання,робітників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.
– обслуговування агрегатів без спеціального навчання іналежного оформлення отриманих знань (відсутність прав, посвідчень).
– низька кваліфікація адміністративного апарату, щоздійснюють керівництво роботами.
– не використання, несправність спецодягу, спецвзуття і індивідуальнихзахисних пристосувань.
– грубе порушення правил техніки безпеки, допущене не з виниадміністрації (нещасні випадки, що сталися з вини сторонніх організацій)
– конструктивні недоліки устаткування, обгороджувань,приладів, апаратів.
– відсутність або недостатність засобів механізації важких інебезпечних операцій.
– відсутність пристроїв, що захищають, на небезпечнихділянках роботи.
– порушення правил електробезпеки, відсутність пристроїв, щозахищають частини устаткування, відсутність або погану якість заземлення і т.д.
– несправний стан механізмів, пристроїв і пристосувань доних.
– несправний стан технологічного устаткування, включаючизмінний інструмент, огороджування і пристосування.
– несправний стан ручного або переносного механізованогоінструменту.
– не дотримання габаритів (у складських приміщеннях,проїздах, проходах і тому подібне).
– відсутність сигналізації (блокування і тому подібне);
– Перевезення людей на не обладнаному транспорті.
Порядок розслідування і оформлення НС і профзахворювань.Розслідування нещасних випадків на виробництві провадиться згідно «Порядкурозслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій навиробництві», затвердженому КМУ від 25.10.04 р. № 1112.
Розслідуванню і обліку відповідно до справжнього положенняпідлягають нещасні випадки, що сталися на виробництві з працівниками і іншимиособам при виконанні ними трудових обов'язків і роботи за завданням організації.
Пожежна безпека. Способи і методи попередження пожеж, вибухіві аварій. Дії персоналу при їх виникненні. Способи вживання первинних засобівпожежогасінні.
Перша допомога постраждалим. Дії працівників при виникненніНС.
1.4 Заходи з техніки безпеки на підприємстві
Загальні правила поведінки що працюють на територіїпідприємства, в виробничих і допоміжних приміщеннях:
– виконуй інструкцію по охороні праці — цим обережеш себе іщо оточують від нещасного випадку.
– виконуй лише ту роботу, яка тобі доручена і за умови, щобезпечні прийоми праці при її виконанні тобі відомі.
– у сумнівних випадках звертайся до майстра за роз'ясненням;а отримуючи роботу, вимагай додаткових роз'яснень на робочому місці.
– перед початком нової роботи отримай від керівникароз'яснення про безпечний спосіб її виконання.
– при спільній роботі з іншими робітниками точно виконуйрозпорядження бригадира або старшого робітника, виділеного на період спільної роботи.
– працюй лише в спецодягу, спецвзутті і інших засобахзахисту.
– відмітивши порушення інструкцій іншими робітниками, незалишайся до цього байдужим, а попередь його про необхідність дотримання вимогтехніки безпеки.
– про всі зауваження, несправності і порушення повідомкерівника і лише після усунення їх приступай до роботи.
– після роботи робітники зобов'язані для підтримки чистотитіла і верхнього одягу користуватися санітарно-побутовими пристроями.
– зберігання спецодягу організовується в окремому віддомашнього одягу приміщенні.
1.5 Протипожежна техніка безпеки
Кожен працівник повинен знати і суворо виконувати правилапожежної безпеки, а в разі виникнення пожежі прийняти всі залежні від ньогозаходи до порятунку майна і гасіння пожежі.
Особи, що знов приходять на роботу, повинні пройти інструктажпро дотримання пожежної безпеки, способи виклику пожежної допомоги.
Весь обслуговуючий персонал повинен дотримувати встановленийпротипожежний режим і порядок на території підприємства.
Території і приміщення повинні міститися в чистоті. Всесміття, що згорає, і відходи слід систематично виносити (вивозити) наспеціально відведені ділянки.
Установка кип'ятильників, водонагрівачів допускається лише вспеціально пристосованих для цього приміщеннях.
Виробництво робіт усередині будівлі із застосуванням горючихматеріалів і речовин одночасно з іншими роботами, зв'язаними із застосуваннямвідкритого вогню (зварка і тому подібне) не допускається.
Місце проведення вогневих робіт слід забезпечувати первиннимизасобами пожежогасінні (вогнегасник, ящик з піском і лопатою, відро з водою).При проведенні вогневих робіт в приміщенні мають бути закриті всі двері, авікна мають бути відкриті.
Якщо виникла пожежа, то потрібно терміново викликати пожежнукоманду і приступити до гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння.
Приступаючи до гасіння пожежі, необхідно знеструмити всіприлади
і апарати, відключити вентиляцію, винести з приміщення всіємності з вогненебезпечними речовинами і балони із стислими газами.
Найбільше застосування отримали вуглекислотні і порошковівогнегасники.
Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння загоряньречовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря, загоряньелектроустановок, що знаходяться під напругою не більше 1000 В, рідких і газоподібнихречовин (клас В, С). Вогнегасники вуглекислотні діляться на переносні і пересувні.До переносних відносять вуглекислотні вогнегасники, що носяться людиною,здатність яких відповідає мінімальним технічним вимогам, встановленим внормативно-технічній документація. До пересувних вуглекислотних вогнегасниківвідносять вогнегасники, обладнані пристроєм для перевезення. Вуглекислотнимивогнегасниками переважно обладнані протипожежні щити в лакофарбних цехах, наскладах, АЗС і на території промислових підприємств. Вогнегасники вуглекислотніповинні експлуатуватися в діапазоні робочих температур від -40 до +50 градусівЦельсія.
Порошкові вогнегасники заряджені порошком і закачані газом(повітря, азот, вуглекислота) до тиску 16 атм. Призначені для гасіння пожежкласу А, В, С або ВС залежно від типа вживаного порошку, а такожелектроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 ВС. Забезпеченіпристроями, що забезпечують вільне відкриття і закриття простим рухом руки.Експлуатація при температурі від -20 до +50 С.
2 Загальнахарактеристика підприємства
Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Підприємствовиробничо-технологічної комплектації»
42305 Сумська область, смт. Степанівка вул. Центральна 49/1
2.1 Про створення «ПВТК»
РІШЕННЯ
Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування вУкраїні», враховуючи звернення управління капітального будівництва обласноїдержавної адміністрації від 17.03.05 №130, обласна рада вирішила:
1. Створитикомунальне підприємство Сумської обласної ради «Підприємство виробничо — технологічної комплектації».
2. Внести достатутного фонду підприємства частину майна спільної власності територіальнихгромад сіл, селищ, міст області, що знаходяться в користуванні управліннякапітального будівництва облдержадміністрації, у розмірі 229,8 гривень.
3. Управліннямайном обласної ради ( Сидорченко О.С.) розробити та затвердити статутствореного підприємства.
4. Управліннюкапітального будівництва облдержадміністрації в установленому чиннимзаконодавством порядку передати комунальне майно спільної власностітериторіальних громад сіл, селищ, міст області, створеному підприємству.
5. Контрольза виконанням рішення покласти на управління майном обласної ради.
Голова М.А. Берфман
2.2 Види діяльності за КВЕД
- Оптоваторгівля;
- Роздрібнаторгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;
- Оптоваторгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням;
- Наданняплатних послуг юридичним та фізичним особам.
2.3 Предмет діяльності Підприємства
– моніторингпроектно-кошторисної документації об/>єктів будівництва на предметзастосування в ній сучасних матеріалів, обладнання, устаткування;
– забезпеченнябудівництва технологічними, енергетичними, енерготехнічними та іншимиустаткуваннями, апаратурою, матеріалами;
– проведенняперед монтажної ревізії устаткування, що знаходиться на зберіганні понаднормативний термін;
– передачабудівельним організаціям обладнання, устаткування, що підлягає монтажу,апаратури та матеріалів;
– виробництвонестандартного та нетипового устаткування та конструкцій.
– виконаннякомерційних та посередницьких операцій;
– організаціяторгового та побутового обслуговування населення;
– постачальницька– збутова діяльність;
– заготівля,переробка і реалізація втор сировини та відходів виробництва;
– сприянняу розвитку мережі підприємств оптової і роздрібної, торгівля та громадськогохарчування по забезпеченню населення продовольчими і непродовольчими товарами,як власного виробництва так і закуплених у юридичних та фізичних осіб чивиділених з державних кошт;
– наданняюридичним і фізичним особам посередницьких, агентських та консалтинговихпослуг, в тому числі в сфері маркетингу та менеджменту;
– здійсненнязовнішньоекономічної діяльності, операції з експорту-імпорту, згідно з чиннизаконодавством;
– здійсненняторгово-закупівельних операцій з наступною реалізацією на внутрішньому тазарубіжному ринках;
– пошукпотенційних партнерів серед державних та зарубіжних підприємств, організаційінших юридичних та правових осіб для налагодження прямих контактів, а такожпопередня та взаємна обробка комерційних проектів та пропозицій;
– рекламно-інформаційнадіяльність.
3 Структурауправління
Загальна кількість працівників — 10;
Директор:
Визначає, формулює, планує, здійснює й координує всі видидіяльності підприємства.
Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні, цінової,кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічноїдіяльності.
Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць,цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність надосягнення високих темпів розвитку й удосконалення виробництва та продукції.
Забезпечує відповідність продукції кращим світовим зразкам зметою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції,підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції наоснові широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організаціїпраці, виробництва й управління, удосконалення господарського механізму.
Направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічнихта фінансових результатів.
Забезпечує виконання підприємством програми оновленняпродукції, планів капітального будівництва, обов’язків перед державнимбюджетом, постачальниками, замовниками й банками.
Організує виробничо-господарську діяльність підприємства наоснові застосування методів обґрунтованого планування, нормативних матеріалів,фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, атакож максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високихтехніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості продукції,раціонального й економного витрачання всіх видів ресурсів.
Уживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованимикадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержаннявимог законодавства про охорону навколишнього середовища.
Здійснює заходи з соціального розвитку колективупідприємства, забезпечує розроблення, укладання і виконання колективногодоговору, проводить роботу щодо зміцнення трудової й виробничої дисципліни,сприяє розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників.
Забезпечує сполучення економічних і адміністративних методі»керівництва, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності виробництва,а також підсилення відповідальності кожного працівника та доручену йому справу.
Вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконанняокремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникамдиректора, керівникам виробничих підрозділів підприємства.
Забезпечує додержання законності, активне використанняправових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни йобліку, господарського розрахунку.
Здійснює заходи щодо соціального захисту колективупідприємства, забезпечення й збереження зайнятості працівників.
Представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинахіз партнерами.
Готує проекти нормативних документів, що вимагають затвердженнязагальними зборами акціонерів.
Гол. Бухгалтер – береучасть у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надаєінформацію про минулі події та складає розрахунки щодо можливих наслідківмайбутніх дій,здійснює облік основних та оборотних фондів, оформляє бухгалтерську та статичнузвітність.
Гол. Інженер – відповідає за газове господарство, електрогосподарство побазі, відповідає за роботу з представниками «Держенергонагляду» при проведенніними заходів з контролю у сфері господарської діяльності підприємства.
Начальник відділу маркетингу:
Організує комплексне вивчення і аналіз вітчизняних тазарубіжних ринків, перспектив їх розвитку з метою одержання інформації щодоспіввідношення попиту і пропозиції, рівня цін на продукцію, можливих замовлень,розвитку виробництва підприємств-конкурентів, стратегії і тактики їхдіяльності, реакції на появу нової продукції.
Здійснює розроблення коротко-, середньо- та довготерміновоїстратегії маркетингової діяльності, орієнтує проектувальників та виробництво навиконання вимог споживачів щодо продукції, що виробляється підприємством.
Організує дослідження споживчої властивості продукції тафакторів, що визначають структуру й динаміку споживчого попиту на продукціюпідприємства, ринкової кон’юнктури.
Розроблює рекомендації щодо удосконалення асортименту Іякості продукції, обґрунтованості та доцільності випуску нової продукції,орієнтованої на задоволення потреб споживачів.
Визначає стратегію й тактику збуту продукції.
Організує роботи з аналізу ефективності використання каналівзбуту, найбільш ефективних форм і методів реалізації продукції, послуг посередників.
Бере участь в організації виставок, ярмарків, рекламуванніпродукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, розповсюдженні інформації провиробника та його можливості.
Бере участь у внесенні відповідних коректив до діяльностіпідприємства в разі зміни зовнішнього середовища чи зіткнення з певнимипроблемами, в розробленні заходів захисту від конкурентів.
Здійснює організацію збуту продукції підприємства згідно зплановими завданнями та укладеними договорами, вчасного її відвантаження споживачаму встановлених обсягах реалізації.
Забезпечує участь відділу в підготовці проектів перспективнихі річних планів виробництва та реалізації продукції, виконання робіт щодо вивченняпопиту на продукцію підприємства, одержання замовлень, узгодження умов іукладання договорів на її постачання, розрахункових нормативів запасів готовоїпродукції, планування її постачання споживачам.
4. Роботи з енергозбереження на підприємстві
1) Установкакомерційних і технологічних приладів та систем обліку споживання ПЕР.
2) Поліпшеннятеплоізоляції будинків і споруджень, котлів, трубопроводів пари і гарячої води.
3) Використаннятеплоти підходящих газів за паровими, водогрійними котлами і теплотехнічнимустаткуванням.
4) Герметизаціястиків вікон, які не відкриваються (наприклад, шпаклівкою) знизитьінфільтраційні втрати .
5) Регулюванняподачі палива в котельну установку в залежності від величини тепловогонавантаження у споживача.
6) Замінафізично і морально застарілого обладнання і котельних установок на сучаснівисокоефективні автоматизовані котельні агрегати.
7) Установкарегуляторів на опалювальні прилади і балансувальних вентилів, що дозволитьрівномірно розподілити теплове навантаження по приміщеннях і дасть можливістьзнизити теплове навантаження будинку до 20%.
8) Впровадженнянових, менш електроємних технологічних процесів, обладнання.
9) Заміналамп розжарення на більш ефективні.
10) Встановити обладнання для контролю температури теплоносіяна виході із котла.
5. Техніко-економічні показники основного енергоспоживаючогообладнання та контрольно-вимірювальних приладів
5.1 Газові котли
Апарати опалювальні газові водогрійні АОГВ-100, далі потексту апарати, призначені для теплопостачання будинків, споруджень, житлових будинківз будівельним обсягом до 900, 1500, 3000 м3, обладнаних системами водяного опалення.
Апарати призначені для роботи на природному газі й можутьексплуатуватися при паралельному включенні їх у єдину опалювальну систему.
В апаратах застосований газовий клапан «Honeywell», що працюєвід мережі змінного струму напругою 220В. Електрична частина апаратів забезпечуєможливість підключення регулятора (контролера), що забезпечує всі можливі видипрограмно-тимчасового керування температурою повітря в опалювальному приміщеннізалежно від змін температури зовнішнього повітря. Можливо також підключеннякімнатного регулятора температури.
Характеристики котла:
– ВисокийККД
– Якістьзгорання газу відповідає всім екологічним нормам
– 100%ремонтопридатність
– Плавнаподача газу на основний пальник при запуску
– Маєможливість підключення пристроїв, що забезпечують програмне управління роботоюапарату
– Значнодешевше за аналогічне імпортне устаткування
– Застосуваннягазового клапана Honeywell забезпечує надійну і безвідмовну роботу котла
Таблиця 5.1 – Технічні характеристики котла:Номінальна теплова потужність, кВт 100 Коефіцієнт корисної дії %, не менше 92 Витрата газу за нормальних умов, м3/ч, не більше 11,2 Вид палива природний газ Температура продуктів згорання на виході з апарату, °С 145 Опалювальний об'єм, м3 3000 Маса, кг 420
Габаритні розміри, мм
довжина
висота
ширина
1070
1280
790 Робочий тиск, кгс/см2 3 Напруга, В/частота, Гц 220/50
Лічильник газу ротаційний G10 РЛ призначений для вимірюванняоб'єму природного газу відповідно до ГОСТ 5542-87 та парів скрапленого вуглеводневогогазу у відповідності з ГОСТ 20448-90 при проведенні комерційного обліку наоб'єктах газоспоживання. Основними споживачами лічильників є громадяни — індивідуальні споживачі природного газу, комунально-побутові та інші підприємствата організації.
Не допускається робота лічильника при об'ємних витратах, якіперевищують максимальний об'ємна витрата, зазначений у паспорті на лічильник іциферблаті відлікового пристрою, і при значенні робочого надлишкового тискупонад 300 кПа.
Лічильник рекомендується застосовувати для обліку об'єму газуна об'єктах газоспоживання з максимальним сумарним споживанням газу до 16,0 m3 / h (у випадку одночасної роботи приладів газової апаратури при максимальних об'ємнихвитратах).
Таблиця 5.2 – Технічні характеристики лічильника газуНомінальний об'ємна витрата, Qnom. м3/годину: 100 Максимальний об'ємна витрата, Qmax, м3/год: 92 Мінімальний об'ємна витрата, Qmin, м3/час 0,3
Поріг чутливості (початок обліку витрат) (Qstart),
м3 / год 0,04 Діаметр умовного проходу штуцерів (труби), мм 32 Температура навколишнього та вимірюваної середовища, С: від + 5..+ 50 Гарантійний термін експлуатації, років, не менше 5 Середній термін служби, років, не менше 20 Габаритні розміри, мм 160 х 100 х 92 Маса, кг 2,35
Основні переваги роторних лічильників газу:
– сучасна конструкція і дизайн;
– надійність і безпека;
– малогабаритні;
– самоочисні;
– стабільні метрологічні характеристики протягом усьоготерміну служби;
– стійкі до вологості навколишнього повітря до 98% притемпературі 25 ° С
– надійно працюють при змінах щільності, Тиску і швидкостіпотоку газу;
– прості у використанні та обслуговуванні;
5.2 Лічильники електроенергії
Електролічильники СА4у-І672М 5А 380В кл.т 2
Електролічильники для обліку і виміру активної електроенергіїв трифазних чотири провідних мережах змінного струму частотою 50 Гц. Гідності:
— довговічність, простота в експлуатації,
— наявність повного ряду модифікацій по напрузі, струму ісхемами підключення,
— стойка лічильників виконана методом лиття з алюмінієвогосплаву, що дозволяє забезпечити точні геометричні розміри і як наслідокстабільність показників лічильників,
— технологічний запас по класу точності,
— уніфікація вузлів і деталей з однофазний лічильниками — 50%.
Таблиця 5.3 – Технічні характеристики лічильника СА4у-І672МКлас точності 2,0 Номінальна напруга, В 220, 380 Номінальний максимальний струм, А 5 (10) Поріг чутливості% від Iном 0,5 Діапазон робочих температур, С від -20 до +55 Потужність, споживана ланцюгом струму, В * А 1,0
Потужність, споживана ланцюгом напруги:
- активна, Вт
- повна, В * А
1,5
5,0 Габаритні розміри, мм 282х173х127 Маса, кг 3,0 Мінімальна напрацювання до відмови не менше 71 000 ч. середній термін служби не менше 32 років
Трифазний індукційний лічильник СА4У-І673М призначений для облікуреактивної електроенергії в трьох-і четирехпроводних мережах змінного струмучастотою 50 Гц. Електролічильники трансформаторного включення.
Особливості:
— довговічність, простота в експлуатації;
— наявність повного ряду модифікацій по напрузі, струму ісхемами підключення;
— стійка лічильників виконана методом лиття з алюмінієвогосплаву, Що дозволяє забезпечити точні геометричні розміри і як наслідокстабільність показань лічильників;
— технологічний запас по класу точності;
— захист від розкрадання електроенергії (стопор зворотногоходу).
Таблиця 5.4 – Технічні характеристики лічильника СА4у-І673МКлас точності 3,0 Номінальна напруга, В 100, 127, 220, 380 Номінальний струм / максимальний, А 1 / 1, 25; 5 / 6, 25; 5 / 10 Потужність, що споживається в ланцюзі напруги, ВА (Вт) 5 (2) Потужність, що споживається в ланцюзі струму, ВА 1 Діапазон температур, С від 0 до 40 Габаритні розміри, мм 282х173х127 Середній термін служби, років 32 Міжповірочний інтервал, років 6 Маса, не більше 2,9 кг
5.3 Лічильники води
Таблиця 5.4 Технічні характеристики лічильника холодної водиСТВ-65Температура робочої середовища, ° С 5… 40 Мінімальний витрата: Qmin = 1,2 м3 / ч Номінальна витрата: Qnom = 35,0 м3 / ч Максимальний витрата Qmax = 70,0 м3 / ч Відносні. похибка вимірювання об'єму, витрати від Qmin до Qt = ± 5%, від Qt до Qmax = ± 2% Робочий тиск: 1,0 МПа Робоче положення горизонтальне Прямі ділянки до і після лічильника 5 Ду до, 3 Ду після Довжина (монтажна), мм 260 Вага, кг 14,5 Міжповірочний інтервал 4 роки Термін служби 12 років
6. Індивідуальне заняття. Системита прилади обліку пер, які випускаються в україні та за кордоном
Ця концепція розроблена з метою всебічного обґрунтуваннявибору Кабінетом Міністрів України шляхів вирішення проблеми нормативно-правовоговрегулювання засад створення ефективної системи обліку споживанняпаливно-енергетичних ресурсів (далі ПЕР) та води для забезпечення прозоростіспоживання ПЕР суб’єктами господарювання у ринкових умовах, запровадження механізміврозвитку і вдосконалювання новітніх засобів обліку споживання ПЕР, забезпеченняекономічного стимулювання споживачів та постачальників до впровадження засобівобліку ПЕР, що забезпечить виконання п. 20 Заходів щодо детінізації економікиУкраїни на 2002-2004 роки, затверджених Указом Президента України від05.03.2002 №216.
1. Проблема
Сучасний стан справ у сфері обліку ПЕР та води, істотно гальмує розвитокринкових відносин в економіці України, сприяє розкраданню і безгосподарномувикористанню ПЕР та води, перешкоджає ефективному проведенню енергозберігаючихзаходів. Сформовані ще в період планової економіки організаційні принципи таінфраструктура сфери обліку ПЕР на сьогоднішній день залишилися практично беззмін. В умовах, що існують, значна частина ПЕР витрачається безконтрольно ідаремно. Економіка обліку ПЕР, що існує, практично визначається сформованимстаном, коли величезні неконтрольовані втрати ПЕР та води, основну частину якихскладають втрати від розкрадання, безгосподарності, неефективного використанняенергетичного устаткування, в повному обсязі сплачуються споживачамиенергетичних ресурсів та через систему тарифів, субсидій чи дотаційфінансуються з державного та місцевих бюджетів.
На сучасному етапі фактично склалися умови, коли упідприємств, що займаються виробництвом, передачею і розподілом ПЕР та води,відсутня зацікавленість у підвищенні якості обліку, у виявленні і зниженнінеконтрольованих втрат ПЕР та води.
Для забезпечення належного контролю за використанням ПЕР та води вУкраїні, у першу чергу, необхідна цілісна система правових і нормативнихдокументів, що визначали б правову, економічну і технічну політику держави всфері такого обліку.
Основною метою зазначених документів повинно бути:
а) створення умов для побудови ефективної системи обліку ПЕРз застосування сучасних засобів обліку, що підтримувала б роботу ринковоїекономіки на належному рівні надійності і цілісності та мала б механізмирозвитку і вдосконалення;
б) створення інформаційного забезпечення для:
— побудови системи розрахунків за використання: електричноїенергії, теплової енергії, газу, нафти і води;
— підвищення ефективності функціонування енергетичних ринків України;
— мінімізації втрат у відповідних мережах постачання ПЕР та води;
— управління режимами енергопостачання та енерговикористання;
в)забезпечення економічного стимулювання сфери обліку ПЕР та води як у планістворення технічних засобів, так і в плані організації обліку та йогосистематизації.
Стан обліку енергетичних ресурсів в Західній Європі та країнах СНД. Аналіз стану обліку ПЕР та води вкраїнах Західної Європи, зокрема в Франції, Данії та Німеччині свідчить пронаступне:
1. У промислове розвинених країнах з ринковою економікою ПЕР та водарозглядаються як будь-який інший товар — об'єкт купівлі — продажу, на який розповсюджуютьсявсі чинні правила комерційного обліку щодо їх кількості та якості. Томунаявність всебічного комерційного обліку ПЕР та води розглядається якневід'ємний елемент, притаманний ринковим принципам побудови цивілізованихринкових економічних відносин, що зумовлює і всебічне технічне забезпеченнятакого обліку.
2. Облік охоплює всі ланки виробництва та споживання ПЕР та води, однакстосується виключно сфери купівлі — продажу, тобто регулює взаємовідносини міжпродавцями та покупцями (як суб'єктами господарювання так і фізичними особами).Внутрішній (технічний, технологічний) облік ПЕР та води, який охоплює власнетехнологічні процеси підприємств — суб'єктів ринків ПЕР та води, залишаєтьсяпрерогативою підприємств.
3. Форми та технічні засоби здійснення обліку ПЕР в країнах ЗахідноїЄвропи відрізняються різноманітністю і тісно пов'язані з прийнятими місцевимиособливостями тарифікації та оплати споживаних ПЕР та води і організації енергетичнихринків.
Що стосується країн Східної Європи з перехідною економікою такраїн Балтії, то тут впроваджуються найсучасніші автоматизовані системи тазасоби комерційного обліку, і цей процес активно стимулюється державами. Технологічно їх системи та засобиобліку поступово наближаються до тих, які діють у країнах Західної Європи.
Серед країн СНД високим технічним рівнем забезпечення облікуПЕР та води виділяється Білорусь (електричної енергії — 100%, газу — 100%, води- 100%, теплової енергії — 70%). Добре налагоджений комерційний облік в окремих містах Росії, алеце стосується лише електричної енергії. Найвищий рівень обліку електричноїенергії досягнутий у системах Мосенерго, де всі споживачі охоплені дистанційнимзонним обліком електричної енергії, Івановенерго та ін.
Стан обліку ПЕР та води в Україні характеризується низькими показниками.Про це свідчать існуючі на сьогодні в Україні рівні неконтрольованих енергетичнихвтрат, які є неприпустимо високими, а для таких енергетичних ресурсів кінцевоговжитку, як електрична і теплова енергія, природний та скраплений газ, питнавода рівень неконтрольованих втрат можна охарактеризувати як катастрофічний.
За інформацією Мінпаливенерго України щодо неконтрольованихвтрат ПЕР за 2002 р., відсоток втрат електричної енергії в електричних мережах,який в період до 1990 року не перевищував в Україні середньоєвропейського рівня8% від споживання-нетто, наразі збільшився майже втричі при тому, що абсолютнийрівень споживання електричної енергії зменшився за цей період вдвічі.
Сьогодні на технологічні потреби об'єктів Об’єднаноїенергетичної системи України списується більше 40 млрд. кВт*г на рік, абоблизько 30% електричної енергії, що споживається всіма секторами економікиУкраїни. При цьомувтрати електричної енергії на генеруючих станціях (стадія — виробництво)стабілізовані і знаходяться в межах 2-3 % від загального виробітку.Стабілізовані втрати і в основній мережі галузі (ВЛ 220 кВ і вище) (стадія — передача)і становить в середньому 3 %. Основні втрати електричної енергії припадають настадію розподілу, тобто на розподільні мережі з напругою 10-110 кВ. Значначастка цих витрат є неконтрольованою, тобто такою, що споживається безоплатно.
За звітами Держспоживстандарту щодо обстежень стану обліку споживання паливно-енергетичнихресурсів на об'єктах енергетики та промисловості, перевірками державних органівметрологічного контролю встановлені факти порушень метрологічних вимог таправил обліку електричної енергії на більшості перевірених промисловихпідприємств, причому кількість таких порушень зростає з часом (додаток 1).
Майже на всіх котельнях житлово-комунального господарстваналежні засоби обліку відпущеної теплової енергії або відсутні, або невідповідають метрологічним вимогам і чинним правилам обліку теплової енергії.Нерідко дані статистичної звітності про фактичні обсяги відпущеної тепловоїенергії та її втрати у мережах підміняються відповідними нормативнимирозрахунковими показниками.
При здійсненні Держспоживстандартом державного метрологічногонагляду були зафіксовані порушення у сфері комерційного обліку природного таскрапленого газу, особливо на стадії роздрібної торгівлі зазначенимиенергоносіями (додаток 2).
Слід зазначити, що основним чинником, що обумовлює незадовільний стансправ у сфері обліку ПЕР та води є економічна незацікавленість певної категоріїпостачальників. До цієї категорії відносяться, у першу чергу, теплопостачальні,водопостачальні підприємства та компанії державної, а також комунальної формвласності, які обслуговують житлово-комунальний сектор економіки за збитковимитарифами з відповідним відшкодуванням збитків місцевими бюджетами.
Оскільки такі підприємства не одержують відчутного прибуткувід підвищення ефективності своєї роботи внаслідок налагодження всебічногообліку, вони не зацікавлені у зниженні втрат палива, електроенергії, тепловоїенергії та води. Навпаки,встановлення лічильників споживачами призводить до зменшення надходжень коштівдо постачальників ресурсів, що загострює і так складне їх фінансове становище.Тому місцеві комунальні теплопостачальні та водопостачальні підприємства незацікавлені у встановленні засобів обліку ПЕР та води.
Пряму зацікавленість у встановленні засобів обліку ПЕР та води маютьспоживачі. Як свідчить досвід, встановлення лічильників гарячої води населеннямпризводить до зниження плати за відповідну послугу майже вдвічі. При цьомутермін окупності витрат на встановлення таких лічильників становить рік іменше. Завдяки цьому, лічильники гарячої води користуються попитом у споживачіві темпи їх впровадження стримуються тільки низькою купівельною спроможністюнаселення. Аналогічні приклади можна привести і відносно холодної води, облікспоживання якої теж призводить до різкого зниження платежів, оскільки реальноводи, як правило, споживається менше, ніж це передбачено існуючими нормами. Теж саме спостерігається і відносно споживання газу.
Стан обліку ПЕР та води в Україні характеризується такими показниками(додаток 3):
— лічильників газу встановлено у населення 34 % від необхідного. Іншікатегорії споживачів формально повністю оснащені приладами обліку споживання,але якість цього обліку є незадовільною. Необхідною є заміна або до оснащеннязначних обсягів лічильників на промислових підприємствах, особливо напідприємствах комунальної теплоенергетики. Крім того у населення встановленозначну кількість ротаційних лічильників застарілих конструкцій, які теж потребуютьзаміни;
— лічильників холодної води — 66,2 %;
— лічильників гарячої води — 49,4 %;
— лічильників теплової енергії — 46,5 %;
— регуляторів температури — 2,8 %.
Акціонерні та приватні підприємства, які здійснюютьпостачання ПЕР та води і зорієнтовані на одержання прибутку від своєїдіяльності, виявляють значно більшу зацікавленість у налагодженніавтоматизованого обліку проданих ресурсів. В умовах стримування роздрібних тарифів на енергоносіїкінцевого вжитку єдиним джерелом одержання прибутку такими підприємствами є зниженнявласних внутрішніх витрат та втрат.
Але, на жаль, більшість виробників і постачальників ПЕР та води в Україніще не мають ніяких економічних стимулів до налагодження об'єктивного контролюспоживання ресурсів, а також не зацікавлені у зниженні внутрішніх потреб у такихресурсах та втрат на шляху до споживачів.
Такий стан справ істотно гальмує розвиток ринкових відносин, у першучергу в енергетичних галузях, сприяє розкраданню та марнотратному використаннюПЕР та води на етапах видобування та подачі до споживачів, перешкоджає ефективномупроведенню енергозберігаючих заходів.
Що стосується можливостей впровадження ефективних засобівобліку відпуску та споживання, то існуюча сьогодні на ринку Україниноменклатура засобів всіх видів споживання ПЕР задовольняє будь-які сучаснівимоги (додаток 4).
Аналіз чинного законодавства у сфері обліку ПЕР та води в країнахЗахідної Європи, СНД та в Україні.
В результаті аналізу законодавства Європейських країн у сфері обліку ПЕРта води встановлено наступне:
1. В країнах з розвиненою ринковою економікою відсутні закони, що регламентуютьзагальні принципи обліку ПЕР та води. Питання нормативно-законодавчогозабезпечення обліку в цих країнах знаходять необхідне відображення в законах,які стосуються того чи іншого енергоносія або енергоресурсу.
2. В країнах східної частини Європи (в останні роки) назрілі питання нормативно-правовоговрегулювання сфери обліку споживання енергоносіїв вирішуються двома шляхами.При прийнятті нових законів у сфері енергетики питання обліку знаходятьвідображення у вигляді спеціальних розділів таких законів. Іншим шляхом євнесення змін і доповнень до чинних нормативно-законодавчих актів, якірегулюють відносини на ринках енергоносіїв.
3. В Україні регламентація обліку енергоресурсів та води не знайшла належногозаконодавчого оформлення. Окремі питання організації обліку розглянуті у такихдокументах як: “Правила користування електричною енергією” для промисловихспоживачів і населення, “Правила користування тепловою енергією”, “Правилаподачі та використання природного газу в народному господарстві України”,“Правила надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення”.
Питання, що розглядаються у зазначених документах, присвячені, головнимчином, технічним та технологічним аспектам обліку і не відображають головнихаспектів обліку, а саме комерційну його складову.
Аналіз стану обліку ПЕР та води в країні свідчить, що йогонезадовільний стан обумовлений не стільки недосконалою організацією власнеобліку тих чи інших енергоносіїв, скільки відсутністю комплексного підходу до облікубудь-яких ресурсів, як одного з головних інструментів організації ефективноїроботи з одного боку енергопостачальних та водопостачальних підприємств (якімали б налагодити ефективне управління скороченням втрат ресурсів в усіх ланкахвиробництва, транспортування та подачі енергоносіїв та води до споживача, щопідвищить ефективність роботи всього паливно-енергетичного комплексу держави),а з другого стимулювання раціонального використання енергоресурсів та водиспоживачами.
В даний час в Україні відсутня цілісна система законодавчих і нормативнихдокументів, що визначала б правову, економічну і технічну політику держави всфері обліку ПЕР та води. Впроваджувані час від часу, заходи щодо підвищенняякості окремих засобів обліку не мають системного характеру і дієвихекономічних механізмів їх впровадження, носять лише косметичний характер незачіпаючи проблеми саме комерційного обліку енергоносіїв та води в процесі їхруху між суб'єктами господарювання та надходженням до споживачів.
В цілому чинне законодавство не в повній мірі врегульовує наступніправові норми:
— про обов'язковість наявності засобів обліку ПЕР при подачі їх до споживачів;
— щодо віднесення вартості витрат на придбання, встановлення,експлуатацію та метрологічне забезпечення засобів обліку;
— щодо врегулювання майнових взаємовідносин стосовно власності на засобиобліку ПЕР та води між споживачами (покупцями) та постачальниками (продавцями);
— щодо взаємостосунків між споживачами та постачальниками ПЕР та води,пов'язаних з експлуатацією, відповідальністю за зберігання, технічнимобслуговуванням, заміною, модернізацією засобів обліку ПЕР та води, доступом доних для зняття показів тощо;
— щодо врегулювання проблем розрахунків за спожиті ПЕР та воду міжпостачальником та споживачем;
— щодо якості паливно-енергетичних ресурсів та поданої води доспоживачів.
Існуюча в даний час в Україні система обліку ПЕР та води не дозволяє:
— здійснювати на необхідному рівні оперативний контроль і облік фактичнихобсягів, як відпущених, так і корисно спожитих ПЕР та води;
— визначати і контролювати баланси вироблення і споживання ПЕР та води,як в Україні в цілому, так і окремими суб'єктами господарювання зокрема;
— сформувати єдиний інформаційний простір відносно руху ПЕРна різних етапах технологічного циклу видобутку, імпортування, зберігання усховищах, транспортування до споживачів, пост * за кордон тощо, що є необхіднимдля ефективного управління матеріальними ресурсами та інформаційними даними;
— контролювати якість спожитих ПЕР на різних проміжних етапах їх руху доспоживача, контролювати якість водопостачання.
Основні положення державної політики в сфері обліку ПЕР та води доцільновизначити в спеціальному Законі України “Про облік паливно-енергетичнихресурсів та води”, положення якого повинні стати загальною основою створеннясистеми нормативних і методичних документів, що регламентують комерційний облікосновних видів ПЕР та поданої споживачам води.
Питання що стосуються специфіки обліку різних видів ПЕР таводи з огляду на досвід європейських країн, доцільно відобразити шляхомвнесення змін і доповнень у тексти чинних законів в сфері енергетики таенергозбереження. Яктакі, можуть розглядатися Закони України “Про електроенергетику”, “Про енергозбереження”,“Про нафту і газ” “Про питну воду” та інші.
2. Суттєві фактори
Доцільно поширити сферу чинності закону на облік електричної енергії,теплової енергії, природного і зрідженого газу, нафти і нафтопродуктів, а такожводи. Що стосується питань обліку твердих видів палива (кам'яне і буре вугілля,торф, дрова тощо), вони повинні бути урегульовані іншими законодавчими актами,оскільки їх облік, як в організаційному, так і в технічному плані, істотновідрізняється від обліку зазначених видів ПЕР та води.
Закон повинен визначати тільки основні положення державної політики всфері обліку ПЕР, що є загальними для зазначених видів ПЕР. Питання, щостосуються специфіки обліку різних видів ПЕР, доцільно відобразити шляхомвнесення змін і доповнень до текстів діючих законів у сфері енергетики таенергозбереження.
Державна політика в сфері обліку ПЕР та води повинна бути представлена взаконі системою положень, які матимуть необхідну повноту і закінченість дляоднозначного розв'язання всіх ключових питань, що лежать в основі організації ірозвитку сфери обліку ПЕР та води, зокрема:
— побудова і розвиток сфери обліку ПЕР та води повинні здійснюватися наоснові ринкової моделі розвитку економіки України;
— система положень державної політики в сфері обліку ПЕР таводи, має бути сформована з урахуванням досвіду побудови і розвитку такогообліку в європейських країнах з розвинутою ринковою економікою, на основі положень,які представлені нижче.
Положення 1. Закон повинен охоплювати сферу комерційного (розрахункового)обліку ПЕР на всіх стадіях технологічного циклу: видобуток або поставка з-замеж країни (виробництво) – транспортування (передача) на території України –розподіл (в межах визначеної дії підприємств постачальників) — споживання.
В умовах ринкової економіки технічний облік є вторинним і займає залежнеположення від стану комерційного обліку. Технічний облік повинен залишатисяпрерогативою підприємств, і державне втручання тут небажане, тому що цефактично обмежуватиме економічну самостійність підприємств — суб’єктів ринковоїекономіки. Зв’язок комерційного обліку з технічним обліком, що існує в умовахринкової економіки, при удосконаленні комерційного обліку неодмінно забезпечитьвідповідні позитивні зміни і в технічному обліку.
У зв’язку з вищенаведеним, поширення чинності цього закону на технічнийоблік є недоцільним.
Положення 2. Облік повинен забезпечувати постачальник (продавець) ПЕР таводи.
Положення 3. Споживач (покупець) ПЕР та води повинен сплачувати всівитрати щодо забезпечення необхідного обліку.
В основі положень 2 і 3 лежить наступний погляд на облік:
На всіх стадіях “життєвого” циклу ПЕР чи подачі води облік повинен розглядатисяяк технологічна складова відповідних процесів виробництва, постачання іспоживання.
Положення 4. Споживач (покупець) не повинен сплачувати втрати віднедосконалості обліку (неконтрольовані втрати ПЕР та води).
Іншими словами, втрати від недосконалості систем та засобів обліку неповинні компенсуватися стороні, що організує такий облік. Втрати віднедосконалості систем та засобів обліку повинна оплачувати сторона, щоорганізує облік.
Положення 5. Всі операції комерційного обліку повинні проводитися тількина підставі даних технічних засобів обліку, характеристики точності ідостовірності яких повинні відповідати встановленим нормам і підтверджуватисяДержспоживстандартом.
Положення 6. Постачальник (продавець) і споживач (покупець) ПЕР або водиповинні мати однакові права на одержання повної і достовірної інформації щододаних обліку та технічних даних засобів обліку (точність вимірювань).
Положення 7. Тарифи на ПЕР та подачу води, а також норми точності ідостовірності операцій комерційного обліку повинні контролюватися уповноваженимина це органами державної влади.
Контролюючи тарифи на енергетичні ресурси та воду, нормиточності і достовірності операцій комерційного обліку, держава може здійснюватиефективне керування сферою обліку ПЕР та води при збереженні можливості її розвиткуна основі ринкової економіки. Інші варіанти державного контролю сфери обліку ПЕР та води абонеефективні, або не відповідають принципам ринкової економіки.
Наведена система положень державної політики в сфері облікуПЕР та води органічно вписується до сформованих підходів щодо організації ізабезпечення обліку і не може привести до негативних наслідків уфінансово-економічній, правовій і соціальній сферах. Разом з тим, тарифнаполітика, що побудована на основі положень 3 і 4, приведе до економічних втрату тих постачальників (продавців) ПЕР та води, що мають низьку якість обліку ідопускають розкрадання і безгосподарне відношення до своєї продукції.
Державна політика в сфері обліку ПЕР та води, реалізована на основісистеми наведених положень і відображена в Законі України “Про облік енергетичнихресурсів та води”, дозволить:
1) Встановити в сфері обліку ПЕР та води межі державного нагляду і контролюна усіх стадіях “життєвого” циклу енергоносія та води: видобуток (виробництво)- передача — розподіл — споживання (положення 1);
2) Визначити сторону, відповідальну за організацію обліку — постачальник(продавець) ПЕР та води (положення 2);
3) Визначити сторону, що буде фінансувати витрати на організацію обліку — споживач (покупець) ПЕР та води (положення 3), і умови фінансування обліку(положення 4);
4) Визначити умови проведення операцій комерційного обліку, що забезпечуютьможливість контролювати рівень їх точності і достовірності (положення 5);
5) Визначити права постачальників (продавців) і споживачів (покупців) ПЕРта води на одержання інформації щодо показань засобів обліку та щодо їхточності (положення 6).
6) Визначити методи державного контролю і управління за розвитком сфериобліку ПЕР та води (положення 7).
Таким чином, положення державної політики в сфері обліку ПЕР та водибудуть конкретизувати відповідальність і обов'язки зацікавлених сторін ворганізації і забезпеченні обліку, в результаті чого будуть створені умови длярозвитку сфери обліку ПЕР та води на основі ринкових методів господарювання підконтролем уповноважених на це державних органів.
Зважене і цілеспрямоване тарифне регулювання дозволить устворених умовах (у відповідності з положеннями 3 і 4) задіяти економічніважелі, які змусять постачальників (продавців) ПЕР та води підвищити якістьобліку і знизити рівні неконтрольованих втрат в технологічних процесах своїхвиробництв.
Державний контроль точності і достовірності вимірювальних операцій (положення5) дозволить встановити і підтримувати необхідний рівень якості обліку.
У Законі буде конкретизовано перелік робіт, які мають відноситися досфери забезпечення обліку ПЕР та води.
Забезпечення функціонування засобів обліку ПЕР та води повинно включати:
— встановлення засобів обліку (проектування, придбання,пусконалагоджувальні роботи, метрологічна атестація);
— технічне обслуговування засобів обліку (регламентні роботи, контрольтехнічного стану, періодична перевірка, ремонт);
— розвиток сфери обліку (розробка конструкцій досконалішихзасобів обліку, їх придбання та встановлення, заміна засобів обліку, щовідпрацювали свій ресурс).
Закон повинен встановлювати механізм компенсації витрат на забезпеченняобліку.
Механізм компенсації витрат повинен ґрунтуватися на наступних положеннях:
— усі витрати, пов'язані з забезпеченням обліку ПЕР та води,повинні компенсуватися підприємствам, що забезпечують облік, через тарифи напостачання відповідних енергоносіїв;
— втрати від недосконалості обліку не повинні компенсуватисяпідприємствам, що забезпечують облік з державного та місцевих бюджетів.
Після реалізації ПЕР та води встановлена частина платежу повинна повертатисяпідприємствам, що забезпечують облік, і формувати фонд обліку. З фонду облікуповинні фінансуватися всі роботи, що відносяться до забезпечення обліку.Цільове використання засобів фонду обліку повинне контролюватися відповіднимидержавними органами. Закон повинен встановлювати загальнівимоги до операцій комерційного обліку.
Загальні вимоги до операцій комерційного обліку.
Припроведенні операцій комерційного обліку необхідно контролювати:
– кількістьПЕР та води,
– якістьПЕР та води,
– режимиспоживання ПЕР та води (в обґрунтованих випадках);
– операціїпов’язані з комерційним обліком повинні характеризуватися нор мами точності і достовірності.
Закон повинен визначати, які державні органи повинні контролювати тарифина ПЕР і норми точності і достовірності операцій комерційного обліку.
Тарифи на ПЕР для споживачів кінцевого використання може контролюватиНаціональна комісія з регулювання електроенергетики (НКРЕ), яка сьогодніконтролює ціни на електроенергію та газ. Очевидно, що з часом ця Комісія зможеконтролювати тарифи і на інші енергоносії. Тарифи на воду можуть контролюватимісцеві органи самоврядування та Дерспоживстандарт.
Норми точності і достовірності операцій комерційного обліку повиненконтролювати Держспоживстандарт або акредитовані на це підприємства.
3. Альтернативи
Можливим варіантом вирішення проблеми є введення у дію Закону України, щопередбачатиме внесення змін та доповнень до діючих нормативно-правових актів,якими будуть врегульовані проблеми обліку ПЕР.
Ефективність втілення стратегічної цілі урядової політики призастосуванні цього варіанту буде низькою, оскільки розпорошеність рішень почисленних актах законодавства знижуватиме мотивації суб'єктів господарювання таорганів державної влади до втілення у життя відповідних рішень, і надалісприятиме тінізації економіки.
Суттєвими наслідками втілення альтернативного варіанту,зокрема, такі як фінансово-економічні, стане повільніше зниження часткиекономіки України, яка перебуває в тіні.
4. Узгодження
Необхідність врегулювання проблем обліку ПЕР відзначеноМінекономіки, Мінпаливенерго, Мінпромполітики, Держжитлокомунгоспом. Можливість вирішення проблеми танеобхідність такого вирішення визнається ними всіма. Разом з тим окреміцентральні органи виконавчої влади відзначають, що вирішення проблеми можездійснюватися різними шляхами.
Узгодження шляхів розв’язання проблем обліку ПЕР та води булопроведено з Мінекономіки, Мінпаливенерго, Мінпромполітики, Держбудом, Держжитлокомунгоспом,Держспоживстандартом та Мін'юстом. Зміст пропозицій і зауважень, а такожкоментарі до них приведені у додатку 5.
5. Оптимальний варіант
Оптимальним варіантом вирішення проблеми є прийняття Верховною Радою УкраїниЗакону України “Про облік паливно-енергетичних ресурсів та води”.
Прийняття закону дозволить у одному акті сконцентрувати вирішення питаньобліку, а не розпорошувати рішення на багато нормативно-правових актів різноїваги та внесення змін та доповнень до діючих законодавчих танормативно-правових актів, які обумовлюють питання встановлення, обслуговування,право власності на засоби обліку та порядок розрахунків за спожиті енергоносіїміж споживачем та постачальником.
6. Впровадження
Для впровадження Закону України “Про облік паливно-енергетичних ресурсівта води” необхідно запровадити поетапне введення у дію норм закону.
Оптимальним варіантом є встановлення перехідного періоду за спеціальнимипрограмами, що розроблені для кожного виду енергетичних ресурсів. Тарифнаполітика на етапі перехідного періоду повинна сприяти послідовному зниженнюрівня неконтрольованих втрат енергетичних ресурсів і нагромадженню ресурсів(коштів) у “фонді обліку”.
Короткий перелік робіт цього періоду включає:
— вдосконалення нормативної і метрологічної бази;
— вдосконалення методичних документів;
— обстеження об'єктів обліку;
— створення типових проектів систем та встановлення засобів обліку;
— масове впровадження систем та засобів обліку;
— підготовка і навчання персоналу дляобслуговування систем та засобів обліку.
Важливим проблемним питанням необхідно вважати питання організації облікуякості енергетичних ресурсів. Перехідний період для організації обліку якостіенергетичних ресурсів може бути тривалішим, ніж для вирішення інших питань. Цепов'язано з формуванням ринку приладів обліку якості енергетичних ресурсів істворенням метрологічної бази.
Оцінюючи стан і можливості ринку впровадження засобів обліку ПЕР та води,можна зазначити наступне:
1. Ринок засобів обліку відповідно до кількості (витрат) ПЕРта води, що сформувався на даний час в Україні, включає найсучасніші технічнізасоби, створені з урахуванням останніх досягнень вимірювальної техніки,мікроелектроніки, обчислювальної техніки, засобів і систем зв'язку. Практично всі засоби обліку можутьвикористовуватися при створенні автоматизованих систем обліку.
2. Ринок засобів обліку якості ПЕР та води ще не розвинений внаслідоквідсутності попиту на прилади виміру параметрів якості. У технічному планінемає видимих перешкод для розвитку ринку приладів цього призначення.
3. Вумовах, що існують, керувати ринком засобів обліку ПЕР та води може тількипопит. Керувати якістю технічних засобів обліку можна через систему нормативнихі методичних документів, що будуть регламентувати питання обліку.
У даний час в Україні необхідно створити таку систему документів.
Проведення всіх робіт пов'язано зі значними фінансовими витратами. Завідсутності накопичень у “фонді обліку” повинні бути знайдені джерелафінансування і визначені умови фінансування.
Як джерела фінансування робіт етапу перехідного періодуможуть використовуватися:
— кошти підприємств енергетичної галузі;
— кошти міських бюджетів;
— кредити міжнародних фінансових організацій;
— кредити комерційних банків;
— технічна допомога європейських фінансових інституцій.
Впровадження Закону і передбачених у Законі механізмів невимагатиме збільшення бюджетних видатків на утримання бюджетної сфери, оскількице питання вже урегульоване Указом Президента України від 16.06.99 №662/99 Прозаходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями таказенними підприємствами.
Списоклітературних джерел
1. Робочапрограма та методичні рекомендації до проходження виробничої практики длястудентів напряму підготовки 6.050601 «Теплоенергетика» спеціальності7.000008 «Енергетичний менеджмент» денної форми навчання / УкладачС.В.Сапожніков.- Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 31 с.
2. ЗаконУкраїни «Про охорону праці».
3. КоваленкоМ.П., Денисюк С.П. Енергозбереження – пріоритетний напрямок державної політикиУкраїни. – Київ: УЕЗ, 1998. – 506 с.
4. 777m.ru/kat_13.205393.html
5. azteo.promportal.su/goods_383.htm