Планзаняття
творчістьнечуй левицький українська ментальність
Група: 13,14,19
Спеціальність ВБДК,ЗВ
Тема заняття: />І.С. Нечуй-Левицький. «Кайдашевасім’я» — зразок реалістичної соціально-побутової повісті. Історіянаписання. Зміст твору «Кайдашева сім’я».
Мета заняття:
Навчальна — Знати основні відомості про творчістьмитця. Визначати жанр «Кайдашевої сім’ї», коментувати основніпроблеми, характеризувати образи та порівнювати їх; висловлювати власні думкипро українську ментальність, національний характер, народні мораль та етику.
Виховна — Усвідомленняосновних рис української ментальності, їх значення для самопізнання та адаптаціїу сучасному суспільстві
Розвиваюча — Розвиватиуміння аналізувати художні твори
Вид заняття: лекція
Вид лекції: вступналекція
Форма проведеннязаняття: Лекція + евристична бесіда
Міжпредметнізв’язки:
Забезпечуючі ІсторіяУкраїни
Забезпечувані Українськамова
Методичнезабезпечення: опорні конспекти, тексти творів
Література:
1. Білецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй) //Білецький О. Зібрання праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2.
2. Зборовська Н. Український світ Нечуя-Левицького:гендерний підхід // Зборовська Н. Феміністичні роздуми на карнавалі мертвихпоцілунків.— Львів, 1999.
3. Крутікова Н. У світі художньої правди і краси //Нечуй-Левицький І. Твори: У 3 т.— К., 1988.— Т.1.
4. Міщук Р. Співець душі народної: До 150-річчя віддня народження І. Нечуя-Левицького.— К., 1987.
5. Панченко В. Дві повісті Івана Нечуя-Левицького («Хмари»,«Кайдашева сім’я») // Дивослово.— 2003.— № 8.
6. Погрібний А. Всевидяще око України.— І.Нечуй-Левицький // Погрібний А. Класики. Не зовсім за підручником.— К., 2000.
7. Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життяінтелігенції // Українська мова і література в школі.— 1988.— № 11.
Технічні засобинавчання комп’ютер
ХІДЗАНЯТТЯ
1. Організаційниймомент
1.1 Привітаннястудентів
1.2 Підготовкааудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.
2. Ознайомленнястудентів з темою та навчальними цілями заняття
І.С.Нечуй-Левицький.«Кайдашева сім’я» — зразок реалістичної соціально-побутової повісті.Історія написання. Зміст твору «Кайдашева сім’я».
3. Мотиваціянавчання
Основні поняття теорії літератури –повість, соціально-побутова повість, образотворчі характеристики. Спостереженняза менталітетом українського народу. //
Соціально-побутовою називаєтьсяповість, у якій події і характери соціально зумовлені, тут пов'язано побутлюдей у соціальним розвитком суспільства.
4. Актуалізаціяопорних знань
Фронтальнеопитування за лекційним матеріалом
1. Назвати основні політичніподії 70-90рр
2. Перелічити відомі товариствата літературні спілки
3. Назвати теми творчостіавторів 70-90рр.
Перевіркавипереджаючого завдання:
1. Що ви можете сказати про передумовиформування характеру Івана Левицького?
2. Які завдання перед собою ставилипередові люди другої половини XIX століття?
3. Чому передові погляди ІванаНечуя-Левицького гімназійне начальство осуджувало?
4. Яким ви уявляєте Івана Семеновича? Яким його побачив Іван Франко?
5. Чим вас вразив останній період життяНечуя-Левицького? Чи зазнав він родинного щастя?
6. Чому Іван Франко назвавНечуя-Левицького «колосальним всеобіймаючим оком» України? Прокоментуйте відповіднуцитату.
5. Коментарвідповідей та робіт студентів
Аналізвідповідей, виставлення оцінок
6. Викладення тавивчення нового матеріалу (лекція)
Левицький був у важку, войовничу,заогнену пору тим, чого в таку пору і найрозумніші не розуміють — був артистом,творцем живих типів...
(Іван Франко)
ІванНечуй-Левицький (1838 — 1918)
Одного з найкращих українськихпрозаїків, відомого в літературі під псевдонімом Іван Нечуй-Левицький, вважаютьнеперевершеним майстром слова, тонким знавцем народного побуту, історії,ментальності українців, митцем з яскраво вираженою громадянською позицією. Талантписьменника навіть у радянські часи, коли його прагнули втиснути в рамки «дожовтневого»автора з «манерою докладного, неквапливого зображення матеріального побуту»,змушував читачів замислюватися над причинами розбрату в українськомусуспільстві («Кайдашева сім'я») та появи шукачів правди, які зарадиволі нехтували особистим щастям, благополуччям родини («Микола Джеря»).
25 листопада 1838р.
народився в м. Стеблеві Київської губ. Канівського повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район).
Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості.
Батько його, Семен Степанович, був священиком з діда-прадіда. Він змалку привчав дітей до книжки, адже зібрав велику бібліотеку, в якій були й «Літопис Самовидця», й «Літопис Грабянки», й "Історія Малої Русі" Дмитра Бантиш-Каменського. За словами сина, Семен Левицький основою усіх своїх починань " мав українську ідею", всупереч настановам Російського Синоду, проповіді в церкві читав українською мовою. Ще малим хлопцем майбутній письменник чув від односельців про Шевченка, адже Керелівка (Кирилівка) розташована поблизу від Стеблева, та й батько любив читати напам'ять вірші Кобзаря. Народолюбство священика Левицького було дійовим: при церкві він започаткував школу, в якій кріпацьких дітей учив грамоти, проте місцевий поміщик Головінський заборонив навчання, мотивуючи це тим, що грамотні кріпаки панщину відробляти не захочуть. Разом із селянськими дітьми в цій школі вчився й Івась, грався з ровесниками в народні ігри, слухав фантастичні фольклорні перекази про «нечисту силу», вражаючі розповіді про нестатки в родинах, про панську сваволю. Ці дитячі враження, знання реального життя стали другою передумовою формування особистості митця, його намаганням в художніх творах захистити, виправдати скривджених, затаврувати винуватців соціального зла.
Третьою передумовою кристалізації характеру, вироблення стійкої громадянської позиції стало те, що змалку в сім'ї, від ровесників, кобзарів, односельців Іванові Левицькому випадало чути історичні легенди про Івана Гонту й Максима Залізняка, яких народ вважав своїми заступниками, тому ці постаті вразливий хлопчик уявляв у ореолі слави й жертовності. Патріотично налаштований Семен Левицький при кожній нагоді привертав увагу дітей до історичних місць. Про це згадував Іван Семенович у «Життєписі»: «Було, як їдемо з ним в Корсунь, то все, було, показує нам Різаний Яр та могили під Корсунем, де була битва Богдана Хмельницького з поляками; показував Наливайків шлях, що повертає з Корсунської дороги». Матір майбутнього письменника, Анна Лук'янівна, з роду Трізвінських, знала чимало народних пісень, прислів'їв, приказок, була грамотною жінкою. За свідченнями з автобіографії письменника, мамина соковита мова згодом лягла в основу багатьох творів митця. 1847-1852 – початкова освіта вдома, потім у духовному училищі при Богуславськім монастирі. Дев'ятирічного Івася батько відвіз до Богуслава в духовне училище. Добре підготовленого хлопчика зарахували не до підготовчого, а відразу до першого класу. Незважаючи на природні здібності й належну підготовку, вчитися вразливому Івасеві було важко через сувору дисципліну, знущання окремих вчителів і схоластичність, абстрактність багатьох наук. На щастя, в училищі були й справжні педагоги, які давали учням глибокі знання. Їхній приклад пізніше надихнув Івана Семеновича на викладацьку діяльність. 1853 року Івана Левицького перевели до Київської духовної семінарії. Тут він захопився читанням художньої літератури, а повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба» знав напам'ять. Закінчення семінарії для Івана Левицького виявилося не тільки важливим етапом духовної зрілості, а й фізичним випробуванням: від систематичної перевтоми юнак серйозно захворів. Проте мальовнича природа рідного Стеблева, материнське піклування, належні харчі й відпочинок скоро поставили Івана на ноги. Він почав викладати у Богуславському училищі восени 1861 — вступив до Київської духовної академії. Майбутні священики цього богословського закладу підтримували тісні стосунки зі студентами Київського університету, які обговорювали проблеми рідної мови, історії України. Це активізувало цікавість юнаків до українського письменства, стимулювало їх до власної творчості. Почав писати українською й Іван Левицький, не втаємничуючи ні товаришів, ні батьків. Юнак вирішив не висвячуватися на священика, оскільки це унеможливлювало перспективу письменницької справи, тож обрав викладацьку діяльність. Перед ним відкривалася духовна кар'єра, але юний магістр богослов'я рішуче від неї відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865 — 1866), гімназіях Каліша, Седлеця (1866 — 1873), Кишинева (1873 — 1884). 1885р. письменник вийшов у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю віддався літературній праці. у 1868 році Випускник академії влаштувався на роботу викладачем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, де й написав свої перші повісті — «Дві московки» й «Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть». За змістом ці твори суттєво відрізнялися: перший стосувався страшних реалій долі жінки-солдатки, другий — вражав романтизмом буряної ночі, містичним акцентом тяжів до творів Миколи Гоголя. Оскільки в Україні діяла офіційна заборона на друк будь-яких творів українською мовою, рукописи своїх повістей молодий автор, неабияк ризикуючи, надсилав до Львова. 1869 повість «Причепа» У 1872 році у Львові вийшли друком «Повісті Івана Нечуя». В 70-ті рр. художник створює класичні твори з народного життя 1874 «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі» 1875 «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» 1878 «Микола Джеря» 1879 «Кайдашева сім'я» 1880 «Бурлачка» У віці 47 років 1885р. Політично забарвлений конфлікт прискорив вихід гімназійного викладача на пенсію. Нечуй-Левицький переїхав до Києва, де прожив понад три десятиліття й написав високохудожні твори 1886 «Невинна» 1890 «Над Чорним морем» 1892 «Скривджені і нескривджені» 1893 «Поміж ворогами» 1895 «Гетьман Іван Виговський» 1897 «Князь Єремія Вишневецький» 1901 «Київські прохачі» 2 квітня 1918р На час початку Першої світової війни Іванові Семеновичу виповнилося 76 років, тож він потребував опіки, тим більше в тяжкий воєнний час, проте сестра і небіж, яким письменник матеріально допомагав усе своє життя, знехтували родинними обов'язками. Нечуй-Левицький сам мусив стояти в чергах під дощем чи снігом і не раз застуджувався, занепадав духом. Коли ж письменник зовсім зліг, родичі віддали його в будинок для перестарілих і навіть не навідувались. Страдницький шлях письменника обірвався 2 квітня 1918 року. Поховали Івана Семеновича на Байковому кладовищі в Києві.
робота з текстом повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
Ще І. Франко зазначав, що повість «Кайдашевасім'я» «з огляду на високо артистичне змалювання селянського життя»належить «до найкращих оздоб українського письменства». З великоюхудожньою силою і правдивістю І. Нечуй-Левицький розкрив у цьому творі духовніцінності, які склалися впродовж століть в українській родині. Новаторствописьменника якраз виявилося втому, що він показав руйнування набутої духовностітруднощами щоденного життя, відтворив такий стан українського селянства, якийнівечить справжню суть його «народного духу».
В етнографічній розвідці «Світогляд українськогонароду» І. Нечуй-Левицький вказував на великі моральні потенції народу,суть яких відбилась насамперед в усній поезії. Він радив письменникам необминати колоритних народних висловів і через їх освоєння показати світовінеповторну душу українців. Найрізноманітніші засоби барвистого народногомовлення письменник вдало використав у «Кайдашевій сім'ї».
Змалюванням саме буденного життяукраїнських селян повість «Кайдашева сім'я» вирізнялася у літературі– адже тогочасні автори захоплювалися переважно святковою стороною селянськогопобуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плеканнягородини, «зимова» жіноча робота (прядіння, ткання полотна, шиття івишивання одягу) – ці та інші щоденні клопоти визначали стосунки між членамисім'ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно виписані і святкові звичаї та обряди,глибоко вікові традиції і вірування.
Втіленням української релігійності івисокої народної моралі є у повісті Мелашка. Її любов до рідної матері,чоловіка, намагання догодити свекрусі приємно вражають. Доведена до відчаю,Мелашка їде з односельчанами в Київську Лавру на прощу – святкування паски уКиєві, за народним повір'ям, мало б принести у сім'ю Боже благословення.Письменник поетизує свою героїню. Так, лірична душа Мелашки почула у жалібнихпіснях ченців у чистий четвер (напередодні Великодня) «якесь море сліз, щозливалось тисячі літ, І злилось докупи, і полилось піснями з грудей. Здасться,в тому морі сліз текли ріки народного горя од самого початку світу...».
Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш,мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням. Алетяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не відповідалахристиянським уявленням. Сини і невістка Мотря надто часто порушували четвертузаповідь Божу: не поважали і не шанували батьків. А народна мораль ґрунтуваласяв основному на заповідях Божих. У селі зневажали злодіїв, п'яниць, покриток,ледарів, хвальків, безбожників Тут ніколи нікому нічого не забували. Не моглизабути й Мотрі того, що вибила свекрусі око, а Карпові – що ганявся за матір'юз дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негідними: вибираючиКарпа десяцьким, хтось підкреслив, що «буде добрий сіпака», апропонуючи жартома кандидатуру Мотрі, селяни висміяли цю жінку:
– А може, пановегромадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, – прикинув слівце один жартівливийчоловік.
– Не можна, вонаповибиває всім бабам очі, – гукнули чоловіки, сміючись.
Глибокий знавець селянського життя і побуту,селянської психології І. Нечуй-Левицький розумів, що про народ треба писати безбудь-яких прикрас. У центрі повісті – повсякденний плин життя селянської сім'ї,в якому на перший план висуваються побутові сварки, спричинені відсутністюпрагнення зрозуміти один одного. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що цейповсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітнішихпобутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Гуморписьменника сягає корінням у народний ґрунт і міцну національну літературнутрадицію. Природжений гумор Нечуй-Левицький вважав невід'ємним елементомнаціональної психіки, що «затаївся в усіх звивах розуму і фантазії щирогоукраїнця і є глибоко своєрідним». Контрасти створеного народом величногоепосу і дріб'язкової хатньої війни надають повісті особливого іронічногозабарвлення («Не чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступалаМотря з Карпом з-за своєї хати до тину»). У повісті письменникгумористичне показав взаємні заздрощі, плітки та шалені вибухи злості середКайдашів. Проте гумор у повісті має співчутливий характер: автор бачить впливна психологію Кайдашів їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщинивони потрапили в нові, незвичні обставини. Із серії комічних подій складається сумнакартина буття сім'ї, де син виступає проти матері, й уся родина марно витрачаєсили і здоров'я на безглузді суперечки та чвари. Такий стан, на думкуписьменника, не відповідає справжній суті «народного духу». Духовнароз'єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, якавпродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.
Яскравий колорит звичаїв, обрядинародних замовлянь, передвесільні розглядини, сільські розваги, детальні описиселянського одягу та оселі, насичена прислів'ями і приказками мова повісті –усе це дає підстави вважати цей твір справжньою енциклопедією народознавства.
Робота з текстом повісті «Кайдашевасім'я»
Тема – зображення життя українськогосела в перші десятиріччя після реформи 1861 р. У творі змальовувався побутселянської сім'ї Кайдашів, через що виростає реалістична і трагічна за суттюкартина життя селянства – темного, забитого віками панщини.
Композиція – повість складається з 9(дев'яти) розділів:
— лише родинні відносини тасуперечки;
— одруження Карпа;
— відношення між невісткою Мотрею тасвекрухою;
— сватання Лавріна;
— його одруження;
— ставлення свекрухи до другоїневістки – Мелашки;
— похід до Києва;
— втеча Мелашки;
— сварки між сім'ями братів.
Засоби сатири в повісті: гострокомічні сценки, смішні ситуації (п'яний Кайдаш, збирання Марусі на сватання),сатира на релігію, забобонність, народний характер, мова, описи пейзажів,інтер'єру, портретів.
Образи. Дійові особи: батько –Омелько Кайдаш, мати – Маруся Кайдашиха, сини – старший Карпо (дружина –Мотря), менший – Лаврін (дружина – Мелашка), баба Палажка, баба Параска, батькидружин.
Омелько Кайдаш:
— портрет, («Ніби змальований начорному полі картини, сидів Кайдаш у білій сорочці з широкими рукавами… Широкірукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилавіруки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця».),
— працьовитість,
— забобонність, релігійність ( Надусе він шанує «святу п'ятницю», але «допився до чортиків»),
— мова Омелька,
— ставлення до людей
Маруся Кайдаш:
— зовнішність,
— два боки характеру,
— відношення до себе,
— ставлення до невісток.
Колись вона служила у панів покоївкоюта економкою і зберегла до всього панського рабську повагу («проше вас»).Коли з'явились невістки, вона спробувала знущатися з них, як пани з своїх слуг.Але…
— мова!!! (до Мотрі: «дитя моє»,«дочка» і «кобила», «заноза»)
Молоде покоління
Карпо – енергійний, суворий, впертий.Про горб "… цілий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Якхтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів".
Мотря – «робоча та проворна, татрохи куслива, як мухи в спасівку». «Має серце з перцем».
Лаврін — лагідний, м'який,жартівливий.
Мелашка – щира і тиха, з бідноїсім'ї.
Баба палажка – "ідеолог", «з'їла двадцять пасок уКиєві», знає замовляння: «Пом'яни, господи, раба божого Омелька та тікнижки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, щотелятиною обшита… Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка вреп'яхах…».
Баба Параска «Не можна бабіПарасці вдержатись на селі»; мова «Благословіть бабі Палажціскороспостижно вмерти».
висновок. Смішними здаються намсуперечки Кайдашів, так само як і ворожнеча баби Параски і баби Палажки, алесміх цей, зрештою, не безтурботний. Не безхмарний – це «сміх крізь сльози».
7. Запис планулекції:
7.1 Суспільно-політичнийі загальнокультурний процес 70-90 рр.
7.2 «Кайдашевасім'я» — зразок реалістичної соціально-побутової повісті.
7.3 Історіянаписання. Зміст твору.
7.4 Персонажіповісті, проблематика твору
8. Закріпленнязнань студентів: усне фронтальне опитування за лекцією
Поміркуйте.
1. Чому Іван Семеновичне продовжив династію священиків, віддавши перевагу педагогічній іписьменницькій справі?
2. З якої причини митець приховував своїранні твори від ровесників та батьків? У чому полягали життєві ідеали молодогописьменника?
3. Чи вважаєте ви Нечуя-Левицькогоноватором у літературі? Свою відповідь належно обґрунтуйте.
9. Коментарроботи студентів
Аналізвідповідей, виставлення оцінок
10. Підсумокзаняття
11. Домашнєзавдання Осмислення лекції, виписати по 2 цитати до головних образів