Тема:Кабельні лінії в траншеях
ЗМІСТ
Розділ І. Прокладаннякабелів у траншеях
Розділ ІІ. З'єднуванняі відгалуження кабелів у чавунних муфтах
Розділ ІІІ. Робочемісце електромонтажника
Списоквикористаних джерел
РозділІ. Прокладання кабелів у траншеях
Дообсягу робіт з прокладання кабелів у траншеях входять підготовчі роботи,обладнання траншей, доставка барабанів з кабелем до місця роботи, розгортаннякабелю та вкладання його у траншеї, захист кабелю від механічних пошкоджень ізасипання траншеї.
Підчас підготовчих робіт на трасу доставляють необхідну кількість цегли, піску абодрібно просіяного грунту, а також сталеві або азбестоцементні труби звнутрішнім діаметром не менше 100 мм для обладнання переходів кабельної лініїпід залізницею, проїзними дорогами та різноманітними перешкодами, якізнаходяться на трасі кабельної лінії.
Уразі перетинання кабельною трасою пішохідних доріжок у відповідних місцяхпотрібно встановити перехідні містки з бар'єрами, які завчасно доставляються натрасу.
Приступатидо риття траншеї можна після того, як буде перевірено за планом або за допомогоюпробних шурфів (якщо немає плану) відсутність на трасі чи в небезпечнійблизькості від неї підземних споруд, трубних комунікацій або інших кабелів. Дляцього перевіряють за планом розташування підземних споруд, а якщо плану немає,роблять пробні шурфи завширшки 350 мм впоперек наміченої траси; рити шурфитреба з великою обережністю, щоб не пошкодити кабелі, труби або інші споруди,які можуть виявитися в землі.
Нарис. 1.1. показано місцезнаходжейня кабельної лінії 4 при її прокладаннів зоні насаджень, а також при паралельному прокладанні лінії з водопроводом 3,нафто- й газопроводом 2, теплопроводом 1 і високовольтною лінієюелектропередачі 5. В утруднених умовах допускається зменшення зазначенихвідстаней згідно з чинними нормативними документами без спеціального захистукабелів і при прокладанні їх у трубах.
Приперехрещенні кабельними лініями інших кабелів вони повинні бути розділені шаромземлі завтовшки не менш як 0,5 м
Передпрокладанням силового кабелю траншея повинна бути оглянута для виявлення місцьна трасі, що містять речовини руйнівної дії (солончаки, вапно, воду тощо),здатні руйнувати металеві покриття, оболонки кабелів. При неможливості обходуцих місць кабель необхідно прокласти в чистому нейтральному грунті вбезнапорних азбестоцементних трубах, які покриті ззовні й усередині бітумноюсполукою На дні траншеї роблять підсипку м'якою землею або піском завтовшки неменш як 100 мм
Силовікабелі слід укладати із зацасом за довжиною на 1—2 % («змійкою»),Укладати кабель із запасом у вигляді кілець (витків) не допускається черезможливість перевищення допустимої температури його в місцях дотику Засипаннякабелю виконують грунтом не менш як 100 мм завтовшки.
/>
Рис 1.1. Прокладання кабельної лінії паралельнорізним комунікаціям і в зоні насаджень
Силовікабелі напругою лонад 1000 В захищають залізобетонними ллитами (завтовшди неменш як 50 мм) або червоною цеглою. Силікатна та порожниста цегла для цієї метине застосовується.
Захистсилових кабелів напругою до 1000 В улаштовують тіль
ки в місцях їх можливих механічних пошкоджень. Силові кабелі
напругою 20 кВ і нижче, розміщені на глибині 1—1,2 м (крім ка
белів міських електромереж), від механічних пошкоджень можна
не захищати.
Увідсилового кабелю 2 в будівлю (рис. 1.2.) або в кабельну споруду виконуютьу трубі 4. Кількість труб, іх довжина та діаметр визначаються проектом.Кінець труби повинен виступати з будівлі в траншею. При наявності вимощеннятруба повинна виходити за його лінію не міенш як на 0,6 м і мати нахил у біктраншеї. Кабель захищають цеглою 1 у місцях, де відсутня труба, післячого траншею засипають піском 5.
Длязапобігання проникненню води з траншеї в будівлю (споруду) в місці встановленнятруби накладають ізоляцію 6, а після прокладання кабелю вхідний отвір трубиущільнюють джутовим плетеним шнуром 3, який обмазують водонепроникною глиною.
/>
Рис.1.2. Увід силового кабелю у будівлю
Траншеїзначної довжини риють спеціальними роторними траншеєкопачами, а частішезвичайними землерийними машинами, або екскаваторами. Траншеї невеликої довжиниі ті, що проходять під тротуарами з асфальтобетонним покриттям, а такожтраншеї, які прокладають на стиснених ділянках, де застосувати механізминеможливо, риють вручну, користуючись ломом і лопатою.
Глибинатраншеї повинна бути не менше 700 мм, а -ширина такою, щоб відстань міжкількома паралельно прокладеними в лій кабелями напругою до 10 кВ становила неменше 100 мм, Від стінки траншеї до найближчого крайнього кабелю — не менше 56мм (рис. 1.3, а—г).
/>
Рис 1.3. Розміри кабельних траншей і розміщення вних кабелів із захистом цеглою від механічних пошкоджень:
а — при одному кабелі, б —при двох кабелях; в — при трьох кабелях, г — при чотирьох кабелях
Глибиназакладання кабелю може бути зменшена до 0,5 м на ділянках завдовжки до 5 м привведенні кабелю в будинок, а також у місцях перетинання їх з підземнимиспорудами за умови захисту кабелю від механічних пошкоджень прокладанням його вазбестоцементних трубах. У місцях зміни напрямку траси траншею риють так, щобкабель можна було вкласти в ній з необхідним радіусом згину. Радіус згинукабелів повинен мати відносно діаметра кабелю кратність не менше:
25— для силових одножильних з паперовою просоченою ізоляцією в свинцевійоболонці, броньованих і неброньованих; для силових багатожильних із збідненопросоченою ізоляцією і з нестікаючим просочувальним розчином у загальнійсвинцевій або алюмінієвій оболонці, броньованих; для силових багатожильних зпаперовою ізоляцією у свинцевій або алюмінієвій оболонці для кожної жили, атакож з полівінілхлоридною ізоляцією і в полівінілхлоридній оболонці поверхкожної жили, броньованих і неброньованих;
15— для силових багатожильних з паперовою просоченою ізоляцією в свинцевій абоалюмінієвій оболонці, а також з полівінілхлоридовою ізоляцією і оболонкою,броньованих і неброньованих; для контрольних кабелів з паперовою просоченоюізоляцією в свинцевій оболонці, броньованих і неброньованих;
10— для силових і контрольних кабелів з гумовою ізоляцією, в свинцевій абополівінілхлоридній оболонці, броньованих.
Умісцях майбутнього розташування кабельних з'єднувальних муфт траншеїрозширюють, утворюючи котловани. Котлован для однієї кабельної муфти кабелюнапругою до 10 кВ повинен бути завширшки 1,5 і завдовжки 2,5 м. Для кожноїнаступної муфти, яку вкладають поруч, ширину котлована треба збільшувати на 350мм.
Виритікругляки, шматки асфальту і бетону вкладають нр одному боці траншеї абокотлована на відстані не менше 1 м від їх бровки, щоб забезпечити вільнепересування працюючих уздовж траси.
Кабелідоставляють на місце вкладання в барабанах на спеціальних кабельнихтранспортерах або на автомашинах, обладнаних шристроєм для вантаження,транспортування і вивантаження барабана з кабелем. Вивантажувати барабани зкабелем треба обережно, щоб не пошкодити його і не завдати травм працюючим.Категорично заборонено скидати барабани з кабелем з автомашин або з кабельнихтранспортерів. Кабель повинен бути вивантажений на максимально близькійвідстані від місця розмотування, але так, щоб він не заважав руху робітників,не створював загроз падіння в траншею і був зручно розташований длярозмотування.
Доставленідо місця прокладання кабелі розмотують з барабани за допомогою транспорту, щорухається, лебідкою по роликах, вручну по роликах або без роликів.
Під час розмотування кабелю з транспорту, щорухається,— з автомобіля або кабельноготранспортера —двоє робітників обертають вручну барабан, змотуючи з ньогокабель, а два інших робітникй приймають і вкладають кабель у траншеї. Кабельзмотують з барабана зверху, а не знизу. Розмотування здійснюють при швидкостіруху автомашини або транспортера, що буксирується, яка не неревищує 2,5 км/год.
Під час розмотування кабелю з барабана, якийзнаходиться на землі, останній повинен бутиприпіднятий над землею на 200— 250 ми за допомогою сталевого вала і двохкабельних домкратів (рис. 1.4.). Під домкрати підкладають дерев’яні дошкизавтовшки не менше 50 мм, цеглини або залізобетонні плити.
Допочатку розмотування кабелю в траншеї встановлюють лінійні і кутовірозкочувальні ролики: лінійні ролики встановлюють на прямих ділянках траншеїчерез кожні 2 м, кутові — в місцях згинів і поворотів траншеї. Безпосередньоперед розмотуванням знімають обшивку з кабельного барабана і оглядають верхнівитки кабелю, щоб переконатися у відсутності вм'ятин, пошкоджень броні кабелюабо інших дефектів. Потім змотують з барабана лебідки сталевий трос іприкріплюють до нього кінець кабелю.
/>
Рис. 1.4. Розмотування кабелю лебідкою з барабана,піднятого на домкратах
Розкочуванийкабель прикріплюють до троса лебідки за допомогою дротяної чулки (рис. 1.4, а),конусного затискача (рис. 1.4, б) або важільного затискача (рис. 1.4, в). Дротянучулку надягають на кінець кабелю і на довжині не менше 500 мм міцнозакріплюютьна його оболонці за допомогою трьох бандажів з м'якого дроту діаметром 1,5 мм,який накладають поверх намотки зі смоляної стрічки. Кріплення троса задопомогою чулки має ряд недоліків, головними з яких є необхідність значноївитрати часу для закріплення чулки на кабелі, можливість зісковзування чулки зоболонки і, нарешті, небезпека розриву оболонки кабелю поблизу від місцянакладання чулки.
Більшдосконалим є спосіб з'єднування кабелю з тросом за допомогою конусного затискача,закріплюваного на струмопровідних жилах кабелю. Для цього кінець кабелю наділянці близько 200 мм звільняють від оболонки і поясної ізоляції (рис.1.5)Потім на ділянці близько 150 мм знімають паперову ізоляцію з жил кабелю і,очистивши його від залишків просочувальної мастики, вводять у заздалегідь розібранийзатискач (рис. 1.6, б). Далі вставляють у корпус затискача конічну зірочку(рис. 1.6, в) упопередньо підібрану за перерізомструмопровідних жил (рис. 1.6, г). Складений затискач вводять у хомут ізакріплюють у ньому за допомогою стопорного болта. Захисний корпус нагвинчуютьна зовнішній конус, а потім, вставивши в головку сталевий вороток, вгвинчуютьйого (рис. 1.6, д) до повного затискання жил кабелю між стінкамизовнішнього конуса і конічною зірочкою. Закріпивши затискач на кабелі,продівають в овальний отвір кінець троса лебідки і закріплюють його, а потім,надавши руху барабану лебідки, розкочують кабель.
/>
Рис. 1.5. Пристрій для прикріплення прокладуваногокабелю до троса:
а — дротяна чулка; б —конусний затискач; в — важільний затискач; 1 — кабель; 2 —захисний корпус; 3 — зовнішній конус; 4 — конічна зірочка; 5 —сталева головка; 6 — трос
/>
Рис. 1.6. Закріплення затискача на кінцірозмотуваного кабелю:
а, б, в, г, д —послідовність операцій
Уразі розмотування кабелю ручним способом робітники кладуть його на плечіі повільно пересуваються вздовж траншеї або по її дну. Кабель, знаходячись наплечах робітників, не повинен мати значних згинів. Навантаження на кожногоробітника, який бере участь у ручному розмотуванні кабелю, не повиннеперевищувати 35 кг. Кабель повинен знаходитися на одному й тому самому плечі увсіх робітників, які переносять кабель, тобто всі робітники повинні знаходитисяпо один бік від кабелю для уникнення ударів під час опускання його на землю.Опускати кабель з плечей треба одночасно і за два прийоми: спочатку на рівеньопущеної руки, а потім на землю. Категорично забороняється для запобіганнянещасним випадкам або пошкодженням кабелю скидати його з плечей.
Принедостатній кількості робітників, необхідних для нормального ручногорозмотування кабелю, розрахованого на напругу до 1 кВ і цри температурінавколишнього повітря понад 0°С, застосовують петльове розгортання. Для цьогобарабан з кабелем встановлюють не на початку траншеї, а на середині її довжини;половину кабелю змотують з барабана зверху в один бік (аналогічно описаномувище звичайному ручному розгортанню), а половину, що залишилася, змотують знизубарабана в інший бік петлею, занесеною через барабан.
Припетльовому способі розмотування слід дотримуватися допустимих радіусів згинівкабелю, а також виключити його скручування. Кабель кладуть у траншеюхвилеподібно («змійкою»), з тим щоб створити деякий запас кабелю по довжині,необхідний для компенсації поздовжніх напруг, які можуть виникнути «внаслідокосадження грунту або температурних змін. Запас кабелю необхідний також і навипадок його пробою. Тоді вилучають пошкоджецу ділянку і встановлюютьз'єднувальну муфту, на що і використовується за рахунок запасу необхіднакількість кабелю. Створювати запас кабелю у вигляді кільцеподібно вкладенихвитків забороняється, оскільки вони в процесі експлуатації перегріватимуться ікабель після нетривалої роботи може вийти з ладу. Запас кабелю можна створюватиу вигляді неповної петлі, яка вкладається в кінці лінії, біля вертикальнихстояків, при переході в підводну трасу тощо.
Післярозмотування кабель знімають з роликів і вкладаюіть на дно траншеї, а роликивидаляють з траншеї.
Умісцях входу кабелю в трубу і виходу з неї на кабель намотують 3—4 шариджутової пряжі для запобігання по кож через кожні 20 м на прямих відрізкахлінії. Бирки виготовляють у вигляді пластмасових, алюмінієвих або сталевихпластинок: круглих — 075 мм; прямокутних — розміром 120X40 мм. Для цього частовикористовують куски полівінілхлориду, вініпласту або свинцю, які залишаютьсяпісля обробки кабелів. Бирки прямокутної форми застосовують для маркуваннякабелів на напругу до 1000 В, круглі — для кабелів на напругу понад 1000 В.Бирки^ прикріплюють до кабелів і муфт оцинкованим дротом діаметром 1,5— 2 мм,який вкривають шаром бітуму, для запобігання корозії на бирках кабелівзазначають напругу кабелю, переріз його жил, номер лінії або її назву, а вз'єднувальних муфтах на відстані 100—150 мм від них— номер муфти, дату монтажуі прізвище монтера, який змонтував муфту.
/>
Рис. 1.7. Паралельне прокладання в одній траншеїкількох кабелів з муфтами:
а- розташування кінців кабелів з'єднуваних у муфті, б — запас кабелю взмонтованій муфті, в — взаємнє розташування кількох кабелів з муфтами
Післязавершення маркування і заключного огляду кабель засипають шаром м'якоїпросіяної землі «пушонки» або піску завтовки 100 мм, поверх якого кладуть водин шар цеглу (не силікатну) або залізобетонні плитки для захисту кабелю відмеханічних пошкоджень під час розкопок (див. рис. 1.3.). Траншею засипаютьвийнятою з неї землею, якщо вона не містить каміння, будівельного сміття,кусків шлаку тощо. Засипання здійснюють шарами завтовшки не більше 200—250 мм,змочуючи кожний шар грунту водою і ущільнюючи його трамбуванням. У зимовийперіод траншеї засипають сухим піском або дрібно просіяною землею, оскількивийнята з траншеї земля, яка змерзлася, утворює брили, що можуть пошкодитикабель, а з настанням теплої погоди може відтанути і дати зцачне осіданнягрунту по всій трасі прокладуваного кабелю. Засипання верхньої частини траншеїгрунтом і зачищення траси після засипання рекомендується здійснюватимеханізованим способом за допомогою бульдозера.(Кабелі напругою до 1000 Вповинні мати такий захист лише на ділянках, де ймовірні механічні пошкодження,наприклад у місцях частих розкопок).
/>
Рис. 1.8. Прокладка кабелю із спеціальної машини
Кабеліпрокладають із спеціальної машини, коли уздовж траншеї є вільне місце для переміщенняавтотранспорту. За допомогою такої машини і механізованогопристосування здійснюється завантаження і розвантаження барабанів 3 з кабелем.При її русі кабель змотується з барабана, встановленого на домкратах 2 зприводом, і укладається на дно траншеї. У кузові машини встановлений такожелектричний генератор 4 для прогрівання кабеляв холодну пору року.
/>
Рис. 1.9. Розмотування та укладання кабеля
Завідсутності уздовж траншеї вільного просторудля пересування автотранспорту встановлюють на початку її кабельні домкрати 2,на яких закріплюютьбарабани з кабелем, а в кінці — машину, в кузові якої знаходяться тяговалебідка 5 і спеціальнийпристрій 4 для контролю тяженіякабелю. На дно траншеї укладають ролики 3. До кінця кабелю кріплять трос Улебідки, за допомогою якого і прокладаютькабель.
/>
Рис. 1.10. Прокладка кабелю з допомогою транспортеру
/>
Рис. 1.11. Розкатуваннякабеля с трубоукладача
/>
Рис. 1.12. Огляд кабельного барабана
Дляпрокладки кабелю безпосередньо в траншеї використовують спеціальнийтранспортер, змонтований на автомобілі разом з гвинтовими кабельними домкратаміВін має приводні ролики, які обертаються одночасно з рухомавтомобіля і укладаютькабель на дно траншеї.
Кабельпрокладають з гусеничного трубоукладача 6 і спеціальною траверси 3 Барабан 2 зкабелем закріплюється в траверсі і під дією сили тяжіння кабелю 1 обертаєтьсяна осі 7 при русі трубо укладальника уздовж траншеї. Траверсу підвішують достріли 5 трубоукладача на крюк 4.
Передпрокладкою кабелю ретельно оглядають кабельний барабан і перевіряють станізоляції, а потім складають спеціальний протокол, в якому указують номербарабана, марку, напругу (кв),перетин (мм2) і довжину кабелю (м),номер протоколу випробування заводом виготівником, дату випуску, стан барабана,його зовнішніх витків і герметізі рующих ковпачків, опір ізоляції (МОм),приводять висновок виробника робіт (майстри) представника замовника В протоколіуказують також тип і заводський номер приладу на напругу 2500 В, яким змірянийопір ізоляції. При зовнішньому огляді кабельного барабана основну увагузвертають на стан обшивки 1, щік 2 барабани, цапф 3, шпильок 4 і металевоголиста якість закладення кінців кабелю на барабані встановлюють по відсутностіпатьоків просочувального складу, вм'ятин і тріщин на герметизуючих ковпачках(внутрішній кінець кабелю оглядають після зняття металевого листа 5).
/>
Рис. 1.13. Перевірка паперової ізоляції
Передвипробуванням кабелю з паперовою ізоляцією підвищеною напругою перевіряють йогоізоляцію 3 на відсутність вологи, використовуючи ківш 1 з розігрітим парафіномі термометр 2.
/>
Рис. 1.14. Траншеї, прокладені паралельно один доодного і фундаменту
Зруйнованіпід час прокладання кабелю покриття території підприємств, вулиць і доріг повиннібути відновлені.
Кабеліз нормальною і збіднено просоченою паперовою, а також з полівінілхлоридноюізоляцією можна прокладати лише при температурі навколишнього повітря понад0°С. Якщо температура навколишнього повітря протягом доби до податку прокладаннязнижувалася хоча б тимчасово нижче 0°С, то кабелі перед прокладанням потрібнопрогріти в опалюваному приміщенні, в тепляку, що обігрівається, або електричнимструмом. Тривалість прогрівання кабелю в опалюваному приміщенні або теплякузалежить від температури навколишнього повітря, а також від перерізу і маркикабелю. Для кращого прогрівання кабелю обшивку барабана треба зняти, а барабанз кабелем підняти на домкратах і через кожні 10—12 год обертати навколо осі на180°, оскільки температура у верхніх і нижніх шарах повітря в приміщенні(тепляку) завжди різниться на кілька градусів.
Найпрогресивнішимі найшвидшим способом прогрівання кабелів є прогрівання трифазним струмом відспеціального трифазного трансформатора потужністю 20 кВ-А, приєднуваного до мережі20 або 380 В, вторинна обмотка якого має ІІІ ступені© напруги (від 7 до 98 В). Дляпрогрівання кабелю електричним струмом захищають і тимчасово з'єднують разом(закорочують) жили внутрішнього кінця кабелю, а потім герметизують цей кінецьнапаюванням свинцевого ковпачка. Зовнішній кінець кабеля на барабаніобробляють, тимчасово встановлюють на ньому воронку, яку заливають бітумноюкабельною мастикою. При одночасному прогріванні кабелів на кількох барабанахструмопровідні жили кабелівпослідовно з'еднують тимчасовимиперемичками.
Таблиця1. Гранично допустимі температури нагрівання жил кабелів спеціальнимитрансформаторами
Гранично допустима
температура, °С
Характеристика кабелів 60 Для жил кабелів напругою 10 кВ з паперовою провоченою ізоляцією 65 Те саме, але напругою 6 кВ з полівінілхлоридною або гумовою ізоляцією 80 Те саме, але напругою до 3 кВ з паперовою просоченою ізоляцією
Примітки:1. Температуру нагрівання жил кабелю контролюють термометром (термопарою),встановленим на оболонці кабелю.
2.При нагріванні жил кабелю струмом слід враховувати, що температура, вимірюванана поверхні верхніх витків кабелю, може відрізнятися від дійсної температуринагрівання жил на 15—20 °С, тому прогрівання струмом необхідно припинити вмомент, коли температура оболонки верхніх витків кабелю на барабані досягне30—35 °С. При цьому температурунагрівання струмопровіднихжил постійно коятролюють, недопускаючи перевищення її значень,наведених у табл. 1.
Оріентрвнізначения сили струму, напруги ічасу, необхідних для прогріваннякабелів, наведенов табл. 2.
/>
Примітки:1. При довжині кабелю понад 300 мнапругу підведеного до ньогоструму потрібно підвищуватипропорційно збільшеннюдовжинн кабелю.
2.Струм нагревания в кожшй фазікабелю слід періодичноперевіряти струмовимірювальнимиклодами. При цьому струм нагріванняне повинен перевищувати номінальниxзначень щільностіструму, встановлених для кабелівданих марок іперерізів.
8.Наведенізначения струму, напруги ічасу прогрівання кабелівєорієнтовними.
Прогрітийкабель повинен бути прокладений у траншеїпротягом певного часу (табл. 3)
Таблиця3.Максимально допустимий час прокладання кабелю півсляпрогрівання
/>
Пр и м і т к а. Прокладання кабелю в траншеїпри температура навколишнього повітрянижче —20 °С допускаеться за умовибезперервного його прогртання протягом усього часу розмотування та вкдадання втраншеї.
РозділІІ. З'єднування і відгалуження кабелів у чавунних муфтах
З'єднуванняструмопровідних жил кабелів здійснюють у спеціальних кабельних муфтах, якізастосовують у випадках, коли довжина кабельної лінії перевищує будівельнудовжину окремого кабелю. На кабельній лінії завдовжки; 1 км допускаєтьсявстановлення не більше шести муфт. До з'єднань у кабельній муфті висуваютьвимоги герметичності; вологостійкості, механічної та електричної міцності, атакож протикорозійної стійкості.
Кабельнімуфти класифікують: за напругою (до 1 кВ, на 6, 10 або 35 кВ); за призначенням(з'єднувальна, відгалужувальна або кінцева); за габаритами (нормальногогабариту або малогабаритна); за матеріалом корпусу (Ч — чавунна, С — свинцева,Е — епоксидна); за формою виконання (Оу — У-подібна, От — Т-подібнаОк—хрестоподібна); за місцем встановлення (для внутрішнього або зовнішньоговстановлення); за кількістю фаз (кінцева трифазна або чотирифазна) та за рядомінших ознак.
Загальні відомості про чавунні муфти
Учавунних муфтах допускається з'єднувати і відгалужувати три- і чотирижильнікабелі напругою до 1 кВ.
Дляз'єднування кабелів застосовують чавунні муфти звичайного виконання типу СЧо(рис. 2.1, а) і малогабаритні типу СЧм (рис. 2.1, б), останні длякабелів з пластмасовою ізоляцією.
Відгалуженнякабелів здійснюють за допомогою чавунних відгалужувальних муфт типу О (рис.2.2.) таких виконань: От — Т-подібного (рис. 2.2, а), Оу — У-подібного (рис.2.2, б), Ок — хрестоподібного (рис. 2.2, в).
Обробка кабелів
Длятого щоб з'єднати кабелі, необхідно здійснити обробку їх кінців. Обробкоюкінця кабелю називають операції ступінчастого видалення з нього захисних таізоляційних частин. Обробйа є частиною монтажу муфт.
/>
Рис. 2.1. Чавунні з'єднувальні муфти для кабелів до1 кВ:
а — типу СЧо, б —СЧм, 1 — верхня половина корпусу муфти; 2 — лабіринтне ущільнення, 3 —кабель; 4 — фарфорова розпірна пластина; 5 — кришка залиральногоотвору муфти, 6 — стяжні болти, 7 — підмотка; 5 — герметизуюча прокладкав пазу нижньої половини корпусу муфти, 9 — заземлюючий провідник; 10 —з'єднувальна гільза; 11 — пробка заливального отвору, 12 — хомутик; 13- ізолююча підмотка паперовими роликами, 14— болти кріплення хомутика
Розміриобробки (рис. 2.3, а) залежать від конструкції муфти, напруги з'єднувальнихкабелів і перерізу їх жил. Розміри обробки кабелів можна визначати спеціальнимирозмічальними лінійками. Розмічальні лінійки ЛК (лінійка кабельна) випускаютьдвох виконань: ЛК-1 — для кабелів напругою до 1 кВ; ЛК-2 — для кабелів напругою6 і 10 кВ. На лицьовому боці лінійки ЛК-1 наведені дані для обробки кабелів до1 кВ, з'єднуваних у чавунній муфті, а на звороті — з'єднуваних в епоксидніймуфті; на лінійці ЛК-2 відповідно для свинцевих муфт до 10 кВ і епоксидних муфтна 6 і 10 кВ.
/>
Рис 2.2. Чавунні відгалужувальні муфти для кабелю до1 кВ
а — От (Т подібноговиконання); б — Оу (У подібного виконання), в — Ок хрестподібноговиконання), і — нижня половина муфти, 2 — болт заземлення, 3 — ущільнювальнапрокладка, 4 — кришка заливального отвору, 5 — верхня половина муфти, 6— нарізна пробка, 7 — підмотка смолянок) стрічкою, 8 — провід заземлення,9 — розпірний паперовий ролик, 10 — підмотка паперовою стрічкою
Лінійкаскладається з дев'яти вертикальних рядків, з яких два рядки характеризуютьнапругу і переріз струмопровідних жил кабелю, третій рядок—величини муфти,четвертий і п'ятий — розмір оголеної частини броні та оболонки кабелювідповідно, шостий і сьомий—розміри кільцевого поясу і поясу екранної частинипоясної ізоляції, восьмий і дев'ятий — розміри ізоляції та оголеної частинаструмопровідних жил кабелю.
ЛінійкиЛК-1 і ЛК-2 можна застосовувати для обробки кабелів як для з'єднування їх умуфтах, так і для окінцювання сталевою або епоксидною воронкою.
Передобробкою кінець кабелю розправляють і на відстані А (див. рис. 2.3, аі табл. 22) накладають поверх зовнішнього джутового покриття бандаж з 2—3битків сталевого оцинкованого дроту (рис. 2.3, б) і джутове покриття розмотують від кінця кабелю до бандажа(рис 2.3, в) і це зрізають, а залишають дія захисту ступеня броні відкорозії в майбутньому (після монтажу муфти). Розмотане джутове покриттятимчасово намотують на необроблену частину кабелю.
/>
Рис. 2.3. Обробка кабелю:
а — загальний виглядготової обробки кінця кабелю, б — накладання бандажа поверх джу тового покриттяна кабелі; в — розмотування зовнішнього джутового покриття, г —надрізування броні бронерізкою, д — видалення бройі, є —видалення кабельної пряжі є — виконання кільцевого надрізу оболонки, ж —виконання поздовжніх надрізів оболонки з — видалення смужки свинцевої оболонки,и — видалення всієї оболонки з оброблюваної частини кабелю, і —спіральний надріз алюмінієвої оболонки ножем НКД з різальним диском
Далінакладають на броню другий дротяний бандаж на відстані Б (див. рис. 2.3,а) від першого бандажа. Довжина ділянки між першим і другим бандажамистановить 50—70 мм. На цій ділянці провід заземлення приєднують до стрічокброні. В чавунних з'єднувальних і відгалужувальних муфтах, кінцевих воронках, атакож у спеціальних муфтах, які застосовуються при прокладайнні кабелів у воді,зазначені ділянки броні використовують для ущільнення горловини муфти, ідовжина його в цих випадках становить 100—150 мм.
Наклавшибандажі на кабель, трохи розкручують його броню, щоб дещо віддалити її відоболонки, після чого надрізають бронерізкою по кромці другого бандажа (рис. 2.3,г) і видаляють (рис. 2.3, д). Потім розкручують і знімають зоболонки кабельну пряжу і захисне покриття з паперу або полівінілхлориду (рис.2.3, є). Для видалення з оболонки кабелю захисного покриття зсульфатного паперу нагрівають швидким вогнем паяльної лампи оброблюваний кінецькабелю до 40—50 °С. Звільнену від покриття оболонку кабелю протираютьганчірками, змоченими в бензині або трансформаторному маслі, підігрітому до 40°С, щоб зняти з її поверхні бітумний розчин Далі роблять на оболонці кабелю двакільцевих (рис 2.3, є) і два поздовжніх (рис. 2.3, ж) надрізиВідстань між кільцевими надрізами повинна становите 20 мм для кабелів напругоюдо 1 кВ, 25 мм — для кабелів на 6 і 10 кВ. Відстань між поздовжніми надрізами —10 мм. Оболонку надрізають на половину ії товщини спеціальними кабельниминожами (НКА, НКС тощо) з обмежувачем глибини різання.
Смугуоболонки, що утворилася між двома поздовжніми надрізами, видаляють (рис. 2.3,з), захопивши її плоскогубцями, після чого вручну видаляють усю оболонку наоброблюваній ділянці кабелю (рис. 2.3, и). Щоб зняти алюмінієвуоболонку, застосовують ніж з різальними дисками. У цьому випадку поздовжніхнадрізів не роблять, а після кільцевих надрізів роблять сдіральнийй надріз, длячого встановлюють ніж під кутом 45°, затискують оболонку між призмою ірізальним диском, обертальними рухами надрізують їі по спіралі (рис 2.3, і),а потім видаляють за допомогою плоскогубців.
Операціїобробки кабелю завершуються видаленням поясної паперової ізоляції танапівпровідникового (чорного) паперу, який розмотують від кінця кабелю іобривають (але не зрізають ножем) на відстані і (див. рис 2.3, а) дообрізу свинцевої або алюмініевої оболонки. Заповнювачі, розташовані між жиламикабелю, відрізають ножем, при цьому лезо ножа повинно бутц спрямоване уздовжжил у бік необроблюваної частини кабелю. Кільцевий пояс над ступенем поясноїізоляції видаляють після з'єднання жил. Закінчивши обробку кабелю, переходятьдо підготовки його для з'єднування в муфті.
РозділІІІ. Робоче місце електромонтажника
Робочемісце електромонтера може бути і на відкритому повітрі, наприклад під часспорудження або ремонту повітряних і кабельних електричних мереж, підстанційтощо.
Наробочому місці завжди має бути зразковий порядок: інструмент та пристрої(дозволяється користуватися тільки справним інструментом!) слід розміщувати навідповідних місцях, туди ж таки треба класти інструмент після закінчення роботиз ним. На робочому місці не повинно бути нічого зайвого, не потрібного длявиконання даної роботи; оснащення й утримання робочого місця має точновідповідати всім вимогам охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітаріїта гігієни і виключати можливість виникнення пожежі. Зазначені загальні вимогистосуються й робочого місця.
Залежновід виконуваних електротехнічних робіт (монтажу, складання та ін.) робоче місцемає бути оснащене відповідним інструментом і пристроями. Звичайно на робочомумісці розміщують такі інструменти: кріпильно-затискні — плоскогубці,круглогубці, пасатижі, лещата; різальні — монтерський ніж, кусачки, ножівку;ударні — молоток, зубило, пробійник. Крім того, застосовують загальнослюсарнийінструмент, а також інші види металорізального інструменту, бо виконанняелектротехнічних робіт часто пов'язане з рубанням металу, згинанням труб,різанням усіляких матеріалів, нарізанням різьби тощо.
Заводивипускають набори інструменту для виконання окремих видів електротехнічнихробіт. Так, до комплекту інструменту (рис. 3.1.) для виконання електромонтажнихробіт загального призначення входять: плоскогубці 200 мм універсальні,плоскогубці електромонтажні з еластичними чохлами; гострогубці (кусачки) 150 ммз еластичними чохлами, викрутки слюсарно-монтажні різні (з пластмасовимиручками) — 3 шт.; молоток слюсарний з ручкою масою 0,8 кг; ніж монтерський;шило монтерське; покажчик напруги; лінійка метрова складана металева; окуляризахисні світлі; гіпсівка; гладилка; шнур кручений діаметром 1,5—2 мм і довжиною15 м.
/>
Рис. 3.1. Набір інструменту для виконанняелектромонтажних робіт
VIІІ.Списоквикористанихджерел
1. Ктиторов А. Ф. Злектрослесарьстроительньїй: Учеб. для проф.-тех. училищ. -М.: Стройиздат, 1990.- 383 с: ил.
2. Атабеков В.Б. Монтаж злектрических сетейи силового злектрооборудования: Учеб. для сред. проф.-тех. училищ. — 4-е изд.,испр. — М.: Вьюш. шк., 1985. -176 с, ил. — (Профтехобразование).
3. Корнилов Ю.В., Бредихин А.Н.Слесарь-злектрик: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Вьюш.шк., 1988. — 256 с: ил.
4. Кокорев А.С. Злектрослесарь по ремонтузлектрических машин: Учеб. для СПТУ. -3-є изд., перераб. и доп. — М.: Вьюш.шк., 1987. — 175 с: ил.
5. Родштейн Л.А. Злектрические аппаратьі:Учебник для техникумов. — 4-е изд., перераб. и доп. — Л.: Знергоатомиздат.Ленингр. отд-ние, 1989. -304 с: ил.