План
Історія автомобілебудування
Даймлер і Бенц — основоположникиавтомобілебудування
Технічна ініціатива — в руках Франції
Британія: від «Lanchester»до «Rolls-Royce»
Лідерство «Mercedes» середгоночних автомобілів
Технічна думка — двигун спортивногоавтомобілебудування
Автомобіль не розкіш, а засібпересування
Історіяавтомобілебудування
В кінці XIXстоліття розвиток автомобілебудування рухався повільно і нерівномірно: зсучасним його ріднив хіба що двигун внутрішнього згорання. Проте в 1914 році, зпочатком першої світової війни, — через всього 29 років з моменту появи першоїмоделі Бенца — фактично вже були закладені засадничі принципи сучасного автомобіля.
Це воістинувеликі автомобілі, бо без їхнього надихаючого прикладу нинішній прогрес був бинеможливий.
Все починалося в1885 р. з триколісного автомобіля Карла Бенца. На знімку — точна копія з музею«Daimler-Benz». Причому це не застиглий музейний експонат, а машинаперіоду зародження автомобілебудування, що діє. Управляти нею легше, ніж можездатися на перший погляд. На фотографії можна бачити відкритий колінчастий вал,величезний горизонтальний маховик, ремінну передачу і простенький диференціал.
Даймлер і Бенц— основоположники автомобілебудування
Галузьавтомобілебудування була закладена в Германії, де в 1885 році Карл Бенц (KarlBenz) (1848-1929) сконструював свій триколісний «віз з бензиновимдвигуном». Тоді ж Готліб Даймлер (Gottlieb Daimler) (1834–1900) побудуваввелосипед з мотором, а рік потому — «віз» на моторній тязі.
Задовго до нихвже були створені механізми, що наводилися в рух двигуном внутрішньогозгорання, але Бенц був першим, хто запропонував покупцеві придатний дляексплуатації прообраз сучасного автомобіля, а Даймлер перший запустив увиробництво функціональний автомобільний двигун.
Задовго до нихвже були створені механізми, що наводилися в рух двигуном внутрішньогозгорання, але Бенц був першим, хто запропонував покупцеві придатний дляексплуатації прообраз сучасного автомобіля, а Даймлер перший запустив увиробництво функціональний автомобільний двигун.
Триколіснетворіння Карла Бенца (1886 рік) стало першим в світі автомобілем, запущеним впромислове виробництво. Його двигун робочим об'ємом 1,7 літром розташовувався всвоєму розпорядженні горизонтально. Ззаду виступав величезних розмірів маховик.На зорі автомобілебудування цим «монстром» управляли, як правило, задопомогою Т-подібного керма.
У триколісномуавтомобілі Бенца (1885 рік) використовувався двигун з водяним охолоджуванням.Він розташовувався горизонтально разом з величезним горизонтальним маховиком івідкритим коленвалом. Двигун наводив в рух задні колеса, за допомогою ременя іланцюгів за допомогою простого диференціала. Найбільшим досягненнямконструкторської думки можна було вважати наявність електричного запалення івпускного клапана з механічним приводом. У початковому варіанті робочий об'ємдвигуна складав 985 куб.см, величина недостатня навіть для розгону машини.Тому, коли машина була запущена у виробництво, на ній встановили потужнішиймотор робочим об'ємом 1,7 літром, а також двоступінчату коробку передач.Потужність двигуна рік від року зростала: від 0,75 л.с. до 2,5 л.с. Це буловистачає для їзди (досить небезпечною) з максимальною швидкістю 19 км/год.Проте Бенц продовжував пошук, і швидке його дітище успішно виступило у відомихтоді гонках London-to-Brighton Run, володіючи середньою швидкістю 13 км/год.Промислове (у сучасному розумінні цього слова) виробництво автомобіля почалосяв 1890 році.
Три роки опісля«Benz» випустив перші чотириколісні автомобілі. Створені на основітриколісної конструкції, на той час вони здавалися відверто старомодними.Проте, не дивлячись на тихий хід і примітивність, вони відрізнялися простотою,доступністю в технічному обслуговуванні і ремонті і довговічністю. Пізнішез'явилася двоциліндрова модифікація, але, за наполяганням Бенца, первиннітехнічні рішення в основному залишалися незмінними.
Модернізаціяпершого чотириколісного «Benz» (1892 р.) продовжувалася до 1901 року.Не дивлячись на невибагливість конструкції, таких машин було випущено більше2300 штук. На знімку — модель «Viktoria» 1893 роки.
У 1909 році фірмазіткнулася із скрутою. Не дивлячись на волю Бенца, була набрана групафранцузьких інженерів, що спроектували досконалішу модель автомобіля. Їїспробували упровадити у виробництво в 1903 році, але все кінчилося невдачею, щозмусило Карла Бенца забути про свої амбіції: він запропонував сучаснийчотирициліндровий рядний двигун, що відповідає вимогам нового шасі. Післязапуску у виробництво «гібридної» моделі справи компанії повільнопішли в гору.
Перша модельГотліба Даймлера 1886 років — спроба використання кінного екіпажа як силовийагрегат. Основні механічні деталі ще дуже примітивні, а одноциліндровий двигун— прообраз сучасних автомобільних двигунів.
На відміну відБенца, Даймлер не рвався вперед. Виявляючи велику цікавість до стаціонарнихдвигунів, він разом зі своїм соратником Вільгельмом Майбахом (Wilhelm Maybach)(1846–1929) в 1889 році створив свій перший функціональний автомобіль«Daimler», запустивши його у виробництво в 1895 році. Одночаснокомпанія широко ліцензувала свої двигуни, тим самим закладаючи фундамент длявипуску таких небачених раніше моделей, як французькі «Panhard» і«Peugeot». Через рік (у 1889-м) з'явився гоночний автомобільпотужністю 24 к.с., який, завдяки закладеним в нього технічним новинкам,зокрема чотирициліндрового двигуна, розвивав швидкість більше 80,5 км/год. «Daimler-Benz»був громіздким і таїв в собі певні небезпеки. Згодом співвласник фірми,австрійський банкір Еміль Еллінек (Emil Ellinek), заявив про необхідністьвиробництва легшого по вазі і слухняного в управлінні автомобіля. Він зайнявсяретельним вивченням ринку, і незабаром знайшлося що багато бажають мати такийавтомобіль.
У результатінародилася широко відома нині модель, названа на честь його дочки, Мерседес.Вона вийшла в світ в самому кінці 1900 років і стала, на думку істориків,прототипом сучасного автомобіля.
На фотографії —перший «Mercedes» (грудень 1890 р.) — прообраз сучасного автомобіля зпростим кузовом, що призначався для участі в автомобільних гонках. Замістьнього міг бути встановлений чотиримісний кузов. На знімку добре видно важільперемикання передач.
Модель «Mercedes»35 к.с. з'єднала в собі: перемикання передач, стільниковий радіатор і запаленнявід магніту низької напруги — від колишніх моделей Даймлера — і технічні новини— низько розташовану легку штамповану раму і механічний привід впускних клапанів(хоча від цієї новинки згодом довелося відмовитися). Комбінація цих технічнихрішень дала життя автомобілю, який відрізнявся від своїх попередниківнадійнішою експлуатацією і був незвичайно слухняний волі водія. Різкопідвищилася ефективність гальм, і надійність управління новою моделлю незабаромувійшла до приказки.
З того часу всімоделі «Daimler» стали називатися «Меrcedes».
На фотографії —одна з моделей фірми «Daimler» — «Mercedes-Simplex» 1904роки. На ній встановлений чотирициліндровий двигун робочим об'ємом 5,3 літром збічними клапанами. Навіть сьогодні модель не виглядає старомодною.
Технічнаініціатива — в руках Франції
Поки в ГерманіїБенц переживав кризу, а Даймлер, не дивлячись ні на що, прагнув довдосконалення своїх моделей, Франція прийняла естафету технічної ініціативи.Найсильнішою була фірма «Panhard et Levassor», яка спочаткуспеціалізувалася на випуску стрічкових пив і деревообробних верстатів. У 1890році вона приступила до виробництва двоциліндрового V-видного двигуна «Daimler»і тоді ж представила публіці два екіпажі, в кожному з яких замість гужової тягивикористовувався двигун " Daimler", встановлений в середині кузова.
Наступного рокуз'явився ще один автомобіль з вертикальним двигуном, але розташованим вжеспереду. Така конструкція підвищувала стійкість автомобіля, як і сам характеруправління (з поворотними куркульками і трапецією), проте інші технічні рішеннявсе ще зберігалися від кінних екіпажів.
В автомобіля булиі недоліки: зчеплення було грубим механізмом, хоча в коробці передачвикористовувалися невідомі раніше ковзаючі шестерні. Головна передача булаланцюговою, причому диференціал був найпростішої конструкції.
Не дивлячись наконсервативні технічні рішення, в 1891 році «Panhard» заклав основуконструкції легкого автомобіля, якою судилося стати майже універсальною нашістдесят подальших років: розташований спереду двигун і задні провідні колеса.«Система Panhard» в своєму першому втіленні була тяжкокеруючимавтомобілем, порівняно з невибагливим «тихоходом» «Benz».Зате у нього був потенціал для безконечного вдосконалення.
Процесмодернізації проходив в наступній послідовності: спочатку з'явилися бічніланцюги і диференціал з конічними шестернями, потім — конусне зчеплення, схожена те, що використовувалося на токарних верстатах. Потім, в 1898 році,з'явилося управління за допомогою рульового колеса, яке наводить в дію системуважелів, тяги і шарнірів, передавальну рух від рульового механізму до керованихколіс. Конструктори поступово навчилися підбирати нахил шворні поворотної цапфив подовжній площині, роблячи машину слухняною рулюю. Таким з'являється переднами витвір сучасного автомобіля.
На знімку —широко відомий ветеран, «Panhard» 1903 роки, що багато разів бравучасть в пробігах London-to-Brighton Run. Робочий об'єм циліндрів машинискладав 1653 куб.см, максимальна швидкість — приблизно 52 км/год, оскількидвигун розвивав потужність всього 7 к.с.
Майже в той жесамий час граф Де Діон (Comte Albert de Dion) (1856–1946) об'єднує зусилля зінженером Жоржем Бутоном (Georges Bouton) (1847–1938). Результатом такоготандему з'явилася фірма «De Dion-Bouton». Почавши з конструюванняпарових машин, «De Dion-Bouton» в 1885 році сконструювала скромний навигляд двигун потужністю 0,5 л.с., чим внесла істотний вклад до створеннялегкового автомобіля: це був перший швидкохідний автомобільний двигун, щопрацює в режимі 1500 про./мин., але здатний працювати і на 3000 про./мин., прицьому не розвалюючись на частини. Для порівняння: двигун «Daimler»міг похвалитися лише 700–900 про./хв. Цей полегшений силовий агрегат відразупоставив бензиновий двигун попереду газових і парових прародителів, обійшовшиїх по своїх технічних і швидкісних характеристиках: конструкцією кривошипногомеханізму, продуманістю механічної частини і, головне, переривником запалення(для запобігання довільному зростанню числа зворотів). Такий двигун буввстановлений на триколісному автомобілі Де Діона 1895 років, причому йогопотужність постійно зростала: від 0,75 к.с. до значніших 2,75 к.с.
Нові транспортнізасоби, недорогі, легкі в обслуговуванні і прості в обігу, мали стійкий попит.Незабаром деякі фірми стали переробляти їх в чотириколісні автомобілі,споруджуючи місце для пасажира над новою передньою віссю. «DeDion-Bouton» відразу відгукнулася на запити ринку і вже в 1899 роцівипустила чотириколісну машину («voiturette»).
Нова покращуванамодифікація потужністю 3,5 к.с. була відомою моделлю «De Dion», зоригінальною конструкцією заднього моста і вдало скомпонованную, що дозволилозменшити її масу. Це не було відкриттям — таке рішення вже використовувалося напарових автомобілях, — та на нього і не претендували ні Діон, ні Бутон; затебула намацана дуже вдала схема заднього моста — в цьому інженери цілого рядувідомих фірм, таких як «Lancia» і «Rover», переконалисябагато років потому.
На фотографіїзмальована модель фірми «De Dion-Bouton» 1905 років з двигуномпотужністю 8 к.с. Такі одноциліндрові малолітражки відрізнялися простотою інадійністю, що зумовило їх виняткову популярність.
Ретельнорозроблені Де Діоном і Бутоном невеликі одноциліндрові машини завоювалипопулярність і протрималися на ринку до 1912 року, не дивлячись на появудвоциліндрових і чотирициліндрових моделей. Причиною тому були надійність,комфортність, простота в управлінні і достатня потужність. Окрім цього двигун«De Dion-Bouton» з 1898 по 1908 рік дав життя сотні різнихмодифікацій, а вони, у свою чергу, — багатьом вельми престижним автомобілям.
Один з них —«Renault», що мав вагомі підстави для гордості. Луї Рено (LouisRenault) (1877–1944) не був технічним генієм, проте в молоді роки, займаючисьвиробництвом автомобілів, не побоявся проявити новаторський підхід, доказомчого стала його модель 1898 років. Йдеться про автомобілі з двигуном «DeDion» потужністю в 1,75 к.с. на трубчастій рамі.
Змальована нафотографії машина — копія автомобіля, побудованого «Renault» в 1899році. На задньому плані — «Renault» 1907 років. У своїх першихмоделях Луї Рено використовував двигун «De Dion», віддаючи перевагупередачі карданним валом ланцюговою, що з'явилося значною технічною новинкою.
На цьому«малятку» була встановлена революційна на ті часи коробка передач звищою, прямішою передачею. Момент, що крутить, на задні колеса передавали неланцюги, а вал з карданними шарнірами. Таким чином Рено заклав нову схему головноїпередачі, яка залишилася незмінною до теперішнього часу, в усякому разі дляпереконаних прибічників приводу на задні колеса. Незвичайним, але дужефункціональним був карданний вал, і популярність ланцюгового приводу поступовопішла на спад. Проте цей процес розвивався неквапом: так, на тій, що відбуласяв 1903 році в Парижі автомобільній виставці більше 60 відсотків всіх машинвикористовували задній міст з ланцюговим приводом. Але це ніскільки не зменшуєзаслуги Рено.
Британія: від«Lanchester» до «Rolls-Royce»
Англія залишаласяпозаду Франції і Німеччини по виробництву легкових автомобілів. Перший«Daimler», створений англійцями, з'явився в 1897 році. Він був всьоголише копією моделі «Panhard et Levassor», оснащеною двигунами«Daimler», які спочатку імпортувалися з Німеччини.
На знімку —модель 1897 років з двоциліндровим мотором. Перші моделі «Daimler» вАнглії копіювали конструкцію «Panhard», причому не найвдалішим чином.Промислове виробництво автомобілів почалося в 1897 році.
Найоригінальнішийзі всіх автомобільних інженерів, Фредерік Уїльям Ланчестер (Frederick WilliamLanchester) (1868–1946) відрізнявся вельми своєрідним підходом до питаньконструювання автомобіля.
Перший«Lanchester» був виготовлений в 1895–1896 роках і не був схожий ні наодин автомобіль того часу. За свідченням літописця автомобілебудування ЕнтоніБерда, «це був перший легковий автомобіль в світі, створений на науковійоснові як єдине ціле». Проте його промислове виробництво було почате лишев кінці 1900 року.
Силовий агрегатбув двигуном з двома протилежно розташованими циліндрами і двома колінчастимивалами, що оберталися у різних напрямах, кожен з яких — з трьома шатунами.Мотор включав також оригінальний клапанний механізм, що забезпечуєдовговічність клапана, і повністю автоматичну систему мастила. Цей дивнийдвигун працював в парі з планерною коробкою передач, від якої момент, щокрутить, передавався коротким карданним валом черв'ячній передачі задньогомоста, а сам задній міст був оснащений підшипниками і шлицювальними півосями,що в ті роки здавалося вищим досягненням технічної думки.
Всі вузли булистаціонарно змонтовані на рамі, включаючи бензобак, що додавало конструкціїдодаткову жорсткість. Управлялася машина за допомогою легені і простогоТ-подібного керма. Новиною також було і запалення від магнето низької напруги,і простий по своєму пристрою гнітючий карбюратор, що запобігав забрудненнюпалива.
Декількаускладнена, але досконала по своєму технічному рішенню, двоциліндрова модель«Lanchester» обійшла своїх конкурентів, завдяки своїй надійності,м'якості ходу і простоті експлуатації. Але, на жаль, вона заявила про себенадто пізно: промисловість вже узяла на озброєння компоновку за системоюPanhard". Подальші моделі «Lanchester» вже у меншій мірі зберігалинетрадиційний дух першого автомобіля.
Моделі«Lanchester» завжди відрізнялися не лише своєю неортодоксальністю,але і залізною логікою, властивою їх конструктору Фредеріку Ланчестеру. Упредставленій на знімку моделі 1903 роки двоциліндровий двигун знаходився в серединікузова. Привертає до себе увагу і характерний для ранніх «Lanchester»скошений фальшкапот.
Вкрайконсервативною і такою, що найбільш відповідає британським смакам, причому зяскраво вираженою репутацією спортивного автомобіля, представлялася марка«Napier».
У 1901 роцікомпанія, випробовуючи серйозну протидію, сконструювала перший британськийгоночний автомобіль, що добився на Gordon Bennett Trophy 1902 року значноїперемоги. Лише в самого фінішу англійці пропустили вперед голландську фірму«Spyker», яка на той час вже випустила шестициліндровий автомобільнийдвигун. На жаль, в суперництві конструкторів за випуск шестициліндровогодвигуна «Napier» програла із-за сильної вібрації колінчастого валу.Пізніше недолік удалося усунути, і машини «Napier» добилися широкоговизнання, завдяки плавному ходу, хорошій керованості, а також нескладномуперемиканню передач.
Фірма«Napier» — один з перших прибічників шестициліндрового двигуна. Недивлячись на свої досягнення, «Napier» вимушений був потіснитися ідати дорогу одному з найвидатніших автомобілів всіх часів — неперевершеному«Rolls-Royce 40/50», що іменується частіше «Silver Ghost».Створений в 1906 році, шестициліндровий автомобіль моделі «40/50»став зоряною годиною його конструктора Генрі Ройса (Henry Royce) (1863–1933).Елегантний, але не дуже дорогий, він виділявся серед інших марок дивноювишуканістю, завдяки логічним технічним рішенням і високій якості матеріалів ізбірки.
Шестициліндровийдвигун «Rolls-Royce» робочим об'ємом 7,4 літром. На ранніх моделях«Ghost» — двигун робочим об'ємом 7 літрами.
У цьомуавтомобілі ви слухаєте тишу, навіть при швидкості більше 110 км/год, відчуваючив той же час хороше тримання дороги і легкість управління автомобілем.Механічні деталі цієї моделі до цих пір дивують своєю довговічністю, анадійність, перевірена в різних випробуваннях, вважалася легендарною. Так«Silver Ghost» виявився попереду всіх конкурентів, тому його випускпродовжувався аж до 1925 року, і лише в найостанніші роки з'явилися ознакистаріння моделі.
Будучи учасникомпробігу Лондон–Едінбург–Лондон в 1911 році, цей прекрасний «Rolls-RoyceSilver Ghost» здолав дистанцію лише на вищій передачі, при цьому середнявитрата палива склала 11,6 л на 100 км. Виміри максимальної швидкості,вироблені на Бруклінському треку, дали результат 125,9 км/год.
Примітно було те,що «Rolls-Royce» став найрозкішнішим автомобілем того часу, одночаснозберігаючи свою спортивну жилку. Це частково пояснювалося тим, що йогозбалансовані пропорції виключали незграбність, а також спортивними успіхами«Rolls-Royce» на Alpine events 1913 роки. Не випадково Британськіозброєні сили в першу світову війну віддали перевагу шасі «SilverGhost» як базовому для броньованих автомобілів. Не багато висококласнихавтомобілів могли похвастати подібною універсальністю.
Чотириміснатуристична модель Холмса Дербі (Holmes Derby), показана на знімку, випущена в1911 році і дає якнайповніше уявлення про конструкцію кузова моделі«Silver Ghost», або «Rolls-Royce» 45/50 л.с.
Природно, що вмоделі «Silver Ghost» були конкуренти. Основний серед них —французький «Delaunay-Belleville» — улюблений автомобіль російськогоцаря.
«Delaunay-Belleville»був розкішною моделлю фірми, що спочатку спеціалізувалася на виробництвіпарових машин (казани «Delaunay» були встановлені на яхті останньогоросійського царя «Королева Вікторія»), і був розрекламований як«величний». Починаючи з 1908 року компанія стала випускатидосконаліші автомобілі з шестициліндровими двигунами, які мали дуже міцніколінчасті вали. Ця ж компанія одна з перших застосувала систему мастиладвигуна під тиском.
Ще одним звиробників автомобілів в Англії був завод «Maudslay» з Коверні, якийзробив собі ім'я на випуску суднових двигунів, перш ніж зайнятисяавтомобілебудуванням.
На цій моделі1910 років потужністю 32 к.с., окрім характерного для британської фірми«Maudslay» верхнього розподільного валу, встановлена також голівкациліндрів з поперечним продуванням.
У 1913 році наповний голос заявила про себе фірма з Ковентрі, що стала найвідомішою на Британськихостровах (майбутній виробник спортивних моделей «Jaguar»).
На фото —«Daimler», модель 1913 роки, що має двигун потужністю 30 к.с. згільзовим газорозподілом, що забезпечує безшумність роботи, правда за рахуноквисокої витрати палива.
Лідерство«Mercedes» серед гоночних автомобілів
Поки«Rolls-Royce» і «Delaunay-Belleville» удосконалюваливитонченість в автомобілебудуванні, в Германії «Daimler» зміцнювавсвою репутацію в конструюванні спортивних автомобілів, підтвердженням чого став«Mercedes», випущений фірмою в 1901 році.
На його фоні іншімарки стали здаватися старомодними, а «Daimler» продовжувавнарощувати успіх, закладений моделлю 1902 роки (потужність 40 к.с.) іпрекрасною моделлю «Mercedes» (з об'ємом двигуна 9,2 літром іпотужністю 60 к.с.). Коли в результаті пожежі на заводі згорів суперпотужнийгоночний автомобіль (90 к.с.), заявлений для участі в гонках Gordon BennettTrophy 1903 роки, замість нього на старт вийшла машина потужністю 60 к.с., якійі дістався головний приз. Стійка робота на швидкостях більше 130 км/год врежимі гоночного автомобіля (гранично полегшеного) або 105 км/год в звичайномурежимі зробила «60»-й безперечним лідером серед суперавтомобілівсвого часу. На думку людей, що управляли цим «Mercedes», навіть вданий час він здається на подив слухняним, чутливим до будь-яких команд водія,відрізняється м'яким перемиканням передач і майже безшумним двигуном.
«Mercedes60» 1903 роки, показаний на знімку, не лише брав участь в пробігахавтомобільних спортивних клубів, але і виступав як автомобіль туристичногокласу: звідси — непоказні задні колеса і відсутність бризковиків. Двигун —чотирициліндровий, робочим об'ємом 9236 куб.см, впускні клапани — верхні,випускні — бічні. Подібний автомобіль в 1903 році виграв кубок Gordon BennettTrophy.
Декілька років«Mercedes» утримував лідируюче положення серед гоночних машин(зокрема, в 1908 році отримав перемогу у Франції в гонках French Grand Prix наспеціально сконструйованому гоночному автомобілі з двигуном робочим об'ємом12,8 літром (потужність 135 к.с.). Проте, зважаючи на нові правила по обмеженнюпотужності, століття таких монстрів добігало кінця.
На фотографії —«Mercedes 37/90» — модель 1911 року, яка вважалася в ті часи вищимдосягненням технічної думки: двигун робочим об'ємом 9570 куб. см з ланцюговоюголовною передачею; клапани були розташовані в голівці блоку: на кожен циліндр— по два випускних і поодинці впусканню.
Технічна думка— двигун спортивного автомобілебудування
З часом виробникиспортивних автомобілів все частіше стали звертатися до новинок технічногопрогресу, поетапно відмовляючись від того, що пригнічує своїми розмірамидвигуна. Прикладом такого підходу стали французькі машини «Peugeot»,що з'явилися завдяки залученню в компанію «Peugeot» швейцарськогоінженера Ернеста Анрі (Ernest Henry). В результаті його творчої співпраці зколегами з компанії, в 1912 році народилося творіння, що різко відрізняєтьсявід своїх попередників: універсальний багатоцільовий автомобіль з двомарозподільними валами (по чотири клапани на циліндр) в голівці циліндрів іпівсферичними камерами згорання. Через такі зміни удалося значно зменшити вагуклапанних пружин і, отже, вірогідність їх поломок. Завдяки наявностішістнадцяти клапанів і півсферичній формі камер згорання істотно покращало якнаповнення циліндрів горючою сумішшю, так і її згорання.
Проте і ця машинавимагала подальшого вдосконалення, оскільки для реалізації двох останніхпереваг був потрібний двигун більш швидкохідний, ніж «Peugeot». Недивлячись на це, мотор пізнішої конструкції, потужність якого складала 148 к.с.при 2200 про./хв., в порівнянні з первинним 16-клапанним чотирициліндровимдвигуном «Peugeot», робочий об'єм якого складав 7,6 літра,заслуговував на пильну увагу як виробників, так і спортсменів.
Кінець конструкторськоїшколи з гаслом «чим потужніше, тим краще» зумовилишістнадцятиклапанні спортивні «Peugeot», що вдихнули нове життя вавтомобільні гонки. Спочатку двигуни «Peugeot » відрізнялися значнимиробочими об'ємами (до 7,6 літра), але незабаром їм на зміну прийшла трилітровамодель.
На рахунку«Peugeot» успішні виступи на багато French Grand Prix 1912 роки, атакож в гонках 1913 роки Indianopolis 500. Окрім описаного вище, існував такожваріант двигуна робочим об'ємом 3 літром. При підготовці до змагань 1913 рокифірма понизила об'єм циліндрів з 7,6 літра до 5,6, оснастивши двигунколінчастим валом на кулькових підшипниках і системою сухого мастила при сухомукартері. А коли в 1914 році були введені обмеження для гоночних автомобілівкласу «гран-прі», «Peugeot» відгукнувся на це моделлю з4,5-літровим двигуном, п'ятиступінчастою коробкою передач і гальмами на чотириколеса. При цьому «Peugeot» не справляв враження малопотужного, коливиходив на старт змагань.
Розробивши ізапустивши у виробництво 16-клапанний двигун, французька фірма забезпечила собігідне місце в історії автомобілебудування. Треба відзначити, що в 1914 роціконструкція «Peugeot» стала основою гоночних машин британської фірми«Sunbeam». По цій дорозі пішли і творці гоночних автомобілів«Humber», що брали участь в тому ж році в гонках Tourist Trophy.
Поступово схема«чотири клапани на кожен циліндр» стала класикою для гоночнихавтомобілів. Але вплив «Peugeot» в спортивному автомобілебудуванні невичерпувався: конструктором моделі «Humber ТТ» став інженер, щозгодом поступив на фірму «Bentley», а найважливішим її досягненнямстала розроблена їм в 1919 році 16-клапанна голівка циліндра — знову ж таки підвпливом «Peugeot».
Останніми рокамиперед першою світовою війною сталася еволюція нового типа автомобіля: завдякиучасті самих виробників в автомобільних гонках, з'явився більш сприятливий длявикористання спортивний автомобіль.
Скромне маляткофірми «Bugatti», модель «13», довело, що такий автомобільзовсім не обов'язково має бути масивним і пригнічує потужним, і сталанайзначнішою новинкою напередодні війни 1914 роки. Найпрогресивніша у той час,за період між двома світовими війнами ця машина стала базовою для всіхмодифікацій «Bugatti», аж до моделі «59».
На знімку —автомобіль, що володіє чудовими технічними характеристиками: легкий, з потужнимдвигуном, що має верхній розподільний вал, — модель «Bugatti 13».
Етторе Бугатті(Ettore Bugatti) (1881–1947) пішов по шляху широкого вживання передовихтехнологій в ім'я механічної ефективності і полегшення конструкції. Такз'явився блок циліндрів з алюмінієвого сплаву і колінчастий вал на кульковихпідшипниках, а також розподільний вал в голівці циліндрів, причому звертають насебе увагу ретельно продумані газові канали в телі голівки. Коробка передачвідрізнялася компактністю, шасі — легкістю. А ось і новинка — багатодисковезчеплення.
Одна знайвідоміших моделей Етторі Бугатті —«Bebe Peugeot». На нійвстановлювався невеликого розміру чотирициліндровий двигун робочим об'ємом 850куб. см і потужністю 10 к.с. Більшість автомобілів мали закритий кузов; на фото— один з небагатьох з відкритим кузовом. За період з 1913 по 1916 рік їхвипустили більше трьох тисяч.
У результаті зконвеєра фірми зійшов рухливий автомобіль з гарантованою швидкістю 100 км/год,управляти яким було легко і приємно. Перемикання передач і включення зчепленняне вимагало від водія жодних зусиль, а в подвійному вижимі зчеплення не булонеобхідності. При цьому нікому не приходило в голову, що можна не сприйматицього малятка серйозно: модель «13» фінішувала другою на одному зFrench Grand Prix 1911 року, пропустивши вперед величний «Fiat» з10,5-літровим мотором.
Більш традиційнийінженерний підхід був характерний для іспанської чотирициліндровою«Hispano-Suiza», яка в 1912 році дала життя відомої моделі«Alfonso»: машині з двигуном робочим об'ємом 3,6 літром, слухняною надорозі і розвиваючою максимальну швидкість 112-120 км/год.
В цей же часАнглія зробила ставку на модель фірми «Vauxhall» «PrinceHenry», яка еволюціонувала з трилітрової машини, що добре зарекомендуваласебе в 1910 році на гонках в Германії. Консервативний, але ідеально виконаний,з елегантним кузовом і ажурним радіатором, «Prince Henry» був зручнийв управлінні, відрізнявся чудовою практичністю, що особливо стало помітне післяустановки на нього чотирьохлітрового двигуна.
Модель«Prince Henry» фірми «Vauxhall» відрізняласяконсерватизмом, але технічно була виконана з підкупливою ретельністю. Їїдосягнення відкрили дорогу тріумфатора легендарної британської моделі«Vauxhall 30/98».
По іншу сторонуАтлантики навіть ідея створення такого спортивного автомобіля здаваласянедоречною: у країні розміром з США, при відповідному стані доріг, питання проавтомобільний туризм навіть не піднімалося. Потрібно було спочаткупоклопотатися про виробництво автомобілів, аби, промчав поміж городян встрімкій спортивній двомісній машині, привернути до себе їх увагу. В цей часнайпопулярнішим став гоночний «Mercer».
На фото —«Mercer 35 Raceabout» 1910 років — перший спортивний автомобіль,побудований в Америці. На нього ставили чотирициліндровий двигун робочимоб'ємом 5 літрами, з двома нижніми розподільними валами. Престиж цьогоавтомобіля був підкріплений багаточисельними перемогами американських гонщиків.
Кузов розміромтрохи більше капотом, поперечна перегородка усередині кузова і пари сидінь —вся його подоба говорила про динаміку і прекрасні технічні можливості.Конструктори поклопоталися про те, аби їх творіння долало милю за 51 секунду(114 км/год). «Mercer» коштував недешево, але ціна була виправданапродуманими технічними рішеннями: наприклад, муфта зчеплення в масляній ванні,а також ресори з ванадієвої сталі.
«Mercer 35Raceabout» 1910 років — перший спортивний автомобіль, побудований вАмериці.
На початок першоїсвітової війни основна технічна база автомобіля була закладена: двигун зрозподільним валом в голівці циліндрів, що ведуть передні колеса з незалежноюпідвіскою, гальмо на всі чотири колеса. Більшість технічних новинок буливипробувані і використані американцями в «Cadillac», оснащеномувосьмициліндровим двигуном; «Packard» задумав в 1915 році випуститидванадцятиціліндрову модель.
Автомобіль нерозкіш, а засіб пересування
Пора дитинства істановлення автомобіля минула, і він все активніше упроваджувався в повсякденнежиття, ставав не просто аристократичною іграшкою, а саме предметом вжитку.Особливо нестримно це відбувалося в США, де був найбільший автомобільний ринокв світі.
Початок бувпокладений компанією «Oldsmobile» в 1901 році, що запустила увиробництво легкий двомісний кабріолет «American Curved Dash». Вінстав яскравим зразком автомобіля для широкого круга покупців, що має мінімальнізручності. Зручну їзду по поганих дорогах забезпечували подовжені ресори, а щовідфоркується, «тяговий» двигун, що робить не більше 50 про./хв., іпримітивна двошвидкісна коробка передач дозволяли легко управляти машиною, хочаїзду на ній не можна було назвати швидкою. До 1903 року загальна кількістьавтомобілів, вироблених фірмою «Olds», склала три тисячі, а два рокиопісля їх число перевалило п'ятитисячний рубіж.
На фотографії —«Oldsmobile» моделі «Curved Dash» 1903 роки, зодноциліндровим двигуном робочим об'ємом 1 літр і невитіюватою коробкоюпередач, що склав міф про велич Америки.
Накопиченийдосвід промислового виробництва автомобілів зробив можливою появу на ринкулегендарної моделі «Т» 1908 років, сконструйованою Генрі Фордом(Henry Ford) (1886–1947). Саме їй віддавали перевагу за надійність, простоту івідсутність вишукувань в управлінні.