ПЛАН
Вступ
1. Поняття соціальних інновацій
2. Поняття культури соціальнихінновацій. Складові організаційної культури
3. М. Крозьє про розумінняорганізаційної культури
3.1 Принципи простоти організації,автономії, управлінні через культуру
3.2 Здібність до інновації
4. Пріоритет нової якості товарів,послуг, відносин з клієнтом
5. Визнання центральної ролі людськихресурсів. Здатність вчитися
6. Простота, автономність, управліннячерез культуру
Висновок
Список використовуваної літератури
ВСТУП
Соціальнаінноватика — це сучасна галузь наукового знання, яке дозволяє зрозуміти сучаснізміни, що відбуваються у всіх соціальних сферах суспільства.
Час, в який миживемо, – це час постійних змін і пошуку відповідей на знов виникаючі питання вумовах невизначеності в навколишньому нас світі.
Особливогозначення набувають соціальні інновації в муніципальних утвореннях, які повинністати суб'єктами змін у всіх сферах життя: економічною, соціальною, політичноюі духовно-культурною.
Сучасний етапсуспільного розвитку характеризується інноваційними перетвореннями соціальногомиру, що стрімко розгортаються. Глобальний перерозподіл праці, міжнароднерозділення виробництва, миттєво здійснювані комунікації свідчать провизначальну роль інновацій в процесах соціальної інтеграції.
Різноманіттякультур визначають стрижень розвитку нової соціальної реальності –інноваційного миру. Інновації все більш набувають статусу генеральногоіндикатора культурного процесу того або іншого суспільства. Мірою інноваційногопотенціалу, життєздатності і життєстійкості суспільства стає його здатністьзабезпечувати соціальний простір для творчої, творчої діяльності людей,адекватної оцінки її продукту, ухвалення результатів цієї діяльності.
1. ПОНЯТТЯСОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ
Соціальнаіноватика – сучасна галузь наукового знання, яке дозволяє зрозуміти сучаснізміни, що відбуваються як в об'єкті, так і в суб'єктові управління. Сьогодніпроцес управління все більшою мірою пов'язаний із створенням, освоєнням ірозповсюдженням інновацій.
Слово «інновація»є синонімом нововведення або нововведення і може використовуватися разом зними.
Культура – все щостворене або створюється творчою людською діяльністю. Культура характеризуєособливості свідомості, поведінки і діяльності людей в конкретних сферахсуспільного життя.
Аналіз різнихвизначень інновації приводить до виводу, що специфічний зміст інноваціїскладають зміни, а головне функцією інноваційної діяльності є функція зміни.
Інновація виникаєв результаті використання результатів наукових досліджень і розробок,направлених на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних,правових і соціальних відносин в області науки, культури, освіти, в іншихсферах діяльності суспільства.
Комплекснийхарактер інновацій, їх різносторонність і різноманітність областей і способіввикористання вимагає розробки їх класифікації.
Соціальніінновації направлені на поліпшення умов праці, рішення проблем охорониздоров'я, освіти, культури.
2. ПОНЯТТЯКУЛЬТУРИ СОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ. СКЛАДОВІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
Муніципальніутворення – сфера існування людей, що характеризуються тим, що гуманітарні,культурні, політичні, соціальні, економічні відносини складають єдину систему,метою якої є підвищення якості життя кожного з жителів. На думку рядудослідників, муніципальні утворення можна розглядати як інкорпорацію людей, щореалізовує свої інкорпоративні інтереси, володіє правами і обов'язками,промислово-фінансовими структурами, які за певних умов можуть бутисамодостатніми.
Мета управліннямуніципальною освітою – налагодження партнерських відносин між органамимісцевого самоврядування, населенням, муніципальними менеджерами, підприємцямив цілях підвищення якості життя своїх членів. Організація захистусоціально-економічних інтересів населення, залучення засобів громадян,виступаючих в цьому випадку як акціонери, до фінансового забезпечення розвиткутериторій – найважливіша функція муніципального управління. Оптимізаціяуправління в цьому випадку пов'язана з ефективним використанням місцевихресурсів, формуванням відповідної інфраструктури на користь підвищення якостіжиття людей.
Головнимнегативним чинником курсу реформ є придушення соціального і економічного життямуніципальних утворень. В зв'язку з цим необхідна не тільки сильна соціальнаполітика центру, але і муніципальна соціальні і економічні політики,реалізовувати які повинні не тільки місцева влада (органи місцевогосамоврядування), але і муніципальний менеджмент, мале муніципальнепідприємництво. Останні повинні підпорядкувати свою діяльність рішенню головнихзавдань місцевого співтовариства – підвищенню якості життя своїх жителів,зміцненню їх соціального захисту.
Муніципальнаосвіта покликана вирішувати місцеві проблеми своїми силами, засобами і під своювідповідальність. Наділ місцевого співтовариства відповідними повноваженнямивимагає створення економічних умов для здійснення цих повноважень. Отже, органимісцевого самоврядування повинні самостійно володіти і управляти певноювласністю, зокрема розпоряджатися місцевими фінансами.
Звідсиз'являються інкорпоративні інтереси, в результаті реалізації яких формуютьсяпевна інноваційна культура і доцільна організаційна поведінка. Цей сплавцінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм інноваційної поведінки,спілкування, ритуалів, характерних для конкретної муніципальної освіти, визначаєстан масової свідомості і включає економічну, політичну, етичну і екологічнуповедінку.
Соціально-культурнемісце існування і самосуществования, самовираження, самореалізації людськоїсуті, зберігає і відтворює життєві сили особи, визначає специфічний спосібжиття населення, що компактно проживає на певній території. І тоді можнасподіватися на підвищення ступеня включеності населення в рішення місцевихпроблем, орієнтації на зміни. Це є стратегія економічного співробітництва,соціальних інновацій, якнайповнішого використання суспільного інтелекту іпотенціалу території, які є в кожній місцевій освіті, але використовуютьсяукрай неповно.
Будь-якамуніципальна освіта – складна система, природна соціальна організація. Тутзасобами соціальної регуляції виступають власне людські відносини, нормиморалі, спілкування, добросусідства, формується власні соціальні структури,підсистема взаємодії різних соціальних груп, статусів, соціальних ролей.Головна мета самоорганізації і самодіяльності населення муніципальної освіти –облаштувати свою територію, створити сприятливі умови життя не тільки для себе,але і для майбутніх поколінь, вирішуючи сумісні загальні проблеми для повнішогозадоволення своїх інкорпоративних інтересів, оскільки всі місцевіспівтовариства, мають різний рівень соціально-економічного розвитку, своюісторію поселення, свій національний, демографічний склад. Тут велике значенняінноваційної культури – як головного чинника самодіяльності населеннямуніципальної освіти, відтворення і реалізації соціальних ресурсів.
Формуванняінноваційної культури, її вирощування повинні відбуватися цілеспрямовано здитячого саду, з шкільної лави, крок за кроком на основі певних технологій,орієнтованою на зміну, інновацію, науку, зміцнення колективного духу, віранаселення у власні сили, розвиток взаємодопомоги на принципах гуманізму, громади,соборності і співпраці.
Недолікінноваційної культури місцевого співтовариства – одна з основних причинтруднощів, що випробовуються місцевим населенням. Якщо організаційно-інноваційнийчинник ігнорується, то правові, матеріальні заходи не приведуть до помітногополіпшення місцевого самоврядування.
Параметриінноваційної культури і поведінки муніципальної освіти, необхідні для стійкогосоціально-економічного розвитку:
— Визначеннястратегій змін, орієнтованою на пріоритетні цілі і завдання. Головне тут –переконати людей в тому, що опір назрілим змінам соціальне утриманство,консерватизм не виправдовують себе.
— Політикапідтримки і заохочення творчої активності населення, депутатів, муніципальнихслужбовців, господарських керівників, підприємців. Необхідна відрегульована,працююча система збору, вивчення реалізації пропозицій по перспективній іпоточним змінам. Чіткий зворотний зв'язок, технології її здійснення єнеобхідними елементами інноваційної культури.
— Необхіднасистема гласності, заохочення, стимулювання творчої ініціативи населення, щозабезпечує використання мотиваційного, змагання, освітнього, інноваційного,духовно-етичного, соціально-психологічного і інших видів соціальних ресурсів. Усукупності це соціальний інтелект, загальне надбання муніципальної освіти.Уміння розвинути його і грамотно використовувати – найважливіший показникінноваційної культури.
— Процесформування інноваційної культури відбивається у визначенні ролі муніципальноїосвіти. Це підвищення якості життя населення, соціальне здоров'я, тривалістьжиття людей, матеріальний достаток, суспільна безпека.
— Інноваційнакультура – один з найважливіших чинників відтворення життєвих сил муніципальноїосвіти. Життєві сили – сукупний потенціал місцевого співтовариства, здатністьнаселення створити матеріальні і духовні цінності, змінювати умови життя в екодіалозілюдини і природи.
Зміни вінноваційній культурі рідко виділяються якість прямого завдання становленнямалого підприємництва і муніципального менеджменту. Традиційна культура недозволяє місцевому співтовариству відкрито і реалістично оцінювати свій стан іреагувати на соціальні зміни. Багато нинішніх керівників і муніципальніслужбовці усвідомлюють ці зміни і є поборниками іншої культури. Становленнянової культури, орієнтація на власні сили виявляється складним і хворобливимпроцесом.
Все сказанеактуалізує значення технології формування інноваційної культури.
Інновіруванняорганізаційних структур місцевого співтовариства, формування потенціалурозвитку, — багато в чому місія малого підприємництва, муніципальногоменеджменту, без допомоги яких традиційні інститути управління з цим завданнямне справляються і не справляться.
Формуваннясучасної інноваційної культури у школярів – одна з головних умов підготовкиуправлінця-менеджера нового типу, а отже, зміцнення російської державності іпідвищення якості життя людей.
Муніципальнаполітика підтримки і розвитку інноваційної культури є головною проблемою оновленнямісцевих співтовариств.
соціальнийінноватика культура управління
3. М. КРОЗЬЕ ПРОРОЗУМІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
3.1 Принципипростоти організації, автономії, управлінні через культуру
У сучаснійорганізаційній культурі раціоналізація і розрахунок втрачають своє визначальнезначення і на перший план виступає завдання мобілізації особових, духовнихресурсів, зокрема, пов'язаних із здібністю до інноваційних процесів, а, отже, іздібністю до інновацій висувається на перше місце по відношенню до здатностіраціоналізації. Пріоритети кількості поступаються пріоритетам якості товарів,послуг, відношення до клієнтів.
Інноваційні змінив області організації і управління повинні базуватися на основних принципах:простота, автономія, управління через культуру. На думку французького соціологаМ. Крозье, зміст цих принципів полягає в наступному.
Принцип простотиорганізацій – краща відповідь на складність людських відносин. Він припускаєскорочення сходинок ієрархічних сходів, проміжних структур і елементів влади іможе реалізуватися тільки за наявності достатньо розвинених людських духовнихсил і здібностей.
Принцип автономіїозначає, що якщо в організації слід спиратися на здатність особи, то членорганізації повинен мати свободу дії і бути відповідальним. Організаційнівідносини з клієнтом стають центральною ланкою в діяльності організації, успіхзалежить від того, якою мірою принципове рішення враховує інтереси клієнта. Вумовах свободи дій і відповідальності члена організації створюється можливістьвідродження ремесла як індивідуальної майстерності (на відміну відстандартизованих операцій, що існують при раціоналістичному підході доорганізації).
Принципуправління через культуру припускає перехід від складних поєднаньгоризонтальних і вертикальних структур до простих організацій, що складаються завтономних самоврядних общностей.
3.2 Здібність доінновації
Всі організаційнісистеми володіють значною інертністю, оскільки нововведення зазвичай викликаютьзсув рівноваги в них і приводять до непередбачених наслідків. Виникає феноменопору інноваціям, для подолання якого необхідні спеціальні методи активізаціїінноваційних процесів, тобто управління інноваціями (не тільки змістовне, але іорганізаційне). Тому приводу М. Крозье відзначає: «Здібність сучасних організаційдо інновацій залежить, перш за все, від наявності таких правил ігри, яківинагороджують кооперативну, конструктивну і новаторську діяльність, замістьтого щоб прагнути до збереження рівноваги, гармонії і консервації існуючихвідносин. Ніяка формальна демократія і ніякі правові обов'язки не допоможутьстворити клімат, що сприяє інновації, якщо не здійснюються глибокі зміни вправилах політичної гри в рамках даного організаційного цілого».
Атмосфера підйомуорганізації сприяє успішному проведенню необхідних змін. Секрет успішноїмотивації криється в знанні потреб людей і допомоги в тому, щоб вони моглидобитися здійснення бажаного при цьому люди повинні володіти певними якостями.
Позитивнесприйняття – здатність позитивно відноситися до людей і до ситуацій.
Служіннякорпоративним інтересам – готовність підкорятися грати в команди і слідувати залідером.
Потенціалзростання – прагнення до особистого зростання і самоудосконалення; здатністьпродовжувати «рости» у міру ускладнення завдань.
Послідовність –прагнення послідовне доводити справу до кінця.
Відданість –готовність прийняти потреби команди і організації як власну потребу.
Гнучкість вцілому – здатність знаходити вихід з положення.
Порядність –надійність і сильний характер; постійність в словах і вчинках.
Широта кругозору– здатність бачити всю організацію і її потреби.
Дисциплінованість– готовність виконувати встановлені норми відносин незалежно від власногонастрою.
Вдячність –вдячне відношення, яке стає способом життя.
4. ПРІОРИТЕТНОВОЇ ЯКОСТІ ТОВАРІВ, ПОСЛУГ, ВІДНОСИН З КЛІЄНТОМ
У економіці шансина існування мають тільки ті підприємницькі структури, які знаходять споживачадля пропонованих ними товарів (виробів, послуг) і за ціною, компенсуючоювитрати.
Жодне зпідприємств не може бути абсолютне упевнено в своєму майбутньому. Положення наринку ніколи не буває статичним. Це пояснюється тим, що:
— на ринкуз'являються конкуруючі вироби, характеристика яких більшою мірою відповідаєзапитам потенційних споживачів;
— на ринкуз'являються конкуруючі вироби, які мають схожі характеристики, але пропонуютьсяпо нижчих цінах;
— змінюютьсясмаки і запити колишніх споживачів, які починають шукати вироби, що володіютьіншими характеристиками, або ж взагалі повністю втрачають інтерес до продукціїданого підприємства.
Тому ключовимзавданням підприємництва (організації) і в цілому підприємництва є належнереагування на зміни, що відбуваються навколо.
Підприємствам іпідприємництву, цілим територіям необхідно адекватно реагувати на зміни, щовідбуваються як життя населення і вносити своєчасно необхідні зміни до методугосподарювання.
Зміни потрібнідля підвищення якості життя кожної людини і населення в цілому. Потрібні ізміни в організації соціального і економічного розвитку територій. Для цьогонеобхідні зміни в компетентності муніципальних менеджерів. Вони відносяться досфери їх концептуально-стратегічного мислення, яке починається з розвиткуздатності генерувати нові ідеї.
5. ВИЗНАННЯЦЕНТРАЛЬНОЇ РОЛІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ. ЗДАТНІСТЬ ВЧИТИСЯ
У роботі повпровадженню інновацій украй необхідно знати всю систему людських цінностей іті сфери, в яких вони зможуть бути реалізовані.
Зміни ворганізації можна здійснювати різними способами. Найбільш поширеними з них єзалучення фахівців до навчання.
Спосіб залученняфахівців передбачає, що організація в умовах необхідності змін можескористатися послугою зовнішнього фахівця (консультанта). Він проводить аналізположення, що склалося, в організації і розробляє пропозиції по змінах. Потімпропозиції фахівця оцінюються і упроваджуються.
Зміни на основінавчання передбачають, що в організації введення будь-яких нововведень можевикликати опір з боку людей. Тому зміни повинні здійснюватися в тісному зв'язкуз їх навчанням.
Спосібінноваційного навчання при проведенні змін є найбільш ефективним. Цей спосіб,покладений в основу реалізації всіх інноваційних змін, у тому числі і інкорпоративногоуправління, отримав назву «Інноваційне навчання» (ИОС).
ИОС має справу нетільки з процесом збагачення окремих осіб новими знаннями, але і з такоюсвідомо сформованою системою, яка полегшує всьому населенню муніципальноїосвіти шлях до придбання знань і стимулює вказаний процес. Між індивідами, атакож між групами індивідів повинна бути взаємодія, результатом якої є нетільки передача інформації про фактичний стан справ, але і здійснення змін увідносинах тих, що співробітничають один з одним.
6. ПРОСТОТА,АВТОНОМНІСТЬ, УПРАВЛІННЯ ЧЕРЕЗ КУЛЬТУРУ
Розуміннянеобхідності управління інноваціями припускає не тільки усвідомлення цьогофеномена керівником, але і формування колективного бачення майбутнього стануорганізації. Даний процес починається з особи – з відчуття неспокою післязакінчення попереднього етапу змін і очікування нових починів. Керівник повиненмати уявлення про рівень незадоволеності існуючою ситуацією в колективі іорганізації в цілому, з'ясувати бажання змін і при їх здійсненні забезпечитимінімум риски і руйнувань.
У розвиткуінноваційної управлінської діяльності важливо представляти систему, щозабезпечує генерацію ідей в організації.
Генерація ідей іїх подальші технологізація залежать від існуючого стилю управління, задопомогою якого керівник добивається досягнення певних результатів.
Негативний стилькерівництва породжує несприятливий морально-психологічний клімат, якийстворюючи стан напруги і конфліктності, заважає сприйняттю нової культури,інноваційного мислення і поведінки, руйнує ефект спільної діяльності, знижуєзадоволеність роботою і стан згуртованості. Сприятливий для сприйняттяінновацій морально-психологічний клімат багато в чому залежить від станукорпоративної культури, перш за все організаційної і управлінської.Становленням такої культури можна і потрібно управляти.
Управліннякультурою зв'язане:
— із змінамикультури – розвитком відносин, переконань і цінностей, які узгоджуються зпризначенням, стратегіями, навколишнім середовищем і технологіями організації.Мета – досягти значних змін в морально-психологічному кліматі, стилікерівництва і поведінці усередині організації, що може позитивно відбитися надосягненні результатів в інноваційній діяльності організації;
— прищепленнякультури, націленої на збереження і спадкоємність того цінного і корисного, щоє в нині існуючій культурі;
— сприйнятливістюзмін, що стосуються того, щоб надати культурі можливість успішно адаптуватисядо змін в організації, системах, процедурах і методах роботи і бути прийнятою вцих умовах;
— досягненнямзгоди, яка стосується єдності членів організації в розумінні її місії,стратегії і цінностей.
ВИСНОВОК
Наукові дослідженнясвідчать, що намічені в Концепції інноваційної політики Російської Федераціїінноваційні заходи здійснюються далеко не повно, а це стримує вихід з надмірнотривалої кризи і перехід до пожвавлення економіки на основі підвищенняконкурентоспроможності вітчизняної продукції, зміцнення її позицій навнутрішньому ринку і зовнішньому. Не відбувається поки і великомасштабногоосвоєння високотехнологічної наукоємної продукції з використанням потенціалуконверсії і технологій подвійного призначення.
Завдання іпріоритети державної інноваційної політики повинні знайти віддзеркалення іконкретизацію у федеральних стратегічних документах, що створюють механізмреалізації концепції соціально-економічного розвитку Росії на довгостроковуперспективу.
Необхідно визначатизавдання і механізми інноваційної політики на регіональному і місцевому рівняхв стратегічних документах і інноваційних програмах, що затверджуютьсявиконавськими органами суб'єктів Російської Федерації, що відображає специфікурегіонів і пріоритети федеральної інноваційної політики.
Робота в областіінноваційної політики держави не тільки в технологічній, але і всоціально-політичній, управлінській, економічній областях тільки починається.
СПИСОКВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бестужев-Лада И.В. Прогнозноеобоснование социальных нововведений. М.,1996.
2. Маренков Н.Л. Инноватика: Учебн.Пособие: -М.: Ком.Книга, 2005. – 304с.
3. Плотинский Ю.М. Модель социальныхпроцессов. – М.: Логос, 2001. – 235 с.
4. Социальная инноватика вуправлении: муниципал. финанс. – производ. группы: учебн. пособие для вузов /В.Н. Иванов, С.Б. Мельников (и др.); под общ. Ред. В.Н. Иванова, С.Б.Мельникова: Академия наук социал. технологий и местн. самоуправл. – 4 изд.,перераб. и доп. – М.: Муниципальный мир, 2006. 260 с.