Реферат з теми:
Зміни в системіцінності росіян. Соціальні спільності
Зміст
Вступ
1. Зміни в системі цінностей росіян
2. Соціальні спільності
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Системі«людина — індивід — особистість — індивідуальність» в набагатобільшою мірою, ніж будь-хто інший, у розвитку (соціалізації та самореалізації)властива автономність, стійкість, не часткова, а повна спадкоємність і якісневзаємозбагачення всіх її елементів. У цілому в процесі становлення та розвиткуприродно-людське зберігається і перетворюється через, а не поза сутнісно людського.Сказане дозволяє характеризувати особистість як утворене в процесісоціально-історичного й онтогенетичного розвитку єдність загального (родовоголюдини), окремого (індивіда) і неповторно-особливого (індивідуальності).Особистість є міра розвитку та реалізації родових властивостей людини вконкретній соціальній реальності. Такий підхід лежить в руслі пошуків шляхівліквідації розриву між поняттями «людина» — «особистість» ісинтезу різнорідних, часто протилежних сегментів соціальної реальності, які виражаютьці поняття. Однією з найбільш значних характеристик особистості є притаманналюдині система цінностей, її еволюція протягом життя і залежність відсоціальних умов, в які ця особистість потрапляє.
Проблемисоціальної структури завжди грали в соціології ключове значення. Соціальнаспільність, як важливий елемент соціальної структури, розглядається багатьмарозділами соціології. Взаємодія, виникнення і розпад соціальних спільнот — основний показник соціальної динаміки, розвитку соціуму. Так, соціокультурніпроцеси пострадянського періоду характеризувалися змінами, як віндивідуальному, так і в масовій свідомості.
Одним з такихзмін є загострення міжнаціональних відносин, що посилюються економічними ісоціальними проблемами, пережитими зараз колишніми республіками СРСР, крімтого, відбулося формування «класів», розшарування суспільства за фінансовоїзабезпеченості, чого не було раніше, і це наклало свій відбиток на системуцінностей, мотивацій кожного росіянина, що показує важливість вивчення соціальнихспільнот на всіх рівнях організації суспільства.
1.Зміни в системі цінностей росіян
Численнідискусії про те, що ж є базовим вихідним поняттям для дослідження такогофеномена, як культура, дозволяють зробити висновок, що їм може бути такийважливий елемент суспільної свідомості, як цінності. Не результат творчоїдіяльності, навіть не її процес, не кажучи про «речових» виразникомматеріальної і духовної культури, а саме цінності, в яких концентрованомувигляді виражається сенс культури. У вітчизняній соціології цей підхід найбільшвдало сформулював Н.І. Лапін. На його думку, «система цінностей утворюєвнутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію потреб та інтересівіндивідів і соціальних спільнот. Вона, у свою чергу, робить зворотний вплив насоціальні інтереси і потреби, виступаючи одним з найважливіших мотиваторівсоціальної дії, поведінки індивідів. Таким чином, кожна цінність і системицінностей мають двоєдине підстава: в особистість як само ціною суб'єкті і всуспільстві як соціокультурної системи ». Пострадянський період розвитку нашоїкраїни характеризується значними змінами в системі цінностей росіян, що можнапомітити навіть на побутовому рівні.
У соціологіїдуже часто використовується поняття базові цінності, які характеризують основніорієнтації людей як в житті в цілому, так і в основних сферах їхньої діяльності- в праці, в політиці, в побуті і т.д. Тому ці базові цінності, що маютьпредметний зміст, можуть бути основою для типологізації як свідомості, так іповедінки, і давати характеристику інтелектуальному багатства людини. Добазових цінностей, які формують особистість, відносяться: здоровий спосібжиття; нове «якість життя», що включає в себе зміну характеру праці та йогосенсу, інший розподіл інтересів між працею і дозвіллям — нову культуру дозвіллятощо; гуманістичний культура спілкування між людьми, в якій інша людина — незасіб досягнення утилітарних цілей, а мета, самоціль, стимулююча особистийінтерес; нарешті, найбільш важливе, — зростаюча потреба в самореалізаціїособистості, у творчості, у розвитку здібностей, у духовному збагаченні і т.п.
Ці ціннісніорієнтири досить помітні і відзначаються вченими як одна з провідних (хоча ісуперечливих) тенденцій. Вони ж відзначають не довго строковість цінностейодностороннього егоїзму і зростання значення соціальних форм спілкування,духовної спорідненості, людинолюбства. Ціннісні установки кардинальнозмінюються, коли людина починає віддавати перевагу «речові» або духовні формибагатства, хоча ні та, ні інша автоматично не дає стійкого соціального стану.Більш того, соціальні ціннісні орієнтації, пов'язані з речовою формоюбагатства, можуть підвищувати соціальний статус, але не покращувати соціальнийнастрій.
З іншого боку,нерідко й інше протиріччя. Якщо орієнтація на духовно-моральні цінності незабезпечує мінімум чи декларований суспільством достаток, то відбуваютьсясерйозні колізії в соціальному настрої людей. Так, за даними лабораторіїсоціальної психології НДІ комплексних соціальних дослідженьСанкт-Петербурзького університету, в ієрархії ціннісних орієнтації населеннянайбільш різко знизилося значення однієї із самих найважливіших у 60 — 80-тіроки цінностей — «роботи» у формулюванні «цікава робота». Вона опустилася на12-е місце з 2 — 3-го, яке займала на початку 80-Х років. (Опитування в 1990році охопив 1000 осіб — представників усіх соціально-демографічних групнаселення С.-Петербурга.) У короткому списку з 9 цінностей «матеріальнийдостаток» виявився на 3-му місці (після «здоров'я», «сім'ї»). Виходили якісь«ножиці»: люди виправдано хочуть жити в достатку, але при цьому головний засібйого досягнення — роботу — відносять у своєму життєвідчування на задній план.
У ставленні допраці система цінностей росіян не раз зазнавала серйозних змін. Незважаючи нате, що відразу після Жовтневої революції пріоритетність професій фізичної праці(з ним пов'язувалося положення в першу чергу робітників і селян) постійнопідкреслювалася, престиж розумової праці продовжував залишатися значним, йогороль високо оцінювалася суспільною свідомістю. Більш того, відчуженість міжрізними видами праці продовжувала зберігатися. Помилково інтерпретованеположення про провідну роль робітничого класу призвело до нігілістичноговідношенню до інтелігенції, що серйозно послабило інтелектуальний потенціалкраїни. У результаті постраждав престиж як розумового, так і фізичної праці.
Професіїфізичної праці з офіційної точки зору визнавалися пріоритетними, а на практиці,в громадській думці вважалися менш гідними. У той же час люди розумової працінерідко відчували свою незначність у соціальному і політичному плані.Деформований, спотворене уявлення про працю розумовому і фізичному працюпризвело до дивних парадоксів. Так, дослідженнями, проведеними ще в 60-70-хроках відомим вченим соціологом В.М. Шубкіньм, було доведено, що «сходи»професій і «сходи» домагань фактично були протиставлені один одному: бажаннястати космонавтом, артистом, ученим-фізиком і т.д. багато разів перевищувалопотребу суспільства в цих кадрах. Потреба ж у працівниках масових професій непідкріплювалася реальним бажанням людей займатися цими видами праці. Але, тимне менш, об'єктивний процес розвитку народного господарства невблаганноприводив їх суб'єктивні устремління у відповідність з тим, що насправді булонеобхідно суспільству.
Не менш важливоюхарактеристикою сучасної системи цінностей, соціальної диференціації єрозшарування російського суспільства за доходами, яке перевищило граничнодопустимі для правових держав норми. У 10% найбільш високоприбутковогонаселення зосередилося 34% грошових доходів. У 20% населення Росії, що маєвисокі доходи, в середині 90-х років зосередилося 46% грошової маси країни, у20% росіян з низьким достатком-в 10 разів менше. За оцінками Всесоюзного центрурівня життя при Мінпраці РФ, 10% найбільш забезпечених верств населення малидоходи в 1996 році, в 15 разів перевищують доходи 10% найменш забезпечених.Досвід інших держав свідчить, що десятиразова різниця в доходах найбагатших інайбідніших верств населення є критичним показником, перевищення якого загрожуєсоціальними і політичними потрясіннями в суспільстві. Розрив у рівнях зарплати10% найменш оплачуваних працівників і 10% найбільш, оплачуваних досяг в 1994році 27 разів. У промислово розвинених країнах така диспропорція не перевищує6-8 разів. У результаті, незважаючи на те, що в системі цінностей багатствозаймає провідне становище, ставлення до заможних людей скоріше негативне.
Іноді всоціології використовуються поняття «позитивні» та «негативні цінності», атакож «схвалювані» і «заперечує цінність». Разом з тим диференціації цінностейна схвалювані і заперечується не має нічого спільного з поділом їх на позитивніі негативні. Мова йде про інше: різні люди по-різному ставляться до одних і тихже цінностей, вибудовують їх ієрархію в своїй свідомості. У цьому полягає одназ труднощів розуміння та вивчення ціннісної свідомості. Подолання цих труднощівє однією з найважливіших завдань соціології культури.
Так, за данимиН.І. Лапіна, зіставлення даних двох всеросійських досліджень 1990 і 1994 рокупоказало, що, незважаючи на потрясіння, через які пройшли росіяни в 1991-1993роках, принципові оцінки — згоду чи незгоду, схвалення або запереченняцінностей — залишилися майже незмінними. Як у 1990, так і в 1994 році в групусхвалюваних потрапили судження з ключовими словами: самоцінність життя,свобода, турбота про ближніх і слабких, взаємодопомога, спокійна совість і ін.У числі заперечуваних виявилися самовільне позбавлення життя іншої людини,життя для себе ( а не для нащадків), рівність доходів, боротьба до перемоги надопонентами, владу над іншими людьми і т.д.
Потребиособистості, соціальних груп, спільностей завжди пов'язані з розвиткомкультури. У той же час, очевидно, що прагнення до культури виявляється у форміпотреб. Все це дозволило вченим, в тому числі і соціологам, оперувати поняттями«матеріальні» і «культурні потреби», які, у свою чергу, можуть бутикласифіковані за різними підставами.
Очевидно, щобазові потреби формуються в процесі первинної соціалізації індивіда, до 18-20років, а потім залишаються досить стабільними, зазнаючи істотні зміни лише вкризові періоди життя людини та її соціального середовища. Подальші зміни вжитті зачіпають не стільки складу, скільки структуру цінностей, тобто їхієрархічні співвідношення між собою в індивідуальному, груповому та суспільнійсвідомості: одні цінності отримують більш високий статус або ранг, інші стаютьменш значимими. Так, в умовах кризової економіки Росії різко впала цінністьморальних норм поведінки — їх замінила пристрасть до наживи, до збагаченнябудь-якою ціною, до різкої девальвації понять честі, совісті, боргу. Алеодночасно зросла значимість таких рис особистості, як самоповага,самостійність, незалежність.
Соціологічнідослідження показують, що в сучасному російському суспільстві досить значнапотреба в знаннях, інформації, а також у формуванні свого естетичного таетичного бачення світу, потреба в спілкуванні, а також у певних засобахзадоволенні своїх смаків і нахилів.
Більшістьнаселення в тій чи іншій мірі залучене до цінностей культури. Масові опитуванняв кінці 80-х років свідчили, що лише у 10% населення не щеплена смак допостійного читання книг, газет, журналів. І хоча кіно і телебачення займають уних досить значне місце в дозвіллі, однак це ще не говорить про глибину ірозвиненість культурних потреб як таких. При такому підході до дослідженнякультури фіксуються форми залучення до неї, але їх інтенсивність і якість нерозкриваються.
Аналізкультурних потреб показує, що вони перебувають у прямій залежності від доходівнаселення. При всіх приватних відхиленнях сам по собі зростання матеріальноїзабезпеченості зумовлює зростання інтересу і витрат на духовне споживання. Якщогак звані первинні культурні потреби (в телебаченні, радіо, відеотехніки,магнітофонах) практично однакові для сімей з різними доходами, то інші атрибутикультури (наприклад, бібліотека), що виконують більш складну культурну функцію- функцію інтелектуального та естетичного розвитку, дуже диференціюються: вонизалежать від доходів, соціального стану, професійної діяльності. Разом з тимвисокий дохід у більшості випадків пов'язаний з такими витратами, як придбанняавтомашини, дачі, відеотехніки, підкреслюють статусне положення людини всистемі матеріальних, а не духовних цінностей.
Однак при всіхпротиріччях і вади «середні» культурні потреби домінують серед інших потреблюдей. В першу чергу вони прагнуть придбати речі культурно-побутовогопризначення, віддаючи їм перевагу перед речами утилітарного властивості. Але втой же час дуже слабо розвинена потреба в предметах високого естетичного рівня.
Прихарактеристиці цінностей дуже важливий облік умов їх реалізації. Як і ранішеобмежений доступ населення до культурних цінностей. Так, вибір книг у сільськихбібліотеках, малих містах незначний, їх фонди дублюють один одного, а багатоновинок літератури купуються з великими труднощами. У музеях демонструєтьсялише 14% експонатів, величезні запасники накопичені в художніх музеях,вивезення їх та експозиції за межами культурних центрів практично невиробляються.
Одна з проблемрозвитку духовних потреб — це перекоси в способах їх задоволення. У 70-80-тіроки фіксувався так званий книжковий голод. Ситуація була така, що в особистихбібліотеках накопичилося понад 40 млрд. книг, тобто в 10-12 разів більше, ніж увсіх державних, колективних та громадських бібліотеках. 90-ті роки принеслиінші проблеми. Книжкова справа в чому виявилося у владі масової культури,низькопробних смаків. У той же час наукова і художня література виявилася не покишені багатьом потенційним споживачам.
Аналіз сучаснихпотреб дозволяє стверджувати, що за останній час зріс темп появи нових ідиференціації старих потреб. І справа швидше не в тому, що люди не мали цихпотреб, а в тому, що їх задоволення стримувалося самими різними обмеженнями,надуманими заборонами, орієнтацією на те, що ніби з одного центру можнарегулювати смаки і нахили людини.
Але відкритістьмає і свої витрати. Отримали певне поширення і були звеличені такі цінності,вік «вміння жити», користь, нерозбірливість у засобах наживи і т.п. Крім того,стали експлуатуватися і навіть пропагуватися за допомогою засобів масовоїінформації порнографія, патологічні нахили. Є й інші витрати в розвиткукультури, зокрема у вигляді різних проявів молодіжної субкультури — хіпі,панки, рокери і т.п. Свобода творити привела і до пожвавлення далеко небезперечних течій в художній творчості.
У той же час,очевидно, що в умовах становлення нової моралі важливе значення має незаборона, а постійна підтримка істинних духовних цінностей у розрахунку на те,що час внесе поправки в проблему цінностей людини.
2.Соціальні спільності
Соціальнаспільність чи соціальна група є ключовим елементом соціальної структури. Р.Мертон розуміє під групою сукупність людей, які певним чином взаємодіють один зодним, усвідомлюють свою приналежність до даної групи і вважаються членами цієїгрупи з точки зору інших. Такі характеристики властиві безлічі груп, протедалеко не всім. Скоріше це риси так званих первинних і лише певною міроювторинних груп.
Первинна групаскладається з невеликого числа людей, між якими встановлюються прямі контакти,що відображають багато аспектів їхньої діяльності, тобто діють безпосередні,особисті зв'язки (сім'я, група друзів, дослідницька група і т.д.). Вториннагрупа утворюється з людей, між якими майже відсутні емоційні зв'язки, їхвзаємодія зумовлена прагненням до досягнення певних цілей. У таких групахосновне значення надається не особистісним якостям людей, а їх уміннювиконувати певні функції. Саме так формуються і діють соціальні організаціїпідприємств із своїми підрозділами і посадовими ієрархіями. Особистість кожногоз людей майже нічого не означає для організації. Оскільки ролі у вториннійгрупі чітко визначені, часто її члени дуже мало знають один про одного. Усоціальній організації підприємства не тільки ролі, а й способи комунікаціїчітко визначені. Але і в цих знеособлених вторинних групах утворюються наоснові неформальних відносин нові первинні групи.
Однак далі мовапіде про інші соціальні групи, які вірніше було б назвати соціальнимиспільнотами. У вітчизняній традиції соціальними групами називають соціальнікласи, шари та інші великі одиниці макро — соціальної структури всьогосуспільства, а також одиниці мезо — соціальної структури територіальних спільнот(міста, агломерації і т.д.). По відношенню до всіх них «соціальна група» — родове, збірне поняття. У контексті соціології нерівності саме ці групи маютьвизначальне значення.
Соціальні групимакро — та мезо — рівня об'єднані спільністю стійких і відтворюютьсявластивостей і співпадаючими інтересами своїх членів. Вони виконують (в силупритаманних їм властивостей) певні функції, без яких дані групи не можутьіснувати (відтворюватися). Соціальні групи як елементи соціальної структури вкожен даний момент розвитку суспільства є в певному й доступному для огляду кількості,але нескінченно безліч їх зв'язків, їх взаємин і т.д., тобто все те, що робитьсоціальну структуру сутнісною характеристикою конкретно-історичного соціальногоорганізму. А визначальним у соціальній структурі є характер взаємозв'язкуелементів.
Соціальніспільності (групи) можна розділити на статистичні і реальні. Практикуючісоціологи частіше мають справу зі статистичними групами, тобто виділеними забудь-якої піддається вимірюванню характеристиці. (Наприклад, городяни — целюди, які живуть у поселеннях, формально зареєстрованих як міста.) Реальна жгрупа володіє, як правило, набором характеристик, за якими ховається іманентнаданого соціального суб'єкту сутність. (Городянами вважаються люди, що живуть умісті і провідні міський спосіб життя з високим ступенем різноманітностітрудової та дозвільної діяльності, переважно індустріальним та інформаційнимпрацею, високої професійної та соціальної мобільністю, високою щільністюлюдських контактів при анонімності і формалізованності спілкування і т.д.). Ясно,що при цьому статистична група «городяни» лише якоюсь своєю частиною відповідаєкритерію урбанізованості, тобто не всі живуть у місті відносяться до реальноїгрупі «городян».
Реальні групивиступають суб'єктами і об'єктами реальних відносин (влади, експлуатації іт.д.). Вони мають інтересами, які можна виміряти; взаємної ідентифікацією;загальними рисами ментальності; схожою мотивацією; символами; стилем життя; дляних характерні саме відтворення, відмінна від інших груп система соціальнихзв'язків.
Термін «група»зазвичай застосовують до таких сукупностям людей, члени яких найчастішевзаємодіють один з одним, ніж з людьми ззовні, але це не означає, що всі вонизнаходяться в прямому контакті, як члени первинних груп. І вітчизняні, ізарубіжні дослідження підтверджують, що, скажімо, рольові відносини міжкерівниками і підлеглими відрізняються від відносин між підлеглими, щовідмінності в соціально-економічному статусі перешкоджають дружнім відносинам іскладанню шлюбних зв'язків. Дружні стосунки переважають між членами однієї ітієї ж групи (етносу, класу, прошарку).
Особливе місцезаймають соціальні норми як засоби соціальної регуляції поведінки індивідів, щооб'єднують їх в групи (спільності). Ці норми забезпечують відтворення груп в їхсоціальних позиціях, забезпечують підтримку процесів функціонування суспільстваяк системи взаємодії груп. З їх допомогою групи з різними (в тому числіантагоністичними) інтересами інтегруються в стабільне суспільство. Запитисоціальної спільності обмежуються в межах певної частки ресурсів, переводятьсяв еталони, моделі, стандарти належної поведінки представників (членів)спільності. Засвоєння і використання соціальних норм є умовою формуванняіндивіда як представника тієї чи іншої соціальної спільності (групи).
У свою чергу,реальна група також має внутрішню структуру: «ядро» (а в деяких випадках — «ядра»), периферію з поступовим ослабленням в міру віддалення від ядрасутнісних властивостей, за якими атрибутує дана група і за якими вонавідокремлюється від інших груп, що виділяються з того ж критерію. Зонитрансгресії поступово переходять в зони тяжіння інших «ядер».
Конкретніпредставники тієї чи іншої групи можуть і не мати всі сутнісними рисамисуб'єктів цієї спільноти, але ядро будь-якої групи складається з індивідів — носіїв цих сутнісних рис. Іншими словами, «ядро групи» — це сукупність типовихіндивідів, найбільш повно поєднують властиві цій групі характер діяльності,структуру потреб, цінності, норми, установки і мотивації. Тому ядро єконцентрованим виразником всіх соціальних властивостей групи (спільності), щовизначають її якісну відмінність від всіх інших. Немає такого ядра — немає ісамої групи (спільності).
Ядро групи являєсобою одночасно і історично рухоме, і відносно стійке у часі соціальнеутворення. Воно може або зникнути взагалі (у тому випадку, коли зникає данийвид діяльності або дана різновид ціннісних уявлень), або придбати нову якістьпід впливом іманентних змін у змісті діяльності або (і) ціннісних уявлень.Однак внаслідок того, що зазвичай темп цих змін аналогічний (або зіставимо) зтемпами змін інших соціальних груп, зберігаються і якісну відмінність цієїгрупи людей від інших, і «соціальна дистанція», і характер між груповихвідносин.
Соціальна групане збігається з сумою індивідів, що володіють подібними функціями івластивостями. Ще менше підстав ставити знак рівності між нею і людьми зподібним (або одним і тим же) статусом. Як наукова абстракція і реальність,соціальна група є носієм системних якостей, що не зводиться до характеристикіндивідів, що входять до її складу. Ці якості виводяться з аналізу всієїсуспільно-історичної практики розвитку і функціонування конкретногосуспільства. Вони розкривають місце групи в системі відносин у суспільстві, їїфункції в економіці, культурі, політиці, ідеології, а також тенденції їїрозвитку, її минуле і майбутнє. Системне якість груп проявляється в неперетинання їх ядер. На емпіричному рівні це виявляється у формах іінтенсивності дій людей, актах реальної поведінки, типових для представниківданої і тільки даної групи. Системні якості групи вимагають тривалого часу дляпридбання властивостей, властивих індивідам, які входять в ядро спільності. Цятривалість не може бути визначена апріорно, її можна встановити лише врезультаті дослідження.
Таким чином, реальнагрупа, на противагу статистичної сукупності людей, виділених за якою-то окремовзятому ознакою, є соціальна цілісність, яка характеризується спільністю умовіснування, причино взаємопов'язанимиподібними формами діяльності в різних сферах життя, єдністю норм, цінностей,рис образу життя.
Особливим видомреальних груп є етноси, про етнічні групи. На території сучасної Росії живутьпредставники понад ста націй, народностей і етнічних груп. Етнічну спільністьможна визначити як особливу історично виникла форму соціальної угрупованнялюдей. Основними умовами її виникнення є спільність території і мови, звичайновиступаючих потім і в якості ознак етнічної спільності. Нерідко, наприклад, придодаванні націй Америки, спільність мови досягалася в ході розвитку господарських,культурних та інших зв'язків між різномовними компонентами, тобто являє собоюне стільки передумову, скільки результат етногенезу.
В якостідодаткових умов або факторів складання етнічних спільнот може виступатиспільність релігії, а також близькість компонентів етносу в расовому відношенніабо освіту значних перехідних (метисне) груп між різко різними в расовомувідношенні компонентами, як сталося, наприклад, при формуванні бразильців,кубинців та інших латиноамериканських націй. У ході етногенезу під впливомрізних факторів, в тому числі особливостей природних умов етнічної території,складаються характерні для етнічної спільності риси матеріальної і духовноїкультури, побуту, групових психологічних характеристик, поряд з цимвиробляється етнічна самосвідомість, з'являється основна загальна самоназва — етнонім, і всі ці елементи етнічної спільності можуть бути також використані вякості її ознак.
Висновок
соціальнийструктура спільність етнос
Розглядаючипроблему цінностей в сучасному російському суспільстві, не можна не відзначити,що, перш за все, ці проблеми пов'язані з деградацією культурних цінностей. Нашакраїна помітно відстає в матеріальній забезпеченості культурних потреб, воцінці змін, що відбуваються в художній культурі. Частка національного доходу,що витрачається на культуру, зменшилася в кілька разів навіть порівняно зперіодом перших п'ятирічок. Порівняння з показниками розвитку культуриіндустріальних капіталістичних країн також не на користь нашої країни. Однакматеріальна забезпеченість культури — це тільки частина проблеми, інша — ібільш важлива — полягає в тому, що духовна культура перестала бути однією звизнаних цінностей, втратила свій атрибутивний статус при формуванніособистості.
Соціальнаструктура суспільства — досить динамічне явище, в розуміння якого повинніпостійно вноситися корективи. З нових підходів до пояснення цієї структури вартовідзначити аналіз груп (Л.А. Гордон і А.К. Назимова), пов'язаних з доіндустріальним, індустріальним і науково-індустріальним виробництвом, що даєможливість більш чітко уявити все різноманіття соціальних груп, професійно ііншим чином диференційованих, що існують у нашому суспільстві. Дуже важливоюхарактеристикою соціальної диференціації є розшарування російського суспільстваза доходами. Дослідження соціальних груп мають важливе значення для розвиткусоціології як науки, а також для запобігання можливих конфліктів міжсоціальними групами, що загрожують порушенням соціальної стабільності.
Списоквикористаної літератури
1. Капітонов Е.А. Соціологія ХХстоліття — Ростов-на-Дону: Фенікс, 1996. – 512с.
2. Кравченко А.І. Введення всоціологію: навчальний посібник. — М.: Нова школа, 1995 р.
3. Радугин А.А., Радугин К.А.Соціологія. Курс лекцій. М., 1999.
4. Смелзер Н. Соціологія. — М.:Думка, 1994. — 688 с.
5. Соціологія. Курс лекцій. / Подред. Ю.Г. Волкова. — Ростов-на-Дону: Фенікс, 1999. – 510с.
6. Сучасна західна соціологія:Словник. М., 1990.
7. Тощенко Ж.Т. Соціологія.Загальний курс. — М.: Прометей, 1999. – 512с.
8. Тощенко Ж.Т. Пострадянськийпростір: суверенізація та інтеграція. М., 1997.
9. Фролов С.С. Соціологія. — М.:Наука, 1994. – 255 с.
10. Шиліна Л.М. Потреби, культураспоживання і ціннісні орієнтації особистості (соціологічний аспект). М., 1988.