Виникненняі формування профспілкового руху
Зміст
Вступ
1.Профспілковий рух за кордоном
2.Історія профспілкового руху в Росії
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Професійніспілки (профспілки), добровільні організації, що об'єднують працівників увиробничих і поза виробничих сферах для захисту соціально-економічних прав таінтересів своїх членів. Виникли в країнах Західної Європи і США в кінці XVIIIстоліття як суспільства взаємодопомоги; в розвинених країнах були легалізованів XIX столітті. Покликані захищати інтереси працівників у сфері умов праці,заробітної плати, побуту, культури і т. д.
Профспілкипройшли великий і складний шлях. Щоб зрозуміти і оцінити сучасні проблемизарубіжного і російського профспілкового руху, необхідно звернутися до йоговитоків. Вивчення історичного досвіду професійного руху збагачує знання процілі і завдання профспілок, основні напрямки і методи їх діяльності, допомагаєзайняти правильну позицію у взаєминах з роботодавцями і державою.
В останні рокичисельність профспілок, як у Росії, так і в багатьох країнах світу різкоскоротилася. Однією з причин зменшення лав членів профспілок може бути втратазв'язків з рядовими працівниками, перш за все з молоддю. Іншим мотивом, щовикликав ослаблення інтересу до профспілок, є зниження ступеня оперативності іточності їх реагування на запити працівників у зв'язку з тим, що з економічнихпричин відбулося злиття профспілкових організацій, що об'єднують працівників зрізними, часом протилежними, інтересами і потребами.
І все ж,незважаючи на велику кількість проблем, що виникають, профспілки знаходятьспособи їх вирішення, залучають до своїх лав нових членів, розширюють сферисвоєї діяльності, співпрацюють з державними органами та роботодавцями увирішенні різних питань, допомагають відстоювати працівникам їх трудові права.
Все вищесказанеобґрунтовує актуальність даної теми.
Мета роботи:вивчення особливостей виникнення та формування профспілкового руху в Росії і закордоном.
Роботаскладається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаноїлітератури. Загальний обсяг роботи 17 сторінок.
1.Профспілковий рух за кордоном
Багатохарактерні риси та напрямки профспілкового руху сформувалися ще в XIX столітті.Виникнення профспілок було закономірним відповіддю найманих працівників на діївласників засобів виробництва. Перші профспілки з'явилися у 70 — 80 рр… XVIIIст. в Англії, раніше інших що встала на шлях капіталізації виробництва. Вониоб'єднували в основному висококваліфікованих робітників однієї професії. Зчасом ці організації стали називатися професійними спілками — тред-юніонів(trade — професія, ремесло і union — об'єднання). Згодом відбувалося об'єднанняна рівні галузей і включення в свої організації некваліфікованих робітників.Цей процес виявився тривалим. В Англії профспілки подібного типу з'явилися лишенаприкінці XIX ст., А в США — тільки в 20 — 30-і рр… XX ст.
З моментувиникнення профспілок вони відчували жорстке вплив з боку роботодавців ідержави. Вже в 1799 і 1800 рр… англійський парламент прийняв закони про робочікоаліціях, відповідно до яких профспілки і страйки категорично заборонялися. Запорушення цих законів профлідера загрожувало тюремне ув'язнення, грошові коштипідлягали конфіскації. У Франції за законом Ле Шепель 1791 заборонялисястрайки, а створення робочих коаліцій оголошувалося злочином проти «свободи іправ людини».
Тільки через 25років боротьби, в 1824 році, в Англії домоглися скасування антиробітничихзаконів. Однак профспілки не мали права юридичної особи, тобто права позову всуді, і, отже, не могли захищати себе від замаху на їхні фонди і майно. УФранції профспілки були легалізовані через 90 років після їх виникнення, а вСША були визнані законом лише в 30-ті роки XX ст.
Один із способівзміцнення ролі профспілок — так звані закриті цеху (closed shop) і профспілковіцеху (union shop), які вперше з'явилися у Великобританії більше двохсот роківтому. У міру розвитку та поширення в промислових державах інституту колективнихпереговорів виникла проблема сумісності закритих цехів та інших захиснихзаходів профспілок з анти дискримінаційною політикою в області зайнятості, щопроводиться Міжнародною організацією праці (МОП) та державами — її членами.
Основнимиформами прояву профспілкового монополізму є:
а) зобов'язанняроботодавця приймати на роботу лише членів певної профспілки, які повиннізалишатися в його рядах для збереження зайнятості (закрите підприємство closedshop);
б) можливістьроботодавця наймати працівників за власним вибором, з обов'язковим вступомостанніх до профспілки у визначені терміни (обов'язкове членство в профспілціunion shop);
в) обов'язокпрацівників незалежно від членства у профспілці сплачувати профспілкові внески,якщо навіть приналежність до профспілки не служить умовою прийому на роботу тазбереження робочого місця (агентський цех agency shop);
г) роботодавець,дотримуючись принципу переважного вибору, повинен у ході найму віддаватиперевагу членам профспілки (preference clauses).
Захисні функціїпрофспілок у 1940 — 1960 рр… були законодавчо оформлені головним чином ванглосаксонських країнах: у Великобританії, США, Канаді, Австралії та НовоїЗеландії. В інших державах профспілкова захист не отримала великого розвитку. Убагатьох же країнах Європи під впливом профспілкового плюралізму, класовоїсолідарності працівників і демократичних традицій головні форми профспілковоїзахисту (профспілкового монополізму) були заборонені. Однак офіційні заборонимало впливали на об'єднання ремісників, друкарів, мулярів, теслярів та іншихмайстрових людей, які тяжіли до закритих цехах та інших форм захисту корпоративнихінтересів. Не відставали від них і малокваліфіковані працівники, особливо вгірничодобувній і будівельної промисловості приватного сектора.
У 70 — 80 рр…різні схеми профспілкової захисту можна було знайти вже у всіх регіонах світу,причому як в розвинених, так і в державах, що розвиваються. І стосувалися вонине тільки ремісників і малокваліфікованих робітників, але і працівниківіндустріального профілю і навіть інженерно-технічних працівників. Наприклад, вАвстралії preference clauses до початку 70-х років мали відношення головнимчином до промислових робочим, а потім були поширені на продавців і службовціввеликих торговельних закладів, на працівників нафтової галузі, службовцівбанків і страхових компаній. У Канаді частка службовців в державних установах,охоплена умовами agency shop, в 1977 році склала близько 83%. У США умовипрофспілкової захисту переважали в колективно-договірному процесі вадміністративних установах до прийняття в 1978 році Акту про реформу цивільноїслужби. У 1974 році в цій країні було прийнято Акт про профспілки і трудовівідносини, в силу якого closed shop був визнаний законною мірою захиступрофспілкових інтересів після невдалої спроби в 1971 році впровадити agencyshop.
В кінці 70-хрр… близько половини членів профспілок працювали на підприємствах типу closedshop. Ця система профспілкової захисту охоплювала майже всіх шахтарів,друкарів, докерів, працівників суднобудування та автомобільного виробництва.Такий високий ступінь залучення англійських робітників у колективно-договірніформи захисту зайнятості пояснюється традиційної самостійністю профспілокВеликобританії. Проте становище поступово змінювалося, і Акт Великобританії пропрофесійні спілки і трудових відносинах від 16 липня 1992 року вже містивдокладні положення про те, що відмова в роботі особі лише з причини йогоналежності або не належності до профспілки є протизаконним, і про те, щовідмова в обслуговуванні особи на такій підставі агентством з працевлаштуваннятакож протизаконний. У разі порушення закону людина має право звернутися досуду з трудових справах (промисловий суд). Так само забороняється звільненняпрацівника залежно від його членства у профспілці, а також практика укладанняконтрактів на постачання товарів або надання послуг з такої підстави. Данийзакон відбив невдоволення деяких працівників, особливо кваліфікованих, системоюпримусового членства в профспілках на шкоду їх особистим можливостям,реалізованим через індивідуальні трудові контракти.
Захисні принципиclosed shop і union shop отримали широке поширення в колективно-договірномурегулюванні трудових відносин у США, незважаючи на панував там профспілковийплюралізм. В кінці 70-х років близько 74% колективних договорів у цій країнімістили застереження типу «кращого найму працівників з членів профспілок».
У Канадіофіційно прийняті всі форми профспілкової захисту на федеральному іпровінційному рівнях.
В Австраліїумови closed shop і union shop переважають у колективно-договірній практиці,але ці правила слід відрізняти від примусового (обов'язкового) членство упрофспілках.
Цікаворозглянути становлення профспілки в Новій Зеландії. Прихильники профспілковоїмонополії стверджували, що обов'язкове членство в профспілці сприяє зміцненню«промислового світу» і соціальної стабільності, а його противники посилалися нате, що примусове членство в профспілках порушує право на працю і свободуоб'єднань. У англосаксонської системи права, до якої належить і Нова Зеландія,вирішальну роль відіграють судові прецеденти і, отже, арбітражні суди. Ще в 1894році в країні було видано Акт про промислове примирення й арбітраж, у силуякого двома роками пізніше в трудові відносини були введені статті прозастосування умов closed shop для шахтарів та шевців. На ділі багатороботодавців ігнорували попередні умови найму, і в 1932 р. у Акт від 1894 р.була внесена поправка, згідно з якою спори між підприємцями і профспілкамимогли передаватися в суд лише за згодою обох сторін. У 1936 р. новий урядухвалив нову поправку до Акту, оголосивши незаконної таку практику, колироботодавець брав на роботу дорослої людини, який не був членом профспілки і нехотів ним стати. Таким чином, жорсткі умови closed shop були замінені більшм'якими умовами union shop, що викликало небувалий ріст профспілковогочленства. У 1961 р. уряд прийняв ще одну поправку до Акту про промисловепримирення й арбітраж, яка замінила примусове членство в профспілках на двавиди «бажаних статей»:
а)«кваліфіковане перевагу», яке дозволяло роботодавцю приймати не членапрофспілки за умови, що ніхто з членів профспілки не володіє рівноюкваліфікацією;
б)«некваліфіковане перевагу», коли будь-який прийнятий на роботу не членпрофспілки був зобов'язаний вступити в профспілку протягом 14 днів, але цей видпрофспілкової захисту ставав дієвим, якщо за нього проголосували не менше 50%зайнятих працівників.
Такий видпрофспілкового монополізму переважав у країні до 1976 р., коли чергова поправкадо Акту про трудові відносини встановила, що Міністерство праці може періодичнопроводити на підприємствах і в організаціях голосування щодо ставленняпрацівників до умов статті про «некваліфікованому перевазі» в областізайнятості. Починаючи з 1977 року близько 90% голосів було подано за збереженнясистеми «некваліфікованого переваги» при найманні працівників. Однак у ходідвох останніх десятиліть громадська думка країни стало схилятися в бікдемократизації трудових відносин у цілому та скасування профспілкових привілеївзокрема.
Прийнятий у 1991р. Акт про трудових контрактах виключив зі свого змісту поняття «профспілка» і«профспілкові права» і ввів термін «організація працівників». Така організаціянабуває статусу юридичної особи, але позбавляється традиційних привілеївпрофспілок. Згідно цього Акту, організацією працівників може бути не тількипрофспілка, але і будь-яка інша організація, що захищає права і інтереси людейпраці. Майже всі законодавчі норми про права і повноваження профспілок булискасовані, включаючи право профспілок представляти працівників у ходіколективних переговорів і при розгляді трудових спорів. У 1993 р. в НовійЗеландії був прийнятий Акт про права людини, в якому дискримінація у сферізайнятості оголошувалася незаконною.
На думкуфахівців у галузі трудового права, «новозеландська» модель виглядає як крайнійвтілення в трудовому законодавстві ідей лібералізму, розцінює діяльністьпрофспілок і їх традиційні права як анахронізм, пережиток промислової ери і якперешкода економічному прогресу в постіндустріальному суспільстві. Подібнетрактування ролі профспілок не зустрічає підтримки на Заході і вважаєтьсяпроявом екстремізму в регулюванні трудових відносин.
Зарубіжніпрофспілки за тривалий період існування накопичили чималу власність, якупрагнуть використати в інтересах своїх членів.
2.Історія профспілкового руху в Росії
профспілковийрух
Профспілки Росіївиникли пізніше, ніж профспілки країн Західної Європи та Америки.
Освітапрофспілок відкрило новий етап у розвитку робітничого руху в Росії. Слідпідкреслити, що в порівнянні з Заходом російські профспілки з самого початкумали свої особливості. Якщо в країнах Західної Європи та США професійні спілкивиникли в епоху домонополістичного капіталізму і до створення політичнихпартій, то масові профспілки Росії з'явилися в обстановці революційногопіднесення, внаслідок переростання відкинутих урядом економічних вимог дополітичних.
У Росії, як і вінших країнах світу, професійні спілки стали першою формою організації,найбільш доступною широким масам. Саме з утворенням профспілок на рубежі XIX іXX століть починається становлення російського пролетаріату. Проте виникненняпрофспілок в Росії не було одноразовим актом. Воно зайняло цілу історичну смугуросійського робітничого руху — революцію 1905 — 1907 рр… — І отрималонеоднозначну оцінку в суспільній свідомості. Так, ліберальні кадети відносиливиникнення профспілок в Росії до 1906 — 1907 рр… При цьому за вихідний пунктбрали встановлення царем 4 березня 1906 «Тимчасових правил про професійнітовариства». Кадети не визнавали самочинні революційні профспілки, які виниклина гребені потужної страйкової боротьби 1905 р., і вважали законними лише«чисті», санкціоновані царським урядом професійні об'єднання робітників.
У свою чергу,меншовики витоки професійного руху вбачали в касах взаємодопомоги, інститутахцехових старост, в так званих зубатовських організаціях, насаджувалися царськимурядом, а себе представляли безпосередніми організаторами профспілок.
Більшовики ж начолі з В.І. Леніним стверджували, що профспілки — це не продовження товаристввзаємодопомоги, страхових та лікарняних кас, інституту цехових старост абополіцейських спілок Зубатовські типу. Це нові організації пролетаріату Росії,що виникли на гребені розгорнувся в 1905 р. страйкового руху. Профспілки буливідкритими, масовими, класовими об'єднаннями робітників і будувалися завиробничою ознакою.
ПершоїВсеросійської конференцією профспілок — 6 жовтня 1905 року було утвореноМосковське бюро уповноважених, або Центральне бюро професійних спілок (ЦБПС) і,по суті, поклала початок організаційному становленню та розвитку профспілковогоруху в Росії. Друга Всеросійська конференція профспілок пройшла нелегально вПетербурзі з 24 по 28 лютого 1906 року.
У період міждвома буржуазно-демократичними революціями (1907 — 1917 рр..) Багатьом проф.організаціями доводилося діяти в нелегальних умовах, майже всі міжсоюзнихоргани, що координують діяльність професійних спілок, були розгромлені.Перемога лютневої революції створила сприятливі умови для легальної діяльностіпрофспілок Росії. Після повалення самодержавства в їх розвитку та боротьбіпочався новий етап.
У червні 1917 р.відбулася третя Всеукраїнська конференція профспілок, яка зіграла важливу рольв організаційному оформленні профспілкового руху країни. Конференція обралатимчасовий Всеросійський центральний рада професійних спілок (ВЦРПС).
Після Жовтня1917 р. у програмних документах профспілок говориться і про нові функції цихорганізацій, про необхідність турботи про зростання продуктивності праці,підвищенні ефективності економіки, підкреслюється, що турбота про виробництво — це і є турбота про людину, про його добробут. Нові російські профспілки поряд зтрадиційними функціями захисту повсякденних інтересів трудящих, пов'язаних зполіпшенням умов праці, побуту і відпочинку, беруть на себе обов'язокорганізації трудового змагання, залучення робітників і службовців до управліннявиробництвом, виховної роботи в трудових колективах.
I Всеросійськийз'їзд профспілок відбувся в січні 1918 року. Основна боротьба розгорнуласянавколо питання «про завдання професійного руху», більшістю голосів булаприйнята резолюція більшовиків, яка радикально міняла долю профспілок — бувузятий курс на їх участь у державному і господарському будівництві. 16 січня1919 в Москві відбувся II Всеросійський з'їзд профспілок, обговорив завданняпрофспілок. Він підтвердив рішення I Всеросійського з'їзду профспілок пронеминучість курсу на одержавлення профспілок, їх активну участь у роботірадянської влади.
Рішення I і IIВсеросійських з'їздів профспілок лягли в основу діяльності радянськихпрофспілок на багато десятиліть і послужили причиною поступової втрати їхголовної функції — захисту соціально-економічних інтересів працівників найманоїпраці. Демократичні форми і методи роботи профспілок поступилися місцемадміністрування і командуванню (заміна виборів призначенням, перехід від добровільногочленства до примусового і т.д.). Під кінець 30-х років обстановка в життікраїни складалася неоднозначно. Профспілки росли, розвивалися, набували новіфункції. Незважаючи на це, у травні 1935 р. І.В. Сталін заявив про своєріднийкризі профспілок. Одним з рішень VI пленуму ВЦРПС (1937 р.) стало скасуваннярад профспілок, які були відновлені лише через 13 років.
ВеликаВітчизняна війна (1941 — 1945 рр..) Рішучим чином змінила форми і методи роботипрофспілкових організацій, які прагнули розвивати ініціативу і активністьробітників і службовців з виробництва озброєнь і всього необхідного для фронту.У повоєнний час головним завданням профспілок стала боротьба за виконання іперевиконання плану відновлення і розвитку народного господарства, розвитоктрудової активності трудящих, поліпшення їх добробуту.
Тридцятирічнийперіод (1956 — 1985 рр..) Розвитку профспілок не піддається однозначній оцінці:їх доля неодноразово переломлювалася слідом за тими історичними вигинами, якізазнавало радянське (російське) суспільство. Історичні факти свідчать, що зачасів хрущовської відлиги (1956-1964 рр..), А також в наступний період,пов'язаний зі спробами на основі рішень березневого і вересневого (1965 р.)пленумів ЦК КПРС, XXIII з'їзду партії (1966 р.) провести господарську реформу,створилися більш сприятливі умови для підвищення ролі і значення профспілок усуспільстві.
Саме до 50 — 70-м років відноситься поява цілого ряду правових актів, що розвивали іусилювали права і повноваження профспілок на підприємствах і в економіці. Це,наприклад, «Положення про права фабричного, заводського, місцевого комітетупрофесійної спілки» (1958 р.), яке в 1971 р. було оновлено на основі УказуПрезидії Верховної Ради СРСР. У 1970 році були прийняті «Основи законодавстваСоюзу РСР і союзних республік про працю» — друга «конституція для профспілок».Велике значення для профспілок мали такі правові акти, як «Положення просоціалістичне державне підприємство» (1965 р.), «Положення про порядок розглядутрудових спорів» (1974 р.), «Положення про товариські суди» (1977 р.) і деякіінші.
У цілому рольпрофспілок була досить помітною в суспільстві і в наступні роки, хоча реальнийїхній внесок у вирішення соціально-економічних проблем був різно великіконкретно на кожному історичному етапі.
До середини 80-хроків профспілки СРСР мали розгалужену і стійку структуру, органічно вбудованув політичну систему суспільства.
Як вжезазначалося, починаючи з 30-х років у відання радянських профспілок поступовоперейшли багато державні функції: управління бюджетом соціального страхування,контроль над охороною праці та станом техніки безпеки на виробництві,розподілом житла, господарською діяльністю адміністрації і так далі. Участь увирішенні виробничих завдань, таких, як організація соціалістичного змагання таекономічної навчання, турбота про прискорення науково-технічного прогресу,сприяли зрощуванню зусиль профспілок з діями органів державного управління таадміністрацією підприємств.
Застійні,негативні явища, які накопичувалися в країні в 70-е і 80-і роки, не могли невідбитися і на діяльності профспілок. У результаті, замість опори на маси,професійні організації обростали бюрократичним апаратом. Чисельність апаратурад профспілок з 1970 р. збільшилася, за офіційними даними, майже в 2,5 рази.
Структурапрофспілок стала нагадувати господарське міністерство, з його розгалуженоювертикальною структурою, наказовій системою, звітністю. Потужний штатний апаратстав сковувати ініціативу широкого профспілкового активу, первиннихпрофспілкових організацій. І, хоча діяльність профспілок багато в чомуактивізувалася, вона вже не відповідала новим умовам.
Процесиреформування, радикального оновлення профспілок з найбільшою наочністюпроявилися у сфері їх організаційної будови і діяльності. У загальному процесі змінможна виділити три основні етапи:
1. Пошук шляхівперебудови професійних спілок, нових форм їх організаційної будови тадіяльності поки що в рамках і на основі вироблених у попередній радянськийперіод традиційних принципів і норм (друга половина 1985 — 1990 рр..). До 1985року російські профспілки не мали своїх керівних органів і розвивалися в рамкахзагальносоюзної моно структури, що називається «профспілки СРСР». У своїйдіяльності вони керувалися єдиним «Статутом професійних спілок СРСР», прийнятомув 1963 році. Новий Статут, прийнятий в 1987 році, став основою для їхфункціонування аж до березня 1990 р., коли стали створюватися самостійніреспубліканські профцентри.
При оцінцідіяльності профспілок країни в 1985-1995 роках правомірний висновок: це бувскладний у всіх відносинах переломний період. Він втілився у відродженніросійського профспілкового руху, в ініціативній діяльності профспілковихорганізацій по захисту інтересів працівників в умовах політичних та економічнихреформ. Це були роки болісної ломки всіх профспілкових структур, пошукупрофспілками форм і методів діяльності, адекватних вимогам нового часу.
2. Відтворенняросійських керівних профспілкових органів і структур, набуття російськимипрофспілками організаційної самостійності (1990 — 1992 рр..).
У першійполовині 90-х років почала створюватися і правова основа соціальногопартнерства в Росії, було прийнято низку нормативно-правових актів, серед нихУкази Президента РФ від 26.10.1991 р. № 162 «Про забезпечення прав професійних спілоку перехідний період до ринкової економіки »та від 15.11.1991 р. № 212« Просоціальне партнерство і вирішенні трудових спорів (конфліктів) », Закон РФ від11.03.1992 р.« Про колективні договори і угоди », Указ Президента РФ від24.07.1992 р.« Про створення Російської тристоронньої комісії з регулюваннясоціально-трудових відносин »У 1990 р. був прийнятий Закон СРСР« Про професійніспілки, права та гарантії їх діяльності »- перший в історії країни державнийзакон про профспілки, що зробив їм серйозну правову підтримку в захистісоціально-економічних і трудових прав трудящих в умовах наступних ринковихреформ.
3. Становлення ірозвиток нових організаційних принципів будови та діяльності російськихпрофспілок, що випливають з особливостей їх роботи в умовах ринкової економіки(1992 — 1995 рр..).
Найважливішоюсторінкою в літописі профспілкового руху Росії в пострадянський період сталопроведення Установчого з'їзду профспілок РРФСР в 1990 році, проголосивстворення Федерації незалежних профспілок Росії (ФНПР), яка вперше в країніприйняла Декларацію про права трудящих і програму реформування трудовогозаконодавства, організувала розробку змін і доповнень до Кодексу законів пропрацю, законопроектів у сфері соціальної політики, а також концепціюмайбутнього Трудового кодексу.
Саме профспілки,маючи багаторічний позитивний досвід кваліфікованого участі в управліннісоціально-економічними процесами на рівні підприємств, регіонів, галузей івсієї країни першими виступили з пропозиціями про розвиток соціального партнерства,висловилися за те, щоб воно реально втілювалася у практику суспільного життяРосії, регулювання соціально — трудових відносин у нових умовах.
Розвиток Росії востанні півтора десятиліття викликало кардинальні зміни всіх сторін життякраїни і суспільства, у тому числі в економіці, у трудових відносинах ісоціальній сфері. Нові життєві реалії внесли корінні зміни в діяльністьпрофспілок Росії, зажадали від них переосмислення і перегляду ідеології, цілей,завдань і функцій, форм і методів роботи, їх адаптації до давно забутимостанніми поколіннями росіян жорстких умов ринкового капіталістичногогосподарювання. Підвищення діяльності профспілок та їх структур щодо захистусоціально-економічних інтересів своїх членів безпосередньо залежить від вирішенняпитань організаційного, фінансового та кадрового зміцнення як Федерації, так івсіх членських організацій.
Основноювнутрішньою проблемою забезпечення ефективності діяльності профспілок Росії внових умовах є організаційно-статутне невідповідність їх структур потребамчасу. Чітке розуміння профспілковим активом основних напрямів діяльності вринкових умовах, навчання з техніки їх реалізації, проведення організаційногозміцнення профспілок — вимоги сьогодення.
Вимогипрофспілкового руху (сьогодні загальна чисельність становить понад 31 мільйонаосіб) до влади і роботодавцям за 100 років існування в Росії практично незмінилися. Нагадаємо, що 100 років тому головними вимогами були: введення8-годинного робочого дня, скасування штрафів на виробництві та підвищеннязарплати. Проте і зараз роботодавці найчастіше порушують право трудящих навосьмигодинний робочий день, підвищення зарплати також залишається одним зголовних завдань.
Правовестановище професійних спілок в Російській Федерації сьогодні визначається Конституцією,КЗоТом, іншими законами (наприклад, про колективні договори), угодами прозайнятість населення.
Професійнимспілкам надано права у вирішенні конкретних питань праці, її оплати і т. д.
Професійніспілки можуть створювати територіальні та галузеві об'єднання, а також вступатив них.
Професійніспілки діють відповідно до прийнятими ними статутами.
Забороняєтьсябудь-яке втручання, здатне обмежити права професійних спілок або перешкодитиздійсненню їхніх прав, передбачених законом. В умовах переходу до ринковоїекономіки професійні спілки з організацій, які були складовою частиноютоталітарної системи, трансформуються у самостійні громадські структури. Новіпрофесійні спілки створюються найчастіше за професійною ознакою.
Висновок
Отже, у висновкуслід констатувати, що питання профспілкової монополії у сфері зайнятостівирішуються в різних державах по-різному.
У країнах, демонополія профспілок узаконена офіційно (Америка), застосовувати Конвенції МОП№ 87 і 98 важко, але все ж можна в надії на розвиток суспільства впрогресивному напрямку.
Там же, де пануєпрофспілковий плюралізм (Франція), — а таких країн в даний час переважнабільшість, — реалізація положень згаданих Конвенцій МОП не зустрічає будь-якихперешкод.
У РосійськійФедерації відбувається змішання форм (з одного боку, існує найбільша профспілка- ФНПР, з іншого — є дрібні профспілки). Тому видається, що використаннязарубіжного досвіду захисту прав та інтересів трудящих профспілками Росії моглоб принести користь нашої країни в умовах переходу до ринкової економіки.
Вивченняісторичного досвіду профспілок зарубіжних країн і Росії має безперечнетеоретичне і практичне значення для нашого часу. Знання історії забезпечуєнаступність у розвитку профспілкового руху. Не можна зрозуміти закономірностіфункціонування профспілок у суспільстві, не знаючи їх історичного минулого,складного, суперечливого досвіду участі в класових протиборствах, в боротьбі заекономічні і соціальні інтереси людини праці.
Списоквикористаної літератури
1. Федеральний закон «Пропрофесійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 12.01.96. — № 10-ФЗ.
2. Гусов К.Н. Трудове право Росії:Підручник / К.Н. Гусов, В.І. Толкунова. — 2-е вид. — М., 2004.
3. Історія профспілок Росії. Етапи,події, люди / Под ред. М.М. Гриценко, В.А Кадейкіна, Є. В. Макухіна. — М.,1999.
4. Кузнєцов І. Органи галузеві таміжсоюзних / І. Кузнєцов / / Радянські профспілки. — 1988. — № 10.
5. Історія профспілкового руху вРосії / Щоденні новини — Підмосков'я.- 2005. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.vesti.ru /files.html? Id = 7306 & tid = 31271.
6. Організація профспілковоїроботи. Настільна книга профпрацівників та активіста / Под ред. В.І.Сперанського, О.В. Нетеребський. — М., 2005.
7. Сілін А. Закордоннезаконодавство про проблеми профспілкової захисту / А. Сілін / / Законодавство.- 2000. — № 2.
8. Шмаков М.В. Завоювати довірубільшої частини суспільства / М. В. Шмаков / / Праця і соціальні відносини. — 2005.
9. Юргенс І.Ю. Профспілки: вчора,сьогодні, завтра / І.Ю. Юргенс, В.Є. Можаєв. — М., 1986.