--PAGE_BREAK--В усіх областях України приватний сектор перевищує частку суспільного (див. табл. 1.2.1.). Навіть у таких, як Запорізька, Київська, Луганська, Харківська, Дніпропетровська, де свого часу у приміських зонах була добре розвинута мережа спеціалізованих овочівницьких господарств, нині населення є основним виробником овочевої продукції.
Дещо менша питома вага приватного сектору у виробництві овочів, як бачимо з (табл. 1.2.1). у Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та Автономній Республіці Крим, тоді як у Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій — понад 90%, насамперед для областей, де функціонували приміські спеціалізовані овочівницькі господарства, допомогу яким у вирощуванні овочів надавали промислові підприємства та інші організації. В умовах переходу до ринку такі господарства не змогли ефективно розвивати овочівництво.
Одним з напрямків у розвитку овочівництва може бути створення спеціалізованих фермерських господарств з коливанням площі землі в них від 50 до 400 га і площі овочів — від 28 до 230 га. Таке господарство може виростити від 4,3 до 34,5 тис. ц овочів.
Слід зазначити, що овочівництво у фермерських господарствах ще не стало високотоварною галуззю. Фермери, частка яких у виробництві овочів становить лише 0,3%, майже усю продукцію вирощують для реалізації.
Таблиця 1.2.1
Виробництво овочів по областях України у 2002 році [23, с. 32]
Область
Всі категорії господарств
суспільний сектор
Приватний сектор
Питома вага у всіх категоріях,%
Суспільний сектор
Приватний сектор
Автономна Республіка Крим
201,9
64,0
137,9
31,6
68,4
Вінницька
144,3
16,8
127,5
11,6
88,4
Волинська
135,5
6,7
128,8
4,9
95,1
Дніпропетровська
332,2
43,8
288,4
13,2
86,8
Донецька
321,2
94,9
226,3
29,5
70,5
Житомирська
192,2
9,8
1 824,4
5,0
95,0
Закарпатська
103,9
3,2
100,7
3,0
96,9
Запорізька
264,9
34,6
230,3
13,1
86,9
Івано-Франківська
98,0
7,9
90,1
8,1
91,9
Київська
303,3
34,1
269,2
11,3
88,7
Кіровоградська
213,7
7,8
209,9
3 ,7
96,3
Луганська
200,8
33,9
166,9
16,9
83,1
Львівська
280,0
4,4
275,6
1,6
88,4
Миколаївська
161,0
44,2
116,8
27,4
72,6
Одеська
316,3
106,9
209,4
33,8
66,2
Полтавська
230,6
12,2
218,4
5,3
94,7
Рівненська
104,0
9,5
94,5
9,1
90,8
Сумська
93,6
5,7
87,9
6,1
93,9
Тернопільська
74,5
5,7
68,8
6,І
93,9
Харківська
269,7
32,3
237,4
11,9
88,0
Херсонська
398,6
175,0
223,6
43,9
56,1
Хмельницька
149,0
16,7
132,9
10,8
9,2
Черкаська
186,0
23,4
162,6
12,6
87,4
Чернівецька
95,8
5,3
90,5
5,5
94,4
Чернігівська
228,5
9,8
218,7
9,8
90,2
Всього по Україні
5100,6
807,9
4292,7
15,8
84,2
Залежно від площі ріллі у господарстві та наявності ринків збуту, рівня енергоозброєності і напряму спеціалізації визначається загальна площа під овочами та структура їх посівів. Для фермерських господарств прийнятні різні варіанти розвитку овочівництва з урахуванням конкретних умов виробництва та наявності ринкових ніш, тобто можливе вирощування овочів у широкому асортименті, 3-4 основних овочевих культур чи спеціалізування на вирощуванні монокультури. Як свідчить досвід роботи фермерських господарств, останні два варіанти найбільш реальні.
Залежно від площі ріллі і прийнятої структури посіву овочевих культур, можливе освоєння спеціальних овочевих чи картоплеовочевих сівозмін з довгою (6-8) або короткою (4-5 посів) ротаціями. В умовах зрошення сівозміни будуть 7-8 пільні. Можливий також варіант „входження" овочевого поля у загальну польову або кормоовочеву сівозміну.
Крім овочівницьких господарств у зонах Полісся і Лісостепу можливе формування овочево-картоплярських фермерських господарств, у регіонах Степу і Лісостепу овочево-переробною промисловістю спеціалізованих фермерських господарств з вирощуванням специфічного для сировинних зон асортименту овочекультур. Водночас питання технічного оснащення фермерських господарств спеціальною технікою залишається однією із серйозних перешкод в розвитку спеціалізації у виробництві овочів як більш ризикової продукції порівняно з вирощуванням зернових і технічних культур. За умов гарантованого збуту овочівництво буде прибутковою галуззю в спеціалізованих фермерських господарствах.
Продукція більшості культур швидко псується, може зберігатися без втрат товарних якостей від 6 год. до 2-3 діб. Тому невід'ємною частиною овочепродуктового підкомплексу є переробка з її інфраструктурою. В Україні достатня кількість потужностей для виробництва консервів. Проте рівень їх використання в окремі роки становить 6-7% через недостатнє забезпечення сировиною та слабку матеріально-технічну базу.
Низька питома вага основних фондів виробничої інфраструктури, до складу якої входить транспорт, переробка, торгівля, будівництво, свідчить про диспропорції і незбалансованість матеріально-технічної бази між сферою виробництва та сферами по доведенню продукції до споживача.
Скорочення виробництва овочів зумовлене зменшенням обсягів випуску овочевих консервів. В останнє десятиріччя зменшився їх випуск більш як у 10 разів порівняно з 1990 роком. Лише в 2000 році відмічено зростання виробництва овочевих консервів в 1,3 рази проти 1998-го.
Водночас потребує уваги питання підвищення конкурентноздатності виробленої консервної продукції. За своїми споживчими властивостями вітчизняна продукція не поступається, а часто перевищує кращі зарубіжні зразки, бо створюється на натуральній основі, без синтетичних консервантів, ароматизаторів та барвників. Проте зовнішнє оформлення може бути кращим -склотара, кришки, етикетки поступаються зарубіжним аналогам. Оптимальний варіант — реконструкція переробних заводів із освоєнням певних видів продукції, сучасної тари, упаковки. Один із основних напрямів поліпшення роботи підприємств — впровадження прогресивних технологічних режимів і методів роботи енергетичного обладнання. Бажаним є створення спільних підприємств на базі реконструкції консервних заводів і виробництво плодоовочевих консервів на основі новітніх технологій.
Щодо асортименту консервів більше уваги слід приділяти продукції, яка користується підвищеним попитом у населення: то томатному соку, пасті, соусам, кетчупам, ікрі овочевій, зеленому горошку. До речі, виробництво таких консервів стало предметом міжобласних та міждержавних угод.
Україна — регіон із високими показниками забрудненості довкілля, тому особливу увагу слід приділяти випуску продукції з радіопротекторними властивостями. Передусім йдеться про продукцію для дитячого харчування, яка все ще не відповідає сучасним вимогам за асортиментом і обсягом. Мінімальна річна потреба в них 300 туб, а чищено минулого року лише 29,6 туб.
Рівномірне надходження овочевої продукції споживачам протягом року можливе лише за умов добре налагодженої системи її тривалого зберігання у свіжому вигляді. У високорозвинених зарубіжних країнах питанню збереження високої якості овочів і процес зберігання доставки споживачу приділяють багато уваги. В Україні господарства практично не мають матеріально-технічної бази для коротко- та довготривалого зберігання овочів. Сховища, як правило, побудовані за застарілими проектами з низьким рівнем механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.
На зберігання слід закладати високоякісні овочі, які відповідають вимогам стандарту. Проте нині майже всі господарства вирощують овочі за технологіями, якими не передбачене їхнє зберігання, В інституті овочівництва і баштанництва ІААН розробило технології вирощування овочів, придатних для тривалого зберігання на промисловій основі.
Це сприяє рівномірнішому використанню трудових ресурсів протягом року, оскільки основна частина робіт у сховищах припадає на осінньо-зимовий період, коли зайнятість у сільськогосподарському виробництві мінімальні, а також зменшенню транспортних витрат і зниженню пікових навантажень на автотранспорт восени. Вирішення питання зберігання овочів потребує комплексного підходу, поєднання в єдиний технологічний процес усіх етапів від поля до споживача.
Про ефективність виробництва овочів у різних категоріях господарств свідчать дані таблиці 1.2.2., з яких видно, що найбільш багато чисельній групі підприємств — господарських товариствах овочівництво рентабельне, а у інших формуваннях — збиткове. Проте і в приватних формуваннях майже 60% господарств, що замаються вирощуванням овочів, а також у 48% сільськогосподарських виробничих кооперативів та 56% інших підприємств овочівництво є прибутковою галуззю господарювання.
В інституті овочівництва і баштанництва ІААН здійснили енергетичну оцінку технологічних процесів, щоб виявити найбільш енергоємні заходи та
елементи. На виробництво основних видів овочів у структурі витрат сукупної енергії на паливо та мастильні матеріали припадає 40-60%, витрати праці — 10-20%, добрива — 8-10%, на інші витрати — 20-30%.
Енергетична оцінка технологій вирощування окремих овочевих культур становить для капусти пізньої 95 тис, МД ж/га, томата — 250-260 тис. МД ж/га, огірка- 120-130 тис. МД ж/га, цибулі — 115-125 тис. МД ж/га.
Овочівництво досі залишається однією з найбільш трудомістких галузей сільського господарства. Затрати праці 1ц продукції становлять 6-12 люд.-год. (див. табл. 1.2.2.). Значною мірою цей показник залежить від застосовуваних технологій вирощування, особливостей культури, рівня механізації, а також потребу одно- чи багаторазовому збиранні.
Таблиця 1.2.2.
Ефективність виробництва овочів у різних категоріях господарств, 2001 рік за даними Держкомстату України [23, с. 34]
Показники
Категорії господарств
господарські товариства
приватні підприємства, включаючи фермерські
сільськогосподарські виробничі кооперативи
інші підприємства
Кількість господарств, од.
2170
813
744
77
Прямі затрати праці на 1ц овочів, люд.-год.
8,9
9,9
11,2
6,6
Собівартість виробництва 1ц овочів, грн.
30,63
31,77
35,54
38,76
Собівартість 1ц реалізованих овочів, грн.
32,91
39,91
39,86
39,12
Ціна реалізації 1ц овочів, грн.
33,95
33,75
32,03
37,72
Прибуток (+), збиток (-) від реалізації 1ц овочів, грн.
+1,04
-6,6
-7,83
-1,4
Рівень рентабельності, %
3,2
-0,15
-19,6
-3,6
Кількість господарств, які одержали прибутки
1234
485
357
43
У відсотках від загальної кількості
56,8
59,6
48,0
55,8
У структурі посівів овочевих рослин у відкритому грунті в окремих категоріях господарств суспільного сектору України на томат припадає 33,6%, капусту 17,4%, цибулю на ріпку — 14,2%, інші овочі — 13,7%. У приватному секторі перевагу віддають так званим іншим овочам, яких тут 20,3%, крім того, томати — 17,4%, капусти — 14,4%, огірка — 13,2%, цибулі на ріпку — 12,6%. Моркву і буряк столовий у суспільному секторі та приватному вирощують на 6-8% площі. Виробництво часнику зосереджено на присадибних ділянках, і вони залишатимуться ближчим часом основними його постачальниками. Розвиток овочівництва у приватному секторі надалі йтиме у напрям переважного вирощування овочів із групи інших культур на невеликих площах, проте в ширшому асортименті. Виробництво овочів у суспільному секторі за нинішніх економічних умов зведеться до вирощування потрібної кількості найбільш технологічних овочевих культур на продаж заготівельно-збутовим організаціям на колгоспному ринку та забезпечення сировиною промисловості. В розміщенні овочевих культур можна прослідкувати зональну спеціалізацію. На півдні України в суспільному секторі переважно вирощують: томат, цибулю на ріпку, зелений горошок, перець, баклажани, тобто овочі, які є основною сировиною для первинної переробки в господарствах і на консервних комбінатах (заводах), більшість яких розташована саме в південних областях. Крім того, південна зона й надалі залишиться основним виробником томата, цибулі, перцю, баклажанів для завезення в західні та північні області України. У фермерських господарствах.в цілому по Україні перевагу надають томату і капусті. В Степу фермери більше вирощують томат, перець, баклажани, у Лісостепу — томат, капусту, на Поліссі — капусту, моркву, столовий буряк, тобто ті культури, які за певних кліматичних умов краще розкривають свої біологічні можливості.
Змінилися і обсяги виробництва овочів закритого грунту в окремих категоріях господарств. А саме: значно зменшилося надходження їх із суспільного сектору й зросло — з приватного. Частка суспільного сектору у виробництві овочів закритого грунту знизилася за останні роки до 32-37%. У господарствах суспільного сектору переважають зимові та весняні теплиці, у приватному — весняні теплиці та споруди утепленого грунту під плівкою, що й визначає співвідношення валового збору овочів. Відповідний рівень урожайності склався і за видами культиваційних споруд. До того ж, урожайність овочів у закритому грунту в цілому залишається низькою, коливається за окремими категоріями господарств й певною мірою зумовлена співвідношенням на вирощуваних площах огірка, томата, тощо. Питому вагу основних овочевих культур у закритому грунті та рівень урожайності за категоріями господарств у 2002 році показано у табл. 1.2.3.
Таблиця 1.2.3
Питома вага основних овочевих культур у закритому грунті а рівень урожайності за категоріями господарств (2002 р.) [23, с. 34]
Категорія господа-рств
Питома вага культур, %
Урожайність, кг/м2
у структурі посівних
у валовому зборі площ
огірка
томата
інших овочів
огірка
томата
інших овочів
огірка
томата
інших овочів
Усі категорії господа-рств
49,3
42,3
8,4
52,7
43,3
4,0
8,8
8,5
3,9
У т.ч. суспіль-ний сектор
50,0
39,6
10,4
54,9
42,6
2,5
13,3
13,1
2,9
Приват-ний
сектор
49,2
43,1
7,7
51,4
43,7
4,9
7,3
7,1
4,4
Слід звернути увагу, що є господарства, які реконструюють теплиці, застосовують нові науково-обґрунтовані енергозберігаючі технології, стабільно отримуючи овочів по 30-35 кг/м2 з рівнем рентабельності 30-40%. Серед них ЗАТ „Київська овочева фабрика”, СПК „Харківська овочева фабрика" та ін.
Про ефективність виробництва продукції у захищеному грунті свідчать і загальні показники по Україні. За даними річного звіту Мінагрополітики, у 2002 році в захищеному грунті (скляні і плівкові теплиці) вироблено 67399 тонн овочевої продукції. Витрати на її виробництво становили 100952 тис. грн., виручка від реалізації — 122043 тис. грн., прибуток — 21091 тис. грн., рівень рентабельності — 20,9%. Наведені дані свідчать, що розвивати цю галузь в Україні є економічно вигідною справою і соціальною потребою, оскільки захищений грунт дозволяє суттєво скорочувати безробіття на селі, яке на даному етапі економічних реформ набуває все більшого розвитку. Для виходу з кризового стану і підвищення ефективності ведення овочівництва необхідно вирішити комплекс організаційно-економічних та технічних заходів, зокрема: створення економічних умов для відновлення спеціалізованих овочівницьких господарств у приміських і сировинних зонах і на цій основі змінити співвідношення у виробництві овочів між приватним і громадським сектором та поліпшення постачання ним населення міст; налагодження в Україні виробництва засобів механізації по вирощуванню овочів; поліпшення системи вітчизняної селекції і насінництва; реконструкція і модернізація переробних підприємств; розвиток кооперування та інтеграції сільськогосподарських виробників товарних овочів і удосконалення економічного механізму взаємовідносин з переробними і торгівельно-закупівельними підприємствами як гарантами реалізації вирощено овочевої продукції:
продолжение
--PAGE_BREAK-- — розвиток інфраструктури ринку плодоовочевої торгівлі (оптові ринки. Аукціони, ярмарки, торговельно-збутові і виробничо-торговельні об'єднання, приватні фірми, магазини, кооперативи, торговельно-закупівельні підприємства та ін.).
— створення спільних підприємств по виробництву овочевої продукції і сервісному обслуговуванню технічних засобів та реконструкції;
— переробних підприємств і плодоовочевих сховищ;
— співробітництво у впровадженні прогресивних технологій вирощуванні овочів, переробці овочевої продукції та її зберігання;
— створення оптових ринків плодоовочевої продукції у великих містах і промислових центрах;
— співробітництво в частині експорту продукції окремих спеціалізованих овочевих господарств, агрофірм чи агроторговельних підприємств, консервних комбінатів і заводів, а також створення мережі фірмових магазинів, виробничо-торговельних фірм у містах. [27, с. 31]
Вищевикладене свідчить, що вирішення проблеми забезпечення овочевою продукцією населення країни за встановленими нормами споживання, підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств та зайнятості сільського населення за рахунок розвитку овочівництва захищеного і незахищеного грунту — невідкладне стратегічне завдання держави.
До фонду споживання овочів належать свіжі, а також сушені, солоні, мариновані та інші продукти переробки у перерахунку на свіжі. За останні 10 років поліпшилась тенденція до зменшення їх споживання. Скорочення споживання пояснюється, насамперед, зниженням урожайності та зменшенням їх закупівлі. Передбачається, що з розвитком ринкових відносин відбуватимуться суттєві зміни у сфері формування продовольчих ресурсів і регіональних ринків продовольства.
Раціональне розміщення і спеціалізація овочепродуктового підкомплексу є значним резервом збільшення виробництва овочевої продукції з найменшими затратами праці і коштів. Слід зазначити, що при загальній тенденції до зменшення споживання овочів зберігаються і регіональні особливості формування цього показника порівняно із середніми в державі та окремих областях. Найвищий рівень виробництва і споживання овочів у Херсонській, Кіровоградській, Черкаській та Київській областях. Доцільність розміщення і спеціалізація агропромислового комплексу зумовлюється природними та економічними чинниками, які можуть бути сприятливими для вирощування одних і мало, або й зовсім несприятливими для інших сільськогосподарських культур.
Завдання раціонального розміщення АПК полягає у розміщенні галузей та культур по території з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, усуненні нераціональних перевезень сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки. При розміщенні АПК велике значення має вибір відповідних сільськогосподарських культур, які повинні максимально використовувати родючість фунту та інші умови даної території, тобто бути високоврожайними, а також поєднувати з іншими галузями АПК. Мета зональної спеціалізації — максимальне виробництво продуктів з найменшими затратами праці і коштів. Біологія овочевих культур така, що вони по-різному реагують на природнокліматичні умови. Розміщення їх за зонами дало різні економічні показники.
Групування за природнокліматичними зонами дозволяє виділити цільові регіональні ринки овочів, які формуються сегментами виробництва окремих культур. Так, до першого сегмента ввійшли області, в яких виробництво на І людину за рік найменше, а до четвертого — найбільше.
Розміри території, густота населення та сегменти виробництва овочів в Україні (в середньому за останні п'ять років) показано у табл. 1.2.4.
У таблиці показано розміщення капусти за природнокліматичними зонами, виділено сегменти виробництва цієї культури. До першого увійшли 9 областей з населенням 22,2 млн. чол. У цьому регіоні виробляється 344 тис. тонн капусти, що з розрахунку на одну особу становить 15,5 кг, або близько 50% від норми споживання. До другого сегменту увійшли 9 областей Лісостепу з населенням 17,4 млн… чол., де виробляється 356,8 тис. тонн капусти, а з розрахунку на одну особу — 20,5 кг, або 70,7% від норми споживання. До третього сегменту належать дві області з населенням 2,7 млн. чол. Тут виробляється 73,4 тис. тонн капусти, на одну особу — 26,7 кг, або 92,1% від норми споживання. До четвертого сегмента за рівнем виробництва капусти 30,8кг належать п'ять областей з територією 123,8 км2, на які проживає 7,7 млн. чол. У регіоні виробляється 238,5 тис. тонн капусти і він повністю забезпечений цим продуктом харчування.
Розглянемо рівень виробництва огірків у регіонах України (див. табл. 1.2.4.). До першого сегменту ринку за рівнем виробництва огірків входить дві області — Івано-Франківська і Закарпатська з територією 26,7 тис. км2 на якій проживає 2,7 млн. чол. У регіоні виробляється 12,5 тис. тонн огірків, на одного жителя припадає 9,5 кг, або лише 45% від норми споживання. Тому огірки необхідно завозити з інших регіонів.
Таблиця 1.2.4.
Розміри території, густота населення та сегменти виробництва овочів вУкраїні (в середньому за 1999-2003 роки).
Дані інституту овочівництва і баштанництва ІААН. [22, с. 42]
Д
Кількість областей
Тери-торія тис.км2
Чисельність населення на 01.01.99, тис, чол.
Фонд виробництва
всього
у т. числі
Всьо-го тис. т.
З розрахунку на душу населення
До норми спожи-вання, %
міського
Сільсько-го
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Степ І
9
250,2
22225,9
17238
4987,6
344,0
15,5
53.4
Лісостеп II
9
202,9
17385,1
11280,8
6104,3
356,8
20,5
70,7
Карпати III
2
26.7
2748.1
1135.1
1613,0
73,4
26.7
92,1
Полісся IV
5
123,8
7431,1
4350,2
3381,6
238,5
30.8
106,2
Всього по Україні
25
603,6
50090,9
34004,4
16085,5
1012,7
20,2
69,6
Карпати І
2
26,7
2748,1
1135,1
1613,0
12,5
12,5
45,0
Степ II
9
250,2
22225,9
17238,3
4987,6
206,8
206,8
93,0
Полісся III
5
123,8
7431,1
4350.2
3381,6
89,1
89,1
115,0
Лісостеп IV
9
202.9
17385.1
11280,8
6104,3
211,1
211,1
121,0
Всього по Україні
25
603,6
50090,9
34004,4
16086,5
519,5
519,5
104,0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Полісся І
5
123,8
7431,1
4350,2
3381,6
36.4
4.7
12,1
Карпати II
2
26,7
2748,1
1135,1
1013,0
17,7
6,4
16,4
Лісостеп III
9
202,9 2
17385,1
11280,8
6104,3
211,3
12,2
31,3
Степ IV
9
50,2
22225,9
17238,3
4987,6
605,4
27,2
69,7
Всього по Україні
25
603,6
50090,9
34004,4
16086,5
870,8
17,4
44,6
Степ І
9
250,2
22225,9
17238,3
4987,6
116,1
5,2
57,8
Карпати II
2
26,7
2748,1
1135,1
1613,0
14,9
5,4
60,0
Лісостеп III
9
202,9
17385,1
11280,8
6104,3
159,2
9,2
102,2
Полісся IV
5
123,8
7431,1
4350,2
3381,61
90,8
11,7
130,0
Всього по Україні
25
603,6
50090,9
34004,4
6086,5
381,0
7,6
84,4
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Степ І
9
250,2
22225,9
17238,3
4987,6
154,8
7,0
70,0
Карпати II
2
26,7
2748,1
1135,1
1613,0
24,9
9,0
90,0
Лісостеп III
9
202,9
17385,1
11280,8
6104,3
196,0
11,5
115,0
Полісся IV
5
123,8
7431,1
4350.2
3381,6
121,8
15,8
158,0
Всього по Україні
25
603,6
50090,9
34004,4
16086,5
497,5
9.9
99,0
Степ І
9
250,2
22225,9
17238,3
1613,0
11,9
4,3
47,8
Карпати II
2
26,7
-2748,1
1135.1
3381,0
62,8
8,1
90,0
Лісостеп III
9
202,9
17385,1
11280,8
6104,3
147,6
8.5
94,4
Полісся IV
5
123,8
7431,1
4350,2
4987,6
239.4
10,8
120,0
Всього по Україні
25
603,6
50090,9
34004,4
16086,5
461,7
9,2
102,2
До другого сегменту за рівнем виробництва 9,3 кг входить Автономна Республіка Крим та 8 областей (Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька, Луганська) з територією 250,2 тис. км2, на якій проживає 22,2 млн. чол. У цьому регіоні виробляється 206,8 тис. тонн огірків, що становить 9,3 кг на одного чоловіка, або 93% від норми споживання.
До третього сегменту за рівнем виробництва 11,5 кг входить п'ять областей (Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська) з територією 123,8 тис, км2, на якій проживає 7,7 млн. чол. У цьому регіоні виробляється 89,1 тис. тонн огірків, на одного жителя припадає 11,5 кг, або 115% від норми споживання.
До четвертого сегменту ринку огірків за рівне виробництва 12,1 кг входить Харківська, Сумська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька). Тут проживає 17,4 млн. чол., виробляється 211,1 тис. тонн огірків, з розрахунку на одного жителя 12,1 кг, або 121% норми споживання.
Щодо рівня виробництва томатів, то до першого сегменту (4,7 кг) входить п'ять областей Полісся. В цьому регіоні виробляється 36,4 тис. тонн томатів, або 12,1% від норми споживання, тому їх завозять із Степу і Лісостепу. До другого сегменту ринку за рівнем виробництва томатів належать дві області зони Карпат. Тут виробляється 17,7 тис. тонн томатів, що становить 6,4 кг на душу населення. До третього сегменту ринку томатів входять дев'ять областей зони Лісостепу і виробляється 211,3 тис. тонн томатів, на душу населення 12,2 кг, або 31,3% від норми споживання. Четвертий сегмент ринку томатів складають дев'ять областей Степу, де вирощується 605,4 тис. тонн томатів, або 27,2 кг на одну особу при нормі 39 кг.
У цілому по Україні на одного чоловіка виробляється 17,4 кг томатів, або 44,6% від повної норми. Це найнижчий показник з основних овочевих культур. Далі розглянемо ринок моркви по окремих сегментах виробництва. Так, до першого сегменту ввійшли дев'ять областей зони Степу. В них вирощується 116,1 тис. тонн моркви, 5,2 кг на чоловіка, а це 57,8% від норми (9 кг). До другого сегменту ринку за рівнем виробництва моркви 5,4 кг належать дві області Карпат, де виробляється 14,9 тис. тонн моркви, що становить 60% від норми споживання. Третій сегмент ринку моркви складається з дев'яти областей зони Лісостепу. Цей регіон — один з найсприятливіших для цього вирощування коренеплодів. Тут вирощується 159,2 тис. тонн моркви (9,2 кг на душу населення), або 102,2% від норми споживання. До четвертого сегменту ринку моркви за рівнем виробництва 11,7 кг належить п'ять областей зони Полісся, вирощується 90,8 тис. тонн моркви. Дана зона — найсприятливіша для вирощування коренеплодів. Так, середня урожайність моркви в Україні становить 110 ц/га, в зоні Степу, яка належить до першого сегменту, — 90, а у зоні Полісся, яка входить до четвертого сегменту, — 138,2 ц/га.
Ринок столових буряків аналогічний ринку моркви. Так, до пер сегменту ринку належать дев'ять областей зони Степу, вирощується 154,8 тис. тонн столових буряків (7 кг на одного жителя), або 70% від норми споживання. Другий сегмент ринку складають дві області зони Карпат, вирощується 24,9 тис. тонн буряків столових, або 9 кг з розрахунку на душу населення. Третій сегмент ринку охоплює дев'ять областей Лісостепу, вирощується 196 тис. тонн столових буряків, 11,5 кг з розрахунку на одного жителя або 115% від норми споживання. Четвертий сегмент ринку складають п'ять областей зони Полісся, з розрахунку на душу населення припадає 15,8 кг буряків столових, що в 1,5 рази більше за норму споживання.
При порівнянні сегментів виробництва столових буряків за урожайністю, видно, що найнижча урожайність (100,5 ц/га) в регіоні першого сегменту ринку, потім в зоні третього сегменту (112,8 ц/га), в другому і четвертому сегментах урожайність найвища і становить відповідно 158,3, 153,9 ц/га. Дані зони є найсприятливішими для вирощування даної культури.
Ринок цибулі-ріпки, дані про який наведено в табл. 1.2.4., свідчить, що де першого сегменту належить регіон в якому середньодушове її виробництво знаходиться на рівні 9,3 кг, або 47,8% від норми споживання. Другий сегмент охоплює регіон в якому виробляється 8,1 кг цибулі-ріпки на одного жителя (90% від норми споживання). До третього сегменту входять дев'ять областей зони Лісостепу, вирощується 147,6 тис. тонн цибулі-ріпки, 8,5 кг на одного жителя, або 94,4% від норми споживання. Четвертий сегмент ринку цибулі-ріпки складають дев'ять областей зони Степу, вирощується 10,8 кг з розрахунку на душу населення, або 120% від норми споживання.
Основну роль у формуванні ринку овочів займає виробництво. Як бачимо, овочівництвом займаються громадський і приватний сектори. До першого належать акціонерні товариства (колишні радгоспи), КСП (колишні колгоспи), фермери. Другий включає присадибні ділянки, дачні наділи, городи. Нині збутом овочевої продукції на ринку замаються самі виробники, або оптово-роздрібні підприємства. Фермери і населення реалізують продукцію на міських ринках. Держгоспи і КСП частину овочевої продукції реалізують через оптово-роздрібні комбінати, а частину — самостійно на ринку. Такий спосіб реалізації не задовольняє, насамперед, самих виробників, оскільки в період масового надходження продукції їх реалізацією замаються спеціалісти господарств, на шкоду виконання безпосередніх виробничих функцій.
Збутом овочевої продукції повинні займатися фірми-посередники: торгівельно-закупівельні кооперативи, оптово-роздрібні комбінати зі своєю інфраструктурою, яка поки що збереглася.
У зв'язку з істотним скороченням держзамовлення та впровадження вільних цін на овочеву продукцію виникла потреба в зміні зв'язків між виробниками овочевої продукції і торговельними організаціями. Система взаємозв'язків виробництва і реалізації при ринкових відносинах повинна ґрунтуватися на контрактних формах зв'язку виробничих і торговельних підприємств, які укладають між собою контракти із зазначенням обсягів, строків, якості, структури овочевої продукції, штрафних санкцій за порушення контрактів. Необхідність тісних економічних зв'язків між постачальниками і споживачами підтверджує досвід розвинутих капіталістичних країн. Тільки при наявності тісних економічних зв'язків між постачальниками (сільським господарством) і споживачем (промисловістю і торгівлею) можливо задовольнити високу потребу ринку щодо якості, а отже, забезпечити ефективність і рентабельність виробництва. На наш погляд, одним із варіантів економічної заінтересованості торговельних організацій є створення асоціації на акціонерній основі з організацією власної фірмової торгівлі.
продолжение
--PAGE_BREAK--Фактори формування пропозиції (кількості і вартості продуктів наданих під реалізацію) можна поділити на три групи: природні, організаційно-економічні і технологічні. До природних відноситься: клімат, родючість ґрунтів, рельєф. В комплексі організаційно-економічних факторів основними являються розподілення праці, розвиток інфраструктури ринку, нові форми організації виробництва, цінова та кредитно-податкова політика держави.
Серед технологічних факторів велике значення надають підготовці грунту, проведення в оптимальні строки посіву та висадки насіння високоврожайних сортів, своєчасному збору врожаю, а також подальшій переробці плодоовочевої продукції та її зберіганню. Основними сегментами ринку пропозиції являються вітчизняні сільськогосподарські господарства, імпорт, переробка, зберігання, товарна доробка, упаковка продукції, транспорт, зв'язок, реклама.
Центральне місце в ринку займають гуртова та роздрібна торгівля, а також ринкова інфраструктура. Саме ці елементи ринку здійснюють товарний оборот овочевої продукції.
Ринкові відносини в овочевому підкомплексі України повинні формуватися по так званій „збутовій” концепції передбачаючій максимізацію доходів виробників через збут продукції.
Характерною особливою рисою ринку овочів України являється невисока якість, досить малий асортимент продукції, відсутність їх розфасовки та упаковки зручних для споживача, наявність сезонних та регіональних коливань цін та об'єму продажі продукції, різке скорочення оптової торгівлі, розширення натуралізації обмінних процесів, відсутність реклами продукції вітчизняних товаровиробників та недостатній їх захист від імпорту та монополії.
На ринку овочевої продукції встановилась тенденція на підвищення цін, як показано у табл. 1.2.5.
Таблиця 1.2.5.
Середні ціни на овочі на міських ринках України грн. за 1 кг [26, с. 15]
Але їх сучасний рівень не забезпечує повної компенсації затрат і поки що не сприяє розширеному виробництву. В першу чергу це відноситься до суспільного сектору.
Рівень цін на овочі у значній мірі залежать від каналів їх реалізації — в більшості ціни на міських ринках на 10-20% вищі, ніж у торговельній мережі. На міські ринки продукція поступає свіжою, вона має кращий товарний вигляд і тому користується підвищеним попитом у споживачів. Цільова ситуація на міських ринках досить активно міняється під впливом попиту та пропозиції. В період масового збору врожаю і, відповідно, різкого збільшення пропозиції, ціни на овочеву продукцію складаються дещо нижчі, ніж в торговельній мережі. Наприклад, у 2000 році ціни на міських ринках України були нижчі порівняно з торгівельною мережею на капусту у серпні — вересні. Відтак на деякі продукти (морква, буряк столовий) ріст пропозиції в період масового збору врожаю хоч і зменшує різницю в цінах по каналах реалізації, все ж ціни залишились вищі на міських ринках, де продається більш якісна продукція. В залежності від місця продажі ціни на овочі і фрукти змінюються у 2-3 рази.
Самий дешевий ринок помідорів і цибулі-ріпки в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській областях, а капусти і коренеплодів (буряк столовий, морква) в Хмельницькій, Волинській, черкаській областях. Та навпаки, самий дорогий ринок помідорів та цибулі-ріпки в Західних областях (Львівська, Волинська, Чернівецька), де забезпечення населення здійснюється здебільшого за рахунок завозу з інших регіонів. Дорогий ринок овочів також в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Луганській областях. Тут більша густота населення і відносно більший попит на овочі.
За останні роки змінилась ринкова ситуація — різко скоротились попит та пропозиція овочів. Причому темпи зниження попиту значно переважає темпи зниження пропозиції. По багатьом продуктам ринок з дефіцитного став перенасиченим. Наприклад, якщо виробництво овочів сільськогосподарськими підприємствами України зменшився в минулому році (2002 р. порівняно із 1990 роком) у 5,5 рази, то продаж цієї продукції скоротився у 6,7 рази.
Спад попиту на овочевому ринку України зумовлений, передусім, зменшенням реальних доходів населення, а також ростом розміру податків і других необхідних платежів. Різке зниження ціни робочої сили — основний фактор диспропорції між попитом і пропозицією на ринку плодоовочевої продукції. Одні тільки затримки з виплатою заробітної плати і пенсії знижують, по моїх розрахунках, покупну спроможність населення на 10-15%
Щоб попередити негативні тенденції в розвитку ринку продуктів плодоовочевого підкомплексу, необхідно, передусім, посилити державне регулювання ринкових відносин, підвищити ефективність використання ресурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава може здійснювати регулювання ринку через забезпечення відповідних умов для поліпшення матеріально-технічної бази господарств, покращуючи податкову систему і систему інших аспектів регулювання ринку, — тому щоб посилити стимули і інвестування та розвиток НТП.
Цінова політика в овочевій галузі повинна здійснюватися на основі вільного ціноутворення разом із державним регулюванням — це гарантовані ціни, субсидії, цільове кредитування та страхування, податкові пільги, стимулювання експорту та обмеження імпорту і т.п. Основна її ціль — це забезпечення розширеного виробництва на основ підвищення продуктивності праці та підвищення якості продукції, перш за все за рахунок більш раціонального використання біологічного потенціалу культур та виробничого потенціалу господарств. Якщо держава буде надалі самовіддалятися від регулювання ринку (що зараз має місце), то подальший ріст на промислові товари, відповідне зменшення мінової вартості продукції овочівництва, скорочення ємності внутрішнього ринку через зниження покупної спроможності населення призведуть до ще більшого спаду виробництва та банкрутства господарств.
Ринок овочів в Україні в даний момент нерегульований і не передбачуваний. Частково це зумовлено тим, що перехід від планової економіки до ринкової не сприяє ефективному розвитку овочівництва.
Проблему круглорічного забезпечення населення України, а особливо жителів великих міст і промислових центрів овочевою продукцією неможливо вирішити без раціонального використання потужностей по їх зберіганню і товарній доробці на міських плодоовочевих базах і у торгово-закупівельних підприємствах.
В умовах різкого росту цін на енергетичні ресурси і матеріально-технічні засоби, а також при наявності труднощів із збутом продукції овочівництва можна передбачити, що на перехідний період збережеться тенденція до мінімізації об'ємів та асортименту її виробництва. По мірі розвитку ринкової економіки повинні здійснюватись значні технологічні І організаційні зміни в овочевій галузі. На перспективу потрібно віддати перевагу тим технологіям, які забезпечують енерго- та ресурсозбереження, зменшують затрати праці та втрати продукції, не забруднюють навколишнє середовище, підвищують родючість ґрунтів.
Сьогодні в Україні здійснюється комплекс міроприємств по створенню і розвитку оптових плодоовочевих ринків згідно із постановами Кабінету Міністрів України №997 від 9.06.1999 року „Про оптові продовольчі ринки", які формуються переважно на основі діючих плодоовочевих баз. Але, потрібно помітити, що система оптових плодоовочевих ринків в нашій державі створюється дуже низькими темпами. Таким чином, концепція ринку продуктів овочівництва базується, передусім, на врахування купівельної спроможності населення, а також на можливостях посилення вітчизняного сільськогосподарського виробництва, системи маркетингу, експортно-імпортних поставок та розширення державного регулювання ринкових відносин.
Рівень розвитку овочевого продуктового підкомплексу в кінцевому підсумку визначатиме можливості створення цільових регіональних ринків овочево продукції та відповідних сегментів у ньому з широкими можливостями обміну продукцією на внутрішньому ринку, на міжобласному рівні та розширення експорту. Особливості формування регіональних ринків овочевої продукції зумовлюються рядом чинників, насамперед, кількістю, густотою населення, питомою вагою міського і сільського населення в області чи регіоні і пов'язане з цим визначення потреби та обсягів виробництва овочів для міського та сільського населення з урахуванням можливих джерел їх надходження.
Ще одним важливим чинником розвитку регіональних ринку овочевої продукції є рівень розвитку овочівництва в окремих категоріях господарств, тобто у суспільному секторі, на присадибних ділянках населення, у фермерських господарствах і орендарями з урахуванням можливих обсягів вирощування овочів на колективних городах і дачних ділянках.
Особливу роль у формуванні регіональних ринків поряд з природними чинниками окремих територій відіграють кон’юнктура попиту на різні види овочевої продукції в межах регіонів і в масштабі держави та порівняльна ефективність вирощування окремих видів овочів у різних регіонах, тобто визначити, що вигідно вирощувати на місці, а що завозити з інших регіонів, якщо транспортні витрати не перевищуватимуть витрати на їх виробництво.
Отже, регіональні ринки овочів можуть бути обмежені певною територією на рівні певних областей і районів або їх груп з виділенням окремих сегментів ринку, в яких функціонують окремі цільові ринки певних видів овочів у світовому вигляді.
Таким чином, у південних областях виділились цільові ринки теплолюбних овочевих культур томатів, цибулі-ріпки, перцю, баклажанів, у лісостепових — ринку огірків та капусти, в польських — ринки коренеплодів (моркви і буряків столових). Тобто, в Україні функціонують регіональні ринки, які об'єднують певні території і формуються відповідними обсягами згідно із сегментами виробництва тієї чи іншої овочевої культури.
Для становлення ринку овочівництва необхідно здійснити такі заходи:
— налагодження вітчизняного виробництва засобів механізації для вирощування окремих овочевих культур;
— реконструкція та модернізація переробних підприємств та зміцнення їх літньо-технічної і сировинної бази;
— розвиток кооперування та інтеграції виробників товарних овочів і удосконалення системи взаємовідносин з переробними та торгівельно- розширення і наповнення його різноманітним асортиментом продукції овочівництва необхідно шляхом реформування АПК, відродити гармонічну дію переробка — реалізація — постачання — ремонт — будівництво — банківський кредит — наукове забезпечення — управління. [18, с. 26]
Овочевий ринок України повинен формуватися і розвиватися в нерозривному взаємозв'язку із створенням і зміцненням національного ринку продовольства та його інфраструктури.
РОЗДІЛ 2. Природно-кліматичні та економічні умови сільськогосподарського виробництва у підприємстві
2.1. Загальна характеристика господарства
Приватне Підприємство „Полісся” розташоване в північно-західній частині Волочиського району на віддалі -20 км. від районного центру.
Землекористування господарства має витягнуту форму. Відстань з північного заходу на південний схід становить -13 км., а з північного сходу на південний захід -9 км.
Віддаль від найближчої залізничної станції м. Волочиськ — 22 км. Через землекористування господарства проходить асфальтна дорога державного значення, яка дає добрий зв'язок господарству з районним центром і залізничною станцією м. Волочиськ.
Сільськогосподарську продукцію підприємство поставляє на заготівельні та переробні пункти м. Волочиськ.
На території підприємства розміщено два населених пункти, а саме: с. Яхнівці і с. Лонки. Центром господарської діяльності є с. Яхнівці У 2000 році відбулося укрупнення господарства за рахунок з’єднання цих двох сіл. Утворилося Приватне підприємство „Полісся”.
Станом на 1.01.2003 року у підприємстві працює приблизно 80 робітників.
Територія підприємства знаходиться в умовах „теплого” Поділля західної лісостепової частини України.
Основною рисою зони є висока вологість клімату у порівнянні з іншими зонами лісостепу. Клімат помірно-континентальний і є оптимально сприятливий для розвитку овочівництва та вирощування усіх інших сільськогосподарських культур, що районуються в даній зоні. Опади переважають над випаровуванням, що характеризує позитивний баланс вологи у грунті.
Рельєф території господарства — водно-ерозійний, широко-хвилястий, сильно порізаний балочною системи.
Рельєф господарства має істотний вплив на формування ґрунтового покрову. Він у значній мірі обумовив різноманітність ґрунтового покрову, на основі матеріалів обстеження ґрунтів заданими агровиробничих властивостей.
За фактичним станом господарство багатогалузеве. Існує окремо рільнича бригада, овочева бригада, садівна бригада, держсортодільниця плодових і ягідних культур, молочно-товарна ферма за рільничою бригадою організаційно не закріплена.
У загальному чисельність працівників у підрозділах характеризується слідуючи ми даними:
Овочівництво також тісно пов'язане із молочним скотарством, оскільки галузь постачає овочівництво гноєм — цінним добривом і засобом обігріву захищеного грунту, а овочі використовуються у молочному скотарстві як корм худобі.
Аналіз виробничо-господарської діяльності господарства та ефективності використання основних засобів, ресурсів, робочої сили показує, що економічні підходи, які використовують сьогодні в управлінні господарством, вичерпали народногосподарський комплекс, нехтування дією економічних законів, відсутність зацікавленості в рості продуктивності праці обумовлюють необхідність реформування системи управління господарства „Полісся”.
Щоб охарактеризувати ПП „Полісся” на даному етапі розвитку розглянемо таблиці 2.1.1., 2.1.2. та 2.1.3., де показані основні економічні показники за 2001-2003 роки.
Таблиця 2.1.1.
Основні економічні показники за 2001 рік [7]
Показники
Од. виміру
2000р.
фактично
2001р.
+,-, до
прогноз
+,-, до
2001р.
прогноз
фактично
1
2
3
4
5
6
7
Валовий продукт (2000 р.)
В т.ч.
рослинництво
1
тис.грн
тис.грн
2
679
385
3
950
648
4
777
648
5
-173
-134
6
+98
+129
7
тваринництво
тис.грн
294
302
302
-39
-31
К-ть працівників в т.ч. у с/г виробництві
чол.
чол.
221
149
200
150
173
138
-27
-12
-48
-11
Продуктивність праці
Прибуток (+) Збиток (-)
Рентабельність
Фонд заробітної плати
Сер. місячна з/п 1 прац.
грн.
тис.грн
%
тис.грн
грн.
4557
-114
-14
319
120
6333
+10
1
350
145
5630
+67
+8,4
286
138
-703
+57
+7,4
-64
-7
+107
+181
+22,4
-33
+18
Таблиця 2.1.2
Основні економічні показники за 2002 рік [7]
Показники
Од. виміру
2001р.
фактично
2002р.
+,-, до
прогноз
+,-, до
2001р.
прогноз
фактично
Валовий продукт (2000р.)
в т.ч.
рослинництво
тваринництво
тис.грн
тис.грн
тис.грн
777
514
263
862
578
284
690
429
261
-172
-149
-23
-87
-85
-2
К-ть працівників в т.ч. у с/г виробництві
чол.
чол.
173
138
180
140
152
128
-28
-12
-21
-10
Продуктивність праці
Прибуток (+) Збиток (-)
Рентабельність
Фонд заробітної плати
Сер. місячна з/п 1 прац.
грн.
тис.грн
%
тис.грн
грн.
5630
+67
+8,4
286
138
6157
+70
+8,0
433
200
5390
+77
+8,0
398
218
-767
+7
—
-35
+18
-240
+10
-0,4
+112
+80
продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 2.1.3
Основні економічні показники за 2003 рік [7]
Показники
Од. виміру
2002р.
фактично
2003р.
+,-, до
прогноз
+,-, до
2001р.
прогноз
фактично
Валовий продукт (2000р.)
в т.ч.
рослинництво
тваринництво
тис.грн
тис.грн
тис.грн
690
429
261
808
539,8
269,2
745,6
477,6
268,0
-62,4
-62,2
-0,2
+55,6
+48,6
+7
К-ть працівників в т.ч. у с/г виробництві
чол.
чол.
152
128
160
130
141
121
-19
-19
-11
-7
Продуктивність праці
Прибуток (+) Збиток (-)
Рентабельність
Фонд заробітної плати
Сер. Місячна з/п 1 прац.
грн.
тис.грн
%
тис.грн
грн.
5390
+77
+8,0
398
218
6215
+80
+8,4
480
218
6162
+78
+8,2
418
247
-53
-2
-0,2
-62
-3
+77,2
+1
+0,2
+20
+24
Як бачимо валовий продукт у 2001 році становив 777 тис. грн., а у 2003 році — 745,6 тис, грн., як бачимо валовий продукт скоротився на 31,4 тис. грн., аналогічно він знизився у рослинництві на 36,4 тис. грн., а зріс у тваринництві — на 5 тис. грн. Як бачимо розвиток тваринництва у даному господарстві дещо зрушився порівняно з 2002 роком.
Кількість працівників, як бачимо з табл. 2.1.1.-2.1.3. майже не змінилася. У 2000 році налічували 221 чол. У тому числі у с/г виробництві 149 чол., а у 2002 році 152 чол., відповідно у с/г виробництві 128 чол. Що на 68 чол. менше, ніж у 2000 році, а у с/г виробництві на 21 чол. А от продуктивність праці зросла порівняно із 2000 роком на 53,2 грн. Прибутки ПП „Полісся” у 2000 р. становили +67 тис. грн., а у 2002 р. — +71 тис. грн., що на 10 тис. грн. більше.
Рентабельність виробництва незначною мірою, але зменшилась, а от фонд заробітної плати зріс майже удвічі, порівняємо, у 2000 р. — 286 тис. грн., а у2002 р. — 418 тис. грн., що на 132 тис. грн. більше.
Середньомісячна зарплата теж зросла із 138 грн. у 2000 р. до 247 грн. у 2002 р.
Розглянемо виробництво продукції рослинництва у даному господарстві, яке показано у табл… 2.1.4.
Таблиця 2.1.4
Виробництво продукції рослинництва [7]
Вид продукції
Фактично за 2001р.
Фактично за 2002р.
План на 2003р.
Пос. площа
Урожай-ність
Валовий збір
Пос. площа
Урожай-ність
Валовий збір
Пос. площа
Урожай-ність
Валовий збір
зернові
492га
21,5ц/га
10439ц
505га
24,7ц/га
12475ц
505га
28,5ц/га
14350ц
Цукрові буряки
70
229,6
16070
60
147,8
8870
70
220,0
15400
Картопля
5
126,0
630
5
95,8
479
5
120,0
600
Овочі в/г
6
46,7
280
5
111,6
558
2
142,0
710
Овочі в/г
2500м2
2,0кг/м2
49
2500м2
6,8кг/м2
169кг
2500м2
7,6м2
190кг
Продукти і ягоди
49
0,6
30
49
20,0
980
49
20,0
980
Кормові буряки
5
610,0
3050
10
150
1500
5
250,0
1250
Як бачимо, посівні площі не змінилися, а от урожайність зросла 3,2 ц/га, валовий збір відповідно 2036 ц. Посівні площі цукрового буряка зменшились порівняно із 2001 р. на 10га, зменшились також урожайність та валовий збір. Посівна площа картоплі залишилась незмінною, а от урожайність та валовий збір зменшились відповідно на 25,2 ц/га та 151 ц. Посівна площа овочів в/г зменшилась на 1 га, а от урожайність зросла на 64,9, а валовий збір зріс на 278 ц. Площа овочів закритого грунту залишається незмінною, а урожайність зросла на 4,8 кг/м2, а на 2003 р. планується їх урожайність підвищити ще на 1 кг/м2, а разом урожайність овочів закритого фунту на 2003 р.повинна становити 7,6 кг/га. Урожайність плодів і ягід теж зросла на 14 ц/га, а валовий збір на 950ц. Площу ж посівів кормового буряка збільшили удвічі, але у зв'язку із погодними умовами у 2002 році їх урожайність становила 150 ц/га, а у 2000 році 610 ц/га, отже урожайність зменшилась на 460 ц/га, зменшився також валовий збір на 1550 ц. У таблиці 2.1.5. показано рівень виконання плану виробництва продукції рослинництва за 2001-2003 рр.
Таблиця 2.1.5
Рівень виконання плану виробництва продукції рослинництва за 2001-2003 рр. [7]
Види продукції
2001 р.
2002 р.
2003 р.
План(ц)
Фактично(ц)
План (ц)
Фактично(ц)
План (ц)
Фактично(ц)
Зернові
16000
10548
14700
10439
14350
12475
Цукрові буряки
16100
15530
15000
16070
15400
8870
Картопля
1000
630
1000
630
600
479
Овочі в/г
1450
745
740
280
710
558
Овочі з/г
260
103
260
49
190
169
Плоди і ягоди
1000
800
1500
3050
1250
1500
Кормові буряки
15000
10500
18000
20000
13800
10280
Сіно
11000
17750
12800
9200
11200
20250
Сінаж
12
77
20
12
—
19
Силос
Насіння б/т
Як бачимо з цієї таблиці план з виробництва зерна не те що не перевиконується, але і не виконується, якщо у 2003 р. заплановано виробити 14350 ц зерна, то вироблено всього 12475 ц зерна. Не виконується план з виробництва цукрових буряків, картоплі, овочів відкритого грунту та овочів закритого грунту, виробництва сінажу. А перевиконується план із виробництва кормових буряків, якщо у 2003 р. заплановано їх виробити 1250 ц, а фактично вироблено 1500 ц, то план перевиконано на 450 ц. Перевиконано план також із виробництва насіння багаторічних трав, так на 2003 р. не заплановано було його виробництво, а вироблено 19 ц, також перевиконано план з виробництва сіна та силосу. Сіна вироблено у 2003 р. на 243 ц більше, ніж заплановано, а силосу вироблено у 2003 р. на 9050 більше, ніж заплановано.
Розглянемо виробництво продукції тваринництва у ПП „Полісся”, яке показано у табл. 2.1.6.
Таблиця 2.1.6.
Виробництво продукції тваринництва у ц за 2001- 2003рр. [7]
Як бачимо із таблиці у господарстві займаються не лише молочним скотарством, але й свинарством і звірівництвом. Як бачимо, порівняно із 2001р. у 2003 р. зросли лише такі показники як: виробництво молока на 120ц; приріст ВРХ на 51; приріст свине на 21; приплід звірів на 5, а виробництво шкір зменшилось у 2 рази, порівняно із 2001р. У 2003 р. перевищено план лише з виробництва молока та показника приплоду звірів. Це показує, що виробництво тваринницької продукції не використовує свої можливості на усі 100 відсотків. У таблиці 2.1.7. показано поголів'я тварин, які вирощують у даному господарстві.
Таблиця 2.1.7.
Поголів’я тварин за 2001-2003рр. [7]
Як бачимо з даної таблиці поголів'я ВРХ порівняно з 2001 р. зменшилось на 3 гол., поголів'я корів не змінилось, кількість голів свиней зросла на 132 гол., а свиноматок зменшилось на 6 гол. Значно зменшилось поголів'я звірів -на 53 гол., у т.ч. песців зменшилось на 9 гол., чорнобурок на 44 гол.; поголів'я коней протягом трьох останніх років залишилось незмінним, а бджолосімей стало в останній рік на 1 більше. Розглянемо продуктивність тварин у табл. 2.1.8.
Таблиця 2.1.8
Продуктивність тварин за 2001-2003 рр. [7]
Тут показано середньорічний надій на корову, який порівняно із 2001 р. збільшився на 100 літрів, середньодобовий збільшився лише на 0,3 л, а от вихід телят на сто маток зменшився на 9 гол.
У динаміці собівартості одиниці продукції відмічаються негативні тенденції. Собівартість основних видів сільськогосподарської продукції суттєво підвищилась, навіть за порівняно короткий проміжок часу — 1996-1999 роки. У 2000-2003 рр. рівень собівартості продукції порівняно із попереднім періодом стабільний. Дослідженнями встановлено, що такі зрушення зумовлені інфляційними процесами в країні, лібералізацією ціноутворення і непаритетним підвищенням цін на товари промислового виробництва, які використовуються у сільському господарстві. Останнє призвело не тільки до збитковості сільськогосподарського виробництва (в останні роки вона помітно зросла і досягла критичного рівня), а й до ситуації, вихід з якої потребує здійснення кардинальних заходів. Загрозливим щодо подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств є відсутність власних оборотних коштів. На кінець 2000 р. запаси і витрати даного господарства відшкодовувалися виключно за рахунок коштів — кредиторської заборгованості.
Нестача чи відсутність власних оборотних коштів позбавляла дане підприємство придбати матеріальні засоби у необхідному обсязі, створення їх запасів, виконання усіх передбачених технологією сільськогосподарських робіт в оптимальні строки. Про роль оборотних засобів у формуванні показників економічної ефективності виробництва свідчить те, що при механізованій роботі по висіву, догляду та збиранні врожаю рослинництва його собівартість менша, ніж при ручній роботі. А також при механізованому догляду за тваринами собівартість молока і м'яса теж нижча. Динаміка собівартості продукції рослинництва і тваринництва за 2001-2003 рр. показано у табл. 2.1.9.
Таблиця 2.1.9.
Динаміка собівартості продукції рослинництва і тваринництва [7]
Як бачимо із таблиці, собівартість зерна порівняно із 2001 р. знизилась на 10 грн. за 1ц, а порівняно із 2002 зменшилась майже удвічі, а от собівартість цукрового буряка дещо підвищилась порівняно із 2001 р. на 4,89 грн. за 1ц. Собівартість картоплі теж зросла на 15,65 грн. за 1ц, собівартість овочів в останні роки теж підвищилась: овочі відкритого грунту на 3,79 грн. за 1ц, а от собівартість овочів закритого грунту знизилась відповідно на 278,60 грн. за 1ц. Значно зросли собівартість молока: майже на 30 грн. за 1ц, м'яса ВРХ у живій вазі на 511,16 грн. за 1ц живої ваги, м'яса свиней на 197,14 грн. за 1ц живої ваги. Але як не дивно знизилась собівартість кормів сіна порівняно із попереднім роком майже втричі, сінажу більше як у двічі, силосу теж майже вдвічі.
Розглянемо реалізацію продукції у 2003 році та порівняємо її із 2001 роком. Також порівняємо рівень цін на сільськогосподарську продукцію за ці два роки. Розглядаючи табл. 2.1.10., де показано реалізацію с/г продукції за 2000, 2002 рр. ми бачимо, що ціни на таку сільськогосподарську продукцію як цукровий буряк, картопля, овочі відкритого грунту зросли, а на таку сільськогосподарську продукцію як зерно, овочі закритого грунту, плоди І ягоди, молоко, м'ясо ВРХ (ж.в.), м'ясо свиней (ж.в.) зменшились, а от на шкіри звірів ціна залишились незмінною.
Таблиця 2.1.10.
Реалізація сільськогосподарської продукції за 2001, 2003 рр. [7]
Тепер проаналізуємо зміни у кількості реалізації сільськогосподарської продукції за 2001 та 2003 рр… як бачмо з табл. 2.1.10. значно зросли обсяги реалізації зерна, цукрових буряків, овочів в/г, овочів закритого грунту, плодів і ягід, але зменшилась реалізація картоплі, м'яса ВРХ, м'яса свиней, поросят та шкір звірів. Майже не зазнав змін обсяг реалізації молока та телят.
Розглянемо таблиця 2.1.11., де показано планування обсягу реалізації продукції на 2003 рік (таблиця на наступній сторінці).
Як бачимо з даної таблиці обсяги реалізації у 2003 р. майже не зміняться порівняно із 2002 р. планується збільшити реалізацію картоплі та овочів, які вирощені як у закритому, так і відкритому грунті, це говорить про те. Що дане господарство плануючи виробництво с/г товарів орієнтується на стан ринку даної продукції. Адже, попит на місцевому ринку на картоплю і овочі досить високий. Також планується збільшити обсяг продажі плодів і ягід, що зумовлено теж станом місцевого ринку даної продукції.
продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 2.1.11.Планування обсягу реалізації продукції на 2003 рік
Розглянемо структуру каналів реалізації сільськогосподарської продукції, яка показана у таблиця 2.1.12.
Як бачимо 20% зерна реалізується державі, 5% — на ринку і 20% селянам.Цукровий буряк 100% реалізується переробним підприємствам. 50% картоплі реалізується на ринку, 55% овочів дає господарство на переробку, 40% реалізовує на ринку і лише 5% — селянам. 80% молока господарство здає на переробку, на переробку йдуть також 95% яловичини і 95% свинини.
Як бачимо з даної таблиці структура каналів реалізації сільськогосподарської продукції за два останні роки у ПП „Полісся” залишилась незмінною.
2.2. Матеріально-технічна база підприємства.
Сталий розвиток виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки країни при переході до ринку значною мірою зумовлюються наявним матеріально-ресурсним потенціалом агарного сектора економіки, його якісним складом та системним оновленням машинно — транспортного парку за умов впровадження новітніх високопродуктивних машин, інших техніко-технічних засобів виробничого призначення. Нинішня тривала кризова ситуація призвела до значних втрат матеріально-технічних ресурсів у даному сільському господарстві, різко знизила рівень технічного оснащення, погіршила забезпечення мінеральними добривами та хімічними засобами захисту рослин аграрного виробництва, що стало однією з основних причин суттєвого зниження результативності його діяльності. Машинно-транспортний парк даного підприємства має досить високу зношеність. Більшість тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших технічних засобів, які знаходяться в експлуатації, відпрацювала експлуатаційний строк, а забезпечення виробничого використання нерідко пов'язане з відсутністю запасних частин для їх ремонту. [10, с. 29]
Кількість тракторів та сільськогосподарських машин і енергетичних потужностей показано у підсумках інвентаризації на 1 січня 2002 року (див. табл. 2.1.13.). На 1 січня 2002 року у ПП „Полісся” було у наявності 15 тракторів, без тракторів, на яких змонтовані землерийні, меліоративні та інші машини. Сумарна номінальна потужність усіх тракторів становить 1215 к.с. Кількість тракторів на яких змонтовані землерийні та інші машини становить 5, їх сумарна номінальна потужність 330 к.с. Електродвигунів з їх сумарною потужністю 725 КВт у господарстві налічується 161. Зернозбиральних комбайнів у господарстві є в наявності лише 5: СК-5 «Нива», СК-6 „Колос", сумарна потужність їх двигунів 500 к.с.
Енергетична потужність двигунів автомобілів становить 3325 к.с., робочі тварини в перерахунку на механічну силу — 5 к.с. Усього енергетичних потужностей у господарстві налічується 7291 к.с.
Таблиця 2.1.13.
Облік тракторів, с/г машин і енергетичних потужностей (підсумки інвентаризації на 1 січня 2003 року). [7]
Наявність тракторів усього (без тракторів, на яких змонтовані землерийні, меліоративні та інші машини)
Трактори загального користування
Т-150
ХТЗ -170/172
Т-150К
Універсально-просанні трактори
Т-70С
МТЗ-80 МТЗ-82
МТЗ-100 усіх модифікацій
Т-40 усіх модифікацій
Т-25 усіх модифікацій
Сумарна номінальна потужність всіх тракторів
Трактори, на яких змонтовані землерийні, меліоративні та інші машини
Сумарна номінальна потужність двигунів тракторів, на яких змонтовані машини
Тракторі причепи
Електродвигуни (кількість одиниць)
Потужність КВт
Наявність зернозбиральних комбайнів усього
СК-5 „Нива” СК-6 „Колос”
Сумарна потужність двигунів зернозбиральних комбайнів
Енергетичні потужності
Двигуни тракторів (включаючи трактори, на яких змонтовані землерийні, меліоративні та інші машини)
Двигуни комбайнів і самохідних машин
Двигуни автомобілів
Інші механічні двигуни
Електродвигуни і електроустановки
Робочі тварини в перерахунку на механічну силу
Усього електричних потужностей
Наявність с/г машин
1. Грунтообробні машини
Послуги + трактори заг. призначення
Послуги соціального призначення
Машини та знаряддя для приготування кормів та ін. потреби тваринництва
Доїльні установки та агрегати
Транспортери для прибирання гною
15
3
1
1
1
12
2
6
2
2
1215
5
330
13
161
725
5
5
500
1545
1280
3325
150
986
5
7291
8
2
Борони зубові
Борони дискові
Культиватори усього
2.Посівні та садильні машини
сівалки усього (без тукових)
з них зернові і зерно комбіновані
(причіпні і навісні), включаючи
зернотукові
протиерозійні
овочеві
3. Збиральні машини сінокосарки тракторні косарки-подрібнювачі КУФ-1.8 КУР-1.5 усіх модифікацій Косарки-нлющильники усього: у т.ч. самохідні КПС-5Г,
Е-301, Е-302, Е-ЗОЗ та ін.
Підбирачі копиуючі
Стогоклади
Граблі тракторні
Прес підбирачі
Жатки валкові усього
Кормо збиральні комбайни
у т.ч. КСК-100
Картоплекопачі
Бурякозбиральні машини
Буряконавантажувачі усього
Гичкозбиральні машини
Зерно навантажувачі і зерноклади
Зерноочисні машини типу ОС-4,5.
СМ-4
Зерносушарки Потужність, т/г
4. Інші с/г машини Розкидачі твердих мін. добрив Машини для внесен. у грунт тверд, органічних добрив
Машини для внесення у грунт рідких
органічних добрив
Ескалатори одноковшові
у т.ч. місткістю до 0,25 куб.м.
Бульдозери на тракторах
5. Машини по боротьбі із шкідниками с/г культур
Оприскувачі та обпилювачі
Трактори, усього
79
4
6
7
6
1
2
1
2
2
2
1
2
1
2
4
2
1
1
1
2
З
5
2
16
1
2
2
2
1
1
5
5
Холодильні машини для охолодження молока
Ваги автомобільні
1
3
У 2002 р, тракторами виконано усього робіт у ум. еталонних га 25000, з них 18000 у рослинництві, 6000 у тваринництві і 1000 ум.ет.га у інших галузях. Зернозбиральним комбайнами виконано такий обсяг робіт: 550 ум.ет.га, іншими комбайнами 290 ум.ет.га. У 2002 р. виконано грузовим транспортом 192392 т/км і перевезено 20823 тонн вантажів.
Розглянемо табл. 2.1.14., де показано аналіз трудозабезпечення і продуктивність праці у даному підприємстві. Середньорічна чисельність працівників становить 234 чол., у тому числі в рослинництві 94 і у тваринництві 58. Середнє навантаження на працівника землі становить у рослинництві 13 га і у тваринництві 10 ум. гол. Затрати праці на 1 га люд.-год у рослинництві 140 і 195 у тваринництві ум. гол. Вироблено валового продукту на 1 затрачену людино-годину у загальному по підприємству 2,5 грн., у рослинництві 2,6 грн. і у тваринництві 2,4 грн.
Таблиця 2.1.14.
Аналіз трудозабезпечення і продуктивності праці у ПП „Полісся” [7]
Показники
По підприємству
В т.ч.
Рослинництво
Тваринництво
1. Середня чисельність працівників (чол.)
234
94
58
2. Середнє навантаження на 1 працівника (га. ум. гол.)
Х
13
10
З. Затрати праці на 1 га; 1 ум. гол. (людино-годин)
Х
140
195
4. виробництво валової продукції (грн.) – на середньорічного працівника
— на 1 затрачену людино – годину
4500
2,5
4755
2,6
4086
2,4
Розглянемо показники економічної ефективності використання основних фондів у середньому за три останні роки (2000-2002 рр.). Фондовіддача становить по цілому господарстві 9,7, у тваринництві — 7,7. Фондоємність по господарству становить 571,9 грн.
Наявність та дієвість розвиненої соціальної інфраструктури сприяє кращому задоволенню потреб працівників, в результаті цього підвищується результативність їх праці. На жаль теперішнє матеріальне становище не дозволяє розвивати соціальну інфраструктуру, але в майбутньому це питання буде вирішуватись. Мінімальний рівень зарплати у даному господарстві становить 185 грн., а середньомісячна заробітна плата у 2002 р. становила 247 грн. на 1 працівника, для порівняння візьмемо такий же показник 2000 року, тоді середня заробітна плата становила 138 грн. на 1 працівника, що майже у два рази менше, ніж у 2002 р.
Як бачимо ПП „Полісся” на сьогодні є рентабельним господарством.
Коефіцієнт рентабельності становить 8,2%, а прибуток становить 78 тис. грн. Продуктивність праці у даному господарстві теж висока 6162 грн.
РОЗДІЛ 3. Рівень розвитку овочівництва у підприємствах району.
3.1. Рівень і динаміка виробництва овочівництва у господарстві.
За останні роки намітилась тенденція до зниження споживання овочів і баштанних культур як по Україні в цілому, так і підприємстві „Полісся”. Це пояснюється насамперед скороченням площ посіву і зниження урожайності овочевих культур, зменшенням державних закупівель та покупної спроможності населення, По усіх категоріях господарств в Україні у 2000 р. площа овочевих культур становила 451,1 тис. га при урожайності 111 ц/га і валовому зборі 5011 тис.т, тобто розвиток галузі знаходиться нижче рівня 1970р., в якому ці показники становили відповідно 466 тис. га, 124 ц/га і 5807 тис.т. Водночас в останнє десятиріччя визначилась чітка тенденція до зниження питомої ваги громадського сектора і зростання ролі підсобних господарств населення у виробництві овочів. Скорочення обсягів виробництва овочевої продукції характерне насамперед для районів, де функціонували приміські спеціалізовані овочівницькі господарства, допомогу яким у вирощуванні овочів надавали промислові підприємства та інші організації. В умовах переходу до ринку такі господарства не змогли ефективно розвивати овочівництво. Приватне підприємство ”Полісся" має молочно-овочевий виробничий напрямок. З підвищенням реалізаційних цін на овочі в останні роки економічна ефективність, а також прибуток від виробництва овочів збільшився майже у два рази. Економісти господарства, аналізуючи великі затрати на опалення теплиць, яких на даний час у господарства є 3500м2 дійшли до висновку, що вигідніше вирощувати овочі в теплицях у ранньовесняний сезон. Тоді затрати на опалення мінімальні, а отже і зменшується собівартість продукції, та збільшується чистий прибуток від реалізації овочів. У майбутньому, якщо зменшиться ціна на 1м3 газу, можливо знову будуть вирощувати овочі у зимовий сезон, тоді як на даному етапі це неможливо, затрати на виробництво будуть перевищувати прибуток від їх реалізації.
Раціональне розміщення і спеціалізація овочепродуктового підкомплексу є значним резервом збільшення виробництва овочевої продукції з найменшими затратами коштів, праці. Доцільність розміщення і спеціалізації агропромислового комплексу зумовлюється природними та економічними чинниками, які можуть бути сприятливими для вирощування одних і мало або й зовсім непридатними для інших сільськогосподарських культур. Як відомо, для розвитку рослин необхідні певні умови — кількість опадів, температурний режим, склад і якість ґрунтів тощо.
Тому у даному підприємстві вирощують такі овочеві культури, як капуста, огірки, буряк столовий, морква, кабачки та цибулю зелену на відкритих грунтах, та сорти які найбільш відповідають зоні лісостепу. Наприклад, господарство не може собі дозволити вирощувати помідори, попит на які у м. Волочиську високий, тому що у даній природно-кліматичній зоні їх урожайність низька, а собівартість відповідно висока, як і затрати на їх вирощування. Біологія овочевих культур така, що вони по різному реагують на природнокліматичні умови. Розміщення їх за зонами дає різні економічні показники.
На прикладі табл. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. розглянемо динаміку виробництва овочів за останні три роки у підприємстві.
Таблиця 3.1.1 Виробництво овочів відкритого ґрунту у 2001 році [7]
Як бачимо, найбільшу площу серед овочів займає буряк столовий та капусти, затрати на виробництво яких мінімальні, а попит на ринку високий.
Таблиця 3.1.2Виробництво овочів відкритого ґрунту у 2002 році [7]
Культура
Посівна площа
(га)
Загальна площа збору (га)
Зібраний урожай
(ц)
Овочі в/г
у т.ч.
капуста
огірки
буряк столовий
морква
інші овочі
у т.ч.
цибуля зелена
кабачки
6
2
—
1
1
0,61
0,4
6
2
—
1
1
0,61
0,4
280
116
—
148
14
2
0,8
Таблиця 3.1 3.Виробництво овочів відкритого ґрунту у 2003 році [7]
Культура
Посівна площа
(га)
Загальна площа збору (га)
Зібраний урожай
(ц)
Овочі в/г
у т.ч.
капуста
буряк столовий
морква
Інші овочі
5
2
1
1
1
5
2
1
1
1
558
190
152
206
10
Аналізуючи ці таблиці можна сказати, що у останні два роки у майбутньому їх знову планують ввести у виробництво. Також зменшилась господарстві у відкритому ґрунті перестали вирощувати огірки, але у площа посівів овочів на 1га, що зумовлено неспроможністю господарства у даний період виробляти велику кількість овочів, для цього немає достатньої матеріально-технічної бази та трудових ресурсів. У 2003 році порівняно із 2001 роком збільшили посіви капусти на 1га, але її урожайність зменшилась, зменшили посіви буряка столового на 1га, урожайність якого залишилась майже незмінною, на 0,5га зменшили посіви моркви. У загальному збір овочів відкритого ґрунту у господарстві порівняно із 2001 р. зменшився із 745 до 558 ц, та зменшилась їх урожайність з 124,2 ц/га до 111,6 ц/га.
У даній галузі зайнято 12 чоловік. На рік тут затрачається 36 тис. люд.год, 22 тис. люд.год на овочі відкритого грунту та 14 тис.люд.год на овочі закритого ґрунту. Розглянемо виробництво овочів закритого ґрунту та їх динаміку виробництва за останні три роки у таблиця 2.2.4.
Таблиця 3.1.4.
Динаміка виробництва овочів закритого ґрунту за 2001-2003 рр. [7]
Культура
2001 р.
2002 р.
2003 р.
Посівна площа
(м2)
Фактичний збір
(ц)
Посівна площа
(м2)
Фактичний збір
(ц)
Посівна площа
(м2)
Фактичний збір
(ц)
Овочі з/г
3500
103
2500
49
2500
169
У т.ч.
Огірки
Помідори
Інші овочі
3100
100
300
93
2
8
2000
300
200
37
5
7
2000
300
200
140
13
16
продолжение
--PAGE_BREAK--Як бачимо з табл. 3.1.4. загальна посівна площа овочів закритого ґрунту зменшилась на 1000м2 і фактичний збір при цьому у 2001 році зменшився на 54 ц а у 2002 році порівняно із 2000роком зріс на 56 ц. Зменшилась площа під огірками на 1100м2, зате їх урожайність зросла на 400 ц/га і збір зріс на 47 ц. Збільшилась площа під помідорами на 100 м2, а валовий збір зріс на 11 ц.
Щоб проаналізувати виробництво овочів відкритого і закритого ґрунтів по господарству в цілому розглянемо таблиця 3.1.5.
Таблиця 3.1.5.
Динаміка виробництва овочів за 2001-2003 рр. [7]
Культура
2001 р.
2002 р.
2003 р.
Посівна площа
(м2)
Фактичний збір
(ц)
Посівна площа
(м2)
Фактичний збір
(ц)
Посівна площа
(м2)
Фактичний збір
(ц)
Овочі з/г і в/г
6,35
847
6,25
329
5,25
727
У т.ч.
Огірки
Помідори
Інші овочі
0,01
0,81
5,53
2
108
737
0,03
0,20
6,02
5
37
287
0,03
0,20
5,02
13
140
574
Аналізуючи таблицю 3.1.5. бачимо, що посівна площа овочів у 2003 році порівняно із 2001 зменшилась на 1,1 га, а фактичний збір зменшився на 10 ц, при цьому зросла на 0,02 посівна площа помідор, а валовий збір відповідно зріс на 11 ц. Суттєво зменшилась посівна площа огірків на 0,61, але зросла їх врожайність і валовий збір на 32 ц. Посівна площа інших овочів зменшилась на 0,51 га, а валовий збір зменшився на 163 ц.
Розглянемо реалізацію овочів на протязі трьох років у таблиці 3.2.6.
Таблиця 2.2.6.
Реалізація овочів на протязі 2001-2003 рр. [7]
Найменування продукції
2001 р.
2002 р.
2003 р.
ц
грн.
ц
грн.
ц
грн.
Овочі
485
27592
265
12209
424
25170
У т.ч.
Парниково-тепличні та ранні овочі
Плоди та ягоди
102
1203
12285
18802
49
30
7209
808
174
802
14323
15296
Реалізація овочів у 2003 році порівняно із 2001 залишилась майже незмінною. Спад виробництва овочів та їх реалізація відбувся у 2002 р., але у 2003 р. знову виробництво овочів підвищилося. Господарство у 2003 році реалізувало овочі по таких каналах: переробним підприємствам у цьому році овочі не продавались, так як і через біржі і аукціони, населенню в рахунок оплати видано 1 ц ціною 67 грн., на ринку через власні магазини і торгові точки продано 133 ц овочів і отримано 7077 грн. виручки, за іншими каналами продано 290ц і отримано за них 1 8626 грн.
Якщо говорити про рівень овочівництва у господарстві можна сказати, що виробництво овочів у 2003 р. дорівнює виробництво овочів у 1998 році. Скорочення виробництва овочів відбулося не тільки у господарстві, але й суспільному секторі України взагалі, зате виробництво овочів зросло у приватному сектор, надалі ця тенденція продовжується
3. 2. Економічна ефективність овочівництва
У порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами виробництво овочів має свої особливості. Воно в великій мірі визначається природними і економічними умовами. Ефективність їх виробництва в більшості залежить від зони виробництва. Успішний розвиток овочівництва залежить від забезпечення робочою силою, транспортними зв'язками для транспортування продукції, гарантованими поблизу ринків збуту. Це зумовлює концентрацію і спеціалізацію виробництва в приміських зонах великих міст і у сировинній зоні переробної промисловості. Тут більш високі ціни реалізації продукції, є можливість у використанні теплових відходів у виробництві для обігріву теплиць та парників. У підприємствах які розташовані поблизу міст рентабельність виробництва овочів вищі, ніж в тих, які розташовані далеко від міст. Приміські господарства в значній кількості реалізують продукцію по прямих зв'язках, мають спеціальне виробництво. Виробництво овочів в сировинних зонах здійснюється з врахуванням вимог переробних підприємств: наявність спеціалізованих господарств, висока концентрація посівів поблизу овочеконсервних заводів. Для консервної промисловості важливе значення має рівномірне надходження продукції на переробку. Собівартість випущених консервів залежить від собівартості овочів, вироблених в їх зоні, тобто в структурі вони займають важливе місце (до 75%). Зменшенню собівартості овочів сприяє концентрація посівних площ під окремими культурами та здійснення міжгосподарської спеціалізації.
Економічна ефективність виробництва овочів показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень. Ефективність — це не тільки співвідношення затрат і результатів виробництва, але й якість, корисність продукції для покупця (споживача).
В якості оцінки конкретних заходів, здійснених в галузі, виступає критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана з ростом виробництва споживчої вартості на основі підвищення продуктивності праці і раціонального використання виробничих ресурсів. Вироблена споживча вартість знаходиться як корисний ефект лише на стадії споживання. На цій стадії найкраще бачимо як ведеться виробництво і наскільки воно рентабельне.
В якості основних та інших критеріїв економічної ефективності виробництва овочів виступають виробництво споживчих вартостей на душу населення, середньорічного робітника, об'єму валової продукції, валового доходу овочевого виробника. Для досягнення максимального приросту продукції овочівництва вираховують мінімальні затрати виробничих ресурсів — добрив, палива, енергії, а також затрати на охорону навколишнього середовища, підвищення якості продукції. Основним критерієм виступає збільшення виробництва чистої продукції при найменших затратах живої і механізовано праці на основ раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів.
Оцінку економічної ефективності виробництва продукції овочівництва проводять з допомогою системи натуральних і вартісних показників. Натуральні показники характеризують рівень виробництва овочів в цілому і по окремих видах. Для цього використовують такі показники:
— урожайність овочевих культур в цілому і по видах, ц/га;
— вихід валової продукції овочівництва в натуральному вигляді в — розрахунку на середньорічного працівника, зайнятого в галузі, ц/люд;
— виробництво овочів на одиницю площі рілля господарства, ц/га;
Вартісні показники дають більш точне уявлення про ефективність виробництва, окупності затрат на овочівництво, можливості розширеного виробництва в галузі. При аналізі економічної ефективності виробництва овочів застосовують слідуючи показники:
— вихід валової продукції овочівництва на одиницю площі посіву овочевих культур, грн./га;
— виробництво валової продукції в грошовому виразі на середньорічного робітника і на 1 люд-год, затрачених в галузі, грн./люд-год; грн./люд;
— окупність виробничих затрат в овочівництві, грн.;
— розмір валового доходу, чистого доходу та прибутку на 1 га посівів овочевих культур, грн./га;
— сума виробничих затрат на одиницю продукції в галузі, грн./ц. [20, с. 12]
Загальним показником економічної ефективності виробництва овочів являється рівень рентабельності овочівництва або окремих видів овочевої продукції.
Овочівництво – трудоємна галузь. На обробіток 1 га овочевих культур потрібно 600-800 люд-год, що в 35-45 раз більше в порівнянні з виробництвом зерна. Затрати праці на обробіток та збирання складають по технологічних картах. Помідори, морква, огірки — особливо трудомісткі культури, затрати праці на їх виробництво у 3-4 більші, ніж на вирощування капусти. Внаслідок високої трудоємкості і низької урожайності собівартість овочів залишається високою. Ціни на овочі визначаються на договірній основі. Свіжі овочі, доставлені в основному на пункти реалізації продукції, оплачуються по роздрібних цінах з відрахуванням торгової скидки. Малопоширені овочі (патисони, шпинат, ріпа) господарства реалізують заготівельним організаціям по роздрібним цінах із знижкою 20%.
Багато засобів затрачається на зберігання овочевої продукції у зв'язку з великими затратами. Тому необхідно, або швидко збувати продукцію, або необхідні овочесховища з відкритою вентиляцією, будівництво яких обходиться дорого, але вони себе з часом скуповують і приносять прибутки.
ПП „Полісся” спеціалізується також на вирощуванні овочів у захищеному ґрунті. Виробництво овочів у закритому ґрунті має свої особливості. В захищеному ґрунті можливо на протязі року вирощувати декілька врожаїв окремих культур. Собівартість одного центнера овочів тут більш висока, ніж у відкритому ґрунті, а рентабельність залежить від цін реалізації. На ціну реалізації впливають строки виробництва культур, тип та спосіб обігріву теплиць та парників.
Економічна ефективність виробництва овочів захищеного ґрунту визначається виходом продукції (кг/грн.) і валовим доходом їм2 площі теплиці і рами; затратами праці і засобів на 1 ц, 100 грн. валової продукції; в тому числі затратами на обігрів в спорудах, прибутком на 1 ц, м2 площі; на 1 раму, 1 люд-год, рівнем рентабельності.
Важливе значення має також період реалізації продукції, так як необхідно забезпечити населення свіжими овочами на протязі всього року.
Ефективність овочівництва захищеного ґрунту в більшості залежить від строків вирощування і урожайності. При вирощуванні у зимові місяці собівартість підвищується, а рентабельність, не дивлячись на високу ціну реалізації з їм2 теплиць або з 1 рами визначається в вартісному виразі, так як в теплицях вирощують не тільки різні види овочів, але й розсаду.
У закритому овочівництві вища вага непрямих затрат, тобто затрат на амортизацію, опалення, освітлення, водопостачання, поточний ремонт теплиць, парників, дезинфікацію споруд.
При аналізі рентабельності овочів в теплицях важливо знати помісячну собівартість і ціни реалізації овочевої продукції, так як ці показники значно розрізняються по місяцях. Усі види затрат розприділяються по місяцях майже однаково за виключенням затрат на обігрів. Саме величина затрат на опалення і урожай впливають на собівартість овочевої продукції по місяцях. Прогнозуючи собівартість і ціни реалізації овочів на кожен місяць можна визначити рівень рентабельності їх виробництва за рік. Це особливо важливим є в умовах роботи господарства в умовах роботи самофінансування.
Ефективність виробництва продукції в захищеному грунті в значній мірі визначається типами культиваційних споруд і способам їх обігріву.
Найменші затрати праці на одиницю захищеної площі і на 1ц овочів досягають великі комбінати, які мають у наявності сучасні автоматизовані теплиці блочного типу. Розглянемо показники економічної ефективності овочівництва у відкритому та закритому грунтах у ПП „Полісся”. Спочатку розглянемо натуральні показники, які характеризують рівень виробництва овочів в цілому і по окремих видах.
У табл. 3.2.1. показано посівну площу, фактичний збір та урожайність овочевих культур у цілому і по видах на протязі 2001-2003 рр.
Таблиця 3.2.1.
Урожайність овочевих культур за 2001-2003 рр. [7]
Д
2001 р.
2002 р.
2003 р.
Посівна площа (га)
Урожай-ність (ц)
Валовий збір (ц/га)
Посівна площа (га)
Урожай-ність (ц)
Валовий збір (ц/га)
Посівна площа (га)
Урожай-ність (ц)
Валовий збір (ц/га)
Овочі в/г у т.ч.
6
745
124,2
6
280
46,7
5
558
111,6
Капуста
1
135
132
2
116
58
2
190
95
Огірки
0,5
15
30
—
—
—
—
—
—
Буряки столові
2
300
150
1
148
148
1
152
152
Морква
1,5
213
142
1
14
14
1
206
206
Інші овочі
1
82
82
0,61
2
3,2
1
10
10
Овочі з/г у т.ч.
0,35
103
294,3
0,25
49
196
0,25
169
676
Помідори
0,01
2
200
0,03
5
166,7
0,03
13
433
Огірки
0,31
93
300
0,2
37
185
0,2
140
700
Інші овочі
0,03
8
366,7
0,02
7
350
0,02
16
800
Овочі в/г і з/г разом
6,35
847
133,4
6,25
329
52,6
5,25
727
138,4
Як бачимо із даної таблиці посівна площа овочів у 2003 році порівняно із попередніми — зменшилась на 1,1 га. А урожайність зросла на 5 ц/га, у тому числі площа посівів овочів відкритого грунту зменшилась на 1га, а урожайність на 24 ц, а площа посівів овочів закритого грунту зменшилась на 1000 м2, а урожайність їх зросла на 381,7 ц/га. Таке різке підвищення урожайності овочів закритого грунту зумовлено підбором кращих сортів культур та кращим доглядом за ними.
У наступній таблиці 3.2.2. ми розглянемо інші натуральні показники, які характеризують рівень виробництва овочів у господарстві, такі як вихід валової продукції овочівництва в натуральному вигляді в розрахунку на середньорічного робітника ц/люд, та виробництво овочів на одиницю площі ріллі господарства ц/га.
Таблиця 3.2.2.Аналіз рівня виробництва овочів у господарстві[7]
Як бачимо, чисельність працівників по господарстві в середньому становить 234 чол., отже вихід валової продукції овочівництва в розрахунку на середньорічного робітника становить 3,1 ц/люд, а вихід валової продукції овочівництва в розрахунку на одиницю площі ріллі господарства становить 0,23 ц/га.
Дальше розглянемо вартісні показники ефективності виробництва, які дають більш точне уявлення про ефективність виробництва, окупності затрат.
Таблиця 3.2.3.
Аналіз економічної ефективності виробництва овочів у господарстві у розрізі 2001-2003 рр. [7]
Аналізуючи таблицю 3.2.3. бачимо, що виробництво овочів відкритого грунту та закритого грунту у ПП „Полісся” є прибутковим та рентабельним. У зв'язку з тим, що піднялась у 2003 році реалізаційна ціна овочів, прибуток становить + 26000 грн., а рентабельність 75%. Це порівняно із 2001 роком більше на: прибуток — 14 тис. грн., а рентабельність вища на 60%.
З цього можна зробити висновок, що при найменших затратах виробничих ресурсів, та при високій урожайності та реалізаційній ціні виробництво овочів стає більш економічно вигідним, зростає прибутковість та рентабельність виробництва.
РОЗДІЛ 4. Проектування розвитку овочівництва на перспективу.
4.1. Можливості розвитку овочівництва та ринків їх збуту.
Аграрний сектор вже майже 10 років працює в площинах двох економік, які виключають одна одну у ринковій і планово-розподільчій. Тому повинні ї запрацювати основні принципи стимулювання і прибутковість, матеріальний інтерес, відповідальність, підприємливість.
продолжение
--PAGE_BREAK--З метою стабілізації розвитку овочівництва необхідно створити економічні умови для трансформування овочівницьких господарств у приватні, які вирощуватимуть овочі.
В умовах, коли приватний сектор займає більше 83% у валовому виробництві овочів, потребує вирішення комплексу питань та розробки організаційно-економічних і технічних заходів, по виходу з кризи овочепродуктового підкомплексу, насамперед, удосконалення системи збуту овочевої продукції та розвитку нових форм господарювання і спеціалізованих овочівницьких господарств в окремих регіонах та зонах. Одним з напрямків у розвитку овочівництва може бути створення спеціалізованих фермерських овочівницьких господарств з коливанням площі ріллі в них від 50 до 400 га і площі овочів від 28 до 230 га. Таке господарство може виростити від 4,3 до 35,5 тис. ц овочів.
Слід зазначити, що овочівництво у фермерських господарствах ще не стало високотоварною галуззю. Залежно від площі ріллі у господарстві та наявності ринків збуту, рівня енергоозброєності і напряму спеціалізації визначатиметься загальна площа під овочами та структура їх посівів. Для фермерських господарств прийнятні різні варіанти розвитку овочівництва з урахуванням конкретних умов виробництва та наявності ринкових ніш, тобто можливе вирощування овочів у широкому асортименті, 3-4 основних овочевих культур чи спеціалізуватися на вирощуванні монокультури. Як свідчить досвід роботи фермерських господарств, останні два варіанти найбільш реальні.
Залежно від площі ріллі і прийнятої структури посіву овочевих культур, можливе освоєння спеціальних овочевих чи картоплеовочевих сівозмін з довгою (6-8) або короткою (4-5 полів) ротаціями. В умовах зрошення сівозміни будуть 7-8 пільні. Можливий також варіант „входження” овочевого поля у загально польову або нормоовочеву сівозміну .
Крім овочівницьких господарств, у зонах Полісся і Лісостепу можливе формування овочево-картоплярських фермерських господарств, у регіонах Степу і Лісостепу овочево-переробною промисловістю спеціалізованих овочівницьких фермерських господарств з вирощуванням специфічного для сировинних зон асортименту овочевих культур. Водночас питання технічного оснащення фермерських господарств спеціальною технікою залишається однією із серйозних перешкод у розвитку спеціалізації у виробництві овочів як більш ризикової продукції порівняно з вирощуванням зернових і технічних культур. За умов гарантованого збуту, овочівництво бути прибутковою галуззю в спеціалізованих фермерських господарствах.
Після прийняття закону про реформування АПК України можна сподіватися на надходження інвестиційних кредитів в галузь овочівництва, що дозволить наблизити господарство до розробленої нами моделі реформованого приватного господарства з площею під овочами 100-150 га і валовим виробництвом 2-3 тис. тонн, високим рівнем матеріально-технічної бази. Оптимальний розвиток овочівництва у селянських господарства можливий при площі 10-20 га з валовим виробництвом на рівні 200-400 тонн, а оптимальний розмір присадибного овочівницького господарства становитиме 0,1-1 га. Забезпечення таких обсягів виробництва можливе лише при впровадженні заходів інтенсифікації: механізації, хімізації та зрошення. [14, с. 136]
У перспективі доцільно розвивати овочівництво у складі добровільних об'єднань товаровиробників, акціонерних товариств, асоціацій, концернів, кооперативних об'єднань з високим рівнем спеціалізації, широким розвитком інтеграції виробництва, товарної обробки, зберігання і переробки продукції, основне завдання яких полягає у здійсненні координації виробничо-фінансової діяльності підприємств, поглибленні спеціалізації та розвитку кооперації, організації служб для надання консультацій учасникам з організаційно-економічних, технічних і технологічних, комерційних і правових питань.
Ефективність концентрації проявляється більшою мірою при її взаємозв'язку із спеціалізацією, оскільки при вдосконаленні поділу праці у виробництві сільськогосподарської продукції створюються кращі умови для зростання її продуктивності, підвищення рівня механізації, зниження витрат на собівартості продукції, для більш ефективної фондовіддачі й кращого використання основних і оборотних засобів, а отже, і для зростання рівня рентабельності в цілому. Підвищення концентрації завжди супроводжується поглибленням спеціалізації.
Слід подбати про вдосконалення системи заготівель і торгівлі овочевою продукцією, забезпечення товаровиробників малогабаритною технікою та технологіями вирощування овочів. Підвищення ефективності селекції і насінництва овочевих культур, впровадження маркетингу та інформації щодо ринку овочевої продукції, а також конкурентоспроможність продукції.
Для виходу з кризового стану і підвищення ефективності ведення овочівництва необхідно вирішити комплекс організаційно-економічних та технічних заходів, зокрема:
— створення економічних умов для відновлення спеціалізованих овочівницьких господарств у приміських і сировинних зонах і на цій основі зміни співвідношення у виробництві овочів між приватним і громадським сектором та поліпшення постачання ним населення міст; налагодження в Україні виробництва засобів механізації по вирощуванню овочів;
— поліпшення системи вітчизняної селекції насінництва;
— реконструкція і модернізація переробних підприємств;
— розвиток кооперування та інтеграції сільськогосподарських виробників товарних овочів і удосконалення економічного механізму взаємовідносин з переробними і торговельними підприємствами як гарантами реалізації вирощеної овочевої продукції;
— розвиток інфраструктури ринку плодоовочевої торгівлі. [23, с. 35]
Першочергове вкладання інвестицій в розвиток галузі необхідно по таких напрямах:
— створення спільних підприємств по виробництву овочевої продукції і сервісному обслуговуванні технічних засобів та реконструкції переробних підприємств і плодоовочевих сховищ;
— співробітництво у впровадженні прогресивних технологій вирощування овочів, переробці овочевої продукції та її зберіганні;
— створення оптових ринків плодоовочевої продукції у великих містах і промислових центрах;
— співробітництво в частині експорту продукції окремих спеціалізованих овочевих господарств, агрофірм чи агроторговельних підприємств, консервних комбінатів і заводів, а також створення мережі фірмових магазинів, виробничо-торгівельних фірм і містах. [23, с. 36]
У перспективі у приватне підприємство на перший план висувається завдання підвищення рівня урожайності овочів. Інтенсивний розвиток овочівництва стримується через слабку матеріально-технічну базу, трудомісткість галузі, відсутність гарантованого збуту продукції.
Він нерозривно пов'язаний з необхідністю вкладення значних коштів з розрахунку на 1 га посіву, насамперед, за рахунок внесення необхідної кількості добрив, проведення заходів із захисту рослин від шкідників і хвороб, придбання нової техніки, впровадження прогресивних технологій вирощування овочів. Це дозволить значно підвищити урожайність овочевих культур і на даній основі знизити собівартість овочів. Водночас, повинні зрости і ціни реалізації овочів, щоб досягти оптимального рівня рентабельності (40-50%) і такими чином стимулювати збільшення їх виробництва. Також у господарстві планують підвищити рівень спеціалізації. При поглибленні спеціалізації у господарствах, які вирощують овочі на більших площах, закладено значний резерв підвищення ефективності овочівництва. Практика окремих передових господарств: „Циркунівське”, „Надія”, „Маяк” та „Харківська овочева фабрика” свідчать про великі потенційні можливості концентрації і спеціалізації в овочівництві.
На мою думку, перспективним є спеціалізоване овочівницьке господарство з площею вирощування овочів більше 100 га. Результати дослідження також свідчать, що проста зміна форми організації виробництва більш прогресивною ще не забезпечує автоматичного підвищення його ефективності.
Радикального розв'язання цього питання потребує насамперед комплексне технічне переоснащення овочівницьких господарств. У зв'язку з вирощуванням овочів на порівняно невеликих площах необхідна розробка і впровадження у виробництво нових перспективних машин й механізмів (сівалок точного посіву, комплексів машин для збирання, доробки та первинної переробки овочів, комбінованих агрегатів тощо), необхідних для освоєння прогресивних ресурсозберігаючих технологій, які б забезпечували врахування всіх елементів і факторів виробництва, особливо своєчасності виконання агротехнічних робіт. Так як відомо, овочеві культури дуже вимогливі до умов у яких вони вирощуються, і тому вони вимагають організації спеціальних сівозмін на найкращих полях господарства. Дослідами Інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що освоєння 100 кг д.р. врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності у господарстві є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами.
Вирішення проблеми задоволення потреб населення у високоякісних овочах передбачає не тільки досягнення певного обсягу їх виробництва, а й рівномірне надходження продукції до споживача протягом року, особливо в зимово-весняний період. Рівномірне надходження овочевої продукції споживачам протягом року можливе лише за умов добре налагодженої системи її тривалого зберігання у свіжому вигляді. У високорозвинених зарубіжних країнах питанню зберігання високої якості овочів у процесі зберігання і доставки споживачу приділяється багато уваги, насамперед, будуються сучасні сховища з регульованим режимом. У досліджуваному господарстві планується у майбутньому побудувати таке сучасне сховище, адже раціональніше зберігати овочі в місцях їхнього виробництва. Це сприятиме рівномірному використанню трудових ресурсів протягом року, оскільки основна частина робіт у сховищах припадає на осінньо-зимови період, коли занятість у сільськогосподарському виробництві мінімальна, а також зменшенню транспортних витрат і зниженню пікових навантажень на автотранспорт восени. Вирішення питання зберігання овочів потребує комплексного підходу, поєднання в єдиний технологічний процес усіх етапів — від поля до споживача.
Виробництво та реалізація овочевої продукції, яка швидко псується і потребує негайного збуту, дуже тісно взаємозв'язані. Особливість вирощування овочевих культур така, що 70% овочів надходять з поля протягом 2,5-32 місяців (липень-вересень). Обсяг продукції в цей період у 5-6 разів перевищує фізіологічну норму споживання. У даний період ускладнюється приймання овочів заготівельними і торговельними організаціями, знижується якість продукції, зростають витрати. Отже, для зменшення втрат необхідно особливу увагу приділити своєчасній реалізації овочів у свіжому вигляді. Нині збутом овочевої продукції на ринку займаються самі виробники або оптово-роздрібні підприємства. Збутом овочевої продукції повинні займатись фірми-посередники: торговельно-закупівельні кооперативи, оптово-роздрібні комбінати зі своєю інфраструктурою, яка поки що збереглася.
Для становлення ринку овочівництва України необхідно здійснити такі заходи:
— налагодження вітчизняного виробництва засобів механізації для вирощування окремих овочевих культур;
— реконструкція і модернізація переробних підприємств та зміцнення їх матеріально-технічної і сировинної бази;
— розвиток кооперування та інтеграції виробників товарних овочів і
— удосконалення системи взаємовідносин з переробними то торгівельно- закупівельними підприємствами, в тому числі Із системою споживчої кооперації;
— розвиток інфраструктури ринку овочевої продукції (оплотові ринки, аукціони, ярмарки, торгівельно-закупівельні підприємства тощо). [22, с. 42]
Для ефективного функціонування овочевого ринку в Україні та розширення і наповнення його різноманітним асортиментом продукції овочівництва необхідно шляхом реформування АПК відродити гармонічну дію технологічного ланцюга: виробництво — зберігання — транспортування -переробка — реалізація — постачання — ремонт — будівництво — банківський кредит — наукове забезпечення — управління.
Овочевий ринок України повинен формуватися і розвиватися у нерозривному взаємозв'язку із створенням і зміцненням національного ринку продовольства та його інфраструктури.
На основі економіко-математичних розрахунків на 2006 рік запропоновано такий обсяг виробництва овочевої продукції:
— овочі відкритого грунту — 700 ц.
— овочі закритого грунту — 300 ц.
Вартість продукції за цінами реалізації 2003 року становила:
— овочі відкритого фунту — 42 тис. грн.
— овочі закритого грунту 24,6 тис. грн.
Затрати виробництва складатимуть 30,6 тис. грн. Розмір прибутку досягне 36 тис. грн., що на 9,9 тис. грн. більше, ніж у 2003 р. Рівень рентабельності даних видів продукції підвищиться до 42%, або це більше проти 2003 р. на 7%.
Таблиця 4.1.1.
Оптимізація розвитку овочівництва у підприємстві на перспективу
[власна розробка]
Прибуток, одержаний від виробничо-фінансової діяльності приватному підприємстві у 2006 р. передбачається розподіляти таким чином:
Розширене відтворення виробництва — 30%.
Поточні ремонти — 25%.
Матеріальне стимулювання — 15%.
Інші витрати і резерв — 30%.
4.2. Шляхи підвищення економічної ефективності овочівництва в господарстві.
Важливою умовою підвищення ефективності галузі овочівництва є ріст урожайності овочевих культур та зниження матеріально-грошових затрат на виробництво і реалізацію овочевої продукції.
Овочеві культури вибагливі до умов вирощування, а тому потребують організації спеціальних сівозмін на кращих полях. Проте зараз науково обґрунтовані сівозміни в господарствах практично відсутні, що знижує врожайність на 20-25%, а також призводить до масового поширення бур'янів, зокрема стійких проти сучасних засобів захисту рослин, розвитку шкідників і хвороб.
Одна з причин зменшення врожайності овочів та зниження економічної ефективності овочівництва — різке скорочення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив, до яких овочеві культури дуже чутливі. Дослідження інституту овочівництва і баштанництва ІААН встановлено, що внесення 100 кг д.р. НРК підвищує врожайність овочів на 30-40%. Важливим резервом підвищення врожайності овочів є також хімічні засоби боротьби із шкідниками та хворобами. Однак, за нинішніх умов господарства практично не в змозі придбати сучасні високоефективні та малотоксичні препарати.
Шляхи підвищення ефективного виробництва овочів:
1. Ріст урожайності овочевих культур:
— застосування високопродуктивних сортів і гібридів овочевих культур;
— внесення органічних та мінеральних добрив;
— використання хімічних та біологічних засобів захисту рослин від шкідників і хвороб;
— розміщення посівів овочевих культур на родючих і зрошуваних землях.
2. Скорочення затрат праці при вирощуванні овочевих культур:
— застосування індустріальних технологій вирощування і збирання овочів;
— підвищення рівня механізації навантажувально-розвантажувальних робіт;
— використання прогресивних форм організації праці.
3. Зниження собівартості виробництва овочів:
— поглиблення спеціалізації і розвиток концентрації овочівництва;
— поєднання виробництва овочів у відкритому і закритому ґрунтах;
— зменшення затрат на насіння і розсаду;
зменшення затрат на оплату праці;
— зменшення затрат на ремонт матеріально-технічних засобів виробництва;
покращення матеріального стимулювання праці.
4. Покращення способів заготовки та реалізації овочевої продукції:
— ефективні канали реалізації овочів;
— встановлення ринкових цін;
— підвищення якості овочів;
— зменшення затрат овочів у процесі виробництва;
— зменшення затрат овочів у процесі їх реалізації. [25, с. 259]
продолжение
--PAGE_BREAK--