Асоціація України до Рамкової Програми ЄС з досліджень і технологічного розвитку І. Загальна оцінка Важливою умовою інтеграції України в Європейський економічний простір, динамічного зростання її національної економіки, ринкових реформ є всебічний розвиток партнерства з Європейським Союзом та використання потенціалу цього партнерства з метою поліпшення умов економічного життя в країні. Відносини України з ЄС офіційно та цілком обґрунтовано проголошуються як один із зовнішньоекономічних пріоритетів України. Європейський Союз у ряді своїх офіційних документів, а також в двосторонніх угодах з Україною визнає нашу державу важливим суб'єктом міжнародних економічних відносин і своїм стратегічним партнером. Важливим теоретико-практичним завданням є наповнення угод, укладених у рамках проголошеного стратегічного партнерства конкретним змістом. Розвивається багатостороннє співробітництво з ЄС у сферах торгівлі, інвестицій, валютно-фінансових відносин. Воно в повній мірі відповідає сучасним геоекономічним пріоритетам України та є важливим чинником процесів реформування в країні, розвитку експортного потенціалу та структурної оптимізації національного господарства.Міжнародний досвід багатьох країн, зокрема держав Центральної та Східної Європи, свідчить про те, що ті з них, які спромоглися ефективно розв'язати завдання геоекономічного змісту, найбільш успішно вирішують проблеми економічного розвитку та ринкової реформи. Теоретичне обґрунтування критеріїв оптимізації міжнародного, регіонального економічного співробітництва за участю України та практичне втілення останнього може відіграти важливу стабілізаційну роль, стати прискорювачем зростання (асоціація до РП сприятиме розвитку регіонального співробітництва, зокрема в рамках ОЧЕС (Організація Чорноморського Економічного Співробітництва)). Розвиток науково-дослідної та технологічної сфери ЄС дозволяє країнам-членам нарощувати економічний потенціал, зміцнювати конкурентоспроможність, створювати нові робочі місця, підвищуючи добробут і якість життя громадян Співтовариства. Євросоюз займає провідні світові позиції у розробці та впровадженні багатьох новітніх технологій та високотехнологічних товарів і послуг, адекватно відповідаючи викликам світової глобалізації в цій сфері, де з кожним роком посилюється конкуренція на ринку високотехнологічних інноваційних товарів і послуг з боку зростаючих економік Китаю, Індії, Південної Кореї та низки інших країн Південно-Східної Азії. В цьому контексті сучасна політика ЄС у сфері наукових досліджень та розвитку технологій передбачає подальше зростання інвестицій у науково-дослідну сферу і містить широкий інструментарій для розширення міжнародної співпраці. Потужним інструментом для реалізації науково-технологічної політики ЄС є Сьома рамкова програма з наукових досліджень і розвитку технологій (РП7)(2007-2013 р.р.), яка має найбільші, за всю попередню історію ЄС, обсяги фінансування1. Механізми програми передбачають широкі можливості для міжнародної співпраці, що дає можливість українським науково-дослідним організаціям брати участь у конкурсах програми з метою отримання фінансування для реалізації спільних науково-дослідних проектів за всіма тематичними розділами і напрямами. Широка і повноцінна участь України в проектах Сьомої рамкової програми могла б бути важливою євроінтеграційною складовою нашої держави, за допомогою якої можна залучити Україну до передових технологій, реалізувати потенціал і стати додатковим джерелом фінансування українських науково-дослідних організацій і установ, що беруть участь у спільних проектах. Європейська Комісія постійно висловлює готовність до широкого і ефективного залучення науково-технологічної сфери України у спільний науково-дослідний простір ЄС. Для цього українській стороні необхідно визначити найважливіші наукові пріоритети, підтримку яких з боку ЄС, за певних умов, можна передбачити при формуванні конкурсів, сфокусованих на Україну. З огляду на євроінтеграційні прагнення України, Європейська Комісія виявляє готовність до якісного розширення співпраці з нашою державою в науково-дослідній і технологічній сфері з метою її інтеграції у спільний науково-дослідний простір ЄС через адаптацію національної нормативно-правової бази до європейських норм і стандартів у цій сфері, реформу і посилення адміністративної системи у галузі науки, співфінансування спільних науково-дослідних проектів для потреб інноваційного і промислового розвитку обох сторін. Крім того, Єврокомісія пропонує Україні в найближчій перспективі вийти на рівень партнерства у сфері науки і технологій та укласти Меморандум про асоційовану участь нашої держави у Сьомій рамковій програмі ЄС, що дозволить значно підвищити залучення українських науково-дослідних організацій і установ до сфери європейських наукових досліджень, створить основу для структурних реформ в науково-інноваційній сфері України. Водночас, асоційований статус дає можливість Україні стати повноправним членом Європейського наукового простору і мати однакові з країнами-членами ЄС права, обов’язки та умови для діяльності. Як відомо, на минулому засіданні Комітету з питань співпраці Україна–ЄС, що відбулось 20.11.2007 р. у Брюсселі, українська сторона підтримала цю пропозицію.Можлива асоціація України до Рамкової програми є засобом суттєвого поліпшити залучення української науки до досліджень ЄС, забезпечити структурні зміни в науковому та інноваційному секторах, стимулювати конкурентоспроможну кооперацію та сприяти всебічному розвитку взаємовідносин між Україною та Європейським Співтовариством. Науково-технічне співробітництво, шляхом приєднання до Рамкової програми ЄС з досліджень, яка є важливим механізмом виконання завдань Лісабонської стратегії, може стати потужним інструментом розвитку національної економіки України, формувати її відкриту та ефективну економічну систему. Україна має чималий, але далеко не повністю реалізований, потенціал в цілій низці ключових промислових галузей, сфер НТП. Шлях приєднання до Євросоюзу не зводиться виключно до питання членства чи нечленства в цій організації. Практика та досвід інших країн свідчить про різноманітність способів співробітництва та уніфікацію ринкових інститутів, об'єднання самих ринкових просторів (зона вільної торгівлі (2003 року підписано Протокол про взаємний доступ до ринків, а 5 лютого 2008 року відбулася процедура вступу України до Світової Організації Торгівлі). Характеризуючи особливості розширення Євросоюзу на Схід, треба визначити необхідність досягнення стану адекватності за параметрами економічного розвитку для країн, що претендують на членство в ЄС, стосовно країн, які вже є його членами. У цьому контексті мова йде не лише про визначення можливих термінів реальної інтеграції України до Євросоюзу, а й про більш широке бачення перспектив подальшого розвитку держави. Послідовне втілення в життя цих ключових завдань, одним з яким є отримання статусу асоціативного членства в РП, має постати не тільки засобом прискорення української інтеграції до ЄС, до механізмів світової економіки, але й стимулом для національної економіки в цілому, умовою її виходу на передові рубежі прогресу та міжнародного конкурентного змагання.Питання перспективи отримання асоційованого статусу не може бути обмежено обговорюванням тільки фінансових аспектів такого членства, більш мотивованим є те, що цей крок буде розглядатися як важливий етап розвитку партнерських відносин України з Євросоюзом, забезпечення умов для економічного зростання України; підвищення зрілості ринкової економіки та досягнення стану, адекватного країнам з розвинутою ринковою системою; створення умов для органічної інтеграції України у загальносвітові економічні відносини. Науково-технічне співробітництво України з Євросоюзом, складова якого - участь в Рамкових програмах, є потужним сегментом загального механізму інтеграції нашої держави у континентальний ринковий простір. Цей напрям співробітництва особливо важливий щодо цілеспрямованого створення сприятливих умов співробітництва, налагодження політико-економічного взаєморозуміння. Налагодження співробітництва через участь у Рамкових програмах ЄС допоможе активніше залучати Україну до передових технологій та реалізації потенціалу вітчизняних промислових, передусім високотехнологічних виробництв, зокрема в електронно-обчислювальній, аерокосмічній галузях, у сфері розробки та впровадження нових матеріалів, у медичній промисловості на базі наявних в Україні розробок, з акцентом на підключення вітчизняного виробництва до виробничої та елементної бази ЄС; розвиток лазерної техніки; генної та клітинної інженерії; розвиток енергозберігаючих технологій, переходу на використання нових поновлюваних джерел енергії, розвиток нових засобів комунікації та зв'язку, що є умовою соціально-економічної уніфікації з країнами ЄС; стикування національних програм технологічного розвитку з програмами ЄС; поширення та всебічне удосконалення систем комунікацій та зв'язку; у тому числі все це буде сприятиме уніфікації стандартів та якомога більш прискореного переходу на європейські технологічні нормативи, широке узгодження нормативно-правової системи України із відповідними європейськими нормами та стандартами, що є однією з умов розв'язання завдання створення зони вільної торгівлі та успішного подальшого інтеграційного процесу. Україні слід негайно прискорити процес “проєвропейської ревізії” тих законів та підзаконних актів, що гальмують інтеграційний процес, ускладнюють розв'язання технічних завдань стимулювання економічного співробітництва з Євросоюзом. Особливо важливим є здійснення заходів щодо гармонізації екологічного законодавства, розвитку нових засобів комунікації та зв'язку, що є умовою соціально-економічної уніфікації з країнами ЄС. Важливу роль відіграє інтеграція українських та європейських сфер кадрової політики та системи підготовки наукових кадрів, зокрема повного використання можливостей Програми з мобільності науковців ім. Марії Кюрі РП7, яка має важливий вплив на процеси розвитку партнерства. Держава володіє значним потенціалом, низкою передових розробок та виробництв. Через близьке розташування до європейських ринків українська економіка має цілком реальні можливості для забезпечення за допомогою зовнішніх факторів (передусім пов'язаних зі спеціалізацією та кооперуванням виробництва, а також інвестиціями) стабільного економічного зростання упродовж тривалого періоду. Реструктуризація економіки України виступає необхідною умовою залучення держави та окремих її економічних суб'єктів до механізму світогосподарських відносин, а також досягнення відповідних цілей у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній сферах. Процеси інтеграції України до системи світогоподарських відносин мають на меті досягнення такого рівня розвитку національної економіки держави, який би був адекватний макро- та мікроекономічним параметрам країн зі сталою ринковою економікою. При цьому саме в межах досягнення адекватності та у можливостях підвищення зрілості ринкової економіки України містяться резерви для подальшого руху не лише в інтеграційному напряму до ЄС, й в забезпеченні кращих умов інтеграції національної економіки до світогоподарських відносин взагалі. Для України ціль розвитку партнерства з ЄС набуває дедалі більшого значення. Їх реалізація сприятиме повноцінному включенню економіки країни до відкритого ринку з наступною метою входження в структури ЄС, поступово використовуючи моделі зони вільної торгівлі, асоціативного членства в ЄС, участі в митному союзі цього угрупування. Реалізація тактичних і стратегічних напрямів розвитку партнерства України з ЄС, поглиблення їх економічного співробітництва сприятиме вирішенню низки комплексних проблем, що мають загальнонаціональний соціально-економічний та політико-стратегічний характер: якнайскорішому виходу України із соціально-економічної кризи та забезпеченню умов для її економічного зростання; підвищенню зрілості ринкової економіки в Україні, у відповідності до країн із розвинутою ринковою системою; створенню умов для органічної інтеграції України у світогосподарські відносини, включаючи вироблення державою відповідних напрямів такої інтеграції. ^ Асоціація України до РП7 поза сумнівом може стати важливим політичним елементом, що виходить за рамки всіх наявних фінансових та наукових привілеїв. Такий амбіційний план поліпшення наших відносин у галузі науки та технологій могло б знайти своє відображення в Угоді про Асоціацію, яка б порівнянно з теперішньою Угодою про науково-технічне співробітництво з ЄС (яка була підписана 04.07.2002 р., з поновленням 08.11.2004 р. строком на 5 років, термін дії якої закінчується 8 листопада 2009 року) може розглядатися як значний імпульс у напряму як науково-технічного співробітництва, так і сприяння розвитку всебічних відносин між Україною та ЄС. Інтеграція українського наукової спільноти до всіх дій Рамкової програми та структуру Європейського дослідницького простору сприятиме більшій спеціалізації у відповідності до науково-технічного сектору ЄС, а також прогресивної перебудови системи здійснення досліджень в Україні з урахуванням європейських особливостей, що носять переважно цивільний характер, базуючись на принципах рівного співробітництва, з акцентом на конкурентоспроможність і сталий розвиток, з огляду на глобальні виклики як, наприклад, зміна клімату та охорона здоров'я. У широкому політичному аспекті, стійка науково-технічна інтеграція сприятиме консолідації зв'язків між людьми та інституціями, і тим самим полегшить перехід до краще збалансованих політичних відносин та стабільному партнерству з країнами ЄС. Участь українських установ в проектах РП має зростати пропорційно. З огляду на досвід інших асоційованих країн, можна передбачити період „адаптації” в декілька років, перед тим як Україна зможе повною мірою скористатися своїм асоціативним статусом, як за рівнем участі, так і за ступенем інтеграції до Європейського дослідницького простору та з урахуванням економічної доцільності цього процесу. Асоційований статус ймовірно може стимулювати Україну в напрямку укріплення та розвитку своєї науково-технічної бази, щоб мати можливості використання в повному обсязі всіх привілеїв повної інтеграції до РП7, зокрема активніше використання наукової мобільності. З іншого боку, це стало б стимулом для України, щоб докласти додаткових зусиль щодо перегляду своєї науково-дослідної політики, дослідницьких програм і інвестицій в наукові дослідження (на сьогодні це - приблизно 1.2 % від валового внутрішнього продукту). ІІ. Можливості асоціації України до Рамкової Програми ЄС З початком Сьомої рамкової програми розпочався значний прогрес у переговорах з майбутніми асоційованими країнами. Стаття 2 (9) Правил Європейської Комісії про участь визначає, що асоційованими країнами є треті країни, які на умовах договору зі Співдружністю, роблять фінансовий внесок у РП7 (частково або повністю). Відповідно до способу вступу, їх можна поділити на такі три категорії: країни, які є членами Європейського Економічного Простору (далі ЄЕП) – Ісландія, Ліхтенштейн і Норвегія - і які приєдналися до РП7 на основі Протоколу № 31 про внесення змін до Угоди Європейського Економічного Простору (EEA); країни, які претендували на вступ і з якими був укладений Договір у галузі науки і технологій: Ізраїль і Швейцарія; країни-кандидати та потенційні кандидати (або країни розширення), які отримали статус країн асоційованих до РП за рішенням Комісії про ухвалення Меморандуму Взаєморозуміння (MoU), на основі „Рамкової Угоди”. Меморандуми Взаєморозуміння (MoU) було підписано з Албанією (17.12.07), Хорватією (13.06.07), Македонією (13.06.07), Сербією (13.06.07), Чорногорією (25.01.08) та Туреччиною (01.06.07). Для вступу до програми Євратом РП7 ці країни повинні підписати окрему угоду з Євратом . Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія (які вже представили заявку) і потенційно Косово мають право вступу до програми РП7, але формально цей процес ще не розпочався. Росія та Молдова розпочали консультації щодо перспектив асоційованого членства. За постановою Директорату зовнішньої політики (DG Relex) в рамках політики добросусідства свідчать про те, що не слід виключати, що в майбутньому для країн, які підпадають під дії в межах політики добросусідства, включаючи Україну, приєднання принаймні до деяких програм проходитиме за умов (Меморандум про вступ і фінансовий внесок), як і для країн розширення. Статус асоційованої країни є засобом запровадження змін у країні за напрямами, що становлять спільний інтерес та роблять внесок у розвиток наших відносини в плані стабільності, економічного розвитку і процвітання. Політика дослідження лежить в основі Лісабонської стратегії і реформ. Іншими словами, для того, щоб здійснити соціально-економічні реформи, країни повинні усвідомити, що збільшення інвестицій у дослідження є важливим фактором розвитку, якого прагнуть ці країни і в яких зацікавлений ЄС. Політика дослідження передбачає заходи і можливості, що можуть: полегшити інтеграцію (спільні дослідження; ознайомлення з найважливішими програмами ЄС, стимулювання конкурентоспроможності, встановлення пріоритетів співробітництва); сприяти досконалості з обох боків; сприяти застосування спільних результатів дослідницьких проектів до нових можливостей на ринку. Сьома рамкова програма, пропонує значні можливості наукової співпраці всім країнам , а також є одним із заходів просування реформ, модернізації і входження Європейського дослідницького простору. Ця участь детальніше розглянута в Повідомленні Комісії «Про загальний підхід щодо можливостей країн, які підпадають під дії Європейської політики добросусідства (далі -ЄПД) брати участь в організаціях і програмах Співдружності» (далі – «Повідомлення»). 5 березня 2007 року Європейська Рада (далі -ЄР) підтримала цей підхід. Базуючись на «Повідомленні» і висновках ЄР, 18 червня 2007 року Рада випустила директиви Комісії щодо початку переговорів про Рамкові угоди з Алжиром, Вірменією, Азербайджаном, Єгиптом, Грузією, Ізраїлем, Йорданією, Ліваном, Молдовою, Марокко, Палестиною, Тунісом, Україною та про їх можливу участь у програмах Співдружності. Ці ^ Угоди, у вигляді Протоколів членства або партнерства та Угод про співробітництво, мають забезпечити (зовнішню) юридичну основу участі цих країн в існуючій або майбутній програмі ЄС. Метою цих директив є встановлення спільних підходів, які будуть використовуватись Комісією для введення країн ЄПД в програми Співдружності. Певні умови, включаючи фінансовий внесок, заявку та процедури оцінки, про участь окремої країни в певних програмах, повинні бути визначені угодою з Комісією, яка має повноваження щодо організації процесу підписання Меморандуму взаєморозуміння. Як зазначено в «Повідомленні» і висновках Ради, Комісія разом з відповідними Державними органами влади кожної країни повинна намагатися поступово підходити до питання участі країн Європейської Політики Добросусідства (ЄПД), починаючи з визначення, які програми більше відповідають їх потенціалу, пріоритетам і можливостям. Одним з пунктів Плану Дій Україна - ЄС є “Підтримка у науковому і технологічному співробітництві також буде важливою з огляду на допомогу стійкому і об’єктивному розвитку України через повну участь у дослідницьких заходах, таких як Сьома Рамкова Програма, через спільні дослідницькі проекти, Програму мобільності Марі Кюрі для науковців і діяльність в рамках Спільного Дослідницького Центру Генерального Директорату з досліджень ЄК» (план дій Україна – ЄС), всебічне виконання якого надасть асоціативне членство у Рамковій Програмі ЄС.ІІІ. Права та обов`язки Можливий вступ України до Рамкової програми може стати засобом радикально збільшити залучення України до європейських досліджень і просувати необхідні структурні зміни в українському секторі науки та інновацій, стимулюючи більш позитивний і конкурентоспроможний план дій і впроваджуючи корисний спосіб досягнення цілей у відносинах Україна - ЄС. Вступ до Рамкової програми означає, що асоційована країна та її об’єкти досліджень матимуть користь від однакових прав, обов’язків та умов з країнами-членами ЄС, а саме: участь у всіх заходах і тематичних пріоритетах: дослідницькі установи асоційованих країн завжди становлять мінімальну кількість (3 об’єкти від країни-члена або асоційованої країни, консорціум, що складається з дослідницьких об’єктів асоційованих країн, задовольняє мінімальні вимоги програми РП7 «Співробітництво», іншими словами, Україна отримає можливість, як асоційована країна, не тільки входити у склад мінімуму, але й виступати координуючою стороною проектів) можливу участь у програмі з тематичного напряму „Безпека” за умов, що не стають всупереч умов безпеки/ конфіденційності ЄС фінансування дослідницьких установ асоційованих країн за рахунок ЄК на однакових умовах з установами країн-членів ЄС, включаючи непрямі дії за Статтями 169 і 171 Угоди ЄС (the EU Treaty) (це передбачено відповідними законодавчими актами), а також отримання сприятливих можливостей щодо розподілу спільних фінансових ризиків (Risk Sharing Finance Facility)2; участь у внутрішніх програмах Співдружності програми ім. Марії Кюрі (у порівнянні зі значно меншою часткою міжнародних підпрограм програми ім. Марії Кюрі, у яких країни, що не є членами ЄС або асоційованими країнами, мають право брати участь); як асоційованій країні, повний доступ до програми „Ідеї”, призначення якої є розвиток фундаментальних досліджень приймати участь у всіх програмних комітетах Рамкової Програми ЄС, Комітеті з науки та технологій країн-членів ЄС (CREST), у Об`єднаному Дослідницькому Центрі (JRC), у Групах радників або інших експертних групах; всебічна підтримка діяльності Національних інформаційних центрів можливість призначати національних експертів у Генеральному Директораті з досліджень та інших директоратах. ^ IV. Фінансовий внесок України до РП7 (попередні розрахунки)Коефіцієнт пропорційності, що визначає внесок країни, обчислюється за допомогою встановлення співвідношення між ВВП країни, в цінах ринку, та сумою ВВП, в цінах ринку, держав-членів Європейського Союзу та країни. Це співвідношення необхідно обчислювати на підставі останніх статистичних даних Міжнародного банку реконструкції і розвитку, які є на час публікації попереднього проекту бюджету Євросоюзу. Для порівняння: внесок Ізраїлю у Рамкову програму складає 439, 565 млн. Євро, Швейцарії 1 млрд.391 млн.382 тис. Євро, повний внесок Росії біля 3 мільярдів Євро (Міністерством Освіти та науки Російської Федерації розпочаті активні консультації на рівні Директоратів ЄК щодо асоціативного членства в РП). Щодо перспектив асоціативного членства країн „розширення” (до яких застосовується зниження внеску): Туреччина-458 млн., Хорватія-53,302 млн., Сербія-32,337 млн. Але їх фінансовий внесок було істотно зменшено для заохочення їх асоціювання до РП7 та забезпечення справедливої участі в РП7 без занадто великого фінансового обтяження. Надана в 2007 році знижка у 80% в 2013 зменшиться до 50%. Беручи за основу загальну формулу розрахунку фінансових внесків країн до РП7 та враховуючи спеціальні умови розрахунку для країн „розширення” (можливо, ця формула буде застосована і для України) щодо зменшення внеску на 80% у перший рік та поступово на 50% у останній, загальний внесок України до РП7 міг би складати: ^ ВВП України : (ВВП27+ ВВП України)=X x 52 мільярдів €83,7 мільярдів € : (12,172 мільярдів € + 83,7 мільярдів €)=0,68x52 мільярдів €=356,6 мільйонів € (без знижки)) Але використовуючи спеціальні умови для країн "розширення ", фінансовий внесок до РП7 для України буде зменшено до (приблизно)≈121 мільйонів € за всю Рамкову Програму.Попередні розрахунки внеску України до Сьомої рамкової програми ЄС з досліджень та технологічного розвитку (Загальна програма +Євроатом) Повний внесок, У мільйонах Євро (€) 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 TOTAL Україна 27,009 36,525 42,014 49,064 58,101 67,238 77,245 357,195 Внесок, з урахуванням фактору пропорційної зменшення внеску від 80 до 50 % У мільйонах Євро (€) 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 TOTAL Україна 5,402 9,131 12,123 15,887 20,681 25,898 31,798 120,920 80% 75% 70% 65% 60% 55% 50% Беручи за основу бюджет Сьомої рамкової програми, і припускаючи, що Україна могла б стати асоційованою до двох частин Програми, до самої Рамкової програми та до Євратому (Угода про наукове співробітництво у галузі ядерних досліджень укладено між Україною та Євратомом) внесок України до бюджету РП7 з 2007 до 2013 складав би 322 мільйони 184 тисячі Євро (Сума внеску за весь період Рамкової Програми наведено для порівняння, Україна не зможе отримати статус країни асоційованої до Рамкової програми раніше 2009 року: дивіться нижче). Ця сума є меншою за річні державні витрати на науку (Запланований Державний бюджет на наукову та науково-технічну діяльність, 2008 рік: 3 млрд.605 мільйонів 800 тисяч гривень (приблизно 480 мільйонів Євро)). У разі, приєднання України тільки до загальної програми, за виключення приєднання до програми Євратом, фінансовий внесок був би ще меншим. Але ідею часткової асоціації необхідно відкинути через тісний взаємозв'язок між всіма частинами Програми, до того ж це не сприяло б успішної та всебічної інтеграції до Європейського дослідницького простору, у контексті Державної стратегії України щодо членства в ЄС. Як вже було наведено вище, Україна може розраховувати на знижку від 80% до 50% , яку ЄК надає як країнам „розширення” так і майбутнім країнам „розширення”. Можливість та розмір цієї знижки буде визначено в процесі переговорів, після надання офіційного запиту щодо отримання асоціативного статусу, та з урахуванням всіх економічних та політичних аспектів (ВВП, рівень зростання, рішення Європейського Парламенту та країн-членів ЄС). Необхідно підкреслити, що максимально можлива знижка (та, що передбачена формулою для країни розширення) могла б скласти у середньому 66% за 7-річний період, зменшивши внесок майже втричі. З урахуванням того, що, існуючих умов, Україна зможе стати асоційованою тільки починаючи з 2010 року, цей внесок буде ще нижчим та буде складати приблизно 94 млн.264 тисячі за чотири роки 2010-2013. Для порівняння, за результатами участі у Шостій рамковій програмі ЄС, Україна увійшла в десятку країн за кількістю наукових колективів-учасників РП6 (93 наукові команди і майже 6 мільйонів євро фінансування з боку ЄС). Серед країн колишнього Радянського Союзу Україна посідає друге місце після Росії: 402 наукові установи, з загальним фінансуванням більш як 45 мільйонів євро. За результатами перших конкурсів РП7 за участю українських наукових колективів було подано 104 пропозиції, з яких 14 підтримано для фінансування на загальну суму 2,5 млн. євро (для порівняння Росія: відповідно 266 пропозицій, підтримано 44, загальне фінансування 13,5 млн.євро).^ V. Можлива асоціація до РП7. Інтелектуальна власність та безпека.Науково-технічне співробітництво з третіми країнами піднімає проблеми, пов'язані із захистом прав інтелектуальної власності, трансферу технологій і такими делікатними сферами як "Безпека". Доступ до інтелектуальної власності, розповсюдження і захист, результатів дослідженнь є важливим аспектом у розгляді перспективи асоціації. Асоційований статус сприяє розвитку науково-технічного співробітництва, зокрема будуть надані можливості українським науковцям для участі у діяльності в рамках пріоритету "Безпека" РП7, при якому питання інтелектуальної власності набуває особливого сенсу. ^ Iнтелектуальна власність (ІВ)/Трансфер технологійВзагалі, доступ до та захист інтелектуальної власності, яка є результатом досліджень, - ключове питання, яке, якщо воно належним чином (юридично) не забезпечене, може призвести до ускладнення міжнародної дослідницької діяльності та ускладнення її розвитку. За правилами участі у Рамковій програмі, всі учасники проекту мають рівні права та зобов'язання щодо інтелектуальної власності, доступу, розповсюдженню та захисту, незалежно від категорії країн, до яких вони належать (країна-член ЄС, асоційована країна або третя країна).За базовим принципом щодо інтелектуальної власності у проектах РП, будь-яка ІВ, створена протягом проекту належить тому партнерові, який проводив дослідження, інші учасники проекту можуть запитати доступ до неї (на ринкових умовах або без авторського гонорару, залежно від обставин). За правилами РП учасники проекту, незалежне від їх належності до категорії країн, укладають угоду щодо внутрішньої організації проектного консорціуму, зокрема шлях, розподіл IВ на взаємній основі. Регулювання питань інтелектуальної власності внесено до інших договорів між Україною та ЄС.До теперішнього часу не виникало труднощів, що мали відношення до захисту IВ в контексті виконання угоди про науково-технічне співробітництво між Україною та ЄС. Багато запропонованих консорціумів, що включають українських партнерів, було представлено і підтримано для фінансування в різних тематичних областях, не було випадку відмови чи непідписання угоди про консорціум через відсутність достатнього захисту ІВ результатів спільних досліджень, що походить від кооперативного дослідження. Питання ІВ власності залежить від різних вже діючих міжнародних угод чи таких, що до них Україна має офіційно приєднатися, як наприклад Всесвітньої Організації Торгівлі, а також у питаннях посилення та вдосконалення законодавства. У новій розширеній Угоді про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, яка є амбіційнішою за попередню Угоду, Україна розглядає адоптацію законодавства у питаннях ІВ до законодавства ЄС. ВисновокХоча на практиці питання ІВ поки що не є перешкодою на шляху успішного наукового співробітництва між Україною та ЄС, проте, у разі більш тісної кооперації, яка є результатом асоційованого членства до РП, необхідно ретельно вивчити розбіжності між системами та термінами ІВ України та ЄС, щоб запобігти можливому виникненню проблем за умов значного розширення наукового співробітництва. Такий аналіз надав би ясності щодо правил ІВ результатів спільних наукових досліджень, що могло б , можливо, бути використано при формування спеціальних умов в Угоді про асоційоване членство. ^ Безпека (дев`ятий пріоритет РП7, Директорат Д4 (інноваційна політика та стандартізація))Діяльність в рамках цього пріоритету спрямована на розвиток технологій та знань для забезпечення безпеки громадян від загроз тероризму, забезпечення прав людини, зокрема конфіденційність; оптімальне та збалансоване використання існуючих та розробка нових технологій для безпеки суспільства, стимулювання тісного співробітництва між розробниками та користувачами для спільного вирішення питань безпеки, розвитку конкурентоспроможністі промисловості та запобігання виникненню проблем, пов`язаних з безпекою при впровадженні результатів дослідницької діяльності. Дослідження цього напряму носять виключно цивільний характер та підтримують імплементацію політики та ініциатив Співтовариства, що мають відношення до безпеки, таких як створення зони свободи, безпеки та правосуддя, транспорту, здоров'я (зокрема Програма Безпеки Здоров'я ЄС, цивільний захист (зокрема природні та індустріальні катастрофи), енергетика, навколишнє середовище та зовнішня політика. Немає жодних специфічних умов для участі асоційованих країн, які мають однакові з країнами-членами ЄС права (в той же час участь у програмі Безпека обмежена для інших країн), але повна участь у цієї програмі потребує, щоб асоційована країна приєдналася до Угоди про Безпеку ЄС (зі згоди Ради ЄС).^ V. Процедура та часові рамки процедури отримання асоціативного членстваПовна процедура асоціації, починаючи з першого рішення Комісії до ратифікації двома сторонами, потребує приблизно два з половиною роки. Стадії отримання асоціативного статусу наведено нижче, без урахувань затримок, у тому числі політичних, які можуть виникнути на цьому шляху. Після отримання офіційного листа-запиту (за підписом Міністра освіти та науки України на ім`я Комісара ЄК Януша Потошника) Європейською Комісією буде розпочато процес внутрішніх консультацій на рівні Європейської Ради (ЄР) та Європейського Парламенту щодо надання статусу асоціативного членства).- Ухвалення Комісією запиту на мандат переговорів і його передачу до ЄР: від 3 до 4 місяців. - Ухвалення мандату переговорів ЄР (кваліфікована більшість): від 2 до 3 місяців (може бути значно довше, залежно від ставлення держав- членів ЄС). - Переговори та узгодження тексту Угоди: 3-4 місяці (фактично переговори могли бути б коротшими, якщо підгрунтя для цього буде підготовлено заздалегідь через неформальні контакти). - Ухвалення Комісією пропозиції до ЄР щодо підпису Угоди асоціації та його висновку: від 3 до 4 місяців- Рішення ЄР (кваліфікована більшість) щодо підпису Угоди Асоціації: до 6 місяців- Підпис: 1 місяць. - Після підписання, передача ЄР до Європейського Парламенту пропозиції Комісії, щодо укладання Угоди: зазвичай, без затримки. - Рішення Європейського Парламенту: до 6 місяців, зважаючи на необхідність узгодження в різних Комітетах (Комітеті з промисловості, досліджень та енергетики (ITRE), Зовнішніх справи, Бюджетнму комітеті, і т.п.) та його ухвалення під час Пленарної Сесії. - Висновок ЄР після отримання рішення Європейського Парламенту: 1 місяць - Ратифікація Урядом України Як відомо, на минулому засіданні Комітету з питань співпраці Україна–ЄС, яке відбулось 20.11.2007р. у Брюсселі, Українська сторона висловила свою зацікавленість щодо розгляду перспективи отримання асоційованого статусу у Рамковій програмі. Політична та стратегічна важливість асоціації України до Рамкової програми ЄС є поза сумнівом. Разом з участю у Болонському процесі, асоціація України буде важливим етапом на інтеграційному шляху нашої країни та дасть можливість по-новому підійти до укладання нових домовленостей про співробітництв