TEMPUS PROJECT Educational Measurements Adapted to EU Standards ABSTRACTS SECOND INTERNATIONAL SUMMER SCHOOL“EDUCATIONAL MEASUREMENTS: TEACHING, RESEARCH AND PRACTICE”18 – 25 September 2010 Foros (Crimea, Ukraine)Nizhyn, 2010Organizers:Ministry of Education and Science of UkraineNizhyn State Mykola Gogol UniversityNational Pedagogical Dragomanov UniversityKirovograd State Pedagogical University named after Volodymyr VinnichenkoMälardalen University (Sweden)Helsinki University of Technology (Finland)University of Rome “La Sapienza” (Italy)University of Cologne (Germany)USETI AllianceOrganizing Commettee:Dmitrii Silvestrov (Västerås, Sweden, co-chairman)Sergij Bondarenko (Kyiv, Ukraine, co-chairman)Oleksandr Borysenko (Kyiv, Ukraine, secretary)Evelina Silvestrova (Västerås, Sweden)Yurij Kovalchuk (Nizhyn, Ukraine)Volodymyr Sergienko (Kyiv, Ukraine)Olga Avramenko (Kirovograd, Ukraine)Oleksandr Liashenko (Kyiv, Ukraine)Sergiy Rakov (Kyiv, Ukraine)Esko Valkeila (Helsinki, Finland)Raimondo Manca (Rome, Italy)Hanspeter Shmidli (Cologne, Germany).Second International Summer School “Educational Measurements: Teaching, Research and Practice” is held under the support of the EU within the framework of the EU Project 145029-TEMPUS-2008-SE-JPCR “Educational Measurements Adapted to EU Standards”Main topics: Educational Measurements in the context of education quality improvement Theoretical background of Educational Measurements Leading experience of constructing and administrating of pedagogical tests Problems of “Educational Measurements” teaching Informational technologies in pedagogical testingCONTENTSАвраменко О.В. ПРО ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ «МОДЕЛІ І МЕТОДИ IRT» 5 СТАНДАРТ МАГІСТРАТУРИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 8.000010«ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ» 6 ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ У КУРСАХ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН 7 МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОСВІТІ: НАУКОВА ПРОБЛЕМА І НАВЧАЛЬНИЙ КУРС 10 ТЕОРІЯ М. Т. КЕЙНА ВАЛІДИЗАЦІЇ ВИМІРЮВАНЬ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ВИКЛАДАННЯ РОЗДІЛУ «ВАЛІДНІСТЬ» НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ» 12 ВЕБ-ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕСТУВАННЯ ТА ПІДТРИМКИ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ 14 КОНСТРУЮВАННЯ ТЕСТІВ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА 15 ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯВ СУЧАСНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 16 ВИВЧЕННЯ ЯКОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ШЛЯХОМ ОПИТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ ТА ЇХ РОБОТОДАВЦІВ 18 ПРОГРАМИ ПАКЕТУ ITAP: МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ДО АНАЛІЗУ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕСТУВАННЯ 19 ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ З ПИТАНЬ ОЦІНЮВАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 20 ТЕСТ ЗАГАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ЗАСІБ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ АБІТУРІЄНТІВ 22 ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «МОДЕЛІ ТЕСТУВАННЯ ТА СИСТЕМИ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ» 23 НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА 24 ПРОДУКУВАННЯ СИСТЕМ ТЕСТУВАННЯ В ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ 25 ДОСЯГНЕННЯ ПРОГНОЗОВАНОГО РІВНЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ ФІЗИКИ 27 ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СКЛАДАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ З УРАХУВАННЯМ ВИМІРЮВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ. 28 ПЕРЕВІРКА УНІКАЛЬНОСТІ ТЕКСТУ ПРИ ОЦІНЮВАННІ СТУДЕНТСЬКИХ РОБІТ ТВОРЧОГО АБО ДОСЛІДНИЦЬКОГО ХАРАКТЕРУ 29 ПРО ДЕЯКІ ЗДОБУТКИ І ПРОБЛЕМИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЗОНИ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ 30 ВИВЧЕННЯ ОСНОВ СТВОРЕННЯ ПРОГРАМ ДЛЯ ТЕСТУВАННЯ МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ ФІЗИКИ В КУРСІ «ІНФОРМАТИКА» 31 КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА У ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ» 32 ЩЕ РАЗ ПРО ЗОВНІШНЄ НЕЗАЛЕЖНЕ ТЕСТУВАННЯ 33 АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТЕЙ ВІЛЬНОДОСТУПНИХ СИСТЕМ ІНТЕРНЕТ-ТЕСТУВАННЯ 35 ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ КУРСУ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ 36 ПРИНЦИПИ ВИМІРЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬЯК РЕЗУЛЬТАТУ НАВЧАННЯ 37 ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ «МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОСВІТІ» 38 МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА БІНАРНО-РЕФЛЕКСИВНІЙ ОСНОВІ 39 ПРОБЛЕМИ ТЕСТОВОГО ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМНОСТІ ЗНАНЬ 40 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ ТА МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ЗНАНЬ 41 ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ 42 ТЕСТОВИЙ МЕТОД КОНТРОЛЮ У ВИВЧЕННІ ФІЗИКИ 43 ДОСЯГНЕННЯ ПРОГНОЗОВАНОГО РІВНЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ОСОБИСТІСНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ ФІЗИКИ 44 ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО ДІАГНОСТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ФІЗИКИ 45 АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ 46 ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПІДГОТУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ 46 МЕТОДИ БАГАТОВИМІРНОГО ШКАЛЮВАННЯ В АНАЛІЗІ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПИТУВАНЬ І ТЕСТІВ 47 ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ БАГАТОФАКТОРНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ 48 ОКРЕМІ КОМПОНЕНТИ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ КУРСУ «ВСТУП ДО ПЕДАГОГІЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ ТА МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ» 49 ВИМІРЮВАННЯ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ 50 АНАЛІЗ ЯКОСТІ ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ ВУЗІВ ДРУГОГО РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ 51 КРИТЕРІЇ ВИМІРЮВАННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ЕКОНОМІКИ 52 ПРОБЛЕМА ОБ'ЄКТИВНОСТІ ОЦІНКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВЗА ДОПОМОГОЮ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕСТІВ 53 ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТІ В КОНСТРУЮВАННІ ТЕСТІВ З МАТЕМАТИЧНИМ ЗМІСТОМ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 54 ОЦІНКА ЗНАНЬ З КУРСУ «ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» 55 НЕДОЛІКИ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 56 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ MOODLE. КОНСТРУЮВАННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ ТЕСТІВ 57 ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ АДАПТАЦІЇ МОЛОДИХ ВИКЛАДАЧІВ ДО НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ВАЖЛИВОГО ЕТАПУ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ 58 ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМП’ЮТЕРНОГО ОЦІНЮВАННЯ У МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-ГУМАНІТАРІЇВ 59 ДОСЛІДЖЕННЯ РЕТРОСПЕКТИВНОЇ ДИНАМІКИ САМООЦІНКИ РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ ПЕРШОКУРСНИКІВ 60 ОЦІНКА СФОРМОВАНОСТІ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ВИКЛАДАННІ ІНФОРМАТИКИ 61 INVITED LECTURES^ ПРО ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ «МОДЕЛІ І МЕТОДИ IRT» Авраменко О.В. Кіровоградський педагогічний університет ім. В.Винниченка oavramenko@rambler.ruДисципліна «Моделі і методи IRT» є складовою програми підготовки фахівців системи вищої та середньої освіти на освітньо-кваліфікаційному рівні магістр, які спеціалізуються в галузі освітніх вимірювань за напрямом «Специфічні категорії» на спеціальності 8.000010 «Освітні вимірювання». Дисципліна «Моделі і методи IRT» ознайомлює з сучасною теорією моделювання та параметризації тестування в освіті у повному обсязі. Представлено основні ідеї і методи цієї теорії, для розуміння яких вимагається достатньо високий рівень знань вищої математики, зокрема теорії ймовірностей та математичної статистики. Передбачається, що попередньо студенти отримали ґрунтовну математичну та психолого-педагогічну підготовку, прослухавши такі нормативні курси, як «Вища математика», «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Інформатика», «Педагогіка», «Загальна психологія», а також «Математично-статистичні методи в освітніх вимірюваннях». Метою викладання дисципліни «Моделі і методи IRT» є забезпечення фахової підготовки фахівців системи вищої та середньої освіти в галузі сучасної теорії та практики освітніх вимірювань з використанням тестів. Відповідно до проекту навчального плану спеціальності 8.000010 «Освітні вимірювання» у КДПУ ім.В.Винниченка курс розрахований на 144 години (4 кредити), із них 18 лекційних годин, 32 практичних годин, 64 години самостійної роботи. Навчальна програма курсу розбита на два змістові модулі: I. Вступ до Item Response Theory та II. Основні математичні моделі та методи сучасної теорії тестування в освіті. Наведемо основні знання, які студенти повинні отримати після вивчення курсу: основні математичні моделі сучасної теорії тестування; латентні параметри складності завдання і рівня підготовленості випробовуваного; логістичні моделі Раша і Бірнбаума; процедури та способи оцінювання надійності тесту; алгоритм усереднювання значень функції вимірювання; точність початкових вимірювань; розподільна здатність тесту, надійність та валідність тесту; алгоритми і методи оцінки рівня підготовленості тестованих та характеристик тестових завдань у рамках сучасної теорії тестування; регресія і кореляція на метричній шкалі; кореляція на порядковій і номінальній шкалах; кореляція бісеріальна та кореляція дихотомна; основні методи дисперсійного, кореляційного, дискримінантного та факторного аналізів у педагогічних вимірюваннях; розподіл дистракторів; види, критерії та джерела підвищення валідності тесту; остаточний бал учасників тестування; диференціація учасників тестування; основні методи шкалювання результатів освітнього вимірювання; інформаційна функція тесту; характеристична функція тесту. Студенти також повинні вміти: будувати оцінки латентних параметрів; виконувати оцінювання латентних параметрів методом моментів та методом найбільшої правдоподібності; будувати інформаційну функцію окремого завдання тесту; будувати інформаційну функцію тесту для одно- та багатопараметричних моделей; проводити статистичну перевірку гіпотез тестування; виконувати перевірку адекватності моделі Раша за допомогою критерію згоди "Хі-квадрат" Пірсона; проводити порівняння емпіричної і теоретичної імовіності успіху; перевіряти рівномірність розподілу дистракторів; перевіряти значущість розбіжності різних результатів тестування на метричній та на порядковій шкалі; здійснювати перевірку паралельності варіантів тесту; аналізувати значущість лінійної кореляції; використовувати методи дисперсійного, кореляційного та факторного аналізу при конструюванні тесту; здійснювати шкалювання результатів тестування; переносити латентних параметрів, одержаних у паралельних варіантах тесту, на єдину метричну шкалу; перетворювати єдину метричну шкалу у нормовану; виконувати порівняння тестів при конструюванні; вирівнювати різних варіантів тесту на єдиній метричній шкалі у процесі математичної обробки результатів. Опанувавши курс, фахівці зможуть керувати розробкою, плануванням та проведенням дослідження рівня знань у різних галузях людської діяльності, теоретично обґрунтовано розробляти контрольно-вимірювальні матеріали, а також інтерпретувати результати тестування, здійснювати керівництво роботою комісій з підготовки та оцінювання тестових завдань. ^ СТАНДАРТ МАГІСТРАТУРИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 8.000010«ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ» Авраменко О.В. Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченкаoavramenko@rambler.ru^ Ковальчук Ю.О. Ніжинський державний університет ім. М.В.Гоголя yu-koval@rambler.ruСергієнко В.П. Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова vpsergienko@rambler.ruВідповідно до проекту стандарту спеціальності 8.000010 «Освітні вимірювання» обов’язковий мінімум кредитів та годин нормативної частини навчального плану Кред. Годин І Цикл гуманітарної та соціально- економічної підготовки 4,5 162 1.1 Іноземна мова 2,5 90 1.2 Філософія науки 1 36 1.3 Менеджмент в освіті 1 36 ІІ Цикл природничо-наукової, професійної та практичної підготовки 27,5 990 2.1 Вища математика 7 252 2.2 Теорія ймовірностей та математична статистика 8 288 2.3 Вимірювання в освіті 4 144 2.4 Математично-статистичні методи в освітніх вимірюваннях 3,5 126 2.5 Класичні тестові моделі та технології 2 72 2.6 Моделі і методи IRT 3 108 ІІІ Цикл спеціальної та науково-практичної підготовки 4 144 3.1 Педагогіка вищої школи 2 72 3.2 Когнітивна психологія та психометрія 2 72 До варіативної частини пропонуються такі курси з мінімальним обсягом Кред. Годин І Цикл гуманітарної та соціально- економічної підготовки 2 72 1.4 Цивільна оборона* 1 36 1.5 Охорона праці в галузі* 1 36 ІІ Цикл природничо-наукової, професійної та практичної підготовки 14 504 А Дисципліни, які встановлює університет 9 324 2.7 Основи педагогічного оцінювання 1 36 2.8 Інформаційно-телекомунікаційні технології в освіті та науці 2 72 2.9 Моніторинг якості освіти 2 72 2.10 Конструювання тестів 2 72 2.11 Прикладна статистика 2 72 Б Дисципліни за вибором студента * 5 180 ІІІ Цикл спеціальної та науково-практичної підготовки 8 288 А Дисципліни, які встановлює університет 8 288 3.3 Психологія вищої школи 2 72 3.4 Комп’ютерні технології у тестуванні 4 144 3.5 Методи досліджень в освіті 2 72 * Дисципліни на вибір студента: «Комп"ютерні статистичні пакети», «Вибіркові обстеження у психології, соціології та педагогиці», «Тестування у галузі природничих наук», «Організація дистанційної освіти у навчальному закладі», «Аналіз даних в освіті», «Тестування у галузі гуманітарних наук», «Спецкурс з теорії та практики тестування», «Спецкурс з освітніх вимірювань», «Спецкурс з методів IRT».Таким чином, мінімальний обсяг теоретичного навчання складає 60 кредити (нормативнв частина – 36 кредитів, варіативна – 24 кредити). До стандарту навчання входять також курсова робота з освітніх вимірювань та тестування (1кредит/ 36 годин); виробнича практика (6/216); переддипломна практика (6/216); державна атестація (2/72). Отже, для підготовки магістра спеціальності 8.000010 «Освітні вимірювання» загальний мінімальний обсяг кредитів/годин становить 75 кредитів/2700 годин. ^ ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ У КУРСАХ ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН Андрущенко Т.І. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова„Прискорення приховує несталість – швидкоплинність”Алвін Тоффлер.Сучасне інформаційне суспільство вимагає формування нових моделей освіти та оцінювання її якості, які поступово втілюються та реалізуються в національній освітній системі. Значні результативні кроки в напрямі удосконалення сучасної освіти робляться в рамках проекту «Освітні вимірювання, адаптовані до стандартів ЄС» за програмою Європейської Комісії TEMPUS-IY. Під час роботи у цьому проекті викладачами НПУ ім. М.П. Драгоманова було розпочато підготовку бакалаврів з освітніх вимірювань, розробляються нові підручники, програми та предметні курси, де широко застосовуються тестові контрольні перевірки, що дозволяють більш адекватно оцінювати рівень студентських знань та відповідно вдосконалювати предметний матеріал. Природньо, що кожна галузь наук у цьому плані має свої особливості. Так, гуманітарні науки вирізняються тут особливими складностями, оскільки несуть в собі більш виражений світоглядно-формувальний, виховний, креативний компоненти, що потребують більш розлогого, цілісного, інтегративного підходу. В гуманітарних науках значну частину навчального матеріалу складно вкласти у рамки тестової перевірки, особливо в дисциплінах, що оперують філософськими категоріями, художніми образами, символами, іншою невербалізованою інформацією, не мають однозначної оцінки того чи іншого явища тощо. Тим не менш, кожен з таких предметів вивчає і сталу, незмінну, академічну частину матеріалу, яка добре підлягає тестовій перевірці та оцінюванню. Зокрема, в історії естетичної думки в різні часи з’являлися спроби охопити, вловити, обчислити феномен естетичного в мистецтві, в естетичних відношеннях. Свого часу у 60-х рр. значного успіху та міжнародного резонансу набув досвід моделювання естетичних цінностей відомого вченого Леоніда Столовича, що формувався під впливом Тартусько-Московської школи семіотики. Учений запропонував математичну формулу для вимірювання такого складного феномену як естетичне. Хоча жодна модель, визнає Л.Столович не здатна відобразити оригінал в усіх його зв’язках і відношеннях, але деякі його риси може показати достатньо повно. Крім того, модель дозволяє чітко сформулювати ту чи іншу концепцію і тим самим домогтися логічної ясності, а іноді в процесі роботи можуть відкритися ще не вивчені зв’язки, відношення, нові думки. Сучасна тестова перевірка та оцінювання студентів з гуманітарних дисциплін дають можливість не лише визначити якість освіти, але й проаналізувати світоглядні, креативні, етичні моменти у фаховій підготовці молодої людини. Попри колосальний обсяг інформації, що не підвладний осягненню, який до того ж збільшується вдвічі кожні п’ять років, глобальну переоцінку цінностей, розроблення та втілення нових життєвих орієнтирів, скільки б не говорити про застарілість, банальність традиційних ідеалів, вони залишаються вічними, сутнісними, генетично та онтологічно притаманними людині як homo sapien. Так, під час тестування з питань естетичних категорій та естетичних цінностей студентам НМАУ ім. П.І.Чайковського було запропоновано визначити приорітетність таких загальних людських цінностей як: кар’єра, кохання, матеріальний достаток, внутрішня душевна гармонія, влада, професіоналізм, родина, друзі. Переважна більшість студентів на перше місце серед цих життєвих цінностей поставили внутрішню душевну гармонію, потім родину, друзів, кохання, лише тоді професіоналізм та кар’єру. За ними матеріальний достаток, і аж насамкінець – всі до єдиного – владу. Тест як засіб педагогічного оцінювання має низку переваг, але повинен використовуватися в комплексі з іншими класичними засобами. Крім того тест є інструментом педагогічного вимірювання. Від якості тесту залежить достовірність результатів педагогічних вимірювань. Розроблення високоякісного тесту є досить тривалим і творчим процесом. Без високих значень (більше 0,8) коефіцієнтів надійності і валідності немає якості тесту. Тому використання більш широкого поняття «оцінювання» є коректним у багатьох випадках так званого «тестування». Коли в якості тестового завдання використовується ціла задача. Потребує удосконалення система державної атестації майбутніх учителів на рівнях «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр». Такий досвід накопичено в системі підготовки майбутніх лікарів. В Україні тривалий час не викликає особливих нарікань система тестової перевірки знань правил дорожнього руху тощо. Педагогічне оцінювання у структурно-організаційному аспекті слід розглядати як динамічний процес реалізації взаємопов’язаних і взаємозумовлених фундаментальної та професійної складових, які і забезпечують прогнозовану якість формування компетентностей та професійно значущих властивостей особистості майбутнього вчителя. ^ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОСВІТІ: НАУКОВА ПРОБЛЕМА І НАВЧАЛЬНИЙ КУРС Кашина Г.С. Kashina_a_s@i.uaСергієнко В.П. vpsergienko@npu.edu.ua НПУ імені М.П. ДрагомановаДля дослідників-початківців дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукових досліджень, оскільки саме на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технологій. Тому є сенс розглянути ці питання докладніше. Важливим завданням дослідження в освіті є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. Закономірність — це факт наявності постійного й необхідного взаємозв'язку між реальними феноменами процесу. Метод науково-педагогічного дослідження — спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання. Для отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта навчання й виховання добирають оптимальний комплекс методів — методику дослідження. Методика дослідження — процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворювальних дій, операцій та впливів, спрямованих на виконання дослідницьких завдань. Добираючи методики дослідження, важливо дотримуватися таких вимог: — застосовувати поєднання методів, яке б відкривало різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу, іншого об'єкта виховання чи навчання; — використовувані методи мають забезпечити одночасно вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості; — методи мають відображати динаміку розвитку певних якостей, як у віковому плані, так і протягом певного проміжку часу; — використовувати такі методи, які дають змогу одержати відомості про учня з багатьох джерел, від найкомпетентніших осіб, які постійно спілкуються з ним. Сучасна педагогіка використовує такі методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв'ю, експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування тощо. Наука може розвиватись лише втому випадку, якщо вона буде поповнюватись новими фактами. В свою чергу, для їх накопичування і інтерпретації необхідні науково обґрунтовані методи досліджень. Вони залежать від набору теоретичних принципів, що отримали в науці назву методологічних. Саме вивчення цих методів дослідження майбутніми викладачами та науковцями покладено в основу дисципліни «Методи досліджень в освіті».Таблиця 1 Витяг з навчального плану для освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» з освітніх вимірювань № Назва дисциплін Розподіл Годин Розподіл по курсах і семестрах по семестрах Екзаменів Заліків Курсових робіт ^ Всьго кредитів Всього годин У тому числі Семестр Самостійна робота Аудиторні заняття Лекції Семінарськ і практичні Лаборатор. 1 2 3 4 Число навчальних тижнів 17 18 17 18 Годин на тиждень 3.5 Методи досліджень в освіті 3 3 3 108 74 34 18 16 2 Основним завданням курсу "Методи досліджень в освіті" є познайомити студентів з основними методами досліджень в освіті, сформувати вміння проводити педагогічні дослідження з використанням сучасних методів дослідження. Метою курсу "Методи досліджень в освіті" є формування компетентностей майбутніх педагогічних працівників з питань методів досліджень в освіті, ознайомлення з методиками та методами, необхідними для планування та досягнення освітніх результатів певного рівня. Врахувавши завдання та мету дисципліни «Методи досліджень в освіті» було розроблено програму, навчальну програму та розпочато розроблення дистанційного курсу з даної дисципліни. Використана література: Білуха М.Г. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів / М.Г. Білуха. – К.: Вища школа., 1997. – 271 с. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 150 с. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник / О.В. Крушельницька. - К.: Кондор, 2003. - 192 с. П'ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навч. посібник. - К., 2003. - 116 с. Шут М.І., Сергієнко В.П. Науково-дослідна робота з фізики у середніх та вищих навчальних закладах: Навч. посібник - К.: Шкільний світ, 2004. - 128 с. ^ ТЕОРІЯ М. Т. КЕЙНА ВАЛІДИЗАЦІЇ ВИМІРЮВАНЬ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ВИКЛАДАННЯ РОЗДІЛУ «ВАЛІДНІСТЬ» НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ОСВІТНІ ВИМІРЮВАННЯ ТА МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ» ^ Ковальчук Ю.О. Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя yu-koval@rambler.ruПоняття валідності та валідизації інструментів вимірювання є одним з чи не найскладніших для розуміння та застосування в теорії освітніх вимірювань. Необхідність у валідизації нових тестів є наслідком самої природи тестування, яка передбачає, з одного боку, наявність певних попередніх теоретичних конструкцій, а з іншого боку, відшукання часткових свідчень правдоподібності цих конструкцій, подальшого узагальнення свідчень, а також правильної інтерпретації та застосування результатів тестування. У змісті поняття валідності, починаючи з 20-х років минулого століття, акцент поступово зміщувався від концентрації навколо ідеї відповідності змісту тесту тій області поведінки особи, яку тест повинен вимірювати (змістова валідність), до необхідності оцінювання насамперед правильності інтерпретації та використання результатів тестування. На цьому шляху теорія валідизації пройшла через період панування так званої «триєдиної» моделі валідності (змістова, критеріальна та конструктна типи валідності), до виділення конструктної валідності як загальної, такої, що охоплює також поняття змістової та критеріальної валідності, і далі – до трактування валідності як аргументу в рамках загальної теорії валідизації М. Кейна. Модель Кейна валідності як аргументу запропонована ним ще у 1982 році [1], однак тоді ця теорія не набула помітного поширення. Однак саме Кейну було довірено написати розділ «Валідизація» для четвертого видання фундаментального збірника «Educational Measurement», який видано у 2006 році під егідою ACE та NCME [2]. Підхід Кейна є спробою надати розробникам та користувачам тестів єдину методологію валідизації, і це є добрим аргументом для покладання цієї методології в основу викладу відповідного розділу в навчальних курсах з теорії вимірювань в освіті. У викладі Кейна, аргумент валідності (validity argument) є інструментом загальної оцінки інтерпретації та використання тестових балів, що передбачаються для даного тесту. Головною метою при цьому є відшукання ясних та взаємно узгоджених свідчень «за» або «проти» запропонованих інтерпретацій чи застосувань, і, якщо можливо, свідчень для альтернативних інтерпретацій/застосувань. З цією метою спочатку розробляється інтерпретативний аргумент (interpretative argument), який слугує канвою для вироблення аргументу валідності. Інтерпретативний аргумент складається з ряду припущень та декларативних висновків. Підхід Кейна до валідизації можна сформулювати як послідовність кроків, що може ітеративно повторюватися: Пропонується інтерпретація тестових балів в термінах інтерпретативного аргументу. Створюється попередня версія аргументу валідності шляхом відшукання усіх доступних свідчень правдоподібності інтерпретативного аргументу. Детально оцінюється справедливість припущень та висновків. Якщо потрібно, переформульовуються інтерпретативний аргумент та аргумент валідності, після чого повторюється крок 3. Так відбувається доти, доки не свідчення правдивості задекларованих висновків не стануть достатніми для їх визнання або відхилення. Цей процес нагадує процес створення теорій у природничих науках. Крім загальної філософії науки, на теорію Кейна вплинули також різні методології, поширені в психометрії, зокрема, висновки узагальненої теорії тестування (Generalizability Theory), а також методологія оцінювання програм (Program Evaluation). Кейн виділяє чотири широкі категорії інтерпретативних аргументів: Інтерпретація для рис особистості (traits). Сюди відноситься наприклад, випадок вимірювання навчальних досягнень учня з певного предмету. Інтерпретація, заснована на теорії. Такого виду інтерпретації вимагають, наприклад, результати тесту здібностей, вимірювання інших конструктів. Якісна інтерпретація. Стосується області якісного (на відміну від кількісного) оцінювання і підходить для валідизації, зокрема, оцінювання учнів під час занять у класі. Процедури прийняття рішень. Прикладом може бути інтерпретативний аргумент для Програми відповідальності NCLB (No Child Left Behind Act) в США. Література 1. Kane, M.T. A sampling model for validity // Applied Psychological Measurement. 1982. No. 6 P. 125-160. 2. Educational Measurement / sponsored jointly by National Council on Measurement in Education and American Council on Education; edited by Robert L. Brennan. 4th ed. p. cm. (ACE/Praeger series on higher education). 779 p. ISBN 0-275-98125-8.^ ВЕБ-ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕСТУВАННЯ ТА ПІДТРИМКИ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ Котяк Віталій Володимирович Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. ВинниченкаMoodle – найбільш розповсюджена в світі система управління курсами (CMS), також відома як система управління навчанням (LMS) чи віртуальне освітнє середовище (VLE), з відкритим вихідним кодом. Незважаючи на високу популярність та розповсюдженість, існує значна кількість проблем з встановленням та налагодженням даної системи для фахівців в галузі освітніх вимірювань. ^ Рис.1 Розповсюдженість версій MoodleЗ метою полегшення встановлення та налагодження веб-сайту, з використанням середовища Moodle ми пропонуємо створити та надавати випускникам в галузі освітніх вимірювань комплект програмного забезпечення з інструкціями, що до розгортання його як на базі платформи Windows, так і на платформі Linux. Враховуючи розповсюдженість версій системи Moodle(рис.1), за основу взято версію 1.9.9 з встановленими доповненнями: WiZiQ Live Class – засоби організації вебінарів з можливістю запису, або модуль інтеграції з середовищем BigBlueButton; Book – засоби створення багатосторінкових ресурсів; Imagetarget – тип запитань, що передбачає вибір відповіді на зображенні; Drag-and-Drop Matching Question – тип запитання на відповідність; WIRIS – пагін візуального створення математичних формул. Значну увагу слід приділити перекладу середовища та допомоги та термінології, що має неоднозначний характер. Також, для забезпечення можливості створення повноцінного веб сайту освітнього закладу до складу комплекту включено: Joomla! 1.5.20 – система управління сайтом з встановленими доповненнями Joomdle. Joomdle – набір модулів та плагінів для наскрізної авторизації між Joomla та Moodle, а також для можливості інтеграції вказаних систем.^ КОНСТРУЮВАННЯ ТЕСТІВ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА Кухар Л.О. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Із введенням до шкільного навчального процесу тестового контролю, як засобу перевірки знань виникла проблема, пов’язана із якістю тих дидактичних матеріалів, які для цього використовуються. Поки, як показує практика, основна частина викладачів не має не лише спеціальної підготовки з конструювання та використання педагогічних тестів, але й можливості її отримати. Новий навчальний курс «Конструювання тестів», який викладається нами студентам, дає можливість майбутнім педагогам повною мірою ознайомитися із основними аспектами педагогічного тестування та особливостями конструювання, використання та організації тестового контролю в навчальному процесі. Для того, щоб отримати об’єктивні результати при роботі із тестовим матеріалом необхідно дотримуватися певної послідовності дій. Робота зі створення тесту проходить поетапно (рис.1.).^ Рис.1. Етапи конструювання педагогічних тестів На першому етапі формулюється мета тестування, здійснюється добір тем, які будуть входити до тесту. Зміст матеріалу поділяється на кілька змістових блоків, кожному із яких ставиться у відповідність певна «вага». На основі цього добираються тестові завдання таким чином, щоб відсоткове співвідношення запитань відповідало «вазі» блоку, – формується матриця змісту. На другому етапі відбувається власне процес конструювання тестових завдань відповідно до правил та рекомендацій. Формується первинний (пробний) тест. Третій етап полягає у апробації пробного тесту на групі учнів (студентів). Четвертий етап реалізує статистичне опрацювання отриманих результатів тестування, наслідком якого є коригування та вилучення тих завдань, які не відповідають вимогам. На п’ятому етапі із тестових завдань, які пройшли перевірку формується тест, визначається прохідний бал тесту. Розробляється інструкція для тих, хто бере участь у тестуванні, та тих, хто його проводить. Шостий етап забезпечує емпіричну перевірку тесту для уточнення педагогічних характеристик як окремих тестових завдань, так і всього тесту в цілому, його валідності, надійності та ін. Виконання усіх етапів конструювання тестів забезпечують якість тестового матеріалу та гарантують об’єктивність одержаних результатів. У цих умовах добре складені тести з різних галузей знання стають необхідною частиною будь-якого навчального процесу, забезпечуючи широту охоплення змісту предмета і перевіряють глибину набутих знань. Однак, методичної літератури для викладачів з тестології поки недостатньо. Відсутність курсів та спецкурсів з цього напрямку призводить до того, що педагогічні виші продовжують випускати учителів, які не готові до активної участі у розробленні, використанні та оцінюванні педагогічних тестових матеріалів. Наразі є усі передумови переходу від теорії до практики у підготовці компетентного педагога в галузі тестування та оцінювання. Для цього необхідно впровадити викладання курсу «Конструювання тестів» для студентів усіх педагогічних спеціальностей, на курсах підвищення кваліфікації, для студентів-магістрів усіх напрямів підготовки, що стане істотним внеском у використання та впровадження тестових технологій у навчальному процесі середньої та вищої школи. ^ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯВ СУЧАСНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Кухар Л.О., Сергієнко В.П.Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова В останні десятиріччя у світовій освітній системі, зважаючи на соціально-економічні потреби людства та стрімкий розвиток нових засобів навчання почала розвиватися дистанційна форма навчання. Є усі підстави говорити про формування нової інформаційної культури, що є складовою професійної культури та важливим чинником розвиту особистості і має методологічний, світоглядний, загальноосвітній та загальнокультурний характер. Дистанційне навчання є технологією, яка передбачає використання в освітньому процесі традиційних та інноваційних засобів як форми навчання, що грунтуються на комп’ютерних та телекомунікаційних технологіях. Згідно концепції розвитку дистанційної освіти в Україні, затвердженої МОН України у 2000 році, можна виділити такі характерні риси дистанційної освіти: гнучкість; модульність; паралельність; велика аудиторія; економічність; технологічність; соціальна рівність; інтернаціональність; нова роль викладача; позитивний вплив на студента (учня); якість освіти. В дистанційній освіті важливу роль відіграє взаємодія викладача і студента, які використовують різні за формою та змістом навчальні матеріали, технології, комунікації. Тому, головними особливостями організації дистанційного навчання є: використання якісних дидактичних матеріалів (створення електронних курсів, віртуальних бібліотек, баз даних, електронних навчальних посібників), розроблення дидактичних та методичних основ дистанційного навчання, підготовка педагогів, координаторів, адміністраторів дистанційного навчання. Специфікою дистанційного навчання є зміна деяких функцій викладача (тьютора) та поява нових обов’язків, до яких входить організація, управління та контроль самостійної роботи студентів, консультування, надання відповідн