Асоціальна поведінка підлітків

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Асоціальна поведінка підлітків якпсихологічна проблема
1.1 Поняття, сутністьта види асоціальної поведінки
1.2 Психологічніособливості підліткового віку, як фактор ризику формування асоціальноїповедінки
1.3 Аналіз причинасоціальної поведінки особи
Висновки до першого розділу
Розділ 2.Експериментальне дослідження психологічних особливостей асоціальної поведінкипідлітків
2.1 Дослідження ціннісних орієнтацій особистості
2.2 Діагностикаасоціальної поведінки підлітків
Висновки
Список використаноїлітератури
Додатки

ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи. Дестабілізація економіки, спадвиробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системицінностей і стереотипів, що регулювали відносини особи з суспільством, — все цехворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті.Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативновпливають на психологію людей, породжуючи тривожність і напруженість,озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привівнаше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значногозбільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків,злочинності і інших видів поведінки, що відхиляється від норми. Статистикасвідчить про зростання поведінки, що відхиляється, серед осіб різних соціальнихі демографічних груп.
Особливо важко в цей період прийшлося підліткам. Тривожнимсимптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, щовиявляються в асоціальних діях (алкоголізм, наркоманія, порушення громадськогопорядку, хуліганство, вандалізм і ін.). У крайніх формах стали виявлятисяжорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді. З'являєтьсявсе новий вигляд поведінки, що відхиляється: підлітки беруть участь увоєнізованих формуваннях, в рекеті, співробітничають з мафією, займаютьсяпроституцією і сутенерством. В порівнянні з недавнім минулим, зросло числотяжких злочинів, буденна свідомість фіксує збільшення конфліктів і фактівагресивної поведінки людей.
Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищівідображає одну з щонайгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де заостанні роки різко зросла молодіжна злочинність, особливо злочинністьпідлітків. При цьому турбує факт збільшення числа злочинів проти особи, щоспричиняють за собою тяжкі тілесні ушкодження. Почастішали випадки груповихбійок підлітків, що носять запеклий характер.
Отже, проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблемпсихології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекції девіантногоповодження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливийінтерес до вивчення цього явища.
Розробленість теми:
У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції іпрофілактиці асоціальної поведінки. За останні роки було виконано психологами іпедагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічноїзанедбаності і правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Г.С. Абрамової,М.А. Алемаськіна, Ю.М. Антонян, С.А. Белічевой, В.М. Бехтерева, А.Д. Глоточкина,І.В. Дубровіной, В.В. Знакова, Е.Я. Іванова, К.Е. Ігошева, Д.Д. Ісаєва, А.Г.Ковальова, І.С. Кона, В.Т. Кондрашенко, А.Е. Лічко, Г.М. Міньковського,І.А. Невського, В.Ф. Пірожкова, К.К. Платонова, Г.М. Потаніна та ін.
Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей асоціальноїповедінки підлітків.
Завдання курсової роботи обумовлені її метою:
-    виявити та опрацювати фаховулітературу з теми курсової роботи;
-    проаналізувати асоціальну поведінку підлітків якпсихологічну проблему;
-    розкрити поняття, сутністьта види асоціальної поведінки;
-    охарактеризуватипсихологічні особливості підліткового віку, як фактор ризику формуванняасоціальної поведінки;
-    проаналізувати причиниасоціальної поведінки особи;
-    провести експериментальне дослідження психологічнихособливостей асоціальної поведінки підлітків.
Об’єктом дослідженнядля даної курсової роботи є асоціальна поведінка.
Предметом єдослідження особливостей асоціальної поведінки підлітків.
Методи дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи:аналіз психологічних та педагогічних джерел; анкетування; методи математичноїобробки експериментальних даний. При опрацюванні вихідної інформації буливикористані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування таузагальнення.
Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому,що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал проособливості асоціальної поведінки підлітків, розкрити її сутність та види,експериментально дослідженіпсихологічні особливості асоціальної поведінки підлітків.
Структурароботи обумовлена логікою розгляду теми.
Курсоваробота складається з вступу, основної частини, висновку, списку використаноїлітератури та додатків. Основна частина складається з двох розділів.
Упершому розділі розглядається поняття, сутність та види асоціальної поведінки,характеризується психологічні особливості підліткового віку, як фактор ризикуформування асоціальної поведінки. У другому розділі проводитьсяекспериментальне дослідженняпсихологічних особливостей асоціальної поведінки підлітків, їхціннісних орієнтацій.
Вступ до курсової роботи формує її сприйняття. У вступіобґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет таоб’єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження,методи дослідження. Висновки узагальнюють досягнуті результати дослідження івисвітлюють подальші тенденції розробки теми.

РОЗДІЛ 1. АСОЦІАЛЬНАПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
 
1.1Поняття, сутність та види асоціальної поведінки
У процесі соціалізаціїлюдина постійно стикається з необхідністю вибору однієї з альтернативповедінки. Від неї завжди очікується («соціальні очікування») прояв нормальних реакційу взаємодії з іншими та соціумом. Більшість індивідів соціальні вимоги сприймаютьяк стимул для подальшого вдосконалення й досягнення гармонії із соціальнимоточенням. Натомість частина людей проявляє негативну реакцію на вимогисуспільства, що призводить до відхилень у поведінці. Отже, на противагусоціалізації, яка показує єдність людини із суспільством та його вимогами,виникає асоціалізація, де префікс «а» означає антигромадський характер такогозв'язку. Йдеться про соціалізацію з динамікою «мінус», яка має місце вмасштабах іноді не менших, ніж соціалізація із знаком «плюс». Сутністьасоціалізації полягає в засвоєнні особистістю антисоціальних норм, цінностей,негативних ролей, стереотипів поведінки, які призводять до деформаціїсуспільних зв'язків, до дисгармонії людини і суспільства.
Поряд із поняттям«асоціалізація» особистості широко використовується термін «соціальнадезадаптація, який означає порушення процесу активного пристосування індивідадо умов соціального середовища за наявності хибного або недостатньо розвиненогоуявлення людини про себе та свої соціальні зв'язки [11, с. 211].Соціально-психологічна дезадаптація передбачає збої в процесі оволодінняособистістю відповідної ролі під час входження в нову соціальну ситуацію.Процес соціально-психологічної дезадаптації супроводжується зниженнямсамооцінки людини, розмиванням індивідуальності, зростанням незадоволеностісвоїм становищем у соціальному оточенні. Зазвичай у такої особистості наявнийвнутрішній конфлікт між її статусом і домаганнями. Факт соціально-психологічноїдезадаптації вимагає від індивіда реалізації власного комунікативногопотенціалу в іншій спільноті — такій, де б його особливості були прийнятними й,у міру можливості, корисними та цінними. Саме тому людина вливається в особливігрупи собі подібних, де вона проявляє та демонструє свої якості, значущі длятих угруповань. На основі цього визначаються її статус, роль і позиція тавідбувається інтеграція особистості в означену групу, в якій часто підтримкуотримують такі якості індивіда, котрі суспільство з тієї чи іншої причини несприйняло (агресивність, жорстокість тощо). Особистість, яка інтегрувалася втакого роду групи, розпочинає діяльність у напрямку, що не відповідає усталенимсуспільним нормам, її поведінка різною мірою різниться від загальноприйнятої, адеколи спрямована проти даних норм і стереотипу поведінки. Таку поведінкуприйнято називати асоціальною та антисоціальною, де остання вважаєтьсянебезпечнішою, оскільки має тенденцію до переростання в протиправну і злочинну.Дезадаптація супроводжується незадоволенням особистості своїм становищем,причини якого можуть мати прямий та опосередкований характер [11, с. 214]. В першому випадкунезадоволення виникає у зв'язку з неприйнятністю для індивіда певних умов життявзагалі, у другому — незадоволення виникає внаслідок порівнювання людиною свогосоціального становища із становищем представників інших соціальних груп, хай тобудуть громадяни іншої країни чи представники вищого прошарку суспільства. Усеце спричинює виникнення в індивіда завищених вимог до безпосередньогосередовища існування із подальшою незадоволеністю.
Соціальна дезадаптація впедагогічному аспекті – особливий вид поведінки, що не відповідає основнимсуспільним нормам, визнаним як обов’язкових [11, с. 216].
Соціальні відхиленнябувають:
— корисної орієнтації –правопорушення, проступки, пов’язані з бажанням отримати матеріальну, грошову,майнову користь (крадіжки, пограбування, спекуляції, протекція);
— агресивної орієнтації –дії, спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування);
— соціально-пасивного типу –бажання самоусунутись від активного способу життя, ухилитись від громадянськихобов’язків, небажання вирішувати особисті і соціальні проблеми (ухилення відпраці, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцид) [8, с. 35].
Проявом асоціалізації єдевіантна поведінка — система вчинків, що відхиляються та різняться відзагальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі [5, с. 6].До основних видів девіантної поведінки належать злочинність та аморальність.Зв'язок між ними полягає в тому, що скоєнню злочину часто передуєне-протиправна поведінка (розбещеність у сфері сексуальних стосунків,систематичне пияцтво тощо). Коли антисоціальні вчинки загрожують соціумові такараються в кримінальному порядку, їх називають злочинами й відповідно говорятьпро злочинну поведінку та особистість правопорушника, тобто суб'єкта, якийскоїв злочин і визнаний винним у ході судового розгляду.
Отже, соціальна поведінка,яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буваєтрьох видів:
а) аморальна – порушеннянорм моралі і правил людського співжиття;
б) протиправна –правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;
в) злочинна – порушеннякримінально-правових норм [9, с. 37].
Асоціальна поведінкаподіляється на девіантну та делінквентну.
Девіантна поведінка –система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення відприйнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, необумовлене психічними захворюваннями.
Виділяють девіації:
— за направленістю:позитивні (героїзм), нейтральні (колекціонування), негативні;
— за мотивацією: корисні іагресивні;
— за суб’єктом: індивіди,соціальні групи, соціальні організації;
— за масштабністю прояву:індивідуальні, групові; — за орієнтацією: екстраверти (спрямовані на іншихлюдей: сімейні чвари, насильство), інтроверти (спрямовані на себе: п’янство,суїцид, наркоманія);
— за формою прояву:хуліганство, агресія, злодійство, алкоголізм [7, с. 24].
Рівні девіації – вираженістьвідхилень у поведінці. Виділяють:
— докримінальний рівень –рівень поведінки, коли людина ще не стала суб’єктом злочинів і соціальнівідхилення проявляються у вигляді дрібних правопорушень, недотримання нормморалі, правил поведінки в громадських місцях, ухилення від суспільно корисноїпраці, зловживання алкоголем, немедичного вживання наркотичних, токсичнихзасобів, які негативно впливають на психіку;
— кримінальний рівень –рівень поведінки людини, коли соціальні відхилення виражаються в злочиннихдіях, які підлягають кримінальній відповідальності та розглядаються органамислідства і суду.
Девіантність буває:
— імпульсивна – порушеннянорм поведінки, які виникають неочікувано, непередбачувано і в порівнянонезначний проміжок часу (агресія, суїцид);
— первинна – дії, якідозволяють робити висновок про наявність девіантної поведінки;
— вторинна – вчинки особи яквідповідь на визначення девіанта;
— субкультурна – поведінка,якою людина відхиляється від норм оточуючого суспільства шляхом попадання пілвплив норм субкультури [6, с. 22].
Фактори, які обумовлюютьдевіацію:
— індивідуальні – обумовленіпсихо-біологічними і виховними передумовами девіантної поведінки, якіутруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію;
— особистісні – факторисамої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні досередовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в життіта діяльності, самооцінці;
— соціальні – факторисоціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда;
— соціально-психологічні –обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчимоточенням у сім’ї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;
— психолого-педагогічні –обумовлені недоліками виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі [21, с. 36].
Делінквентна поведінка (англ.“провинність”) – це сукупністьпротиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатисяпокарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів [18, с. 56].
До протиправних дійвідносять проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типовихпроступків виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі,бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, кидання з балкону в перехожихрізних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб). Правопорушення – цепорушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібнікрадіжки, здирництво, хуліганство. Злочин – протиправне, суспільно небезпечнедіяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права(згвалтування, вбивство, нанесення тяжких тілесних пошкоджень).
Передумовою девіантноїповедінки є важковиховуваність. Термін “важкий учень”, “важковиховуваний”характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм моральноїповедінки.
Психологи виокремлюють такігрупи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення підвпливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнемправосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників та правових норм;3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушуютьправові норми [6, с. 25].
Адиктивна поведінка – цеповедінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальностішляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітниххімічних речовин чи постійні фіксації уваги на певних видах діяльності з метоюрозвитку та підтримання інтенсивних емоцій. У результаті такої поведінки людинаіснує у своєрідному і “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїхпроблем, але й зупиняється в особистому розвитку, навіть деградує. Розрізняютьтри групи різновидів адиктивної поведінки:
— нехімічні адикції(патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція,трудоголізм);
— проміжні форми адикції(анорексія – відмова від їжі, булумія – прагнення до постійного споживанняїжі);
— хімічні адикції (вживаннята вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичнихпрепаратів, речовин побутової хімії) [9, с. 55].
Адиктивну поведінкунепонолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічноїзалежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативнапристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла психічної та фізичноїзалежності, тобто, захворювання на наркоманію, алкоголізм і токсикоманію.

1.2 Психологічні особливості підліткового віку як фактор ризикуформування асоціальної поведінки
Підлітковий, або середній шкільний вік, — один з станівстановлення особистості, період особливо активного формування духовногобагатства людини, її моральної чистоти, фізичної досконалості, готовності допраці, здатності бути активним громадським діячем.
Формування особистості — процес становлення людини під впливом тихсуспільних відносин, в які він вступає; опанування людиною системою знань,уявлень про світ, трудовими навиками [7, с. 18].
Підлітковий вік — один з найбільш складних періодів розвиткулюдини. Не дивлячись на відносну короткочасність, він практично багато в чомувизначає все подальше життя індивідуума. Саме в підлітковому віці переважновідбувається формування характеру і інших основ особи. Ці обставини: перехідвід опікуваного дорослими дитинства до самостійності, зміна звичного шкільногонавчання на інші види соціальної діяльності, а також бурхлива гормональнаперебудова організму — роблять підлітка особливо уразливим і податливим донегативних впливів середовища. При цьому необхідно враховувати властивепідліткам прагнення вивільнятися з-під опіки і контролю рідних, вчителів іінших вихователів. Нерідко це прагнення приводить і до заперечення духовнихцінностей і стандартів життя взагалі старшого покоління. З іншого боку, всебільш очевидним стають і дефекти у виховній роботі з підлітками. Особливозначущими в цьому відношенні є неправильні взаємостосунки в сім'ї, збільшенийрівень розлучень.
Підлітковийвік – один із кризових етапів у становленні особистості. Він характеризуєтьсярядом специфічних особливостей. Це вік кардинальних змін у сфері свідомості,діяльності і системи взаємовідносин. Цей етап характеризується бурхливим ростомлюдини, формуванням його організму у процесі статевої зрілості, що помітновпливає на психологічні особливості підлітка.
Однією з причин виникнення відхилень у поведінці є ігноруванняособливостей підліткового віку, недооцінювання дорослими глибоких віковихсуперечностей розвитку підлітка [7, с. 24].
Саме в цей період відбувається значний стрибок у психологічномурозвиткові. Розпочинається процес самооцінювання та самовиховання. Аналізуючиморальні стосунки між людьми, підліток висуває вимоги до інших, а потім досебе. Описуючи цей вік, слід вказати на такі суперечності:
•непримиренність до зла,кривди — з одного боку — готовність
стати до боротьби з найменшими відхиленнями від істини, з іншого
боку — невміння розібратися у складних життєвих явищах;
•підліток хоче бути хорошим,прагне до ідеалу і водночас не любить, щоб його виховували, не терпить«оголеності ідей»;
•бажання самоствердитись іневміння це зробити;
•велика необхідність у порадій допомозі дорослого, і водночас —
відсутність бажання звернутися до старших;
•суперечність між кількістюбажань — з одного боку, та обмеженістю сил, досвіду, можливостей їх здійснення— з іншого;
•заперечення авторитетів,захоплення ідеальним, та сумнів у тому,
що ідеальне може існувати в нашому буденному житті [7, с. 39].
Провідним протиріччям підліткового віку є прагнення до дорослостій неможливість адекватно його реалізувати. Це протиріччя розуміється якпрагнення підлітка самоствердитися. Сучасний підліток не має умов длясамореалізації, для вияву самостійності в суспільно корисній діяльності, томупрагне досягнути успіху в асоціальній діяльності.
Намагання бути і вважатися дорослим — головна особливістьпідлітка, яка виражає його нову життєву позицію щодо людей, довкілля, визначаєзміст і спрямованість соціальної активності, систему прагнень, переживань [7,с. 45].
Соціальна активність підлітка виявляється в більшійсприйнятливості до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки, які є у світідорослих і взаєминах між ними. Для підлітка стає дуже важливим ставлення донього як до рівного з боку дорослих і батьків. З цього випливає загостреневідчуття власної гідності, тому будь-які дрібниці: навіть невеликі зауваження,а тим більше нетактовність, ставлення до підлітків як до маленьких можутьболяче поранити самолюбство. Звідси й виникає багато конфліктних ситуацій,різних форм протесту (неслухняність, упертість, негативізм, опір виховномувпливу).
Згадані суперечності викликають неадекватність поведінки та відхиленнявід норми в моральному розвитку.
Неадекватність поведінки може виявлятися через так звані атрибутидорослості: паління, уживання алкогольних напоїв, лихослів'я, бродяжництвотощо. Дорослі своїми невмілими діями (жорстокістю, брутальністю тощо) можутьглибоко травмувати душу дитини, призвести до відчуження, яке потім буде нелегкоусунути. За таких умов виникає деформація моральних стосунків.
У підлітка виникає напруження у стосунках із дорослими і прагненняподолати, компенсувати переживання своєї неповноцінності. Однак йому, якправило, не вдається знайти для цього адекватні засоби. Якщо дорослі в цеймомент не виявляють чуйності до підлітка, можуть виникнути гострі, триваліконфлікти. Виникають негативні афективні переживання й відповідні форми поведінки:образливість, упертість, негативізм, замкненість, емоційна нестійкість.
Т.С. Гурлєва афективні переживання дитини пов'язує зпереживаннями, в основі яких лежить незадоволеність базових потреб підлітка абоконфлікт між ними:
• потреба в позитивному оцінюванні дорослих;
• потреба в самоповазі;
• потреба у спілкуванні з ровесниками;
• прагнення набути сприятливого статусу в системі міжособистіснихстосунків у колективі класу [12, с. 64].
Невдалі спроби їх задоволення створюють для дитини психотравмуючуситуацію, яка за відсутності психологічної допомоги переростає в ситуаціюнеможливості задоволення життєво важливих соціальних потреб.
Підлітковий вік є складним не лише внаслідок зазначенихособливостей. Цьому періодові властиві суперечності й у фізичному розвитку,наприклад, розкоординування рухів, непропорційність, інтенсивний ріст органівта інші явища, які викликають відчуття скутості, особливо у дівчат. Великийвплив на поведінку має статеве дозрівання, а надто тоді, коли життя підлітканеправильно організовано, а духовні запити примітивні. У цих випадках виникаютьвідхилення од моральних норм у поведінці школяра, засади й інтереси набуваютьспотворених форм. Створюються сприятливі умови для асоціального розвитку,з'являються розв'язність, потайливість, афективність.
Необхідно враховувати таку вікову особливість, як підвищенаемоційна лабільність, вразливість. Характер домінуючих переживань часто надовгий час визначає структуру поведінкових реакцій.
До специфічних підліткових поведінкових реакцій належать: реакціяемансипації, реакція групування з ровесниками, хобі-реакція; реакції, якізумовлені сексуальною хіттю.
Слід враховувати, що у зв'язку з емоційно-вольовою незрілістю,готовністю до реакцій емансипації та імітації, підліток за слабкого виховногоконтролю може легко опинитися під впливом асоціальних елементів, які маскуютьсвою справжню сутність красивими фразами. Підвищена готовність до зазначенихповедінкових реакцій може визначити прихильність учня до асоціальних елементів.
Установлено, що першопричиною, яка призводить до відхилень уповедінці, є порушення взаємин учня з класом, ізолювання його в колективі, щоспонукає дитину шукати іншої спільності однолітків, чи навіть більш старшихшколярів, у якій зникало б емоційне напруження, знову б з'явилася можливістьсамоствердитися та самореалізуватись як особистість [7, с. 51]. Велику тривогувикликає той факт, що ізольовані діти, які не прийняті у своїй групі,поповнюють кількість неповнолітніх правопорушників. В об'єднаннях асоціальноїспрямованості самоствердження здійснюється неадекватними засобами, підліткизадовольняють свої потреби у спілкуванні.
Учні звикають до свого неблагополучного становища в сім'ї, школі,класному колективі, до неуспішності, зневіряються у своїх силах і навіть починаютьхизуватися своїми негативними вчинками, недоліками. Щоб виправити ці недоліки,як указував В.Г. Баженов, слід перебудувати їхнє ставлення до себе, донавколишніх, створити такі ситуації, які б дали їм можливість виявити позитивніякості особистості [4, с. 39]. Здійснювати такий вплив на дітей слід успівпраці сім'ї і школи. їхні зусилля необхідно спрямовувати як на нормалізаціюсімейних стосунків, так і на формування сприятливого психологічного клімату укласних колективах.
Слід наголосити на тому, що головне місце в житті підлітка посідаєдружба з ровесниками. Вона визначає його емоційний стан, ціннісні орієнтації,спрямованість розвитку особистості. Якщо вчитель ігнорує цю особливість,наприклад, перешкоджає дружбі дітей, нав'язує підлітку коло спілкування,негативно відгукується про підлітка у присутності товаришів, це, природно,викликає опір. Крайньою формою вираження такого конфлікту будуть природніреакції цього віку (реакції емансипації, групування), які набувають хворобливихформ, що призводить до негативних наслідків: утеч із дому, негативізму,недовіри та опозиції стосовно дорослих.
Позитивний вплив на учнів зменшується, якщо в учительськомусередовищі немає згоди, єдності дій, якщо вчителі виявляють неприязнь один доодного. У книзі Шевського «Важкий успіх» висловлюється досить категорична, алецілком слушна думка: «… починати потрібно з установлення в колективідоброзичливого, шанобливого ставлення вчителів до всіх учнів» [24, с. 103].
Найчастотнішим є так званий конфлікт поколінь, який виникаєвнаслідок надмірної опіки і контролю старших за поведінкою і вчинками підлітка.Дуже хворобливо переживають підлітки позбавлення спілкування з ровесниками, зякими встановлені міцні та емоційно значущі стосунки. Також важко сприймаєтьсядітьми зміна звичних життєвих умов: переїзд до іншого міста, перехід до іншоїшколи. Виникають адаптаційні реакції на новий склад класу, учителів, товаришівпо будинку, сусідів. Іноді причиною переживань стає конфлікт унаслідоккомплексу власної неповноцінності. Часто він виникає як результат неможливостізасвоєння програмового матеріалу, приватних «виховних бесід» учителів, погроз іпокарань з боку батьків. Іноді такий комплекс зумовлений характерологічними йфізичними особливостями підлітка — дефектом мовлення, зовнішності, яківикликають неприйняття і знущання з боку ровесників. З метою самоствердженнятакі підлітки часто приєднуються до асоціальних компаній або починають уживатиалкогольні напої. Причиною психічної травми можуть бути безпідставнізвинувачення в певній поведінці, розкриття таємниць, що ретельно зберігалися;знехтувана, нерозділена юнацька закоханість.
Відхилення в поведінці школярів зумовлюються не лише віковимиособливостями, а й обставинами, за яких формується особистість підлітка.
Сім'я є тим осередком соціального існування, де дитина задовольняєсвої основні потреби: як матеріально-побутові, так і потреби в симпатії,емоційній підтримці та прийнятті. їх фрустрація і призводить до тривожності,нервово-психічного дискомфорту, порушень у поведінці [12, с. 65]. Унаслідокнеправильного розвитку стосунків у сім'ї, дефектів сімейного виховання, занездорових взаємин між батьками дитина засвоює негативні вияви поведінки, у неїможуть формуватися спотворені моральні уявлення, а мимовільна участь уконфліктах, негативні переживання інколи породжують стресові стани, призводятьдо неврозів, замкненості, уповільненого психічного розвитку. — Якщо підлітоквиховується в гармонійній сім'ї, усі члени якої пов'язані теплими емоційнимизв'язками, то несприятливе середовище (асоціальна компанія) не справляє нанього деформуючого впливу, як, скажімо, на підлітка з неблагонадійної,негармонійної сім'ї. До негармонійних сімей належать неповні сім'ї, сім'ї, де євітчим або мачуха, що не знайшли емоційного контакту з дитиною. У таких сім'яхвідсутня взаємодопомога при вирішенні життєвих проблем, відмічається надмірнедомінування одних членів над іншими, часто виникають конфлікти.
Асоціальна, аморальна поведінка дорослих — це небезпека упідготовці юного покоління до життя [11, с. 139]. І не лише тому, що, наслідуючи дорослих, дитина засвоюєаморальні стосунки і сама може вирости аморальною. Цього може й не трапитися.Окрім сім'ї, моральний вибір дитини визначається й іншими чинниками: шкільнимколективом, педагогами, суспільством. Виникає вибірковість у доборі засобівповедінки залежно від обставин. Так формується роздвоєність особистості, якоювідзначається найвищий ступінь аморальності — пристосовництво. Дитина виконуєлише такі вимоги, які в даному випадкові для неї вигідно виконувати.
Таким чином, негативне ставлення дорослих до моральних цінностейта їхня асоціальна поведінка у зв'язку з цим шкідливі для виховання передусімтому, що сприяють виникненню умов для формування негативних виявів поведінки.
Неспроможність батьків виступати повноцінним зразкомвідповідальної поведінки, відхилення од функцій соціального контролю за дитиноюпризводять до порушень у розвитку дитини. Підліток розширює коло свогоспілкування, інтенсивно оволодіває різними соціальними ролями і тому потребуєдопомоги батьків у поясненні явищ соціального життя й виробленні власногоставлення до них [8, с. 96].
Як бачимо, у підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких єодним із вирішальних чинників у формуванні певного стереотипу поведінковихреакцій і характерних особливостей.
Такимчином, можна виділити наступні особливості підліткового періоду, які є групоюфакторів ризику у формуванні асоціальної поведінки: підвищений егоцентризм;потяг до протиставлення, протесту, боротьбі проти виховних авторитетів; підвищенебажання стати дорослим і незалежним від сім’ї; незрілість моральних переконань;занадто чутливе реагування на пубертатні зміни; схильність перебільшуватиступінь складності проблем; криза ідентичності; негативна чи несформованаЯ-концепція; гіпертрофовані поведінкові реакції; перевищення пасивнихдопінг-стратегій у подоланні труднощів.
1.3Аналіз причинасоціальної поведінки особи
С.А.Белічева: “Почуття суспільності або,іншими словами, моральне почуття живе в кожному з нас точно так, як і почуттяособистості, егоїзму. Обидва ці почуття, у вигляді мікроскопічних зародків,народжуються разом з людиною. Але перше, моральне почуття, найблагородніший інайніжніший паросток душі людської, вимагає великого догляду, щоб вирости іукріпнути, тоді як друге, як і будь-який бур’ян, не вимагає для свого розвиткудогляду і, не зупинене вчасно, швидко починає панувати над першим” [7, с. 112].
Причин звуженого соціальногодосвіду підлітка, за даними лабораторії профілактики правопорушень середнеповнолітніх Інституту педагогіки АПН України, багато, а саме: завантаженістьбатьків (14,7%), неузгодженість вимог, що ставляться до дитини в школі та сім’ї(17%), відсутність наступності або безсистемність виховного впливу педагогів(13,2%), не сформованість умінь і навичок додержання норм і правил поведінки(13,7%), переорієнтація пізнавальних інтересів учнів за межі класу, школи(9,9%), невміння доцільно організувати своє дозвілля (12,1%), невираженість пізнавальнихінтересів (19,4%) [5, с. 7].
Причини асоціальної поведінкиособистості:
1. Ідеологічна детермінаціяасоціальної поведінки. Ідеологічні детермінанти належать до духовної сферисуспільства. Держава має не лише декларувати, а й виховувати духовність народу,що включає в себе отримання повноцінної освіти та професії, прищепленнязагальної культури, моральних цінностей, вироблених людством, тобто всьоготого, що робить особу громадянином, активним учасником соціальних процесів.
Другим криміногеннимфактором, що випливає з масової культури, є пропаганда відвертого насильства,жорстокості, знущання з людини, підступності як норм поведінки. Пропагуваннянегативних стереотипів поведінки, яке заполонило засоби масової інформації,призводить до їх засвоєння деякими людьми, які й втілюють їх потім у життя.
2. Соціальні детермінантиправопорушень у державі. Найважливішою з соціальних детермінант правопорушень єсоціальна нерівність членів суспільства. Вона була й буде у будь-якомусуспільстві. Але за наявності малого прошарку багатих людей і переважноїкількості бідних можливості досягнення достойного рівня життя для останніхстають ще більш проблематичним. Така ситуація завжди створювала великесоціальне напруження. Тому суперечності між благами, які є стандартними усуспільстві, і можливостями їх досягнення виступають корінними чинникамиасоціальних проявів поведінки. Також негативно впливають урбанізація, внутрішняміграція населення, нерівноправне становище жінки в суспільстві. Поширеннянабувають комп’ютерні злочини, забруднення навколишнього середовища, обіградіоактивних матеріалів, виготовлення фальшивих грошей. Все це загалом створюєсоціальну напругу у відносинах людей [15, с. 78].
3. Економічний фактор впливуна асоціальні дії індивідів. Для України є характерним високе економічнедетермінування правопорушень. Наша держава визнана корумпованою країною зоцінкою 2,6 бала за 10-бальною шкалою [5, с. 9]. Багато людей, які вважаються працюючими, фактично перебувають удовготривалих неоплачуваних відпустках, працюють неповний робочий тиждень.Значна частина людей працює „в тіні” або вже перебуває „на дні” суспільства(бродяги, алкоголіки, наркомани).
4. Виховний потенціал сім’їв умовах сьогодення. Серед сукупності причин появи педагогічної занедбаності,ведучими за своїм значенням є вплив на дитину своєю поведінкою батьків, характерїх взаємовідносин між собою, ставлення до оточуючих дитину людей. Це тоймогутній педагогічний фактор, наслідки якого неможливо врахувати.
Причинами відхилень усімейному вихованні є: а) гіпертрофія сфери батьківських почуттів; б) перевагабачення в підлітку, юнаку дитячих якостей; в) виховна невпевненість батьків; г)фобія втрати дитини; д) нерозвиненість батьківських почуттів; е) проекція надітей власних небажаних якостей; є) внесення конфлікту між подружжям у сферувиховання; ж) зсув в установках батьків залежно від статі дитини [15, с. 80].
5. Вплив політики держави угалузі освіти на стан правопорушень у суспільстві. Соціально-економічні йполітичні процеси, які відбуваються у нашому суспільстві, не можуть невідбитись і на діяльності школи. У нинішніх умовах розвитку нашої школи існуютьоб’єктивні протиріччя суспільного розвитку, боротьба нового зі старим, з елементамизастійних явищ, командно-бюрокатичним стилем керівництва, деформацією процесів.
6. Негативна взаємодія особита середовища як одна з причин асоціальних проявів поведінки. Вплив соціальногосередовища має актуалізований характер, оскільки особа взаємодіє з ним у даниймомент. Безумовно, соціальне середовище впливає на людину не лише безпосередньоперед яким-небудь вчинком. Воно справляло свій вплив на неї і в минулому,формуючи її як особу. Саме в цьому полягає різниця між конкретною життєвоюситуацією (сучасне) і умовами формування особистості (минуле).
Умови — це ті факти реальноїдійсності, які безпосередньо асоціальні прояви не спричинюють, але їх наявністьсприяє її існуванню [15, с. 82]. Самі ці факти кореняться в економічних, політичних, духовних тасуспільних відносинах. Здебільшого це недоліки у функціонуванні господарськогоі державного механізму, охороні правопорядку, державного чи приватного майна,обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути і упущення в діяльностідержавної адміністрації, правоохоронних та контролюючих органів, судів,прогалин у законодавстві. Вони об’єктивно сприяють існуванню негативізму, хоч прямойого не породжують.
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
Проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблемпсихології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекціїдевіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюютьособливий інтерес до вивчення цього явища.
У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції іпрофілактиці асоціальної поведінки. За останні роки було виконано психологами іпедагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічноїзанедбаності і правопорушень підлітків. Цьому присвячені роботи Г.С. Абрамової,М.А. Алемаськіна, Ю.М. Антонян, С.А. Белічевой, В.М. Бехтерева, А.Д.Глоточкина, І.В. Дубровіной, В.В. Знакова, Е.Я. Іванова, К.Е. Ігошева,Д.Д. Ісаєва, А.Г. Ковальова, І.С. Кона, В.Т. Кондрашенко, А.Е. Лічко, Г.М.Міньковського, І.А. Невського, В.Ф. Пірожкова, К.К. Платонова, Г.М.Потаніна та ін.
Отже, соціальна поведінка,яка не відповідає суспільним нормам має назву асоціальної. Така поведінка буваєтрьох видів:
а) аморальна – порушеннянорм моралі і правил людського співжиття;
б) протиправна –правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному;
в) злочинна – порушеннякримінально-правових норм.
Асоціальна поведінкаподіляється на девіантну та делінквентну.
Девіантна поведінка –система вчинків або окремі вчинки людини, які мають характер відхилення відприйнятих у суспільстві норм (правових і моральних). Це порушення поведінки, необумовлене психічними захворюваннями.
Делінквентна поведінка(англ. “провинність”) – це сукупністьпротиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатисяпокарання згідно статей цивільного й кримінального кодексів.
Можнавиділити наступні особливості підліткового періоду, які є групою факторівризику у формуванні асоціальної поведінки: підвищений егоцентризм; потяг допротиставлення, протесту, боротьбі проти виховних авторитетів; підвищенебажання стати дорослим і незалежним від сім’ї; незрілість моральних переконань;занадто чутливе реагування на пубертатні зміни; схильність перебільшуватиступінь складності проблем; криза ідентичності; негативна чи несформованаЯ-концепція; гіпертрофовані поведінкові реакції; перевищення пасивнихдопінг-стратегій у подоланні труднощів.
Серед основних причинасоціальної поведінки особистості можна виділити наступні:
1. Ідеологічна детермінаціяасоціальної поведінки.
2. Соціальні детермінантиправопорушень у державі.
3. Економічний фактор впливу наасоціальні дії індивідів.
4. Виховний потенціал сім’ї вумовах сьогодення.
5. Вплив політики держави угалузі освіти на стан правопорушень у суспільстві.
6. Негативна взаємодія особи тасередовища.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХОСОБЛИВОСТЕЙ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
 
2.1 Дослідження цінніснихорієнтацій особистості
 
Систематизаціянаукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволилаконстатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системногопідходу, який визначає взаємозв’язокрізноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесістановлення особистості неповнолітнього та його поведінці.
Аналізлітературних джерел показав, що асоціальну поведінку підлітків дослідники пов’язуютьіз: конфліктністю (Л.С. Алексєєва, В.І. Ілійчук, С.Б. Кузькова, В.М.Радчук, В.С.Филипчук), зниженням успішності (М.І. Дідора, З.Г. Зайцева,О.М. Коропецька, С.Д.Максименко), адиктивною поведінкою (Н.Ю. Максимова, С.В.Толстоухова), акцентуаціями характеру (А.А. Вдовиченко, З.С. Карпенко, А.Е. Лічко),агресивними діями (О.Б. Бовть, В.В. Іванова, Н.Д. Левітов, Т.В. Палько,С.Г. Шебанова), дезадаптацією (І.А.Белінська, Г.М. Федоришин), виникненнямправопорушень (Б.Н. Алмазов, Л.А.Грищенко, В.Д. Єрмаков, І.В. Козубовська),фрустрацією (М.І. Єнікеєв, В.П. Москалець, М.В. Савчин), девіаціями тамаргінальністю (Н.Ю. Максимова, Л.Е. Орбан–Лембрик).
Зогляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підліткаможна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища(десоціалізуючі впливи сім’їі школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогеннимсоціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостейіндивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивноюготовністю до дорослого життя і об’єктивноюобмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за всевиявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючогосередовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї,суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчимоточенням) [26, с. 48].
Підтверджено,що емоційно-когнітивна система взаємодії підлітка з різними явищами дійсностівизначається характером його ціннісно-нормативних уявлень, змістомморально-мотиваційної сфери, ціннісними орієнтаціями. Поряд ізціннісно-мотиваційними уявленнями важливе значення у поясненні причинасоціальної поведінки відіграє здатність підлітка до саморегуляції ісамовиховання, рівень розвитку самосвідомості і самокритичності. При цьомусаморегуляція розглядається в дисертації як одна з важливих умовпсихолого-педагогічного подолання асоціальної поведінки підлітків, якусвідомлений вплив людини на саму себе, що виражається у стимулюванні одних ігальмуванні інших своїх дій, бажань, потреб.
Асоціальнаповедінка підлітків виникає на тлі таких явищ, як зміни у характері стосунків збатьками та учителями, що виражаються у підвищеній конфліктності з ними, зровесниками, група яких виступає референтною і відіграє провідну роль уформуванні ціннісно-нормативних уявлень на цьому віковому етапі.
Ціліснеуявлення про внутрішній світ підлітка та його суперечливий характер отримано врезультаті вивчення ціннісних орієнтацій підлітків з асоціальною поведінкою тасоціально спрямованою поведінкою.
Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторонуспрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу,до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвоїактивності, основу життєвої концепції і «філософії життя» [23, с. 11].
Найбільш поширеною в даний час є методика зміни цінніснихорієнтації М. Рокіча, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М.Рокіч розрізняє два класи цінностей:
термінальні — переконання в тому, що якась кінцева метаіндивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;
інструментальні — переконання в тому, що якийсь образ дій абовластивість особи є переважним в будь-якій ситуації.
Цей поділ відповідає традиційному діленню на цінності-цілі іцінності-засоби.
В ході дослідження респондентам пред'являлося два списки цінностей(по 18 в кожному) на картках. У списках випробовуваний має привласнити кожнійцінності ранговий номер, а картки розкласти по порядку значущості. Спочаткупред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.
Дослідження проводилось на базі 9-А класу Дубенської ЗОШ№5 І-ІІІ ступенів. Вибірка становить 30 учнів, з яких 14 – хлопчики і 16 –дівчатка.
Вході проведення дослідження респондентам був пред'явлений набір з 18 карток зпозначенням цінностей [Додаток 1]. Завдання — розкласти їх по порядку значущості у житті.
Результатидослідження та їх узагальнення
Результатидослідження показали, що в змісті й показниках значущості загальнолюдськихцінностей у сучасних підлітків простежується вплив психологічних особливостейперіоду ранньої юності, чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей,цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими длявсіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7%), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріальнозабезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнямизначущі інструментальні цінності свідчать про бажання досягти незалежності,приймати самостійні рішення і нести особисту відповідальність за свої вчинки іза себе, позитивні тенденції в розвитку моральної свідомості: незалежність якздатність діяти самостійно і рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %),відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %),життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральнихрис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0%), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).
Аналізціннісних орієнтацій за ознакою віку не виявив суттєвих розбіжностей міжреспондентами. Результати дослідження ціннісних орієнтацій за статевою ознакоюсвідчать про певні відмінності у перевагах юнаків і дівчат. Так, до спільновиокремлених цінностей юнаки додають життєву мудрість (23,0 %), що пояснюєтьсябажанням скоріше стати дорослими, бо зрілість, як правило, асоціюється зжиттєвою мудрістю. Дівчат характеризує прагнення до лідерства, намаганняпродемонструвати свою унікальність і неповторність, оскільки найбільш значущимивони вважають наступні цінності: суспільне визнання як повага оточуючих,колективу, товаришів (29,3 %), незалежність у вчинках і судженнях (26,8 %),акуратність (30,9 %).
Отже, вивчення тенденцій у духовно-культурних цінностях і цінніснихорієнтаціях дає змогу проникнути в глибинні процеси, що відбуваються всуспільно-політичному, економічному й культурному житті нашого суспільства,виявити взаємозв’язки і взаємозалежності між змінами, що відбуваються в системіцінностей і ціннісних орієнтацій суспільства й індивіда (соціальної групи,класу, нації).
2.2 Діагностика асоціальної поведінки підлітків
Метадослідження — аналіз проблеми девіантної поведінки сучасних підлітків тазасобів її корекції.
Завданнядослідження:
1)дослідити структуру асоціальної поведінки;
2)виявити схильність до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків;
3)виявити вплив спортивної діяльності на їх соціалізацію.
Буловикористано такі тести:
1.Методика Кеттелла, мета якої — оцінка розвитку особистих якостей, якістановлять 16 факторів: 1) стриманий — товариський (фактор А); 2) мисленняконкретне, обмежене — абстрактне (фактор В); 3) емоційно нестійкий — стійкий(фактор С); 4) залежний від групи — самостійний (фактор Е); 5) серйозний —безтурботний (фактор Р); 6) з вираженим „Я” — непринциповий (фактор G); 7)боязкий — схильний до ризику (фактор Н); 8) твердий — м’який (фактор J); 9)довірливий — підозріливий (фактор L); 10) практичний — з багатою уявою (факторМ); 11) прямолінійний — гнучкий (фактор N); 12) спокійний — неспокійний (факторО); 13) схильний до новаторства — консервативний (фактор Q1); 14)поступливий —напористий (фактор Q2); 15)спонтанний — контролюючий себе (фактор Q3); 16)спокійний — напружений (фактор Q4) [Додаток 2].
2.Методика виявлення схильності до відхилень у поведінці (А. Орел), метою якої євиявлення схильності до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків. Вонастановить сім шкал: 1) настановлення на соціальну бажаність; 2) схильності насоціальну бажаність; 3) схильності до аддиктивної поведінки; 4) схильності досамопринижуючої і саморуйнівної поведінки; 5) схильності до агресії і насилля;6) контролю емоційних реакцій; 7) схильності до делінквентної поведінки. Унашому дослідженні розглядається чотири з них.
3.Експрес діагностика наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінкиучнів.
Удослідженні брали участь 30 учнів 9-А класуДубенської ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів.
Результатидослідження та їх узагальнення
Длявизначення особистісних якостей підлітків за методикою Кеттелла отриманонаступні дані (таблиця 1).
Фактор(А) — у 25,8 % випадків у підлітків виявлено такі риси характеру, якхолодність, надмірна скептичність, негнучкість у ставленні до людей.
Фактор(В) — у 71 % відносно примітивне мислення, труднощі у навчанні.
Фактор(С) — у 29,4 % низька толерантність до емоціогенних факторів, невпевненість усобі, підвищена дратівливість, часті випадки хвилювання.
Фактор(Е) — у 41 % надмірна сором’язливість, у конфліктах звичайно обвинувачує інших,сам для себе є „законом”.
Фактор(Р) — у 15 % підвищена обережність, розважливість, стриманість, інодіпесимістичність, суворість.
Фактор(G) — у 61 % схильність до зміни настрою, впливу випадку, прагнення непідлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу.
Фактор(Н) — у 35 % сором’язливість, боязкість, обережність, прагнення перебувати втіні, віддає перевагу вузькому колу друзів.
Фактор(J) — у 70 % надмірна самовпевненість, суб’єктивність, гіпертрофічне прагненнядо незалежності, скептицизм, іноді цинізм, прагматизм.
Фактор(L) — у 75 % надмірне вагання, підозрілість, спрямованість інтересів переважнона самого себе, зарозумілість, пошук вад у інших.
Фактор(М) — у 31 % багата уява, заглибленість у себе, безпорадність у практичнихсправах, іноді нереальність суджень, пов’язана з сильними реакціями, складнівідносини у колективі..
Фактор(N) — у 28 % ощадливість, спокуса, несентиментальність, іноді цинізм,брутальність.
Фактор(О) — у 54 % надмірне занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, непевність.
Фактор(Q1) — у 31,5 % скептицизм, сумніви в нових справах, заперечення змін.
Фактор(Q2) — у 14 % залежність від чужої думки, надання переваги ухваленню рішенняразом з іншими людьми, орієнтування на соціальне схвалення.
Фактор(Q3) — у 19 % недисциплінованість, внутрішня конфліктність, недотриманняправил, підпорядкованість своїм пристрастям, низький рівень самоконтролю.
Фактор(Q4) — у 48 % збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість,надлишок спонукань, що не знаходить розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація,іноді лінощі.
Таблиця1
Оцінкарозвитку особистісних якостей підлітків (n = 30), які становлять 16 факторів (х ± d)№ Особистісні якості х±д 1. Замкнутість 118 + 1,8 2. Примітивне мислення 75 + 1,4 3. Невпевненість у собі 98 ± 2,02 4. Надмірна сором'язливість, конфліктність 143 ±2,01 5. Песимістичність, суворість 16 + 0,5 6. Ізольованість від впливу колективу 64 ± 1,1 7. Сором'язливість, боязкість, обережність 37 ± 2,3 8. Гіпертрофічність, цинізм 74 ± 1,7 9. Підозрілість 79 + 2,2 10. Складність відносин у колективі 32 ±2 11. Цинізм, брутальність 29 ±1,8 12. Хвилювання, зайве занепокоєння 180 ±2,4 13. Скептицизм 105 ± 1,9 14. Залежність від чужої думки 15 ± 2,4 15. Недисциплінованість, внутрішній конфлікт 19 ± 2,6 16. Збудженість, схвильованість, дратівливість 51 ± 2,3
Заметодикою схильності до відхилень у поведінці (А. Орел) отримали наступні дані(таблиця 2).
Підліткисхильні: 83 % — до аддиктивної поведінки; 63,3 % — до агресії та насильства;46,6 % — до делінквентної поведінки; 36,6 % — до самоушкоджуючої ісаморуйнівної поведінки. Крім того, якщо респондент схильний до „делінквентної”популяції, то його результати відповідали тестовим нормам, розрахованим для„делінквентної” вибірки.
Таблиця2
Оцінкасхильності підлітків (n = 30) до відхилень у поведінці (х + d)№ Відхилення у поведінці х±д 1. Схильність до адиктивної поведінки 15,68 ± 2,3 2. Схильність до агресії та насилля 22 ± 2,2 3. Схильність до делінквентної поведінки 17 ± 1,7 4. Схильність до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки 19 + 1,4
Отже,наші дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення уповедінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановленонайбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, впливвипадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу;надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення донезалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів,підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошуквад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття,невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість,надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатнямотивація, лінощі. Більшість опитаних схильна до адиктивної поведінки іконфліктності; встановлено високий рівень невротизації.
Для діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватноїповедінки, а також їх внутрішньо сімейних, шкільних та дружніх стосунків учнямбули запропоновані твердження, — які поділені на 7 розділів [Додаток 3]. Кожнийрозділ містив 5 висловлювань, що стосуються ставлення до вживання психоактивнихречовин (куріння, алкоголь, наркотики, наркотично діючі речовини). Завданняполягало в тому, щоб вибрати той варіант відповіді, з яким згідні.
Таблиця 3
Відсоток учнів, які вибрали номери тверджень анкети№ п/п Розділи у % 1. Моє ставлення до куріння 93 7 2. Моє ставлення до вживання алкоголю 73 20 7 3. Моє ставлення до вживання наркотиків 93 7 4. Моє ставлення до вживання наркотично діючих речовий (клей, гас, фарба тощо) 94 6 5. Моя сім’я 86 7 7 6. Мої вчителі 86 14 7. Мої друзі 86 14 Твердження 1 2 3 4 5
Отже,наші дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення намомент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію довиникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків таалкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процентпоказників у тестах.
Отже,проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виникаєпотреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекціїтакої поведінки.
Всучасних умовах профілактична робота асоціальної поведінки набула останнімчасом особливо гострої актуальності у зв'язку з тенденцією, що позначилася вкраїні, зросту злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх. Росте числотяжких, особливо жорстоких злочинів, росте організована злочинність, у яку усебільше втягується молодь [21, с. 136].
Профілактикаасоціальної поведінки припускає систематично здійснюваний, цілеспрямованийпопереджувальний вплив на окремих осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя,із метою попередження злочинів і інших асоціальних проявів.
Увиховній роботі з важковиховуваними підлітками головною ланкою повинен статипринцип «зроби себе сам» на основі загальнолюдських цінностей. Перехід досамовиховання, до самостійності особистості повинний і може стати природнимспособом задоволення потреби підлітків у самостійності й самоствердженні [18, с. 44].
Тількисамостійна праця, що має для підлітка особистісний зміст, може змінити йогосистему потреб, переорієнтувавши її із споживання на творення. Гуманізаціявідносин суспільства і психічних можливостей до самостійної трудової діяльностій участі в житті суспільства.
Упраці і спілкуванні, у різноманітній творчій діяльності виховуються моральніпочатки особистості, формуються її цілі, ідеали, інтереси й потреби, кориснідля суспільства [Додаток 4].

ВИСНОВКИ
Проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблемпсихології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекціїдевіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюютьособливий інтерес до вивчення цього явища.
Систематизаціянаукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволилаконстатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системногопідходу, який визначає взаємозв’язокрізноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесістановлення особистості неповнолітнього та його поведінці.
Зогляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підліткаможна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища(десоціалізуючі впливи сім’їі школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогеннимсоціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостейіндивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивноюготовністю до дорослого життя і об’єктивноюобмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за всевиявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючогосередовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї,суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчимоточенням).
Результатипроведеного дослідження показали, що в змісті й показниках значущостізагальнолюдських цінностей у сучасних підлітків простежується чітка тенденціядо пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умовжиття. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявилисьнаступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хорошихдрузів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %),щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнями значущі інструментальніцінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішенняі нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденціїв розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно ірішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку,вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %),чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінуютьрозуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовністьдопомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).
Заметодикою схильності до відхилень у поведінці дослідження дозволили виявити упідлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процентпоказників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках:схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам,ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм,гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність,прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно насебе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання,погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість,нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість,недостатня мотивація, лінощі.
Вході діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки дослідженнядозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведенняопитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення(що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в ціломурівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.
Отже,проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виникаєпотреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекціїтакої поведінки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.               Андреева Г.М. Психологиясоциального познания/ Г.М. Андреева. – М.: Аспект-пресс, 2000. – 228 с.
2.               Андрущенко В.П. Соціальнаробота/ В.П. Андрущенко. – К.: УДЦССМ, 2001. – 344 с. |з'єд
3.               Бабахало В. Современные тенденции молодежной культуры/ В. Бабахало//Психолог. – 2001. – № 3. – С. 5-6.
4.               Баженов В.Г. Воспитаниепедагогически запущенных подростков/ В.Г. Баженов. – К.: Знання, 2002. – 415с.
5.               Балакірєва О.М. Диференціація життєвих шляхів молодого покоління залежно відфакторів соціального середовища/ О.М.Балакірєва// Молодь України: стан,проблеми, шляхи розв'язання. – 2007. – №13. – С. 6-9.
6.               Балута Л.І.Психолого-педагогічний аналіз формування особистості учнів та профілактика їхсоціальної поведінки/ Л.І. Балута// Нові технології навчання. – 2001. – № 30. –С. 22-29.
7.               Беличева С.А. Сложный мир подростка/С.А. Беличева. – М.: Наука, 2004. – 217 с.
8.               Бондарчук О.І. Психологіясім’ї/ О.І. Бондарчук. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.
9.               Гилинский Я.И. Некоторыепроблемы отклоняющегося поведения/ Я.И. Гилинский. – М.: Наука, 2001. – 314 с.
10.             Головатий Η.Φ. Социология молодежи/ Η.Φ.Головатий. – К.: МАУП, 1999. – С. 109-115.
11.             Городяненко В.Г. Соціологія/В.Г. Городяненко. – К.: Знання, 2005. – 560 с.
12.             Гурлєва Т.С. Розвитокавтономної відповідальності у підлітка: аргументи „за”/ Т.С. Гурлєва//Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №9. – С. 64-68.
13.             Добрович А.Б. Воспитателю опсихологии и психогигиене общения/ А.Б. Добрович. – М.: Просвещение, 2001. –279 с.
14.             Дубровина И.В. Рабочая книгашкольного психолога/ И.В. Дубровина. – М.: Наука, 2005. – 388 с.
15.             Зайцева З.Г. Школа іважковиховувані підлітки/ З.Г. Зайцева. – К.: Знання, 2001. – 297 с.
16.             Ильчиков М.З. Социология воспитания/М.З. Ильчиков. – М.: Наука,1999. –116 с.
17.             Капська А.Й. Соціальнапедагогіка/ А.Й. Капська. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.
18.             Кобзар Б.С. Запобіганнявідхилень у поведінці школярів/ Б.С. Кобзар. – К.: Знання, 2002. – 361 с.
19.             Кобильченко В.В.Методологічні принципи становлення особистості/ В.В. Кобильченко. – К.: Либідь,2001. – 211 с.
20.             Кобильченко В.В. Формуванняособистості як психолого-педагогічна проблема/ В.В. Кобильченко. – К.: Либідь,2001. – 341 с.
21.             Кочетов А.И. Работа струдными детьми/ А.И. Кочетов. – М.: Наука, 2003. – 215 с.
22.             Левина С. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання/ С. Левина. – К.: УІМ, 2003. – С. 101-114.
23.             Никандров Н.Д. Духовныеценности и воспитание человека/ Н.Д. Никандров// Педагогика. – 2004. – №3. – С. 11-13.
24.             Оржехівська В.М. Педагогічнапрофілактика девіантної поведінки неповнолітніх/ В.М. Оржехівська. – К.: Знання,2000. – 264 с.
25.             Рыбалко Е.Ф. Возрастная идифференциальная психология/ Е.Ф. Рыбалко. – СПб.: Питер, 2001. – 362 с.
26.             Туленков Н.В. Социологияконфликта и девиантного поведения/ Н.В. Туленков. – К.: Знання, 2004. – 297 с.
27.             Удалова О.А. Профілактикаасоціальної поведінки серед учнівської та студентської молоді/ О.А. Удалова//Проблеми освіти. – 2001. – № 25. – С. 11-18.

Додаток 1
 
Список А (термінальніцінності):
— активне діяльне життя (повнота і емоційна насиченість життя)
— життєва мудрість (зрілість думок, що досягаються життєвимдосвідом)
— здоров'я (фізичне і психічне)
— цікава робота
— краса природи і мистецтва (переживання прекрасного в природі і вмистецтві)
— любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною)
— матеріально забезпечене життя (відсутність матеріальнихтруднощів)
— наявність хороших і вірних друзів
— суспільне визнання (пошана тих, що оточують, колективу,товаришів по роботі)
— пізнання (можливість розширення своєї освіти, кругозору,загальної культури, інтелектуального розвитку)
— продуктивне життя (максимально повне використання своїхможливостей, сил і здібностей)
— розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовневдосконалення)
— розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутністьобов'язків)
— свобода (самостійність, незалежність в думках і вчинках)
— щасливе сімейне життя
— щастя інших (добробут, розвиток інших людей, всього народу,людства в цілому)
— творчість (можливість творчої діяльності)
— упевненість в собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніхсуперечностей, сумнівів).
Список Б (інструментальніцінності):
— акуратність (охайність), уміння тримати у порядку речі, порядокв справах
— вихованість (хороші манери)
— високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання)
— життєрадісність (відчуття гумору)
— старанність (дисциплінованість)
— незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче)
— непримиренність до недоліків в собі та інших
— освіта (широта знань, висока загальна культура)
— відповідальність (почуття обов'язку, уміння тримати слово)
— раціоналізм (уміння розсудливо і логічно мислити, ухвалюватиобдумані, раціональні рішення)
— самоконтроль (стриманість, самодисципліна)
— сміливість в обстоюванні своєї думки, своїх поглядів
— тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати передтруднощами)
— терпимість (до поглядів і думок інших, уміння прощати іншим їхпомилки)
— широта поглядів (уміння зрозуміти чужу точку зору, поважати іншісмаки, звичаї, звички)
— чесність (правдивість, щирість)
— ефективність в справах (працьовитість, продуктивність в роботі)
— чуйність (дбайливість)

Додаток 2
1. Я думаю, що моя пам'ять зараз краща, ніж була раніше.
а) так           б) важко сказати в) ні
2. Я б цілком міг жити один, далеко від людей.
а) так           б) іноді             в) ні
3. Якби я сказав, що небо знаходиться «внизу» і що взимку «жарко»,я повинен був би назвати злочинця:
а) бандитом б) святим         в) хмарою
4. Коли я лягаю спати, я:
а) засинаю швидко б) щось середнє в) насилу засинаю
5. Якби я вів машину по дорозі, де багато інших автомобілів, явважав за краще б:
а) пропустити вперед більшість машин
б) не знаю
в) обігнати всі машини, які йдуть попереду
6. У компанії я даю можливість іншим жартувати і розповідати всякіісторії.
а) так           б) іноді             в) ні
7. Мені важливо, щоб у всьому, що мене оточує не було безладу.
а) вірно          б) важко сказати в) невірно
8. Більшість людей, з якими я буваю в компаніях, поза сумнівом,раді мене бачити.
а) так              б) іноді             в) ні
9. Я б швидше займався:
а) фехтуванням і танцями б) важко сказати в) боротьбою ібаскетболом
10. Мене бавить, що те, що люди роблять, зовсім не те, що вонипотім розповідають про це.
а) так             б) іноді             в) ні
11. Читаючи про яку-небудь подію, я цікавлюся всіма подробицями.
а) завжди б) іноді                  в) рідко
12. Коли друзі жартують наді мною, я звичайно сміюся разом зівсіма і зовсім не ображаюся.
а) вірно         б) не знаю        в) невірно
13. Якщо мені хто-небудь нагрубіянить, я можу швидко забути проце.
а) вірно        б) не знаю        в) невірно
14. Мені більше подобається придумувати нові способи у виконанніякої-небудь роботи, чим дотримуватися випробуваних прийомів.
а) вірно        б) не знаю        в) невірно
15. Коли я планую що-небудь, я вважаю за краще робити це самостійно,без чиєї-небудь допомоги.
а) вірно       б) іноді             в) ні
16. Я думаю, що я менш чутливий, чим більшість людей.
а) вірно       б) важко відповісти в) невірно
17. Мене дратують люди, які не можуть швидко ухвалювати рішення.
а) вірно       б) не знаю        в) невірно
18. Іноді, хоч і короткочасно, у мене виникає відчуттяроздратування по відношенню до моїх батьків
а) так           б) не знаю        в) ні
19. Я швидше розкрив би свої сокровенні думки:
а) моїм хорошим друзям    б) не знаю в) у своєму щоденнику
20. Я думаю, що слово, протилежне слову «неточний» — це:
а) недбалий б) ретельний в) приблизний
21. У мене завжди вистачає енергії, коли мені це необхідно.
а) так б) важко сказати в) ні
22. Мене більше дратують люди, які:
а) своїми грубими жартами вганяють людей фарбу
б) важко відповісти
в) створюють незручності для мене, спізнюючись на обумовлену зустріч
23. Мені дуже подобається запрошувати гостей і розважати їх
а) вірно          б) не знаю        в) невірно
24. Я думаю, що:
а) не все треба робити однаково ретельно
б) важко відповісти
в) будь-яку роботу слід виконувати ретельно, якщо Ви за неїузялися
25. Мені завжди доводиться долати збентеження.
а) так               б) можливо      в) ні
26. Мої друзі частіше:
а) радяться зі мною б) роблять те і інше порівну в) дають меніпоради
27. Якщо приятель одурює мене в дрібницях, я вважаю за кращезробити вигляд, що не помітив цього, викрити його.
а) так                б) іноді             в) ні
28. Мені подобається друг:
а) інтереси якого мають діловий і практичний характер
б) не знаю
в) який відрізняється глибоко продуманими поглядами на життя
29. Я не можу байдуже слухати, як інші люди висловлюють ідеї,протилежні тим, в які я твердо вірю.
а) вірно       б) важко відповісти в) невірно
30. Мене хвилюють мої минулі вчинки і помилки.
а) так          б) не знаю в) ні
31. Якби я однаково добре умів і те і інше, то я б вважав закраще:
а) грати в шахи б) важко сказати в) грати в городки
32. Мені подобаються товариські, компанійські люди.
а) так          б) не знаю в) ні
33. Я настільки обережний і практичний, що зі мною трапляєтьсяменше неприємних несподіванок, чим з іншими людьми.
а) так          б) важко сказати в) ні
34. Я можу забути про свої турботи і обов'язки, коли так мені ценеобхідно.
а) так          б) іноді      в) ні
35. Мені буває важко визнати, що я не маю рацію.
а) так          б) іноді      в) ні
36. На підприємстві мені було б цікавіше:
а) працювати з машинами і механізмами і брати участь в основномувиробництві
б) важко сказати
в) розмовляти з людьми, займаючись суспільною роботою
37. Яке слово не пов'язане з двома іншими?
а) кішка б) близько      в) сонце
38. Те, що в деякій мірі відволікає мою увагу
а) дратує мене
б) щось середнє
в) не турбує мене абсолютно
39. Було б у мене було багато грошей, то я:
а) поклопотався б про те, щоб не викликати до себе заздрість
б) не знаю
в) жив би, не утрудняючи себе ні в чому
40. Гірше покарання для мене:
а) важка робота б) не знаю в) бути замкнутим наодинці
41. Люди повинні більше дотримуватись законів моралі.
а) так          б) іноді      в) ні
42. Мені говорили, що дитиною я був:
а) спокійним і любив залишатися один
б) не знаю
в) живим і рухомим
43. Мені подобалася б практична повсякденна робота з різнимиустановками і машинами.
а) так          б) не знаю в) ні
44. Я думаю, що більшість свідків говорять правду, навіть якщо ценелегко для них.
а) так          б) важко сказати в) ні
45. Іноді я не наважуюся втілювати в життя свої ідеї, тому що вониздаються мені нездійсненними.
а) вірно      б) важко відповісти в) невірно
46. Я прагну сміятися над жартами не так голосно, як це робитьбільшість людей.
а) вірно      б) не знаю  в) невірно
47. Я ніколи не відчуваю себе таким нещасним, що хочеться плакати.
а) вірно      б) не знаю  в) невірно
48. У музиці я насолоджуюся:
а) маршами у виконанні військових оркестрів
б) не знаю
в) скрипковими соло
49. Я б швидше вважав за краще провести два літні місяці:
а) у селі з одним або двома друзями
б) важко сказати
в) очолюючи групу в туристському таборі
50. Зусилля, витрачені на складання планів
а) ніколи не зайві б) важко сказати в) не коштують цього
51. Необдумані вчинки і вислови моїх приятелів в мою адресу некривдять і не засмучують мене.
а) вірно      б) не знаю  в) невірно
52. Коли мені все вдається, я знаходжу ці справи легкими.
а) завжди б) іноді         в) рідко
53. Я вважав за краще б швидше працювати:
а) в установі, де мені довелося б керувати людьми і весь час бутисеред них
б) важко відповісти
в) архітектором, який в тихій кімнаті розробляє свій проект
54. Будинок так відноситься до кімнати, як дерево:
а) до лісу б) до рослини в) до листка
55. Те, що я роблю, у мене не виходить:
а) рідко б) іноді  в) часто
56. У більшості справ я:
а) вважаю за краще ризикнути
б) не знаю
в) вважаю за краще діяти напевно
57. Ймовірно, деякі люди вважають, що я дуже багато говорю.
а) швидше це так б) не знаю в) думаю, що ні
58. Мені більше подобається людина:
а) розумна, будь вона навіть ненадійна і непостійна
б) важко сказати
в) з середніми здібностями, але, яка уміє протистояти всякимспокусам
59. Я ухвалюю рішення:
а) швидше, ніж багато людей б) не знаю в) повільніше, ніжбільшість людей
60. На мене більше враження справляють:
а) майстерність і витонченість б) важко сказати в) сила іпотужність
61. Я вважаю, що я людина, схильна до співпраці
а) так          б) щось середнє в) ні
62. Мені більше подобається розмовляти з людьми вишуканими,витонченими, чим з відвертими і прямолінійними.
а) так          б) не знаю в) ні
63. Я вважаю за краще:
а) вирішувати питання, що стосуються особисто мене, сам
б) важко відповісти     
в) радитися з моїми друзями
64. Якщо людина не відповідає відразу ж, після того, як ящо-небудь сказав їй, то я відчуваю, що, мабуть, сказав яку-небудь дурість.
а) вірно      б) не знаю  в) невірно
65. У шкільні роки я найбільше одержав знань
а) на уроках б) важко сказати в) читаючи книги
66. Я уникаю суспільної роботи і пов'язаної з цимвідповідальності.
а) вірно      б) іноді       в) невірно
67. Коли питання, яке треба вирішити, дуже важке і вимагає відмене багато зусиль, я стараюся:
а) зайнятися іншим питанням
б) важко відповісти
в) ще раз спробувати вирішити це питання
68. Напади сміху, здавалося б, без визначеної причини.
а) так          б) іноді      в) ні
69. Іноді я міркую гірше, ніж звичайно.
а) вірно      б) не знаю  в) невірно
70. Мені приємно зробити людині приємне, погодившись призначитизустріч з нею на час, зручний для неї, навіть якщо це трохи незручно для мене.
а) так          б) іноді      в) ні
71. Я думаю, що правильне число, яке повинне продовжити ряд 1, 2,3, 6, 5 — буде:
а) 10 б) 5  в) 7
72. Іноді у мене нетривалі приступи нудоти і запаморочення безпевної причини.
а) так          б) не знаю в) ні
73. Я вважаю за краще швидше відмовитися від свого замовлення чимдоставити офіціанту або офіціантці зайвий неспокій.
а) так          б) іноді      в) ні
74. Я живу сьогоднішнім днем більшою мірою, чим інші люди.
а) вірно      б) важко сказати в) невірно
75. На вечірці мені подобається:
а) брати участь в цікавій бесіді б) важко відповісти
в) дивитися, як люди відпочивають, і просто відпочивати самому
76. Я висловлюю свою думку незалежно від того скільки людей можутьїї почути
а) так          б) іноді      в) ні
77. Якби я міг перенестися в минуле, я б більше хотів зустрітисяз:
а) Колумбом б) не знаю в) Пушкіним
78. Я вимушений утримувати себе від того, щоб не лізти в чужісправи.
а) так          б) іноді      в) ні
79. Працюючи в магазині, я вважав за краще б:
а) оформляти вітрини  б) не знаю в) бути касиром
80. Якщо люди погано про мене думають, я не стараюся переконатиїх, я продовжую поступати так, як вважаю потрібним
а) так          б) важко сказати в) ні
81. Якщо я бачу, що мій старий друг холодний зі мною і уникаємене, я звичайно:
а) відразу ж думаю: «У нього поганий настрій»
б) не знаю
в) турбуюся про те, який невірний вчинок я зробив
82. Всі нещастя відбуваються із-за людей:
а) які стараються у все внести зміни, хоча вже існують задовільніспособи вирішення цих питань
б) не знаю
в) які відкидають нові, багатообіцяючі пропозиції
83. Я одержую велике задоволення, розповідаючи сумні новини.
а) так          б) іноді      в) ні
84. Акуратні, вимогливі люди не уживаються зі мною.
а) вірно      б) іноді       в) невірно
85. Мені здається, що я менш дратівливий, чим більшість людей.
а) вірно      б) не знаю  в) невірно
86. Я можу легше не зважати на інших людей, чим вони на мене.
а) вірно      б) іноді       в) невірно
87. Буває, що весь ранок я не хочу ні з ким розмовляти.
а) часто      б) іноді       в) ніколи
88. Якщо стрілки годинника зустрічаються рівно через кожні 65хвилин, то цей годинник:
а) відстає б) йде правильно в) поспішає
89. Мені буває нудно:
а) часто      б) іноді       в) рідко
90. Люди говорять, що мені подобається робити все своїм оригінальнимспособом.
а) вірно      б) іноді       в) невірно
91. Я вважаю, що потрібно уникати зайвих хвилювань, тому що вониутомливі.
а) так          б) іноді      в) ні
92. Удома, у вільний час, я:
а) базікаю і відпочиваю б) важко відповісти в) займаюся справами,що цікавлять мене
93. Я боязко і обережно відношуся до зав'язування дружніх відносинз новими людьми.
а) так          б) іноді      в) ні
94. Я вважаю, що те, що люди говорять віршами, можна також точновиразити прозою.
а) так          б) іноді      в) ні
95. Я підозрюю, що люди, з якими я знаходжуся в дружніхвідносинах, можуть опинитися зовсім не друзями за моєю спиною.
а) так, в більшості випадків б) іноді в) ні, рідко
96. Я думаю, що навіть найдраматичніші події через рік вже незалишають в моїй душі ніяких слідів.
а) так          б) іноді      в) ні
97. Я думаю, що було б цікавіше бути:
а) натуралістом і працювати з рослинами б) не знаю
в) страховим агентом
98. Я схильний до безпричинного страху і огиди по відношенню додеяких речей
а) так          б) іноді      в) ні
99. Я люблю роздумувати про те, як можна поліпшити мир.
а) так          б) важко сказати в) ні
100.  Я віддаю перевагу іграм:
а) де треба грати в команді або мати партнера б) не знаю
в) де кожен грає сам за себе
101.  Вночі мені сняться фантастичні або безглузді сни.
а) так          б) іноді      в) ні
102.  Якщо я залишаюся в будинку один, то через деякий час я відчуваютривогу і страх.
а) так          б) іноді      в) ні
103.  Я можу своїм дружнім відношенням ввести людей в оману, хочанасправді вони мені не подобаються.
а) так          б) іноді      в) ні
104.  Яке слово не відноситься до двох іншим?
а) думати б) бачити     в) чути
105.  Якщо мати Марії є сестрою батька Олександра, то ким єОлександр по відношенню до батька Марії?
а) двоюрідним братом б) племінником в) дядьком

Додаток 3
1 (розділ) Моє ставлення до куріння:
1 — я ніколи не буду палити
2 — думаю, я спробую хоча б один-два рази
3 — я вже спробував (ла), але зараз не вживаю
4 — я час від часу палю
5 — я часто вживаю і буду у майбутньому це робити
2 (розділ) Моє ставлення до вживання алкоголю:
1 — я ніколи не буду вживати алкоголь
2 — думаю, я спробую хоча б один-два рази
3 — я вже спробував (ла), але зараз, не вживаю
4- я час від часу вживаю алкоголь
5 — я часто вживаю і буду у майбутньому це робити
3 (розділ) Моє ставлення до вживання наркотиків:
1 — я ніколи не буду вживати наркотики
2 — думаю, я спробую хоча б один-два рази
3 — я вже спробував (ла), але зараз не вживаю
4 — я час від часу вживаю наркотики
5 — я часто вживаю і буду у майбутньому це робити
4 (розділ) Моє ставлення до вживання наркотично діючих речовий(клей, гас, фарба тощо):
1 — я ніколи не буду вживати наркотично діючі речовини
2 — думаю, я спробую хоча б один-два рази
3 — я вже спробував (ла), але зараз не вживаю
4 — я час від часу вживаю наркотично діючі речовини
5 — я часто вживаю і буду у майбутньому це робити
5 (розділ) Моя сім’я:
1 — я почуваю себе щасливим з людьми, які піклуються про мене і ємоєю сім’єю
2 — я не можу вільно спілкуватися з моєю сім’єю
3 — моя сім’я створює мені багато неприємностей
4 — я не хочу жити з одним із членів моєї сім’ї (мати, батько,брат, сестра тощо)
5 — я взагалі не хочу спілкуватися і жити з моєю сім’єю
6 (розділ) Мої вчителі:
1 — я можу звернутися до вчителів за порадою або поділитися з нимисвоїми успіхами
2 — мені подобаються мої вчителі, але деяких з них я хотів бизамінити
3 — я майже не спілкуюсь з моїми вчителями окрім навчальноїнеобхідності
4 — мої вчителі сприяють виникненню у мене особистих проблем
5 — я не хочу навчатись у школі
7 (розділ) Мої друзі:
1 — мої друзі не вживали і не вживають наркотичні речовини
2 — ми з друзями обговорювали можливість вживання наркотичнихречовин в майбутньому
3 — мої друзі вже спробували наркотичні речовини, але зараз невживають
4 — мої друзі час від часу вживають наркотичні речовини
5 — мої друзі часто вживають наркотичні речовини і будуть церобити у майбутньому

Додаток 4
Мета: сприяти саморозкриттю особистості, формувати уміння долатибар'єри у спілкуванні, розкривати механізми співпраці, взаємоповаги,налагодження морально-психологічного клімату; навчати дітей мистецтва володітисобою, стимулювати себе у процесі вольової дії з допомогою позитивних емоцій,приймати рішення, позбавитися страху, агресивності, тривоги, невпевненості.
ЗАНЯТТЯ 1
Тема. Упевненість у собі.
Мета: сприяти самопізнанню, формувати любов до себе і самоповагу,акцентувати увагу учасників на своїх позитивних рисах.
Вправа «Правила роботи групи»
Для ефективної діяльності тренінгової групи доцільно виробити іузгодити правила роботи групи:
1.Добровільна участь.
2.Акцентування мови почуттів.
3.Довірливе спілкування іщирість.
4.Принцип «тут і зараз».
5.Право на підтримку.
6.Активність.
7.Тактовність і толерантність.
8.Персоніфікація висловлювань.
9.Говорити на тему.
Вправа «Я люблю своє ім'я»
На аркушах паперу учасникам пропонують намалювати сонячне коло зпромінчиками. Усередині кола записати найулюбленішу форму свого/> імені, на промінчиках помістити інші варіанти імені або слів, щойого замінюють. Виділити ті форми імені, які є найбільш приємними.
Аркуші з «сонечками» прикріплюють до одягу на весь період заняття.Учасники зачитують і коментують свої варіанти перед тим, як прикріпити їх.
Бесіда «Про повагу до себе»
Дня того, щоб наше життя стало кращим, сповнене яскравих вражень,ми повинні любити себе: схвалювати хороші вчинки і бути самим собою. Коли мищиро любимо і поважаємо себе, схвалюємо свої дії і вчинки, то створюємовідповідну організацію розуму, яка породжує симпатію до інших людей, дає змогунам побачити хороші риси в інших людях, переваги в роботі, яку виконуємо, тапросто побачити світ прекрасним.
Намагайтеся якомога менше критикувати себе.
Критика замикає той спосіб думок, якого ми намагаємося позбутися.Тільки розуміння себе дає змогу вирватися з цього замкнутого кола. Пригадаймо,як ми критикували себе роками і це ні до чого не привело. Спробуйте полюбитисебе і побачите результат.
Коли ми говоримо про любов до себе, то у жодному разі така любовне вважається егоїстичною чи самолюбством. Любити себе — це насамперед,поважати себе, відчувати себе особистістю.
Не заперечуйте самі і не давайте іншим заперечувати вашудосконалість.
Основою нашого життєвого сценарію с наше попереднє програмування.Минуле змінити не можна, але ви завжди можете створити собі хороше майбутнє. Миживемо тут і зараз для того, щоб подолати свою обмеженість, щоб захоплюватисьсвоєю незвичайністю. Не забувайте, що у вашому серці достатньо любові, щобвилікувати планету. Але спочатку вилікуйте себе. Все хороше в житті починаєтьсяз прийняття свого внутрішнього «Я», яке відрізняється від нашого зовнішнього«Я». «Я» — це наші хороші вчинки, які є результатом попереднього програмування.
Шануйте в собі хороші риси — і це може різко змінити ваше життя.Покращиться здоров'я (бо хороше здоров'я починається з любові до себе),налагодяться взаємини, відкриється шлях для розширення творчих можливостей.Можливо згодом ви навчитеся любити в собі навіть ті риси, які раніше вас невлаштовували. Можливо, з цього розпочнеться новий етап у вашому житті.
Перша умова будь-якого самовдосконалення — прийняти себе таким,яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми перевагами і вадами,врешті-решт бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота —інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш? Любити себе — означає бутивимогливим до себе. Лише любов до себе породжує упевненість у собі.
Гра «Відгадай, хто я»
Тренер проходить по колу і нашіптує кожному учаснику назву однієїз трьох тварин. Учасники на команду тренера мають продемонструвати рухи тазвуки названої тварини і шукати собі подібних. Виграє та команда, учасники якоїшвидше об'єднаються за певними ознаками. Учасники команд відгадують назвитварин.
 
ЗАНЯТТЯ 2
 
Тема. Мій характер.
Мета: сприяти самопізнанню особливостей характеру, своїх сильних іслабких сторін, формувати уміння виробляти бажані риси характеру, виховуватибажання до самовдосконалення.
Вправа «Я— впевнена людина!»
Учасники групи діляться на чотири підгрупи за умовою: «Уявіть, щови зайшли до магазину, де продають солодощі (звертаючись до перших трьохучасників зліва, запитуєте, що б вони купили?)». Решта учасників повторюєвибрані солодощі і групуються відповідно до запропонованого асортименту упідгрупи. Кожна підгрупа має зобразити певне правило формування особистості нааркуші А4 у довільній формі (схемою, блок-схемою, опорним конспектом тощо).
Правило 1. Уранці докладіть максимум зусиль, щоб вийти з дому внайкращому вигляді. Упродовж дня намагайтеся заглянути в люстерко, щобпереконатися, що у вас привабливий вигляд. Перед сном потіштеся собою. Винайкращі!
Правило 2. Не зациклюйтесь на своїх фізичних вадах. Вони є у всіх.Адже більшість оточення або не помічає їх, або не знають, що вони у вас є.Щоменше ви думаєте про них, то краще почуваєтеся.
Правило 3. Не будьте надто критичні до інших, якщо ви частонаголошуєте на вадах інших людей і така критичність стала для вас звичкою — їїтреба швидше позбутися. Отже, ви будете щоразу думати, що ваші одяг і вигляд —найкраща підстава для критики. Впевненості це не додає.
Правило 4. Пам'ятайте, що людям понад усе подобаються слухачі. Вамне обов'язково промовляти багато дотепних реплік, щоб привернути увагу тавикликати прихильність. Слухайте уважно інших, вони поважатимуть вас. Говорітьпереважно на тему, приємну для вашого співрозмовника, цікавтеся його справамита виявляйте щирий інтерес до його захоплень.
Після закінчення кожна підгрупа презентує своє напрацювання.Учасники обмінюються думками про те, наскільки ці правила притаманні для них.
Вправа «Сильні і слабкі сторони»
Усі учасники сідають у коло. Тренер роздає аркуші паперу і ручки.Учасники ділять аркуш вертикальною лінією навпіл і у лівій верхній частиніставлять знак «+», а у правій — «-». Під знаком «+» перелічують ті рисиособистості, якими вони пишаються, те, що їм подобається в собі і що воницінують у людях. Під знаком «-» зазначають те, що їм не подобається в собі ілюдях. Бажано, щоб записів у лівій та правій частинах було порівну.
Тоді всі зачитують свої записи вголос, обмінюються враженнями.
Запитання для обговорення:
•   Які позитивні рисиособистості учасників групи тобі сподобались?
Чи є такі у тебе?
•   Яких рис ти хотів би набути,а яких — позбутися?
Релаксація «Мені приємно, коли...»
Кожен учасник по черзі проговорює запропонований вислів «Меніприємно, коли...» зі своїм закінченням. Можна урізноманітнити роботу,запропонувавши промовити кілька речень, змінюючи перше слово. Наприклад, «Удомамені приємно, коли...», «У школі мені приємно, коли...», «Взагалі в житті меніприємно, коли...».
ЗАНЯТТЯ 3
Тема. Дружба. Кого я називаю другом.
Мета: розширити інформованість учнів про особливостіміжособистісних стосунків; розкрити поняття «товариськість» і «дружба»;формувати уміння подобатися, співпереживати, проявляти живий інтерес дооточення; розвивати почуття взаємодопомоги і солідарності, поваги і довіри,доброзичливості і симпатії, вчити емоційного їх виразу.
Прислів 'я:
•   Розумний товариш — половинадороги.
•   Не пізнавай товариша три дні— пізнавай три роки.
•   Справжні друзі пізнаються вбіді.
•   Скажи мені, хто твій друг, ія скажу, хто ти.
•   Рука друга не лише гладить,а й карає.
Цитати:
Якщо ви хочете мати ворогів, дайте друзям відчути вашу перевагунад ними, коли ж ви хочете мати друзів, дайте їм змогу відчути перевагу надвами. (Ларошфуко.)
Гра «Гаряче крісло»
Учасники сідають у коло. Посередині стоїть крісло, яке миназиваємо «гарячим». Один з учасників сідає на нього і називає ім'я того членагрупи, від кого він хотів би почути відверту відповідь на запитання: «Як ти домене ставишся?». Той, до кого звернувся учасник з «гарячого крісла», має датийому відверту і правдиву відповідь. Учасник, що сидить на «гарячому кріслі»,звертається до трьох членів групи. Останній, до кого звернувся той, що сидитьна «гарячому кріслі», займає його місце, гра триває.
Вправа «Кого я називаю другом»
Потреба в дружбі існувала в усі часи і в усіх народів, існує цяпотреба і зараз. У поняття «дружба» кожен вкладає свій зміст. З'ясуймо, що жтаке дружба, а що таке — товариськість.
(Діти дають визначення дружби і товариськості.)
Дружба — це стосунки на ґрунті індивідуального вибору та особистоїсимпатії. Це насамперед духовна близькість, вона виражається у взаємоповазі,взаєморозумінні, взаємному довір'ї.
Товариськість — це стосунки на ґрунті належності до того самогоколективу.
Дуже часто товариські стосунки переростають у дружні. (Співбесідапро товариські і дружні стосунки.)
Чи зобов'язують дружні стосунки до дотримання якихось правилвзаємності?
Так! Існують неписані правила дружби. Розглянемо їх і з'ясуємо,яким важливим є їх дотримання:
—       ділитися новинами про своїуспіхи;
— добровільно допомагати у разі потреби і поводитися так, щобдругу було приємно у твоєму товаристві;
—бути впевненим у другові,довіряти йому;
—захищати друга за йоговідсутності;
—бути ввічливим до йогодрузів, поважати їх;
—не критикувати друга передіншими;
—зберігати довірені таємниці.
Співбесіда за запитаннями:
—Скільки друзів може матиодна людина? (Як висновок — наявність
спільних інтересів).
—Яким має бути друг?
Після невеликого обговорення діти отримують завдання: написатикоротку характеристику друга. Наприкінці — презентація напрацювань.
Гра «Я малюю дружбу» (груповий малюнок)
Група ділиться на три підгрупи за казкою «Троє поросят» (Ніф-Ніф,Наф-Наф, Нуф-Нуф).
Кожна підгрупа на ватмані малює малюнок з назвою «Дружба». Післязакінчення роботи учасники презентують малюнки і обґрунтовують свою думку.
ЗАНЯТТЯ 4
Тема. Шкідливі звички.
Мета: активізувати відчуття небезпеки від шкідливих звичок;визначити, що власна поведінка і спосіб життя є найважливішими факторами, яківпливають на здоров'я людини.
Вправа «Лінія здоров'я»
Кожен учасник групи отримує бланк «Лінії здоров'я». У ньомувідображено стовпчики — виміри позначені літерами, що означають:
Р — режим дня (дотримання режиму дня); Ф — фізкультура і спорт(заняття спортом, зокрема зарядкою); X— харчування (його калорійність тарежимність прийому їжі); С — сон (повноцінність, тривалість); Е — емоційністьжиття (стрес, хвилювання, яскравість і вираження емоцій); ФН— фізичнінавантаження (їх нормованість); Т— відсутність тютюнокуріння; А — відсутністьвживання алкоголю; П— відсутність інших поганих звичок.
/>

Р Ф Х С Е ФН Т А П
Інструкція. Кожен стовпчик таблиці містить стовідсоткову шкалу.Позначте на цій шкалі ваше ставлення до обумовлених факторів згідно зпозначками відповідним чином. Умовно взявши початок стовпчика за 0, а йогокінець — за 100 %.
З'єднайте позначки і зверніть увагу на лінію, яка утворилася:наскільки вона пряма, про що це свідчить?
Дискусія «Що шкодить моєму здоров 'ю?»
Учасники, сидячи у колі, висловлюють свої думки з приводунезалежних від них причин, які загрожують їхньому здоров'ю.
Приклади
•   Ви перебуваєте у приміщенні,де хтось курить.
•   За святковим столом дорослізапропонували вам спробувати алкоголь.
•   На дискотеці прийнято трішкибути «під кайфом».
•   Ваші батьки дістають для васдовідку про звільнення від фізкультури.
Релаксація «Я спокійний»
Учасники зручно вмощуються на стільчиках. Під легку музику подумкиповторюють упродовж 5 хв вислови «Я спокійний!», «Я урівноважений!» тощо.
ЗАНЯТТЯ 5
Тема. Закон і ми.
Мета: допомогти підліткам у розв'язанні їх правових проблем,сприяти усвідомленню прав і обов'язків, розмежуванню законності таправопорушності дій та вчинків, виробляти уміння приймати правильні рішення ускладних ситуаціях.
Вправа «Дрібні порушення в малюнках»
Учасники групи об'єднуються у чотири підгрупи. Кожна підгрупаотримує завдання проілюструвати найтиповіші порушення загальноприйнятих нормшкільного життя учнями гімназії. До уваги можна брати підсумкові звіти черговихпо школі (на шкільних лінійках). Завершивши роботу, кожна група презентує свій«проект типових порушень». Після презентації учасникам підгруп слід внестипоправки у свої малюнки, щоб запобігти цим порушенням.
Інформаційне повідомлення «Що треба знати про право і закон»
Твоя мета — знайти і визначити своє місце в суспільстві.Суспільство — це складний механізм, який створився, функціонує і розвиваєтьсяза певними законами, у рамках певних правил. Ти — частинка суспільства, і якимгармонійним буде ваше співіснування, залежить переважно від тебе якособистості. Життя людини в суспільстві відбувається в межах правових тасоціальних норм. Людина від народження наділена правами, а згодом вона набуваєздатності мати обов'язки і нести відповідальність за свої дії.
Поруч з тобою живуть люди, які теж мають аналогічні права, томуреалізувати їх, не порушуючи при цьому прав та інтересів інших — це справжнємистецтво. Досягти такого балансу можна не тільки завдяки високій правовійсвідомості, а насамперед коли ти в своїх діях керуєшся совістю, порядністю,людяністю, чесністю, повагою до оточення. Народна мудрість каже: «Якогоставлення бажаєш до себе — так стався до інших», «Що посієш — те й пожнеш»,«Людина — коваль свого щастя». Найважливіші для людини і суспільства відносиниупорядковані нормами права, тобто нормами, визначеними в законах, і кожналюдина перебуває під їх впливом.
Запам'ятай! Нормативно-правові акти створюються не для юристів, адля всіх нас. Тому не бійся звертатися до них. Незнання законів не знімаєвідповідальності. Твоє життя — у твоїх руках!
Гра «Усмішка по колу»
Підлітки стають у коло, беруться за руки і передають усмішку поколу: кожен учасник повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і,побажавши йому щось приємне, посміхається, так само робить і наступний учасник.
Обмін враженнями від занять, пропонується відповісти на запитання:
•   Яких знань ви набули?
•   Чи потрібні ці знання людинів повсякденному житті?