МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМДІСТАНЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯОЛІЙНИКВОЛОДИМІР АНАТОЛЬЙОВИЧДИПЛОМНАРОБОТА
На тему:
«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ» Шифр групи: Спеціалність: 2398 – Б3П (3ДС) Трудове та комерційне право
Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
бакалавр
Науковий керівник:
Викладач НешваОлена Іванівна
м. Дніпропетровськ
2001 рік
— 2 -
ЗМІСТ
Вступ
4
Розділ
1
Розвиток і актуальні проблеми регулювання орендних відносин
7
Розділ
2
Структура і динаміка ринка об`єктіворенди
17
2.1.
Класифікація об`єктіворенди по видам майна
17
2.2.
Розподіл об`єктіворенди по формам власності
18
2.3.
Ринок цілісних майнових комплексів
19
2.4.
Ринок будинків, споруджень і нежитлових приміщень
20
2.5.
Ринок іншого окремого індивідуально визначеного майна
20
2.6.
Ринок державного майна що знаходиться на балансах господарчих товариств
21
2.7.
Ринок військового майна
21
2.8.
Ринок об`єктівнезавершеного будівництва
22
2.9.
Ринки оренди житла
22
Розділ
3
Поняття договору оренди
24
3.1.
Сторони у договорі оренди
27
3.2.
Порядок укладення договору оренди
28
3.3.
Умови договору оренди
30
3.4.
Порядок використання амортизаційних відрахувань
32
3.5.
Відновлення орендованого майна та умови його повертання
32
Розділ
4
Приватизація об`єктаоренди
36
4.1.
Правовідносини у сфері приватизації
— 3 -
36
4.2.
Юридична відповідальність за порушення законодавства про приватизацію
39
4.3.
Об`єктиі суб`єктиправовідносин у сфері приватизації державного майна
41
4.4.
Основні функції суб`єктівприватизації
46
4.5.
Порядок підготовки і проведення приватизації
49
4.6.
Способи проведення приватизації
56
4.7.
Особливості приватизації державних підприємств
57
4.8.
Приватизація невеликих державних підприємств
69
Розділ
5
Лізинг як різновид оренди
73
Висновки
82
Список використаних літературних джерел 85- 4 -ВСТУП
В цієїроботі розлянуті питання різноманіття оренднихвідносин в Україні. Український ринок об`єктіворенди є доситьрізнорідним і масштабним. Однак, дотепер цей ринок комплексно не досліджується.
Проаналізованіорендні відношення, як альтернативний метод фінансування затрат виробництва тапідвищення ефективності використання майна. Систематизовано правове становищеоренди комунального та державного майна, та лізингу – видів майнового найму.Також сформована процедура укладення та регулювання договорів, регламентуючихорендні відносини.
Вроботі надана практика застосування оренди. Ринок володіння на основі правакористування (оренди), доповнює ринок володіння на основі абсолютного чиобмеженого права власності. З метою дослідження ринку об`єктіворенди в цій роботі булапроведена їх класифікація.
Розгляниті перевагиі труднощі сучасного законодавства в Україні та заходи державної влади що доурегулювання орендних відносин. Розглянуті проблеми та запропоновані шляхи доїх реалізації.
Мета даної дипломної роботи– проведення теоритичногодослідження правового регулювання орендних відносин в Україні.
Об`єктданої дипломної роботи– детальний розгляд правовогорегулювання орендних відносин в Україні.
Предметом досліджень дипломної роботіє особливостіправовідносин в сфері правового регулювання орендних відносин в Україні.
Задачиданої дипломної роботи: дати загальний огляд розвиткуактуальних проблем, регулювання орендних відносин;
— 5 -
· розкрити поняття структури та динаміки ринка об`єктіворенди;
· проаналізувати поняття договору оренди;
· розкрити поняття приватизації об`єктаоренди;
· дати загальний огляд порядку та способу приватизації;
· проаналізувати поняття лізингу, як різновидаоренди.
Диплом має визначену логікупобудови та зміст. Логічна структура роботи охоплює широке коло питань пов`язанихзпроцесом регулювання орендних відносин в Україні.
Розділ Іданого диплому“Розвиток і актуальні проблеми регулювання орендних відносин” знайомить зпроблемами регулювання орендних відносин.
Розділ 2даного диплому“Структура і динаміка ринка об`єктіворенди” знайомить з класифікацією об`єктіворенди по видам майна, розглядає розподіл об`єктіворенди по формам власності, знайомить з ринками цілісних майнових комплексів,будинків, споруджень та нежитлових приміщень, окремого індивідуальновизначеного майна, державного майна, що знаходиться на балансах господарчихтовариств, військового майна, об`єктівнезавершеного будівництва, оренди житла, атакож дає аналіз регіонального розрізу ринку об`єктіворенди.
Розділ 3даного диплому“Поняття договору оренди” охоплює та аналізує сторони, порядок укладення, умовидоговору оренди.
Розділ 4даного диплому“Приватизація об`єктіворенди” знайомить з правовідносинами у сферіприватизації, розкриває поняття об`єктата суб`єктаправовідносин у сфері приватизації державного майна, розглядає регламент приватизаціїмайна.
Розділ 5даного диплому“Лізинг, як різновид оренди” в якій лізинг розглядається, як одна зпрогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва.
Набуттята оновлення знань з проблематики сучасного бізнесунеперервний процес. У необхідність цих знань посилюється підвпливом реформування
— 6 -
економіки, роздержавлення суб'єктів підприємницької діяльності – корпоративних і приватизованих підприємств,нових форм господарювання, що виникли останнім часом. Реформуваннявідокремлення первинних ланок економіки від держави, формування стратегії на максимілізацію прибутку в умовах жорстоких бюджетнихобмежень, підвищення особистої та майнової відповідальності, тільки за цих умовстають можливими створення дієздатного господарського сектора, розвиток ринкукапіталів та інвестицій, зростання ефективності функціонування підприємств.- 7 -РОЗДІЛ 1.РОЗВИТОК І АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИРЕГУЛЮВАННЯ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН
Розвитокорендних відносин в Україні вступило в друге десятиліття. За цей часрегулювання оренди державного і комунального майна пройшло кілька етапів.
В перші роки сучасного розвитку оренди (1989— 1991 р.) її регулювання здійснювалося згідно «Основам законодавства Союзу РСРі союзних республік про оренду», що були прийняті Верховною Радою СРСР23.11.89. У них були визначені суть оренди, її об'єкти, орендодавці, орендарі,зміст договорів оренди, можливості суборенди майна, принципи розрахункуорендної плати, можливості повного чи часткового викупу орендованого майна,майнові відносини при оренді, питання створення і функціонування оренднихпідприємств (об'єднань) чи їхніх структурних одиниць. Значна кількістьукраїнських підприємств перейшло тоді на роботу на умовах оренди.
Зпочатком будівництва незалежної української держави виникла потреба в створеннінаціонального законодавства з питань оренди. Воно повинно було не тількизафіксувати зміну власника державного майна, але і відобразити якісно новийетап у розвитку оренди, зв'язаний з початком приватизації державного майна, утому числі зданого в оренду.
УЗаконі України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.92 бувпередбачений викуп орендованих цілісних майнових комплексів (статті 15 і 17).
Основнимзаконодавчим актом, на три роки призначив умови правового регулювання оренднихвідносин, у тому числі і приватизації об'єктів оренди, став Закон України «Прооренду майна державних підприємств і організацій» від 10.04.92.
— 8 -
Орендадозволяла орендарям (переважно трудовим колективам) нагромадити гроші длявикупу державної частки майна в орендному чи підприємстві збільшити часткуорендарів при приватизації шляхом створення акціонерного товариства. При цьомупродаж державного майна проходив на неконкурентних початках, тобто помінімальній стартовій ціні (експертна оцінка вартості орендованого майна, щовикуповується, тоді ще не передбачалася). І до того ж при розрахунку орендноїплати не враховувався фактор інфляції. Тому більшість підприємств віддалоперевагу оренді з викупом безпосередньої приватизації, що привело до значногозвуження «полючи» приватизації.
Передбачаючиподальший розвиток подій і прагнучи забезпечити виконання програмиприватизації. Кабінет Міністрів України здійснив ряд заходів щодо правовогорегулювання орендних відносин. Він видав декрети «Про додаткове регулюванняорендних відносин» від 15.12.92 № 9-92 і «Про перелік майнових комплексівдержавних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів основноговиробництва, чи приватизація передача в оренду яких не допускається» від31.12.92 № 26-92, якими був затверджений перелік майнових комплексів державнихпідприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів основного виробництва,передача в оренду яких не допускається.
ДекретКабінету Міністрів України від 15.12.92, відповідно до якого розмір орендноїплати ставився в залежність від вартості орендованого майна і вводилася вимогаодержання згоди органа, уповноваженого керувати відповідним державним майном,на оренду цілісних майнових комплексів і нежилих приміщень, а приватизаціяорендованого державного майна повинна була здійснюватися на загальнихпідставах, передбачених законодавством про приватизацію, докорінно змінив умовиоренди і поклав початок багаторічній політичній боротьбі навколо питань оренди.
Яквизначений компроміс можна розглядати прийнятий 20.05.93 Декрет КабінетуМіністрів України «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державнихпідприємств і їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду». З од-
— 9 -
ногобоку, буловстановлено, що всі орендні підприємства, крім малих, повинні приватизуватисяшляхом продажу приналежних державі акцій відкритих акціонерних товариств,створених державними органами приватизації й орендарями. Орендар вносить устатутний фонд акціонерного товариства (АТ) майно, що є його власністю, іодержує відповідна кількість акцій АТ. За членами трудового колективу йорганізації орендарів залишалося право на пільгове придбання акцій, що належатьдержаві, у відповідності зі статтею 25 Закону України «Про приватизацію майнадержавних підприємств». Були передбачені і додаткові пільги з метоюзабезпечення орендарям до 25 відсотків статутного фонду АТ.
Зіншого боку, було визначено, що таке рішення про приватизацію може прийматисяорганами приватизації лише за згодою орендаря.
Досередини 1994 р. із загальної кількості приватизованих підприємств до 85відсотків було приватизовано шляхом прямого викупу й оренди з викупом. На тойчас уже проявилися об'єктивні недоліки колективної форми власності: визначена инерціонність організації виробництва і керування,недостатність власних інвестиційних ресурсів, недостатньо ефективнийменеджмент. Поширення оренди на умовах діючого тоді законодавства тимчасовозакрило для приватизації цілі сфери економіки України, перешкодило стараннямнових потенційних інвесторів одержати доступ до приватизації оренднихпідприємств, не відповідало інтересам значних соціальних шарів.
ВерховнаРада України 14.03.95 прийняла Закон України «Про внесення змін і доповнень уЗакон України «Про оренду майна державних підприємств і організацій». Булоскасоване право на викуп орендованого майна і внесено близько 60 інших змін ідоповнень у закон про оренду, що тоді в основному і придбав сучасний вид.
Подальшізміни до законодавства про оренду були обумовлені прийняттям Верховною РадоюУкраїни 28 червня 1996 р. нової Конституції України, у якій державна ікомунальна власність розглядаються як окремі паритетні форми власності.Комунальна власність перестала бути однієї із субформдержавної форми
— 10 -
власності. Тому наприкінці 1997 р.комунальні власники одержали нові повноваження щодо оренди свого майна, а ЗаконУкраїни — нова назва — «Про оренду державного і комунального майна».
На тойчас минулого розроблені і впроваджені майже всі необхідні підзаконні нормативніакти й у цілому сформована сучасна правова база оренди. Однак залишавсяневирішеним ряд питань, поставлених автором у статті «Актуальні правові йекономічні проблеми регулювання орендних відносин»*. З метою удосконаленнярегулювання оренди у відділі керування відносинами оренди і лізингу ФДМУ булирозроблені:
пропозиціїщодо внесення змін і доповнень у Методику оцінки вартості об'єктів оренди,реалізовані постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.96 № 683;
Порядокповернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств післячи припинення розірвання договору оренди, затверджений наказом ФДМУ від07.08.97 № 847;
Порядокнадання дозволу державним підприємствам і організаціям бути орендодавцемнерухомого майна, що знаходиться на їхніх балансах, затверджений наказом ФДМУвід 20.02.98 № 309;
Порядокпроведення конкурсу на висновок договору оренди цілісного майнового комплексудержавного підприємства, його структурного підрозділу, затверджений наказомФГИУ від 04.03.98 № 396;
Змінидо методики розрахунку орендної плати і до порядку надання пільг по оренднійплаті, затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін упостанови Кабінету Міністрів України з питань регулювання орендних відносин»від 18.05.98 № 699.
Учергових змінах Методики оцінки вартості майна при приватизації в 1998 і 1999р. були враховані пропозиції відділу щодо оцінки майна орендних підприємств.
— 11 -
Важливоюподією стало прийняття Законом України від 20.05.99 запропонованих ФДМУ змін доЗакону України «Про оренду державного і комунального майна».
Змінив законодавстві про оренду, установлення державним органам приватизації задачпо надходженню в бюджет орендних платежів на тлі кризи неплатежів, структурнізміни на ринку об'єктів оренди убік нерухомості і майна, що знаходиться набалансах господарчих товариств, факти нелегітимної оренди, виявлені практикоюокремі пробіли в правовому регулюванні оренди ставлять нові задачі щодозастосування як правових, так і економічних регуляторів оренди.
1.Повинне бути довершене приведення нормативних актів у відповідність з діючоюновою редакцією закону про оренду. Розроблено, погоджені з зацікавленимиміністерствами і відомствами і затверджені постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 19.01.2000 № 75 зміни до методики розрахунку і порядку використанняплати за оренду державного майна.
Розповсюдженийтакож конкурсний добір орендаря на оренду нерухомого майна — обновлений Порядокпроведення конкурсу на право висновку договору оренди державного майна,затверджений наказом ФДМУ від 03.09.99 №1677 і зареєстрований у Мін'юсту28.10.99.
Начерзі — зміни в типовому договорі оренди, яких доцільно мати принаймні два:окремо для оренди цілісних майнових комплексів (ЦМК) і оренди нерухомого йіншого окремого індивідуально визначеного майна.
2. Зметою збереження методичної єдності з неодноразово змінювалася методикою оцінкиоб'єктів приватизації й уточнення сфери застосування експертної оцінки об'єктіворенди і процедури оцінки окремого індивідуально визначеного майна доцільновнести деякі зміни в Методику оцінки вартості об'єктів оренди.
3. Длязабезпечення збільшення надходжень у державний бюджет коштів за орендудержавного майна здійснити комплекс заходів, які б зацікавлювали балансодержателей державного майна в передачі його в орендуорганами привати-
— 12 -
заціїі робили економічноризикованої нелегітимну (без дозволу органа приватизації) оренду. Розглядалися,наприклад, що випливають можливості:
перелічуватибалансодержателям частина орендної плати, отриманоїпо договорах оренди, укладеним органами приватизації;
вилучатина користь власника (у державний бюджет) частина орендної плати, отриманої балансодержателями державного майна по укладеним нимидоговорам оренди;
активноініціювати розгляд у суді справ про визнання недійсними договорів орендидержавного нерухомого майна, ув'язнених без дозволу органа приватизації, звилученням у бюджет отриманої орендної плати як незаконно отриманого прибутку.
Першідві пропозиції тільки що реалізовані в постанові Кабінету Міністрів України від19.01.2000 № 75.
Окремогорозгляду вимагає ключовий у відносинах орендодавця з орендарем питанняоптимізації рівня орендної плати.
4. Зметою створення сприятливих умов для стягнення боргів по орендній платі вартодомагатися скасування сплати позивачами (органами приватизації) нотаріальних чиплатежів визначення джерела таких уплат. Аналогічнапроблема зі сплатою мита при розгляді справ в арбітражному суді уже вирішена зініціативи ФДМУ: інформаційним листом Вищого арбітражного суду України (ВАСУ)від 03.09.99 № 01-8/414 внесені зміни в інформаційний лист ВАСУ від 05.10.93 №01-8/1076.
5.Значною перешкодою для виконання завдань по надходженню коштів від оренди вбюджет є позиція міністерств і відомств, що відмовляють у наданні дозволів нависновок договорів оренди державного майна державними органами приватизації, утой же час надаючи такі дозволи прідприємствам-балансодержувачам.Тільки протягом 1999 р. зафіксовано більш 80 випадків таких відмовлень.
— 13 -
Звернемосядо статті 9 Закону України «Про оренду державного і комунального майна». У нійє визначене противоріччя. З одного боку, частиною 4статті 9 підставою для відмовлення у висновку договору оренди в зв'язку зненаданням дозволу органом керування майном визначене лише ненадання «згоди навиділення структурного підрозділу підприємства».
Зіншого боку, частина 2 статті 9 вимагає направляти копії проекту договоруоренди й інших матеріалів органу, уповноважений керувати відповідним майном, нетільки у випадку оренди ЦМК структурного підрозділу підприємства, але й орендиЦМК підприємства й оренди нерухомого майна. На думку автора, змістом розглядузазначених документів міністерством (відомством) повинна бути робота надумовами договору оренди. Але частина 3 статті 9 знову повертає нас до «наданнядозволу щодо висновку чи договору відмовленні». Як свідчить практика, органиприватизації враховують цей висновок, хоча формально закон нічим їх до цього незобов'язує (крім випадків оренди ЦМК структурних підрозділів).
Отже,стаття 9 вимагає уточнення.
6.Вимагають уточнення і стаття 13 того ж закону про оренду. Цілком справедливо в1999 р. було встановлено, що на відміну від орендованих ЦИК підприємств,організацій, їхніх структурних підрозділів орендоване нерухоме й інше окремеіндивідуально визначене майно не передається на баланс створеного орендаремпідприємства (господарчого товариства). Але у випадку оренди не приміщення, абудинку в цілому може ставитися питання про передачу його на баланс орендаря(практика це підтверджує).
7. У практиці суборенди існує проблемаодночасного забезпечення дотримання вимог закону щодо не перевищення субарендной платою плати за оренду того ж майна і діючоїметодики розрахунку орендної плати, якщо встановлена методикою орендна ставкадля субарендатора є більшої, ніж для орендаря того жнежилого приміщення. Зараз нормативно-правова база оренди не містить механізмурішення поставленого питання. У розглянутому випадку мимоволі продик-
— 14 -
тованезаконом поширення на субарендатора передбаченої для орендаря меншої орендноїставки означає надання субарендатору нічим невиправданої пільги і відхилення від вимог методики. Щоб не порушити німетодику, ні закон, необхідно доповнити статті 22 чи статті 19 Закону України«Про оренду державного і комунального майна» приблизно наступним положенням: субарендатор частина субарендногоплатежу, рівну орендній платі, перелічує орендарю, а залишок — у бюджет. (Покищо можна діяти в такий спосіб: зменшувати об'єкт оренди на майно, що передбачалосяздати в суборенду, і укладати договір оренди, а не суборенди цього майнабезпосередньо з користувачем, що прагнув до суборенди).
8.Дотепер законодавчо не урегульовані питання списання і відчуження орендованогомайна. Тут основною проблемою є визначення напрямків використання коштів,отриманих від відчуження цього майна. Серед можливих варіантів, щообговорюються, — напрямок коштів на реновацію орендованих основних коштів,висновок з орендарем кредитного договору і т.п.
9.Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 2000, № 1, с. 50 — 52. каюті при поверненні орендованих ЦМК після чи припинення розірвання договоріворенди. Перша з них стосується компенсації майном орендаря його боргів поорендній платі. Це передбачено Порядком повернення орендованих ціліснихмайнових комплексів державних підприємств після чи припинення розірваннядоговору оренди, затвердженим наказом ФДМУ від 07.08.97 № 847 і зареєстрованимМін'юстом, і правомірність такої майнової компенсації ніким не обскаржуеться. Але мова йде і про зарахування її суми увиконання завдання по надходженню коштів від оренди, щодо чого податкові органина час написання дійсної статті ще не визначилися.
Інша —головна проблема — полягає в тому, що після закінчення оренди ЦМК галузевіоргани керування відмовляються приймати це майно і визначати його нового балансодержателя (і правонаступника евентуальних боргіворендаря). Відповідно до пункту 3 статті 27 закону про оренду «орендар завказівкою орендодавця зобов'язаний передати об'єкт оренди відповідномудержавному під-
— 15 -
приємству», але орендодавець неможе визначити це підприємство без участі органа галузевого керування. Отже,доцільно доповнити статті 27 наступним положенням:
«Протягом… днів після чи припинення розірвання договору оренди орган, уповноваженийкерувати цим майном до передачі його в оренду, чи його правонаступник визначає балансодержателя (балансодержателей)майна, що повертається після оренди».
Устатті 27 слід також уточнити, що при чи припиненні розірванні договору оренди,компенсація витрат орендаря на погоджені орендодавцем невіддільні поліпшенняорендованого майна здійснюється лише в межах приросту вартості майна врезультаті цих поліпшень.
10. Зметою збільшення обсягів оренди випливає особлива увага звернути на оптимізаціювикористання майна, що знаходиться в сфері керування органів приватизації, асаме на державне майно, що знаходиться на балансах господарчих товариств,створених у процесі приватизації. Про загальний орендний потенціал господарчихтовариств повідомлялося автором у статті «Ринок об'єктів оренди». Конкретнідані по окремих господарчих товариствах містять матеріали їхньої інвентаризації.
11. Узв'язку з вищевикладеним зростає значення контрольної функції органівприватизації. Вона реалізується різними способами, серед яких основними є наступні:
контрольза виконанням умов договорів оренди і дотриманням орендарями вимог діючогозаконодавства;
перевіркиКонтрольно-ревізійним керуванням ФДМУ роботи орендодавців
регіональнихвідділень Фонду;
роботафахівців ФДМУ в комісіях з перевірки окремих договорів оренди.
Висновок до розділу 1: Новою формою роботи є розглядвиявлених недоліків і проблем оренди робочою групою Кабінету Міністрів Україниз питань оренди, створеної за розпорядженням Кабінету Міністрів України від29.10.99 №
— 16 -
1184-р, при участі керівників іфахівців ФДМУ, фінансових, податкових органів і силових структур, а такожаналогічними міжвідомчими робочими групами в регіонах (створені за наказом ФДМУвід 30.12.99 № 2456) з метою підвищення ефективності використання державногомайна.
- 17 -
РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ІДИНАМІКА РИНКА ОБ`ЕКТІВ ОРЕНДИ.
У сучасних умовахпереходу до ринкової економіки, реформування відносин власності, структурноїперебудови економіки зростає роль різних форм надання майна в тимчасове платнекористування: Найбільше поширення одержала оренда.
Однієї з важливих передумов підвищенняефективності оренди, удосконалення керування нею й обґрунтованого прогнозуваннянадходження орендної плати є аналіз ринку об'єктів оренди. Український ринокоб'єктів оренди є досить різнорідним і масштабної. Однак дотепер у літературіцей ринок комплексно не досліджувався. Публікації в риэлтерскихвиданнях висвітлюють переважно стан ринку оренди житла у великих містах.
Ринокволодіння на основі права користування (оренди) є, що доповнює до ринкуволодіння на основі абсолютного чи обмеженого права власності. З метоюдослідження ринку об'єктів оренди були здійснені їхня класифікація і сегментуванняринку. Результати дослідження приводяться нижче.
2.1. Класифікація об'єктів оренди по видам майна
Увідповідності зі статтею 5 Закону України «Про оренду державного і комунальногомайна» є наступні групи об'єктів оренди:
ціліснімайнові комплекси підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів(цехів, ділянок, філій);
будинку,спорудження, приміщення, об'єднані назвою «нерухоме майно»;
інше,крім будинків, споруджень і приміщень, окреме індивідуально визначене майно;
державнеі комунальне майно, що виявилося на балансах господарчих товариств, створених упроцесі чи приватизації корпоратизациї.
— 18 -
Увідповідності зі статтею 1 Закону України «Про оренду державного і комунальногомайна» і статтею 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силахУкраїни» окремим об'єктом оренди є військове майно.
У відповідності зі статтею 6 УказуПрезидента України від 28 травня 1999 р. № 591/99 «Про особливості приватизаціїоб'єктів незавершеного будівництва» останні також віднесені до об'єктів оренди.
Зприйняттям Земельного кодексу України у грудні 1990 р. відновлено підхід дооренди як до можливої форми тимчасовогокористування землею. У 1998 р. прийнятий Закон України «Про оренду землі".Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки як сільськогосподарського, так інесільськогосподарського призначення.
2.2.Розподіл об'єктів оренди по формам власності.
Наринку оренди представлене майно, що відносяться до усіх форм власності. Прицьому:
переважнабільшість пропозицій цілісних майнових комплексів протягом усього періоду їхньоїдозволеної оренди надходило від комунального сектора, інші — від державного.Про це свідчить і той факт, що завдання на 1999 р. щодо надходження коштів відоренди об'єктів права комунальної власності в 3.1 рази перевищує плановінадходження від оренди державного майна:
нежиланерухомість, пропонована для оренди, відноситься в основному до власностітериторіальних суспільств (комунальної), у меншому ступені — до державного, вобмеженій кількості — до колективної недержавної власності. Такому розподілусприяє постійна передача нерухомості з державної власності і комунальну. Доприватного (індивідуальної) чи колективної (кооперативної) власності громадянвідносяться гаражі;
житлованерухомість (квартири) відноситься переважно до приватної власності громадян.придбаної внаслідок приватизації житлового фонду. Здаються в
— 19 -
оренду також котеджі, що євласн