1. Охарактеризуйтепроблемно-пошуковий метод.
Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягненнямети, певним чином упорядковану діяльність.
Методом навчання називають спосіб упорядкованоївзаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань вихованняі розвитку навчаємих в процесі навчання.
Методи навчання є одним з найважливіших компонентівнавчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізуватимету і завдання навчання, досягнути засвоєння навчаємими певного змістунавчального матеріалу.
Проблемно-пошуковіметоди застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що підпроблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вжевивченим. При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладачвикористовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання,пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговоренняможливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез,тощо. Учні або студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації,узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнєпоходження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемноїситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а також задопомогою запитань-підказок.
Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні длядистанційного навчання. В зв'язку з цим прийнято говорити про методипроблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичнібесіди, про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, пропроведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницього виду. Цей видметодів включає в себе такі його окремі випадки, як метод проблемноговикладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницьний методи навчання.Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є запропоновані М.І.Махмутовим бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий,спонукальний і пошуковий.
Проблемно-пошукові методи в навчанні застосовуютьсяздебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності,вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливоефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів або учнівсформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а такожглибокі і міцні знання.
2. Визначте основні методи і прийоми роботи вчителя дляреалізації завдань розвитку учнів в процесі навчання історії
Основи розвиваючих технологій навчання історії
Створення уроківтворчості, співробітництва — це копіткий, важкий і тривалий процес перебудовимислення учнів зі схеми «почув — запам'ятав — переказав» до схеми:«пізнав (шляхом пошуку разом із вчителем і однокласниками) — осмислив — сказав — запам'ятав». Не менш складні такі уроки і для вчителя. Урокитакого роду не завжди методично бездоганні, красиві, відповіді учнів на такихуроках — менш відшліфовані, чим відповіді — переказ. Питання і завдання вчителяна творчому уроці не завжди супроводжуються «лісом» рук, оскількирозумовий процес не завершується блискавично й одночасно в усіх. На „творчих”уроках не почуєш тиші. Такі уроки частіше запам'ятовуються школярам, вони більшрезультативні для їхнього просування в особистісному розвитку. Останнім часом усічастіше вчитель звертається до літератури про розвиваюче навчанні — це потребачасу. Незважаючи на те, що розвиваюче навчання, як система, розроблена втеоретичних дослідженнях, багато вчителів активно впроваджують її вбезпосередню практику у всіх ланках школи.
Системарозвиваючого навчання розробляється на основі синтезу досягнень педагогіки іпсихології. Розвиваючий ефект у ній розглядається не побічним (як склалося втрадиційній системі), а прямим результатом. Цей тип навчання орієнтований нетільки на розвиток пізнавальних функцій (мислення, сприйняття, пам'ять і ін.),але більшою мірою – на процес становлення дитини як суб'єкта різноманітнихвидів і форм людської діяльності, у тому числі і навчальної. Формування ірозвиток інтелектуального потенціалу відбувається в результатіаналітико-синтетичної діяльності суб'єкта, що пізнає. Цей процес має визначенупослідовність, що включає етапи:
а) сприйняттянавчального матеріалу,
б) йогоосмислення, доведене до розуміння внутрішніх зв'язків і протиріч,
в)запам'ятовування і збереження в пам'яті,
г) застосування засвоєногов практичній діяльності.
Що ж мається наувазі під системою розвиваючого навчання? Що розвивати вчителю історії? Задопомогою чого розвивати? Як розвивати? Як при цьому будувати урок? От основніпитання, що хвилюють учителя, що зацікавився перспективою розвитку школярів науроках історії.
Розвиваюченавчання — це спеціально організоване, відповідно до законів психічногорозвитку школярів, навчання. Система розвиваючого навчання являє собою комплексвзаємозалежних і взаємообумовлених дидактичних умов і специфіки психічнихпроцесів у школярів на різних етапах навчання.
Метоюрозвиваючого навчання позначене формування людини, здатної самостійно ставитиперед собою ті чи інші задачі, знаходити оптимальні засоби і способи їхньоговирішення. Кінцева мета розвиваючого навчання — забезпечення умов становленнядитини, як суб'єкта навчальної діяльності. Досягнення мети (заздалегідьпланованого результату) вимагає свідомої, цілеспрямованої діяльності учня івчителя, як організатора цієї діяльності. Яким образом створити сприятливіумови для розвитку школяра? У професійному багажі вчителя — вагомий портфельусякого роду засобів, прийомів і методів вивчення історії. Сьогодні, коли часвимагає акценту на розвиваючі методи навчання, стали дуже популярні, так звані раніше«нетрадиційні» прийоми: персоніфікація. драматизація, уявна подорож,інтерв'ювання персонажів, епістолярний жанр, дидактичні ігри (рольові, ділові,ретроспективні й ін.), інсценування і т.п. Поряд з цим, педагогіка пропонує традиційніприйоми викладу історичного матеріалу: образна характеристика, опис картини,портретний, аналітичний опис, сюжетне, образне і конспективне оповідання, що які раніше дидактично виправдані. Різноманітні прийоми роботи з текстом іілюстраціями, що мають деяку диференціацію:
1. Коментованечитання (5-6 клас)
2. Переказ,короткий виклад ідей (5-9 кл.)
3. Бесіда потексту (5-7 кл.)
4. Самостійневивчення тексту (5-11 кл.)
5. Випереджаючечитання тексту (5-11 кл.)
6. Підбор рядківз тексту до висновків учителя (5-6 кл.)
7. Складаннярозповіді по ключових словах (5-10 кл.)
8. Складанняплану, розподіл на частини, зміст (5-11 кл.)
9. Згрупуванняфактів (5-11 кл.)
10. Узагальненняна основі угруповання зведень тексту (5-11 кл.)
11. Зіставленнядвох рядів інформації, тексту і документів, характеристик (5-11 кл.)
12. Складаннясинхронних, хронологічних таблиць (5-9 кл.)
13. Вивченняматеріалу по ілюстраціях (5-9 кл.)
14. Складаннярозповіді по ілюстрації (5-9 кл.)
15. Порівнянняілюстрацій різних параграфів (5-9 кл.)
16. Моральна оцінкавчинку (5-11 кл.)
17. Розробкапитань до тексту, ілюстраціям (9-11 кл)
18. Моделювання,драматизація (5-9 кл.)
19. Резензуванняпубліцистичної, спеціальної літератури (8-11 кл.)
20. Підготовкадоповідей (8-11 кл)
21. Складаннябіографічних довідок (5-11 кл.)
22. Елементироботи з рефератом (8 кл.)
23. Підготовкарефератів (9-11 кл.)
24. Історичнийтвір (міркування, оповідання, портрет) (5-11)
25. Історичне есе(10-11)
26. Знайомство збібліотечним каталогом (5-7 кл)
27. Робота здодатковою літературою (5-11 кл)
28. Пошукінформації в Інтернеті (8-11 кл.)
У системірозвиваючого навчання рівнозначними з навчальним текстом по ролі в розвиткуучнів розглядаються ілюстрації і навчальні картини, документи, діаграми, схемиі т.п. У свій час В.Н. Бернадський писав, що «навчальна картина — параграфпідручника, написаний кистю». Учитель може широко використовувати такізавдання для ілюстрацій з метою пошуку додаткової інформації:
1) придуматиназву;
2) зробити описокремих сюжетів;
3) зіставитиокремі сюжети на різних картинах;
4) провестиспостереження на основі питань учителя;
5) придумати задіючих облич слова;
6) побудуватирозповідь по змісту;
7) написати твір;
8) інсценуватисюжет картини;
9) систематизуватиматеріал;
10) знайти втексті рядки, що коментують картину;
11) зробитивисновки і т.п.
Чимрізноманітніше прийоми і засоби навчання, тим вище мотивація навчальноїдіяльності.
Відповідно досучасної концепції процесу навчання, одним з найважливіших моментів навчання єформування і розвиток діяльності учнів, спрямованої на прийняття їм від учителязавдання і наступне його виконання.
Навчальнадіяльність — це організована, активна діяльність учня по оволодінню знаннями і формуваннювмінь. Організація навчальної діяльності, спрямована на ефективне засвоєннянавчального матеріалу, вимагає дотримання системи дидактичних умов. Найбільшважливим у цьому контексті є створення умов навчальної діяльності у всій їїструктурній повноті.
Навчальнадіяльність має структуру, що складається з трьох взаємозалежних компонентівобумовлених розвитком відповідних психічних процесів у школярів:
І — інформаційно-орієнтований компонент;
ІІ — операційно-виконавський компонент;
ІІІ — контрольно-корекційний компонент.
Кожномуструктурному компоненту відповідає конкретний набір загально-навчальнихінтелектуальних умінь, що її розвивають:
І — вмінняспостереження, слухання, читання;
ІІ — вміннякласифікації, узагальнення;
ІІІ — вміннясамоконтролю.
Однак формуваннякожного з умінь окремо — процес довгий і, неефективний. Тому необхідноформувати навчальну діяльність цілісно, у сполученнях загально-навчальнихінтелектуальних умінь, що відносяться до різних структурних компонентівнавчальної діяльності. Наприклад:
Розглянете карту«Великі географічні відкриття» і поясните, чому Великі географічнівідкриття здійснювалися переважно в регіонах Атлантичного й Індійськогоокеанів? Перевірте себе по тексту підручника. (Це завдання містить алгоритмформування сполучення наступних загально-навчальних інтелектуальних умінь:спостереження, класифікація, самоконтроль.)
Навчання ірозвиток школярів відбувається безпосередньо на навчальному матеріалі. Знанняпо історії мають свою дидактичну структуру: факти, представлення, поняття,причинно-наслідкові зв'язки, закономірності і світоглядні ідеї. (Фактичнийматеріал підручників з історії підрозділяється на факти-події (одиничногохарактеру); факти-явища (повторювані факти, іноді — циклічно); факти-процеси(відбивають взаємозв'язки і причинно-наслідкові зв'язки). Засвоєння структуризнань необхідно для осмисленого засвоєння змісту шкільного предмета, щоприпускає самостійне встановлення учнем логічних зв'язків, виявленнязакономірностей у тексті. Оволодіння структурою знань по історії у школяріввідбувається за допомогою загально-навчальних умінь. Приклади формування видівісторичних знань:
факти: Назвітьосновні хронологічні дати розвитку гетьманату (8 кл.). Обміняйтеся вашимваріантом відповіді із сусідом по парті.
Представлення:Доведіть за допомогою тексту і відомих вам джерел, слабість монархічних настроїву Франції після скинення Наполеона.
Поняття: Укажіть,яка територія й у зв'язку з чим, стала називатися „Запорозька Січ”?Аргументуйте відповідь.
Причинно-наслідковізв'язки: На основі вивченого, визначте головні підсумки європейськоїінтеграції. Виберіть найбільш переконливу відповідь.
Подібним чиномбудуються завдання, що несуть алгоритм формування двох наступних видівісторичних знань: закономірностей і світоглядних ідей.
Таким чином,інструментом формування і знань як таких, і навчальної діяльності виступаютьзагально-навчальні інтелектуальні уміння. І це дійсно так: «без уміньнемає знань, а без знань — немає вмінь». Тим самим обоє ці процеси(формування умінь і структури знань по історії) здійснюється одночасно, взаємовпливаючина розвиток один одного. Поряд з цим, відбувається одночасний розвиток інавчальної діяльності школярів, оскільки в цьому випадку головним засобом єзагально-навчальні інтелектуальні уміння. Тим самим, усі три процесиформування: структури знань по історії, загально-навчальних умінь і навчальноїдіяльності здійснюються одночасно, синхронно і взаємозалежно: недостатнійрозвиток одного стримує розвиток інших двох процесів.
Методомрозвиваючого навчання, формування навчальної діяльності розглядаються навчальнізавдання.
Метод, адекватнийцілям і задачам розвиваючого навчання має три складові:
— створеннямотиву діяльності;
— постановканавчальної мети для учня і вчителя;
— спільне їїдосягнення з учнями;
— організаціяоцінки знайденого способу дії.
Навчальнезавдання — це ситуація, коли необхідно знайти відповідь, а засобів для цього незавжди достатньо. Ситуація припускає знаходження способу дії, а не змінупредмета, з яким діє суб'єкт навчання.
У процесі рішеннянавчального завдання перетинаються педагогічна діяльність вчителя і навчальнадіяльність учня. Тим самим, завдання являє собою одиницю педагогічноївзаємодії.
Процес рішеннянавчального завдання складається з 5-ти етапів:
— мотивація;
— аналізпроблеми;
— пошук рішенняпроблеми на основі відомого алгоритму;
— доказ і обґрунтуванняправильності рішення;
— реалізація іперевірка рішення, а в разі потреби — його корекція.
Між питанням, якметодом перевірки знань у традиційній системі навчання і навчальним завданням,як методом розвиваючого навчання, існує величезна відмінність. Суть його в тім,що питання припускає відповідь, по перевазі звернена до тексту, вже відомогознання (Хто? Що? Коли? Навіщо?..). Завдання, несе алгоритм самостійного пошукуінформації на основі трансформації, переносу засвоєних знань і умінь (встановіть,поясніть, визначте, знайдіть і т.п.).
У системірозвиваючого навчання школярів історії основною одиницею змісту навчальногоматеріалу визначається поняття (система понять) — це розуміння сутності чи речіявища; це цілісна сукупність суджень, що відбиває внутрішню сутність предмета.Рівень сформованості понятійного мислення — показник розвитку особистості і, утой же час — сформованості загально-навчальних інтелектуальних умінь(універсального за своєю природою додатку). Недоліки в розвитку необхідних длявіку вмінь підсилюються в ході навчання в основній школі, старшій, що заважаєучню бути успішним у навчанні.
Систематична, зуроку в урок, самостійна пізнавальна діяльність учнів на основі розвиваючихзавдань формує в них активну позицію. Тим самим, розвиваюче навчання закладаєдіяльнісний підхід до засвоєння знань.
Розвиваюченавчання розглядається як загально-педагогічна технологія з безліччювзаємозалежних елементів і обов'язковим дотриманням дидактичних умов. Головнимиелементами розвиваючої системи є: знання + уміння + навчальна діяльність +система спеціальних завдань. Поряд з цим, процес формування окремо кожного елементаможе бути вибудований у модульну технологію. Досвід показує ефективність даноговиду технології для якості засвоєння навчального матеріалу. У наші днідокладніше можна ознайомитися в ряді дослідницьких і науково-публіцистичнихстатей, робіт.
Показникисформованості знань і умінь для старшокласників:
- Володіннязагально-навчальними і предметними інтелектуальними вміннями на рівні оперативногоусвідомлення їхнього застосування і самоконтролю результатів.
- Загальноосвітніймінімум по історії.
До кінця навчанняв загальноосвітній установі учень повинен володіти науковою проблематикою врамках шкільного предмета, вміти дізнаватися і формулювати проблему в контекстінавчання, бачити можливі шляхи рішення цієї проблеми і виразно викладати їх.Учень повинен знати специфіку епох і внесок історичних діячів; знати дискусійнітеми і вміти розкривати їхній зміст. Для учнів необхідно бачити загальне в рядіподій, закономірності, виділяти ідею.
Ще раз короткопро методичні особливості викладання в старших класах.:
- Облікпізнавальних можливостей учнів представляє основу для здійснення добору змістуісторичного матеріалу, ефективної спільної діяльності вчителя й учнів на уроціісторії.
- Роботавчителя в старших загальноосвітніх і профільних класах ґрунтується наорганізації самостійної пізнавальної діяльності школярів.
- Вивченняпрограмового матеріалу припускає реалізацію інтегрованого підходу, проблемно-пошукових,розвиваючих підходів. Це варто враховувати при виборі форми організації уроку.
- Величезнезначення в роботі зі старшокласниками грають документальні джерела, таблиці,схеми, карти.
- Завданнявчителя повинні носити глибокий, аналітичний характер і бути направлені нарозвиток операційної сторони навчальної діяльності школярів.
3.Складіть пам¢ятку “Як писати відгукна художньо-історичну книгу”
Відгукповинен містити характеристику усіх розділів книги. В ньому відображаєтьсяпрацелюбність і працездатність автора, ступінь самостійності, ініціатива,схильність до наукових досліджень, уміння ставити експеримент і робити з ньогоправильні висновки. Доцільно відзначити участь автора в наукових конференціях,доповіді, з якими він виступав на них, наукових семінарах та інших науковихзаходах.
Приблизний планвідгуку:
— короткі бібліографічнівідомості про книгу;
— у чомузаключається суть назви;
— враження відпрочитаного;
— особливостісюжету та композиції;
— актуальністьпроблематики;
— мова та стиль твору;
— ступіньрозкриття історичної теми сюжету.
Умовно виділяютьнаступні види відгуків:
- невеликакритична або публіцистична стаття (часто полемічного характеру), в якій данийтвір є приводом для обговорення актуальних суспільних, історичних аболітературних проблем;
- есе; це вбільшій мірі ліричний роздум автора відгуку, яке навіяне прочитаним твором, ніжйого критичний аналіз;
- розгорнутаанотація, в якій подається зміст твору, особливості композиції, майстерністьавтора і також міститься оцінка твору.
Списоквикористаної літератури
1. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. Ростов-на-Дону,- 1972;
2. БеспалькоВ.П. Слагаемые педагогической технологии. – М., Педагогика, 1989;
3. ГузеевВ.В. Образовательная технология: от приема до философии.- М., 1996;
4. ЗагвязинскийВ.И. Теория обучения. Современная интерпретация. — М., Академия, 2001;
5. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. М.: — 1985;
6. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе. – М.:Просвещение. – 1998;
7. Оконь В. Основы проблемного обучения. М.:- 1968;
8. ПитюковВ.Ю. Основы педагогической технологии.- М., «Гном и Д», 2001;
9. СелевкоГ.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие.- М., Народноеобразование, 1998;
10. ШевченкоН.И. Возможности развития школьников.- М.,/Преподавание истории в школе, №6,1999.