Особливості методики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи ознайомленнямолодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва
1.1 Система видів і жанрів мистецтва
1.2 Характеристика видів і жанрівобразотворчого мистецтва
Розділ 2. Методика ознайомлення з видами іжанрами образотворчого мистецтва в початкових класах
2.1 Формування уявлень у молодших школярівпро види і жанри образотворчого мистецтва
2.2 Організація і зміст експериментальногодослідження
2.3 Результативність формуючогоексперименту
Висновки Список використаної літературиДодатки

Вступ
Актуальністьта доцільність дослідження.Сучасні естетичні теорії розробляють надзвичайно широке коло проблем,необхідність звернення до яких обумовлює динаміка мистецтва порубіжжятисячоліть. Інтенсифікація соціокультурних змін у суспільстві позначилася вхудожній творчості становленням нових різнорідних сфер та жанрових моделей, якісьогодні сприймає людина.
Наслідком пошуку форм співіснування традиційного мистецтваз інноваційними творчими задумами стала «поліжанровість, полістилістикасучасного мистецтва. За такої багатомірності художньої практики складно визначитикритерії для аналізу та оцінки твору мистецтва. Проте незмінним між реальністюлюдських стосунків і художньою реальністю, яку створює мистецтво, залишаєтьсяйого актуальність щодо виявлення різноманітних форм взаємозв’язку мистецтва та суспільства» [16, 7]. Першоплановою стаєідея взаємодії людини із художнім твором, активізується проблема природи жанрув контексті сприйняття та ідентифікації мистецтва.
Тенденції сучасної творчості, коли художній твір не“вміщується” в єдиному виді мистецтва, а полістилістика одного творурепрезентує полілог різних часів та традицій, також специфіка застосуваннянемистецьких прийомів (промислових матеріалів, комп’ютерних технологій), зумовлюють необхідність звернення до видуй жанру, як до такої художньої форми, що „утримує” нові явища в межахцілісності мистецького твору. «Природа виду й жанру розгортає його особливуздатність у створенні емоційно-почуттєвої основи для взаємодії автора,виконавця, художнього твору та реципієнта. Зазначені якості жанру стають пріоритетним принципомсприйняття, безпосереднього переживання людиною суперечливих, але неповторних вїх художній значущості, явищ сучасного мистецтва» [41, 88].
Актуальність проблеми зумовлюється ще й тим, що з-поміж інших видівмистецтва образотворче мистецтво є унікальним у вирішенні завдань як художнього,так і особистісного розвитку, громадського і духовного становленняпідростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання різнихвидів і жанрів образотворчого мистецтва, а й тим, що «вже в ранньому віціобразотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючихформ творчості» [22, 246].
Формувати духовнобагату людину, яка глибоко розуміє твори мистецтва, має розвинуті естетичнісмаки, відчуває красу навколишнього світу і прагне до творчого перетвореннядійсності за законами прекрасного, покликана система естетичного виховання. Длятого, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягалапоставленої мети, В.О.Сухомлинський відзначив, що вона повинна бути «насампередєдиною, поєднувати всі предмети та позакласні заняття, все життя школяра, декожний предмет і заняття мають свої чіткі завдання у формуванні естетичноїкультури й особистості школяра» [67, 149].
У сучасних дослідженнях ідея взаємодії видів мистецтв якнайефективнішої умови естетичного розвитку молодших школярів єнайпродуктивнішою. Дослідники (Н. Агальянова [1], К. Антонечко [4],А. Давайло[21], І. Демченко [23], І. Дмитрієва [25], О.Ласка [39],О. Лисько[41], П. Мандзій [46], І. Покулита [55; 56], Р. Романченко [62],Р. Шевченко[74] та ін.) вивчають механізми створення художнього образу наоснові взаємодії виразних засобів різних мистецтв (музики, живопису,літератури, театру), причому йдеться про поєднання та взаємозбагачення утворчому процесі різних видів дитячої художньої діяльності.
Тенденція до використання різних видів мистецтва визначаєтьсязагальними закономірностями художнього мислення та зв'язком різних мистецтв міжсобою і реальним життям. Об'єднувальним чинником є «художній образ, що включаєтакі універсальні компоненти, як відповідність змісту, формі, композиційнійособливості твору». Будь-який витвір мистецтва відбиває особливий світ, щоназивають художньою моделлю реального світу, він викликає цілу низку асоціацій.Водночас «кожному з видів і жанрів мистецтва притаманна своя специфічна системаобразних засобів» [56, 194].
Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюєтьсятим, що «емоційний чинник, естетичні ідеали особистості — первинні відносноінтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі» [37, 22].
З метою оптимізації процесу емоційно-естетичного і духовно-моральноговиховання зазначена проблема диктує такий розподіл акцентів завдань увикладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальнібули б провідними відносно навчальних. Адже «саме вирішенняхудожньо-розвивальних завдань насамперед формує рівень художньо-творчоїсвідомості особистості, що й визначає ступінь залучення її до культурнихпроцесів» [41, 89]. З огляду на зазначене —мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій,сконцентрованій формі можна визначити як розвиток у дітей високих естетичнихідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесіхудожнього осмислення світу.
Ознайомлення школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва єважливою проблемою теорії і практики. З огляду на значущість теми, їїактуальність у плані естетичного розвитку учнів і була обрана тема дипломноїроботи.
Об’єктдослідження –види іжанри образотворчого мистецтва.
Предметдослідження – педагогічніумови ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчогомистецтва.
Мета дослідженняполягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірціпедагогічних умов ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчогомистецтва.
У відповідності зоб’єктом, предметом, метоюта гіпотезою дослідження були передбачені такі завдання:
1. Аналіз станудосліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці.
2. Вивчити іохарактеризувати проблему формування навичок образотворчої діяльності учнів упроцесі ознайомлення їх з видами і жанрами образотворчого мистецтва.
3. Виявити таекспериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують ефективністьознайомлення учнів з видами і жанрами мистецтва на урокахобразотворчого мистецтва в початкових класах.
4. У процесіформуючого експерименту практично перевірити вплив реалізації системипедагогічних умов на удосконалення методики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрамиобразотворчого мистецтва.
Для розв’язанняпоставлених завдань використовувалися методи емпіричного та теоретичного рівнів,які взаємодоповнювали один одного і забезпечували можливість комплексногопізнання предмету дослідження.
Теоретичніметоди:
1. Вивчення тааналіз педагогічної та мистецтвознавчої літератури з проблем дослідження.
2. Аналіз таузагальнення досвіду вивчення проблеми образотворчої діяльності в початковихкласах.
3. Аналізметодики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчогомистецтва в системі естетичного виховання.
4. Аналіз,узагальнення та кількісно-якісна обробка результатів експериментальнихдосліджень.
Емпіричні методи:
1.Природнийпедагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний).
Констатуючийексперимент, спрямований на вивчення особливостей ознайомлення молодшихшколярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва.
Формуючийексперимент, спрямований на забезпечення системи педагогічних умов, якізабезпечують успішне ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчогомистецтва.
2. Спостереженнянавчального процесу.
3. Бесіди звчителями та школярами.
4. Вивченнясамостійних творчих робіт школярів.
Структурадипломної роботи. Дипломнаробота складається з вступу, двох розділів, загальних висновків, спискувикористаних джерел, додатків.
 

Розділ 1.Теоретичні основи ознайомлення молодших школярів з видами і жанрамиобразотворчого мистецтва
 
1.1 Системавидів і жанрів мистецтва
Науковарефлексія проблеми соціальної обумовленості видо-жанрової організації мистецтвамає багатовікову традицію. Тобто, її актуальність постає не лише в напрямкудослідження сучасного процесу жанроутворення, а як питання збереження духовноїспадщини, пробудження наскрізних засад художнього мистецтва. В контекстіісторичної динаміки концептуалізація виду й жанру виокремлює ту міру розбудовивласне художньої мови мистецтва, яка визначає його соціальне буття. «Жанр як «пам’ятькультури» (М.Бахтін) функціонує в суспільстві за принципом механізму взаємодіївсього історичного діапазону мистецтва із комунікативними процесами сучасноїхудожньої творчості» [55, 174].
Соціокультурнаактивність жанру інтегрує внутрішній та зовнішній образний світ людини, їїминуле та сучасне, відтак проблема соціальної природи жанру відтворює питаннярізних рівнів мотивації художньої діяльності. Серед них особливо перспективнимуявляється звернення до ментального рівня мотивації, що дозволить розглянутипроблему національно-специфічних художніх форм у контексті загальноестетичнихзакономірностей жанрового розвитку мистецтва.
Мистецтво– вища форма естетичного освоєння дійсності. І це не дивно. Справа в тому, що «вмистецтві естетичне – самоціль. Митець не ставить перед собою інших цілей крімяк створити естетичну цінність, у той час як в інших видах людської діяльностіестетичне походить від цих видів діяльності» [40, 23]. Діяльністьробочого, ученого, суспільного діяча і т.д. є реалізація специфічнихвиробничих, наукових, суспільних, спортивних цілей, але кожна має естетичнезначення в тій мірі, у який у них виявляється творча сутність людини, йогоздатність творити в порівнянності з загальним рівнем досягнень людського роду іпридбань у кожному виді предметів і явищ дійсності. Будучи вищою формою проявуестетичного, мистецтво займає особливе місце в естетиці. Воно містить у собівеличезний арсенал художніх творів різних видів і жанрів, історичних епох інапрямків. І «завдання естетики в тому, щоб дати розуміння загальних законівмистецтва»[51, 72].
Предметоммистецтва, як і предметом науки, є дійсність, реальний світ, природа,суспільство, людина. Завдання полягає тільки в тому, щоб встановити, у чомуперебуває відмінність художнього пізнання від наукового. Однак на відміну відфізика і хіміка, біолога і геолога художник пізнає природу в її співвіднесенніз людиною, у її ціннісному значенні. Природа під пензлем художникарозкривається такою, якою він бачить її, емоційно сприймає і духовно осмислюєживописець.
М.Пришвінписав, що природу він розумів як дзеркало душі людини: і звірю, і птиці, ітраві, і хмарині тільки людина дає свій спосіб і зміст. Звідси завданняхудожника – шукати і відкривати в природі прекрасні сторони душі людини. Такимчином, різниця в предметах пізнання мистецтва і науки потрібно бачити не втому, що пізнаються різні об'єкти, різниця тут у самій природі пізнання. Наукабеземоційна, і її беземоційність обумовлена абстрактно-логічною, теоретичноюсвідомістю, що здатне вирішувати свої задачі лише за умови відволікання відстихії емоційного життя людини [16, 103].
Формою,у якій мистецтво відбиває дійсність, є художній спосіб. Принципова «відмінністьхудожнього способу від способу-уявлення перебуває в тому, «що художній спосіб єрезультатом пізнання того ціннісного аспекту буття, що метафорично прийнятоназивати «олюдненням» світу, тоді як спосіб уявлення є відбиток об'єкта яктакого, звільнене від його ідейно-емоційної інтерпретації й оцінки» [62, 40].
Художнєпізнання орієнтовано на пізнання духовного життя людини і суспільства як наголовну і кінцеву мету, тоді як пізнання матеріального буття природи і людини єлише засобом для досягнення цієї мети. Закономірно виникає питання: що цікавитьхудожника в тому чий портрет він пише? Зовнішність, що зображується людини абойого внутрішній світ, фізичне його буття або його духовне життя? Ціллю портретає пізнання внутрішнього, духовного, психологічного, пізнання ж зовнішньогонеобхідно мистецтву лише остільки, оскільки без цього мистецтво не відкриваєнові закони, не встановлює нові факти. Це завдання науки. Але якщо мистецтво івідкриває факти наукового знання, то це не мета його, а побічний результат.
О.де Бальзак для вчених зробив важливі спостереження, пов'язані із соціальноюприродою людини. Письменник Стринберг у романі «Капітан Коль» висловив думкупро можливість одержання азоту з повітря. Живописець Ліотар у картині«Шоколадниця» інтуїтивно розкладав світло за законами, що фізики відкрилипізніше. Мистецтво дає інші знання. Однак інтерес до них обумовлюється не нашимпрагненням збагнути методику наукового експерименту або розширити знання проконкретну область науки [74, 101].
Завдякимистецтву ми розуміємо моральну природу науки, різних по характеру людей, щозаймаються нею. Мистецтво відкриває нам внутрішній світ людини у всьому йогобагатстві і відкриває в ньому нове, несподіване, не замічене нами. Мистецтводає знання про життя, про складні людські відношення. Воно вчить розуміти іншихлюдей і самого себе, учить жити, будить у людині людське. Коротше говорячи,предметом мистецтва є людина. Так, наприклад, М.М.Герман говорив провідтворення дійсності в мистецтві, «головний предмет якого — людина» [16, 12].Людське життя він називав «єдиним корінним предметом, єдиним істотним змістомпоезії»[16, 13].
Однактвердження, що предметом мистецтва є людина, потребує деяких додатковихроз'яснень. Справа в тому, що існують жанри і види мистецтва, у котрих немаєбезпосереднього зображення людини. Музика, наприклад, повністю позбавленаможливості зображення тілесного вигляду людини, не знаходимо ми такогозображення й у пейзажі, натюрморті, декоративно-прикладних мистецтвах,архітектурі. Але це не заважає музиці відтворювати глибинні процеси життялюдського духу, у пейзажі передати визначений настрій, хоча такого настроюнемає ні в поля, ні в лугу, ні в річки. Воно властиво тільки людині.
Що жстосується архітектури, декоративно-прикладних видів мистецтва, то тут сутністьлюдини може бути художньо пізнана через освоєний суспільною людиною предметнийсвіт. Ця обставина підкреслювалася ще Л.Фейєрбахом: «… Той предмет, із котримсуб'єкт зв'язаний по істоті, у силу необхідності, є не що інше як власна, алеоб'єктивна сутність цього суб'єкта». «Людина самого себе пізнає з об'єкта:свідомість об'єкта є самосвідомість людини. По об'єкті ми можемо впізнати ликстоліття і його сутність. У об'єкті виявляється сутність людини, його щиреоб'єктивне «Я». Це відноситься не тільки до розумових, але і до почуттєвихоб'єктів»[41, 92].
Утворах декоративно-прикладного мистецтва, в архітектурних способах розкритіхарактери, почуття, погляди людей і через них – суть громадського життя тієїабо іншої історичної епохи. Навіть натюрморт (що означає мертва природа) завждиговорить нам не тільки про речі, але і про живу людину, його відношення досвіту. Прикладом цього є мистецтво голландських майстрів Яна Ван Гейсума,Пітера Класа, Балтазара ван дер Аста й ін. Зображуючи природу в жанрінатюрморту, вони розкрили типове для того часу відношення до цієї природи, щосклалося в суспільній практиці [20, 18].
Творимистецтва розповідають нам не тільки про спосіб життя, думках, почуттях окремоїлюдини, але і про світогляд, світовідчуванні суспільства, його ідеалах. Томупредметом мистецтва є не людина взагалі, «а духовний сенс його соціальногобуття» [26,2]. Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості. Мистецтво –специфічний різновид відбитку і пізнання дійсності в конкретно-почуттєвихспособах. Але якщо саме це поняття – абстракція, то реальне буття мистецтва –художній твір.
Такимчином, твори мистецтва і художній спосіб діалектично взаємозалежні і знеобхідністю припускають один одного. Художній спосіб ідеальний і виникаєтільки у свідомості що сприймає, становлячись частиною суб'єктивної естетичноїсвідомості, у той час як твір мистецтва матеріальний та існує поза суспільною йіндивідуальною свідомістю. Але виникнути художній спосіб може тільки завдякитворові мистецтва, його естетичним якостям, особливим способом організованоюматеріальною структурою твору мистецтва.
Співвідношенняміж художнім способом і формами об'єктивної реальності показує, що тут маємісце момент тотожності і розбіжності. Зрозуміло, що ступені подібності абоподоби способу об'єкту відображення залежить пізнавання, а отже, відношення доспособу суб'єкта сприйняття. Але оскільки зміст способу значно ширше об'єктавідображення, то художній спосіб повинний відрізнятися від відображуваногооб'єкта[71, 48].
Мистецтвореалістичне, коли воно глибоко проникає в дійсність і відображає її в динаміку,у єдності об'єктивного і суб'єктивного. Тобто в ньому цілком суб'єктивнеповинно бути одночасно цілком об'єктивним. Лише в цьому випадку суб'єктивнеможе бути естетично передане і сприйняте, тому що об'єктивне тут і є одночасноцілком суб'єктивним. Така «діалектика суб'єктивного й об'єктивного є лише тоді,коли реалістичне мистецтво розуміється як єдиний процес, як єдність створення ісприйняття мистецтва» [40, 9].
Творчийсуб'єктивний елемент у свідомості творця твору повторюється у свідомостіглядача, читача. Художній спосіб як ідеальне утворення виникає тоді, колисприйняття «повторює» у своїй духовній структурі моменти створення художньоготвору, коли глядач, читач відтворює для себе картину світу, аналогічну тієї, щозображена у творі мистецтва. Виникаюча картина як би створена самим читачем, єйого досягненням і власністю. З самого початку дійсність освоюється людиноючерез його конкретну діяльність, відчуття, що мають почуттєвий характер.
Відчуттявикликають у людей емоційну, що приводить їх у хвилювання реакцію. Навіть самийтермін «емоція» у перекладі з латинської позначає рух, хвилювання [10, 152].Однак не можна не зауважити, що емоційний момент у різному ступені виявляєтьсяв різних видах людської діяльності. Так, наприклад, у діяльності ученого віністотно сприяє роботі, але не лежить у самій природі логічних виводів інаукових істин. Позитивні переживання, хвилювання, що виникають у процесіроботи й у результаті наукового успіху, є тільки важливі психологічні стимули вдіяльності вченого. У той час як художник, висловлюючи у творі свої симпатії йантипатії, свої емоційні переживання, прагне як можна повніше передати їхнійпубліці, учений у своїх наукових доказах, відкриттях – безсторонній.
Науковевідкриття покликане впливати в основному на розум, а не на почуття читача, вононе має на меті представити емоційне відношення автора до об'єкта дослідження. Умистецтві ж емоції є необхідною складовою частиною, одним із компонентівзмісту, що органічно забарвлює його і що виражає закладену в ньому думку.Емоційністю відрізняються способи всіх мистецтв. Так, Р.Роллан говорив, щомузика без емоційної насиченості перетворюється в чергування гармонік,позбавлених життя [30, 48]. А театр стає звичайним, добре налагоджениммеханізмом, якщо в спектаклі немає високої емоційної напруги.
Самаприрода художнього освоєння життя така, що в способах художник, по вираженнюпоета, повинний покласти на музику не тільки слова, але і своє серце. Спосіб,що несе ідею, переконливий, якщо за ним стоїть художник, для якого головне вжитті, за словами О.Родена, бути схвильованим, любити, сподіватися, тріпотіти,жити. У кожному художньому творі точно і строго розраховано, що повинноподіяти, коли і яким способом [61, 5]. Гармонія вивірена алгеброю почуття,розумом, емоціонально-раціонально обдумано.
Зображеннялюдського горя і страждання на полотні або в скульптурному портреті викликало бтільки жалість. Емоційна сила мистецтва виникає не спонтанно. Це результатглибокої думки і почуття. Створюючи свій твір, художник враховує, як усепоказане й описане їм буде впливати на людей. Найважливішою особливістюхудожнього способу є також його індивідуальна визначеність. Мистецтво завждизштовхує людину з конкретними життєвими фактами, подіями, переживаннями.
Ухудожньому способі втілена конкретно почуттєва повнота, індивідуальне багатствокожного явища, що зображується. Реалістичний спосіб несе у своїй індивідуальнійформі узагальнення життєвих явищ і не тотожний окремому індивіду, а фіксує,завдяки творчій силі художника, неповторність думки почуттів, учинків багатьохлюдей. У індивідуальній долі, у живій неповторності вигляду героя-персонажазакладені ті думки і почуття, що характеризують епоху, клас, народ, націю іт.д. [47,58].
Уреалістичному мистецтві типізація розуміється як виявлення і художнє втіленнясамого істотного і значного в навколишньому житті, у людині, що визначає силипрогресивного розвитку. «Реалізм, — указував М.В.Гончаренко, — припускає крімправдивості деталей, правдиве відтворення типових характерів у типовихобставинах»[19, 120]. Процес узагальнення й індивідуалізації, перейнятийглибоким демократизмом, повним злиттям художника з народом, збагатив мистецтвоцих художників, показав, що на основі загального методу реалістичногоузагальнення, загальних принципів реалістичної типізації можливі самі різнізразки талановитої творчості.
Особистістюхудожника, природою його таланту, глибиною проникнення його в життя сучасногосуспільства визначається якісний рівень типізації й індустріалізації художніхспособів. Розглядаючи спосіб як діалектичну єдність суб'єктивного йоб'єктивного, раціональне й емоційне, типового й індивідуального, необхідно відзначити,що він як ідеальне утворення не зміг виникнути в процесі сприйняття, якщо вструктурі твору відсутній хоч один із цих ознак. Специфіка способу перебуває втому, що ці ознаки проникають одна в одну; раціональне й емоційне, типове йіндивідуальне виявляються через суб’єкт.
 
1.2Характеристика видів і жанрів образотворчого мистецтва
Образотворчемистецтво — мистецтво, що втілює художні образи на площині (графіка, малярствотощо) та в просторі (скульптура). Образотворче мистецтво відображає дійсність унаочних образах, відтворює об'єктивно наявні властивості реального світу:об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітрянесередовище тощо. Проте образотворче мистецтво зображує не тільки те, щодоступне безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі,певну фабулу, розгорнуту оповідь. Воно розкриває духовний склад людини, її психологію.
Виокремленняприроди виду й жанру в мистецтві являє собою складне завдання, оскільки їїактуальність для кожного періоду розвитку художньої практики передбачала вирішенняв межах тієї культурної парадигми, що домінувала на окремих етапах розвиткумистецтва. Таким чином, «поняття природи виду й жанру, яке відповідає сутностісамої категорії «вид» і «жанр» у сучасному її розумінні, в різні періоди розвиткумистецтвознавства досліджувалося тими категоріями художньої форми, якіоб’єктивно визначали процес вживлення твору мистецтва в соціальну дійсність, асаме: категоріями роду, жанру та виду мистецтва»[56, 196].
Вконтексті означеної проблематики вихідними положеннями роботи стали естетичнітеорії Аристотеля, Н.Буало, Ш.Баттьо, Г.Лессінга, Г.Гегеля, Ф.Шеллінга,Б.Кроче. До проблеми жанроутворення та процесів зміни парадигми художньоїтворчості звертались Ж.Жубер, Б.Констан, Ф.Шатобріан, І.Шіллер, Ф.Шлегель,Л.Тік, Р.Вагнер. У сучасних західно-європейських теоріях аспектів розумінняприроди жанру торкаються такі вчені, як Т.Адорно, Р.Барт, В.Бен’ямін,Ж.Бодрійяр, Й.Гейзінга, Ж.Дерріда, Ж. Дельоз. У сучасній українській естетиціпідґрунтям для досліджень західноєвропейських теорій художньої творчості сталиконцепції Л.Лев-чук, В.Ляха, В.Табачковського, М.Федоренка, І.Федорової,О.Шевченка.
Образотворчемистецтво у сукупності своїх видів створює реальну картину життя людини та природи,а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідкомлюдської фантазії. Творчих працівників у царині образотворчого мистецтва «узагальненоназивають художниками» [47, 51] (хоча здебільшого кожен із нихспеціалізується у певній галузі образотворчого мистецтва — як скульптор, маляр,графік тощо).
Образотворче мистецтво як галузь науки передбачає дослідження засадничихзакономірностей генези й еволюції образотворчого мистецтва яку цілому, так і напевних історично детермінованих стадіях його розвитку, зокрема стильових, урізному національному контексті; стадії над усім комплексом питань, пов'язанихіз з'ясуванням специфіки жанрово-видової структури образотворчого мистецтва,його змісту та форми; здійснення опису, аналізу, витлумачення, атрибуції мистецькихтворів, розгляд особливостей їх суспільного функціонування; вивчення набутківокремих національних шкіл мистецтва, творчої практики художніх об'єднань,угруповань, окремих художників. Виділяють такі види образотворчогомистецтва:
1. Графіка.
2. Живопис.
3. Скульптура.
4. Декоративно-прикладнемистецтво.
5. Вітраж.
6. Ювелірна справа.
7. Дизайн.
8. Фотографія [16, 22-23].
Отже, образотворче мистецтво різноманітне. Основними видами його вважаютьживопис, графіку, скульптуру і декоративно-прикладне мистецтво, а живописназивають першим серед образотворчих мистецтв.
Живопис — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний зпередачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, атакож твори мистецтва, створені таким способом. Найбільш поширені твориживопису, виконані на плоских або майже плоских поверхнях, таких як натягнутена раму полотно, папір, поверхні стін і т.д. До живопису відносять і виконаніфарбами зображення на декоративному та церемоніальному посуду, поверхня якогоможе мати складну форму.
Колір — головний виразний засіб живопису. У живописному творі глядачраніше сприймає колорит картини, її колірну гаму. Колір основний, але не єдинийзасіб художньої виразності. Є ще лінійна композиція і світлотіньове рішення,або тон. Тон картини — це міра світлоти її колориту. Бувають твори як бивиткані з світла, тобто світлі по тону (наприклад, «Дівчинка з персиками» В. Сєрова) і темні(«Тройка» В.Перова). Колорит і тон картини звичайно виражають основну її ідею. За задумом В.Сєрова світлий загальний тон полотна «Дівчинка з персиками» повинен передаватияскравий внутрішній світ підлітка, що стоїть на порозі дорослого життя. Глухі інеяскраві відтінки картини «Тройка» образно розкривають безрадісне існуваннямаленьких трудівників [49, 71].
Бувають картини і іншого типу — без сюжету: пейзажі, натюрморти,портрети. Наприклад, художник написав натюрморт — букет бузку або яблука. Деякіглядачі вважають, що тут немає ідеї. Це глибока помилка. Не можна плутатипоняття «сюжет» і «ідейність». Безумовно, про сюжет ідея реалізовується ясніше.Але відсутність сюжету ще не означає того, що картина не має ідеї. Убезсюжетній картині ідея виражається не прямо і безпосередньо, а тонше,специфічніше. Натюрморт, що зображає яблука, може виражати ідею великоїродючості і щедрості землі. Пишний букет бузку може розкривати пору розквітусил людини [22, 248].
У живописі важливу роль відіграє техніка виконання. За час тривалогорозвитку цього вигляду мистецтва було розроблено багато прийомів малювання.Переважання в роботі тих або інших прийомів залежить від темпераментухудожника, його світогляду і т. ін.
Графіка (нім. Graphik, грец. graphikos –написаний) – напрямок у мистецтві. Графічний — виконаний у стилі графіки. Графікаозначає мистецтво зображення предметів контурними лініями й штрихами, без фарб(іноді – із застосуванням колірних плям), а також твори цього мистецтва.Графіка буває станкова (самодостатні картини), книжкова (ілюстрації),газетно-журнальна та ін. Також інше значення терміна «графіка» – як накресленняписьмових або друкованих знаків, літер.
Мистецтво графіки включає в себе малюнки, гравюри, плакати, книжковіілюстрації. До цього вигляду мистецтва відносяться і всілякі схеми, запрошення,оголошення, товарні етикетки і т. п. [42,87].
Графіка — специфічний вигляд мистецтва, в основі якого лежать лінія,штрих і пляма. За допомогою цих коштів створюються чудові за своєю образноювиразністю твори. Графіка поділяється на станкову, книжкову і промислову, абоприкладну. Особливим видом графіки є плакат. Станкова графіка — це самостійні,не пов'язане безпосередньо з ілюструванням книг твори мистецтва [15, 73].
Книжкова графіка — одна з наймасовіших форм графіки. Художник, оформляючикнигу, розглядає її як щось ціле, продумує не тільки ілюстрації, що розкриваютьзміст, а й заставки, віньєтки, заголовні букви, шрифт, яким буде надрукованакнига, обкладинку, її колір, титульний лист, словом, всі її елементи.
Кожний масовий захід — толока, ярмарок, мітинг, свято — звичайносупроводиться випуском плакатів. Мистецтво плаката вельми своєрідне. Художник,виконуючи плакат, прагне зробити його лаконічним, виразним і зрозумілим [3, 105].
Твори промислової, прикладної графіки всюди оточують нас. Це — квиток втеатр, на ялинку, товарна етикетка, оформлення коробки цукерок, сірниковоїкоробки і т. п. Останнім часом з'явилося немало шанувальників цього виглядуграфічного мистецтва. Вони збирають етикетки, цукеркові обгортки, товарнізнаки. Багато таких колекціонерів і серед школярів.
Поширеною технікою графіки є гравюра. Гравюри отримують за допомогоювідбитка з пластинки. На пластинку малюнок наноситься за допомогою спеціальних інструментів(різців, голок). Дошки бувають з металу, дерева, лінолеуму і інших матеріалів.З однієї пластинки можна отримати декілька десятків відбитків (естампів). Всіестампи — справжні твори, тому художник ставить під ними свій підпис. Узалежності від матеріалу, на якому виконаний малюнок, розрізнюють ліногравюру(малюнок зроблений на лінолеумі), ксилографію (на дереві), літографію (накамені) і т. ін. [23, 63].
Малюнок довгий час розглядався як допоміжний етап на шляху до створеннякартини. Але це неправомірно. Багато малюнків є повноцінними художніми творами,що емоційно впливають на глядача. Зараз у всіх художніх музеях можна зустрітималюнки старих і сучасних майстрів.
Скульптура (лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю,висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого маютьоб'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів.Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри —портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичнийжанр.Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичнемоделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках такожкольору.
Скульптура також є специфічним видом образотворчого мистецтва. Основноюособливістю скульптури є трьохвимірна форма. Зрозуміти скульптурний твір — незавжди просто. Французький філософ Д. Дідро так охарактеризував скульптуру: «Це музасильна, але мовчазна і таємнича» [4, 79].
Розрізняють круглу скульптуру (статуя, група, статуетка, погруддя), яку можнарозглядати з різних сторін, і рельєф (зображення розміщене на площині фону).Монументальна скульптура (пам'ятник, монумент) пов'язана зархітектурним середовищем, вирізняється значущістю ідей, високим рівнемузагальнення, великими розмірами; монументально-декоративна скульптура включаєвсі види оздоблення архітектурних споруд і комплексів (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна, фонтанна, садово-парковаскульптура); станкова скульптура, не залежить від середовища, має розміри,близькі до натури чи менші, і конкретний поглиблений зміст [16, 75].
Матеріали скульптури — метал, камінь, глина, дерево, гіпс та ін.; методиїх обробки — ліплення, висікання, лиття, кування, карбування.
Твори пластики виконуються з граніту, мармуру, вапняку, золота, срібла,бронзи, гіпсу, глини, пластмаси і інших матеріалів. Мистецтво скульптури специфічне заобразним втіленням змісту. Основні ідеї часто виражаються в ньому в алегоричнихфігурах. У розпорядженні скульптора є наступні засоби художньої мови: об'єм,світлотінь і фактура матеріалу. Кругла скульптура передає повний об'єм. Її можна розглядати з будь-якоїточки. Кругла скульптура має наступні різновиди: статуя, група і бюст(погруддя) [63, 174].
Інший вигляд скульптури — рельєф — розглядається так само, як і картина,з певної точки. У ньому, як і в картині, можуть передаватися цілі сцени:історичні події, побутові сюжети, пейзажі і т. п. Рельєф може бути високим(горельєф) або низьким (барельєф). Існує також контррельєф, або негативнапередача об'єму. Всі опуклості в ньому даються западинами. Звичайно вінрозрахований на пластичний відбиток [40, 52-53].
Скульптура поділяється на монументальну, станкову і декоративну. Домонументальної скульптури відносяться пам'ятники, що встановлю-ються на вулицяхі площах. Одні пам'ятники точно передають вигляд людини, інші ж символічноувічнюють події в абстрактній формі: колоні, обеліску і т. ін. Твори станковоїскульптури призначаються для музейних залів, клубів, вестибюлів театрів і іншихгромадських місць.
До декоративної скульптури відносяться панно, ліпні прикраси на стелях істінах. Цей вигляд скульптури тісно пов'язаний з архітектурою і є її частиною [35, 147].
Більшість видів образотворчого мистецтва поділяється на жанри, багато якіз яких універсальні: до них звертаються і живопис, і графіка, і скульптура. Цеанімалістичний, портретний, побутовий, історичний, батальний жанри. Є жанри,які переважно розробляються у якомусь певному вигляді образотворчого мистецтва.Жанр натюрморту, наприклад, більш характерний для живопису, ніж для графіки.Жанр карикатури частіше зустрічається у графіці, але зрідка в живописі іскульптурі.
Жанр— це «поділ будь-якого виду мистецтва за тематичними, структурними абофункціональними принципами» [4, 79].
В кожному видімистецтва система жанрів складається по-своєму. Наприклад, у літературі жанривизначаються на підставі належності твору до літературного роду, провідноїестетичної якості та ідейно-оцінного настрою (сатиричного, патетичного,трагічного та ін.), а також обсягу твору і способу побудови образу (символіка,алегорія, документальність тощо). В музиці жанри розрізняються: за способомвиконання (вокальні або інструментальні, сольні, ансамблеві, оркестрові, хоровіжанри); за призначенням (марш, колискова, обрядова пісня і т.д.); за місцем таумовами виконання (камерна, симфонічна музика, кіномузика тощо).
В живопису жанривизначаються за предметом зображення (портрет, натюрморт, пейзаж, історичний іт.д.), а також за характером зображення (станковий, монументальний,декоративний живопис, мініатюра тощо). Свої жанрові системи мають такожкінематограф, театр та інші види мистецтв [56, 193].
Жанри виникли в різнийчас. Найдревніший — анімалістичний (від франц. animale — тварина). Самейому більше уваги приділяли первісні художники. Анімалістичнийжанр — вид мистецтва, в якому провідним мотивом є зображення тварин.
В живопису заструктурно-функціональними ознаками виділяють такі види або жанри, як живописстанковий, монументальний, декоративний, іконопис, театрально-декораційний [59, 85].
Станковий живопис, як правило, не пов'язаний з архітектурним ансамблем.Він існує самостійно. Скрізь можна зустріти станкові твори, виконані наспеціальних мольбертах (станках, звідси і відбувається назва «станковийживопис»). Станковий живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний,батальний, портретний, пейзажний, анімалістич-ний і натюрмортний [16, 41].
Назва «станковийживопис» походить від того, що художник найчастіше пише такі роботи на полотні,натягнутому на підрамник і встановленому на спеціальному станку — мольберті.Проте до станкового Живопису можуть належати твори, написані не лише наполотні, а й на картоні, дерев'яній дошці тощо. Станковий живопис вирізняєтьсяголовним чином самостійністю окремого твору, призначеністю для інтер'єру таможливістю його Вільного переміщення без наслідків для загального задуму таідеї. Саме до станкового живопису найчастіше застосовується термін„картина".
Іконопис — станковий заформою живопис культового призначення (у православ’ї, католицизмі, ламаїзмі тадеяких інших релігіях). Характер іконопису визначається іконографією — чітковизначеною тематикою та правилами зображення подій та осіб Святого Письма [51, 162].
Монументальний живопис— це живописне зображення на внутрішніх або зовнішніх поверхнях архітектурнихспоруд. Монументальний живопис не може бути відділений від своєї основи (стіни,опори, стелі тощо) і перенесений. За технікою і матеріалом виконаннямонументальний живопис найчастіше буває фресковим або мозаїчним. Домонументального живопису, як правило, відносять і вітраж.
Монументальний живопис відображає розпис будівель як зовні, так івсередині, тісно пов'язаний із архітектурою. Створюючи монументальні розписи,необхідно враховувати розміри площин, на яких буде вміщуватися живопис, масштабзображень, кут зору глядачів. У монументальному живописі відображаються основніідеали суспільства, його прагнення, мета, головні історичні події і т. ін. [38, 105].
Мініатюра — невеликийза розмірами твір, що вирізняється декоративністю форм, орнаментальністю,тонкістю письма. Існують такі види мініатюр:
·  книжнамініатюра (зображення в рукописній книзі);
·  лаковамініатюра (живопис на невеликих лакованих виробах — шкатулках, ювелірнихвиробах тощо);
·  портретнамініатюра (портретне зображення, виконане на медальйонах, табакерках,годинниках, перснях і т.д.) [65, 73].
Театрально-декораційнийживопис — використовується при оформленні сцени, створенні театральнихдекорацій та ескізів театральних костюмів. Характерний також для кіномистецтва(оформлення павільйону, знімального майданчика тощо).
Декоративний живописвиокремлюється на межі монументального, прикладного, оформлювального мистецтва [50, 89].
За тематичним принципому живопису й інших видах образотворчих мистецтв (графіці, скульптурі)виокремлюються жанри:
1.  Портрет.
2.  Пейзаж.
3.  Натюрморт.
4.  Історичний.
5.  Міфологічний.
6.  Батальний.
7.  Побутовий.
8.  Анімалістичний [7, 37].
Поважний вік у портретного жанру. Разючої досконалості (передусім — вскульптурі) він досяг вже в Древньому Єгипті, майже п'ять тисяч років тому.Портрет є одним із найпоширеніших жанрів образотворчого мистецтва. Цезображення людини або групи людей, що реально існують або існували в минулому.За характером зображення виділяють портрети парадні, офіційні та камерні.Портрет людини у вигляді якого-небудь алегоричного, міфологічного, історичного,театрального або літературного персонажа називають костюмованим.
Окремим видом портретає автопортрет — зображення художником самого себе. Серед різновидів живописногопортрета: поясний, погрудний, поплічний портрети, портрет на повний зріст,груповий портрет, портрет в інтер'єрі, портрет на тлі пейзажу та ін. [34, 25].
У скульптурі портретнезображення може бути виконане у вигляді статуї (зображення на повний зріст),бюста (погрудне зображення), торса (людська фігура без ніг або по пояс).
Пейзаж — жанр, у якомуосновним об'єктом зображення є природні ландшафти, міста, архітектурні (в томучислі індустріальні) споруди, морські краєвиди та інша реально існуюча абовигадана місцевість.
Пейзаж може матиісторичний, героїчний, фантастичний, ліричний, епічний характер. Пейзаж також частослугує тлом у творах інших жанрів (портрета, історичного, міфологічного,батального, анімалістичного).
Твори пейзажного жанру зображають природу. Розкриваючи в пейзажі виглядприроди, художник передає її життя, свої переживання, настрої, вчить любити іберегти рідну землю. У пейзажі можна виразити любов до Батьківщини, думи промайбутнє, відношення до теперішнього часу. У картинах цього жанру можнапобачити роздуми художника про життю, долі людини. Такі пейзажі І.Левітана, О.Шовкуненкаі ін. У пейзажному жанрі виділяють морські пейзажі, або «марини». Художники,які працюють виключно в жанрі морського пейзажу, називаються мариністами (І.Айвазовський) [62, 40].
Пейзажний жанр виник в Європі порівняно недавно, хоч в країнах Азії вінз'явився набагато раніше. Пейзаж дуже багатий різновидами: сільський, міський,марина (від італ. marina — морський). У 1897 році разом з картиною М. Реріха«Гонець» виник пейзаж історичний, що показує природу у всій її старовині, як бипобаченої очима наших далеких предків. Твори О. М. Васнєцова, присвяченіминулому Москви, можна віднести до історичного міського пейзажу [55, 174].
Натюрморт — жанр,присвячений зображенню світу речей, предметів повсякденного вжитку. Об'єктомзображення в натюрморті можуть бути також зірвані квіти, овочі, фрукти, дариморя, бита дичина, птахи. Як доповнення до основного мотиву в композиціюнатюрморту іноді включаються зображення людей та живих тварин, комах, птахів.
Натюрморт оформився в самостійний жанр лише в XVII віці в Голландії. Іхоч це слово переводиться з французького як «мертва натура», натюрморт розказуєпро красу життя, про створені людиною зручні і корисні речі, про прекраснівитвори природи — кольорах, плоди, дари моря і т. д.[8, 241].
Особливе місце належить історичному жанру, який надає твору великогосуспільного звучання, відображає епохальні для історії народу події. Коли вкартині, малюнку або скульптурі розказується про життя далекого або недавньогоминулого, він зближується з побутовим жанром. Однак не обов'язково твір повиненбути присвячений минулому: це можуть бути які-небудь важливі події наших днів,що мають велике історичне значення.
В історичному жанрівідтворюються видатні події минулого або сучасні події, які мають історичнезначення. Історичний жанр часто переплітається з іншими жанрами: побутовим(утворюючи синтетичний, так званий історико-побутовий жанр), портретом(історичний портрет), пейзажем (історичний пейзаж), батальним [29, 187].
До історичного жанру тісно примикає батальний, що виник ще в творчостіпервісних художників. Батальний жанр відтворює тематику війни, битв, походів таінших військових подій, епізодів життя армії та флоту.
Міфологічний жанр — це зображення подій і героїв міфів, легенд, сказань,билин та ін. Доказково-билинного жанру відносяться твори В.М.Васнецова («Богатирі», «Витязь нароздоріжжі», «Іван-царевич на сірому вовкові», «Гуслярі»). Твори цього жанрунерідко зустрічаються і в наш час, наприклад триптих Б.С. Пушкова «Пісня» [9,54].
Побутовий жанрприсвячений відтворенню приватного і повсякденного громадського життя людини.Побутові композиції іноді також називають „жанровими". Батьківщинапобутового жанру, як і натюрморту, — Голландія. У наш час цей один знайпоширеніших жанрів образотворчого мистецтва, хоч ще зовсім недавно вінвважався низьким, негідним уваги художника.
Часто твори на побутовісюжети називають жанровими, або такими, що відносяться до жанрового живопису(від франц. Genre — рід, вигляд). До побутового жанру відносятьсякартини, малюнки, скульптури, що розказують про події повсякденного життя [49,73].
Всі ми бачили картини і малюнки із зображенням кімнат, залів, заводськихцехів, вестибюлів метро, тобто інтер'єрів самих різних споруд. Інтер'єр уперекладі з французького означає «внутрішня частина». Інтер'єром називають івнутрішній архітектурний простір, і жанр образотворчого мистецтва, а такожокремий твір, що відноситься до цього жанру. Крім того, вдекоративно-прикладному мистецтві інтер'єром називають обробку внутрішньогоприміщення.
Як самостійний жанр інтер'єр склався лише в XVII віці в Голландії.Художники цієї країни дуже любили зображати комфорт сімейного вогнища, красулюб'язних серцю речей, сцени домашнього побуту [16, 88].
Картини і малюнки із зображенням «чистого» інтер'єру — без людей, твариннихабо якої-небудь жанрової сценки, зустрічаються рідко. Елементи інтер'єра можназнайти в помпейських розписах, у візантійських і древньоруський іконах, східнихмініатюрах, старовинних японських свитках, творах художників епохи Відродження.
Існує ще жанр карикатури. Карикатури зустрічалися вже в Древньому Єгипті.Так, в Каїрському музеї зберігаються малюнки, що висміюють фараона Ехнатона, щожив три з половиною тисячі років тому.
Як би не різнилися витвори образотворчого мистецтва за національними особливостями,індивідуальній манері їх авторів, як би не залежали від географічногосередовища і багатьох інших умов, вони завжди підкоряються специфіці вигляду іжанру, до яких відносяться. Витвори образотворчого мистецтва тісно пов'язані із художнім стилем, напрямом, течією, що характеризує епоху, історичний період,а також школою, що склалася під впливом поглядів певної групи діячів мистецтваабо одного художника [19, 53].
З розвитком мистецтвайого видо-жанрова система зазнає постійних змін: деякі жанри застарівають івиходить із вжитку, проте з'являються нові жанри. Так, у XX ст. поширюютьсянові види і жанри музичного мистецтва, пов'язані насамперед із джазом, роком.Замість тематичних жанрів, на які переважно поділялося традиційне для новогочасу образотворче мистецтво, в сучасному візуальному мистецтві жанровий поділведеться за принципом суто технічної репрезентації твору: живопис, реді-мейд,фотографія, інсталяція тощо.
Сучаснасистема мистецтв складається на основі двох тенденцій розвитку – тенденціїсинтезу, взаємозбагачення різних видів художньої практики і тенденціїсамовизначення, виділення різноманітних видів мистецтв. Розвиток художньоїпрактики і естетичних потреб суспільства зумовлює синтез окремих видівмистецтв, які кожний окремо не мають синтетичного характеру (наприклад,архітектура та живопис в їхньому синтезі) [16, 60].
Існуєтри типи синтезу, кожний з яких об’єднує різні види художньої діяльності наоснові якогось визначеного виду мистецтва:
–синтез пластичних мистецтв (архітектура, образотворче мистецтво ідекоративно-прикладне мистецтво), що відбувається на основі архітектури;
–синтез серед видовищних мистецтв (театр, кіно, телебачення, естрада, цирк), якіприйнято називати синтетичними; в них взаємодія відбувається в основному на основітворчості актора (в документальних жанрах – реальної особи);
–синтез окремих пар мистецтв, пов’язаних з літературою: літератури і музики(пісня та інші вокальні жанри), літератури та образотворчого мистецтва (напр.,художньо ілюстровані видання) [55, 173-174].
Привзаємодії мистецтв кожне з них робить в синтетичне ціле свій внесок, збагачуєцей цілісний художній твір притаманними даному виду мистецтва специфічнимирисами. Синтез мистецтв – це не механічне об’єднання окремих видів мистецтва,це – створення органічної художньої цілісності, якій притаманні нові якості, щоїх не було у жодного з мистецтв до того, як вони увійшли до нового цілого.Окремі види мистецтва створюють єдину цілісність і пристосовуються як один доодного, так і до синтетичного цілого. Синтез мистецтв реалізується в єдиномухудожньому образі або системі образів, об’єднаних єдністю стилю, задуму,виконання, але створених за законами різних видів мистецтва. В основі синтезупластичних мистецтв – архітектурна споруда, що доповнюється творами мистецтва:скульптури, декоративного живопису. В цьому випадку мистецтва, які берутьучасть у синтезі, зберігають своє відносно самостійне образне значення, асинтез досягається завдяки єдиному задуму і стилю. Але в цьому випадку невиникає такого явища, яке можна назвати синтетичним мистецтвом.
 

Розділ 2.Методика ознайомлення з видами і жанрами образотворчого мистецтва в початковихкласах
 
2.1 Формуванняуявлень у молодших школярів про види і жанри образотворчого мистецтва
Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освітипредмет «Образотворче мистецтво» реалізує креативно-змістову,продуктивну, творчу лінію візуального мистецтва. Тому в процесі дослідженняставилися такі найголовніші завдання викладання образо-творчого мистецтва векспериментальному класі:
1. Формування в дітей творчого, художньо-естетичного ставлення додійсності, здатності до художнього пізнання видів і жанрів образотворчогомистецтва та їх образної оцінки; розвиток таких особистісних якостей, яквідчуття краси та гармонії при сприйманні видів і жанрів образотворчогомистецтва, здатність емоційно відгукуватись на різноманітні вияви естетичного увидах і жанрах образотворчого мистецтва, вміння підмічати прекрасне у різнихвидах і жанрах образотворчого мистецтва та усвідомлювати його, потреба вспогляданні та милуванні різноманітними видами і жанрами образотворчогомистецтва.
2. Розвиток засобами сприймання та усвідомлення різних видів і жанрівмистецтва специфічних для образотворчого процесу універсальних якостейособистості як основи для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчоїуяви, оригінального, нестереотипного асоціативно-творчого мислення,художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зоровоїпам'яті та ін.
3. Формування знань і уявлень про види і жанри образотворчого мистецтва,їх історію та роль у житті людей, розуміння мови різних видів мистецтва,усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві і розвиток навичок сприйняттярізних видів і жанрів образотворчого мистецтва та їх емоційно-естетичноїоцінки, культури почуттів.
4. Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості угалузі різних видів і жанрів образотворчого мистецтва, вміння створити виразнийхудожній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду чи жанруобразотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови івиражальними можливостями художніх матеріалів та художніх технік, що допоможенабути свободи вираження у творчості.
5. Розвиток сенсорних здібностей дітей, що сприятиме повноцінностіхудожньо-естетичного сприймання різних видів і жанрів образотворчого мистецтвата поліпшенню якісного боку художньо-творчої діяльності.
Вагомим завданням експериментального навчання в 4класі було розширення знань про види, жанри і специфіку художнього образу вобразотворчому мистецтві. Практична діяльність спрямовувалася на подальшевивчення головних навчальних проблем («Форма», «Простір»,«Колір», «Композиція»).
Значна частина уроків у процесі формуючогоексперименту була присвячена розвитку в учнів відчуття кольору і свідомомувикористанню кольору як засобу художньої виразності. Велика увага приділяласязасвоєнню поняття про специфіку декоративного образу, про декор як засібзбагачення форми і композиційної організації образотворчої поверхні тастворенню декоративних композицій. Для цього в експериментальному класіздійснювалося ознайомлення учнів з деякими конкретними народними художнімипромислами України і початковим освоєнням прийомів роботи народних майстрів; зпередачею об'ємних якостей округлих предметів засобами світлотіні.
Виходячи з основних завдань образотворчої діяльностічетверто-класників (див. додаток Б), діти повинні були навчитися нетільки розуміти, цінувати, а й створювати красу навколо себе. Основи творчогопідходу до праці закладалися на заняттях з образотворчого мистецтва, де учнівиконували ескізи й начерки предметів різних видів і жанрів мистецтва, які втілювалися в матеріаліна уроках образотворчого мистецтва.
Ми враховували, що під час сприймання дійсностіучні повинні набути певних навичок цілеспрямованого спостереження естетичних виявіврізних видів іжанрів образотворчого мистецтва, і при цьому відчувати гармонійні співвідношеннякольорів у забарвленні предметів, об'єктів, вміти помічати виразність(вишуканість та витонченість або масивність) форм, абрисів різних видів і жанрів образотворчогомистецтва; відкривати асоціативно-образний характер різних видів і жанрів образотворчогомистецтва; вміти бачити та відчувати красу об’єктів різних видів і жанрів образотворчогомистецтва; мати уявлення про своєрідність кожного виду і жанру образотворчого мистецтва; посильновиражати естетичні почуття та переживання в різних видах образотворчоїдіяльності та в усній образній формі.
Під час сприймання творів мистецтва в учнів формувалисяуявлення про види образотворчого мистецтва, а також зміст та назви деякихжанрів: пейзаж, натюрморт, портрет, побутова (сюжетна) картина, анімалістичнийжанр. Також учні засвоювали прізвища та твори (1—3) найбільш відомих майстрівобразотворчого мистецтва України та світу; декілька відомих пам'ятокархітектури; деякі відомі народні промисли України (народний розпис Петриківки,кераміка Опішні й Косова та ін.), прізвища декількох відомих майстрів народноїтворчості.
У процесі експерименту учні засвоювали основніхудожні засоби розкриття змісту та емоційного впливу різних видів і жанрів образотворчогомистецтва на глядача (рисунок, лінія, площина та об'ємна форма, композиція,колір, колорит, освітлення, контраст світла й тіні, статика і динаміка та ін.)у творах живопису, графіки, скульптури. Також вони набували певної здатностірозповідати про твір, провести його простий аналіз, демонструючи знання основобразотворчої грамоти (передачі особливостей форми, колірного та композиційноговирішення, просторових явищ), використовуючи при цьому елементи порівняльного аналізу,свої враження та спостереження дійсності, художні терміни і образне слово.
У молодших школярів провідну роль у передаванні виражальних якостей іособливостей предметного оточення відіграє колірна композиційна образотворчадіяльність, в якій головна практична орієнтація в роботі на площині зводитьсядо площинних форм вираження і трактування тривимірного простору засобамизображення та передаванням перспективних явищ на елементарному рівні.
Характер дій, що їх виконували молодші школярі, різний. Вони відіграютьрізну роль у відтворенні образу. У дітей дії мають звичайно хаотичний,випробувальний характер. У міру того як уточнюється задача — створити певнийшуканий образ, образотворчі дії набувають більш організованого,орієнтувально-дослідницького характеру. Дитина кілька разів змінює положеннякожної фігурки, створює послідовно кілька комбінацій і спиняється на тій, якабільше, ніж інші, відповідає образу, що склався в неї.
З розвитком дитини збагачується її досвід, удосконалюєтьсясприймання предметів, їхньої форми. В учнів початкових класів за умов навчальноїі трудової діяльності накопичуються глибші знання про форму плоских і об'ємнихпредметів, про їхнє, положення в просторі.
Вивчення форми в процесі образотворчої діяльності на заняттях зобразотворчого мистецтва мало два етапи: 1) зображення умовно-плоских предметіву фронтальному положенні з передачею лише двох вимірів; 2) малюванняумовно-плоских і об'ємних предметів у перспективі, тривимірному зображенніпредметів на двовимірній площині.
Натурою для вивчення і малювання у фронтальному положенні булипредмети, що близькі до плоских геометричних форм (квадрата, прямокутника,трикутника, кола, овалу та їхніх комбінацій). Наприклад: прапорці, вимпели, журнал,конверт, шахова дошка, портфель, декоративна тарілка, тенісна ракетка,слюсарні, музичні та інші інструменти (молоток, лучкова пилка, лобзик, лопата,ножиці, балалайка), а також предмети рослинного і тваринного світу (листя ігілки дерев, квіти, комахи).
У навколишньому житті є багато умовно-плоских предметів. З нихучні вчилися вибирати такі, які відповідали б завданням навчання. Моделі заформою і кольором добиралися такі, які б підсилювали інтерес до малювання.
Практичні заняття з малювання умовно-плоских предметів, розміщенихперед тими, хто малює, у фронтальному положенні, яке не вимагає передачіперспективи, допомагали їм більш правильно зрозуміти складний процес малюванняз натури, засвоїти основи графічної грамоти (поняття про форму, пропорції,конструктивну будову, просторове положення предмета, колір та ін.); здобутизнання, уміння й навички в зображенні плоских предметів.
У процесі навчання реалістичного зображення малюнка основнимизавданнями були розвиток сприймання натури та зображення її форми на площиніграфічними засобами за законами зорового сприйняття. Тому під час практичних занятьз малювання особливу увагу ми звертали на правильне сприймання натури тими, хтомалює, на розвиток їхньої спостережливості, виховання вміння аналізуватинатуру.
У процесі сприймання натури головну роль відіграють органи зорутих, хто малює, тому завданням педагога було виховання в них умінняцілеспрямовано спостерігати: порівнювати між собою предмети, їхні частини,встановлювати між ними схожість і розбіжність, визначати форму, пропорції,конструктивну будову, просторові ознаки, виділяючи в них естетичний зміст.
У конструктивному малюванні з натури ми дотримувалисязагальновизнаних умов для сприймання й аналізу зображуваного. Вміння «бачити»натуру на початковій стадії малювання вирішує успіх роботи, сприяє правильномумисленню про предмети (про їхню форму, пропорції, конструктивну будову, колір),уточнює та збагачує уявлення про навколишню дійсність. Малюнок з натури бувосновним видом зображення в оволодінні грамотою реалістичного зображення.
Малюнок безпосередньо з натури – це процес, при якому ми не тількинаочно бачимо предмет, спостерігаємо за ним, визначаємо його форму, пропорції,конструктивну будову, а й реалістично його зображуємо. Під час зображенняпредмета ті, хто малює, набувають умінь і навичок у розміщенні малюнка напевній площині, послідовності побудови малюнка, передаючи характерну форму,пропорції та просторове положення натури, оволодівають технічними прийомамироботи.
Отже, головним завданням малювання з натури було вміння бачити ізображувати об'єкти. При цьому уточнюється і збагачується активне сприйманняявищ і предметів навколишньої дійсності, що сприяє розвитку мислення тапізнавальних здібностей тих, хто малює. Розглянемо, як відбувається процеспобудови реалістичного малюнка. Малювання з натури починається з вивченняпредмета, який потрібно малювати. Визначають призначення предмета, його форму,пропорції, положення в просторі, добирають способи його зображення на площині.
Вивчення комбінованої форми предмета зумовлене складною роботоюорганів сприймання, внаслідок якої в свідомості формується образ об'єкта, якийми сприймаємо. Тому таке велике значення має вміння «бачити» натуру.Безпосередньо після цілеспрямованого спостереження і вивчення натурирозпочинають її зображення. Продумують композицію малюнка, намічають загальнуформу натури. Після виконання начерку предмета уточнюють правильністьзображення, порівнюючи його із натурою. Малюнок закінчують промальовуваннямдеталей та передачею кольору чи тону.
Малюнокє не тільки самостійним видом образотворчого мистецтва, але основою дляживопису, гравюри, плаката, скульптури, декоративно-прикладного й іншихмистецтв. За допомогою малюнка закріплюється перша думка майбутнього твору.
Дляуспішного оволодіння малюнком необхідним було практичне пізнання тихзакономірностей, навчальних основ, на основі яких будується вивчення натури, їїформ, пластики, пропорції і будівлі. Крім того, необхідно знання особливостейнашого зорового сприйняття. Без цього не можна зрозуміти, чому навколишні наспредмети в багатьох випадках представляються нам не такими, які вони вдійсності: рівнобіжні лінії здаються що сходяться, прямі кути сприймаються тогострими, то тупими, коло іноді виглядає як еліпс і т.д.
Перспективане тільки пояснює згадані оптичні явища, але й озброює просторового зображенняпредметів, що малює прийомами, у всіх поворотах, положеннях, а також у різнихступенях далекості від що малює.
Малювання– це визначена система знань, засвоєння яких вимагає тривалого часу на основіспеціальних завдань і вправ. Учні на початку експерименту, як правило,захоплювалися копіюванням. Нічого поганого в цьому немає, головне, щобкопіювання з ілюстрацій, репродукцій не велося «на око», а зі знаннямобразотворчої грамоти, яку форму, пропорції, обсяг має той чи інший копійованийпредмет, фігура, орнамент.
Коливи малюєте з натури, перед вами стоїть завдання передати обсяг предмету впросторі. Для цього будь-який дотик олівця до паперу повинен бути обґрунтованорозумінням будови форми, законів світлотіні, перспективи, анатомії. Прирегулярному занятті малюванням накопичується досвід, знання, уміння дивитися нанатуру, ставити перед собою задачу і, удосконалюючи, рухатися вперед. Свідомекопіювання в процесі навчання малюнку відіграє велику роль. Гарний малюнок –будь то натюрморт, портрет, пейзаж і т.д. – служить необхідним і незаміннимпосібником для того, хто малює.
Копіюванняробіт видатних художників завжди позитивно позначається на розумінні законівживопису і приносить велику користь тому, хто навчається малювати.
Будь-якийпредмет має три виміри: довжину, ширину і висоту. Під об’ємом варто розумітийого тривимірну величину, обмежену поверхнями, під формою – зовнішній вигляд,зовнішні обриси предмета. Образотворче мистецтво в основному має справу зоб'ємною формою, тому в малюванні необхідно почувати її, підкоряти їй усіспособи і прийоми виконання малюнка. Навіть при малюванні найпростіших фігурнеобхідно розвивати в собі почуття форми.
Длякращого розуміння форми в цілому, перш ніж приступити до малюнку, необхіднорозглянути натуру з різних сторін. Малюючи, наприклад, куб, не можназображувати видимі його сторони без врахування сторін, схованих від огляду. Неуявляючи їх, неможливо намалювати правильно куб. Без відчуття усієї форми вцілому зображувані предмети будуть здаватися однобічними.
Підконструкцією, чи будовою предмету, варто мати на увазі взаємне розташування ізв'язок його частин. Поняття конструкції властиво всім існуючим предметам,створеним природою чи руками людини, починаючи з найпростіших предметів побутуі закінчуючи складними формами органічного світу. Художник не повинен бачитинавколишню дійсність тільки у випадковому світлотіньовому стані. Йому необхідновміти знаходити закономірність у будові предметів. Ця здатність розвиваєтьсяпоступово в процесі малювання з натури. Вивчення геометричних тіл і предметів,близьких до них за своєю формою, а потім і предметів, більш складних по своїйбудові, зобов'язує учнів художніх шкіл більш свідомо відноситися до малювання,виявляти характер конструкції і призначення зображуваної натури.
Лінія,чи риска, проведена на листі, є одним з основних елементів малюнку. Узалежності від призначення вона може мати різний характер. Вона може бутиплоскою, одноманітною, власне кажучи нічого не виражаючою. У такому виглядівона має допоміжне призначення (розмітка на листку малюнка, начерк, позначенняпропорцій).
Починаючіхудожники, не розуміючи, що лінія в малюнку є підсумок складної роботи надформою, звичайно прибігають до плоскої, умовної й одноманітної лінії. Такалінія з однаковою байдужністю окреслює краї предметів, не передаючи ні форми,ні світла, ні простору. Початківці найчастіше звертають увагу насамперед назовнішні обриси предмета, намагаючись механічно скопіювати його, щоб потімзаповнити контур випадковими плямами світла і тіні. Але в площинної лінії вмистецтві є своє призначення. Вона застосовується в декоративно-художніхроботах, у стінних розписах, мозаїках, вітражах, станковій і книжковій графіці,плакаті – у всіх зображеннях площинного характеру, де зображення погоджується звизначеною площиною стіни, скла, стелі, папера і т.д. Тут ця лінія даєможливість узагальнено передати зображення.
Глибокерозходження між площинною і просторовою лініями необхідно засвоїти із самогопочатку для того, щоб надалі не вийшло змішання цих різних елементів малюнка.
Дляпоняття пропорції учням пропонувалося виконати наступну вправу: візьмітьбудь-яку книгу, покладіть її на стіл і подивитеся на неї зверху. Книга будевиглядати як прямокутник без будь-яких перекручувань. Намалювати такийпрямокутник нескладно. Варто тільки визначити, у якому напрямку підуть країкниги і наскільки довжина книги більша ширини.
/>
Теперсядьте на відстані приблизно 50 см. від книги. Погляд на неї спрямований подотичній, один кут книги знаходиться ближче, сторони від нього розходятьсявліво і вправо під деяким кутом.
/>

Намалюємокраї книги. Потім відзначимо на око розмір ширини і довжини книги і намалюємодва її далеких кути. Якщо уважно придивитися, то можна помітити, щопідкоряючись законам перспективи далекі сторони мало-мало менше ближніх.Віддаляючись у глиб простору рівнобіжні лінії як би зближаються. Так їх і требамалювати.
Глибинупростору в малюнку потрібно увесь час відчувати за допомогою сили дотику олівцядо папера. Ближній до нас кут малюємо більш енергійним штрихом, а в мірувидалення всередину штрих робимо легше.
Якщоми піднімемо книгу до рівня очей, то побачимо, що всі сторони книги злилися водну лінію.
/>
Якщопіднімемо книгу вище рівня око, то далекий кут буде нижче ближнього.
/>
Прималюванні потрібно стежити за співвідношенням розмірів. Що, наприклад, більша:висота чи ширина тієї чи іншої частини, — і на скільки.
Зіставленнярозмірів, чи, як ще говорять, визначення пропорцій – одне з найважливіших дійтого, хто малює. Завдання полягає в тому, щоб правильно визначити відносинирозмірів. Питання про відносини в образотворчому мистецтві дуже важливий, томущо художник постійно з ними зустрічається – відносини розмірів, тональні,колірні і т.д.
Зображуючинатюрморт, пейзаж чи жанрову композицію, важливо показати ту колірну напругу,якою характеризується натура. Не можна, наприклад, правдиво написати пейзаж умомент палаючого заходу, користуючись блідою гамою фарб, чи передати сцену прирозсіяному освітленні за допомогою щільних і насичених кольорів.
Якщоми хочемо вірогідно зобразити кольори предметів в натюрморті при вечірньому чиштучному освітленні, їх потрібно писати насиченими і щільними кольорами.Перебільшена напруженість колірних відносин приводить до того, що фарбазалишається просто фарбою, не перевтілюючи в матеріал видимого предмету, непередаючи стан. Така робота не притягує і не хвилює.
Присильному сонячному забарвленні кольори вибілюють, розходження між ними слабшає,стирається, і це повинен побачити і використовувати художник для досягненняправдивості і виразності зображення. Щирий, емоційно значимий колоритстворюється в тому випадку, якщо художник передає кольоровість натури увизначених умовах освітлення і стану атмосфери і підкоряє все це образнійзадачі.
Чималуроль у створенні емоційно сильного і природного колірного ладу грає закономірнечергування теплих і холодних відтінків. Протиставлення теплих і холоднихвідтінків на світлі й у тіні є одним з важливих якостей реалістичного живопису.Теплими називаються всі колірні відтінки, що наближаються до червоним і жовтим(асоціюються з теплом, вогнем). Холодні відтінки тяжіють до зелених, синіх,фіолетових і зв'язані з відчуттям холоду.
Будь-якийколір може бути і теплим і холодним, у залежності від того, до чого ближче йоговідтінок: до червоно-жовтогарячого чи синьо-зеленого кольору. У природі частобуває, що світло (те, що освітлено) холодне, а тіні теплі, і навпаки. У кімнатізвернені до вікна сторони предметів завжди висвітлюються холодним світлом.Тіньові сторони отримують більш теплий відтінок, відбитий від стін і стелі. Підвідкритим небом предмети висвітлюються теплим сонячним світлом, а тінівідбивають холодні відтінки синього неба.
Зіставленняі чергування теплих і холодних квітів має місце і на рівно освітлених чизатемнених поверхнях. Так, наприклад, тіні на снігу в зимовий сонячний деньздаються синіми з кількох причин: від рефлексу неба, від контрастного впливужовто-жовтогарячого кольору снігу, освітленого сонцем, і від контрасту самогокольору висвітлення. Ось чому колір будь-якої поверхні не можна розуміти яктільки холодний чи тільки теплий. Швидше за все тут відбувається боротьба двохколірних початків: теплого і холодного. Протиставлення теплих і холодних відтінківслужить однією з умов створення гармонійного колориту.
Багатствоі розмаїтість взаємних рефлексів, загальний тоновий і колірний станосвітленості, вплив спектрального складу основного джерела світла, контрастнавзаємодія теплих і холодних відтінків кольору – усе це поєднує кольори, робитьїх супідрядними і родинними. Саме єдність у розмаїтості і визначаєгармонійність колориту. Жоден колір не можна вводити в етюд чи картину, неузгодивши його із загальним колоритом. Фарба на полотні завжди звучить різко,якщо не підлегла загальному тоновому і колірному стану. Гармонія, єдністьколориту в картині визначається спорідненням фарб природи. Колорит у живописі –це результат пізнання художником об'єктивно існуючого колірного багатства.
Якщозображення правильне побудоване, дотримані пропорції, перспектива, об’єм, алевсі деталі виписані чи намальовані з однаковим акцентом на передньому ізадньому планах, то всі предмети одночасно будуть «лізти» на передній план,тому що не дотриманий колірний лад зображення відповідно до цілісного зоровоговраження.
Зоровацілісність живопису і малюнка залежить від підпорядкованості другорядногоголовному, в ув'язуванні всього зображення в одне ціле. Якщо картина являєсобою строкатий набір рівнозначних колірних плям, контрастів, вона втрачає своюзорову переконливість. З цієї причини головне звичайно розміщається поблизу відоптичного центру картини. Це дозволяє зорово охопити всю картину відразу ісприймати зміст як єдине ціле. У процесі зображення натюрморту, пейзажу чи портретане має змісту додавати деталям однакове значення, чи вимальовувати виписуватиїх однаково докладно. Чітко ми повинні бачити те, що є головним у роботі.
Власнецим базовим засадам ми намагалися навчити на самому початку учнівекспериментального класу, щоб з часом навчитися їх розуміти і реалізовувати напрактиці.
 
2.2Організація і зміст експериментального дослідження
З метою перевірки удосконаленоїметодики ознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчогомистецтва ми провели експериментальне дослідження у 4-х класахТеребовлянської ЗОШ І-ІІ ступенів Тернопільської області. При цьому 4-А класнавчався за удосконаленою методикою, а 4-Б клас – за традиційною.
Дослідженняпроводилося у три основні етапи.
Метою першого етапу (2006-2007 рр.) буваналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблемиознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва,укладання бібліографії, вироблення експериментальної методики. У 2007навчальному році було проведено констатуючий експеримент.
Другийетап (2007-2008рр.) передбачав проведення основного експерименту з виявлення експериментальноїперевірки системи педагогічних умов, які б забезпечили ефективністьознайомлення молодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва.Перевірено на практиці ефективність системи вправ та завдань образотворчогозмісту.
Мета третього етапу (2008 р.) полягала ваналізі та узагальненні кількісних та якісних результатів експерименту,написанні тексту дипломної роботи, її літературному оформленні.
Припроведенні формуючого експерименту були передбачені зміни в способах керівництванавчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класіактивізувалась образотворча діяльність школярів у галузі ознайомленняз видамиі жанрами образотворчого мистецтва, пропонувалась система організації навчання,методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію процесу ознайомленняз мистецькими видами і жанрами.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментальногокласу з творами живопису, а саме пейзажем, під час малювання композиції «Тихесенький вечір на землю спадає».
При цьому ставилася мета поглиблювати знанняучнів у галузі пейзажного жанру, розвивати навички естетичного сприймання,образного мислення, асоціативної пам'яті, уяви, ознайомити учнів з багатствомколірних відтінків, одержаних шляхом різноманітності (розбіл гуаші, освітленняв акварелі, «закаламутнення» чорно-сірим) і ускладнення палітризмішуванням кольорів, виховувати естетичне ставлення до навколишнього світу,любов до рідної землі.
В якості обладнання використовувалися малюнки(зразки дитячих робіт), ілюстрації із зображенням пейзажного жанру, репродукціїтворів українських художників Т.Шевченка, В.Штернберга, С.Васильківського,С.Світославського, П.Левченка, М.Пимоненка, Т.Яблонської, М.Глушенка,А.Куїнджі, Д.Шавикіна.
1. Актуалізація знань учнів у галузіобразотворчого мистецтва.
— Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?
(Графіка, живопис, скульптура,архітектура, декоративно-прикладне мистецтво.)
— Які жанри образотворчогомистецтва вам відомі?
(Портрет, натюрморт, пейзаж, побутовий,історичний, анімалістичний, батальний, побутовий тощо.)
—Як називається жанр, що зображує краєвиди?
(Пейзажний жанр.)
—Як називають художників, що працюють у жанрі пейзажу?
(Художники-пейзажисти,художники-мариністи).
— Серед запропонованихтворів мистецтва знайдіть лише ті, які відносяться до творів пейзажного жанру.(2-3 учні вибирають серед кількох репродукцій картин, написаних художниками урізних жанрах, лише ті, які належать до пейзажного жанру).
2. Організація сприймання творів пейзажногожанру.
Саме пейзажний жанр являє собою найвищу сходинкухудожнього сприйняття природи, оскільки базується на широких можливостяхвибору, узагальнення її явищ та відображення природної краси. Він постійнонагадує людині про велич природи, звеличує її досконалість і формує почуттялюбові до рідної землі.
Поява цього жанру у мистецтві сягає давніх часів,коли єгипетські й римські художники створювали неперевершені за своєю красоюфрескові й мозаїчні зображення прекрасних краєвидів та картин рослинного світу.В українському образотворчому мистецтві пейзаж як самостійний жанр почавформуватися у 17 ст. та особливо розвинувся у 19 ст., коли такі відоміхудожники, як Тарас Шевченко і Василь Штернберг почали правдиво зображуватижиття народу та мотиви вітчизняної природи.
(Демонструються репродукції творів Т. Шевченка таВ. Штернберга).
Пейзаж у творах українського образотворчогомистецтва займає помітне місце серед краших досягнень художньої культури,відбиваючи творчу обдарованість українського народу.
З великою життєвою правдивістю та поетичністюписали свої картини й Інші відомі українські художники: Володимир Орловський(«Жнива», «Хати в літній день»), Сергій Васильківський («Козачалевада», «Ранок. Отара на луках»), Сергій Світославський(«Вечір в степу», «Вітряк»), Петро Левченко («Водяниймлин», «Село взимку. Глухомань», «Глибока осінь»),Киріяк Костанді («Рання весна»), Микола Пимоненко («Передгрозою»), Дмитро Шавикін («Вечір на Дніпрі»), Микола Бурачек(«Хата опівдні. Спека») тощо.
3. Сприймання учнями творів мистецтва.
Д.М. Шавикін «Вечір на Дніпрі».
Вечоріє. Широко розлилися могутні води Дніпра. Поголубому плесу тихо пливе човен, ущерть завантажений запашним сіном. Прозорісутінки оповили небо й річку, в якій відбивається і човен з сіном, і люди, івечірнє небо. Здається, ніби десь лунає задумлива народна пісня. Цю картинустворив відомий український художник Дмитро Шавикін.
Далі проводиться бесіда на тему кольоротворення.
— Пригадайте, як одержати блакитний колір.
(Змішати синій і білий кольори.)
— Як утворити рожевий, ніжно-фіолетовий кольори?
(Рожевий отримуємо шляхом змішування білоїта червоної фарб; ніжно-фіолетовий — фіолетової та білої .)
—Як одержати сірий колір? Як зробити йогосвітлішим або темнішим?
(Щоб отримати сірий колір, необхідно добілої фарби добавити чорної; сірий колір робиться світлішим або темнішим шляхомдодавання до нього білого або чорного кольорів).
—А тепер усі свої вміння і знання в основі кольорознавствавикористайте у своїй композиції.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментальногокласу з натюрмортом під час малюваннякомпозиції «Осінній натюрморт».
При цьому ставилася мета ознайомити учнів зрізними видами і жанрами образотворчого мистецтва, провести бесіду про один ізжанрів – натюрморт, вчити дітей малювати натюрморт, передаючи правильнерозміщення, розмір, форму, пропорції і колір предметів, розвивати вміннявиконувати малюнок у певній послідовності, передавати форму предметівакварельними фарбами, виховувати любов до природи.
В якості обладнання використовувалися таблиці зметодичними розробками виконання натюрморту аквареллю та дитячі малюнки,репродукції творів художників І.Т.Хруцького «Квіти і плоди»,І.І.Машкова «Виноград, лимон і рак», А.М.Ерделі«Натюрморт», Ф.Ф.Манайла «Новий хліб, овочі і фрукти».
1. Актуалізація опорних знань учнів.
— Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?
(Живопис, скульптура, графіка,декоративно-прикладне мистецтво, архітектура.)
— До жанрів образотворчого мистецтва належать:портрет, пейзаж,
натюрморт, побутовий, історичний, батальний,анімалістичний тощо.
2. Словникова робота.
Жанр — вид творів мистецтва,який характеризується певними ознаками.
Зображення тварин називається анімалістичним жанром.
Картини, присвячені подіям і сценам повсякденногожиття, належать до побутового жанру.
Твори, що зображують історичні події, належать доісторичного жанру.
Картини, присвячені воєнним подіям — битвам,епізодам війни, належать до батального жанру.
— А як називається жанр, що зображує краєвид? {Пейзаж.)
— Як називається жанр, де зображена людина абогрупа людей? (Портретний жанр.)
(Під час обговорення кожного з жанрівбажано посилатися на репродукції картин.)
3. Вступна бесіда.
— Подивіться на репродукцію картини І.Т.Хруцького «Квіти і плоди». Назвіть предмети, зображені на ній.
(Ваза, кошик, склянка, букет квітів,персики, лимони, груші, диня, виноград)
— Назвіть предмети, які зобразив художник І.Машков на картині «Виноград, лимон і рак».
—Що об'єднує ці двікартини?
(Зображені овочі і фрукти, предметипобуту.)
— Картину, на якій зображено групу неживихпредметів (квіти, овочі, фрукти, предмети домашнього вжитку, риба, дичинатощо), називають натюрмортом.
Перший натюрморт з'явився в Голландії на початкуXVII століття. Голландці були у цей час одними з найбагатших у світі. Людигостріше і тонше відчували навколишній світ, красу природи. Вони милувалисяпредметами, серед яких проходило їхнє життя. Це був період розвиткуголландського мистецтва — особливо мистецтва натюрморту. Вміти бачити красу узвичайному — важлива риса голландських художників. Дуже часто у назві картинвикористовувалося слово «сніданок»: «Сніданок з курчам»,«Сніданок з шинкою» тощо. Натюрморти, написані художниками,розповідають також про життя і побут їхніх володарів. Дивишся на такезображення і думаєш, що господар цих речей відійшов на хвилинку і незабаромповернеться.
4. Сприймання творів мистецтва.
а) Ерделі Адальберт Михайлович«Натюрморт», 1955рік.
Художник зобразив найбуденніші побутові речі:склянки, глечики, рушники, хустки. І лише одна порцелянова чашка ефектновиблискує золотом. Усі вони «зігріті» незримою присутністю людини. Звитонченим смаком Ерделі передає принади цих речей. Натюрморт вишуканий заколоритом. Фарби чисті, дзвінкі, живописні. З особливою майстерністю художникомнаписане прозоре скло, крізь яке видно блакитно-чисту воду, що викликаєвідчуття свіжості та прохолоди.
б) Манайло Федір Федорович «Новийхліб», 1975рік.
Народні традиції відображені у натюрморті«Новий хліб». Урочиста подія — поява на столі хліба нового врожаю —відзначається за народним звичаєм з особливою святковістю. Хліб — у центрінатюрморту, а відповідно — основа всього сутнього. Він в оточенні і городини, іфруктів, і меду. Колорит, барви полотна гарячі, сповнені радості життя.
5. Дидактична гра «Чарівна торбинка».
Беремо невелику торбинку, овочі і фрукти, яківідрізняються за формою і величиною. Учитель кладе овочі й фрукти в торбинку іпропонує комусь з дітей, не дивлячись у торбинку, обмацати якийсь предмет,назвати його і показати дітям. Вчитель може запропонувати знайти те, що вінназве. По черзі завдання виконують декілька учнів.
6. Продовження бесіди.
— Сьогодні ми теж малюватимемо натюрморт, але,звичайно, не такий складний, як у художників. У нас є різні овочі і фрукти.Давайте складемо з них натюрморт, згрупувавши по декілька предметів, якпоказано на таблиці.
7. Перегляд таблиці з методичними розробкамималювання натюрморту.
/>
— Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, які овочі тафрукти ми використаємо для нашого натюрморту.
І печуть мене, і варять,
І їдять мене, і хвалять, —
Бо я добра. (Картопля)
Сидить баба на грядках
Вся закутана в хустках. (Капуста)
Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк)
Довгий, зелений — добрий солоний,
Добрий і сирий. Хто він такий? (Огірок)
Шкір має сім, а сльози випускає всім. (Цибуля)
Круглий, як куля, зелений, як трава,
Червоний, як кров, солодкий, як мед. (Кавун)
8. Поетапне виконання композиції вчителем.
9. Практична діяльність учнів.
— Спочатку визначте розташування предметів, потімнамітьте їх загальну форму. Порівняйте малюнок з натурою і, уточнивши його,переходьте до деталізації (плями, смуги, корінці, стебла, листя та ін.).
Тепер починаємо малювати фарбами. Спочаткупотрібно на палітрі підібрати найсвітліший колір натури, а вже потім вкрити нимусю поверхню малюнка, крім відблиску. Фарба при цьому повинна вільно стікативниз. Коли малюнок висохне, зафарбуйте потрібним кольором овочі та фрукти,залишаючи чистішими світліші місця та відблиск. Затінені частини натуриперекрийте тими ж кольорами, але темнішого тону і з холодним відтінком. Колипотрібно підсилити той чи інший колір малюнка, вкрийте його тією самою фарбоюще раз. Проте пам'ятайте, що зловживати перекриванням не слід, бо акварельвтрачає свіжість, прозорість, яскравість.
10.Закріплення вивченогоматеріалу.
Дидактична гра «Вернісаж».
На дошці розвішані дитячі малюнки, можуть бути ірепродукції картин різних жанрів образотворчого мистецтва. Діти під нимиприкріплюють таблички: натюрморт, пейзаж, портрет тощо.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментальногокласу з портретним жанром під час малюваннякомпозиції «Мама в інтер'єрі».
При цьому ставилися завдання поглиблюватививчення основних закономірностей зображення людини й елементарних пропорцій,розташування окремих частин, розвивати уміння передавати на малюнках образилюдей (дорослих і дітей), їх настрій засобами живопису (радісна кольорова гама),виховувати любов, повагу до найсвятішої людини на землі — матусі, чуйність,доброту, милосердя, лагідність, вдячність.
В якості обладнання використовувалися таблиці, малюнки,фотографії, ілюстрації із зображенням жінок, репродукції картин Рафаеля«Сикстинська Мадонна», Леонардо да Вінчі «Мадонна Літа», А.Дейнека «Мати».
1.Вступна бесіда.
Мати — початок усього, берегиня роду людського.Незмінну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх.Тільки мати нічого не пожаліє для своєї дитини, це вона у хвилину небезпекиніколи не думатиме про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину,зазнає будь-яких труднощів, страху, сумнівів. Вона оберігає нас, зігріває,зупиняє нас перед безоднею. Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткає лихо, ірозцвітає, стає молодшою, веселішою, сильнішою, коли бачить, що її діти вирослипорядними людьми. Все-все, що є в нас найкращого, — все від неї, від рідноїненьки. За мамину ласку і любов, за її недоспані ночі і колискові пісні, за їїдобрі і ніжні слова, за її лагідну вдачу і науку ми дякуємо їй. (Звучитьграмзапис пісні А. Горчинського «Цвіте черешня в мами на городі»).
Тема материнства вважається однією із центральнихі найбільш
складних в образотворчому мистецтві. Багатохудожників зображували
жінку на своїх полотнищах.
2. Сприймання творів мистецтва.
Рафаель «Секстинська Мадонна».
— Рафаель, як істинний син Відродження, був якщоі не таким універсальним, як Леонардо да Вінчі, та все ж дуже різностороннімхудожником: і архітектором, і монументалістом, і майстром портрета, і майстромдекору. Але до нині його знають перш за все як творця чудових«Мадонн». Споглядаючи їх, щоразу ніби заново відкриваєш для себеРафаеля.
У його мадонн завжди гладке волосся, чистий овалобличчя, високий лоб. Спадаюче покривало охоплює фігуру зверху донизу єдинимплавним контуром.
Молода мати та її дитя нескінченно зворушливі,але дуже простодушні. В обличчі і погляді немовляти є щось недитяче —прозорливе і глибоке, а в обличчі і погляді матері — дитяча чистота. ЯкбиРафаель ніколи нічого не написав, крім цієї покірливої, босої, круглолицьоїжінки, цієї небесної мандрівниці, закутаної в простий плащ, і незвичайноїдитини, яку вона тримає на руках, він і тоді був би видатним художником.
3. Продовження бесіди.
— А тепер розгляньте й інші репродукції картин,на яких художники
відтворили образ матері на своїх полотнах.
— Що спільного між ними?
— Чи подобаються вони вам? Чому?
— Як би ви назвали ці картини?
(Учні діляться своїми враженнями).
— А тепер розгляньте фотографії своїх мам.
— Опишіть портрет своєї мами.
(Очі у моєї матусі голубі, як волошки.Погляд у неї ніжний, як перша весняна квіточка, добрий, як наша земля. У мамирожеві пестливі уста. Своїми працьовитими руками вона ладна приголубити всіхдітей світу. А обличчя, як сонечко, випромінює тепло по всьому світу. Ось такамоя матуся. Я її дуже люблю!)
— Де найбільше часу доводиться проводити мамівдома? (На кухні.)
— А чи допомагаєте ви своїй матусі? (Так).
— Декламування вірша «Маленькагосподиня».
4. Прослуховування оповідання «Чужап'ятірка».
Чужа п'ятірка
Упоравшись з перевіркою домашнього завдання, НеляДмитрівна сказала:
— А зараз, діти, напишемо твір.
— Про улюблену професію?! — радо озвався Юрко.Він учора дивився фільм про моряків-підводників і вирішив стати підводником.
— Ні, — відповіла Неля Дмитрівна. — Тема нашоготвору ось яка… — Вона взяла крейду й написала на дошці: «ЯК Я ДОПОМАГАЮМАМІ».
«Пхе, теж мені тема!» — подумав Юрко.Він переписав назву твору до зошита і замислився. Про що ж писати? Хіба про те,як односив її листи до поштової скриньки? А може, описати, як улітку в гостях убабусі вони з мамою обривали вишні на дереві? Мама обривала, а він тримаввідерце. Ох і наївся ж тоді!
Юрко заглянув у зошит своєї сусідки по партіЛюсі. Та написала: «Вдома я допомагаю мамі накрити на стіл, а потім самамию увесь посуд».
«Оце діла!» — подумав Юрко і написавсобі в зошит, що він миє посуд і накриває на стіл. Потім кинув оком у зошитДениска, який сидів попереду. Денис написав: «Щоб мама могла відпочивати післяроботи, я сам ходжу в магазин за продуктами». Юрко теж написав, що ходитьдо магазину. Ще й перелічив, які саме продукти він купує: хліб, масло, олію,рибу, консерви, макарони, халву, цукерки, морозиво, ситро, картоплю, кефір,сіль і сірники.
А тоді Юркові закортіло подивитися ще й у Петрівзошит. Петро сидів позаду. Озирнувшись, Юрко прочитав: «Вдома я поливаюквіти, мию підлогу, чищу пилососом килим і доріжки». Юркові цесподобалося. Він дописав у своєму творі: «А коли я принесу з магазинупокупки, то не сиджу, склавши руки, а поливаю квіти, мию підлогу і чищукилим».
Твір вийшов довгий і красивий. Не соромно й наперевірку.
Повернувшись зі школи додому, Юрко пообідав,повчив уроки. Потім довго гуляв з хлопцями у дворі. Після вечері подививсятелевізор і ліг спати. Наступного дня Неля Дмитрівна принесла перевіренізошити.
Усі написали добре, — сказала вона. — А найкращийтвір — у Юри Денисенка. Він має про що писати, бо багато допомагає мамі.
Неля Дмитрівна прочитала вголос Юрків твір іоголосила: «П'ятірка!». Діти захоплено дивилися на Юрка, а він сидіві пишався. Ще приємніше йому було від думки про те, як зрадіють удома батьки:п'ятірки він приносив не часто.
— А я сьогодні п'ятірку отримав, — похваливсявін, шойно мама переступила поріг.
— Молодець, синку, — посміхнулась вона.
Мама віднесла на кухню важкі сумки з покупками. Апоки мила руки і перевдягалася, Юрко тримав напоготові зошит з п'ятіркою.
Нарешті мама сіла перепочити перед тим, якготувати вечерю. Юрко дав їй зошит. Мама помилувалась оцінкою й почала читатитвір. На її обличчі спершу відбилося здивування, а тоді воно робилося всесумнішим, сумнішим...
— Я й не знала, що ти в мене такий помічник, —тихо промовила
мама. — Навіть килим чистиш. А в нас же йпорохотяга немає,
Юрко зніяковів, але спробував заперечити:
— Його ми скоро купимо, тато казав. Зате —п'ятірка.
— Це не твоя п'ятірка. — відказала мама. — Ти їїне заробив. Прикро мені, що мій син росте ледарем та ще й брехуном.
Вона закрила зошит і відсунула його від себе ажна край столу. Коли прийшов тато, Юрко мив у коридорі підлогу. Коло порогаакуратно купкою лежали витрушені доріжки.
— Ти ба! — здивувався. — А уроки повчив?
— Уже.
— А що ти сьогодні зі школи приніс? — запитавтато.
— Юрко змовчав. Тато побачив на столі зошит ірозгорнув його. У назві твору «Як я допомагаю мамі» слово«допомагаю» було перекреслено, а вгорі Юрковою рукою написано«ДОПОМАГАТИМУ».
5. Перегляд демонстраційного матеріалу (зкоментарем учителя).
6. Словникова робота.
Інтер'єр — зображення в живописі і графіці різноманітнихвнутрішніх приміщень.
Побутовий жанр — жанр образотворчогомистецтва, де зображені події і сцени повсякденного життя.
7. Поетапне зображення композиції вчителем.
— Щоб намалювати портрет своєї мами, придивітьсяуважно до її обличчя. (Діти ще раз уважно розглядають фотографії своїх мам).
Спочатку виконайте невеликий ескіз портрета, вякому визначте найбільш характерні риси обличчя, його вираз. Щоб дотриматисяпропорційності обличчя, зверніть увагу на добре відому всім форму яйця.Намалювавши його вужчою стороною донизу, розділіть овал посередині по вертикаліі горизонталі. Горизонталь буде лінією очей, вертикаль розділяє обличчяпосередині лоба, носа, підборіддя.
Якщо ми розділимо нижню половину ще надвоє, тодістанемо лінію носа. Щоб правильно намалювати губи, треба нижню частинурозділити двома лініями на три частини. На верхній лінії — лінія губ, на нижній— середина підборіддя. Потім можна виконати портрет великого розміру,деталізуючи образ.
Покажемо особливості комплексного ознайомлення учнів експери-ментальногокласу з анімалістичним жанром під час практичного виконання творівдекоративно-прикладного мистецтва та скульптури.
При цьому ставилися завдання ознайомити учнів зопішнянською народною глиняною іграшкою, розвивати здібності аналізувати формуі визначати складові частини будови тварин, відтворювати пропорційні відношенняокремих складових частин будови, передавати різними засобами особливостіпластики, найхарактерніші пози тварин у русі, характер і стан образів,розповісти про творчий шлях Марії Приймаченко, використовувати народні мотиви вдекоративних композиціях, виховувати повагу і бережне ставлення до творівнародного мистецтва.
В якості обладнання використовувалися репродукції творівМ.Приймаченко «Фантастичний звір», «Слон», «Лев зламавзуба», «Звір гуляє», народні глиняні іграшки, зразки робіт,пластилін (глина), стеки.
1.Вступна бесіда.
Історія народної іграшки починається з глибокоїдавнини. Протягом віків вона вбирала в себе кращі національні традиції. В усічаси іграшку створювали як предмет мистецтва, надаючи їй великої художньоївиразності. Праобразом стали об'єкти навколишнього життя. Українські народнііграшки надзвичайно різноманітні. їх виготовляли з паперу, горіхів, хутра,пір'я, дроту, глини, дерева, сиру, тканини, шкіри, соломи тощо.
Народна іграшка народжувалася разом з природноюпотребою дитини пізнати світ. В Україні найбільшого поширення набули глинянііграшки. Забавки виготовлялися скрізь, де були гончарі, — від Карпат до Чорногоморя. Найбільш відомі осередки: Опішня на Полтавщині, Ічня на Чернігівщині, сДибиці та Васильків на Київщині, Косів на Івано-Франківщині тощо.
2. Перегляд народнихіграшок різних регіонів України.
3. Продовженнябесіди.
А тепер розгляньте уважно ось ці іграшки. їхвиготовили опішнянські народні майстри. Чим вони відрізняються від іншихіграшок?
Так, декоративно-стилізовані форми, пишнийрослинний орнамент з червоного, зеленого, білого, коричневого і чорногокольорів надають опішнянським іграшкам казковості і чарівності.
Сьогодні неможливо уявити українське народнемистецтво без Марії Приймаченко, творчість якої стала новим, якісно вищимрівнем у сучасному народному малярстві.
Народилася Марія Приймаченко 1909 року в селіБолотня на Київщині, її батько, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом,майстрував дворові огорожі, а мати, Параска Василівна, була визнаною майстринеювишивання.
Дитинство Марії Оксентіївни було затьмаренестрашенною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною йспостережливою, загострило слух і зір. Природа наділила її красою, все далавона їй— "і біле личко, і чорнії брови, і карії очі". Але ж красуня —і на милицях.
Крізь усе її життя проходить невсипуща жагатворення, потреба поділитися своїми відкриттями з людьми.
«Починалося все це так, — згадує художниця.— Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піскумалювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набралайого в пелену і розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цюдивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хатиприкрасити. Дивувалися, радили вчитися. Її творчість стає різноманітнішою —Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. Є відомості й про те, що вонавиявила свій талант у галузі керамічної скульптури. На жаль, зберігся лише одинвитвір у цьому жанрі — «Крокодил». (Демонструється репродукціякомпозиції).
М.Приймаченко постійно вчиться у рідної поліськоїприроди. Джерела її творчості і в повсюдно вживаних на Україні настінних хатніхрозписах — одному із найстародавніших жанрів світового декоративного мистецтва,і в тому орнаментальному та пісенному багатстві, що входило у дитячу свідомістьз колисковою матері, яке оточувало кожного дня: медяники, що робились у виглядіфантастичних тварин, весільні вироби із тіста, якими славилася середодносельчан Марія, старовинні тканини, килими, вишивки. Твори Приймаченкосвідчать про те, що за ними стоїть велика, різноманітна школа мистецтва. А осьфантастичні звірі — це витвір уяви художниці. Таких звірів не існує у природі —порівняння тут зайві. Але ж і «Болотяний звір», і «Болотянийрак» могли народитися на землі Болотні — сама назва села свідчить про йогоприроду. «Дикий чаплун» — від слова «чапати» — таку назвупридумала Приймаченко одному Із звірів, акцентуючи увагу на його лапах, щоздатні продиратися крізь оті вільхові зарості, що раніш були навкругибатьківської хати, і взагалі — крізь таємничі хащі життя. Приймаченківськіфантастичні звірі — це і пересторога («Будь проклята війна!»), і закликдо дружби, до миру.
4. Перегляд демонстраційного матеріалу (зкоментарем учителя).
/>
М. Приймаченко «Молодий ведмідь полісу ходить»

Добро і радість на картинах народної художниціперемагають зло. Від цього на душі стає тепло і спокійно. А ще з'являєтьсябажання творити. Тож готуйтеся швидше до роботи!
4. Поетапневиготовлення виробу вчителем (ліплення фігурки бичка).
Поділіть пластилін на дві непропорційні частини.З першої — зробіть тулуб. Для цього розкачайте пластилін прямими рухами рук іутворіть товстий валик, кінці якого зігніть дугою, стекою зробіть розрізи.Пальцями рук утворіть передні та задні ноги.
Від загальної форми відтягніть пластилін для шиїта голови, потім зробіть мордочку. З другої частини пластиліну зліпіть вушка таріжки і з'єднайте з головою. Стекою виділіть очі, ніс. Зарівняйте нерівності танадайте фігурі характерних ознак. Порівняйте її зі зразком. Готову фігурурозфарбуйте.
Коли фарба просохне, прикрасьте бичка оригінальнимивізерунками, домалюйте йому роги, очі, вії і на свій смак додайте ще якісьатрибути: чоботи, бантики на ногах або рогах. От і готовий ваш фантастичнийбичок. Залишається тільки дати йому ім'я. Так само ви зможете виліпити й іншихфантастичних звіряток, таких, які залишила в пам'ять про себе талановитаукраїнська художниця — Марія Приймаченко.
Покажемо особливості ознайомлення учнів експериментальногокласу з графікою та основами малюванняграфічними матеріалами композиції «Твердими вузлуватими руками вхопився дуб заземлю».
При цьому ставилися завдання ознайомити учнів прорізноманітність природних форм, подібність і відмінність, особливості будовидерев, розвивати графічні навички, художню уяву дітей, формуватиемоційно-естетичне сприйняття лінійних зображень.
В якості обладнання використовувалися малюнки,ілюстрації, фотографії із зображенням різних порід дерев, репродукції картинО.Лаптева «В'яз», «Тополі в Ковалівці», М.Пономарьова«Сосни», Т.Шевченка «Дуб».
1.Сприймання учнями творів мистецтва.
— Учні, розгляньте репродукції картин. Що на нихзображено?
(Різні породи дерев).
— Які дерева тут зображені? (Сосни, тополі,дуб.)
До якого виду образотворчого мистецтва належатьці репродукції
картин? Чому? (До графіки. Усі зображеннявиконано тільки лініями.)
Пригадайте, який вид образотворчого мистецтваназивається графікою. (Графіка — мистецтво зображення предметівлініями та штрихами.)
Зверніть увагу на те, як за допомогоюрізноманітних ліній художники передали характер кожного дерева. Пригадайте, якібувають лінії.
(Прямі, хвилясті, а ще — тонкі й товсті,довгі й короткі.)
Визначте характер ліній гілок у різних дерев. (Утополі гілки ніжні, тоненькі, у дуба — навпаки: міцні, надійні, товсті.)
Розгляньте розміщення гілочок на великій гілці. (Гілкавелика, пухнаста. Від її потовщеної частини розходяться врізнобіч тонкігілочки.)
Декламування вірша М. Пригари «Могутнійдуб».
2. Вступна бесіда.
Художник-графік може виконати малюнок олівцем,кульковою або гелевою ручкою, пером, тушшю. Ці графічні матеріали залишають напапері лише лінії. Але ж якими виразними вони можуть бути!
Характер лінії залежить від сили натискання наолівець, перо, ручку. Такі лінії називаються штрихами.
Штрихами можна передати як площинні, так іоб'ємні предмети. Штрихи повинні виявляти і підкреслювати форму.
(Демонструється ряд графічних малюнків).
Подивіться, які бувають лінії: тонкі і товсті,прямі І криві, хвилясті і пунктирні.
Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментаремучителя).

/>
Т. Шевченко. «Дуб»
 
/>
3. Поетапне виконання композиції вчителем.
4. Практична діяльність учнів.
Ефективність опанування молодшими школярамиосновами виконання творів різних видів і жанрів засобами образотворчогомистецтва була ефективною, що підтверджено досвідом роботи з учнямиексперимен-тального класу.
2.2Результативність формуючого експерименту
Упроцесі констатуючого етапу експерименту вивчався стан сформо-ваності в учнів навичок виконаннятворів різних видів і жанрів образотворчого мистецтва. Ефективність констатуючогоексперименту здійснювалася на основі вимог до рівня образотворчої підготовкиучнів експериментального класу (див. таблицю 1):

Таблиця1
Образотворчапідготовка учнів початкових класівЗміст освіти Вимоги до рівня підготовки учнів Естетичне сприймання дійсності. Сприймання творів візуального мистецтва (українського та світового, народного та професійного) і дитячої художньої творчості. Особливості візуального мистецтва у порівнянні з іншими видами мистецтва та формами людської діяльності. Значення візуального мистецтва в житті людей
Виявляти емоційне ставлення до естетичного в оточуючому світі, творах мистецтва; мати уявлення про:
особливості візуального мистецтва як форми творчої діяльності та сприйняття світу,
роль та місце мистецтва у житті людей, значення роботи художника; знати найвидатніших митців образотворчого мистецтва та деякі їх твори Аналіз — інтерпретація та оцінювання творів образотворчого мистецтва з точки зору естетичного значення, художнього смислу, емоцій та вираження настрою Уміти на елементарному рівні аналізувати твори мистецтва, визначати виражені в них емоції, настрій, зміст, аргументовано висловлювати своє емоційно-ціннісне ставлення до них Практична робота з пам'яті, за уявою, за зразком, робота на площині, в об'ємі, декоративно-прикладна діяльність Уміти самостійно виконувати навчально-репродуктивні та творчі роботи в об'ємі, на площині. Основні навчальні елементи (лінія, форма, об'єм, простір, композиція, колір), основні техніки образотворчого мистецтва Знати та уміти застосовувати засоби виразності у творчій роботі, використовувати у практичній діяльності основні техніки образотворчого мистецтва
Основні види візуального мистецтва: живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво. Основні жанри образотворчого мистецтва (портрет, пейзаж, натюрморт тощо).
Твір мистецтва як засіб комунікації, творчого самовираження
Знати основні жанри візуального мистецтва, вміти розрізняти їх за характерними ознаками;
Уміти виражати свої почуття, емоції, естетичні переживання та думки мовою візуального мистецтва
Оцінкарезультатів констатуючого експерименту здійснювалася на основі визначення вучнів експериментального класу рівня сформованості таких знань про різні види і жанри образотворчогомистецтва:
1) значення різних видів і жанрів мистецтва в житті людей;
2) художній образ як основу будь-якого виду і жанру образо-творчого мистецтва та специфіку вирішення художнього образу в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва;
3) особливості реалістичної, декоративної й асоціативно-абстрактної манери зображення;
4)  архітектуру як будівельне мистецтво, взаємозв'язок архітектури з природним середовищем та призначенням.
5) шляхи модифікації (видозміни) форми різних видів і жанрів образотворчого мистецтва;
6) особливості декоративної форми та способи перероблення реальних форм у декоративні (на основі вивчення декоративного образу рослин у народномумистецтві Петриківського розпису);
7)  специфіку форми у скульптурі, ліпленні (узагальненість, відсутність зайвих дрібниць, компактність, цілісність);
8) особливості і пропорції форми голови (обличчя) людини та засоби створення індивідуальної характеристики портретного (казкового) образу;
9) основи кольорознавства, у тому числі шість основних груп відтінків кольорів; перехід однієї групи кольорів у сусідню через проміжні (перехідні) кольори; зміст термінів та понять: «хроматичні», «ахроматичні» кольори, «колірна гама», «колірна гармонія», «колорит», «додаткові кольори» тощо;
10)     принципи створення гармонійних колірних співзвучностей;
11)     зміст термінів «композиція», «формат», «статика», «динаміка» у композиції, «ескіз»;
12)     вимоги щодо доцільного розміщення на площині одиничного предмета або групи предметів (у тому числі натюрморту);
13)     виразні засоби створення певного емоційного стану природи (спокій, радість, сум, тривога, спека тощо).
14)     особливості реалістичної і декоративної манери зображення у пейзажі та натюрморті;
15)     взаємозв'язок шрифту і зображення.
Оцінкарезультатів констатуючого експерименту здійснювалася на основі визначення вучнів експериментального класу рівня сформованості таких умінь у сфері різних видів і жанрівобразотворчого мистецтва:
1) мислити художніми образами та переводити їх у матеріально зримі засобами кольору, графіки, аплікації тощо;
2) у зображенні на площині працювати швидко, розкуто, «на почуття ока» (в основному без попередньої побудови олівцем);
3) у зображенні в об'ємі (ліплення, паперопластика) на посильному рівні створювати виразну цілісну (реальну або декоративну) форму з урахуванням специфіки виразних засобів скульптури;
4) передавати у малюнку глибину відкритого простору (розміщення об'єктів по вертикалі картинної площини;
5) у замкненому просторі (кімната у фронтальному положенні) розташувати предмети, що стоять на підлозі, з урахуванням межі зламу поверхонь (підлога — стіна);
6) просторово розміщувати елементи натюрморту на предметній площині;
7) відтворювати шлях руху об'єктів у відкритому просторі та зорове зближення паралельних горизонтальних ліній, що йдуть у глибину;
8)  передавати у пейзажі освітленість (справа, зліва, спереду, ззаду), підкреслювати просторове положення об'єктів стосовно джерела світла напрямом падаючих тіней.
9)  відчути «настрій» кольору, емоційно-образні можливості кольорів та використовувати в їх вербальній характеристиці емоційно-образні терміни (теплі та холодні, грізні та ласкаві, сумні та веселі, тяжкі та легкі);
10)     виконувати попередній ескіз творчої роботи (у першу чергу — декоративної композиції);
11)     втілювати такі принципи, прийоми та засоби організації композиції: вибір формату, елементів композиції, рівня, точки зору та освітленості (на початковому рівні) відповідно до творчого змісту роботи; засоби визначення композиційного центру (розміром, кольором, тоном, фактурою, контуром тощо);
12)     уведення шрифту в декоративно-графічну композицію.
Наоснові виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз,на підставі якого визначено рівні сформованості умінь виконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва: низькийсередній і високий.
Низькийрівень відображає слабку емоційність, пасивність у відтворенні різних видах іжанрах образотворчого мистецтва. У малюнках діти неадекватно відтворюютьконструктивні особливості форми об’єкта, пропорції і неправильно добираютьзасоби лінійного вираження, слабко володіють образотворчими засобами, несвідомошукають кольорові і тональні відношення.
Середнійрівеньхарактеризуєтьсязацікавленістю учнямидеякими видами і жанрами образотворчого мистецтва, намаганнямімітувати їх. За допомогою учителя діти у своїх малюнках частково правильновідтворюють конструктивні особливості форми різних видів і жанрів образотворчого мистецтва і їх пропорції.Володіють окремими художніми техніками. З помилками відтворюють кольорові ітональні відношення.
Високийрівень сформованості умінь виконання різних видів іжанрів образотворчого мистецтва характеризується такими особистіснимиякостями учня, як відчуття краси їх. Для цих школярів властивий стійкий інтересдо образотворчої діяльності, потреба у самовираженні засобами образотворчогомистецтва, прагнення до гармонії у відтворенні різних видів і жанрівобразотворчого мистецтва. У своїх малюнках добре відображають основніконструктивні особливості різних видів і жанрів образотворчого мистецтва, вдало знаходятьгармонійні співвідношення кольору і тону відтворюваного об’єкта.
Порівнянняданих констатуючого етапу експерименту в експериментальному класі (ЕК) і контрольномукласі (КК) показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнівсформованості уміньвиконання різних видів і жанрів образотворчогомистецтва в учнів. Це дало підставу стверджувати, що учні в ЕК і КК мали майжеоднаковий потенціал образотворчої діяльності.
Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивновплинула на підвищення рівня сформованості умінь виконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва у молодших школярів. Так, учніекспериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.Покажемо сформованість умінь виконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва у молодших школярів в учнівекспериментального і контрольного класів (див. табл. 2).
Зіставившидані експериментального і контрольного класів, наведені у таблицях, слідвідмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів сформованості вучнів умінь виконаннярізнихвидів і жанрів образотворчого мистецтва у молодших школярів. Ця різницяпоказує, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили свій рівеньсформованості відповідних умінь внаслідок експериментального навчання, зрослапорівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнівконтрольного класу, які підвищили рівень сформованості відповід-них умінь, хочай зросла, однак несуттєво.
Таблиця 2
Сформованість умінь виконання різнихвидів іжанрівобразотвор-чогомистецтва в учнів експериментального іконтрольного класів№ п/п Уміння
Контроль-ний клас
(%)
Експеримен-тальний клас
(%) 1 мислити художніми образами та переводити їх у матеріально зримі засобами кольору, графіки, аплікації 72 80 2 у зображенні на площині працювати швидко, розкуто, «на почуття ока» 69 78 3 у зображенні в об'ємі створювати виразну цілісну форму з урахуванням специфіки виразних засобів скульптури 71 76 4 передавати у малюнку глибину відкритого простору 70 77 5 у замкненому просторі розташувати предмети, що стоять на підлозі, з урахуванням межі зламу поверхонь 72 79 6 просторово розміщувати елементи натюрморту на предметній площині 73 82 7 відтворювати шлях руху об'єктів у відкритому просторі та зорове зближення паралельних горизонтальних ліній у глибину 76 80 8 передавати у пейзажі освітленість, підкреслю-вати просторове положення об'єктів стосовно джерела світла напрямом падаючих тіней 71 78 9 відчути «настрій» кольору, емоційно-образні можливості кольорів та використовувати в їх вербальній характеристиці образні терміни 75 86 10 виконувати попередній ескіз творчої роботи 69 77 11 втілювати принципи, прийоми та засоби організації композиції 70 78 12 уведення шрифту в декоративно-графічну композицію 71 80
 
Так, 19% учнівекспериментального класу і 28% учнів контрольного класу має низький рівеньсформованості умінь і навичок виконання різних видів і жанрівобразотворчого мистецтва. Досереднього рівня сформованості умінь і навичок виконання різнихвидів і жанрів образотворчого мистецтва відноситься найбільша кількість учнів за середнімзначенням – 53% – ЕК і 56% – КК. Високого рівня сформованості умінь і навичоквиконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва досягли 28% учнівекспериментального класу і лише 16% учнів контрольного класу.
Результатипроведеного аналізу підтверджують адекватність та методичну достовірністьрозроблених нами педагогічних умов ознайомленнямолодших школярів з видами і жанрами образотворчого мистецтва.Нами доведено, що впровадженняїх у практику навчально-виховного процесу при викладанні образотворчогомистецтва сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної сфер, що стимулюєсамовираження у практичній творчій діяльності та активізує результативність ознайомленняучнів з видамиі жанрами образотворчого мистецтва у початковій школі.
 

Висновки
Образотворчемистецтво, відбиваючи реальну дійсність, виконує суттєві пізнавально-виховніфункції, розширює можливості розвитку емоційної сфери та інтелектуальноїдіяльності молодших школярів, сприяє формуванню у них певних соціальнопозитивних ціннісних орієнтацій. У результаті аналізу спеціальноїпсихолого-педагогічної та методичної літератури і вивчення стану роботи зтворами образотворчого мистецтва в практиці початкової школи виявлено рядневирішених проблем у змісті, організації і методиці художньо-естетичноговиховання молодших школярів. Перш за все це стосується питань формуванняхудожнього сприймання учнів, що робить зазначену проблему актуальною для теоріїі практики сучасної педагогіки.
У процесі дослідження обґрунтовано різноманітність образо-творчогомистецтва. Основні види його: живопис, графіка, скульптура ідекоративно-прикладне мистецтво. Більшість видів образотворчого мистецтва поділяється на жанри, багато якіз яких універсальні: до них звертаються і живопис, і графіка, і скульптура. Цеанімалістичний, портретний, побутовий, історичний, батальний жанри. Є жанри,які переважно розробляються у якомусь певному вигляді образотворчого мистецтва.Витвори образотворчого мистецтва тісно пов'язані і з художнім стилем, напрямом,течією, що характеризує епоху, історичний період, а також школою, що склаласяпід впливом поглядів певної групи діячів мистецтва або одного художника.
Порівняльнийкількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту свідчить проте, що при художньому сприйманні та відтворенні різних видів і жанрівобразотворчого мистецтва на тлі загальних закономірностей розвитку навичокобразотворчої діяльності учнів контрольного та експериментального класів виявляютьсяхарактерні відмінності образотворчої діяльності й емоційної сфери останніх.Так, інтерес до різних видів і жанрів образотворчого мистецтва в учнів контрольногокласу має поверховий і нестійкий характер, якість художніх знаньхарактеризується низьким рівнем усвідомленості, міцності, система-тизованості іповноти. Недостатня сформовність здатності до цілеспрямо-ваного аналізу засобівхудожньої виразності та розуміння їхнього значення в різних видів і жанрівобразотворчого мистецтва призводить до порушення усвідомлення логічного складутвору і задуму художника. Художній образ сприймається фрагментарно, напредметно-подієвому рівні. Оцінка різних видів і жанрів образотворчогомистецтва характеризу-ється відсутністю адекватної мотивації, базується навстановленні зовнішніх, несуттєвих ознак і зв'язків.
Розробкаі запровадження відповідних до завдань дослідження критеріїв оцінки тадіагностичних процедур дозволила встановити в учнів три рівні сформованостіумінь виконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва учнямиекспериментального та контрольного класів. Для багатьох учнів контрольногокласу характерні середній і низький рівні. При цьому виявлена певна позитивнадинаміка сформованості умінь виконання різних видів і жанрів образотворчогомистецтва. Однак, ця динаміка виявляється недостатньо, що багато в чомупов'язано з факторами педагогічного характеру.
Сутністьрозробленої системи роботи з видами і жанрами мистецтва у навчально-виховномупроцесі початкової школи полягає у поетапному формуванні і корекції уміньвиконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва, використанніузгоджених з провідними освітніми, виховними та розвивальними цілями кожногоетапу змістових особливостей роботи, спеціальних прийомів активізації,упорядкування, спрямування, підкріплення пізнавальної діяльності школярів,виклику і закріплення у них адекватних емоційних реакцій, мотивованихестетичних і моральних суджень-оцінок, розвитку пізнавальної самостійностітощо. Зокрема, доведено можливість оволодіння молодшими школярами алгоритмамипізнавальної діяльності у роботі з видами і жанрами образотворчого мистецтва внапрямку пізнання і відтворення їх логічної і художньої сутності, вербалізаціїі аргументації вражень.
Експериментальнаперевірка запропонованої системи педагогічного керівництва формуванням уміньвиконання різних видів і жанрів образотворчого мистецтва учнів 4-х класівдовела її обґрунтованість і виховну ефективність щодо впливу на розвитокпізнавальної, емоційно-чуттєвої, ціннісно-орієнтаційної сфер особистості школярів.Так, зокрема, після закінчення формуючого експерименту середній показниквисокого рівня розвитку умінь виконання різних видів і жанрів образотворчогомистецтва в учнів експериментального класу на 12,5% перевищував відповіднийрезультат в учнів контрольного класу.
Проведенедослідження не охоплює всього комплексу проблем художньо-естетичного вихованняучнів. Викликають значний науковий і практичний інтерес вивчення впливурозуміння школярами художнього образу різних видів і жанрів образотворчогомистецтва на розвиток їх образотворчої діяльності й удосконалення якостімалюнків, дослідження особливостей сприймання учнями різних вікових категорій різнихвидів та жанрів образотворчого мистецтва. Подальші дослідження необхідноспрямувати на створення цілісної системи художньо-естетичного виховання молодшихшколярів і з'ясування образотворчо-виховного ефекту комплексного впливу різнихвидів і жанрів мистецтва, у тому числі образотворчого, на розвиток особистостіучнів початкової школи.
 
Список використаноїлітератури
1.    Агальянова Н.Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення // Рідна школа. – 2001. – №1.– С. 53-55.
2.   Алексеева В. Что такоеискуство? — М.: Сов. художник, 1985. — 260 с.
3.   Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. –М.: Педагогика, 1984. – 254 с.
4.    Антонечко К.Т.Моделювання жанрів засобами масової культури // Актуальні філософські такультурологічні проблеми сучасності. – К.: Київський державний лінгвістичнийуніверситет. – 2000. – С.79-83.
5.  Антонович Є. А., Проців В. І., Сенд С П. Художні техніки в школі.— К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.
6.   Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С.Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. — 271 с.
7.    Бучинський С.Л. Основиграмоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
8.    Бушина Т.Декоративно-прикладне мистецтво Радянської України. – К.: Мистецтво, 1986. –454 с.
9.   Величко Ю.В. Український живопис. — К.: Мистецтво, 1989. — 191 с.
10.  Вікова психологія / Заред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.
11.  Вікторенко І. Особливостіобразотворчої діяльності молодших школярів // Рідна школа. – 2003. — №4. – С. 61-63.
12.  Вільчинський В.М.Образотворче мистецтво. 1-2 класи. — К.: Рад. шк., 1991. — 128 с.
13.  Выготский Л.С. Психологияискусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.
14.  Галузинський В.М., ЄвтухМ.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
15.  Гандзій П.А.,Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1975. –224 с.
16.  Герман М.М.Скатерщинов В.К. Основные принципи классификации видов искусств. — М., 1982. – 224с.
17. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3классах. – К.: Педагогика, 1978. – 186 с.
18.  Глушанская В.П.,Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. — М.:Просвещение, 1971. — 127 с.
19.  Гончаренко Н.В.Художественное в эстетике и в искусстве. – К.: Просвещение, 1990. – 249с.
20.  Гончаров И.Ф.Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. –М.: Педагогика, 1986. – 126с.
21.  ДавайлоА.А. Сприймання та розуміння видів і жанрів образотворчого мистецтва учнями 1-4класів // Наукові записки.- Випуск 32. Частина ІІ. — Серія: Педагогічні науки.- Кіровоград: КДПУ ім. В.Винниченка, 2001.- С.40-43.
22.  ДворакІ.О. Педагогічні умови сприймання різних видів і жанрів образотворчогомистецтва // Гуманізація навчально-виховного процесу:Наук.-метод. зб. Вип. ХV.- Слов'янськ: ІЗМН — СДПІ,2002.- С.246-249.
23.  Демченко І. Творчийрозвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. –2002. – №6. – С. 62-64.
24.  Дмитриева А. Словесныйхудожественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С.39-43.
25.  ДмитрієваІ.В. Вплив видів образотворчого мистецтва на розвиток творчості у малюнкахдітей молодшого шкільного віку // Гуманізація навчально-виховного процесу:Наук.-метод. зб.- Вип.V.- Слов'янськ: ІЗМН-СДПІ, 1999.- С.210-214.
26.  ДмитрієваІ.В. Навчальна програма з курсу “Образотворчадіяльність з методикою викладання”.- Слов'янський держ. пед. інститут.-1999. – 16 с.
27.  Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчогомистецтва. 1 — 3 клас. – К.: Рад. шк., 1972. — 151 с.
28.  Захарчук-Чугай Р.В.Українська народна вишивка. — К.: Наукова думка, 1988. – 142 с.
29.  Історія народногогосподарства Української РСР: У 3 т., 4 кн. — К., 1983. — Т. 1. — С. 154-197.
30. Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільноговіку // Рад. шк. – 1981. – С. 48-50.
31.  Калініна Е. Інтегрованіуроки з образотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №2. – С. 37-38.
32.  Кибрик Е.А. К вопросу окомпозиции // Вопр. изобразительного искусства. — М.: Сов. художник, 1954. — С. 31-45.
33.  Кириченко М.А.Образотворче мистецтво. 3 клас. — К.: Освіта, 1996. — 128 с.
34.  Конопко О. Перші кроки домистецтва // Початкова школа. – 2000. – №3. – С. 25-28.
35. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания вначальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.
36.  Кузик П.Т. Культура іпобут населення України. – Київ: Либідь, 1991. – 346 с.
37.  Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания.- М.: Педагогика,1985.- 250с.
38.  Лабунская Г.В., РожковаЕ.Е., Назаревская Г.А. Уроки рисования в начальных классах. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. — 166 с.
39.  Ласка О.Т. Жанроутворенняв контексті розгортання творчої концепції мистецтва // Матеріали 7-їМіжнародної науково-практичної конференції „Творчість врятує світ”. – К.:Національний технічний університет України „КПІ”, 2003. – С.209-211.
40.  Левшина Л.С. Каквоспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.
41.  Лисько О.К. Соціальнівиміри жанру в мистецтві // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія.Філософія. – Вип. 9. – К.: НПУ ім. М.Драгоманова, 2001. – С.88-94.
42.  Лунячек Й. Основыизображения с натуры. — К.: Изд-во АН УССР, 1961. – 127 с.
43.  Лутаєнко В.С. Естетика мислення. — К.: Мистецтво, 1974.- 215с.
44.  Любарська Л. Урокиобразотворчого мистецтва // Початкова школа. – 2002. – №9. – С. 50-55.
45.  Люблінська Г.О. Дитяча психологія.- К.: Вища школа, 1974.- 354с.
46.  МандзійП.О. Вплив образотворчого мистецтва на інтелектуальний розвиток учнів //Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальнійшколі: Наук.-метод. зб.: Вип.2. — К.:Наук. світ, 2001.-С.43-45.
47.  Мириманов В.В. Малая историяискусства: Первобытное и традиционное искусетво. — М.: Знание, 1973. – 456 с.
48.  Морди Анри де. Историядекоративно-прикладного искусства. — М.: Капитолий, 1992. – 688 с.
49.  Муштаев В.П. Уроки искусства. — М.: Педагогика, 1990.- 140 с.
50.  Образотворче мистецтво:Програма для учнів 3-4 класів // Програми для загальноосвітньої школи. 3-4класи. – К.: Початкова школа, 2006.
51. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. –Л.: Наука, 196. – 268 с.
52.  Парнах М. Урокиизобразительного искусства // Искусство в школе. – 2001. – №3. – С. 57-60.
53.  Пеленков А.И. Развитиетворческих способностей на уроках изобразительной деятельности // Нач. школа. –1997. – №7. – С. 19-23.
54.  Пилипенко Д.Г.Малювання з методикою викладання. — К.: НДПІ, 1971. — 35 с.
55.  Покулита І.К. Жанр якментальна сутність європейського мистецтва // Актуальні філософські такультурологічні проблеми сучасності. – Вип. 9. – Київ.: Київський державнийлінгвістичний університет. – 2002. – С.172-182.
56.  Покулита І.К. Жанроваприрода мистецтва // Актуальні філософські та культурологічні проблемисучасності. – К.: Київський державний лінгвістичний університет. – 2000. – С.193-198.
57.  Половникова П.Б. Эстетические чуства. — К.: Знание, 1978- 343с.
58.  Полуянов Ю. Общее ииндивидуальное на заняттях изобразительным искусством // Искусство в школе. –1998. – №1. – С. 8-14.
59.  Процив В.И.,Кириченко Н.А. Уроки изобразительного искусства. – К.: Рад. школа, 1984. – 368с.
60.  Проців В.I.,Кириченко М.А., Щербакова К.В. Образотворче мистецтво. — К.: Рад. шк., 1982. — 158 с.
61.  Рагозіна В. Особливостіметодики розвитку творчих здібностей молодших школярів // Мистецтво та освіта.– 1997. – №2. – С. 5-8.
62.  РоманченкоР.В. Особливості виконання творів образотворчого мистецтва молодшими школярами// Образотворче мистецтво. –К.: 2002. — №2.- С.40-41.
63.  Ростовцев Н.Н. Методикапреподавания изобразительного искусства в школе. — М.: Агар, 1998. — 251 с.
64.  Савченко О.Я. Дидактикапочаткової школи. – К.: Абрис, 2002.-368с.
65.  Свид С.П., Проців В.І.Художні техніки. – Київ: Радянська школа, 1987. – 252 с.
66. Селієачов М. Проблеми Петриківки // Образотворче мистецтво. —К.: Освіта, 1981. – 114 с.
67. Терентьев А.Е. Изображение животных и птиц средствами рисунка иживописи. – М.: Просвещение, 1980. – 126 с.
68.  Терентьев А.Е.Рисунок в педагогической практике учителя изобра-зительного искусства. – М.:Просвещение, 1981. – 175 с.
69.  Тищенко О.Р. Декоративно-прикладнемистецтво східних слов'ян і давньоруської народності. — К.: Основи, 1985. – 188с.
70.  Томашевський В. Розвитоктворчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва // Рідна школа. –2000. – №4. – С. 48-49.
71.  Українське народознавство/ За заг. ред. Павлюка. – Львів: Фенікс, 1994. – 384 с.
72.  Художні промисли України.— Київ: Мистецтво, 1992. – 386 с.
73.  ШевченкоР.Д. Виховні функції образотворчого мистецтва у початковій школі // Психологіята педагогіка: Зб. наук. праць. Кн. 1. — К.: Нора-прінт, 2001.- С.99-106.
74. Шестакова Е.И. Украинская декоративная роспись. — К.: «Реклама»,1989. – 216 с.

Додаток
 
Завдання образотворчої діяльності учнів 4 класуНавчальні завдання Кількість уроків Орієнтовна тематика Рекомендована техніка та матеріали Методи, прийоми, засоби викладання 1. Сприйняття: художній образ як основа мистецтва. Специфіка художнього образу в образотворчому мистецтві; жанри образотворчого мистецтва; засоби художньої виразності в різних видах образотворчого мистецтва (і в порівнянні з іншими видами мистецтв); особливості реалістичної і декоративної манери зображення (на початковому рівні) 3-4 Уроки-бесіди: про що, про кого і як «розповідають» художники: — пейзаж; — натюрморт; — анімалістичний жанр; — образ людини в мистецтві (стислий огляд); — побутовий жанр (на рівні ознайомлення) Фіксація термінів у словнику. Замальовки. На рівні оглядової розповіді-бесіди з акцентом на сприйняття художньої форми (художніх засобів вираження) і відчуття емоційної тональності, настрою у творах образотворчого мистецтва. Можливі екскурсії до художніх музеїв, в майстерні професійних художників
2. Основи кольорознавства. Багатство колірних відтінків, одержаних шляхом: різнонасиченості (розбіл в гуаші, освітлення в акварелі, замутнення чорно-сірим); ускладнення палітри
Гармонія колірних співзвуч заснована на використанні: споріднених колірних тонів (теплих і холодних, інтенсивних і м«яких);
колірних відтінків одного (певного) колюру; контрастів додаткових кольорів (яскравих, інтенсивних і
м'яких, пастельних)змішуванням між собою хроматичних кольорів 2-3
• „Чудовий ранок — молодий і
ніжний“.
• „Сіяють зорі, місяць сходить із синьої височини“
• Хмара грізна (чорнохмарище) • Радість і сум при роди (або: Які фарби у погоди?)
• Зелена (будь-яка інша) палітра:
• Зелений сон; „А навколо синій вечір сині чари розпустив“; „Я стільки сонця в очі взяв“ та інше
• Серед поля мак
розцвів (або:
• Білка спить у
синім лісі;
• Одяг для папуги та інше)
Гуаш, акварель
Гуаш, акварель
Гуаш, акварель
Вправи і короткотермінові завдання асоціативного характеру на створення палітри кольорів (з урахуванням виражальних можливостей кольору).
Можуть являти собою окремі завдання
або включатись у
структуру уроку
відповідної тематики
впродовж навчального року,
3. Поняття про нюансний (живописний) колір. Набуття навичок отримання кольору із нюансним переходом (в акварелі — перетіканням) кольору в колір. На початковому рівні: переда-
вання об'єму округлих предметів кольоро-тональними засобами та перспективної зміни
кола в предметах циліндричної
та конічної форми 1
• Золотокоса осінь
(або: Жовтопад). Осінній натюрморт
Акварель
(можливо, гуаш) Акварель
(можливо, гуаш)
Малювання за спостереженням натури та з натури: осіннього листя, овочів, фруктів; в натюрморт можливо включення
предмета простої
циліндричної або конічної форми
4. Виражальні можливості кольору: свідомий вибір теплого, холодного або контрастного колориту, створення певної гами для передавання „настрою“ пейзажу. Усвідомлення залежності кольорової гами від освітлення.
Стосовно простору: поняття про перспективне зближення паралельних горизонтальних ліній, що йдуть у глибину, та значення напряму падаючих від об'єктів тіней для визначення положення джерела світла щодо зображуваного 2-3
Осінь за вікном: • Осіння мряка • Свято осені
Зимова казка • Завесніло вже довкола (або: Свято весняної природи; „Білі каштани любі мені“ тощо)
Акварель по
вогкій основі
Гуаш; акварель (робота окремими мазками). Для декоративного пейзажу — аплікація.
Гуаш; акварель (робота окремими мазками); можливо — кольорова (краще пастельна) крейда, гуаш, акварель, різновиди аплікації; комбінованих технік На вибір учителя — можливе виконання окремих пейзажних композицій за мотивами музичних творів, створення малюнка в реалістичній або декоративній манері
5. Передавання плановості простору за допомогою просторових явищ: розміщення об'єктів по вертикалі картинної площини, зменшення та загороджування; далі — шляхом використання кольоротональних
засобів (на рівні першого
ознайомлення).
Використання колірної гами для передавання певного стану (природи), настрою. Передавання основної будови та
характеру силуетної форми: людини, тварини, архітектурних
споруд тощо 5-6
Край, де я хотів би побувати: • Краю мій любий, краю мій рідний (або: „Беру різнобарвну палітру і землю малюю мою“)
• В далекій пустелі
• По снігу на оленях
• Подорож до моря
(»Біліє парус одинокий на морі в синім
тумані...")
Я в Карпати закохалась
Гуаш, акварель
Гуаш, кольо-
ровий папір
Гуаш, кольо-
ровий папір
Гуаш, акварель
1. Набризк: абриси гір виривають з аркуша
паперу певного
формату. Для
роботи викорис-
товують залишену від вирваного
формату частину, послідовно
переміщуючи її угору (також
праворуч —
ліворуч)
2. Заливка фарбою і зміною тону та кольору
Для набризку зручно
використовувати зубну щітку. Можна замінити набризк
тампонуванням поролоном, торцем щетинного пензля, домагаючись
розтягнення тону по планах 6. Відмінні особливості будови дерев, рослин. Усвідомлений вибір засобів художньої виразності для передавання характеру форми (пляма, лінія, штрих тощо) та створення образу. Декоративна насиченість силуетної форми (деталями, фактурою). Видозмінення форми під впливом вітру (дерево в стані спокою та русі) 1-2 Як живуть дерева? • «Твердими вузлуватими руками вхопився дуб за землю» • Танок берізки • «Шелестять тополі на світанні, скільки в тому шелесті краси!» • «Над ставом верби миють коси» • «Вітер в гаї нагинає лозу І тополю».
Гуаш, акварель (робота без олівцевого контуру).
Туш, паличка (перо), однокольоровий фломастер, круглий пензель. Плямографія. Ниткографія. Комбіновані техніки Для вирішення поставлених завдань, окрім перелічених, підходить ряд вказаних вище тем (наприклад, пейзажі)
7. Естетичний характер силуетної форми та відмінні особливості будови предметів побуту, архітектурних споруд
Пріоритетна роль форми у створенні художнього образу посуду, будинку. Модифікація (видозміна) форми.
Узгодження декору з формою 1 1
• Що може розповісти про себе будинок? • Архітектурні споруди у казці (або: Кому належить будинок?)
Придумаємо гарний посуд (або: що робить посуд гарним?)
Зображення на площині (фарби, графіка, аплікація, колаж). Можливо — високий вирізний (за контуром будинку) рельєф Кольоровий пластилін, глина; Рельєф у техніці «торцева стрічка»
Гуаш, акварель,
аплікація
(різана)
8. Сприймання:
передавання основних особливостей будови і характеру руху
тварин. Пластична виразність силуетної форми, її декоративна насиченість, художньо-образна характеристика 3-4
Світ тварин у мистецтві
• Вірні друзі
• Кіт-воркіт (або:
«ВІє вітер з-під
воріт, у воротях
сірий кіт»)
• Карнавал картин
• Здрастуйте звірі, малі і великі!
Ліплення (пластилін, глина)
Гуаш,
кольоровий папір
Гуаш, акварель
(круглий
пензель, тампон,
палець); графіка
Графіка.
Варіант: естамп
(друк по
аплікації);
робота пензлем;
рвана та різана
аплікація
Бажані спостереження за тваринами (в
зоопарку, в цирку,
на фермі тощо; на
уроці — перегляд
слайдів).
Малювання «від плями». Робота одразу
пензлем, пальцем на тему музичного твору «Карнавал тварин» К.Сен-Санса. Розтяжка одного (темного) кольору
9. Сприймання (на рівні ознайомлення).
Основні пропорції та особливості будови людини, передавання руху фігури людини, пластичної виразності силуетної та об'ємної форми. Засоби створення виразного портретного образу (на елементарному рівні) 4
Уроки-бесіди:
Людина в мистецтві (фігура, портрет, побутовий
жанр, образ жінки, спорт у мистецтві)
• Малюємо людину
• Людина в русі
• Спорт і рух Портрети казкових богатирів Графіка, ліплення, гуаш, акварель, комбінована техніка Вправи. Використання рухомої моделі («слухняних чоловічків»). Акцент на виразності характеру казкового героя
10. Сприймання: — художній образ в народному декоративному мистецтві. Засоби художньої виразності.
— порівняння художнього образу у творах мистецтва, виконаних у реалістичній і декоративній манері; — поняття про декор як про засіб наповнення й збагачення форми. Початкове освоєння прийомів петриківського розпису
Свідома переробка реальної форми і реалістичного кольору в декоративні на площині та в просторі. Використання виражальних прийомів художньої обробки паперу для виявлення декоративної образної характеристики образу 4-5
Уроки-бесіди (на рівні стислої оглядової розповіді): українська художня кераміка
(Опішня, Косів, Васильків та ін.). Петриківка. Ознайомлення з творами К.Білокур, М.Тимченко, Є.Миронової та ін. Народна глиняна іграшка (українська, російська, середньо-азійська). Національний костюм (на рівні ознайомлення).
Декоративні образи рослин, квітів, дерев (пейзаж), птахів і тварин, людини, а) на площині: казкові квіти Петриківки; осінні (будь-які інші) квіти; декоративний пейзаж; образи фантастичних істот; б) у просторі: чудо-звірі; новорічне панно; символи року тощо
Гуаш; аплікація; колаж; витинанка; ляпкографія, комбіновані техніки тощо.
Ліплення (пластилін, глина, інші пластичні матеріали); об'ємна і напівоб'ємна паперо-пластика
Бажані екскурсії до краєзнавчих музеїв, в місця розміщення художніх промислів, у майстерні народних майстрів. Акцент на сприйняття художнього образу, художніх засобів вираження.
Замальовки. Фіксація термінів у словнику.
За мотивами творчості М.Примаченко
За мотивами творів народних майстрів кераміки та народної глиняної іграшки. Образи тварин (зодіакальні символи за східним календарем) 11. Принципи, прийоми та засоби організації композиції (у тому числі декоративної): свідомий вибір елементів композиції і формату аркуша; підпорядкованість форми та розміру елементів композиції формату; 5-6 Мама в інтер'єрі. Люблять добру казку люди. Гуаш, комбінована техніка з використан-ням графічних матеріалів; аплікація (можливо, з використан-ням напів-об'ємних елементів), колаж. Для вирішення тих або інших композиційних завдань, окрім перелічених, підходить більшість раніше наведених тем /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />