Походженняй розвиток психіки у філогенезі
Справді, длятого, щоб зрозуміти природу психіки взагалі або специфіку психіки людини,необхідно дати відповіді на такі питання, як, наприклад: коли й чому в ходібіологічної еволюції виникла психіка? — або: як розвивалася й ускладнюваласяпсихіка?
Поглиблення уфілогенетичну історію психіки неминуче підводить до питання про її об'єктивнийкритерій.
Очевидно, що,обговорюючи психіку тварин, не можна користуватися суб'єктивним критерієм: мине знаємо й, напевно, ніколи не довідаємося, що почуває (переживає, відчуває)дощовий хробак або мураха. Тим більше немислимо порушувати таке питаннявідносно якихось істот, які жили в далекому біологічному минулому. Єдиний шляхтут — знайти об'єктивний критерій психіки, тобто такий зовні спостережуванийпризнак, що дозволяє затверджувати, що в даного організму є психіка.
Зрозуміло, щоякщо будуть знайдені такі властивості зовнішнього поводження тварини, якіпов'язані із психікою й саме з нею, то можна буде приблизно сказати, деперебуває границя, що розділяє непсихічні (допсихічні) і психічні формиіснування матерії.
В історії природознавстваіснували різні спроби «локалізувати» психіку в природі. Серед них можна назватитеорію «панпсихізму», відповідно до якої душею наділена вся природа, у томучислі й нежива (наприклад, камені). Теорія «биопсихізма» приписувала психікувсьому живому, включаючи рослини. Навпроти, сильно звужувала коло власниківпсихіки теорія «антропопсихізма»: відповідно до неї психіка існує тільки влюдини, а тварини, як і рослини, тільки «живі автомати». Концепція «нейропсихизма»відносила психіку тільки до істот, що володіють нервовою системою й т.п.
У всіх цих уявленняхкритерії психічного були зовнішніми стосовно форми існування організму(предмета). Психіка приписувалася істоті не тому, що вона виявляло певнівластивості поводження, а просто тому, що вона належало до певного класуоб'єктів; наявність же психіки в даного класу постулювалося аксіоматично.
Іншу групу теорійстановлять ті, які виходять із внутрішніх, функціональних, критеріїв. Це більшесучасні теорії, і всі вони не опускаються в пошуках психіки нижче тваринногомиру. Однак критерії, які вони висувають, приводять і тут до різної локалізації«порога» психічного. От деякі з них: здатність до пошукового поводження,здатність до «гнучкого» (на відміну від жорстко запрограмованого) пристосуваннюдо середовища, тобто до індивідуального навчання, здатність до «програвання»дії у внутрішньому плані й ін.
Немаєнеобхідності зараз розбирати всі ці точки зору, їхньої подібності йрозходження. Помічу, що сама їхня розмаїтість говорить про те, що ми маємосправу тут скоріше з дискусійними гіпотезами, чим з добре розробленимитеоріями.
Однак серед такихгіпотез є одна, котра одержала найбільший розвиток і визнання. Вона належить О.М. Леонтьеву. Розглянемо її трохи більш докладно.
Як об'єктивнийкритерій психіки О. М. Леонтьев пропонує розглядати здатність живих організмівреагувати на біологічно нейтральні впливи. Біологічно нейтральні впливи — це тівиди енергії або властивості предметів, які не беруть участь безпосередньо вобміні речовин. Самі по собі ці впливи не корисні й не шкідливі; ними тваринане харчується, вони не руйнують його організм.
Чому жвиявляється корисним їх відображати, або на них реагувати? Тому що вониперебувають в об'єктивно стійкому зв'язку з біологічно значимими об'єктами й,отже, є їхніми потенційними сигналами. Якщо живий організм здобуває здатністьяк відображати біологічно нейтральні властивості, так і встановлювати їхнійзв'язок з біологічно істотними властивостями, то можливості його виживаннявиявляються незрівнянно більше широкими.
Розглянемо приклад.Звуком не харчується жодна тварина, так само як від звуку звичайноїінтенсивності тварини не гинуть. Але звуки в природі — найважливіші сигналиживої їжі або небезпеки, що наближається. Почути їх — значить мати можливістьпіти на зближення з їжею або уникнути смертельного нападу.
Відбиттябіологічно нейтральних властивостей виявляється нерозривно пов'язаним з якісноіншою формою активності живих істот — поводженням. До того процесижиттєдіяльності зводилися до засвоєння живильних речовин, виділенню, росту,розмноженню й т.п. Тепер з'являється як би вставлена активність. Вона «вставлена»між актуальною ситуацією й біологічним вітальним актом — обміном речовин. Змістцієї активності полягає в тому, щоб забезпечити біологічний результат там, деумови не дозволяють реалізуватися йому безпосередньо, відразу.
Уявіть собі нахвилину, що такою активністю володіли б рослини. Тоді вони повинні були б,наприклад, розбігатися при звуках, що наближаються, кроків або їдучої машиниабо перебиратися до ріки в посушливу погоду, а потім вертатися на місця збільше родючим ґрунтом. Оскільки рослини не «ведуть» себе таким чином, миговоримо, що в них немає психіки. Навпроти, практично всі тварини виявляютьсигнальне поводження, і на підставі цього ми вважаємо, що в них є психіка.
Тепер потрібноввести два фундаментальних поняття, які пов'язані із запропонованим критерієм:це поняття «подразливість» і «чутливість».
Подразливість — це здатність живих організмів реагувати на біологічно значимі впливи.
Чутливість — цездатність організмів відображати впливу, біологічно нейтральні, але об'єктивнопов'язані з біотичними властивостями.
Коли мова йде прочутливість, «відбиття», відповідно до гіпотези О. М. Леонтьева, має двааспекти: об'єктивний і суб'єктивний. В об'єктивному змісті «відображати» — значить реагувати. Суб'єктивний аспект виражається у внутрішнім переживанні,відчутті, даного агента. Подразливість же суб'єктивного аспекту не має.
Припущення проте, що суб'єктивна форма відбиття вперше з'являється разом з реакціями на абіотичніподразники, є дуже важливою науковою гіпотезою. Через цього сам автор визнав занеобхідне організувати її експериментальну перевірку.
Хоча гіпотезаЛеонтьева ставиться до походження відчуття у тварин, перевірку її він мігорганізувати тільки на людині, використовуючи його здатність звітувати про свійсуб'єктивний досвід.
В одній зосновних серій досвідів у дорослих випробуваних вироблялася умовна руховареакція на подразник, що не відчувається. Головне питання полягало внаступному: чи з'явиться разом з реакцією на нейтральний подразник йоговідчуття?
Приведу деякіподробиці методики. Випробуваний поміщав палець правої руки на електричнийключ, через який він міг одержувати досить відчутний удар струмом. Перед кожнимударом долонна поверхня руки горіла зеленим світлом протягом 45с; коли світловимикалося, відразу давався струм. Випробуваному говорили, що перед ударомструму його долоня буде піддаватися дуже слабкому впливу; якщо він навчитьсявловлювати цей вплив, то зможе знімати палець із ключа до подачі струму, щобвипробуваний при цьому не знімав руку без усякого приводу, його повідомляли, щоза кожну «фіктивну тривогу» він буде в наступній пробі каратися струмом.Головний об'єктивний результат досвідів полягав у тому, що випробуванінавчилися заздалегідь знімати руку із ключа у відповідь на засвітло долоні.Головна суб'єктивна подія при цьому укладалося в появі неясних,недиференційованих, але все-таки досить помітних відчуттів у долоні. По звітахвипробуваних ці відчуття й були основою для зняття руки із ключа.
У додатковихсеріях того ж дослідження були встановлені принаймні ще два важливих факти.По-перше, виявилося, що якщо випробуваний не попереджався про засвітла, щовипереджають, і не намагався їх «уловити», то не виникало ні об'єктивного, нісуб'єктивного результату: у нього не вироблялася умовна рухова реакція (зняттяруки із ключа) на засвітла руки й не виникало відчуття цих впливів. Іншимисловами, було доведено, що незмінною умовою перетворення впливів, що невідчуваються, у що відчуваються є стан активного пошуку організму (абосуб'єкта) .
По-друге,з'ясувалося, що описані шкірні відчуття виникали не слідом за виробленнямумовної рухової реакції, а, навпаки, до її; вони були неодмінною умовою такоговироблення. Іншими словами, відчуття засвітла завжди опосередковувало зняттяруки.
Цей результатЛеонтьев зв'язує з одним з фундаментальних методологічних положеньмарксистської психології про те, що відчуття як елементарна форма психічного — це не явище, що надбудовується над умовно-рефлекторними процесами й не маєніякої функції. Навпаки, воно становить необхідну ланку умовногопристосувального акту. Функція цієї «ланки» — орієнтувати організм щодозначимих умов середовища, опосередковувала його вітальні пристосувальні акти.
Перейду допитання про адаптивне значення психіки. Все сказане вище підготувало відповідьна питання, чому в ході біологічної еволюції виникла психіка? Матеріалістичнеприродознавство відповідає на нього так: тому що психіка забезпечує більшеефективне пристосування до середовища.
Розвиваючи це уявлення,радянський учений Северцов звернув увагу на два принципово різних способипристосування живих організмів до змін умов середовища (1) шляхом зміни будовий функціонування органів і (2) шляхом зміни поводження без зміни організації.
Перший спосіб бувзагальним у рослин і тварин; другий мав місце тільки у тварин, і був пов'язанийз розвитком психіки. Усередині другого (поведінкового, або психічного) способупристосування Северцов виділив, у свою чергу, два різних напрямки.
Одне з нихскладалося в повільних змінах наслідуваних форм поводження — інстинктів.Еволюція інстинктів відбувалася під впливом повільно, що протікають змін,зовнішнього середовища. Її темпи збігалися з темпами зміни морфологічноїорганізації тварин.
Інший напрямокскладалося в розвитку здатності до індивідуального научання, або, потермінології Северцова, здатності до «розумних дій».
«Розумні дії», поСеверцову, — це швидкі зміни поводження, свого роду «винаходу» нових способівповодження у відповідь на швидкі зміни середовища, перед особою яких інстинктвиявляється безпомічним. Ці дії не повинні були фіксуватися, передаватися вспадщину, тому що їхньою перевагою була їхня висока пластичність. Тому вспадщину передавалася лише здатність до них. Остання, по думці Северцова, івизначає висоту психічної організації тварини.
Значно сутужнішевідповістити на запитання: як виникла психіка? І тут ми знову попадаємо вобласть тільки гіпотез.
Відповідно доприпущення Леонтьева, поштовхом до появи психічного відбиття (чутливості) мігпослужити перехід від життя в однорідному, гомогенному середовищі до середовищадискретних, речовинно-оформлених об'єктів. От як він описує головні події цьогопроцесу.
Цілком імовірно,що найпростіші живі організми існували в гомогенному розчині живильних речовин,з якими вони були в безпосередньому контакті. Для засвоєння цих речовин їмдосить було простої подразливості.
Наступний крокміг полягати в тому, що через зміни середовища деякі впливи перестали бути вітальнозначимими самі по собі. Однак організм продовжував на них реагувати як насигнали біотичних впливів. Це й означало появу чутливості.
Таким чином,чутливість, імовірно, з'явилася на базі подразливості. Разом з тим вонаозначала якісно новий тип відбиття. Справа не тільки в появі її суб'єктивногокомпонента: разом з нею вперше з'явилася здатність організму відображатиоб'єктивні зв'язки між властивостями середовища.
Природно, щоз'явитися й одержати подальший розвиток цей тип відбиття міг лише в умовах, деіснував стійкий зв'язок між об'єктами або їхніми окремими властивостями. Такийстійкий зв'язок і забезпечувало середовище.
Тепер звернемосядо великого й дуже складному питанню про процес розвитку психіки.
Тут так само, які в питанні про походження психіки, немає прямих свідоцтв, тому ми змушенібудувати гіпотези, опираючись на загальні міркування й доступний фактичнийматеріал.
Таким матеріаломможуть служити, з одного боку, дані палеонтології. Однак вони настільки вбогі,що не дозволяють відновити еволюцію навіть морфологічних форм, не говорячи вжепро еволюцію психіки тварин. З іншого боку, є дані порівняльної зоопсихології.Вони незмірно більше коштовні, оскільки реально спостережувані. Однак потрібнопам'ятати, що їхнє значення для відновлення філогенезу психіки обмежено.
Справа в тому, щожодне нині живуча тварина навіть самої примітивної організації, не можерозглядатися як прабатько більше високоорганізованих тварин. Сучасна інфузорія- такий же продукт тривалої еволюції, як і сучасний вищий ссавець. Тому, «вишиковуючи»сучасних тварин у деяку послідовність на основі ознак ускладнення психіки йповодження, не можна одержати реального філогенетичного ряду. Незважаючи на це,головні тенденції розвитку психіки цим методом можуть бути виявлені.
Як такі основнітенденції відзначаються наступні:
— ускладненняформ поводження (форм рухової активності);
— удосконалюванняздатності до індивідуального научанню;
— ускладненняформ психічного відбиття (одночасно як слідство і як фактор попередніхтенденцій) .
Перш ніж перейтидо короткої характеристики окремих стадій еволюційного розвитку психіки,зупинимося на двох важливих загальних положеннях.
Перше положення:як показав Леонтьев, кожний новий щабель психічного розвитку починається зускладнення діяльності, що практично зв'язує тварина з навколишнім його миром.Нова ж форма психічного відбиття виникає слідом за цим ускладненням діяльностій, у свою чергу, уможливлює її подальший розвиток.
Так, на думкуЛеонтьева, у період зародження психіки діяльність тварин початку складатися усередовищі й повинна була підкорятися об'єктивним зв'язкам між різнимивластивостями речей. Однак предметом відбиття були не ці зв'язки, а лишеокремі, ізольовані властивості (форма елементарних відчуттів). На наступномущаблі діяльність тварин визначалася вже відносинами між предметами, тобтоцілими ситуаціями, забезпечувалася ж вона відбиттям окремих предметів.
Отже, першеположення укладається в затвердженні примата діяльності в розвитку психічноговідбиття.
Друге загальнеположення: має місце розбіжність ліній біологічного й психічного розвиткутварин. Наприклад, тварина, що коштує на більше високому щаблі біологічногорозвитку (відповідно до зоологічної систематики), не обов'язково володіє йбільше розвинутою психікою.
К. Е. Фабріпояснює ця розбіжність у першу чергу неоднозначним співвідношенням міжморфологією тварин (на якій заснована їхня зоологічна систематика) і образомїхнього життя. Пластична пристосовність поводження може привести до рішенняоднієї й того ж біологічного завдання за рахунок використання різнихморфологічних коштів, і, навпаки, ті самі морфологічні органи можуть виконуватидосить різні функції. Таким чином, рівень психічного розвитку тваринивизначається складним співвідношенням таких факторів, як його морфологія, умовижиття (екологія) і його поведінкова активність.
Зупинимосякоротко на періодизації еволюційного розвитку психіки. Наша мета будескладатися не стільки в характеристиці окремих стадій (це зроблено в роботіЛеонтьева й особливо докладно, на новому матеріалі, у книзі Фабрі, скільки вілюстрації основних принципів періодизації, а також загальних положень щодонапрямків і факторів розвитку психіки.
Леонтьев виділяєв еволюційному розвитку психіки три стадії: (1) стадію елементарної сенсорної психіки,(2) стадію перцептивної психіки, (3) стадію інтелекту.
Фабрі зберігаєлише перші дві стадії, розчиняючи стадію інтелекту в стадії психіки черезтруднощі поділу «інтелектуальних» і «неінтелектуальних» форм поводження вищихссавців. Потім Фабрі вводить поділ кожної стадії принаймні на два рівні: вищийі нижчий, допускаючи можливість існування також і проміжних рівнів.
Як ужеговорилося, тварини на стадії елементарної сенсорної психіки здатні відображатилише окремі властивості зовнішніх впливів.
Великий інтереспредставляють суті, які перебувають на нижчому рівні цієї стадії, тобтоволодіють лише зачатками психіки. До таких тварин ставляться багатонайпростіші. От короткий «портрет» їхнього поводження, як його можна резюмуватипо опису Фабрі.
Найпростішіздатні до досить складних переміщень у просторі: у товщі води, по поверхніпредметів, що перебувають у воді, або по дну водойм. Деякі види живуть у ґрунтіабо паразитують в організмах інших тварин. Їхні рухи відбуваються убіксприятливих умов середовища (позитивні таксиси) або ж убік від несприятливихумов (негативні таксиси). Такі реакції спостерігаються відносно різноманітнихкомпонентів середовища; відповідно в них описані термо —, хемо —, гальвано — , гео —, фото —, тигмомаксиси.
Прикладнегативного термотаксиса – догляд найпростіших із зони підвищеної (інодізниженої) температури. Дуже цікавий опис поводження туфельки при зіткненні ізтвердою перешкодою. Якщо зіткнення відбувається під кутом, меншим 90°, тотварина зупиняється, обмацує поверхню відпливає назад, міняє кут і пливе зновувперед. Якщо знову відбувається зіткнення, то процедура повторюється, і такдоти, поки інфузорія не мине перешкоду.
При зустрічі зм'якою поверхнею інфузорія не відпливає, а, навпаки, прикладається до неїможливо більшою поверхнею тіла.
У ті жнайпростіших виявлені елементарні форми індивідуального научання. Вонопроявляється в основному в ефектах звикання. Так, парамеції, ув'язнені уквадратний (або трикутний) посудина й звиклі плавати уздовж його стінок,зберігають якийсь час квадратну (відповідно трикутну) форму траєкторії й будучипереміщеними в круглу посудину (досвіди Ф. Бромштедта).
Деякі данізмушують припустити, що найпростіші здатні також до асоціативного научання,тобто до вироблення умовних реакцій. У ряді досвідів висвітлення (абозатемнення) частини посудини, у якому перебували туфельки, сполучалося з «покаранням»(підвищена температура, електричний струм). У результаті тварини, ранішебайдужні до характеру висвітлення, починали віддавати перевагу безпечнійчастині посудини навіть під час відсутності негативних підкріплень,орієнтуючись тільки на її висвітлення.
Таким чином,поводження найпростіших ілюструє ряд розглянутих вище загальних положень.
Ми бачимо,по-перше, що найпростіші реагують на абіотичні впливи середовища, і притім наокремі її властивості (ознаки психіки взагалі і її елементарної сенсорної формизокрема).
По-друге, чітковиступає пристосувальна функція психіки: тут вона виражається в орієнтуванніповодження (позитивні й негативні таксиси), а також, хоча й у самихелементарних формах, у зміні поводження в результаті індивідуального досвіду.
Далі, у деякихнайпростіших можна спостерігати спадкоємний зв'язок між подразливістю йчутливістю (див. наведене вище припущення Леонтьева). Так, эвглена зелена,будучи хижою твариною, під час відсутності тваринної їжі поводиться як рослина- харчується за допомогою хлорофілу. Таким чином, світло для неї виступає і якбіотичний подразник.
Нарешті, якпоказали спеціальні дослідження, вищі представники найпростіших перевершують поскладності свого поводження деяких примітивних багатоклітинних тварин,підтверджуючи положення про відсутність відповідності між рівнями біологічногой психічного розвитку.
Щоб уявити собі,наскільки складним може виявитися поводження на стадії елементарної сенсорноїпсихіки, перелічимо найбільш дивні здатності представників уже вищого рівняцієї стадії.
До такихпредставників ставляться, зокрема, кільчасті чирви. Морські кільчастіхробаки-поліхети будують будиночки-трубки із часток, які вони збирають на дні.Якщо в такий будиночок заповзає чужинець, хазяїн вступає з ним у бій.
При утвореннішлюбних пар самці полихет стають агресивними стосовно інших самців (але несамкам).
У виноградногоравлика спостерігаються «шлюбні ігри», які можуть тривати кілька годин дофактичного спарювання.
Хробаки й навітьполіпи навчаються після декількох проб диференціювати по побічних фізичнихознаках шматочки справжньої їжі й «підробки» у вигляді грудок паперу, змоченихсоком жертви. Перейдемо до стадії перцептивної психіки. Представники цієїстадії відображають зовнішню дійсність у формі не окремих відчуттів, а ціліснихобразів речей.
На даній стадіїперебувають найбільше знайомі нам тварини, насамперед хребетні, починаючи з рибі кінчаючи ссавцями, у тому числі приматами; до неї ж належать практично всі членистоногі,у тому числі комахи, а також головоногі молюски.
Зрозуміло, що націй стадії ми зустрічаємося із розмаїтістю форм і проявів психіки, а такожградацій її складності.
Мабуть, самезагальне, що поєднує цю розмаїтість, укладається в надзвичайному розростанні йускладненні «проміжних» або «що випереджають», форм поводження на шляху докінцевих біологічних цілях. Якщо на самому ранньому етапі психіка проявлялася вреакціях наближення — догляду, то тепер такі «реакції» перетворюються часто врозгорнутий багатоланковий ланцюг дій. Завдяки цим діям кінцеві актихарчування, самозбереження, розмноження як би відсуваються в часі й у просторій одночасно ефективно забезпечуються. Досить згадати багато зроблених способівдобування їжі, захисту від нападу, будівництва жител, не говорячи вже проскладне орієнтовно-дослідницьке поводження вищих тварин.
Література
1.Леонтьев А. Н. Проблемы развитияпсихики. – М., 1998.
2.РогинскийЯ.Я., Левин М.Г. Основыантропологии. — М., 1999.
3. Фабрі К.Е… Основи зоопсихології.- К., 1996.
4. Фресс П., Піаже Ж.Експериментальна психологія. — К., 2002