--PAGE_BREAK--а) у випадку, якщо хоча б один з цих коефіцієнтів менше гранично припустимого значення, варто визначити коефіцієнт відновлення платоспроможності за 6 місяців за такою формою:
де: кт.л.1 — фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.) наприкінці звітного періоду;
kт.л.0 — фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.) початку звітного періоду;
6 — період відновлення платоспроможності в місяцях;
Т — звітний період у місяцях ( 12 місяців );
Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності прийме значення більш 1.0, це свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт виявиться менше 1.0, то в підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність .[19]
б) Якщо кт.л. і коб. більше відповідних граничних значень чи рівні їм, варто розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності за 3 місяці:
де: 3 — період утрати платоспроможності;
Т — звітний період ( 12 місяців );
kт.л.норм — нормативне значення коефіцієнта поточної
ліквідності ( кт.л. ), рівне 2 .[19]
Якщо коефіцієнт утрати платоспроможності кут. прийме значення більше 1, то в підприємства є реальна можливість не втратити свою платоспроможність.
Крім проаналізованої вище моделі, для прогнозування фінансового становища підприємства, вибору його фінансової стратегії, а також визначення ступеня можливості банкрутства можна використовувати і математичні моделі.
На Заході для прогнозування можливості банкрутства широко використовується індекс Е. Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій [10].
У 60-ті роки Е. Альтман вивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їх дані з показниками розквітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Е. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшою мірою залежить можливість банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. У результаті була отримана така модель:
Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3+ 1,4 К4+ 1,2 К5
При цьому:
К1 = Балансовий прибуток / Сума активів,
де К1 — рентабельність активів
К2 = Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) / Сума активів,
де К2 — ресурсовіддача
К3 = Власний капітал / Притягнутий капітал,
де К3 = відношення власного капіталу (по ринковій оцінці) до притягнутого капіталу (коефіцієнт фінансового розвитку)
К4 = Реінвестований прибуток / Сума активів
К5 = Власні оборотні кошти / Сума активів
Весовые коэффициенты каждого показателя рассчитаны на основе статистических данных о банкротствах фирм за 22-летний период. Вероятность банкротства по показателю Альтмана оценивается по следующей шкале:
Якщо результат буде менше 1,81 — можливість банкрутства підприємства дуже висока; якщо Z лежить у межах від 1,81 до 2,675 — зона невизначеності; при Z вище 2,675 — низька можливість банкрутства.
Якщо Z
Через рік – з імовірністю 95%;
Через 3 роки – з імовірністю 48%;
Через 4 роки – з імовірністю 30%;
Через 5 років – з імовірністю 30%.
Однак застосовувати коефіцієнт Альтмана для оцінки імовірності банкрутства українських підприємств можна з великою часткою умовності, тому що ваги даної функції необхідно розраховувати по вітчизняній статистиці, а досить тривалих динамічних рядів поки немає.
2. Аналіз платоспроможності підприємства 2.1. Характеристика фінансового-господарської діяльності ТОВ «Таргет» Товариство з обмеженою відповідальністю “Таргет” зареєстроване Печерською районною Радою народних депутатів м. Києва і діє на підставі Законів України: “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Про підприємства” та інших нормативних актів України, а також власного Статуту і Установчого договору, які визначають порядок створення, діяльності, організації, реорганізації і ліквідації товариства.
Для вирішення статутних цілей предметом діяльності Товариства в країні та за її межами визначаються:
- продаж металопрокату, заключення договорів на постачання (посередницька діяльність), зборка й установка металоконструкцій.
- продаж та обслуговування устаткування для харчової промисловості та відповідних технологій, включаючи, але не обмежуючись, обладнання, харчові добавки, барвники, необхідні матеріали;
- розробка, виробництво, установка, налагодження, ремонт та обслуговування устаткування загального та спеціального призначення;
- надання науково-технічних, виробничих, маркетингових, консалтингових послуг.
Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.
Для досягнення цілей дяльності Товариства Засновниками створено Статутний фонд. Статутний фонд вноситься у вигляді грошей та майна. Розмір і розподіл Статутного фонду визначається в Установчому договорі про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Таргет”.
Структура управління підприємством склалася наступним чином – вище керівництво, бухгалтерія, виробництво, збут і маркетинг.
Організаційна структура підприємства є лінійною.
Організаційна структура підприємства представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Організаційна структура підприємства.
Загальне керівництво і розробку загальної стратегії фірми здійснює генеральний директор.
Керівництво з усіх фінансових і комерційним питанням і контроль діяльності керівників структурних підрозділів здійснює комерційний директор.
Заступники генерального директора здійснюють керівництво над виробництвом, а також контролюють маркетингову діяльність і рекламну політику.
Менеджери з збуту ведуть роботу з плануванню і здійсненню продаж продукції на основі договорів з оптовими та роздрібними ринковими операторами і розробляють і організовують схеми постачань.
Вони на початку кожного місяця на основі даних про попит і зміст ринку, що надаються відділом маркетингу, розробляють плани продаж продукції по різних напрямках і ведуть роботу з ведення клієнтів.
Контроль за фінансовою діяльністю фірми здійснює головний бухгалтер, до якої надходить інформація про наявність і рух коштів і здійснення фінансово- господарських операцій. Головний бухгалтер очолює бухгалтерію і планово-економічний відділ, і відповідає за належне документальне оформлення усіх фінансових операцій, веде бухгалтерську документацію, здійснює контроль за доходами і витратами фірми, вчасно нараховує і перелічує податки в бюджет, подає бухгалтерську, податкову і статистичну звітність.
Секретар фірми обробляє і приймає всю інформацію, що надходить на фірму, передає керівнику, а також у відповідні підрозділи фірми, веде документацію, відповідає на всі телефонні дзвонки, надає первинну інформацію клієнтам.
Поширюють рекламу, роблять вивчення ринку і споживачів підприємства робітники відділу маркетингу підприємства.
Комерційні угоди на продукцію укладають менеджери по збуту, на яких покладається відповідальність при заключенні угоди. Якщо вартість угоди перевищує 1 тис. грн., то угода обов'язкова узгоджується з вищим керівництвом фірми.
Угоди з іншими підприємствами на надання транспортних послуг, постачання, крунооптові продажі заключуються заступниками директора чи директором фірми.
В даний час сильними сторонами підприємства можна назвати:
— розмаїтість видів продукції;
— гнучка система знижок;
— належний рівень професійної підготовки працівників підприємства.
Слабкими сторонами фірми можна назвати:
— недостатній розвиток торгової мережі. Основний ринок збуту продукції підприємства – м. Київ. Цю проблему підприємство планує вирішити шляхом пошуку іногородних партнерів;
— недостатно розвита матеріально-технічна база, необхідне відновлення основних фондів підприємства.
З розширенням обсягів діяльності, утворенням філій і представництв планується відповідне збільшення ланок організаційної структури.
2.2. Аналіз показників платоспроможності ТОВ “Таргет” Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) та джерел їх формування (особистий капітал та обов'язки, тобто пасивів). Ці відомості наведені в балансі (формі №1) та Звіті про фінансові результати (формі №2) досліджуваного підприємства.
Основними факторами, які визначають фінансовий стан підприємств є, по-перше, виконання фінансового плану та поповнення по мірі потреби особистого оборотного капіталу за рахунок прибутку й, по-друге, швидкість обертання оборотних засобів (активів).
Ринкові умови господарювання зобов’язують підприємство в будь-який період часу бути здатним погасити свої короткострокові зобов’язання, тобто бути ліквідним.
Ліквідність – це здатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальної фінансово-господарської діяльності. Показники ліквідності вважаються найбільш важливими із всіх аналітичних показників кредитоспроможності позичальника [12].
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов’язання. При цьому важливо врахувати, що для успішного фінансового управління підприємства наявні (готівкові) кошти більш важливі, ніж прибуток. Їх відсутність на рахунках в банку в силу особливих обставин кругообігу коштів (неспівпадання моменту потреби і вивільнення коштів в кожний даний момент) може призвести до кризового фінансового стану підприємства.
У вітчизняній практиці аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства здійснюється порівнянням засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку зниження ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків. По суті ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.
Аналіз балансу підприємства, що аналізується, наводиться нижче у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Аналіз балансу (агрегований баланс)
АКТИВ На початок періоду, тис. грн.
На кінець періоду, тис. грн.
ПАСИВ
На поч. періоду, тис. грн.
На кін. періоду, тис. грн.
1.Найбільш ліквідні активи, А1
0,1
0,5
1.Найбільш термінові зобов’язання, П1
7,1
3,6
2.Активи, що швидко реалізуються, А2
6,2
14,6
2.Короткострокові пасиви, П2
7,4
73,2
3.Активи, що реалізуються повільно, А3
12,0
72,8
3.Довгострокові пасиви, П3
—
—
4.Активи що важко реалізуються, А4
6,9
27,5
4.Постійні пасиви, П4
10,7
60,1
5.БАЛАНС
25,2
115,4
5. БАЛАНС
25,2
115,4
Аналізуючи ліквідність балансу за даними таблиці слід відмітити, що у звітному періоді спостерігається недостача ліквідних активів першої та другої групи – найбільш ліквідних та таких, що швидко реалізуються, для покриття термінових та короткострокових зобов’язань на початок періоду в розмірах 7,1 та 7,4 тис.грн., і на кінець періоду на 3,6 і 73,2 тис.грн. відповідно. Однак оскільки підприємство не має зобов’язань по довгострокових кредитах і позиках, то ця частина активів може направитися на покриття термінових та короткострокових зобов’язань, що відносяться до другої групи. Цієї суми буде достатньо, оскільки перевищення коштів на початок звітного періоду складає 3,8 тис.грн., а на кінец періоду – 11,1 тис. грн.
Таким чином недостатня ліквідність балансу може свідчити про неоднозначний фінансовий стан підприємства.
Як уже відзначалося, ступінь перетворення поточних активів у грошову готівку неоднакова. У зв’язку з цим у світовій і вітчизняній практиці вираховують три відносні показники ліквідності.
Перший показник – це коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує негайну готовність підприємства погасити свою термінову заборгованість. Формула для розрахунку цього показника має такий вигляд:
КА.Л.=
Теоретично значення цього коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно знаходиться в межах 0,2-0,35.
Другий показник – це коефіцієнт загальної ліквідності. Від першого він відрізняється тим, що до суми найбільш ліквідних активів додається ще і сума короткострокової дебіторської заборгованості. Формула для розрахунку даного показника буде така:
КЗ. Л.=
Теоретично значення цього коефіцієнту не повинно бути менше 0,7-0,8.
Третій показник – це коефіцієнт покриття – найбільш загальний показник ліквідності. Він характеризує співвідношення між усіма поточними активами і короткостроковими зобов’язаннями, а тому формула для його розрахунку буде мати такий вигляд:
КП.=
Цей коефіцієнт показує достатність оборотних засобів для того, щоб погасити свої борги на протязі року.
Розрахунок коефіцієнтів ліквідності по підприємству, що аналізується, наведено нижче у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Показники ліквідності
№
Види показників
На початок періоду, тис.грн.
На кінець періоду, тис.грн.
Зміни за звітний період
1.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (А1/(П1+П2))
0,007
0,008
0,001
2.
Коефіцієнт загальної ліквідності (А1+А2)/(П1+П2)
0,45
0,21
-0,24
3.
Коефіцієнт покриття (А1+А2+А3)/(П1+П2)
1,36
1,24
-0,12
Виходячи з даних таблиці можна сказати, що коефіцієнти абсолютної та загальної ліквідності не відповідають визначеним нормам, однак цьому є пояснення: у підприємства великий обсяг кредиторської заборгованості виник в результаті договірних відносин з постачальниками, у відповідності до яких їх продукція реалізується на умовах відстрочки платежу, а у випадку її непродажу може бути повернена постачальнику. Підприємство буде вважатися повністю ліквідним, коли значення коефіцієнту абсолютної ліквідності сягатиме встановлених теоретичних норм, і в таких випадках розрахунки коефіцієнтів загальної ліквідності і коефіцієнта покриття не проводять, але виходячи з даної ситуації, такі розрахунки просто необхідні, і вони показують, що: коефіцієнт загальної ліквідності за звітний період зменшився і на кінець звітного періоду становить 21,0%. Це означає, що підприємство при надходженні в строк дебіторської заборгованості, що відображена на балансі, може погасити свої боргові зобов’язання на 21,0%. Коефіцієнт покриття на протязі звітного періоду зменшився на 0,12. Це зумовлено тим, що все-таки темпи зростання ліквідних коштів менші, ніж темпи росту короткострокових зобов’язань.
продолжение
--PAGE_BREAK--