Дослідження та організація продажу столових коренеплодів

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра товарознавства та експертизи продовольчих товарів ДИПЛОМНА робота Тема: „Дослідження та організація продажу столових коренеплодів” за матеріалами ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” м. Києва Студента V курсу, денної форми навчання, товарознавчого факультету, спеціальності 7.05301 “Товарознавство та

комерційна діяльність”, спеціалізації 7.0530101 “Товарознавство продовольчих товарів та комерційна діяльність”, Войнарович Миколи Станіславовича Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, професор Колтунов Віктор Андрійович Консультант з кафедри маркетингу та комерційної діяльності старший викладач Гончаренко Надія Іванівна Київ - 2006 Зміст Вступ Розділ 1. Формування якості столового буряку (літературний огляд) 1.1.

Ботанічна характеристика, народногосподарське значення столового буряку 2. Формування споживних властивостей столового буряку 1.3. Існуючи способи й умови зберігання столового буряку 4. Хвороби столового буряку 5. Мета та завдання дослідження виходячи з літературного огляду Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА частина 1. Схема, методика та умови проведення досліджень 2.2.

Вимоги до якості столового буряку згідно вітчизняних стандартів 3. Формування та стан ринку столового буряку 4. Господарсько-товарознавча характеристика сортів столового буряку, що вирощується в Україні та їх конкурентоспроможність 5. Збереженість коренеплодів залежно від якості при закладанні 6. Економічна та соціальна ефективність зберігання столового буряку

Розділ 3. Організація оптового продажу на ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” 1.Організація господарських зв'язків з оптового продажу сільськогосподарської продукції на ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” 2.Методи оптового продажу сільськогосподарської продукції 3.Організація товаропостачання сільськогосподарської продукції роздрібної торговельної мережі та шляхи її удосконалення Висновки Рекомендації виробництва

Список літературних джерел Додатки ВСТУП Овочі займають велику питому вагу в раціоні харчування людини і є продуктом щоденного вживання. Але останніми роками обсяги виробництва овочів скорочуються, фактичний рівень споживання населенням від фізіологічної норми становить лише 50,9%. Тому у проекті Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва України на 1996 - 2006 роки було передбачено припинення спаду агропромислового виробництва, гарантування

продовольчої безпеки держави, досягнення раціональних норм споживання продуктів харчування, у тому числі овочів, на душу населення. Тобто необхідно забезпечити населення овочами не тільки в сезон їх виробництва і не тільки в зонах їх вирощування, а й упродовж усього року в усіх регіонах держави у широкому асортименті. Виконати це можна тільки за належної організації транспортування, зберігання та переробки продукції. Період споживання овочів безпосередньо з поля дуже короткий - два-три місяці

на рік, а протягом решти часу населення забезпечується продукцією зі складів. Будучи живими організмами, овочі в процесі зберігання втрачають поживні речовини і зазнають різних захворювань. Збереженість і втрата споживних речовин залежать від якості продукції. Таким чином, покращення якості продукції, усунення її втрат від поля до споживача, зберігання того, що вироблено, постає великим завданням.

Якість овочів, що заготовлюються, регламентується стандартом. Однак в абсолютної більшості випадків на плодоовочеві бази, консервні заводи та торговельну роздрібну мережу надходять овочі, які не відповідають вимогам стандарту. Актуальність обраної теми. Овочі є цінними харчовими продуктами, а особливо цінними у цьому відношенні є столові коренеплоди. Тому, дослідження ринку та організація оптового продажу столових коренеплодів

на даний час є досить важливим питанням, яке потребує детального розгляду. У даній дипломній роботі досліджується ринок та організація оптового продажу столових коренеплодів, на прикладі столового буряку. Столовий буряк є цінним харчовим продуктом, що містить значну кількість цукрів, є полісахариди пектинові речовини і клітковина, органічні кислоти, білки, амінокислоти, бетаїн і бетанін, мінеральні речовини, пігменти. Багатий буряк

і вітамінами, а по вмісту йоду входить у число овочів, найбільш забезпечених цим елементом Складний комплекс хімічних сполук, що містяться в буряку, дозволяє вважати його цінним лікувально-дієтичним продуктом. Він широко використовується в лікувальному харчуванні. Мета, предмет та об'єкт дослідження. Мета даної дипломної роботи полягає у поглибленні знань з питань управління якістю збереження столових коренеплодів, на прикладі столового буряку, розробці перспективних

шляхів удосконалення збутової діяльності на ТОВ „Дніпровська плодоовочева база”. Предметом дослідження є процес організації збутової діяльності та управління якістю збереження столового буряку на підприємстві. Об'єктом дослідження обрано плодоовочеву базу ТОВ `' Дніпровська плодоовочева база , яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каховська 64. Завдання. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішені такі

завдання: · вивчення формування якості столового буряку (літературний огляд) · вивчення ботанічних характеристик, народногосподарського значення столового буряку · вивчення формування споживних властивостей столового буряку · вивчення існуючих способів і умов зберігання столового буряку · вивчення хвороб столового буряку. визначення схем, методик та умов проведення досліджень. · вивчення вимог до якості столового буряку згідно вітчизняних стандартів. · вивчення формування та стану ринку столового буряку. · вивчення господарсько-

товарознавчих характеристик сортів столового буряку, що вирощується в Україні та їх конкурентоспроможність. · вивчення збереженості коренеплодів залежно від якості при закладанні. · дослідити економічна та соціальна ефективність зберігання столового буряку. · дослідити організацію оптового продажу на ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” · дослідити організацію господарських зв'язків з оптового продажу сільськогосподарської продукції на

ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” · дослідити методи оптового продажу сільськогосподарської продукції та їх ефективність · дослідити організацію товаропостачання сільськогосподарської продукції роздрібної торговельної мережі та шляхи її удосконалення · зробити висновки і запропонувати рекомендації виробництва на ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи послужили навчальні посібники для вузів, наукові

статті, методичні розробки, періодичні публікації провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, практиків комерційної справи, законодавчі та нормативні матеріали комерційних підприємств, закони та декрети Уряду України, статистично-звітна документація ТОВ "Дніпровська плодоовочева база". Головним змістом роботи є обґрунтування розроблених шляхів щодо удосконалення процесу зберігання столового буряку та організації

його оптового продажу в ТОВ "Дніпровська плодоовочева база". Розділ 1. Формування якості столового буряку (літературний огляд) 1.1. БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ СТОЛОВОГО БУРЯКУ Ботанічна характеристика Буряк звичайний дворічна трав'яниста рослина сімейства маревих. Ботанічна назва буряку - Beta Vulgaris L. var atrorubra (буряк звичайний темно-червоний).

В перший рік життя при посіві насіння рослини утворюють соковитий коренеплід і розетку прикореневого листя. У пазухах листя закладаються бруньки, які в перший рік життя знаходяться в спокійному стані. На другий рік, при висадженні коренеплоду навесні, бруньки починають свій ріст та утворюють спочатку розетку листя, що потім розвивається у потужне трав'янисте стебло, яке починає дерев'яніти по мірі дозрівання насіння. Листя м'ясисті, довгочерешкові, з країв хвилясті.

Форма листової пластини зазвичай трикутно-серцевидна. Величина залежить від сорту та умов вирощування. Окрас листя темно-зелений з малиновими жилками, червоний та майже чорно-червоний. Квітки зелені та червоно-зелені, дрібні, двостатеві, венчикоподібні, зростаються по 2 - 4 разом, або одинарні. Суцвіття - мітелка. Тичинок п'ять, стовбурець один з трьохлопатним сидячим рильцем. Плід - горішок, або коробочка, що зростається знизу з м'ясистим одерев'янілим навколо плідником,

внаслідок чого утворюється супліддя - клубочок. Кожний клубочок має декілька насінин.[15,50] Коренеплід розвивається за рахунок розростання нижньої частини стебла рослини та власно кореня. У коренеплоді розрізняють голівку, несуче листя, сліди відмерлого листя та бруньок, шийку та власно корінь з боковими корінцями.(рис. 1) Рис.1. Буряк столовий: 1 - листя, черешки, бурячиння (гичка); 2 - головка;

3 - шкірочка; 4 корінь стрижневий; 5 - основа кореня ; 6 слід черешка; 7 кільце темне; 8 - кільце світле. Столовий буряк теплолюбна та вологолюбна культура з коренеплідних рослин і краще росте при вологості близько 70% повної вологості ґрунту. Насіння можуть проростати при температурі 4 5 °С, але паростки при цьому з'являються тільки

через 20 25 діб. Оптимальна температура для проростання 15 20°С. Краща температура для паростків до початку коренеутворення 15 18°С, а в період формування коренеплодів 20 25 °С. По відношенню до холодостійкості буряк поступається коренеплодам з сімейства хрестоцвітних, паростки його уражуються заморозками при температурі -2 З °С. Холодостійкість рослин підвищується якщо насіння столового буряка витримати при температурах близько

нуля протягом 7-14 днів, а також обробити їх розчинами кальцію і магнію. При недоліку світла зменшується не тільки урожай, але і кількість цукрів в коренеплодах. При тривалому весняно-літньому похолоданні, як правило, посилюється цвітіння. При нестачі світла пластинка листа зменшується, а довжина черешка збільшується. При затемненні та послабленні світла, при згущенні посіву врожай буряка різко знижується.

Коренева система буряка розповсюджується в глибину до 2 2,5 м й в ширину до 1 1,5 м. Це дозволяє використовувати вологу з нижніх шарів ґрунту і протидіяти ґрунтовій засусі. У той же час буряк дає найвищий врожай при достатній вологості не тільки ґрунту, а й повітря. При засусі пластинка листа буряка стає розрізною, м'якоть зберігається лише впродовж жилок, а між ними всихає й вмирає. Найбільша потреба у волозі виникає під час набухання

насіння, проростання його, укорінення паростків і утворення листя. При тривалій засусі м'якоть коренеплоду буває грубою і несмачною. При надлишку вологи й азоту коренеплоди в діаметрі досягають 14 16 см, але всередині утворюються порожнини. Такий буряк до зберігання непридатний . У коренеплоду типу буряка (буряки столові, кормові, цукрові) чергуються темні (паренхімні)

і світлі (деревинні) кільця. Харчові речовини здебільшого відкладаються у темних кільцях, в світлих кільцях їх менше. Темні кільця, залежно від сорту буряків, можуть мати червоне, малинове, пурпурове, темно-фіолетове забарвлення. Як правило, у коренеплодів із слабкозабарвленими кільцями може виникати дуплистість. Слабкозабарвлені кільця складаються із серцевинно-волокнистих пучків

і містять менше поживних речовин, ніж темнозабарвлені, а також багато клітковини. У коренеплоді світлих кілець може бути мало і багато. За кольором вони можуть мало відрізнятись, або майже не відрізнятись від темнозабарвлених кілець. Наприклад, у сорту буряків Бордо 237 м'якоть темно-червона з відтінком бордо, білих кілець майже немає. Кільця судинно-волокнистих пучків за кольором майже не відрізняються від

інших тканин. Цей сорт має високу харчову і смакову цінність. Сорт Носівський плоский має м'якоть темно-червону з фіолетовим відтінком, кільця рожево-червоні і рожево-білі. Цей сорт за харчовою і смаковою цінністю поступається перед сортом Бордо. Тому кількість світлих кілець, в % від маси, є показником при визначенні товарного сорту буряків

і придатності їх для переробки.[29] В Україні вирощують 10 сортів буряків. Сорти столового буряку різко відрізняються за посухостійкістю, солестійкістю, імунітетом. Найбільш поширені сорти Бордо 237 і Носівський плоский, які районовані в 24 областях. Інші сорти - Кросбі Єгипетський, Раннє диво, Рось, Хавський, Одноростковий - менш поширені. Вирощують також сорти

Червона куля, Опольські (польська селекція), Регал (голландська селекція).(Детальний опис районованих в Україні сортів столового буряку та його господарська та товарознавча характеристика наведений нижче.) Сорти буряків розрізняють за формою (кулясті, плескатоокруглі, конічні), забарвленням м'якоті (темно-червоні, червоні, бордові, чорно-червоні з помітними білими кільцями або без них), строками достигання: ранньостиглі (до 100 діб), середньостиглі (100-130 діб), пізньостиглі (більш як 130 діб).

Господарчо-ботанічні сорти столового буряку відрізняються формою, забарвленням і будовою м'якоті, швидкостиглістю, сприятливістю до старіння. Сорти належать до п'яти сортотипів (Єгипетський плоский, Єгипетська округлий, Бордо, Екліпс і Ерфуртський), кожний з яких об'єднує декілька господарсько-ботанічних сортів. Вирощують також буряки столові молоді свіжі

із зеленню, які використовують для приготування страв. Молоді буряки мають в найбільшому поперечному розрізі від 3 до 5 см. Зелень їх свіжа. Народногосподарське значення столового буряку. Столовий буряк (Веta vulgaris horensis L.) є цінним харчовим продуктом, що містить значну кількість цукрів, серед яких переважають сахароза (6-12 %), у менших кількостях представлені фруктоза

і глюкоза, є полісахариди пектинові речовини і клітковина, органічні кислоти (щавлева, яблучна, лимонна), білки, амінокислоти, бетаїн і бетанін, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, кобальту, фосфору), пігменти (каротиноїди, антоціани). Багатий буряк вітамінами В1 В2, В6, С, Р, РР, пантотеновою і фолієвою кислотами, а по вмісту йоду входить у число овочів, найбільш забезпечених цим елементом.

Він відрізняється ніжним м'якушем, червоним з різними відтінками забарвленням, що залежить від кількості антоціану бетаніну. Структура м'якоті залежить насамперед від господарсько-ботанічного сорту буряка й умов вирощування; в одних сортах кільцевість виражена досить різко, в інших вона майже непомітна. Темнозабарвлені коренеплоди смачніші, ніж світло забарвлені. Коренеплоди столового буряка використовують для приготування борщів, вінегретів, маринадів, молоді

листи і черешки для борщів і супів. Варений буряк дуже калорійний. Складний комплекс хімічних сполук, що містяться в буряку, дозволяє вважати його цінним лікувально-дієтичним продуктом. Він широко використовується в лікувальному харчуванні. Особливо корисно вживати столовий буряк у вигляді салатів, вінегретів, борщів хворим, що страждають ожирінням, при гіпертонічній хворобі, запорах, захворюваннях печінки

і нирок. Варений буряк і його відвар мають проносну і сечогінну дію. Бурякові блюда корисні для серцевих хворих і людей літнього віку. Кобальт, що міститься в буряку, використовується для утворення вітаміну В12, що в організмі людини синтезується мікрофлорою кишечнику. У свою чергу, фолієва кислота і вітамін В12 (цианокобаламін) беруть участь в утворенні формених елементів

крові еритроцитів. Завдяки наявності в буряку бетаїну і бетаніну він сприяє зміцненню капілярів, зниженню кров'яного тиску і кількості холестерину в крові, поліпшенню жирового обміну, роботи печінки. Буряк посилює перистальтику кишечнику і, отже, є ефективним лікувальним засобом при запорах і ожирінні.[15,16] Пектинові речовини, що містяться в овочі, можуть відігравати роль детоксиканта в

шлунково-кишковому тракті, зв'язувати солі важких металів. У літературі є дані про протипухлинну дію соку червоного буряка і меласи (патоки) цукрового буряка у відношенні щеплених на тваринних кліток карциноми, саркоми, рака Ерліха. Повідомлялося про лікування соком червоного столового буряка хворих зі злоякісними пухлинами різної локалізації. Усі хворі були з різко вираженим загальним виснаженням, багато хто з них раніше

піддавався рентгенотерапії. Протягом 8 12 тижнів їм щодня давали 200-250 г буряка в сполученні з метацилом. У всіх хворих на 2 5 тижні спостерігалося значне покращення: пухлина зменшувалася в об'ємі, хворі поправлялися в середньому на 10 кг, їхнє самопочуття й апетит істотно поліпшувалися. Однак незабаром після припинення лікування наставав рецидив. У косметиці рекомендують використовувати маски із соку буряка для набуття природної свіжості

і пожвавлення шкіри обличчя.[17] 1.2. ФОРМУВАННЯ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТОЛОВОГО БУРЯКУ Характерною особливістю коренеплодів є здатність накопичувати в клітинах запасаючих тканин велику кількість цукрів, які головним чином і визначають їх господарську цінність. Харчова цінність столових коренеплодів залежить також від вмісту в них полісахаридів, білків і небілкових азотистих речовин, вітамінів.

Коренеплоди столового буряку містять 16 22% сухих речовин, 10-16% цукрів та 9-32 мл % вітаміну С на сиру речовину. Цукри коренеплодів складаються переважно із сахарози, яка становить 90-96% цукрів. На долю моноцукрів припадає 0,25-1,3%. Крім того, в коренеплодах міститься клітковина, 0,7-2 пектинових речовин, 0,1-1,3 золи, 0,47-3,65% азотно-білкових речовин, присутні вітаміни

В1, В2, РР. Цукри столового буряку становлять 65% сухої речовини із простих цукрів, у невеликій кількості присутні глюкоза і фруктоза. Переважне накопичення в коренеплодах сахарози обумовлено надмірно низькою активністю ферменту інвертази під час дозрівання і на початку зберігання, що є характерною фізіологічною ознакою цієї рослини.[19]

По накопиченню сахарози можна судити про ступінь стиглості столового буряка. При дозріванні буряка в головці кореня міститься більше інвертного цукру, ніж в інших частинах кореня. При повній стиглості коренеплоду інвертний цукор майже повністю переходить в сахарозу. Таким чином, по зменшенню вмісту інвертного цукру визначають ступінь достигання столових буряків.

Коли вміст сахарози досягає 90 - 96% всього вмісту цукру, коренеплоди достигли і їх можна закладати на зберігання. Але для кожного сорту і кожної ґрунтово-кліматичної зони необхідно знати граничні нормативи накопичення цукру і сахарози. Навесні активність інвертази посилюється, внаслідок чого збільшується вміст моноцукридів і до кінця зберігання кількість глюкози збільшується у 5 разів, але не перевищує вміст сахарози.

Білковий азот становить майже половину всього азоту буряків. Специфічною речовиною буряків є бетаїн (триметілгліцин), від якого залежить забарвлення коренеплодів. Під час варіння коренеплодів бетаїн руйнується, розпадається на аглікон (барвний пігмент) і цукор. Коли буряки варять у підкисленій воді, вони добре зберігають забарвлення. Невелика кількість у столового буряка сапоніну надає йому стійкості проти захворювань.[20]

Вуглеводи. Вуглеводний комплекс коренеплодів на 70 80 % представлений легко розчинними формами цукрозою і моносахаридами, які зазвичай називають цукрами. В коренеплодах столового буряка середній вміст цукрів 7 12 %. Склад цукрів приблизно такий самий, як у цукрового буряка: цукроза, моносахариди (глюкоза і фруктоза) не перевищують 1 % сирої маси коренеплоду, олігосахариди мальтоза і рафіноза. Цукри в коренеплодах в найбільшій кількості накопичуються в клітинах запасаючої тканини,

концентруючись в основному в вакуолях, а в інших тканинах їх вміст значно нижче. В коренеплодах буряка максимальна концентрація цукру спостерігається в найбільш широкій частині кореня (шийці) між периферичною і центральною зонами. Мінімальна кількість цукрів міститься в верхній частині коренеплоду голівці. Накопичення цукрів у коренеплодах визначається двома головними факторами надходженням вуглеводів з

листя й інтенсивністю синтезу сахарози в коренях. Важливою умовою для процесів цукронакопичення в коренеплодах є розвиток фотосинтетичного апарату рослин. При створенні асиміляційного апарату в листі утворюється багато розчинних вуглеводів і крохмалю, які перетворюючись в транспортні форми, забезпечують постійний приток моносахаридів і сахарози в коренеплоди. Накопичення цукрів залежить також від тривалості вегетації рослин, зазвичай ранньостиглі коренеплоди характеризуються низьким вмістом цукру.

У столових коренеплодів в процесі їх росту і розвитку в динаміці вмісту цукрів вміст їх збільшується, при цьому спостерігається значне посилення біосинтетичних реакцій, пов'язаних з синтезом цукрози, в результаті чого відношення цукрози до моносахаридів під час дозрівання коренеплодів постійно збільшується. Наприклад, вміст цукрів у молодих і зрілих коренеплодах столового буряка розрізняється на 3 5 %. При тривалому зберіганні частина цукрів у коренеплодах використовується на дихання, але загальна

концентрація цукрів не зменшується внаслідок зниження вмісту води. З полісахаридів у коренеплодах доволі багато пектинових речовин (1 2% маси кореня) і геміцелюлоз (до 1,5%). Ці сполуки відносяться до легкозасвоюваних форм вуглеводів і тому підвищують харчову цінність коренеплодів. Клітковини більше міститься в незрілих коренеплодах, в яких відбувається інтенсивне формування запасаючих й

інших тканин, а до кінця дозрівання коренеплодів її концентрація знижується. У повністю сформованих коренеплодах буряка вміст клітковини 0,5 1 %. Багато клітковини утворюється в коренеплодах при засусі, недоліку харчових елементів, а також в коренях рослин, що квітнуть, в результаті різко знижується перетравлення всіх органічних речовин коренеплодів, і відповідно, погіршується їх харчова цінність. Азотисті речовини.

Азотисті речовини коренеплодів білки, вільні амінокислоти, аміди, нуклеїнові кислоти і продукти їх розпаду. Білки складають 40 60 % загальної кількості азотистих речовин, що містяться в коренеплодах, вільні амінокислоти і аміди 30 40 %. Білки коренеплодів на 60 70 % представлені легкорозчинними формами альбумінами і глобулінами, гарно збалансованими по вмісту незамінних амінокислот.

Фракція вільних амінокислот також містить незамінні амінокислоти і тому підвищує біологічну цінність азотистих речовин. Вміст білків і небілкових азотистих речовин змінюється в процесі росту і дозрівання коренеплодів. У молодих коренеплодів більше азотистих речовин, ніж в стиглих. Особливо багато білків і небілкових азотистих сполук в коренях перед початком

інтенсивного цукронакопичення, до кінця дозрівання концентрація азотистих речовин в коренеплодах знижується в 1,5 2 рази. Для оцінки харчових властивостей коренеплодів зазвичай визначають загальний вміст азотистих речовин в перерахунку на білки і цей показник називають "сірим протеїном" або "сірим білком". У зрілих коренеплодах кількість сірого протеїну складає 1,0 1,5 %. Вітаміни. Всі коренеплоди є важливими джерелами аскорбінової кислоти для людини

і сільськогосподарських тварин. У буряку її вміст досягає 3 6 мг% маси коренеплодів. Кількість каротину в буряку значно менше ніж в моркві 2 5 мг%. Містяться в буряку також інші вітаміни: тіамін, рибофлавін, піридоксин по 0,1 0,2 мг%, нікотинова кислота 0,2 1, пантотенова кислота 0,1 0,5, фолієва кислота 0,1 1 мг%. Крім того в коренеплодах столових буряків міститься бетаїн

і бетанін, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, заліза, марганцю, кобальту, фосфору). По вмісту йоду буряки входять до числа овочів, що найбільш забезпечені цим елементом. Вплив зовнішніх умов. Синтез азотистих речовин в рослинах посилюється при підвищенні інтенсивності сонячної радіації і дефіциті вологи. Така закономірність спостерігається і при вирощуванні коренеплодів: в умовах низького вологозабезпечення

рослин, у сухій речовині коренеплодів збільшується доля азотистих речовин. Концентрація в коренеплодах цукрів при дефіциті вологи також підвищується, але це відбувається внаслідок зниження їх оводненості і підвищення вмісту сухої речовини, тоді як у перерахунку на суху масу кількість цукрів майже не змінюється або навіть знижується. При вирощуванні коренеплодів дуже важливо створити оптимальний режим вологозабезпечення рослин при засусі

і в зонах недостатнього зволоження це досягається зрошенням. Оптимізація харчування. Накопичення в коренеплодах цукрів залежить від роботи фотосинтетичного апарату листя, для формування якого рослини споживають з ґрунту значну кількість харчових речовин, тому недолік будь-якого елементу в цей період затримує ріст рослин, що призводить до зниження врожаю і накопичення цукрів у коренеплодах. Після утворення коренеплодів потреба рослин у харчових елементах

значно змінюється. У процесі цукронакопичення важливу роль грає фосфор і калій, а надходження в коренеплоди азоту повинно бути знижено, таким чином він посилює синтез азотистих речовин. При внесенні фосфорних і калійних добрив цукристість коренеплодів підвищується на 1 2 % і в них зменшується кількість небілкових азотистих сполук. Збільшення втрат цукру при переробці коренеплодів може спостерігатися при внесенні надмірно високих

доз калійних добрив, що викликають підвищення в коренеплодах концентрації розчинних лужних солей. Надлишкові дози азотних добрив збільшують вміст у коренеплодах азотистих речовин і втрати цукру при їх переробці, крім того, знижується цукристість коренів. При внесенні високих доз азотних добрив у коренеплоди надходить багато мінерального азоту, в основному в нітратній формі, внаслідок чого концентрація нітратів може перевищити допустимий рівень.

Нітрати, відновлюючись до нітритів, здатні інактивувати гемоглобін, проводячи залізо, яке в ньому міститься в неактивному тривалентному стані, внаслідок чого змінений гемоглобін вже не може функціонувати як переносник кисню. Коренеплоди з підвищеним вмістом нітратів (більше 0,1 0,2% азоту NО3 на суху масу корма) не можуть бути використані на харчові або кормові цілі. При вирощуванні коренеплодів на ґрунті з низьким вмістом бору вони гарно реагують на внесення борних

добрив, при цьому підвищується не тільки врожайність, але й накопичення цукрів. На кислих ґрунтах важливим фактором підвищення цукристості коренеплодів є вапнування.[27,42] 1.3. ІСНУЮЧИ СПОСОБИ ТА УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ СТОЛОВОГО БУРЯКУ Коренеплоди буряку відрізняються механічною міцністю, міцними покривними тканинами і після механізованого збирання і обробки на сортувальному пункті можуть зберігатися в сховищах

тарного або навального типу з природним або штучним охолодженням, активною або загальнообмінною вентиляцією. До вибору способів зберігання необхідно підходити диференційовано в залежності від призначення і якості продукції, строків її зберігання і матеріально-технічної бази заготівельних організацій. Підготовка тари і сховищ Після звільнення сховищ і тари від продукції, їх ремонтують, просушують, використовуючи природну або примусову вентиляцію.

При необхідності утеплюють стелі, двері, люки, витяжні шахти, шибери з метою попередження утворення конденсату і підморожування продукції. Перед закладанням продукції на зберігання проводять дезінфекцію формаліном або сірчистим газом у відповідності з "Інструкцією по зберіганню свіжих картоплі та овочів". За 2 3 тижні до закладання коренеплодів на зберігання стіни

і стелю сховищ білять свіжегашеним вапном (2,5 кг вапна на 12 л води) або вапном з мідним або залізним купоросом (50 г мідного або залізного купоросу на 12 л води). При наявності генераторів озону для дезінфекції сховищ і тари рекомендується застосовувати озонування. Дезінфекція озоном Камери і склади, що підлягають озонуванню, повинні бути звільнені від вантажів.

Перед обробкою озоном проводять механічну очистку стін, стель, підлоги від сміття, харчових продуктів, колоній цвілі і бактерій. Інвентар, прокладочний матеріал, решітки, контейнери і піддони в період озонування залишаються в приміщеннях. При обробці озоном двері сховищ повинні бути герметично закриті. В камерах, обладнаних повітряною системою охолодження, на період озонування вентиляція виключається.

Дезінфікують сховища озоном в концентрації 30 45 мг/м3 протягом 10 годин. Допускаються і більш високі концентрації озону. У тому випадку, якщо озонування в камері робили з метою дезінфекції, після закінчення обробки камеру вентилюють протягом 2-х годин. Якщо озонування сховища відбувалося з метою дезодорації, то витримують протягом доби без провітрювання. Ефективність дезінфекції сховищ озоном визначається мікробіологічним аналізом на зараженість стін,

повітря мікроорганізмами, аналізи проводять до і після озонування. Підготовка обладнання Для створення і підтримання оптимальних технологічних умов зберігання коренеплодів необхідно підготувати наступне інженерне обладнання: холодильні установки; вентиляційно-опалювальні установки; силове і освітлювальне обладнання; засоби автоматичного управління режимами зберігання. Завантаження і розміщення коренеплодів у сховищах

Спосіб завантаження коренеплодів залежить від типу сховища і умов розміщення продукції. Завантаження і розміщення коренеплодів в сховищах тарного типу Коренеплоди буряку, призначені для зберігання у тарі, рекомендується завантажувати на приймально-сортувальних пунктах (після товарної обробки) в ящикові піддони типу СП-5-06-2 або ящики (ГОСТ 13359-9) і доставляти їх автотранспортом на зберігання.

Електронавантажувачами контейнери розміщують у камерах штабелями. Завантажують буряк у попередньо охолоджені камери, що виключає конденсацію вологи і забезпечує швидке охолодження продукції. Камери завантажують продукцією не менш, ніж на 90 % їх завантаже-ності, з метою недопущення збільшення збитків маси коренеплодів. Місця розташування штабелів і проходів з дотриманням необхідної відстані від стін, колон

і приборів охолодження розмічають крейдою на підлозі сховища до завантаження продукції. При зберіганні буряку в ящикових піддонах після охолодження штабеля доцільно вкривати поліетиленовою плівкою з усіх 4-х бічних сторін, а зверху залишати вікна. Завантаження і розміщення коренеплодів у сховищах навального типу У сховищах навального і засічного типу з активною вентиляцією, що мають платформи для з'їзду машин,

завантаження буряку із самоскидів відбувається за допомогою ТЗК-30. Поверхню насипу вирівнюють для забезпечення рівномірного вентилювання. Буряк після механізованого прибирання рекомендують засипати висотою не більше 3 м. Відстань між верхом насипу і стелею сховища повинна бути не менш 80 см, що дозволяє періодично оглядати продукцію і контролювати температуру. При завантаженні коренеплодів навалом не допускається ходіння

по ним і застосування гострих лопат та вил, що можуть травмувати. Коренеплоди, що надходять в м'якій тарі (сітки, мішки), повинні бути розтарені не пізніше 48 годин. Для завантаження засічних сховищ застосовують транспортери, які встановлюються над засіками. Зберігання буряку в камерах з штучним охолодженням Для зберігання коренеплодів буряку рекомендується температура +1-2 °С

і відносна вологість повітря 90 95 %. Для тривалого зберігання (до травня липня) коренеплодів буряку рекомендують холодильні камери місткістю до 500 т. Холодильні камери обладнані: безканальною або одноканальною системами повітророзпо-ділення, що забезпечує подачу охолодженого повітря в між контейнерний простір, змішаною системою охолодження з автоматичною роботою холодильного обладнання. Пристінні батареї слугують для підтримання заданого температурного

режиму. При охолодженні буряку забезпечується 30 40-кратний обмін повітря в годину, а в період зберігання 100 20-кратний обмін. На 1т буряку при охолодженні та періодично при підвищенні температури в період збереження подається 25 35 м3/год повітря. При такій потужності вентиляторів повітроохолоджувачів коренеплоди швидко прохолоджуються без випадання конденсату. Після механізованого збирання рекомендується різницю температури хладоагента і повітря в камері підтримувати на рівні 3 4 °С, що зменшує збиток маси буряка.

Це можливо при збільшенні потужності повітроохолоджувачів, оснащених автоматичним відтаюванням снігової шуби. У ході роботи повітроохолоджувачі та пристінні батареї необхідно відтаювати. Коренеплоди буряка можна зберігати в камерах з підвісними повітроохолоджувачами (ПОПи). При роботі вентиляторів усередині штабеля створюються досить рівномірні температуро-вологісні параметри. Штабеля буряка біля ПОПів після охолодження вкривають поліетиленовою плівкою.

Після завантаження буряка в камеру ПОПи включаються і працюють протягом усього періоду охолодження. Через кожні 1,5 2 години вентилятори виключаються на 15 20 хвилин. Температура в камерах регулюється автоматично за допомогою реле часу. Батареї ПОПів необхідно відтаювати не рідше одного разу за добу. Для запобігання розтікання поталої води по камері при відтаюванні

ПОПів необхідно обов'язково вмикати обігрів піддонів. Аміачні трубопроводи в камері мають теплоізоляцію. Якщо теплоізоляція відсутня, то на трубопроводах випадає іній, а при відтаюванні повітроохолоджувачів потала вода з трубопроводів попадає на продукт чи підлогу камери. Аналіз збереженості буряка в різних типах сховищ показав, що буряк доцільно зберігати навалом

із застосуванням природного охолодження і примусової вентиляції до підвищення температури зовнішнього повітря більш 4 °С. В міру звільнення холодильників з під фруктів і підвищення температури зовнішнього повітря (лютий-березень) буряк доцільно перевозити в камери зі штучним охолодженням, у яких у весняно-літній період підтримується температура +1-2 °С до реалізації. При такій експлуатації холодильних ємностей капітальні витрати на будівництво й експлуатаційні витрати

на тонну вантажообігу знижуються в кілька разів, а фонди окупаються за 1 З роки. Збереження коренеплодів у холодильниках із застосуванням модифікованого газового середовища Застосування штучного холоду і модифікованого газового середовища (МГС) зі зниженим вмістом кисню і підвищеним диоксидом вуглецю (СО2) у порівнянні зі звичайним атмосферним середовищем забезпечує зниження збитку маси коренеплодів, краще зберігає харчові цінності, смак, аромат

і виробляє імунітет у буряка. Найпростішим різновидом збереження продукції в МГС є збереження в упаковках з полімерних плівкових матеріалів, селективно-газопроникних, а також у газонепроникних герметичних плівкових контейнерах з мембранами, що володіють вибірковою проникністю до СО2 ,О2 і N2. Для збереження коренеплодів у МГС можна застосовувати плівку з поліетилену високого тиску і низькою щільністю марки «С» (ГОСТ 10354-82) товщиною від 40 до 120 мкм.

При збереженні буряка із застосуванням полімерної плівки знижується збиток маси за рахунок випаровування вологи, краще зберігається тургор і товарна якість продукції. Рекомендується застосовувати поліетиленові накидки з плівки товщиною 80 120 мкм. У сховищах тарного типу зі штучним охолодженням забезпечується стабільність температури і вкривається штабель з 10 30 т продукції (після охолодження коренеплодів до +1-2 °С).

Щоб зменшити збиток маси верхній шар коренеплодів, не укритий плівкою, рекомендується засипати піском або торфом (сфагнум). Збереження буряка в таких штабелях у 2 2,5 рази зменшує збиток маси. Збереження продукції в МГС, що створюється в упаковці з використанням різних газоселективно-проникних плівкових матеріалів, у тому числі плівки «Сигма», є ефективним, але дорогим для коренеплодів буряка методом.

Цей спосіб можна рекомендувати для збереження тієї кількості продукції, яка необхідна для забезпечення населення в травні-червні, коли звичайне холодильне збереження не забезпечує гарної схоронності Для збереження буряка сортів Бордо 237, Холодостійка 19 рекомендується мембрана з плівки «Сигма» площею 5 7 см2 на 1 кг продукції. Завантаження буряка робиться в наступній послідовності: поліетиленові вкладиші розміщують у ящикові піддони СП-5-0,60-2 і завантажують у них попередньо охолоджені коренеплоди.

При цьому стежать, щоб вкладиш був добре розправлений по дну і стінкам контейнера. Після завантаження контейнерів вкладиші залишають відкритими до повного охолодження продукції, потім їх герметизують зав'язуванням плівки шпагатом (подвійним вузлом). Можна також використовувати гумові кільця чи спеціальні пластмасові замки. Доцільно встановлювати контейнери в п'ять ярусів, до проходу у чотири.

Протягом усього періоду збереження буряка в МГС необхідно підтримувати стабільну температуру +1-2 °С. При коливанні температури на плівці і коренеплодах утвориться конденсат, що сприяє більш інтенсивному розвитку фітопатогенної мікрофлори. Збереження буряка із застосуванням природного холоду Для створення і підтримки температури, що рекомендується при збереженні коренеплодів, (+1-2 °С) у багатьох зонах нашої країни використовують природний холод, що

істотно знижує енерговитрати. Терміни збереження буряка в сховищах із природним холодом залежать від кліматичних умов. Коренеплоди рекомендується зберігати навалом, у тарі, у буртах, траншеях, наземних, заглиблених та напівзаглиблених сховищах. Найбільш простий і дешевий спосіб збереження насипу буряка в буртах. При цьому не потрібно значних капітальних витрат, можна механізувати трудомісткі процеси завантаження-

вивантаження, закриття буртів. Однак цей спосіб утрудняє контроль за режимом збереження і його регулювання, а також роботу з продукцією в зимовий час. Коренеплоди для збереження навалом завантажують у бурти висотою 1,0 1,2 м шириною - 1м довжиною 10-15м. У день завантаження буряк закривають сухою соломою, яку укладають шарами, розташовуючи їх знизу нагору таким способом, щоб верхній покрив одну третю частину шару, що знаходиться унизу.

Верхній шар соломи укладають так, щоб він перекривав гребінь бурту з обох сторін. Після зниження температури усередині бурту до 1 °С його закривають шаром землі. У дощову погоду при наявності в бурті приточно-витягувальної вентиляції гребінь засипають землею при першому укритті чи додатково вкривають соломою. Перед остаточним укриттям промоклу солому замінюють сухою. Товщина укриття коренеплодів буряка соломою

і землею складає відповідно 0,4 і 0,5 м у гребеня, 0,6 і 0,7 м у підстави. Для укриття буртів застосовують різні ізоляційні матеріали (торф, шлак, пісок, пінопласт тощо). Зберігають коренеплоди розсипом у щитових буртах. Бурти закривають утепленими дерев'яними щитами. Краще зберігаються коренеплоди в щитових буртах з активною

вентиляцією. Буряк у буртах можна зберігати у шухлядах або ящикових піддонах. Розміри буртів при тарному збереженні дорівнюють: ширина від 2-4м, висота стінок 1,2-1,5 м, довжина 10-15 м і більше, глибина котловану 0,5-1,5 м.[8] Для збереження буряка можна рекомендувати сховища засічного типу, у яких коренеплоди розміщують навалом висотою 1,5 1,8 м. Висота стінок засіку повинна бути на 10 15 см вище шару продукції, відстань між верхнім шаром

і низом конструкцій, що виступають, не менш 80 см. Стінки засіків установлюють на відстані не менш 25 см друг від друга в заглиблених і не менш 60 см у наземних сховищах. У сховищах із природною вентиляцією засіку відокремлюють друг від друга дощатими перегородками з проміжками між ними 10 15 см. Зверху простір між перегородками забивають дошками, щоб у нього не попадали коренеплоди.

У засічних сховищах робиться подвійна ґратчаста підлога і додатково ґратчасті двері. У стаціонарних сховищах тарного типу коренеплоди рекомендується зберігати в ящикових піддонах СП-5-0,60-2, встановлених у 4-5 ярусів висотою й у 4-6 шириною. Штабеля розміщують по обох сторонах робочих проходів з таким розрахунком, щоб забезпечити можливість спостереження і догляду за продукцією. У залежності від місткості сховищ застосовується дво- або багатоканальна

система повітророзповсюджування. Система активної вентиляції сховищ навального типу повинна забезпечити подачу в масу коренеплодів буряка в період збереження не менш 25 35 м3/год повітря на 1 т продукції, при охолодженні 40 50 м3/год. Швидкість вентильованого повітря після розподільних шиберів по всьому сховищу не повинна відрізнятися на 10 15 %. У сховищах різного типу з природним холодом коренеплоди охолоджуються зовнішнім повітрям, що має температуру на 2 5 °С нижче, ніж температура внутрішнього повітря.

Охолодження з 8 12 до 0 °С роблять протягом 10 15 діб, вологість повітря повинна бути 90 95%. При негативних температурах вентилювання проводять сумішшю зовнішнього і внутрішнього повітря (температура суміші не нижче +1 °С). Для зниження температури у насипу в період збереження проводиться періодичне вентилювання продукції більш холодним повітрям, що одержують додаванням у рециркулююче повітря визначеної кількості зовнішнього

повітря. Якщо температура у верхній зоні сховища буде нижче температури у насипу, то для попередження відпрівання буряка і будівельних конструкцій необхідно включати систему опалення. У процесі вентилювання зі сховища видаляються: надлишкове тепло, волога, продукти газообміну, що виділяють коренеплоди при диханні, та надходять у сховище ззовні. Система активної вентиляції забезпечує подачу в масу овочів: зовнішнього повітря, змішаного з внутрішнім

повітрям сховища, рециркуляційного (внутрішнього) повітря й утепленого повітря (у період сильних морозів). При активній вентиляції повітря під напором вентилятора продуває знизу нагору всю масу коренеплодів, що зберігаються навалом у засіках. У сховищах місткістю понад 500 т має бути не менше 2-х систем активної вентиляції з калориферами для обігріву вентиляційного повітря в сильні морози. Огорожі сховищ мають бути з гарною термоізоляцією, щоб на

їхніх внутрішніх поверхнях не випадав конденсат.[26,47] 1.4. ХВОРОБИ БУРЯКА ПРИ ЗБЕРІГАННІ У країні районовано близько 14 сортів столового буряку, але всі вони в більшому чи меншому ступені піддані ураженню тим або іншим захворюванням. Бурякова нематода (Heterodera schachtii) Значний збиток заподіює цукровому буряку. Шкодить також столовому

і кормовому буряку, хрестоцвітним культурам. У постраждалих рослин листя стає дрібним млявим, коренеплоди обростають дрібними корінцями. Значно знижується врожайність. Мешкають нематоди в дрібних корінцях. Доросла самка лимоновидної форми, жовта або коричнева, завдовжки 0,7-1 мм і шириною 0,4-0,5 мм. Самець ниткоподібний, завдовжки 1,2-1,6 мм і шириною 0,02-0,03 мм. У статевозрілої самки на кінці тіла утворюється слизистий мішок, в який відкладаються

яйця. Кожна самка може відкласти до 600 яєць. Личинки, що з'явилися, упроваджуються в коріння рослин і там продовжують розвиток. Повний цикл розвитку продовжується від 24 до 57 днів. За сприятливих умов протягом року розвиваються декілька генерацій нематоди, при несприятливих яйця скоплюються у тілі самки, і вона перетворюється на цисту. У ній зимують яйця нематоди, які можуть зберігати в

ґрунті життєздатність протягом шести, а іноді десяти років. Личинки вилуплюються весною, під впливом виділень кореневих волосків, придатних для живлення нематоди рослин, при температурі ґрунту біля 10° і високої вологості. Заходи боротьби. Сівозміна. Вапнування кислих ґрунтів. Знищення бур'янів, особливо маревних. Повернення маревних

і хрестоцвітних культурних рослин на заражені буряковою нематодою ділянки не раніше чим через чотири-шість років. Вирощування на них в цей період злакових (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза) або бобових (люцерна, вика, конюшина) культур. Курчавість (зморшкуватість) листя буряка (збудник Beta virus 3) Вірусне захворювання, що вражає всі види буряка. Ознаки зараження - сильне викривлення листя, закручування

їх країв, укорочення черешків - виявляються на початку літа. Постраждалі рослини мають деяку схожість з качановим салатом. Жилки листя у них стають водянистими, потовщеними. Листя поступово жовтіє, буріє, передчасно відмирають, коренеплоди недорозвивають. При сильному розвитку курчавості коріння іноді відмирає до прибирання.

В результаті відбувається значний недобір урожаю, знижується цукристість коренеплодів. Шкідливість хвороби залежить від віку рослин у момент зараження і також від погоди. За сприятливих умов віроз швидко розповсюджується по посіву, заражаючи майже всі рослини. Якщо інфікуються дорослі рослини, захворювання виявляється тільки в зморщуванні молодого внутрішнього листя. У полі передача вірусу від хворих рослин до здорових здійснюється переносником - буряковим клопом

Piesma quadratum. Зберігається збудник курчавості листя в ґрунті на рослинних залишках, маточниках. Заходи боротьби. Розміщення посівів буряка на відстані не менше 1 км від посадок семенников і посівів шпинату. Знищення хворих рослин. Обприскування рослин інсектицидами проти клопів - переносників вірусу. Рак (зобоватість) коріння буряка (збудник

Pseudomonas tumefaciens) Бактерія, що викликає рак на корінні буряка, володіє широкою спеціалізацією і, крім буряка, вражає ще близько 60 видів рослин. В основному зустрічається на цукровому буряці, але останнім часом почала розповсюджуватися на столовому, що вирощується на зрошуваних ділянках. На ураженому корені виникає наріст, поступово він розростається, розмір його перевищує нерідко по величині і масі розміри самого кореня.

Поверхня його гладка або горбкувата. Наріст пов'язаний з коренем вузьким перешийком і може бути легко відламаний. Частіше ракова пухлина виникає у області шийки, значно рідше - на нижніх частинах кореня. Під час вегетації тканини наросту не загнивають, порожнини в них відсутні. Уражені рослини пригноблюються, слабо розвиваються. В результаті падає врожайність. При зберіганні коренеплоди з наростами легко загнивають.

Причина утворення наростів - посилене ділення клітин унаслідок дратівливої дії на них бактерій. У наростах, як правило, Pseudomonas tumefaciens не виявляють. Патоген зберігається і накопичується в ґрунті і проникає в рослину через ранки в корені. Бактерії мають форму коротких паличок, притуплених до обох кінців, розміром 0,4-0,8 ? 1 - 3 мкм, з одним джгутиком, одиночні або в ланцюжках, рухомі, безспорові.

Сприятливі умови для їх розвитку - нейтральна реакція ґрунти і висока (25-30 °) температура. Заходи боротьби. Сівозміна. Посадка здорових маткових коренеплодів. Коренеїд буряка (збудники Phoma betae, Pythium debaryanum Rhizoctonia aderholdii, Fusarium sp.) Поширений мікоз сходів буряка, капусти, огірка, шпинату

і багатьох інших рослин. Коренеїд частіше розвивається при надмірному зволоженні і недоліку повітря на кислих, важких ґрунтах. До поразки схильні проростки буряка, ґрунти, що не вийшли на поверхню, і сходи до утворення на них трьох-чотирьох пар справжнього листя. Зі всіх збудників тільки Phoma betae вражає дорослі рослини. Виявляється захворювання в побурінні і загниванні корінця

і кореневої шийки, в появі перетяжок. У постраждалих сходів стеблинка і корінець чорніють, стають тонкими, з'являється перетяжка, рослини вилягають і гинуть. При слабкій поразці рослини можуть продовжити розвиток, але вони відстають в зростанні, мають велику кількість мочкуватих бічних корінців. Маса коренеплодів і їх цукристість значно знижуються. Корінці, уражені грибом

Phoma, покриваються чорними крапками - пікнідами. Pythium викликає появу на проростках білої цвілі. Розмножується цей патоген зооспорами. Rhizoctonia на поверхні паростків утворює буру грибницю з псевдоконідіямі. При розвитку на корінцях Fusarium на них формуються біло-рожеві міцелій і серповидні конідії гриба. Заходи боротьби. Агротехнічні заходи, сприяючі прискоренню проростання насіння. Протравлення насінного матеріалу. Помилкова борошниста роса (пероноспороз) буряка (збудник

Peronospora schachtii) Грибне захворювання, що зустрічається в усіх районах вирощування буряку. Особливо сильно розвивається при вологій і прохолодній погоді в першій половині літа. Уражаються рослини першого року і семенникі. У рослин першого року сім'ядолі і молоде центральне листя розетки стають хлоротічнимі, ломкими, краї їх товщають і закручуються вниз. Нерідко згодом уражене листя деформується, чорніє

і відмирає. Рослини відстають в зростанні. На буряці другого року на початку вегетації уражається наймолодше листя, а потім - верхівки квітконосних втеч, квітки, клубочки насіння. Квітконосні втечі розвиваються слабо, скривлюються і відмирають. На нижній стороні листя у вологу погоду з'являється сіро-фіолетовий наліт, що складається із спороношенія гриба. Конідієносци, вильчато-розгалужені, виступають з устьіц поодинці або пучками.

Конідії ясно-фіолетові яйцевидні одноклітинні, розміром 21-27?16-20 мкм. В період вегетації гриб розповсюджується конідіями. Зимує головним чином міцелій в головці маткових коренеплодів. Джерелами інфекції можуть бути також рослинні залишки і клубочки насіння, в якому утворюються ооспори. Заходи боротьби.

Знищення рослинних залишків. Глибока оранка ґрунту. Протравлення насіння. При сильному розвитку хвороби обприскування сіменників фунгіцидами. Іржа буряка (збудник Uromyces betae) Цей мікоз вражає всі види буряка - столовий, цукровий, кормовий. Збудник хвороби - одногосподарський іржавиний гриб. Всі стадії його розвиваються на буряці. Уражаються рослини першого

і другого року життя. На початку літа на семядольних листі сходів і молодому листі розетки сіменників розвиваються подушечки, що дрібні жовті порошать ецидіаль-ная стадія гриба. Эциоспори кулясті довгасті тупокутні. Вони розносяться вітром, потрапляють на здорове листя буряка і проростають. Влітку на обох сторонах листя, а часто і на черешках з'являються діаметром до 1 мм окремі або зібрані групами ясно-шоколадні уредінії.

Уредініоспори кулясті, овальні або яйцевидні блідо-жовті шипуваті, розміром 21-32?16- 26 мкм. Вони знову заражають буряк і таким чином хвороба розповсюджується протягом всього літа. Восени на старому листі часто навколо уредінії розташовуються темно-бурі телії. Теліоспори одноклітинні кулясті або яйцевидні, розміром 22-34?18-25 мкм, з напівкулястим сосочком і короткою безбарвною ніжкою. Зберігаються теліоспори на рослинних залишках в

ґрунті. Джерелами інфекції можуть бути також матковий буряк і насіння.