Тенденції розвитку інформаційного суспільства: міжнародні та українські особливості

Тенденції розвитку інформаційного суспільства: міжнародні та українські особливості Київ-2007 План Вступ 1. Парадигма побудови інформаційного суспільства. Концепції основних понять. Особливі риси та ознаки інформаційного суспільства та їх аналіз. Інформаційні ресурси як основа побудови інформаційного суспільства. Значення інформаційної культури в

інформаційному суспільстві. 2. Формування інформаційного суспільства. Історичний розвиток та еволюція інформаційного суспільства. Проблеми інформатизації суспільства і їх значення. Аналіз концепцій «інформаційного суспільства». 3. Міжнародні та українські особливості розвитку інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство в США, Японії, Південно-Східної Азії, ЄС та Російської Федерації. Українські особливості побудови інформаційного суспільства. Висновок Використана література Вступ. Процес розвитку інформаційного суспільства, інформатизації усіх його сфер сьогодні стає дуже актуальною.

Дослідження проблем формування, закономірностей розвитку та практичне втілення у майбутнє життя інформаційних ресурсів набагато полегшить усі сфери людської діяльності та плідний розвиток цивілізації загалом. Тема роботи полягає у ретельному вивченні усіх процесів, які передували формуванню інформаційного суспільства, дослідженні явищ які відбуваються сьгодні та прогнозуванні майбутніх наслідків. В роботі описується практика провідних держав світу,

іх внесок та роль у побудові інформаційного суспільства. А також Українські особливості інформатизації, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення. Предметом цього дослідження є формуванням та розвиток інформаційного суспільства, його риси та особливості; поява нових явищ, таких, як інформаційний продукт та інформаційна культура; ретельне дослідження

інформатизації та її історичного розвитку; визначення концепції „інформаційне суспільство”; а також практика провідних держав світу в цієї сфері та ознаки інформаційного суспільства в Україні. Об’єктом дослідження є інформатизація, яка охоплює усі сфери людського життя. Зараз не один вид діяльності не може бути стовідсотково успішним, якщо він не використовує надбання

інформаційних технологій. Суб’єктами цього процесу виступає усе людство, яке завдяки стрімкому розвитку є генератором нових ідей та технологій. Завдяки неймовірно швидкому розвитку інформаційних процесів, наука не встигає виробляти відповідні методи щодо їх вивчення. Тому на сьогодні вчені використовують методологію тих напрямків знань, які найтісніше пов’язані з інформатизацією та тих сфер, яких вона торкається.

Найчастіше використовують:  Історко-описовий метод,  методи прогнозування (дельфійський метод, побудова сценаріїв),  методи аналізу ситуації (спостереження, вивчення документів, порівняння),  контент-аналіз, івент-аналіз,  когнетивне картування,  процентний метод,  ситуативний та інституційний методи,  операційно-прекладний метод,  формалізоване та логіко-інтуєтивне моделювання,  математичне та комп’ютерне

моделювання,  нормативно-гіпотезотворчий та аналітико-прогностичний методи,  метод експертних оцінок тощо. Хоча це питання вивчається лише декілька десятиріч, вже напрацьовано багато відповідної літератури і постійно з’являються нові наукові праці. Процес формування і розвитку інформаційного суспільства відбувається настільки швидко, що в деяких випадках теорія йде паралельно з практикою, а інколи навіть відстає.

В наш час формування інформаційного суспільства є однією з домінуючих тенденцій розвитку цивілізації в XXI ст. Завдяки стрімкому збільшенню можливостей засобів інформатики, телекомунікаційних систем і нових інформаційних технологій формується інформаційне місце існування і життєдіяльності людей, складається інформаційне суспільство. У цьому суспільстві для людини з'являються не тільки принципово нові можливості,

але і виникають раніше не відомі проблеми. Діяльність окремих людей, груп, колективів і організацій зараз все більшою мірою починає залежати від їх інформованості і здатності ефективно використовувати існуючу інформацію. Перш ніж зробити якісь дії, необхідно провести величезну роботу щодо збору і переробці інформації, її вивченню та аналізу. Пошук раціональних рішень в будь-якій сфері вимагає

обробки великих об'ємів інформації, що часом неможливо без залучення спеціальних технічних засобів. Зростання об'єму інформації особливо стало помітне у середині XX ст. Лавиноподібний потік інформації хлинув на людину, не даючи їй можливості сприйняти цю інформацію повною мірою. У новому потоці інформації, яка щодня з'являється, орієнтуватися ставало все важчим.

Часом вигідніше стало створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук аналога, зробленого раніше. Ці причини створили парадоксальну ситуацію — в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному об'ємі через обмеженість своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу з положення,

що створилося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів переробки і передачі інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в суспільстві, що знаходиться на етапі індустріального розвитку. Цей процес логічно призвів до появи принципово нового суспільства – інформаційного. Під час дослідження цієї теми сформувалась гіпотеза щодо відсталості у формуванні та

розвитку інформаційного суспільства в Україні від світового рівня. Завданням роботи є ретельне вивчення усіх факторів, які впливають на відсталість України у цьому процесі; доведення на реальних прикладах яке є сучасне положення України у світовому процесі інформатизації; та висвітлення основних рекомендацій щодо подальшого розвитку інформатизації в Україні.

На мій погляд дана тема є дуже цікавою і її актуальність не викликає у мене сумніву. Оскільки, наші дні диктують гостру необхідність упевнено відчувати себе на ногах в суспільстві, де значення інформації для всіх сфер суспільного життя постійно збільшується. Не викликає сумніву той факт, що ключем до успіху в такому суспільстві буде вміння ефективно користуватися інформацією. Грамотне орієнтування в інформаційному суспільстві полегшить функціонування будь-яких систем.

Дослідження процесів формування і розвитку інформаційних технологій надасть упевненості в майбутньому. І в загалі людина повинна знатися на тих явищах, які відбуваються сьогодні і неодмінно будуть відбуватися завтра. Саме тому дана тема здається мені дуже сучасної, актуальної і цікавої для дослідження. 1. Парадигма побудови інформаційного суспільства. 1.1. Концепції основних понять. Одна з характерних особливостей, яка впливає та кардинально змінює

розвиток суспільства є поява принципово нового явища – інформатизації. Інформатизація – це глобальний процес активного формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів. В процесі інформатизації відбувається перетворення традиційного технологічного способу виробництва і способу життя в новий, постіндустріальний на основі використання кібернетичних методів і засобів (універсальних або керованих ЕОМ, мікро-

і персональних ЕОМ, мікропроцесорних блоків тощо). Інформатизація в індустріально розвинених країнах стає центральною ланкою, об'єднуючою всі сторони якісних перетворень в суспільстві. В результаті інформатизації на новий рівень піднімаються наукові дослідження і розробки, виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства, якісно змінюються параметри економічного зростання. Головними напрямками розвитку

інформатизації стають:  створення найбільш прогресивних і найбільш гнучких засобів обробки інформації,  зниження вартості обробки інформації, покращення технічних характеристик устаткування,  розширення масштабів стандартизації пристроїв сполучення,  якісне покращення підготовки кадрів;  розробка захисних заходів проти несанкціонованого доступу до інформації та

ін. Усі ці процеси фундаментально вплинули на людство та призвели до його трансформації. Цей процес вчені визначають як інформатизація суспільства. Інформатизація суспільства – це сукупність взаємозв'язаних політичних, соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких джерел інформації, окрім конфіденційних. Інформатизація означає широке використання

Інформаційних Технологій у всіх сферах людської діяльності. З'явилася індустрія інформаційних послуг як для виробничої, так і для побутової діяльності. Деякі вчені визначають інформатизацію суспільства як організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення

інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, суспільних об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів. Інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все наполегливіше витісняє широко використовуваний до недавнього часу термін "комп’ютеризація

суспільства". При зовнішній схожості цих понять вони мають істотну відмінність. При комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення. При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, направлених на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного

і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності. Таким чином "інформатизація суспільства" є ширшим поняттям, ніж "комп’ютеризація суспільства", і направлена на швидке оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті "інформатизація суспільства" акцент треба робити не стільки на технічних засобах,

скільки на суті і меті соціально-технічного прогресу. Комп'ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій послужив поштовхом до розвитку суспільства, побудованого на використанні різноманітної інформації яке отримало назву інформаційне суспільство.

В інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації обробки інформації у виробничій і соціальній сферах. Рушійною силою розвитку суспільства повинно стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. Матеріальний продукт стане більш інформаційно-ємким, що означає збільшення частки інновацій, дизайну

і маркетингу в його вартості. В інформаційному суспільстві зміняться не тільки виробництво, але й весь устрій життя, система цінностей, зросте значущість культурної освіченості по відношенню до матеріальних цінностей. В порівнянні з індустріальним суспільством, де все направлено на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробляється та споживається інтелект, знання, що призводить до збільшення частки розумової праці.

Від людини буде потрібна здібність до творчості, зросте попит на знання. Матеріальною і технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку. Отже, інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість тих, що працюють зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої

її форми – знань. У реальній практиці розвитку науки і техніки розвинених країн в кінці XX ст. поступово реалізується картина інформаційного суспільства. Прогнозується перетворення всього світового простору в єдине комп'ютеризоване і інформаційне співтовариство людей, що проживають в електронних квартирах і котеджах. Будь-яке житло оснащене всілякими електронними приладами

і комп'ютеризованими пристроями. Діяльність людей буде зосереджена головним чином на обробці інформації, а матеріальне виробництво і виробництво енергії буде покладено на машини. Вже опублікований ряд фактичних матеріалів, які свідчать, що це не утопія, а неминуча реальність недалекого майбутнього. При переході до інформаційного суспільства виникає нова індустрія переробки інформації на базі комп'ютерних

і телекомунікаційних інформаційних технологій. 1.2 . Особливі риси та ознаки інформаційного суспільства та їх аналіз. Ряд вчених виділяють характерні риси та основні ознаки інформаційного суспільства:  буде вирішена проблема інформаційної кризи, тобто розв’язана суперечка між

інформаційною лавиною і інформаційним голодом;  забезпечиться пріоритет інформації в порівнянні з іншими ресурсами;  головною формою розвитку стане інформаційна економіка;  в основу суспільства будуть закладені автоматизовані генерація, зберігання, обробка і використання знань за допомогою новітньої інформаційної техніки і технології;  інформаційна технологія набуде глобального характеру,

охоплюючи всі сфери соціальної діяльності людини;  сформується інформаційна єдність всієї людської цивілізації;  за допомогою засобів інформатики буде реалізований вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації;  будуть реалізовані гуманістичні принципи управління суспільством і дії на навколишнє середовище;  формування

єдиного інформаційно-комунікаційного простору;  становлення й надалі домінування в економіці нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки й телекомунікацій;  створення й розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці й капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного

розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;  зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;  підвищення рівня утворення, науково-технічного й культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному й регіональному рівнях й, відповідно, підвищення

ролі кваліфікації, професіоналізму й здатностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;  створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення й використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку. Окрім позитивних моментів прогнозуються і небезпечні тенденції:  збільшиться вплив на суспільство

засобів масової інформації;  інформаційні технології можуть зруйнувати приватне життя людей і організацій;  з’явиться проблема відбору якісної і достовірної інформації;  багатьом людям буде важко адаптуватися до середовища інформаційного суспільства. Існує небезпека розриву між "інформаційною елітою" (людьми, що займаються розробкою

інформаційних технологій) і споживачами. У цілому інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, в якому:  кожен член суспільства має можливість вчасно й оперативно одержувати за допомогою глобальних інформаційних мереж повну й достовірну інформацію будь-якого виду й призначення з будь-якої держави, перебуваючи при цьому практично в будь-якій частині географічного простору;  реалізується можливість оперативної, практично миттєвої комунікації кожного члена суспільства з державними та суспільними

структурами поза залежністю від місця проживання на земній кулі;  трансформується діяльність засобів масової інформації (ЗМІ) по формах створення та поширення інформації, розвивається й інтегрується з інформаційними мережами цифрове телебачення. Формується нове середовище - мультимедиа, у якій поширюється також інформація із традиційних ЗМІ;  зникають географічні й геополітичні кордони держав у рамках

інформаційних мереж;  у суспільстві виробляється, функціонує й доступна будь-якому індивідові, групі або організації сучасна інформаційна технологія;  є розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів;  відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва й керування;  відбуваються радикальні зміни соціальних структур,

наслідком яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності й послуг. 1.2. Інформаційні ресурси як основа побудови інформаційного суспільства. В індустріальному суспільстві, де велика частина зусиль направлена на матеріальне виробництво, відомо декілька основних видів ресурсів, що стали вже класичними економічними категоріями:  матеріальні ресурси — сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва суспільного

продукту, наприклад сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі тощо;  природні ресурси — об'єкти, процеси, умови природи, які використовуються суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб;  трудові ресурси — люди, що володіють загальноосвітніми і професійними знаннями для роботи в суспільстві;  фінансові ресурси — грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні державної або комерційної структури;  енергетичні ресурси —

носії енергії, наприклад вугілля, нафта, нафтопродукти, газ, гідроенергія, електроенергія тощо. В інформаційному суспільстві акцент значущості зміщується з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс, тлумачення і обговорення якого велося з того моменту, коли почали говорити про перехід до інформаційного суспільства. Інформаційні ресурси — це знання, підготовлені людьми для соціального використання в суспільстві і зафіксовані на матеріальному носії.

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні по значущості запасам сировини, енергії, копалин і іншим ресурсам. Розвиток світових інформаційних ресурсів дозволив:  перетворити діяльність по наданню інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;  сформувати світовий та державний ринок інформаційних послуг;  утворити різні бази даних ресурсів регіонів

і держав, до яких можливий доступ;  підвищити обґрунтованість і оперативність схвалюваних рішень у фірмах, банках, біржах, промисловості, торгівлі тощо, за рахунок своєчасного використання необхідної інформації. Інформаційні ресурси є базою для створення інформаційних продуктів. Інформаційний продукт, є результатом інтелектуальної діяльності людини, та повинен бути зафіксований на матеріальному носії

будь-якої фізичної якості у вигляді документів, статей, оглядів, програм, книг тощо. Інформаційний продукт — сукупність даних, які сформовані виробником для розповсюдження в матеріальній або нематеріальній формі. Інформаційний продукт може розповсюджуватися такими ж способами, як і будь-який інший матеріальний продукт, за допомогою послуг. Послуга — результат невиробничої діяльності підприємства або особи, направлений на задоволення потреби

людини або організації у використанні різних продуктів. Інформаційна послуга — отримання і надання в розпорядження користувача інформаційних продуктів. У вузькому сенсі інформаційна послуга часто сприймається як послуга, що отримується за допомогою комп'ютерів, хоча насправді це поняття набагато ширше. Як приклад надання інформаційних послуг без використання

ІТ можна привести послуги, які надаються бібліотеками(Рис.1). Рис.1. Схема інформаційних послуг які надаються бібліотечною сферю. Інформаційні послуги виникають тільки за наявності баз даних в комп'ютерному або некомп'ютерному варіанті. База даних — сукупність зв'язаних даних, правила організації яких засновані на загальних принципах опису, зберігання і маніпулювання даними. Бази даних

є джерелом і свого роду напівфабрикатом при підготовці інформаційних послуг відповідними службами. Бази даних, хоча їх так не називали, існували і до комп'ютерного періоду в бібліотеках, архівах, фондах, довідкових бюро і інших подібних організаціях. В них містяться всілякі відомості про події, явища, об'єкти, процеси, публікації тощо. З появою комп'ютерів істотно збільшуються об'єми баз даних, що зберігаються,

і відповідно розширюється круг інформаційних послуг. Основні інформаційні послуги зображені на Рис.2. Рис. 2. Структура інформаційних послуг. 1.4. Значення інформаційної культури в інформаційному суспільстві. В період переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття і обробки великих об'ємів інформації, оволодінню сучасними засобами, методами

і технологіями роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно опанувати і накопичувати інформацію, а треба навчитися такої технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання.

Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури щодо використання інформації. Для визначення цього факту був введений термін інформаційна культура. Інформаційна культура – вміння цілеспрямовано працювати з інформацією та використовувати для її отримання, обробки і передачі комп'ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби

і методи. Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою як однієї з складових загальної культури. Інформаційна культура пов'язана з соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в наступних аспектах:  у конкретних навичках по використанню технічних пристроїв

(від телефону до персонального комп'ютера і комп'ютерних мереж);  у здатності використовувати в своїй діяльності комп'ютерну інформаційну технологію, базовою складовою якої є численні програмні продукти;  в умінні знаходити та вилучати інформацію з різних джерел: як з періодичного друку, так і з електронних комунікацій, представляти її в зрозумілому вигляді й вміти

її ефективно використовувати;  у володінні основами аналітичної переробки інформації;  у вмінні працювати з різною інформацією;  у знанні особливостей інформаційних потоків в своїй сфері діяльності. Інформаційна культура вбирає в себе знання з тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика,

інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних і ряд інших дисциплін). Невід'ємною частиною інформаційної культури є знання нової інформаційної технології та вміння її застосовувати як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, що вимагають нетрадиційного творчого підходу. У інформаційному суспільстві необхідно почати опановувати

інформаційну культуру з дитинства, спочатку за допомогою електронних іграшок, а потім залучаючи персональний комп'ютер. Для вищих учбових закладів соціальним замовленням інформаційного суспільства слід рахувати забезпечення рівня інформаційної культури студента, необхідної для роботи в конкретній сфері діяльності. В процесі засвоєння інформаційної культури студенту у вузі разом з вивченням теоретичних дисциплін

інформаційного напряму багато часу необхідно приділити комп'ютерним інформаційним технологіям, що є базовими складовими майбутньої сфери діяльності. Усі складові цього складного процесу однаково впливають та залежать одна від одної. Інформаційне суспільство не можливе без процесу інформатизації, без появи в ньому інформаційних ресурсів, продуктів та послуг, які в свою чергу могли з’явитися лише в суспільстві такого

типу. Слід підкреслити, що прискорений прогрес якої-небудь одній галузі майже ніколи не носить ізольованого характеру, а спричиняє за собою прогрес декількох галузей, виникає певний технологічний ланцюжок. Бурхливий розвиток електронної і електротехнічної промисловості, а також засобів зв'язку сприяв прискореному розвитку такого прогресивного явища, як інформатизація суспільства. Останньою ланкою та результатом цього процесу

є Інформаційне Суспільство. В такому суспільстві в першу чергу виробляється інформаційні продукти та послуги, стратегічно важливими є інформаційні ресурси, невід’ємною частиною стає інформаційна культура. Таке суспільство характеризується:  високим рівнем життя,  стрімким розвитком в усіх сферах діяльності,  вдосконаленням та полегшенням багатьох процесів, 

вдосконаленням вже існуючі технологій,  переходом науки та технології на новий рівень, вивчення тих напрямків, які до цього важко було досліджувати без наявності відповідної апаратури та технологій,  фундаментальною зміною життєвих цінностей та появою нових,  в такому суспільстві відкриваються неймовірні можливості, які до цього були лише мріями. В сучасному світі не можливо ігнорувати ці явища.

Якщо держава, організація або просто людина бажає розвиватися та вдосконалюватися, вона неминуче повинна приєднатися до інформаційних процесів. Саме в такому напрямку впевнено та швидко рухається цивілізація. І сьогодні з впевненістю можна сказати, що Інформаційне Суспільство – це наше майбутнє. 2. Формування інформаційного суспільства. Історичний розвиток та еволюція інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство, як ми його уявляємо, дозволяє людям ширше використати свій потенціал і реалізовувати свої амбіції. Сучасний етап розвитку суспільства можна охарактеризувати як перехід від індустріального до інформаційного. Інформація стає найважливішим елементом для розвитку всіх сфер суспільного життя. Роль і місце інформації в житті суспільства, вплив інформації на розвиток особистості, суспільства й держави

істотно підвищилися. Інформація сьогодні перетворилася в потужний ресурс, що має навіть більшу цінність, ніж природні, фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, що продається й купується. Більше того, інформація перетворилася в зброю, повсюдно ведуться інформаційні війни різного масштабу й різної інтенсивності.

Інформаційно-комунікаційні технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства двадцять першого століття. Їх революційний вплив стосується способу життя людей, їхньої освіти та роботи, а також взаємодії уряду й цивільного суспільства. Перед усіма нами відкриваються величезні можливості. Поняття „інформаційне суспільство” з'явилося в 60-х рр.

XXст. Раніше його не було ні в науці, ні в політиці. Останні сторіччя поділялися на епохи: індустріальну й постіндустріальну. Нині настає епоха інформаційна. Еволюція цього шляху наступна. Десятки тисяч років були потрібні для того, щоб перейти від одного способу комунікації до іншого. Спочатку з'явився перший засіб комунікації - усне мовлення серед людей.

Це відбувалося в різних країнах й у різних регіонах, поступово з'явилося кілька тисяч розмовних мов. Тоді інформація передавалася тільки усно й особисто. Через багато тисячоріч з'явилася писемність. Вона теж еволюціонувала від якихось символів на камені, глиняних плитках, на яких писали, до ієрогліфів. Встановлено, що писемність з'явилася 7-8 тисяч років тому. Потім пройшло ще кілька тисяч років до появи друкованого верстата.

У Європі вважається, що цю революцію зробив німець Гутенберг у середині XV століття, створивши друкований верстат. Насправді друковані верстати з'явилися в Китаї й Кореї за кілька століть до Гутенберга. У музеї під Пхеньяном у Кореї виставлені металеві ієрогліфи й верстати для їхнього пересування, що з'явилися в 4-5 століттях, тобто задовго до

Європи. Папір з'явився в Європі на тисячу років пізніше, ніж у Китаї. Протягом всіх попередніх століть було дві проблеми на шляху розвитку засобів комунікації. Перша - швидкість, друга - обсяг. Швидкість передачі інформації протягом тисячоріч не перевищувала швидкості верблюда, коня або вітрильного корабля. Потім з'явилися поштові голуби. Деякі племена, що не мали писемності, винайшли

інший шлях спілкування на відстані - звуком, тобто або свистом, або боєм тамтамів, і це збереглося донині. Лише в епоху розквіту індустріального суспільства в XIX столітті відбулися революційні зміни. Самим масштабним з них у цій області став винахід телеграфу в 1847р. Уперше стало можливо передавати інформацію на величезні відстані з величезною швидкістю та більшими обсягами. Потім наступив період якісного й кількісного наростання цієї

інформаційної революції. З'явилися нові типографічні верстати, були винайдені телефон і радіо, з'явилося кіно. У середині XX в. грандіозним досягненням був винахід мікропроцесорної технології й поява персонального комп'ютера. На мікропроцесорах й інтегральних схемах створюються комп'ютери, комп'ютерні мережі, системи передачі даних (інформаційні комунікації). Цей період характеризують три фундаментальні

інновації:  перехід від механічних й електричних засобів перетворення інформації до електронного;  мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;  створення програмно-керованих пристроїв і процесів. Цей етап був вирішальним на шляху до інформаційного суспільства. У другій половині 30-х років у декількох країнах з'явилися перші проекти електромеханічних й електронних

пристроїв, націлених на виконання масових обчислень. Перший проект, що завершився створенням прообразу майбутніх обчислювальних машин, був виконаний у США. До грудня 1939 долі Дж. Атанасов і К. Берри створили макет процесора, а в травні 1942 долі перша у світі обчислювальна машина почала діяти. Ці роботи велися в умовах секретності, що згодом породило судовий розгляд з питання про пріоритет з розробниками машини

ЕНІАК, створеної в США в період з 1943 по 1946 роки. 13 серпня 1981 р з'явився перший персональний комп'ютер IBM РС До випуску фірмою IBM персонального комп'ютера, мікрокомп'ютери, як їх тоді називали, були долею одних лише фанатиків-ентузіастів. Програмне забезпечення, що існувало на качану 80-х рр було орієнтоване на обробку текстів

і простих електронних таблиць, а думка про ті, що "мікрокомп'ютер" може статі звичним і необхідним пристроєм на роботі й удома, здавалася неймовірною. Зараз можна стверджувати, що персональні комп'ютери - це ціла епоха, у даний момент у світі кожен третій народився вже після їх появи. За останні 35-40 років у розробці й вдосконаленні ЕОМ досягнуті величезні успіхи. Сформувалася технічна база нових

інформаційних технологій - мікроелектронна й комп'ютерна промисловість. Об'єм Еом-продукції, що випускається, за ціною наближається до 1 трлн діл що зіставно з об'ємом ринку природних ресурсів. Рис.3. Схема еволюції інформаційних систем та технологій. Справжньою революцією в сфері інформаційних технологій стало поява та бурхливий розвиток системи Інтернет. До початку третього тисячоріччя Інтернет став однієї

із провідних галузей світової економіки з річним оборотом понад 500 млрд. дол. і числом зайнятих більше 3 млн. чоловік. Що стосується Інтернет, то дотепер вчені сперечаються - чи можна називати його засобом масової інформації. Деякі називають його засобом комунікації. Інформація, комунікація – обидва слова підходять, але головне - масштаби прогресу в цій області дивовижні.

10 років тому у світі було всього 90 тисяч користувачів Інтернет. В 1999р 171 мільйон. Сьогодні близько 1 мільярда. Ніякий засіб масової інформації так стрімко не зростав. Усього кілька років назад з'явилися мобільні телефони. Зараз їхнє число досягло мільярдної оцінки. Мобільні телефони стають невід'ємною частиною персонального

комп'ютера, мобільний зв'язок усе тісніше переплітається з Інтернет. Мобільні телефони перетворюються в пересувний офіс. Взагалі процес йде до створення глобальних універсальних структур передачі інформації, тобто про можливості передачі інформації з одного комунікаційного пристрою на інший незалежно від типів пристрою й операторів зв'язку.

У цілому через якийсь час всі ми будемо користуватися універсальними мобільними пристроями, які будуть приймати й відправляти інформацію будь-якого типу з будь-якої частини планети. Все це абсолютно змінить спосіб життя людини у найближчі роки. На малюнку 4 зображено схему інформаціологічної еволюції земної цивілізації. На ній у реальному часі t простежується розвиток, переходи й зв'язки двох соціально-суспільних систем:

суспільно-економічної формації та інформаціологічної формації . Рис.4. Схема інформаціологічного розвитку цивілізації. Але на цьому людство не зупиниться. Воно буде розвиватися семимильними кроками. Автор статті «Інформатизація суспільства й перехід до стійкого розвитку цивілізації» Урсул А. прогнозує наступні етапи розвитку в інформаційному суспільстві:

В 2009 р. персональний комп'ютер вартістю $1000 володітиме продуктивністю трильйон операцій у секунду. Персональні комп'ютери з дисплеями високого дозволу зможуть уміщатися в предметах одягу і ювелірних виробах.