Австралія та Океанія

Австралія та Океанія

Під назвою Океанія об'єднують
Нову Гвінею, Нову Зеландію й близько 10 тис. дрібних островів. Сюди зараховують
й Австралію — найменший материк Землі.

Океанія поділяється на Меланезію,
Мікронезію та Полінезію. На карті ці частини Океанії утворюють три дуги. Першу
дугу — Меланезію - складають Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові острови,
архіпелаг Бісмарка, Нові Гібриди (Вануату), Фіджі. Головні острови та
архіпелаги другої дуги — Мікронезії: Маріанські, Каролінські, Маршаллові,
Гілб.ерта, Баиаба. Основні групи островів третьої дуги -Полінезії — Гавайські,
Маркізькі, Туамоту, Тонґа, Самоа, Товариства, Лайн (сюди часто включають
новозеландські острови, насамперед острови Північний і Південний). Загальна
площа островів є невеликою — 1,26 млн км², але при цьому Океанія
займає акваторію океану, яку за площею можна порівняти з материком Євразія.

Населення Океанії (без
Нової Зеландії) складає близько 9 млн осіб. Меланезію населяють дві великі
етнічні групи: меланезійці та папуаси, що відрізняються від інших острів'ян
темною шкірою та кучерявим волоссям. У Мікронезії проживають мікронезійці, у
зовнішньому вигляді яких представлені риси австралоїдної та монголоїдної рас, у
них відносно темний колір шкіри, а волосся може бути хвилястим, прямим або
кучерявим. Полінезію населяють полінезійці, що мають світло-коричневий колір
шкіри та хвилясте волосся.

У вивчення корінних
жителів Нової Гвінеї — папуасів — великий внесок зробив мандрівник і вчений
Микола Миколайович Миклухо-Маклай. Він першим серед європейців тривалий час
прожив серед папуасів північно східного
узбережжя острова. І хоча до вченого спочатку поставилися з недовірою, його
доброзичливість і бажання допомогти місцевому населенню незабаром були
винагороджені довірою та повагою папуасів. У своєму щоденнику Микола
Миколайович писав: «Мене приємно вразили гарні та ввічливі "взаємини, що
існують між тубільцями... мені не доводилося бачити жодної сварки між
тубільцями... Я також не чув про жодну крадіжку або вбивство серед жителів
одного й того ж села». Миклухо-Маклай навів докази того, що за своїм розвитком
папуаси перебувають на одному рівні з європейцями.

За походженням острови
Океанії переважно вулканічні й коралові. Вулканічні утворилися в результаті
вивержень вулканів на дні Світового океану. їхні вершини піднімаються над водою
і є островами. Унікальним є походження коралових островів: їх створили морські
організми — коралові поліпи! Коралові острови часто являють собою суцільну або
розірвану кільцеподібну смужку землі, що називається атолом. Атол «оперізує»
невелику мілководну водойму — лагунуКлімат Океанії переважно субекваторіальний
та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний, морський. Більша
частина островів розташована між тропіками. Це визначає високу температуру, її
невеликі добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря
та велику кількість опадів. Океанію «перетинає» лінія зміни дат — умовна лінія,
що розмежовує області Землі, які мають у той самий момент часу різні календарні
дати (різниця в добі).

Австралія та Океанія —
найвіддаленіший від інших материків Землі регіон. Протягом мільйонів років його
рослинний і тваринний світ розвивався ізольовано, тому тут велика кількість
ендеміків — видів, поширених тільки на обмеженій території. Цікаво, що на
островах майже немає ссавців, проте багато птахів, серед яких такі екзотичні,
як лірохвости, райські птахи, какаду, ківі, сміттєві кури. Більш багатий
тваринний світ Австралії, де особливе місце посідають численні й різноманітні
сумчасті, що стали одним із символів австралійського континенту.

Материк Австралія
розташований у Південній півкулі. У перекладі з латинської назва континенту
перекладається як «протилежний», «південний». Тут дійсно багато для нас
незвичного: у липні в Австралії зима, а в січні — літо, практично відсутні
хижаки, але дуже багато сумчастих, а багато австралійських дерев скидають не
листя, а кору.

Австралія — найбільш
сухий і малонаселений материк. Південний тропік перетинає його майже
посередині, тому тут багато пустель. Майже 90 % материка — це плоска рівнина з
піднятими краями, причому підняття найбільше виражене на сході, де
простягається найвище гірське пасмо Австралії — Великий Вододільний хребет.
Середня частина материка являє собою низовину із западиною, зайняту озером Ейр.

Країни регіону поєднує
колоніальне минуле. Австралія, Нова Зеландія та низка острівних країн тривалий
час належали Великій Британії. У 1901 р. шість колишніх англійських колоній,
які розташовувалися на території Австралії, створили федерацію на правах
домініону. Нова Зеландія здобула статус домініону в 1907 р. Після утворення в
1931 р. Співдружності (Британська Співдружність націй) Австралія та Нова
Зеландія поряд з іншими колишніми домініонами Британії здобули незалежність.

Складнішою є доля країн
Океанії, деякі з них і досі залишаються

залежними. Єдиним володінням Великої Британії в регіоні є Піткерн площею 4,65
км² і з населенням близько 100 осіб. Австралії належить острів Норфолк
із населенням 2 тис. осіб. Більш значними є володіння та території, що належать
Новій Зеландії, Франції та США. Так, СЕНА зберігають контроль над Східним
Самоа, Ґуамом, атолом Джонсон, островами Мідуей, Вейк, Каролінськими,
Маргаалловимита Маріанськими островами. Частина цих територій є володіннями
Сполучених Штатів, частина стали незалежними державами, однак уклали угоду про
вільну асоціацію зі США.        

У той же час за останні
50 років низка країн Океанії здобули незалежність, серед них: Західне Самоа (1962
р.), Науру (1968 р.), Тонґа (1970 р.). Папуа—Нова Гвінея отримала право на
внутрішнє самоврядування в 1973 р., а через два роки стала незалежною державою.

Єдина держава у світі,
що займає цілий континент, хоча й найменший,— це Австралія. У зв'язку із цим
вона має тільки морські кордони. Країна простягається на 4000 км із півночі на
південь. До складу Австралії, крім материкової частини, що омивається водами
Тихого й Індійського океанів, входить великий острів Тасманія, а також безліч
дрібних островів, розкиданих уздовж берегової лінії завдовжки 25,7 тис. км.
Морськими сусідами Австралії є Нова Зеландія, Індонезія, Папуа—Нова Гвінея та
інші острівні держави Океанії.

Ізольованість Австралії
від інших частин світу й економічних центрів, віддаленість від головних
морських шляхів тривалий час гальмували економічний розвиток країни.
Науково-технічна революція, що вплинула на розвиток засобів зв'язку й
транспорту у XX ст.,
«наблизила» Австралію до інших частин світу й сприяла її участі у всесвітніх
економічних відносинах.

Природа. В Австралії
все інакше, ніж у Північній півкулі: у липні — розпал зими, а в січні — літо.
Більшу частину доби сонце світить не з Півдня, а з півночі, тому північ для
австралійців — це не холод зі сніжною пургою, а тепло, залиті сонцем пляжі,
плантації тропічних фруктів.

Австралія — переважно
рівнинний континент. Уздовж східного узбережжя простягається середній за
висотою Великий Вододільний хребет, найвища частина якого має назву
Австралійські Альпи, де розташована й найвища точка Австралії — гора Косцюшко
(2228 м). Біля північно-східних берегів Австралії розташований найбільший у
світі кораловий риф завдовжки більше ніж 2000 км. Великий Бар'єрний риф
складається з безлічі мальовничих островів із теплим тропічним кліматом.

Австралія заслужено має
репутацію аридного материка. Майже 40 % її площі одержує менше ніж 250 мм
опадів на рік. У країні в середньому випадає в п'ять разів менше опадів, ніж у
спекотливій Африці. Найпосушливіший район розташований навколо озера Ейр, де на
площі в кілька тисяч квадратних кілометрів випадає менше ніж 125 мм опадів.
Близько 3/4 площі Австралії займають пустелі й напівпустелі. Пустелі Австралії
відрізняються від африканських. Після сезону дощів пустеля стає схожою на
квітучий оазис, схили вузьких ущелин і ярів укриті колючою чагарниковою
рослинністю. Більшість річок Австралії висихають. Головна річкова артерія —
річка Муррей із притоками Дарлінґ, Маррамбіджі та Гоулберн.

Кліматичні особливості
стали причиною того, що більша частина ґрунтів не дуже родюча. їх
використовують в основному під пасовища.

Головне природне
багатство материка — це унікальний органічний світ. Із 22 тис. видів рослин
9/10 — ендеміки. Найбільш характерні для Австралії евкаліпти (близько 600
видів) та акації (близько 500 видів). Квітка золотої австралійської акації є
національним символом держави та зображена на її гербі. Тваринний світ
відрізняється ендемізмом, відсутністю копитних, приматів і хижаків (крім дикого
собаки динго, завезеного переселенцями, і сумчастого диявола на острові Тасманія,
що перебуває на межі зникнення). В Австралії відомо 230 видів ссавців, із них
три •— яйцекладні — примітивні ссавці, а 162 — сумчасті: куниця, мурахоїд,
кріт, миша, вомбат, білка, коала, кенгуру та ін. Загальновідомий символ
Австралії — кенгуру, зображений на її гербі, представлений 50 видами: від
найменших — валлабі (25 см заввишки) до великих рудих триметрових кенгуру.
«Сусідом» кенгуру на гербі Австралії є страус ему — теж представник ендемічного
виду.

Незважаючи на значну
кількість національних парків в Австралії, 36 видів птахів і 49 видів ссавців
перебувають під загрозою зникнення.

Історичний розвиток.
Першими людьми, що заселили Австралію, були племена аборигенів, які прибули на
континент із Південно-Схід-ної Азії близько 40 тис. років тому. Честь
офіційного відкриття континенту належить голландцеві Віллему Янсзону. 29 квітня
1770 р. на очах місцевих жителів човен лейтенанта Кука кинув якір у затоці, на
узбережжі якої було засноване місто Сідней. Кук оголосив ці землі володінням
Британії та назвав Південною Валлією. У 1787 р. перші кораблі, завантажені
засланцями, вирушили з Англії до Південної півкулі.

Ув'язнених висилали
сюди аж до 1851 р., багато з них були засуджені довічно. Відкриття в 1881 р.
родовищ золота підсилило наплив в Австралію вільних переселенців. У місцях
пошуку золота з'являються нові міста. У 1901 р. шість колоній об'єдналися в
Австралійський Союз, здобули статус домініону й право на самоврядування, але й
досі залишаються під владою британського монарха. У 1914 р. австралійські волонтери
кинулися захищати свою батьківщину. Із них був сформований Австралійський
армійський корпус, що воював у складі британської армії. У 1931 р. країна
здобула повну незалежність від метрополії, але входить до складу Співдружності,
у якій офіційним головою держави є англійська королева.

Австралія оголосила
війну Німеччині через кілька годин після оголошення війни Великою Британією.
Захоплення японцями Сінгапуру означало, що вперше за всю історію Австралія мала
сама забезпечити оборону. Австралійський уряд звернувся по допомогу до США.
Разом з американцями австралійці звільнили острови Тихого океану від японців.

Після Другої світової
війни в Австралію рушив потік іммігрантів. Це дало поштовх швидкому
економічному розвитку й дослідженню надр. Починаючи з 1960 р. почався великий
«австралійський бум». Рівень життя населення країни став одним із найвищих у
світі.

Сучасна Австралія —
федеральна держава у складі Співдружності, має федеративний устрій, включає
шість штатів і дві території. Вищий законодавчий
орган — Федеральний парламент, що складається із Сенату, який обирається
терміном на шість років (76 сенаторів), і Палати представників (148 депутатів),
які обираються на три роки.

Населення. Понад 80 %
населення країни складають англо-австралійці. Ці нації утворили нащадки
іммігрантів із Великої Британії та Ірландії. Крім того, тут проживають
італійці, греки, слов'яни, вихідці з Азії (усього близько 150 національностей).

Корінні жителі материка
— австралійські аборигени, разом із метисами (нащадками від мішаних шлюбів)
складають близько 3 % населення країни. Тривалий час корінне населення
Австралії жило в резерваціях — спеціальних поселеннях у пустельних частинах
континенту. Тільки в 1967 р. корінні жителі були визнані громадянами країни та
одержали демократичні права вільних громадян.

Австралія вважається
однією з найурбанізованіших країн світу. 92 % австралійців проживають у містах
або їхніх передмістях.

Кількість населення
збільшується за рахунок природного приросту (10 %) та імміграції (4,05 особи на
1000 жителів). В Австралії високий показник середньої тривалості життя — 79
років. Однак «старіння націй» поки не загрожує цій країні через наплив
іммігрантів працездатного віку й природного приросту населення.

У країні розмовляють
англійською мовою, але з особливими місцевими зворотами та вимовою.

Особливості формування
населення Австралії привели до створення численних діаспор, у тому числі й
української. Українська діаспора сформувалася в післявоєнний час і складає
близько 36 тис. осіб. Українці проживають переважно у східних і південних
штатах країни. Після здобуття Україною незалежності її зв'язки з діаспорою в
Австралії посилилися. Розроблено різні програми обміну учнями, студентами,
існують програми обміну досвідом у різних галузях промисловості, сільського
господарства.

Більшість австралійців
проживають уздовж східного й південного узбережжя. Там розташовані найбільші
міста країни: Сідней (4,1 млн осіб), Мельбурн (3,5 млн осіб), Брісбен (1,6 млн
осіб) та Аделаїда (1 млн осіб).

Оскільки Сідней був
першим європейським поселенням на континенті, то історія його заснування є
початком історії країни. Місто було засноване в 1788 р. Артуром Філіппом як
колонія засланих каторжан. У 1842 р. Сідней був оголошений містом, а на початку
нового століття став столицею штату Нова Південна Валлія. Сучасний Сідней —
найбільший міжнародний торговельний і культурний центр Австралії. Основні
визначні пам'ятки розташовані в центрі міста, у тому числі Ботанічний сад, де
зібрані рослини з усього світу, що прижилися в Австралії. Місто пишається своїм
акваріумом, що набув слави одного з найбільших у світі. Будинок Оперного театру
— гордість жителів міста. Його дах нагадує надуті вітрила, а деякі порівнюють
його з колонією черепашок, що зрослися. Від морського вокзалу вирушають катери,
запрошуючи всіх бажаючих здійснити екскурсії Сіднейською затокою. Одна з
екскурсій має назву «Круїз капітана Кука».

Мельбурн —
місто з безліччю стародавніх будівель і великою кількістю парків. Історія
Мельбурна йде від 1803 р., коли на берегах річки Ярра виникло перше поселення
колоністів. У 1901 р. Мельбурн був офіційно оголошений столицею Австралії.
Сьогодні Мельбурн — столиця штату Вікторія й культурна столиця Австралії. Тут
розташовані Бібліотека штату Вікторія, Національна галерея, що має цінні зібрання
картин, Музей сучасного мистецтва й дизайну, театр. У Мельбурні можна
помилуватися «парадом пінгвінів» — цілий день пінгвіни граються у воді на
відстані кількох кілометрів від берега.

Непримиренна суперечка
між Сіднеєм і Мельбурном за право бути національною столицею закінчилася тим,
що в 1927 р. столицею стала Канберра. Ще в середині 50-х рр. XX
ст.
вона залишалася невеликим містом. Швидкий її ріст почався після створення в
1956 р. Комісії з розвитку національної столиці. Сучасна Канберра (331 тис.
осіб) більше схожа на курорт, ніж на адміністративний центр. Вона нагадує
величезний лісопарк із широкими тінистими алеями. Центральна частина, де
зосереджені адміністративні будівлі, схожа на університетське містечко або
постійно діючу виставку, що працює серед гаїв і лугів.

У Канберрі розташовані
Австралійська академія наук, Академія гуманітарних наук, Австралійський
національний університет і багато інших наукових і культурних закладів
Культура. Колоніальне минуле, світові війни, великий наплив іммігрантів різних
національностей привели до формування специфічної австралійської національної
культури.

У містах Австралії
щорічно проводяться фестивалі мистецтв, що охоплюють усі види мистецтв і
літератури. Головний фестиваль проводиться в Аделаїді. На головній оперній
сцені країни в Сіднеї ставить спектаклі велика компанія «Опера Австралія».

Література Австралії
подарувала світу твори X.
Лоусона,
К. С. Причард, А. Хоупа, А. Маршалла, П. Байта, Ф. Харді, Дж. Райт.

Австралія також відома
своїми кінострічками. Серед найвідоміших австралійських фільмів виділяються
«Данді на прізвисько Крокодил» (1986), «Малюк» (1995) і «Сяйво» (1996). Серед
відомих австралійських кіноакторів Оскар Еш, Джудіт Андерсон, Пітер Фінч, Рід
Тейлор, Мел Ґібсон, Джек Томпсон і Ніколь Кідман.

Велика увага в
Австралії приділяється освіті й науці. Із 6 до 15 років діти відвідують
державні або приватні школи. Для дітей, що проживають на далеких фермах і
скотарських ранчо, розташованих за сотні миль від найближчої школи, раніше
транслювали по радіо уроки «Повітряної школи», потім підключили телебачення й
дистанційне навчання через Інтернет. В Австралії розташовані 26 університетів і
два університетські коледжі.

Культурне багатство
країни зібране в музеях і картинних галереях. У Сіднеї — музей Австралії з
експонатами з галузі антропології та природної історії, Військово-меморіальна
художня галерея, Музей ужиткового мистецтва й науки. У Мельбурні — Національний
гербарій і Королівський ботанічний сад. У Брісбені розташований знаменитий
гербарій Квінсленда. Також у країні є безліч танцювальних колективів і
театральних труп.

Господарство. Майже два
століття Австралія була для англійців заморською фермою. Вона постачала на
Британські острови вовну й пшеницю, а коли з'явилися човни-рефрижератори —
м'ясо й олію. Після того як Австралія вступила до «Загального ринку» і до
налагоджених імперських зв'язків додалися нові, Австралія знайшла нову роль:
країна-ферма стала й країною-рудником. Австралія й зараз посідає провідні
позиції у світі за експортом вовни, баранини, пшениці, яловичини, молочних
продуктів, цукру-сирця, меду.

У XX
ст. в країні були відкриті великі родовища залізної руди, кам'яного вугілля,
свинцево-цинкових руд, бокситів, урану, нікелю, вісмуту, золота, алмазів та
інших корисних копалин. Завдяки цьому Австралія посіла провідні позиції у світі
за запасами мінеральних багатств і перетворилася на одного з найбільших
виробників й експортерів мінеральної сировини.

Інтерес
транснаціональних корпорацій до надр Австралії пояснювався їх легкодоступністю,
можливістю видобутку руди дешевим відкритим способом і зручним вивезенням через
прилеглі морські порти.

Після Другої світової
війни швидкими темпами стали розвиватися обробні галузі: металургійна,
нафтопереробна, хімічна, текстильна, харчова, поліграфічна, машинобудування
(автомобілі й електромотори, верстати та промислове обладнання, телевізори,
радіоприймачі, холодильники, пральні машини).

До Другої світової
війни основу економіки Австралії складало сільське господарство, насамперед
вівчарство. Використовуючи завезених у 1797 р. з мису Доброї Надії кількох
іспанських мериносів і привезених з Англії овець, була виведена нова порода —
австрійські мериноси, що відрізняються винятковою тонковолокнистою вовною.
Інтеграція з країнами Азії дозволила Австралії налагодити стійкі постачання
баранини та вовни до цих країн.

Зернові культури
вирощуються переважно у східних та південно
східних
периферійних районах Австралії, місцями на південному Заході й у Тасманії.
Більше ніж половину посівних площ займає пшениця, інші території
використовуються для вирощування ячменю, вівса, ^КУ^КУРУДЗИ,
сорґо, рису. У долинах річок на зрошуваних землях вирощують апельсини, груші,
яблука, на східному узбережжі — тропічні фрукти: ананаси, банани, папайю,
манго. За останні роки розширилися площі виноградників; 25 % продукції
виноробства експортується, виробництвом вина займаються більше ніж 700
виноробних заводів.

Незважаючи на
своєрідність міжнародної експортної спеціалізації, Австралія є економічно
розвиненою країною, має високі показники рівня життя населення. Австралія посідає
десяте місце серед найбагатших країн світу за показниками ВВП при перерахуванні
на основі паритету купівельної спроможності.

У сфері обслуговування
зайнята більша частина активного населення країни. Вона представлена банківською
системою, освітніми та медичними послугами, кіно- й телеіндустрією, туризмом.

У 80
—
90-х
рр. XX
ст.
туризм став найважливішим сектором економіки Австралії, галуззю, що динамічно
розвивається. У середньому Австралію щорічно відвідують близько 4 млн туристів,
забезпечуючи майже 16 % ВВП країни. Це туристи з Японії (20 %), Нової Зеландії
(16 %), СІЛА, Тайваню, Сянгана, Індонезії, Малайзії, Німеччини та ін.

Особливо привабливі для
туристів Нова Південна Валлія та Сідней. Близько 2 млн туристів щорічно
приймають готелі й курорти Південного Квінсленда, побудовані на 50-кілометровій
смузі Золотого Берега. На півночі цього штату водяться найбільші у світі
крокодили.

Аборигени розводять їх
на спеціальних фермах. У готелях і ресторанах приїжджим обов'язково запропонують
покуштувати найпопулярнішу австралійську страву — біфштекс із крокодилячого
м'яса. Для любителів гострих відчуттів винахідливі жителі влаштовують полювання
на хижаків. Австралійці можуть запропонувати своїм туристам усе, що вони
забажають: безлюдні піщані пляжі, сучасні міста, фешенебельне обслуговування,
вигадливі пустелі, непролазні джунглі й унікальний тваринний світ.

Різні послуги,
розвинена інфраструктура створюють умови для проведення в Австралії
різноманітних спортивних змагань. У 2000 р. Сідней приймав у себе гостей Літніх
Олімпійських ігор. У них узяли участь 10,6тис. атлетів, що змагалися в 300
видах спортивних змагань.

Самі австралійці — запеклі спортсмени. В
Аделаїді щорічно проводяться автогонки «Формула-1» на Ґран-прі Австралії, у Мельбурні
— відкритий чемпіонат країни з тенісу, що входить до серії «Великого шолома». У
невеликих містах і поселеннях проводяться свята з жартівливими змаганнями
(змагання лісорубів, стригалів вовни) і спортивними змаганнями (кінне поло,
кінні перегони, змагання із загону худоби). Дуже популярними є такі види
спорту, як крикет, футбол, реґбі, плавання, серфінг, віндсерфінг, вітрильний
спорт, водні лижі