Типологія сімей. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім’ями

2

Реферат з соціальної педагогіки

на тему:

„Типологія сімей. Соціально-педагогічна робота з проблемними сімями”

Виходячи з основ-них функцій сімї, можна назвати такі типи сімей:

1) Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

- за рівнем матеріальної забезпеченості -- бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

- за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставлен-ням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя -- сімї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сімї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космо-навтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін.

2) Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структу-рою сімї та особливостей проживання:

- за складом сімї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі -- у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сімями -- три і більше подружніх пар);

3) Залежно від виконання демографічної функції:

- за кількістю дітей в сімї: інфертильні (бездітні), однодітні, ма-лодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років); - за однорідністю соціального складу: однорідні (сімя складаєть-ся з представників однакових соціальних прошарків -- робіт-ничі сімї, сімї інтелігентів, сімї вчених і т.п.) -- їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сімї (члени сімї мають різну освіту, про-фесію. У таких сімях у її членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом: (міські, сільські); - за тривалістю подружнього життя: сімї молодожонів (до 1 року);

- сімї з тривалістю подружнього життя:

від 1 до 3 років;

від 3 до 5 років;

від 5 до 10 років;

від 10 до 20 років;

від 20 до 25 років;

від 25 до ЗО років;

від ЗО років і більше.

Деякі автори таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сімї, сімї з дітьми пев-ного віку, сімї пенсіонерів.

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сімя двокарєрна (чоловік і жінка - професіонали); сімя се-реднього класу, сімї кольорових (в США), міжнаціональні сімї, сімї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних мен-шин у зоні конфлікту та ін.;

5) залежно від виконання комунікативної функції:

- сімї за типом керівництва -- гелітарні (рівноправні, демокра-тичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

- за типом юридичних взаємостосунків -- побудовані на шлюб-них стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

- за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -- чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сімї;

- за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сімї: гар-монійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

- соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

- сімї зі специфічними проблемами -- сімї з психічними та фізич-ними захворюваннями; сімї правопорушників; сімї алкоголіків, наркоманів; сімї з захворюваннями на СНІД; сімї зі схильністю до суїциду; сімї інвалідів;

6) залежно від виконання виховної функції:

- благополучні;

- неблагополучні (в тому числі зовні благополучні);

- сімї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у ме-жах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Напри-клад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сімї. Але в основному сімї змі-шані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сімї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний ха-рактер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сімя може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємос-тосунками у сімї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сімї, яким потрібна соціально-пси-хологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сімї. До неблагополучних відносяться сімї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сімях обєктивно чи субєктивно складаються несприятливі умови для виховання дити-ни. Ці сімї характеризуються певними негативними проявами:

¦ батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

¦ з низьким морально-культурним рівнем батьків;

¦ неповні сімї;

¦ зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;

¦ зовні благополучні сімї, які допускають серйозні помилки, про-рахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педа-гогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуатив-ний, а стійкий характер. Тобто в таких сімях постійно порушу-ються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сімї у яких:

- спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; відсутня єдність вимог до дитини;

- безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

- надмірна батьківська любов;

- надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних пока-рань;

- має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

- не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сімї так званих

«Нових українців», які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям доро-гих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на форму-ванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, за-мкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін.

Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопоруш-ників, наркозалежних.

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сімї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В.О. Сухомлинський зазначав, що в такій сімї батько і мати жи-вуть у злагоді, між ними панують тонкі відносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один од-ного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверд-жується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю ди-тячу віру слід берегти.

Благополучна сімя міцна своїми внутрішніми звязками, висо-ким рівнем координації. У такій сімї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмо-сфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, вра-хування у сімейному житті інтересів кожного, душевних пережи-вань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, за-доволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сімя позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сімї свої права і свої обовязки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сімя створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сімях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особис-тий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає до-брозичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптиміс-тичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сімя, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сімями

Одним з основних обєктів соціальної роботи виступають моло-да сімя та сімї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сімї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сімї, сімї мігрантів та біженців, сімї з дітьми і батька-ми-інвалідами, сімї з нестандартною дитиною, бідні й малозабез-печені сімї, сімї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціаль-на робота з молодими сімями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи за-ходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної по-ведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сімєю; наданні допо-моги батькам у розвязанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійснення соціальної реабілітації.

Соціальна робота з сімєю -- це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сімї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сімї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізично-го, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Мета соціальної роботи з сімєю -- це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконален-ня її життєдіяльності.

Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сімєю -- на-дання конкретної індивідуальної допомоги сімї й молоді, яка зби-рається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі- та позасімейного спілкування, планування сімї, життєдіяльності та відпочинку, спілкування сімї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розвязання та подолання складних сімейних колі-зій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін.

Одним з важливих принципів роботи з сімєю є принцип само-забезпечення сімї, тобто надання їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сімї вирішити власні проблеми. Соціальна робота з сімєю спрямо-вується на всю сімю в цілому, а також на окремих її членів (дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої ро-боти вирішується питання раціональної організації внутрісімейно-го спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку сімї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем, допомо-га надається у раціональному розвязанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси.

Соціальна профілактична робота з сімєю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення про-блем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблаго-получчя, конфліктів, розлучень, стресових станів; формування відповідального батьківства, збереження репродуктивного здо-ровя молоді; організація роботи щодо запобігання помилок, роз-рахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога -- має на меті надання різноманітних соціальних послуг сімї в умовах конкретного суспільства, конкрет-ної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сімї нормаль-ної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформацій-ний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-пе-дагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сімям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сімї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труд-нощами, проблемами. Тобто кожна людина і сімя в цілому мусить продіагностувати проблеми, які зявилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний працівник виступає посередником між сімєю, дер-жавою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу створення й поліпшен-ня умов життєдіяльності сімї, можливостей її самореалізації, на за-хист її прав та інтересів. Це, насамперед, розяснення про пільги, що надаються молодим сімям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обовязків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сімям -- жертвам екологічних, техно-логічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній си-туації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сімї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій.

Соціальної допомоги потребують також сімї, які мають про-блеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрі-сімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в ор-ганізації життєдіяльності сімї, а також сімї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сімї потребують різних видів допомоги: з питань планування сімї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуаль-них сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, ор-ганізації вільного часу молодої сімї, налагодження сімейного по-буту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сімї тощо.

Соціальний патронаж -- один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження сімей, які потребують си-стематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально-незахищених сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.).

Соціальна реабілітація -- спрямована на надання допомоги мо-лодій сімї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сімї, які зявляються внаслідок таких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нер-вово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сімям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, поверну-лися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним чле-ном сімї індивідуально, так і з усією сімєю, та їх родичами. Основ-ні мета такої роботи -- виведення членів сімї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сімї.

Так наприклад, Українським державним центром соціальних служб для молоді розроблена і впроваджена програма роботи з мо-лодою сімєю. Завдання цієї програми практичне розвязання питань стабілізації молодої сімї, підготовка молоді до шлюбу, профілактика сімейної дисгармонії, сімейного неблагополуччя, підготовка молодих батьків до виконання батьківських обовязків і реалізація рекреативних потреб сучасної молодої сімї. Мається на увазі надання конкретної індивідуальної методичної допомоги різним типам молодих сімей і тим людям, хто збирається одружу-ватись або щойно одружився; тим, хто тривалий час одружені й ма-ють проблеми у взаємостосунках; молодим батькам, які збирають-ся мати дитину або вже мають новонароджену дитину; батькам у вихованні дітей різних вікових груп та ін.

Ця програма пропонує систему роботи соціальних служб для молоді з молодою сімєю:

1) підготовку молоді до сімейного життя;

2) роботу з молодими сімями у плані стабілізації сімейних сто-сунків;

3) допомогу батькам щодо розвязанні різноманітних проблем сімейного виховання;

4) соціальну реабілітацію у роботі з сімєю.

Розроблена система роботи з молодою сімєю має на меті спри-яти удосконаленню соціальної роботи за цими напрямами.

Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічних, юри-дичних, економічних, медичних знань з питань становлення особи-стості, формування статево-рольової ідентифікації, розвитку ко-мунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного ви-ховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захво-рювань, що передаються статевим шляхом, планування сімї та збе-реження репродуктивного здоровя молоді, профілактики вагітнос-ті, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо.

Ця робота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв, коледжів, вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також з молодими парами, які подали заяву до ЗАГСу. До робо-ти залучаються спеціалісти: соціальні педагоги, психологи, юрис-ти, економісти, наркологи, гінекологи, андрологи, венерологи, сек-сологи, психотерапевти, спеціалісти з планування сімї тощо.

Форми та структури організації роботи: мобільні курси, нав-чально-консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місце-вості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабіне-ти «Довіри»; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (Служба знайомств, Пошта довіри, Школа молодого по-дружжя, «Телефон довіри») тощо. Для досягнення поставленої ме-ти застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комуніка-тивні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультації, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій органі-зовуються експериментальні майданчики.

Робота з молодими сімями по стабілізації сімейних стосунків -- це, насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у сімї, профілактиці дисгармонії сімейних відно-син, подружніх конфліктів, реалізація програми планування сімї та збереження репродуктивного здоровя членів сімї, формування здорового способу життя сімї, організація її вільного часу, допо-мога в організації сімейного господарювання та побуту, створення іміджу кожної сімї, ознайомлення з юридично-правовими аспекта-ми шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги, ор-ганізація соціального патронажу різних за типами неблагополуч-них сімей, проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним сімям тощо.

Основні шляхи вирішення проблем у цьому напрямі: створення консультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у то-му числі виїзних для роботи з сільською сімєю, діяльність центрів «Родинний дім» тощо. Але найбільш поширеною і ефективною ста-ла робота клубів молодої сімї, які приваблюють молодих людей своєю демократичністю, доброзичливими взаємостосунками з клієнтами, розвитком ініціативи членів клубу, їх творчого підходу в роботі з різними категоріями сімей. При центрах ССМ України працює понад 250 таких клубів.

Однією з ефективних форм роботи з молодими сімями стали культурно-масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не ли-ше найбільш раціональна на даному етапі форма організації дозвілля молодих сімей, а й пропаганда кращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сімї, творчої ініціативи, обмін досвідом у сімейному вихованні, зміцнення взаємостосунків у сімї, відродження родинно-побутової культури українського на-роду тощо. Масово-розважальні заходи, сімейні свята найчастіше провадяться за такими формами: Тиждень планування сімї, День матері, календарні, православні, релігійні свята, обряди. Вони відзначаються як щорічні обласні конкурси молодих сімей, конкур-си, вечори студентських сімей, свята молодих сімей, конкурси сі-мейних ерудитів, на краще сімейне подвіря, виставки дитячих творів, малюнків про сімю, фестиваль сімейних творчих колекти-вів, сімейні спортивні свята, сімейні ігри, фотовиставки, спортивні змагання «Я і моя сімя» та ін.

Допомога батькам у розвязанні різноманітних проблем сімейно-го виховання полягає у наданні їм допомоги у розвязанні складних питань родинної педагогіки: підготовка молодих батьків до народ-ження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна до-помога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуван-ням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення складних проблем у взаємосто-сунках батьків та дітей, вирішення юридичних проблем цих взаємостосунків.

Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та оди-нокі матері, благополучні сімї, сімї з дітьми-інвалідами, прийом-ними, усиновленими дітьми, вихователі дитячих будинків сімейно-го типу; сімї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаро-вані; сімї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін.

В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого-педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їх взаємостосунків з батьками, кла-сним колективом, вивчення особливостей окремих класних колек-тивів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з та-ких сімей.

Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню: школи молодої матері, школи батьківської підтримки, «Телефону довіри», консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків, соціаль-но-медичні курси для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції, «круглі столи», індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних ситу-ацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посижи, психодрама, тран-тактний аналіз, кінолекторії тощо.

Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в діяльності соціальних педагогів.